Golosnovinua.com

Позначка: Хакан Фідан

  • Турецька база під Одесою та китайський капітал в українських портах, який неофіційний план обговорюють для Чорного моря

    Турецька база під Одесою та китайський капітал в українських портах, який неофіційний план обговорюють для Чорного моря

    Після дострокового завершення 9 жовтня консультацій у Маямі між українською делегацією та американськими посланцями Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером увага змістилася на паралельний переговорний трек, який Анкара розвиває вже кілька місяців. Ідеться не про всеосяжне перемир’я, а про обмежену домовленість щодо Чорного моря — захист комерційного судноплавства, зернових терміналів і, у перспективі, енергетичної інфраструктури.

    За інформацією джерела, обізнаного з перебігом контактів, після переговорів у Маямі Рустем Умєров зв’язався зі своїм турецьким співрозмовником. Зять Реджепа Таїпа Ердогана запропонував використати власні зв’язки в Москві та Пекіні для опрацювання домовленості про перемир’я в Чорному морі. Умова, за словами джерела, доволі жорстка: після завершення війни Туреччина залишається гарантом безпеки в регіоні. Крім того, в певних колах уже обговорюють ідею турецької військово-морської бази в Одеському регіоні, яку неофіційно називають «Севастополь-2». Китай у цій конструкції має стати основним інвестором українських портів на узбережжі.

    У відкритих джерелах немає офіційного підтвердження ані дзвінка Умєрова, ані конкретної пропозиції зятя Ердогана, ані проєкту бази під такою назвою. Сам Умєров, нині голова Служби зовнішньої розвідки, неодноразово зустрічався в Анкарі з міністром закордонних справ Хаканом Фіданом і керівником Національної розвідувальної організації Туреччини Ібрагімом Калином. Публічно ці контакти стосувалися обміну полоненими, координації переговорів і гуманітарних питань. Заяв про «Севастополь-2» або безпосередній зв’язок між китайськими інвестиціями та доступом до вільних українських портів не було.

    Водночас офіційна лінія Анкари щодо Чорного моря вже давно вийшла за межі загальних закликів. У вересні турецька сторона передала Москві та Києву проєкт меморандуму, побудований за логікою зернового коридору 2022 року: безпечний маршрут уздовж узбережжя Румунії та Болгарії, а також коридор для російського судноплавства через турецькі й, можливо, грузинські територіальні води. Bloomberg повідомляв про підготовку за участю ООН окремих переговорів щодо перемир’я в Чорному морі на початок жовтня. 7 жовтня Ердоган під час телефонної розмови з Володимиром Путіним окремо наголосив на важливості безпеки судноплавства.

    Фідан публічно говорив про мораторій на удари по цивільних суднах і, ширше, про готовність Туреччини взяти на себе морський компонент майбутніх гарантій безпеки України. Цю позицію підтримували також французькі й українські представники в межах «коаліції охочих». Економічний контекст робить ці обговорення конкретнішими. Українські порти Одеси, Чорноморська та Південного залишаються критично важливими для експорту зерна, попри почастішання ударів по суднах, зокрема тих, що належать турецьким компаніям.

    Концесійний конкурс на термінали в Чорноморську вже привернув увагу APM Terminals, турецької Yilport, консорціуму Abu Dhabi Ports та інших операторів. MSC посилила свої позиції в TIS у Південному. Китайські компанії активно цікавляться інфраструктурою в окупованому Криму, зокрема Керчю та об’єктами поблизу Донузлава. Однак у відкритих даних щодо вільних українських портів переважають західні, турецькі та близькосхідні оператори, а не китайські. Тож пропозиція зробити Китай «основним інвестором» українського узбережжя виходить за межі нинішніх публічних процесів і потребує окремого політичного рішення Києва та гарантій, які наразі не сформульовані.

    Для Туреччини ставки зрозумілі: контроль над протоками відповідно до Конвенції Монтре, захист власних судноплавних інтересів — із літа постраждали десятки турецьких суден і суден, пов’язаних із Туреччиною, — та закріплення ролі ключового морського гравця після будь-якого перемир’я. Ідея бази в Одеському регіоні, якщо її справді обговорюють неофіційними каналами, означала б якісно інший рівень присутності: не патрулювання й розмінування, а постійну військово-морську інфраструктуру на території України. Для Києва такий варіант водночас зменшує залежність від західних гарантій, проти яких Москва заперечує в частині розміщення сухопутних контингентів, і створює нові вразливості. Йдеться про питання суверенітету над портами, можливе подвійне призначення китайських інвестицій і довгострокову залежність від двох гравців, у відносинах із якими позиції Києва залишаються нерівними.

    Консультації в Маямі завершилися раніше, ніж планувалося, і не усунули ключових розбіжностей щодо територій. На цьому тлі турецький канал залишається одним із небагатьох, де Москва й Київ іще готові обговорювати обмежену деескалацію. Чи перетвориться ідея, передана через зятя Ердогана, на офіційний документ, чи залишиться неформальним зондуванням позицій, наразі невідомо. Однак будь-який формат безпеки в Чорному морі, який закріпить за Анкарою роль гаранта, а за Пекіном — економічний вплив на українські порти, змінить не лише логістику експорту зерна, а й баланс сил у регіоні на роки після завершення бойових дій.

  • Туреччина запропонувала «морське перемир’я»: Києву й Москві передали проєкт угоди

    Туреччина запропонувала «морське перемир’я»: Києву й Москві передали проєкт угоди

    Туреччина передала Україні та Росії проєкт меморандуму, який передбачає припинення атак на цивільні судна в Чорному морі. Анкара пропонує створити новий механізм безпеки для комерційного судноплавства, використавши досвід Чорноморської зернової ініціативи, що діяла у 2022–2023 роках. Про це повідомляє Al Arabiya.

    Про передачу документа 17 вересня повідомив AFP турецький дипломат. За його словами, текст уже передали обом сторонам війни, щоб знайти механізм припинення ударів по торговельних суднах.

    Водночас наразі немає повідомлень про те, що Київ або Москва вже погодилися на турецьку пропозицію. Йдеться саме про проєкт домовленості, а не про чинне перемир’я в Чорному морі.

    Туреччина запропонувала «морське перемир’я»: Києву й Москві передали проєкт угоди

    Найнебезпечніші — кілька миль у міжнародних водах

    Один із ключових елементів турецької ініціативи стосується конкретної ділянки маршруту цивільних суден.

    За словами турецького дипломата, приблизно 4–5 морських миль судно має пройти після виходу з територіальних вод України до моменту, коли маршрут пролягає ближче до узбережжя Румунії та Болгарії.

    Саме цей відрізок Анкара вважає особливо небезпечним, оскільки судно певний час перебуває у міжнародних водах і є більш вразливим для атак.

    Туреччина пропонує створити для цього маршруту додаткові гарантії безпеки.

    Механізм нагадуватиме «зерновий коридор»

    Анкара прямо пов’язує нову пропозицію з Чорноморською зерновою ініціативою.

    У липні 2022 року за посередництва Туреччини та ООН було створено механізм, який дозволив українським торговельним суднам безпечніше перевозити зерно з портів Великої Одеси.

    За час дії угоди через Чорне море було вивезено приблизно 33 млн тонн продовольства. У липні 2023 року Росія відмовилася продовжувати участь у домовленостях.

    Після цього Україна створила власний альтернативний морський коридор, який проходить уздовж узбережжя Румунії та Болгарії.

    Раніше Nenka.info вже писала, що Туреччина готує нову модель безпеки для чорноморської торгівлі. У матеріалі «Зерновий коридор можуть повернути: Туреччина представила новий план для Чорного моря» йшлося про те, що Анкара веде переговори з обома сторонами та намагається відновити хоча б частину механізмів колишньої зернової угоди.

    За кілька місяців атакували десятки турецьких суден

    Причиною активізації турецької дипломатії стала різка ескалація атак у Чорному морі.

    За даними галузі, які наводить AFP, від кінця червня було уражено щонайменше 25 суден, що належать турецьким власникам. При цьому лише чотири з них ходили безпосередньо під турецьким прапором.

    Це важлива деталь: поняття «турецьке судно» не завжди означає турецький прапор. Корабель може належати компанії з Туреччини, але бути зареєстрованим в іншій юрисдикції.

    Серія інцидентів суттєво підвищила страхові ризики, витрати судновласників і небезпеку для екіпажів.

    Турецькі судна вже неодноразово потрапляли під удари

    Одним із резонансних випадків стала атака на ролкер Lider Bordo Mavi, який прямував із турецького Самсуна до російського Туапсе.

    За інформацією турецької сторони, наприкінці серпня по судну влучили три безпілотники, після чого на борту виникла пожежа та постраждали п’ятеро членів екіпажу.

    Nenka.info детально писала про цей випадок у матеріалі «Три дрони вдарили по судну біля Туапсе: на турецькому ролкері спалахнула пожежа, є поранені». Там наголошувалося, що походження дронів тоді незалежно підтверджене не було.

    Тобто нинішня пропозиція Анкари стосується ризиків для цивільного судноплавства по обидва боки Чорного моря, а не лише маршрутів до українських портів.

    17 вересня Росія знову вдарила по цивільному судну

    Нову актуальність турецька ініціатива отримала саме 17 вересня.

    Під час масованої російської атаки було уражене цивільне судно під прапором Танзанії, яке прямувало до одного з українських портів.

    За даними української сторони, капітан судна загинув, ще троє членів екіпажу були поранені.

    Міністерство розвитку громад та територій України заявило, що такі удари створюють прямі ризики для міжнародного судноплавства та логістичних маршрутів у Чорному морі.

    Саме на тлі цього інциденту інформація про турецький меморандум набула додаткового резонансу.

    Україна вже пропонувала припинити удари по цивільних цілях

    Це не перша ініціатива щодо обмеження ударів у Чорному морі.

    У серпні Україна через посередника передала Росії пропозицію про взаємне припинення атак на цивільні об’єкти та судноплавство в Чорному морі.

    Про це раніше писала Nenka.info у матеріалі «Україна запропонувала Росії взаємно припинити удари по цивільних цілях у Чорному морі».

    Тоді повідомлялося, що Москва не дала позитивної відповіді.

    Пізніше російські посадовці публічно ставилися до ідеї окремого чорноморського перемир’я скептично.

    Росія раніше відкидала подібний формат

    На початку вересня глава МЗС РФ Сергій Лавров відкинув попередню турецьку ідею про припинення атак у Чорному морі, назвавши її нереалістичною та складною для контролю.

    Це була реакція на більш ранню дипломатичну ініціативу, тому вона не означає автоматичної відмови Москви саме від нового тексту меморандуму, переданого 17 вересня.

    Однак попередня позиція РФ показує, що переговори можуть бути складними.

    Чому Туреччина настільки зацікавлена

    Для Анкари безпека Чорного моря має одразу кілька вимірів.

    По-перше, Туреччина контролює Босфор і Дарданелли та фактично є ключовою державою для виходу суден із Чорного моря до Середземного.

    По-друге, турецький бізнес активно працює на чорноморських маршрутах, а десятки суден турецьких власників уже потрапили під атаки.

    По-третє, Анкара протягом усієї війни намагається зберігати роль посередника між Києвом та Москвою.

    Раніше Nenka.info писала про цю роль у матеріалі «Туреччина готова знову звести Україну й Росію за столом переговорів».

    Для України море залишається критично важливим

    Попри повномасштабну війну, морський коридор залишається основним маршрутом українського експорту.

    За даними, які раніше аналізувала Nenka.info, до травня 2026 року через український морський коридор пройшло майже 200 млн тонн вантажів, із яких понад 117 млн тонн становило зерно.

    Морські перевезення залишаються дешевшими й ефективнішими за автомобільні та залізничні маршрути через західний кордон.

    Тому навіть кілька серйозних атак на цивільні судна можуть мати економічні наслідки далеко за межами України — через зростання страхових ставок, відмову судновласників заходити до портів і подорожчання логістики.

    Зупинка атак могла б вплинути і на світові ціни

    Чорне море відіграє важливу роль у глобальній торгівлі зерном, нафтою та іншими сировинними товарами.

    Саме тому атаки на порти й торговельні судна швидко відображаються на страхових преміях та котируваннях.

    Потенційний механізм безпечного судноплавства міг би зменшити ризики для українського експорту, але одночасно охоплював би й цивільні судна, які працюють із російськими портами.

    Це одна з причин, чому майбутні переговори можуть бути політично складними: сторонам доведеться чітко визначити, що вважати цивільним судном, які маршрути захищати і як перевіряти дотримання домовленостей.

    Поки що це лише пропозиція

    Головне уточнення полягає в тому, що станом на 17 вересня ніякого нового «зернового коридору» або морського перемир’я ще немає.

    Туреччина лише передала Києву й Москві проєкт меморандуму.

    Ні Україна, ні Росія наразі публічно не оголосили про його прийняття.

    Так само поки не розкриті всі технічні деталі майбутнього механізму — хто саме контролюватиме безпечний маршрут, як перевірятимуть судна і що відбуватиметься в разі порушення режиму.

    Але сам факт появи формального тексту означає, що Анкара перейшла від загальних закликів до конкретної дипломатичної пропозиції.

    І на тлі десятків атак на торговельні судна це може стати одним із головних чорноморських переговорних треків найближчим часом.

  • Зерновий коридор можуть повернути: Туреччина представила новий план для Чорного моря

    Зерновий коридор можуть повернути: Туреччина представила новий план для Чорного моря

    Туреччина підготувала новий план, який має забезпечити безпечне транспортування зерна через Чорне море, і вже обговорює його з Україною та Росією. Анкара розраховує, що за сприятливих умов домовленості можуть стати основою для нової угоди, подібної до Чорноморської зернової ініціативи, яка діяла у 2022–2023 роках. Про це 31 серпня заявив міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан під час пресконференції у Стамбулі, повідомляє Reuters.

    За словами Фідана, турецька сторона вже підготувала конкретний механізм і підтримує контакти з обома сторонами війни. Він наголосив, що Анкара працює над можливістю досягнення нової домовленості, якщо для цього сформуються необхідні політичні та безпекові умови. Водночас міністр не повідомив подробиць запропонованої схеми, не назвав можливих строків її запуску і не заявив, що Україна чи Росія вже погодилися на турецький план. Тому наразі йдеться саме про дипломатичну ініціативу та переговори, а не про відновлення зернового коридору як доконаний факт.

    Туреччина вже відігравала ключову роль у попередній Чорноморській зерновій ініціативі, яку у липні 2022 року вдалося погодити за посередництва Анкари та Організації Об’єднаних Націй. Домовленості дозволяли цивільним суднам безпечніше вивозити українську аграрну продукцію через Чорне море навіть в умовах повномасштабної війни. За час дії механізму з українських портів було експортовано майже 33 млн тонн зерна та іншої продовольчої продукції. У 2023 році Росія вийшла з угоди, заявивши, що її вимоги щодо власного експорту продовольства та добрив нібито не виконуються.

    Після припинення попередньої угоди Україна створила власний морський експортний маршрут, однак ситуація в Чорному морі залишається нестабільною. Росія продовжує атакувати українські порти, логістичну та зернову інфраструктуру, а бойові дії регулярно створюють ризики для судноплавства. Туреччина, яка контролює вихід із Чорного моря через протоки Босфор і Дарданелли та підтримує контакти і з Києвом, і з Москвою, протягом останніх років неодноразово пропонувала повернутися до формату домовленостей щодо безпеки цивільного судноплавства.

    Однак перспектива нової угоди залишається складною. Лише 14 серпня Москва публічно відкинула ідею окремого перемир’я в Чорному морі, заявивши, що не бачить сенсу у «напівзаходах». Це стало реакцією на пропозицію України взаємно припинити атаки на цивільні об’єкти в Чорному морі. Reuters раніше повідомляв, що Київ передав російській стороні пропозицію щодо такого режиму припинення ударів на тлі побоювань за продовольчу безпеку та безпечне судноплавство.

    Нова турецька ініціатива з’явилася саме тоді, коли напруження довкола чорноморської торгівлі помітно зросло. Українські удари безпілотниками по російській портовій та логістичній інфраструктурі змушують російських експортерів зерна частково переорієнтовувати потоки з Чорного й Азовського морів на Балтику. У сезоні 2025/2026 років через порти Азово-Чорноморського басейну Росія вивезла близько 46,3 млн тонн зерна, або приблизно 90% свого морського зернового експорту, тоді як через Балтійське море пройшло лише близько 1 млн тонн.

    Проте ця пропорція може швидко змінитися. За інформацією галузевого джерела Reuters, уже до 18 серпня заявки на залізничне транспортування зерна до російських портів Балтійського моря на новий сезон сягнули приблизно 5 млн тонн. Частина вантажів може також перевозитися через порти країн Балтії, передусім Латвії, хоча їхня спроможність повністю замінити чорноморський маршрут обмежена. За оцінками експертів, альтернативні маршрути можуть компенсувати лише частину обсягів, які традиційно проходили через Чорне море.

    Складною залишається ситуація й для українського експорту. Reuters 31 серпня повідомив, що черга суден, які намагаються пройти до українських портів на Дунаї, зросла приблизно до 80 кораблів. Навантаження змістилося на дунайський маршрут через проблеми з доступом до великих чорноморських портів, а рух через Сулінський канал стримують нестача лоцманів, перевірки та необхідність пріоритетного пропуску критично важливих вантажів, зокрема пального.

    Саме тому нова домовленість про Чорне море могла б мати значення не лише для України та Туреччини. Стабільне судноплавство дозволило б знизити логістичні ризики, здешевити перевезення аграрної продукції та послабити навантаження на дунайські й сухопутні маршрути. Для держав Африки, Азії та Близького Сходу, які залежать від імпорту зернових, передбачуваний експорт із чорноморського регіону також залишається важливим фактором продовольчої безпеки.

    Водночас говорити про фактичне повернення зернової угоди поки зарано. Заява Хакана Фідана підтверджує, що Туреччина має готову пропозицію та веде контакти з Києвом і Москвою, але жодна зі сторін наразі не оголосила про досягнення компромісу. Попередній досвід показав, що основною проблемою таких домовленостей залишається не лише узгодження технічного механізму проходу суден, а й забезпечення його виконання в умовах війни.

    Таким чином, Анкара фактично знову намагається повернути собі роль посередника у найважливішому для чорноморської торгівлі питанні. Якщо Туреччині вдасться переконати Київ і Москву прийняти хоча б обмежені гарантії безпечного судноплавства, це може стати першою подібною домовленістю після виходу Росії із зернової ініціативи у 2023 році. Але поки що головна новина полягає саме у появі нового турецького плану та початку консультацій, а не у вже погодженому відновленні зернового коридору.

  • Зустріч Зеленського і Путіна: Україна офіційно назвала головний майданчик для переговорів

    Зустріч Зеленського і Путіна: Україна офіційно назвала головний майданчик для переговорів

    Україна вважає Туреччину основним можливим майданчиком для особистої зустрічі президента Володимира Зеленського з російським лідером Володимиром Путіним. У Києві переконані, що прямі переговори на найвищому рівні могли б надати серйозного поштовху зусиллям із припинення війни, а одним із їхніх практичних результатів могло б стати перемир’я.

    Про це міністр закордонних справ України Андрій Сибіга заявив 16 липня під час спільної пресконференції з главою МЗС Туреччини Хаканом Фіданом, який перебував у Києві. Головною темою перемовин дипломатів стала ситуація навколо російсько-української війни та можливі подальші кроки в дипломатичному процесі.

    Сибіга подякував Туреччині за її посередницькі зусилля та назвав Анкару однією з важливих дипломатичних столиць світу. Він нагадав, що турецька сторона вже відігравала помітну роль у переговорах, пов’язаних із війною, зокрема сприяла створенню зернового коридору та приймала міжнародні зустрічі за участі представників України й Росії.

    За словами українського міністра, Київ виступає за те, щоб саме Туреччина стала головним місцем проведення можливої зустрічі Зеленського з Путіним. При цьому йдеться поки що про пропозицію української сторони, а не про остаточно погоджений саміт. Офіційного підтвердження від Москви щодо готовності Путіна прибути на таку зустріч або погодження конкретної дати наразі немає.

    Сибіга наголосив, що Україна має реальні пропозиції щодо завершення війни та залишається відданою дипломатичним зусиллям, до яких долучені Сполучені Штати. Київ також очікує активнішої ролі європейських держав у майбутньому переговорному процесі.

    «Україна прагне миру», — заявив міністр, додавши, що українська сторона готова до перемир’я. На його думку, припинення вогню могло б стати одним із вагомих результатів безпосередньої зустрічі лідерів України та Росії.

    Таким чином, у Києві фактично пропонують поєднати переговори на найвищому рівні з конкретним практичним рішенням, яке дозволило б зупинити бойові дії та створити умови для подальшого політичного врегулювання. Водночас українська сторона не повідомила, на який термін могло б бути запроваджене перемир’я, яким мав би бути механізм контролю та хто гарантував би його дотримання.

    Сибіга також заявив, що міжнародна та військово-політична ситуація для Кремля погіршується. За його словами, Росія більше не може ігнорувати зміцнення позицій України на полі бою та результати українських асиметричних операцій на території РФ. Міністр вважає, що сукупність військових, дипломатичних та економічних факторів посилює переговорні позиції Києва.

    Очільник українського МЗС закликав максимально задіяти дипломатію та переходити до переговорів, які могли б привести до завершення війни. Водночас він дав зрозуміти, що готовність України до діалогу не означає слабкості або відмови від захисту державних інтересів.

    Під час переговорів із Сибігою Хакан Фідан також поінформував українську сторону про результати своєї нещодавньої поїздки до Москви. Турецький дипломат у червні відвідував Російську Федерацію, а офіційна Анкара повідомляла, що одним із ключових питань його контактів мала стати російсько-українська війна та пошук можливостей для справедливого й тривалого миру.

    Після розмови з Фіданом Сибіга повторив готовність України до проведення зустрічі Зеленського і Путіна в Туреччині. Однак зміст сигналів, які глава турецького МЗС привіз із Москви, публічно не розкривався. Зокрема, невідомо, чи висловила російська сторона принципову згоду на переговори лідерів і чи обговорювалися можливі строки їх проведення.

    Туреччина вже не вперше заявляє про готовність прийняти переговори між Україною та Росією. Анкара зберігає канали комунікації з обома сторонами та неодноразово пропонувала свої посередницькі послуги. У 2025 році Стамбул приймав переговори делегацій України та РФ, за підсумками яких сторони домовлялися про подальші контакти та обмін полоненими.

    Сам Фідан раніше говорив, що президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган готовий прийняти зустріч лідерів, якщо вона сприятиме встановленню миру. Турецький міністр звертав увагу на те, що Ердоган підтримує робочі відносини з українським, російським та американським керівництвом, завдяки чому Анкара може претендувати на роль посередника.

    Водночас можливі переговори Зеленського та Путіна залишаються складним політичним і безпековим питанням. Для їх проведення сторонам необхідно погодити не лише країну та місто, але й порядок денний, склад делегацій, гарантії безпеки, механізм фіксації домовленостей та участь міжнародних партнерів.

    Окремим питанням залишається припинення вогню. Раніше Україна заявляла, що готова розглядати зупинення бойових дій, однак наголошувала на необхідності надійного контролю та міжнародних гарантій. Київ застерігав, що Росія може використати паузу для перегрупування сил, відновлення втрат і підготовки нового наступу, якщо перемир’я не супроводжуватиметься дієвими механізмами стримування.

    Постійний представник України при ООН Андрій Мельник також називав припинення вогню вздовж нинішньої лінії зіткнення значним компромісом із боку Києва. Він попереджав, що ця пропозиція не може залишатися на столі необмежений час, якщо Москва продовжуватиме відмовлятися від реальних переговорів і нарощуватиме атаки.

    Заява Сибіги пролунала на тлі продовження інтенсивних російських ударів по українських містах та інфраструктурі. У ніч проти 16 липня Росія знову атакувала Україну ракетами й безпілотниками. У Києві загинули люди, були поранені цивільні, а у Вінницькій області пошкоджень зазнали енергетичні об’єкти. Саме тому українська влада наголошує, що дипломатичні пропозиції мають супроводжуватися подальшим військовим тиском на Росію та посиленням української протиповітряної оборони.

    Наразі можна говорити лише про офіційну готовність України провести зустріч Зеленського з Путіним у Туреччині. Конкретної домовленості, дати чи підтвердженої згоди російської сторони немає. Проте заява Сибіги свідчить, що Київ намагається перевести розмови про мир із загальних дипломатичних формулювань до конкретної пропозиції щодо місця, рівня учасників і можливого результату переговорів.

  • Туреччина оголосила про початок ери «НАТО 3.0»

    Туреччина оголосила про початок ери «НАТО 3.0»

    Після саміту НАТО, який відбувся 7–8 липня в Анкарі, Туреччина заявила про початок нового етапу розвитку Північноатлантичного альянсу. У турецькому керівництві переконані, що ухвалені під час зустрічі рішення стануть одними з найважливіших за останні роки та визначатимуть розвиток організації на десятиліття вперед. Міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан заявив, що Альянс фактично переходить до нової моделі функціонування, яку він назвав «НАТО 3.0». За його словами, йдеться не лише про збільшення оборонних витрат держав-членів, а про комплексну трансформацію всієї системи безпеки, військового виробництва, логістики та взаємодії між союзниками.

    Про це повідомляє Hürriyet Daily News.

    Коментуючи підсумки саміту, глава турецького МЗС заявив, що зустріч в Анкарі стала історичною як за рівнем організації, так і за політичними результатами.

    За словами Фідана, саміт проходив у період безпрецедентної геополітичної напруженості, коли міжнародна система безпеки переживає глибоку трансформацію, а держави дедалі частіше стикаються з новими військовими, економічними та технологічними викликами.

    Попри це, країнам-членам НАТО вдалося досягти консенсусу щодо ключових напрямів розвитку Альянсу.

    Міністр зазначив, що сьогодні світ переживає період масштабних змін, які супроводжуються війнами, економічною нестабільністю, загостренням боротьби між провідними світовими державами та швидким розвитком нових військових технологій.

    У таких умовах, наголосив він, здатність тридцяти двох союзників виробити спільну позицію має особливе значення.

    Фідан підкреслив, що саміт ще раз довів актуальність НАТО як головного оборонного союзу демократичних держав.

    На його думку, Альянс продемонстрував, що навіть за наявності різних політичних інтересів держави-члени можуть знаходити компроміси та ухвалювати рішення, які відповідають спільним стратегічним цілям.

    Одним із найважливіших результатів саміту турецький міністр назвав зміну підходу до фінансування оборони.

    За його словами, питання справедливого розподілу оборонних витрат більше не є лише політичним гаслом.

    Відтепер воно перетворюється на практичну основу функціонування НАТО.

    Фідан нагадав, що протягом багатьох років Сполучені Штати вимагали від європейських союзників збільшення власних військових бюджетів і більшої відповідальності за безпеку континенту.

    Раніше ця тема неодноразово ставала причиною суперечок усередині Альянсу.

    Однак тепер, за словами турецького міністра, всі союзники погодилися із необхідністю суттєво нарощувати оборонні видатки та інвестувати у власний військово-промисловий потенціал.

    На думку Фідана, це означає повернення НАТО до його первісної місії.

    “Фактично це було повторне відкриття первісної ролі НАТО, яка не була наступальною, а ґрунтувалася переважно на обороні, збереженні миру та підвищенні добробуту й стабільності”, – заявив він.

    Водночас турецький дипломат наголосив, що сучасні виклики суттєво відрізняються від тих, із якими Альянс стикався під час холодної війни.

    Якщо раніше головним завданням була класична військова оборона, то тепер країнам НАТО доводиться одночасно реагувати на кібератаки, інформаційні кампанії, використання штучного інтелекту, масове застосування безпілотників, гібридні загрози та необхідність швидкого переозброєння.

    Саме тому під час саміту значна увага приділялася розвитку оборонної промисловості.

    За словами Фідана, Форум оборонної промисловості, який проходив паралельно із засіданнями глав держав та урядів, став одним із ключових елементів саміту.

    Учасники домовилися про нову політичну рамкову угоду, яка має стимулювати масштабне розширення виробництва озброєнь, поглиблення співпраці між оборонними компаніями держав-членів та створення більш стійких виробничих і логістичних ланцюгів.

    Фідан пояснив, що нова модель розвитку НАТО передбачає швидке нарощування виробничих можливостей оборонної промисловості.

    Йдеться про збільшення випуску боєприпасів, систем протиповітряної оборони, ракетного озброєння, бронетехніки, безпілотних систем, засобів радіоелектронної боротьби та інших сучасних видів озброєння.

    Крім того, союзники планують активніше координувати закупівлі озброєння, спільно фінансувати перспективні розробки та розширювати співробітництво між державними й приватними виробниками військової техніки.

    Саме цей комплекс змін глава турецької дипломатії назвав переходом до «НАТО 3.0».

    За його словами, новий формат Альянсу враховує всі уроки сучасних воєн, насамперед повномасштабної війни Росії проти України.

    Тепер оборонне планування дедалі більше спиратиметься на швидке виробництво озброєнь, технологічні інновації, цифровізацію армій, розвиток штучного інтелекту, автономних систем і безпілотних платформ.

    “У час таких геостратегічних і глобальних потрясінь, плутанини, розбіжностей у поглядах та розбіжних стратегічних цілей той факт, що країни-члени об’єдналися й дійшли консенсусу щодо певних концепцій та цілей, є історичним успіхом”, – підкреслив Фідан.

    Окремо він повідомив, що під час саміту союзники оголосили про укладення оборонних контрактів загальною вартістю близько 50 мільярдів доларів.

    Йдеться про десятки різних програм між країнами НАТО, спрямованих на модернізацію армій, спільне виробництво озброєнь, розвиток оборонної промисловості та зміцнення військово-технічної кооперації.

    За словами турецького міністра, ці проєкти не обмежуються лише Туреччиною.

    До них залучені різні країни-члени НАТО, а їх реалізація дозволить значно зміцнити обороноздатність усього Альянсу.

    Саміт НАТО в Анкарі став одним із найважливіших міжнародних заходів року.

    Протягом двох днів лідери держав-членів обговорювали питання колективної безпеки, війни Росії проти України, зміцнення східного флангу НАТО, розвитку військово-промислового комплексу та подальшого реформування Альянсу.

    За підсумками зустрічі союзники погодили спільну декларацію, яка передбачає суттєве збільшення оборонних витрат, розширення оборонного виробництва, посилення військової мобільності та довгострокову підтримку України.

    Однією з центральних подій саміту стали переговори президента України Володимира Зеленського та президента США Дональда Трампа.

    Після зустрічі Трамп заявив про «новий початок» у двосторонніх відносинах із Києвом та наголосив на готовності Вашингтона й надалі підтримувати Україну.

    Президент США також повідомив, що переговори щодо можливого завершення війни тривають, хоча визнав, що процес залишається складним і потребує часу.

    Крім того, Трамп заявив про готовність надати Україні право на ліцензійне виробництво американських систем протиповітряної оборони Patriot.

    За його словами, це дозволить значно зміцнити українську систему ППО та прискорити постачання сучасних засобів захисту неба.

    Американський президент також не виключив можливості свого майбутнього візиту до Києва.

    Окрім цього, він висловив думку, що далекобійні удари України по військових об’єктах на території Росії можуть стати одним із факторів, які наблизять завершення війни.

    В Анкарі переконані, що рішення, ухвалені під час саміту, матимуть стратегічний вплив не лише на діяльність НАТО, а й на всю систему євроатлантичної безпеки.

    На думку турецького керівництва, Альянс фактично вступає в нову епоху свого розвитку, яка характеризуватиметься значно вищим рівнем оборонної інтеграції, масштабними інвестиціями у військові технології, модернізацією оборонної промисловості та підготовкою до нових викликів XXI століття.

  • Туреччина хоче позбутися російських С-400 заради F-35

    Туреччина хоче позбутися російських С-400 заради F-35

    Туреччина розпочала переговори з Росією щодо можливості передачі придбаних раніше зенітно-ракетних комплексів С-400 третій країні. В Анкарі сподіваються, що такий крок допоможе усунути головну перепону для відновлення участі держави у програмі американських винищувачів п’ятого покоління F-35 та відкриє шлях до закупівлі сучасних бойових літаків у США. Водночас у Вашингтоні вже сигналізують, що навіть повна передача російських комплексів іншій державі може не стати достатньою підставою для скасування обмежень, оскільки питання безпеки залишається одним із ключових у відносинах між союзниками по НАТО.

    Про це повідомляє Bloomberg із посиланням на турецьких посадовців та поінформовані джерела.

    За інформацією агентства, останніми тижнями Туреччина звернулася до Росії з пропозицією погодити передачу комплексів С-400 третій країні. Такий варіант Анкара розглядає як компромісне рішення, яке могло б задовольнити вимоги США та дозволити відновити військово-технічне співробітництво із Вашингтоном.

    Співрозмовники Bloomberg зазначають, що переговори розпочалися напередодні саміту НАТО, який цього тижня проходить в Анкарі. Саме в цей період президент США Дональд Трамп заявив, що готовий розглянути можливість перегляду санкцій та обмежень, які були запроваджені проти Туреччини через закупівлю російських систем протиповітряної оборони.

    Ці заяви стали важливим політичним сигналом для турецького керівництва, яке вже кілька років намагається знайти спосіб повернутися до програми F-35.

    За словами джерел агентства, нинішня ініціатива не є першою спробою Анкари вирішити проблему.

    Кілька місяців тому президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган навіть висував ідею повернення комплексів С-400 Росії.

    Однак ця пропозиція не знайшла достатньої підтримки ні всередині Туреччини, ні серед російської сторони.

    Після цього турецька влада почала шукати інші варіанти компромісу.

    Одним із них стала пропозиція залишити комплекси С-400 на території Туреччини, але дозволити американським військовим або технічним спеціалістам здійснювати контроль за їхньою експлуатацією.

    В Анкарі вважали, що такий механізм дозволить розвіяти побоювання Вашингтона щодо можливого витоку секретної інформації про американські винищувачі.

    Проте, як повідомляє Bloomberg, американська сторона відкинула й цю пропозицію.

    У Вашингтоні наголосили, що сама присутність російських комплексів на території держави-члена НАТО становить потенційну загрозу для безпеки новітніх американських літаків.

    Основна проблема полягає у можливостях С-400.

    Американські військові та фахівці з безпеки неодноразово заявляли, що російські радари можуть збирати детальну інформацію про характеристики літаків F-35.

    Йдеться насамперед про параметри малопомітності (стелс-технологій), особливості роботи бортових систем, електронного обладнання та радіолокаційний “портрет” винищувача.

    На думку США, навіть потенційне потрапляння таких даних до Росії може поставити під загрозу одну з найважливіших військових програм американського оборонного комплексу.

    Саме тому Конгрес США ще кілька років тому ухвалив жорсткі законодавчі обмеження.

    Відповідно до чинного законодавства Туреччина не може придбати винищувачі F-35 доти, доки володіє російськими комплексами С-400.

    Навіть зараз, коли президент Дональд Трамп заявляє про готовність переглянути санкційну політику щодо Анкари, остаточне рішення значною мірою залежить від позиції американських законодавців.

    За інформацією Bloomberg, цього тижня американські сенатори під час спілкування з журналістами дали зрозуміти, що навіть передача комплексів третій країні автоматично не вирішить проблему.

    Вони наголосили, що Вашингтон має отримати повну впевненість у тому, що російські системи більше жодним чином не становитимуть ризику для американських технологій.

    Таким чином навіть у разі досягнення домовленості з Москвою Туреччина не має гарантій повернення до програми F-35.

    За словами турецьких чиновників, зараз комплекси С-400 фактично не використовуються.

    Попри те, що вони перебувають на озброєнні країни, їх не залучають до бойового чергування.

    Це також є частиною спроб Анкари продемонструвати союзникам по НАТО, що російські системи не інтегровані у національну систему протиповітряної оборони.

    Джерела агентства також повідомили, що питання майбутнього С-400 стало однією з головних тем під час нещодавнього візиту міністра закордонних справ Туреччини Хакана Фідана до Казані.

    Там він провів переговори з президентом Росії Володимиром Путіним.

    За підсумками зустрічі Кремль офіційно підтвердив, що сторони обговорювали питання, пов’язані з поставленими Туреччині зенітно-ракетними комплексами.

    Водночас зміст переговорів російська сторона не розкрила.

    Історія із закупівлею С-400 стала одним із найсерйозніших кризових моментів у сучасних відносинах між Туреччиною та США.

    У 2017 році Анкара підписала контракт із Росією на придбання комплексів ППО, незважаючи на численні попередження Вашингтона.

    Перші елементи систем були доставлені до Туреччини у 2019 році.

    Після цього США офіційно виключили Туреччину з міжнародної програми створення винищувача F-35, хоча країна була одним із ключових партнерів проєкту.

    До запровадження санкцій турецькі підприємства виготовляли сотні компонентів для американських літаків, а сама Туреччина планувала закупити понад сто винищувачів нового покоління.

    Окрім виключення з програми F-35, Сполучені Штати застосували до Туреччини санкції відповідно до закону CAATSA, який передбачає обмеження щодо країн, які здійснюють великі оборонні закупівлі у Росії.

    Відтоді Анкара неодноразово заявляла про бажання нормалізувати відносини із Вашингтоном та повернутися до участі у програмі F-35.

    Після повернення Дональда Трампа до Білого дому турецьке керівництво побачило нове політичне вікно можливостей.

    Напередодні саміту НАТО американський президент припустив, що може скасувати санкції, введені проти Туреччини, та сприяти укладенню нової оборонної угоди.

    Однак навіть у разі позитивної позиції Білого дому остаточне рішення залежатиме від Конгресу США, який традиційно займає значно жорсткішу позицію щодо військового співробітництва з країнами, які закуповують російське озброєння.

    Експерти зазначають, що нинішні переговори мають набагато ширше значення, ніж проста доля окремої системи ППО.

    Їхній результат може визначити майбутнє оборонного партнерства між Туреччиною та США, вплинути на баланс сил усередині НАТО, а також позначитися на подальших відносинах Анкари з Москвою.

    Якщо сторонам вдасться знайти компроміс, це може стати одним із найважливіших дипломатичних проривів останніх років у сфері безпеки.

    Водночас відсутність домовленостей означатиме збереження санкцій, подальше відсторонення Туреччини від програми F-35 та продовження одного з найглибших конфліктів між двома союзниками по Північноатлантичному альянсу.

  • Анкара готова повернути Україну і Росію за стіл переговорів

    Анкара готова повернути Україну і Росію за стіл переговорів

    Туреччина заявила про готовність знову виступити майданчиком для можливих переговорів між Україною та Росією з метою відновлення дипломатичного процесу щодо завершення війни. В Анкарі наголошують, що нинішній етап конфлікту характеризується інтенсифікацією бойових дій та одночасним зниженням активності дипломатичних контактів, що, на думку турецької сторони, створює ризик подальшої ескалації та затягування війни.

    Про це заявив міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан під час спільної пресконференції з міністеркою закордонних справ Канади Анітою Ананд в Оттаві.

    За словами Фідана, Туреччина послідовно підтримує ідею врегулювання війни між Росією та Україною виключно шляхом переговорів, заснованих на нормах міжнародного права та взаємному врахуванні позицій сторін. Він зазначив, що нині дипломатичний процес фактично перебуває у стані застою, тоді як бойові дії продовжують набирати інтенсивності, а сторони концентруються на досягненні військових результатів, а не політичного врегулювання.

    Турецький міністр підкреслив, що Анкара вже має досвід організації переговорних форматів між Києвом і Москвою та готова знову запропонувати свою територію як нейтральний і безпечний майданчик для зустрічі делегацій. Він додав, що відповідні сигнали були доведені як до української, так і до російської сторін, і Туреччина залишається відкритою до будь-якого формату, який дозволить відновити діалог.

    Фідан наголосив, що метою Анкари є не лише організація зустрічі, а й створення умов для поступового відновлення ширшого переговорного процесу, який міг би охоплювати гуманітарні, безпекові та політичні питання. Він підкреслив, що міжнародна спільнота має зацікавлення у зниженні напруги та пошуку дипломатичних рішень, оскільки затяжна війна має глобальні наслідки для безпеки та економіки.

    Окрему увагу глава МЗС Туреччини приділив майбутньому саміту НАТО, який запланований на 7–8 липня та має відбутися в Анкарі. За його словами, ця зустріч стане важливою платформою для обговорення нових викликів безпеці, що виникли на тлі війни Росії проти України та інших регіональних конфліктів. Однією з ключових тем саміту стане розвиток оборонної промисловості країн Альянсу та підвищення їхньої обороноздатності.

    Фідан також зазначив, що серед союзників НАТО вже сформувалося чітке розуміння необхідності збільшення оборонних витрат і посилення військових спроможностей. За його словами, дискусії щодо цього питання перейшли з теоретичної площини у практичну, і тепер головним завданням є реалізація раніше досягнутих домовленостей.

    Питання можливого відновлення переговорів між Україною та Росією залишається одним із ключових елементів міжнародної дипломатичної дискусії. Президент України Володимир Зеленський раніше заявляв про низку дипломатичних ініціатив, спрямованих на залучення міжнародних партнерів до пошуку формули завершення війни, а також про активізацію заходів тиску на Росію, зокрема через спеціальні операції та санкційні механізми.

    У свою чергу представники російської сторони заявляли про теоретичну готовність до відновлення переговорів, однак одночасно наполягають на власних умовах і поверненні до попередніх домовленостей, обговорюваних у Стамбулі. Водночас офіційна позиція Москви щодо відсутності передумов для негайного миру фактично ускладнює можливість швидкого запуску діалогу.

    На тлі цього ініціатива Туреччини щодо повторного надання переговорного майданчика розглядається як спроба зберегти дипломатичний канал комунікації між сторонами конфлікту та створити умови для потенційного перезапуску мирного процесу в майбутньому.

  • Путін та Зеленський можуть зустрітись в Стамбулі. Джерела

    Путін та Зеленський можуть зустрітись в Стамбулі. Джерела

    За інформацією наших джерел у Вашингтоні, зустріч президентів України та Росії може відбутись у Стамбулі.

    “Туреччина, з великою ймовірністю, стане основним майданчиком для відновлення переговорного процесу між Україною та Росією і можливим місцем для зустрічі двох президентів та підписання мирного договору.

    Такий варіант стає реальним, виходячи з того, що в Росії згодні на певні поступки щодо перебування миротворців в Україні.

    Однак про реальний стан справ можна буде говорити лише після переговорів лідерів США і Китаю 14-15 травня.

    У цих переговорах питання України під номером 4, після Ірану, торгової війни і Тайваню” – зазначає джерело.

    Нагадаємо, раніше міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан заявив, що міжнародні переговори щодо завершення війни в Україні перебувають на вирішальному етапі.

    “Закінчення війни Росії проти України та встановлення тривалого миру є значно ближчим, ніж раніше, а Туреччина залишається активним учасником мирного процесу і робить свій внесок у його просування” – зазначив Хакан Фідан.

  • Туреччина готова знову звести Україну й Росію за столом переговорів: Джелял пояснив, що Анкара дає Києву у війні

    Туреччина готова знову звести Україну й Росію за столом переговорів: Джелял пояснив, що Анкара дає Києву у війні

    Туреччина залишається одним із найважливіших стратегічних партнерів України у війні проти Росії — одночасно як постачальник оборонних технологій, майданчик для потенційних переговорів і держава, яка впливає на баланс сил у Чорному морі. Про це в інтерв’ю розповів посол України в Туреччині Наріман Джелял, наголосивши, що Анкара послідовно підтримує територіальну цілісність України, допомагає у військово-технічній співпраці та готова приймати нові раунди переговорів між Києвом і Москвою, якщо для цього з’являться реальні передумови. Джелял офіційно очолив українське посольство в Туреччині у 2025 році, після звільнення з російської неволі, і серед своїх головних завдань називає перетворення Туреччини з важливого партнера на фактичного союзника України.

    Одним із ключових напрямів співпраці залишається оборонна промисловість. Джелял зазначає, що Україні є чого повчитися в Туреччини, насамперед у питанні системної державної підтримки власного виробника. За його словами, турецька оборонна галузь за останнє десятиліття пройшла шлях до значно більшої самодостатності через обмежений доступ до західних технологій і політичні розбіжності з партнерами. Саме тому Анкара зробила ставку на власне виробництво безпілотників, систем протиповітряної оборони, кораблів і бронетехніки. Для України цей досвід особливо важливий, адже Київ також прагне нарощувати власне виробництво озброєнь і поступово зменшувати залежність від зовнішніх поставок.

    Важливою частиною українсько-турецької співпраці є авіаційні двигуни. За словами Джеляла, турецькі проєкти Bayraktar Kızılelma, Akıncı та перспективний винищувач Kaan пов’язані з українськими двигунами, які Туреччина оцінює високо. Це відкриває для України великий ринок, адже турецькі оборонні компанії активно працюють не лише на внутрішній ринок, а й на експорт, зокрема з країнами Азії, Африки та Близького Сходу. Посол не розкрив фінансових деталей таких контрактів, назвавши їх чутливою комерційною інформацією, однак підкреслив, що співпраця з Baykar та іншими турецькими виробниками значно ширша, ніж те, про що можна говорити публічно.

    Окремий напрям — будівництво корветів для українських Військово-морських сил. Перший корвет класу Ada “Гетьман Іван Мазепа” був спущений на воду в Туреччині у 2022 році, другий — “Гетьман Іван Виговський” — у 2024 році. Турецька компанія STM раніше повідомляла, що “Гетьман Іван Виговський” має вийти в море у 2026 році, а передача ВМС України очікується у першому кварталі 2027 року. За словами Джеляла, нині кораблі залишаються в турецьких територіальних водах із міркувань безпеки: Україна не хоче наражати їх на ризик російських ракетних ударів, а Туреччина зберігає можливість обґрунтовано не пропускати російські військові кораблі через протоки до Чорного моря.

    Не менш важливим є дипломатичний вимір. Туреччина вже неодноразово пропонувала свій майданчик для переговорів між Україною та Росією. У березні 2026 року глава МЗС Туреччини Хакан Фідан повідомляв російському колезі Сергію Лаврову про готовність Анкари прийняти наступний раунд переговорів, а у квітні президент Реджеп Таїп Ердоган знову підтвердив готовність Туреччини організувати мирні переговори, зокрема на рівні лідерів. Джелял наголошує, що Україна готова до зустрічей майже на будь-якому майданчику, окрім Росії, Білорусі та, ймовірно, Китаю, тоді як Москва постійно висуває нові умови й фактично гальмує процес.

    За словами посла, на початку 2026 року сторони були близькі до нового переговорного формату в Туреччині, але ситуація на Близькому Сході, зокрема конфлікт навколо Ірану, відсунула цей процес на паузу. Джелял вважає, що Анкара залишається найзручнішим майданчиком для переговорів, оскільки підтримує робочі контакти і з Україною, і з Росією, а також може гарантувати безпекові умови для учасників. Водночас він підкреслює, що справедливий мир не може означати визнання окупованих територій російськими або відведення українських військ із територій, які контролює Україна. Київ, за його словами, може обговорювати припинення атак у повітрі та на морі, зупинку на поточній лінії фронту і міжнародний моніторинг, але не капітуляційні умови Кремля.

    У Чорному морі позиція Туреччини складніша, але не ворожа Україні. Джелял визнає, що Анкара занепокоєна ударами по підсанкційних суднах російського тіньового флоту, особливо коли атаки відбуваються поблизу турецьких берегів або торговельних маршрутів. Причина — ризики для судноплавства, страхових тарифів, енергетичної безпеки й торгівлі в Чорному морі. Водночас, за словами посла, турецька сторона розуміє право України на самозахист і не заперечує, що судна, які працюють на російську воєнну економіку, можуть бути законними цілями. Туреччина просить діяти обережно, особливо в її економічній зоні, але не ставить під сумнів сам принцип української оборони.

    Джелял також наголосив, що Туреччина залишається послідовною у питанні територіальної цілісності України. З 2014 року Анкара не визнає окупацію Криму та підтримує принцип непорушності кордонів. Саме тому, на думку посла, Туреччина бачить завершення війни в межах міжнародного права, навіть якщо публічно, як медіатор, намагається зберігати збалансовану риторику. Ця позиція особливо важлива для України, адже Туреччина одночасно має економічні зв’язки з Росією, залежить від російських енергоресурсів, але при цьому продовжує оборонну співпрацю з Києвом і підтримує український суверенітет.

    Окремо посол згадав про завод Baykar у Київській області. За його словами, проєкт фактично стримується безпековою ситуацією, насамперед загрозою російських ракетних ударів. Україна вже має значний досвід захисту від дронів, але досі потребує достатньої кількості систем протиракетної оборони для захисту важливих промислових об’єктів. Щойно безпекові умови дозволять, проєкти такого рівня можна буде повноцінно запускати.

    У підсумку інтерв’ю Джеляла показує, що українсько-турецькі відносини стають дедалі глибшими й практичнішими. Це вже не лише “байрактари” чи дипломатичні жести, а широка система співпраці: двигуни, корвети, оборонні технології, розмінування, навчання військових, переговорні майданчики, Чорне море, енергетика, торгівля і робота з країнами Глобального Півдня. Туреччина не завжди діє так, як хотілося б Україні, бо зберігає власний баланс між Києвом, Москвою і Заходом. Але саме Анкара сьогодні залишається одним із небагатьох гравців, здатних одночасно говорити з усіма сторонами, допомагати Україні військово й дипломатично та підтримувати принцип, без якого справедливий мир неможливий: кордони України не можуть бути предметом торгу.

    Джерело: інтерв’ю посла України в Туреччині Нарімана Джеляла для видання «Апостроф» Читати повністю

  • На черговій зустрічі Президента з фракцією Слуги Народу підніматимуть питання “мирного договору” та підготовки до виборів

    На черговій зустрічі Президента з фракцією Слуги Народу підніматимуть питання “мирного договору” та підготовки до виборів

    Як повідомляють наші джерела, на запланованій зустрічі Володимира Зеленського з фракцією Слуги Народу будуть обговорюватись притання прийняття через ВР “мирного договору з РФ на рівні закону” та підготовку регіональних штабів до майбутніх виборів.

    За інформацією джерела, перед зустріччю, явка на яку обовязова, нардепів проінструктували про необхідність “здачі телефонів при вході” та забороні розголошення жодної інформації щодо тематики зустрічі, крім тієї, що буде роздана в меседж-боксах.

    В контексті інформації наданої нашим джерелом, варто згадати нещодавню  заяву  Міністра закордонних справ Туреччини Хакана Фідана в ефірі телеканалу TRT Haber.

    Зокрема, Хакан Фідан заявив, що у врегулюванні війни Росії проти України може відбутися прорив вже за кілька місяців.

    На його думку, попри поточну ескалацію на фронті, контури потенційної угоди стають чіткішими після зустрічі Володимира Путіна з Дональдом Трампом.

    При цьому Хакан Фідан розцінює поточне посилення бойових дій не як ознаку провалу дипломатії, а як класичну військову стратегію обох сторін перед можливими переговорами.

    Більше інсайдів в режимі реального часу читайте на нашому Telegram-каналі Ненька інфо | Новини | Україна