Росія може залишатися довгостроковою загрозою для Європи навіть у разі завершення війни проти України. Про це йдеться в аналітичних матеріалах, на які посилається The Washington Post, де експерти оцінюють можливі сценарії подальшої поведінки Кремля та ризики для європейської безпеки.
У публікаціях зазначається, що російська армія зазнає значних втрат у війні проти України, а військова кампанія затягується без досягнення ключових цілей Кремля. Це, на думку аналітиків, створює для російського керівництва складну стратегічну ситуацію, у якій одночасно поєднуються воєнне виснаження, економічний тиск і зростання міжнародної ізоляції.
Експерти зазначають, що війна проти України стала для Росії затяжним конфліктом із великими втратами особового складу та техніки. Водночас Україна продовжує отримувати підтримку західних партнерів, а також розвиває власні оборонні технології, зокрема у сфері далекобійних систем і безпілотників.
На цьому тлі європейські країни паралельно посилюють оборонні можливості, збільшують військові бюджети та розгортають нові оборонні ініціативи в межах НАТО. Альянс, за оцінками аналітиків, нарощує присутність від Арктики до Чорного моря, реагуючи на зміну безпекової ситуації в регіоні.
У матеріалах також підкреслюється, що російська економіка, попри тимчасові доходи від енергоресурсів, залишається під значним тиском санкцій і воєнних витрат. Це, у поєднанні з довготривалою війною, може впливати на стратегічні рішення Кремля у майбутньому.
Аналітики звертають увагу, що ускладнюється і зовнішньополітичне становище Росії. Частина традиційних партнерів у Європі втрачає вплив, а міжнародна ізоляція посилюється. Водночас у самій Європі зростає консенсус щодо необхідності довгострокового стримування Росії.
Окремі дослідники, зокрема згаданий у матеріалах аналітик Юджин Румер, у роботі «Агресивна та виснажена: Росія після війни з Україною» описують сценарій, за якого після завершення війни Росія може стати ще більш непередбачуваною та небезпечною для Європи.
Йдеться про ризик того, що накопичені військові ресурси, досвід ведення бойових дій та внутрішня політична динаміка можуть штовхати Росію до більш агресивної поведінки на міжнародній арені. У таких оцінках підкреслюється, що Європа залишається головним напрямком стратегічного інтересу Кремля.
Інші експерти, зокрема Майкл Кофман, звертають увагу на те, що Росія не досягла заявлених цілей у війні проти України та стикається з дедалі більшими труднощами у підтримці темпів наступальних дій. Це, на їхню думку, може впливати на довгострокову стратегію Москви.
У матеріалах також наводяться оцінки, що Росія вже веде елементи гібридної війни проти країн Заходу. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте раніше заявляв, що протягом найближчих років Росія може бути потенційно готовою до застосування сили проти Альянсу, якщо збережеться поточна динаміка конфліктів і мілітаризації.
Окремо експерти звертають увагу на ризики тестування систем колективної безпеки НАТО, зокрема через можливі провокації в Балтійському регіоні. У цьому контексті згадуються сценарії тиску на країни Балтії, а також посилення військової присутності Росії поблизу кордону з Фінляндією.
Також у матеріалах йдеться про те, що Росія може активізувати гібридні інструменти впливу на Європу, включно з інформаційними кампаніями та провокаціями. Подібні оцінки перегукуються із заявами представників українських структур, які наголошують на зростанні інформаційного тиску з боку Кремля.
Зокрема, керівник Центру протидії дезінформації Андрій Коваленко зазначав, що Росія може посилювати дестабілізаційні інформаційні дії проти країн ЄС і НАТО з метою впливу на рівень підтримки України. Водночас він підкреслює, що такі спроби не матимуть стратегічного успіху через адаптацію європейських країн до нових загроз.
Загальний висновок експертів, наведених у матеріалах, полягає в тому, що навіть у разі завершення активної фази війни проти України Росія може залишатися фактором довгострокової нестабільності для європейської безпеки.
Європейські держави, у свою чергу, вже посилюють оборонні можливості та готуються до різних сценаріїв розвитку ситуації. Таким чином, війна в Україні розглядається не як ізольований конфлікт, а як частина ширшої трансформації системи безпеки в Європі.