Golosnovinua.com

Позначка: Краматорськ

  • Росія скинула півтонну бомбу на центр Слов’янська: зруйновано під’їзд, десятки будинків пошкоджені

    Росія скинула півтонну бомбу на центр Слов’янська: зруйновано під’їзд, десятки будинків пошкоджені

    Російські війська вранці 31 серпня завдали потужного авіаційного удару по центральній частині Слов’янська Донецької області. По місту застосували авіабомбу ФАБ-500, яка влучила у багатоквартирний житловий будинок. Унаслідок вибуху під’їзд багатоповерхівки зруйновано з першого до п’ятого поверху, значних пошкоджень зазнали десятки навколишніх будинків. Станом на ранок відомо щонайменше про чотирьох поранених.

    Російська атака сталася ще до світанку — приблизно о 04:20 у понеділок, 31 серпня.

    Про наслідки удару повідомив начальник Слов’янської міської військової адміністрації Вадим Лях.

    За його інформацією, російські війська застосували проти міста ФАБ-500. Авіабомба влучила безпосередньо у багатоповерховий житловий будинок у центральній частині Слов’янська.

    Унаслідок потужного вибуху в будівлі фактично знищений цілий під’їзд — конструкції зруйновані з першого до п’ятого поверху.

    Однак зона руйнувань не обмежилася будинком, у який безпосередньо влучила російська авіабомба.

    За попередніми даними міської влади, пошкоджено щонайменше 32 багатоповерхові житлові будинки. Також пошкоджень зазнали приватний будинок, готель, дитячий садок та автомобілі.

    Таким чином, наслідки одного авіаційного удару поширилися на значну частину житлової забудови в центральній частині міста.

    Станом на ранок 31 серпня відомо про чотирьох поранених людей.

    Усім постраждалим надають необхідну медичну допомогу. Остаточні масштаби руйнувань та інформація про наслідки удару продовжують уточнюватися.

    Російський удар по Слов’янську став продовженням серії атак на місто та навколишні населені пункти Донеччини.

    Лише напередодні, 30 серпня, російські війська атакували авіабомбами Билбасівку, яка входить до Слов’янської громади.

    Наслідки того удару виявилися смертельними. За інформацією начальника Донецької обласної військової адміністрації Вадима Філашкіна, у Билбасівці загинули двоє людей, серед яких 13-річний хлопчик.

    Ще двоє людей у селищі були поранені.

    Російський удар зруйнував два приватні будинки, ще 17 осель були пошкоджені.

    Після атаки Філашкін окремо звернувся до батьків, які продовжують залишатися разом із дітьми на території Донецької області, із закликом евакуюватися до безпечніших регіонів.

    Ситуація на Донеччині загалом залишається вкрай складною.

    За даними обласної влади, лише протягом 30 серпня внаслідок російських атак у регіоні загинули п’ятеро мирних жителів.

    Двоє людей загинули в Билбасівці, ще по одній людині — у Краматорську, Староварварівці та Степанівці.

    Ще шестеро людей протягом минулої доби були поранені. Йдеться про трьох жителів Слов’янська та по одному постраждалому у Краматорську, Билбасівці й Староварварівці.

    Ця статистика стосується атак 30 серпня і не включає чотирьох людей, про поранення яких стало відомо після нового удару ФАБ-500 по Слов’янську вже вранці 31 серпня.

    З початку повномасштабного російського вторгнення, за даними Донецької ОВА, в області внаслідок російських атак загинули щонайменше 4286 мирних жителів, ще 10 323 людини були поранені. Ця статистика не враховує жертв у Маріуполі та Волновасі, точну кількість яких наразі встановити неможливо.

    Останнім часом Слов’янськ дедалі частіше опиняється під ударами російської авіації.

    За кілька днів до атаки 31 серпня місто вже пережило серію авіаційних ударів із застосуванням ФАБ-250 та ФАБ-500.

    Зокрема, з вечора 27 серпня до ранку 28 серпня російська авіація неодноразово атакувала Слов’янськ. Тоді були поранені двоє людей, п’ять приватних будинків знищено повністю, щонайменше 20 приватних домоволодінь та три багатоповерхівки пошкоджено.

    Удари також пошкодили торговельні павільйони на Привокзальному ринку.

    Таким чином, ранковий удар 31 серпня став черговою атакою важкими авіабомбами по житловій забудові міста протягом лише кількох днів.

    ФАБ-500 належить до класу важких авіаційних бомб. Позначення «500» відповідає класу боєприпасу приблизно півтонної маси, хоча конкретна маса залежить від модифікації.

    Російські війська використовують такі авіабомби проти українських населених пунктів, у тому числі у варіантах із модулями планування та корекції, які дозволяють скидати боєприпаси з більшої відстані.

    За повідомленнями Донецької обласної прокуратури, під час ранкової атаки на Слов’янськ російські війська застосували ФАБ-500 з універсальним модулем планування та корекції.

    Такі удари становлять особливу небезпеку для міст поблизу лінії фронту через значну масу боєприпасу та масштаб руйнувань після влучання.

    Наслідки атаки 31 серпня це вкотре продемонстрували: один удар призвів не лише до руйнування частини будинку, який став безпосередньою ціллю влучання, а й до пошкодження десятків інших багатоповерхівок та цивільних об’єктів навколо.

    Слов’янськ залишається одним із ключових міст підконтрольної Україні частини Донеччини і регулярно перебуває під російськими повітряними та безпілотними атаками.

    Водночас інтенсивність ударів по самому місту та сусідніх населених пунктах останнім часом залишається високою.

    На ранок 31 серпня місцева влада повідомляє про чотирьох поранених унаслідок нового удару. Інформація про остаточну кількість постраждалих і повний масштаб пошкоджень ще може змінитися після завершення обстеження території.

    Мешканців Донеччини влада продовжує закликати не зволікати з евакуацією, особливо родини з дітьми, оскільки російські війська регулярно застосовують проти населених пунктів регіону авіабомби, артилерію та ударні безпілотники.

  • Білецький і «Редіс» заходять на Донеччину: Зеленський зробив сильний хід

    Білецький і «Редіс» заходять на Донеччину: Зеленський зробив сильний хід

    Україна суттєво перебудовує командування на одному з найважливіших напрямків війни. Президент Володимир Зеленський оголосив, що українські позиції на Донеччині посилять два оновлені угруповання військ, а очолять їх одні з найвідоміших українських командирів — Герої України Денис Прокопенко «Редіс» та Андрій Білецький.

    Рішення привернуло особливу увагу не лише через прізвища нових командувачів. Воно ухвалене в момент, коли російська армія продовжує тиснути на українську оборону на сході, а Донецька область одночасно залишається одним із центральних питань переговорів про можливе завершення війни. Кремль наполягає на передачі Росії територій, яких російські війська навіть не змогли захопити на полі бою. Україна такі вимоги відкидає.

    Про нові рішення Зеленський повідомив 26 серпня після роботи безпосередньо на фронті разом із головнокомандувачем ЗСУ Михайлом Драпатим. Президент провів зустрічі з військовими та командуванням і заявив, що разом із Драпатим, Генеральним штабом і міністром оборони Євгенієм Хмарою було визначено порядок подальших кроків.

    Першим із них Зеленський назвав саме Донеччину.

    «Будуть посилені наші позиції на Донеччині завдяки двом оновленим угрупованням. Командувачами будуть Герой України Денис Прокопенко та Герой України Андрій Білецький», — повідомив президент.

    Водночас важлива деталь: офіційно поки не оприлюднено повної структури двох угруповань, їхнього складу, точних меж відповідальності та всіх підрозділів, які їм підпорядковуватимуться. Тому говорити про конкретні ділянки фронту для кожного з командувачів до відповідних повідомлень військового керівництва було б передчасно.

    Reuters, однак, звертає увагу на ширший сенс кадрового рішення. Агентство називає Білецького та Прокопенка двома з найпомітніших українських командирів і зазначає, що вони отримують посилені ролі саме тоді, коли Росія тисне на так званий пояс міст-фортець Донеччини. Йдеться передусім про Костянтинівку, Краматорськ і Слов’янськ — ключові міські центри української оборони на сході.

    За даними Reuters із посиланням на DeepState, російські сили намагаються проникати дедалі глибше в Костянтинівку, де українським військовим доводиться виявляти та знищувати російські групи серед будинків, підвалів і руїн. Одночасно російська армія посилює авіаційні та артилерійські удари по Краматорську та Слов’янську. Російські сили перебувають приблизно за 13 кілометрів від Слов’янська, повідомляло агентство.

    Саме тому призначення Білецького і Прокопенка виходить далеко за межі звичайної кадрової ротації.

    Обидва командири воюють проти Росії з 2014 року, обидва пов’язані з розвитком «Азову», а підрозділи під їхнім керівництвом мають репутацію одних із найбільш боєздатних і технологічно орієнтованих у Силах оборони.

    Денис Прокопенко — командир 1-го корпусу Національної гвардії України «Азов». Саме «Редіс» командував обороною «Азовсталі» під час битви за Маріуполь у 2022 році. Після повернення з російського полону він знову повернувся до війська, а згодом очолив створений на базі «Азову» корпус.

    1-й корпус НГУ «Азов» був створений у березні 2025 року. До нього увійшли кілька бригад Національної гвардії, зокрема «Буревій», «Азов», «Червона Калина», «Кара-Даг» та «Любарт», а на початку 2026 року була сформована окрема артилерійська бригада «Гармаш».

    Корпус уже має безпосередній досвід роботи саме на Донеччині. У серпні 2025 року йому передали управління підрозділами на Добропільському напрямку в момент, коли російські війська здійснили прорив у глибину українських бойових порядків. За даними самого корпусу, скоординовані дії підрозділів дозволили стабілізувати ситуацію.

    Андрій Білецький, своєю чергою, командує Третім армійським корпусом ЗСУ. 24 серпня президент присвоїв йому звання Героя України, а вже 26 серпня Зеленський повідомив про нову роль командира на Донеччині та вручив йому «Золоту Зірку».

    Третій корпус також активно робить ставку на технологічну трансформацію війни. Навесні Білецький заявляв про амбітну мету — замінити наземними роботизованими системами до третини піхоти на передній лінії у межах корпусу.

    Саме технологічний фактор може виявитися одним із ключів до розуміння того, чому вибір зроблено на користь цих двох командирів.

    Командувач Сил безпілотних систем Роберт «Мадяр» Бровді після оголошення Зеленського заявив, що нові угруповання на Донеччині будуть повністю синхронізовані із Силами безпілотних систем. Він назвав новий підхід «Smart War» — розумною війною.

    Йдеться про мережецентричну модель, за якої максимально скорочується шлях від виявлення противника до його ураження. Розвідка знаходить ціль, інформація швидко потрапляє до відповідного ударного засобу, після чого ціль знищується без зайвих проміжних ланок управління.

    Бровді окремо наголосив на принципі «Sensor-to-Shooter» — фактично максимально короткому ланцюжку «сенсор — стрілець».

    Reuters також звертає увагу, що підрозділи Білецького та Прокопенка відомі використанням нових технологій і підходів, близьких до стандартів НАТО. Український військовий аналітик Микола Бєлєсков вважає призначення логічним кроком, який має дати новому головнокомандувачу Михайлу Драпатому більше можливостей концентруватися на стратегічному плануванні.

    І тут кадрове рішення Зеленського набуває ще одного виміру: фактично може йтися не лише про посилення конкретної ділянки фронту двома сильними командирами, а про зміну самої моделі управління.

    Замість надмірної концентрації управлінських рішень нагорі більше відповідальності може передаватися досвідченим польовим командувачам, які безпосередньо керують великими військовими формуваннями.

    Reuters нагадує, що попереднього головнокомандувача Олександра Сирського критикували, зокрема, за надмірне втручання в управління навіть меншими ділянками фронту. Призначення Білецького та Прокопенка аналітики розглядають як крок, що дозволить розподілити оперативну відповідальність і залишити Драпатому більше простору для роботи на стратегічному рівні.

    Однак є ще один важливий збіг у часі.

    Поки Україна перебудовує оборону Донеччини, саме майбутнє цього регіону залишається одним із головних каменів спотикання в переговорах із Росією.

    Reuters повідомляє, що Москва продовжує претендувати на всю територію чотирьох українських областей, які Росія оголосила своїми, хоча повністю їх не контролює. Однією з головних російських цілей залишається захоплення решти Донбасу, включно з територіями Донецької області, які контролює Україна.

    У серпні Зеленський розповів, що Україна разом із представниками США та Європи підготувала односторінковий документ з ідеями щодо можливого завершення війни. Серед них — припинення вогню та раніше запропонована американською стороною ідея створення в частині Донбасу вільної економічної зони під управлінням третьої сторони.

    Кремль уже поставив під сумнів реалізацію такого сценарію та продовжує наполягати на своїх територіальних претензіях. Попередні переговори за американського посередництва також зайшли в глухий кут, серед іншого через відмову України погодитися на вимогу Росії віддати додаткові території.

    Тому прямого офіційного твердження, що Зеленський призначив Білецького та Прокопенка саме у відповідь на переговорні вимоги Путіна, немає. Але політичний і військовий контекст рішення очевидний: Київ одночасно веде дипломатичні консультації про можливе завершення війни та посилює оборону території, яку Москва хоче отримати.

    Більше того, на інших ділянках фронту Україна останнім часом демонструвала здатність не лише оборонятися.

    За словами Зеленського, із січня по серпень 2026 року під час наступальної операції на Олександрівському напрямку українські військові повернули під контроль 745 квадратних кілометрів території та 26 населених пунктів у Дніпропетровській, Донецькій і Запорізькій областях. Президент заявляв про щонайменше 9550 убитих і понад 6600 поранених російських військових у ході цієї операції. Незалежно перевірити всі наведені українською стороною цифри втрат у реальному часі неможливо.

    На цьому тлі призначення двох командирів із репутацією прихильників більш технологічної та децентралізованої моделі ведення війни виглядає частиною ширшої перебудови.

    Зеленський одночасно анонсував збільшення виробництва та закупівель наземних роботизованих комплексів, більш системний підхід до так званих мідлстрайків — ударів на середню дальність — та нові кадрові рішення, погоджені з міністром оборони і головнокомандувачем.

    Отже, історія з Білецьким і Прокопенком значно ширша за два нові прізвища у структурі командування.

    Україна посилює саме той район фронту, на якому Росія намагається пробитися до Костянтинівки, Краматорська та Слов’янська і який одночасно перетворився на ключовий предмет територіального торгу в дипломатичних переговорах.

    Для Кремля повний контроль над Донеччиною залишається однією з головних цілей війни. Для України утримання «поясу фортець» має не лише військове, а й величезне політичне значення: кожен населений пункт, який Росія не змогла захопити силою, залишається українським і не може автоматично перетворюватися на російський переговорний трофей.

    І тепер оборона цього напрямку посилюється командирами, які пройшли війну від 2014 року, Маріуполь, «Азовсталь», найважчі бої на Донбасі та масштабування бригад до корпусів.

    Саме тому рішення Зеленського можна розглядати як один із найпомітніших кадрових сигналів останнього часу: поки Москва продовжує вимагати Донеччину за столом переговорів, Київ перебудовує систему її оборони та ставить на напрямок Білецького і Прокопенка.

  • Мішень для російських дронів: у Краматорську попри постійні атаки відновили найбільший прапор Донеччини

    Мішень для російських дронів: у Краматорську попри постійні атаки відновили найбільший прапор Донеччини

    У місті Краматорськ Донецької області з нагоди Дня Державного прапора офіційно відновили найбільший синьо-жовтий стяг регіону. Національний символ знову замайорів над населеним пунктом, незважаючи на регулярні спроби російських окупаційних військ знищити його повітряними ударами.

    Армія Російської Федерації влаштувала справжнє полювання на український прапор. Загалом зафіксовано понад десять цілеспрямованих атак на флагшток та саме полотно. Для здійснення цих ударів російські військові систематично використовували ударні безпілотні літальні апарати, намагаючись завдати конструкції незворотних руйнувань.

    Попри значну кількість випущених дронів, мета окупантів не була досягнута. Після ворожих влучань і пошкоджень полотно оперативно приводили до ладу або замінювали, щоб символ продовжував майоріти над прифронтовим містом. Витрачання бойових безпілотників на боротьбу зі стягом свідчить про те, що для російських сил цей об’єкт став не лише фізичною, а й ідеологічною ціллю.

    Краматорськ залишається головним адміністративним центром підконтрольної Україні частини Донецької області. Місто перебуває під постійною загрозою обстрілів, тому збереження української символіки тут має особливе значення як для місцевого населення, так і для військовослужбовців, які тримають оборону на східному напрямку.

    Традиційно ворог посилює інтенсивність атак напередодні та під час державних свят, намагаючись здійснювати психологічний тиск. Проте відновлення найбільшого прапора області саме у святковий день стало чітким сигналом стійкості. Факт того, що значний ресурс російських безпілотників був витрачений на безрезультатну боротьбу з державним символом, лише підкреслив провал тактики залякування.

  • Росія може піти на нову масштабну мобілізацію: Зеленський назвав терміни та кількість людей

    Росія може піти на нову масштабну мобілізацію: Зеленський назвав терміни та кількість людей

    Росія може провести нову хвилю мобілізації вже після парламентських виборів у вересні 2026 року. За оцінкою української сторони, Кремль хоче додатково залучити до війни проти України близько 300 тисяч військовослужбовців, а надалі масштаби поповнення російської армії можуть бути ще більшими.

    Про це заявив президент України Володимир Зеленський під час спілкування з журналістами. Інформацію також наводить Reuters.

    За словами глави держави, в Україні очікують, що російська влада намагатиметься провести мобілізацію таким чином, щоб вона якомога менше зачепила жителів найбільших міст РФ.

    «Впевнені, що після виборів у них буде мобілізація. Вважаємо, що вона буде не в центральних містах. Але я не думаю, що це вийде у них дуже сильно приховати», — заявив Зеленський.

    Президент назвав майбутню кампанію «периферійною мобілізацією» — тобто основний набір, за його оцінкою, може відбуватися передусім у віддалених російських регіонах.

    Кремлю можуть знадобитися ще 300 тисяч людей

    За словами Зеленського, російське керівництво розраховує у 2026 році отримати для фронту додатково приблизно 300 тисяч осіб.

    Reuters зазначає, що парламентські вибори в Росії заплановані на 18–20 вересня 2026 року. Саме після них, за оцінкою української сторони, Кремль може перейти до нової фази поповнення армії.

    При цьому йдеться не лише про потреби Росії до кінця нинішнього року.

    Зеленський заявив, що у 2027 році Москва може залучити ще сотні тисяч людей. Загальна мета, за його словами, може становити близько 500 тисяч нових військовослужбовців.

    Ці сили Росії потрібні насамперед для продовження наступальних операцій в Україні.

    Куди Росія може кинути мобілізованих

    Одним із головних напрямків, де Кремль може використати нове поповнення, залишається Донеччина.

    Зеленський назвав серед ключових цілей російської армії Костянтинівку, Слов’янськ та Краматорськ. За його словами, саме цей напрямок залишається одним із пріоритетних для російського командування.

    «Головний напрямок у ворога — Костянтинівка, Слов’янськ, Краматорськ. Мета ними не досягнута, але цей напрямок буде головним для них цього року і надалі», — зазначив президент.

    Ще одним завданням російських військ, за його словами, залишається створення так званої «буферної зони» в районах Харківської та Сумської областей. Цієї мети окупаційні сили також поки не досягли.

    Зеленський вважає, що значна частина потенційно мобілізованих 300 тисяч росіян може бути спрямована саме на схід України.

    Розподіл нових резервів, однак, залежатиме від ситуації на полі бою.

    Зеленський не виключив загрози для Чернігівщини та Київщини

    Президент також назвав ще один можливий сценарій використання Росією додаткових сил.

    Якщо російські війська матимуть результати на сході, частину сформованих резервів Кремль теоретично може перекинути на інші напрямки.

    Серед них Зеленський згадав Чернігівську та Київську області.

    За його словами, у Росії можуть існувати теоретичні плани наступальних дій із території Брянської області РФ. Водночас наразі концентрації необхідної для такої операції кількості російських військових там не зафіксовано. Україна, однак, стежить за ситуацією та можливим накопиченням сил.

    Президент уточнив, що українська сторона бачить техніку вздовж кордону, проте необхідного для масштабної наступальної операції особового складу в Брянській області зараз немає.

    Таким чином, слова Зеленського про Чернігівщину та Київщину стосуються потенційного сценарію, а не повідомлення про вже сформоване ударне угруповання.

    Україна заявляла про підготовку мобілізації ще раніше

    Попередження про можливу нову мобілізаційну кампанію в Росії звучать не вперше.

    Ще 11 серпня Зеленський заявляв, що українська розвідка отримала інформацію про підготовку Росією мобілізаційних заходів восени. За його словами, ці дані нібито підтверджувалися внутрішніми російськими документами.

    Тоді президент також пов’язував можливі рішення Кремля з завершенням парламентської виборчої кампанії.

    Додаткові ознаки підготовки до потенційної мобілізації з’являються і в західних медіа.

    The Wall Street Journal 23 серпня повідомила з посиланням на західних розвідників, що в Росії проводяться заходи з перевірки готовності до можливої нової хвилі мобілізації.

    Зокрема, минулого місяця російські військові проводили відповідне планування в Калінінградській області. За даними співрозмовників видання, відпрацьовувалися питання розміщення, забезпечення та озброєння потенційно мобілізованих. Подібні заходи, як стверджують джерела WSJ, проводяться й в інших частинах Росії.

    При цьому важливе уточнення: остаточного рішення Кремля про нову масову мобілізацію публічно не оголошено. Йдеться про оцінки української влади, розвіддані та повідомлення західних джерел про підготовчі заходи.

    Росія зазнає великих втрат на Донеччині

    Необхідність додаткового поповнення армії Зеленський пов’язує зі значними втратами російських військ.

    За його словами, від початку 2026 року Росія втратила близько 267 тисяч військовослужбовців, із яких приблизно 155 тисяч — загиблими. Це оцінка української сторони, незалежно підтвердити такі цифри в умовах війни неможливо.

    Особливо інтенсивні бої, за словами президента, тривають у районі Костянтинівки. Зеленський стверджує, що саме на цьому напрямку припадає 70–80% російських втрат.

    Російські війська продовжують намагатися просунутися до українського «поясу фортець» на Донеччині, до якого належать Костянтинівка, Дружківка, Краматорськ і Слов’янськ.

    Reuters також зазначає, що російські війська продовжують операцію із захоплення решти Донбасу, однак просування дається їм дорогою ціною.

    Путін хоче захопити Донеччину до кінця року — Зеленський

    За словами українського президента, Володимир Путін поставив перед російськими генералами завдання до кінця 2026 року завершити окупацію Донецької та Луганської областей.

    Зеленський вважає виконання такого завдання нереалістичним.

    Водночас саме ситуація на Донеччині, на його думку, визначатиме, куди Москва спрямує потенційне нове поповнення.

    Якщо Росія не досягне поставлених цілей, значна частина нових військовослужбовців може бути кинута на продовження наступу на Костянтинівку, Краматорськ та Слов’янськ. Якщо ж ситуація зміниться на користь РФ, Кремль може спробувати використати резерви на інших ділянках фронту або кордону.

    Чому Кремль може чекати до виборів

    Проведення масштабної мобілізації залишається політично ризикованим для російської влади.

    Попередню велику хвилю так званої «часткової мобілізації» Володимир Путін оголосив у вересні 2022 року. Вона спричинила значний суспільний резонанс і виїзд великої кількості росіян за кордон.

    Саме тому нинішня схема, яку описує Зеленський, передбачає насамперед набір людей у віддалених регіонах, а не в Москві, Санкт-Петербурзі та інших великих містах.

    Reuters пише, що, за оцінкою Зеленського, майбутня кампанія може бути «периферійною» і концентруватися на віддалених частинах РФ.

    Окремо західні розвідники повідомили WSJ про перевірки здатності російської військової системи прийняти значну кількість новобранців. Це не доводить, що рішення про мобілізацію вже ухвалене, однак свідчить про підготовку Росії до такого сценарію.

    Період після парламентських виборів 18–20 вересня може стати ключовим. За оцінкою українського керівництва, саме тоді Кремль може перейти до нового масштабного поповнення армії — спочатку приблизно на 300 тисяч осіб, а згодом збільшити чисельність залучених до пів мільйона.

  • Дрони дісталися Ozon в Оренбурзі: після потужного удару Путін пригрозив Україні «чутливою» відповіддю

    Дрони дісталися Ozon в Оренбурзі: після потужного удару Путін пригрозив Україні «чутливою» відповіддю

    У Росії вранці 23 серпня безпілотники атакували великий логістичний комплекс маркетплейсу Ozon в Оренбурзі. На території об’єкта виникла пожежа, понад 300 працівників евакуювали, а роботу центру призупинили. Це вже другий удар по складах Ozon за дві доби. Паралельно Володимир Путін заявив, що Україна нібито «відкрила скриньку Пандори» ударами по російській економічній інфраструктурі, та пригрозив атаками на найбільш чутливі сектори української економіки. На фронті тим часом зберігається надзвичайно висока інтенсивність боїв, а президент Володимир Зеленський попереджає про великий запас російської балістики й потребу України у сотнях ракет Patriot на зиму.

    У ніч проти 23 серпня безпілотники атакували Оренбурзьку область Росії. Російська влада заявила, що під удар потрапили два промислові об’єкти, серед яких логістичний центр одного з найбільших російських онлайн-ритейлерів Ozon. Reuters із посиланням на губернатора регіону повідомляє, що на території складу зафіксували пошкодження після падіння уламків дронів. Компанія Ozon підтвердила евакуацію понад 300 людей та тимчасове припинення роботи комплексу. Даних про постраждалих немає.

    Мер Оренбурга Альберт Юмаділов повідомив, що після атаки на території логістичного центру виникла пожежа, яку вдалося загасити. Російське Міноборони заявило, що над Оренбурзькою областю нібито перехопили шість безпілотників. Незалежно перевірити кількість збитих апаратів неможливо. Водночас фото та відео, які з’явилися в мережі, показують задимлення в районі комплексу.

    Атака привернула особливу увагу ще й тому, що Оренбург розташований далеко від українського кордону. Крім того, це вже другий за два дні удар по інфраструктурі Ozon. Напередодні, 22 серпня, дрони атакували логістичний центр компанії у Самарській області. Той удар став першим відомим випадком, коли об’єкт Ozon безпосередньо потрапив під атаку в межах нинішньої кампанії ударів по російській економічній інфраструктурі.

    До цього під ударами неодноразово опинялися склади іншого російського маркетплейсу — Wildberries. Українська сторона пояснює кампанію необхідністю вражати об’єкти, які можуть працювати на російську військову економіку, логістику та забезпечення армії. Москва, зі свого боку, називає атаки ударами по цивільній інфраструктурі.

    На тлі серії таких ударів Володимир Путін виступив із новими погрозами Україні. В інтерв’ю російському пропагандисту Павлу Зарубіну він заявив, що Київ нібито «відкрив скриньку Пандори», почавши системно бити по об’єктах російської економіки. За словами Путіна, Росія відповідатиме атаками по «найбільш чутливих» для України економічних напрямках.

    Путін також стверджував, що російські удари є «більш чутливими» і «більш руйнівними», ніж українські. Серед напрямків, на які Москва вже посилює тиск, Reuters називає українську портову та аграрну інфраструктуру, критично важливу для експорту зерна через Чорне море.

    Російський керівник традиційно представив удари РФ як «відповідь» на українські атаки, хоча Росія веде повномасштабну агресію проти України з лютого 2022 року та систематично атакує українські міста, енергетичні об’єкти, порти й промисловість.

    Окремо Путін заявив, що через посередників Москва отримує пропозиції Києва щодо можливих домовленостей, однак назвав їх «екзотичними» та неприйнятними. Він знову повторив, що будь-які переговори, з точки зору Кремля, мають враховувати так звані «реалії на землі», тобто російські територіальні захоплення.

    Українська сторона тим часом попереджає, що Росія продовжує накопичувати значний ракетний потенціал. Володимир Зеленський під час спілкування з журналістами заявив, що РФ може мати у запасах приблизно 600–630 балістичних ракет, а її промисловість потенційно здатна вийти на виробництво до 1300 таких ракет на рік.

    За словами президента, українські Повітряні сили розраховують отримати на зимовий період 360 ракет-перехоплювачів для систем Patriot. Зеленський визнав, що забезпечити таку кількість складно через обмежені світові виробничі потужності. Україна намагається знайти щонайменше 300 ракет, хоча офіційний запит Повітряних сил вищий.

    Раніше Київ домовився зі Сполученими Штатами та компанією Raytheon про перехід до практичної роботи над виробництвом ракет для Patriot із залученням української промисловості. Зеленський також заявляв, що балістичні ракети фактично залишаються одним із головних інструментів російського терору, протидіяти якому без достатньої кількості систем Patriot і боєприпасів до них надзвичайно складно.

    Президент також повідомив про нещодавнє ураження російської пускової установки оперативно-тактичного комплексу «Іскандер» неподалік від українського кордону. За словами Зеленського, Україна намагається не лише перехоплювати ракети вже в повітрі, а й знищувати установки до моменту запуску.

    Бойові дії на землі при цьому залишаються надзвичайно інтенсивними. За уточненими даними Генерального штабу, протягом 22 серпня відбулося близько двох сотень бойових зіткнень. Найбільший тиск російська армія продовжує чинити на сході України, зокрема на напрямках, пов’язаних із Костянтинівкою, Краматорськом і Слов’янськом. У різних оперативних зведеннях за 22 серпня фігурує 197 бойових зіткнень, тому оприлюднена в ранніх повідомленнях цифра 195 могла бути попередньою.

    Зеленський заявив, що Костянтинівка, Слов’янськ та Краматорськ залишаються серед головних стратегічних цілей російського наступу. Він також не виключив, що Росія у перспективі може знову спробувати створити загрозу для Києва, хоча наразі немає підтвердження про формування безпосередньої ударної групи для повторного наступу на столицю.

    Окремою ареною бойових дій залишається окупований Крим. Українські сили протягом останніх тижнів системно атакують радіолокаційні станції, аеродроми, склади, об’єкти зв’язку та логістику російської армії на півострові. У ніч проти 23 серпня українські джерела повідомляли про чергові удари по військовій інфраструктурі в районах Чорноморського, Євпаторії та Джанкоя. Частина інформації щодо конкретних результатів таких атак ще потребує незалежного підтвердження.

    Паралельно Росія продовжує удари по українських регіонах. Уранці 23 серпня російські війська атакували Ізюм Харківської області, де були пошкоджені щонайменше два десятки приватних будинків і є постраждалі. Також повідомлялося про удар по території торговельного об’єкта у Запоріжжі та пошкодження локомотива пасажирського поїзда на Одещині. За повідомленнями української сторони, пасажирів поїзда вдалося завчасно евакуювати, тому обійшлося без жертв.

    Усе це відбувається на тлі різкого розширення війни дронів. Росія нарощує виробництво ударних безпілотників, включно з реактивними моделями, тоді як Україна дедалі частіше проводить далекобійні атаки по військовій та економічній інфраструктурі в глибині території РФ.

    Російське Міноборони заявило, що лише за ніч на 23 серпня нібито було перехоплено 328 українських безпілотників. Незалежно підтвердити цю цифру неможливо, однак масштаб повідомлень про вибухи та атаки в різних регіонах Росії свідчить про значну інтенсивність ударів.

    Удар по Ozon в Оренбурзі став ще одним підтвердженням того, що географія цієї кампанії продовжує розширюватися. Якщо раніше основними цілями були нафтопереробні заводи, військові підприємства та склади пального, тепер під атаки дедалі частіше потрапляє логістична інфраструктура великих російських компаній.

    Реакція Путіна показує, що Кремль сприймає удари по економічній інфраструктурі як дедалі серйознішу загрозу. Його обіцянка бити по «найбільш чутливих» секторах української економіки водночас означає ризик нового посилення атак на порти, енергетику, транспорт і підприємства.

    Таким чином, 1642-й день повномасштабної війни проходить на тлі одночасної ескалації одразу на кількох рівнях: Росія намагається посилювати тиск на фронті та ракетно-дроновий терор, Україна розширює далекобійні удари по російській військовій економіці, а обидві сторони готуються до ще більш складного осінньо-зимового періоду.

  • “П’ять років тому це могли лише великі держави”: як Україна створила далекобійну зброю нового рівня

    “П’ять років тому це могли лише великі держави”: як Україна створила далекобійну зброю нового рівня

    Австралійський генерал-майор у відставці Мік Раян заявив, що західні армії демонструють небезпечну інтелектуальну пиху, відмовляючись повною мірою вчитися на досвіді України у війні проти Росії. На його думку, Київ за кілька років створив такі далекобійні, дронові та оборонні спроможності, які ще нещодавно були доступні лише наддержавам. Раян вважає, що ігнорування українського досвіду може дорого коштувати Заходу.

    Про це генерал говорив в інтерв’ю Frontline на фестивалі Chalke History. Раян, який понад 30 років служив в австралійській армії, нині є старшим науковим співробітником Інституту Лоуї, запрошеним експертом Центру стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні та автором книги “Війна за Україну”.

    Однією з головних тем розмови стали українські далекобійні удари по російській території. За словами Раяна, здатність бити по цілях на сотні кілометрів у глибині території противника ще п’ять років тому була фактично монополією великих держав. Тепер Україна довела, що середня за розміром країна може побудувати власну ефективну систему далекого удару — із технологіями, підготовленими підрозділами, розвідданими партнерів і роками практичного бойового досвіду.

    Раян наголосив, що українські атаки по російських НПЗ та інших стратегічних цілях не є випадковими одиничними ударами. Це результат багаторічної роботи: створення технологій, виснаження російської ППО, вивчення принципів далекого удару та формування підрозділів, здатних проводити такі операції. Саме тому, за його словами, далекобійний удар XXI століття фактично “досяг зрілості” саме в Україні.

    Окремо генерал пояснив, як дрони змінили поле бою. На його думку, безпілотники не замінюють піхоту, артилерію, танкові підрозділи чи командирів. Вони розширюють можливості кожного солдата: дозволяють бачити далі, точніше викликати удари, утримувати ширшу ділянку фронту та швидше реагувати на дії противника. Тобто дрони не скасовують класичну армію, а роблять її значно ефективнішою.

    Раян також застеріг від перебільшення тези про те, що дрони повністю змінять роль ядерної зброї у світі. Він визнав, що рої дронів можуть бути надзвичайно руйнівними, однак нагадав: засоби боротьби з ними розвиваються так само швидко. У перспективі, вважає генерал, може виникнути новий паритет між дроновими атаками та протидроновою обороною, подібний до нинішнього балансу на землі в Україні.

    Важливий блок інтерв’ю стосувався Криму. За словами Раяна, Україна не робить ставку на прямий лобовий штурм півострова, адже такий сценарій навряд чи був би ефективним. Натомість Київ вибудовує кампанію ізоляції Криму — через удари по логістиці, мостах, паливній інфраструктурі, складах і маршрутах постачання. Генерал вважає, що саме поєднання тактичної оборони, ударів середньої дальності та далекобійних операцій створює нову якість української стратегії.

    На думку Раяна, Україна поступово поєднала ближній бій, оперативні удари та стратегічні атаки в єдину систему. Це дозволяє не лише оборонятися, а й системно впливати на здатність Росії вести війну. Саме таку модель він називає одним із головних уроків для західних армій.

    Генерал також прокоментував можливу загрозу для Костянтинівки та подальший тиск Росії на Донбасі. Він вважає, що навіть якщо Росія зможе захопити окреме місто, стратегічно це не означатиме обвалу української оборони. За його словами, можливе падіння Костянтинівки насамперед матиме інформаційний ефект для Кремля, який спробує подати це як ознаку повернення ініціативи. Але на реальну здатність Росії швидко прорватися до Краматорська чи всього “поясу фортець” Донбасу це автоматично не вказує.

    Раян нагадав, що Бахмут, Покровськ та інші укріплені міста росіяни штурмували роками, зазнаючи величезних втрат. На його думку, Краматорськ, який десятиліттями готувався до оборони, не стане легкою ціллю. Генерал підкреслив, що українці добре опанували оборонні дії проти нинішньої російської армії, а сама армія РФ у 2026 році не демонструє високої наступальної ефективності.

    Найжорсткіше Раян висловився про небажання Заходу засвоювати українські уроки. Він заявив, що західним військовим організаціям забракло смирення, щоб уважно вивчати досвід України й адаптувати його до власних умов. За словами генерала, надто часто старші офіцери у Європі, Північній Америці та Австралії відмахувалися від українського досвіду, заявляючи, що “це не стосується наших обставин”.

    Раян назвав таку позицію небезпечною, адже кожен висновок із війни в Україні є релевантним. Він визнає, що досвід не можна механічно копіювати: його потрібно адаптувати до іншої географії, політики, суспільства та театру бойових дій. Але саме цю “важку інтелектуальну роботу”, на його думку, Захід і не виконав.

    Як приклад генерал навів боротьбу з іранськими дронами Shahed. Україна протидіє таким БпЛА з 2022 року і за роки війни створила багаторівневу, відносно дешеву систему перехоплення. Водночас Раян у своєму аналізі для Lowy Institute писав, що західні та близькосхідні військові структури погано засвоїли цей досвід, хоча мали достатньо часу для навчання.

    У розмові з Frontline він назвав особливо непростимим те, що українські дешеві перехоплювачі, розроблені протягом останніх півтора року, були фактично проігноровані. На його думку, це “вершина інтелектуальної пихи”, яку не можна повторювати.

    Фактично Раян описує Україну як головну лабораторію сучасної війни. Саме тут одночасно тестуються масові дронові атаки, протидронова оборона, далекобійні удари, нові підходи до ізоляції окупованих територій, цифрова розвідка та адаптація класичних сухопутних операцій до надзвичайно прозорого поля бою.

    Головний висновок генерала простий: якщо Захід справді хоче бути готовим до майбутніх воєн, він має не просто допомагати Україні, а й учитися в неї. І робити це не колись після війни, а вже зараз — поки українська армія щодня виробляє унікальні рішення в реальному бою.

  • Битва за ключ до Донеччини: чому втрата Костянтинівки може дорого коштувати фронту

    Битва за ключ до Донеччини: чому втрата Костянтинівки може дорого коштувати фронту

    Російські війська посилюють тиск на Костянтинівку Донецької області — одне з ключових міст українського оборонного рубежу на сході. За даними Reuters, окупанти поступово намагаються просуватися до міста малими штурмовими групами, а бої вже фактично наблизилися до його околиць. Українські сили продовжують стримувати наступ і знищувати групи противника, яким вдається просочитися до небезпечних ділянок.

    Костянтинівка має стратегічне значення для оборони Донеччини. Вона є південним елементом так званого “поясу фортець” — укріпленої лінії міст, до якої також належать Дружківка, Краматорськ і Слов’янськ. Саме цей район залишається однією з головних перешкод для російських планів повного захоплення Донецької області. У разі втрати Костянтинівки росіяни отримали б вигідніші позиції для подальшого тиску на північ — у напрямку Дружківки, Краматорська та Слов’янська.

    За інформацією Reuters, російські війська концентрують зусилля саме на цьому напрямку, навіть попри те, що на інших ділянках фронту їхнє просування здебільшого залишається повільним. Агентство зазначає, що Москва зберігає перевагу в живій силі, а українські удари безпілотниками по логістиці та тилових об’єктах РФ хоч і послаблюють можливості окупантів, але поки не змусили їх повністю зупинити наступ.

    Аналітик фінської дослідницької групи Black Bird Еміль Кастехельмі пояснює, що удари України по російській логістиці мають відчутний ефект, однак цього недостатньо, щоб паралізувати наступальні дії РФ. За його словами, Росія зазнає дедалі більших втрат у тилу, але все ще здатна продовжувати штурми на окремих ділянках фронту.

    Українське командування водночас відкидає російські заяви про нібито близьке захоплення Костянтинівки. Раніше Володимир Путін стверджував, що армія РФ наближається до контролю над містом, однак українські військові назвали ці слова перебільшенням. Командири 19-го армійського корпусу повідомляли, що противник справді намагається проникати малими групами, але українські підрозділи виявляють і знищують такі групи.

    Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський під час поїздки на Костянтинівський напрямок наголошував, що ворог діє малими штурмовими групами та шукає слабкі місця в обороні. За його словами, українські сили відстежують ці спроби, ведуть активну оборону і завдають окупантам значних втрат. Водночас сам факт візиту головнокомандувача на цю ділянку свідчить про її особливу важливість для всієї лінії фронту.

    Генштаб ЗСУ повідомляв, що лише за добу на Костянтинівському напрямку російські війська здійснили 15 атак у районах Костянтинівки, Русиного Яру, Іллінівки, Плещіївки та в напрямку Миколайпілля. Це підтверджує, що окупанти намагаються тиснути не лише безпосередньо на місто, а й на навколишні населені пункти, щоб ускладнити українську оборону та логістику.

    Найнебезпечнішим фактором для захисників Костянтинівки залишається тиск на шляхи постачання. Військові, які перебувають у районі, розповідають, що дороги на північ від міста постійно перебувають під ударами артилерії, дронів та керованих авіабомб. Через насичення неба безпілотниками навіть евакуація поранених і загиблих стала надзвичайно складною. Частину маршрутів доводиться долати пішки або використовувати нестандартні способи доставки води, їжі та боєприпасів.

    Reuters описує район Костянтинівки як простір, де дрони фактично визначають правила бою. На дорогах встановлюють антидронові сітки, військові пересуваються швидко й обережно, а для доставки вантажів дедалі частіше застосовують наземні роботизовані платформи. Така ситуація ускладнює не лише оборону, а й життя цивільних у сусідніх містах.

    Особливо складною залишається ситуація у Дружківці, яка розташована приблизно за 12 кілометрів на північ від Костянтинівки. Через наближення боїв мешканців закликають евакуюватися, а російські дрони дедалі частіше атакують цивільні автомобілі. За даними міжнародних журналістів, Костянтинівка фактично стала “воротами” до Слов’янсько-Краматорської агломерації, тому її оборона має значення не лише для одного міста, а для всієї системи української оборони на Донбасі.

    Аналітики Інституту вивчення війни вважають, що тактична ситуація для України на цій ділянці погіршується, однак російські проникнення поки що не створюють умов для швидкого оперативного прориву. Інакше кажучи, окупанти можуть досягати локальних тактичних успіхів, але це ще не означає обвалу фронту або швидкого захоплення всього оборонного рубежу.

    Водночас українські аналітики попереджають: чим довше Росія тисне на фланги та логістику Костянтинівки, тим вищою стає ціна її оборони. Якщо окупанти зможуть ще сильніше ускладнити постачання, українському командуванню доведеться ухвалювати складні рішення — посилювати оборону додатковими ресурсами або змінювати тактику утримання міста.

    Попри заяви Кремля, швидкого падіння Костянтинівки наразі не сталося. Місто залишається під контролем України, а російські війська продовжують платити високу ціну за кожну спробу просування. Проте ситуація залишається напруженою: Росія прагне перетворити Костянтинівку на чергову виснажливу битву за типом Авдіївки чи Покровського напрямку, а Україна намагається втримати ключовий вузол оборони, від якого залежить стійкість усього східного “поясу фортець”.

  • Патрульну поліцію Києва очолив екскомандир батальйону з Донбасу

    Патрульну поліцію Києва очолив екскомандир батальйону з Донбасу

    Патрульну поліцію Києва очолив майор Єгор Голубов, який має значний досвід служби в прифронтових регіонах та тривалий час керував підрозділами в Донецькій області. Про це повідомили в патрульній поліції Києва у Facebook, зазначивши, що призначення відбулося в межах оновлення керівного складу столичного підрозділу.

    Нового керівника особовому складу представили заступник голови Національної поліції України Олександр Фацевич та перший заступник начальника Департаменту патрульної поліції Олексій Білошицький. Під час представлення наголошувалося, що Київ як столиця потребує керівника з досвідом роботи в умовах підвищеного навантаження, кризових ситуацій та складної оперативної обстановки, адже патрульна поліція щодня виконує широкий спектр завдань — від реагування на виклики громадян до забезпечення публічного порядку під час надзвичайних подій.

    Єгор Голубов розпочав службу в патрульній поліції у 2016 році в Донецькій області, одразу після створення нової системи патрульної служби в Україні. За цей час він пройшов усі основні етапи професійного зростання — від рядового патрульного до керівних посад. У відомстві підкреслюють, що такий шлях дозволив йому отримати практичне розуміння роботи поліції на всіх рівнях, включно з безпосередньою роботою на вулицях, взаємодією з громадянами та управлінням підрозділами.

    Останні роки Голубов очолював батальйон патрульної поліції в Краматорську та Слов’янську Донецької області — містах, які розташовані в безпосередній близькості до зони бойових дій і регулярно стикаються з підвищеними безпековими ризиками. У цих умовах підрозділ виконував завдання не лише з охорони громадського порядку, а й реагування на наслідки обстрілів, евакуаційні заходи, підтримку критичної інфраструктури та забезпечення безпеки цивільного населення.

    У керівництві Національної поліції зазначають, що досвід роботи в прифронтових містах став ключовим фактором при ухваленні рішення про його призначення до Києва. Там наголошують, що управління великою міською структурою в умовах воєнного стану потребує керівника, який здатен швидко приймати рішення, працювати в умовах стресу та координувати дії великої кількості підрозділів.

    Також підкреслюється, що патрульна поліція столиці виконує специфічні функції, зокрема реагує на надзвичайні ситуації, забезпечує безпеку дорожнього руху, бере участь у стабілізаційних заходах під час повітряних тривог та обстрілів, а також взаємодіє з іншими силовими структурами.

    До призначення Єгора Голубова посаду керівника патрульної поліції Києва обіймав Ярослав Курбаков, який очолював підрозділ з 2023 року. Його відставка відбулася після резонансних подій у Голосіївському районі столиці, де під час збройного нападу загинули семеро людей. Інцидент спричинив широкий суспільний резонанс і став підставою для службових перевірок дій правоохоронців на місці події, а також подальших кадрових рішень у структурі.

    Призначення нового керівника розглядається як частина загального оновлення управлінської системи патрульної поліції Києва. Очікується, що пріоритетами його роботи стануть підвищення оперативності реагування на виклики, посилення координації підрозділів у кризових ситуаціях, а також підвищення рівня безпеки в умовах воєнного стану та постійних загроз для столиці.

  • Три ФАБи по житлових будинках: Росія влаштувала новий кривавий удар по Донеччині, є поранені

    Три ФАБи по житлових будинках: Росія влаштувала новий кривавий удар по Донеччині, є поранені

    Російські війська продовжують посилювати авіаційний терор прифронтових міст Донеччини. Вдень 1 червня окупанти завдали чергового удару по Дружківці, застосувавши одразу три керовані авіабомби ФАБ-250 з модулями планування та корекції (УМПК). Усі боєприпаси влучили в район житлової забудови, пошкодивши багатоквартирні будинки та поранивши мирних мешканців. За попередніми даними, постраждали п’ятеро цивільних віком від 20 до 68 років.

    Про атаку повідомила Донецька обласна прокуратура. За інформацією слідства, російська авіація скинула на місто три авіабомби ФАБ-250 із системою УМПК — спеціальним модулем, який перетворює звичайну авіабомбу на керований плануючий боєприпас. Завдяки такій технології російські літаки можуть завдавати ударів по українських містах із великої відстані, не входячи до зони ураження української протиповітряної оборони.

    Унаслідок удару люди отримали мінно-вибухові травми, осколкові поранення, забої та струси головного мозку. Усім постраждалим надається медична допомога. Частину потерпілих госпіталізували, їхній стан уточнюється. Також пошкоджено щонайменше п’ять багатоквартирних житлових будинків, де вибуховою хвилею вибило вікна, пошкодило фасади та балкони.

    За процесуального керівництва Краматорської окружної прокуратури відкрито кримінальне провадження за статтею про воєнний злочин. Правоохоронці документують наслідки атаки та збирають докази чергового удару по цивільній інфраструктурі.

    Для Дружківки такі атаки вже стали майже щоденною реальністю. Місто розташоване приблизно за 15 кілометрів від Костянтинівки та перебуває в зоні постійної загрози російських ударів. Через близькість до лінії фронту у громаді діють жорсткі безпекові обмеження, а раніше влада завершила евакуацію дітей із населеного пункту. За даними Донецької ОВА, у місті досі залишаються десятки тисяч цивільних мешканців.

    Останніми тижнями Дружківка неодноразово опинялася під масованими обстрілами. Лише 24 травня російські війська скинули ФАБ-250 на багатоповерховий будинок у місті. Тоді загинула 70-річна жінка, ще п’ятеро людей отримали поранення. Удар повністю зруйнував частину житлового будинку та спричинив масштабні руйнування.

    Ще раніше, 21 травня, окупанти атакували Дружківку трьома авіабомбами ФАБ-250 та FPV-дронами. Того дня загинули четверо цивільних, а ще п’ятеро зазнали поранень різного ступеня тяжкості. Серед жертв були чоловіки віком від 33 до 62 років. Один із постраждалих перебував у важкому стані.

    Аналітики зазначають, що застосування авіабомб із модулями УМПК стало однією з головних загроз для прифронтових міст України у 2025–2026 роках. Росія активно використовує такі боєприпаси для ударів по Костянтинівці, Краматорську, Дружківці, Покровську та інших населених пунктах Донеччини. ФАБ-250 не є новою зброєю — це радянська фугасна авіабомба вагою 250 кілограмів, однак після оснащення модулем планування вона перетворюється на високоточний боєприпас із дальністю польоту в десятки кілометрів.

    За оцінками військових експертів, саме масове використання КАБів стало одним із ключових інструментів російського тиску на міста поблизу лінії фронту. Вони завдають значних руйнувань житловим кварталам навіть без прямого влучання у будинок, адже потужна вибухова хвиля пошкоджує інфраструктуру в радіусі сотень метрів.

    На тлі активізації російських авіаударів українська влада вкотре закликає мешканців прифронтових громад евакуюватися до безпечніших регіонів. Водночас місцева влада та рятувальники продовжують ліквідовувати наслідки чергового удару по Дружківці, допомагати постраждалим та документувати черговий воєнний злочин Росії проти цивільного населення України.

  • Російський наступ буксує під Костянтинівкою: ЗСУ контратакують, а плани Кремля щодо Донбасу тріщать по швах

    Російський наступ буксує під Костянтинівкою: ЗСУ контратакують, а плани Кремля щодо Донбасу тріщать по швах

    Російська армія продовжує весняно-літній наступ на Донеччині, однак темпи просування окупантів залишаються значно нижчими від очікувань Кремля. На ключових ділянках фронту українські Сили оборони не лише стримують штурми, а й проводять контратаки, змушуючи російські підрозділи зупинятися або перегруповуватися. Особливо складною для росіян залишається ситуація на Костянтинівському та Слов’янському напрямках, які Москва розглядає як критично важливі для подальшої спроби захоплення всієї Донеччини.

    Про це йдеться у новому звіті американського аналітичного центру Institute for the Study of War (ISW).

    За даними аналітиків, українські військові нещодавно просунулися до центральної частини села Закітне, розташованого на північний схід від Слов’янська. Геолокаційні кадри, оприлюднені 13 травня, свідчать про успішні дії Сил оборони в районі, який російські війська намагаються використати як один із плацдармів для подальшого тиску на Слов’янсько-Краматорську агломерацію.

    Водночас російські сили активізували атаки в районі Рай-Олександрівки, Миколаївки та Оріхуватки. Російські військові блогери, пов’язані з Кремлем, відкрито визнають, що без захоплення Рай-Олександрівки просування у напрямку Слов’янська практично неможливе. Саме цей населений пункт окупанти вважають важливим українським укріпрайоном, який перекриває подальший шлях до великої міської агломерації Донбасу.

    Аналітики ISW зазначають, що російські війська намагаються бити по українській логістиці поблизу каналу Сіверський Донець – Донбас, використовуючи артилерію, авіацію та дрони. Проте навіть за умов значної концентрації сил Москва не змогла досягти швидких проривів.

    Окрему увагу у звіті приділено Костянтинівському напрямку, який російське командування визначило одним із головних пріоритетів кампанії 2026 року. Саме Костянтинівка є важливим логістичним вузлом і частиною так званого «поясу фортець» Донеччини — системи міст, які формують основу української оборони на сході.

    Попри інтенсивні штурми, окупанти не можуть закріпити успіх. Геолокаційні матеріали за 13 травня показують, як українські військові завдають ударів по російських позиціях у західній частині Костянтинівки. За словами українського військового оглядача Костянтин Машовець, Росія стягнула значні сили для захоплення Костянтинівсько-Дружківської агломерації, однак більшість російських підрозділів досі залишаються за межами міста.

    Машовець зазначає, що окупанти використовують тактику малих штурмових груп, намагаючись проникати в місто дрібними підрозділами. Водночас під контролем росіян перебуває менш ніж 10% території Костянтинівки. За його словами, українські контратаки в районах Іллінівки, Берестка та поблизу Часового Яру фактично зірвали попередню спробу ворога прорватися до центральної та західної частин міста.

    Навіть російські воєнні блогери визнають, що українські сили ефективно знищують скупчення російських військ поблизу Костянтинівки та завдають серйозних втрат штурмовим підрозділам. Це суттєво уповільнює темпи російського наступу. За оцінкою Машовця, російські війська на цьому напрямку вже понад місяць просуваються максимум на один кілометр за тиждень.

    В ISW вважають, що нинішні темпи просування росіян і складний рельєф Донеччини ставлять під сумнів здатність Москви захопити всю область військовим шляхом навіть у середньостроковій перспективі. Аналітики наголошують, що Кремль намагається створити інформаційне враження одночасного наступу на багатьох напрямках, однак реальні результати залишаються обмеженими.

    Складною для росіян залишається й ситуація на Куп’янському напрямку. Українські оператори безпілотників продовжують полювання на російських дронщиків та логістичні маршрути ворога. За словами представників українських підрозділів, Сили оборони поступово розширюють так звану «зону ураження» в російському тилу, що ускладнює перекидання резервів і забезпечення окупаційних військ.

    На Покровському напрямку російські війська також не змогли досягти помітного просування. Український 7-й корпус швидкого реагування Десантно-штурмових військ повідомив про успішний удар по скупченню особового складу 51-ї загальновійськової армії РФ поблизу Рівного на схід від Покровська. За попередніми даними, російська армія втратила щонайменше 30 військових.

    Крім того, українські військові фіксують зміну російської тактики. Якщо раніше окупанти активно використовували механізовані штурми, то зараз дедалі частіше застосовують невеликі мобільні групи, мотоцикли та дрони. Причиною цього є великі втрати бронетехніки та ефективна робота українських FPV-дронів.

    Речниця 56-та окрема мотопіхотна Маріупольська бригада Ольга Косенко заявила, що російське командування поставило своїм військам завдання вийти на околиці Краматорська до 30 травня. Втім, у Силах оборони називають ці плани нереалістичними. За словами Косенко, подібні накази Кремль віддає регулярно, однак реальні темпи просування окупантів не відповідають масштабам поставлених цілей.

    Військовий експерт Роман Світан вважає, що навіть за умови концентрації значних ресурсів Росії знадобляться щонайменше кілька масштабних військових кампаній, аби спробувати захопити Слов’янсько-Краматорську агломерацію. За його словами, йдеться не про окремі міста, а про глибоку систему оборони, до якої входять Слов’янськ, Краматорськ, Костянтинівка, Дружківка та інші населені пункти Донеччини.

    Світан наголошує, що Слов’янськ залишається ключовим вузлом усієї оборони сходу України. Саме тому російські війська намагаються тиснути на цей напрямок не лише військово, а й інформаційно та психологічно, прагнучи виснажити українську оборону та змусити Київ піти на поступки.

    На думку експерта, нинішні темпи наступу Росії свідчать про те, що навіть до кінця 2026 року Кремль навряд чи зможе повністю захопити Донеччину військовим шляхом без колосальних втрат і нової масштабної мобілізації.