Позначка: Ігор Кушнір

  • Поліція розслідує можливе самовільне будівництво ЖК «Славутич 2.0» у Києві

    Поліція розслідує можливе самовільне будівництво ЖК «Славутич 2.0» у Києві

    Столична поліція розслідує можливі порушення під час будівництва ЖК «Славутич 2.0» на проспекті Миколи Бажана в Дарницькому районі Києва. Йдеться про кримінальне провадження, відкрите 30 січня 2026 року за статтею про самоправство, із уточненням щодо можливого незаконного будівництва. За даними слідства, забудова могла вестися в межах червоних ліній, де капітальне будівництво заборонене.

    Як повідомляється, поштовхом до відкриття справи могли стати звернення місцевих мешканців. Одна зі свідків заявила правоохоронцям, що ще у вересні 2025 року помітила роботи в межах червоних ліній, хоча містобудівні умови та обмеження нібито дозволяли використовувати цю територію без права капітальної забудови. Окрім того, жителі скаржилися, що будмайданчик розташований впритул до будинку на вулиці Зарічній, 6 і обмежує доступ пожежної техніки.

    30 січня поліцейські вже проводили огляд біля будмайданчика, але потрапити всередину не змогли через зачинені металеві ворота. Водночас вони зафіксували ознаки незавершеного будівництва, наявність фундаменту, будматеріалів, техніки та інструментів. А 4 лютого Дарницький районний суд Києва дозволив ще один огляд двох земельних ділянок із залученням спеціалістів та представників Київради, щоб встановити межі ділянок, перевірити їх використання за цільовим призначенням і з’ясувати масштаби нового будівництва.

    Паралельно на об’єкт уже заходила Державна інспекція архітектури та містобудування. Наприкінці 2025 року ДІАМ провела позапланову перевірку після звернення громадянки Вікторії Жеребчук. У результаті на початку 2026 року генпідрядник ТОВ «Альфабуд Комплект» отримав два приписи про усунення порушень, а 14 січня — дві постанови про штрафи на загальну суму 272,5 тисячі гривень. Також по два приписи отримали ТОВ «Славутич-Осокорки» і ТОВ «Сканер-Центр».

    Втім, забудовники вже пішли до суду. «Альфабуд Комплект» оскаржує результати перевірки ДІАМ, вимагаючи скасувати приписи і штрафи. Провадження у цій справі Київський окружний адміністративний суд відкрив у середині лютого, але по суті спір ще не розглядався.

    Сам ЖК «Славутич 2.0» позиціонується як проєкт від bUd Development на проспекті Бажана, 151б. За даними профільного ринку нерухомості, у комплексі вже введено в експлуатацію п’ять будинків, ще один значиться у проєкті, а сам об’єкт належить до комфорт-класу.

    Передісторія забудови тягнеться ще з початку 2000-х. Спочатку Київрада передала дві сусідні ділянки на проспекті Бажана компаніям «Ніко Інвест» і «Сканер-Центр» для комерційної забудови. Згодом цільове призначення однієї з ділянок змінили на будівництво торговельно-офісного та житлово-громадського комплексу, а частину прав передали в суборенду ТОВ «Славутич-Осокорки». Надалі ДАБІ видала дозволи на будівництво кількох черг комплексу, а у 2021 році першу чергу ввели в експлуатацію.

    Окрему увагу привертає і коло осіб, пов’язаних із проєктом. За даними відкритих реєстрів і журналістського аналізу, серед структур, дотичних до забудови, фігурують компанії та менеджери, яких пов’язують із орбітою Ігоря Кушніра та Вадима Столара. Прямих доказів їхнього формального контролю над проєктом у матеріалах слідства поки не наведено, однак такі зв’язки вже стали частиною ширшого публічного контексту навколо цього будівництва.

    Це не перший випадок, коли житлова забудова в Києві опиняється в центрі кримінального провадження через земельні або містобудівні питання. Раніше ми вже писали, що Нацполіція розслідує зміну цільового призначення землі під ЖК Brother у столиці, де також виникли питання до законності підготовки майданчика під житловий проєкт. На цьому тлі історія зі «Славутичем 2.0» виглядає не як поодинокий конфлікт із мешканцями, а як частина ширшої практики, коли суперечливі рішення щодо землі та будівництва в Києві спершу проходять через чиновницькі кабінети, а потім стають предметом перевірок поліції та ДІАМ.

  • Закупівля квартир для ВПО і сиріт у Києві потрапила в поле зору БЕБ через підозру завищених цін

    Закупівля квартир для ВПО і сиріт у Києві потрапила в поле зору БЕБ через підозру завищених цін

    Наприкінці 2023 року Ігор Кушнір пішов з посади керівника «Київміськбуду», але його тінь у міських будівельних історіях нікуди не зникла. Навпаки, виявляється, що паралельно з публічними скандалами навколо підрядників і активів колишнього менеджменту, правоохоронці вели окрему лінію — про те, як столична громада купувала квартири у найбільшого комунального забудовника… але не напряму.

    Йдеться про кримінальне провадження, яке вів підрозділ Бюро економічної безпеки: у матеріалах фігурує версія про завищення цін при закупівлі житла КП «ФК “Житло-Інвест”» за бюджетні кошти, коли квартири «Київміськбуду» перед тим «прокручували» через низку посередників — у тому числі структури, пов’язані з родиною Кушніра, а також з бізнес-оточенням девелоперів і політиків, які роками присутні в київській будівельній екосистемі.

    Ключова деталь, яка робить цю історію токсичною, — часовий збіг. За версією слідства, частина «посередників» викупила у «Київміськбуду» майнові права/квартири незадовго до того, як Київрада дала зелене світло на масштабне бюджетне фінансування закупівель, а вже потім ті самі квадратні метри перепродали комунальному підприємству значно дорожче. У такій конструкції місто фактично опиняється в ролі покупця «останньої інстанції», який платить максимальну ціну, тоді як маржа осідає у ланцюгу компаній, що стоять між громадою і забудовником.

    Що саме розслідувало БЕБ 

    У судових документах у межах цього провадження описується схема, де «Київміськбуд» у 2022 році укладав договори купівлі-продажу майнових прав на квартири на користь підконтрольних керівництву суб’єктів. Середня ціна таких прав у матеріалах фігурує на рівні близько 2,5 млн грн за квартиру. Далі — наступний крок: у березні 2023 року ці ж активи продаються КП «ФК “Житло-Інвест”», але вже за середньою ціною близько 4 млн грн. У провадженні фігурують статті про можливе заволодіння майном, легалізацію коштів, шахрайство з фінансовими ресурсами та службові підроблення — тобто слідство одразу «прошиває» історію як потенційно системну, а не як одиничну переплату.

    На цьому етапі важливо зафіксувати: сам факт наявності провадження і його «логіка» не є доведенням вини конкретних осіб. Але саме те, як виписаний механізм, створює для міста два ризики одразу. Перший — прямий бюджетний: переплата при закупівлі соціального житла. Другий — управлінський: якщо «Київміськбуд» не отримував повного розрахунку від посередників або працював з відстрочками так, що гроші зависали у повітрі, то це могло поглиблювати фінансову яму компанії і паралізувати будмайданчики, які мали би добудовуватись навіть під час війни.

    Як бюджетний ресурс заходив у «Житло-Інвест»

    Формально все виглядало соціально виправдано. У 2022 році Київ затвердив програму забезпечення житлом різних категорій громадян, а комунальне підприємство «ФК “Житло-Інвест”» отримало суттєве поповнення статутного капіталу для закупівель. У публічному полі це продавали як інструмент для житла дітям-сиротам, ВПО, ветеранам та іншим чергам, які роками не рухались.

    Але в реальності саме спосіб реалізації — «купуємо готове/майже готове житло за бюджетні кошти» — створює поле для маневру: можна збільшувати ціну через «ремонти», «підвищення ринку», «індивідуальні умови», «комплектацію», а ще простіше — вставити посередника між містом і первинним продавцем.

    Ланцюг посередників і «сімейний» контур

    У фокусі цієї історії — не один «прокладочний» суб’єкт, а ціла палітра структур, значна частина яких оформлена як венчурні корпоративні інвестфонди. Це зручна форма для операцій із майновими правами та інвестиційними активами, а також для маскування бенефіціарів у багаторівневих конструкціях власності.

    За даними з публічних реєстрових профілів компаній, які згадуються у розслідувальних матеріалах у публічному полі, частина фондів пов’язується з родиною Ігоря Кушніра. Окремі інші контрагенти — з орбітою будівельного бізнесу Олександра Глімбовського та з нардепом Дмитром Ісаєнком, якого медіа неодноразово пов’язували з девелоперським середовищем. Усі ці зв’язки самі по собі не є криміналом. Але у випадку бюджетної закупівлі вони стають маркерами можливого конфлікту інтересів і сигналом для антикорупційної перевірки: чи не перетворюється соціальна програма на механізм «перекачки» грошей до наближених структур.

    Ключове питання, яке зависло у повітрі: чи були реальні гроші у первинного продавця?

    У публічному обговоренні цієї історії найнебезпечніша версія звучить так: посередники могли купувати у «Київміськбуду» квартири з відстрочкою, а далі — перепродавати місту, отримуючи бюджетні кошти, при цьому розрахунок із «Київміськбудом» міг бути неповним або відкладеним. Якщо така конструкція дійсно працювала, тоді для холдингу це виглядало б як відтік активів (квартир) без пропорційного притоку грошей у критичний для компанії період.

    З іншого боку, у публічних коментарях, які давали учасники ланцюга, звучали заперечення: окремі компанії заявляли про повний і швидкий розрахунок, а «Київміськбуд» підтверджував оплату, але посилався на комерційну таємницю щодо деталей руху коштів і умов угод. Саме тут і виникає потреба не в політичних оцінках, а в документальній картині: графіки оплат, акти приймання-передачі, прив’язка платежів до конкретних квартир, наявність/відсутність ремонтів, експертна оцінка «ринку» на дату закупівлі.

    Коли перепродаж відбувається з націнкою у десятки відсотків за короткий проміжок часу, зазвичай у публічній комунікації з’являються два універсальні пояснення. Перше — «ринок зріс». Друге — «зробили ремонти». На папері це може бути правдою. Але в умовах, коли йдеться про закупівлю соціального житла за бюджетні гроші під час війни, будь-яка «ремонтна» історія має бути прозорою: що саме зроблено, хто підрядник, яка калькуляція, чи підтверджено це технаглядом і документами. Інакше це перетворюється на універсальний спосіб «намалювати» додаткові мільйони.

    Чому історія повертається саме зараз

    По-перше, «Київміськбуд» так і не вийшов з кризи. Компанія пережила кілька хвиль кадрових ротацій, запити на докапіталізацію і постійні обіцянки відновити будівництво. Будь-які дані про минулі операції, де активи могли виходити з компанії «в мінус», автоматично стають частиною пояснення: чому об’єкти стоять, а грошей не вистачає.

    По-друге, політичний контекст не зник. Раніше журналісти вже публікували розслідування про фінансові потоки «Київміськбуду» на підрядні компанії з орбіти тодішнього керівництва, а також про закордонні активи сім’ї Кушніра і гучні епізоди з виїздами під час війни. Після цього Кличко відсторонював Кушніра, а згодом той залишив посаду. Тобто репутаційний ґрунт для нових підозр уже був підготовлений, і будь-який «квартирний» ланцюг з бюджетом виглядає як логічне продовження старої історії, а не як випадковість.

    По-третє, це історія про модель управління містом. Коли у воєнний час 2 млрд грн спрямовуються на викуп квартир через посередників, у суспільства неминуче виникає питання пріоритетів і контролю: хто ухвалював рішення, як формувалась ціна, чому не було прямого контракту з забудовником, де гарантії, що бюджет не оплатив чужу маржу.

    Якщо у міста і комунального забудовника є зацікавлення закрити тему, логічний шлях — не політичні заяви, а відкриття максимальної доказової бази для контролю. Передусім — аудит ланцюга: хто був первинним власником прав, яка ціна, які умови оплати, коли і за що заплатило КП, що саме отримало місто (стан квартир), чи співпадають характеристики об’єктів у договорах, у реєстрах і на фактичному огляді. Далі — юридична оцінка потенційного конфлікту інтересів у голосуваннях і рішень посадовців, які курирували програму. І третій блок — претензійна робота у випадку виявлення збитків: або щодо недійсності окремих угод, або щодо стягнення переплат і штрафів, або щодо персональної відповідальності.

    Поки цього не зроблено, історія буде повертатися хвилями — кожного разу, коли «Київміськбуд» проситиме чергові мільярди, а кияни питатимуть: де поділися попередні.

    Окремо слід підкреслити: у цій історії надто багато гучних прізвищ і припущень, щоб ставити крапку без вироку суду. Але так само надто багато збігів і фінансової логіки, щоб робити вигляд, ніби питання не існує. Відповідь на нього має лежати не в політичній площині, а в документах — і в здатності державних органів доводити розслідування до результату, а не «обривати» його на півдорозі.

  • Сім’я київського поліцейського купила квартиру за 3,3 млн і продала за 8,3 млн — без пояснень доходів

    Сім’я київського поліцейського купила квартиру за 3,3 млн і продала за 8,3 млн — без пояснень доходів

    У столиці спалахнув новий скандал навколо майнових оборудок родини високопоставленого правоохоронця. Як з’ясувало детективне бюро Absolution, заступник начальника поліції Києва Тарас Полієнко з родиною понад чотири роки мешкав у пентхаусі житлового комплексу «Зарічний», не сплативши повної вартості квартири.

    Апартаменти площею 220 кв. м із двома паркомісцями оцінили у 3,3 млн грн, проте забудовник — компанія «Буд Девелопмент», що входить у структуру «Альянс Груп» Влади Молчанової та Ігоря Кушніра, — не вимагав від родини погашення решти боргу. У суді тесть Полієнка Анатолій Ткаченко пояснив цю дивну «поблажку» так:

    «Ну, так вийшло, що вони до нас не дзвонили, а ми не набивалися».

    Перший внесок у розмірі 825 тис. грн сім’я внесла у 2020 році. Решту забудовник «згадав» лише влітку 2024-го — одразу після журналістського розслідування. Після цього родина поспіхом закрила зобов’язання і вже за півтора місяця перепродала пентхаус за 8,3 млн грн — у два з половиною рази дорожче.

    Фінансові пояснення родичів виглядають щонайменше сумнівно. Офіційні доходи тестя Полієнка становлять близько 350 тис. грн (без урахування пенсії). У суді він заявив, що займався «торгівлею квітами та мікроавтобусами», хоча у деклараціях ці суми не відображені. Дружина Полієнка наполягала, що її мати заробляла на вирощуванні квітів і володіла «Волгою, яка за вартістю прирівнювалась до квартири в Києві».

    Сам Тарас Полієнко від коментарів журналістам відмовився.

    Важливо, що ЖК «Зарічний» збудували на території біля Південного мосту, де у період намиву піску Тарас Полієнко працював керівником відділу поліції у Річковому порту Києва — структурі, яка мала контролювати саме цю зону.

    Факт придбання квартири у забудовника, пов’язаного зі скандальною Владою Молчановою, яка нині має статус підозрюваної, та подальший продаж житла без прозорого підтвердження доходів ставить під сумнів доброчесність як самого правоохоронця, так і будівельної компанії.

  • Журналісти дізналися як топ-забудовники допомогли екс-ОПЗЖ скупити Київ

    Журналісти дізналися як топ-забудовники допомогли екс-ОПЗЖ скупити Київ

    Оточення колишнього співголови проросійської партії ОПЗЖ Юрія Бойка за останні роки скупило в Києві понад тисячу квартир на десятки мільйонів доларів. Як з’ясували журналісти “Громадського”, допомогли в цьому не хто інші, як топові київські забудовники – колишній очільник “Київміськбуду” Ігор Кушнір, його дружина Оксана, Вадим Столар і Владислава Молчанова.

    Ці квартири формально оформлені на інвестиційний фонд “Хантер”, що контролюється соратниками Бойка. І, як стверджують журналісти, саме завдяки “особливому” ставленню забудовників до цього фонду квартири продавались майже втричі дешевше за ринкову вартість. Ба більше – іноді половина житлових комплексів одразу йшла у “правильні руки” за спеціальними умовами.

    Яскравий приклад – житловий комплекс “Французький квартал 2”, де будівництво фінансувалося в тому числі й через вкладення фонду “Хантер”. Цей об’єкт розвивався силами компанії bUd development, яку пов’язують із Вадимом Столаром, Ігорем Кушніром та Владиславою Молчановою. Станом на зараз фонд “Хантер” володіє половиною цієї компанії, а інша частина належить фонду “Ковернот”, формальним власником якого є дружина Кушніра.

    Співпраця була не лише активною, а й вигідною – наприклад, у житловому комплексі “Камертон” фонд “Хантер” купував квартири по 8 000 гривень за квадратний метр при ринковій ціні у 25 000. А в “Французькому кварталі 2” – по 575 доларів, тоді як на ринку ціна доходила до 1300 доларів за квадрат.

    “За останні 10 років оточення Бойка через фонд “Хантер” придбало щонайменше 1107 квартир. Це лише те, що вдалося задокументувати. За мінімальними оцінками, вартість цих інвестицій могла перевищити 70 мільйонів доларів”, – зазначають журналісти.

    Рієлтори відверто говорять: таких умов жодному іншому інвестору не запропонували б. Продавати стільки квартир одному клієнту за знижкою просто не вигідно – це йде всупереч логіці ринку. Але в цьому випадку йшлося не про ринок, а про політичну та бізнесову лояльність.

    Не менш показовими є й активи самих забудовників. Родина Кушніра, наприклад, володіє маєтком на Лазурному узбережжі Франції площею 850 кв. м із басейном, садом та видом на море. Оформлений маєток на компанію дружини Оксани Кушнір, куплений за сумнівною схемою. Вартість нерухомості в документах — €19 млн, але рієлтори оцінюють її щонайменше в €20 млн.

    Скандали переслідують Кушніра не перший рік. Ще у 2023 році журналісти повідомили, що землю “Київміськбуду” в елітному Козині, де раніше була база відпочинку, забудували котеджами для родичів та наближених до Кушніра осіб.

    Тоді ж посадовця відсторонили від керівництва “Київміськбудом” на час перевірки. Але найбільший резонанс викликала історія з його “інвалідністю”. У травні 2023 року Кушнір виїхав з України за медичною довідкою, після чого разом із дружиною підкорив Еверест – вартість такого сходження оцінюється щонайменше у $150 000. Така “інвалідність”, очевидно, не завадила штурмувати найвищу точку планети.

    Все це – ще одна ілюстрація того, як нерухомість у Києві перетворилася на інструмент відбілювання грошей, політичних зв’язків та реалізації схем на мільйони. І якщо в одних на черзі інвестори роками чекають на свої квартири, то для інших — двері у “Французький квартал” давно відчинені. І бажано одразу навстіж.

  • Олексій Чернишов: Від бізнесмена до недоторканого за 5 років. Частина 1

    Олексій Чернишов: Від бізнесмена до недоторканого за 5 років. Частина 1

    Олексій Чернишов нинішній голова НАК Нафтогаз дивним чином уникнув обшуку НАБУ цього літа попри пряму вказівку на це директора Національного антикорупційного агентства. Нам стало цікаво, як людина, що прийшла у політику відносно недавно – у кінці 2019 року стала настільки недоторканою. Інформації про сумнівну діяльність Чернишова та його зв’язки знайшлося настільки багато, що це розслідування буде розділено на 3 частини.

    Герой розслідування народився в Харкові 4 вересня 1977 року. У рідному місті він провів своє дитинство, закінчив школу та отримав дві вищі освіти.

    З 1994 по 1999 рік навчався в Харківському гуманітарному університеті “Народна українська академія” за спеціальністю “економіка підприємства”. Паралельно з цим, з 1996 по 2002 рік, здобував освіту у Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого за спеціальністю “правознавство”.

    У 1999 році Чернишов пройшов професійний курс з управління проектами відповідно до стандартів міжнародного Інституту управління проектами (Project Management Institute) за програмою “Управління проектами”, організованою компанією “Westinghouse” у штаті Пенсильванія, США.

    На початку 2000-х років він почав займатися комерційною нерухомістю та девелопментом у Харкові, розпочав співпрацю з концерном АВЭК, а в листопаді 2005 року обійняв посаду президента концерну. З 2008 по 2013 рік був головою наглядової ради концерну та групи “АВЭК”.

    У 2012 році Чернишов заснував інвестиційно-девелоперську компанію Eastgate Development та розпочав реалізацію великих проектів у сфері комерційної нерухомості.

    У 2013 році одним із значущих інфраструктурних проектів Чернишова став проект “Київська бізнес-гавань”.

    У 2014 році він заснував інвестиційну компанію “VI2 Partners” з офісами в Києві та Відні. Основними напрямками діяльності компанії є прямі інвестиції, формування та управління портфелями активів, а також інвестиційний банкінг – злиття та поглинання, залучення капіталу та реструктуризація заборгованості.

    У листопаді 2017 року Чернишов став головою наглядової ради Українського клубу нерухомості URE Club – професійної спільноти, яка об’єднує українських та міжнародних експертів у сфері нерухомості та сприяє залученню інвестицій.

    Якщо ознайомитись з його офіційною біографією, то читач може отримати враження, що Чернишов Олексій – бізнесмен котрий завдяки своєму потяг до знань та працелюбності досяг спочатку крісла губернатора Київщини, потім посаду міністра з розвитку громад та територій України та станом на сьогодні – став головою правління «НАК Нафтогаз України».

    Проте звичайний пошук інформації про Чернишова в Інтернеті одразу розвією красиву легенду.

    Після того, як Олексій Чернишов у 1999 році закінчив «Народну академію», його батько Михайло Чернишов одразу влаштував його до себе в компанію «Вестрон» на посаду керівника фінансово-економічної групи. Однак, через скептичне ставлення американців до дипломів українських ВНЗ, Михайло Чернишов відправив сина в США для проходження курсів з управління проєктами – і все це за кошти «Вестрону» та «Westinghouse».

    Так Олексій Чернишов почав працювати одночасно в двох фірмах («Вестрон» і «Телесенс»), а в 2004 році знайшов собі третю роботу: в концерні «АВЭК і Ко» харківського олігарха Олександра Фельдмана. Його одразу взяли на посаду віце-президента з розвитку, а вже 30 жовтня 2004 року загальні збори акціонерів обрали Чернишова президентом концерну. Він обіймав цю посаду до 2007 року, після чого став головою наглядової ради до 2012 року. Крім того, з 2006 по 2014 рік Чернишов працював помічником народного депутата Фельдмана.

    Олексій Чернишов, ставши президентом «АВЭК», опинився в структурі, де Фельдман постійно змінював керівників і президентів після свого обрання до Верховної Ради у 2002 році. Серед численних змін у керівництві тільки компаньйони Фельдмана могли займати ключові посади в концерні, адже «АВЭК» брав участь не тільки в дружніх злиттях, але й в агресивних захопленнях бізнесів. Батько та син Чернишови, ймовірно, стали частиною цього процесу, однак скільки коштів або яку власність вони вклали в концерн, так і залишилося невідомим, оскільки цю інформацію ніколи не розголошували.

    Першим місцем для тренувань Чернишова у “оборудках” був Ринок «Барабашово», яким володів «АВЭК». За даними МВС, до стадії кримінальних справ доходила лише незначна частка випадків шахрайства, вимагань та грубих порушень прав на цьому ринку. Багато з цих порушень відбувалися за участі або під керівництвом самого концерну «АВЭК» та Чернишова в період з 2004 по 2013 роки.

    Щодо звинувачень у захопленні приватних будинків навколо ринку та пов’язаних із цим випадків залякування і навіть убивств, немає підтвердженої інформації. Так само наразі неможливо перевірити участь Чернишова в торгівлі наркотиками або використанні праці нелегальних мігрантів на ринку, а також його зв’язки з етнічними організованими злочинними групами. Проте точно відомо, що Чернишов був безпосередньо залучений до організації незаконних поборів з торговців ринку. Власників торгових павільйонів, які встановлювали їх за власний кошт, змушували передавати управління цими об’єктами структурам «АВЭК», а потім орендувати їх назад за завищеними цінами. Ці кошти переказувалися на рахунки сумнівних фірм і зникали в офшорах.

    У 2019 році прокуратура Харківської області відкрила дві кримінальні справи (№12019220470002790 і №12019220490003989) за фактами порушень, що мали місце на «Барабашово» у період з 2007 по 2013 роки. Обидві справи безпосередньо стосувалися Чернишова.

    У 2014, після Революції Гідності Олексій Чернишов вирішив збільшити розмах своєї діяльності і зробити акцент на «європейському виборі», адже він мав виходи на Австрію. По-перше, він організував у Відні виставку «Through Maidan and Beyond», на якій були представлені портрети учасників Майдану та силует України, складений з цегли. Хоча австрійці не зовсім розуміли ідею виставки, у Києві Чернишова почали сприймати як «свого». По-друге, він заснував у Києві організацію «Kyiv Vision Foundation», яка займалася залученням іноземних інвесторів в Україну. Це допомогло йому ввійти в коло тих, хто після Майдану підтримував «європейський шлях» країни. А по-третє, Чернишов заснував інвестиційну компанію «VI2 Partners», дочірнє підприємство, зареєстроване у Відні як «VI2 Partners GmbH».

    Компанія «VI2 Partners» декларувала наміри залучати іноземні інвестиції в Україну, але насправді займалася іншим — вкладала виведені з України кошти в європейську нерухомість. Співзасновниками компанії були офшорна фірма «Standing Assets S.A.» (одна з фірм, через яку Чернишов виводив гроші з ринку «Барабашово») та австрійський бізнесмен Марк-Міло Любе, якого ЗМІ називали підставною особою Чернишова та Фельдмана. Завдання Любе полягало у тому, щоб купувати комерційну нерухомість у Німеччині та Австрії для своїх власників.

    Компанія «VI2 Partners» також інвестувала в українську нерухомість. Згідно з даними SKELET-info, у 2017 році вона придбала частку в мережі супермаркетів «Фуршет» у компанії «Auchan Holding». Однак будівництво обіцяних мега-проєктів так і не розпочалося, хоча про них регулярно нагадували.

    Щоб підсилити свій вплив, у 2017 році Чернишов став головою наглядової ради «Українського клубу нерухомості», що виглядало досить іронічно, враховуючи його репутацію «недобудовника». У 2018 році він заснував «Школу управління комерційною нерухомістю», що викликало питання про те, чи намагався він поділитися досвідом управління ринком «Барабашово».

    Поступово Чернишов знаходив нових партнерів, а у 2017 році офіційно викупив свою частку в «АВЭК». Його новими партнерами стали також скандальні фігури, зокрема Олена Чарченко, власниця компанії «Гідрострой України», яку зацікавила СБУ через численні тендерні афери на сотні мільйонів гривень.

    Хоча Чернишов так і не досяг тих цілей, заради яких переїхав до Києва, він особисто добре облаштувався. Він придбав квартиру в столиці (207 кв.м.) та будинок під Києвом (312 кв.м.), новий автомобіль Range Rover, а також влаштував свою дружину Світлану доцентом у Київський національний університет. Тільки за 2018 рік Чернишов задекларував понад 2 мільйони гривень доходів від іноземних компаній, а також 25 мільйонів гривень від продажу цінних паперів після продажу своїх часток у відомих компаніях.

    За ним залишалося безліч фірм, зареєстрованих за кордоном, зокрема офшорні компанії «Галинеро Холдингс Лімітед» (Кіпр), «Корникулариус Лімітед» (Кіпр) та «Фешн Рітейл Лтд» (Віргінські острови). Через ці компанії виводилися гроші з «АВЭК» та інших проєктів, можливо, за участю інших олігархів, таких як Олександр Ярославський.

    Але дійсно кар’єра Чернишова почалась у 2019 році після перемог Слуг на виборах.

    20 жовтня 2019 року, після відставки голови Київської обласної державної адміністрації Михайла Бно-Айріяна, Кабінет Міністрів України погодив призначення Олексія Чернишова новим головою Київської ОДА.

    Уряд затвердив призначення Олексія Чернишова на посаду голови Київської ОДА. Раніше в цей день стало відомо, що чинний голова Київської ОДА Михайло Бно-Айріян подав заяву на ім’я президента Володимира Зеленського з проханням підтримати його відставку. Чиновник йде з посади після лише 100 днів на посаді, на тлі критики з боку частини правлячої партії.

    Також саме призначення Чернишова 11 листопада 2019 мало тривожні дзвіночки, що герой статті – дуже Токсичний персонаж. Геннадій Кернес звернувся до Президента Володимира Зеленського з повідомленням про зловживання на харківському ринку «Барабашово».

    Кернес зазначив, що під час візиту Зеленського на завод імені Малишева його зустрічали не працівники підприємства чи звичайні мешканці, а «активісти» та псевдо-підприємці з ринку «Барабашово». За його словами, ці люди були відомі тим, що за гроші їх можна було найняти для участі у будь-якому протесті «проти всього хорошого».

    Кернес також наголошував, що керівництво ринку постійно займалося пограбуванням його підприємців. Він вказував на те, що організація проплаченого пікету свідчила про страх керівництва перед будівництвом нової дороги. Ця дорога, яка мала з’єднати Салтівський житловий масив із центром Харкова, мала пройти через територію ринку «Барабашово». Власники ринку виступали проти цього, однак Кернес стверджував, що інтереси підприємців будуть захищені – їм планували надати нові сучасні торгові павільйони з орендною платою, значно нижчою за ту, яку вони платили на той момент. Міський голова також наголошував, що кошти від оренди нових павільйонів підуть до бюджету міста, а не до кишень «крадливих менеджерів приватного ринку».

    Крім того, Чернишова підозрювали в організації схем ухилення від сплати податків під час реалізації інвестиційного проєкту «Київська Бізнес-Гавань» у Деснянському районі Києва. Проєкт передбачав створення на території Троєщини індустріально-виробничого кластеру площею 330 га під державні гарантії.

    На той момент призначення Чернишова було малозрозумілим і в ЗМІ існували 2 версії з чиєї подачі відбулося призначення. Перша версія – рішення про призначення Чернишова було прийнято олігархом Ігорем Коломойським. Також одна з причин призначення Чернишова Коломойським полягала в тому, щоб Олексій Чернишов співпрацював з Геннадієм Боголюбовим бізнес-партнером російського олігарха Віктора Вексельберга.

    У 2013 році Чернишов переїхав до Києва, оселившись у Романкові на Новообухівській трасі. Тоді ж він узгодив з тодішнім мером Києва Олександром Поповим створення бізнес-інкубатора на Троєщині та великого логістичного комплексу Asia Trade & Technology Park у Київській області, який мав обслуговувати китайські та азійські товари. Однак, через понад 5 років ці проєкти залишилися лише на папері, під які продовжували збирати кошти.

    Інтереси Геннадія Боголюбова були пов’язані із житловою та складською забудовою. Боголюбов, який переїхав з Дніпра до Козина в Конча-Заспі, разом із Віктором Вексельбергом володів часткою у найбільшому складському терміналі «МПЛ-Чайка» в районі Петропавлівської Борщагівки. Він мав намір увійти в логістичний комплекс Чернишова разом із китайськими інвесторами.

    8 листопада до Києва прибули відомі китайські бізнесмени, включаючи засновника Alibaba. Їм планували запропонувати придбати «Укрпошту» та зацікавити участю в проєкті в Київській області. Організацією цього займався радник прем’єр-міністра Олексія Гончарука В’ячеслав Лисенко, який був великим посередником в інвестиційних угодах з Китаєм.

    За даними телеграм-каналу *realpolitik*, команда Ігоря Кононенка вважала, що одним із завдань Ігоря Коломойського після відставки Михайла Бно-Айріяна з посади голови Київської ОДА було захоплення Обухівського картонно-паперового комбінату, одного з найбільших у Європі.

    Комбінат знаходився на території мажоритарного округу колишнього журналіста «1+1» Олександра Дубінського, який був близький до Коломойського. Підприємство належало колишньому депутату Держдуми Росії Володимиру Крупчаку, який у 2007 році втік з Росії до України. У 2017 році його намагалися викрасти й вивезти до РФ, але ця спроба зазнала невдачі.

    Одним із організаторів викрадення був тодішній начальник Обухівської районної поліції Денис Ярославський. У той час ходили чутки про корпоративну війну між Крупчаком і Олегом Дерипаскою. Наразі Крупчак перебував у Лондоні, а Ярославський виступав на ефірах телеканалів ZIK і NewsOne як експерт з правових питань, і часто публікував спільні фотографії з Олександром Дубінським.

    Проте сильно “розгорнутися” на посту губернатора за 4 місяці Чернишов не зміг.

    4 березня 2020 року Олексія Чернишова призначили міністром розвитку громад і територій України. Більшість депутатів Верховної Ради проголосували за призначення нового уряду. До цього Чернишов обіймав посаду голови Київської обласної державної адміністрації.

    За його призначення проголосували 277 депутатів, проти – 57, утрималися – 30, а 17 депутатів не брали участі в голосуванні.

    Саме після цього почалася активна корупційна діяльність Чернишова.

    Так само як під час призначення на місце Губернатора Київщини Чернишов потрапив у скандал. 15 березня 2020 Міністр нового Кабінету Міністрів Олексій Чернишов опинився в центрі уваги через фото зі скандально відомим бізнесменом Левом Парцхаладзе.

    Спільним фото поділився в соціальних мережах президент «Київміськбуду» Ігор Кушнір. Він розповів, що був присутній на засіданні Кабміну, де обговорювалися питання забудови. На знімку Чернишов стояв поруч із Парцхаладзе.

    За часів Януковича Парцхаладзе мав тісні зв’язки з регіоналами, проте після Революції Гідності швидко перейшов до табору Порошенка. Проте це ніяк не вплинуло на Чернишова, але дало натяк на його подальші схеми.

    8 квітня 2020 року, стало відомо, що міністр розвитку громад і територій Олексій Чернишов став затягувати з реформою містобудівної галузі, ймовірно, на користь групи лояльних Медведчуку київських забудовників Андрія Вавриша та Дмитра Ісаєнка (ОПЗЖ), а також свого бізнес-партнера Олександра Фельдмана (ОПЗЖ). З моменту його призначення не пройшло і місяця.

    Обидва забудовники мали партнерські зв’язки ще з часів президентства Віктора Януковича. Вавриш працював заступником начальника Голови архітектури КМДА у 2010-2015 роках, а Ісаєнко – заступником у Мінрегіоні. Їхні компанії спільно реалізовували низку проєктів, а в кінці 2019 року вступили в боротьбу за «Укрбуд», користуючись тим, що Андрій Богдан, друг Вавриша, очолював Офіс президента.

    Забудовники Вавриш та Ісаєнко також мали ще одного менш відомого партнера – харківсько-київського забудовника Олексія Чернишова.

    Чернишов затягував реформу містобудування, що сприяло збереженню старих схем. Це дало можливість забудовникам продовжувати свої сумнівні проєкти, зокрема забудову 13 га берегової лінії Дніпра на Подолі. Вавриш та Ісаєнко отримали рекордну кількість дозволів на забудову у 2019 році, багато з яких могли бути оскаржені.

    Крім того, міністерство Чернишова дозволяло впливати на архітектурний контроль через органи місцевого самоврядування, що мали повноваження щодо об’єктів класів СС1 і СС2. Це також було джерелом значних фінансових вигод для забудовників.

    Через такий різкий “заход” на посаду та манію величі під час губернаторства міністр розвитку громад і територій Олексій Чернишов міг втратити свою посаду через скандал, пов’язаний з наявністю австрійського паспорта. Про це повідомляли “Українські новини” з посиланням на власні джерела.

    Також згідно з інформацією видання, причиною можливої відставки стало те, що Чернишов на посаді міністра поєднував роботу на Ігоря Коломойського з участю у сумнівних бізнесових схемах і проявляв зверхність до оточуючих, що викликало невдоволення президента Володимира Зеленського. До того ж, за моральним аспектом його поведінка також не відповідала високим стандартам.

    Коли Чернишов обійняв посаду в ОДА, він привів із собою приватну охорону та повністю ізолював себе від зовнішнього світу. Він зайняв половину сьомого поверху будівлі ОДА на Печерську, встановивши двері з пропуском за карткою. Доступ до нього був суворо обмежений, навіть депутати обласної ради не могли вільно потрапити до губернатора.

    За даними “Українських новин”, Чернишов, завдяки своїм бізнес-партнерам в Австрії, отримав австрійське громадянство для себе та своєї родини. Його компанія VI2 Partners, яка офіційно мала залучати інвестиції в Україну, насправді вкладала кошти, виведені з України, у європейську нерухомість.

    Крім того, повідомлялося, що Чернишов саботував доручення президента. Наприклад, на посаді губернатора він публічно виступав проти перенесення центру Київської області в Білу Церкву, фактично поховавши цю ідею.

    На посаді міністра Чернишов затягував реалізацію містобудівної реформи президента, що викликало обурення навіть у народних депутатів від “Слуги народу”. Окрім того, міністр зазнавав критики через те, що закликав українців своєчасно сплачувати комунальні послуги, попри кризу, спричинену пандемією COVID-19 та безробіттям.

    Проте тоді, попри кричущу токсичність Чернишова, на початку його політичної кар’єри, ну дуже “пощастило” і він зберіг посаду міністра, що тільки збільшило його апетити. У другій частині ви дізнаєтесь про створення корупції у Державній архітектурно-будівельній інспекції України (ДАБІ) попри поставлену Чернишову задачу – ліквідувати ДАБІ та більшу кількість корупційних схем на посту міністра.

  • Ігор Кушнір – “Злобудовник Києва” від ОПЗЖ

    Ігор Кушнір – “Злобудовник Києва” від ОПЗЖ

    Ігор Миколайович Кушнір голова правління – президент компанії «Київміськбуд», віце-президент Будівельної палати України, член ради директорів Конфедерації будівельників України. У 2010-2012 роках – заступник Міністра оборони України. Доктор юридичних наук. Ось що ми можемо дізнатися зі статті на Вікіпедії, але що являє собою Кушнір насправді?

    Старт кар’єри та Французький квартал

    Початок кар’єри Ігоря Кушніра був непомітний, він швидко злетів у ТОП українських махінаторів. Одним із перших його кроків до великої кар’єри було зайняття посади заступника міністра оборони. За два роки успішних схем Кушнір перейшов до керівництва “Київміськбуду”, ставши його головою.

    Те, хто стояв за його призначенням у військове відомство, залишається таємницею. 2014 року все різко змінилося. “Провідники” зникли або вважали за краще забути своє минуле, вирішивши, що найкраще не згадувати про свою участь у несподіваному призначенні. Однак ініціатори переміщення Кушніра на пост президента “Київміськбуд” були добре відомі і не можуть заперечити свою участь. Серед них колишній голова адміністрації президента при Януковичі – Сергій Льовочкін, колишній керівник Державного управління справами Андрій Кравець, який став успішним бізнесменом, та тодішній голова наглядової ради ХК “Київміськбуд” Микола Порайко. Саме вони стали кінцевими бенефіціарами сірих схем через будівельну компанію.

    Ігор Кушнір був активним учасником у цивільній та військовій сферах України, займаючись капітальним будівництвом та закупівлями в Міністерстві оборони. На відміну від Анатолія Сердюкова, який працював у військовому відомстві близько п’яти років, Кушнір протримався там лише два роки. 2012 року він повернувся до мирного життя, і через два роки, коли армійські частини на сході України зіткнулися з відсутністю необхідних матеріалів, це мало його турбувало. Він став головою холдингової компанії “Київміськбуд”, найбільшого забудовника столиці, та був повністю задоволений своїм новим призначенням.

    Холдингову компанію “Київміськбуд” було створено 29 років тому шляхом об’єднання кількох десятків державних та муніципальних будівельних організацій в єдине ціле. Під час об’єднання кожна з частин внесла свої активи та земельні ділянки у спільний котел.

    Саме вони стали принадою для шахрайських дій групи людей, головою якої був Кушнір. І вже 2019 року потужна будівельна організація опинилася на межі банкрутства. Вона обдурила тисячі своїх клієнтів, порушуючи термін будівництва житла. Компанія постійно порушує будівельні норми та правила, будує об’єкти, не інвестуючи у модернізацію міських комунікацій, що у майбутньому призведе до краху всієї комунальної системи, особливо у старих історичних районах Києва. Однак ці проблеми мало турбували президента компанії Кушніра.

    Жителі Києва запам’ятають його як ініціатора амбітного проекту “Французький квартал”. Старовинне європейське місто на річці Сена мало отримати свого двійника в мініатюрі на берегах Дніпра. За проектом “Київміськбуд” мав збудувати висотні житлові будинки, які забезпечують мешканців європейським комфортом, розкішні офісні та торгові центри, а також шістнадцятиметрову копію Ейфелевої вежі. Загалом на це Ігор Кушнір витратив лише три роки. Але в один момент, 2019 року, будівництво заморозили. Головний його ініціатор зник із Києва і не в Парижі, а набагато далі за океаном. У Південній Каліфорнії, у Сан-Дієго, екс-заступник міністра оборони України та головний київський забудовник придбав у компанії US Business Consulting & Investments особняк площею 800 м² за $11 млн. Можливо, Ігор Кушнір погано розбирався у закупках для армії, але у житлі він точно розуміється. Сан-Дієго вважається одним із найкомфортніших міст США.

    Але повернемося трохи раніше, ще в червні 2014 року колишній депутат, нині радник міністра внутрішніх справ Михайло Апостол направив до СБУ дуже докладний депутатський запит щодо діяльності Ігоря Миколайовича Кушніра на посаді президента Київміськбуд”. У ньому він докладно перерахував усі його дії на посаді колишнього заступника міністра оборони. Добравшись до керма управління найбільшою будівельною фірмою, він незаконно збагатився сам і не забув поділитися з друзями, які спокійно продовжують жити в Україні. займався пошуками вілли у передмісті Сан-Дієго.

    Список афер

    Наводимо повний список махінацій із депутатського запиту Апостола:

    Зазначена організована група здійснила заволодіння майном ПрАТ «ХК Київміськбуд», 80% акцій якого належать Київській міській раді, особливо великих розмірах, а саме:

    – коштами у розмірі 200 млн грн. шляхом купівлі ПрАТ «ХК Київміськбуд» у ТОВ «ІНПРОМ» нікому непотрібні та непридатні для будівництва земельні ділянки площею 27,9041 га, розташовані на території Требухвської сільської ради Броварського району Київської області. Ціна значно завищена;

    – Виведення з управління Державного управління справами майна державного видавництва «Преса України» з метою його списання, знесення та подальшого будівництва з передачею функцій замовника ПрАТ «ХК Київміськбуд» на земельній ділянці площею 3,1863 га житлово-офісно-торгово-розважального комплексу на вул. . Анрі Барбюса, 52/1 у Печерському районі м. Київ (Французький бульвар) та заволодіння коштами у розмірі понад 255 млн грн. від продаж нерухомості під час будівництва. Будівництво комплексу та виведення коштів триває;

    – заволодіння будинком по вул. Берлінського, 15 шляхом покупки за заниженими цінами. Площа будівлі 966,50 кв м, ціна 6500000 грн (6725,29 грн за 1 кв м);

    – заволодіння адміністративною будівлею у м. Київ, вул. Мечнікова, 20 за заниженою ціною. Площа 1811,2 кв м, ціна 12086 137,60 кв м (6673 грн за 1 кв м);

    – заволодіння будівлею готелю Оберіг за адресою Червонозоряний проспект, 25/16 (Літера А) площею 2475,8 кв м на земельній ділянці 0,1881 га (кадастровий номер 8000000000:72:2334:0018) за умовою оплати;

    – заволодіння нежитловими приміщеннями актової зали будівлі на вул. Суворова, 4/6 у Києві (центральний офіс компанії), що реконструюються зі зміною цільового призначення під ресторан із залученням коштів, матеріалів та робіт ПрАТ «ХК Київміськбуд» за заниженою ціною;

    – заволодіння нерухомим майном (бази відпочинку) разом із земельною ділянкою за адресою м. Київ, вул. Лісова-Козинська, 1, яка була власністю ПрАТ «ХК Київміськбуд» за заниженою ціною;

    – вчинення умисного банкрутства дочірнього підприємства «Медбуд» (03037, м. Київ, п-т. Червонозоряний, 17), наслідком якого є заволодіння будівлею та земельною ділянкою;

    – заволодіння нерухомим майном (близько 100 об’єктів: будинків, паркінгів та споруд, у тому числі земельної ділянки у Кончі-Заспі) дочірнього підприємства «Екос», що ліквідовано. Причина ліквідації підприємства — арешт правоохоронними органами заступника директора цього підприємства при отриманні хабара та обранні йому запобіжного заходу – утримання під вартою.

    Членами організованої групи створено ТОВ «Перший Український експертний центр», якому передано зазначені будинки та споруди безкоштовно в експлуатацію. При цьому витрати на так звану експлуатацію ПрАТ «ХК Київміськбуд» зросли у 5-10 разів, що є класичною формою відмивання коштів.

    Михайло Апостол попросив Арсена Авакова вжити заходів для перевірки діяльності «Київміськбуду» та у разі підтвердження незаконних дій притягнути до відповідальності Льовочкіна, Кравця, Порайка та Кушніра.

    Частина 2: Відмивши Грошей у ОРДЛО

    Кримінальні схеми заробітку допомогли Ігореві Кушніру здобути популярність далеко за межами Києва. СБУ перехопило кілька телефонних розмов впливових в ОРДЛО людей, у ході яких з’ясувалися деякі подробиці отримання ними фінансового підживлення з України. Гроші переказувалися до Донецька та Луганська через «Кристалбанк». Фінансовий ланцюжок включав колишнього «регіонала», а нині депутата від «Блоку Петра Порошенка» Романа Романюка. Він за комісію в 3-5% від загальної суми переказу брався непомітно здійснити транзакцію. Польові командири сумнівалися в його надійності, але дізнавшись, що гарантом угоди виступає Ігор Кушнір, одразу заспокоїлися. Такого авторитету одним днем не заробити.

    Зв’язок зі Столаром

    Засвітиться разом Кушнір та Столар встигли ще у липні 2016 року журналістам вдалося зафіксувати прибуття Вадима Столара на чартерному рейсі разом з іншим відомим київським забудовником Ігорем Кушніром.

    Але найцікавіше розпочалося у лютому 2023 року, коли СБУ провела обшуки у депутата Вадима Столара. Обшуки також пройшли у Кушніра.

    “Але після припинення громадянства Медведчука та його обміну на 200 українських полонених, частка Медведчука перейшла під контроль Столара. Це показують журналістські розслідування. Відповідно, Єрмак або його близькі мають бажання, щоб частка, яка раніше контролювалася Медведчуком у згаданому бізнесі, була переписана на людини Єрмака. Це лише один із елементів великої головоломки щодо зміни впливу та балансу між групами впливу всередині самого парламенту”, – висловився про обшуки політолог Ігор Чаленко.

    Показуха на пожертвуваннях ЗСУ, корупція та ставлення до інвесторів

    Незважаючи на війну, багато київських забудовників продовжують виконувати свої зобов’язання перед інвесторами. Ігор Кушнір, голова “Київміськбуду”, отримуючи значні кошти від інвесторів для завершення власних об’єктів та ЖК “Укрбуд”, чомусь заморозив будівництво на рік, виправдовуючись війною. Переселенці та військові, які є інвесторами “Укрбуду” та “Київміськбуду”, багато років залишаються без квартир, за які заплатили свої гроші. Нагадаємо, що саме “Київміськбуд” має завершити ЖК “Укрбуд” на вимогу президента В. Зеленського. Однак голову “Київміськбуду” Ігоря Кушніра це не хвилює. Замість вирішення поточних проблем, пов’язаних із відновленням будівництва та пошуком джерел фінансування для завершення житлових комплексів, він знаходиться за кордоном, в Австрії. Журналісти зустріли його у Відні та включили до складу батальйону “Відень 2”.

    Відверто про ставлення до інвесторів УкрБуду. Микитась та Кушнір(Київміськбуд).

    БАТАЛЬЙОН “ВІДЕНЬ” 2. УП знайшла українських втікачів, віп-біженців та віп-туристів | Розслідування

    Маєтки в Конча-Заспі і “пох*й” на інвесторів: як голова “Київміськбуду” створив собі імперію

    Частина 3: Бізнес-імперія Ігоря Кушніра: три сліди, що ведуть до зв’язків із Віктором Медведчуком

    20 грудня минулого року Ігор Кушнір залишив пост у “Київміськбуді”, де працював 12 років. Цьому передували обшуки в компанії, підозри у фінансових махінаціях та в результаті аудиторська перевірка. Попри це аудитори заявили про відсутність порушень. Таким чином, Кушнір, який встиг придбати нерухомість як у Кончі-Заспі, так і на Блакитному Березі Франції, залишив посаду, маючи репутацію бездоганної чистоти.

    Давно ходили чутки, що багатство родини Кушніра зростає завдяки “Київміськбуду”. Проте реальні докази з’явилися лише 2023 року. У травні журналісти-розслідувачі встановили, що особи, близькі до Кушніра, забудували котеджами землі колишньої бази відпочинку, переданої КДБ у ранні 2000-ті. Серед власників вілл виявилися як колишні, так і чинні співробітники компаній, пов’язаних з “Київміськбудом”, адвокат, який представляв інтереси компанії, пряма родичка дружини Кушніра та особа, близька до депутата Кременчуцької міської ради Руслана Федорченка, який очолює одну з фірм, асоційованих з колишнім від нині забороненої “Опозиційної платформи – За життя” Вадимом Столаром.

    У липні стало відомо про віллу дружини Кушніра на Блакитному Березі вартістю понад 20 млн євро. Це стало останнім аргументом для проведення перевірки стану справ у “Київміськбуді” та вивчення причин, чому сім’я його президента наситилася розкішною нерухомістю. Ігоря Кушніра усунули, у компанії провели санкціоновані обшуки та аудит, який, однак, не розкрив джерела коштів Кушніра на французьку віллу.

    Він наполягає на тому, що протягом багатьох років був залучений до бізнесу, а після свого призначення до “Київміськбуду” передав керівництво своєму бізнесу дружині. Цікаво, але цілком очікувано, що з моменту його приходу на керівну посаду в КДБ його дружина Оксана стає власницею широкої мережі будівельних компаній. Ці компанії зареєстровані переважно на Кіпрі, Литві та на Британських Віргінських островах. І дуже часто їхні бізнес-партнери – особи, які мають зв’язки із забороненою в Україні партією ОПЗЖ та кумом президента Росії Віктором Медведчуком. Документальне підтвердження цього було знайдено у трьох кейсах, пов’язаних із сім’єю Ігоря Кушніра.

    Депутат Київради від ОПЗЖ Володимир Кравець разом із дружиною голови «Київміськбуду» Оксаною Кушнір виводять гроші з України до Литви (Литовський слід)

    Володимир Кравець спільно з Оксаною Кушнір вклали гроші у будівництво двох бізнес-центрів у столиці Латвії. Обмовимося, що Оксана Кушнір є дружиною Ігоря Кушніра, скромного директора холдингу «Київміськбуд». Чому ми обізвали Кушніра «скромним директором»? Тому що «Київміськбуд» є підприємством, 80% акцій якого належить місту Київ, а директор цього підприємства – простий чиновник. Ну, теоретично.

    Насправді, звісно, виходить зовсім так. Бо дружина директора київського міського підприємства спільно з депутатом Київської міської ради раптом розпочинають у латвійській столиці будівництво двох бізнес-центрів, а латвійці заявляють, що гроші на це будівництво мають непрозору історію і відстежити їх неможливо, оскільки вони замасковані низкою кіпрських офшорів. Але сліди цих офшорів ведуть до Володимира Кравця, Оксани та Ігоря Кушніра.

    Будівництво першого бізнес-центру Link розпочалося ще 2016 року. Вела його литовська компанія UAB Baltijos Gildija, фундатором якої була UAB Mavlada, власником якої є Володимир Кравець. У 2017 році до неї приєдналася кіпрська Koksi Holding ltd, володіє якою Оксана Кушнір. У 2020 році склад засновників UAB Baltijos Gildija змінився, тепер ця компанія володіє Koksi Holding ltd.

    Другий бізнес-центр – Corе – будує UAB Baltijos Gildija разом із компанією Ašis. Засновником UAB Ašis є кіпрська компанія Оксани Кушнір Koksi Holding Ltd і UAB Mavlada Володимира Кравця.

    «Походження коштів на проекти у Вільнюсі є непрозорим. Гроші на землю під бізнес-центром Link у розмірі 1,47 мільйона євро литовська фірма Baltijos Gildija позичила кіпрській фірмі Оксани Кушнір (Koksi Holding). Ця фірма, у свою чергу, теж їх отримала як позику – у офшорної фірми Obelia Industries Inc., зареєстрованої на Британських Віргінських островах. Але хто є власником Obelia Industries Inc. і звідки ця фірма акумулювала доходи, з публічних джерел встановити неможливо», – заявили автори розслідування.

    На запит журналістів щодо власників Obelia Industries Inc. ні Кушнір, ні Кравець відповіді не дали. Але останній підтвердив, що до будівництва бізнес-центрів у Латвії вони обоє причетні.

    Литовські правоохоронці, які зацікавилися розслідуванням, заявили, що «розцінюють ці операції як потенційне виведення коштів або спробу приховати їхнє справжнє походження». І додали, що зараз займаються розслідуванням щодо походження грошей, інвестованих у ці об’єкти.

    Український слід

    Компанія Koksi holdings LTD, якою володіє Оксана Кушнір, має бізнес-інтереси в Україні. Цікаво, що вони також ведуть до зв’язків із “Опозиційною платформою – За життя”. Так, фірма є одним із бенефіціарів інвестиційного фонду “Ковернот”. Оксана Кушнір разом із “Ковернотом” та ще одним інвестиційним фондом “Хантер” стали засновниками ТОВ “Капітал-Схід”.

    Не вдаючись у докладний список усіх компаній у цьому ланцюжку, варто зазначити, що документальний зв’язок із проросійськими діячами у цьому контексті було виявлено за двома напрямками. По-перше, Оксана Кушнір виявилася офіційним партнером Павла Якубенка, відомого своїм керівництвом “Трускавецькурортом” та санаторіями Львівської області, які асоціювали зі сферою впливу народного депутата та одного з найближчих соратників Януковича-Медведчука – Юрія Бойка. Фонд “Хантер”, у свою чергу, є прямим засновником компанії, створеної сином Бойком, Анатолієм.

    По-друге, фонди “Хантер” та “Ковернот” фігурують одразу в кількох кримінальних провадженнях по будівельній компанії “КУА Будкепітал”. Щонайменше два з них суд ухвалив рішення про вилучення документів у рамках розслідувань. Неофіційно компанію “Будкепітал” пов’язують із Ігорем Кушніром у співпраці з представником ОПЗЖ Вадимом Столаром.

    Швейцарський слід

    У лютому 2021 року, коли українська влада розпочала активні заходи проти одного із засновників проросійської партії “Опозиційна платформа – За життя” Віктора Медведчука, Рада національної безпеки та оборони України ввела санкції проти п’яти офшорних компаній. Вказано, що ці компанії володіють літаками, які належали Медведчуку або використовувалися для особистих потреб.

    Серед цих компаній була Klodius Investments Limited, що належить Оксані Кушнір. Компанії було заборонено виконувати польоти літаком Гольфстрім T7-ABC (s 203). Цей літак за кілька днів до оголошення списку санкцій був перевезений до маленького містечка Сент-Галлен у Швейцарії, де й зареєстровано фірму по орбіті Віктора Медведчука.

    Klodius Investments Limited на чолі з Оксаною Кушнір також активно діяла напередодні оголошення списку санкцій РНБО, вийшовши зі складу чотирьох будівельних компаній в Україні. На їх місце у деяких випадках прийшли інші офшорні компанії родини Кушнірів. Ось, наприклад, історія змін однієї з українських компаній.

    До речі, у лютому цього року санкції щодо Klodius Investments Limited закінчуються, і поки що невідомо, чи будуть вони продовжені. Така сама невизначеність стосується й чотирьох інших компаній, які володіють літаками Медведчука. Тому незабаром слід уважно стежити за тим, куди та як літатимуть літаки державного зрадника України.

    Куди ведуть сліди Кушніра

    Згадані три сліди у бізнес-імперії родини Ігоря Кушніра одним чи іншим чином ведуть до кола Віктора Медведчука чи забороненої проросійської партії “Опозиційна платформа – За життя”. І незалежно від спростування зв’язку як з його, так і його дружини, документи свідчать на користь протилежного. Взаємодія з прихильниками ворога під час повномасштабного вторгнення є не лише ганебною, а може стати підставою для перевірок з боку Служби безпеки України.

  • Кейс «Дар’ї Кушнір»: як українські корупціонери легалізують свої капітали в Європі

    Кейс «Дар’ї Кушнір»: як українські корупціонери легалізують свої капітали в Європі

    Дар’я Кушнір – дочка екс-голови “Київміськбуду” Ігоря Кушніра, наприкінці 2023 року стала співвласницею компанії зареєстрованої в Лондоні. Про те, чому Дар’ї Кушнір буде важко пройти комплаєнс та чи конфіскують британці отримані корупційним шляхом активи у нашому журналістському розслідуванні.

    Про це повідомляє редакція сайту 360UA NEWS

    Дар’я Кушнір проживає в Лондоні та багато подорожує
    Дар’я Кушнір проживає в Лондоні та багато подорожує

    Дочка Ігоря Кушніра Дар’я, як багато хто з дітей української еліти навчається та проживає в Лондоні. Даша була студенткою Вестмінстерського університету Великої Британії, де вартість навчання складає близько $60 000 на рік. І, в кращих традиціях сімей українських корупціонерів, проживає Дар’я не в студентському гуртожитку, а в розкішних, навіть по мірках Лондона, апартаментах за адресою Viaduct Gardens Street, Embassy Gardens Phase 2 Block E.

    ЖК Embassy Gardens, де за кошти українського корупціонера Ігоря Кушніра влаштувалась Дар’я, являє собою розкішний будинок з видом на Темзу, недалеко від посольства США. Ціна на апартаменти в елітному житловому комплексі стартує від 600 тисяч фунтів стерлінгів. Адреса проживання Дар’ї Кушнір стала відома журналістам, завдяки кіпрським реєстрам, де Дар’я виступає як засновниця ARMIKS DK ESTATE LTD. Сума внеску 25-річної Дар’ї Кушнір до статутного фонду кіпрської компанії ARMIKS DK ESTATE LTD при реєстрації склала 457 тисяч Євро.

    Через ARMIKS DK ESTATE LTD Дар’я Кушнір являється одним із кінцевих бенефіціарів британської Alliance 1903 LTD, зареєстрованої в Лондоні. За даними з британського реєстру, компанія також займається розвитком нерухомості. Що цікаво, згідно даних британських реєстрів партнером Дар’ї по Alliance 1903 LTD є відомий київський забудовник Владислава Молчанова.

    Але повернемось до питання проходження процедури комплаєнсу Дашою Кушнір. У Великій Британії існує закон Criminal Finances Act, який значно ускладнює процес легалізації корупційних доходів. Закон був розроблений та направлений в першу чергу проти російських олігархів, але є багато кейсів його примінення проти вихідців з інших країн, які не можуть пояснити як набули такі значні багатства.

    Положеннями цього закону вводиться поняття “Unexplained wealth orders”, тобто майно, походження якого фігуранти розслідувань не можуть пояснити. Таке майно правоохоронці мають право вилучати без суду, “якщо є обґрунтовані підстави підозрювати, що будь-яка особа володіє активами, невідповідними її відомому доходу”. При цьому мінімальна сума “непоясненного багатства”, яка потрапляє під дію закону – 50 тисяч фунтів. Конфіскувати можуть не лише маєтки й машини, а й у принципі будь-яке дороге майно, наприклад, діаманти, золото в злитках чи картини.

    В контексті даного закону, потрібно пригадати історію збагачення сім’ї Кушнір, яка стала відома широкому загалу після викриття корупційних схем українськими журналистами. Що показово, Дар’я Кушнір має пряме відношення до тих самих “сімейних курупційніх схем”, неспростовним доказом чого являється спільна зареєстрована компанія з Владиславою Мовчановою.

    Нагадаємо, 19 лютого проєкт Bihus.Info випустив чергове розслідування про корупцію у «Київміськбуд» за часів управління комунальним підприємством Ігорем Кушніром, який у грудні 2023 року заявив, що йде з посади голови після 12 років роботи. 9 лютого президентом «Київміськбуду» став Василь Олійник. Раніше в компанії, за дорученням мера Києва Віталія Кличка, почався аудит.

    Втім, за даними журналістів, зміна керівництва може бути формальністю, адже в останні роки Олійник як генпідрядник працював на об’єктах компанії Stolitsa Group з орбіти відомої київської забудовниці Владислави Молчанової. Молчанова ж, в свою чергу, є давнім бізнес-партнером родини Ігоря Кушніра.

    Також Кушнір потрапив до розслідування Bihus.info, в якому йшлося про те, що виведену землю компанії «Київміськбуд», яка на 80% належить територіальній громаді Києва, тобто є комунальною, у Козині, де раніше була база відпочинку, забудували розкішними котеджами його родичі.

    У 2021 році РНБО ввела санкції проти компанії дружини президента «Київміськбуду» Олени Кушнір. Тоді Кушнір заявив, що санкції найімовірніше були накладені помилково.

    Але журналісти знайшли зв’язок її компанії Klodius Investments Limited, зареєстрованої на Британських Віргінських Островах, з «газовою трубою» Медведчука.

  • Як новий керівник “Київміськбуду” пов’язаний з Ігорем Кушніром

    Як новий керівник “Київміськбуду” пов’язаний з Ігорем Кушніром

    Новий керівник “Київміськбуду”, який на 80% належить громаді Києва і є одним із найбільших забудовників країни, пов’язаний із бізнес-імперією свого попередника Ігоря Кушніра, який залишив посаду наприкінці минулого року після низки скандалів. Про це йдеться в розслідуванні Bihus Info.

    Зокрема, призначений на посаду глави “Київміськбуду” на початку лютого Василь Олійник останніми роками як директор компанії-генпідрядника працював на об’єктах компанії Stolitsa Group відомої київської забудови Владислави Молчанової. Серед київських забудовників його називали “інженером Влади”.

    Сама ж Молчанова є бізнес-партнером родини Ігоря Кушніра. Виявилося, що Молчанова та 25-річна донька Кушніра Дар’я вказані серед кінцевих бенефіціарів зареєстрованої наприкінці 2022 року в Лондоні британської компанії Alliance 1903 LTD. За даними з британського реєстру, ця фірма також займається девелоперською діяльністю.

    Крім того, восени минулого року у Молчанової та Кушніра з’явилися зв’язки з бізнесменом, наближеним до глави Офісу президента Андрія Єрмака.

    Раніше журналісти розповідали про те, що колишній партнер Єрмака з кінобізнесу, Артем Колюбаєв, який очолює Раду з державної підтримки кінематографії, почав активно входити в пов’язаний із проросійськими політиками Віктором Медведчуком і Вадимом Столаром будівельний бізнес. Йдеться про будівництво київської компанії ENSO.

    Виявилося, що в Колюбаєва тепер також спільний бізнес з особами, пов’язаними з екскеровщиком “Київміськбуду” Ігорем Кушніром та Stolitsa Group Молчанової. Так, наприкінці листопада 2023 року змінилися власники ТОВ “Фінансова компанія “Гарант Капітал”, яка має займатися добудовою ЖК “Еврика”. Раніше її було оформлено на менеджерів Кушніра і Столара, тепер серед її співвласників вказано самого Артема Колюбаєва, менеджерів ENSO і юриста Stolitsa Group.

    Крім того, раніше журналісти заявляли, що Молчанова разом із Кушніром і народним депутатом Вадимом Столаром були реальними бенефіціарами пов’язаної з “Київміськбудом” приватної компанії bUd Development.

    Як повідомлялося, у грудні 2023 року колишній президент “Київміськбуду” Ігор Кушнір, якого відсторонили від виконання обов’язків із липня минулого року, вирішив звільнитися.

    Раніше журналісти виявили, що на виведеній землі з “Київміськбуду” в Козині бізнес-оточення і родичі Кушніра побудували закрите котеджне містечко. Вартість зведених там будинків оцінили у понад $3 млн. Також журналісти з’ясували, що компанія дружини Кушніра у 2019-2020 роках придбала французьку фірму, на яку оформлено віллу на Лазурному узбережжі орієнтовною вартістю у 20 млн євро.

    Крім того, стало відомо, що в травні 2023 року голова “Київміськбуду” разом зі своєю дружиною Оксаною підкорив Еверест. При цьому право виїжджати з України у воєнний час Кушнір отримав завдяки довідці про інвалідність. Підйом на вершину подружжю обійшовся в $150 тис. А сам Кушнір пробув за кордоном близько восьми місяців.

    Зараз у “Київміськбуду” на стадії зведення майже 1,5 млн кв. м житла – 22 житлових комплекси на понад 100 будинків різного ступеня готовності. Водночас на більшості будівельних майданчиків “Київміськбуду” тривалий час не ведуться роботи, а для їх добудови компанії просить у влади Києва мільярди гривень з міського бюджету.