Як встановлено в матеріалах справи, у 2019 році Західне територіальне квартирно-експлуатаційне управління, правонаступником якого згодом стало Міністерство оборони України, уклало договір із ТОВ «Будівельна виробнича компанія Форвард Плюс» на виконання будівельних робіт із спорудження гуртожитку у військовому містечку №6. Первинна договірна вартість проєкту становила 39,9 млн грн, у яку було включено податок на додану вартість у розмірі 6,65 млн грн. Надалі сторони неодноразово вносили зміни до договору через додаткові угоди, коригуючи вартість та обсяги робіт, що є типовою практикою для довготривалих будівельних контрактів у державному секторі, однак у цьому випадку саме ці зміни стали предметом судового аналізу.
Згідно з матеріалами справи, наприкінці 2022 року між замовником та підрядною організацією було підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт і витрат, відповідно до якої сума до оплати становила 26,5 млн грн, з яких 4,42 млн грн були визначені як ПДВ. Саме ця частина платежів і стала ключовою у подальшому судовому спорі, оскільки прокуратура вказала на ознаки безпідставного отримання бюджетних коштів у частині податку на додану вартість.
Під час розгляду справи суд дослідив умови договору та дійшов висновку, що положення пункту 3.1, яким передбачалося включення ПДВ до загальної вартості робіт, суперечать нормам Податкового кодексу України. Суд також зазначив, що така конструкція договору не відповідає вимогам законодавства і фактично призвела до неправомірного завищення бюджетних витрат. Окремо суд наголосив, що відповідні положення суперечать інтересам держави та суспільства, а також порушують принципи добросовісного використання бюджетних коштів, що стало підставою для визнання цього пункту недійсним.
На підставі встановлених обставин суд погодився з позицією прокурора про те, що отримані кошти у вигляді ПДВ не мали належного правового підґрунтя, а отже підлягають поверненню як безпідставно набуті. Крім основної суми у розмірі 4,42 млн грн, суд додатково застосував фінансову відповідальність у вигляді інфляційних втрат у розмірі 1,76 млн грн та 3% річних, які склали ще 450,5 тис. грн. У сукупності загальний обсяг стягнення становить 6,63 млн грн, які підлягають поверненню на користь Міністерства оборони України.
Рішення ухвалила суддя Наталія Ягічева, яка погодилася з доводами сторін обвинувачення щодо необхідності відновлення порушеного балансу у фінансових взаємовідносинах між державним замовником і приватним підрядником. Суд також фактично підтвердив позицію, що бюджетні кошти, використані з порушенням податкового законодавства або договірних умов, не можуть залишатися у розпорядженні підрядника навіть у випадках часткового виконання робіт.
ТОВ «Будівельна виробнича компанія Форвард Плюс» зареєстроване у селі Грем’яче Рівненської області. Кінцевим бенефіціаром та керівником підприємства є Олександр Клімчук, який проживає у Хмельницькій області. Компанія брала участь у виконанні державних будівельних контрактів, пов’язаних із інфраструктурою оборонного призначення, що є типовим сегментом для підрядників у сфері військового будівництва.
Ця справа стала черговим прикладом судового перегляду фінансових зобов’язань у сфері оборонних закупівель та будівництва, де держава через прокуратуру та судові органи намагається відновити контроль за використанням бюджетних коштів і повернути суми, які були визнані такими, що сплачені без належних правових підстав. Водночас подібні рішення демонструють посилення уваги до прозорості контрактів у сфері оборонної інфраструктури, особливо на тлі масштабного державного фінансування будівельних проєктів, пов’язаних із потребами армії під час війни.
