Позначка: Конфедерація

  • Туск різко змінив курс: чому Польща за рік до виборів дедалі жорсткіше говорить про Україну

    Туск різко змінив курс: чому Польща за рік до виборів дедалі жорсткіше говорить про Україну

    Ще кілька років тому Дональд Туск був одним із найбільш послідовних прихильників підтримки України серед європейських лідерів. Саме його уряд після повернення до влади наприкінці 2023 року в Києві сприймали як шанс на відновлення стабільних відносин після багаторічного конфлікту з консервативною партією «Право і справедливість» (PiS). Однак літо 2026 року демонструє зовсім іншу картину. Польський прем’єр дедалі частіше робить жорсткі заяви щодо України, говорить про необхідність «доброї волі з боку Києва», підтримує обмеження соціальних пільг для українців, а його уряд дедалі активніше використовує теми історичної пам’яті, міграції та безпеки.

    На перший погляд така трансформація може виглядати несподіваною. Проте якщо розглядати її крізь призму польської внутрішньої політики, стає зрозуміло: головною причиною є не зміна геополітичних орієнтирів Варшави, а початок тривалої парламентської кампанії, яка фактично вже стартувала.

    Чому Польща входить у найважчий політичний цикл

    Парламентські вибори в Польщі мають відбутися восени 2027 року. Попри те, що до них ще більше року, польські партії вже фактично перейшли у передвиборчий режим. Саме цим пояснюється різке загострення політичної боротьби, зміна риторики та дедалі активніше використання теми України у внутрішній дискусії.

    Після перемоги на виборах 2023 року коаліція Дональда Туска обіцяла масштабні реформи, відновлення верховенства права, покращення відносин із Європейським Союзом та модернізацію держави. Частину цих обіцянок вдалося реалізувати, однак багато ключових реформ або затягнулися, або залишилися незавершеними. Додаткові труднощі створило співіснування уряду з президентом Каролем Навроцьким, який представляє правоконсервативний табір і неодноразово демонстрував готовність використовувати президентські повноваження для стримування уряду.

    На цьому тлі польський політичний простір дедалі більше поляризується. До традиційного протистояння між «Громадянською коаліцією» та PiS додалося стрімке зростання популярності ультраправих сил.

    Праві дедалі сильніші

    Останні соціологічні дослідження свідчать, що дедалі більше поляків підтримують сили, які займають жорсткішу позицію щодо міграції, Європейського Союзу та України.

    Насамперед ідеться про «Конфедерацію» та політичне середовище Гжегожа Брауна, які активно використовують антиімміграційну та антиукраїнську риторику. Для цих політичних сил українська тематика стала одним із головних інструментів мобілізації електорату.

    У такій ситуації Дональд Туск опинився перед складним вибором. Якщо залишатися виключно на ліберальних позиціях, частина центристського електорату може перейти до правих партій. Якщо ж частково переймати їхню риторику, можна спробувати зменшити втрати виборців.

    Саме цим багато польських оглядачів пояснюють жорсткі заяви уряду останніх місяців.

    Чому змінилася риторика щодо України

    Показовою стала заява Дональда Туска про те, що добрі польсько-українські відносини відповідають інтересам обох держав, однак вони потребують «доброї волі також із боку Києва». Прем’єр наголосив, що більше не буде ситуації, коли лише Варшава демонструє поступливість.

    Подібні заяви стали суттєво жорсткішими порівняно з риторикою польського уряду 2024–2025 років.

    Йдеться насамперед про кілька чутливих тем:

    • історичну пам’ять;
    • соціальні виплати українським біженцям;
    • медичне забезпечення;
    • аграрні суперечки;
    • питання вступу України до ЄС.

    Водночас навіть за більш жорсткої риторики офіційна Варшава не відмовляється від стратегічної підтримки України у війні проти Росії. Польща залишається одним із ключових логістичних хабів військової допомоги та продовжує співпрацю із союзниками по НАТО.

    Президент Навроцький задає новий політичний тон

    Додатковим фактором стала поява нового президента Польщі Кароля Навроцького.

    Після вступу на посаду він швидко став одним із найпопулярніших польських політиків. Згідно з опитуванням IBRiS, рівень довіри до нього перевищив 54%, що стало рекордним показником. При цьому сам Туск має значно вищий антирейтинг, ніж президент, хоча залишається одним із найвпливовіших політиків країни.

    Навроцький ще під час виборчої кампанії заявляв про намір жорсткіше відстоювати польські інтереси у відносинах з Україною, особливо в історичних питаннях.

    Для уряду це створює додатковий політичний тиск.

    Українське питання стало внутрішньою політикою

    Сьогодні українська тема у Польщі вже давно перестала бути лише питанням зовнішньої політики.

    Вона використовується практично у всіх внутрішніх дискусіях:

    • соціальна політика;
    • медицина;
    • ринок праці;
    • аграрний сектор;
    • бюджет;
    • міграція;
    • історична пам’ять.

    Через це практично будь-яка політична сила вимушена формувати власну позицію щодо України.

    Чи означає це зміну польської політики

    Не зовсім. Попри жорсткі заяви, жодна з основних парламентських партій Польщі не виступає за припинення допомоги Україні у війні.

    Навіть коли між Києвом і Варшавою виникають гострі суперечки, польська влада продовжує підтверджувати підтримку української оборони та членства України у західних безпекових структурах за виконання необхідних умов.

    Фактично нинішня жорсткіша риторика більше стосується двосторонніх політичних відносин і внутрішнього електорального позиціонування, ніж перегляду стратегічного курсу держави.

    Вибори визначатимуть тон до 2027 року

    У найближчі місяці політична конкуренція в Польщі лише посилюватиметься.

    Праві партії намагатимуться показати уряд Туска занадто поступливим щодо України.

    Натомість сам Туск, імовірно, й надалі балансуватиме між стратегічною підтримкою Києва та дедалі жорсткішою риторикою для внутрішньої аудиторії.

    Саме тому українсько-польські відносини, найімовірніше, ще неодноразово переживатимуть періоди політичного загострення. При цьому важливо розрізняти електоральну риторику та реальну державну політику. Попри гострі заяви окремих політиків, Польща залишається одним із ключових союзників України в Європі, а її безпекові інтереси, як і раніше, тісно пов’язані з успішним спротивом України російській агресії. Саме тому нинішня жорсткість Варшави значною мірою є відображенням внутрішньої боротьби за голоси виборців напередодні парламентських виборів, а не свідченням кардинальної зміни стратегічного курсу польської держави.

  • «Пустити Путіна до кордонів Польщі»: антиукраїнська заява Чарнека розколола «ПіС»

    «Пустити Путіна до кордонів Польщі»: антиукраїнська заява Чарнека розколола «ПіС»

     

    Заява кандидата на посаду прем’єр-міністра Польщі від партії «Право і справедливість» Пшемислава Чарнека про можливе припинення фінансування українського озброєння спричинила масштабний політичний скандал. Пропозицію розкритикували не лише представники чинної польської влади, а й впливові політики самої «ПіС», включно з її лідером Ярославом Качинським та колишнім прем’єром Матеушем Моравецьким.

    Конфлікт виявився значно серйознішим за звичайну суперечку навколо України. Він оголив внутрішню боротьбу за вплив у найбільшій опозиційній партії Польщі, поставив під сумнів політичне майбутнє Чарнека та посилив припущення, що «Право і справедливість» може знову змінити свого кандидата на главу уряду перед парламентськими виборами.

    Приводом для кризи стали слова Чарнека в ефірі Telewizja Republika. Політик заявив, що Європейський Союз, зокрема під тиском Польщі, повинен тимчасово зупинити фінансування озброєння України та її післявоєнної відбудови. Такі обмеження він запропонував зберігати доти, доки українська влада, за його формулюванням, не повернеться на шлях «гуманних цінностей».

    Свою пропозицію Чарнек пов’язав із польськими претензіями до української політики історичної пам’яті, зокрема з темою ОУН, УПА та Степана Бандери. Представники «ПіС» і раніше погрожували блокувати вступ України до Європейського Союзу через історичні суперечки. Однак ідея використати військову допомогу як інструмент тиску стала значно радикальнішим кроком. На початку липня Качинський також заявляв, що його партія не погодиться на вступ України до ЄС без зміни українського підходу до цих історичних питань, але тоді не закликав припиняти постачання зброї.

    Реакція польської влади

    Представники уряду Дональда Туска звинуватили Чарнека у проведенні політики, яка суперечить безпековим інтересам Польщі. Сам Туск назвав висловлювання політика «ідіотичними» та охарактеризував боротьбу польських правих сил за найбільш жорстку позицію щодо України як небезпечне «змагання в антиукраїнськості».

    Міністр закордонних справ Радослав Сікорський заявив, що реалізація подібного плану фактично наблизила б Росію до польських кордонів. Міністр оборони Владислав Косіняк-Камиш також наголосив: ті, хто переконує, що підтримка України шкодить Польщі, насправді діють проти польської безпеки та інтересів НАТО.

    Ще різкіше висловився міністр-координатор польських спеціальних служб Томаш Сємоняк. На його думку, Чарнек почав говорити мовою Кремля, оскільки припинення допомоги Україні відповідає стратегічним інтересам Москви.

    Однак справжнім ударом для Чарнека стала не критика політичних опонентів, а реакція керівництва його власної партії.

    Качинський публічно відмежувався

    Лідер «Права і справедливості» Ярослав Качинський заявив, що військова допомога Україні, включно з підтримкою через механізми Європейського Союзу, є безумовно необхідною. За його словами, це питання безпосередньо пов’язане з польськими державними інтересами та національною безпекою.

    Качинський також повідомив, що висловлювання Чарнека окремо розгляне керівництво партії. Таким чином, він не лише дистанціювався від заяви свого кандидата на посаду прем’єра, а й фактично визнав, що між позиціями провідних представників «ПіС» виникла серйозна суперечність.

    Пізніше представники партії намагалися применшити масштаб конфлікту. У «ПіС» стверджували, що ситуацію вже з’ясовано і відкритого спору між Качинським та Чарнеком нібито немає. Сам Чарнек заявив, що ніколи не заперечував стратегічної зацікавленості Польщі у перемозі України над Росією. Водночас він не відмовився від ідеї зупинки європейського фінансування української зброї і запевнив, що готовий повторити свої слова.

    Така позиція створила для партії ще одну проблему. З одного боку, Качинський підтвердив необхідність військової допомоги Україні. З іншого — офіційний кандидат «ПіС» у прем’єри продовжив просувати протилежну пропозицію.

    Лідер «Конфедерації» Славомір Менцен використав цей конфлікт, щоб поставити під сумнів політичну самостійність Чарнека. Він іронічно заявив, що кандидат від «ПіС» може самостійно вирішувати хіба що, яке вино — біле чи червоне — пити на офіційних прийомах, тоді як справжні рішення все одно ухвалює Качинський.

    Моравецький пішов проти Чарнека

    Скандал дозволив відкрито виступити колишньому прем’єр-міністру Польщі Матеушу Моравецькому, який тривалий час конкурує з Чарнеком за вплив у «Праві і справедливості».

    Моравецький наголосив, що Польща підтримувала Україну не через наївність і не в очікуванні вдячності, а виходячи з холодного геополітичного розрахунку. За його словами, в інтересах Варшави, щоб між Польщею та Росією існувала держава, здатна стримувати російський імперіалізм. Тому Україна має продовжувати захищатися, зокрема за кошти Європейського Союзу.

    Експрем’єр також публічно застеріг свою партію від копіювання риторики «Конфедерації» та ультраправого середовища Гжегожа Брауна. Моравецький заявив, що, говорячи мовою радикальних правих, «ПіС» лише відкриває власним виборцям шлях до відмови від підтримки партії.

    Це стало прямою атакою на стратегію, яку уособлює Чарнек. Його жорстка риторика мала допомогти «ПіС» повернути виборців, що перейшли до «Конфедерації» та ще радикальніших політичних сил. Проте тепер усередині партії побоюються, що така тактика може дати протилежний результат: помірковані прихильники відійдуть, а радикальний електорат усе одно залишиться з оригінальними ультраправими партіями.

    Внутрішня боротьба загрожує розколом

    Суперечка навколо України наклалася на вже наявний конфлікт між різними групами впливу у «ПіС». Навколо Моравецького сформувалося об’єднання «Розвиток Плюс». Конкурентне середовище, пов’язане з Чарнеком та Яцеком Сасіним, створило організацію «Насамперед Польща».

    Керівництво «ПіС» ухвалило рішення заборонити членам партії участь у політичних асоціаціях, фондах та інших подібних структурах. Політикам дали сім днів, щоб припинити таку діяльність. Речник партії Рафал Бохенек підтвердив, що рішення стосується, зокрема, об’єднань Моравецького та Сасіна.

    Представники «Насамперед Польща» погодилися виконати вимогу Качинського. Водночас серед прихильників Моравецького пролунали сигнали, що вони можуть не підкоритися. Польські ЗМІ повідомляли, що після завершення семиденного терміну керівництво «ПіС» може розпочати процедуру виключення непокірних політиків із партії.

    Така ситуація підсилює припущення про можливе створення Моравецьким окремого політичного проєкту. Навіть якщо формального розколу не станеться найближчим часом, боротьба між колишнім прем’єром і кандидатом Качинського вже стала публічною.

    Чи замінять Чарнека

    Польські медіа повідомляють, що восени Чарнек може втратити статус кандидата «Права і справедливості» на посаду прем’єр-міністра. Його слабким місцем називають не лише суперечливі висловлювання, а й обмежену здатність залучати виборців за межами найбільш відданого партійного електорату.

    Серед можливих альтернатив раніше згадували керівника канцелярії президента Польщі Збігнева Богуцького. Качинський підтверджував, що його кандидатуру дійсно розглядали, однак домовленості тоді досягти не вдалося. До ширшого списку потенційних кандидатів також потрапляли Анна Крупка та Тобіаш Бохенський.

    Заміна кандидата не означатиме автоматичного повернення «ПіС» до проукраїнської риторики. Партія зберігає жорсткі претензії до Києва в питаннях історичної пам’яті та європейської інтеграції. Проте скандал навколо Чарнека показав межу, яку навіть значна частина польських консерваторів поки не готова перейти: військову допомогу Україні у «ПіС» усе ще розглядають як інструмент захисту не лише Києва, а й самої Польщі.

    Саме тому спроба Чарнека використати зброю як засіб політичного шантажу перетворилася для нього на серйозну загрозу. Заява, яка мала сподобатися радикальним виборцям, натомість послабила його позиції, загострила внутрішню боротьбу та поставила перед Качинським питання, чи здатен нинішній кандидат привести партію до перемоги на наступних парламентських виборах.

  • «Краще над Києвом, ніж над Варшавою»: глава Міноборони Польщі різко відповів критикам Patriot для України

    «Краще над Києвом, ніж над Варшавою»: глава Міноборони Польщі різко відповів критикам Patriot для України

    Міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш рішуче став на захист рішення польського уряду передати Україні ракети-перехоплювачі для американських систем протиповітряної оборони Patriot. Очільник оборонного відомства заявив, що військова підтримка України є одним із ключових елементів національної безпеки Польщі, а перемога Росії у війні становила б найбільшу загрозу для самої польської держави. Він також різко відреагував на критику з боку представників президентського оточення та опозиції, назвавши подібні заяви безвідповідальними.

    Про це Владислав Косіняк-Камиш заявив в ефірі польського телеканалу TVN24.

    Заява міністра стала відповіддю на гучну політичну дискусію, яка останніми днями розгорнулася у Польщі після оприлюднення інформації про передачу Україні кількох ракет-перехоплювачів для систем Patriot. Це рішення викликало хвилю критики з боку окремих політичних сил, які поставили під сумнів доцільність надання Києву такого озброєння.

    Особливо гостро висловилися представники оточення президента Польщі Кароля Навроцького. Керівник Управління міжнародної політики президента Марчин Пшидач заявив, що ключову роль у передачі ракет Україні нібито відіграв заступник міністра оборони Цезарій Томчик. Коментуючи це рішення, він поставив риторичне запитання: «Це зрада чи просто дурість?».

    Такі слова викликали жорстку реакцію глави Міністерства оборони. Владислав Косіняк-Камиш наголосив, що рішення про передачу ракет було ухвалене урядом свідомо та повністю відповідає інтересам Польщі.

    «Я захищатиму це рішення, ухвалене мною та урядом. Я запитую міністра Пшидача про ці дурниці, які він виголошує, – зрада чи дурість? Вчора НАТО заявив, що ми всі маємо підтримувати Україну. Поразка України у війні з Росією – це найгірший сценарій для нас», – заявив міністр.

    Очільник оборонного відомства підкреслив, що безпека Польщі нерозривно пов’язана з безпекою України. За його словами, українська армія сьогодні стримує російську військову машину, яка у разі успіху може становити пряму загрозу для інших держав східного флангу НАТО.

    Косіняк-Камиш наголосив, що системи протиповітряної оборони Patriot, які використовує Україна, фактично захищають не лише українські міста, а й безпеку всієї Центральної та Східної Європи.

    «Я волію, щоб наші Patriot збивали російські ракети над Києвом, а не над Варшавою. Ті, хто критикує польську підтримку України, втратили розум. Мене це доводить до сказу», – емоційно заявив міністр.

    Він підкреслив, що кожна ракета, перехоплена над українською територією, означає меншу загрозу для країн-членів НАТО, зокрема для Польщі, яка має спільний кордон з Україною і є одним із ключових союзників Києва.

    Міністр також звернув увагу на позицію Північноатлантичного альянсу. За його словами, під час останніх зустрічей керівництво НАТО вкотре підтвердило необхідність продовження всебічної підтримки України, оскільки саме від результату війни залежатиме майбутня архітектура безпеки в Європі.

    На думку Косіняка-Камиша, твердження про те, що передача озброєння Україні нібито послаблює обороноздатність Польщі, не відповідають дійсності. Він наголосив, що уряд ухвалює всі рішення після оцінки можливостей польської армії та з урахуванням національних інтересів.

    Політична суперечка навколо військової допомоги Україні спалахнула після заяви віцеспікера Сейму Польщі та одного з лідерів партії «Конфедерація» Кшиштофа Босака. Він повідомив, що польський уряд ще у березні нібито без погодження із парламентом передав Україні дорогі та складні у виробництві ракети-перехоплювачі для систем Patriot.

    Після цього представники опозиції почали вимагати пояснень від уряду, а окремі політики заявили про необхідність більшого парламентського контролю за рішеннями щодо передачі озброєння Україні.

    У відповідь Міністерство оборони Польщі наголосило, що всі рішення щодо військової допомоги ухвалюються відповідно до чинного законодавства та після консультацій із військовим керівництвом країни.

    На тлі політичного скандалу Владислав Косіняк-Камиш також оприлюднив дані про загальний обсяг допомоги, яку Польща надала Україні після початку повномасштабного російського вторгнення.

    Він нагадав, що Варшава була однією з перших держав світу, яка почала передавати українській армії важке озброєння. Польща поставила Україні танки, самохідні артилерійські установки, бронетехніку, боєприпаси, засоби протиповітряної оборони, військову техніку та інше обладнання, необхідне для відбиття російської агресії.

    Крім того, саме Польща залишається одним із головних логістичних центрів для доставки західної військової допомоги Україні. Через польську територію проходить значна частина зброї, боєприпасів і військової техніки, які Київ отримує від країн НАТО та інших міжнародних партнерів.

    Варшава також бере активну участь у підготовці українських військовослужбовців, реалізації спільних оборонних проєктів та розвитку співпраці у сфері безпеки.

    Заяви Косіняка-Камиша пролунали на тлі чергового саміту НАТО, під час якого країни Альянсу підтвердили готовність і надалі підтримувати Україну у боротьбі проти російської агресії. Союзники наголосили, що допомога Києву є внеском у безпеку всієї євроатлантичної спільноти.

    Попри політичні дискусії всередині Польщі, офіційна позиція уряду залишається незмінною: підтримка України відповідає стратегічним інтересам держави. На переконання польського керівництва, саме українська армія сьогодні стримує російську агресію, а її поразка створила б безпосередню військову загрозу для Польщі та інших держав східного флангу НАТО.

    Таким чином, Варшава не лише продовжує надавати Україні військову допомогу, а й публічно наголошує, що підтримка Києва є складовою власної оборонної стратегії та запорукою безпеки польських громадян.

  • Квасневський жорстко попередив Зеленського: Україна ризикує втратити Польщу через одну помилку

    Квасневський жорстко попередив Зеленського: Україна ризикує втратити Польщу через одну помилку

    Колишній президент Польщі Александр Квасневський заявив, що Володимир Зеленський припустився політичної помилки, коли в Україні ухвалили рішення назвати підрозділ Сил спеціальних операцій на честь Героїв УПА. На думку експрезидента, цей крок загострив і без того чутливу історичну тему у відносинах Києва та Варшави й дав додатковий аргумент польським політичним силам, які будують кампанії на антиукраїнських настроях.

    Про це Квасневський сказав в інтерв’ю «Європейській правді» у Ґданську, напередодні Конференції з відновлення України URC-2026.

    Експрезидент Польщі наголосив, що системно підтримує Україну та вважає її вступ до Європейського Союзу вигідним не лише для Києва, а й для самої Польщі. Водночас він попередив: польсько-українські відносини зараз опинилися у небезпечній точці, коли ініціативу можуть перехопити радикали з обох боків.

    «Не можна віддавати польсько-українські відносини в руки радикалів», – заявив Квасневський.

    За його словами, якщо саме радикальні сили почнуть визначати тон відносин між двома країнами, це може стати початком серйозної політичної катастрофи. Особливо небезпечно це виглядає на тлі майбутніх парламентських виборів у Польщі 2027 року, де українське питання, за прогнозом Квасневського, стане однією з ключових тем.

    Окремо він розкритикував рішення щодо підрозділу ССО імені Героїв УПА. Квасневський вважає, що це було «неправильно прораховане рішення», яке вдарило по польському суспільному сприйняттю України. При цьому він визнав, що тепер Зеленський політично не може просто скасувати це рішення, як і президент Польщі Кароль Навроцький не може відмовитися від уже обраної жорсткої лінії.

    Квасневський також згадав, що керівник ГУР Кирило Буданов приїздив до Варшави, аби знайти вихід із ситуації, однак, за словами експрезидента Польщі, розв’язати кризу не вдалося.

    Особливу увагу Квасневський приділив Каролю Навроцькому. Він назвав нового польського президента «особливим випадком» і зазначив, що той ще до виборів займав дуже жорстку позицію щодо історичних питань, зокрема Волині та УПА. На думку Квасневського, Навроцький прагне стати центром правої коаліції у Польщі після виборів 2027 року.

    До такої коаліції, за його оцінкою, можуть увійти «Право і справедливість», «Конфедерація» та «Конфедерація польської корони» Гжегожа Брауна. Квасневський попередив, що якщо ці сили отримають більшість, це буде поганою новиною для України, Польщі та Європейського Союзу.

    Він також наголосив, що антиукраїнські настрої в Польщі існують, але не є позицією більшості суспільства. За словами експрезидента, більшість українців у Польщі працюють, дотримуються законів і допомагають польській економіці. Однак окремі резонансні випадки за участі українців використовуються політиками для розпалювання негативу.

    Квасневський навів приклад із досвіду Польщі після вступу до ЄС, коли у Великій Британії також були кримінальні історії за участі поляків. Він згадав, як під час аудієнції у королеви Єлизавети II вибачався за вбивство, яке скоїв поляк, але королева відповіла, що пам’ятає передусім внесок поляків у боротьбу під час Другої світової війни.

    На думку Квасневського, подібну логіку варто застосовувати й до українців у Польщі: окремі інциденти не мають перекреслювати загальну роль українців, які живуть, працюють і підтримують польську економіку.

    Експрезидент також нагадав про формулу польсько-українського примирення «пробачаємо і просимо пробачення», яку він погоджував із президентом України Леонідом Кучмою ще у 1997 році. За його словами, тоді це було дуже складно, адже багато свідків Волинської трагедії були живими, але діалог усе ж працював.

    Квасневський вважає, що згодом обидві сторони недостатньо підтримували цей процес. Не було достатньо діалогу між істориками, інтелектуалами та науковцями. Новий шанс для зближення з’явився після початку повномасштабної війни, коли поляки масово й щиро прийняли українських біженців. Але з часом втома від війни та політичні маніпуляції знову посилили напругу.

    Попри нинішню кризу, Квасневський заявив, що вірить у майбутнє членство України в Європейському Союзі. Він підкреслив, що шлях до ЄС тривалий і складний, але Україна вже далеко не на початку цього процесу. За його словами, Польща пройшла шлях від Угоди про асоціацію до членства в ЄС за 13 років, тому Києву також потрібно готуватися до довгих переговорів і складних реформ.

    Серед найбільш чутливих питань він назвав сільське господарство, сферу послуг, боротьбу з корупцією та незалежність судової влади. Квасневський запропонував створювати спільні експертні групи між Україною та ЄС, які допоможуть знаходити рішення у найскладніших сферах.

    Щодо НАТО експрезидент Польщі був значно обережнішим. На його думку, членство України в Альянсі було б найкращою гарантією безпеки не лише для України, а й для всієї Європи. Водночас він визнав, що за нинішньої позиції США, зокрема президента Дональда Трампа, вступ України до НАТО наразі виглядає нереалістичним.

    Натомість членство в ЄС Квасневський назвав цілком досяжною гарантією безпеки. Він заявив, що й надалі підтримуватиме європейське майбутнє України, бо вважає це стратегічно важливим для Польщі та Європи.

    Наприкінці інтерв’ю Квасневський висловив думку, що в найближчі місяці у війні може статися певний прорив. Водночас він уточнив, що не очікує повноцінної мирної угоди, адже не вірить у надійний мир із нинішньою Росією. Однак, на його думку, можливим може стати перемир’я, яке відкриє для України та Європи нове політичне вікно можливостей.

  • Польські ультраправі погрожують блокувати євроінтеграцію України

    Польські ультраправі погрожують блокувати євроінтеграцію України

    У Польщі представники ультраправої партії «Конфедерація» закликали до блокування вступу України до Європейського Союзу після рішення про присвоєння одному з підрозділів Сил спеціальних операцій ЗСУ почесного найменування «Героїв УПА». Про це повідомляє RMF24.

    Віцеспікер Сейму Польщі та лідер «Конфедерації» Кшиштоф Босак заявив, що Варшава має використовувати процес євроінтеграції як інструмент тиску на Київ. На його думку, Польща повинна офіційно оголосити про готовність блокувати вступ України до ЄС, доки українська сторона не змінить підхід до історичних питань, зокрема не припинить, як він висловився, «культ злочинців» і не розблокує ексгумації жертв Волинської трагедії.

    Його заяви стали реакцією на рішення президента України Володимира Зеленського присвоїти почесне найменування «імені Героїв УПА» Окремому центру спеціальних операцій «Північ» Сил спеціальних операцій ЗСУ.

    Босак наголосив, що Варшава повинна перейти до «більш конкретних кроків» у відносинах з Україною, які, на його думку, могли б мати реальний політичний вплив.

    Він також запропонував переглянути фінансову та військову підтримку України, зокрема виступив за припинення польського фінансування супутникового зв’язку Starlink, який використовується українськими військовими. Окрім того, політик розкритикував участь Польщі у спільних європейських механізмах фінансування допомоги Україні, заявивши, що вони нібито створюють непропорційний фінансовий тягар для польського бюджету.

    За словами Босака, поточна політика польської влади призвела до того, що в Україні, на його думку, формується зневажливе ставлення до польських політиків. Він заявив, що українська сторона нібито сприймає Польщу як слабкого партнера, який не реагує на політичні провокації.

    На тлі цих заяв у Польщі вже лунають інші політичні ініціативи, пов’язані з українсько-польськими відносинами. Зокрема, президент Кароль Навроцький заявив про намір домагатися перегляду державних нагород, раніше присуджених президенту України Володимиру Зеленському, через згадане рішення щодо найменування підрозділу ССО.

    Крім того, голова Бюро міжнародної політики президента Польщі Марчин Пшидач заявив, що український президент має публічно вибачитися за це рішення, яке у Варшаві викликало політичну дискусію.

    У Міністерстві закордонних справ України у відповідь наголосили, що рішення про найменування підрозділу не мало на меті образити польський народ і було ухвалене в межах внутрішніх процедур Сил спеціальних операцій.

    Ситуація стала черговим епізодом напруженості в українсько-польських відносинах, які останніми роками періодично ускладнюються через історичні питання, зокрема трактування подій Волинської трагедії. Водночас Варшава залишається одним із ключових партнерів України в ЄС та НАТО і одним із найбільших донорів військової та гуманітарної допомоги.