Golosnovinua.com

Позначка: малий бізнес

  • Гранти для бізнесу поставили на паузу: у бюджеті не вистачає грошей на виплати

    Гранти для бізнесу поставили на паузу: у бюджеті не вистачає грошей на виплати

    Українські підприємці, які розраховували на державне грантове фінансування, можуть отримати гроші пізніше, ніж планувалося. На тлі напруженої ситуації з державним бюджетом уряд почав переносити частину видатків, і тепер проблеми торкнулися не лише великих інфраструктурних проєктів, а й програм підтримки бізнесу.

    Про перенесення фінансування грантів повідомила голова Комітету Верховної Ради з питань бюджету Роксолана Підласа. За її словами, на пізніший термін відтерміновано не тільки капітальні видатки держави, а й виплати за грантовими програмами для підприємців. Водночас конкретної дати, коли всі відкладені виплати мають бути відновлені, публічно не названо.

    Тому говорити про повне скасування грантових програм наразі немає підстав. Йдеться саме про перенесення фінансування через нестачу ліквідності в бюджеті, а не про ліквідацію «Власної справи» чи анулювання вже затверджених державою програм підтримки підприємництва.

    Ситуація виглядає особливо контрастно через те, що лише на початку вересня держава суттєво розширила можливості для підприємців. 9 вересня Міністерство економіки та довкілля офіційно оголосило про запуск «Власної справи 2.0», де максимальний розмір гранту для масштабування бізнесу збільшили до 2,5 млн грн.

    За новими правилами програму фактично розділили на два напрями. Для тих, хто тільки відкриває бізнес, передбачена базова підтримка від 100 до 300 тис. грн із можливістю збільшити її до 500 тис. грн завдяки бонусам. Для підприємств, які вже працюють і планують масштабування, базова сума становить від 500 тис. до 1,5 млн грн, а максимальна з урахуванням додаткових коефіцієнтів може сягати 2,5 млн грн. Для цього напряму однією з умов є створення щонайменше одного нового робочого місця.

    Бонусне фінансування передбачено, зокрема, для ветеранського бізнесу, внутрішньо переміщених осіб, релокованих підприємств, компаній на прифронтових територіях, бізнесу, який відновлює знищені внаслідок російської агресії активи, а також підприємств у пріоритетних для держави секторах.

    До таких секторів Мінекономіки відносить промисловість, енергетику, транспорт і логістику, агропромисловий комплекс, оборонно-промисловий сектор, кібербезпеку, будівництво, ІТ, перероблення відходів, економіку догляду, окремі освітні проєкти, креативні індустрії та низку інших напрямів.

    Масштаб програми вже значний. За офіційними даними Міністерства економіки, за чотири роки існування «Власної справи» державну підтримку отримали понад 42 тисячі українців, а загальна сума грантів наблизилася до 12 млрд грн. Завдяки програмі було створено понад 60 тисяч робочих місць.

    Лише в межах однієї з останніх хвиль 2026 року 345 підприємців мали отримати майже 118 млн грн, а реалізація їхніх проєктів повинна була створити близько 550 робочих місць. Тому навіть тимчасова затримка фінансування може бути відчутною для малого й середнього бізнесу, особливо якщо підприємці вже розраховували на державні кошти при плануванні закупівель обладнання, оренди чи розширення виробництва.

    Причина нинішньої ситуації значно ширша за саму грантову програму. За даними, які наводить Delo із посиланням на Підласу, за січень–серпень 2026 року загальний фонд державного бюджету без урахування грантів отримав приблизно на 33,1 млрд грн менше від плану. Майже половина цього відставання — близько 15,6 млрд грн — припала лише на серпень.

    Ще одна проблема — графік міжнародного фінансування. Україна значною мірою покриває невійськові видатки бюджету коштами міжнародних партнерів, тоді як власні доходи держави у великому обсязі спрямовуються на оборону та безпеку.

    Раніше Nenka.info писала, що за перше півріччя 2026 року міжнародні партнери профінансували понад третину видатків загального фонду держбюджету, тоді як на сектор безпеки та оборони припадало близько 63% усіх видатків загального фонду.

    Оборона «з’їла» 63% бюджету: чому Україна залежить від міжнародної допомоги

    Нинішні проблеми вже торкнулися й інших напрямів державних витрат. Через затримки із зовнішнім фінансуванням Мінфін переніс частину капітальних видатків, які планувалося здійснити у вересні–листопаді, на грудень. Серед них були й витрати, пов’язані з підготовкою енергетичної інфраструктури до зими.

    Раніше Nenka.info повідомляла, що було перенесено близько 39 млрд грн, передбачених, зокрема, на енергозахист та інші капітальні потреби.

    На зиму грошей не вистачає: Мінфін переніс 39 млрд грн на енергозахист і укриття

    Напруження вже відчув і великий інфраструктурний бізнес. Група компаній «Автострада» 17 вересня заявила про призупинення робіт на державних об’єктах через проблеми з фінансуванням. Згодом власник компанії Максим Шкіль заявив, що борг держави за виконані роботи становить близько 15 млрд грн. Ці заяви компанії ілюструють ширший характер затримок у частині державних платежів, хоча вони не означають, що абсолютно всі бюджетні виплати в країні зупинені.

    Водночас проблеми з фінансуванням виникають у момент, коли уряд одночасно намагається розширювати інструменти підтримки економіки. Це створює парадоксальну ситуацію: держава затверджує більші гранти та нові програми, але фактична швидкість виплати коштів дедалі сильніше залежить від графіка надходження міжнародної допомоги.

    Окремим ризиком залишається співпраця з міжнародними фінансовими організаціями. На початку вересня Підласа попереджала, що Україна може не отримати запланований грудневий транш МВФ приблизно на $1,66 млрд, якщо не виконає необхідні законодавчі умови програми.

    За інформацією Delo, наприкінці серпня йшлося також про близько $12,7 млрд міжнародної підтримки до кінця 2026 року, отримання якої залежало від виконання Україною низки домовленостей із партнерами.

    Для підприємців головне зараз — не плутати перенесення виплат із закриттям програми. Офіційні правила «Власної справи 2.0» залишаються чинними, Мінекономіки не оголошувало про припинення приймання заявок чи скасування вже визначених механізмів підтримки. Публічно підтверджено саме відтермінування частини фінансування на тлі бюджетного дефіциту.

    Проте для бізнесу різниця між формальним правом на грант і фактичним надходженням грошей може бути критичною. Підприємства планують закупівлі, ремонт, відкриття нових точок і найм працівників під конкретні строки. Якщо державне фінансування надходить пізніше, підприємцю доводиться або переносити інвестиції, або тимчасово покривати витрати власними оборотними коштами.

    Саме тому найближчим ключовим питанням буде не доля самої програми, а коли бюджет отримає достатньо ресурсів, щоб профінансувати відкладені гранти. Станом на зараз окремого публічно оголошеного календаря таких виплат немає.

  • Малі ферми отримали шанс на бронювання: в Україні змінили критерії критичності

    Малі ферми отримали шанс на бронювання: в Україні змінили критерії критичності

    В Україні з 18 жовтня 2026 року почнуть діяти оновлені критерії, за якими аграрні підприємства можуть підтверджувати важливе значення для галузі в особливий період. Головна зміна стосується малих і середніх господарств: тепер для одного з галузевих критеріїв необов’язково обробляти щонайменше 200 гектарів землі — альтернативою може стати річний дохід від 20 млн грн.

    Нові правила затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 2 вересня 2026 року №11. Документ зареєстрували у Міністерстві юстиції 4 вересня за №1210/46604. Він набуває чинності 18 жовтня.

    Саме ця зміна може стати особливо важливою для невеликих фермерських господарств, які раніше не проходили земельний поріг, хоча мали значні обороти, офіційно працювали, сплачували податки та забезпечували робочі місця.

    200 гектарів більше не є єдиним варіантом

    Раніше земельний банк фактично був одним із головних фільтрів для агровиробників.

    Тепер один із критеріїв можна виконати кількома способами. Підприємство має або обробляти не менше 200 гектарів сільськогосподарських угідь, або мати щонайменше 50 гектарів багаторічних насаджень, або показати чистий річний дохід від реалізації не менше 20 млн грн.

    Для фермерів, які спеціалізуються на садах, ягідниках, виноградниках та інших багаторічних культурах, окремий поріг у 50 гектарів є особливо важливим.

    Такі господарства часто можуть бути значно меншими за зернові підприємства за площею, але при цьому мати високу вартість продукції, значну кількість працівників і суттєву роль для регіональної економіки.

    Чому це важливо для малих господарств

    У Всеукраїнській аграрній раді пояснюють, що нова модель має розширити можливості саме для невеликих виробників.

    Консультантка ВАР із питань обліку та оподаткування Леся Панкратова наголосила, що фермери, які мають менше 200 гектарів, але відповідають іншим економічним показникам, тепер зможуть претендувати на визнання важливими для галузі.

    Для багатьох малих господарств це принципова зміна.

    До цього фермер міг мати, наприклад, 120–150 гектарів, стабільний дохід, техніку, кілька десятків працівників і виконувати значний обсяг робіт, але формально не проходити за земельним критерієм.

    Після 18 жовтня площа вже не буде єдиним визначальним показником.

    Це не означає автоматичне бронювання

    Водночас важливо не плутати два поняття.

    Відповідність галузевим критеріям сама по собі не означає автоматичного бронювання працівників.

    Визначення підприємства важливим для галузі є одним з елементів процедури отримання статусу критично важливого підприємства відповідно до урядової постанови №76. Після цього роботодавець має виконати й інші встановлені державою вимоги.

    Саме статус критично важливого підприємства надалі створює підставу для бронювання військовозобов’язаних працівників у межах установлених правил.

    Тобто новий наказ полегшує для частини фермерів проходження галузевого критерію, але не скасовує загальної процедури.

    Потрібно відповідати не одному показнику

    Для агропідприємств нові правила передбачають комплексний підхід.

    Профільні роз’яснення щодо наказу №11 вказують, що для визначення підприємства важливим для відповідної галузі воно має відповідати щонайменше двом установленим критеріям.

    Крім площі чи доходу, враховуються, зокрема, вид діяльності підприємства та відповідні коди КВЕД.

    До переліку входять виробництво, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції, постачання насіння, добрив, засобів захисту рослин, ветеринарних препаратів, сільгосптехніки, зберігання й переробка зернових, а також виробництво харчових продуктів і напоїв.

    Тобто однієї лише цифри у 20 млн грн недостатньо — підприємство має працювати у відповідній сфері та підтвердити інші необхідні показники.

    Документи доведеться підтверджувати

    Нові критерії також деталізують вимоги до підтверджувальних документів.

    Підприємства мають подавати фінансову та податкову звітність, дані про земельний банк або багаторічні насадження, а також документи, що підтверджують основний вид діяльності.

    Зокрема, профільні роз’яснення передбачають подання квартального Податкового розрахунку разом із квитанцією контролюючого органу.

    Для підтвердження доходу використовуватиметься річна фінансова звітність за попередній рік.

    Для земельних показників — дані відповідних державних реєстрів і статистичної звітності.

    Правила бронювання вже змінювали кілька разів

    2026 рік взагалі став періодом активного перегляду системи критичності та бронювання.

    У травні й червні уряд посилив зарплатні вимоги до підприємств і запустив масштабний перегляд уже наданих статусів. Частина бізнесу мала повторно підтверджувати відповідність новим критеріям.

    Nenka.info раніше писала, що нові правила могли боляче вдарити саме по невеликих господарствах. У матеріалі «Забронюватися стане складніше? Нові правила мобілізації можуть залишити тисячі фермерів без захисту» йшлося про ризик того, що формальні показники на кшталт площі угідь можуть залишити за межами системи підприємства, які фактично забезпечують виробництво та робочі місця.

    Тепер частину цієї проблеми фактично намагаються виправити.

    Зарплатний критерій нікуди не зник

    Водночас пом’якшення земельного критерію не означає загального послаблення правил.

    Раніше уряд підвищив вимоги до зарплати для підприємств, які претендують на статус критично важливих.

    Nenka.info писала про це у матеріалі «Бронювання по-новому: в Україні підвищують зарплатний поріг і чистять “сірі схеми” для критичних підприємств».

    Також зберігаються вимоги щодо офіційного працевлаштування, податкової дисципліни, військового обліку працівників та дотримання встановлених лімітів бронювання.

    Тобто система стає гнучкішою саме для агросектору за площею та доходом, але водночас жорсткішою за іншими параметрами.

    Чому аграрії домагалися змін

    Представники галузі протягом року неодноразово попереджали про кадровий дефіцит.

    Мобілізація, міграція, виїзд частини працівників і сезонність аграрного виробництва призводять до того, що знайти механізатора, агронома, водія чи інженера в окремих регіонах стає дедалі складніше.

    Для малого господарства втрата навіть одного або двох ключових працівників може означати зрив посівної чи збиральної кампанії.

    У великих агрохолдингах функції частіше можна перерозподілити між кількома співробітниками. У маленькому фермерському господарстві одна людина нерідко одночасно виконує кілька функцій.

    Саме тому ВАР системно просила державу не прив’язувати критичність лише до масштабів земельного банку.

    Кому нові правила можуть допомогти найбільше

    Найбільше від змін виграють підприємства з відносно невеликою площею земель, але високою виручкою.

    Це можуть бути овочеві господарства, ягідники, садівничі підприємства, тепличні комплекси, виробники продукції з високою доданою вартістю та ферми, що займаються інтенсивним виробництвом.

    Окремо новий критерій у 50 гектарів багаторічних насаджень полегшує ситуацію для садівників і виноградарів.

    У багатьох таких підприємств земельний банк ніколи не сягає сотень чи тисяч гектарів, але вони створюють значно більше робочих місць на гектар, ніж традиційне зернове виробництво.

    Що зміниться з 18 жовтня

    Отже, головна новація полягає в тому, що аграрному підприємству більше не обов’язково мати 200 гектарів для проходження одного з базових галузевих критеріїв.

    Альтернативою стане 20 млн грн чистого річного доходу, а для господарств із багаторічними насадженнями — 50 гектарів відповідних площ.

    Нові критерії почнуть застосовуватися 18 жовтня 2026 року.

    Для малих фермерів це відкриває додатковий шлях до визнання підприємства важливим для аграрної галузі, а в перспективі — до отримання або підтвердження статусу критично важливого та можливості бронювати ключових працівників.

    Однак автоматичної броні зміни не дають: підприємствам усе одно доведеться відповідати загальним вимогам, підтверджувати показники документами й проходити встановлену державою процедуру.

  • У Росії різко зросла кількість закриттів бізнесу: аналітики фіксують зміну тривожної тенденції

    У Росії різко зросла кількість закриттів бізнесу: аналітики фіксують зміну тривожної тенденції

    У Росії стрімко зростає кількість компаній, які припиняють діяльність з економічних причин. Якщо раніше більшість ліквідацій була пов’язана з очищенням державного реєстру від неактивних юридичних осіб, то цього року дедалі більше підприємств закриваються за рішенням власників через погіршення економічної ситуації та зростання фінансового навантаження.

    Про це повідомляє The Moscow Times із посиланням на дослідження Центру макроекономічних досліджень Сбербанку РФ.

    За даними аналітиків, у попередні роки кількість ліквідованих компаній також перевищувала кількість новостворених, однак понад 80% таких випадків були пов’язані з виключенням із державного реєстру підприємств, які фактично не працювали або подавали недостовірні відомості. Найактивніше Федеральна податкова служба Росії проводила таке “очищення” у 2018–2020 та 2023–2024 роках завдяки впровадженню нових цифрових інструментів контролю.

    Цього року ситуація суттєво змінилася. Дослідники зафіксували помітне зростання кількості ліквідацій, пов’язаних саме з економічними труднощами. Якщо раніше таких випадків було близько 5 тисяч на місяць, то тепер цей показник зріс до 12–15 тисяч організацій щомісяця.

    Основну частку закриттів становлять добровільна ліквідація компаній малого та середнього бізнесу за рішенням власників, а також реорганізація підприємств і припинення діяльності поза процедурами банкрутства.

    Водночас у країні скорочується й кількість нових компаній. За підсумками січня–травня в Росії було зареєстровано близько 62 тисяч підприємств, тоді як за аналогічний період минулого року цей показник становив 80 тисяч.

    У травні на кожну тисячу діючих компаній припадало лише 4,3 нові реєстрації, тоді як кількість закриттів з економічних причин досягла 5,5 на тисячу підприємств.

    Найбільше скорочення бізнес-активності спостерігається у сферах торгівлі, будівництва та обробної промисловості. Саме ці галузі традиційно є основою малого та середнього підприємництва в Росії.

    Експерти пов’язують погіршення ситуації із загальним уповільненням економіки. Якщо у 2023–2024 роках російський ВВП зростав більш ніж на 4%, то торік темпи знизилися приблизно до 1%, а цього року економічне зростання, за оцінками аналітиків, майже зупинилося. У більшості цивільних галузей промисловості вже тривалий час спостерігається стагнація або спад виробництва.

    Додатковим фактором тиску на бізнес стало скорочення можливостей державної підтримки. Якщо на початку повномасштабної війни влада активно виділяла кошти на підтримку економіки, то нині, за оцінками експертів, фінансові резерви значною мірою вичерпані. Натомість уряд Росії змушений скорочувати витрати та шукати нові джерела наповнення бюджету.

    За підсумками першого півріччя дефіцит федерального бюджету Росії сягнув 5,7 трильйона рублів. На цьому тлі влада вже два роки поспіль посилює податкове навантаження. З 2025 року було підвищено податок на прибуток підприємств і ставки податку на доходи фізичних осіб, а цього року збільшено податковий тиск через зміни у сплаті ПДВ.

    Крім того, суттєво зменшено поріг річної виручки, до якого компанії можуть працювати без сплати ПДВ. Якщо раніше він становив 450 мільйонів рублів, то торік його скоротили до 60 мільйонів, а цього року — до 20 мільйонів рублів. За оцінками аналітиків, саме через погіршення умов ведення бізнесу майже третина представників малого підприємництва вже розглядає можливість закриття або продажу своїх компаній.

    Економічні труднощі посилюються й проблемами в інших секторах. Зокрема, останнім часом у Росії загострюється ситуація з постачанням пального після серії ударів по нафтопереробній інфраструктурі. У Волгоградській області нещодавно знову запровадили обмеження на продаж пального після атаки безпілотників на один із найбільших нафтопереробних заводів регіону.

  • Бізнес отримав нові пільги: кредити на відновлення під 0,1% запускають в Україні

    Бізнес отримав нові пільги: кредити на відновлення під 0,1% запускають в Україні

    В Україні з 1 липня запускають новий фінансовий механізм підтримки малого та середнього бізнесу, який постраждав унаслідок російських обстрілів. Йдеться про можливість отримання пільгових кредитів на відновлення зруйнованого або пошкодженого майна під символічну ставку 0,1% річних протягом перших двох років. Про це заявила прем’єр-міністерка України Юлія Свириденко, підкресливши, що уряд прагне максимально пришвидшити відновлення підприємств, які втратили виробничі потужності через війну, але продовжують працювати або планують відновлення діяльності.

    Новий інструмент стане окремим напрямом державної програми «Доступні кредити 5-7-9%», яка вже кілька років виконує роль одного з головних механізмів фінансової підтримки підприємництва в Україні. Після завершення пільгового періоду ставка кредитування змінюватиметься залежно від умов діяльності бізнесу та створення нових робочих місць і становитиме 5%, 7% або 9%. Максимальний розмір кредиту може сягати 150 мільйонів гривень, що дозволяє залучати значні ресурси для відновлення виробництва, інфраструктури та обладнання.

    Важливою умовою нової програми є те, що кредити, отримані саме на відновлення пошкодженого або зруйнованого майна, не враховуватимуться у загальному кредитному ліміті підприємства в межах інших державних програм. Це означає, що бізнес зможе одночасно користуватися різними інструментами державної підтримки без ризику втрати доступу до додаткового фінансування. Уряд фактично створює більш гнучку систему, яка дозволяє підприємствам комбінувати кредити, гранти та інші компенсаційні механізми залежно від масштабу втрат і потреб відновлення.

    Програма «Доступні кредити 5-7-9%» працює з 2020 року і за цей час стала одним із найбільших державних фінансових проєктів в Україні. За офіційними даними, підприємці вже отримали понад 150 тисяч кредитів на загальну суму понад 531 мільярд гривень, а лише з початку 2026 року було видано понад 16 тисяч кредитів на більш ніж 71 мільярд гривень. Уряд розглядає цю програму як один із ключових інструментів економічної політики, спрямованої на підтримку внутрішнього виробництва та відновлення економічної активності.

    Окрім нового кредитного напряму, для постраждалих підприємств уже діють інші форми підтримки, серед яких гранти на відновлення виробництва, що можуть сягати до 16 мільйонів гривень і спрямовуються насамперед на закупівлю обладнання, а також програма компенсації витрат на заробітні плати працівників у період простою через руйнування або пошкодження підприємств. Додатково уряд розвиває механізми страхування воєнних ризиків, які мають зменшити фінансові втрати бізнесу в умовах триваючих атак.

    Економічна політика держави в умовах повномасштабної війни дедалі більше фокусується на відновленні виробничого потенціалу та збереженні робочих місць, оскільки саме малий і середній бізнес є одним із ключових джерел зайнятості та податкових надходжень. Уряд наголошує, що новий кредитний інструмент має не лише компенсувати втрати, а й стимулювати розвиток підприємств після відновлення, створення нових робочих місць і розширення виробництва навіть у складних безпекових умовах.

  • Шок для скептиків: 8 із 10 компаній в Україні заробляють навіть під час війни

    Шок для скептиків: 8 із 10 компаній в Україні заробляють навіть під час війни

    Попри четвертий рік повномасштабної війни, енергетичні атаки, кадровий дефіцит та складну економічну ситуацію, більшість українського бізнесу продовжує працювати з прибутком. Нове дослідження Опендатабот показало несподіваний результат: майже 80% компаній, які подали фінансову звітність за 2025 рік, завершили його у плюсі. Водночас кожен п’ятий бізнес залишається збитковим, а найбільш стійкими виявилися не великі корпорації, а компанії середнього та малого сегментів.

    За даними Опендатабот, фінансову звітність за 2025 рік подали 429,8 тисячі українських компаній. Для детального аналізу відібрали 222,3 тисячі підприємств, які мають комерційну діяльність, показали виторг та надали інформацію про чистий фінансовий результат. До вибірки увійшли товариства з обмеженою відповідальністю, приватні підприємства, фермерські господарства, акціонерні товариства та дочірні підприємства.

    Результати виявилися доволі оптимістичними для української економіки. Із проаналізованих компаній 173 510 підприємств, або 78,1%, завершили рік із прибутком. Ще 45 752 компанії, що становить 20,6%, зафіксували збитки. Лише 1,4% підприємств, а це 3 005 компаній, завершили рік практично без прибутку та без збитків.

    Особливо цікавою виявилася структура прибутковості залежно від масштабу бізнесу. Найкращі показники продемонстрували представники середнього бізнесу. Серед компаній із річним виторгом від 100 мільйонів до 1 мільярда гривень прибуток отримали 89% підприємств. Це найвищий показник серед усіх категорій бізнесу в Україні.

    Великий бізнес, до якого належать компанії з виторгом понад 1 мільярд гривень на рік, також показав доволі високі результати. Прибутковими виявилися 86% таких підприємств. Водночас саме великі компанії стикаються із серйозними викликами: масштабними витратами на логістику, безпеку, відновлення пошкоджених виробництв та забезпечення енергетичної автономності.

    Найчисельніший сегмент української економіки — малий бізнес — показав дещо скромніші результати. Серед підприємств із річним виторгом до 100 мільйонів гривень прибуток отримали 77% компаній. Проте саме малий бізнес став справжнім лідером за ефективністю роботи.

    Аналітики зазначають, що головним показником ефективності є не лише сам факт отримання прибутку, а й рівень рентабельності продажів. І тут малий бізнес виявився беззаперечним переможцем. Половина малих підприємств має рентабельність понад 5%, тобто отримує більше ніж 5 гривень чистого прибутку з кожних 100 гривень виторгу. Для української економіки в умовах війни це дуже високий показник.

    Для порівняння, половина великих прибуткових компаній працює з рентабельністю менше 2,6%. У середнього бізнесу цей показник становить до 3,85%. Це означає, що хоча великі корпорації заробляють більше в абсолютних цифрах, вони отримують значно менше прибутку з кожної заробленої гривні.

    Експерти пояснюють це більшою гнучкістю малого бізнесу. Невеликі компанії швидше адаптуються до змін ринку, легше оптимізують витрати та можуть оперативніше змінювати напрямки діяльності відповідно до нових потреб споживачів.

    Ще одним важливим висновком дослідження стало те, що український бізнес продовжує демонструвати високу стійкість попри безпрецедентні виклики воєнного часу. За останні роки підприємства були змушені адаптуватися до постійних ракетних атак, проблем із електропостачанням, мобілізаційних процесів, зміни логістичних маршрутів та втрати частини ринків збуту. Проте більшість компаній не лише зберегли діяльність, а й змогли залишитися прибутковими.

    Опендатабот також звернув увагу на найбільших заробітчан української економіки. Найбільший чистий прибуток за підсумками 2025 року отримали державні та енергетичні гіганти. До числа лідерів увійшли «Укргідроенерго», «Укрнафта» та «Енергоатом». Саме енергетичний сектор продовжує залишатися одним із ключових драйверів української економіки навіть в умовах війни.

    Економісти зазначають, що високий рівень прибутковості бізнесу є важливим сигналом для інвесторів та міжнародних партнерів України. Попри ризики, українська економіка демонструє здатність до відновлення та адаптації. Це особливо важливо на тлі масштабних програм післявоєнної реконструкції, які можуть потребувати сотень мільярдів доларів інвестицій у найближчі роки.

    Разом із тим експерти застерігають від надмірного оптимізму. Майже 46 тисяч компаній залишаються збитковими, а частина прибуткових підприємств працює з мінімальною маржею. Крім того, у багатьох галузях бізнес продовжує залежати від державної підтримки, міжнародної допомоги та стабільної безпекової ситуації.

    Втім, головний висновок дослідження залишається позитивним: український бізнес не лише вижив під час війни, а й продовжує заробляти. І якщо нинішня тенденція збережеться, саме приватний сектор може стати одним із ключових рушіїв економічного відновлення країни після завершення бойових дій.

  • Забронюватися стане складніше? Нові правила мобілізації можуть залишити тисячі фермерів без захисту

    Забронюватися стане складніше? Нові правила мобілізації можуть залишити тисячі фермерів без захисту

    В Україні розгортається нова дискусія навколо правил бронювання військовозобов’язаних працівників. Після того як Кабінет Міністрів переглянув критерії для підприємств, які можуть отримати статус критично важливих, представники малого бізнесу, фермерських господарств та юристи заговорили про серйозні ризики для аграрного сектору. Найбільше занепокоєння викликає ситуація дрібних фермерів, які можуть втратити право на бронювання працівників та власників господарств навіть попри офіційну діяльність, сплату податків і забезпечення робочих місць.

    Проблему публічно підняли після аналізу оновлених урядових правил бронювання, які мають запрацювати влітку 2026 року. Зміни передбачають нові критерії визначення критично важливих підприємств, перегляд уже наданих статусів, підвищення зарплатного порогу та зміну механізму розрахунку квот для бронювання працівників. Представники влади пояснюють нововведення необхідністю зробити систему більш прозорою та закрити можливості для зловживань. Водночас бізнес-середовище побоюється, що нові правила можуть боляче вдарити саме по тих підприємствах, які працюють офіційно та забезпечують економічну стійкість громад.

    Юрист-дорадник Руслан Сокол, в коментарі «Главкому», звертає увагу на те, що нові критерії надто часто орієнтуються на формальні показники — площу земельних угідь, кількість працівників або обсяги виробництва. Через це невеликі фермерські господарства ризикують залишитися поза системою бронювання навіть у випадках, коли справно сплачують податки та офіційно виплачують конкурентні зарплати.

    За словами експерта, мобілізація власника невеликого фермерського господарства нерідко означає фактичну зупинку діяльності підприємства. Якщо на великому агрохолдингу функції окремої людини можуть бути перерозподілені між іншими працівниками, то в малому господарстві власник часто одночасно виконує функції керівника, механізатора, агронома та організатора виробництва.

    Сокол ставить питання, на яке, за його словами, держава досі не дала чіткої відповіді: хто буде виконувати договірні зобов’язання, сплачувати оренду земельних паїв та забезпечувати роботу господарства після мобілізації його власника. На думку юриста, проблема полягає не лише у бронюванні, а й у відсутності механізмів підтримки малого агробізнесу в умовах війни.

    Окрему критику викликають критерії, пов’язані з чисельністю працівників. Експерти наголошують, що сучасне сільське господарство активно автоматизується. Один фермер, використовуючи високопродуктивну техніку, може самостійно обробляти понад 100 гектарів землі. Відповідно, вимога щодо великої кількості працівників не завжди відображає реальний економічний внесок підприємства.

    Паралельно уряд посилює фінансові вимоги до підприємств, які претендують на статус критично важливих. Однією з ключових новацій стало підвищення мінімального рівня середньої заробітної плати. Тепер для підтвердження статусу критично важливого підприємства середня зарплата повинна становити не менше трьох мінімальних зарплат — 25 941 гривню. Для підприємств, розташованих на прифронтових територіях, залишили пільговий поріг у розмірі 21 618 гривень.

    Для багатьох дрібних фермерських господарств це означатиме додаткове фінансове навантаження. Представники аграрного сектору вже заявляють, що вимушене підвищення зарплат відбуватиметься на тлі зростання вартості пального, добрив, насіння та логістики. Особливо складною ситуація може стати для овочевих господарств та фермерів, які працюють у регіонах, наближених до лінії фронту.

    Крім зарплатного порогу, уряд анонсував масштабний перегляд статусів критично важливих підприємств. Протягом трьох місяців після набуття чинності новими правилами державні органи мають перевірити раніше ухвалені рішення щодо критичності компаній. Це означає, що тисячі підприємств будуть змушені повторно підтверджувати свій статус.

    У бізнес-середовищі побоюються, що така процедура може створити додаткову бюрократичну невизначеність. Частина роботодавців уже зараз говорить про складність планування роботи на кілька місяців вперед, особливо в аграрному секторі, де літо є ключовим періодом для збору врожаю.

    Ще однією новацією стали зміни для працівників-сумісників. Відтепер працівники, які мають відстрочку від мобілізації та працюють за сумісництвом, враховуватимуться у квоті бронювання лише за одним місцем роботи. Уряд пояснює це боротьбою зі схемами подвійного бронювання.

    Економісти звертають увагу, що кадровий дефіцит уже став однією з головних проблем українського аграрного сектору. Війна, мобілізація та міграція населення призвели до нестачі робочої сили в багатьох регіонах країни. Тому будь-які зміни у сфері бронювання без врахування специфіки окремих галузей можуть додатково загострити ситуацію.

    Водночас представники уряду наполягають, що реформа необхідна для забезпечення справедливого розподілу відстрочок від мобілізації та недопущення маніпуляцій із отриманням статусу критично важливих підприємств. За задумом авторів змін, система має краще враховувати економічну значущість компаній та їхній реальний внесок у функціонування держави під час воєнного стану.

    Однак юристи наголошують: якщо критерії залишаться надто формальними, найбільший удар можуть отримати саме невеликі фермерські господарства, які сьогодні забезпечують робочі місця у громадах, сплачують податки та підтримують продовольчу безпеку країни. На їхню думку, система повинна оцінювати не лише площу землі чи кількість працівників, а й ефективність роботи підприємства, податкову дисципліну та реальний внесок у місцеву економіку.

    Саме навколо цих критеріїв, переконані експерти, найближчими місяцями розгорнеться головна дискусія між державою та бізнесом.

  • Від 500 до 64 000 гривень: чому українські вишиванки коштують як масмаркет і як люксовий одяг

    Від 500 до 64 000 гривень: чому українські вишиванки коштують як масмаркет і як люксовий одяг

    Напередодні Всесвітнього дня вишиванки український ринок традиційного одягу переживає черговий сплеск попиту. За словами представників етнобрендів, у травні продажі вишитих сорочок зростають приблизно на 30%, а сам ринок продовжує стрімко розшаровуватися: поряд із масовими моделями за кількасот гривень дедалі активніше продаються дизайнерські та реконструйовані вишиванки вартістю у десятки тисяч гривень.

    Про це йдеться у матеріалі Forbes Ukraine, для якого журналісти поспілкувалися з українськими виробниками етноодягу та дослідили, з чого формується ціна на сучасну українську вишиванку.

    Сьогодні український ринок вишитого одягу охоплює надзвичайно широкий ціновий діапазон. Найдешевші моделі можна знайти на маркетплейсах за 500–800 гривень. Водночас авторські або реконструйовані вишиванки ручної роботи можуть коштувати 40 000–64 000 гривень і більше.

    За словами засновниці бренду Khrystyna Rachytska Христини Рачицької, далеко не все, що продається на ринку під назвою «вишиванка», справді є традиційною вишитою сорочкою.

    «Вишиванка — це традиційний продукт із конкретним історичним кроєм, орнаментами, кольорами та символікою», — пояснює Рачицька.

    Саме складність виконання, техніка вишивки, тканина та рівень автентичності найбільше впливають на кінцеву ціну виробу.

    Представники ринку пояснюють: найдешевші моделі здебільшого виготовляють машинною вишивкою на фабричних тканинах, нерідко із синтетичними домішками. Такі вироби часто виробляються масово та мають мінімальну частку ручної роботи.

    Натомість дорожчі сорочки створюються вручну або комбінують ручну та машинну техніки. У виробництві використовують натуральний льон, конопляні тканини, бавовну преміумкласу або спеціально виткане полотно. Окремі бренди також працюють із реконструкцією старовинних технік вишивки та архівних орнаментів різних регіонів України.

    Саме ручна праця формує основну частину вартості преміальної вишиванки. На створення однієї сорочки майстрині можуть витрачати від кількох тижнів до кількох місяців роботи залежно від складності орнаменту та кількості елементів.

    У сегменті люксових етнобрендів значну роль відіграє також дизайн, обмежені колекції, індивідуальне пошиття та використання рідкісних технік. Частина виробників працює фактично у форматі haute couture — із ручним викроюванням, персоналізованими орнаментами та ексклюзивними тканинами.

    Попит на вишиванки в Україні залишається стабільно високим після початку повномасштабної війни. Якщо раніше для багатьох українців вишита сорочка асоціювалася переважно зі святковим або офіційним одягом, то тепер вона дедалі частіше стає елементом повсякденного гардероба та символом культурної самоідентифікації.

    Представники брендів розповідають, що після 2022 року значно зріс інтерес до автентичної української культури, локальних виробників та традиційного одягу. Водночас посилився й міжнародний інтерес до українських етномотивів.

    Українські бренди дедалі активніше продають продукцію за кордон — до США, Канади, країн ЄС та Австралії. Частину попиту формує українська діаспора, однак останніми роками вишиванки все частіше купують і іноземці, які цікавляться українською культурою.

    На ринку також посилилася конкуренція між масовим виробництвом та нішевими етнобрендами. Частина виробників робить ставку на доступні моделі та великі обсяги продажів, тоді як інші працюють у сегменті повільної моди та ексклюзивного одягу.

    Виробники наголошують: ціна вишиванки залежить не лише від тканини чи складності орнаменту, а й від самого підходу до створення виробу. У преміальному сегменті покупець платить не просто за одяг, а за ручну працю, автентичність, дослідження регіональних технік та культурну цінність речі.

    Частина брендів співпрацює з етнографами, музеями та приватними колекціонерами, щоб відтворювати старовинні українські сорочки максимально точно. Такі реконструкції можуть включати навіть ручне ткацтво полотна або використання технік, які сьогодні знають лише одиниці майстрів.

    Водночас масовий сегмент ринку продовжує активно розвиватися через високий попит у дні національних свят, випускних, корпоративних подій та державних заходів. Саме у травні виробники традиційно фіксують один із найбільших піків продажів.

    За оцінками учасників ринку, попит на український етноодяг продовжить зростати й надалі. Вишиванка поступово перестає бути лише символічним одягом «на свято» і перетворюється на повноцінний елемент сучасної української моди.

    Окремий тренд останніх років — інтеграція традиційної вишивки у сучасний дизайн. Українські бренди дедалі частіше поєднують автентичні орнаменти з oversize-силуетами, мінімалізмом, сучасним кроєм та streetwear-естетикою.

    Водночас самі виробники визнають: масовість ринку створює й проблему підміни понять. Через популярність вишиванок дедалі більше товарів із простими декоративними елементами продаються як «традиційний український одяг», хоча фактично не мають нічого спільного з історичною вишивкою.

    Саме тому експерти радять звертати увагу не лише на зовнішній вигляд виробу, а й на техніку виконання, тканину, походження орнаментів та інформацію про бренд.

  • Росія під тиском війни: інфляція, падіння бізнесу та бюджетний дефіцит зростають

    Росія під тиском війни: інфляція, падіння бізнесу та бюджетний дефіцит зростають

    Російська економіка продовжує відчувати накопичувальний тиск війни проти України, який проявляється одночасно в інфляції, падінні споживчого попиту, структурних перекосах промисловості та зростанні бюджетного дефіциту. Про це свідчать як оцінки Служби зовнішньої розвідки України, так і економічні індикатори всередині самої Росії, що описують стан економіки у 2026 році як нестабільний і дедалі більш залежний від державних витрат.

    За офіційними російськими даними, інфляція у березні становила близько 5,9%, однак реальні оцінки без сезонних коливань фіксуються на рівні приблизно 6%. Найбільше зростання цін спостерігається у сфері послуг — до 8,8%, тоді як непродовольчі товари подорожчали приблизно на 6%, що суттєво перевищує показники попереднього періоду. Це свідчить про розширення інфляційного тиску не лише на окремі групи товарів, а на всю структуру внутрішнього ринку.

    Водночас у споживчому секторі фіксується поступове звуження попиту. Одним із маркерів цього процесу є падіння ресторанного та сервісного бізнесу: заклади харчування скорочують мережі як у великих містах, так і в регіонах. Частина підприємств громадського харчування змушена припиняти діяльність через зменшення кількості клієнтів та зростання витрат. Водночас навіть сегмент швидкого харчування, який зазвичай є більш стійким у кризові періоди, також демонструє спад.

    Аналітики зазначають, що зміна поведінки споживачів є системною: росіяни, які відмовляються від більш дорогих сервісів, не переходять у дешевші альтернативи, а загалом скорочують витрати. Це вказує на загальне зниження купівельної спроможності населення та обережність у витратах.

    Суттєвий вплив на економічну активність має податкова політика. Зокрема, фактичне згортання спрощених систем оподаткування для малого бізнесу та обов’язкове застосування ПДВ збільшили фіскальний тиск на підприємців. У багатьох випадках компанії або закриваються, або змушені підвищувати ціни, що лише підсилює інфляційні процеси та додатково зменшує попит.

    Промисловість демонструє розшарування. Підприємства, орієнтовані на державні оборонні замовлення, зокрема виробництво озброєння, безпілотників та військової інфраструктури, залишаються завантаженими і отримують пріоритетне фінансування. Водночас цивільний сектор промисловості стикається зі зниженням виробництва, затримками зарплат, скороченням премій та переведенням працівників на часткову зайнятість.

    Попри те що офіційний рівень безробіття в Росії залишається рекордно низьким — близько 2,1%, економісти наголошують, що цей показник не відображає реальної ситуації. Частина зайнятості фактично підтримується державними оборонними витратами, тоді як у цивільному секторі відбувається приховане скорочення доходів і неповна зайнятість.

    Регіональна економіка Росії демонструє значну нерівномірність. У Волго-Вятському макрорегіоні інфляція сягає близько 8,2%, що значно вище середнього рівня. У Північно-Західному регіоні фіксується падіння вантажообігу портів, яке пов’язують із логістичними проблемами та “позаплановими ремонтами”. На Півдні країни промислове виробництво, за оцінками, скоротилося більш ніж на 10%, а будівельний сектор зазнав різкого спаду — введення житла зменшилося більш ніж на третину. Також під ризиком перебуває туристична галузь, яка традиційно забезпечує значну частину доходів регіонів.

    Єдиним стабільним джерелом економічної активності залишається державне фінансування війни. Воно підтримує оборонно-промисловий комплекс, однак водночас створює дисбаланс між військовим і цивільним секторами економіки, посилюючи структурні перекоси.

    Додатковим фактором тиску є зростання боргового навантаження населення. Загальна заборгованість росіян оцінюється приблизно у 45 трильйонів рублів. Це свідчить про те, що кредити все частіше використовуються не для великих інвестицій чи покупок, а для покриття базових витрат.

    Рівень бідності офіційно оцінюється на рівні близько 6,5% населення, однак експерти зазначають, що реальні показники можуть бути вищими через занижений прожитковий мінімум, який у Росії становить приблизно 17 тисяч рублів. При цьому самі громадяни часто оцінюють межу бідності значно вище — близько 50 тисяч рублів на особу.

    Макроекономічна ситуація також ускладнюється бюджетним дефіцитом. За перші місяці 2026 року він сягнув майже 5,9 трильйона рублів, або близько 2,5% ВВП. Водночас прогнозні оцінки погіршуються: один із найбільших російських банків знизив очікуване зростання ВВП на 2026 рік до рівня 0,5–1%, а прогноз інфляції підвищив до 6–6,5%.

    Економісти загалом характеризують стан російської економіки як період затяжної стагнації. Після різкого підвищення ключової ставки для стримування інфляції економічна активність у багатьох секторах сповільнилася, що додатково посилило структурні проблеми та залежність від державних витрат, насамперед пов’язаних із війною.

  • Україна та МВФ відмовляються від ПДВ для ФОП і шукають нову податкову модель

    Україна та МВФ відмовляються від ПДВ для ФОП і шукають нову податкову модель

    Україна та Міжнародний валютний фонд (МВФ) фактично поставили паузу в одному з найрезонансніших податкових питань — можливому запровадженні податку на додану вартість для фізичних осіб-підприємців. За підсумками перемовин у Вашингтоні сторони дійшли висновку, що ця ідея є надто чутливою як з економічної, так і з політичної точки зору, тому наразі її реалізація не розглядається як пріоритет. Натомість Україна разом із міжнародними партнерами зосереджується на пошуку альтернативних джерел наповнення державного бюджету, зокрема в контексті формування фінансової політики на 2027 рік.

    Про це повідомила прем’єр-міністерка України Юлія Свириденко після участі у весняних зборах МВФ та Світового банку. За її словами, українська делегація провела низку консультацій із представниками фонду та європейських інституцій, під час яких вдалося донести позицію уряду щодо ризиків такого кроку. Вона наголосила, що МВФ із розумінням поставився до аргументів української сторони, визнавши, що запровадження ПДВ для ФОПів може викликати негативну реакцію в суспільстві та не знайти підтримки в парламенті.

    Питання оподаткування ФОПів залишається одним із найчутливіших у податковій політиці України, адже воно безпосередньо зачіпає сотні тисяч підприємців, які працюють у сфері торгівлі, послуг, ІТ та малого виробництва. У попередні місяці уряд розглядав можливість введення ПДВ для підприємців із певним рівнем доходу, що відповідало б європейській практиці, однак ця ініціатива викликала значний спротив з боку бізнесу. Представники малого бізнесу неодноразово заявляли, що такі зміни ускладнять ведення діяльності, збільшать адміністративне навантаження та можуть призвести до зростання цін для споживачів.

    Крім того, політична складова також стала важливим фактором. У Верховній Раді не сформувалося достатньої підтримки для ухвалення відповідного законопроєкту. Зокрема, представники парламентської більшості відкрито заявляли, що документ не готовий до розгляду, навіть попри те, що він розглядався як один із елементів співпраці з МВФ у межах програми фінансової підтримки. У підсумку уряд змушений був шукати більш збалансовані рішення, які б дозволили зберегти довіру міжнародних партнерів, не створюючи додаткового тиску на внутрішній ринок.

    У ході переговорів у Вашингтоні сторони погодилися, що в умовах повномасштабної війни Україна потребує гнучкішого підходу до реалізації структурних реформ. Це означає, що ключовим пріоритетом залишається макрофінансова стабільність, а не формальне виконання всіх вимог у встановлені строки. Саме тому питання ПДВ для ФОПів було відкладене, а натомість розпочато роботу над альтернативними інструментами наповнення бюджету.

    Серед таких інструментів уже розглядаються кілька напрямів. Зокрема, уряд схвалив законодавчі ініціативи щодо оподаткування цифрових платформ, що має на меті залучити до бюджету кошти від діяльності міжнародних онлайн-сервісів. Також обговорюються зміни до правил оподаткування міжнародних поштових відправлень, що може зменшити можливості для ухилення від податків у сфері електронної комерції. Окремо розглядається питання продовження дії військового збору як одного з ключових джерел фінансування оборонних потреб держави.

    Експерти зазначають, що відмова від негайного запровадження ПДВ для ФОПів не означає повної відмови від реформування податкової системи. Україна й надалі має зобов’язання перед міжнародними партнерами щодо розширення податкової бази та гармонізації законодавства з європейськими нормами. Водночас нинішній підхід демонструє прагнення уряду знайти баланс між необхідністю наповнення бюджету та підтримкою малого бізнесу, який залишається важливою складовою економіки.

    Співпраця з МВФ залишається критично важливою для України, адже фінансова допомога фонду є одним із ключових джерел підтримки економіки в умовах війни. Саме тому уряд намагається зберегти довіру партнерів, водночас адаптуючи реформи до реальних умов. У цьому контексті відмова від ПДВ для ФОПів виглядає як приклад компромісного рішення, яке дозволяє уникнути соціальної напруги та економічних ризиків.

    Очікується, що найближчим часом уряд представить нові пропозиції щодо податкової політики, які враховуватимуть як вимоги міжнародних партнерів, так і потреби українського бізнесу. Таким чином, дискусія навколо оподаткування ФОПів не завершена, але переходить у нову фазу — пошуку ефективних і водночас прийнятних для суспільства рішень.

  • У Раді готують закон щоб зупинити знесення МАФів і втрату робочих місць

    У Раді готують закон щоб зупинити знесення МАФів і втрату робочих місць

    В Україні на тлі війни загострюється конфлікт між малим бізнесом і місцевою владою. Підприємці, які володіють малими архітектурними формами, заявляють про масові випадки демонтажу кіосків, що призводить до втрати робочих місць і фактичного знищення легального бізнесу. У парламенті вже готують законодавчу відповідь.

    Проблему обговорили 2 квітня на засіданні Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів. За словами підприємців, навіть ті МАФи, які працюють офіційно та сплачують податки, опиняються під загрозою знесення. Це відбувається у період, коли економіка країни і так перебуває під тиском війни.

    У відповідь на ситуацію в комітеті розробили законопроєкт №15035. Його мета — обмежити практику витіснення малого бізнесу великим ритейлом і зупинити необґрунтовані дії місцевої влади щодо демонтажу МАФів.

    Голова комітету Галина Третьякова наголошує: питання знесення кіосків не можна розглядати лише як питання благоустрою. За кожним таким рішенням стоять конкретні люди, їхні доходи та родини. За її словами, перед демонтажем необхідно оцінювати втрати робочих місць і компенсувати їх створенням нових.

    Окремо вона звернула увагу на соціальний аспект. Частина власників МАФів має у сім’ях військовослужбовців, а для ветеранів повернення до малого бізнесу часто є єдиною можливістю інтеграції в мирне життя. Втрата такого бізнесу означає для багатьох повну втрату джерела доходу.

    Крім економічної ролі, у комітеті підкреслюють і функцію МАФів під час війни. Саме малий бізнес забезпечував швидке відновлення базових послуг після початку повномасштабного вторгнення, зокрема постачання продуктів. Формат невеликих точок продажу дозволяє працювати там, де великі мережі не можуть оперативно відкритися.

    Попри це, відносини між центральною владою та місцевими органами залишаються напруженими. Особливо це стосується Києва, де, за словами депутатів, бюджет має значні ресурси і не потребує додаткового тиску на малий бізнес як джерела наповнення.

    У комітеті вже заявили про намір звернутися до місцевих адміністрацій із закликом тимчасово припинити знесення МАФів до ухвалення нового закону. Водночас остаточне вирішення конфлікту залежатиме від того, чи вдасться узгодити позиції парламенту, уряду і місцевої влади.

    Поки що законопроєкт перебуває на стадії обговорення. Однак сам факт його появи свідчить про те, що проблема демонтажу малого бізнесу під час війни виходить на рівень державної політики.