Golosnovinua.com

Позначка: історія України

  • День Соборності України: як виникло свято і чому воно актуальне зараз

    День Соборності України: як виникло свято і чому воно актуальне зараз

    Сьогодні українці в Україні та за її межами відзначають День Соборності України — символ єдності, державності та спільної історичної пам’яті. Саме цього дня у 1919 році на Софійській площі в Києві було урочисто проголошено Акт Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки, який засвідчив прагнення українців жити в єдиній, незалежній державі.

    Історичні передумови цієї події формувалися роками. Після розпаду імперій у 1918 році на українських землях постали дві держави — УНР і ЗУНР. Уже 1 грудня 1918 року у Фастові було підписано так званий передвступний договір про об’єднання, а 22 січня 1919-го цей намір був закріплений публічним проголошенням Акту Злуки.

    Подія мала не лише політичне, а й потужне символічне значення. Вона стала кульмінацією ідей соборності, які ще наприкінці XIX століття розвивали українські мислителі та громадські діячі. Урочистості в Києві супроводжувалися військовим парадом, богослужінням та виконанням національного гімну.

    Попри те що через воєнні та політичні обставини об’єднання не вдалося реалізувати повною мірою, Акт Злуки назавжди закарбувався в історії як символ прагнення українського народу до єдності. У радянський період згадки про цю дату були під забороною, однак традиція вшанування збереглася в українській діаспорі.

    В незалежній Україні День Соборності офіційно відзначають з 1999 року. Одним із найвідоміших символів свята став «живий ланцюг» — акція єднання, яка вперше з’єднала Київ і Львів у 1990 році та щороку повторюється в різних регіонах країни й за кордоном.

    Сьогодні День Соборності набуває особливого значення, нагадуючи, що сила України — в єдності її громадян, незалежно від регіону проживання, та в спільній відповідальності за майбутнє держави.

  • Археологи відкрили схованку з прикрасами XIII століття у Володимирі

    Археологи відкрили схованку з прикрасами XIII століття у Володимирі

    Археологи виявили у місті Володимир на Волині унікальний скарб князівської доби, який отримав назву «Скарб купця». Знахідку виявили в історичному урочищі «Апостольщина» на території Окольного міста. Про результати дослідження розповів керівник експедиції Віктор Баюк.

    «Скарб купця» налічує:

    • 573 цілі скляні браслети, центр виробництва яких у добу Русі знаходився в Києві;

    • 9 бронзових та 8 мармурових невеликих натільних хрестиків;

    • масивний хрест-енколпіон, ймовірно частина облачення священника високого рангу;

    • 18 ромбічних пряжок, оформлених технікою псевдозернь;

    • 5 срібних скроневих кілець;

    • свинцеві накладки у вигляді стилізованого під тризуб сокола;

    • щитковий срібний перстень;

    • бронзовий кістень;

    • пломби із солярним знаком у колі «дорогочинського типу» та інші речі або їхні фрагменти.

    За словами Віктора Баюка, знайдені цілі скляні браслети є безпрецедентними для археологічних досліджень Києво-Руської держави. Раніше археологи знаходили переважно уламки таких прикрас. У Національному музеї історії України зберігається лише близько 30 таких цільних браслетів.

    573 браслети поділяються на 109 типів і відрізняються формою (виті, гладкі, трапецієвидні), кольором (зелені, сині, фіолетові, жовті, золотисті) та діаметром (від 4,0 до 5,9 см). Деякі серії налічують по 5–31 екземпляр, інші зустрічаються поодиноко або по 2–5 штук.

    Знахідка розташована у схованці під підлогою споруди середини XIII століття. Археологи припускають, що майстер з Києва міг сховати прикраси під час навали, сподіваючись повернутись за ними, проте загинув, а будівля була знищена під час монголо-татарської навали Батия наприкінці зими 1241 року. Прикраси пролежали в землі майже 800 років, поки їх не виявили археологи.

  • Історія гетьманів України XVII–XVIII століть: змови, інтриги та політичні вбивства

    Історія гетьманів України XVII–XVIII століть: змови, інтриги та політичні вбивства

    Козацькі гетьмани XVII–XVIII століть асоціюються не лише з перемогами та походами, а й із заплутаною політичною боротьбою, яка іноді більше нагадує трилер, ніж академічну історію. За словами історика Кирила Галушка, українська політична еліта того часу жила в умовах, коли зрада була звичайною стратегією виживання.

    Історія показує, що гетьманська влада супроводжувалася палацовими переворотами, замовними вбивствами, інформаційними кампаніями, змовами старшини, інтригами іноземних держав, отруєннями та розстрілами, а також присутністю таємних агентів сусідніх імперій.

    Так, після Гадяцької угоди 1658 року Іван Виговський зіткнувся зі змовою старшини, яка звинувачувала його у служінні полякам. У 1664 році він був позбавлений булави, заарештований і страчений пострілом у Махнові за наказом коронного гетьмана Себастьяна Чарнецького.

    Іван Брюховецький, перший гетьман Лівобережної України, пішов на прямі васальні відносини з Москвою, але загинув під час зустрічі з Петром Дорошенком, гетьманом Правобережжя, у 1668 році. Його вбивство мало елемент внутрішньої змови та ймовірної участі московських агентів.

    У 1687 році відбувся перший український «двірцевий переворот» — гетьмана Івана Самойловича усунули зі старшинської змови на користь Івана Мазепи. Після цього Самойловича заслали до Сибіру, а Мазепа укріпив свій політичний авторитет, демонструючи слухняність Москві.

    XVIII століття принесло нові політичні інтриги: таємні отруєння, вбивства в старшинських родах, операції московських агентів, суперництво між полковниками та загадкові смерті церковних діячів, які виступали проти централізації. Російська влада застосовувала масштабні інформаційно-психологічні кампанії проти гетьмана Мазепи, використовуючи фейкові листи, церковні анафеми та підкуп старшини.

    Історія Гетьманщини демонструє, що сила була не завжди ключовим фактором, а інтриги, змови та зовнішній тиск відігравали вирішальну роль. Ці уроки залишаються актуальними і сьогодні, коли Україна знову стикається з тиском зовнішніх сил.

    Короткі довідки про гетьманів:

    • Іван Виговський (1657–1659) – автор Гадяцької угоди, страчений у 1664 році.

    • Іван Брюховецький (1663–1668) – гетьман Лівобережної України, убитий за політичними мотивами.

    • Петро Дорошенко (1665–1676) – гетьман Правобережної України, прагнув об’єднати Україну.

    • Іван Самойлович (1672–1687) – гетьман Лівобережної України, усунутий у змові старшини.

    • Іван Мазепа (1687–1708) – відомий гетьман, став жертвою дискредитаційної кампанії з боку Москви.

  • Легенда про «золото Полуботка»: міф чи історична правда

    Легенда про «золото Полуботка»: міф чи історична правда

    Легенда про «золото Полуботка» — одна з найвідоміших українських історичних загадок. За переказами, наказний гетьман Павло Полуботок перед арештом нібито передав дві діжки золота до Банку Англії, поклавши їх «від імені Війська Запорозького» з умовою, що скарб можна буде отримати лише незалежній українській державі. Легенда стверджує, що за 300 років відсотки перетворили вклад на трилиони фунтів стерлінгів — достатньо, щоб «кожному українцю видати по 38 кг золота».

    Проте документальних підтверджень цього депозиту немає. Усі звернення до Банку Англії завершувалися відповіддю, що архіви не містять згадок про такого вкладника. Історики сходяться на думці, що легенда виникла через реальне багатство Полуботка, яке вражало сучасників. Він був одним із найбагатших представників лівобережної старшини, і його статки трансформувалися у народній пам’яті на «золото у Лондоні».

    Реальні статки Полуботка пояснюються його економічною діяльністю. Він успадкував чималий маєток і активно розширював його, скуповуючи землі, отримуючи рангові наділи від держави, будуючи млини, корчми та кузні, а також володіючи десятками промислових об’єктів на Лівобережжі. Важливим джерелом доходів був поташ — «біле золото» XVIII століття, критично важливе для виготовлення скла, мила та металургії. Полуботок також активно торгував зерном, воском, тютюном та іншими товарами, встановлюючи контакти з європейськими купцями через порти Гданська та Голландії.

    Історики згадують, що Полуботок зберігав частину золота у діжках із-під селітри, а документи підтверджують його депозити в гданських банкірських домах. За мірками XVIII століття його майно оцінювалося у мільйони дукатів, що ставило його серед найбагатших європейських магнатів.

    Полуботок також був політичним діячем: після смерті гетьмана Скоропадського він став наказним гетьманом і вимагав повернення автономних прав Гетьманщині. Його активна позиція стосовно самоврядування викликала невдоволення Петра І, і у 1723 році Полуботка заарештували, де він і помер. Народна пам’ять додала до його історії міфи про прокляття царя та «скарб у Лондоні».

    Сучасні дослідники підкреслюють: хоча частину коштів Полуботок міг зберігати за кордоном, депозит у Банку Англії документально не підтверджений. Легенда про «трилиони фунтів Полуботка» стала частиною українського культурного коду — символом боротьби за свободу та справедливість. Водночас реальна економічна діяльність гетьмана демонструє його вплив на українську та європейську економіку XVIII століття.

  • Гетьмани України: як інтриги та інформаційні війни формували історію

    Гетьмани України: як інтриги та інформаційні війни формували історію

    Козацькі гетьмани традиційно асоціюються з походами, булавою та державотворенням. Проте реальна політична історія України XVII–XVIII століть була набагато складнішою і нагадувала політичний трилер, а не академічну монографію.

    Це була епоха:

    • палацових переворотів,

    • замовних убивств,

    • інформаційних кампаній,

    • змов старшини,

    • інтриг іноземних держав,

    • отруєнь та розстрілів,

    • шпигунства та таємних агентів сусідніх імперій.

    Історик Кирило Галушко зазначає, що українська політична еліта того часу жила в умовах, коли “зрада була звичайною стратегією виживання”.

    Одним із яскравих прикладів стала змова проти Івана Виговського після Гадяцької угоди 1658 року. Попри спроби Виговського вирвати Україну з-під московського контролю, старшина звинуватила його у “служінні полякам”. У 1664 році гетьмана заарештували та стратили пострілом за наказом коронного гетьмана Себастьяна Чарнецького.

    Іван Брюховецький, перший гетьман Лівобережної України, який пішов на васальні відносини з Москвою, загинув у 1668 році під час зустрічі з Петром Дорошенком. Замість переговорів відбулася кривава розправа, що, за однією з версій, була частиною московської політичної гри.

    У 1687 році відбувся перший український “двірцевий переворот”: гетьмана Івана Самойловича усунули зі старшинської підтримки на користь Івана Мазепи, звинувачуючи його у зраді та амбіціях, попри відсутність реальних доказів. Самойловича заслали до Сибіру.

    XVIII століття стало часом отруєнь, таємних вбивств, московських спецоперацій та суперництва серед козацької старшини. Навіть Іван Мазепа став жертвою масштабної інформаційної кампанії Москви: фейкові листи, церковні анафеми та підкуп старшини були спрямовані на дискредитацію гетьмана.

    Уроки Гетьманщини важливі й сьогодні. Політична боротьба того часу демонструє, що інтриги, фейки, змови та агентурні ігри були невід’ємною частиною української політики, а зовнішній тиск і маніпуляції залишаються актуальними і для сучасної держави.

  • Зацікавленість українців історією зросла до рекордного рівня — дослідження УІНП

    Зацікавленість українців історією зросла до рекордного рівня — дослідження УІНП

    Зацікавленість українців історією продовжує зростати та досягла найвищого рівня за останні три роки. Про це свідчать результати соціологічного опитування, проведеного на замовлення Українського інституту національної памʼяті.

    Майже половина опитаних — 49% — поставили максимальну оцінку 10 за рівнем власної зацікавленості історією. УІНП підкреслює, що цей показник стабільно зростає і у 2025 році став рекордним порівняно з попередніми двома роками.

    Найпопулярнішими напрямами історичних інтересів українців залишаються історія козацтва та Гетьманщини (43,7%), історія Русі (35,9%) та період незалежної України (26,9%).

    Основними джерелами отримання історичної інформації є відеоплатформи та телепродукція: YouTube (47,9%), документальні фільми (38,1%) та телевізійні програми (26,9%). Це свідчить про суттєву роль сучасних медіа у формуванні історичної обізнаності.

    В окремому блоці дослідження проаналізовано участь українців у вшануванні Героїв Небесної Сотні. За даними опитування, 59,6% громадян долучаються до щорічних комеморативних практик. Найвищий рівень участі зафіксовано у західних областях (73,1%). Водночас у Києві цей показник найнижчий — 49,5%. Також зазначається, що молодь менш активно бере участь у таких вшануваннях.

    Важливим аспектом дослідження стала і оцінка українцями війни СРСР в Афганістані. Майже три чверті респондентів — 73,4% — вважають її імперською війною, яку радянський режим вів проти афганського народу. Лише 6,7% поділяють старе радянське трактування про «інтернаціональний обов’язок».

    Опитування провело товариство «Оперативна соціологія». Загалом було опитано 2003 респондентів по всій Україні, окрім тимчасово окупованих територій, а також додаткові 250 респондентів у Києві, Дніпрі, Одесі, Харкові, Полтаві та Ужгороді.

    Раніше повідомлялося, що 58% українців вважають Європу надійним партнером, який прагне завершення війни на справедливих умовах.

  • Яке сьогодні свято 13 листопада: церковний календар, пам’ятні дати і традиції

    Яке сьогодні свято 13 листопада: церковний календар, пам’ятні дати і традиції

    Дата 13 листопада поєднує церковні вшанування, міжнародні ініціативи та народні звичаї. Віряни відзначають день Іоанна Златоуста (за новоюліанським календарем), у світі триває Міжнародний день сліпих, а народні прикмети радять уважно стежити за погодою й словами.

    13 листопада в церковному календарі за новим стилем — день архієпископа Іоанна Златоуста, одного з найвідоміших християнських проповідників. За юліанською традицією цього дня вшановують мученика Петра Багатостраждального, а також преподобних Никодима і Спиридона Києво-Печерських. У народній побожній практиці Златоустів день пов’язують із безкорисливою допомогою ближнім та молитвою про прощення гріхів і підтримку в навчанні та праці.

    На міжнародному рівні 13 листопада відзначають Міжнародний день сліпих: громадські організації проводять події, що привертають увагу до доступності міського простору та сучасних засобів реабілітації. Цього ж дня у світі згадують про важливість якості, юзабіліті та добрих справ — низка ініціатив проходить під позначками Дня якості, Дня юзабіліті та Дня добра.

    Дата має і свій історичний контекст в Україні: 1918 року було створено Директорію УНР, а 1997-го відбулася перша зустріч Центральної виборчої комісії незалежної України. Серед уродженців і ювілярів дня — лікар-гістолог Олександр Черняхівський, письменник Остап Вишня, композитор Герман Жуковський, математик Ігор Скрипник і правозахисник, кримськотатарський лідер Мустафа Джемілєв.

    Народні прикмети традиційно зосереджені на погоді: радісне цвірінькання синиць і горобців віщує потепління; кішка, що шукає теплі місця, — до морозів; риба, яка вистрибує з води, — до дощу; густий ранковий туман — до затяжних опадів. У повсякденних порадах цього дня радять безкорисливо допомагати іншим, уникати різких слів і брехні. Вважається також, що подорожі та справи, розпочаті 13 листопада, матимуть добрий перебіг — за умови, що їх буде доведено до кінця.

  • Свята 11 листопада: іменини, прикмети та заборони

    Свята 11 листопада: іменини, прикмети та заборони

    Сьогодні той день, коли переплітаються церковні, історичні та світські події. Віряни вшановують пам’ять святого преподобного ісповідника Теодора Студита, у світі відзначають День холостяка, Міжнародний день енергозбереження, День пам’яті загиблих у Першій світовій війні, а також Всесвітній день шопінгу й День оригамі. До Нового року залишається рівно 50 днів.

    11 листопада віряни згадують святого Теодора Студита — одного з найвідоміших богословів Візантії, реформатора чернецтва та захисника шанування ікон. Він народився 759 року в Константинополі, а своє життя присвятив служінню Богу, духовній освіті та зміцненню церковних традицій.

    Теодор очолив Студійський монастир, який став осередком богословської науки й чернечої дисципліни. Його реформа вплинула на духовне життя не лише Візантії, а й Київської Русі — саме за його правилами формувалося чернецтво Києво-Печерської лаври.

    Святий відкрито виступав проти іконоборців та імператорів, які намагалися підпорядкувати церкву політичним інтересам. За свої переконання він зазнав заслання, побоїв і ув’язнення, але не зрікся віри. Помер Теодор Студит 11 листопада 826 року, а згодом був канонізований як ісповідник.

    У народі цей день називали Теодор Зимобор — вважалося, що саме з 11 листопада осінь «бореться» із зимою.

    Прикмети на 11 листопада:

    • тепло — зима буде лагідною;
    • мороз — грудень буде суворим;
    • вітер — до сніжної та заметільної зими;
    • туман — чекайте відлиги;
    • дощ — зима буде нестійкою.

    Не можна цього дня сваритися, працювати після заходу сонця та давати гроші в борг — щоб не накликати втому, хвороби чи фінансові втрати.

    Іменини святкують: Антон, Віктор, Євген, Максим, Опанас, Степан, Тимофій, Федір, Яків, Стефанія.

    Світські та міжнародні свята 11 листопада:

    • День холостяка — веселе сучасне свято, яке зародилося в Китаї й стало наймасштабнішим днем онлайн-шопінгу у світі.
    • День пам’яті загиблих у Першій світовій війні — вшанування усіх, хто загинув у найкривавішому конфлікті початку ХХ століття.
    • Міжнародний день енергозбереження — нагадування про важливість економного використання ресурсів і турботу про планету.
    • Всесвітній день шопінгу (11.11 Sale) — глобальний день розпродажів, популярний у багатьох країнах.
    • День пам’яті тварин-жертв війни — присвячений тваринам, які допомагали людям під час бойових дій і загинули від рук війни.
    • Всесвітній день оригамі — свято японського мистецтва складання паперу, що символізує мир, гармонію та концентрацію.

    Цікаві події 11 листопада в історії

    • 1830 рік — проголошення незалежності Бельгії;
    • 1859 рік — опублікована поема Тараса Шевченка «Марія»;
    • 1917 рік — український полк у Києві придушив більшовицький заколот;
    • 1983 рік — створено перший у світі комп’ютерний вірус;
    • 1987 рік — картину Ван Гога «Іриси» продано за рекордні 53,6 млн доларів;
    • 2022 рік — Збройні сили України звільнили Херсон від російської окупації.

    11 листопада — день, що поєднує духовність, історію, культуру й сучасні традиції. Він нагадує про стійкість віри, важливість енергії життя та силу людської єдності.

  • Що розповідають українські прізвища про наших предків

    Що розповідають українські прізвища про наших предків

    Українські прізвища — це не просто слова у документах, а справжні носії історії, культури та пам’яті поколінь. У них віддзеркалюються мови, впливи й долі народів, що століттями жили на українських землях. Дослідник Павло Чучка, який понад 40 років вивчав закарпатські прізвища, зібрав унікальні факти про походження відомих українських імен, зокрема тих, що належать впливовим політикам.

    Балога — «ліва рука» або «лівак»

    Прізвище Балога має угорське походження і перекладається як «ліва рука» або «лівак». Його носії походять із Закарпаття, а перша письмова згадка датується ще 1717 роком. Сьогодні в Україні налічується 292 носії цього прізвища, найбільше з яких живуть у Мукачеві, Ужгороді та Завидові.

    Шуфрич — від стародавнього імені Софрон

    Прізвище Шуфрич походить від зрумунізованої форми грецького імені Софрон — «Шуфря». Ця форма прижилася переважно на Закарпатті. Народний депутат Нестор Шуфрич родом саме з цього регіону. Нині в Україні мешкає близько 140 Шуфричів.

    Петьовка — від імені Петро або… картоплини

    Прізвище Петьовка може походити як від народної форми імені «Петьо», так і від угорського слова «пітьовко» — картоплина. І сьогодні в Україні мешкає 166 людей із цим прізвищем, переважно на Закарпатті.

    Пинзеник — прізвище з грошовим підтекстом

    Прізвище Пинзеник, яке носить ексміністр фінансів Віктор Пинзеник, має кілька можливих тлумачень. За однією версією, воно походить від польського слова «пензіць» — лякати, за іншою — від угорського «пиндзі» — гроші. Символічно, що його носій став саме фінансистом.

    Турчинов — нащадок турка

    Прізвище Турчинов має давнє походження і означає «нащадок турка». Колись слово «турчин» використовували для позначення вихідців із турецьких земель. Це прізвище зустрічається в різних регіонах України, зокрема у Центральній. Його носить і колишній виконувач обов’язків президента України Олександр Турчинов.

    Литвин — пам’ять про Велику Литву

    Прізвище Литвин вказує на походження з території Великого князівства Литовського. Спершу так називали людей, які прибули з північних земель, і згодом воно стало поширеним етнонімом. Один із відомих носіїв — політик Володимир Литвин.

    Закарпаття — регіон, де кожне прізвище має свою історію

    Як зазначає професор Чучка, унікальність закарпатських прізвищ зумовлена багатовіковим сусідством різних культур: угорської, польської, румунської, словацької, німецької, навіть італійської. Тут кожне ім’я — як відбиток історії.

    Ономастика — це не лише наука про імена, а й спосіб пізнати власну ідентичність. Походження прізвищ таких відомих українців, як Балога, Шуфрич, Пинзеник, Турчинов чи Литвин, є частиною великої культурної мозаїки, з якої складається сучасна Україна.

  • Свята, які відзначають 6 листопада в Україні та світі

    Свята, які відзначають 6 листопада в Україні та світі

    6 листопада — день, який поєднує історичну пам’ять, церковну традицію та важливі міжнародні ініціативи. Українці вшановують героїв визволення Києва, згадують святого Павла Сповідника, а також долучаються до світових акцій на захист довкілля і протидію насильству.

    День визволення Києва

    6 листопада Україна відзначає одну з найважливіших дат у своїй історії — День визволення Києва від нацистських загарбників. У 1943 році радянські війська провели Київську стратегічну наступальну операцію, що тривала з 3 по 13 листопада. Саме цього дня українська столиця була повністю звільнена.

    Окупація тривала понад два роки і супроводжувалася масовими репресіями, розстрілами, спаленням культурних пам’яток та депортаціями. Тому день визволення Києва — це символ відновлення життя, боротьби й незламності українського духу.

    Церковне свято — день святого Павла Сповідника

    За новим календарем, 6 листопада віряни вшановують пам’ять святого Павла, архієпископа Царгородського, який був ревним захисником православної віри. Він сміливо виступив проти аріанської єресі, за що зазнав численних вигнань і переслідувань.

    Святитель Павло помер мученицькою смертю у вигнанні у Вірменії, ставши прикладом стійкості та вірності духовним переконанням. У народі цей день називали Павлів день і вірили, що саме зараз приходять перші справжні морози.

    Народні прикмети на 6 листопада

    У народі казали: “На Павла землю прихоплює перша справжня стужа”. Якщо день теплий — зима буде м’якою, якщо падає дощ — чекають на відлигу, а якщо вже випав перший сніг — зима буде ранньою та холодною.

    Міжнародні події дня

    6 листопада — Міжнародний день запобігання експлуатації навколишнього середовища під час війни та збройних конфліктів. Його мета — нагадати, що війни знищують не лише життя людей, а й природу. Екосистеми руйнуються, водойми забруднюються, а відновлення довкілля після воєнних дій може тривати десятиліттями.

    Також цього дня відзначають Міжнародний день проєктного менеджера — професійне свято фахівців, які відповідають за успішне планування та реалізацію проєктів у різних сферах.

    Ще одна важлива дата — Міжнародний день боротьби з насильством і булінгом у закладах освіти. Його мета — створення безпечного освітнього середовища, де діти не зазнають приниження, агресії чи психологічного тиску.

    6 листопада — день, що нагадує про мужність, духовність і відповідальність людини перед історією, природою та суспільством.