Golosnovinua.com

Позначка: Ірина Верещук

  • Повернення через 88 років: у Роттердамі ексгумували останки Євгена Коновальця для перепоховання в Україні

    Повернення через 88 років: у Роттердамі ексгумували останки Євгена Коновальця для перепоховання в Україні

    У нідерландському Роттердамі 11 серпня ексгумували останки полковника Армії Української Народної Республіки, командира Січових стрільців, засновника Української військової організації та першого голови Організації українських націоналістів Євгена Коновальця. Майже через 88 років після його вбивства радянськими спецслужбами прах українського військового і політичного діяча готують до повернення в Україну. Після прибуття відбудеться церемонія прощання у Києві, а останки тимчасово перепоховають на Національному військовому меморіальному кладовищі. Точну дату церемоній повідомлять пізніше.

    Ексгумацію провели на роттердамському кладовищі «Кросвейк», де Коновалець був похований після загибелі 23 травня 1938 року. В Офісі президента назвали подію поверненням полковника додому та повідомили, що організаційними питаннями за дорученням президента Володимира Зеленського займалися Кирило Буданов і команда Офісу президента, міністр закордонних справ Андрій Сибіга та МЗС, а також голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров із командою інституту.

    У церемонії в Нідерландах взяли участь заступниця керівника Офісу президента Ірина Верещук, посол України в Нідерландах Андрій Костін, Олександр Алфьоров, представники української громади в Нідерландах, «Пласту», Української стрілецької громади Канади та Українського національного об’єднання Канади, а також духовенство Української греко-католицької церкви.

    Де перепоховають Євгена Коновальця

    Після повернення праху в Україну церемонія прощання має відбутися у Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ у Києві. Після цього останки тимчасово перепоховають на території Національного військового меморіального кладовища. Саме слово «тимчасово» міститься в офіційному повідомленні Офісу президента від 11 серпня.

    Рішення про повернення Коновальця готувалося протягом кількох місяців. Ще в травні президент Зеленський заявляв, що Україна має «моральний обов’язок» повертати на батьківщину визначних українців, які боролися за державність, але через історичні обставини були поховані за кордоном. Тоді глава держави окремо назвав Коновальця серед постатей, щодо яких готуються відповідні рішення.

    25 травня Ірина Верещук повідомила, що українська сторона вже отримала дозвіл на перепоховання Коновальця. А 15 липня Кабінет Міністрів ухвалив розпорядження №703-р, яким офіційно передбачив перепоховання його останків на Національному військовому меморіальному кладовищі та затвердив відповідний план заходів. Фінансування передбачене коштом державного і місцевих бюджетів, а також інших дозволених законом джерел.

    Чому повернення Коновальця не відбулося раніше

    Ідея перепоховати Коновальця в Україні виникла далеко не у 2026 році. Його могила в Роттердамі протягом десятиліть фактично сприймалася українською еміграцією як тимчасове місце поховання — до моменту, коли стане можливим повернення на незалежну українську землю.

    Однак існували складні юридичні питання. Правом виключної оренди могили на кладовищі «Кросвейк» володіла Українська стрілецька громада Канади. Ще у 2008 році українське посольство опрацьовувало можливість перенесення останків, однак тоді реалізувати задум не вдалося, оскільки громада продовжила оренду місця поховання ще на десять років.

    Саме тому нинішня процедура вимагала не просто політичного рішення Києва, а юридичного врегулювання питання з нідерландською стороною та організаціями української діаспори. У травні 2026-го необхідні дозволи зрештою були отримані, після чого Кабмін зміг затвердити офіційний план повернення.

    Хто такий Євген Коновалець

    Євген Коновалець є однією з ключових постатей українського визвольного руху першої половини XX століття.

    Він народився 1891 року на Львівщині. Під час Першої світової війни потрапив у російський полон після боїв за гору Маківку, а після повернення став одним з організаторів Галицько-буковинського куреня Січових стрільців. У 1918–1919 роках командував формуваннями Січових стрільців у війську Української Народної Республіки та брав участь у бойових діях проти більшовицьких і білогвардійських сил.

    Український інститут національної пам’яті зазначає, що наприкінці 1918 року Коновальцю пропонували стати членом Директорії УНР, однак він відмовився. Після поразки визвольних змагань він продовжив політичну та підпільну боротьбу за українську державність.

    У 1920 році Коновалець став одним із засновників Української військової організації, а з 1922-го перебував в еміграції. У 1929 році на установчому конгресі у Відні його обрали першим головою новоствореної Організації українських націоналістів. Цю посаду він обіймав до своєї смерті в 1938 році.

    Окремим напрямом його діяльності були спроби привернути увагу міжнародної спільноти до українського питання. Зокрема, Коновалець намагався порушувати його у Лізі Націй, у тому числі привертаючи увагу до Голодомору 1932–1933 років. За оцінкою Українського інституту національної пам’яті, його активність стала одним із факторів, що викликали занепокоєння радянського керівництва.

    Сталін наказав ліквідувати лідера ОУН

    Радянські спецслужби роками працювали над ліквідацією Коновальця. За матеріалами Українського інституту національної пам’яті та розсекреченими документами української зовнішньої розвідки, операцію з його вбивства організовували органи ОДПУ-НКВС, а наказ на усунення керівника українського націоналістичного руху походив від найвищого керівництва СРСР.

    Для проникнення в оточення Коновальця використовували агентуру. Одним із агентів став Павло Судоплатов, якого представили як прихильника українського підпілля з Радянської України. Він зумів увійти в довіру до Коновальця та кілька разів зустрічався з ним за кордоном.

    Остання зустріч відбулася 23 травня 1938 року в Роттердамі.

    Судоплатов передав Коновальцю пакунок із вибуховим пристроєм, замаскованим під подарунок. Після зустрічі агент залишив місце події. Через кілька хвилин, коли Коновалець ішов вулицею в центрі міста, бомба вибухнула. Український діяч загинув на місці, також були поранені випадкові перехожі.

    Так завершилася багаторічна операція радянських спецслужб проти одного з найвпливовіших керівників українського визвольного руху.

    Могила в Роттердамі стала символічним місцем

    Після вбивства Коновальця поховали на кладовищі «Кросвейк». За даними Українського інституту національної пам’яті, витрати на поховання тоді взяло на себе литовське консульство у Нідерландах.

    Згодом могила стала одним із символічних місць для української політичної еміграції.

    23 травня 1958 року, у двадцяту річницю загибелі Коновальця, біля його могили виступав Степан Бандера. Історики звертають увагу на символічний і водночас трагічний збіг: саме там Бандеру вперше побачив агент КДБ Богдан Сташинський, який наступного року вбив його в Мюнхені.

    Тепер багаторічна історія роттердамського поховання завершується.

    Коновалець стане не першим діячем ОУН, якого повернули в Україну

    Повернення останків Коновальця є частиною ширшої державної політики щодо перепоховання визначних діячів українського визвольного руху.

    У травні 2026 року з Люксембургу до України повернули останки Андрія Мельника та його дружини Софії Федак-Мельник. 25 травня їх урочисто перепоховали на Національному військовому меморіальному кладовищі. Мельник був близьким соратником Коновальця, одним із організаторів Січових стрільців і після загибелі першого голови ОУН став одним із провідних діячів українського націоналістичного руху.

    Керівництво держави раніше заявляло про намір продовжити повернення інших історичних постатей, похованих за кордоном. При цьому українська сторона наголошує на необхідності повністю дотримуватися законодавства країн, де розташовані могили, та домовленостей із родичами чи українськими організаціями, які опікуються похованнями.

    У випадку Коновальця цей шлях розтягнувся на десятиліття. Ще за радянських часів українська еміграція розглядала його поховання в Роттердамі як вимушене. Після відновлення незалежності були перші спроби домовитися про повернення праху, але юридично реалізувати їх вдалося лише тепер.

    11 серпня 2026 року, через 88 років після вбивства Коновальця агентом радянських спецслужб, його могилу на кладовищі «Кросвейк» відкрили для ексгумації. Наступним етапом стане повернення останків до України, прощання в Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві та перепоховання на Національному військовому меморіальному кладовищі. Дату церемонії влада обіцяє оголосити додатково.

  • Рада підтримала кримінальну відповідальність за українофобію

    Рада підтримала кримінальну відповідальність за українофобію

    Комітет Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики підтримав законопроєкт №15186, який передбачає запровадження кримінальної відповідальності за прояви українофобії. Документ пропонує внести зміни до Кримінального кодексу України та встановити окрему відповідальність за низку дій, які, на думку авторів ініціативи, спрямовані проти української державності, національної ідентичності, мови, культури та права України на незалежне існування.

    Про це повідомила заступниця керівника Офісу президента України Ірина Верещук на своїй сторінці у Facebook після засідання парламентського комітету.

    За словами Верещук, під час засідання депутати розглянули законопроєкт №15186, який пропонує криміналізувати прояви українофобії. Вона зазначила, що законодавча ініціатива отримала одностайну підтримку членів профільного комітету, та подякувала парламентарям за ухвалене рішення.

    Посадовиця наголосила, що в умовах повномасштабної війни та багаторічної російської агресії питання захисту української державності, національної гідності та культурної спадщини набуває особливого значення. На її думку, українське законодавство має містити чіткі механізми відповідальності за публічні прояви неповаги до української нації та держави.

    «Взяла участь у засіданні комітету ВР з гуманітарної та інформаційної політики. Серед іншого обговорювали законопроєкт №15186 щодо кримінальної відповідальності за українофобію. Дякую комітету за одностайну підтримку цієї законодавчої ініціативи», – написала Верещук.

    Вона також заявила, що настав час криміналізувати публічну неповагу до української нації та української держави. За словами заступниці керівника Офісу президента, така законодавча ініціатива може викликати неоднозначну реакцію як в Україні, так і за її межами, однак вона переконана, що для держави, яка перебуває у стані війни та відстоює власне право на існування, подібні зміни є закономірними.

    «Так, можливо, це не всім подобається, особливо за межами України. Але якщо ми будуємо українську державу, не бачу нічого поганого у зазначених законодавчих змінах», – зазначила вона.

    Ініціатором законопроєкту є народний депутат України Микола Княжицький. Документ пропонує доповнити Кримінальний кодекс України новими положеннями, які мають визначити відповідальність за умисні дії, спрямовані проти української державності та національної ідентичності.

    Зокрема, законопроєкт передбачає кримінальну відповідальність за публічні заклики до заперечення суб’єктності України як незалежної держави, виправдання чи пропаганду асиміляції українського народу, а також за публічну зневагу до української мови, культури, національної символіки та інших складових української національної ідентичності. На думку авторів документа, такі дії можуть становити загрозу інформаційній безпеці держави та використовуватися як елемент гібридної війни.

    Як раніше пояснював автор законодавчої ініціативи, чинні норми українського законодавства не дозволяють повною мірою реагувати на прояви українофобії, оскільки вони не охоплюють усіх форм публічного заперечення права українського народу на власну державність і культуру. Саме тому, за його словами, виникла необхідність розробити окремі кримінально-правові механізми захисту української нації.

    Прихильники законопроєкту вважають, що його ухвалення стане одним із елементів посилення національної безпеки в умовах триваючої російської агресії, інформаційної війни та систематичних спроб дискредитувати українську державність і національну ідентичність. На їхню думку, закон має створити додаткові юридичні інструменти для протидії діям, які можуть сприяти поширенню антиукраїнської пропаганди або виправдовувати політику, спрямовану на заперечення існування українського народу.

    Водночас законопроєкт ще має пройти подальші етапи парламентського розгляду. Після схвалення профільним комітетом документ має бути винесений на розгляд Верховної Ради України, де депутати визначатимуться щодо його підтримки в першому читанні, а згодом — у цілому. Лише після проходження всіх необхідних парламентських процедур та підписання президентом закон зможе набути чинності.

    Питання законодавчого захисту української державності та національної ідентичності дедалі частіше порушується на тлі повномасштабної війни, яку Росія веде проти України. Раніше начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирило Буданов заявляв, що російське керівництво, за даними української розвідки, ще до початку повномасштабного вторгнення готувало політику, яка мала ознаки геноциду українського народу. Саме ці обставини, на думку авторів законодавчої ініціативи, посилюють актуальність створення окремих правових механізмів для протидії проявам українофобії та захисту української державності.

  • Повернули тих, кого “не існувало”: Україна звільнила 193 полонених, яких не визнавав Червоний Хрест

    Повернули тих, кого “не існувало”: Україна звільнила 193 полонених, яких не визнавав Червоний Хрест

    Україна провела черговий масштабний обмін військовополоненими з Росією, у результаті якого додому повернулися 193 українські захисники. Цей обмін став одним із найбільш резонансних за останній час через низку обставин, які роблять його унікальним і водночас тривожним з погляду міжнародного гуманітарного права.

    Про особливості обміну повідомили керівник Головного управління розвідки Кирило Буданов та заступниця керівника Офісу президента Ірина Верещук. За їхніми словами, операцію готували особливо ретельно за дорученням Володимир Зеленський, адже йшлося про складні випадки, які потребували додаткових переговорів і міжнародного посередництва.

    Головною особливістю цього обміну стало те, що жоден із повернутих військових не був офіційно підтверджений як полонений представниками Міжнародний комітет Червоного Хреста. Це означає, що фактично ці люди перебували поза міжнародним обліком, що є прямим порушенням Женевських конвенцій. Відсутність офіційної реєстрації значно ускладнює процеси пошуку, захисту прав і контролю умов утримання полонених.

    За словами Верещук, усіх звільнених утримували на території Чечні, де, за свідченнями, умови для полонених є особливо жорсткими. Саме цей фактор став одним із ключових викликів під час переговорного процесу. Частина звільнених також перебувала під тиском через сфабриковані кримінальні справи, що суперечить міжнародному праву.

    Очільник ГУР Буданов уточнив, що нинішній обмін фактично став другим етапом так званого Великоднього обміну. За його словами, серед звільнених — багато молодих військових, зокрема тих, хто народився вже у 2000-х роках. Це солдати, сержанти та офіцери, які брали участь у бойових діях на різних ділянках фронту — від Донеччини й Луганщини до Харківського, Запорізького та навіть Курського напрямків.

    Серед визволених є й поранені військові, які потребують негайної медичної допомоги та реабілітації. Вік звільнених варіюється від 24 до 60 років, що свідчить про широкий спектр залучення українців до оборони країни.

    Окремо Буданов звернув увагу на символічні моменти: двоє військових, звільнених саме 24 квітня, відзначають свій день народження вже на рідній землі. Такі деталі підкреслюють людський вимір події, яка для багатьох родин стала довгоочікуваним поверненням близьких.

    У Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими повідомили, що цей обмін став уже 73-м від початку повномасштабного вторгнення. Українська сторона системно працює над поверненням своїх громадян, попри складність переговорів і відсутність прозорості з боку Росії.

    Також у штабі підтвердили, що значна частина звільнених перебувала в незаконному утриманні, а проти деяких із них висувалися безпідставні обвинувачення. Подібна практика є порушенням норм міжнародного гуманітарного права та свідчить про системний характер проблеми.

    Важливу роль у реалізації обміну відіграли міжнародні партнери. Українська сторона подякувала Сполученим Штатам Америки та Об’єднаним Арабським Еміратам за сприяння у проведенні переговорів. Посередництво третіх країн залишається критично важливим у процесі звільнення полонених, особливо у випадках, коли Росія не визнає факт утримання конкретних осіб.

    Цей обмін став продовженням попереднього, який відбувся напередодні Великодня. Тоді Україна повернула 175 військових і 7 цивільних. У сукупності ці операції свідчать про активізацію процесу повернення полонених, хоча він залишається складним і залежним від політичних і військових факторів.

    Експерти наголошують, що нинішній випадок із «непідтвердженими» полоненими може стати підставою для додаткового тиску на Росію з боку міжнародної спільноти. Адже відсутність доступу міжнародних організацій до місць утримання порушує базові принципи захисту прав людини під час війни.

    Водночас для України кожен такий обмін має не лише політичне, а й глибоке соціальне значення. Повернення військових зміцнює довіру суспільства, підтримує бойовий дух армії та демонструє, що держава не залишає своїх громадян.

    Наразі звільнені військові проходять первинні медичні огляди, психологічну допомогу та процедури реінтеграції. Попереду — тривалий шлях відновлення, але головне, що вони вже вдома.

    Таким чином, обмін 24 квітня став не просто черговою операцією, а важливим сигналом: навіть у найскладніших умовах Україна продовжує боротися за кожного свого громадянина, навіть якщо його намагалися «стерти» з офіційних списків.

  • В Офісі президента пропонують запровадити державну реєстрацію Telegram-каналів

    В Офісі президента пропонують запровадити державну реєстрацію Telegram-каналів

    В Офісі президента України ініціюють обговорення можливості запровадження державної реєстрації Telegram-каналів, зокрема тих, що виконують функції медіа або мають значний інформаційний вплив. Про це заявив керівник Офісу президента Кирило Буданов, підкресливши, що мова йде про прозорість та відповідальність за контент.

    Буданов зазначив: «Я не проти Telegram-каналів, але, вибачте — зареєструй свій канал, покажи, хто за ним стоїть, і неси відповідальність за той контент, який ти на ньому розміщуєш. Якщо ти хочеш анонімний канал, який за всіма ознаками є класичним ЗМІ і через нього ведеться підривна діяльність або вербування, — це вже зовсім інше питання».

    Ініціатива щодо реєстрації месенджер-каналів виникла на тлі загострення безпекової ситуації в Україні та серії нападів на правоохоронців. У публічному просторі вже лунали пропозиції щодо обмеження діяльності Telegram чи посилення контролю над платформою.

    Зокрема, схильність до жорсткіших заходів висловлювала заступниця керівника ОП Ірина Верещук, яка наголошувала на ризиках використання анонімних каналів для координації ворожої діяльності та дестабілізації.

    Під держреєстрацію пропонують потрапити ті канали, які за ознаками є класичними засобами масової інформації — тобто систематично публікують новини, аналітику та інший інформаційний контент, що має широкий суспільний резонанс. Йдеться не про заборону Telegram як платформи, а про введення механізму прозорості та ідентифікації авторів та адміністрацій таких ресурсів.

    Офіційних законодавчих ініціатив із цього приводу наразі не внесено, проте очікується, що найближчим часом питання може набути політичного продовження. Експерти зазначають, що основними викликами стануть баланс між свободою слова й інформаційною безпекою, а також визначення чітких критеріїв для реєстрації.

  • Компанії «БаДМ» і «Оптіма-Фарм» заробили мільярди на завищених цінах під час війни

    Компанії «БаДМ» і «Оптіма-Фарм» заробили мільярди на завищених цінах під час війни

    В Україні викрито масштабну фармацевтичну змову, яка роками дозволяла двом найбільшим дистриб’юторам — «БаДМ» і «Оптіма-Фарм» — фактично монополізувати оптовий ринок медикаментів та диктувати ціни на критично важливі препарати.

    Під контролем цих компаній перебувало понад 85% оптового постачання ліків. Аптеки по всій країні були змушені купувати медикаменти за завищеними цінами, які зростали синхронно — навіть за відсутності будь-яких ринкових підстав, таких як інфляція, зміна валютного курсу чи проблеми з логістикою. До переліку таких препаратів входили, зокрема, Спазмалгон, Біфрен, Нейроксон та інші засоби, від яких залежало життя і здоров’я українців під час війни.

    За даними джерел, роками розслідування картельної змови гальмувалося через вплив високопосадовців. Серед фігурантів — заступниця керівника Офісу Президента Ірина Верещук, яка, ймовірно, блокувала рішення Антимонопольного комітету, здатні припинити порушення ще до початку повномасштабної війни. До справи також причетний колишній голова АМКУ Павло Кириленко. Саме за їхньої участі розслідування фактично буксувало, попри наявність очевидних доказів порушення конкурентного законодавства.

    Фінансові показники компаній у цей час зростали рекордними темпами. «БаДМ» за останні чотири роки збільшив свій дохід із 41,8 до 67,8 млрд грн, а чистий прибуток — у 3,5 раза. «Оптіма-Фарм» за той самий період наростила прибуток у 11 разів — до 3,57 млрд грн. Це відбувалося на тлі того, що мільйони українців втратили доступ до базових медикаментів через їхню непомірну вартість.

    Лише в липні 2025 року АМКУ ухвалив рішення про накладення штрафу на суму 4,8 млрд грн. Втім, розслідувачі вважають, що реальна сума санкцій могла бути значно більшою, а її заниження — результат кулуарних домовленостей. Обидві компанії вже заявили про намір оскаржити штраф у судах і продовжують наполягати на своїй невинуватості.

  • Антимонопольний комітет перевіряє дії компаній “БаДМ” та “Оптіма-Фарм”

    Антимонопольний комітет перевіряє дії компаній “БаДМ” та “Оптіма-Фарм”

    Поки Володимир Зеленський оголосив курс на боротьбу зі свавіллям бігфарми, співробітники ОП Ірина Верещук та Рисбек Токтомушев покривають роботу компаній “Бадм” та “Оптіма”, які разом контролюють 90% ринку фармацевтичної дистрибуції.

    Так, за інформацієї, яка наразі активно обговорюється в соцмережах, заступник голови ОП Ірина Верещук і радник Директорату з питань ветеранської політики, ВПО, охорони здоров’я та прав дитини ОП Рисбек Токтомушев, допомагають найбільшим фармдистриб’юторам України – «БаДМ» і «Оптима-Фарм» – уникнути штрафу Антимонопольного комітету в розмірі 11 млрд грн ($280 млн).

    ФОТО: Ірина Верещук і Рисбек Токтомушев спілкуються в неформальній обстановці

    Варто відзначити, що за останні три роки середній розмір націнки дистрибʼюторів зріс у 2,5 рази — з 4,5% у 2021 році до 12% у 2024-му. Це в черговий раз свідчить про змову великих дистриб’юторів та зловживання їхнім домінуючим становищем.

    Водночас чистий прибуток компаній збільшився у шість разів, що є наслідком встановлення надмірних цін на ліки. Подібні дії викликають запитання щодо прозорості ціноутворення та справедливості умов для споживачів.

  • Заступниця голови ОП взяла участь у тренінгу з підготовки до спротиву

    Заступниця голови ОП взяла участь у тренінгу з підготовки до спротиву

    Заступниця голови Офісу президента Ірина Верещук повідомила, що взяла участь у тренінгу з підготовки громадян до національного спротиву. Одноденний курс вона пройшла в одному з Центрів підготовки на Київщині.

    Про це вона написала у своїх соціальних мережах, передає “Четверта студія”.

    “Дуже корисні практичні знання плюс чудовий заряд енергії”, — оцінила досвід Верещук.

    За її словами, участь у тренінгу лише посилила переконання у необхідності розширення мережі таких Центрів по всій країні.

    “Це питання не лише обороноздатності, а й національної єдності”, — наголосила вона.

    Окремо Верещук підкреслила важливість залучення інструкторів із бойовим досвідом: “Саме вони можуть дати найцінніше — не лише знання, а й ментальну стійкість”.

    Політикиня зазначила, що на курсах були присутні чоловіки та жінки різного віку та професій, і висловила захоплення українцями, які готуються до спротиву.

    Центри національного спротиву діють у межах системи територіальної оборони, і в умовах воєнного стану такі ініціативи дедалі більше набирають обертів у різних регіонах країни.

  • Курс «Захист України» для школярів будуть викладати ветерани та ветеранки

    Курс «Захист України» для школярів будуть викладати ветерани та ветеранки

    В українських школах може з’явитися новий стандарт викладання курсу «Захист України» — заняття проводитимуть ветерани та ветеранки. Про це заявила заступниця керівника Офісу Президента Ірина Верещук. Її ініціатива має на меті поєднати патріотичне виховання школярів із працевлаштуванням захисників, які повертаються до мирного життя після служби.

    Верещук переконана, що саме ветерани можуть передати молодому поколінню не лише знання, а й справжні цінності. «Коли ветеран навчає дітей — країна має майбутнє», — наголосила вона.

    За її словами, найближчим часом має з’явитися спільний наказ Міносвіти та Міністерства у справах ветеранів, який закладе правові підстави для реалізації ініціативи. При цьому визнано потребу в оперативному навчанні самих ветеранів для роботи з дітьми як інструкторів.

    Одним із головних викликів, за словами Верещук, є низький рівень заробітних плат у сфері освіти. Тому вона закликала місцеві громади знаходити можливості для доплат ветеранам з місцевих бюджетів. Ідеться не лише про фінанси, а й про визнання важливості ролі ветерана в громадському та освітньому просторі.

    Паралельно з реформами у сфері освіти, в Україні продовжують розвивати інфраструктуру для підтримки ветеранів. У Запоріжжі відкрився сучасний багатофункціональний простір «Ветеран ПРО. Запоріжжя», де надають послуги захисникам, їхнім родинам та сім’ям загиблих Героїв. У хабі працюють спеціалісти ЦНАП, Пенсійного фонду, центрів зайнятості, а також психологи та юристи.

    Ініціатива реалізована за участі Міністерства у справах ветеранів, міської ради Запоріжжя та за підтримки компанії «Метінвест» Ріната Ахметова.

    Міністерка у справах ветеранів Наталія Калмикова наголосила: ветерани — це не про жалість і пільги, а про величезний потенціал для розвитку суспільства. Їхній досвід, стійкість та авторитет можуть стати опорою для регіонів, міст і країни загалом.

    Символічним став момент, коли Герой України Сергій Волинський, оборонець Маріуполя та «Азовсталі», вивісив «Прапор надії» — на згадку про тих, хто досі у полоні чи зник безвісти. Це — ще одне нагадування, що шлях до свободи і гідності триває. І ті, хто пройшов крізь вогонь війни, мають чим поділитися з молодими українцями.

  • Центри національного спротиву відкриються в кожній області, – Верещук

    Центри національного спротиву відкриються в кожній області, – Верещук

    Вже у травні Верховна Рада отримає низку законопроєктів, спрямованих на створення системної підготовки цивільного населення до спротиву агресору. Про це заявила заступниця керівника Офісу Президента України Ірина Верещук, зазначивши, що йдеться не просто про зміни в законодавстві, а про створення нової екосистеми національного спротиву.

    За словами Верещук, робота над законопроєктами велася спільно з представниками Міністерства оборони, Генерального штабу ЗСУ, Командування Сил територіальної оборони, Міністерства освіти та громадських організацій. Ініціатива обговорювалася в Офісі Президента і була підтримана на найвищому рівні.

    «Ми створюємо нову екосистему підготовки усього цивільного населення до спротиву ворогу. Це не лише про військову підготовку чоловіків. Це про готовність нації», — наголосила Верещук.

    У квітні Кабінет Міністрів вже ухвалив постанову про створення Центрів підготовки громадян до національного спротиву, хоча сам документ ще не опублікований. Ці центри, за задумом, мають з’явитися в кожній області України і стануть майданчиками для навчання населення діям у кризових та воєнних ситуаціях.

    Підготовка охоплюватиме різні напрями: від основ тактичної медицини і самозахисту — до правил поведінки під час обстрілів, взаємодії з військовими та оперативного реагування в умовах загрози.

    Цей комплекс заходів розглядається як умова виживання та сталого функціонування держави в умовах тривалої воєнної загрози. Верещук зазначила, що закладається фундамент на роки вперед — з прицілом на безпеку майбутніх поколінь.

  • Терміни проходження ВЛК обмежено придатними подовженно

    Терміни проходження ВЛК обмежено придатними подовженно

    В Україні до 4 лютого 2025 року всі військовозобов’язані, які раніше отримали статус “обмежено придатний”, повинні пройти повторну військово-лікарську комісію (ВЛК). Проте через складнощі з організацією цього процесу уряд планує продовжити терміни та відкласти застосування штрафів.

    Про це заявила заступниця керівника Офісу президента України Ірина Верещук, підкресливши масштабність проблеми.

    Згідно із законом №3621, який набув чинності 4 травня 2024 року, статус “обмежено придатний” був фактично скасований. Всі, хто мав цей статус, повинні за 9 місяців пройти ВЛК і отримати актуальний медичний висновок. Кінцевий термін – 4 лютого 2025 року.

    За словами Верещук, понад мільйон громадян досі не пройшли медичне освідчення. Причини різні:

    • Люди не отримували викликів на ВЛК.
    • У територіальних центрах комплектування (ТЦК) виникли черги, які унеможливлюють оперативне обслуговування.

    “Абсолютно нереально пропустити через ВЛК таку кількість людей до 4 лютого”, – наголосила Верещук.

    Щоб вирішити проблему, запропоновано три ключові кроки:

    1. Продовження термінів медичного освідчення. Наразі ведеться робота з депутатами для внесення законодавчих змін.
    2. Відтермінування штрафів. Планується, що до стабілізації ситуації юридичні санкції не будуть застосовуватися.
    3. Оптимізація роботи ВЛК. МОЗ та Міноборони розробляють графіки, які дозволять швидше опрацювати всіх, хто потребує повторного огляду.

    “Це конструктивний підхід, але всі обмежено придатні мають пройти медогляд, як того вимагає закон”, – підкреслила Верещук.

    Скасування статусу “обмежено придатний” передбачає, що громадяни отримають чіткий медичний висновок, який визначить їх придатність до служби:

    • Придатний.
    • Непридатний.

    Мета закону – забезпечити прозорість та ефективність мобілізації.

    Без повторного медичного висновку громадяни ризикують потрапити під штрафи або інші юридичні санкції. Проте поки їх застосування планують призупинити.

    Повторне проходження ВЛК не лише визначає придатність до служби, а й дозволяє отримати актуальні дані про стан здоров’я громадян.