Golosnovinua.com

Позначка: міжнародна політика

  • Лаврова не захотіли бачити на спільному фото: на саміті G20 стався дипломатичний скандал

    Лаврова не захотіли бачити на спільному фото: на саміті G20 стався дипломатичний скандал

    У США скасували традиційне групове фотографування міністрів закордонних справ країн G20 після того, як представники низки держав відмовилися позувати поруч із очільником російського МЗС Сергієм Лавровим. Дипломатичний інцидент стався під час зустрічі в Атланті 30 жовтня.

    Про це повідомляють Reuters та Bloomberg. За інформацією журналістів, рішення ухвалили американські організатори після заперечень з боку європейських делегацій.

    Одним із противників спільного фотографування з російським міністром став очільник МЗС Німеччини Йоганн Вадефуль. Він наголосив, що через продовження російської агресії проти України відносини з Москвою не можуть вважатися нормальними.

    Німецький дипломат пояснив, що міжнародні переговори залишаються необхідними навіть за наявності серйозних суперечностей, однак учасники зустрічі повинні уникати символічних жестів, які можуть створювати хибне враження про відновлення звичайних відносин із Росією.

    За даними Reuters, проти спільного фото з Лавровим виступила приблизно третина учасників зустрічі, зокрема представники Канади та Австралії.

    Спочатку дипломати розглядали можливість зробити два окремі знімки — один за участю російського міністра, інший без нього. Проте зрештою фотографування повністю виключили з програми.

    У Державному департаменті США пояснили це прагненням уникнути зайвого конфлікту, який міг би відвернути увагу від основних питань переговорів.

    Зустріч міністрів G20 проходить на тлі розбіжностей між провідними державами щодо війни Росії проти України та подальших відносин із Москвою.

    Попри скасування фотографування, офіційні переговори відбулися. Учасники обговорюють глобальні економічні виклики, міжнародну безпеку та наслідки військових конфліктів.

     

  • Зеленський планує поїздку до США, виліт може відбутися вже на вихідних із зупинкою у Франції для зустрічі з Макроном

    Зеленський планує поїздку до США, виліт може відбутися вже на вихідних із зупинкою у Франції для зустрічі з Макроном

    Єлисейський палац у п’ятницю збирає лідерів усіх парламентських партій. Зустріч відбудеться у закритому форматі за участю Макрона, прем’єра, представників військового керівництва та розвідки. Серед тем — Україна, Близький Схід і ризики для французької енергетики. На тлі зовнішньополітичного порядку денного Париж водночас намагається зберегти внутрішній консенсус щодо ключових питань.

    Публічно Зеленський і Макрон домовилися зустрітися на полях Генеральної асамблеї ООН у Нью-Йорку. Сесія стартує 22 вересня. Міністерство закордонних справ України окремо підтверджує, що команди працюють над зустріччю Зеленського з Трампом, а також над контактами з Конгресом, американським бізнесом та українською діаспорою. Офіційно поїздка поки заявлена як візит до США наприкінці вересня, без оголошених проміжних зупинок.

    За відомостями, отриманими редакцією, виліт може відбутися вже на вихідних або в понеділок. Джерело стверджує, що розмова з Макроном може відбутися ще до Нью-Йорка — у межах можливої зупинки у Франції. Серед тем, за його словами, має бути і політична криза в Києві. Ані Київ, ані Париж поки публічно не підтверджували цю інформацію, тому вона залишається на рівні даних джерела. Сам кризовий процес уже вийшов за межі кулуарних обговорень. Верховна Рада відправила у відставку генпрокурора Руслана Кравченка, після чого Зеленський підписав відповідний указ. Виконувачем обов’язків призначено Антона Ковальського.

    Для європейських партнерів це створює додаткові питання щодо того, хто зараз представляє українську сторону та відповідає за антикорупційний порядок денний. На цьому тлі у Франції Марін Ле Пен заявила, що Париж більше не може надавати Україні фінансову допомогу в колишньому обсязі. Водночас вона допустила продовження навчання українських військових і постачання оборонного озброєння. Твердження джерела про можливий «гарячий прийом» з боку її партії публічно не підтверджене. Водночас сама риторика Ле Пен свідчить, що питання подальшого обсягу підтримки України у Франції вже стає частиною внутрішньої політичної дискусії.

    Для Києва тиждень у Нью-Йорку має стати можливістю активізувати дипломатичні контакти після візитів Віткоффа та Кушнера. Макрон залишається одним із ключових європейських партнерів України, тоді як Ле Пен уже говорить про те, що фінансову допомогу в колишньому обсязі Франція більше надавати не може. Якщо зустріч із Макроном справді відбудеться ще у Франції, однією з її тем може стати не лише міжнародний порядок денний, а й ситуація всередині України — зокрема питання про те, хто ухвалює рішення в Києві та наскільки стійкою залишається нинішня система підтримки з боку європейських партнерів.

  • «Я про це не думав»: Трамп зробив заяву про запрошення Путіна на G20

    «Я про це не думав»: Трамп зробив заяву про запрошення Путіна на G20

    Президент США Дональд Трамп заявив, що поки не визначився, чи запрошувати Володимира Путіна на саміт «Групи двадцяти», який Сполучені Штати прийматимуть у Маямі наприкінці 2026 року. Відповідаючи на пряме запитання журналіста про Росію, американський лідер сказав, що ще не думав про це питання, але пообіцяв його розглянути.

    Розмова відбулася під час спілкування Трампа з пресою після оголошення деталей майбутнього саміту G20. Президент США підтвердив, що захід відбудеться у його комплексі Doral поблизу Маямі. Також він заявив, що США планують запрошувати на зустріч не лише членів G20, а й окремі країни як спостерігачів. Зокрема, Трамп уже повідомив про запрошення Польщі.

    Коли журналісти запитали, чи буде запрошена Росія, Трамп відповів: «Цікаве питання. Я про це не думав». Після уточнення він повторив, що справді ще не розглядав це питання, і додав, що має намір подумати над ним.

    Пізніше Трампа окремо запитали, чи хотів би він бачити на G20 Путіна та голову КНР Сі Цзіньпіна. Президент США відповів, що хотів би їхньої участі, якщо вони самі цього захочуть, однак зазначив, що потенційно вони могли б приїхати у статусі спостерігачів. За його словами, якщо такий інтерес буде, Вашингтон готовий це обговорювати.

    Ця заява привернула увагу ще й тому, що раніше у США вже з’являлася інформація про можливе запрошення Путіна на саміт. У квітні Reuters із посиланням на повідомлення американських медіа писав, що Трамп нібито мав намір запросити російського президента на зустріч G20 у Маямі. Після цього Кремль заявляв, що участь Путіна в саміті можлива, але остаточного рішення не було.

    Таким чином, нова відповідь Трампа виглядає менш визначеною, ніж попередні повідомлення. Офіційного підтвердження того, що запрошення Путіну вже направлене або буде направлене, зараз немає.

    Саміт G20 у США має стати одним із найбільших міжнародних заходів 2026 року. Трамп ще раніше оголосив, що зустріч лідерів відбудеться у Trump National Doral Miami — його гольф-комплексі неподалік міжнародного аеропорту Маямі.

    Питання про участь Путіна особливо чутливе через продовження війни Росії проти України та активізацію дипломатичних контактів між Вашингтоном і Москвою.

    Лише 3 вересня Reuters повідомляв про нові сигнали щодо можливого переговорного процесу. Путін заявив про ймовірність мирної угоди, тоді як Володимир Зеленський повідомив, що американські переговорники найближчим часом мають відвідати і Київ, і Москву. Сам Трамп також заявляв про бажання провести нову зустріч із Путіним, однак пов’язував її з перспективою реального просування до мирної домовленості.

    Особисто Трамп і Путін востаннє зустрічалися на саміті в Анкориджі на Алясці. Після цього між ними зберігалися контакти, однак прориву в питанні завершення війни Росії проти України досягнуто не було.

    Можлива поява Путіна на великому міжнародному саміті у США мала б не лише дипломатичне, а й символічне значення. Росія формально залишається членом G20, попри міжнародну ізоляцію Москви після повномасштабного вторгнення в Україну.

    Сам формат «Групи двадцяти» об’єднує найбільші економіки світу, тому питання участі Росії постійно стає предметом політичних дискусій. Водночас країна не виключена зі складу G20, а російські делегації продовжують брати участь у роботі формату на різних рівнях.

    На цьому тлі слова Трампа залишають питання відкритим. З одного боку, він не підтвердив, що запрошення Путіна готується. З іншого — не виключив такої можливості й навіть заявив, що готовий обговорювати участь Путіна та Сі Цзіньпіна як спостерігачів.

    Це також вписується в ширший курс Трампа на збереження особистого дипломатичного каналу з Кремлем. Упродовж останніх місяців він неодноразово говорив про можливість нової зустрічі з Путіним, але наголошував, що вона матиме сенс лише тоді, коли буде шанс просунутися до домовленостей щодо війни.

    Тому остаточний склад гостей майбутнього саміту G20, зокрема можливість участі російського президента, може залежати від розвитку переговорів між Росією, Україною та США протягом найближчих місяців.

    Поки ж офіційна позиція Трампа зводиться до того, що рішення немає: питання запрошення Путіна він назвав цікавим і пообіцяв над ним подумати.

  • Росія заявила, що не отримувала пропозицій Зеленського щодо завершення війни від США

    Росія заявила, що не отримувала пропозицій Зеленського щодо завершення війни від США

    Росія не отримувала від Сполучених Штатів пропозицій президента України Володимира Зеленського щодо можливих кроків для завершення війни. У Москві також заявили про готовність прийняти американських представників для переговорів, якщо стане зрозуміліше, з якими саме пропозиціями вони планують приїхати.

    Про це заявив заступник міністра закордонних справ Росії Сергій Рябков, повідомляє російське державне агентство РИА Новости.

    За словами Рябкова, Вашингтон наразі не передавав Москві пропозиції, які українська сторона представила Сполученим Штатам щодо подальших дій для завершення війни.

    Російський чиновник також заявив, що Москва готова оперативно організувати візит до Росії спецпосланців президента США Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера. Водночас, за словами Рябкова, російська сторона хоче спочатку зрозуміти, якими є реальні плани американських представників.

    Таким чином, у Москві фактично заявляють про готовність продовжувати контакти зі США, однак водночас стверджують, що не отримували через Вашингтон українських пропозицій щодо завершення війни.

    Напередодні, 11 серпня, президент України Володимир Зеленський повідомив, що Київ передав Сполученим Штатам власні пропозиції щодо подальших кроків, які мають посилити тиск на Росію та наблизити завершення війни.

    За словами Зеленського, Україна очікує від Вашингтона подальшої підтримки у зміцненні обороноздатності країни. Насамперед йдеться про посилення протиповітряної оборони, яка має захищати українські міста та критичну інфраструктуру від російських ракетних і дронових атак.

    Водночас Київ розраховує на використання Сполученими Штатами свого впливу на Росію. Українська сторона прагне, щоб Вашингтон посилив тиск на Москву та домігся зміни її підходу до війни, зокрема не допустив її подальшого затягування.

    На цьому тлі у США тривають дискусії щодо посилення санкційного тиску на Росію. Сенат Сполучених Штатів раніше підтримав законопроєкт щодо запровадження нових санкцій проти РФ. Документ має пройти подальший розгляд у Палаті представників.

    Паралельно Європейський Союз продовжує розширювати санкції проти російських громадян, причетних до війни проти України. Після посилення російських атак ЄС додав до санкційного списку ще п’ятьох осіб, пов’язаних із діями РФ проти українського населення та критичної інфраструктури.

    Заява Рябкова пролунала на тлі активізації дипломатичних контактів навколо можливого завершення війни. При цьому російська сторона наразі заперечує отримання від США українських пропозицій, тоді як Київ публічно підтверджує факт їхньої передачі Вашингтону.

    Які саме пропозиції Україна передала Сполученим Штатам і чи будуть вони офіційно представлені російській стороні, наразі не уточнюється.

  • Нетаньяху відкинув план Трампа щодо Гази: Ізраїль висунув ключову умову для миру

    Ізраїль не погоджується на запропонований Сполученими Штатами 15-пунктний план мирного врегулювання ситуації в Секторі Газа. Прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху заявив, що ключовою умовою для припинення бойових дій та виведення ізраїльських військ залишається повне роззброєння угруповання ХАМАС.

    Про це повідомляє BBC.

    Під час засідання ізраїльського кабінету міністрів Нетаньяху наголосив, що його уряд не приймає запропонований Вашингтоном документ у нинішньому вигляді. За його словами, Ізраїль не готовий погоджуватися на домовленості, які можуть залишити ХАМАС зі збройним потенціалом або можливістю відновити військову діяльність.

    Прем’єр-міністр підкреслив, що виведення ізраїльських військ із Сектора Газа можливе лише після того, як буде забезпечено реальне припинення існування збройних формувань ХАМАС, а не лише формальне оголошення про їхній розпуск чи припинення діяльності.

    “Армія продовжуватиме зупиняти будь-які загрози на адресу наших військових та громадян”, — заявив Нетаньяху.

    За його словами, Ізраїль продовжує консультації з американською адміністрацією щодо подальших кроків. Таким чином, попри дипломатичні зусилля Вашингтона, між сторонами залишається принципова розбіжність щодо послідовності виконання умов мирної угоди.

    Для ізраїльської сторони питання роззброєння ХАМАС є центральним елементом будь-якого майбутнього врегулювання. Єрусалим побоюється, що припинення бойових дій без ліквідації військового потенціалу угруповання може створити умови для нового конфлікту та відновлення атак на Ізраїль.

    Водночас позиція ХАМАС фактично є протилежною. Представники угруповання заявляють, що готові розглядати питання здачі важкого озброєння лише після повного припинення ізраїльських військових операцій та виведення військ Ізраїлю із Сектора Газа.

    Таким чином, обидві сторони пов’язують виконання ключової умови мирного плану з попереднім виконанням вимог іншої сторони. Ізраїль наполягає на роззброєнні ХАМАС перед остаточним виведенням військ, тоді як угруповання вимагає спочатку припинити військову операцію та вивести ізраїльські сили.

    Представники ХАМАС водночас заявляють, що не відмовляються від досягнутих раніше домовленостей і залишаються прихильними до мирного процесу. Проте конкретні умови щодо зброї, контролю над Сектором Газа та присутності ізраїльських військових залишаються предметом гострих суперечок.

    Мирна ініціатива стала предметом міжнародних переговорів після заяв про можливість досягнення домовленостей щодо майбутнього Сектора Газа. Одним із ключових питань стало створення умов, за яких територія могла б перейти до етапу відновлення без загрози відновлення масштабних бойових дій.

    Американська адміністрація розглядає роззброєння ХАМАС як одну з основних передумов для довгострокової стабілізації регіону. Раніше у США повідомляли, що Рада миру, пов’язана з ініціативами президента Дональда Трампа, підготувала 15-пунктний план роззброєння ХАМАС. Передбачалося, що цей документ має стати частиною ширшого механізму завершення війни та подальшої реконструкції Сектора Газа.

    Раніше Трамп також заявляв про досягнення домовленості щодо повного роззброєння ХАМАС та інших збройних угруповань у Газі. За запропонованою схемою, після здачі зброї мав розпочатися наступний етап, який передбачає виведення ізраїльських військ із території.

    Однак заява Нетаньяху демонструє, що до остаточної реалізації цього сценарію ще далеко. Ізраїльський уряд фактично відмовляється погоджуватися на план без гарантій того, що ХАМАС більше не зможе становити військову загрозу.

    Ситуацію ускладнює і питання майбутнього управління Газою. Навіть у разі припинення бойових дій сторонам необхідно буде домовитися про те, хто контролюватиме територію, яким буде статус ХАМАС, хто відповідатиме за безпеку та яким чином відбуватиметься відновлення зруйнованої інфраструктури.

    Тому запропонований США план поки що не усуває головної суперечності між Ізраїлем та ХАМАС. Єрусалим вимагає гарантій безпеки та повного роззброєння угруповання, тоді як ХАМАС пов’язує власну готовність відмовитися від важкого озброєння з припиненням ізраїльської військової операції та виведенням військ.

    Подальші переговори значною мірою залежатимуть від того, чи зможе Вашингтон знайти компроміс між цими позиціями. Для адміністрації Трампа досягнення домовленості щодо Гази стало б важливим зовнішньополітичним результатом, однак остання позиція ізраїльського уряду свідчить, що остаточне врегулювання залишається складним.

  • У Приштині зняли прапор України: мер Косова пояснив несподіване рішення

    У Приштині зняли прапор України: мер Косова пояснив несподіване рішення

    У столиці частково визнаного Косова Приштині демонтували прапор України, який розміщували на місцевій будівлі. Мер міста Перпарім Рама заявив, що рішення пов’язане з необхідністю поважати суверенітет і державність Косова.

    Про це очільник Приштини повідомив у дописі у Facebook.

    За словами Рами, міська влада готова демонструвати солідарність із народами, які потерпають від війни, насильства та переслідувань. Водночас, на його думку, така підтримка не повинна відбуватися за рахунок приниження державності Косова.

    “Наша емпатія та солідарність завжди будуть з народами, які стикаються з війною, насильством та переслідуваннями. Тому що ми, краще за багатьох інших, знаємо, що означає боротися за свободу, гідність та право на існування як держави”, — заявив мер.

    Водночас Рама наголосив, що Приштина реагуватиме на ситуації, у яких, на думку місцевої влади, Косову не надають належної поваги як державі.

    “Жодна справа і жодна політика не можуть бути побудовані на применшенні державності Косова та жертви його народу”, — додав він.

    Таким чином, демонтаж українського прапора мер пояснив не відмовою від підтримки України, а прагненням підкреслити позицію Косова щодо власного міжнародного статусу. Влада Приштини фактично дала зрозуміти, що солідарність з іншими державами та народами має залишатися в межах, які не суперечать національним інтересам Косова.

    Ситуація має особливий політичний контекст через позицію України щодо статусу Косова. Київ офіційно не визнає незалежність Республіки Косово та вважає її територію частиною Сербії. Через це між Україною та Косовом досі немає повноцінних дипломатичних відносин.

    Водночас після початку повномасштабного вторгнення Росії Косово неодноразово демонструвало підтримку України. Приштина приєднувалася до західних санкцій проти Росії, висловлювала солідарність з українським народом, а також приймала українських громадян, які були змушені залишити країну через війну.

    Саме тому рішення щодо українського прапора може виглядати суперечливим на тлі загальної політики Косова щодо України. Однак позиція мера Приштини свідчить про те, що для місцевої влади питання міжнародного визнання та власної державності залишається особливо чутливим.

    Косово проголосило незалежність від Сербії у 2008 році. Його незалежність визнали понад 100 держав, зокрема США та більшість країн Європейського Союзу. Водночас Сербія, Росія, Китай та низка інших держав не визнають незалежність Косова.

    Україна також не входить до числа держав, які визнали Косово. Київ традиційно дотримується позиції щодо територіальної цілісності Сербії, водночас підтримуючи право Косова на участь у міжнародних процесах.

    Рішення про демонтаж прапора також відбувається на тлі складної внутрішньополітичної ситуації в Косові. Країна тривалий час переживає політичну кризу, пов’язану з протистоянням між різними політичними силами та труднощами у функціонуванні парламенту.

    У червні 2026 року в Косові відбулися дострокові парламентські вибори, які мали допомогти країні вийти з тривалого політичного тупика. Однак після виборів політична напруга не зникла.

    Про гостроту протистояння свідчить і нещодавній інцидент у парламенті, коли опозиційна депутатка Тіме Кадріяй кинула яйця у прем’єр-міністра Альбіна Курті просто під час засідання. Після цього роботу парламенту було фактично зірвано.

    На цьому тлі рішення Приштини щодо українського прапора стало ще одним проявом чутливості косовської влади до питань державності, міжнародного визнання та політичного статусу країни.

  • Трамп готувався оголосити про перемогу у війні з Іраном: що стало на заваді плану США

    Трамп готувався оголосити про перемогу у війні з Іраном: що стало на заваді плану США

    Про це повідомляє The Wall Street Journal.

    За інформацією видання, адміністрація Трампа останнім часом намагалася знайти спосіб якнайшвидше вийти з військового конфлікту, водночас зберігши можливість представити його завершення як результат успішної американської політики. Одним із ключових елементів такого плану стало питання Ормузької протоки, через яку проходить значна частина світових поставок нафти та газу.

    Однак спроби Білого дому швидко завершити конфлікт зіткнулися з новою проблемою. У суботу Іран висунув жорсткі вимоги, пов’язавши відновлення повноцінного судноплавства через протоку з низкою умов. Зокрема, Тегеран вимагає мільярдних репарацій, виведення американських військ із регіону та припинення морської блокади.

    Такі вимоги значно ускладнюють для адміністрації Трампа пошук сценарію завершення війни, який можна було б представити як дипломатичний та військовий успіх США.

    Директорка програми Близького Сходу Центру стратегічних та міжнародних досліджень Мона Якубян зазначила, що жорстка позиція Ірану створює для американського президента дедалі більше труднощів. За її словами, нові вимоги Тегерана ускладнюють можливість для Трампа сформувати прийнятний для Вашингтона шлях виходу з конфлікту.

    Водночас експерт з питань Ірану консалтингової компанії Eurasia Group Грегорі Брю вважає, що Тегеран усвідомлює зацікавленість Трампа у якнайшвидшому відновленні роботи Ормузької протоки. Саме тому, на його думку, іранська сторона намагається максимально посилити свої позиції на переговорах і висуває жорсткі умови.

    Питання Ормузької протоки поступово стало одним із центральних елементів американської політики щодо Ірану. Ще з квітня адміністрація Трампа намагалася включити питання іранської ядерної програми до ширшого переговорного процесу. Проте досягти домовленостей виявилося значно складніше, ніж очікували у Вашингтоні.

    Через це останніми тижнями американська сторона змістила акцент із комплексної ядерної угоди на практичне відновлення комерційного судноплавства через Ормузьку протоку. Для США та світової економіки це питання має стратегічне значення, оскільки перекриття цього морського маршруту безпосередньо впливає на міжнародні поставки енергоносіїв та ціни на нафту й газ.

    Іран, зі свого боку, використовує контроль над можливістю безпечного проходження суден через протоку як важливий інструмент тиску. Ракетні атаки та застосування безпілотників продемонстрували здатність Тегерана створювати серйозні ризики для міжнародного судноплавства.

    Трамп неодноразово заявляв про необхідність повного відкриття Ормузької протоки. Однак, як зазначає WSJ, попередні заяви американського президента про швидке відновлення судноплавства виявилися передчасними.

    Віце-президент США Джей Ді Венс також визнав, що ситуація залишається невизначеною. За його словами, адміністрація перебуває в процесі переговорів і продовжить чинити тиск на Іран, якщо домовитися про відкриття протоки не вдасться.

    У Вашингтоні водночас наполягають, що США вже досягли основних військових цілей, які ставили перед собою під час операції проти Ірану. Американські чиновники заявляють, що Сполучені Штати зможуть виявити будь-які спроби Тегерана відновити ядерну програму, а перспектива нових американських ударів має стримувати Іран від таких дій.

    Однак тривалість конфлікту створює для Вашингтона додаткові проблеми. Військова кампанія на Близькому Сході призвела до значного використання американських запасів озброєння та змусила адміністрацію Трампа активніше шукати дипломатичні механізми для зниження напруги.

    Раніше повідомлялося, що війна з Іраном уже суттєво виснажила американські арсенали. Це потенційно може вплинути на здатність США одночасно реагувати на інші масштабні геополітичні виклики, зокрема з боку Росії та Китаю.

    Для Вашингтона важливим залишається і питання цін на енергоносії. Перебої з постачанням через Ормузьку протоку здатні створити додатковий тиск на світові нафтові ринки та, відповідно, на американських споживачів. Саме тому адміністрація Трампа зацікавлена у якнайшвидшому відновленні стабільного руху танкерів.

    Венс заявляв, що Вашингтон розраховує на повернення судноплавства Ормузькою протокою до рівня, який існував до початку війни. За його словами, сторони досягли певного прогресу у переговорах із Тегераном.

    Втім, останні вимоги Ірану свідчать про те, що остаточної домовленості поки немає. Тегеран прагне отримати економічні та військово-політичні поступки, тоді як Вашингтон намагається домогтися відкриття ключового морського маршруту без необхідності погоджуватися на умови, які могли б виглядати як значна поступка Ірану.

    Таким чином, майбутнє Ормузької протоки може стати одним із головних факторів, від якого залежатиме подальший розвиток конфлікту. Для Трампа її повне відкриття могло б стати підставою заявити про досягнення головної практичної мети війни. Водночас жорстка позиція Тегерана та вимоги щодо компенсацій, виведення американських військ і припинення блокади поки що залишають сценарій швидкого завершення конфлікту невизначеним.

  • Залужний зробив гучну заяву про НАТО та назвав альтернативу для УкраїниЗалужний зробив гучну заяву про НАТО та назвав альтернативу для України

    Залужний зробив гучну заяву про НАТО та назвав альтернативу для УкраїниЗалужний зробив гучну заяву про НАТО та назвав альтернативу для України

    Посол України у Великій Британії Валерій Залужний заявив, що не бачить реальної перспективи вступу України до НАТО в тому вигляді, в якому Альянс існує сьогодні. На його думку, сучасна модель НАТО вже не відповідає безпековим викликам, які виникли після початку повномасштабної війни Росії проти України. Водночас він наголосив, що Київ має продовжувати активну співпрацю з державами-членами Альянсу, насамперед у сфері військових технологій та оборонних можливостей.

    Посол зазначив, що добре знає механізми роботи НАТО, адже протягом приблизно 12 років безпосередньо займався впровадженням стандартів Альянсу у Збройних силах України. За його словами, за цей час він неодноразово чув заяви про те, що Україна ось-ось стане членом НАТО, однак цього так і не сталося.

    “Дуже добре знаю НАТО. Років 12, мабуть, особисто займався тим, щоб ми оволоділи стандартами НАТО і слухав кожного року казки про те, що ось-ось-ось ми вступимо в НАТО. Ніколи ми в нього, на жаль, не вступимо!” – заявив Залужний.

    Водночас він пояснив, що його слова не означають відмову від співпраці з Альянсом. На його думку, проблема полягає не лише у складності самого процесу вступу, а й у тому, що НАТО потребує глибокого переосмислення та адаптації до нової безпекової реальності, сформованої війною в Україні.

    Залужний вважає, що найближчими роками Альянс, імовірно, залишатиметься у нинішньому форматі, тоді як Україна вже зараз потребує більш швидких та ефективних механізмів забезпечення власної безпеки.

    При цьому дипломат наголосив, що співробітництво з країнами НАТО залишається надзвичайно важливим. Насамперед Україна зацікавлена в отриманні доступу до сучасних оборонних технологій, серед яких антибалістичні системи, космічні можливості, засоби розвідки та інші високотехнологічні рішення, необхідні для протидії сучасним загрозам.

    Говорячи про майбутню архітектуру безпеки, Залужний припустив, що Україна може робити ставку на нові оборонні союзи, які формуватимуться в Європі. За його словами, одним із можливих напрямів є створення європейського військового безпекового блоку, який міг би стати ефективнішим інструментом реагування на сучасні виклики.

    Також він позитивно оцінив перспективи поглиблення співпраці України з Об’єднаними експедиційними силами (Joint Expeditionary Force, JEF), які очолює Велика Британія. За словами Залужного, ця структура вже має сформовані органи управління та функціонує з 2015 року, однак Україна поки що недостатньо працювала над інтеграцією до цього формату.

    “Україна буде прив’язуватися до блоків і союзів, які, мабуть, будуть формуватися. Імовірніше за все, ми будемо вести мову про європейський військовий безпековий блок”, – зазначив він.

    Водночас JEF не є аналогом НАТО. Це коаліція країн Північної Європи під проводом Великої Британії, яка не передбачає механізму колективної оборони або автоматичних гарантій захисту своїх учасників, подібних до статті 5 Північноатлантичного договору.

    Заява Залужного пролунала на тлі фактичного уповільнення дискусій щодо членства України в НАТО. Під час нещодавнього саміту Альянсу в Анкарі питання українського вступу не стало предметом окремого обговорення, попри участь у заході президента Володимира Зеленського.

    Водночас Україна продовжує розширювати співпрацю з європейськими оборонними форматами. Ще у листопаді 2025 року держава стала першою країною, яка не входить до JEF, але отримала статус розширеного партнера цього військового об’єднання, що відкриває додаткові можливості для поглиблення оборонної взаємодії з його учасниками.

  • Ніякого нового мирного плану за підсумками закритої зустрічі у Вашингтоні не з’явилося

    Ніякого нового мирного плану за підсумками закритої зустрічі у Вашингтоні не з’явилося

    Українська делегація наполягала на якомусь перемир’ї — повному, повітряному, морському чи енергетичному — як на обов’язковому першому кроці. Американська сторона знову повернулася до теми територіальних поступок. Саме це, за словами джерела, знайомого з ходом переговорів, і пояснює появу Криму в недавньому інтерв’ю. Єдине, про що вдалося домовитися, — Стамбул у серпні має стати майданчиком для нового раунду. На пряме запитання, через скільки після початку перемир’я Київ готовий провести вибори, точної відповіді не прозвучало, пролунав діапазон «від 6 до 12 місяців».

    Це принципово змінює публічну картину, яку обидві сторони старанно малювали після зустрічі Володимира Зеленського з Дональдом Трампом. Офіційно лунали слова про «хорошу» і «продуктивну» бесіду, ліцензії на виробництво перехоплювачів Patriot і необхідність «оживити дипломатичний процес». Джерело, що має доступ до змісту розмови, малює іншу реальність: змістовного зближення по суті конфлікту не відбулося. Переговори вперлися в старий порядок дій. Київ вимагає спочатку зупинити вогонь хоча б в окремих сферах. Вашингтон продовжує вважати територіальне питання частиною будь-якого сталого врегулювання.

    Після місяців глухого кута в тристоронніх форматах в Абу-Дабі та Женеві на початку року, коли обговорювалися зокрема ідеї «вільної економічної зони» в частині Донбасу та різні варіанти заморозки, американська сторона знову спробувала повернути до порядку денного питання, які Москва вважає вже вирішеними «реаліями на землі». Україна, навпаки, бачить можливість тиску через триваючі удари по інфраструктурі та логістиці на окупованих територіях, включно з Кримом, і через дефіцит російської ППО. Звідси й акцент Києва на часткових перемир’ях — повітряному чи енергетичному, — які вже обговорювалися в липні як можливий «вхід» у ширший процес. Джерело підкреслює, що нового пакета пропозицій, який можна було б пред’явити Москві, сторони не узгодили.

    Туреччина неодноразово пропонувала себе як майданчик, а Володимир Путін у червні публічно повертався до «стамбульських угод» 2022 року як до можливої основи. Однак змістовно позиції не зрушилися. Американці, за словами джерела, знову говорили про територіальні поступки — і саме це винесло Крим у публічний простір в інтерв’ю Зеленського Fox News, де він, відповідаючи на пряме запитання, назвав землю «дуже важливою», але підкреслив, що «найважливіше — не втрачати людей». Офіційно жодна зі сторін не підтверджує, що Крим став предметом конкретних домовленостей. Відкриті джерела показують лише, що в минулих американських начерках планів статус півострова фігурував у формулах de facto або de jure визнання.

    Російська сторона, судячи з публічних заяв останніх тижнів, як і раніше пов’язує будь-який прогрес із визнанням «реальностей» і відмовою України від низки претензій. Американські посередники (Стів Віткофф і Джаред Кушнер), які вже кілька разів їздили до Москви і готувалися до візиту до Києва, опиняються перед необхідністю знову зводити несумісні підходи. Офіційні заяви, найімовірніше, залишаться в рамках уже озвученого: «команди продовжать роботу», «дипломатія важлива». Реальних сигналів про узгоджену пропозицію Москві чекати не варто. Питання про вибори через 6–12 місяців після початку перемир’я, навіть у невизначеній формулюванні, фіксує, що Київ пов’язує політичний цикл із припиненням вогню, а не з підписанням фінальної угоди. Це відрізняється від жорсткіших попередніх американських натяків на швидкі вибори.

    На полі бою логіка ударів по енергетиці, логістиці та кримській інфраструктурі зберігається, обидві сторони продовжують вважати, що саме військовий тиск створює умови для дипломатії. У дипломатії повертається стамбульський формат, який уже кілька разів давав гуманітарні результати (обмін полоненими), але жодного разу не вирішував територіальний вузол. Джерело прямо каже, що нового мирного плану немає. Українська сторона озвучила діапазон 6–12 місяців для виборів після початку перемир’я. Якщо американські посередники зможуть переконати Москву хоча б в обмеженому повітряному чи енергетичному перемир’ї, раунд у Стамбулі може відбутися. Якщо ні, процес знову піде в паузу, а публічна риторика повернеться до звинувачень у неготовності іншої сторони. Жодних підтверджених домовленостей про зміст майбутніх переговорів наразі немає.

     

  • Вашингтон посилює тиск на оточення Давида Арахамії на тлі його паралельних контактів з Росією та Білоруссю

    Вашингтон посилює тиск на оточення Давида Арахамії на тлі його паралельних контактів з Росією та Білоруссю

    Джерело, знайоме з оцінками в американських політичних колах, повідомляє, що ставлення до голови фракції «Слуга народу» в США помітно охололо. Його сприймають як фігуру, яка після відставки Андрія Єрмака зайняла схожу нішу — надто самостійну, з власними каналами впливу та переговорів. За цією версією, саме тому зараз активізовані дії навколо помічників Арахамії. Після звільнення Єрмака восени 2025 року Арахамія помітно підсилив позиції і в парламенті, і в переговорному треку. Він увійшов до складу офіційної української делегації з мирних консультацій із США та Росією. У нього збереглися робочі контакти, що склалися ще 2022 року, коли він очолював українську делегацію на переговорах у Білорусі та Стамбулі. Тоді його співрозмовниками були Володимир Мединський і, за відкритими даними, Роман Абрамович. Ці зв’язки не зникли, у лютому 2026 року після основного раунду в Женеві Умеров і Арахамія провели окрему тривалу бесіду з Мединським. Паралельно Арахамія зберігав доступ до представників «молодої команди» Трампа.

    У липні 2026 року Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура отримали судові дозволи на забір біологічних зразків у помічника Арахамії. Слідство йде у справі про «зарплати в конвертах» — передбачувані нелегальні виплати депутатам за потрібні голосування. Раніше, у грудні 2025-го, уже проводилися обшуки у його помічника. Журналісти-розслідувачі (зокрема, Юрій Ніколов і Михайло Ткач) прямо пов’язують ці кроки з можливою підготовкою підозри самому Арахамії. Патерн упізнаваний, аналогічні дії з біозразками та оточенням передували тиску на Єрмака. Джерело підкреслює, у Вашингтоні не подобається не лише сам стиль Арахамії, а й те, що він веде власні переговори з російськими та білоруськими контактами поза жорсткою координацією з американською стороною. Відкриті джерела підтверджують наявність таких каналів, але не дозволяють встановити, наскільки вони автономні і наскільки це турбує саме адміністрацію Трампа. Прямих публічних заяв американських чиновників про «нового Єрмака» немає.

    Те, що відомо з відкритих публікацій 2025 року, стосується переважно Єрмака: Politico і Financial Times описували його як «двопартійного подразника», людину, з якою складно працювати і яка, на думку частини американських співрозмовників, спотворювала позиції США. Причини актуалізації процесу саме зараз: після зустрічі Зеленського і Трампа 28 липня в Білому домі сторони заявили про інтенсифікацію дипломатичного процесу. Кирило Буданов говорив про домовленість активізувати переговори на всіх рівнях. У цій логіці будь-який паралельний канал, особливо з російськими фігурами, що мають прямий зв’язок із Кремлем, виглядає для Вашингтона ризиком втрати контролю над темпом і змістом розмови. Арахамія, за оцінкою джерела, якраз і став носієм такого ризику.

    Центр тяжіння у внутрішньому колі Зеленського після Єрмака змістився. Арахамія взяв на себе частину функцій з управління фракцією, координації з парламентом і участі в переговорах. Одночасно підсилилися позиції Буданова як голови Офісу президента. Тепер антикорупційний тиск на найближче оточення Арахамії створює відчуття, що його автономія починає обмежуватися. Зараз виграють ті, хто зацікавлений у жорсткішій координації української позиції з американською лінією. Всередині України — фігури, чий вплив зростає при ослабленні Арахамії (зокрема в силовому та президентському блоці). Ззовні — ті американські переговорники, які вважають за краще працювати через більш передбачувані канали.

    Роль «сірого кардинала» парламенту і неформального переговорника з російськими контактами стає вразливою. Якщо справа про «конверти» дійде до підозри, це автоматично звузить його можливості і у внутрішній політиці, і на зовнішньому треку. У найближчі дні та тижні можна очікувати продовження слідчих дій навколо помічників і можливого розширення кола фігурантів. Це створить фон для будь-яких кадрових рішень навколо переговорної групи. Після домовленості Зеленського і Трампа про інтенсифікацію дипломатії американська сторона, судячи з усього, наполягатиме на більш прозорій і централізованій українській команді. Паралельні контакти Арахамії з Мединським або через Абрамовича в такій конфігурації виглядають дедалі менш бажаними.

    Україна втрачає одного з небагатьох людей, у кого збереглася особиста історія спілкування з російськими переговорниками 2022 року. Це може зробити офіційний процес жорсткішим і менш гнучким. Одночасно посилюється залежність від американських посередників (Віткофф, Кушнер), які зараз готують оновлені рамки. Якщо тиск на оточення Арахамії триватиме і перейде в площину офіційних підозр, у найближчі тижні можливі коригування складу переговорної делегації. Не виключені спроби перерозподілити його функції між Будановим, Умеровим та іншими учасниками. Це може прискорити формалізацію нових американських пропозицій, але водночас підвищить ризики внутрішніх конфліктів у київській владі.