Golosnovinua.com

Позначка: кадрові зміни

  • Рік без голови та п’ять спроб голосування: на Черкащині нарешті обрали керівника облради

    Рік без голови та п’ять спроб голосування: на Черкащині нарешті обрали керівника облради

    У Черкаській області 22 жовтня відбулися важливі кадрові зміни. Після понад року без постійного керівника депутати обрали нового голову обласної ради. Посаду отримав представник партії «Слуга народу» Олег Куклін. Водночас депутатському корпусу представили начальника Головного управління ДСНС у регіоні — полковника служби цивільного захисту Анатолія Кобка.

    Про кадрові рішення повідомив начальник Черкаської обласної військової адміністрації Ігор Табурець. Інформацію про обрання голови облради також підтвердили місцеві медіа.

    Новим керівником представницького органу став Олег Куклін, кандидатуру якого підтримали 45 депутатів під час таємного голосування. Інших претендентів на посаду під час обговорення не висували.

    Для Черкаської облради це рішення стало завершенням тривалого періоду невизначеності. Із жовтня 2025 року вона залишалася без постійного голови після відставки Анатолія Підгорного, який очолював раду з 2019 року.

    Упродовж цього часу обов’язки керівника виконував перший заступник голови облради Роман Сущенко, представник «Європейської солідарності».

    Депутати неодноразово намагалися обрати нового очільника, однак попередні голосування завершувалися безрезультатно. Серед кандидатів були Євгеній Курбет та Анатолій Яріш, але жоден із них не зміг отримати необхідної підтримки.

    Ще на початку жовтня Ігор Табурець публічно критикував ситуацію в обласній раді, заявляючи про затягування ухвалення рішень та проблеми з організацією її роботи.

    Після обрання нового керівника очільник ОВА наголосив на необхідності відновлення конструктивної співпраці між органами влади.

    «Область потребує узгоджених рішень і відповідальності на всіх рівнях влади. Конструктивна взаємодія обласної ради та ОВА — необхідна умова для вирішення ключових завдань регіону», — заявив Табурець.

    За його словами, головними пріоритетами залишаються безпека, стійкість та стабільність Черкащини.

    Новому голові облради Олегу Кукліну 65 років. Він має значний досвід роботи в освітній сфері та багато років очолює Черкаський державний фаховий бізнес-коледж.

    Куклін є доктором економічних наук, професором, кандидатом педагогічних наук та заслуженим працівником освіти України. В обласній раді він представляє фракцію «Слуга народу» та очолював постійну комісію з питань регламенту, місцевого самоврядування, забезпечення правопорядку і захисту прав людини.

    Його політична біографія також охоплює співпрацю з різними політичними силами. У 2010 році Куклін балотувався до Черкаської міської ради від Партії регіонів, а у 2020 році очолював міський виборчий штаб «Слуги народу».

    Паралельно відбулися зміни й у керівництві обласного управління ДСНС. Депутатам представили Анатолія Кобка, який раніше вже виконував обов’язки начальника цього відомства.

    Зокрема, у березні 2026 року після завершення служби Олександра Євпака Кобка призначили тимчасовим керівником управління. Згодом, згідно з реєстраційними даними, його призначення було оформлено наказом ДСНС від 27 серпня 2026 року.

    Таким чином, представлення Кобка 22 жовтня не означає, що саме цього дня він уперше очолив управління.

    Кадрові рішення відбулися на тлі чергових російських атак на Черкащину. Напередодні в Умані внаслідок обстрілу виникли пожежі в житловому будинку, гіпермаркеті та на прилеглій території. Також було пошкоджено готель, повідомлялося про одного травмованого чоловіка.

    За таких обставин координація між обласною владою, депутатським корпусом та екстреними службами залишається важливим питанням для регіону.

    Обрання нового голови облради відкриває можливість відновити стабільну роботу представницького органу після тривалої перерви. Водночас результати кадрових змін залежатимуть від подальших рішень депутатів та ефективності співпраці обласних структур.

  • «Навіть прифронтові області готові краще»: Зеленський анонсував рішення щодо Києва перед зимою

    «Навіть прифронтові області готові краще»: Зеленський анонсував рішення щодо Києва перед зимою

    Президент України Володимир Зеленський різко розкритикував підготовку Києва до опалювального сезону 2026–2027 років. За його словами, столиця демонструє найнижчий рівень виконання планів стійкості серед усіх регіонів країни, навіть порівняно з прифронтовими областями. На цьому тлі глава держави розпочав консультації щодо безпекових та управлінських рішень для Києва. Водночас мер Віталій Кличко відкидає звинувачення та заявляє про перешкоди з боку центральної влади.

    Про це Зеленський повідомив 13 жовтня у своєму Telegram-каналі.

    Президент заявив, що ситуація з підготовкою столиці до можливих масштабних перебоїв електро-, тепло- та водопостачання залишається незадовільною.

    За його оцінкою, столична влада відстає від інших регіонів у реалізації заходів, необхідних для проходження зими в умовах російських атак.

    «Станом на середину жовтня фактично в усій державі, навіть у прикордонних і прифронтових областях, виконання планів стійкості вище, ніж в Києві», — заявив Зеленський.

    Глава держави пов’язав недостатню, на його думку, підготовку з перебоями в роботі критичної інфраструктури після російських обстрілів.

    Президент зазначив, що навіть окремі влучання ударних безпілотників можуть призводити до масштабних відключень електроенергії та водопостачання.

    Зеленський почав консультації щодо Києва

    Президент повідомив, що вже розпочав обговорення можливих безпекових та управлінських рішень, які стосуватимуться столиці.

    За його словами, консультації відбулися з колишнім очільником Служби безпеки України Василем Малюком, керівником Державного агентства відновлення Іваном Федоровим, мером Харкова Ігорем Тереховим, підприємцем Костянтином Єфименком та колишнім народним депутатом Максимом Єфімовим.

    Зеленський зазначив, що отримав низку пропозицій і планує продовжити консультації.

    Президент прямо заявив про підготовку рішень щодо ситуації в Києві, але поки не уточнив, яких саме змін вони стосуватимуться.

    Тому наразі немає підстав стверджувати, що вже ухвалено рішення про кадрові перестановки, зміну керівництва столиці або перерозподіл повноважень між міською владою та військовою адміністрацією.

    Кличко відкинув звинувачення

    Міський голова Києва Віталій Кличко не погоджується з оцінками президента.

    За його словами, міська влада здійснює підготовку до зими, однак стикається з фінансовими та організаційними перешкодами.

    Кличко вважає, що критика з боку центральної влади має політичний характер і спрямована на послаблення місцевого самоврядування.

    Він також наголошував, що комплексний план стійкості столиці розробили раніше, а для реалізації частини його заходів необхідна співпраця державних і міських органів.

    Ще влітку мерія повідомляла про потребу в додатковому фінансуванні резервного теплопостачання, автономних енергетичних потужностей та інших критично важливих проєктів.

    Фінансування частини проєктів розблокували лише в жовтні

    Окремим предметом суперечки між центральною та міською владою стало фінансування плану стійкості.

    9 жовтня Київська міська державна адміністрація повідомила про розблокування державою платежів за окремими проєктами.

    За інформацією КМДА, йдеться, зокрема, про резервне теплопостачання, будівництво когенераційних станцій і забезпечення безперебійного живлення об’єктів водопровідного господарства.

    У міській адміністрації стверджують, що попереднє блокування платежів негативно вплинуло на темпи реалізації важливих інфраструктурних робіт.

    Водночас факт розблокування фінансування не дозволяє автоматично встановити, яка частина затримок виникла через рішення державних органів, а яка залежала від дій міської влади.

    Для об’єктивної оцінки необхідні дані про виконання конкретних проєктів, строки закупівель, обсяги фінансування та фактичну готовність обладнання.

    Верховна Рада викликала Кличка через підготовку до зими

    На тлі загострення ситуації 13 жовтня Верховна Рада ухвалила рішення запросити Віталія Кличка на парламентське засідання.

    Очікується, що міський голова має надати пояснення щодо підготовки столиці до опалювального сезону та реалізації заходів енергетичної стійкості.

    Питання набуло особливої актуальності після російських атак, які вже цієї осені спричиняли перебої в роботі електротранспорту, водопостачання та інших міських систем.

    Зокрема, 8 жовтня в Києві тимчасово зупинився метрополітен через падіння напруги.

    Кличко раніше також попереджав, що в разі подальших масштабних ударів по енергетиці столиця може зіткнутися з надзвичайно складними умовами проходження зими.

    Хто відповідає за готовність столиці

    Підготовка Києва до опалювального сезону охоплює не лише роботу комунальних підприємств, а й захист енергетичних об’єктів, створення резервних потужностей та координацію з державними органами.

    Рішення Ради національної безпеки і оборони, введене в дію президентським указом наприкінці серпня, передбачає спільну роботу Київської міської влади, профільних міністерств, Державного агентства відновлення, енергетичних компаній та інших установ.

    Водночас у документі окремо наголошено на персональній відповідальності міського голови за підготовку та стале проходження опалювального сезону.

    Це означає, що реалізація плану стійкості потребує узгоджених дій кількох рівнів влади.

    Чого чекати киянам

    Наразі Зеленський не уточнив змісту рішень, які планує ухвалити щодо столиці.

    Відомо лише, що консультації тривають і до них залучають представників державних структур, місцевого самоврядування та бізнесу.

    На цьому тлі Київ продовжує підготовку резервних джерел електроенергії та теплопостачання, а також заходів для підтримки роботи критичної інфраструктури.

    Таким чином, суперечка між Зеленським і Кличком виходить за межі політичних заяв. Йдеться про реальну готовність тримільйонного міста до можливих масштабних відключень світла, води й тепла під час російських атак.

    Президент наполягає на недостатніх темпах підготовки та анонсує управлінські рішення. Мер Києва заперечує звинувачення й заявляє про проблеми з державним фінансуванням.

    Які саме кроки зробить центральна влада і чи вплинуть вони на підготовку столиці до зимового періоду, стане відомо після завершення консультацій та оприлюднення відповідних рішень.

  • Зеленський раптово змінив керівника ДПСУ: хто очолив прикордонників

    Зеленський раптово змінив керівника ДПСУ: хто очолив прикордонників

    Президент України Володимир Зеленський у понеділок, 31 серпня, провів кадрову ротацію в керівництві Державної прикордонної служби України. Валерія Вавринюка, який тимчасово виконував обов’язки голови відомства, звільнено від цих функцій, а керувати прикордонниками тепер тимчасово буде генерал-майор Вадим Ченчик.

    Відповідні рішення президент оформив двома окремими указами — №836/2026 та №837/2026. Обидва документи датовані 31 серпня.

    У першому указі Зеленський постановив увільнити Валерія Вавринюка від тимчасового виконання обов’язків голови Державної прикордонної служби. Іншим документом президент доручив ці обов’язки заступнику голови ДПСУ Вадиму Ченчику. Причини кадрової ротації безпосередньо в указах не зазначені.

    Таким чином, важливий нюанс полягає в тому, що Ченчик наразі не призначений постійним головою ДПСУ. Він лише тимчасово виконуватиме обов’язки керівника служби. Саме так сформульовано президентський указ №837/2026.

    Вадим Ченчик для Держприкордонслужби людина далеко не нова. За офіційною біографією ДПСУ, він народився 15 листопада 1972 року в Катеринополі Черкаської області та понад три десятиліття пов’язаний із прикордонним відомством. Службу в системі охорони державного кордону він проходить із 1994 року.

    Ченчик має кілька вищих освіт. Він навчався у «Львівській політехніці», Академії Прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького та Харківському національному педагогічному університеті.

    За роки служби Ченчик працював як на оперативно-розшукових, так і на командних посадах. У його кар’єрі були керівні посади в Харківському, Мостиському та Мукачівському прикордонних загонах, а також робота у Східному регіональному управлінні ДПСУ.

    З вересня 2019 року він обіймає посаду заступника голови Державної прикордонної служби України.

    У 2022 році Вадиму Ченчику присвоїли військове звання генерал-майора. Він також нагороджений медаллю «За військову службу Україні». Офіційний сайт ДПСУ й нині вказує його серед керівництва служби як заступника голови.

    Нинішня кадрова ротація відбувається після тривалого періоду змін у верхівці Держприкордонслужби.

    Постійного керівника відомство не має після кадрових рішень щодо колишнього голови ДПСУ Сергія Дейнеки. Згодом навколо нього розгорнулася резонансна антикорупційна справа.

    22 січня НАБУ і Спеціалізована антикорупційна прокуратура повідомили про підозру колишньому топпосадовцю та чинному посадовцю Держприкордонслужби у справі про систематичне отримання неправомірної вигоди.

    За даними слідства, схема працювала у 2023 році та була пов’язана з незаконним переправленням цигарок через державний кордон України до країн Європейського Союзу. Правоохоронці заявляли, що для перевезень використовували автомобілі з номерними знаками, схожими на дипломатичні, а пасажирами ставали власники дипломатичних паспортів — члени сімей українських дипломатів у Європі.

    НАБУ і САП стверджували, що прикордонні посадовці забезпечували таким транспортним засобам безперешкодний перетин державного кордону.

    За версією слідства, лише протягом липня-листопада 2023 року правоохоронці задокументували отримання близько 204 тисяч євро неправомірної вигоди за проїзд 68 автомобілів. Сума становила приблизно три тисячі євро за кожен транспортний засіб. Дії підозрюваних кваліфікували за статтею про одержання неправомірної вигоди. Розслідування триває, а підозра сама по собі не означає доведеності вини особи.

    У лютому ДПСУ повідомляла, що Дейнеко був звільнений із військової служби наказом від 2 лютого на підставі рішення військово-лікарської комісії. Речник прикордонної служби Андрій Демченко тоді зазначав, що колишній керівник мав поранення, зокрема тяжке мінно-вибухове, та переніс кілька операцій.

    Однак уже на початку березня історія отримала нове продовження. Дейнека знову призвали на військову службу за мобілізацією та призначили начальником Третього прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса — Луганського прикордонного загону. У ДПСУ пояснювали це його попереднім бойовим та управлінським досвідом.

    Тому кадрове рішення Зеленського 31 серпня фактично означає вже чергову зміну тимчасового управління одним із ключових силових відомств країни.

    Державна прикордонна служба під час повномасштабної війни давно виконує значно ширші завдання, ніж класична охорона державного кордону. Підрозділи прикордонників воюють на фронті, виконують бойові завдання на найскладніших напрямках, контролюють пункти пропуску та протидіють незаконному перетину кордону, контрабанді й диверсійній діяльності.

    Особливого значення робота ДПСУ набуває і через тривалі дискусії щодо правил виїзду громадян за кордон під час воєнного стану, боротьби з незаконними схемами переправлення військовозобов’язаних та ситуації на кордонах із Росією і Білоруссю.

    Саме тому зміна навіть тимчасового керівника відомства є значущим кадровим рішенням.

    Водночас президентські укази наразі не містять інформації про те, чому Валерія Вавринюка було вирішено замінити саме зараз, а також коли може бути призначений повноцінний голова Державної прикордонної служби.

    Не повідомляється і про можливі додаткові кадрові перестановки у керівництві відомства.

    Наразі юридична ситуація однозначна: указом №836/2026 Вавринюка звільнено саме від тимчасового виконання обов’язків, а указом №837/2026 ці функції покладено на Вадима Ченчика. Обидва рішення президент підписав 31 серпня.

    Отже, після нової кадрової ротації українськими прикордонниками тимчасово керуватиме досвідчений кадровий офіцер, який працює в системі ДПСУ з 1994 року і вже близько семи років перебуває на посаді заступника голови служби.

    Чи стане це призначення лише коротким перехідним етапом, чи Вадим Ченчик керуватиме ДПСУ тривалий час, наразі невідомо. Офіційного рішення про призначення постійного голови служби станом на 31 серпня президент не оприлюднював.

  • «Цю презентацію забудь»: Зеленський розповів, як Федоров хотів створити «міністерство війни»

    «Цю презентацію забудь»: Зеленський розповів, як Федоров хотів створити «міністерство війни»

    Президент Володимир Зеленський розкрив нові деталі конфлікту між колишнім міністром оборони Михайлом Федоровим та колишнім головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським. За словами глави держави, Федоров на початку своєї роботи в Міноборони пропонував фактично перебудувати систему військового управління та створити модель, яку Зеленський назвав «міністерством війни». Президент стверджує, що одразу відкинув цю концепцію, оскільки вона передбачала б надмірну концентрацію управлінських функцій у руках міністра оборони.

    Про це Зеленський розповів 23 серпня під час спілкування з журналістами. Його слова наводять Суспільне, LB.ua, «Українські новини» та інші українські медіа. Президент пояснив, що в українській системі Міністерство оборони передусім відповідає за забезпечення армії, оборонні закупівлі, політику та ресурсне забезпечення, тоді як безпосереднє військове командування має залишатися окремою вертикаллю. Саме тому пропозиція Федорова, за версією Зеленського, викликала у нього заперечення.

    «Я йому подзвонив ще на початку і сказав: “Міністерство війни, коли немає Головнокомандувача, а начальник Генштабу фактично під тобою — цю презентацію забудь”», — переказав Зеленський свою розмову з тодішнім очільником Міноборони. За його словами, Федоров тоді відповів, що почув позицію президента.

    Однак Зеленський стверджує, що згодом Федоров почав шукати інші механізми, щоб реалізувати схожу модель уже не напряму. Президент назвав такий підхід неправильним. Водночас він не поклав усю відповідальність за конфлікт лише на колишнього міністра оборони. За словами Зеленського, тодішній головнокомандувач Олександр Сирський також реагував на ініціативи Міноборони власними бюрократичними кроками, що лише поглиблювало суперечності між двома центрами управління.

    Президент визнав, що конфлікт між Федоровим і Сирським був «дуже серйозним». За інформацією «Українських новин», у певний момент вони фактично перестали нормально комунікувати напряму. Зеленський намагався втручатися в ситуацію і примирити двох посадовців, але суперечності навколо повноважень, реформування армії, цифровізації та системи управління лише посилювалися.

    За словами президента, в одній із розмов Федоров навіть запропонував радикальний варіант — «чесно двох звільнити», маючи на увазі самого себе та Сирського. Зеленський відповів, що під час війни не має наміру одночасно звільняти і міністра оборони, і головнокомандувача. Він наголосив, що такі кадрові рішення мають відбуватися послідовно, оскільки йдеться про дві ключові ланки системи оборони країни.

    Президент також звернув увагу на юридичну різницю між двома посадами. Головнокомандувача ЗСУ призначає і звільняє президент України, тоді як міністр оборони є членом Кабінету Міністрів і його призначення відбувається через Верховну Раду за відповідною процедурою. Таким чином, навіть політично одночасне «звільнення обох» означало б два різні кадрові механізми.

    Суперечка між Федоровим та військовим командуванням стала публічною влітку 2026 року. У липні з’явилися повідомлення про гострі розбіжності щодо реформування армії, управління закупівлями, цифровізації та співвідношення повноважень цивільного Міністерства оборони і військової вертикалі. Представники команди Федорова тоді визнавали, що спроби провести масштабні зміни зустріли серйозний опір усередині системи, хоча одночасно визнавали й помилки самого міністра у просуванні реформ. Про наявність конфлікту між Міноборони та Генштабом публічно говорили й військові.

    15 липня Федоров повідомив, що залишає посаду міністра оборони після розмови із Зеленським. Пізніше стало відомо, що президент пропонував йому кілька інших форматів роботи в державній команді. За словами Зеленського, таких пропозицій було чотири, однак Федоров їх не прийняв. Сам колишній міністр пояснював, що не бачить можливості бути ефективним у запропонованих форматах.

    Після цього політична історія навколо Федорова отримала новий розвиток. 18 серпня він заявив про «системну кризу управління» в Україні та розкритикував вплив приватних інтересів на роботу держави і парламенту. За його словами, такі інтереси проявляються, зокрема, в оборонному секторі, фармацевтиці, гральному бізнесі та податковій політиці.

    22 серпня Федоров пішов ще далі та заявив, що корупція заважає Україні завершити війну з сильної позиції. Він говорив уже не про окремих чиновників, а про «сотні людей», які роками заробляють на державному бюджеті та, за його твердженням, гальмують необхідні рішення. Колишній міністр стверджував, що під час роботи в Міноборони руйнував корупційні схеми, через що зіткнувся з опором різних груп впливу. При цьому конкретних прізвищ він не назвав, заявивши, що вони стануть відомі пізніше — з матеріалів правоохоронців, журналістських розслідувань або інших джерел.

    Федоров також заявив, що кілька тижнів не спілкувався із Зеленським. За його версією, історія з Міністерством оборони була лише однією «битвою», тоді як ширша боротьба стосується майбутнього державного управління. Він пов’язував активність громадян, антикорупційних органів та публічні скандали з необхідністю зміни системи.

    Паралельно 19 серпня Верховна Рада призначила новим міністром оборони Євгенія Хмару. Для цього він залишив військову службу і став цивільною особою, оскільки українське законодавство передбачає цивільний статус очільника оборонного відомства. Його кандидатуру вніс до парламенту Зеленський.

    Нинішні слова президента фактично вперше настільки детально пояснюють, що саме він вважає першопричиною конфлікту між Федоровим і військовим командуванням. Із його версії випливає, що суперечка була не лише особистою. Вона стосувалася принципового питання: хто і в яких межах має управляти Збройними силами під час повномасштабної війни.

    Федоров, за словами Зеленського, прагнув значно посилити роль Міністерства оборони й фактично вибудувати вертикаль, у якій Генеральний штаб опинився б ближче до прямого підпорядкування цивільному керівнику відомства. Президент таку конструкцію не підтримав. Водночас поведінку Сирського Зеленський також не назвав бездоганною, звинувативши військове командування у надмірній бюрократичній протидії ініціативам Міноборони.

    У результаті конфлікт завершився масштабними кадровими змінами в оборонному блоці, але політична дискусія після відставки Федорова не припинилася. Навпаки, його останні заяви про корупцію, управлінську кризу та необхідність демократичного оновлення зробили протистояння ще більш публічним.

    Сам Зеленський водночас наголошує, що позитивно ставиться до Федорова як до людини та колишнього члена своєї команди, але вважає, що той останнім часом «іде у неправильні речі» або його туди підштовхують.

    Таким чином, історія з невтіленим «міністерством війни» стала ще одним епізодом значно ширшої боротьби навколо моделі управління українською обороною. Із заяв Зеленського випливає, що йшлося не про створення нового міністерства як окремої державної установи в буквальному сенсі, а про концепцію значного розширення повноважень Міноборони та перерозподіл функцій між цивільним керівництвом і військовою вертикаллю. Саме цей момент і став одним із ключових джерел протистояння, яке зрештою завершилося відставками.

  • Місяць протестів не зупинив людей: акції «Поверніть Федорова» тривають уже 31-й

    Місяць протестів не зупинив людей: акції «Поверніть Федорова» тривають уже 31-й

    Акції з вимогою повернути Михайла Федорова на посаду міністра оборони України увійшли у 31-й день. Після місяця протестів учасники не відмовляються від своїх вимог та заявляють про необхідність діалогу влади із суспільством. Напередодні, 14 серпня, чергові акції відбулися у Києві та інших українських містах.

    15 серпня протестна кампанія, що розпочалася після кадрових рішень навколо Міністерства оборони, перетнула символічну місячну позначку.

    Увечері 14 серпня на площі Івана Франка в центрі столиці знову зібралися прихильники колишнього очільника Міноборони. За різними повідомленнями медіа, йшлося про кількасот учасників. NV повідомляло приблизно про 500 людей, тоді як Суспільне писало, що на момент роботи його кореспондентів на площі перебувало до сотні учасників. Така різниця може бути пов’язана з часом підрахунку та рухом людей під час акції.

    Протестувальники традиційно принесли із собою картонні плакати. Серед гасел, які фіксували журналісти, були заклики повернути Федорова до Міністерства оборони, продовжити розпочаті ним реформи та почути позицію учасників протесту. На плакатах, зокрема, можна було побачити написи «Поверніть Федорова», «Тема не закрита, поки нас не почули», «Федоров = крок до перемоги» та інші.

    Однак після місяця протестів їхній порядок денний поступово стає ширшим. Учасники говорять не тільки безпосередньо про повернення ексміністра, а й про необхідність збереження реформ в оборонному секторі та прямої комунікації влади із суспільством.

    14 серпня активісти у Києві проводили відкритий збір пропозицій щодо вимог до Офісу президента. За інформацією Суспільного, йшлося про спробу сформувати спільну позицію протестувальників.

    Ветеран Дмитро Козятинський, коментуючи тридцятий день протестів, також говорив про необхідність діалогу між владою та учасниками акцій.

    Водночас серед протестувальників уже є розуміння, що перспектива фактичного повернення Федорова на попередню посаду стала менш визначеною. За даними медіа, частина учасників визнає зменшення таких сподівань, але при цьому не збирається припиняти акції. Зокрема, звучить позиція про продовження протестів принаймні до моменту, коли питання керівництва Міністерством оборони буде остаточно врегульоване.

    Протести при цьому давно вийшли за межі столиці. 14 серпня акції відбувалися, зокрема, у Харкові, Дніпрі та Івано-Франківську. В останньому учасники втретє провели протестну ходу на підтримку Федорова.

    У Харкові 14 серпня також відзначали вже 30-й день акцій. Учасники продовжували виходити з вимогами щодо кадрового рішення в Міноборони та з плакатами на підтримку ексміністра.

    Тривалий протестний рух почався після подій середини липня. 15 липня Михайло Федоров підтвердив, що залишає посаду міністра оборони, яку обіймав із січня 2026 року. Після цього у Києві та регіонах почали збиратися учасники мирних акцій із вимогою не звільняти, а згодом — повернути його до керівництва оборонним відомством.

    Уже 16 липня президент Володимир Зеленський повідомив про рішення доручити генерал-майору Євгену Хмарі виконувати обов’язки міністра оборони. Відтоді саме Хмара тимчасово керує оборонним відомством.

    Сам Федоров після відставки не зник із публічного простору. ЗМІ повідомляли, що він відмовився від запропонованих йому альтернативних посад і допускав повернення саме до Міністерства оборони.

    На початку серпня ситуація отримала новий поворот. 6 серпня Федоров заявив у розмові із Сергієм Стерненком, що від президента не було категоричного «ні» щодо можливості його повернення до Міноборони. Це знову підживило дискусію навколо можливого кадрового рішення.

    Водночас політичні експерти оцінюють таку перспективу обережніше. Політолог Володимир Фесенко в коментарі Радіо Свобода висловив думку, що Зеленський навряд чи поверне Федорова на посаду, оскільки це могло б виглядати як рішення, ухвалене під тиском вулиці. За його оцінкою, для президента зараз визначальним фактором залишається перебіг війни. Це саме експертна оцінка, а не офіційна позиція президента чи Офісу президента.

    Однією з причин суспільної підтримки Федорова учасники акцій називають зміни, які розпочалися в оборонному відомстві за час його роботи. Під час протестів регулярно звучать вимоги не допустити згортання реформ та забезпечити їхню наступність незалежно від кадрових рішень. Саме ця теза поступово стала одним із центральних мотивів протестної кампанії.

    Масштаб акцій протягом місяця змінювався. Окремі дні збирали сотні людей, тоді як найбільші ходи — тисячі. Зокрема, 31 липня у Києві відбулася масштабна хода від пам’ятника Тарасу Шевченку до площі Івана Франка. Тоді медіа повідомляли про тисячі учасників, які пройшли центром столиці з вимогою продовжити діалог із Федоровим і дати можливість завершити оборонні реформи.

    Того самого дня акції та ходи проходили й в інших містах. Наприклад, у Львові 31 липня відбулася вже шістнадцята мирна акція. Наступного дня містяни зібралися знову, а учасники закликали владу «не зупинятися на півдорозі».

    Протести, таким чином, виявилися значно тривалішими, ніж одноразова реакція на кадрове рішення. Від середини липня вони пройшли шлях від перших «картонкових» мітингів до багатотисячних ход і щоденних або регулярних акцій у різних регіонах.

    Станом на ранок 15 серпня офіційного рішення про повернення Михайла Федорова на посаду міністра оборони немає. Так само немає підтвердження, що влада готує саме такий кадровий крок. Тому будь-які твердження про нібито вже ухвалене рішення щодо його повернення наразі були б передчасними.

    Проте після 30 повних днів протестів історія не завершилася. Акції «Поверніть Федорова» входять у 31-й день, а їхні учасники дедалі частіше наголошують: питання для них полягає вже не тільки в прізвищі керівника Міноборони, а й у збереженні оборонних реформ, відповідальності за кадрові рішення та готовності державної влади вести відкритий діалог із суспільством.

  • Сибігу розглядають на посаду посла у Польщі після виходу з МЗС

    Сибігу розглядають на посаду посла у Польщі після виходу з МЗС

    Посольство України у Варшаві найближчим часом змінить керівника. Після того як Василь Боднар перейде на посаду заступника міністра закордонних справ — про це 3 серпня на нараді послів заявив Володимир Зеленський, — одна з найважливіших дипломатичних місій Києва звільняється. І саме зараз у вузькому колі, яке відстежує кадрові процеси, з’явилася інформація: уже третє незалежне джерело підтверджує, що восени Андрій Сибіга може залишити посаду виконувача обов’язків міністра і вирушити послом до Польщі. Хто його замінить, поки невідомо.

    Сибіга — один із небагатьох українських дипломатів, для яких Варшава не є чужою територією. У 1998–2002 роках він працював другим, потім першим секретарем посольства. У 2008–2012-му — радником-посланником. Володіє польською. Після Туреччини (2016–2021) і посади заступника керівника Офісу президента (2021–2024) він став міністром у вересні 2024-го, замінивши Дмитра Кулебу. Після липневої урядової ротації 2026 року, коли Верховна Рада затвердила новий Кабмін на чолі з Сергієм Корецьким, Сибіга залишився виконувачем обов’язків. Повноцінне призначення міністрів закордонних справ і оборони тоді відклали.

    Польський напрямок для Києва залишається одночасно стратегічним і найскладнішим. Через територію сусідньої держави проходить левова частка логістики для фронту. У Польщі проживають близько двох мільйонів українців. Водночас останні півтора року відносини пройшли через кілька гострих фаз — історичні суперечки, рішення щодо орденів, риторика навколо УПА, антиукраїнські інциденти. Сибіга був одним із тих, хто намагався гасити ескалацію: у червні 2026-го він публічно повернув польську державну нагороду після рішення щодо ордена Зеленського, пізніше передавав Сікорському пакет антикризових кроків і неодноразово підкреслював, що емоції грають на руку лише Москві.

    Призначення досвідченого переговорника з глибоким знанням польського політичного поля на посаду посла виглядає логічним саме зараз, коли Боднар повертається до Києва, а відносини потребують не стільки публічної риторики, скільки щоденної, часто непублічної роботи. Для Банкової це також спосіб зберегти контроль над ключовим напрямом і не допустити різкої зміни курсу: Сибіга вже кілька років працює в одній системі координат з Офісом президента.

    Питання наступника залишається повністю відкритим. У грудні 2025-го в публічному просторі з’являлися чутки, що місце Сибіги може зайняти тодішній перший заступник міністра Сергій Кислиця. Однак від січня 2026-го Кислиця працює першим заступником керівника Офісу президента Кирила Буданова і в переговорних процесах з партнерами. Нових імен, які б активно обговорювалися в контексті повноцінного призначення на посаду міністра закордонних справ, у відкритих джерелах наразі немає. Після липневої ротації президент прямо говорив про необхідність закріпити за окремими людьми конкретні пріоритетні зовнішньополітичні треки — від США і ЄС до сусідів і Близького Сходу. Хто саме візьме на себе загальне керівництво МЗС, стане зрозуміло лише тоді, коли з’явиться офіційна номінація від Банкової.

    Поки міністерство працює в режимі виконувача обов’язків, а посольство у Варшаві готується до ротації, осінній кадровий сценарій, про який говорять джерела, може стати однією з перших видимих ознак того, як саме Банкова розставляє людей на ключових напрямках після липневого оновлення влади.

     

  • Кадри Зеленського знову в дефіциті, Свириденко можуть призначити послом у США, а люди Єрмака залишаються в системі

    Кадри Зеленського знову в дефіциті, Свириденко можуть призначити послом у США, а люди Єрмака залишаються в системі

    У Києві продовжують шукати вихід із кадрової кризи, яку оголило липневе перезавантаження влади. Колишня прем’єр-міністр Юлія Свириденко, чия відставка в середині липня стала одним із найгучніших епізодів цієї перебудови, надалі розглядається як можливий кандидат на посаду посла України в США. Попри те, що ще в липні джерела в оточенні президента та самої Свириденко повідомляли про її категоричну відмову, розмови про її повернення в дипломатію не припинилися.

    Офіційно Зеленський підтвердив пропозицію ще 23 липня. Виступаючи разом із ірландським прем’єром, він прямо сказав, що розраховував саме на Свириденко, підкреслюючи її роль у укладенні економічних домовленостей із Вашингтоном, зокрема навколо інвестиційного фонду реконструкції. Посол, за його словами, має бути людиною рівня не нижче віце-прем’єра чи міністра. Нинішній посол Ольга Стефанішина на той момент уже просила про відхід з особистих причин. На початок серпня її повноваження фактично завершилися, і контакти з американською стороною тимчасово йдуть через переговорну групу, Офіс президента та уряд.

    Свириденко сама публічно не коментувала статус пропозиції після початкових відмов. Джерела, близькі до неї, ще в середині липня говорили, що вона бере час до вересня. Зараз, майже місяць потому, питання залишається відкритим: інші кандидатури обговорюються, але фінального рішення немає. Призначення людини, яка ще нещодавно очолювала уряд і особисто вела переговори з американським мінфіном, виглядало б логічним з точки зору Вашингтона. З іншого боку, відправка колишнього прем’єра на дипломатичну посаду традиційно сприймається в українській політиці як м’який спосіб вивести впливову фігуру з внутрішньої гри.

    Паралельно з цим у системі влади зберігається інший, менш публічний процес. Кадровий каркас, вибудуваний у роки, коли Андрій Єрмак фактично контролював Офіс президента, продовжує триматися. Багато ключових призначень того періоду не були переглянуті навіть після його відставки в листопаді 2025 року та наступних кримінальних процедур. У травні 2026-го Єрмаку офіційно повідомили про підозру в легалізації 460 мільйонів гривень у рамках справи про будівництво елітного комплексу під Києвом. Суд обрав запобіжний захід із заставою, потім залишив електронний браслет. Формально він поза системою. Фактично, за оцінками кількох співрозмовників у політичних і силових колах, його вплив на окремі кадрові рішення та внутрішні узгодження не зник повністю.

    Саме цю стійкість людей Єрмака пов’язують зі збереженням особистих контактів. За відомостями, які поки неможливо незалежно підтвердити, Зеленський продовжує регулярно спілкуватися з колишнім головою свого Офісу — або особисто, або по телефону. Офіційних підтверджень цих розмов немає. Немає й публічних спільних появ. Але сама можливість таких контактів пояснює, чому частина «кадрів АБ» (прізвисько, під яким Єрмака знали всередині системи за ініціалами Андрій Борисович) досі утримує позиції, попри зміну керівництва Офісу та низку гучних відставок.

    Липнева криза влади показала крихкість нинішньої конструкції. Відставка Свириденко, подальше формування уряду Сергія Корецького, публічний конфлікт навколо Михайла Федорова та заміна Олександра Сирського відбулися в стислі строки й викликали хвилю критики. У німецькій пресі вже писали про «політичний тупик» і хаотичні рішення. В самій Україні експерти відзначають вкрай коротку лаву запасних у президента, одні й ті самі люди переміщуються між міністерствами, Радою нацбезпеки, розвідкою та дипломатією.

    У цьому контексті можливе повернення Свириденко до Вашингтона набуває додаткового сенсу. З одного боку, це спосіб закрити одну з найчутливіших дипломатичних вакансій людиною, яку в американській адміністрації вже знають. З іншого — індикатор того, наскільки глибоко система все ще залежить від старих зв’язків і неформальних домовленостей. Поки рішення щодо посла не ухвалено, а контакти Зеленського з Єрмаком залишаються в зоні закритої інформації, картина залишається незавершеною. Але сам факт, що обидві ці лінії продовжують існувати паралельно, свідчить про те, що перезавантаження влади 2026 року виявилося значно менш радикальним, ніж виглядало збоку.

  • Зеленський звільнив Стефанішину з посади посла України у США

    Зеленський звільнив Стефанішину з посади посла України у США

    Президент України Володимир Зеленський звільнив Ольгу Стефанішину з посади надзвичайного і повноважного посла України у Сполучених Штатах Америки. Таким чином завершується її робота у Вашингтоні, яку вона розпочала менш ніж рік тому.

    Стефанішину призначили послом України у США 27 серпня 2025 року. До дипломатичної місії вона була однією з ключових представниць українського уряду на європейському напрямку — працювала віцепрем’єр-міністеркою з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, а також очолювала Міністерство юстиції. Саме вона протягом тривалого часу була залучена до переговорів щодо інтеграції України до Європейського Союзу та НАТО.

    Посольство у Вашингтоні Стефанішина очолила в особливо важливий для України період, коли одним із головних завдань дипломатії залишалося збереження американської військової, політичної та фінансової підтримки, а також координація позицій Києва і Вашингтона щодо війни та можливих переговорів із Росією.

    Інформація про можливе завершення її дипломатичної місії з’являлася ще до офіційного рішення. У липні ЗМІ з посиланням на джерела повідомляли, що Стефанішина могла сама порушити питання про припинення роботи у США через особисті обставини. Водночас наприкінці липня вона заявляла, що президент не просив її подавати у відставку.

    Тепер кадрове рішення оформлене президентом. Воно відбувається на тлі ширших перестановок у державному керівництві та безпеково-дипломатичному блоці України.

    Поки що ключовим питанням залишається, хто замінить Стефанішину у Вашингтоні. Посада посла у США традиційно вважається однією з найважливіших в українській дипломатичній системі, а в умовах повномасштабної війни її значення лише зросло. Від нового очільника дипломатичної місії залежатиме значна частина щоденної комунікації України з американською адміністрацією, Конгресом та іншими центрами впливу у Вашингтоні.

  • Зеленський визначився з новим секретарем РНБО: ключову посаду запропонували Ігорю Клименку

    Зеленський визначився з новим секретарем РНБО: ключову посаду запропонували Ігорю Клименку

    Президент України Володимир Зеленський заявив, що запропонував колишньому міністру внутрішніх справ Ігорю Клименку очолити Раду національної безпеки і оборони. У разі оформлення відповідного кадрового рішення Клименко змінить на посаді Рустема Умєрова, якого, за повідомленнями українських медіа, переводять на керівництво Службою зовнішньої розвідки.

    Про кадрову пропозицію Зеленський повідомив 3 серпня під час спілкування в межах наради керівників закордонних дипломатичних установ. Президент пояснив вибір значним досвідом Клименка у координації структур сектору безпеки та оборони. За словами глави держави, одним із головних завдань нового секретаря РНБО має стати постійний контроль за реалізацією рішень Ради та координація різних елементів безпекового блоку.

    Кандидатура Клименка в цьому контексті виглядає закономірною з огляду на його тривалу роботу в системі Міністерства внутрішніх справ. До уряду він прийшов після багаторічної кар’єри в правоохоронних органах. У вересні 2019 року Клименко очолив Національну поліцію, а після загибелі міністра внутрішніх справ Дениса Монастирського в авіакатастрофі у Броварах у січні 2023 року став виконувачем обов’язків міністра. 7 лютого 2023 року Верховна Рада призначила його міністром внутрішніх справ — рішення тоді підтримав 321 народний депутат.

    До приходу в поліцію Клименко також мав військовий досвід. Він закінчив Харківський військовий університет, у 1994–1997 роках проходив службу у Збройних силах України, після чого перейшов до системи органів внутрішніх справ. Значну частину ранньої кар’єри він працював у сфері кадрового забезпечення та психологічної служби. Клименко має науковий ступінь доктора психологічних наук.

    На посаді міністра він фактично керував однією з найбільших силових систем держави під час повномасштабної війни. До структури МВС входять Національна поліція, Національна гвардія, Державна прикордонна служба, ДСНС та інші органи й підрозділи. Значна частина цих структур виконує не тільки правоохоронні та рятувальні функції, а й безпосередньо бере участь у бойових діях та забезпеченні оборони.

    Показовою стала й заява самого Клименка після завершення роботи на чолі МВС. 16 липня він повідомив, що для нього було честю працювати з командою відомства понад три роки. Серед основних напрямів роботи він назвав ліквідацію наслідків російських ударів, евакуацію цивільного населення, гуманітарне розмінування, охорону державного кордону, підтримання правопорядку та участь підрозділів системи МВС у бойових діях.

    Саме такий досвід може бути одним із ключових аргументів для переходу Клименка до РНБО. На відміну від міністерської посади, секретар Ради не керує окремим силовим відомством. Його роль значною мірою полягає в організації роботи Ради, координації підготовки рішень у сфері національної безпеки та контролі за їх виконанням після введення в дію указами президента.

    Кадрове рішення відбувається на тлі ширшої перебудови українського безпекового блоку. Паралельно українські медіа повідомили про рішення Зеленського призначити Рустема Умєрова керівником Служби зовнішньої розвідки. Таким чином, ідеться не про ізольовану заміну одного чиновника, а про перерозподіл управлінців між ключовими структурами, відповідальними за оборону, розвідку та національну безпеку.

    Для Умєрова перехід до зовнішньої розвідки означатиме чергову зміну напряму роботи. Раніше він очолював Міністерство оборони, після чого працював секретарем РНБО. Тепер його досвід міжнародних контактів та роботи з оборонними партнерами може бути використаний уже в розвідувальному секторі.

    Для Клименка ситуація протилежна: більша частина його професійної кар’єри була пов’язана з внутрішньою безпекою. Він пройшов шлях від роботи в органах внутрішніх справ до керівництва Національною поліцією та всім Міністерством внутрішніх справ. Тому його можливий прихід до РНБО може посилити саме практичну координацію між правоохоронними, військовими та іншими структурами сектору безпеки.

    Важливо й те, що Зеленський анонсував подальші кадрові рішення. Це означає, що нинішня перестановка може виявитися лише частиною масштабнішого оновлення керівництва силового блоку. Президент останнім часом робить акцент на швидкості виконання ухвалених рішень та персональній відповідальності керівників за результат.

    Для РНБО цей аспект особливо важливий. Рада формує та узгоджує рішення з питань оборони, санкційної політики, економічної й енергетичної безпеки та інших стратегічних напрямів. В умовах повномасштабної війни вона залишається одним із головних майданчиків, де зводиться інформація від військових, розвідувальних, правоохоронних та урядових структур.

    Саме тому перехід Клименка на посаду секретаря РНБО може означати для нього суттєву зміну масштабу роботи: замість управління однією великою системою він має перейти до координації рішень, що стосуються всього сектору національної безпеки.

    При цьому на момент появи перших повідомлень принципово важливо розрізняти пропозицію президента та юридично оформлене призначення. Зеленський повідомив про запропоновану Клименку посаду, однак остаточний статус кадрової перестановки визначається відповідним президентським указом. Тому до його офіційного оприлюднення коректніше говорити саме про намір призначити Клименка секретарем РНБО, а не про завершену процедуру.

    Утім, політичний сигнал уже очевидний: після роботи на чолі одного з найбільших силових відомств країни Ігор Клименко може перейти на рівень загальної координації сектору безпеки. А разом із переведенням Рустема Умєрова до зовнішньої розвідки та анонсованими Зеленським наступними рішеннями це формує нову конфігурацію українського безпекового керівництва.

  • Найближчим часом можуть змінити керівництво Департаменту захисту національної державності СБУ. Джерела

    Найближчим часом можуть змінити керівництво Департаменту захисту національної державності СБУ. Джерела

    За інформацією наших джерел в Офісі Президента, найближчим часом можуть змінити керівництво Департаменту захисту національної державності СБУ.

    Нагадаємо, Департамент захисту національної державності (ДЗНД) — це галузевий функціональний підрозділ Центрального управління Служби безпеки України, основним завданням якого є протидія загрозам національній державній безпеці, захист конституційного ладу та суверенітету країни.