Golosnovinua.com

Позначка: історія

  • Які свята відзначають 19 серпня: міжнародні дати, українські традиції та церковні звичаї

    Які свята відзначають 19 серпня: міжнародні дати, українські традиції та церковні звичаї

    19 серпня у світі та в Україні відзначають одразу кілька важливих дат. Цей день має цікаві народні прикмети, пов’язаний із православними традиціями та вважається особливим для воїнів.

    Міжнародні свята

    ООН встановила 19 серпня як День гуманітарної допомоги. Його мета – наголосити на важливості міжнародної співпраці, допомоги країнам, що постраждали від криз, катастроф і війн.

    Ще одне свято цього дня добре відоме фотографам – Всесвітній день фотографії. У різних країнах проводять виставки, конкурси та творчі заходи, присвячені мистецтву фото.

    Свята в Україні

    В Україні 19 серпня відзначають День пасічника – професійне свято бджолярів. Цього дня заведено вітати тих, хто займається виробництвом меду, адже без їхньої праці цього продукту не було б у магазинах.

    Також 19 серпня пов’язаний із відомими іменами: цього дня народилися актор Борис Мірус, письменники Олесь Донченко та Марія Галич, а також Герой України, морський піхотинець Віталій Скакун.

    Церковні події

    За старим календарем у цей день святкували Преображення Господнє – одне з найбільших православних свят. У храмах освячували фрукти та овочі нового врожаю.

    Зараз Православна церква України живе за новим календарем, і 19 серпня вшановує пам’ять праведного Андрія Стратилата та двох тисяч мучеників. Його вважають покровителем воїнів, і до нього звертаються з молитвами за захисників та зниклих безвісти.

    Народні прикмети

    Наші предки уважно спостерігали за природою цього дня. Вважалося, що:

    • якщо квіти вдень закриваються – буде дощ;

    • суха погода віщує посушливий вересень;

    • холодний вітер – рання осінь;

    • велика роса – багатий урожай вівса.

    Після Преображення традиційно їли яблука, збирали мед, копали буряк, моркву й молоду картоплю для домашнього борщу.

    Що не можна робити 19 серпня

    Згідно з давніми віруваннями, цей день вважається несприятливим для фінансових справ, торгівлі та ремонтів. Також не радять ділитися планами на майбутнє, займатися рукоділлям і сваритися з близькими – інакше можна втратити добробут у родині.

  • Міжнародний день дружби та інші події відзначають сьогодні в Україні та світі

    Міжнародний день дружби та інші події відзначають сьогодні в Україні та світі

    30 липня позначене в календарі відразу кількома важливими подіями — духовними, культурними та суспільними. У цей день світ згадує силу дружби, цінність родинних зв’язків, важливість культурної спадщини, а також привертає увагу до проблеми торгівлі людьми.

    Міжнародний день дружби

    Головне міжнародне свято дня — Міжнародний день дружби, заснований Генасамблеєю ООН у 2011 році. Ідея народилася значно раніше — у 1958 році в Парагваї, де започаткували ініціативу «Хрестовий похід дружби». Мета — нагадати, що дружба між людьми, культурами та країнами може стати основою миру та взаєморозуміння.

    Всесвітній день боротьби з торгівлею людьми

    Ще одне важливе міжнародне свято — Всесвітній день боротьби з торгівлею людьми. Його запровадили у 2013 році для того, щоб підвищити рівень поінформованості про масштаби цієї глобальної проблеми та посилити міжнародне співробітництво у протидії.

    День вишивки і День сноркелінгу

    Цікаве поєднання — 30 липня святкують і Всесвітній день вишивки, започаткований шведськими майстринями як вшанування культурної єдності та творчості, і День сноркелінгу — популярного виду водного відпочинку, що відкриває красу морських глибин без спеціального спорядження для дайвінгу.

    Традиції, прикмети та церковне свято

    У церковному календарі цей день присвячено святим апостолам Силі, Силуану, Андроніку та іншим із числа 70-ти учнів, яких Ісус Христос послав на проповідь. Особливої уваги заслуговує апостол Сила — сподвижник апостола Павла, відомий місіонер і проповідник.

    У народі день отримав назву Сила, що символізувало спеку й пік літа: «На Силу спека сили добирає». Водночас день вважався перехідним — уже починалося «хиління» літа до осені. Серед прикмет: якщо багато роси — серпень буде теплим і врожайним, а грім — до дощової осені.

    Іменини та відомі іменинники

    30 липня іменини святкують Анатолій, Валентин, Герман, Іван, Лука, Максим, Павло. Талісманом цього дня вважається бурштин — він приносить удачу, гарний настрій і добробут.

    Серед видатних людей, народжених цього дня — художниця Софія Налепинська-Бойчук, історик Юрій Шаповал та режисер Олесь Санін.

    Що не радили робити 30 липня

    Не варто надмірно перебувати на сонці — вважалося, що спека цього дня особливо «пече». Не рекомендували також починати нові справи — енергетика дня нестійка. А худобу в цей день залишати без нагляду вважалося поганою прикметою.

  • Що святкують 29 липня: головні події та дати

    Що святкують 29 липня: головні події та дати

    Сьогодні день, коли в Україні та світі відзначають одразу кілька важливих дат, що мають як історичне, так і сучасне значення.

    Щороку 29 липня в Україні вшановують полеглих воїнів Сил спеціальних операцій Збройних Сил України. Ця дата присвячена пам’яті героїв-спецпризначенців, які загинули під час виконання найнебезпечніших бойових завдань. Їхня робота часто залишається непомітною, однак саме ці воїни виконують місії, які можуть бути фатальними для звичайних підрозділів, — на передовій, у тилу, на найскладніших напрямках.

    Також цього дня відзначається Міжнародний день соціокультурного розмаїття та боротьби з дискримінацією. Він нагадує про важливість поваги до культур, традицій, поглядів, стилю життя та мов інших людей. Боротьба з дискримінацією — це захист основоположних прав кожної людини, незалежно від її походження, вірувань чи ідентичності.

    Ще одна важлива дата — Міжнародний день тигра, що привертає увагу до проблеми зникнення цих великих кішок. Тигри перебувають під загрозою через браконьєрство, вирубку лісів і руйнування їхнього середовища. Кампанії цього дня спрямовані на збереження виду та відновлення популяції у дикій природі.

    29 липня віряни згадують святого мученика Калиніка. За переказами, він був язичником, але, навернувшись до християнства, став мандрівним проповідником. Калиника схопили, катували та стратили за віру, і він став прикладом стійкості духу і сили переконань.

    29 липня у різні роки в історії відбулись визначні події. Ось лише деякі з них:

    • 238 рік — у Римі преторіанці захоплюють імператорський палац;

    • 615 рік — у Паленке на трон сходить 12-річний Пакаль Великий;

    • 1836 рік — у Парижі відкривають Тріумфальну арку;

    • 1948 рік — у Лондоні відкривають XIV Літні Олімпійські ігри;

    • 1958 рік — у США створено агентство NASA;

    • 2002 рік — трагічна Скнилівська авіакатастрофа у Львові, внаслідок якої загинуло 77 осіб.

    А у 2022 році зафіксували рекордно короткий день — Земля обернулася навколо своєї осі швидше звичайного, на 1,59 мілісекунди. Ймовірною причиною вчені вважають явище коливання Чандлера.

  • 25 липня: свята, пам’ятні дати та заборони – що сьогодні відзначають в Україні та світі

    25 липня: свята, пам’ятні дати та заборони – що сьогодні відзначають в Україні та світі

    Сьогодні українці та світова спільнота відзначають низку важливих дат і подій. Це не лише церковне свято Успіння святої Анни, а й Міжнародний день здоров’я, щастя та гіпнозу, Всесвітній день запобігання утопленням, День зубного техніка, а також день пам’яті про хворобу Лайма в межах Міжнародного дня червоних туфель.

    Успіння святої Анни

    У церковному календарі 25 липня – день вшанування Успіння святої Анни, матері Пресвятої Богородиці. Хоча її ім’я не згадується у Біблії, згідно з апокрифами саме вона стала матір’ю Діви Марії після довгих років безпліддя. За переказами, Анна пообіцяла присвятити свою дитину Богові, якщо її молитви буде почуто. Її дочка, Пресвята Богородиця, стала благословенням для світу. Свято має глибоке духовне значення, і цього дня віряни зазвичай моляться про зцілення, сімейне щастя й підтримку.

    Заборони дня

    Традиційно цього дня не рекомендується:

    • зловживати алкоголем;

    • пліткувати;

    • лінуватися;

    • витрачати час на марні розмови.

    25 липня також називали Анною Холодницею, бо, за народними спостереженнями, від цього дня ночі ставали довшими, а ранки — прохолоднішими. Селяни придивлялися до погоди: замерзла роса вранці — до лютої зими, багато жолудів на дубі — на теплу.

    Міжнародні та професійні свята

    Сьогодні відзначають Міжнародний день здоров’я, щастя та гіпнозу. Цей день покликаний нагадати про користь гіпнотерапії у боротьбі з тривожністю, депресією, шкідливими звичками та хронічними болями. Гіпноз визнано дієвим інструментом психотерапії в багатьох країнах.

    Також 25 липня — Всесвітній день запобігання утопленням, започаткований Генеральною Асамблеєю ООН у 2021 році. Його мета — зменшити кількість випадків загибелі на воді шляхом просвітництва та нагадування про правила безпеки.

    Ще одна важлива дата — Міжнародний день червоних туфель, присвячений пам’яті про Теду Мінт, австралійку, яка померла від хвороби Лайма. Символом обрано саме червоні туфлі, як знак боротьби із невидимими хворобами. Лайм-бореліоз — інфекція, яку переносять кліщі, і вона часто залишається недіагностованою.

    Також неофіційно відзначають День зубного техніка — професіоналів, які стоять за якісними зубними протезами, коронками та ортодонтичними системами. Без їхньої майстерності медицина була б незавершеною.

    Пам’ятні дати

    У цей день сталися важливі історичні події:

    • 326 рік — імператор Костянтин Великий відмовився вшановувати язичницьких богів;

    • 1687 рік — Іван Мазепа став гетьманом України;

    • 1909 рік — Луї Блеріо вперше перелітає Ла-Манш на моноплані;

    • 1978 рік — у Великобританії народилася перша дитина внаслідок штучного запліднення;

    • 2008 рік — Вселенський патріарх Варфоломій I розпочинає візит в Україну.

    Іменини і народжені 25 липня

    Іменини сьогодні святкують: Олександр, Макар, Ганна, Іраїда.

    Серед відомих іменинників дня:

    • Богдан Теленько (1954) — український журналіст та письменник;

    • Дмитро Білий (1967) — письменник, історик, бандурист;

    • Тетяна Коноваленко (1984) — українська поетеса.

    Талісман дня — сапфір, який з давніх-давен вважається каменем мудрості й душевної гармонії.

  • Які прізвища в Україні давали найбіднішим людям

    Які прізвища в Україні давали найбіднішим людям

    Ваше прізвище може розповісти набагато більше, ніж просто про походження. В українській традиції імена часто народжувалися з життя — з побуту, статусу, умов існування. І серед них — особлива категорія прізвищ, які свідчили про крайню нужду. Ці “імена злиднів” не були жартом чи образою — вони були реальністю, зафіксованою у документах та пам’яті поколінь.

    Видання Телеграф разом із товариством “Краєзнавець” імені Василя Маслова в Прилуках зібрали добірку прізвищ, які безпосередньо вказують на бідність їхніх носіїв. Багато з них і досі зустрічаються в Україні.

    Прізвища без черевиків і даху над головою

    • Босій, Босак, Босенко — від слова “босий”, тобто людина без взуття. Таке ім’я могло з’явитись у того, хто ходив ногами по землі не від віри, а від злиднів.

    • Бурлака — кочівник, безхатько, наймит. Прізвище для тих, хто не мав ні землі, ні дому.

    • Гета, Гетало, Гетенко — “гета” означала стару конячку. Можливо, така була єдиною власністю родини або їхньою єдиною “розкішшю”.

    • Голик, Голиш, Голяк — усі ці прізвища походять від “голий”, тобто не просто без одягу, а без жодного майна, без усього.

    • Дерновий — прізвище, яке, ймовірно, дісталося людині, що жила в хатині, накритій дерном. Це була найпримітивніша форма житла — фактично, землянка.

    Прізвища болотяних дворів і порожніх кишень

    • Калюжний — на думку краєзнавців, прізвище вказує на погано облаштовану оселю, де постійно стояли калюжі. Це — ознака бідності, відсутності благоустрою.

    • Капара — від дієслова “капарити” — жити у злиднях, животіти. Слово майже забуте, а прізвище залишилось.

    • Кубрак, Кубраков — народна назва бідняків, людей з нелегкою долею і тяжким життям.

    • Нетяга — буквально “той, що не тягне життя”. Прізвище для нужденного мандрівника, часто з кола козацької бідноти.

    • Нечволод — трагічне прізвище, що могло виникнути після втрати майна, землі або соціального статусу. Людина, яка колись “володіла”, але більше — ні.

    • Нужденко — символ тотальної нужди. Це прізвище прямо говорить про життя в постійних нестатках.

    Прізвище — не сором, а пам’ять

    У часи, коли люди не мали паспортів, резюме чи соцмереж, прізвище було життєписом. Історія родини часто вкарбовувалась у єдине слово. Сьогодні ці прізвища вже не викликають здивування, але вони — свідчення минулого.

    Якщо у вашій родині є подібне прізвище — це не причина для сорому, а привід пишатися витривалістю предків. Вони пережили те, що мало хто б витримав, і залишили по собі ім’я — просте, чесне і справжнє.

  • Українські скарби, що досі чекають на своє відкриття

    Українські скарби, що досі чекають на своє відкриття

    Україна відома своєю багатовіковою історією, повною таємниць і несподіваних відкриттів. Протягом століть як володарі, так і прості люди ховали свої найцінніші скарби в землі, печерах і під стінами храмів. Деякі реліквії вже знайшли археологи або випадкові шукачі, проте багато загадок досі лишаються нерозгаданими. Ось п’ять найвідоміших місць, де досі шукають загублені скарби нашої землі.

    Таємниці Києво-Печерської лаври

    За легендою, під час монголо-татарського нашестя лаврські ченці сховали свої найцінніші реліквії — ікони, срібні чаші та святині — у підземеллях лаври. Система печер простягається на десятки кілометрів, і багато ходів досі не досліджені. Кажуть, деякі тунелі замурували навмисно, щоб убезпечити скарби від ворогів, а для входу до прихованих кімнат потрібні особливі ключі або молитви.

    Скарби Запорізької Січі

    Запорізькі козаки здобували в походах численні трофеї — золото, срібло та коштовну зброю. Після знищення Січі у XVIII столітті старшина, за припущеннями, встигла сховати найбагатші скарби — можливо, на дні Дніпра біля Хортиці або в укріпленнях. Історики та шукачі пригод досі розшукують карти та шифри, які могли б вказати точне місце схову.

    Легенда про золото Мазепи

    Після поразки під Полтавою у 1709 році гетьман Іван Мазепа був змушений тікати, залишивши в Україні значні скарби. За однією з версій, частину коштовностей він наказав сховати в лісах Полтавщини чи Черкащини. Загадкові підземелля та старі козацькі комори досі приваблюють дослідників, але жодних достовірних знахідок немає.

    Багатства галицьких князів

    Галицько-Волинське князівство у XIII столітті було одним із найзаможніших у Європі. Під час монгольської навали князі заховали скарби у печерах, монастирях і лісах Карпат. Сьогодні археологи та аматори з металошукачами шукають ці старовинні коштовності, але більшість із них досі вважаються втраченими.

    Реліквії зі Святої Софії

    У 1920-х роках, коли церковне майно вилучали, частину коштовностей Софійського собору викинули на продаж або відправили до сховищ. Є припущення, що священники могли сховати артефакти в підземеллях собору або вивезти за межі Києва. Які цінності збереглися, невідомо, і навколо цього розгортаються справжні детективні історії.

    Таким чином, українська земля й сьогодні приховує безліч важливих історичних скарбів. Ці загублені реліквії — не лише коштовності, а й жива частина культури, що надихає дослідників і шукачів пригод нових поколінь.

  • У Білому Камені на Львівщині колись стояв замок гідний королів

    У Білому Камені на Львівщині колись стояв замок гідний королів

    Сьогодні село Білий Камінь на Львівщині приваблює туристів своїм ренесансним костелом, але мало хто знає, що колись тут височів укріплений замок, збудований родом Вишневецьких. Ця фортеця колись вражала масштабами, архітектурною витонченістю і статусом своїх господарів.

    Будівництво замку розпочав 1611 року князь Юрій Вишневецький, представник старовинного руського роду, який, задля кар’єри в Речі Посполитій, перейшов у католицизм. Маєток згодом перейшов до його племінника Яреми Вишневецького – одного з найзаможніших магнатів тієї доби. Саме за його участі замок досягнув найбільшого розквіту.

    Існує легенда, що саме в цьому замку 31 липня 1640 року народився син Яреми – Михайло Вишневецький, який згодом став королем Речі Посполитої. Маєток, якому не соромно було приймати польських королів, мав стратегічне розташування біля Західного Бугу, а навколо замку розташовувались штучне озеро, парк, рови з водою і потужні вали.

    Архітектурно замок був споруджений у ренесансному стилі — прямокутна форма з восьмигранними вежами на кожному куті, портал із білого каменю, аркади на внутрішньому дворі, різьблення на вікнах та дверях. Житлові приміщення розташовувались у прибудованому палаці та в товщі муру нижнього ярусу.

    Після Вишневецьких замок перейшов до роду Радзивіллів, але відсутність спадкоємців призвела до його продажу. Нові власники не мали ні коштів, ні зацікавлення в утриманні фортеці. Замок почав занепадати ще у XVIII столітті. З приходом австрійської влади частину мурів розібрали, а камінь використали для будівництва цукрового заводу та пивоварні.

    Остаточний удар нанесла радянська влада, яка знищила залишки споруди задля організації на її місці колгоспного стадіону. До наших днів не збереглося жодної вежі чи стіни, лише фотографії руїн, зроблені краєзнавцем Мечиславом Орловичем у 1919 році.

    Архітектурознавці припускають, що за стилем замок у Білому Камені міг бути подібним до збереженого замку в Баранові Сандомирському, адже будувалися вони одночасно і належали родичам.

  • Цвіт папороті, вінки і трави: символіка найтаємничішого свята літа

    Цвіт папороті, вінки і трави: символіка найтаємничішого свята літа

    Свято Івана Купала — одне з найтаємничіших і найяскравіших у традиційному українському календарі. Воно вшановує єднання двох потужних стихій — вогню й води, які символізують очищення, оновлення та відродження. Відзначається Івана Купала у період літнього сонцестояння, коли природа перебуває у розквіті, а за народними повір’ями, відкриваються двері у світ змін і чудес.

    Одна з центральних традицій — ритуали очищення. Люди перестрибують через велике купальське вогнище, уявно спалюючи все погане, що накопичилося за рік. Після цього відправляються купатися у річці чи озері — щоб змити втому, тривоги та зарядитися новою енергією. У деяких місцевостях ще й п’ють джерельну воду — вірять, що вона цілюща саме в ніч на Купала.

    Не менш знаковий обряд — плетіння вінків із польових квітів. Дівчата пускають їх на воду, щоб дізнатись про майбутнє: якщо вінок пливе рівно — кохання буде взаємним, якщо тоне — варто бути обережною.

    Цієї ночі також збирають цілющі трави — вважається, що саме 6–7 липня вони набувають особливої сили. Їх сушать і зберігають як оберіг на весь рік.

    Окрема частина купальської магії — пошуки міфічного цвіту папороті, який з’являється лише раз на рік і приносить щастя тому, хто його знайде. Хоча ніхто ще не бачив цієї квітки, сама ідея пошуку виконує символічну роль — прагнення до внутрішнього відкриття і змін.

    Завершується свято співами, танцями й нічними забавами біля вогнища. Це не просто розваги — це відчуття єдності, глибокого зв’язку з природою та спільнотою.

    І хоча у сучасному світі багато цих звичаїв втратили магічний зміст, Івана Купала залишається днем відновлення душевного балансу, коли ми, як і наші предки, звертаємося до сили природи, аби очистити серце й почати новий цикл життя.

  • 2500 років безперервної історії: перлина Півдня України визнана ЮНЕСКО

    2500 років безперервної історії: перлина Півдня України визнана ЮНЕСКО

    Коли мова заходить про найстаріші міста України, більшість одразу згадують Київ чи Львів. Але одне з найдавніших постійно заселених міст не лише в Україні, а й у Європі — Білгород-Дністровський. Його історія налічує понад два з половиною тисячоліття, а античні руїни досі зберігають пам’ять про минулі цивілізації.

    Від грецької Тіри до українського Білгорода

    Історія міста починається ще у 498 році до нашої ери, коли грецькі колоністи заснували тут поселення Тіра на березі Дністровського лиману. Завдяки вигідному географічному розташуванню місто швидко перетворилося на торговий центр Північного Причорномор’я. У різні часи воно мало назви Белград, Акерман, Аспрокастро — залежно від панівної імперії. Але попри зміну назв і правителів, місто ніколи не втрачало свого значення.

    Фортеця, що пережила століття

    Найвідомішим символом Білгорода-Дністровського є Аккерманська фортеця — одна з найбільших середньовічних оборонних споруд Східної Європи. Її мури, довжиною понад 2,5 км і площею понад 9 гектарів, будувалися в кілька етапів — греками, генуезцями, молдаванами, османами. Фортеця була ключовим пунктом оборони на шляху до чорноморських портів.

    Місто-музей під відкритим небом

    На цій землі залишили слід безліч народів: греки, римляни, скіфи, слов’яни, генуезці, турки, молдавани. Кожна епоха залишила по собі культурні та архітектурні свідчення — від античних колон до мусульманських мечетей. Сьогодні це місто — справжній музей під відкритим небом, який зберігає багатошарову спадщину.

    Благословенний клімат і вигідна локація

    М’який субтропічний клімат, родючі землі та зручне розташування біля Дністровського лиману зробили регіон привабливим для торгівлі. Ріка Дністер була ключовою артерією, що з’єднувала внутрішні області з Чорним морем, а отже — і з усім Середземномор’ям.

    ЮНЕСКО та визнання історичної ваги

    У 1999 році Білгород-Дністровський відзначив свій 2500-річний ювілей. Тоді ж ЮНЕСКО офіційно визнала його одним з найдавніших постійно заселених міст Європи. Нині це невелике місто Одеської області, але його внесок у розвиток цивілізації — беззаперечний і глибоко символічний.

  • Ковалі, шевці, руді й лисі: звідки беруться українські прізвища

    Ковалі, шевці, руді й лисі: звідки беруться українські прізвища

    Кожне українське прізвище — це не просто набір звуків у паспорті, а слід історії, за яким можна відстежити соціальний стан, професію або риси характеру предків. Протягом століть вони формувалися природним шляхом, часто на основі занять, імен чи навіть зовнішності носія. Ось як українські фамілії поділяються за походженням.

    1. Прізвища від професій

    Це — найпоширеніша категорія. Вони виникали в селах і містах, де особа могла стати відомою завдяки своїй справі. Прізвище передавало головну рису і могло зберігатися в роду поколіннями.

    Найвідоміші приклади:

    • Мельник — той, хто молов зерно;

    • Коваленко, Ковальчук, Коваль — ковалі та їхні нащадки;

    • Шевченко, Шевчук — шевці (чоботарі);

    • Ткаченко, Ткачук — майстри з ткацтва;

    • Олійник — виготовляв олію;

    • Бондар, Бондаренко — виробляв бочки;

    • Кравченко — кравець або його син.

    2. Прізвища, утворені від імен

    Ці прізвища ще називають патронімічними. Найчастіше вони виникали від імені батька, додаванням суфіксів «-енко», «-чук» або «-ов». Такі фамілії могли буквально означати: «син Івана», «нащадок Савки» тощо.

    Серед популярних:

    • Іванов, Петренко, Павленко, Марченко — відповідно до імен Іван, Петро, Павло, Марко;

    • Кузьменко, Клименко, Василенко — імена Кузьма, Климент, Василь;

    • Савченко, Савчук — утворені від Савка.

    3. Прізвища за етнічним або регіональним походженням

    Такі прізвища могли вказувати на місцевість, звідки походив рід, або на приналежність до певної етнічної групи.

    Приклади:

    • Бойко, Поліщук — мешканці бойківських чи поліських територій;

    • Мазур — вказує на вихідця з Мазовії (історична область у Польщі);

    • Литвиненко — “нащадок литвина”, тобто людини з Литви;

    • Москаленко — від слова «москаль», так могли називати приїжджих із Московії.

    4. Прізвища, пов’язані з зовнішністю чи рисами характеру

    Іноді прізвище закріплювалося за людиною, яка вирізнялася певною рисою — рудим волоссям, відсутністю шевелюри, зростом чи навіть манерою ходи.

    Серед таких:

    • Руденко — рудоволосий;

    • Лисенко — лисий;

    • Ковтун — із ковтунами в зачісці (сплутаним волоссям);

    • Білоус — «той, хто з білими вусами»;

    • Шульга — шульга (лівша);

    • Великий — високий або кремезний.

    Ваше прізвище — ключ до історії роду

    Дослідження прізвищ — це подорож у минуле, що може розповісти про долі предків, їхні звички, побут, навіть місце проживання. Іноді всього одне слово в паспорті відкриває багатовікову сімейну легенду.