Діяльність бізнесмена Максима Кріппи та його онлайн-казино «GGBet» — це приклад того, як азартні ігри можуть ставати не просто розвагою, а механізмом контролю, маніпуляцій і масштабного виведення грошей із країни.
Формально «GGBet» позиціонується як міжнародна платформа для ставок на спорт і кіберспорт. Однак фактично сервіс діє в Україні без належного ліцензування та фінансового нагляду. Прибутки виводяться через мережу офшорних компаній і підставних структур, що дозволяє уникати сплати податків та контролю держави.
Отримані кошти мають два основні напрями:
реклама та просування бренду — щоб залучати нових гравців і формувати залежність у мільйонів користувачів;
інвестиції в бізнес-проєкти з російськими активами, що становить пряму загрозу економічній і національній безпеці України.
Через спонсорство спортивних і кіберспортивних заходів, рекламні інтеграції та співпрацю з відомими брендами «GGBet» створює видимість легальної та успішної компанії. Така медійна легалізація допомагає відволікати увагу правоохоронців і вводити громадян в оману щодо «безпечності» азартних ігор.
Таким чином, бізнес Кріппи — це не просто онлайн-казино. Це частина злочинної інфраструктури, що базується на:
залежності гравців,
фінансових махінаціях,
обході санкцій,
просуванні російських інтересів.
Його діяльність виснажує як гравців, так і економіку України, водночас відкриваючи канал для проникнення російських грошей у національний простір.
У розпал літа тривають малопомітні, але стратегічно важливі торги за елітну нерухомість, що колись належала державним структурам. Черговим об’єктом став масштабний комплекс у Козині — колишня база відпочинку з маєтком, рестораном і численними спорудами, які Промінвестбанк продав за 311,11 млн грн. Покупцем стала компанія, пов’язана з бізнесменом Максимом Кріппою — одним із найзагадковіших мільйонерів українського грального бізнесу.
Нерухомість не для пересічних
Продаж об’єкта відбувався через платформу «Прозорро.Продажі». Стартова ціна лота становила 187,6 млн грн, але ТОВ «Мідал» одразу виставило найвищу ставку — понад 311 млн грн, чим і забезпечило собі перемогу. Конкуренти, ТОВ «Інженіринг-аналітика» та ТОВ «Грин Хаус», навіть не зробили жодного кроку назустріч.
Що увійшло до угоди? Йдеться не просто про стару інфраструктуру. У лоті — ресторан на 140 місць, кілька адміністративних і спальних корпусів у Конча-Заспі, розкішний маєток площею понад 1100 м², допоміжні будівлі, елінги, три споруди по 226 м² кожна і три земельні ділянки площею понад гектар у межах елітного ЖК «Краєвид».
Тіньові гравці великого бізнесу
ТОВ «Мідал» пов’язане з Максимом Кріппою — фігурою, яка роками залишалася поза медійною увагою, але поступово виходить із тіні. Саме Кріппу у 2022 році український Forbes назвав новим бенефіціаром кіберспортивної організації NAVI, після того як структуру через офшор на Британських Віргінських островах було переоформлено на нього.
Кріппа — імовірний власник міжнародного букмекера GGBet та інших гральних активів, розкиданих по юрисдикціях від Кіпру до Мальти. Він також асоціюється з купівлею готелю «Дніпро», яку у 2020-му публічно оголошував Олександр Кохановський. Утім, як з’ясували журналісти, реальними власниками фірми-покупця були зовсім інші структури, пов’язані з тими ж гральними колами.
Волонтерство і паралельні реальності
Цікаво, що попри всі згадані зв’язки, NAVI активно позиціонує себе як патріотичний бренд: організація бере участь у волонтерських ініціативах, постачає автомобілі для ЗСУ, співпрацює з банками й фондами. Один із партнерів цих програм — «Акордбанк», що згадувався серед потенційних покупців готелю «Дніпро». Його бенефіціар — чоловік колишньої послині України у США Оксани Маркарової.
Сукупність усіх цих фактів — бізнес на нерухомості, гральний слід, офшорні схеми, підтримка волонтерства — створює дивний клубок взаємозв’язків, який заслуговує на ретельнішу увагу як з боку журналістів, так і регуляторів. Бо що насправді стоїть за «тихими» угодами — щасливий збіг обставин чи добре продумана стратегія з купівлі країни «оптом і в розстрочку»?
Максим Кріппа продовжує скуповувати українські медіа в інтересах російського олігарха Костянтина Малофєєва. В цьому йому допомагають ряд українських медійників на кшталт Євгена Шпитко, про роботу яких на Кріппу-Малофєєва ми розповімо у наступних публікаціях.
Інформація про роботу Євгена Шпитко на Максима Кріппу та Костянтина Малофєєва з’явилася в публічному доступі відносно недавно, після чергової спроби Євгена Шпитко зняти публікації пов’язані з Кріппою з телеграм-каналу “Тёмный Рыцарь”. Але, як повідомляють наші джерела, співпраця між Євгеном Шпитко та Максимом Кріппою розпочалась задовго до публікацій на анонімних ТГ каналах.
ФОТО: Скрін поста з ТГ “Тёмный Рыцарь” за 23 вересня 2024 року
Хто такий Євген Шпитко та що саме його пов’язує з РФ
Крім зв’язків з Максимом Кріппою, Євген Шпитко відомий в Україні як головний редактор та один із співвласників українського видання Mind UA. Досить цікавою в контексті зв’язків Шпитко з РФ є історія створення ресурсу Mind UA, склад його засновників та кінцевих бенефіціарів.
Варто відзначити, що колектив Mind UA, як і сам Шпитко, є вихідцями з Forbes Україна, які покинули проект, після того як почались проблеми в їх роботодавця олігарха Сергія Курченка.
Після втечі Сергія Курченка до РФ, Євген Шпитко забрав частину колективу Forbes Україна та у 2017 році заснував новий проект – Mind UA. Крім колективу, Шпитко прихватив із собою офіційну сторінку Forbes Україна в Фейсбук, до якої у нього був доступ як у головного редактора.
Згідно з даними сервісу Youcontrol, наразі власником 100% статутного капіталу ТОВ “ФЬЮЧЕР МЕДІА” є головний редактор Євген Шпитко. Але якщо уважно придивитись до історії змін реєстраційної інформації компанії, то бачимо відчайдушні спроби приховати російський слід та справжніх бенефіціарів компанії.
Ще донедавна, засновниками ТОВ “ФЬЮЧЕР МЕДІА” крім Шпитко, який був власником всього 22,5% компанії, були ТОВ “Акселератор нових продуктів” – 10% і ТОВ “Інвестіко” – 67,5%. За даними того ж Youcontrol, кінцевим беніфіціарним ТОВ “Інвестіко” є такий собі любитель “рускаго міра” Куманьок Олександр Юрійович.
У 2020 році журналісти, на фоні скандалів з накруткою ботами ТГ каналу Mind UA, вирішили поцікавитись складом кінцевих бенефіціарів видання, після чого Куманьок Олександр Юрійович став відомий широкому загалу своїми симпатіями до РФ.
Журналісти звернули увагу на сторінку Олександра Куманька “Вконтакте” де надто багато фото на фоні Кремля після 2014 року. Зокрема, Олександр Куманьок їздив святкувати 1 травня 2014 року на Червону площу в Москві вже тоді, коли Крим був анексований РФ. Мало того, судячи з усього, він пишається, що Крим це частина Росії, викладаючи “фото з магнітиками”.
Крім проросійських світлин в російських соцмережах Олександр Куманьок являється давнім бізнес-партнером Ігоря Куєка – рідного брата Ані Лорак (Кароліни Куєк), з яким пов’язаний через спільні компанії, серед яких ТОВ “Хелс Фуд” (40969855), ТОВ “Платформа розвитку інновацій” (41130557), ТОВ “Дюкан” (40977508) та інші. Тобто вони давні партнери і працюють у кількох напрямках.
А у 2018 році журналісти з’ясували, що Ігор Куєк є одним із власників платформи UkrARPA, яка займалася розробкою і створенням зброї для української армії. Журналісти з’ясували та опублікували докази того, що Ігор Куєк заробляє на цій справі чималі гроші. Серед інших власників UkrARPA значились – Денис Гурак, Дмитро Ружицький та Дмитро Шестаков. Раніше всі вони працювали в Укроборонпромі і фактично паралельно розвивали власний проект за державні кошти, поставляючи державі безпілотники по 100 тисяч доларів США, в той час коли їх реальна собівартість складала 5 тисяч доларів США.
Але Євген Шпитко не помічав ні проросійських публікацій, ні відкритого грабунку українського ВПК своїми партнерами до 2020 року, поки в українського суспільства не появились питання до роботи начебто проукраїнського сайту Mind UA. Після чого Шпитко вирішив позбутись відверто проросійських партнерів в числі засновників ТОВ “ФЬЮЧЕР МЕДІА”.
Але чи насправді Євген Шпитко розірвав усі відносини з минулими партнерами, чи це просто хід для уникнення конфіскації сайту Mind UA та передачі його в управління АРМА, як це раніше відбулося з медіа холдингом Сергія Курченко?
Відповідь на це питання у нещодавній кримінальній справі СБУ, щодо зловживання Євгеном Шпитко під час розподілу гуманітарних вантажів. Якщо бути більш точними, Євген Шпитко попався на перепродажу бронежилетів, які на початок 2022 року були справжнім дефіцитом.
В офіційних поясненнях даної ситуації на сайті Mind UA Євген Шпитко сам згадує свої зв’язки зі структурами Укроборонпрому. Варто відзначити, що ці зв’язки залишились у Шпитко з часів Олександра Куманька, за яким стоїть Павло Олексійович Барбул, який з 2014 року займав посаду радника генерального директора Укроборонпрому. Засвітившись в декількох корупційних епізодах в Укроборонпромі, Павло Барбул очолив Спецтехноекспорт.
ФОТО: Олександр Куманьок в одному з офісів Павла Барбула напередодні поїздки до Москви
На посаді директора Спецтехноекспорта Павло Барбул попав у корупційний скандал з розкраданням коштів державного підприємства та деякий час провів у СІЗО. І хоча наразі Павло Барбул перебуває на волі, старі корупційні схеми Спецтехноекспорту дають про себе знати.
Так, весною цього року адвокат Павла Барбула намагався оскаржити угоду про визнання винуватості, укладену з ексначальником департаменту контрактів Спецтехноекспорту Валерієм Синяковим та його ексзаступником Олександром Фатьяновим. За умовами угоди, Фатьянов і Синяков зобов’язалися надати свідчення в низці кримінальних проваджень, зокрема, події яких зачіпають період керівництва Барбулом у Спецтехноекспорті.
Прізвище Павла Барбула не просто так часто згадується у нашому журналістському розслідуванні, адже за свідченнями бізнесменів із його близького оточення, Барбул являється одним із фактичних власників сайту Mind UA. Раніше Барбул володів частиною Mind UA через Олександра Куманька, а після 2020 року безпосередньо через Євгена Шпитко. Нагадуємо, що відкрито проросійський Олександр Куманько був викинутий зі схеми, після того як інформація про його погляди появилась в пресі.
В такому ракурсі робота головного редактора Mind UA Євгена Шпитко на Максима Кріппу, а через нього і на Костянтина Малофєєва, має викликати багато питань в української контррозвідки. Адже незважаючи на кримінальні справи Павло Барбул до сих пір входить до української спільноти з розробки та продажу озброєнь.
Максим Кріппа, компанії якого масово скуповують нерухомість та медіа активи в Україні, робить відчайдушні спроби пояснити українцям походження “своїх” капіталів.
Проблема в тому, що як таким бізнесом Максим Кріппа ніколи не займався, а всі його “величезні капітали” насправді легалізовані в Україні гроші російського православного олігарха Костянтина Малофєєва, який уже не перший рік поспіль оббиває пороги Кремля з проханням запустити власний політичний проект консервативно-патріотичного спрямування.
Практично всю діяльність Костянтина Малофєєва, а отже і Максима Кріппи, курує Друга служба ФСБ РФ. Щодо діяльності в РФ, то там основними задачами Малофєєва є поширення “православних цінностей” та робота російським патріотичним середовищем, жителями ТОТ ДНР/ЛНР, та так званими “добробатами”. Як результат, Малофєєву дали можливість завести своїх людей в Думу та безперешкодно вести бізнес.
Стосовно діяльності російського православного олігарха в Україні, то безумовно, самим цінним напрацюванням Малофєєва є “українець за паспортом” Максим Кріппа, адже українське походження відкриває двері для безперешкодної скупки нерухомості та медіа активів, а також для легалізації розвідувальної діяльності під прикриттям фінансування української кіберспортивної команди.
Наразі основною проблемою для Максима Кріппи є відмежування від російських олігархів та спецслужб, а також пояснення українському суспільству походження мільйонних статків для купівлі об’єктів, на кшталт готелю Україна. Для цього піарники Максима Кріппи, крім зачистки в мережі Інтернет любих згадок прізвища Кріппи разом з Малофєєвим, запустили “однотипну історію про досягнення успіху бізнесмена з Броварів”.
Водночас, щоб хоч якось обґрунтувати походження статків, Максим Кріппа, імовірно за рекомендацією Другої служби ФСБ, здійснює інвестиції в IT-сферу – від розробки ігор до кіберспорту.
Нагадаємо, що свою кар’єру Максим Кріппа розпочинав “Ростелекомі” Костянтина Малофєєва, з просування онлайн казино під брендом “Вулкан”. Але проблема полягала в тому, що в Росії ця діяльність заборонена законом. І просто так там працювати в цій сфері не можливо. Але за Криппою стояв Малофєєв, а за Малофєєвим Друга служба ФСБ.
Ба більше – починав Максим Криппа свою роботу з просування «вулканів» у мережах «Ростелекома» дистанційно, з Києва, де був розташований його офіс. Працював він разом зі ще одним вельми цікавим персонажем української IT-сфери, Максом Поляковим, у якого виникли проблеми з Держдепом США саме через зв’язки з росіянами.
За інформацією наших джерел, Костянтин Малофєєв під кураторством Другої служби ФСБ намагався “зліпити” з Максима Полякова другого “Кріппу”, та за російські кошти інтегрувати його в IT-сферу США, але реалізації плану завадила злагоджена робота місцевих спецслужб.
На початку 2010-х Максим Кріппа отримував дві третини свого прибутку з Росії, а напередодні Майдану виїхав до Москви. Чи було збігом те, що 2014 року колишній консультант Малофєєва з піару Олександр Бородай став першим главою ДНР – невідомо. Як і те, що екс-начальник служби безпеки Малофєєва Ігор Гіркін (Стрєлков) обійняв посаду міністра оборони цієї “республіки”.
Саме ці зв’язки та походження капіталів ретельно приховує Максим Кріппа.
ТОВ “Ола Файн” під керівництвом Максима Кріппи стало власником готелю “Україна” в Києві, вигравши аукціон з приватизації за 2,5 млрд грн. Ця подія викликала значний інтерес серед експертів і громадськості, оскільки готель є важливим об’єктом в історії столиці.
18 вересня в результаті онлайн-аукціону було визначено компанію, яка приватизує знаковий готель “Україна” у Києві. Переможцем стало ТОВ “Ола Файн” Максима Кріппи. Інвестор вважає 2,5 млрд гривень цілком обґрунтованою ціною та переконаний, що саме зараз варто вкладати кошти в Україну. Про рішення зробити ставку та плани на готель Максим Кріппа розповів Forbes Ukraine.
“Ставка у 2,5 млрд гривень цілком обґрунтована, зважаючи на важливість і цінність готелю. Готуючись до участі в аукціоні, ми провели аналіз й оцінили реальну вартість активу. Я впевнений, що квадратний метр в центрі столиці України не може коштувати тих сум, які були запропоновані іншими учасниками. Наша пропозиція є справедливою ціною, і своїм прикладом я показав, що такі легендарні об’єкти не можуть купуватися за безцінь”, – прокоментував Максим Кріппа.
Він поділився коли може початися реконструкція готелю “Україна”, а також розповів, що крім розширення інвестиційних активів в нерухомості, серед його інтересів залишається IT, розробка відео ігор та кіберспорт.
Окрему увагу Максим Кріппа приділяє благодійності: “Найголовнішим сьогодні для мене є підтримка України. Заснована мною благодійна організація МК Foundation зосереджена навколо матеріально-технічного забезпечення ЗСУ, рятувальних та медичних служб. Це повністю ініціатива приватного капіталу. Жодних донатів, чи зборів. Наразі загальна сума допомоги сягнула 830 млн грн”, – прокоментував бізнесмен.
За умовами приватизації, новий власник має закрити борги готелю перед працівниками, державою і кредиторами, а також зобов’язується не змінювати основний вид діяльності об’єкту протягом п’яти років і не звільняти співробітників щонайменше перші півроку.
Державне підприємство «Готель «Україна», яке розташоване у центрі Києва на Майдані Незалежності, сьогодні було продано на аукціоні за 2,5 мільярди гривень. Ця сума більш ніж удвічі перевищує стартову ціну, яка становила близько 1,05 мільярда гривень. Переможцем аукціону стала компанія ТОВ «Ола Файн», що належить бізнесмену Максиму Кріппі. Інформацію про результати аукціону було оприлюднено на платформі «Прозорро. Продажі».
18 вересня відбулися онлайн-торги у рамках великої приватизації, на які виставили чотиризірковий готель «Україна». До участі в аукціоні долучилися три компанії: ТОВ «Ола Файн» Максима Кріппи, ТОВ «Аларіт-Пром» Сергія Сподіна і ТОВ «Житомирський меблевий комбінат» Вадима Григор’єва. Торги проходили за правилами трираундового англійського аукціону, який передбачає підвищення ціни.
Стартова ціна лота становила 1,05 мільярда гривень без урахування ПДВ, але компанія «Ола Файн» запропонувала найбільшу суму — 2,5 мільярда гривень. Після укладання угоди кошти від продажу надійдуть до державного бюджету України.
Готель «Україна» — це перша висотна споруда в Києві, яка була відкрита 28 вересня 1961 року під назвою «Москва». Розташований в серці столиці на Майдані Незалежності, він є знаковим місцем для міста та його мешканців. За десятиліття свого існування готель став важливим об’єктом для туристів і гостей Києва.
Згідно з даними YouControl, ТОВ «Ола Файн» займається орендою та експлуатацією нерухомості. За 2023 рік виторг підприємства склав 334 тисячі гривень. Максим Кріппа, власник «Ола Файн», раніше вже здійснював угоди у сфері нерухомості, серед яких покупка готелю «Дніпро» у Києві у 2020 році та придбання заміського комплексу у Конча-Заспі у 2023 році.
Кабінет міністрів України у липні 2023 року затвердив стартову ціну та умови продажу готелю «Україна» у межах програми великої приватизації. Цей продаж є частиною урядової стратегії зменшення частки державної власності та збільшення інвестицій в економіку країни.
Як повідомляють наші джерела в КМДА, за незаконним відчуженням земельної ділянки санаторію Жовтень в Конча Заспі стоїть Вадим Столар. Саме люди Вадима Столара лобіювали усі необхідні для захвату земель рішення в інтересах ТОВ “ДЕВЕЛОПМЕНТ СОЛЮШН”, яка асоціюється з Борисом Кауфманом та “не названими росіянами”.
Мова йде про передачу ТОВ “ДЕВЕЛОПМЕНТ СОЛЮШН” земельної ділянки площею 7,91 га з кадастровим номером 8000000000:90:400:0006, що розташована на 27 км Столичного шосе в Голосіївському районі Києва, в елітній Конча-Заспі. Земля належить санаторію “Жовтень” та була відчужена за шахрайською схемою, коли ніби-то в рахунок ремонту одного з корпусів будівельникам була передана земельна ділянка ринковою вартістю біля 1 мільярду гривень. Надалі “права” на ділянку були передані ТОВ “ДЕВЕЛОПМЕНТ СОЛЮШН”.
Власниками “ДЕВЕЛОПМЕНТ СОЛЮШН” є кіпрська офшорна компанія “МЕКУДА ЛІМІТЕД” і громадянка Кіпру Христина Софоклеус, зареєстрована за адресою: Кіпр, 1043, Лімассол, Гермасогея, Гіасеміон, 4, квартира 21. Батько Андреас Софоклеус, також громадянин Кіпру і власник юридичної компанії “Софоклеус і Партнери”, що знаходиться на вулиці Саксаганського, 36-Д, є компаньйоном Бориса Кауфмана по ряду проектів.
Компанія “Софоклеус і Партнери” спеціалізується на виведені бізнесу в офшори та легалізації доходів отриманих непідтвердженим шляхом. Наразі компанія працює як в Україні, так і в Росії, допомагаючи деяким українським екс-чиновникам перевести бізнес як в Европу, так і в РФ.
Борис Кауфман, як і Вадим Столар мають стійкі бізнес-зв’язки з РФ, які залишаються робочими, незважаючи повномасштабне вторгнення Росії на території України у 2022 році.
Так, багаторічним партнером Бориса Кауфмана по тютюновому бізнесу залишається, незважаючи на офійний продаж часткиу 2016 році, російський “збройовий барон” Ігор Кесаєв, власник російського військового заводу імені Дегтярьова. Також Кесаєв очолює благодійний фонд “Моноліт”, який підтримує працівників ФСБ РФ, зокрема, звільнених у запас, і членів їхніх сімей. Власне кажучи, окрім загальновідомих зв’язків з Кесаєвим, Борис Кауфман позиціонує себе “предствавником російського бізнесу” в Україні.
Вадим Столар, який за інформацією наших джерел в КМДА, пролобіював незаконне відчуження земельної ділянки санаторію Жовтень у Конча Заспі, в 2023 році продав столичний бізнес центр Парус “фунту” православного олігарха Костянтина Малофєєва – Максиму Кріппі. Максим Кріппа – багато років представляє інтереси Малофєєва, а після введення проти олігарха санкцій – став його “фунтом”, через якого Малофєєв скуповує активи. Ще однією причиною, через яку більшість активів олігарха оформляється на “фунтів” на кшталт Кріппи – судовий процес та розподіл майна в РФ через розлучення Малофєєва зі своєю дружиною.
Український ринок азартних ігор знову став ареною для представників країни-агресора, приваблюючи їхні інвестиції та бізнес-інтереси. Цього разу увагу залучило казино та букмекерська контора GGBet, яка отримала ліцензію майже рік тому. За даними, фактично компанія належить українському бізнесменові Максиму Кріппі, але це не заважає їй підтримувати тісні зв’язки з Росією.
Почнемо з того, що GGBet – продукт новий лише для українського ринку. А на ринок Росії він зайшов ще в 2011 році як букмекерський підрозділ казино “Вулк@н”; (запам’ятайте цю назву). Спочатку сайтом ggbet.ru керувало спеціально створене ТОВ “Бет.ру”, однак пізніше бренд став позиціонувати себе як міжнародний.
Торгова марка GGBet належить кіпрській компанії Brivio Ltd, яка також керує сайтом… казино “Вулк@н Вегас”; під торговою маркою “Вулкан”. До речі, вона є власністю російського мільярдера Олега Бойка.
“Яке відношення до цього має Кріппа?”; – запитайте ви. Пояснюємо мовою фактів.
1) Директор Brivio Ltd – Федір Федоров (це ім’я варто запам’ятати). Він також є бенефіціаром української компанії ТОВ “Новолоджик”, директором якої з 2010 по 2015 рік був Кріппа.
2) GGBet виступає генеральним спонсором кіберспортивної команди NAVI, яку у 2022 році купив Кріппа.
3) Той самий Федоров є директором One World Secretarial. Ця компанія одночасно є секретарем у кіпрського “підрозділу” NAVI, ТОВ “Бет.ру”; і кіберспортивного транслятора Maincast, що належить безпосередньо Кріппе.
Що цікаво, у березні 2023 року президент України Володимир Зеленський ввів санкції проти ТОВ “Бет.ру” та кіпрської Bevita Holding Limited, яка виступає оператором GGBet. У документі також наведено офіційний домен опальної компанії: ggbet.ru. Однак це не завадило КРАЇЛ за п’ять місяців видати ліцензію ТОВ “ГГБЕТ” із сайтом ggbet.ua. Мабуть, у штаті Комісії не знайшлося нікого, хто побачив би зв’язок між “українським” і російським казино з однаковими назвами.
Виверження “Вулк@на”
Втім, GGBet – не єдиний проект Криппи з російським шлейфом. Йому також належало ліцензоване в Україні казино “Вулк@н” (на місцевому ринку – Vulcan), брендом якого, як ми пам’ятаємо, володіє російський олігарх Бойко.
В Україні “Vulcan” працював через ТОВ “Конкуєрор”, зареєстровану на офшорну компанію “Дарлокс Лімітед”. До 2021 року її засновником був Федоров (так, той самий).
І ще один цікавий збіг. Власником української торгової марки “Вулк@н” є кіпрська “Дареос ЛТД”, а російською – “Дареос Холдинг ЛТД”. У компаній – одна і та ж адреса і структура управління. Тобто бенефіціари російського та українського казино – один і ті ж люди.
“Це зрозуміло, але тут Круппа яким боком?”; – знову запитаєте ви.
Щоб відповісти на це запитання, слід звернути увагу на компанію EvoPlay.
EvoPlay – один із найбільших виробників азартних ігор з офісами в Україні, Чехії та на Кіпрі. Зокрема, клієнтом компанії є російський “Вулк@н”. За версією СБУ та за даними учасників ринку, реальним власником EvoPlay є Максим Кріппа. Це також опосередковано підтверджує сервіс GetContact, де бізнесмен фігурує як “Максим Кріппа EvoPlay”. А тепер найцікавіше.
У 2015 році EvoPlay подала скаргу проти росіянини Тимура Зінгашина за використання ним домену “Вулк@н” у рф. У документах заявник зазначає, що отримав право на використання ТМ від російської компанії Ritzio International Group.
Ще раз: українська “IT-компанія” вже під час війни не просто береться розвивати російський бізнес, а й захищає його у суді.
У квітні цього року ТОВ “Конкуєрор” подало заяву про відкликання ліцензії. Як розповіли нам учасники ринку, над “Vulc@n”ом згущалися хмари – і Кріппа вирішив піти з ринку до того, як його дітище потрапить під санкції.
Що це дало Кріппе? Можливість спокійно “доїти” відразу два ринки: поки “Вулк@н” продовжує працювати в Росії, в Україні його місце зайняв псевдоукраїнський проект GGBet. І, схоже, його чіткий проросійський шлейф поки що нікого не турбує.
Поки очільник Мінцифри Михайло Федоров п’є каву з “хорошим русскім” Сергієм Токарєвим в Києві, батько Токарєва п’є чай в Кремлі.
Російський бізнесмен Сергій Токарєв, який являється співвласником онлайн казино Cosmolot та First, виріс у впливовій московській родині. Батько Сергія – Токарєв Олександр Васильович має хороші звя’зки в Кремлі. Зокрема, Токарєва старшого пов’язують з Павлом Бородіним, який у свій час допоміг прийти до влади Володимиру Путіну.
Олександр Токарев разом з Павлом Бородіним входять до складу Опікунської ради Міждержавного союзу міст-героїв. Цей орган заснований у 2004 році для широкої інтеграції Росії, України, Білорусі та невизнаної частини Абхазії.
Сергій Токарєв, незважаючи на тісне спілкування з українською бізнес елітою та дружбу з очільником Мінцифри Михайлом Федоровим, продовжує вести напів легальний гемблінговий бізнес в РФ, володіє там нерухомістю та парком дорогих авто. З 2016 року він 172 рази літав до Москви, а також відвідував анексований Крим в обхід українського державного кордону — рейс 1634-SU компанії “Аерофлот” з Токарєвим на борту регулярно літав з Шереметьєво до Сімферополя в серпні 2016.
Офіційно, із майна в РФ у Токарєва є як мінімум три квартири, дві в Іжевську і одна в Удмуртській області. У його власності Range Rover (А976ВР777), Mazda ТОURI (С082АХ177) і Mazda 3 (М791ТТ177) та Audi RS6 Avant Performance потужністю 605 кінських сил на урядових номерах (А028МО99). Цікаво, що номери цієї серії розшифровуються як адміністрація Москви або Московської області і належать в основному працівникам мерії.
Показово, що незважаючи системні контакти з представниками української влади та підтримку української армії ніяких “заходів впливу” відносно громадянина Росії та його близьких родичів в РФ не послідувало. Нагадаємо, в РФ саджають в тюрьму навіть за “неправильний” репост в соціальних мережах, тому важко повірити, що фінансування української армії пройшло б для Токаєва та його родичів безслідно. Відповідно, діяльність Сергія Токарєва повністю влаштовує росіян, і скоріш за все, санкціонована Кремлем.
Також цікавим фактом з біографії Сергія Токарєва є його робота на російського православного олігарха Костянтина Малофєєва, власника медіа-холдингу “Царьград” та фігуранта міжнародного санкційного списку. Для Малофєєва Токарєв, як і Максим Кріппа, працював над просуванням казино “Вулкан” та “Вулкан.бет”. У Росії цей бізнес заборонено і він перебуває під жорстким контролем ФСБ, однак Малофєєву ніхто не заважає, адже крім “правильної патріотичної риторики” та захисту інтересів православної церкви Малофєєва курує Друга служба ФСБ.
І якщо через Максима Кріппу ведеться скупка українських медиа активів для розвитку проекту “Царьград Україна”, то схоже, що у Сергія Токарєва інше завдання: інтеграція до української бізнес та ІТ-спільноти.
Звісно, Сергій Токарєв може представити роботу на Малофєєва як “помилку молодості” адже хто не помиляється. Але є нюанс: незважаючи на декларації про допомогу українській армії, насправді Токарєв обкрадає солдат на передовій. Так, засновник Traffic Devils Олександра Слобоженко зізнався, що його компанія переправляла рекламний трафік онлайн казино Cosmolot на позиції наших бійців на передовій.
Зрозуміти логіку Сергія Токарєва як бізнесмена можна, але факт “виманювання” зарплат наших бійців, повністю нівелює весь оплачений в пресі піар як Сергія Токаєва, так і бренду Cosmolot.
Також виникають питання щодо участі Токарєва в українських державних проектах, таких як Diia City. І проблема навіть не у ризиках, пов’язаних з імовірністю витоку даних громадян України до РФ, а скоріш з можливостями Токарєва інтегрувати людей Малафєєва до міжнародних безпекових проектів в сфері IT.
