Golosnovinua.com

Позначка: Міністерство оборони

  • «Перемога старих генералів»: чому Зеленський прибрав Федорова з Міноборони та хто виграв від гучної відставки

    «Перемога старих генералів»: чому Зеленський прибрав Федорова з Міноборони та хто виграв від гучної відставки

    Відставка Михайла Федорова з посади міністра оборони стала центральною подією масштабного кадрового перезавантаження української влади. На відміну від більшості змін у новому Кабінеті Міністрів, саме доля Федорова до останнього залишалася головною інтригою. Причиною такого інтересу була не лише стратегічна важливість Міністерства оборони, а й політична вага самого міністра, який входив до уряду ще з 2019 року та вважався одним із найбільш упізнаваних представників президентської команди.

    Офіційне пояснення рішення зводиться до глибокого конфлікту між цивільним керівництвом Міноборони та військовою вертикаллю на чолі з головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським. За даними джерел українських медіа, Володимир Зеленський розповів депутатам фракції «Слуга народу», що більше не міг миритися із ситуацією, коли міністр оборони та головнокомандувач спілкувалися фактично через президента, а не напряму.

    Однією з ключових суперечок нібито був розподіл оборонних ресурсів. Військове командування вимагало закуповувати певні види озброєння та боєприпасів для конкретних операцій, тоді як команда Федорова робила ставку на інші напрямки, зокрема технологічні рішення, цифровізацію, дрони та зміну системи управління. Джерела описували ситуацію як зіткнення двох принципово різних моделей ведення війни: традиційної військової вертикалі та технологічного підходу, який намагався впровадити Федоров.

    Сам Федоров публічно підтвердив, що ще на початку своєї роботи в Міноборони пропонував Зеленському замінити Сирського та начальника Генерального штабу Андрія Гнатова. Конкретних кандидатів він, за власними словами, не називав, оскільки вважав, що остаточний вибір має зробити президент. Після відмови Зеленського міністр погодився працювати з чинним військовим керівництвом, однак згодом звинуватив Генштаб у блокуванні структурних і кадрових змін.

    Федоров стверджував, що за шість місяців його команда не змогла створити заплановані центри компетенцій, змінити організаційну структуру та залучити необхідних спеціалістів через відсутність погоджень із боку Генерального штабу. За його версією, окремі ініціативи доводилося реалізовувати нестандартними шляхами, однак це не могло замінити повноцінної системної реформи.

    Інша претензія президента, про яку повідомляли джерела, стосувалася мобілізації. Зеленський нібито заявив депутатам, що Федоров не провів обіцяну реформу системи поповнення війська. При цьому наступником міністра розглядають Ігоря Клименка, який до урядового перезавантаження керував Міністерством внутрішніх справ. На думку президента, саме Клименко може впорядкувати мобілізаційні процеси та покращити взаємодію між силовими структурами.

    Водночас офіційними поясненнями кулуарні розмови не обмежуються. Однією з найпоширеніших версій стала боротьба за контроль над величезними оборонними бюджетами. Після приходу до Міноборони Федоров почав змінювати усталені правила закупівель, посилювати цифровий контроль, впроваджувати нові критерії ефективності та перерозподіляти фінансування на користь технологічних напрямків.

    Подібні зміни неминуче зачіпали інтереси компаній, посередників, виробників та груп впливу, які роками працювали з оборонним відомством. Саме тому відставка Федорова може бути вигідною тим, хто прагне повернути попередні механізми розподілу державних коштів. Проте доказів того, що рішення президента було ухвалене винятково через тиск учасників оборонного ринку, немає. Це залишається однією з політичних версій, яку медіа наводять із посиланням на власні джерела.

    Ще одним можливим бенефіціаром кадрових змін називають голову парламентської фракції «Слуга народу» Давида Арахамію. Про напружені відносини між ним і Федоровим повідомлялося ще до нинішньої урядової кризи. Позиції Арахамії, за оцінками співрозмовників РБК-Україна, помітно посилилися після відходу Андрія Єрмака та зміни балансу сил у президентському оточенні.

    Під час формування нового уряду парламентська складова справді виявилася сильнішою, ніж під час попередніх кадрових перестановок. Частину кандидатів до Кабміну запропонували сам майбутній прем’єр Сергій Корецький, депутати та окремі групи всередині монобільшості. Це дало підстави говорити про посилення Верховної Ради та особисто Арахамії, який бере активну участь у переговорах щодо урядових посад.

    Імовірний прихід до уряду представників парламентської команди також може посилити контроль фракції над виконавчою владою. У кулуарах обговорювалися кандидатури народних депутатів Віталія Безгіна та Дениса Маслова на посади в Кабміні, а Міністерство у справах ветеранів, за попередніми даними, може очолити керівник Миколаївської ОВА Віталій Кім.

    На цьому тлі усунення Федорова, якого вважали самостійною політичною фігурою, послаблює одного з потенційних конкурентів Арахамії всередині владної команди. Водночас достовірно встановити, чи саме голова фракції став головним ініціатором відставки, неможливо. Офіційних підтверджень цього немає, а більшість відповідних тверджень ґрунтується на кулуарних оцінках.

    Ще більш політизованою є версія, що Зеленський вирішив заздалегідь нейтралізувати можливого конкурента. Федоров має високу публічну впізнаваність, асоціюється з цифровими реформами, не був пов’язаний із найбільшими корупційними скандалами та міг би стати помітним гравцем на майбутніх виборах.

    Співрозмовники в партії влади, однак, заперечують, що рейтинги Федорова становили для Зеленського реальну загрозу. Вони звертають увагу, що його політична підтримка була значно нижчою, ніж у колишнього головнокомандувача Валерія Залужного. Крім того, Федоров до останнього уникав відкритого протистояння з президентом і не заявляв про перехід в опозицію.

    Сам Зеленський після відставки нібито запропонував Федорову залишитися його радником. Колишній міністр повідомив, що від цієї пропозиції відмовився, але остаточно про вихід із президентської команди не оголошував. Його подальша політична роль поки що залишається невизначеною.

    Водночас суспільна реакція на рішення виявилася значно гострішою, ніж могли очікувати на Банковій. У Києві та інших містах пройшли акції проти відставки Федорова. Учасники вимагали не згортати технологічні та управлінські реформи в оборонному секторі та критикували збереження впливу старої військової системи.

    На знак протесту полковник Павло Єлізаров подав рапорт про звільнення з посади заступника командувача Повітряних сил ЗСУ. Він назвав усунення Федорова «великим злом» і заявив, що блокування започаткованих реформ у протиповітряній обороні може призвести до нових жертв та руйнувань.

    Про завершення роботи також повідомили радники міністра Сергій «Флеш» Бескрестнов і Сергій Стерненко. Вони заявили, що відставка обмежить їхні можливості впливати на розвиток безпілотних технологій, радіоелектронної боротьби та закупівель FPV-дронів для українського війська.

    Таким чином, рішення Зеленського вже спричинило втрату частини команди, яка відповідала за технологічні та інноваційні напрямки. Головним ризиком тепер стає не сама зміна прізвища на дверях міністерського кабінету, а можлива зупинка або перегляд проєктів, які перебували на стадії реалізації.

    Імовірне призначення Ігоря Клименка міністром оборони фактично означатиме перемогу прихильників більш традиційної силової моделі управління. Клименко має великий досвід роботи у правоохоронній системі, однак не керував Збройними силами чи оборонним відомством. Його основним завданням, як очікується, стане впорядкування мобілізації та відновлення робочої взаємодії з Генеральним штабом. Інформацію про намір Зеленського внести його кандидатуру повідомили одразу кілька медіа з посиланням на джерела та депутатів.

    У депутатському корпусі при цьому немає впевненості, що заміна міністра автоматично розв’яже проблему мобілізації. Система комплектування війська залежить не лише від Міноборони чи МВС, а й від законодавства, роботи територіальних центрів комплектування, командування, місцевої влади та суспільної довіри.

    Показово, що раніше одна з концепцій Федорова передбачала активніше залучення поліції до мобілізаційного процесу, однак тоді вона не отримала підтримки президента. Тепер керувати реформою може сам колишній очільник МВС, чия структура мала відігравати в ній одну з головних ролей.

    Попри відставку Федорова, Зеленський, за даними джерел, не виключав майбутньої заміни Сирського, однак лише тоді, коли для цього настане відповідний момент. Це означає, що нинішнє рішення може бути не завершенням кадрової перебудови оборонної вертикалі, а лише її першим етапом.

    Наразі ж підсумок протистояння виглядає однозначно: Федоров залишає Міноборони, Сирський зберігає посаду, а вплив Генштабу та традиційного військового керівництва посилюється. Одночасно Давид Арахамія та парламентська частина владної команди отримують більше можливостей впливати на склад уряду, тоді як учасники старої системи оборонних закупівель можуть спробувати переглянути запроваджені правила.

    Проте остаточно визначити, хто стане головним переможцем цієї кулуарної боротьби, можна буде лише після призначення нового міністра та його перших рішень. Якщо технологічні реформи, прозорі закупівлі й розвиток безпілотних систем продовжаться, кадрова зміна може залишитися спробою налагодити взаємодію між Міноборони та Генштабом. Якщо ж ці процеси почнуть згортатися, відставка Федорова виглядатиме як перемога старої військово-бюрократичної системи над командою, яка намагалася її змінити.

  • «У такій конструкції перемогти неможливо»: Федоров розповів, як пропонував Зеленському замінити Сирського і Гнатова

    «У такій конструкції перемогти неможливо»: Федоров розповів, як пропонував Зеленському замінити Сирського і Гнатова

    Міністр оборони Михайло Федоров уперше публічно підтвердив, що на початку своєї роботи в оборонному відомстві пропонував президенту Володимиру Зеленському змінити головнокомандувача Збройних сил України Олександра Сирського та начальника Генерального штабу Андрія Гнатова. За словами Федорова, він вважав оновлення вищого військового керівництва необхідною умовою для системного реформування армії та досягнення Україною переваги над Росією. Однак президент відкинув цю пропозицію та вирішив залишити чинну військову вертикаль без змін.

    Про це Федоров заявив 16 липня під час брифінгу для представників медіа, на якому прокоментував свою роботу в Міністерстві оборони, конфлікт із військовим командуванням, майбутню відставку та пропозицію залишитися в команді президента вже в іншому статусі.

    За словами міністра, ідею заміни головнокомандувача та начальника Генштабу він озвучив Зеленському ще на старті роботи в Міноборони. Водночас Федоров наголосив, що не наполягав на конкретних кандидатурах і вважав, що остаточне рішення повинен ухвалювати саме президент як Верховний головнокомандувач.

    Федоров пояснив, що для оцінки можливих претендентів держава має необхідні аналітичні інструменти. На його думку, можна було проаналізувати результати роботи командирів, провести відповідні співбесіди та після цього визначитися з новим головнокомандувачем і начальником Генерального штабу. Водночас Зеленський, за словами міністра, одразу дав зрозуміти, що не планує змінювати Сирського.

    Після відмови президента Федоров нібито прийняв це рішення і погодився будувати робочі відносини з чинним головнокомандувачем. Він заявив, що вважав своїм обов’язком навчитися взаємодіяти із Сирським, оскільки головним отримувачем результатів роботи державної системи є українське суспільство, а не окремі посадовці.

    Раніше інформація про те, що Федоров виступав за заміну військового керівництва, вже з’являлася у ЗМІ з посиланням на анонімні джерела. РБК-Україна повідомляло, що після призначення у Міноборони він нібито пропонував розглянути на посаду головнокомандувача Андрія Білецького або Михайла Драпатого, а начальником Генштабу міг бачити Ігоря Оболенського. Сам Федоров під час брифінгу конкретних прізвищ можливих наступників Сирського і Гнатова не назвав, наголосивши, що кадровий вибір мав залишатися за президентом.

    Водночас міністр заявив, що після рішення Зеленського залишити Сирського на посаді його команда зіткнулася із системним блокуванням запропонованих змін. За його словами, за шість місяців Міністерству оборони так і не вдалося повноцінно створити заплановані центри компетенцій та змінити організаційну структуру відомства.

    Федоров стверджує, що частина рішень не впроваджувалася через відсутність погодження з боку Генерального штабу. Зокрема, за його словами, блокувалося залучення нових фахівців, які могли б створювати сучасні управлінські, технологічні та аналітичні рішення для оборонного сектору.

    Міністр визнав, що його команда намагалася обходити ці обмеження за допомогою нестандартних механізмів, проте наголосив: окремі ситуативні рішення не здатні замінити повноцінну реформу великої військової системи. Він назвав ненормальною ситуацію, за якої під час повномасштабної війни фахівців неможливо оперативно перевести на роботу до Міністерства оборони через внутрішнє блокування.

    Публічні заяви Федорова фактично підтвердили існування глибоких розбіжностей між цивільним керівництвом Міноборони та військовою вертикаллю. Раніше повідомлялося, що сторони мали різні погляди на розподіл коштів, оборонні закупівлі, цифровізацію, організаційну структуру ЗСУ та пріоритетність окремих напрямів.

    Водночас у червні Федоров, Сирський і Гнатов публічно демонстрували спільну роботу над першим етапом трансформації Сил оборони. Тоді йшлося про нові контракти для військових, зміни у системі виплат, рекрутинг, мобілізацію та оновлення моделі управління. Запропоновані Міноборони зміни уряд запускав у межах експериментальних рішень, однак частина глибших організаційних реформ, судячи із заяв Федорова, так і не була реалізована.

    Окремо міністр звинуватив своїх опонентів у поширенні неправдивої інформації про його нібито причетність до розслідувань навколо підрозділу «Скеля». Федоров заявив, що не був ініціатором створення цього підрозділу, не відповідав за події всередині нього і не замовляв медійну кампанію. На його думку, культура взаємних звинувачень, маніпуляцій та перекладання відповідальності має бути викорінена, оскільки за таких умов Україна не зможе ефективно протистояти ворогу.

    Ще однією гучною заявою Федорова стало повідомлення про пропозицію Володимира Зеленського залишитися його радником після звільнення з Міністерства оборони. Міністр розповів, що відмовився від цієї посади. За його словами, він уже провів телефонну розмову з президентом і мав заплановану ще одну особисту зустріч.

    Коментуючи масові акції на свою підтримку, які відбулися у Києві та низці інших міст, Федоров заявив, що люди вийшли не особисто за нього, а за власне право вимагати ефективної державної системи. Він наголосив, що питання полягає не в його посаді, а в глибшій проблемі взаємодії між Міністерством оборони, Генеральним штабом та військовим керівництвом.

    Саме конфлікт між Федоровим і Сирським джерела українських медіа називали однією з головних причин рішення президента не залишати міністра в новому складі уряду. За даними журналістів, Зеленський пояснював депутатам, що не може допустити фактичної «війни» між Міністерством оборони та Генштабом у країні, яка протистоїть повномасштабній російській агресії.

    Ситуація навколо відставки Федорова викликала реакцію не лише в Україні, а й серед європейських партнерів. Єврокомісар з питань оборони Андрюс Кубілюс назвав його можливе звільнення великою несподіванкою. Він зазначив, що Європейський Союз тісно співпрацював із командою Федорова у питаннях оборонного виробництва, далекобійних спроможностей та фінансування української оборонної промисловості. У Брюсселі очікують пояснень щодо причин кадрового рішення та гарантій, що започатковані проєкти будуть продовжені.

    На цьому тлі заяви Федорова перетворили кадрову перестановку на відкриту дискусію про модель управління українською армією. Колишні кулуарні суперечки тепер уперше прозвучали безпосередньо від одного з учасників конфлікту. Міністр фактично заявив, що технологічні та структурні зміни неможливо реалізувати без оновлення військової вертикалі та готовності Генштабу впускати в систему нових людей.

    Офіційної розгорнутої відповіді Олександра Сирського чи Генерального штабу на звинувачення Федорова станом на час публікації не було. Тому його твердження щодо блокування ініціатив, кадрових переведень і внутрішніх конфліктів наразі залишаються позицією самого міністра. Водночас публічний характер заяв свідчить, що протистояння у керівництві оборонного сектору вийшло на новий рівень і може мати наслідки не лише для складу уряду, а й для подальшого реформування Збройних сил України.

  • «Совок — на пенсію»: Україною прокотилася хвиля протестів через відставку Михайла Федорова

    «Совок — на пенсію»: Україною прокотилася хвиля протестів через відставку Михайла Федорова

    Україною 16 липня прокотилася хвиля мирних акцій протесту проти відставки міністра оборони Михайла Федорова. Уже зранку сотні людей вийшли на площі та до адміністративних будівель у Києві, Львові, Одесі, Харкові, Тернополі, Івано-Франківську, Черкасах, Запоріжжі, Миколаєві, Хмельницькому, Полтаві, Вінниці, Луцьку та низці інших міст. Учасники акцій заявляють, що виступають проти кадрових змін у Міністерстві оборони та закликають владу переглянути рішення щодо звільнення Федорова.

    Наймасовіша акція відбулася у Києві. Протестувальники зібралися на площі Івана Франка поблизу Офісу президента — одному з найближчих відкритих майданчиків до урядового кварталу. За оцінками журналістів «Української правди», на місці перебували щонайменше кілька сотень людей, а протягом ранку кількість учасників поступово зростала.

    Люди тримали картонні плакати із написами «Геть руки від Федорова», «Не чіпайте те, що працює», «Поверніть Федорова», «За що?», «Федоров — міністр оборони», «Влада досі у народу». Серед гасел також були «Совок — на пенсію» та «Сирського — на пенсію», які стали одними з найпомітніших під час акції. Протестувальники скандували «Ганьба!» та закликали народних депутатів не підтримувати кадрові зміни.

    Кореспонденти ТСН повідомили, що серед учасників були ветерани, військові, волонтери, громадські активісти, представники ІТ-спільноти та звичайні кияни. Багато хто наголошував, що підтримує не конкретну політичну силу, а курс на цифровізацію армії, реформування оборонних закупівель і розвиток безпілотних технологій, які асоціюються з роботою Федорова.

    Практично одночасно акції розпочалися і в інших містах країни. У Львові люди зібралися біля пам’ятника Тарасу Шевченку. В Одесі протест проходив у центрі міста, де учасники також вимагали переглянути рішення щодо зміни керівництва Міністерства оборони. У Харкові акція відбулася у Саду Шевченка, а в Івано-Франківську — біля будівлі обласної військової адміністрації після загальнонаціональної хвилини мовчання. Аналогічні заходи відбулися у Тернополі, Черкасах, Миколаєві, Запоріжжі, Хмельницькому, Луцьку, Вінниці та Полтаві.

    Мітинг у Львові / © Фото з відкритих джерел
    Мітинг в Одесі / © Суспільне
    Мітинг в Одесі / © Суспільне

    У Черкасах, за інформацією «Суспільного», перед початком акції учасники хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих українських військових. Після цього протестувальники заявили, що вважають відставку Федорова помилкою та закликали владу не змінювати керівництво оборонного відомства.

    У Полтаві учасники протесту також виступили проти кадрового рішення президента. На плакатах можна було побачити написи «Клоунів — у Квартал, Федорова — в міністерство» та заклики не повертати систему управління армією до «радянських стандартів». За повідомленнями місцевих медіа, на площі біля театру імені Гоголя зібралися кілька десятків людей.

    За даними журналістів та очевидців, серед учасників акцій переважали молоді люди, ветерани, волонтери та представники громадських організацій. Частина протестувальників наголошувала, що виступає насамперед за продовження реформ у сфері оборонних технологій, розвитку FPV-дронів, цифровізації процесів та відкритості закупівель. Інші заявляли, що рішення про зміну міністра було ухвалене надто поспішно без достатнього пояснення суспільству.

    Хвиля протестів розпочалася після того, як президент Володимир Зеленський підтвердив рішення про звільнення Михайла Федорова з посади міністра оборони. Напередодні сам Федоров повідомив про завершення роботи у Міністерстві оборони, підбив підсумки своєї діяльності та заявив, що продовжить працювати над розвитком інновацій для України в іншому форматі.

    За інформацією джерел «Української правди», президент пояснював депутатам фракції «Слуга народу», що головною причиною кадрового рішення став тривалий конфлікт між Федоровим та головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським, а також необхідність реформування системи мобілізації. Офіційно ж Зеленський наголошував на необхідності оновлення уряду та підвищення ефективності взаємодії між військовим командуванням і Міністерством оборони.

    На момент проведення акцій Верховна Рада мала розглянути кадрові питання щодо нового складу уряду, включно з призначенням нового міністра оборони. За інформацією українських медіа, основним кандидатом на цю посаду є виконувач обов’язків міністра внутрішніх справ Ігор Клименко.

    Організатори наголошували, що всі акції мають мирний характер. Учасники не блокували рух транспорту та не перешкоджали роботі державних установ. Правоохоронці забезпечували порядок, а інформації про сутички чи затримання на момент публікації не надходило.

    Протести тривали в режимі живих оновлень, а організатори заявили, що готові продовжувати акції й надалі, якщо рішення про відставку Михайла Федорова не буде переглянуте. Водночас офіційної реакції Офісу президента або Верховної Ради на вимоги протестувальників станом на час публікації не було.

  • “По-хорошому треба міняти обох”: що Зеленський сказав депутатам про Федорова і Сирського

    “По-хорошому треба міняти обох”: що Зеленський сказав депутатам про Федорова і Сирського

    Відставка Михайла Федорова з посади міністра оборони стала одним із найрезонансніших кадрових рішень останніх місяців. Хоча офіційно президент Володимир Зеленський пояснював необхідність оновлення уряду комплексними змінами, джерела у фракції «Слуга народу» стверджують, що ключовою причиною стало тривале протистояння між Федоровим та головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським. Саме цей конфлікт, за словами співрозмовників, президент більше не вважав можливим залишати без розв’язання.

    За інформацією «Української правди», остаточне рішення було озвучене під час закритої зустрічі президента з депутатами фракції «Слуга народу», яка відбулася після формування нового складу уряду. За словами одного з народних депутатів, Зеленському було непросто повідомляти про відставку людини, яка багато років входила до його найближчої команди. Співрозмовник видання розповів, що президент близько десяти хвилин добирав слова, намагаючись пояснити логіку свого рішення, і було помітно, що воно далося йому непросто.

    Попри те, що депутати заздалегідь знали більшість кандидатур нового Кабінету Міністрів, саме доля Михайла Федорова стала головною інтригою зустрічі. За даними джерел, президент пояснив, що системний конфлікт між Міністерством оборони та Генеральним штабом фактично паралізував ефективну взаємодію двох ключових структур, відповідальних за ведення війни.

    За словами співрозмовників «Української правди», Зеленський описував ситуацію як зіткнення двох абсолютно різних підходів до управління обороною країни. Один із депутатів переказав слова президента про те, що Федоров прагнув максимально цифровізувати всі процеси, побудувати систему навколо сучасних технологій, автоматизації та нових моделей управління. Натомість військове керівництво, за словами президента, наполягало насамперед на оперативному забезпеченні конкретних бойових потреб та швидкому реагуванні на запити командування.

    Джерела також стверджують, що суперечки виходили далеко за межі звичайних робочих дискусій. Один зі співрозмовників видання навів приклад, який, за його словами, озвучував президент. За цією версією, Сирський звертався до глави держави зі скаргами, що Міністерство оборони не забезпечує проведення окремих операцій необхідними ресурсами. У відповідь Федоров наполягав, що фінансування та техніка були виділені, однак використовуються неефективно або не за тим призначенням, для якого планувалися. Подібні суперечки, за словами джерел, повторювалися неодноразово.

    Саме тому, як стверджують учасники зустрічі, Зеленський сказав депутатам, що не може допустити ситуації, коли Міністерство оборони та Генеральний штаб фактично конфліктують між собою під час повномасштабної війни. За словами співрозмовників, президент навіть зазначив, що за ідеальних умов слід було б змінювати обох керівників одночасно, однак зробити це зараз він не може. Цю заяву також підтверджують джерела, на які посилається «Українська правда».

    Окрім конфлікту із Сирським, Зеленський, за даними джерел, назвав ще одну важливу причину кадрового рішення — відсутність очікуваних результатів у реформуванні системи мобілізації. За словами співрозмовників, президент наголосив, що саме ця сфера потребує негайного впорядкування. У зв’язку з цим він пояснив депутатам, що кандидат на посаду нового міністра оборони Ігор Клименко має значний досвід організації роботи силових структур і, на його думку, здатний ефективніше налагодити процес комплектування української армії. Подібну інформацію також підтверджують джерела РБК-Україна.

    За інформацією джерел, президент також звернув увагу на можливі майбутні виклики безпеці країни. Один із депутатів переказав слова Зеленського про те, що Україні необхідно максимально швидко впорядкувати питання мобілізації, адже ситуація на фронті може ускладнитися будь-якої миті, зокрема у разі нових масштабних рішень Росії щодо збільшення чисельності своїх військ.

    У великому матеріалі «Української правди» також зазначається, що конфлікт навколо Міністерства оборони був ширшим, ніж лише особисті розбіжності між Федоровим та Сирським. За даними видання, міністр проводив масштабні кадрові зміни, реформував систему закупівель, переводив частину процесів на відкриті тендери, ініціював аудит оборонних контрактів та намагався змінити підходи до планування забезпечення армії. Саме ці кроки викликали опір частини військового керівництва та інших груп впливу, пов’язаних із оборонною сферою. Водночас ці твердження базуються на інформації джерел видання, а не на офіційних висновках державних органів.

    Сам Михайло Федоров після оголошення про завершення роботи на посаді подякував своїй команді та заявив, що продовжить працювати заради перемоги України. Він підбив підсумки своєї діяльності, зазначивши, що за час роботи вдалося реалізувати низку технологічних реформ, однак не всі заплановані зміни були завершені. Федоров також наголосив, що має намір і надалі працювати над розвитком інноваційних рішень для держави та сектору безпеки, хоча новий формат його діяльності поки офіційно не оголошено.

    За інформацією джерел у «Слузі народу», попри відставку з посади міністра оборони, Федоров не залишає президентську команду. Очікується, що його майбутня роль стане відомою найближчим часом. Офіційно Банкова поки не повідомляла про нове призначення ексміністра.

    Рішення про зміну керівництва Міністерства оборони, за версією джерел, стало результатом поєднання кількох факторів: тривалого конфлікту між міністром оборони та головнокомандувачем ЗСУ, різних підходів до управління військовою сферою, необхідності реформування системи мобілізації та загального переформатування уряду. Водночас значна частина цих деталей ґрунтується на повідомленнях джерел, наведених «Українською правдою», і не підтверджувалася офіційними заявами президента чи Офісу президента.

  • Нові кадрові призначення в уряді: названо ймовірний склад Кабміну Корецького

    Нові кадрові призначення в уряді: названо ймовірний склад Кабміну Корецького

    Народна депутатка від фракції “Слуга народу” Ольга Василевська-Смаглюк оприлюднила ймовірний склад нового уряду, який, за її словами, очолить Сергій Корецький. Зокрема, вона повідомила, що посаду міністра оборони може отримати Ігор Клименко, а Міністерство економіки замість Олексія Соболєва очолить Олександр Кравченко.

    За словами депутатки, оновлений Кабінет Міністрів передбачає низку кадрових змін, які стосуватимуться ключових міністерств. Так, віцепрем’єр-міністром з питань європейської інтеграції, за її інформацією, стане Всеволод Ченцов. Міністерство у справах ветеранів може очолити Віталій Кім, а Міністерство юстиції — Денис Маслов.

    Також, за словами Василевської-Смаглюк, Міністерство розвитку громад та територій має перейти під керівництво Віталія Безгіна, тоді як Міністерство інфраструктури та відновлення очолить Микола Калашник.

    Однією з найпомітніших кадрових змін може стати призначення нинішнього глави Національної поліції Івана Вигівського на посаду міністра внутрішніх справ. Водночас Ігор Клименко, який наразі очолює МВС, за інформацією депутатки, має перейти на посаду міністра оборони.

    У Міністерстві економіки також очікуються зміни. Олексій Соболєв, як стверджує Василевська-Смаглюк, залишить посаду міністра та продовжить роботу в Офісі президента. Його наступником може стати Олександр Кравченко.

    Крім того, Тарас Висоцький, за оприлюдненою інформацією, очолить Міністерство аграрної політики та продовольства, а Міністерство освіти і науки може перейти під керівництво Андрія Бутенка.

    Водночас народна депутатка зазначила, що решта членів уряду, попередньо, збережуть свої нинішні посади, а кадрові зміни торкнуться лише окремих напрямків роботи Кабінету Міністрів.

    Офіційного підтвердження такого складу уряду з боку президента України, Верховної Ради чи Офісу президента наразі немає. Водночас останніми днями тема масштабного перезавантаження виконавчої влади активно обговорюється як серед народних депутатів, так і в політичних колах.

    Нагадаємо, президент України Володимир Зеленський раніше анонсував масштабне оновлення уряду. За попередніми повідомленнями, нинішня очільниця Кабінету Міністрів Юлія Свириденко може очолити українське посольство у Сполучених Штатах, а новим прем’єр-міністром має стати Сергій Корецький.

    За інформацією ЗМІ, необхідність кадрових змін на Банковій пояснюють кількома чинниками. Серед головних називають підготовку країни до нового осінньо-зимового періоду, зміцнення системи державного управління в умовах війни, а також необхідність прискорити реалізацію реформ та забезпечити ефективніше відновлення країни.

    Очікується, що питання формування нового складу уряду найближчим часом буде винесене на розгляд Верховної Ради, після чого стане зрозуміло, які із запропонованих кандидатур отримають офіційне призначення.

  • Чи втратить Федоров посаду? У Кабміні зростає інтрига навколо можливих кадрових змін

    Чи втратить Федоров посаду? У Кабміні зростає інтрига навколо можливих кадрових змін

    Під час масштабного перезавантаження Кабінету Міністрів однією з головних кадрових інтриг залишається майбутнє Михайла Федорова на посаді міністра оборони України. Попри появу інформації про можливу зміну керівництва відомства, офіційного підтвердження таких планів наразі немає, а джерела у владі дають суперечливі оцінки щодо подальшої долі міністра.

    Питання про можливу відставку Федорова поки що залишається відкритим.

    Нову хвилю обговорень спричинило повідомлення народної депутатки від фракції “Слуга народу” Ольги Василевської-Смаглюк. У своєму Telegram-каналі вона заявила, що, за останньою інформацією, на посаду міністра оборони розглядають нинішнього очільника Міністерства внутрішніх справ Ігоря Клименка.

    За її словами, у разі такого призначення Міністерство внутрішніх справ може очолити нинішній голова Національної поліції Іван Вигівський. Водночас жодних офіційних рішень щодо таких кадрових перестановок поки що не ухвалено.

    Як зазначає РБК-Україна, численні співрозмовники видання в різних органах державної влади наразі не можуть ані підтвердити, ані спростувати інформацію про можливу відставку Михайла Федорова. Це свідчить про те, що остаточне кадрове рішення ще не оголошене або продовжує обговорюватися на найвищому рівні.

    За даними видання, розмови про можливі зміни у керівництві Міністерства оборони виникли не вперше. Раніше джерела повідомляли, що між президентом України Володимиром Зеленським та Михайлом Федоровим нібито виникли певні розбіжності. Частина співрозмовників стверджувала, що взаємини між главою держави та міністром останнім часом стали менш довірливими, хоча інші джерела такі твердження категорично заперечували.

    На тлі цих розмов увагу також привернула недавня заява президента щодо реформування системи мобілізації. Коментуючи резонансні події, пов’язані з роботою територіальних центрів комплектування у Львові, Володимир Зеленський наголосив, що Міністерство оборони має виконати всі раніше озвучені обіцянки щодо реформи мобілізаційної системи та продовжити її реалізацію.

    У парламентській фракції “Слуга народу”, за інформацією РБК-Україна, можливу відставку Федорова також розглядають як потенційний сигнал про зміну балансу впливу всередині оборонного відомства. Один зі співрозмовників видання припустив, що таке кадрове рішення могло б свідчити про посилення позицій військового керівництва у взаємовідносинах із цивільним очільником Міністерства оборони.

    Водночас джерела наголошують, що незалежно від того, хто очолюватиме відомство надалі, вже запущені реформи в оборонній сфері продовжуватимуть реалізовуватися. За їхніми словами, новий керівник Міністерства оборони навряд чи відмовиться від уже ухвалених рішень, а самі кадрові зміни не повинні безпосередньо вплинути на перебіг бойових дій чи загальну стратегію оборони країни.

    Обговорення можливих перестановок у Міністерстві оборони відбувається на тлі масштабного оновлення уряду, яке анонсував президент Володимир Зеленський. Напередодні глава держави повідомив про намір провести перезавантаження Кабінету Міністрів та правоохоронної системи.

    Серед уже озвучених можливих змін — відставка прем’єр-міністра Юлії Свириденко, яка, за інформацією джерел, може отримати дипломатичне призначення та очолити посольство України у Сполучених Штатах. Найімовірнішим кандидатом на посаду нового глави уряду називають керівника НАК “Нафтогаз України” Сергія Корецького.

    Очікується, що найближчим часом Верховна Рада розгляне кадрові питання щодо оновлення Кабінету Міністрів, після чого стане зрозуміло, чи торкнуться зміни керівництва Міністерства оборони та хто в підсумку увійде до нового складу уряду.

  • АМКУ оштрафував компанії на 36 млн грн за змову на закупівлях для ЗСУ

    АМКУ оштрафував компанії на 36 млн грн за змову на закупівлях для ЗСУ

    Антимонопольний комітет України викрив змову під час торгів на закупівлю штормового одягу для потреб оборони та оштрафував двох учасників на загальну суму понад 36,4 млн грн. Йдеться про закупівлю для Збройних сил України, замовником якої була ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель». Очікувана вартість торгів перевищувала 80 млн грн. Рішення АМКУ ухвалив 9 липня 2026 року.

    За даними Антимонопольного комітету, під час розгляду справи було встановлено, що два суб’єкти господарювання вчинили антиконкурентні узгоджені дії, які стосувалися спотворення результатів торгів. Іншими словами, компанії, які мали конкурувати між собою за контракт, фактично узгоджували свою поведінку.

    Підставою для розслідування стали заяви від «Агенції оборонних закупівель», яка й була замовником тендера на постачання штормового одягу. Під час перевірки Комітет встановив, що учасники торгів були обізнані про дії один одного на всіх етапах підготовки тендерних пропозицій. Вони обмінювалися інформацією та координували поведінку, через що конкуренцію між ними було фактично усунуто.

    У результаті АМКУ визнав такі дії порушенням законодавства про захист економічної конкуренції та наклав штраф у розмірі 36 431 833 грн. Крім фінансового покарання, для порушників діятиме ще одна серйозна санкція: відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», компанії, які протягом останніх трьох років притягувалися до відповідальності за антиконкурентні узгоджені дії, пов’язані зі спотворенням результатів тендерів, можуть бути відсторонені від участі у публічних закупівлях.

    Фактично це означає, що постачальники, яких визнали винними у змові, ризикують на три роки втратити доступ до державних тендерів. Для компаній, які працюють із бюджетними закупівлями, така заборона може бути навіть болючішою за сам штраф, адже вона закриває можливість укладати нові контракти з державними замовниками.

    Особливої ваги справа набуває через те, що йдеться про закупівлю для Збройних сил України. Під час повномасштабної війни будь-які тендери для оборони мають критичне значення: від їх прозорості залежить не лише ефективне використання бюджетних коштів, а й швидкість забезпечення військових необхідним спорядженням.

    Штормовий одяг для армії — це не другорядна закупівля. Такий одяг потрібен військовим для роботи в складних погодних умовах, під час дощу, вітру, холоду та тривалого перебування на відкритій місцевості. Якщо конкуренція на таких торгах зникає через змову, держава ризикує переплатити, отримати гірші умови або втратити можливість обрати справді найкращу пропозицію.

    У Міністерстві оборони раніше пояснювали, що закупівельна діяльність у системі оборони здійснюється через дві ключові структури — Державний оператор тилу та Агенцію оборонних закупівель. Саме вони мають забезпечувати ефективне, прозоре та наближене до стандартів НАТО постачання ресурсів для Збройних сил України.

    У цьому випадку саме Агенція оборонних закупівель звернулася до АМКУ, що свідчить про спробу замовника відреагувати на можливі порушення у процедурі та захистити конкуренцію в оборонних закупівлях.

    Рішення АМКУ також вписується у ширший контекст посилення контролю за державними тендерами. Лише у червні 2026 року Комітет повідомляв про штрафи у справах щодо змов у закупівлях для державних морських портів. Тоді йшлося про узгоджені дії компаній під час торгів на ремонт портальних кранів та постачання товарів для портової інфраструктури.

    Такі справи демонструють, що проблема змов на публічних закупівлях залишається системною. Найчастіше вона полягає в тому, що формально кілька компаній беруть участь у тендері, але фактично не конкурують між собою. Вони можуть подавати узгоджені цінові пропозиції, обмінюватися документами, використовувати спільні контакти, технічні ресурси або координувати свої кроки, щоб створити видимість конкуренції.

    Для держави це означає втрату головної переваги тендеру — змагання між постачальниками за найкращу ціну та якість. У випадку оборонних закупівель такі порушення мають ще важчі наслідки, адже йдеться про гроші платників податків і потреби армії під час війни.

    За повідомленнями українських медіа, АМКУ не розкрив назви компаній, яких оштрафували у цій справі. Водночас у Комітеті наголосили, що інформація про суб’єктів, притягнутих до відповідальності за спотворення результатів торгів, вноситься до спеціальних зведених відомостей, які постійно оновлюються на сайті регулятора.

    Рішення про штраф на понад 36 млн грн стало одним із найпомітніших антимонопольних рішень у сфері оборонних закупівель цього року. Воно показує, що навіть в умовах війни закупівлі для армії мають залишатися конкурентними, а постачальники — відповідати за спроби домовитися між собою за спиною державного замовника.

    Для ЗСУ це питання не лише економії. Прозорі закупівлі означають швидше постачання якісного спорядження, менше ризиків зриву контрактів і більше довіри до системи оборонного забезпечення.

  • Уряд перекинув кошти НКРЕКП на армію

    Уряд перекинув кошти НКРЕКП на армію

    Уряд України ухвалив рішення про додаткове спрямування 220 мільйонів гривень на потреби Сил оборони за рахунок коштів, які були передбачені на фінансування Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Про це повідомила прем’єр-міністерка Юлія Свириденко, наголосивши, що рішення ухвалене в межах перерозподілу невикористаних бюджетних видатків.

    За її словами, йдеться про кошти, які залишилися невитраченими в межах затверджених бюджетних програм і тепер будуть спрямовані на посилення обороноздатності держави. Уряд підкреслює, що в умовах триваючої повномасштабної війни проти Росії пріоритетність фінансування сектору безпеки та оборони є визначальним принципом формування та коригування державного бюджету.

    Згідно з рішенням Кабінету міністрів, 100 мільйонів гривень буде спрямовано на підготовку кадрів Національної гвардії України. Ці кошти мають бути використані для посилення навчальної інфраструктури, організації підготовчих програм та підвищення рівня професійної підготовки особового складу, який залучається до виконання завдань у зоні бойових дій та в тилових операціях із забезпечення безпеки.

    Ще 70 мільйонів гривень уряд виділив Міністерству оборони України. Ці кошти підуть на розвиток, закупівлю, модернізацію та ремонт озброєння і військової техніки, що є одним із ключових напрямів підтримки армії в умовах інтенсивних бойових дій. Урядові посадовці зазначають, що оновлення технічної бази Збройних сил є критично важливим для збереження обороноздатності держави та ефективного протистояння агресії.

    Окремо 50 мільйонів гривень спрямовано на потреби Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Фінансування передбачає забезпечення оперативної діяльності розвідувальних підрозділів, які працюють у складних умовах підвищених безпекових ризиків і відіграють важливу роль у зборі та аналізі інформації про дії противника.

    У Кабінеті міністрів наголошують, що подібні рішення є частиною системної політики держави щодо оперативного перерозподілу фінансових ресурсів на користь сектору оборони. Такий підхід дозволяє швидко реагувати на потреби військових та спрямовувати бюджетні залишки на найпріоритетніші напрями, пов’язані із захистом країни.

    Уряд також підкреслює, що фінансування оборони залишається безумовним пріоритетом державної політики, а всі доступні фінансові інструменти використовуються для посилення безпеки та стійкості держави в умовах війни. За словами посадовців, подібні перерозподіли дозволяють підвищувати ефективність використання бюджетних коштів без збільшення загального навантаження на державний бюджет.

    Нагадаємо, раніше уряд повідомляв про розширення форматів контрактної служби у Збройних силах України, зокрема запровадження нових піхотно-штурмових, бойових і базових контрактів. Водночас у проєкті державного бюджету на 2026 рік не передбачено додаткового фінансування окремих експериментальних програм підвищення виплат військовослужбовцям, що викликає подальші дискусії щодо балансу між поточними витратами та довгостроковими реформами у секторі оборони.

  • Україна готує нову зброю з неба: що відомо про ракету DART для аеростатів

    Україна готує нову зброю з неба: що відомо про ракету DART для аеростатів

    Українські інженери представили нову ракету DART, яку планують запускати не з наземних установок і не з літаків, а зі стратосферних аеростатів. Розробка одразу привернула увагу через нестандартну концепцію застосування: снаряд підіймається на велику висоту за допомогою повітряної платформи, після чого відокремлюється та рухається до цілі.

    Головна заявлена перевага DART — стійкість до засобів радіоелектронної боротьби. У сучасній війні РЕБ стала одним із ключових чинників на полі бою: вона здатна глушити навігацію, збивати з курсу дрони та ускладнювати роботу високоточної зброї. Саме тому українські розробники зробили акцент на рішенні, яке має мінімізувати вплив ворожих систем глушіння.

    Українська ракета DART. Рендер: Center of Innovative Technologies Program

    За відкритими даними, ракету DART створила українська компанія Center of Innovative Technologies Program. Про розробку повідомляє Мілітарний. Вона призначена для запуску зі стратосферних аеростатів на висоті від 12 до 18 кілометрів. Довжина корпусу ракети становить 1,84 метра, маса — близько 13 кілограмів. Бойова частина може важити від 3,5 до 10 кілограмів залежно від конфігурації.

    Особливу увагу привертає склад бойової частини. Повідомляється, що вона може містити уражальні елементи з графіту. Такі елементи здатні впливати на енергетичні об’єкти, зокрема трансформатори та розподільчі вузли, без необхідності повного руйнування конструкцій. Це робить DART потенційно важливим інструментом для ураження критично важливих об’єктів противника.

    Розробники пояснюють, що ракета використовує навігаційну систему лише на початковому етапі польоту. Коли вона знижується приблизно до висоти 6 кілометрів, навігація вимикається, після чого активується твердопаливний двигун. Далі DART продовжує рух до цілі без корекції курсу. Саме цей принцип і має забезпечувати захист від РЕБ: якщо ракета на фінальному відрізку не приймає зовнішні сигнали, її складніше збити з траєкторії радіоелектронним впливом.

    Ще одна особливість розробки — використання аеростатів як стартової платформи. Такий підхід дає змогу підняти снаряд на велику висоту без використання літака або складної наземної пускової установки. З висоти 12–18 кілометрів ракета отримує інші стартові умови, ніж при запуску із землі. Водночас самі аеростати, за словами розробників, є спільною роботою з партнерами, а Center of Innovative Technologies Program відповідає саме за ракетну частину проєкту.

    Наразі DART ще не перебуває у масовому використанні. Представники компанії заявили, що найближчим часом ракета має пройти кодифікацію в Міністерстві оборони України. Це важливий етап для будь-якого нового зразка озброєння, адже після кодифікації техніка або боєприпас можуть бути офіційно допущені до використання в Силах оборони.

    Поява DART вписується у ширший тренд розвитку українського оборонно-промислового комплексу. Україна під час повномасштабної війни активно нарощує власне виробництво дронів, боєприпасів, ракетних систем та засобів ураження великої дальності. На тлі постійних атак Росії по українській енергетиці, містах і військовій інфраструктурі Київ дедалі більше робить ставку на власні технології, які можуть швидко адаптуватися до умов фронту.

    Важливо, що українські виробники не просто копіюють наявні рішення, а шукають нестандартні підходи. Аеростати, які ще донедавна багатьом здавалися застарілою технологією, знову повертаються у військову сферу. Їх використовують для ретрансляції зв’язку, спостереження, розвідки та потенційно — для запуску ударних засобів. В умовах війни дронів і радіоелектронного протистояння висотні платформи можуть стати окремим напрямом технологічної гонки.

    DART також демонструє, наскільки важливою стала боротьба з РЕБ. Росія активно застосовує системи глушіння, намагаючись знижувати ефективність українських дронів та високоточних боєприпасів. У відповідь українські розробники створюють системи, які або працюють без постійної залежності від супутникової навігації, або переходять на автономний режим на критичних ділянках польоту.

    Поки що про бойове застосування DART офіційно не повідомлялося. Також немає відкритих підтверджень щодо дальності польоту, серійного виробництва чи кількості готових зразків. Тому говорити про реальний вплив ракети на ситуацію на фронті зарано. Водночас сама поява такої розробки свідчить про те, що український ОПК продовжує шукати асиметричні рішення проти російської армії.

    Якщо ракета успішно пройде всі необхідні процедури та буде допущена до використання, Україна може отримати ще один незвичний інструмент для ураження ворожих об’єктів. А головна інтрига полягає в тому, чи зможе DART перейти від перспективної розробки до реального серійного озброєння, здатного змінювати правила гри у війні технологій.

  • Нові контракти в ЗСУ: хто не підпише — служитиме до демобілізації

    Нові контракти в ЗСУ: хто не підпише — служитиме до демобілізації

    Українські військовослужбовці, які не укладатимуть нові контракти, запропоновані Міністерством оборони, продовжуватимуть проходити службу на чинних умовах мобілізації аж до моменту ухвалення рішення про загальну демобілізацію. Йдеться про нову модель контрактної служби, яка включає базовий, бойовий та піхотно-штурмовий формати і покликана зробити службу більш структурованою, передбачуваною та гнучкою, однак не змінює автоматично статус усіх мобілізованих військових.

    Про це заявив заступник міністра оборони Мстислав Банік під час брифінгу для представників медіа, коментуючи механізм переходу до нової контрактної системи у Збройних силах України та її вплив на вже мобілізованих військовослужбовців. За його словами, ключовий принцип полягає в тому, що підписання нового контракту є добровільним вибором військового, однак відмова від нього означає продовження служби в межах чинної мобілізаційної моделі без фіксованого строку завершення до ухвалення рішення про демобілізацію на державному рівні.

    Банік наголосив, що фінансове забезпечення військовослужбовців не залежатиме від того, чи підписали вони новий контракт. За його словами, і контрактники, і мобілізовані, які виконують однакові завдання в однакових умовах, зокрема у бойових підрозділах, отримуватимуть рівне грошове забезпечення. Водночас різниця між цими двома форматами служби полягатиме у строках перебування в армії та можливості прогнозованого завершення служби для контрактників.

    Як приклад він навів ситуацію, коли контрактний військовослужбовець і мобілізований боєць можуть служити поруч у одному підрозділі, виконувати однакові завдання на передовій та отримувати ідентичну оплату, однак контрактник матиме чітко визначений термін служби, після завершення якого зможе залишити військо та скористатися передбаченою відстрочкою або періодом відновлення. Натомість мобілізований військовослужбовець, який не уклав контракт, продовжуватиме службу без визначеного кінцевого терміну до того моменту, поки не буде ухвалено рішення про загальну демобілізацію в країні.

    У Міністерстві оборони наголошують, що нові контракти стануть доступними для підписання вже з 15 червня. Очікується, що ця система дозволить військовим самостійно обирати більш передбачувану модель служби, а також дасть змогу армії краще планувати кадрову структуру, особливо у бойових підрозділах, де тривалість служби та навантаження є критичними факторами.

    Окремо у відомстві підкреслюють, що нова контрактна модель не скасовує мобілізацію і не змінює чинних правових рамок воєнного стану. Вона радше створює паралельний інструмент служби, який дозволяє частині військових зафіксувати строки своєї служби та отримати більше визначеності щодо майбутнього, тоді як інша частина продовжуватиме службу в межах мобілізаційної системи до ухвалення окремих рішень держави.

    Водночас питання демобілізації залишається безпосередньо пов’язаним із загальною безпековою ситуацією та темпами поповнення Збройних сил. Раніше Міністерство оборони повідомляло, що за дорученням керівництва держави поступове звільнення військовослужбовців, які безперервно служать із 2014 або 2022 року, має бути запущене до кінця 2026 року. Насамперед це стосуватиметься військових із найбільшою вислугою років та тривалим перебуванням у зоні бойових дій, однак конкретні механізми реалізації цього процесу залежатимуть від ситуації на фронті та можливостей заміщення особового складу.

    Таким чином, нова система контрактів фактично створює дві паралельні траєкторії служби: одну — з чітко визначеним строком і можливістю планового завершення служби, іншу — мобілізаційну, яка триватиме до загального рішення про демобілізацію. Це рішення вже викликало значний суспільний інтерес, оскільки безпосередньо стосується сотень тисяч військовослужбовців та їхніх перспектив служби у довгостроковій перспективі.