Golosnovinua.com

Позначка: LNG

  • Путін продовжує заробляти на Європі: імпорт російського газу зріс на 9,5%

    Путін продовжує заробляти на Європі: імпорт російського газу зріс на 9,5%

    Європейський Союз продовжує закуповувати російський зріджений природний газ, попри масштабні санкції проти Москви та обіцянки остаточно позбутися енергетичної залежності від Кремля. За перші дев’ять місяців 2026 року до європейських портів надійшло рекордні 12,18 мільйона тонн газу з російського арктичного проєкту «Ямал СПГ». Це на 9,5% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Орієнтовна вартість поставок становила 7,88 мільярда євро. На тлі нової енергетичної кризи, високих цін і наближення зими європейські держави опинилися перед складним вибором: виконувати плани відмови від російських ресурсів або зберігати постачання, які продовжують приносити Москві значні доходи.

    Про це повідомило британське видання The Times, проаналізувавши нові дані щодо європейського енергетичного імпорту.

    Основою матеріалу стало дослідження німецької екологічної та правозахисної організації Urgewald, яка використала інформацію аналітичної компанії Kpler.

    Дослідники встановили, що від січня до вересня Європейський Союз прийняв 167 танкерних партій російського СПГ із проєкту «Ямал».

    Таким чином, у середньому до європейських портів прибувала одна партія російського газу приблизно кожні півтори доби.

    Особливо показовим є те, що загальносвітові поставки газу з цього проєкту за відповідний період навіть скоротилися на 1,3%, але його експорт до Європи зріс.

    Майже 8 мільярдів євро за дев’ять місяців

    За підрахунками Urgewald, загальна оціночна вартість російського СПГ, доставленого до ЄС протягом дев’яти місяців, становила 7,88 мільярда євро.

    У першому кварталі на закупівлі припало приблизно 2,88 мільярда євро, у другому — 3,08 мільярда, а в третьому — ще 1,92 мільярда.

    Водночас обсяги поставок у липні–вересні скоротилися на 13,6% порівняно з аналогічним кварталом 2025 року.

    Отже, загальне зростання за дев’ять місяців не означає, що імпорт збільшувався безперервно.

    Попри літнє уповільнення, Європа вже закупила більше російського арктичного СПГ, ніж за відповідний період минулого року.

    За даними дослідників, до ЄС надійшло близько 85% усіх зафіксованих поставок проєкту «Ямал СПГ».

    Це свідчить, що саме європейський ринок залишається одним із найважливіших для цього російського газового проєкту.

    Водночас 7,88 мільярда євро не можна вважати сумою, яка повністю надійшла до бюджету РФ.

    Дослідники оцінювали вартість поставок на основі європейських ринкових цін на газ. Фактичні контрактні платежі, транспортні витрати, податки, знижки та прибутки компаній можуть відрізнятися.

    Проте навіть з урахуванням цього поставки забезпечують російському газовому сектору значний фінансовий потік.

    Франція стала одним із головних пунктів приймання російського газу

    Основними європейськими напрямками поставок російського СПГ залишаються країни, які мають великі морські термінали для приймання зрідженого газу.

    Серед них — Франція, Бельгія, Іспанія та Нідерланди.

    За даними Urgewald, особливо помітною стала роль французьких портів.

    У вересні 2026 року саме Франція прийняла майже три чверті всього газу з проєкту «Ямал СПГ», доставленого до Європейського Союзу протягом цього місяця.

    Водночас у вересні аналітики не зафіксували поставок із «Ямалу» до іспанських портів і бельгійського термінала Зебрюгге.

    Ці показники демонструють, наскільки нерівномірно розподіляються поставки між європейськими країнами.

    Однак важливо враховувати, що країна приймання газу не завжди є його кінцевим споживачем.

    Після регазифікації паливо може транспортуватися газотранспортною системою до інших держав або використовуватися в межах міжнародних торговельних операцій.

    Тому статистика поставок до французьких портів не означає, що весь цей газ був спожитий безпосередньо у Франції.

    Чому Європа досі не відмовилася від російського газу

    Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Європейський Союз проголосив курс на скорочення енергетичної залежності від Москви.

    У 2022 році російський газ забезпечував приблизно 45% газового імпорту ЄС.

    Відтоді частка Росії суттєво скоротилася.

    За даними Європейського агентства зі співробітництва енергетичних регуляторів, у травні 2026 року російський газ становив близько 12% імпорту Європейського Союзу.

    Однак повністю відмовитися від нього виявилося складніше, ніж очікувалося.

    Однією з причин залишаються довгострокові контракти, укладені ще до запровадження нових обмежень.

    Частина європейських компаній має чинні юридичні зобов’язання щодо закупівлі визначених обсягів газу.

    Крім того, енергетична інфраструктура деяких країн історично орієнтована на російські поставки.

    Особливо це стосується держав Центральної Європи, які отримують газ трубопроводами.

    Ще одним чинником є ситуація на світовому ринку.

    Через перебої з постачанням енергоресурсів із Близького Сходу та посилення конкуренції за СПГ європейські країни стикаються з високими цінами.

    За даними Reuters, у жовтні заповненість європейських газосховищ залишалася нижчою за звичні показники.

    Аналітики прогнозували, що до листопада їхня заповненість може становити лише 75–78%.

    У такій ситуації швидка відмова від будь-якого великого постачальника створює додаткові ризики для цін і стабільності енергопостачання.

    Саме ці аргументи використовують прихильники поступового, а не негайного припинення закупівель російського газу.

    Угорщина та Словаччина продовжують отримувати газ трубопроводами

    Окрім зрідженого природного газу, Росія продовжує постачати енергоносії до Європи трубопровідними маршрутами.

    Серед основних покупців залишаються Угорщина та Словаччина.

    Також російський газ надходить до Греції.

    Відмінність полягає в тому, що країни з морськими терміналами можуть закуповувати СПГ у різних постачальників, тоді як окремі держави без виходу до моря сильніше залежать від наявних трубопроводів.

    Це створює нерівномірні умови для відмови від російських енергоносіїв.

    Раніше «Ненька інфо» аналізувала газові поставки через Угорщину та Словаччину, а також питання походження газу, який імпортується з європейського ринку.

    Важливий нюанс полягає в тому, що закупівля газу в європейського постачальника не завжди дозволяє однозначно встановити фізичне походження кожного обсягу палива.

    У спільній газотранспортній системі ресурси різних виробників можуть змішуватися.

    Тому питання залежності від Росії потребує аналізу не лише маршрутів, а й контрактів, постачальників та джерел походження енергоносіїв.

    Коли ЄС остаточно заборонить російський газ

    На початку 2026 року Європейський Союз затвердив нові правила поетапної відмови від російського газу.

    Відповідний регламент ЄС № 2026/261 набув чинності в лютому.

    Документ передбачає поступове припинення поставок залежно від типу контракту.

    Зокрема, обмеження для чинних короткострокових контрактів на російський СПГ почали застосовуватися з 25 квітня 2026 року.

    Для короткострокових контрактів на трубопровідний газ відповідний термін настав 17 червня.

    Заборона постачання російського СПГ за чинними довгостроковими контрактами має запрацювати з 1 січня 2027 року.

    Щодо довгострокових трубопровідних поставок остаточну заборону заплановано на 30 вересня 2027 року.

    У певних обставинах, пов’язаних із забезпеченням газових сховищ, цей термін може бути перенесений до 1 листопада 2027 року.

    Ці положення закріплені в офіційному регламенті Європейського Союзу.

    Водночас у документі передбачені окремі тимчасові винятки та механізми реагування на надзвичайні ситуації з постачанням газу.

    Тому сам факт зростання поставок у 2026 році ще не доводить порушення європейського законодавства.

    Частина закупівель здійснюється в межах перехідного періоду за контрактами, які підпадають під законні винятки.

    Чому санкції поки не зупинили газовий бізнес Росії

    Німецька організація Urgewald вважає, що чинні європейські обмеження поки не завдали достатнього удару по експорту російського СПГ.

    За підрахунками аналітиків, навіть після набуття чинності забороною короткострокових контрактів обсяги поставок із «Ямалу» залишалися значними.

    У вересні до ЄС було доставлено приблизно 792 тисячі тонн такого газу.

    Орієнтовна вартість цієї партії поставок становила 818 мільйонів євро.

    На думку представників Urgewald, особливу роль у збереженні російського експорту відіграє спеціалізований флот танкерів льодового класу Arc7.

    Саме ці судна забезпечують транспортування зрідженого газу з арктичного родовища через складні льодові умови.

    Європейські порти розташовані відносно близько до російського проєкту, тому дозволяють танкерам швидко розвантажуватися й повертатися по нові партії.

    Це підвищує ефективність експортної логістики.

    Представники Urgewald закликають Євросоюз не чекати до 2027 року, а вже зараз посилювати обмеження щодо суден і сервісів, які забезпечують російську газову торгівлю.

    Водночас будь-які додаткові санкції можуть мати наслідки для міжнародних постачань та вартості палива, тому їхня ефективність залежатиме від конкретної конструкції обмежень.

    Трамп звинуватив Європу в подвійних стандартах

    Нові дані про закупівлі російського газу з’явилися на тлі гострої суперечки між США та європейськими країнами.

    Президент Дональд Трамп нещодавно домовився з російським керівництвом щодо постачання дизельного пального.

    Його адміністрація обґрунтувала це необхідністю стримати зростання цін на енергоносії.

    Рішення викликало критику з боку американських сенаторів та української влади, оскільки могло послабити економічний тиск на Росію.

    У відповідь Вашингтон звернув увагу на продовження європейських закупівель російського газу.

    Американська сторона фактично поставила питання, чому Євросоюз критикує дизельну угоду з Москвою, але водночас сам продовжує купувати російські енергоносії.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про домовленість Дональда Трампа з Володимиром Путіним щодо поставок дизельного пального та її вплив на санкційну політику США.

    Крім того, видання розглядало пояснення Трампа, який назвав стабілізацію світового ринку головною причиною дизельної угоди.

    Однак ситуації США та Євросоюзу мають важливу юридичну відмінність.

    Європейські поставки частково здійснюються за договорами, що були укладені до запровадження нових заборон, тоді як американська дизельна домовленість стала окремим політичним рішенням адміністрації Трампа.

    Тому дискусія про подвійні стандарти не скасовує необхідності аналізувати правові підстави кожної операції.

    Москва називає більші суми, ніж Єврокомісія

    Суперечка щодо російських енергоносіїв супроводжується різними оцінками загального обсягу закупівель Європейського Союзу від початку повномасштабної війни.

    Віцепрем’єр Росії Олександр Новак заявив, що з 2022 року європейські країни витратили на російські енергоносії близько 302 мільярдів євро.

    Натомість Європейська комісія наводить оцінку приблизно 197 мільярдів євро.

    Різниця між цими показниками перевищує 100 мільярдів євро.

    Поки що немає достатніх підстав вважати обидві цифри безпосередньо порівнюваними.

    Розбіжності можуть залежати від періоду розрахунку, переліку енергоресурсів, способів оцінювання контрактів та інших методологічних особливостей.

    Тому твердження російської сторони про 302 мільярди євро потребує окремої перевірки.

    Чи зможе Європа повністю відмовитися від російського газу

    Попри збільшення закупівель у 2026 році, довгострокова тенденція залишається очевидною: Європейський Союз істотно скоротив залежність від російського газу порівняно з довоєнним періодом.

    Водночас останні дані показують, що цей процес не є рівномірним і незворотним.

    Енергетична криза, високі ціни, довгострокові контракти та складна логістика можуть сповільнювати відмову від російських поставок.

    Важливим випробуванням стане початок 2027 року, коли мають набути чинності обмеження для довгострокових контрактів на російський СПГ.

    Саме тоді стане зрозуміліше, чи можуть європейські компанії замінити значну частину російського газу альтернативними поставками.

    Наразі головна суперечність залишається незмінною: Європа декларує намір припинити енергетичну залежність від Москви, але російський газ продовжує надходити до її портів і приносити експортерам мільярдні доходи.

    У 2026 році Євросоюз закупив рекордні за дев’ять місяців обсяги СПГ із проєкту «Ямал», а остаточний результат політики енергетичної незалежності залежатиме від практичного виконання запланованого ембарго.

    Для України це питання має не лише економічне, а й безпекове значення, адже збереження великих експортних доходів Росії посилює її фінансові можливості під час тривалої війни.

  • Європі загрожує дефіцит газу взимку: запаси впали до мінімуму

    Європі загрожує дефіцит газу взимку: запаси впали до мінімуму

    Запаси природного газу в країнах Європейського Союзу опустилися до рівня, який може створити додаткові ризики для енергетичної безпеки блоку напередодні опалювального сезону. Наразі європейські газові сховища заповнені значно менше, ніж у середньому за останні роки, а особливе занепокоєння викликає ситуація в Німеччині, яка має найбільші потужності зі зберігання газу в ЄС.

    Про це пише Politico.

    За даними видання, традиційна модель підготовки Європи до зими цього року опинилася під тиском. У нормальних умовах трейдери та комунальні підприємства протягом літа закуповують природний газ за відносно низькими цінами, закачують його до підземних сховищ, а взимку використовують або продають його в період підвищеного попиту. Такий підхід дозволяє ринку одночасно забезпечувати необхідні запаси та отримувати прибуток від сезонної різниці цін.

    Однак цього року ситуація змінилася. Вартість газу в літній період виявилася вищою, ніж очікували учасники ринку, що зробило активне поповнення сховищ менш привабливим з економічної точки зору. На ситуацію вплинули одразу кілька факторів, серед яких геополітична нестабільність, війна на Близькому Сході та зміни клімату.

    За останніми даними, газові сховища країн Євросоюзу заповнені приблизно на 58% від загальної місткості. Це приблизно на 16% нижче за середній рівень заповнення за останні п’ять років. Крім того, нинішній показник є найнижчим для цього періоду з 2011 року.

    Такий рівень запасів викликає занепокоєння напередодні холодного сезону, адже взимку споживання газу традиційно різко збільшується. Насамперед це стосується опалення житлових будинків, роботи промислових підприємств та виробництва електроенергії в окремих країнах.

    Водночас у Європейській комісії не вважають, що Євросоюзу безпосередньо загрожує фізична нестача газу цієї зими. Представники ЄК заявляють, що блок має достатньо інструментів для забезпечення енергетичної безпеки та продовжує стежити за ситуацією на ринку.

    Однак окремі аналітики оцінюють перспективи більш обережно. За розрахунками енергетичної компанії Rapidan, до листопада європейські газові сховища можуть бути заповнені лише приблизно на 65% від їхньої загальної місткості.

    Якщо такий сценарій справдиться, Європі буде складніше виконати встановлені перед початком опалювального сезону цілі щодо накопичення газу. Аналітики зазначають, що для прискорення закачування ЄС може знадобитися підвищити ціну, яку він готовий платити за природний газ. Це зробило б європейський ринок привабливішим для постачальників і стимулювало б додаткові обсяги поставок.

    Водночас вищі ціни на газ створюють іншу проблему. Якщо європейські країни будуть змушені активніше конкурувати за обмежені обсяги палива на світовому ринку, це може призвести до подальшого подорожчання газу. У результаті збільшаться витрати не лише держав та енергетичних компаній, а й промисловості та домогосподарств.

    Особливе місце в цій ситуації займає Німеччина. За останніми даними, у серпні її газові сховища були заповнені лише приблизно на 47% від загальної національної місткості. Це, за даними Politico, найнижчий рівень заповнення з моменту початку ведення відповідної статистики.

    Ситуація в Німеччині має значення далеко за межами самої країни. Газові сховища ФРН є одними з найбільших у Європі, а їхня сумарна місткість становить понад 20% від загальної місткості сховищ у всьому Євросоюзі.

    Саме тому проблеми з накопиченням газу в Німеччині можуть вплинути на весь європейський енергетичний ринок. Якщо Берлін не зможе достатньо швидко наростити запаси, йому доведеться активніше закуповувати газ у період, коли попит зростатиме. Це може створити додатковий тиск на ціни та посилити конкуренцію між європейськими державами за поставки.

    Politico називає Німеччину однією з найбільш вразливих країн ЄС у цьому питанні саме через масштаб її економіки та розмір газової інфраструктури. Будь-які серйозні перебої з постачанням або недостатній рівень запасів у ФРН можуть мати наслідки для сусідніх держав, оскільки європейський газовий ринок значною мірою взаємопов’язаний.

    У разі дефіциту Німеччина може бути змушена активніше купувати газ на спотовому ринку. Якщо одночасно зростатиме попит в інших європейських країнах, це може спричинити подальше підвищення цін у всьому блоці.

    Попри це, німецьке Міністерство енергетики наразі не пішло на пряме втручання в роботу ринку. Відомство визнало, що поточний рівень запасів є історично низьким, однак відмовилося зобов’язувати державні компанії закуповувати газ за нинішніми цінами.

    Таким чином, Берлін фактично залишає рішення про темпи закупівлі газу учасникам ринку, розраховуючи на подальше поповнення сховищ упродовж найближчих місяців.

    Для Європи ситуація є особливо складною через те, що після початку повномасштабної війни Росії проти України ЄС значно скоротив залежність від російського трубопровідного газу. Європейські країни збільшили імпорт скрапленого природного газу, наростили поставки з Норвегії та інших країн і намагалися диверсифікувати джерела енергопостачання.

    Однак така диверсифікація не усуває ризику цінових коливань. Європа конкурує за скраплений газ із країнами Азії, а будь-які геополітичні конфлікти, перебої з видобутком чи транспортуванням енергоресурсів можуть швидко позначитися на вартості палива.

    Додатковим фактором невизначеності залишається ситуація на Близькому Сході. Будь-яке загострення в регіоні може впливати на глобальні енергетичні ринки та збільшувати вартість транспортування і постачання енергоресурсів.

    Водночас остаточні наслідки нинішнього рівня запасів залежатимуть від погоди взимку. Теплий сезон може дозволити Європі пройти опалювальний період без серйозних проблем, тоді як тривала холодна погода різко збільшить споживання газу та посилить тиск на запаси.

    Тому нинішній рівень заповнення сховищ не означає автоматичного виникнення дефіциту взимку. Однак низькі запаси залишають Європу з меншим запасом міцності у випадку різкого похолодання, перебоїв із постачанням або нового стрибка цін на світовому ринку.

    Раніше генеральний директор найбільшого європейського постачальника природного газу Equinor заявляв, що Європа, ймовірно, не встигне заповнити газові сховища до 80% до початку зими. Такий рівень традиційно розглядається як важливий орієнтир для підготовки до опалювального сезону.

    Крім того, нещодавно повідомлялося про зміни в структурі газового імпорту окремих країн Європи. Зокрема, Бельгія збільшила залежність від імпорту російського скрапленого природного газу на тлі змін на світовому енергетичному ринку та наслідків війни на Близькому Сході.

    Таким чином, Європа входить у другу половину літа з помітно нижчими, ніж зазвичай, запасами природного газу. Безпосередньої загрози нестачі палива Єврокомісія наразі не бачить, проте ситуація залишатиметься залежною від темпів закачування газу, світових цін, доступності імпортних поставок та погодних умов у холодний період. Особливу увагу в найближчі місяці буде прикуто до Німеччини, оскільки її газові сховища мають величезне значення для стабільності всього європейського енергетичного ринку.

  • Британія вдарила по банках і «тіньовому флоту» РФ: під санкції потрапили 19 нових цілей

    Британія вдарила по банках і «тіньовому флоту» РФ: під санкції потрапили 19 нових цілей

    Велика Британія оголосила новий пакет санкцій проти Росії, спрямований одночасно на фінансовий сектор, нафтові та газові доходи Кремля, «тіньовий флот» і компанії, пов’язані з постачанням сировини для російської військової промисловості. До нового переліку потрапили шість російських банків, шість суден, низка промислових компаній, індійський судноплавний оператор та російський бізнесмен.

    Офіційно британський уряд повідомив про 19 нових санкційних цілей. Лондон пояснює, що нові обмеження мають ще більше ускладнити Росії отримання доходів від експорту енергоносіїв і доступ до товарів та фінансової інфраструктури, які підтримують її війну проти України.

    Новий пакет став першим великим пакетом санкцій проти РФ, оголошеним міністром закордонних справ Великої Британії Едом Мілібендом. Він заявив, що Лондон продовжуватиме посилювати тиск на Москву доти, доки не буде досягнуто справедливого і стійкого миру.

    Які російські банки потрапили під санкції

    Однією з головних цілей нового пакета став фінансовий сектор РФ.

    Британія внесла до санкційного списку шість банків:

    Ozon Bank, Realist Bank, Teleport Bank, банк «Ставр», банк «Центр-інвест» та Росексімбанк. Останній офіційно має назву Державний спеціалізований російський експортно-імпортний банк.

    За оцінкою британського уряду, ці установи так чи інакше підтримують російську воєнну економіку.

    Фінансові санкції зазвичай передбачають заморожування активів у британській юрисдикції та суттєве обмеження можливостей проводити операції з британськими компаніями та банками. Для російських установ це також створює додаткові ризики при роботі з міжнародними контрагентами, які прагнуть уникати вторинних юридичних і репутаційних проблем.

    Лондон уже не вперше використовує банки як одну з головних цілей санкційної політики. У лютому 2026 року в одному з найбільших пакетів від початку вторгнення Велика Британія санкціонувала ще дев’ять російських банків.

    Під ударом ще шість суден «тіньового флоту»

    Другою ключовою частиною пакета стали шість танкерів, які британська влада пов’язує зі схемами обходу західних санкцій.

    До списку внесли:

    Asteras, Perseas, Torvian, Visund, Zenturo та Arctic Express.

    Перші п’ять — нафтові танкери. Arctic Express використовується для перевезення зрідженого природного газу.

    Британський уряд окремо наголошує, що йдеться про новопридбані судна «тіньового флоту», які допомагають Росії продовжувати експорт енергоносіїв в обхід західних обмежень.

    Проблема такого флоту давно вийшла за межі звичайних санкційних списків. Росія використовує сотні танкерів зі складними схемами власності, прапорами третіх країн, непрозорим страхуванням і частими змінами операторів.

    Мета — продовжувати продавати нафту та інші енергоносії навіть після введення західних цінових обмежень.

    Росія тепер будує ще й «тіньовий LNG-флот»

    Окрему увагу привертає включення до списку Arctic Express.

    Росія останнім часом активно розширює не лише нафтовий, а й газовий «тіньовий флот».

    За даними Financial Times, за останні пів року Москва додала до такої мережі вісім уживаних LNG-танкерів. Загалом російський «тіньовий» флот для перевезення зрідженого газу вже налічує близько 25 суден.

    Це особливо важливо через майбутню заборону ЄС на імпорт російського LNG, яка має запрацювати з 2027 року.

    Москва намагається підготувати альтернативну логістику заздалегідь, використовуючи старі судна, компанії-прокладки та непрозорі схеми власності.

    На відміну від нафти, LNG значно складніше перевозити через «тіньову» інфраструктуру. Такі танкери дорогі, технологічно складні і потребують спеціальних систем зберігання та портового обладнання. Саме тому санкції проти кожного конкретного LNG-судна можуть мати відчутніший ефект.

    У санкціях з’явилася й індійська компанія

    До нового пакета увійшла Frion Ship Management LLP, зареєстрована в Індії.

    Британська влада пов’язує її з продажем Росії танкера Arctic Express.

    Це показує ще одну тенденцію санкційної політики: західні держави дедалі частіше карають не лише російські компанії, а й структури третіх країн, які допомагають Москві обходити обмеження.

    Подібний підхід уже використовується проти компаній у Китаї, Центральній Азії, на Близькому Сході та в інших регіонах, якщо вони постачають Росії підсанкційні технології, фінансові послуги або допомагають із транспортуванням енергоносіїв.

    Ударили й по постачальниках рідкісних металів

    Новий пакет спрямований не лише на нафту та банки.

    Британія внесла до санкційного списку чотири російські компанії — Metallkomplekt, Nikom, Technolux та Proms iz.

    За даними уряду Великої Британії, вони займаються імпортом танталу та ніобію — рідкісних металів, які мають важливе значення для виробництва військової техніки та електроніки.

    Тантал широко використовується в конденсаторах, електроніці, авіаційних і ракетних системах.

    Ніобій застосовують у спеціальних сплавах, здатних витримувати високі температури та навантаження.

    Саме тому обмеження доступу Росії до таких матеріалів є частиною ширшої стратегії Заходу — не лише скорочувати доходи Кремля, а й ускладнювати виробництво ракет, дронів, літаків та інших озброєнь.

    Під санкціями опинилася компанія, пов’язана з «Новатеком»

    Ще одна важлива ціль — компанія Northern Engineering, або «Северный Инжиниринг».

    Її пов’язують із російським енергетичним сектором і «Новатеком».

    Британський уряд вважає, що компанія отримує вигоду від російської влади або підтримує її через діяльність у стратегічно важливому енергетичному секторі.

    «Новатек» є одним із найбільших виробників природного газу в Росії та оператором ключових LNG-проєктів, включно з «Ямал LNG» і «Арктик LNG 2».

    Західні санкції вже суттєво ускладнили реалізацію частини арктичних газових проєктів РФ, передусім через нестачу спеціалізованого обладнання, танкерів і західних технологій.

    Під обмеження потрапив і російський бізнесмен

    Окремо санкції запроваджено проти російського підприємця Олександра Жданова.

    Він пов’язаний із компанією «Сильтрон», яка працює в хімічному секторі.

    Жданову заборонено в’їзд до Великої Британії, а його активи у британській юрисдикції підлягають заморожуванню.

    Таким чином, пакет охоплює практично весь ланцюг підтримки російської воєнної економіки — фінансування, енергетичний експорт, судноплавство, промислову сировину та персональні активи.

    Лондон уже санкціонував понад 3400 цілей

    Після нового пакета загальна кількість фізичних осіб, компаній і суден, які Велика Британія внесла до санкційних списків у рамках російського режиму, перевищила 3400.

    Тільки у 2026 році Лондон уже запровадив санкції проти більш ніж 500 осіб, компаній і суден.

    Це показує, що санкційна стратегія Британії поступово змінюється: замість кількох великих пакетів на рік Лондон дедалі частіше додає нові цілі невеликими, але регулярними хвилями.

    Особливий акцент робиться на схемах обходу обмежень.

    Британія вже може фізично зупиняти судна

    Ще одна важлива зміна відбулася у березні 2026 року.

    Британія розширила правові можливості для боротьби з «тіньовим флотом», дозволивши перехоплювати підсанкційні судна, які проходять через британські води.

    Це означає, що санкції щодо танкерів перестали бути лише фінансовим обмеженням.

    У червні британські сили вже провели резонансну операцію проти судна Smyrtos, яке вважали частиною російського «тіньового флоту». До операції залучали Королівську морську піхоту, Національне агентство боротьби зі злочинністю та авіацію. Судно було взято під контроль біля британського узбережжя.

    Тому включення ще шести танкерів до списку має значно серйозніші наслідки, ніж раніше: якщо вони потраплять у британські територіальні води або в іншу юридично доступну зону, ризик фізичного перехоплення зростає.

    Скільки Росія вже втратила через санкції

    Британський уряд оцінює, що міжнародні санкції позбавили Росію щонайменше 450 млрд доларів ресурсів, які могли б бути використані для фінансування війни.

    До цієї оцінки входить близько 154 млрд доларів недоотриманих нафтових податкових доходів та приблизно 285 млрд доларів заморожених валютних резервів Центробанку РФ.

    У Лондоні також заявляють, що російські нафтові доходи впали до найнижчого рівня з 2020 року.

    При цьому британський уряд прямо пов’язує падіння доходів із необхідністю Кремля компенсувати втрати підвищенням податкового навантаження всередині країни.

    Росія традиційно відкидає західні санкції як політично мотивовані та заявляє, що адаптувалася до них. На новий пакет російське посольство у Лондоні на момент повідомлення Reuters оперативно не відреагувало.

    Це продовження лютневого удару по російській нафті

    Серпневий пакет значно менший за обсягом, ніж санкції, оголошені 24 лютого 2026 року.

    Тоді Велика Британія запровадила майже 300 нових обмежень — найбільший пакет із перших місяців повномасштабного вторгнення.

    Під удар потрапила зокрема «Транснефть», через яку проходить понад 80% російського нафтового експорту, а також 175 компаній, пов’язаних із мережею 2Rivers — одним із найбільших операторів «тіньового флоту».

    Серпневі санкції фактично продовжують ту саму логіку — бити не тільки по великих державних компаніях, а по конкретних інструментах обходу обмежень.

    Чому «тіньовий флот» став головною мішенню

    Російський нафтовий експорт залишається одним із головних джерел валютних доходів держави.

    Після введення цінової стелі та санкцій Москва створила складну мережу танкерів, трейдерів, страхових компаній і посередників, які дозволяють їй продавати нафту за межами традиційної західної системи.

    Саме тому сьогодні санкційна боротьба дедалі менше нагадує просте внесення «Роснефти» чи великого банку до чорного списку.

    Західні держави намагаються розбивати всю мережу — від судна та його власника до оператора, страховика, банку й компанії у третій країні, яка допомогла перепродати танкер.

    Новий британський пакет добре демонструє цю модель: одночасно санкціоновано російські банки, судна, промислові імпортери та індійську компанію, пов’язану з передачею Росії LNG-танкера.

    Саме тому 19 нових цілей можуть виявитися важливішими, ніж виглядає сама цифра. Лондон фактично намагається перекривати одразу кілька каналів, через які Росія отримує гроші, сировину та логістику для продовження війни.

  • Поки Європа відмовляється від РФ: Сербія продовжила газовий контракт із «Газпромом»

    Поки Європа відмовляється від РФ: Сербія продовжила газовий контракт із «Газпромом»

    Сербія продовжить отримувати російський газ щонайменше до кінця вересня 2026 року. Белград зміг домовитися з російським «Газпромом» про чергове продовження контракту на постачання блакитного палива ще на три місяці після завершення чинної угоди, яка спливає 30 червня. Для сербської влади це рішення стало важливим успіхом, оскільки країна залишається однією з найбільш залежних від російського газу держав Європи.

    Про досягнення домовленостей повідомила міністерка гірничої справи та енергетики Сербії Дубравка Джедович-Ханданович після зустрічі з головою правління «Газпрому» Алєксєєм Міллером у Санкт-Петербурзі. За її словами, сторони підтвердили продовження постачання газу ще на три місяці після 30 червня, що дозволить забезпечити стабільність енергетичної системи країни впродовж літнього сезону та підготуватися до наступного опалювального періоду.

    Сербська міністерка наголосила, що нова домовленість має стратегічне значення для держави, громадян та економіки. За її словами, російський газ залишається для Сербії одним із найдоступніших за ціною джерел енергії, а також забезпечує необхідні обсяги та гнучкість постачання.

    Це вже друге продовження газової угоди між Белградом і Москвою за останні місяці. У березні 2026 року Сербія також отримала тримісячну пролонгацію контракту з Росією. Таким чином, країна фактично продовжує працювати в режимі короткострокових домовленостей, паралельно ведучи переговори щодо майбутнього довгострокового контракту.

    Попри активні заяви про диверсифікацію енергетичних джерел, Сербія досі критично залежить від російського газу. За офіційними даними, до 90% внутрішніх потреб країни покриваються саме завдяки імпорту з Росії. Така залежність сформувалася протягом багатьох років через вигідні ціни та розвинену інфраструктуру постачання.

    Водночас Белград намагається поступово зменшити залежність від Москви. Сербська влада розвиває співпрацю з Азербайджаном, звідки вже надходять альтернативні обсяги природного газу. Крім того, країна отримала доступ до скрапленого природного газу через грецькі LNG-термінали та інтерконектори з сусідніми державами. Проте поки що ці маршрути не здатні повністю замінити російські поставки.

    Під час переговорів у Санкт-Петербурзі сторони також обговорили розширення підземного газового сховища «Банатський Двір», яке є одним із ключових елементів енергетичної безпеки Сербії. Планується збільшення його потужності з 450 до 750 мільйонів кубометрів газу. Це дозволить накопичувати більші резерви перед зимовим сезоном і зменшити ризики можливих перебоїв у постачанні.

    Окремою темою переговорів стала ситуація навколо сербської нафтової компанії NIS, яка залишається під санкційним тиском США через російську структуру власності. Компанія контролюється «Газпром нафтою» та «Газпромом», а її діяльність має критичне значення для паливного ринку Сербії. Саме NIS володіє єдиним у країні нафтопереробним заводом у Панчевому та забезпечує більшу частину внутрішнього ринку нафтопродуктів.

    Через санкції США вже кілька місяців тривають складні переговори щодо продажу російської частки в NIS угорській компанії MOL. Вашингтон вимагає скорочення російського впливу на стратегічні енергетичні активи Сербії. Наразі MOL прагне отримати додатковий час для завершення переговорів щодо придбання контрольного пакета акцій компанії.

    Ситуація навколо російського газу для Сербії демонструє складне становище багатьох країн Балканського регіону. З одного боку, Європейський Союз послідовно реалізує політику скорочення залежності від російських енергоносіїв після початку повномасштабної війни Росії проти України. З іншого боку, держави, які історично були інтегровані в російську енергетичну систему, змушені шукати баланс між політичними вимогами Заходу та власною енергетичною безпекою.

    Для Сербії питання газу залишається не лише економічним, а й політичним. Президент Александр Вучич неодноразово заявляв, що країна прагне вступу до Європейського Союзу, однак одночасно підтримує тісні економічні та енергетичні зв’язки з Росією. Саме тому кожне нове продовження контрактів із «Газпромом» привертає увагу як Брюсселя, так і Вашингтона.

    Поки Європа намагається остаточно відмовитися від російських енергоресурсів, Белград продовжує обирати прагматичний підхід, роблячи ставку на дешеві поставки з Росії та поступовий розвиток альтернативних маршрутів. Нове продовження контракту до кінця вересня дає Сербії додатковий час для підготовки до складних переговорів про майбутнє енергетичної співпраці та забезпечення стабільності власної економіки.

  • Ціни на газ у Європі падають на тлі очікувань угоди між США та Іраном

    Ціни на газ у Європі падають на тлі очікувань угоди між США та Іраном

    Ціни на природний газ у Європі продовжують знижуватися на тлі зростання оптимізму інвесторів щодо можливого досягнення домовленостей між Сполученими Штатами та Іраном, які можуть стабілізувати ситуацію в районі Ормузької протоки — одного з ключових глобальних маршрутів постачання нафти та скрапленого газу. Про це повідомляє Bloomberg.

    Ринок реагує на сигнали про можливе пом’якшення геополітичної напруги, яка останніми місяцями суттєво впливала на енергетичні котирування в Європі. Додатковим чинником зниження цін стали заяви президента США Дональда Трампа, який повідомив, що Вашингтон і Тегеран “в основному” погодили рамкову мирну угоду. За його словами, така домовленість може сприяти відновленню нормального судноплавства через Ормузьку протоку, через яку проходить значна частина світових енергетичних потоків.

    Після цих заяв ринки вже відреагували різким рухом вниз, а енергетичні ф’ючерси демонстрували падіння приблизно на 6,7%, що стало одним із найбільших короткострокових знижень останнього періоду. Інвестори розцінюють можливу деескалацію як фактор зменшення ризикової премії, яка раніше закладалася в ціни через загрозу перебоїв постачання LNG та нафти.

    Водночас державний секретар США Марко Рубіо заявив, що адміністрація США зберігає “обережний оптимізм” щодо переговорів з Іраном і готова дати дипломатичному процесу додатковий шанс. За його словами, сторони перебувають на етапі, коли потенційні рішення можуть бути оголошені найближчим часом, однак остаточних домовленостей поки що немає, а ситуація залишається нестабільною.

    На європейському ринку ключовий індикатор — нідерландські ф’ючерси TTF з постачанням на наступний місяць — подешевшали майже на 5% і знизилися до рівня 46,32 євро за мегават-годину. Це відображає загальну тенденцію зниження цін на тлі очікувань покращення глобального енергетичного балансу. Водночас аналітики зазначають, що торговельна активність залишається зниженою через святкові дні у Великій Британії та частині країн Європи, що додатково зменшує ліквідність і може посилювати цінові коливання.

    Попри короткострокове зниження котирувань, фундаментальна ситуація на європейському енергоринку залишається напруженою. Рівень заповнення газових сховищ у Європейському Союзі становить приблизно 38%, що значно нижче комфортних показників перед зимовим сезоном. Це змушує країни ЄС активно конкурувати за постачання скрапленого природного газу на світових ринках, зокрема з Азією, де попит також залишається високим.

    Енергетичні компанії, серед яких Equinor, раніше попереджали, що тривала нестабільність у районі Ормузької протоки може створити серйозні ризики для глобальних поставок LNG і нафти. За оцінками галузі, навіть часткові перебої у цьому регіоні здатні швидко вплинути на ціни в Європі, яка значною мірою залежить від імпортного газу.

    Аналітичні звіти також вказують, що ЄС може зіткнутися з труднощами у досягненні цільового рівня заповнення сховищ на рівні 90% перед зимою через обмежену пропозицію на глобальному ринку та високу конкуренцію за вантажі LNG. У таких умовах будь-яке загострення або, навпаки, деескалація в Перській затоці миттєво відображається на котируваннях.

    На цьому тлі ринок залишається надзвичайно чутливим до геополітичних новин. З одного боку, очікування мирної угоди між США та Іраном тимчасово знижують ціни, з іншого — відсутність остаточних домовленостей і збереження ризиків у регіоні не дозволяють говорити про стабільне довгострокове зниження вартості енергоносіїв у Європі.

  • Росія втратила статус газової наддержави: Норвегія вперше обігнала РФ за експортом газу

    Росія втратила статус газової наддержави: Норвегія вперше обігнала РФ за експортом газу

    Росія вперше за десятиліття втратила позицію найбільшого експортера трубопровідного природного газу у світі. За підсумками 2025 року лідером стала Норвегія, яка обійшла РФ за обсягами постачання газу трубопроводами.

    Про це повідомляє Deutsche Welle з посиланням на звіт Міжнародного газового союзу.

    Згідно з даними IGU, у 2025 році Норвегія експортувала трубопровідним транспортом 108,6 млрд кубометрів газу, тоді як російський показник становив 103,5 млрд кубометрів.

    Для Росії це стало символічною та стратегічною втратою. Протягом десятиліть Москва залишалася ключовим постачальником газу до Європи та використовувала енергоресурси як один із головних інструментів політичного впливу.

    Аналітики наголошують: нинішнє падіння — прямий наслідок повномасштабної війни проти України та подальшого різкого скорочення російських поставок до Європейського Союзу після 2022 року.

    У звіті IGU зазначається, що порівняно з 2005 роком обсяги трубопровідного експорту газу з РФ скоротилися більш ніж удвічі. Для порівняння: у середині 2000-х років Росія фактично домінувала на європейському ринку газу та залишалася беззаперечним світовим лідером у цьому сегменті.

    Після початку великої війни країни ЄС почали масштабну диверсифікацію енергетичних поставок. Європа різко скоротила закупівлі російського газу, наростила імпорт скрапленого природного газу та активніше переключилася на постачання з Норвегії, США, Катару та інших країн.

    На цьому тлі саме Норвегія стала одним із головних бенефіціарів енергетичної перебудови Європи. Країна суттєво збільшила роль у забезпеченні європейського ринку та фактично замінила значну частину російських поставок.

    Попри втрату європейського ринку, Росія намагається переорієнтувати газовий експорт на Азію, насамперед на Китай. Однак експерти зазначають, що така залежність від одного великого покупця суттєво послаблює переговорні позиції Москви.

    Особливу роль у цих планах відіграє проєкт газопроводу Сила Сибіру-2, який Росія та Китай обговорюють уже кілька років. Кремль розглядає його як один із головних інструментів компенсації втрат після обвалу експорту до Європи.

    Втім, у звіті IGU наголошується, що прогрес у реалізації проєкту залишається обмеженим. Китай не поспішає погоджувати умови Москви та активно використовує ситуацію для отримання вигідніших цін і контрактних умов.

    Аналітики вважають, що нинішня ситуація демонструє суттєву зміну глобального газового ринку. Якщо раніше Росія була майже незамінним постачальником для Європи, то тепер ринок став значно гнучкішим завдяки розвитку інфраструктури LNG, новим логістичним маршрутам та диверсифікації джерел постачання.

    У Міжнародному газовому союзі зазначають, що світовий ринок газу став набагато стійкішим до політичних криз та коливань поставок. Значну роль у цьому відіграли довгострокові контракти, будівництво нових LNG-терміналів та збільшення конкуренції між постачальниками.

    Серед головних драйверів майбутнього попиту на газ аналітики називають країни Азії — насамперед Китай та Індія. Саме азійський ринок, за прогнозами експертів, визначатиме глобальні тенденції у газовій галузі найближчими десятиліттями.

    Для Росії ж втрата лідерства є не лише економічним ударом, а й серйозною геополітичною поразкою. Газова залежність Європи довгі роки залишалася одним із ключових важелів впливу Кремля на західні країни.

    Тепер Москва фактично втратила значну частину цього інструменту, а європейський ринок дедалі швидше адаптується до життя без російського газу.

  • Ормуз у тіні: ОАЕ почали перекидати газ «невидимими» танкерами після ударів по Ірану

    Ормуз у тіні: ОАЕ почали перекидати газ «невидимими» танкерами після ударів по Ірану

    Національна нафтова компанія Абу-Дабі ADNOC почала використовувати танкери зі «зниклими» сигналами для транспортування зрідженого природного газу через Ормузьку протоку на тлі різкого загострення ситуації на Близькому Сході. За даними Bloomberg, судна вимикають або приховують системи автоматичної ідентифікації AIS, аби мінімізувати ризики для маршрутів постачання енергоресурсів після ударів США та Ізраїлю по Ірану.

    Йдеться про одну з найважливіших енергетичних артерій світу. Через Ормузьку протоку проходить близько п’ятої частини світових морських поставок нафти та майже 20% глобальної торгівлі скрапленим природним газом. Будь-яка нестабільність у регіоні миттєво впливає на світові енергетичні ринки, ціни на нафту та газ, а також на логістику постачань до Азії та Європи.

    За інформацією Bloomberg, ADNOC уже здійснила щонайменше три відвантаження LNG на танкери, які фактично «зникали з радарів». Таку активність зафіксувала аналітична компанія Vortexa, яка спеціалізується на моніторингу енергетичних перевезень.

    Супутникові знімки Copernicus Sentinel-2 від 15 травня показали LNG-танкер біля експортного термінала ADNOC на острові Дас в Перській затоці. Водночас жодне судно у цьому районі офіційно не передавало сигналів місцеперебування. Пізніше Vortexa ідентифікувала судно як Umm Al Ashtan. За її даними, танкер припинив передавати координати приблизно за два тижні до цього.

    Експерти пояснюють, що відключення AIS-систем є нетиповою, але дедалі поширенішою практикою у кризових регіонах. Такі дії дозволяють приховати маршрути суден від потенційних атак або спроб блокування. Водночас це значно підвищує ризики для морської навігації та ускладнює контроль міжнародного судноплавства.

    Ситуація в Ормузькій протоці різко загострилася після ударів США та Ізраїлю по іранських цілях 28 лютого 2026 року. Після цього Іран неодноразово натякав на можливість обмеження судноплавства у регіоні, а частина судноплавних компаній почала змінювати маршрути або переглядати страхові умови для перевезень через Перську затоку.

    На тлі ризиків деякі компанії почали розглядати альтернативні сухопутні маршрути транспортування енергоресурсів. Проте такі варіанти залишаються значно дорожчими та складнішими з логістичного погляду. Крім того, вони супроводжуються вищими викидами CO₂ та потребують додаткової інфраструктури.

    Особливе занепокоєння викликає залежність азійських економік від Ормузької протоки. За оцінками міжнародних аналітиків, близько 80–89% нафти, яка проходить через Ормуз, прямує до Китаю, Індії, Японії та Південної Кореї. Через цей маршрут також транспортується значна частина катарського скрапленого газу, який є критично важливим для азійського ринку.

    На цьому тлі світові ринки уважно стежать за діями найбільших енергетичних компаній регіону. ADNOC є одним із ключових експортерів LNG на глобальному ринку та відіграє важливу роль у забезпеченні стабільності постачань після скорочення російського експорту до Європи та постійної напруги на Близькому Сході.

    Аналітики зазначають, що практика «невидимих» танкерів може свідчити про серйозні побоювання енергетичних компаній щодо безпеки судноплавства. Раніше подібні методи вже використовували іранські та венесуельські нафтові танкери під санкціями, однак тепер до такої тактики фактично вдаються і великі державні компанії союзників Заходу.

    Bloomberg також звертає увагу, що останніми тижнями різко зросли ставки страхування суден у Перській затоці. Морські перевізники побоюються не лише можливих атак, а й збоїв у роботі навігаційних систем, ракетних ударів або захоплення суден. У регіоні вже фіксували випадки електронного глушіння GPS-сигналів та навігаційних систем.

    Водночас країни Перської затоки намагаються не допустити повного колапсу морської логістики. ОАЕ та Катар залишаються одними з найбільших експортерів LNG у світі, а будь-які перебої можуть спровокувати нову хвилю зростання цін на газ і нафту.

    Раніше Reuters повідомляло, що деякі азійські покупці вже почали шукати резервні джерела постачання LNG через побоювання щодо Ормузької протоки. У Європі також уважно стежать за ситуацією, оскільки ринок скрапленого газу після 2022 року став одним із ключових факторів енергетичної безпеки ЄС.

    На тлі загострення ситуації в регіоні США посилили військову присутність у Перській затоці. Вашингтон заявляє, що готовий гарантувати свободу судноплавства, однак ризики для глобального енергетичного ринку залишаються високими.

    Експерти попереджають: якщо нестабільність у районі Ормузької протоки триватиме, світ може зіткнутися не лише зі стрибком цін на енергоносії, а й із новою хвилею інфляції та проблемами у глобальній торгівлі. Саме тому поява «невидимих» танкерів уже стала одним із найбільш тривожних сигналів для міжнародного ринку енергоресурсів у 2026 році.

  • «Газпром» відновлює експорт попри санкції: другий вантаж СПГ із «Портової» доставили до Китаю

    «Газпром» відновлює експорт попри санкції: другий вантаж СПГ із «Портової» доставили до Китаю

    Російський енергетичний гігант Газпром здійснив другу поставку скрапленого природного газу (СПГ) до Китай після введення нових санкцій Заходу. Йдеться про вантаж із заводу «Портовая» на Балтійському морі, який раніше фактично припинив експорт через обмеження США. Дані про транспортування підтверджуються міжнародними системами відстеження суден та повідомленнями Reuters.

    Згідно з інформацією, газовоз «Valera» (раніше — «Великий Новгород») завантажив СПГ на терміналі «Портовая» 25 січня і доставив його до китайського терміналу в місті Бейхай. Це вже друга поставка після тривалої паузи, спричиненої санкціями, тоді як перший вантаж після відновлення експорту прибув до Китаю у грудні 2025 року.

    Завод «Портовая», розташований у Ленінградській області, має потужність близько 1,5 млн тонн СПГ на рік і почав роботу у 2022 році. Спочатку він орієнтувався на постачання газу до Європи та Туреччини, однак після повномасштабної війни РФ проти України та запровадження санкцій географія експорту суттєво змінилася.

    У січні 2025 року США ввели додаткові санкції проти російського енергетичного сектору, включно з проєктом «Портовая», щоб обмежити можливості Москви виробляти і продавати СПГ та скоротити доходи від енергетичного експорту. Після цього робота заводу була частково паралізована, а експорт практично припинився.

    Втім уже наприкінці 2025 року Росія почала поступово відновлювати поставки, переорієнтовуючи їх на азійські ринки. Китай став одним із ключових напрямків, що дозволяє частково компенсувати втрату європейських споживачів.

    Аналітики зазначають, що ці поставки відбуваються в умовах складної логістики та санкційних обмежень. Частина танкерів, пов’язаних із проєктом, перебуває під санкціями, що ускладнює пошук покупців і транспортування. У деяких випадках судна змушені були тривалий час перебувати в морі, перш ніж знайти кінцевого покупця.

    Крім «Портової», до Китаю продовжує постачати газ і інший підсанкційний проєкт — «Арктик СПГ-2», який також зіткнувся з обмеженнями через санкції США, але зумів частково відновити експорт.

    До введення санкцій «Портовая» у зимовий період відправляла в середньому два вантажі СПГ на місяць. Наразі обсяги значно скоротилися: після 2025 року, окрім двох поставок до Китаю, завод регулярно відправляє приблизно один вантаж на місяць до Калінінграда для внутрішніх потреб Росії.

    Зміна напрямків постачання свідчить про глибоку трансформацію російського енергетичного експорту. Якщо раніше основним ринком для «Газпрому» була Європа, то тепер компанія змушена переорієнтовуватися на Азію, де ключову роль відіграють Китай та, потенційно, Індія.

    Водночас експерти підкреслюють, що повністю замінити європейський ринок Росії поки не вдається. Китай, хоча і залишається важливим партнером, часто купує газ за нижчими цінами, що зменшує доходи російських компаній.

    Крім того, санкції продовжують впливати на технологічні можливості виробництва СПГ, обмежуючи доступ до обладнання, фінансування та страхування перевезень. Це означає, що навіть за наявності попиту Росія не може швидко наростити експорт до довоєнного рівня.

    Попри це, друга поставка СПГ із «Портової» до Китаю демонструє, що Росія поступово адаптується до санкційного тиску. Використовуючи альтернативні маршрути, «тіньовий флот» і нові логістичні схеми, вона намагається зберегти присутність на глобальному енергетичному ринку.

    Таким чином, відновлення поставок із «Портової» є важливим сигналом для енергетичного ринку: санкції суттєво обмежили можливості Росії, але не змогли повністю зупинити експорт. У найближчій перспективі саме азійські країни, передусім Китай, залишатимуться ключовими споживачами російського СПГ, тоді як глобальний енергетичний баланс продовжить змінюватися під впливом геополітичних факторів.

  • Як досягти миру: позиція Мелоні щодо Росії

    Як досягти миру: позиція Мелоні щодо Росії

    Прем’єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні заявила, що економічний тиск на Росію є найефективнішим інструментом для досягнення миру в Україні. Відповідну позицію вона озвучила під час виступу у Вероні, повідомляє Reuters.

    За словами Мелоні, саме санкції та економічні обмеження, які Захід запроваджував після початку повномасштабної війни, мають найбільший вплив на здатність Росії продовжувати агресію. Вона наголосила, що цей інструмент вже довів свою ефективність, але потребує зваженого і послідовного застосування.

    «Економічний тиск, який ми чинили на Росію протягом цих років, є найефективнішою зброєю для сприяння встановленню миру», — заявила очільниця уряду Італії, додавши, що подальші кроки мають бути ретельно продуманими.

    Заява прозвучала на тлі підготовки Європейського Союзу до нових обмежень у сфері енергетики. Йдеться, зокрема, про поетапну заборону імпорту російського скрапленого природного газу (LNG): короткострокові контракти можуть бути заборонені вже з 25 квітня 2026 року, а довгострокові — з 1 січня 2027 року. Такі заходи є частиною ширшої стратегії ЄС зі скорочення залежності від російських енергоносіїв.

    Водночас усередині Європи тривають дискусії щодо доцільності та темпів таких рішень. Зокрема, генеральний директор італійської енергетичної компанії Eni Клаудіо Дескальці раніше заявляв, що повна відмова від російського LNG може бути складною для Європи через обмежені можливості швидкого заміщення обсягів постачання.

    Ситуацію ускладнює і глобальна енергетична кон’юнктура. Зростання цін на енергоносії пов’язують, зокрема, з нестабільністю на Близькому Сході та ризиками для ключових логістичних маршрутів постачання газу. Це створює додатковий тиск на європейські економіки та підсилює дискусії про баланс між санкціями і енергетичною безпекою.

    Попри це, Мелоні підкреслила, що наразі зарано говорити про можливе повернення до використання російського газу, навіть в умовах зростання цін і потенційного дефіциту. За її словами, стратегічний курс Європи має залишатися незмінним.

    Окремо прем’єрка Італії підтвердила беззастережну підтримку України. Вона зазначила, що під час наступних контактів із президентом Володимир Зеленський Італія знову підтвердить свою позицію щодо допомоги Києву.

    Варто зазначити, що після 2022 року Європейський Союз суттєво скоротив залежність від російських енергоносіїв, диверсифікуючи постачання та нарощуючи імпорт LNG з інших регіонів. Водночас повна відмова від російського газу залишається складним процесом, який потребує часу та інвестицій.

    На цьому тлі заява Мелоні відображає загальний підхід європейських партнерів: економічні санкції та енергетичні обмеження розглядаються як ключовий важіль впливу на Росію та один із головних інструментів для досягнення миру в Україні.

  • Витрати ЄС на енергоімпорт зросли на 22 млрд євро через кризу на Близькому Сході

    Витрати ЄС на енергоімпорт зросли на 22 млрд євро через кризу на Близькому Сході

    Європейський Союз зіткнувся зі значним зростанням витрат на імпорт енергоносіїв на тлі загострення конфлікту на Близькому Сході. За даними Європейської комісії, за 44 дні після початку війни витрати ЄС на закупівлю викопного палива збільшилися більш ніж на 22 мільярди євро.

    Про це заявила президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, зазначивши, що ситуація на енергетичних ринках залишається вразливою, а перебої з постачанням енергоресурсів із регіону Перської затоки можуть зберігатися навіть у разі швидкого завершення бойових дій.

    У Брюсселі наголошують, що нинішня криза вкотре підкреслила залежність ЄС від глобальних постачань викопного палива та чутливість європейського ринку до геополітичних потрясінь. Саме тому Єврокомісія вже підготувала пакет коротко- та довгострокових заходів для стабілізації енергетичної системи.

    Серед оперативних кроків — координація між державами-членами ЄС щодо закупівлі газу та управління запасами у сховищах, а також можливість скоординованого вивільнення стратегічних запасів нафти у разі різкого дефіциту. Окремо розглядаються механізми підтримки домогосподарств і галузей економіки, найбільш уразливих до стрибків цін на енергоносії.

    Єврокомісія також закликає країни-члени до узгодженого підходу у сфері енергетичної політики, щоб уникнути фрагментації ринку та цінових дисбалансів усередині ЄС. Паралельно обговорюються заходи зі зниження попиту на енергію, які мають бути тимчасовими та не обмежувати свободу вибору споживачів.

    Окремий акцент робиться на структурних змінах енергетичної системи ЄС. Йдеться про прискорення диверсифікації постачань енергоресурсів, розвиток інфраструктури для імпорту скрапленого природного газу (LNG), а також збільшення частки відновлюваних джерел енергії. Ці кроки є частиною довгострокової стратегії ЄС зі зменшення залежності від нестабільних регіонів і викопного палива.

    У Брюсселі також зазначають, що енергетичні ринки Європи залишаються надзвичайно чутливими до зовнішніх факторів. Після новин про ескалацію конфлікту на Близькому Сході ціни на газ у Європі суттєво зросли, що підтверджують і ринкові індикатори. Аналітики пов’язують це з очікуваннями можливих перебоїв у постачанні та загальною невизначеністю на глобальних ринках.

    На цьому тлі ЄС продовжує політику, започатковану після попередніх енергетичних криз, зокрема щодо обов’язкового заповнення газових сховищ до зимового сезону та створення спільних механізмів закупівель, які дозволяють державам-членам координувати свої дії та зменшувати цінову конкуренцію між собою.

    Європейська комісія планує представити оновлений пакет антикризових пропозицій на рівні лідерів ЄС найближчим часом. Очікується, що частина рішень буде винесена на обговорення під час неформального засідання Європейської Ради на Кіпрі.

    Таким чином, енергетична політика ЄС знову опинилася в центрі уваги через нову хвилю глобальної нестабільності, яка впливає як на ціни для споживачів, так і на довгострокову стратегію енергетичної безпеки Європи.