Позначка: Кавказ

  • Пашинян розгромив проросійську опозицію: вибори у Вірменії можуть остаточно змінити баланс сил на Кавказі

    Пашинян розгромив проросійську опозицію: вибори у Вірменії можуть остаточно змінити баланс сил на Кавказі

    Прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян оголосив про перемогу своєї партії на парламентських виборах, які вже називають одними з найважливіших для країни за останні десятиліття. Про це повідомляє вірменська службу Радіо Свобода. Попередні офіційні результати свідчать, що його партія «Громадянський договір» здобула майже 50% голосів виборців і з великим відривом випередила головного конкурента — опозиційний блок «Сильна Вірменія». Водночас опозиція не визнає підсумки голосування та вже заявила про можливі порушення під час підрахунку голосів.

    Згідно з даними Центральної виборчої комісії Вірменії, після обробки бюлетенів партія Пашиняна отримала 49,81% голосів. Друге місце посіла політична сила «Сильна Вірменія», яку очолює бізнесмен Самвел Карапетян, із результатом 23,29%. Третє місце дісталося блоку «Вірменія» експрезидента Роберта Кочаряна — 9,94%, а партія «Процвітаюча Вірменія» подолала прохідний бар’єр із результатом близько 4%. Решта учасників перегонів не змогли пройти до парламенту.

    Ще до завершення підрахунку голосів Нікол Пашинян заявив про «історичну перемогу» своєї політичної сили. За його словами, «Громадянський договір» отримав більшу підтримку громадян, ніж на попередніх виборах 2021 року, а отже — новий мандат довіри на продовження реформ та зовнішньополітичного курсу країни. Прем’єр наголосив, що його партія має достатньо підтримки для формування нового уряду.

    Однак ситуація не така однозначна. Формально партія Пашиняна не набрала понад 50% голосів виборців. Водночас виборче законодавство Вірменії передбачає спеціальний механізм забезпечення так званої «стабільної більшості». Якщо переможець виборів не отримує достатньої кількості депутатських мандатів для формування ефективного уряду, закон дозволяє застосовувати механізми додаткового розподілу місць або проведення другого туру, щоб гарантувати формування дієздатної влади. Саме тому експерти прогнозують, що Пашинян збереже контроль над урядом навіть без формального подолання 50-відсоткового бар’єра.

    Головний суперник чинного прем’єра Самвел Карапетян уже заявив, що результати виборів викликають серйозні сумніви. Лідер «Сильної Вірменії» звинуватив владу у непрозорому підрахунку голосів та заявив про можливі маніпуляції під час виборчого процесу. Опозиція вимагає детальної перевірки результатів і не виключає подальших політичних протестів. Водночас міжнародні спостерігачі поки не повідомляли про системні порушення, які могли б поставити під сумнів результати голосування.

    Вибори стали фактично референдумом щодо майбутнього геополітичного курсу Вірменії. Після поразки у війні за Нагірний Карабах та втрати контролю над регіоном у 2023 році уряд Пашиняна почав активно дистанціюватися від Росії та шукати нових союзників на Заході. За останні роки Єреван заморозив участь у російському військовому блоці ОДКБ, скоротив співпрацю з Москвою у сфері безпеки та значно активізував контакти з Європейським Союзом і США.

    Саме ця політика стала головною темою передвиборчої кампанії. Пашинян обіцяв продовжити курс на зближення з Європою, завершити мирні переговори з Азербайджаном та нормалізувати відносини з Туреччиною. Його опоненти, навпаки, виступали за відновлення тісніших зв’язків із Росією та критикували уряд за поступки Баку після втрати Карабаху.

    Західні аналітики називають результати виборів серйозною політичною поразкою Кремля. Напередодні голосування російсько-вірменські відносини залишалися напруженими через взаємні звинувачення, економічний тиск та суперечки навколо майбутнього регіону Південного Кавказу. У ЄС та США відкрито підтримували курс Пашиняна на демократичні реформи та мирне врегулювання конфлікту з Азербайджаном.

    Явка на виборах виявилася доволі високою — майже 59% громадян, що стало одним із найкращих показників за останні роки. Політологи пояснюють це тим, що значна частина суспільства сприймала голосування як вибір між двома моделями майбутнього країни — продовженням європейського курсу або поверненням до традиційної орбіти впливу Москви.

    Попри впевнену перемогу, перед Пашиняном залишаються серйозні виклики. Найголовнішими серед них є завершення мирної угоди з Азербайджаном, врегулювання відносин із Туреччиною, подальша модернізація економіки та балансування між Заходом і Росією. Саме від того, чи зможе новий уряд виконати ці завдання, залежатиме політичне майбутнє прем’єра та напрямок розвитку Вірменії на найближчі роки.

  • «Весь Крим залежить від неї»: Луценко пояснив, чому траса М-4 стала мішенню №1

    «Весь Крим залежить від неї»: Луценко пояснив, чому траса М-4 стала мішенню №1

    Третій армійський корпус Збройних сил України наближається до можливості взяти під вогневий контроль одну з найважливіших транспортних артерій Росії — трасу М-4 «Дон», яка забезпечує сполучення з Кавказом, чорноморськими портами, курортами та окупованим Кримом. Про стратегічне значення останніх ударів українських безпілотників розповів командир підрозділів операторів БпЛА та засновник Центру підтримки аеророзвідки Ігор Луценко.

    За його словами, останні дії Третього корпусу на Луганщині та Східній Слобожанщині свідчать про поступове розширення зони ураження українських сил. Особливе значення має удар по пункту пропуску «Ізварине», який розташований глибоко на тимчасово окупованій території. Саме цей удар, за оцінкою Луценка, показав, що українські дрони вже здатні діставати об’єкти, які російські війська ще недавно вважали безпечним тилом.

    Від «Ізвариного» до траси М-4 «Дон» залишається трохи більше 20 кілометрів. На тлі заявленої глибини ураження українських безпілотників понад 200 кілометрів ця відстань виглядає критично малою. Саме тому Луценко вважає, що подальші удари можуть створити серйозну загрозу для всієї російської логістики на південному напрямку.

    М-4 «Дон» у Росії називають однією з головних магістралей країни. Вона з’єднує центральні регіони РФ із півднем, Кавказом, портами Новоросійська та Геленджика, а через відгалуження — з окупованим Кримом. Саме цією трасою проходять значні потоки цивільного транспорту, вантажів, пального, техніки та військового забезпечення.

    Фото: facebook.com/igor.lutsenko

    Для російської армії ця дорога має не лише економічне, а й стратегічне значення. Через неї забезпечуються південні угруповання військ, логістика до окупованих територій, а також маршрути, які підтримують функціонування Кримського мосту та сухопутного коридору до півострова.

    Луценко звернув увагу на кілька особливо вразливих вузлів цієї магістралі. Серед них — мости через Сіверський Донець у районі Каменська-Шахтинського, який розташований приблизно за 30 кілометрів від «Ізвариного», а також розв’язка на трасу А-289, що веде до Кримського мосту. Додатковим фактором є те, що поруч із М-4 проходить залізниця, яка також може мати важливе значення для військової логістики РФ.

    За оцінкою Луценка, у разі подальшого посилення ударів під загрозою опиниться не окремий підрозділ, а ціле російське угруповання. Йдеться про 20-ту та 25-ту загальновійськові армії, а також 1-шу танкову армію, які безпосередньо протистоять Третьому корпусу. Проблеми з підвезенням боєкомплекту, пального, техніки та резервів можуть позначитися на всіх силах РФ південніше 48-ї паралелі.

    Фактично йдеться про потенційний логістичний удар не лише по фронту на Донбасі, а й по ширшій системі постачання російської армії на південному напрямку. Якщо українським силам вдасться розширити вогневий контроль на ключові ділянки траси М-4, Росія може зіткнутися з частковою ізоляцією Кавказу та значним ускладненням постачання окупованого Криму.

    Ці заяви прозвучали на тлі повідомлень Міністерства оборони України про системне ураження російської логістики протягом травня. За даними оборонного відомства, українські Сили оборони продовжили методично знищувати склади, штаби, системи протиповітряної оборони, радіолокаційні станції та маршрути постачання противника. Окремо наголошувалося, що під вогневий контроль потрапили ключові маршрути на тимчасово окупованій Луганщині, Східній Слобожанщині та напрямки до Криму.

    Наприкінці травня українські військові повідомляли про удари по бронетехніці та складах боєприпасів росіян на окупованій Луганщині. Ураження КПП «Ізварине» стало одним із найбільш показових епізодів, оскільки цей об’єкт розташований більш ніж за 200 кілометрів углиб території, контрольованої російською армією.

    Сам удар по «Ізвариному» також мав символічне значення. Він став відповіддю на заяви російської пропаганди про нібито повне захоплення Луганської області. Українські військові показали, що навіть глибокий тил окупантів більше не є недосяжним.

    Третій армійський корпус відзначає рік із моменту розгортання у бойові порядки. За цей час підрозділ став одним із важливих елементів української оборони на сході та продемонстрував здатність не лише стримувати ворога, а й завдавати ударів по його критичній інфраструктурі.

    За словами Луценка, від корпусу варто очікувати подальших дій саме на цьому напрямку. Українські дрони вже змінюють характер війни, розширюючи зону ураження та змушуючи російське командування переосмислювати поняття тилу.

    Якщо раніше головною загрозою для російської логістики вважалися удари по складах і пунктах управління поблизу фронту, то тепер під ризиком опиняються магістралі, мости, залізничні вузли та стратегічні транспортні розв’язки. Це означає, що Україна переходить до більш глибокого виснаження російської воєнної машини.

    У разі успіху такий підхід може мати далекосяжні наслідки. Порушення роботи М-4 «Дон» вдарить не лише по військових поставках, а й по економічній зв’язаності південних регіонів РФ. Для Кремля це може стати болючим ударом, адже дорога, яку в Росії вважають головною артерією на південь, дедалі ближче підходить до зони українського вогневого контролю.

    Таким чином, удари Третього корпусу по логістиці РФ можуть стати не просто черговою успішною операцією, а частиною масштабнішої стратегії — поступового перерізання шляхів постачання від Донбасу до Кавказу та Криму.

  • «Зробимо Вірменію великою»: Трамп несподівано підтримав Пашиняна перед виборами та згадав свій новий геополітичний проєкт

    «Зробимо Вірменію великою»: Трамп несподівано підтримав Пашиняна перед виборами та згадав свій новий геополітичний проєкт

    Президент США Дональд Трамп несподівано втрутився у політичну кампанію у Вірменії та відкрито підтримав чинного прем’єр-міністра Нікола Пашиняна напередодні парламентських виборів, які мають відбутися 7 червня.

    Гучна заява Трампа пролунала у його соцмережі Truth Social і вже викликала резонанс як у самій Вірменії, так і за її межами.

    Американський президент назвав Пашиняна «чудовим другом і лідером», який нібито робить Вірменію «сильною, заможною та надзвичайно безпечною».

    «З цих причин Нікол має мою повну та безперечну підтримку на переобрання 7 червня 2026 року», — написав Трамп.

    Наприкінці свого звернення він перефразував власне відоме гасло Make America Great Again і заявив: «Зробимо Вірменію знову великою».

    Заява Трампа стала безпрецедентною для американської політики щодо Вірменії, адже чинні президенти США традиційно уникають настільки прямої підтримки конкретних кандидатів на виборах у пострадянських країнах.

    Особливу увагу привернуло й те, що Трамп у своєму дописі згадав державного секретаря США Марко Рубіо та новий транзитний проєкт під назвою «Маршрут Трампа заради міжнародного миру та процвітання» — TRIPP.

    За словами Трампа, Рубіо вже відвідав Вірменію у межах реалізації цього проєкту.

    Деталі самого проєкту офіційно майже не розкриваються, однак західні аналітики припускають, що йдеться про нову американську логістичну та економічну ініціативу на Кавказі, яка має посилити вплив США у регіоні та зменшити залежність країн Південного Кавказу від Росії й Китаю.

    На цьому тлі підтримка Пашиняна виглядає не лише політичним жестом, а й частиною ширшої геополітичної стратегії Вашингтона.

    Нікол Пашинян останніми роками поступово дистанціювався від Кремля, особливо після конфлікту навколо Нагірного Карабаху та фактичної втрати Вірменією контролю над регіоном у 2023 році.

    Після цього Єреван різко активізував контакти із Заходом.

    Вірменія почала брати участь у спільних військових навчаннях зі США, заморозила участь у деяких структурах ОДКБ та дедалі жорсткіше критикувала Росію за відсутність підтримки у конфлікті з Азербайджаном.

    Крім того, Пашинян відкрито заявляв, що Вірменія більше не може покладатися лише на Москву у питаннях безпеки.

    Саме тому заява Трампа вже викликала бурхливу реакцію у проросійських колах.

    Російські пропагандистські медіа та низка політиків у РФ сприйняли підтримку Пашиняна як чергову спробу США остаточно «відірвати» Вірменію від російської сфери впливу.

    Водночас у самій Вірменії реакція виявилася неоднозначною.

    Прихильники Пашиняна назвали заяву Трампа свідченням того, що Єреван отримує дедалі більшу підтримку Заходу.

    Натомість опозиція заявляє про «небезпечне зовнішнє втручання» у вибори.

    Опоненти прем’єра також нагадують, що Пашинян уже переживав масштабні внутрішньополітичні кризи після поразки у війні за Карабах та втрати частини територій.

    Попри це, його партія досі залишається однією з найвпливовіших політичних сил країни.

    Вибори у Вірменії 7 червня можуть стати одними з найважливіших за останні роки, адже фактично визначать подальший зовнішньополітичний курс держави — між Росією та Заходом.

    Політологи звертають увагу й на іншу деталь: це вже не перший випадок, коли Трамп відкрито підтримує іноземних політиків.

    Раніше він активно агітував за прем’єра Угорщини Віктора Орбана та називав його «великим лідером Європи».

    Втім, на виборах у квітні 2026 року Орбан програв своєму опоненту Петеру Мадяру.

    Саме тому в соцмережах уже почали жартувати про «ефект підтримки Трампа».

    Окремі аналітики вважають, що нинішній президент США дедалі активніше формує власну міжнародну політичну мережу союзників, орієнтовану на консервативні, націоналістичні та антиглобалістські сили.

    Водночас Кавказ для США залишається стратегічно важливим регіоном через енергетичні маршрути, транспортні коридори та близькість до Росії, Ірану й Туреччини.

    На цьому тлі підтримка Пашиняна може свідчити про бажання Вашингтона посилити свій вплив у Вірменії напередодні можливих великих змін у регіоні.

    Офіційний Єреван поки стримано відреагував на заяву Трампа.

    Сам Пашинян публічно не коментував підтримку американського президента.

    Тим часом у Вірменії триває активна передвиборча кампанія, а головною темою дискусій залишаються питання безпеки, відносин із Росією та майбутнього курсу країни.