Україна виступила проти рішення Міжнародної федерації важкої атлетики (IWF) надати Москві право провести чемпіонат світу 2030 року. Міністерство молоді та спорту готує офіційні звернення до міжнародних спортивних організацій із вимогою переглянути вибір країни-господарки турніру.
За словами міністра, Україна звернеться до Міжнародної федерації важкої атлетики та Міжнародного олімпійського комітету з вимогою скасувати рішення щодо Москви й провести новий прозорий відбір організатора чемпіонату.
Бідний також планує порушити це питання під час найближчих зустрічей із міністрами спорту держав Європейського Союзу та Ради Європи. Українська сторона розраховує сформувати спільну міжнародну позицію щодо проведення великих спортивних змагань на території Росії.
Міністр наголосив, що рішення IWF ухвалене на тлі продовження російської агресії проти України, регулярних ударів по цивільній інфраструктурі та енергетичних об’єктах.
На його переконання, проведення чемпіонату світу в Москві може бути використане Кремлем як інструмент політичної пропаганди та відновлення міжнародної репутації російського керівництва.
«Поки Росія продовжує війну проти України, проведення міжнародних змагань на її території неприпустиме», — заявив Бідний.
Очільник міністерства додав, що такий крок створює небезпечний прецедент, за якого держава може продовжувати воєнні дії й водночас отримувати право на організацію престижних міжнародних турнірів.
Нагадаємо, 25 жовтня Міжнародна федерація важкої атлетики офіційно оголосила результати голосування свого виконавчого комітету. Згідно з рішенням, чемпіонат світу серед дорослих 2029 року прийматиме індійський Ахмедабад, а наступний турнір у 2030 році має відбутися в Москві.
Генеральний секретар IWF Хосе Кіньонес позитивно оцінив результати відбору та висловив упевненість в успішному проведенні майбутніх змагань. У повідомленні федерації рішення щодо Росії окремо не пояснюється.
Це перший випадок після початку повномасштабного вторгнення РФ у лютому 2022 року, коли міжнародна федерація олімпійського виду спорту надала російському місту право організувати чемпіонат світу.
Востаннє Москва приймала світову першість із важкої атлетики у 1983 році. Точні дати проведення турніру 2030 року поки не оголошені.
Рішення IWF стало черговим етапом поступового повернення Росії до міжнародних спортивних змагань після обмежень, запроваджених через війну проти України.
Українська сторона наполягає, що відновлення проведення міжнародних турнірів у Росії суперечить принципам відповідальності та може послабити спортивну ізоляцію країни, яка продовжує військову агресію.
Наразі рішення щодо проведення чемпіонату світу-2030 в Москві залишається чинним. Міністерство молоді та спорту України заявило про намір використати доступні міжнародні механізми, щоб домогтися його перегляду.
Україна розглядає можливість у майбутньому разом із Польщею претендувати на проведення чемпіонату світу з футболу. Йдеться про довгострокову перспективу — потенційно турнір може відбутися вже у 2040-х роках. Водночас офіційної спільної заявки наразі немає, а польська сторона повідомляє, що переговори щодо такого проєкту ще не ведуться.
Про можливість спільного проведення ЧС розповів міністр молоді та спорту України Матвій Бідний в інтерв’ю Politico. За його словами, Україна вже зараз має дивитися далеко вперед і планувати повернення великих міжнародних спортивних подій до країни.
Бідний зазначив, що найближчі доступні можливості для проведення футбольного чемпіонату світу з’являться орієнтовно у 2040-х роках. Саме тому, на його думку, обговорювати такі перспективи необхідно задовго до самого турніру.
Міністр наголосив, що навіть в умовах війни Україна не повинна відмовлятися від великих спортивних амбіцій. Проведення турніру такого масштабу він розглядає не лише як спортивний проєкт, а й як можливість для післявоєнного розвитку країни та залучення інвестицій.
Одним із потенційних партнерів для України може стати Польща. Дві країни вже мають досвід спільної організації великого футбольного турніру — Євро-2012. Тоді матчі чемпіонату Європи проходили в українських Києві, Львові, Харкові та Донецьку, а також у польських Варшаві, Гданську, Познані та Вроцлаві.
За словами Бідного, повторення такої моделі вже на рівні чемпіонату світу виглядало б логічним кроком.
Однак нинішні заяви не означають, що Україна та Польща вже готують заявку до FIFA. Міністр окремо наголосив, що формальна ініціатива щодо проведення футбольного чемпіонату має виходити від спортивної спільноти та відповідних футбольних федерацій.
Тобто зараз ідеться насамперед про політичну та стратегічну ідею, яку ще потрібно перетворити на конкретний спортивний проєкт.
Більше того, у Польщі поки не підтверджують, що підготовка до спільної заявки вже почалася. Міністерство спорту і туризму Польщі повідомило Politico, що наразі не веде з українською стороною переговорів щодо спільного проведення чемпіонату світу.
Тому говорити про домовленість Києва і Варшави зарано. На цьому етапі це українська ініціатива та пропозиція розглянути таку можливість у майбутньому.
Потенційний турнір у 2040-х роках також означає, що перед Україною стоятиме масштабне завдання з відновлення та модернізації спортивної інфраструктури. Чемпіонат світу вимагає не лише стадіонів міжнародного рівня, а й розвиненої транспортної мережі, достатньої кількості готелів, тренувальних баз, аеропортової інфраструктури та систем безпеки.
Саме тому можливу заявку можна розглядати і як частину значно ширшої дискусії про післявоєнне відновлення України. Великий міжнародний спортивний турнір потенційно здатен стати додатковим стимулом для інвестицій в інфраструктуру та туристичну галузь.
Проте до практичної реалізації такої ідеї ще далеко. Перш ніж подавати заявку, Україні та Польщі необхідно було б домовитися на рівні футбольних федерацій, визначити міста-господарі та стадіони, сформувати організаційну концепцію і лише після цього брати участь у процедурі FIFA.
Наразі вже визначені господарі двох наступних турнірів після ЧС-2026. Чемпіонат світу 2030 року пройде переважно в Іспанії, Португалії та Марокко, а по одному ювілейному матчу мають прийняти Уругвай, Аргентина та Парагвай. ЧС-2034 дістався Саудівській Аравії.
Тому заява Матвія Бідного поки залишається баченням на десятиліття вперед. Але сам факт появи такої ідеї показує, що Україна вже розглядає повернення великих спортивних турнірів як одну з можливих складових майбутнього після завершення війни.
Досвід Євро-2012 у Києва та Варшави є. Тепер головне питання — чи перетвориться ідея провести разом уже чемпіонат світу на реальну заявку.
Навколо міністра молоді та спорту Матвій Бідний виникла дискусія щодо кадрової політики та ролі позаштатних радників. За даними, оприлюдненими виданням НОН – СТОП, у міністра налічується близько 15 радників на громадських засадах, які мають доступ до внутрішніх процесів відомства без чітко визначених повноважень і формалізованої відповідальності.
Особливу увагу привертає постать одного з таких радників — Юрій Скрипаль. За інформацією, у Шевченківський районний суд міста Києва з 2017 року розглядається кримінальне провадження №12016100100014536, у якому Скрипаль обвинувачується за ч.4 ст.189 КК України (вимагання, вчинене організованою групою) та ч.3 ст.289 КК України (незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене організованою групою). Розгляд справи триває майже дев’ять років без остаточного вироку.
У матеріалах зазначається, що судові засідання неодноразово переносилися через неявку обвинувачених, а сторона захисту заперечувала проти примусового приводу. Також повідомлялося про самовідвід однієї із суддів після заяв про можливий тиск та пропозиції неправомірної вигоди. Окреме провадження щодо подій 2016 року завершилося виправдувальним рішенням через недоведеність вини після зміни позиції потерпілої сторони.
Паралельно Скрипаль у 2020 році балотувався до Київради від політичної сили Наш край. У 2024 році діяльність цієї партії була заборонена рішенням суду після встановлення фактів, пов’язаних із підривною діяльністю її представників, після чого відбулося припинення її функціонування.
Окремо зазначається, що Скрипаль займає посаду віцепрезидента Федерація самбо України — структури, яка має вплив на розподіл ресурсів у спортивній сфері. Таким чином, поєднання тривалого кримінального провадження, політичного минулого та управлінських функцій у спортивній федерації викликає суспільні запитання щодо критеріїв кадрових рішень у міністерстві.
Ситуація навколо радників без формалізованих повноважень порушує ширше питання прозорості управління та стандартів доброчесності в органах влади. В умовах суспільного запиту на реформи кадрові рішення потребують чіткої аргументації, прозорих процедур відбору та запобігання конфлікту інтересів.
Міністр молоді та спорту України Матвій Бідний у 2024 році заробив понад 1,4 млн грн, що на 350 тис. грн більше, ніж під час його попередньої посади заступника міністра. Це відображає значний ріст доходів на новій посаді, що викликало увагу в контексті відкритої декларації чиновника.
Міністр молоді та спорту Матвій Бідний у 2024 році заробив трохи більше 1,4 млн гривень, що майже на 350 тис. гривень, ніж коли він перебував на посаді заступника міністра молоді та спорту. Дружина міністра має бізнес у Словаччині та будинок в Криму.
Відповідно до декларації, Бідний на посаді міністра отримав 1 млн 443 тис. 168 гривень заробітної плати. Також Бідний має готівкою 15 тис. доларів. Міністр задекларував квартиру площею 215,1 кв.м., в якій має право на безоплатне проживання, а належить його дружині.
Дружина Бідного володіє земельною ділянкою площею 1228 кв.м. в тимчасово окупованому Криму в селищі Гурзуф (придбана у 2005 році) і житловий будинок також у Гурзуфі. Його дружина також орендує квартиру у Словаччині. Окрім того, його вона володіє компанією Rotors Tech – спеціалізується на виробництві роторного обладнання та компресорної техніки, яка зареєстрована у Словаччині, а також має своє представництво в Китаї.
У минулому році його дружина заробила 646 тис. 695 гривень, готівкою тримає 3,1 млн гривень та має у власності автомобіль VOLVO Polestar 2 2020 року випуску, придбаний у 2023 році за 1 млн 702,8 тис. гривень.
В декларації за 2024 рік, коли Бідний був заступником міністра молоді та спорту, він задекларував 1 млн 85 тис. 899 гривень заробітної плати, що на 357 тис. 269 гривень менше, ніж цьогоріч.
За минулий рік 1 162 189 грн заробітної плати задекларував міністр культури та стратегічних комунікацій Микола Точицький.
Міністр охорони здоров’я України Віктор Ляшко задекларував за минулий рік 1 млн 536 тис. грн зарплати, а також вказав, що його донька Дар’я отримала 30 235 грн стипендії.
Міністр у справах ветеранів України Наталія Калмикова задекларувала за минулий рік 567 322 грн доходу.
Перший віце-прем’єр-міністр – міністр економіки України Юлія Свириденко задекларувала за минулий рік 1 млн 205 тис. грн зарплати.
Міністр молоді та спорту України Матвій Бідний висловив задоволення рішенням Європейського шахового союзу про продовження санкцій проти шахістів з Росії та Білорусі. Це рішення стало важливим кроком у боротьбі за справедливість та підтримку міжнародного спортивного співтовариства.
Міністр молоді та спорту України Матвій Бідний привітав нещодавнє рішення Європейського шахового союзу продовжити санкції проти шахових федерацій росії та білорусі. ECU закликав міжнародну федерацію шахів зберегти обмеження, запроваджені у 2022 році, а також засудив дії російської шахової федерації, яка включила тимчасово окуповані українські території до своєї структури.
Я щиро вітаю справедливу заяву Європейського шахового союзу продовжити санкції проти російських та білоруських шахових федерацій напередодні засідання Генеральної Асамблеї ФІДЕ. Ми маємо спільно унеможливити повернення агентів гібридного впливу росії у міжнародну спортивну спільноту, поки триває розвʼязана рф та підтримувана рб війна проти України. Санкції проти росії та білорусі мають лише посилюватись, поки триває війна, адже диктаторські режими намагаються легітимізувати війну проти України, використовуючи для цього спорт та спортсменів
Міністр анонсував ініціативу щодо введення персональних санкцій проти президента ФІДЕ Аркадія Дворковича, якщо російські шахісти отримають допуск до міжнародних змагань.
Президент Федерації шахів України Олександр Камишін також висловив підтримку рішенню ECU. Він підкреслив, що повернення росіян на міжнародні турніри є неприйнятним.
Європейський шаховий союз засудив дії російської шахової федерації і закликав ФІДЕ вжити заходів для припинення їхньої діяльності на тимчасово окупованих територіях України.
Міністром юстиції України призначено Ольгу Стефанішину, яка обвинувачується у зловживанні владою, службовому підробленні та розтраті майна. За матеріалами справи, під час президентства Віктора Януковича Стефанішина, працюючи в Міністерстві юстиції під керівництвом Олени Лукаш, брала участь в організації тендеру на проведення трьох порівняльних досліджень українського законодавства з європейським. Справа була передана до суду у 2023 році, а підозру їй висунули ще у 2019 році.
3 жовтня 2024 року о 08:30 у Вищому антикорупційному суді відбудеться чергове судове засідання у рамках цього кримінального провадження. Стефанішину обвинувачують у розкраданні державних коштів через зловживання службовим становищем. Вартість однієї сторінки дослідження, про яке йдеться у справі, становила від 1400 до 4500 грн (за цінами 2010 року).
Крім того, на посаду міністра призначено Матвія Бідного, який, перебуваючи на посаді директора департаменту фізичної культури та неолімпійських видів спорту Міністерства молоді та спорту України, був причетний до фінансових махінацій та розкрадання державних коштів. У рамках кримінального провадження №42018000000000627 від 16.03.2018 року у Бідного були проведені обшуки, під час яких вилучено документи, що підтверджують ці злочини. Уникнути кримінальної відповідальності йому допомогли прокурор міста Києва Говда та керівник Головного підрозділу детективів НАБУ Калужинський.
Також у червні 2023 року був затриманий тесть Матвія Бідного, колишній народний депутат від Партії регіонів Григорій Дашутін, якому висунуто підозру у створенні злочинної організації та пособництві державі-агресору. У цій справі фігурує і дружина Бідного.
На засіданні фракції Слуга Народу було прийнято кадрове рішення стосовно підтримки кандидатури виконуючого обов’язки міністра Міністерства молоді та спорту України Матвія Бідного на посаду міністра даного відомства.
За інформацією джерел, чергове підвищення Матвія Бідного на посаді має політичний аспект – Слуги Народу готуються до передвиборчої кампанії у 2025 році, та розраховують за рахунок бюджетів виділених на спорт поповнити “чорну партійну касу”.
“Завдання Бідного перерозподілити бюджет таким чином, щоб забезпечити надходження в касу на вибори. Відкати за об’єкти, відмивання грошей на проведенні спортивних заходів, фінансування федерацій. Наприклад, потрібно дотиснути федерації, щоб вони платили не традиційні 20% відкату, а 50%, інакше їх фінансування перекинуть іншим. Для розуміння порядку цифр – вартість проведення двох однакових спортивних турнірів регіонального рівня без відкату і з відкатом коштує відповідно 1 мільйон і 5-6 мільйонів гривень.” – повідомило наше джерело, яке побажало залишитися невідомим.
Нагадуємо, Матвій Бідний був призначений в.о. міністра Мінмолодьспорту 9 листопада 2023 року. Як повідомляють ЗМІ, призначення Бідного на посаду відбулось за протекції фітнес-тренера Володимира Зеленського Вадима Данільченко.
Україна – країна великих талантів і ще більших можливостей для… ну, скажімо, креативного підходу до розподілу державних коштів. Ось вам чудовий приклад – Міністерство молоді та спорту, яке за 2023-2024 роки отримало цілих 11 мільярдів гривень. Вражає, чи не так? Звісно, з цієї суми аж 2 мільярди було виділено на підготовку спортсменів до Олімпійських ігор. І тепер, можна сміливо сказати, що кожна медаль на цих іграх коштуватиме, мабуть, як золота статуетка Оскара. Але, не хвилюйтеся – у кожного титулованого або перспективного спортсмена є свій спонсор. То нащо взагалі витрачати гроші? Це ж просто можливість проявити щедрість держави!
Ось, наприклад, візьмемо для аналізу свіженького представника спортивної еліти — в.о. міністра молоді та спорту Матвія Бідного. Ще вчора мало кому відомий державний службовець, сьогодні він вже опікується долею наших олімпійських надій. Але перед тим як ми потрапимо в солодкі обійми ейфорії від цього кадрового досягнення, давайте зануримося в маленький, але смачний факт: Бідний був призначений після того, як попередній міністр Вадим Гутцайт «добровільно» пішов з посади. Ну, знаєте, добровільно, як то кажуть, з примусу.
Заява Гутцайта
Так, Гутцайт, який ледь встиг посидіти у своєму міністерському кріслі, встиг також «оскандалитися» зверненням до президента Міжнародного олімпійського комітету. Але не через те, що зробив щось погане, ні — він лише намагався повернути у спорт представників так званих «організацій» з окупованих територій. Це, мабуть, був його креативний спосіб показати, що спорт — поза політикою. Але чомусь ніхто не оцінив його благородного наміру, і вже за місяць він опинився на виході з міністерства.
А хто ж його замінив? Матвій Бідний — той самий, що ще вчора був «порядним» заступником і обіймав різноманітні посади з 2016 року. Ну, майже молодий і перспективний кадр, якби не одне «але».
Бідний, який сидів на схемах з 2020 року, отримав усю владу над фінансами після відставки Гутцайта. Наприкінці 2023 року між Гутцайтом і Бідним виник конфлікт через розподіл “відкатів” за проекти, закриті наприкінці року. Ці проекти були ініційовані Гутцайтом, але гроші на них вже витрачав Бідний, який не збирався ділитися з колишнім шефом. Виникає конфлікт. Це було б епічне кіно, якби не реальність. На боці Гутцайта були його міжнародні зв’язки (включаючи бізнес-інтереси в Росії) і підтримка бандитського світу України, тоді як Бідного підтримували політики, пов’язані з Партією регіонів, включаючи Татарова, який прикривав його діяльність. Ситуація досягла такого рівня, що обидва звернулися до Офісу Президента, але їм було рекомендовано знайти компроміс.
Спортивні тренувальні збори або “як прожити на 20% від заявленої суми”
І під керівництвом Бідного Міністерство молоді та спорту перетворилося на креативну лабораторію для розробки корупційних схем. Один із найпопулярніших напрямків – це тренувальні збори та змагання. Ось вам реальна картина: за документами – одномісні номери, триразове харчування з шведським столом. На практиці – двомісні номери, порційне харчування і ще добре, якщо воно буде триразовим. Різниця в грошах? Правильно, вона йде на “непередбачувані витрати”. А найкращий приклад – чемпіонат України зі спортивної гімнастики. Стелла Захарова просила 10 мільйонів гривень, але експерти сміються – реальна вартість не більше 1,5 мільйона. А от як витратити решту 8,5 мільйона – це вже мистецтво.
Ще один напрямок – це замовлення додаткових промоцій. Наприклад, виступ Джамали на Олімпійських іграх обійшовся в 10 тисяч доларів. “Так це ж Джамала!” – скажете ви. Але от невдача – Леді Гага виступала абсолютно безкоштовно. І чим вона гірша? Просто, мабуть, не зрозуміла, що можна було б трохи заробити. Ну а що ж? В наш час треба бути розімнішою!
Матвій Бідний: політичні зв’язки та сімейні скандали
Дашутіна з Бідним
Бідний не лише майстер у фінансових схемах, а й у виборі родичів. Він, як з’ясувалося, має доволі цікаві сімейні зв’язки, які заслуговують на увагу. Його дружина Вікторія Дашутіна – донька відомого бізнесмена і колишнього надепа від «Партії Регіонів» Григорія Дашутіна. Вікторія живе у Словенії, де керує сімейним підприємством. Саме на неї оформлено чисельне майно сім’ї в.о. міністра. У деклараціях він вказував і родинні зв’язки з Вікторією Дашутіною та спільне майно зі скандальним Григорієм Дашутіним.
Декларація Бідного
А тепер цікаво: у червні 2023 року Дашутін був затриманий правоохоронцями за звинуваченнями у створенні злочинної організації та сприянні державі-агресору. Згідно з матеріалами кримінальної справи, продукція підприємств Полтавського трубомеханічного заводу та “ВНДІкомпресормашу” Дашутіна постачалася до російської федерації та Білорусі. Правоохоронці з’ясували, що промислово-інноваційна група компаній, яка належить родині колишнього народного депутата Дашутіна, з 2014 року постачала державним підприємствам Росії високоефективні вузли, агрегати та деталі пневматичного обладнання. Компресори та компресорні установки, вироблені цією групою, є важливими компонентами для бойових залізничних ракетних комплексів 15П961 “Молодець”, що знаходяться на бойовому чергуванні у складі ракетних військ стратегічного призначення РФ.
Схема поставок
Вікторія Дашутіна офіційно є власницею кількох компаній, серед яких ТОВ “СОЛАР НСВ”, ТОВ “ДА 4”, концерн “НІКМАС” та АТ “КДРМЗ”. Всі ці компанії також належать родині Дашутіних, включаючи Григорія Дашутіна, Раїсу Дашутіну та Артема Дашутіна.
Незважаючи на заяви про вихід Вікторії з родинного бізнесу, дані платформи YouControl показують, що вона досі є активним власником. А це означає, що сімейні зв’язки Бідного і Дашутіних залишаються міцними, і це не може не викликати занепокоєння.
Дашутіна з батьком
Але це ще не все. Виявилося, що тесть Бідного мав тісні зв’язки з російськими військовими підприємствами. Протягом перших 16 місяців повномасштабної війни його підприємства постачали до росії комплектуючі на суму понад 160 мільйонів гривень.
До речі, сам Бідний в минулому він був помічником-консультантом у нардепа Андрія Портнова, колишнього заступника голови Адміністрації президента Януковича. І хоча він запевняє, що вже давно не підтримує контактів з Портновим, але тут питання чи можна вірити просто на слово?
Висновок: Спорт – це бізнес, а не забавка!
Звичайно, спорт – це серйозно. А якщо у вас є доступ до бюджетних коштів – то це ще й прибутково! На жаль, на цьому тлі питання розвитку спорту в Україні відходять на задній план. Головне – щоб усі отримали свою долю. І хто знає, можливо, у майбутньому побачимо ще більше таких талановитих управлінців, які зможуть зробити спорт дійсно “прибутковим”. Але вже не для держави чи спортсменів, а для себе, улюблених.
Матвій Бідний був призначений в.о. міністра молоді та спорту України 9 листопада 2023 року, і як вдалось вияснити редакції нашого видання, не завдяки професійним досягненням, а завдяки дружбі з особистим фітнес-тренером Володимира Зеленського – Вадимом Данільченком.
До міністерського крісла Матвій Бідний трудився директором Департаменту фізичної культури та неолімпійських видів спорту Міністерства молоді та спорту України, а раніше числився помічником-консультантом народного депутата України Андрія Портнова. Але стрімкому кар’єрному взлету Матвій Бідний зобов’язаний саме Вадиму Данільченко.
Проте насправді важко сказати, хто кому зобов’язаний більше, адже завдяки Матвію Бідному у розпорядженні президентського фітнес-тренера опинилось ціле міністерство. Як вияснили журналісти, без участі Вадима Данільченко в Міністерстві молоді та спорту не проходить жодна нарада. За інформацією наших джерел, Данільченко також курує фінансові потоки в міністерстві, а також затверджує всі ключові призначення.
Про родинні зв’язки з РФ Матвія Бідного
У 2019 році Матвій Бідний розлучився зі своєю дружиною Інною, а у його декларації з’явилася Вікторія Дашутіна, донька колишнього нардепа Григорія Дашутіна. Дашутіна небезпідставно підозрюють у співпраці з російськими державними підприємствами після 2014 року, і навіть після 24 лютого 2022 року.
Ця історія отримала розвиток коли Матвій Бідний, опублікував свої декларації за 2022 та 2023 роки. Виявилось, що його дружина, Вікторія Дашутіна, також володіє будинком у Гурзуфі, в окупованому Криму, площею 1086,9 квадратного метра, та ділянкою в цьому районі (1228 квадратних метрів). Ця нерухомість була придбана до окупації Криму.
У 2022 році Вікторія переїхала до Словаччини та орендує квартиру в Братиславі.
В останній декларації Вікторія Дашутіна не вказала свої частки у сімейних фірмах. За даними аналітичної платформи YouControl, вона є співвласницею ТОВ «Солар НСВ», Концерну «Нікмас» та ПрАТ «Київський дослідний ремонтно-механічний завод». Можливо, керівництво компаній ще не оновило дані у Мін’юсті. У декларації заступника міністра за 2021 рік зазначено, що Вікторія Дашутіна була співвласницею ТОВ «ДА4» (25%), кінцевим бенефіціаром таких компаній:
ТОВ «НІКМАС Інжинірінг»,
ТОВ «Домініон Бізнес Парк»,
ТОВ «Укратехносинтез»,
ТОВ «Торговий дім НІКМАС»,
Концерн «НІКМАС»,
Полтавський турборемонтний завод,
Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш»,
Київський дослідний ремонтно-механічний завод,
Глухівський завод «Електропанель»,
АТ «Укрросметал»,
ТОВ ДБП «Ріал Естейт»,
ТОВ «Солар НСВ»,
АТ «Київська книжкова фабрика»,
ТОВ КУА «Укрросметал-Інвест»,
ТОВ «Укрростурбоенерго»,
ТОВ ВНІК «Укрросінжиніринг».
Батько Вікторії – Григорій Дашутін, екс-нардеп (1998-2005 рр), заснував бізнес-імперію, співвласниками якої є його дружина, син та донька. У червні 2023 року Григорія Дашутіна затримали правоохоронці та оголосили підозру у «створенні злочинної організації» і «пособництві державі-агресору». Продукція Полтавського турбомеханічного заводу та «ВНДІкомпресормашу», що належать родині Дашутіних, постачалася до Росії та Білорусі. За даними слідства, за перші 16 місяців повномасштабної війни ці підприємства поставили до Росії комплектуючих на суму понад 160 млн грн. Обшуки на підприємствах сім’ї Дашутіних тривали продовж 2022-2023 років. Брат Вікторії Дашутіної під час війни працював економічним референтом у посольстві України в Індії. За рішенням Київського апеляційного суду частину сімейних підприємств передали в управління державному агентству АРМА.
Вікторія Дашутіна також фігурує у справі про державну зраду свого батька, тож вимушена переховиватися за кордоном. Крім того, у 2023 році екс-нардеп Ігор Мосійчук оприлюднив матеріали справи, які свідчать, що Дашутін діяв не один, а через дочку Вікторію.
Тільки завдяки другу приближеному до Президента Володимира Зеленського та зв’язкам в Офісі генерального прокурора Матвій Бідний зміг “врятувати” дружину від кримінального переслідування
