Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) та міжнародні медичні служби застерігають про глобальне поширення нового варіанта коронавірусу SARS-CoV-2, який отримав позначення PJ.2.1.
Вперше виявлений у травні 2026 року, цей штам демонструє високі темпи передачі та вже зафіксований на кількох континентах, створюючи ризики нової хвилі захворюваності.
Географія поширення та оцінка ризиків:
Поточні осередки циркуляції: Варіант PJ.2.1 активно розповсюджується у країнах Північної Америки (США, Канада) та в кількох державах Західної Європи.
Швидкість трансферу: Завдяки інтенсивному міжнародному пасажиропотоку та активним переміщенням людей ризик проникнення PJ.2.1 до нових регіонів оцінюється як високий. ВООЗ прогнозує появу цього штаму в інших країнах світу вже найближчим часом.
Характеристики та моніторинг: Епідеміологи вивчають рівень мутацій у спайковому білку варіанта PJ.2.1 для оцінки його здатності оминати набутий імунітет від попередніх захворювань та вакцинації.
Рекомендації медичних служб
Фахівці з охорони здоров’я закликають дотримуватися базових заходів епідеміологічної безпеки у людних місцях, своєчасно проводити ревакцинацію актуалізованими препаратами та звертатися до лікарів при появі перших симптомів ГРВІ.
Медична спільнота зіткнулася з новим небезпечним викликом: у Франції офіційно підтверджено перший в історії Європи випадок зараження людини вірусом Шамонда, який раніше вважався загрозою виключно для тварин. Ситуація набула критичного характеру через смерть інфікованого пацієнта. Чоловік паралельно проходив лікування від іншого важкого захворювання, тому наразі епідеміологи намагаються з’ясувати: чи став цей маловивчений патоген безпосередньою причиною летального результату, чи просто завдав нищівного удару по ослабленій імунній системі.
За попередніми даними, зараження могло відбутися на сході Франції, де влітку 2026 року фіксувалися масові спалахи хвороби серед сільськогосподарських тварин. Африканський вірус, вперше виявлений у Нігерії ще в 1960-х роках, несподівано розпочав європейську експансію наприкінці липня 2026 року. Інфекція, що передається через укуси звичайних мошок, вже охопила господарства Німеччини, Швейцарії, Австрії, Іспанії та ще десятка країн. У великої рогатої худоби хвороба викликає лихоманку, стрімке зниження надоїв, а також серйозні патології плода та викидні.
Найбільше занепокоєння науковців викликає той факт, що комерційних вакцин проти цієї загрози досі не існує. Хоча французька влада запевняє, що ризику для широких верств населення наразі немає, подолання вірусом міжвидового бар’єра залишається небезпечною біологічною загадкою. Специфіка перебігу хвороби Шамонда в людському організмі залишається абсолютно недослідженою, що змушує європейських інфекціоністів тримати ситуацію під посиленим контролем.
Кабінет Міністрів України ухвалив принципово нові та чітко регламентовані правила функціонування медичних закладів в умовах постійної небезпеки ворожих повітряних ударів. Оновлений алгоритм дій медичного персоналу безпосередньо залежить від встановленого рівня повітряної загрози та покликаний одночасно гарантувати максимальну безпеку громадян і не допустити колапсу в наданні життєво необхідної лікарської допомоги. Відтепер робота лікарень та поліклінік диференціюється за двома ключовими режимами – жовтим та червоним, що дає змогу оперативно реагувати на ступінь наближення ворожих ракет чи безпілотників. Такий системний підхід усуває хаос та встановлює чіткі інструкції для керівництва медичних установ, працівників і пацієнтів у критичні моменти небезпеки.
Згідно з урядовою постановою, у разі оголошення жовтого рівня загрози всі медичні заклади продовжують працювати у штатному повсякденному режимі, не перериваючи прийому громадян чи планових процедур. Водночас адміністрація лікарень зобов’язана забезпечити безперешкодний і повний доступ до наявних захисних споруд як для персоналу, так і для всіх пацієнтів та відвідувачів, які за власним бажанням вирішать перейти у безпечніше місце. Кардинально інший протокол вводиться у дію під час настання червоного рівня тривоги, коли фіксується безпосередня небезпека ударів по населеному пункту. У такому разі медичні працівники та пацієнти мають негайно перейти до обладнаних укриттів. Однак держава встановила непорушне виключення: надання медичної допомоги, призупинення якої несе пряму загрозу для життя людини, не припинятиметься за жодних обставин. Лікарі продовжуватимуть боротьбу за життя людей безпосередньо під час тривог, якщо йдеться про складні хірургічні операції, невідкладні реанімаційні заходи та безперервну інтенсивну терапію.
Окрему увагу урядовці приділили найвразливішій категорії хворих – важким пацієнтам, транспортування яких до підвальних приміщень є технічно неможливим або медично протипоказаним. Для таких громадян лікування триватиме у спеціально визначених найбільш захищених внутрішніх приміщеннях будівель, захищених правилом двох стін та додатковими інженерними конструкціями. Крім того, на нормативному рівні офіційно дозволено розгортати повноцінне надання допомоги, здійснювати видачу медикаментів та організовувати постійне розміщення ліжок безпосередньо всередині укриттів. Служба екстреної медичної допомоги зберігає свій цілодобовий і безперервний цикл чергування незалежно від звуків сирен: диспетчерські пункти не припиняють прийом дзвінків, приймальні відділення готові рятувати пацієнтів у невідкладних станах, а мобільні бригади медиків продовжують виїжджати на виклики за будь-якої обстановки.
На додаток до організаційних заходів Кабмін зобов’язав місцеву владу та керівників закладів охорони здоров’я суттєво форсувати інженерне посилення захисту критичних локацій лікарень. Йдеться про додаткове укріплення операційних залів, реанімацій, пологових блоків, а також технічних приміщень із генераторами, резервними джерелами живлення та дорогим медичним обладнанням. У комплексі з попередніми рішеннями уряду щодо спрощення ліцензійних вимог для аптечних мереж нові правила формують стійку та адаптивну медичну систему, здатну безперебійно рятувати життя українців навіть під час найінтенсивніших атак окупантів.
Данський фармацевтичний гігант Novo Nordisk, який здобув світову славу та надприбутки завдяки розробці препаратів «Оземпік» та «Вегові» для лікування діабету й ожиріння, офіційно оголосив про масштабний корпоративний ребрендинг. Відтепер світова корпорація позиціюватиме себе на міжнародному ринку під лаконічною назвою Novo. Відповідне повідомлення вже з’явилося на офіційному порталі виробника, символізуючи початок кардинальної трансформації однієї з найвпливовіших компаній європейського континенту.
Фундаментальні зміни в айдентиці зумовлені глобальним переглядом філософії ведення бізнесу. Керівництво прагне вийти за межі традиційного сприйняття бренду виключно як виробника вузькопрофільних медикаментів для схуднення та контролю рівня цукру. Стратегічна мета оновленої компанії полягає у тому, щоб закріпити за собою статус комплексного гравця у широкій сфері глобальної охорони здоров’я. Цю нову візію підкреслює і нещодавно затверджений корпоративний слоган – «Міцне здоров’я починається зараз». При цьому юристи компанії уточнюють, що офіційна юридична назва підприємства Novo Nordisk A/S залишатиметься незмінною для оформлення всієї фінансової документації та міжнародних угод.
Детальний план подальшого розвитку та оновлену операційну модель топменеджмент Novo планує презентувати вже найближчим часом. Двадцять першого вересня у Лондоні відбудеться великий день інвестора, де профільні керівники розкриють усі ключові аспекти трансформації перед головними акціонерами та біржовими аналітиками, намагаючись закріпити їхню довіру.
Варто зазначити, що для Данії ця фармацевтична імперія має абсолютно безпрецедентне макроекономічне значення. Вона є найпотужнішою компанією країни, а її ринкова капіталізація майже в чотири рази перевищує фінансові показники найближчого вітчизняного конкурента – міжнародного логістичного гіганта Maersk. Вплив виробника на національну економіку настільки колосальний, що рекордні світові продажі препарату «Вегові» самостійно забезпечили значно вище, ніж прогнозував уряд, загальне зростання валового внутрішнього продукту всієї держави.
Проте поточний рік приніс корпорації серйозні виклики. Ще на початку 2024 року компанія впевнено утримувала престижний титул найдорожчого підприємства Європи, однак з того часу ринкова ситуація різко змінилася, а котирування її акцій зазнали суттєвого падіння. Інвестори почали жорстко реагувати на будь-які ознаки стагнації та вузької спеціалізації бренду.
Спроби диверсифікувати бізнес і розширити портфель інноваційних препаратів поки що стикаються із критичними перешкодами. Минулого тижня виробник був змушений повідомити про невдалі результати клінічних випробувань свого експериментального препарату «зилтивекімаб», який цілеспрямовано розроблявся для ефективного лікування серцево-судинних захворювань. Цей гучний науковий провал став черговим болючим ударом по амбіціях корпорації вийти за межі свого флагманського напрямку боротьби з діабетом. Саме тому нинішній швидкий ребрендинг виглядає не лише як плановий іміджевий крок, але й як спроба змістити інформаційні акценти та продемонструвати ринку готовність до розширення горизонтів.
У Львові лікарям вдалося продовжити вагітність жінки ще на 97 днів після передчасного відходження навколоплідних вод на 22-му тижні. Пологи розпочалися лише на 36-му тижні, а хлопчик народився у задовільному стані та не потребував реанімаційної допомоги. Для команди пологового відділення Дитячої лікарні Святого Миколая цей випадок став рекордним.
28-річна Христина Пришляк із Львівщини готувалася стати мамою вдруге. Її перша дитина народилася шляхом планового кесаревого розтину. Друга вагітність тривала без описаних серйозних ускладнень до 22-го тижня, коли у жінки раптово відійшли навколоплідні води.
На такому ранньому терміні ситуація створює значні ризики для вагітності, адже дитина ще потребує часу для подальшого дозрівання органів, а передчасний розрив плодових оболонок підвищує ризик інфекційних та інших ускладнень.
Христину госпіталізували, після чого вона залишалася під постійним наглядом медиків. Лікарі регулярно контролювали її стан та розвиток дитини, стежили за результатами аналізів і проводили необхідне профілактичне лікування.
Головним завданням медичної команди було якомога довше продовжити вагітність, водночас не допустивши розвитку небезпечних ускладнень.
За словами акушера-гінеколога Ігоря Федашка, ситуація вимагала постійної уваги всієї команди.
«Головне було — не допустити інфекції та виграти час, щоб органи дитини встигли розвинутися. Ми крок за кроком рухалися вперед», — розповів лікар.
Для самої Христини цей період означав тривале перебування у лікарні та суворе дотримання рекомендацій медиків. За її станом спостерігали щодня, а рішення щодо подальшої тактики ведення вагітності ухвалювали з урахуванням результатів обстежень.
У результаті лікарям вдалося відтермінувати пологи майже на 14 тижнів — загалом на 97 днів. Раніше найдовший подібний період у практиці цієї команди становив 83 дні. Таким чином, новий випадок став рекордним саме для пологового відділення лікарні.
На 36-му тижні у Христини розпочалися пологи. Попри те, що після попереднього кесаревого розтину на матці залишався рубець, цього разу жінка народила природним шляхом.
На світ з’явився хлопчик вагою 2490 грамів і зростом 49 сантиметрів.
Особливо важливим для лікарів і родини стало те, що після народження дитина перебувала у задовільному стані та не потребувала реанімації.
Хлопчика назвали Назаром. Ім’я для молодшого брата обрав його п’ятирічний старший брат.
Христина розповіла, що спочатку родина дуже злякалася через ускладнення вагітності, однак вирішила довіритися медикам.
За словами жінки, одним із найемоційніших моментів стало перше прикладання новонародженого сина до грудей після пологів.
Нині мама та дитина вже перебувають удома разом із родиною.
У лікарні наголошують, що ключовим у цьому випадку став постійний медичний контроль. При передчасному відходженні навколоплідних вод тактика залежить від терміну вагітності, стану матері й дитини та наявності або відсутності ознак інфекції чи інших ускладнень. Тому подібні випадки потребують індивідуального рішення медичної команди і не означають, що вагітність завжди можна безпечно продовжувати протягом такого тривалого часу.
У випадку Христини медикам вдалося пройти шлях від критично раннього 22-го тижня до 36-го — терміну, на якому дитина вже мала значно більше часу для внутрішньоутробного розвитку.
Саме ці додаткові 97 днів лікарі називають головним досягненням. Для порівняння, попередній рекорд їхньої команди після передчасного відходження навколоплідних вод становив 83 дні.
Водночас називати цей випадок загальноукраїнським або світовим рекордом підстав немає: медзаклад повідомляє саме про рекорд своєї команди.
У Великій Британії зробили крок, який ще кілька років тому міг здаватися епізодом із наукової фантастики. Лондонські нейрохірурги вперше використали штучний інтелект безпосередньо під час операції на живому пацієнті: система в реальному часі аналізувала відео з ендоскопа, розпізнавала найнебезпечніші анатомічні структури та підсвічувала їх для медичної команди. Першим пацієнтом став 48-річний Ріс Гібберт із Бедфордширу, якому загрожувала втрата зору через пухлину гіпофіза. Операція завершилася успішно — пухлину видалили, зір чоловіка зберегли, а сам він уже повернувся до роботи. Про це пише BBC.
Пухлина Ріса Гібберта могла призвести до сліпоти
Унікальну операцію провели ще у травні в National Hospital for Neurology and Neurosurgery у Лондоні, який входить до University College London Hospitals NHS Foundation Trust. Про результати медики та дослідники офіційно розповіли 26–27 серпня. За даними UCL, це був перший випадок, коли розроблена ними система штучного інтелекту підтримувала нейрохірургів у реальному часі під час справжньої операції, а не працювала лише із записаними раніше відеоматеріалами чи в симуляції.
Історія Гібберта почалася задовго до експериментальної операції. У грудні 2024 року чоловік здійснював свою звичайну прогулянку, коли раптово відчув себе погано, втратив свідомість і пережив судомний напад. Люди, які перебували поруч, допомогли йому, після чого медики провели обстеження.
Саме тоді лікарі випадково виявили пухлину гіпофіза розміром приблизно 11 міліметрів. Сам Гібберт розповідав, що це був єдиний судомний напад у його житті, але саме він став початком довгої історії лікування.
Спочатку лікарі не поспішали з операцією та спостерігали за станом пацієнта. Однак поступово ситуація погіршувалася. У Гібберта виник серйозний гормональний дисбаланс, а пухлина почала впливати на зір.
Особливо постраждало периферійне поле зору. Чоловік почав спотикатися, оскільки буквально не бачив частини простору перед собою. Згодом йому довелося користуватися палицями для ходьби. Без хірургічного втручання пухлина могла продовжувати тиснути на структури, пов’язані із зором, і зрештою призвести до сліпоти.
Саме розташування пухлини робило операцію особливо складною.
Гіпофіз — невелика залоза розміром приблизно з кульку — розташований біля основи мозку. Поруч проходять критично важливі кровоносні судини та нерви, які відповідають за зір. Як пояснюють у UCLH, у цій ділянці помилка навіть приблизно в один міліметр може мати критичні наслідки, включно зі сліпотою, інсультом або смертю пацієнта.
Саме тут і з’явився ШІ.
Хірурги використали ендоскопічний транссфеноїдальний доступ — до пухлини дісталися через ніс та основу черепа. Це поширений малоінвазивний метод видалення пухлин гіпофіза, однак він вимагає надзвичайної точності через складну анатомію ділянки.
Розроблена в University College London система отримувала живе відео безпосередньо з ендоскопа. Важлива особливість технології полягає в тому, що вона не просто аналізувала зроблені до операції МРТ або КТ-знімки. Алгоритм «дивився» на те саме операційне поле, яке хірурги бачили саме в цю секунду.
ШІ розпізнавав анатомічні структури та виділяв їх різними кольорами — процес, який у комп’ютерному зорі називають сегментацією. Завдяки цьому команда отримувала додаткову візуальну карту небезпечних зон і могла краще бачити, яких ділянок необхідно уникати.
Фактично система працювала як своєрідний високотехнологічний навігатор усередині голови.
Водночас важливо: штучний інтелект не оперував Гібберта самостійно. Він не керував інструментами та не ухвалював остаточних рішень замість лікарів. Усі хірургічні дії залишалися під контролем медичної команди, а алгоритм виконував роль додаткового інструмента підтримки.
Технологію розробили дослідники UCL, а її створення та клінічне випробування підтримав британський National Institute for Health and Care Research — NIHR. Алгоритми навчали на сотнях відеозаписів попередніх операцій на гіпофізі, де спеціалісти розмічали важливі структури, щоб система навчилася їх розпізнавати.
Розробники працювали над системою не один місяць. Ще в листопаді 2025 року команда UCL Hawkes Institute демонструвала прототип AI-асистента для ендоскопічної транссфеноїдальної хірургії на медичній технологічній зустрічі NVIDIA у Цюриху.
Уже тоді дослідники пояснювали, що система має в реальному часі визначати безпечні ділянки основи черепа, де хірург може працювати для доступу до пухлини, одночасно позначаючи критично важливі структури, яких необхідно уникати. На той момент технологія перебувала на доклінічній стадії.
Перед переходом до справжньої операційної її також перевіряли в умовах, максимально наближених до реальних.
Дослідники проводили експерименти у спеціально обладнаній симуляційній операційній National Hospital for Neurology and Neurosurgery. Там використовували повний набір інструментів для ендоскопічних операцій на гіпофізі та високоточний симулятор хірургічного втручання. Результати цієї доклінічної роботи були оприлюднені в червні 2026 року як препринт, тобто на момент публікації ще не пройшли повне рецензування науковим журналом.
Нейрохірурги професор Хані Маркус та пан Даньял Хан провели операцію в Національній лікарні неврології та нейрохірургії.
Операція Гібберта стала моментом переходу технології від симуляції до реального пацієнта.
Її проводила команда нейрохірургів, до якої входив професор Хані Маркус. За його словами, використання ШІ може допомогти зробити надзвичайно делікатні операції безпечнішими, адже система дає хірургові додаткову інформацію про анатомію безпосередньо під час втручання.
І можливості алгоритму не обмежуються розпізнаванням судин та нервів.
Розробники працюють над тим, щоб система могла відстежувати хірургічні інструменти, визначати їхню взаємодію з тканинами та розуміти, на якому етапі перебуває операція. У перспективі це може дозволити ШІ не просто підсвічувати небезпечні структури, а й давати контекстні підказки команді.
Саме звідси з’явилося порівняння з умовним «ChatGPT для хірургів».
Йдеться не про буквальне використання ChatGPT під час операції, а про концепцію цифрового асистента, здатного аналізувати те, що відбувається перед ним, розуміти контекст і в потрібний момент надавати лікарю корисну інформацію.
Результат першої операції виявився обнадійливим.
Пухлину Гібберта успішно видалили, а його зір вдалося зберегти. Пацієнт розповідав, що зміни помітив практично одразу після пробудження від наркозу: він міг чітко бачити предмети в палаті. Згодом поле зору продовжило відновлюватися.
Зараз 48-річний британець уже повернувся до роботи менеджером із обслуговування клієнтів і продовжує займатися громадською діяльністю. Він також поступово відновив свої щоденні прогулянки.
Сам Гібберт погодився стати першим пацієнтом експериментальної програми свідомо. Він пояснив, що без участі пацієнтів у дослідженнях медицина не може рухатися вперед.
Для нього є й певний символізм у тому, де саме відбулася операція. National Hospital for Neurology and Neurosurgery був заснований ще 1859 року і став першим у світі спеціалізованим неврологічним госпіталем. Тепер, за словами Гібберта, той самий заклад став місцем першої нейрохірургічної операції з використанням ШІ наживо.
Втім, одна успішна операція ще не означає, що подібний ШІ завтра з’явиться в кожній лікарні.
Технологія перебуває на стадії клінічних досліджень. University College London зареєстрував окреме дослідження застосування ШІ під час ендоскопічної транссфеноїдальної хірургії. Його мета — оцінити, наскільки такі алгоритми можуть допомагати розпізнавати анатомію, інструменти та етапи операції, а також покращувати навчання й координацію медичної команди.
Дослідникам також доведеться відповісти на одне з найскладніших питань сучасної медичної ШІ-революції — наскільки лікар може довіряти алгоритму.
Окрема робота команди UCL, оприлюднена цього літа, присвячена саме «калібруванню довіри» до ШІ в хірургії гіпофіза. Адже небезпечною може бути не тільки помилка алгоритму, а й ситуація, коли людина починає надто сильно покладатися на його рекомендації.
Тому британські дослідники наголошують: технологія задумана не як заміна нейрохірурга.
Міністр інновацій у сфері охорони здоров’я Великої Британії Джеймс Фріт назвав операцію прикладом того, яким може бути ШІ у своєму найкращому застосуванні, але водночас підкреслив необхідність належних запобіжників і контролю безпеки.
Наступним етапом має стати ширше випробування системи. Якщо технологія підтвердить свою ефективність на більшій кількості пацієнтів, подібні цифрові асистенти потенційно можуть стати для хірургів тим, чим навігаційні системи стали для водіїв: вони не замінюватимуть людину за кермом, але допомагатимуть бачити небезпеку та приймати точніші рішення.
І саме тому операція Ріса Гібберта важлива далеко не лише для одного пацієнта. Вперше система, яка навчилася «бачити» анатомію на сотнях попередніх операцій, отримала можливість аналізувати справжнє хірургічне втручання в момент, коли воно відбувалося, і допомагати лікарям там, де похибка вимірюється міліметрами.
Поки що скальпель залишається в руках людини. Але поруч із хірургом уже з’явилася цифрова «друга пара очей» — і в першого пацієнта вона допомогла зберегти можливість бачити світ.
Валентин Чучук понад 30 років працює у медицині. Після початку повномасштабного вторгнення чоловік майже три місяці провів в окупації у рідному селі Стрілеча на Харківщині, а потім разом із родиною виїхав через росію та кілька європейських країн. Попри можливість залишитися за кордоном, він повернувся в Україну і сьогодні допомагає цивільним та ветеранам проходити реабілітацію в Івано-Франківську.
До 2022 року Чучук працював медичним братом у Харківській обласній психіатричній лікарні у Стрілечій. Село розташоване неподалік українсько-російського кордону. Після початку вторгнення медики продовжили працювати, хоча в лікарні поступово зникли світло, вода та газ.
«Ми не могли кинути пацієнтів. Холоднеча така була — ну, лютий місяць, нуль градусів у відділеннях. І їсти не було чого їм», – згадує Валентин.
Працівникам доводилося самостійно шукати способи забезпечити людей їжею та теплом. Спочатку готували вдома, поки ще був газ, а згодом використовували вогнища. Пацієнтів не залишали навіть тоді, коли ситуація навколо ставала дедалі небезпечнішою.
Майже три місяці Валентин разом із родиною перебував в окупації. Російські військові приходили до його будинку з обшуками, перевіряли приміщення та шукали зброю й українських військових. Для родини залишатися там ставало дедалі небезпечніше.
Виїхати безпосередньо на підконтрольну Україні територію не було можливості, тому Валентин, його дружина та мати вирушили через росію. На російському кордоні чоловіка затримали майже на вісім годин.
Після цього родина проїхала через Латвію, Литву, Польщу та Словаччину, а в Україну повернулася через Закарпаття.
«Багато людей залишилися. А ми вирішили повернутися сюди. І я жодного разу не жалкую, що повернувся», – каже Валентин.
У липні 2022 року він приїхав до Івано-Франківська. Спочатку чоловік сподівався повернутися додому, однак згодом дізнався, що будинок, який він разом із родиною будував майже п’ять років, був зруйнований.
В Івано-Франківську Валентин продовжив працювати за фахом. Спочатку долучився до команди Прикарпатського обласного клінічного центру психічного здоров’я, а згодом почав працювати у Центрі фізичної та реабілітаційної медицини Івано-Франківської обласної клінічної лікарні.
Реабілітаційна медицина стала для нього новим професійним напрямом. Щоб працювати з пацієнтами після важких травм, ампутацій та інших наслідків війни, медбрат проходив навчання, курси й тренінги та переймав досвід українських і закордонних фахівців.
Сьогодні його робочі обов’язки охоплюють не лише медичні процедури. Валентин допомагає людям із порушеннями опорно-рухового апарату, проводить необхідні маніпуляції, стежить за станом пацієнтів, але особливе значення надає спілкуванню.
На його переконання, під час тривалої реабілітації людині потрібна не лише фізична допомога. Важливо також підтримати її морально, заспокоїти та знайти правильні слова. Особливо це стосується ветеранів та їхніх родин, життя яких після важких поранень змінюється повністю.
«Дуже часто більше підтримки потребують родичі, ніж самі пацієнти», – зазначає Валентин.
Він також наголошує, що допомога не повинна перетворюватися на надмірну опіку. Якщо людина пересувається на кріслі колісному, спочатку варто запитати, чи потрібна їй допомога, а не робити це автоматично.
Для Валентина Івано-Франківськ поступово став новим домом. Попри втрату власного житла та пережиті місяці окупації, він продовжує працювати за професією і допомагати людям, які відновлюються після наслідків війни.
Дієтологи та провідні медичні експерти б’ють на сполох через масове захоплення екстремальними низьковуглеводними дієтами. Фахівці з харчування офіційно попереджають, що цей надзвичайно популярний метод швидкого схуднення та контролю рівня цукру в крові становить величезну загрозу для людського організму за умови безконтрольного застосування. Різке та необдумане обмеження життєво важливих нутрієнтів здатне спровокувати гострий дефіцит поживних речовин, системне порушення обміну речовин та призвести до незворотних проблем зі здоров’ям, які потребуватимуть тривалого медикаментозного лікування.
Медики постійно наголошують на принциповій фізіологічній різниці між простими та складними вуглеводами, яку ігнорує більшість прихильників модних дієт. Перша категорія сполук, яка у гігантських кількостях міститься у солодких газованих напоях, кондитерській випічці та різноманітних рафінованих продуктах, дійсно завдає нищівної шкоди тілу. Такі елементи занадто швидко засвоюються кровоносною системою та викликають вкрай небезпечні різкі коливання рівня глюкози. Натомість складні вуглеводи, що природно надходять із цільнозернових злакових культур, різноманітних бобових та свіжих овочів, виступають фундаментальним та незамінним джерелом рослинної клітковини. Вони перетравлюються травною системою значно повільніше, гарантуючи тілу стабільну енергію для повноцінної розумової та фізичної активності протягом усього дня.
Профільні експерти визнають той факт, що тимчасове обмеження вуглеводної їжі дійсно дає помітний короткостроковий терапевтичний результат. Деякі пацієнти набагато швидше втрачають зайві кілограми, ефективніше контролюють показники цукру та успішно знижують рівень тригліцеридів у крові. Завдяки штучному збільшенню частки тваринних і рослинних білків та жирів у щоденному меню у людини тимчасово зникає нав’язливе відчуття голоду.
Проте зворотний бік такого жорсткого харчового обмеження виявляється набагато підступнішим. Раптова кардинальна зміна звичного меню майже миттєво викликає у людини сильну дратівливість, почуття хронічної втоми, регулярні напади мігрені та суттєве зниження концентрації уваги. Через гостру нестачу харчових волокон починає страждати вся травна система, що супроводжується болісними розладами. Тривале перебування на такому незбалансованому раціоні без медичного контролю неминуче призводить до критичного виснаження життєво важливих запасів калію, магнію, фолатів та вітаміну C. Окрему приховану загрозу для життя становить надмірне споживання насичених тваринних жирів, що неминуче провокує стрімке зростання рівня шкідливого холестерину та в рази підвищує ризик розвитку серцево-судинних катастроф.
Лікарі категорично забороняють експериментувати з подібними радикальними дієтами вагітним жінкам, матерям у період грудного вигодовування, дітям, підліткам, професійним спортсменам на витривалість та пацієнтам із хронічними хворобами нирок. У зоні максимального ризику також перебувають особи, які раніше проходили тривале лікування від розладів харчової поведінки. Навіть пацієнтам із діагностованим переддіабетом або діабетом другого типу дозволяється переходити на подібний харчовий режим виключно під суворим цілодобовим наглядом профільного ендокринолога.
Спеціалісти закликають сучасне суспільство назавжди відмовитися від радикальних методів боротьби із зайвою вагою на користь науково обґрунтованого підходу. Популярні агресивні методики, такі як інтервальне голодування за схемою шістнадцять на вісім годин чи жорстке кетогенне харчування, категорично не підходять для масового аматорського застосування та можуть бути вкрай небезпечними. Замість повного виключення вуглеводів достатньо назавжди прибрати з щоденного раціону лише доданий цукор та продукти глибокої промислової переробки, зберігши при цьому баланс свіжих овочів, горіхів, насіння та високоякісного білка.
У Нідерландах уперше застосували процедуру евтаназії щодо дитини віком до 12 років після того, як країна два роки тому розширила законодавство і дозволила медично асистовану смерть для невиліковно хворих дітей цієї вікової категорії. Про перший такий випадок офіційно повідомила міністерка охорони здоров’я Нідерландів Софі Германс під час представлення щорічного звіту комітету, який контролює випадки пізніх абортів та медично асистованої смерті дітей.
Випадок став першим після набуття чинності нових правил, які дозволяють застосовувати евтаназію до дітей віком від одного до дванадцяти років лише за надзвичайно суворих медичних і юридичних умов.
За словами Софі Германс, дитина страждала на тяжке невиліковне захворювання, яке супроводжувалося постійними та нестерпними стражданнями. Водночас посадовиця не розкрила жодних персональних даних чи деталей про діагноз пацієнта, посилаючись на вимоги законодавства щодо захисту приватності.
Про випадок стало відомо під час презентації щорічного звіту спеціальної комісії, яка здійснює контроль за дотриманням законодавства у сфері евтаназії та медично асистованої смерті дітей. Сам документ із детальним описом процедури мають оприлюднити найближчим часом.
Як передбачає закон, після проведення евтаназії кожен такий випадок автоматично передається до державної прокуратури. Прокурори не розслідують його як кримінальне правопорушення, а перевіряють, чи були медиками повністю виконані всі законодавчі вимоги та протоколи.
Нідерланди вже понад два десятиліття залишаються світовим лідером у сфері законодавчого регулювання евтаназії. Саме ця країна у 2002 році першою у світі легалізувала добровільну евтаназію для дорослих пацієнтів із невиліковними захворюваннями за суворо визначених умов.
Згодом дія закону була поширена і на неповнолітніх. До останніх змін евтаназія дозволялася підліткам від 12 років за певних умов та за участю батьків. Проте у 2024 році уряд Нідерландів ухвалив рішення розширити дію спеціального протоколу і на дітей віком від одного до дванадцяти років.
Нові правила були запроваджені після тривалих консультацій із педіатрами, дитячими онкологами, етичними комітетами та медичними асоціаціями. За оцінками Міністерства охорони здоров’я країни, щороку такі критерії можуть стосуватися лише приблизно 5–10 дітей, які страждають від невиліковних захворювань із безперспективним прогнозом та нестерпними стражданнями.
Нідерландське законодавство містить низку обов’язкових вимог, без яких проведення евтаназії є неможливим.
Передусім лікарі повинні підтвердити, що дитина страждає від невиліковної хвороби, яка спричиняє постійний нестерпний біль або інші тяжкі страждання, а сучасна медицина не має можливості покращити її стан чи вилікувати захворювання.
Крім цього, медики мають отримати незалежний висновок іншого лікаря, який підтвердить правильність діагнозу та відсутність альтернативних варіантів лікування.
Обов’язковою також є згода обох батьків або законних представників дитини. Медичні працівники повинні переконатися, що рішення ухвалюється без будь-якого зовнішнього тиску чи примусу.
Окрему увагу приділяють психологічній оцінці ситуації та консультаціям із родиною. Лише після проходження всіх необхідних процедур може бути ухвалене остаточне рішення.
Після проведення евтаназії всі документи автоматично передаються до незалежної комісії та прокуратури, які окремо перевіряють законність кожного випадку.
Тема евтаназії вже багато років залишається однією з найсуперечливіших у світовій біоетиці. Прихильники таких законів вважають, що вони дозволяють припинити нестерпні страждання пацієнтів, для яких сучасна медицина більше не має ефективних способів лікування.
Водночас противники наголошують на складних моральних питаннях, особливо коли йдеться про дітей, які не завжди можуть повною мірою усвідомлювати наслідки подібних рішень. Саме тому законодавство Нідерландів містить один із найжорсткіших механізмів контролю у світі.
Окрім Нідерландів, різні форми евтаназії або медично асистованої смерті дозволені також у Бельгії, Люксембурзі, Іспанії, Канаді, Новій Зеландії та низці окремих штатів США й Австралії. Водночас умови їх застосування суттєво відрізняються залежно від законодавства конкретної країни.
Нещодавно широку міжнародну увагу також привернула справа в Іспанії, де Конституційний суд остаточно підтвердив законність проведення евтаназії для 25-річної жінки з параплегією. Попри заперечення її батька, суд визнав право пацієнтки самостійно ухвалити рішення щодо завершення життя. Родина повідомила про намір звернутися до Європейського суду з прав людини, однак це не призупиняє виконання рішення іспанських судів.
Перший випадок евтаназії дитини до 12 років у Нідерландах, найімовірніше, стане предметом широкої міжнародної дискусії щодо медичної етики, прав дітей, паліативної допомоги та меж державного регулювання таких складних рішень. Водночас нідерландська влада наголошує, що кожен подібний випадок є винятковим і можливий лише за суворого дотримання всіх вимог законодавства та після багаторівневої перевірки медичних і юридичних обставин.
ООН б’є на сполох через різке скорочення фінансування програм профілактики ВІЛ/СНІДу, попереджаючи про ризик втрати десятиліть глобального прогресу у боротьбі з епідемією. Про це йдеться у новому звіті Об’єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІД (UNAIDS), який цитує The Washington Post.
За даними організації, ситуація у світі різко погіршилася: кількість людей із груп ризику, які отримують доконтактну профілактику ВІЛ, скоротилася на 38%. Лише у 2025 році понад мільйон людей менше отримали доступ до таких препаратів порівняно з 2024 роком, що свідчить про суттєвий відкат у глобальних програмах профілактики.
У звіті ООН зазначається, що однією з ключових причин є скорочення міжнародного фінансування, зокрема з боку США. У документі окремо згадується період президентства Дональда Трампа, коли частина програм міжнародної допомоги була переглянута або скорочена, що, за оцінками експертів, призвело до перебоїв у фінансуванні профілактичних ініціатив у країнах із високим рівнем поширення ВІЛ.
Наслідки цього вже відчутні у багатьох регіонах. У деяких країнах фінансування програм безкоштовного розповсюдження презервативів скоротилося більш ніж на 90%, що фактично паралізувало один із базових інструментів профілактики. Також у державах із обмеженими ресурсами, особливо в Африці на південь від Сахари, тестування на ВІЛ скоротилося приблизно на 22%, що значно ускладнює раннє виявлення інфекції.
ООН наголошує, що такі скорочення мають довгострокові наслідки. Програми доконтактної профілактики та тестування вважаються ключовими елементами стримування епідемії, і їх ослаблення може призвести до нового зростання кількості заражень у найближчі роки.
Попри негативну динаміку, у звіті також фіксуються певні досягнення. Кількість нових випадків ВІЛ у світі знизилася з 2,1 мільйона у 2010 році до 1,2 мільйона у 2025 році. Крім того, смертність від СНІДу скоротилася до 570 тисяч випадків на рік, що є найнижчим рівнем за понад 30 років.
Втім, у UNAIDS підкреслюють, що ці позитивні тенденції залишаються нестійкими. Наразі близько 9 мільйонів людей у світі не отримують необхідного лікування, а скорочення профілактичних програм створює ризик нового зростання епідемії після багаторічного спаду.
Особливо вразливими залишаються групи, які й раніше стикалися з обмеженим доступом до медичних послуг та стигматизацією, зокрема працівники секс-індустрії та чоловіки, які мають секс із чоловіками. Саме для них цільові профілактичні програми відігравали вирішальну роль у зниженні ризиків інфікування.
Представники ООН зазначають, що частково стабільність системи підтримується завдяки зусиллям окремих держав, місцевих організацій та міжнародних партнерів, які намагаються компенсувати втрату фінансування. Однак без відновлення стабільних донорських потоків ця система, за їхніми словами, не зможе довго працювати в нинішньому режимі.
У UNAIDS також попереджають, що реальний масштаб наслідків скорочення фінансування стане зрозумілим лише у звітах за 2026 та 2027 роки, коли з’являться дані про нові інфекції та рівень смертності після змін у міжнародній підтримці.
Раніше в ООН уже заявляли, що у разі подальшого скорочення фінансування щодня у світі можуть фіксувати близько 2 тисяч нових випадків інфікування ВІЛ, а смертність від СНІДу може зрости до критичних показників у наступні роки, що поставить під загрозу глобальні цілі з подолання епідемії до 2030 року.
