Golosnovinua.com

Позначка: Марін Ле Пен

  • Зеленський планує поїздку до США, виліт може відбутися вже на вихідних із зупинкою у Франції для зустрічі з Макроном

    Зеленський планує поїздку до США, виліт може відбутися вже на вихідних із зупинкою у Франції для зустрічі з Макроном

    Єлисейський палац у п’ятницю збирає лідерів усіх парламентських партій. Зустріч відбудеться у закритому форматі за участю Макрона, прем’єра, представників військового керівництва та розвідки. Серед тем — Україна, Близький Схід і ризики для французької енергетики. На тлі зовнішньополітичного порядку денного Париж водночас намагається зберегти внутрішній консенсус щодо ключових питань.

    Публічно Зеленський і Макрон домовилися зустрітися на полях Генеральної асамблеї ООН у Нью-Йорку. Сесія стартує 22 вересня. Міністерство закордонних справ України окремо підтверджує, що команди працюють над зустріччю Зеленського з Трампом, а також над контактами з Конгресом, американським бізнесом та українською діаспорою. Офіційно поїздка поки заявлена як візит до США наприкінці вересня, без оголошених проміжних зупинок.

    За відомостями, отриманими редакцією, виліт може відбутися вже на вихідних або в понеділок. Джерело стверджує, що розмова з Макроном може відбутися ще до Нью-Йорка — у межах можливої зупинки у Франції. Серед тем, за його словами, має бути і політична криза в Києві. Ані Київ, ані Париж поки публічно не підтверджували цю інформацію, тому вона залишається на рівні даних джерела. Сам кризовий процес уже вийшов за межі кулуарних обговорень. Верховна Рада відправила у відставку генпрокурора Руслана Кравченка, після чого Зеленський підписав відповідний указ. Виконувачем обов’язків призначено Антона Ковальського.

    Для європейських партнерів це створює додаткові питання щодо того, хто зараз представляє українську сторону та відповідає за антикорупційний порядок денний. На цьому тлі у Франції Марін Ле Пен заявила, що Париж більше не може надавати Україні фінансову допомогу в колишньому обсязі. Водночас вона допустила продовження навчання українських військових і постачання оборонного озброєння. Твердження джерела про можливий «гарячий прийом» з боку її партії публічно не підтверджене. Водночас сама риторика Ле Пен свідчить, що питання подальшого обсягу підтримки України у Франції вже стає частиною внутрішньої політичної дискусії.

    Для Києва тиждень у Нью-Йорку має стати можливістю активізувати дипломатичні контакти після візитів Віткоффа та Кушнера. Макрон залишається одним із ключових європейських партнерів України, тоді як Ле Пен уже говорить про те, що фінансову допомогу в колишньому обсязі Франція більше надавати не може. Якщо зустріч із Макроном справді відбудеться ще у Франції, однією з її тем може стати не лише міжнародний порядок денний, а й ситуація всередині України — зокрема питання про те, хто ухвалює рішення в Києві та наскільки стійкою залишається нинішня система підтримки з боку європейських партнерів.

  • У Франції заговорили про перегляд допомоги Україні: Барделла назвав нові умови

    У Франції заговорили про перегляд допомоги Україні: Барделла назвав нові умови

    Голова французького ультраправого «Національного об’єднання» Жордан Барделла заявив, що у разі приходу його політичної сили до влади Франція не повинна повністю припиняти підтримку України, однак нинішній формат фінансової допомоги, на його думку, необхідно переглянути.

    В інтерв’ю Bloomberg TV політик аргументував свою позицію великим державним боргом і дефіцитом бюджету Франції. Барделла заявив, що Париж не може, на його думку, безумовно брати на себе нові витрати без отримання певних гарантій або економічної вигоди. Водночас він наголосив, що мова не йде про повну відмову від України.

    «Національне об’єднання» залишається однією з найвпливовіших політичних сил Франції напередодні президентських виборів 2027 року. Партія зараз домінує у багатьох опитуваннях, а Марін Ле Пен розглядається як одна з головних претенденток на президентську посаду. Reuters також зазначає, що RN має дедалі більший вплив на французький політичний порядок денний.

    Барделла: Україну не треба «кидати»

    Попри критику нинішньої моделі допомоги, Барделла не підтримав повне припинення французької підтримки.

    За його словами, Франція має зобов’язання перед Україною і повинна продовжувати сприяти тому, щоб країна могла захищати свої кордони та територіальну цілісність.

    Політик також заявив, що Париж роками закликає до припинення бойових дій і створення гарантій безпеки для України.

    Таким чином позиція Барделли відрізняється від радикальнішого сценарію повного згортання допомоги: він пропонує зробити її більш умовною та прив’язаною до конкретних економічних або промислових механізмів.

    Хоче, щоб гроші поверталися французькій оборонці

    Однією з ключових пропозицій Барделли стало обмеження напрямів використання французького фінансування.

    Він хоче, щоб кошти, які європейські держави виділяють Україні, використовувалися передусім для закупівлі військового обладнання у європейських, зокрема французьких, виробників.

    Фактично йдеться про модель, за якої допомога Україні одночасно працює як замовлення для національного оборонно-промислового комплексу.

    Цей підхід вписується у ширшу дискусію в Європі про те, що значну частину витрат на підтримку Києва варто спрямовувати на розвиток власного виробництва боєприпасів, систем ППО, бронетехніки та інших озброєнь.

    При цьому сама Франція вже давно пов’язує підтримку України з поглибленням співпраці між оборонними промисловостями двох країн.

    У двосторонній безпековій угоді між Парижем і Києвом, укладеній у лютому 2024 року, Франція взяла на себе зобов’язання продовжувати постачання військового обладнання, навчання, розвідувальну підтримку та розвивати спільне оборонне виробництво.

    Барделла навів у приклад США

    Французький політик також позитивно оцінив модель відносин, яку Сполучені Штати вибудували з Україною за президентства Дональда Трампа.

    Як приклад він згадав угоду між Києвом і Вашингтоном щодо спільного інвестиційного фонду, пов’язаного з українськими природними ресурсами та відбудовою.

    Втім, формулювання про те, що США нібито просто «отримали українські копалини в обмін на допомогу», є спрощеним.

    У квітні 2025 року США та Україна створили спільний Американсько-український інвестиційний фонд відбудови. За офіційними умовами, фонд працює на паритетних засадах, а Україна зберігає державний контроль над своїми ресурсами.

    Початковий капітал фонду становив $150 млн — по $75 млн від США та України. У 2026 році структура вже перейшла до перших інвестицій, зокрема у технологічні та оборонні проєкти.

    Саме такий формат — коли допомога одночасно створює економічний інтерес для країни-партнера — Барделла фактично пропонує розглядати і для Франції.

    Франція має довгострокові зобов’язання перед Україною

    Водночас можливе майбутнє рішення уряду Франції не можна розглядати лише як питання окремих бюджетних виплат.

    Франція та Україна мають чинну десятирічну угоду про співробітництво у сфері безпеки.

    Документ передбачає, що Париж допомагатиме Україні захищати суверенітет, незалежність і територіальну цілісність, розвиватиме її військові спроможності та сприятиме економічній стійкості держави.

    Також Франція взяла на себе провідні ролі у міжнародних коаліціях з підтримки української артилерії та протиповітряної оборони й бере участь у коаліціях щодо авіації та морської безпеки.

    До повномасштабного перегляду цієї політики будь-якому новому французькому уряду довелося б враховувати не лише внутрішні бюджетні проблеми, а й уже взяті міжнародні зобов’язання.

    Для розуміння масштабів: згідно з даними Єлисейського палацу, Франція надала Україні військової допомоги на €1,7 млрд у 2022 році та €2,1 млрд у 2023 році, а на 2024 рік зобов’язалася виділити ще до €3 млрд.

    Заява пролунала на тлі боротьби за владу у Франції

    Особливого значення словам Барделли додає наближення президентських виборів, які мають відбутися навесні 2027 року.

    «Національне об’єднання» входить у кампанію з дуже сильних позицій. Le Monde пише, що партія зараз очолює опитування, тоді як французькі центристські та традиційні праві політичні сили поки не мають кандидата, який упевнено перегравав би Марін Ле Пен у прогнозованому другому турі.

    Опитування також демонстрували високий особистий рейтинг самого Барделли. Навесні 2026 року 36% опитаних французів заявили, що були б задоволені його обранням президентом — дещо більше, ніж у випадку Ле Пен. Водночас більшість респондентів усе одно негативно оцінювали перспективу президентства обох політиків.

    Наразі Барделла розглядається насамперед як потенційний прем’єр-міністр у разі перемоги Ле Пен. Le Monde при цьому фіксує окремі розбіжності між ними з внутрішньополітичних питань, зокрема щодо пенсійної реформи та заборони носіння мусульманської хустки у публічному просторі.

    Позиція щодо України стає частиною виборчої кампанії

    Українське питання дедалі виразніше стає одним із пунктів французької президентської кампанії.

    Для ультраправих ключовим аргументом є внутрішня фінансова ситуація Франції. Барделла прямо пов’язав перегляд підтримки України з державним боргом і дефіцитом.

    Водночас його нинішня позиція виглядає обережнішою, ніж проста вимога «припинити допомогу». Політик фактично намагається поєднати дві тези: Франція повинна продовжувати підтримувати здатність України оборонятися, але французькі гроші мають приносити більше вигоди самій Франції.

    Така позиція потенційно дозволяє «Національному об’єднанню» одночасно звертатися до виборців, які виступають проти великих зовнішніх витрат, і не демонструвати повного розриву із загальноєвропейською політикою підтримки України.

    При цьому поки йдеться лише про політичну позицію Барделли напередодні виборів. Чинна французька влада продовжує виконувати свої зобов’язання щодо військової, економічної та політичної підтримки України, закріплені зокрема у двосторонній безпековій угоді.

  • Франція може різко змінити курс після Макрона: хто рветься до Єлисейського палацу і чому це тривожить Україну

    Франція може різко змінити курс після Макрона: хто рветься до Єлисейського палацу і чому це тривожить Україну

    Президентські вибори у Франції 2027 року ще навіть не увійшли у вирішальну фазу, але вже зараз вони перетворюються на одну з найважливіших політичних подій для всієї Європи — і особливо для України. Еммануель Макрон завершує другий президентський термін і відповідно до Конституції Франції не може балотуватися на третю каденцію поспіль. Це означає, що вперше за десятиліття боротьба за Єлисейський палац відбуватиметься без чинного президента, а його політична спадщина опиниться під серйозною загрозою.

    Для Києва це питання далеко не лише французької внутрішньої політики. За роки повномасштабної війни Франція стала одним із ключових європейських союзників України. Париж постачав зброю, системи ППО, артилерію, ракети SCALP, підтримував санкції проти Росії та просував ідею тіснішої оборонної координації країн Європи.

    Ця лінія зберігається і зараз. 24 серпня Макрон знову публічно заявив про необхідність посилювати військову підтримку України, а за кілька днів до цього домовився з Володимиром Зеленським про прискорення поставок засобів протиповітряної оборони. Париж також залишається одним із центрів так званої «коаліції рішучих», яка координує європейську підтримку Києва.

    Саме тому питання «хто після Макрона?» для України має стратегічне значення.

    І остання соціологія дає Києву небагато приводів для спокою.

    Нове опитування Toluna Harris Interactive для RTL і M6, проведене 18–19 серпня серед 1764 зареєстрованих виборців, показало, що Марін Ле Пен впевнено зберігає перше місце у президентських перегонах. У базовому сценарії, де одночасно балотуються Рафаель Глюксманн, Габріель Атталь та Едуар Філіп, Ле Пен отримує 35% підтримки.

    На другому місці опиняється лідер «Нескореної Франції» Жан-Люк Меланшон із 16%. Едуар Філіп має 14%, Рафаель Глюксманн — 10%, а Габріель Атталь — лише 8%.

    І саме ця конфігурація створює один із найбільш незручних для України сценаріїв: у другий тур можуть пройти Ле Пен і Меланшон.

    Reuters 24 серпня окремо звернув увагу на те, що Меланшон уже реально претендує на вихід у фінал президентських виборів, якщо центристські та помірковані кандидати розділять голоси між собою.

    Це важливо, адже і Ле Пен, і Меланшон у минулому займали значно обережніші позиції щодо допомоги Україні, ніж нинішня адміністрація Макрона.

    Марін Ле Пен засудила російське вторгнення, однак її політична історія містить цілу низку суперечливих епізодів, пов’язаних із Росією. «Національне об’єднання» тривалий час виступало проти частини санкційної політики, критикувало окремі поставки важкого озброєння Україні та закликало уникати кроків, які, на думку партії, можуть втягнути Францію у пряме протистояння з Москвою.

    Ситуацію ускладнювало питання, чи взагалі зможе Ле Пен балотуватися у 2027 році.

    У березні 2025 року суд першої інстанції визнав її винною у справі про неправомірне використання коштів Європарламенту та призначив п’ятирічну заборону обіймати виборні посади, яка могла перекрити їй шлях до президентства.

    Однак 7 липня 2026 року Паризький апеляційний суд змінив покарання. Ле Пен отримала три роки ув’язнення, два з яких умовно, а один мав відбуватися під електронним наглядом, штраф у 100 тисяч євро та 45 місяців заборони балотуватися, причому 30 місяців цієї заборони були умовними. Суд визнав фактично відбутим період реальної неелегібельності, що відкрило їй можливість участі у виборах 2027 року.

    Того самого дня Ле Пен оголосила, що балотуватиметься у президенти, та повідомила про намір звернутися до Касаційного суду. Юридичні нюанси справи залишаються, але станом на серпень її кандидатура є реальною, а сама вона веде президентську кампанію.

    Її головним конкурентом за вихід у другий тур несподівано може стати Жан-Люк Меланшон.

    Лідер радикальної лівої «Нескореної Франції» засуджує російське вторгнення, однак традиційно критикує логіку розширення НАТО, американську зовнішню політику та надмірне, на його думку, втягування Франції у військове протистояння.

    Він також виступав проти низки рішень, пов’язаних із поглибленням військового співробітництва Парижа і Києва.

    Для України потенційний другий тур Ле Пен — Меланшон був би особливо складним: обидва кандидати пропонують значно більш «сувереністське» бачення зовнішньої політики Франції, ніж Макрон, і набагато скептичніше ставляться до ролі США та НАТО.

    Водночас цей сценарій ще далеко не визначений.

    Ключова проблема полягає у фрагментації центристського та поміркованого електорату.

    Найкращі стартові позиції серед спадкоємців макронівського політичного центру поки має Едуар Філіп. Колишній прем’єр-міністр, лідер партії Horizons та мер Гавра позиціонує себе як досвідчений управлінець і правоцентристський кандидат, здатний залучити як частину виборців Макрона, так і помірковану традиційну правицю.

    Попередні опитування показували, що саме Філіп може бути найконкурентнішим опонентом Ле Пен. У липневому барометрі Toluna Harris Interactive, якщо Габріель Атталь відмовлявся від участі на його користь, Філіп отримував 20% у першому турі проти 34% у Ле Пен.

    Проблема в тому, що Атталь поки також претендує на Єлисейський палац.

    Колишній прем’єр і нинішній лідер президентської партії Renaissance має чітко проукраїнську позицію, але його рейтинги значно слабші, ніж у Філіпа. Якщо обидва залишаться в перегонах, вони ризикують взаємно відібрати голоси й відкрити Меланшону шлях до другого туру.

    Ще один важливий кандидат — Рафаель Глюксманн.

    23 серпня Reuters повідомив, що лідер лівоцентристської Place Publique офіційно оголосив про участь у президентських виборах 2027 року. Він планує об’єднати поміркований лівий електорат і стати альтернативою як Меланшону, так і Ле Пен.

    Для України Глюксманн є одним із найбільш комфортних варіантів серед нинішніх претендентів. Він послідовно виступає за жорстку політику щодо Росії, зміцнення європейської оборони та масштабну підтримку України.

    Однак поки його проблема — рейтинг. У серпневому опитуванні він має близько 10%, тобто помітно поступається Меланшону.

    Сама президентська кампанія дедалі більше стає ареною не лише внутрішньої боротьби. Le Monde на початку серпня повідомив, що Глюксманн, Атталь та Філіп уже ставали мішенями кампаній дезінформації, пов’язаних із Росією. Французький уряд на цьому тлі готує додаткові механізми захисту виборів від зовнішнього втручання.

    Тож вибори 2027 року матимуть значення далеко за межами Франції.

    Після завершення каденції Макрона може змінитися не лише господар Єлисейського палацу, а й баланс сил усередині всієї Європи.

    Франція залишається ядерною державою, постійним членом Ради Безпеки ООН і однією з двох головних військових потуг ЄС. Разом із Німеччиною та Великою Британією вона формує ядро європейської політики підтримки України.

    Якщо наступний президент збереже нинішній курс, перехід влади для Києва може пройти відносно спокійно.

    Якщо ж переможе політик, який поставить під сумнів масштаби військової допомоги, санкції або стратегічне зближення з Україною, наслідки відчуватимуться далеко за межами Парижа.

    І саме тому президентська кампанія у Франції фактично вже стала одним із головних зовнішньополітичних ризиків для України у 2027 році.

    До голосування ще багато місяців, а соціологічні рейтинги можуть суттєво змінитися. Сам Toluna Harris Interactive наголошує, що опитування відображають настрої виборців на конкретний момент і не є прогнозом результатів виборів.

    Але тенденція вже очевидна: Марін Ле Пен входить у кампанію беззаперечним фаворитом першого туру, Меланшон може скористатися розколом конкурентів, а центристському та поміркованому табору доведеться вирішувати складне завдання — як не розпорошити голоси між Філіпом, Атталем і Глюксманном.

    Для Києва це означає одне: чекати весни 2027 року, щоб почати вибудовувати відносини з потенційними наступниками Макрона, буде запізно.

  • Заморожені активи РФ можуть передати під контроль ЄС

    Заморожені активи РФ можуть передати під контроль ЄС

    Колишні високопосадовці Німеччини, Франції та США закликали Європейський Союз передати заморожені російські активи, що зберігаються в бельгійському депозитарії Euroclear, під управління спеціально створеної структури ЄС. На їхню думку, такий крок дозволить зменшити ризики для Бельгії та водночас використати російські кошти для посилення позицій України.

    Про це повідомляє Frankfurter Allgemeine Zeitung.

    Йдеться про близько 210 млрд євро активів Центрального банку Росії, які були заморожені в Європейському Союзі після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Значна частина цих коштів перебуває саме в Euroclear у Бельгії.

    За даними видання, наприкінці 2025 року Бельгія виступила проти прямої передачі заморожених російських активів Україні. Однією з головних причин стали побоювання щодо можливих юридичних та фінансових наслідків для країни, якщо Росія спробує домогтися компенсації або вжити інших заходів у відповідь.

    Замість використання самого тіла заморожених активів Євросоюз погодив для України кредит у розмірі 90 млрд євро на 2026–2027 роки. При цьому витрати, пов’язані з обслуговуванням такого фінансування, зрештою покладаються на європейські бюджети.

    Тепер колишні представники влади трьох країн запропонували альтернативний механізм, який, на їхню думку, може дозволити використати російські кошти без того, щоб Бельгія залишалася єдиною стороною, яка несе основні ризики.

    Ініціаторами пропозиції стали колишня міністерка оборони Німеччини та екслідерка Християнсько-демократичного союзу Аннегрет Крамп-Карренбауер, колишня міністерка Франції з європейських справ Наталі Луазо та Даліп Сінгх — колишній заступник радника з національної безпеки США та експерт із санкцій, який працював в адміністрації президента Джо Байдена.

    У спільній заяві вони закликали ЄС негайно передати заморожені кошти Центрального банку РФ новому адміністратору, який діятиме від імені Європейського Союзу.

    На їхню думку, це дозволить позбавити Бельгію статусу держави, яка фактично сама відповідає за значну частину російських активів і потенційні наслідки їхнього використання.

    «Європейський союз має негайно передати заморожені кошти Центрального банку Росії новому адміністратору ЄС. Тоді Бельгії більше не доведеться боятися “російського примусу”», — йдеться у заяві.

    Ідея полягає у тому, щоб централізувати управління активами на рівні Євросоюзу. У такому разі відповідальність за рішення щодо їх використання була б розподілена між країнами-членами, а не концентрувалася переважно на Бельгії.

    Одним із головних аргументів колишніх чиновників є зміна політичної ситуації навколо війни. Вони вважають, що зараз існує певне «вікно можливостей» для ухвалення рішення щодо російських активів.

    На їхню думку, російська економіка дедалі сильніше відчуває наслідки війни та міжнародних санкцій, тоді як Україна та її союзники повинні продовжувати пошук ресурсів для підтримки української оборони.

    Крамп-Карренбауер вважає, що передача російських активів під контроль ЄС могла б посилити переговорні позиції України.

    За її словами, якщо Росія побачить, що Україна та її союзники отримують додатковий довгостроковий ресурс для продовження опору, Москва може переглянути розрахунок на те, що західна підтримка Києва рано чи пізно припиниться.

    «Якщо ЄС зараз передасть російські активи Києву, Путін зрозуміє, що продовжувати так само, поки в України та її союзників не закінчаться гроші, безнадійно. Це може підвищити його готовність погодитися на припинення вогню», — пояснила вона.

    Ще одним аргументом є майбутня потреба України у фінансуванні. Кредит ЄС на 90 млрд євро розрахований на 2026 та 2027 роки, однак після його використання питання подальшої фінансової підтримки Києва знову стане критичним.

    Автори пропозиції вважають, що відкладання рішення щодо заморожених російських активів може послабити позиції України у майбутньому.

    Якщо європейські країни не знайдуть довгострокового механізму фінансування, Росія, на їхню думку, може отримати додатковий стимул затягувати війну в очікуванні скорочення західної допомоги.

    Саме тому колишні чиновники пропонують ухвалити рішення щодо активів зараз, коли ЄС ще має можливість визначити правила їхнього використання.

    Окремо автори заяви звертають увагу на майбутні президентські вибори у Франції.

    Вони побоюються, що після завершення президентського терміну Еммануеля Макрона зовнішньополітичний курс Франції може змінитися, а нове керівництво країни може займати менш прихильну до України позицію.

    Серед потенційних політичних сил, які можуть вплинути на французьку політику, згадується «Національне об’єднання» Марін Ле Пен.

    «Існує небезпека того, що Франція може перестати бути одним із найважливіших союзників України після Макрона», — сказала Крамп-Карренбауер.

    На її думку, саме тому рішення щодо російських активів варто ухвалити до того, як політична ситуація в ключових країнах Європи може змінитися.

    Ще один аргумент стосується політики США та президента Дональда Трампа.

    Крамп-Карренбауер звернула увагу на можливість використання заморожених російських активів у потенційних американсько-російських домовленостях.

    У публікації йдеться про неофіційний мирний план із 28 пунктів, який, за повідомленнями, міг обговорюватися переговорниками восени 2025 року. Зокрема, у 14-му пункті нібито передбачалося використання 100 млрд доларів із заморожених російських активів для відновлення України під американським управлінням. Частина прибутку від таких інвестицій мала б надходити США, а інша частина коштів могла бути спрямована на спільні американсько-російські проєкти.

    Крамп-Карренбауер припустила, що якщо ЄС візьме заморожені активи під власний контроль, це унеможливить їхнє використання в інших домовленостях без погодження з європейськими країнами.

    «Дехто каже, що Трамп хоче використати ці гроші для фінансування угод між Америкою та Росією. Якщо ж ЄС візьме їх під свій контроль зараз, то вони будуть захищені від доступу Путіна або Трампа», — зазначила вона.

    На її думку, це також може посилити позиції європейців та України під час майбутніх переговорів про завершення війни.

    Окремо автори пропозиції згадують внутрішньополітичну ситуацію в Німеччині.

    Вони вважають, що використання заморожених російських активів для фінансування підтримки України могло б послабити аргументи ультраправої «Альтернативи для Німеччини».

    Представники цієї політичної сили регулярно критикують допомогу Україні та заявляють, що німецькі платники податків не повинні фінансувати війну, яка безпосередньо не стосується Німеччини.

    Якщо ж значна частина фінансування української оборони та відновлення здійснюватиметься за рахунок російських активів, урядам європейських країн буде простіше пояснювати виборцям необхідність підтримки Києва.

    Водночас Європейський Союз уже використовує прибутки, отримані від заморожених російських активів, для підтримки України.

    Раніше глава Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що ЄС направить Україні 1,4 млрд євро доходів від заморожених російських активів. За її словами, ці кошти мають бути спрямовані, зокрема, на оборонні потреби України.

    Однак використання самих активів Центрального банку РФ залишається значно складнішим юридичним і політичним питанням. Саме тому пропозиція створити окремого адміністратора ЄС покликана знайти механізм, який дозволив би розподілити ризики між державами-членами та водночас забезпечити Україні доступ до значно більшого фінансового ресурсу.

    Таким чином, питання заморожених російських активів може знову опинитися в центрі європейських дискусій. Йдеться про сотні мільярдів євро, які потенційно можуть суттєво вплинути на здатність України продовжувати оборону та фінансувати відновлення. Водночас остаточне рішення залежатиме від готовності країн ЄС погодитися на механізм, який дозволить використати ці кошти без створення неприйнятних юридичних і фінансових ризиків для окремих держав.

  • Марін Ле Пен знову заговорила про вихід Франції з військового командування НАТО: хто вона, чому її пов’язують із Росією та що це означає для Європи

    Марін Ле Пен знову заговорила про вихід Франції з військового командування НАТО: хто вона, чому її пов’язують із Росією та що це означає для Європи

    Французька ультраправа політикиня Марін Ле Пен знову опинилася в центрі великої політичної дискусії після заяви про необхідність виходу Франції з інтегрованого військового командування НАТО. Її слова вже викликали жорстку реакцію французького уряду та нову хвилю суперечок щодо майбутнього європейської безпеки, ролі США у захисті Європи та потенційного впливу Росії на внутрішню політику країн ЄС.

    Про це повідомляє Reuters.

    Ле Пен заявила, що Франція повинна залишитися членом НАТО, однак має вийти зі структури інтегрованого військового командування Альянсу. За її словами, Париж повинен повернути собі «стратегічну автономію» та менше залежати від рішень Вашингтона.

    «Ми маємо вийти з інтегрованого командування НАТО. Ми повинні залишитися в НАТО, але вихід із командування не завадить взаємодії з союзними силами», — заявила політикиня.

    Подібна позиція не є новою для Ле Пен. Вона роками виступає за посилення національного суверенітету Франції, критикує Брюссель, європейську бюрократію та надмірний, на її думку, вплив США на європейську політику.

    Хто така Марін Ле Пен

    Марін Ле Пен народилася 5 серпня 1968 року в передмісті Парижа Нейї-сюр-Сен. Вона є донькою Жана-Марі Ле Пена — засновника ультраправої партії «Національний фронт», яка десятиліттями асоціювалася у Франції з жорстким націоналізмом, антиміграційною риторикою та численними політичними скандалами.

    За освітою Ле Пен — юристка. Після навчання вона працювала адвокаткою, але згодом повністю перейшла у політику та почала кар’єру в партії батька.

    У 2011 році вона очолила «Національний фронт» і почала масштабну кампанію з так званої «дедемонізації» партії — спроби позбутися найбільш радикального іміджу, який сформувався за часів Жана-Марі Ле Пена.

    Саме Марін Ле Пен у 2018 році перейменувала партію на «Національне об’єднання», намагаючись зробити її більш прийнятною для широкого електорату.

    За останні роки Ле Пен тричі балотувалася у президенти Франції й поступово перетворилася на одну з найвпливовіших політикинь країни. На виборах 2022 року вона вийшла до другого туру та отримала понад 40% голосів, програвши Еммануелю Макрону.

    Чому її пов’язують із Росією

    Тема зв’язків Марін Ле Пен із Росією залишається однією з найгостріших у французькій політиці.

    Ще у 2014 році партія Ле Пен отримала кредит у російському банку First Czech Russian Bank на суму близько 9 млн євро. Це стало одним із головних аргументів критиків, які звинувачували політикиню у надто тісних контактах із Москвою.

    Сама Ле Пен неодноразово виступала за покращення відносин із Росією та роками критикувала санкції проти Кремля.

    До початку повномасштабної війни РФ проти України вона також відкрито висловлювала симпатії до Володимира Путіна. У французьких медіа регулярно згадували її зустріч із російським президентом у Москві у 2017 році під час президентської кампанії.

    Після вторгнення Росії в Україну у 2022 році Ле Пен дещо пом’якшила риторику, однак і надалі виступає проти різкого посилення військової підтримки України та критикує окремі рішення НАТО.

    Її опоненти у Франції регулярно нагадують про російський кредит та політичні симпатії до Кремля, особливо коли Ле Пен говорить про зменшення ролі НАТО чи необхідність «нової архітектури безпеки» в Європі.

    Чому її заява про НАТО викликала резонанс

    Питання НАТО сьогодні є особливо чутливим для Європи через війну Росії проти України та загальне погіршення безпекової ситуації на континенті.

    Франція входить до числа ключових військових держав Альянсу та має ядерну зброю. Тому будь-які заяви про зміну ролі Парижа в НАТО автоматично викликають серйозну реакцію як у Європі, так і у США.

    Міністр закордонних справ Франції Жан-Ноель Барро різко розкритикував пропозицію Ле Пен.

    «Такі заклики виглядають необґрунтованими та повністю безвідповідальними», — заявив він.

    За словами Барро, зараз Європі навпаки необхідно зміцнювати оборонну єдність та посилювати координацію між союзниками.

    Водночас сама Ле Пен апелює до історії Франції. Вона нагадує, що у 1966 році президент Шарль де Голль уже виводив країну з інтегрованого військового командування НАТО, прагнучи більшої незалежності від США.

    Франція повернулася до повноцінної участі у військовій структурі Альянсу лише у 2009 році за президентства Ніколя Саркозі.

    Однак нинішня ситуація суттєво відрізняється від часів холодної війни. Сьогодні Європа фактично живе в умовах найбільшого військового конфлікту на континенті з часів Другої світової війни.

    Чому це важливо для України

    Для України позиція Ле Пен має особливе значення через її вплив у французькій політиці та потенційні наслідки для НАТО й підтримки Києва.

    Хоча останнім часом політикиня стала обережнішою у заявах щодо Росії, вона продовжує виступати проти глибшого втягування Франції у війну та критикує окремі рішення щодо військової допомоги Україні.

    Експерти також звертають увагу, що будь-яке послаблення єдності НАТО або зменшення ролі Франції у військовій структурі Альянсу може бути вигідним Кремлю.

    На цьому тлі президент Франції Еммануель Макрон займає іншу позицію. Він також говорить про необхідність «стратегічної автономії Європи», але бачить її через посилення європейської ролі всередині НАТО, а не через дистанціювання від Альянсу.

    Саме тому нинішня дискусія навколо заяв Ле Пен фактично стала частиною ширшої боротьби за майбутнє європейської безпеки та роль Франції у новій архітектурі оборони континенту.

  • Макрон йде з політики після 2027 року: президент Франції зробив гучну заяву про своє майбутнє

    Макрон йде з політики після 2027 року: президент Франції зробив гучну заяву про своє майбутнє

    Президент Франції Емманюель Макрон заявив, що не планує залишатися у політиці після завершення свого другого президентського терміну у 2027 році. Відповідну заяву він зробив під час спілкування зі школярами у Нікосії, столиці Кіпр, де перебував із офіційним візитом у межах участі в неформальному саміті лідерів Європейського Союзу.

    За словами Макрона, його політична кар’єра фактично обмежиться періодом президентства, яке триватиме десять років. Він наголосив, що не мав політичного досвіду до обрання президентом і не планує продовжувати політичну діяльність після завершення каденції. «Я не займався політикою раніше і не буду займатися нею після», — підкреслив французький лідер, чітко окресливши своє бачення майбутнього.

    Ця заява пролунала на тлі підготовки Франції до чергових президентських виборів, які мають відбутися у квітні 2027 року. Відповідно до конституції країни, Макрон не може балотуватися втретє поспіль, що автоматично робить ці вибори ключовими для визначення подальшого політичного курсу держави. Його рішення відійти від політики після завершення повноважень додає інтриги до майбутньої кампанії та відкриває простір для нових політичних фігур.

    Під час розмови президент також поділився своїми роздумами про складнощі фінального етапу перебування на посаді. За його словами, після майже десятиліття президентства найбільшим викликом є не лише збереження досягнень, а й здатність визнавати помилки та виправляти їх. «Найважче після дев’яти років — це зберегти те, що ти зробив добре, і спробувати піти далі, але іноді доводиться виправляти те, що ти зробив неправильно», — зазначив він.

    Політичний контекст у Франції залишається напруженим і динамічним. Соціологічні опитування вже зараз демонструють зміну настроїв виборців. У центрі уваги — ультраправий політичний табір, який набирає популярності. Лідерка цієї сили Марін Ле Пен традиційно вважається одним із головних конкурентів у президентських перегонах, однак її участь у виборах може бути обмежена через судові рішення. У такому разі основним претендентом від цього політичного спектра може стати її союзник Жордан Барделла, якого вже зараз називають одним із фаворитів майбутньої кампанії.

    Можлива зміна влади у Франції має значення не лише для самої країни, а й для всього Європейського Союзу. Франція є однією з ключових держав блоку, і політичний курс її нового керівництва може суттєво вплинути на спільну політику ЄС, зокрема у питаннях безпеки, економіки та підтримки України.

    Сам Макрон за роки свого президентства відігравав важливу роль у формуванні європейської політики, особливо в умовах повномасштабної війни Росії проти України. Його дипломатичні ініціативи, спроби зберегти єдність ЄС та баланс між підтримкою України і пошуком шляхів деескалації конфлікту неодноразово ставали предметом дискусій як у Франції, так і за її межами.

    Заява про відхід із політики також може свідчити про бажання Макрона дистанціюватися від внутрішньополітичної боротьби після завершення каденції. На відміну від багатьох європейських лідерів, які залишаються впливовими гравцями навіть після відставки, він, схоже, розглядає президентство як завершений етап свого життя, а не як старт для подальшої політичної кар’єри.

    Водночас експерти не виключають, що подібні заяви можуть мати і тактичний характер. У політиці нерідко трапляються випадки, коли лідери змінюють свої плани під впливом обставин. Тому остаточне рішення Макрона щодо його майбутнього може залежати від ситуації у Франції та Європі після 2027 року.

    Попереду Францію очікує складний політичний період, у якому поєднаються внутрішні виклики — економічні реформи, соціальні настрої, міграційна політика — та зовнішні фактори, включно з геополітичною нестабільністю. У цьому контексті питання наступництва стає ключовим.

    Заява Емманюеля Макрона про намір залишити політику після 2027 року є не лише особистим рішенням, а й важливим сигналом для французького суспільства та міжнародної спільноти. Вона відкриває нову сторінку у політичному житті Франції та задає тон майбутнім дискусіям про роль країни в Європі та світі.