Golosnovinua.com

Позначка: МАГАТЕ

  • Пошкоджений конфайнмент ЧАЕС, скільки коштуватиме відновлення та хто має за нього платити

    Пошкоджений конфайнмент ЧАЕС, скільки коштуватиме відновлення та хто має за нього платити

    Над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС розташована одна з найбільших інженерних споруд, коли-небудь переміщених суходолом, — сталева арка заввишки з 35-поверховий будинок. Її дві половини збирали поруч із реактором, після чого за допомогою гідравлічних домкратів пересунули рейками над об’єктом «Укриття». У будівництві залучили близько 10 тисяч працівників із 40 країн, з яких 5 тисяч — українці. Вартість самого Нового безпечного конфайнмента (НБК) становила близько 1,5 млрд євро, а загальна вартість програми на майданчику — приблизно 2,1 млрд євро. Споруду проєктували зі строком експлуатації сто років.

    Конфайнмент мав забезпечити безпечні умови для демонтажу нестабільних конструкцій старого саркофага, зведеного після аварії 1986 року. Його будували приблизно 200 днів (206 днів за даними) в умовах радіаційної небезпеки, без можливості повноцінно дотримуватися звичайних будівельних норм. Розрахунковий строк експлуатації становив 20–40 років, однак споруда простояла близько чотирьох десятиліть, і її конструктивну стабільність ніколи не вважали гарантованою на тривалий період.

    За даними ЄБРР, усередині зруйнованого реактора залишається близько 190 тонн діоксиду урану. У нижніх приміщеннях розташовані застиглі паливовмісні маси, які утворилися під час аварії та нагадують лаву. Для роботи з конструкціями старого «Укриття» під аркою встановили два дистанційно керовані крани. Вони мали поступово демонтувати найбільш небезпечні елементи саркофага. Підготовку до цього етапу вже завершували, коли в лютому 2025 року конфайнмент зазнав удару безпілотника.

    У ніч проти 14 лютого 2025 року ударний дрон із бойовою частиною влучив у зовнішню оболонку арки. Українська сторона заявила, що це був російський «Шахед». Москва заперечила причетність до атаки. За словами президента Володимира Зеленського, безпілотник летів на висоті близько 85 метрів, імовірно, щоб залишатися поза зоною виявлення радарів. Вибух утворив отвір площею приблизно 15 кв. м і пошкодив ще близько 200 кв. м панелей, кріплень і з’єднань.

    Директор департаменту ядерної безпеки ЄБРР Бальтазар Ліндауер пояснював, що саме механічне пошкодження оболонки не становило б найбільшої проблеми: отвір можна було б відносно швидко закрити. Значно серйознішими виявилися наслідки пожежі. Вогонь поширився між шарами обшивки, а тління ізоляційних матеріалів тривало кілька тижнів.

    Для ліквідації прихованих осередків горіння рятувальники зробили у зовнішній оболонці близько 330 отворів діаметром 30–50 см. Роботи проводили на висоті за температури нижче мінус 10 градусів. Через радіаційні обмеження персонал працював короткими змінами: працівників виводили із зони, щойно вони отримували встановлену допустиму дозу опромінення.

    Щоб зрозуміти масштаб пошкоджень, потрібно враховувати конструкцію НБК. Його оболонка складається із зовнішніх і внутрішніх металевих панелей, між якими розміщені теплоізоляція, герметична мембрана та міжшаровий простір. Вентиляційна система підтримує в ньому відносну вологість нижче 40% і невеликий перепад тиску. Це обмежує корозію металевих елементів і створює додатковий бар’єр для поширення радіоактивного пилу.

    Пожежа пошкодила значну частину мембрани, зокрема в місці з’єднання двох половин арки та в стиках із фундаментами. Вентиляційне обладнання залишилося справним, однак система більше не забезпечує належного режиму роботи: через пошкоджену оболонку всередину потрапляє вологе зовнішнє повітря. Дистанційні крани під аркою також не працюють. За словами Ліндауера, наразі немає остаточного підтвердження, чи пошкодив їх безпосередньо удар.

    У грудні 2025 року місія Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) завершила оцінювання споруди. Агентство дійшло висновку, що конфайнмент утратив основні функції безпеки, зокрема здатність до локалізації. Водночас інспектори не виявили незворотних пошкоджень несучих конструкцій і систем моніторингу. Генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі зазначив, що основний каркас арки зберіг цілісність, тоді як пошкодження стосуються передусім допоміжних систем і герметичності.

    Радіаційний фон на майданчику залишився в межах контрольних показників, а радіоактивних викидів не зафіксували. Проте пошкодження оболонки унеможливлює повноцінне виконання проєктних функцій конфайнмента. Демонтаж старого саркофага відклали до відновлення герметичності.

    Приховані пошкодження захисної арки

    Пошкодження конфайнмента створює не лише проблему герметичності, а й довгостроковий ризик для металевих конструкцій. Вентиляція міжшарового простору мала підтримувати вологість на рівні, за якого корозія розвивається повільно. Тепер волога проникає крізь пошкоджену оболонку, а без відновлення системи захисту корозійні процеси можуть стати критичними до кінця десятиліття.

    Звичайний спосіб оновлення антикорозійного покриття — роботи промислових альпіністів на зовнішній поверхні конструкції — у Чорнобилі практично непридатний. Арка затримує радіоактивний пил, але не захищає від гамма-випромінювання. Високі радіаційні поля на вершині споруди суттєво обмежують тривалість робіт і вимагають спеціальних методів захисту персоналу.

    За оцінкою ЄБРР, пошкодження конфайнмента підвищило ризик корозії сталевої арки, а без відновлення його основних функцій конструкція може зазнати подальшої деградації. Банк оцінює вартість ремонту щонайменше у €500 млн і наполягає, що основні роботи необхідно завершити до 2030 року. Для цього фінансування потрібно забезпечити до кінця 2027-го, щоб розпочати повноцінний ремонт у 2028 році. Якщо корозія пошкодить несучі елементи, відновлення конфайнмента може стати значно складнішим і дорожчим.

    Відновлення конфайнмента передбачає кілька послідовних кроків. Спочатку необхідно було закрити найбільший пролом в оболонці. До зими 2025 року його накрили захисним щитом. Це рішення дозволяє тимчасово обмежити потрапляння води, однак не відновлює повноцінну герметичність конфайнмента.

    Наступне завдання — проміжний ремонт вартістю 5–10 млн євро. Його фінансування Україна залучає від донорів. Роботи передбачають закриття невеликих отворів і відновлення частини мембрани. Контракт на їх виконання отримала українська компанія UTEM-Engineering.

    Повноцінне відновлення основних функцій НБК буде значно складнішим. Пошкоджена мембрана розташована всередині багатошарової оболонки. Доступ до неї обмежують радіаційні поля над зруйнованим реактором, а необхідний матеріал має специфічні характеристики й не належить до тих, які можна швидко замінити звичайними будівельними рішеннями. За словами Ліндауера, ремонт знадобиться як із зовнішнього, так і з внутрішнього боку конструкції.

    ЄБРР вирішив не обмежуватися локальним латанням старої обшивки навколо пролому. Замість цього банк розглядає можливість накриття більшої площі додатковим захисним шаром. Роботи проводитимуть із використанням спеціального екранування та обмеженням тривалості перебування працівників у небезпечних зонах.

    Відновлення потребує координації між кількома установами. Державне підприємство «Чорнобильська АЕС», яке очолює Сергій Тараканов, є замовником робіт і отримувачем грантів. ЄБРР управляє донорськими коштами та координує проєкт. Для оцінювання пошкоджень банк залучив французькі компанії Bouygues Travaux Publics і VINCI Construction Grands Projets — учасників консорціуму Novarka, який проєктував і будував конфайнмент. Тараканов вважає, що найкраще з ремонтом упораються саме фахівці, які створювали споруду.

    Українські органи ядерного регулювання контролюють дотримання вимог безпеки. Державна інспекція ядерного регулювання заборонила планові роботи, які могли б створити додаткові радіаційні ризики. Демонтаж конструкцій старого «Укриття» не відновлять, доки конфайнмент не поверне необхідних функцій.

    У квітні 2026 року донори погодили поетапний підхід до підготовки повноцінного ремонту. Спочатку потрібно зібрати технічні дані, потім розробити інженерні рішення разом із регулятором і лише після цього готувати детальні закупівлі. Виняток становитимуть матеріали та обладнання з тривалим строком виготовлення, які можна замовити заздалегідь. Така послідовність має знизити ризик помилок у проєктуванні й повторних витрат. На підготовчі роботи виділили 30 млн євро, однак у ЧАЕС наголошують: ці кошти призначені для збору технічних даних і розроблення рішень, а не для повного ремонту.

    МАГАТЕ не фінансує відновлення і не має мандата на збір донорських коштів. Водночас агентство рекомендує посилити контроль вологості, переглянути програму моніторингу корозії та модернізувати автоматизовану систему спостереження за старим «Укриттям».

    Оцінки вартості ремонту суттєво зросли протягом року. Влітку 2025-го ЄБРР допускав, що аварійні роботи можуть коштувати понад 100 млн євро. Навесні 2026 року йшлося вже щонайменше про 500 млн євро. Рено-Бассо не виключає подальшого збільшення суми після завершення детального технічного аналізу. Остаточна вартість поки невідома, оскільки повний масштаб прихованих пошкоджень можна буде встановити лише в процесі обстеження та ремонту.

    Окремо потрібно оцінити стан споруд, які не входять до периметра конфайнмента. Частини турбінного залу та деаераторної етажерки залишаються поза його межами. Наприкінці лютого 2026 року ЧАЕС замовила проєкт їх підсилення, що свідчить про необхідність додаткових робіт за межами самої арки.

    Незакритий рахунок за безпеку Чорнобиля

    Механізм міжнародної підтримки Чорнобильської АЕС почав формуватися ще в 1990-х роках. Після меморандуму 1995 року між країнами G7, Європейською комісією та Україною щодо закриття станції міжнародні експерти підготували План реалізації заходів на об’єкті «Укриття». У травні 1997 року документ був розроблений, а влітку того ж року на саміті G7 у Денвері лідери країн та ЄС оголосили про початкове фінансування в розмірі 300 млн доларів. Із цієї суми 100 млн доларів мала надати Європейська комісія.

    Для акумулювання коштів ЄБРР створив окремий Чорнобильський фонд «Укриття». Перша конференція донорів відбулася в Нью-Йорку в листопаді 1997 року, а перші внески надійшли 12 грудня. Надалі фінансування збирали під час конференцій у Берліні у 2000 році, Лондоні у 2005-му, Києві у 2011-му та Лондоні у 2015-му.

    За майже чверть століття фонд акумулював близько 1,6 млрд євро від 45 країн. Ще приблизно 480 млн євро ЄБРР надав із власних ресурсів. Проте початкові розрахунки виявилися недостатніми. У 2015 році дефіцит фінансування становив 615 млн євро. Його намагалися скоротити під час окремої конференції в Лондоні під головуванням Німеччини в G7. Країни-учасниці та Європейська комісія додатково пообіцяли 165 млн євро. Тодішня міністерка довкілля Німеччини Барбара Хендрікс пояснювала важливість внесків необхідністю зберегти довіру до міжнародних домовленостей у межах «Сімки».

    Арку насунули на четвертий енергоблок у листопаді 2016 року, а в експлуатацію ввели влітку 2019-го. У жовтні 2020 року фонд закрили. Його керівник Ганс Бліх тоді заявив, що проєкт допоміг усунути небезпеку, яка десятиліттями залишалася над регіоном. За даними Financial Times, серед початкових донорів будівництва була також Росія.

    Після завершення будівництва міжнародна підтримка Чорнобильської АЕС не припинилася остаточно. Нині фінансування координує Міжнародний чорнобильський кооперативний рахунок (ICCA), яким управляє ЄБРР.

    Європейський Союз залишається одним із ключових міжнародних партнерів у фінансуванні ядерної безпеки України. За даними Єврокомісії, на будівництво Нового безпечного конфайнмента вона спрямувала €423 млн. США також фінансували спорудження арки, а міжнародні внески через механізми ЄБРР забезпечували реалізацію чорнобильських проєктів протягом десятиліть. Після російського удару по конфайнменту міжнародним партнерам доводиться шукати додаткові ресурси вже не лише для підтримки ядерної безпеки, а й для відновлення пошкодженої конструкції.

    За станом на 15 жовтня 2026 року публічно оголошені внески та зобов’язання донорів виглядають так. 29 квітня США заявили про намір надати до 100 млн доларів — близько 20% від орієнтовної потреби у 500 млн євро за оцінками G7 — і закликали партнерів долучитися до фінансування. У червні Європейська комісія пообіцяла 75 млн євро грантової допомоги. Норвегія оголосила про внесок у 100 млн крон, що становить трохи більше ніж 9 млн євро.

    Після зустрічі міністра довкілля Німеччини Карстена Шнайдера з Денисом Шмигалем 18 серпня Берлін повідомив про намір спрямувати на рахунок ICCA 50 млн євро. За повідомленням Welt, ішлося про суму до 50 млн євро у 2026 році. Франція ще у 2025-му внесла 10 млн євро. 15 жовтня Велика Британія оголосила про надання 17 млн фунтів стерлінгів, або приблизно 22–23 млн доларів.

    Сумарно ці оголошення відповідають приблизно 250 млн євро, тобто половині попередньо оціненої потреби. Це орієнтовний підрахунок за публічними повідомленнями, а не остаточний підтверджений баланс: частина сум заявлена як гранична, деякі внески залежать від додаткових погоджень, а валютні курси змінюються. Під час квітневого інтерв’ю Рено-Бассо значних нових зобов’язань від донорів іще не було.

    Окремим джерелом фінансування залишаються українські бюджетні кошти. Уряд виділяв кошти на подолання наслідків удару. Законопроєкт № 15513 передбачає продовження державної програми зняття ЧАЕС з експлуатації до 2036 року та визначення необхідних обсягів фінансування.

    Остаточний міжнародний пакет досі не погоджений. ЄБРР продовжує переговори з G7 та ЄС щодо фінансування, яке може сягнути пів мільярда євро. Банк наполягає на необхідності отримати чіткі зобов’язання до кінця 2027 року, щоб не відкладати ремонт до моменту, коли корозійні пошкодження вимагатимуть значно дорожчих робіт.

    У цій ситуації важлива й історична роль Росії. Москва була серед учасників попередньої системи міжнародної співпраці, яка фінансувала будівництво конфайнмента. Тепер Україна звинувачує російські війська в ударі, що пошкодив цю споруду, тоді як російська влада заперечує причетність. Водночас витрати на відновлення знову лягають переважно на міжнародних партнерів України. Це змінює політичний контекст донорської системи, яка спочатку створювалася для спільного подолання наслідків аварії, а не для ремонту об’єкта після воєнного удару.

    Наслідки російської агресії для ядерної безпеки ЧАЕС

    Російські війська захопили Чорнобильську АЕС 24 лютого 2022 року, у перший день повномасштабного вторгнення. Персонал станції майже місяць працював без повноцінної ротації, а першу часткову зміну провели лише 20 березня. Місто Славутич, де мешкає значна частина працівників ЧАЕС, опинилося в оточенні російських військових колон.

    Під час окупації російська військова техніка пересувалася через Рудий ліс — одну з найбільш забруднених ділянок зони відчуження. Там також копали окопи. «Енергоатом» заявляв, що військові могли отримати значні дози опромінення. МАГАТЕ не підтвердило повідомлення про гостре радіаційне ураження, а деякі фахівці сумнівалися, що перебування в окопах могло спричинити гостру променеву хворобу. Водночас рух важкої техніки порушував забруднений верхній шар ґрунту, що супроводжувалося локальними підвищеннями радіаційного фону.

    Наприкінці березня російські військові письмово передали станцію українському персоналу та відступили в напрямку Білорусі. 26 квітня 2022 року Рафаель Гроссі відвідав Чорнобильську АЕС і назвав ситуацію, що склалася під час окупації, «дуже, дуже небезпечною».

    Окупація продемонструвала, що чинні міжнародні механізми ядерної безпеки недостатньо пристосовані до війни. Після аварії 1986 року правила та інфраструктуру безпеки розробляли передусім з огляду на технічні несправності, помилки персоналу й природні катастрофи. Сценарії тривалого військового контролю над атомним об’єктом або ударів по його інфраструктурі не були повноцінно враховані.

    У відповідь МАГАТЕ розширило свою присутність на українських ядерних об’єктах. Із січня 2023 року постійна місія агентства працює на Чорнобильському майданчику. У травні того ж року Гроссі представив Раді Безпеки ООН п’ять принципів захисту ядерних об’єктів. Вони передбачають, зокрема, заборону атак на атомні станції та використання їх як військових баз. Проте обов’язкового міжнародного рішення, яке забезпечувало б виконання цих принципів, ухвалено не було. Тому їх реалізація залежить від дотримання сторонами відповідних зобов’язань.

    Удар по конфайнменту в лютому 2025 року знову виявив обмеженість міжнародних механізмів реагування. МАГАТЕ підтвердило пошкодження захисної оболонки, однак не зафіксувало викидів радіонуклідів понад установлені межі. Україна звинуватила Росію в атаці, Москва заперечила причетність. Агентство задокументувало наслідки удару, але не встановлювало, хто за нього відповідає.

    Це розмежування принципове: МАГАТЕ оцінює стан ядерних об’єктів, рівень радіації та ризики для ядерної безпеки. Встановлення обставин атаки й юридичної відповідальності за неї потребує окремого розслідування та доказів, які можуть бути використані в суді.

    Чорнобильська зона розташована на повітряному напрямку, яким російські ракети та безпілотники можуть рухатися до Києва. За словами директора ЧАЕС Сергія Тараканова, ворожі апарати пролітають над зоною майже щодня й щоночі. Частина з них може відхилятися від маршруту, зокрема через дію засобів радіоелектронної боротьби, водночас керівник станції не виключає й навмисного спрямування безпілотників у цей район.

    Тараканов попереджає, що ударна хвиля поблизу конфайнмента може вплинути на нестабільні конструкції старого саркофага. Водночас це оцінка керівника станції, а не підтверджений висновок незалежної інженерної експертизи. МАГАТЕ окремо повідомляло, що основний каркас арки після удару зберіг цілісність.

    Війна впливає і на енергетичну інфраструктуру, від якої залежить робота ЧАЕС та життя її персоналу. У жовтні 2025 року Гроссі повідомляв, що лінія електропередачі напругою 330 кВ до Славутича залишається відключеною, через що місто, де живуть працівники станції, залежить від дизельних генераторів. Пізніше, 7 червня 2026 року, безпілотник пошкодив будівлю приймання контейнерів на майданчику чорнобильського сховища ядерних відходів. Там виникла пожежа, яку вдалося загасити.

    Усі ці епізоди свідчать про те, що ядерні об’єкти та пов’язана з ними інфраструктура залишаються вразливими до воєнних дій. Конфайнмент проєктували для захисту від вологи, радіаційного впливу, високих температур і торнадо третього класу. Масштабну війну з регулярними ракетними та дроновими атаками не розглядали як основний сценарій, який споруда мала витримувати. Як зазначає Financial Times, міжнародні донори не передбачали повномасштабної війни такого масштабу.

    Тепер до витрат на ядерну безпеку додалися ремонт після обстрілів, додатковий моніторинг воєнних ризиків і захист інфраструктури. Витрати на ці роботи несуть Україна та міжнародні партнери, які раніше фінансували будівництво конфайнмента. ЄБРР називає міжнародну співпрацю навколо Чорнобиля однією з найбільших колективних ініціатив у сфері ядерної безпеки та попереджає, що пошкодження споруди поставило під загрозу результати багаторічної роботи.

    Відповідальність Росії за пошкодження конфайнмента

    Фінансування ремонту та відшкодування збитків Росією — два окремі процеси. Перший потрібно завершити в найближчі роки, щоб зберегти конструкції конфайнмента та відновити його функції. Другий залежить від міжнародних механізмів встановлення відповідальності й компенсації, які ще формуються.

    Механізм компенсації збитків складається з кількох взаємопов’язаних інструментів, однак наразі повноцінно працює лише один із них. Реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, створили на саміті Ради Європи в Рейк’явіку в травні 2023 року, а приймати заяви він почав у Гаазі 2 квітня 2024-го. Категорії заяв відкривали поступово, їхня кількість сягнула 43. За даними Ради Європи, кількість поданих заяв перевищила 150 тисяч, а в пізніших повідомленнях ішлося приблизно про 195 тисяч. Генеральний секретар Ради Європи Ален Берсе називає Реєстр юридичною пам’яттю цієї війни.

    Реєстр охоплює шкоду, завдану з лютого 2022 року, тому удар по конфайнменту 14 лютого 2025 року відповідає часовим критеріям. Однак у відкритих джерелах не вдалося знайти підтвердження, що щодо пошкодження арки вже подали окрему заяву або що для такого об’єкта передбачена спеціальна категорія. Це питання потребує додаткового юридичного уточнення.

    Наступною ланкою має стати Міжнародна комісія з розгляду заяв щодо України. Конвенцію про її створення 16 грудня 2025 року в Гаазі підписали 35 держав і Європейський Союз. Комісія зможе розпочати роботу після 25 ратифікацій за умови достатнього фінансування. У липні 2026 року конвенцію ратифікувала, зокрема, Молдова.

    Для здійснення виплат необхідно також створити компенсаційний фонд. Наразі він не функціонує. Конвенція не встановлює автоматичного обов’язку держав-учасниць фінансувати компенсації. Генеральний секретар Міністерства закордонних справ Естонії Йонатан Всевіов закликав знайти дієвий механізм фінансування майбутнього фонду.

    Окреме питання — використання заморожених російських активів. У Європейському Союзі заблоковано близько 210 млрд євро російських резервів, значна частина яких зберігається в бельгійському депозитарії Euroclear. 11–12 грудня 2025 року країни ЄС кваліфікованою більшістю погодили безстрокове збереження обмежень на ці активи. Це усунуло потребу кожні шість місяців продовжувати їх блокування одностайним рішенням.

    Однак на саміті 18–19 грудня 2025 року лідери ЄС не змогли погодити так званий репараційний кредит, забезпечений замороженими російськими активами. Бельгія вимагала гарантій на випадок російських судових позовів, а Центральний банк Росії вже подав позов проти Euroclear у Москві.

    Натомість ЄС погодив безвідсотковий кредит Україні на 90 млрд євро на 2026–2027 роки. Україна має повертати його лише після отримання репарацій від Росії. Якщо Москва не виплатить компенсацію, Євросоюз залишає за собою можливість використати заморожені активи для погашення позики. Переговори щодо репараційного кредиту не припинилися, однак прямого механізму спрямування російських резервів на ремонт Чорнобильської АЕС наразі немає.

    Це створює часову невідповідність між потребами ремонту та формуванням механізму компенсацій. ЄБРР потрібні кошти у 2027–2028 роках, тоді як міжнародна комісія ще не почала працювати, а компенсаційний фонд не створений. Тому банк розраховує передусім на добровільні внески донорів, розглядаючи можливе відшкодування збитків Росією як окремий, триваліший процес.

    Теоретично Україна може подати заяву до Реєстру збитків. Проте наразі немає визначеності, чи зможуть міжнародні донори вимагати компенсації власних внесків із російських активів. Це аналітичне припущення, а не офіційна позиція ЄБРР або урядів-донорів: вони публічно не заявляли, що внесені на ремонт кошти мають бути відшкодовані саме в такий спосіб.

    Наслідки пошкодження конфайнмента важливі не лише для України. Основне призначення арки — стримувати поширення радіоактивного пилу, а не гамма-випромінювання. Керівництво ЧАЕС попереджає, що за несприятливого розвитку подій пошкодження старого саркофага може призвести до викиду радіоактивного пилу через негерметичну оболонку. Тараканов заявляв, що вітер може рознести трансуранові елементи за межі зони відчуження, зокрема в інші країни Європи. Державний департамент США також називав потенційним ризиком витік високорадіоактивних матеріалів у Європі, а британський уряд наголошував, що без ремонту корозія може поставити під загрозу результати багаторічних міжнародних інвестицій.

    Водночас радіаційний фон на майданчику залишається стабільним, а ознак безпосередньої радіаційної аварії не зафіксовано. Нинішнє завдання полягає в тому, щоб відновити захисні функції конфайнмента до того, як корозія почне серйозно впливати на його конструкції. Для Росії ця ситуація має два виміри. Перший — відповідальність за наслідки воєнних дій, якщо причетність російських сил до удару буде належно встановлена.

    Українська сторона називає безпілотник російським, але Москва заперечує причетність, а МАГАТЕ не встановлювало винуватця. Другий — ширше питання компенсації збитків, завданих українській інфраструктурі внаслідок повномасштабного вторгнення. Навіть якщо відповідальність за конкретний удар буде юридично доведена, це не означає, що механізм виплат запрацює достатньо швидко, аби профінансувати ремонт конфайнмента в необхідні строки.

    Міжнародна система, яка забезпечила будівництво арки, створювалася для спільного розв’язання проблеми ядерної спадщини Чорнобиля. Тепер її учасникам доводиться фінансувати відновлення споруди після воєнного удару, тоді як інструменти встановлення відповідальності й компенсації залишаються незавершеними. МАГАТЕ може оцінити стан конструкцій і радіаційні ризики, але не визначає винуватців атак. Реєстр збитків може зафіксувати шкоду, але сам не здійснює виплат. Заморожені російські активи залишаються предметом політичних і юридичних переговорів.

    ЄБРР наполягає, що фінансування необхідно забезпечити до кінця 2027 року, аби повноцінні роботи розпочалися у 2028-му. Від цього залежить, чи вдасться відновити конфайнмент без значно дорожчої перебудови. Потребу в коштах уже частково підтвердили міжнародні партнери, але остаточного пакета фінансування немає. Водночас відкладати технічні рішення до завершення юридичних процедур не можна, стан конструкцій погіршуватиметься незалежно від темпів переговорів про компенсації.

  • Чорнобиль знову потребує сотень мільйонів: після атаки РФ захисну арку мають відновити до 2030 року

    Чорнобиль знову потребує сотень мільйонів: після атаки РФ захисну арку мають відновити до 2030 року

    Країни «Великої сімки» (G7) оголосили про намір виділити 260 мільйонів євро на відновлення Нового безпечного конфайнменту Чорнобильської атомної електростанції, який зазнав серйозних пошкоджень унаслідок російського удару в лютому 2025 року. Загальна вартість ремонту становитиме щонайменше 500 мільйонів євро. Водночас міжнародні експерти попереджають: повноцінну роботу захисної споруди необхідно відновити до 2030 року, інакше процес руйнування сталевої конструкції може суттєво ускладнити ремонт та створити додаткові ризики ядерній безпеці.

    Про нові фінансові зобов’язання міжнародних партнерів повідомив міністр енергетики України Денис Шмигаль. Інформацію також офіційно підтвердив Європейський банк реконструкції та розвитку, який координує міжнародні зусилля з відновлення об’єкта.

    За словами Шмигаля, фінансування G7 дозволить перейти до масштабнішого відновлення інфраструктури, пошкодженої внаслідок російської атаки.

    Особливу роль у залученні міжнародної допомоги відіграла Франція. Міністр подякував своєму французькому колезі Ролану Лескюру за сприяння мобілізації коштів.

    Однак оголошених 260 мільйонів євро наразі недостатньо для завершення всіх необхідних ремонтних робіт.

    За попередніми оцінками ЄБРР, загальна потреба становить щонайменше 500 мільйонів євро. Отже, міжнародним партнерам потрібно залучити ще приблизно 240 мільйонів євро, якщо виходити з оголошеної мінімальної вартості.

    Для цього 9 листопада 2026 року в Парижі заплановано спеціальну донорську конференцію під спільним головуванням України, Франції та ЄБРР.

    Що насправді пошкодив російський дрон

    14 лютого 2025 року російський безпілотник влучив у Новий безпечний конфайнмент — величезну сталеву арку, яка накриває зруйнований четвертий енергоблок Чорнобильської АЕС.

    Споруда створена для ізоляції радіоактивних матеріалів і забезпечення безпечного демонтажу старого саркофага, збудованого після катастрофи 1986 року.

    Унаслідок удару виникла пожежа, яка пошкодила зовнішню та внутрішню оболонки конструкції.

    Згідно з технічними даними ЄБРР, у захисній оболонці утворився отвір площею близько 15 квадратних метрів, а загальна площа пошкоджених панелей досягла приблизно 200 квадратних метрів.

    Однак найбільшою проблемою виявилися не лише фізичні пошкодження покриття.

    Російський удар порушив герметичність конфайнменту, а також вплинув на роботу внутрішніх технологічних систем, зокрема вентиляції, кліматичного контролю та кранового обладнання.

    Саме ці системи необхідні для підтримання безпечних умов усередині захисної споруди й майбутнього демонтажу старого саркофага.

    Через пошкодження герметичної оболонки виникла загроза потрапляння вологи всередину конструкції.

    Чому ремонт потрібно завершити до 2030 року

    Новий безпечний конфайнмент проєктували з розрахунком на 100 років експлуатації.

    Арку встановили над четвертим енергоблоком у 2016 році, а повністю ввели в експлуатацію у 2019-му.

    Однак російська атака поставила під загрозу запланований термін служби цієї конструкції.

    За оцінками ЄБРР, порушення роботи систем вентиляції та кліматичного контролю підвищує ризик корозії основних сталевих елементів.

    Якщо повноцінну функціональність конфайнменту не відновити до 2030 року, подальше погіршення стану металоконструкцій може значно збільшити вартість ремонту.

    Банк попереджає, що затягування робіт здатне створити додаткові технічні ризики, а також ускладнити забезпечення безпечних умов навколо зруйнованого реактора.

    Водночас пошкодження конфайнменту не означає автоматичного радіаційного викиду або нової ядерної аварії.

    Після удару 14 лютого 2025 року Міжнародне агентство з атомної енергії повідомляло, що радіаційні показники на об’єкті та за його межами залишалися в межах норми.

    Проте МАГАТЕ наголошувало, що атака спричинила серйозне пошкодження інфраструктури ядерної безпеки, яка потребує відновлення.

    Роботи вже почали готувати

    Важливо, що міжнародні партнери не обмежуються лише оголошенням фінансування.

    16 вересня 2026 року Чорнобильська АЕС та консорціум NOVARKA 2 підписали контракт, який запускає перший етап інженерних робіт.

    До консорціуму входять компанії, пов’язані з початковим проєктуванням і будівництвом захисної арки.

    На підготовчі заходи донори вже погодили виділення 30 мільйонів євро.

    Програма передбачає технічне обстеження, підготовку інженерних рішень, розроблення загальної стратегії ремонту та необхідної документації.

    Окремо міжнародні фахівці мають визначити оптимальні способи відновлення оболонки й критично важливих систем усередині конфайнменту.

    Хто допомагає Україні відновлювати ЧАЕС

    Раніше Велика Британія заявила про додаткове фінансування ремонту захисної споруди.

    Німеччина також оголосила про намір надати до 50 мільйонів євро.

    Європейський Союз і Франція беруть участь у міжнародних програмах, які координує ЄБРР.

    Для акумулювання ресурсів використовується Міжнародний рахунок співробітництва щодо Чорнобиля — спеціальний механізм фінансування проєктів ядерної безпеки.

    Водночас окремі раніше оголошені внески вже можуть входити до чинних міжнародних програм, тому їх не можна автоматично додавати до нових 260 мільйонів євро без уточнення структури фінансування.

    ЄБРР залишається одним із ключових міжнародних партнерів Чорнобильської АЕС.

    Починаючи з 1995 року банк допоміг залучити понад 2,5 мільярда євро міжнародного фінансування для забезпечення безпеки об’єкта та сам надав понад 700 мільйонів євро.

    Чому відновлення ЧАЕС важливе для Європи

    Чорнобильська атомна електростанція залишається об’єктом міжнародного значення навіть після остаточного припинення виробництва електроенергії.

    Усередині зруйнованого четвертого енергоблока зберігаються радіоактивні матеріали, які необхідно ізолювати від навколишнього середовища.

    Новий безпечний конфайнмент створений саме для того, щоб мінімізувати ризики поширення радіоактивного забруднення та забезпечити контрольоване проведення робіт із демонтажу аварійних конструкцій.

    Тому відновлення пошкодженої споруди має значення не лише для України, а й для сусідніх держав.

    Міжнародні партнери розраховують повернути конфайнменту повну функціональність до 2030 року.

    Однак остаточні терміни реалізації проєкту залежатимуть від результатів технічних обстежень, повноти фінансування та безпекової ситуації.

    Оголошені G7 260 мільйонів євро стали важливим кроком до відновлення захисної арки, проте остаточне розв’язання проблеми потребуватиме додаткових коштів і кількох років складних інженерних робіт.

  • Терористи будуть керувати атомною енергетикою світу

    Терористи будуть керувати атомною енергетикою світу

    Іран офіційно увійшов до складу керівних органів Генеральної конференції Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ). Попри активний дипломатичний опір та спроби тиску з боку Сполучених Штатів, більшість держав-учасниць підтримали цю ініціативу під час голосування.

    Головні деталі та контекст призначення:

    • Позиція в комітеті: Іранську сторону офіційно обрано членом Генерального комітету щорічної Генеральної конференції МАГАТЕ (від регіональної групи Близького Сходу та Південної Азії). За кандидатуру проголосували 44 країни.
    • Протистояння зі США: Як зазначив постійний представник Ірану при міжнародних організаціях у Відні Реза Наджафі, Сполучені Штати намагалися заблокувати це рішення через звичну «політику тиску та односторонності», а також перешкоджали поїздкам іранських делегатів (зокрема глави Організації з атомної енергії Ірану Мохаммада Есламі).
    • Процедура та таємне голосування: Через американські заперечення питання винесли на загальне голосування. За підтримки низки союзників іранська сторона ініціювала таємне голосування, за результатами якого країна отримала офіційне затвердження в комітеті, що визначає порядок денний та графік роботи конференції.
    • Реакція Тегерана: У Ірані цей результат назвали «черговою політичною поразкою США» на міжнародній арені.

    Ця подія розгортається на тлі загострення дискусій навколо іранської ядерної програми, дотримання угод про нерозповсюдження та посилення напруженості у відносинах між Заходом і Тегераном у структурах ООН.

     

  • Нафта вже понад $100, у морі атакують судна: Радбез ООН збирається через нову кризу на Близькому Сході

    Нафта вже понад $100, у морі атакують судна: Радбез ООН збирається через нову кризу на Близькому Сході

    Рада Безпеки ООН у четвер, 10 вересня, проведе чергове засідання щодо ситуації на Близькому Сході на тлі різкого загострення війни за участю США та Ірану, нової хвилі атак на судноплавство в Перській затоці та стрімкого подорожчання нафти. Початок засідання запланований на 15:00 за нью-йоркським часом — це 22:00 за Києвом. В офіційному календарі ООН зустріч позначена як 10219-те засідання Ради Безпеки з питання «Ситуація на Близькому Сході».

    Саме формулювання порядку денного залишається широким, тому ООН не називає зустріч окремим «екстреним засіданням щодо Ірану». Однак вона відбувається у момент, коли іранська криза фактично стала одним із головних факторів безпеки для всього регіону. Лише цього тижня протистояння США та Ірану знову різко загострилося: сторони обмінялися ударами по суднах, а Іран повідомив про атаку одразу на десять кораблів поблизу Ормузької протоки після того, як американські сили потопили п’ять іранських нафтових танкерів. Reuters назвав це найбільшою хвилею ударів по судноплавству від початку нинішньої війни.

    Напруження швидко вийшло далеко за межі безпосередньо американо-іранського протистояння. За даними Reuters, Іран також здійснив ракетну атаку на американську військову базу в Йорданії. Йорданська сторона заявляла, що перехопила 18 із 20 ракет і що жертв вдалося уникнути. Одночасно єменські хусити, яких вважають союзниками Тегерана, посилили атаки на територію Саудівської Аравії та енергетичну інфраструктуру регіону.

    Окремим фронтом стала боротьба навколо судноплавства. Ормузька протока є одним із ключових морських маршрутів для світової торгівлі нафтою та газом. До нинішньої війни через неї проходила приблизно п’ята частина глобальних поставок цих енергоресурсів. Через військову ескалацію потоки вже суттєво скоротилися, а страх нових атак змушує трейдерів, перевізників і страхові компанії закладати у ціни дедалі більшу премію за ризик.

    Ринок відреагував майже миттєво. 10 вересня Brent подорожчала приблизно на 5% і піднімалася до $106,60 за барель, тоді як американська WTI сягала $101,21. Це найвищі рівні за кілька місяців. Причиною нового стрибка Reuters називає атаки на танкери, загрози для Ормузької протоки й ризик поширення ударів на ширшу енергетичну інфраструктуру Перської затоки.

    Таким чином, засідання Ради Безпеки проходить уже не просто на тлі локального воєнного протистояння. Наслідки конфлікту безпосередньо відчувають глобальні фінансові та сировинні ринки. Зростання нафтових котирувань посилює інфляційні ризики для США, Європи та держав Азії. На цьому тлі 10 вересня американські фондові індекси також опинилися під тиском: дорогі енергоносії наклалися на вищу, ніж очікувалося, виробничу інфляцію у США.

    Додаткового напруження ситуації додала заява президента США Дональда Трампа щодо іранських ядерних об’єктів. 10 вересня він повідомив, що Вашингтон помітив активність на об’єкті, який американська сторона називає Pickaxe Mountain, поблизу ядерного комплексу в Натанзі. Трамп попередив Тегеран, що США можуть завдати нового удару, якщо вважатимуть ці дії загрозливими. Іран наполягає, що його ядерна програма має мирний характер.

    Ядерне питання в ці дні взагалі повернулося в центр дискусій у системі ООН. Вранці 10 вересня, ще до вечірньої зустрічі щодо Близького Сходу, Рада Безпеки запланувала окреме засідання з питань нерозповсюдження, пов’язане з комітетом, створеним резолюцією 1737 щодо Ірану. Цей комітет відповідає за контроль санкцій, які стосуються іранської ядерної та ракетної програм.

    Санкційний механізм став предметом гострої суперечки між членами Радбезу. Велика Британія, Франція та Німеччина у 2025 році активували так званий механізм snapback, після чого низка попередніх санкцій ООН проти Ірану була відновлена. Росія і Китай оскаржують правомірність цієї процедури й наполягають, що відповідні обмеження мали остаточно припинити дію. Західні члени Ради Безпеки займають протилежну позицію та вважають санкційний комітет чинним.

    Ще один важливий сигнал надійшов 9 вересня від Міжнародного агентства з атомної енергії. Рада керуючих МАГАТЕ проголосувала за передачу питання щодо Ірану до Ради Безпеки ООН через недостатню співпрацю Тегерана з розслідуванням походження слідів урану на незадекларованих об’єктах. За повідомленням Associated Press, це стало першим подібним рішенням щодо Ірану приблизно за два десятиліття. Резолюцію підтримали 23 держави, проти виступили Росія, Китай і Нігер, ще вісім країн утрималися.

    Західні держави окремо звертають увагу на запаси високозбагаченого урану в Ірані. Перед масштабними ударами по іранських ядерних об’єктах МАГАТЕ оцінювало запас урану, збагаченого до 60%, приблизно у 440,9 кг. Це рівень, який суттєво перевищує потреби більшості цивільних програм, але все ще нижчий від приблизно 90%, що вважається збройовим рівнем. Тегеран категорично заперечує намір створити ядерну зброю та заявляє, що його програма має виключно мирний характер.

    Паралельно санкційний тиск продовжує зростати. Велика Британія 8 вересня опублікувала законодавство про посилення обмежень проти Ірану. Нові правила передбачають розширення торговельних і фінансових заборон та відновлення низки секторальних санкцій, які були послаблені після ядерної угоди 2015 року. Лондон пояснює рішення необхідністю тиску на Тегеран через ядерну програму.

    Сам Іран тим часом намагається пом’якшити удар по власній економіці та морській торгівлі. У четвер Тегеран оголосив про тимчасове скасування 10-відсоткового збору для іноземних суден, які перевозять нафту, газ та інші енергетичні товари до або з Ірану. Такий крок має знизити вартість перевезень у ситуації, коли американська морська блокада та військові ризики різко ускладнили іранський експорт.

    Однак дипломатичний вихід із конфлікту поки не проглядається. У червні США та Іран уже домовлялися про припинення атак і повернення до переговорів щодо режиму судноплавства в Ормузькій протоці. Домовленість мала стати основою для ширшого врегулювання, однак у наступні місяці вона почала руйнуватися через взаємні звинувачення, суперечки щодо контролю над протокою, нафтових санкцій та ядерної програми.

    Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш раніше неодноразово закликав Вашингтон і Тегеран повернутися до припинення вогню та дипломатії. Він попереджав, що нова велика ескалація може мати непередбачувані наслідки не лише для Близького Сходу, а й для світової економіки та міжнародної безпеки.

    Тепер увага буде прикута до того, що скажуть члени Ради Безпеки після 22:00 за Києвом. Особливо важливими стануть позиції США, Росії, Китаю, Франції та Великої Британії — п’яти постійних членів із правом вето. Історія попередніх засідань показує глибокий розкол: Вашингтон і його європейські союзники звинувачують Іран у порушеннях ядерних зобов’язань і дестабілізації регіону, тоді як Москва та Пекін критикують американські удари й санкційний тиск та наполягають на поверненні до переговорів.

    При цьому головний ризик уже виходить далеко за межі дипломатичної суперечки. Якщо атаки на танкери, нафтові об’єкти чи порти триватимуть, ціна конфлікту дедалі сильніше відчуватиметься поза Близьким Сходом — від вартості пального і транспорту до інфляції та цін на товари. Brent вище $100 стала одним із найбільш очевидних сигналів того, що регіональна війна знову перетворюється на глобальну економічну проблему.

  • ЗАЕС повернули зовнішнє живлення після майже трьох тижнів блекауту

    ЗАЕС повернули зовнішнє живлення після майже трьох тижнів блекауту

    Тимчасово окупована Запорізька атомна електростанція знову отримує електроенергію із зовнішньої мережі після майже трьох тижнів роботи виключно на аварійних дизель-генераторах. Українські енергетики відновили пошкоджену лінію 330 кВ «Феросплавна-1», а ввечері 7 вересня станцію знову підключили до Об’єднаної енергосистеми України.

    За даними «Енергоатома», 7 вересня о 19:02 власні потреби ЗАЕС заживили від лінії 330 кВ «Феросплавна-1». На момент підключення споживання станції становило 11 МВт.

    Ремонт став можливим завдяки локальному припиненню вогню, погодженому за посередництва Міжнародного агентства з атомної енергії. Роботи виконували українські технічні фахівці в умовах значних безпекових ризиків.

    Майже три тижні без зовнішньої електроенергії

    Запорізька АЕС втратила зв’язок з останньою доступною зовнішньою лінією електропередачі 20 серпня після військової активності на північному боці Дніпра. Відтоді критично важливі системи станції були змушені працювати за рахунок резервних дизель-генераторів.

    Йдеться, зокрема, про обладнання, необхідне для охолодження всіх шести реакторів та басейнів витримки відпрацьованого ядерного палива.

    Хоча всі реактори ЗАЕС перебувають у зупиненому стані ще з вересня 2022 року, це не означає, що електроживлення станції більше не потрібне. Навіть зупинені енергоблоки потребують постійної роботи систем охолодження та контролю.

    Саме тому тривала втрата зовнішньої електроенергії створювала додаткові ризики для ядерної та радіаційної безпеки. «Енергоатом» прямо наголошував, що робота станції виключно на дизель-генераторах є аварійним режимом.

    МАГАТЕ попереджало про небезпечну ситуацію

    За кілька днів до завершення ремонту генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі попереджав, що ситуація на станції стає дедалі небезпечнішою.

    За інформацією агентства, через необхідність економити дизельне пальне кількість працюючих аварійних генераторів протягом останнього тижня скоротили з чотирьох до двох. У результаті доступний для потреб станції обсяг електроенергії майже вдвічі зменшився.

    МАГАТЕ також повідомляло, що насосне обладнання для охолодження почали запускати періодично, а не постійно, щоб утримувати температуру реакторних контурів і басейнів відпрацьованого палива та водночас знижувати споживання електроенергії.

    Агентство запросило у представників станції додаткові дані про роботу насосів і температурні показники реакторів та басейнів відпрацьованого палива від моменту втрати зовнішнього живлення.

    Гроссі тоді наголошував, що атомна електростанція не повинна бути змушена скорочувати роботу критично важливих систем охолодження лише заради економії дизельного палива.

    За оцінкою МАГАТЕ, без відновлення зовнішнього живлення або гарантованого підвезення пального ЗАЕС могла зіткнутися з ризиком повного знеструмлення станції протягом кількох днів.

    Ремонт провели під час локального припинення вогню

    Для відновлення лінії «Феросплавна-1» МАГАТЕ домовилося з Україною та Росією про черговий локальний режим припинення вогню навколо пошкодженої ділянки.

    Він почав діяти 5 вересня. Перед початком безпосереднього ремонту в районі також проводили заходи з розмінування.

    За даними МАГАТЕ, це вже сьоме локальне припинення вогню, організоване за посередництва агентства з початку повномасштабної війни для проведення критично важливих ремонтів поблизу станції.

    Безпосередні роботи тривали близько трьох днів. Їх виконували українські спеціалісти, а представники МАГАТЕ спостерігали за процесом.

    Після завершення ремонту лінію знову ввели в роботу, що дозволило станції припинити повністю залежати від аварійних генераторів.

    Це був черговий блекаут ЗАЕС

    Проблеми із зовнішнім електропостачанням Запорізької АЕС повторюються протягом усього періоду російської окупації.

    За даними МАГАТЕ, втрата живлення 20 серпня стала 26-м випадком повної втрати зовнішньої електроенергії за час війни за підрахунком агентства.

    Українські джерела при цьому в окремих зведеннях рахують події дещо інакше. Суспільне, посилаючись на попередні повідомлення, називало відключення 20 серпня 27-м блекаутом від початку повномасштабного вторгнення.

    Різниця в нумерації не змінює головного: станція регулярно втрачає зовнішнє живлення, а система електропостачання об’єкта залишається надзвичайно вразливою.

    Лише протягом літа 2026 року на ЗАЕС неодноразово виникали проблеми з електроживленням. Станція кілька разів переходила на резервні дизель-генератори після відключення або пошкодження зовнішніх ліній.

    Чому зовнішнє живлення настільки важливе

    Атомна електростанція потребує постійної електроенергії навіть тоді, коли реактори не виробляють електрику.

    Зовнішнє живлення забезпечує роботу систем охолодження, контрольно-вимірювального обладнання, насосів та інших систем, критичних для ядерної безпеки.

    Після зупинки реактора ядерне паливо ще тривалий час продовжує виділяти так зване залишкове тепло. Його необхідно відводити.

    МАГАТЕ зазначає, що через тривалий зупинений стан реакторів ЗАЕС теплоутворення зараз значно нижче, ніж у працюючих енергоблоках. Тому навіть у випадку повного блекауту до потенційного пошкодження палива минуло б значно більше часу, ніж на працюючій АЕС. Але агентство наголошує: допускати такого сценарію все одно не можна.

    Ситуація залишається небезпечною

    Відновлення лінії «Феросплавна-1» суттєво знижує поточні ризики, але не вирішує загальної проблеми безпеки Запорізької АЕС.

    Представники МАГАТЕ, які перебувають на станції, регулярно фіксують військову активність поблизу об’єкта. У звіті від 5 вересня агентство повідомляло, що його команда щодня чула вибухи, нерідко на невеликій відстані від АЕС.

    «Енергоатом» після відновлення електроживлення також наголосив, що повноцінно гарантувати ядерну та радіаційну безпеку найбільшої атомної станції Європи можна лише після її деокупації та повернення під контроль України і законного українського оператора.

    Наразі ж відновлення «Феросплавної-1» означає, що після майже трьох тижнів аварійного режиму ЗАЕС знову має зовнішнє джерело електропостачання і більше не залежить виключно від запасів дизельного палива.

  • «Загроза ядерного інциденту»: «Енергоатом» повідомив про критичний стан безпеки на окупованій Запорізькій АЕС

    «Загроза ядерного інциденту»: «Енергоатом» повідомив про критичний стан безпеки на окупованій Запорізькій АЕС

    ДП «НАЕК “Енергоатом”» випустило офіційне застереження щодо критичного погіршення стану ядерної та радіаційної безпеки на тимчасово окупованій Запорізькій атомній електростанції. За даними українського оператора, систематичні обстріли прилеглої інфраструктури, загроза втрати резервних ліній живлення, відсутність регламентного технічного обслуговування та гострий брак кваліфікованого персоналу ставлять найбільшу АЕС Європи на межу техногенної катастрофи.

    Ключові деталі та фактори ризику

    • Загроза чергового блекауту: На станції зберігається критична залежність від єдиної працюючої лінії зв’язку з українською енергосистемою. Будь-яке її пошкодження змусить станцію знову перейти на дефіцитні дизель-генератори для охолодження реакторів.
    • Технічна деградація обладнання: Через відсутність сертифікованих запчастин та планових ремонтів за регламентом виробника насосне, електричне та вентиляційне обладнання ЗАЕС зношується до критичного рівня.
    • Кадровий дефіцит та тиск: Окупаційна адміністрація продовжує чинити тиск на українських фахівців, які відмовилися підписувати контракти з «Росатомом», а залучений російський персонал не має належної кваліфікації та досвіду експлуатації даного типу блоків.
    • Мілітаризація майданчика: Російські військові продовжують використовувати енергоблоки, машинні зали та прилеглу територію станції як захищену базу для розміщення військової техніки, боєприпасів і підрозділів, блокуючи повний доступ інспекторам МАГАТЕ.

    З заяви ДП «НАЕК “Енергоатом”»:

    «Дії окупантів на Запорізькій АЕС порушують усі сім фундаментальних принципів ядерної та радіаційної безпеки МАГАТЕ. Єдиним шляхом відновлення безпеки є повна демілітаризація станції, виведення російських військ та повернення ЗАЕС під законний контроль “Енергоатома”».

     

  • Небезпечний відлік на ЗАЕС: станція живе на генераторах, МАГАТЕ домагається припинення вогню

    Небезпечний відлік на ЗАЕС: станція живе на генераторах, МАГАТЕ домагається припинення вогню

    Тимчасово окупована Росією Запорізька атомна електростанція вже понад тиждень залишається без зовнішнього електропостачання і змушена підтримувати критично важливі системи за допомогою аварійних дизель-генераторів. За даними Міжнародного агентства з атомної енергії, на самому майданчику ЗАЕС є запас дизельного пального приблизно на десять днів. МАГАТЕ намагається домовитися про локальне припинення вогню, щоб фахівці змогли відремонтувати пошкоджену лінію електропередачі та повернути станції надійне зовнішнє живлення.

    ЗАЕС втратила зв’язок з останньою доступною лінією зовнішнього електропостачання 20 серпня. Йдеться про 330-кіловольтну лінію «Феросплавна-1». МАГАТЕ пов’язує її відключення з військовою активністю на північ від Дніпра. Відтоді електроенергію, необхідну для забезпечення основних функцій ядерної та фізичної безпеки станції, виробляють аварійні дизель-генератори.

    Хоча всі шість енергоблоків найбільшої атомної електростанції Європи зараз зупинені й електроенергію в мережу не виробляють, це не означає, що станцію можна просто знеструмити. Електрика необхідна для роботи систем безпеки, контролю та охолодження реакторів і басейнів витримки відпрацьованого ядерного палива. Саме тому стабільне зовнішнє електропостачання залишається одним із ключових елементів безпечної роботи об’єкта навіть у зупиненому стані.

    За інформацією, яку представники окупаційної адміністрації ЗАЕС передали МАГАТЕ 28 серпня, запасів дизельного пального безпосередньо на майданчику вистачає приблизно на десять днів. Агентство зазначає, що такий рівень відповідає мінімальній нормативній вимозі. Представники МАГАТЕ протягом тижня перевіряли рівень пального у більшості генераторів та оцінювали доступні резерви. За повідомленнями з посиланням на агентство, на майданчику розташовано близько 20 дизель-генераторів.

    Водночас цифру «10 днів» не варто трактувати як прогноз неминучої ядерної аварії через десять діб. Це оцінка запасу пального, який був доступний на майданчику на момент повідомлення МАГАТЕ. Дизель може додатково постачатися, і такі переміщення вже відбувалися. Критичний сценарій виник би у разі одночасної відсутності зовнішнього живлення, неможливості поповнювати запаси пального та відмови резервних джерел електроенергії.

    Саме на цьому наголосив генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Маріано Гроссі. За його словами, наявність дизельного пального має першорядне значення щоразу, коли атомна електростанція втрачає зовнішнє електропостачання. Нинішня ситуація, за оцінкою очільника агентства, вкотре демонструє необхідність надійного зовнішнього живлення та безпечних маршрутів постачання для забезпечення ядерної безпеки.

    Ситуацію ускладнює стан резервів за межами самої атомної станції. Остання поставка дизельного пального до окремого зовнішнього паливного сховища, за інформацією МАГАТЕ, відбулася ще у березні. Чергове постачання планували на травень, однак його відклали через регулярну військову активність у районі. При цьому представники агентства не мають доступу до цього сховища з березня 2025 року — адміністрація окупованої станції пояснює обмеження міркуваннями безпеки.

    Проте певні запаси на ЗАЕС усе ж надходять. МАГАТЕ повідомило, що 26 і 27 серпня його представники спостерігали за транспортуванням кількох десятків тонн дизельного пального з двох інших майданчиків поблизу станції безпосередньо на територію атомної електростанції. Це важлива деталь, оскільки вона означає, що заявлені десять днів не є автоматичним «зворотним відліком» до повного знеструмлення.

    Головне завдання зараз — повернути ЗАЕС зовнішнє електропостачання. Для цього необхідно відремонтувати лінію «Феросплавна-1», однак проведенню робіт заважає військова активність у районі.

    МАГАТЕ повідомило, що працює над організацією локального припинення вогню, яке дозволило б ремонтним бригадам безпечно дістатися до пошкодженої ділянки та провести необхідні роботи. Агентство вже використовувало подібний механізм для ремонту енергетичної інфраструктури навколо ЗАЕС.

    Нинішня ситуація є особливо тривожною ще й тому, що проблеми із зовнішнім живленням ЗАЕС останнім часом різко почастішали. Ще 14 серпня МАГАТЕ повідомляло, що 8 серпня станція ненадовго втратила все зовнішнє електропостачання — це був уже третій подібний випадок лише за один тиждень. Гроссі тоді окремо наголошував на дедалі більшій крихкості системи електропостачання атомного об’єкта.

    А вже 20 серпня сталася нова, значно триваліша втрата живлення. Цього разу підключення до зовнішньої мережі не вдалося відновити протягом кількох годин чи навіть доби — станція залишається на аварійних джерелах уже більше тижня.

    Запорізька АЕС перебуває під контролем російських військ із березня 2022 року. Водночас на майданчику постійно працює місія МАГАТЕ, яка стежить за станом об’єкта та регулярно повідомляє про інциденти, здатні вплинути на ядерну безпеку.

    Останні тижні принесли не лише проблеми з електропостачанням. У заяві від 20 серпня Гроссі повідомляв про серйозні ризики через військову активність навколо станції та про вибух безпілотника, внаслідок якого загинула одна людина та були поранені працівники. Агентство вкотре закликало сторони до максимальної стриманості поблизу ядерного об’єкта.

    Саме сукупність цих факторів — бойові дії, пошкодження ліній електропередачі, тривала залежність від аварійних генераторів та складнощі з безпечним постачанням пального — робить нинішню ситуацію небезпечною. Проте станом на вечір 30 серпня немає повідомлень МАГАТЕ про радіаційну аварію на ЗАЕС або про те, що системи охолодження станції перестали працювати. Аварійні генератори забезпечують необхідне живлення.

    Тому нинішню ситуацію правильніше називати не ядерною аварією, а серйозним погіршенням запасу міцності систем безпеки. Атомна станція такого масштабу не повинна тижнями залежати від резервного джерела живлення, особливо в зоні активних бойових дій.

    МАГАТЕ тепер намагається розв’язати проблему через уже випробуваний механізм — тимчасову домовленість про припинення бойових дій навколо місця ремонту. Якщо її вдасться досягти, ремонт лінії «Феросплавна-1» має повернути ЗАЕС зовнішнє електропостачання. Якщо ж роботи знову буде відкладено, безпека найбільшої атомної електростанції Європи й надалі залежатиме від генераторів, запасів дизельного пального та можливості доставляти його на окупований об’єкт.

  • Трамп схвалив 30-річну ядерну угоду із Саудівською Аравією

    Трамп схвалив 30-річну ядерну угоду із Саудівською Аравією

    Адміністрація президента США Дональда Трампа схвалила масштабну 30-річну ядерну угоду із Саудівською Аравією, яка відкриває для королівства можливість розвивати власну атомну енергетику та збагачувати уран без приєднання до так званого “золотого стандарту” міжнародного контролю Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ). Відповідне рішення вже викликало активні дискусії серед американських політиків та міжнародних експертів, які попереджають про можливі ризики для безпеки Близького Сходу. Про це повідомляють CNN та The Wall Street Journal.

    Згідно з домовленостями, угода діятиме протягом 30 років і передбачає передачу американськими компаніями технологій, інженерного досвіду та технічної підтримки для розвитку цивільної атомної програми Саудівської Аравії. Білий дім планує найближчим часом офіційно направити документ до Конгресу США. За інформацією американських ЗМІ, адміністрація розраховує, що документ без суттєвих труднощів пройде необхідну процедуру схвалення, оскільки противники угоди не мають достатньої кількості голосів для її блокування.

    Раніше команда Трампа відкладала ухвалення остаточного рішення через побоювання щодо можливого загострення ситуації навколо Ірану, а також через ризик політичного спротиву в американському парламенті. Після тривалих переговорів адміністрація все ж вирішила підтримати домовленість, яка є частиною ширшої стратегії Вашингтона щодо зміцнення партнерства із країнами Перської затоки.

    Одним із найбільш суперечливих аспектів угоди стала можливість Саудівської Аравії самостійно збагачувати уран. Хоча технологія використовується для виробництва палива для атомних електростанцій, вона також може бути застосована для створення матеріалів, необхідних для виробництва ядерної зброї. Саме тому експерти з нерозповсюдження ядерної зброї висловлюють занепокоєння, що такий крок може спровокувати нову гонку озброєнь у регіоні.

    Для мінімізації ризиків документ передбачає низку обмежень. Реалізація проєкту відбуватиметься поетапно. На першому етапі спільна американсько-саудівська команда оцінить економічну доцільність будівництва відповідної інфраструктури. Надалі американські спеціалісти самостійно споруджуватимуть необхідні об’єкти, а найбільш чутливі технології не передаватимуться Ер-Ріяду. Крім того, протягом перших десяти років Саудівській Аравії заборонено розробляти власні технології зі збагачення урану, а також закуповувати аналогічні рішення в інших країнах.

    Водночас документ не передбачає приєднання Саудівської Аравії до Додаткового протоколу МАГАТЕ, який вважається міжнародним “золотим стандартом” контролю за мирним використанням атомної енергії. У Ер-Ріяді пояснюють відмову політичними та релігійними міркуваннями. Зокрема, саудівська влада побоюється, що розширені повноваження міжнародних інспекторів можуть призвести до доступу до особливо чутливих об’єктів, включно з королівськими резиденціями чи священним містом Мекка.

    Натомість сторони домовилися про окремий двосторонній механізм контролю, який частково повторює міжнародні процедури, однак не містить положень, неприйнятних для саудівського керівництва. Водночас ці умови ще має розглянути та ратифікувати Рада керівників МАГАТЕ.

    Особливе занепокоєння нова угода викликає в Ізраїлі, який традиційно виступає проти отримання арабськими державами можливостей для здійснення повного ядерного циклу. Побоювання посилюються через нестабільну ситуацію навколо іранської ядерної програми. Раніше кронпринц Саудівської Аравії Мухаммед ібн Салман заявляв, що якщо Іран створить ядерну зброю, королівство також прагнутиме отримати аналогічний потенціал для забезпечення власної безпеки.

    Нова угода стала черговим етапом політики адміністрації Дональда Трампа, спрямованої на поглиблення стратегічного партнерства зі країнами Перської затоки. Раніше президент США вже оголосив про багатомільярдні домовленості з Об’єднаними Арабськими Еміратами, а тепер співпраця із Саудівською Аравією виходить на новий рівень, поєднуючи економічні інтереси, енергетичну співпрацю та питання регіональної безпеки.

  • Трамп відкрив Саудівській Аравії шлях до збагачення урану: чим небезпечна нова ядерна угода

    Трамп відкрив Саудівській Аравії шлях до збагачення урану: чим небезпечна нова ядерна угода

    Президент США Дональд Трамп схвалив угоду про цивільне ядерне співробітництво із Саудівською Аравією, яка може відкрити королівству шлях до створення власних потужностей зі збагачення урану. Домовленість розрахована на 30 років, передбачає участь американських компаній у розвитку саудівської атомної енергетики та найближчим часом має бути передана на розгляд Конгресу США.

    Про рішення американського президента повідомило агентство Associated Press із посиланням на двох поінформованих співрозмовників. Вони не мали повноважень публічно обговорювати документ, який на момент появи повідомлення ще не був офіційно представлений Білим домом. За інформацією агентства, угоду можуть оголосити найближчим часом.

    Одним із найбільш суперечливих положень є можливість спорудження на території Саудівської Аравії підприємства зі збагачення урану. Таке рішення мають ухвалювати після проведення спільного американо-саудівського дослідження. При цьому домовленість не означає, що завод почнуть будувати автоматично, однак уперше створює для Ер-Ріяда правову й технологічну основу для розвитку відповідних потужностей.

    Навіщо Саудівській Аравії атомна енергетика

    Саудівська влада офіційно пояснює інтерес до ядерної енергетики економічною модернізацією та бажанням зменшити залежність внутрішнього енергоспоживання від нафти.

    Королівство залишається одним із найбільших виробників і експортерів нафти у світі, однак значну частину сировини використовує для виробництва електроенергії. Перехід на атомну енергетику може дозволити Саудівській Аравії спрямовувати більше нафти на експорт, диверсифікувати енергетичний баланс і підтримати реалізацію програми економічної трансформації Vision 2030.

    Угода також відкриває перед американськими компаніями можливість отримати багатомільярдні контракти на будівництво реакторів, постачання обладнання, ядерного палива та обслуговування енергетичної інфраструктури.

    За оцінками американських медіа, серед потенційних учасників проєкту може бути компанія Westinghouse. Для Вашингтона це можливість зміцнити позиції американської атомної промисловості та не допустити, щоб саудівські замовлення отримали компанії з Китаю, Росії, Франції чи Південної Кореї.

    Чому збагачення урану викликає тривогу

    Збагачення урану використовується для виробництва палива для атомних електростанцій, однак та сама технологічна база може застосовуватися для поступового отримання матеріалу значно вищого рівня збагачення.

    Саме тому держави, які прагнуть отримати американські ядерні технології, часто погоджуються на додаткові обмеження щодо самостійного збагачення урану та переробки відпрацьованого ядерного палива.

    Найвідомішим прикладом є угода США з Об’єднаними Арабськими Еміратами. Вона отримала назву «золотого стандарту», оскільки Абу-Дабі добровільно відмовився від збагачення урану та переробки палива на власній території. У випадку із Саудівською Аравією такої прямої відмови, за даними американських медіа, немає.

    Це викликає занепокоєння у частини американських законодавців і фахівців із нерозповсюдження ядерної зброї. Вони побоюються, що створена за цивільною програмою інфраструктура за певних політичних обставин може бути використана для військових цілей.

    Додаткової гостроти дискусії надають попередні заяви спадкового принца Саудівської Аравії Мохаммеда бін Салмана. Він публічно допускав, що королівство намагатиметься отримати ядерну зброю, якщо її створить Іран.

    Угода може не передбачати Додаткового протоколу МАГАТЕ

    Ще одним суперечливим моментом є відсутність у домовленості зобов’язання Саудівської Аравії приєднатися до Додаткового протоколу Міжнародного агентства з атомної енергії.

    Додатковий протокол не замінює стандартну угоду про гарантії, а розширює можливості МАГАТЕ перевіряти, чи не веде держава незадекларованої ядерної діяльності. Він надає інспекторам більше інформації, ширший доступ до об’єктів і додаткові інструменти для перевірки мирного характеру ядерної програми.

    Саудівська Аравія є учасницею Договору про нерозповсюдження ядерної зброї та формально зобов’язалася не створювати атомну бомбу. Водночас американська сторона традиційно намагалася закріпити у двосторонніх ядерних угодах додаткові гарантії, які виходять за межі базових міжнародних зобов’язань.

    За інформацією AP і Reuters, нинішній проєкт не містить частини захисних положень, на яких раніше наполягали США. Зокрема, не очікується включення вимоги про обов’язкове застосування Додаткового протоколу МАГАТЕ.

    Угоду розглядатиме Конгрес

    Перед набуттям чинності документ мають подати до Конгресу США відповідно до процедури, передбаченої розділом 123 американського Закону про атомну енергію.

    Такі домовленості створюють правові умови для передачі іншим державам американських ядерних технологій, обладнання та матеріалів. Після внесення документа Конгрес отримує визначений період для його розгляду. За попередньою інформацією, Палата представників і Сенат матимуть 90 днів, щоб спробувати заблокувати угоду.

    Водночас зупинити домовленість буде непросто. Американським законодавцям доведеться ухвалити відповідні резолюції, а для подолання ймовірного президентського вето може знадобитися підтримка двох третин обох палат.

    Очікується, що головними питаннями під час розгляду стануть умови збагачення урану, можливість переробки відпрацьованого палива, механізми американського контролю та відсутність розширених інспекцій МАГАТЕ.

    Чому рішення виглядає суперечливим на тлі Ірану

    Угоду схвалено на тлі гострого протистояння США та Ірану, в центрі якого вже багато років перебуває саме питання збагачення урану.

    Вашингтон звинувачує Тегеран у розвитку потенціалу, який може бути використаний для створення ядерної зброї. Іран наполягає, що його програма має мирний характер і спрямована на енергетику та наукові дослідження.

    Дозвіл Саудівській Аравії розвивати власні збагачувальні потужності може викликати звинувачення у подвійних стандартах: США жорстко обмежують іранське збагачення, але готові допустити подібні можливості у свого стратегічного партнера.

    Критики також попереджають, що ядерні можливості Ер-Ріяда можуть підштовхнути інші держави регіону до перегляду власної політики. Це створює ризик нової технологічної та військово-політичної конкуренції на Близькому Сході.

    Окреме занепокоєння викликає оборонна співпраця Саудівської Аравії з Пакистаном, який уже володіє ядерною зброєю. Хоча підтверджень передачі саудитам військових ядерних технологій немає, сама наявність тісних безпекових зв’язків посилює побоювання щодо майбутнього регіонального балансу.

    Що змінює рішення Трампа

    Для Саудівської Аравії домовленість означає великий дипломатичний успіх. Королівство протягом років відмовлялося погоджуватися на повну заборону збагачення урану й домагалося права самостійно розвивати паливний цикл.

    Попередні американські адміністрації також намагалися пов’язати ядерну угоду з нормалізацією відносин між Саудівською Аравією та Ізраїлем. Нинішня домовленість, за інформацією американських медіа, може не містити такої обов’язкової умови.

    Адміністрація Трампа, ймовірно, розглядає угоду як спосіб утримати Саудівську Аравію в орбіті американського впливу, підтримати власну атомну промисловість і не допустити посилення Китаю чи Росії на саудівському енергетичному ринку.

    Проте остаточні умови стануть відомі лише після офіційного оприлюднення документа. Поки що ключові подробиці ґрунтуються на повідомленнях джерел AP, Reuters та інших американських медіа. Білий дім на момент появи перших публікацій офіційно не представив повного тексту угоди.

    Саме від положень щодо рівня збагачення, контролю за ядерними матеріалами, інспекцій і можливості припинення співпраці залежатиме, чи стане нове партнерство звичайним енергетичним проєктом, чи створить небезпечний прецедент для подальшого поширення чутливих ядерних технологій на Близькому Сході.

  • Ядерна угода Трампа із Саудівською Аравією викликала занепокоєння

    Ядерна угода Трампа із Саудівською Аравією викликала занепокоєння

    Адміністрація президента США Дональда Трампа попередньо погодилася дозволити Саудівській Аравії збагачувати уран без застосування стандартних міжнародних гарантій нерозповсюдження ядерної зброї. Така умова може стати безпрецедентною для американської практики укладання подібних угод і вже викликала дискусії серед американських законодавців та експертів із міжнародної безпеки. Про це повідомляє CNN.

    Йдеться про масштабну угоду щодо цивільної ядерної співпраці між Вашингтоном та Ер-Ріядом, переговори щодо якої фактично завершилися ще у жовтні 2025 року. Попри це документ досі не підписаний президентом США. За інформацією джерел, затримка пов’язана одразу з кількома чинниками. Одним із них стала війна з Іраном, яку, за словами самого Дональда Трампа, було розпочато для того, щоб не допустити використання Тегераном збагаченого урану для створення ядерної зброї. На цьому тлі погодження окремих винятків для Саудівської Аравії виглядає особливо чутливим питанням як для американських політиків, так і для міжнародної спільноти.

    Ще однією причиною затягування процесу називають політичні ризики всередині США. Частина членів Конгресу переконана, що адміністрація навмисно не виносить документ на фінальне затвердження, щоб уникнути двопартійної резолюції несхвалення, яка могла б фактично заблокувати укладення угоди.

    Білий дім офіційно не коментує подробиці домовленостей. У відповідь на запити журналістів адміністрація лише переадресувала до заяви міністра енергетики США Кріса Райта, зробленої ще восени 2025 року. Тоді він повідомив, що сторони досягли домовленостей щодо цивільної ядерної співпраці, яка має сприяти розвитку стратегічного партнерства між двома країнами, просуванню американських ядерних технологій у Саудівській Аравії та водночас забезпечити відданість принципам нерозповсюдження ядерної зброї.

    Втім, саме зміст майбутньої угоди викликає найбільше запитань. За словами джерел CNN, ще на початку року адміністрація Трампа провела закриті консультації з окремими членами Конгресу, під час яких представила основні положення документа. Уже тоді стало відомо, що угода може містити спеціальний пункт, який дозволить Саудівській Аравії здійснювати певний рівень внутрішнього збагачення урану або переробки плутонію. Експерти називають таке рішення безпрецедентним, адже подібних умов у попередніх американських ядерних угодах практично не було.

    Відомо, що майбутня домовленість все ж передбачає певні обмеження, встановлені Сполученими Штатами, однак конкретні параметри цих обмежень наразі не розголошуються. Саме відсутність прозорості щодо механізмів контролю викликає найбільшу стурбованість серед прихильників жорсткого режиму нерозповсюдження ядерної зброї.

    Особливу увагу привертає і той факт, що проєкт угоди не зобов’язує Саудівську Аравію приєднатися до так званого Додаткового протоколу МАГАТЕ, який передбачає розширені можливості міжнародних інспекторів для контролю над ядерними програмами держав. Натомість контрольні механізми планують оформити у вигляді окремої двосторонньої угоди між США та Саудівською Аравією, без застосування стандартних міжнародних процедур.

    Такий підхід суттєво відрізняється від угоди, яку США уклали з Об’єднаними Арабськими Еміратами у 2009 році. Тоді Емірати погодилися не лише на посилений контроль МАГАТЕ, а й повністю відмовилися від збагачення урану та переробки плутонію на своїй території, що стало своєрідним міжнародним стандартом для подібних домовленостей.

    Переговори щодо ядерної співпраці є частиною ширшої стратегії адміністрації Дональда Трампа із поглиблення відносин із державами Перської затоки. Саме цей регіон став одним із ключових напрямків американської зовнішньої політики. Під час попередніх візитів до регіону президент США оголосив про масштабні економічні та оборонні домовленості. Зокрема, Об’єднані Арабські Емірати уклали зі США угоди на суму понад 200 мільярдів доларів, тоді як Саудівська Аравія заявила про намір інвестувати в американську економіку 600 мільярдів доларів. Окрім цього, Вашингтон погодив продаж Ер-Ріяду озброєння на 142 мільярди доларів.

    Паралельно Дональд Трамп неодноразово заявляв про прогрес у переговорах із Тегераном щодо окремої ядерної угоди, стверджуючи, що Іран нібито “певною мірою” погодився з її умовами. Саме тому можливе надання Саудівській Аравії права на обмежене збагачення урану без стандартного міжнародного контролю може стати одним із найрезонансніших рішень американської адміністрації у сфері глобальної ядерної безпеки та вплинути на баланс сил на Близькому Сході.