Golosnovinua.com

Позначка: міжнародне право

  • «Україна має право захищатися»: у Ватикані висловилися про завершення війни

    «Україна має право захищатися»: у Ватикані висловилися про завершення війни

    Святий Престол підтримує будь-які ініціативи, які можуть привести до негайного, повного та ефективного припинення вогню в Україні. Про це заявив державний секретар Ватикану кардинал П’єтро Паролін в інтерв’ю італійській La Repubblica.

    Паролін назвав війну в Україні «справжньою трагедією» та наголосив, що українському народові не можна відмовляти у праві на самооборону.

    Водночас, за його словами, позиція Святого Престолу полягає у необхідності припинення бойових дій, тому Ватикан підтримує всі ініціативи, спрямовані на досягнення реального припинення вогню.

    Кардинал також підтвердив готовність Ватикану допомагати Україні «будь-яким чином», особливо на тлі посилення атак і наближення зими. Одним із ключових принципів Паролін назвав суворе дотримання міжнародного права.

    За його словами, довгострокове врегулювання війни також вимагатиме нового підходу до безпеки та співпраці в Європі.

  • «Такої угоди не було»: у Києві відповіли на звинувачення Сеула через полонених КНДР

    «Такої угоди не було»: у Києві відповіли на звинувачення Сеула через полонених КНДР

    Між Україною та Південною Кореєю розгорілася дипломатична суперечка через публічне оголошення про передачу Сеулу двох військовослужбовців КНДР, яких українські сили захопили під час бойових дій у Курській області Росії. Південнокорейська сторона стверджує, що інформацію про операцію мали зберігати в таємниці, тоді як у Києві наполягають: формальної домовленості про нерозголошення не існувало. Про розбіжності між двома сторонами повідомила Financial Times. 

    Приводом для конфлікту став виступ президента України Володимира Зеленського на Генеральній Асамблеї ООН. Саме там він публічно повідомив, що двох полонених північнокорейських військових уже передали Південній Кореї. До цього доля солдатів обговорювалася Києвом і Сеулом протягом кількох місяців, однак конкретні деталі їхнього переміщення не оприлюднювали.

    У Південній Кореї реакція була різкою. Старший секретар президента країни Сун Кі Хон заявив про «глибоке співчуття» через те, що Україна, за версією Сеула, «односторонньо та раптово» розкрила інформацію, яку сторони нібито погодилися зберігати конфіденційною. Південнокорейська влада зажадала від Києва офіційного пояснення та вибачень. Саме така позиція викладена й у матеріалі, який став основою цієї новини.

    28 вересня конфлікт перейшов уже на дипломатичний рівень: Міністерство закордонних справ Південної Кореї викликало тимчасового повіреного у справах України Андрія Вєшкіна. У Сеулі заявили, що публічне розкриття інформації та подальше заперечення існування домовленості про конфіденційність можуть підірвати довіру між двома урядами.

    Українська сторона трактує ситуацію інакше. Радник президента з питань комунікацій Дмитро Литвин заявив, що угоди про нерозголошення не було. Один із високопоставлених українських посадовців також сказав Financial Times, що питання передачі полонених справді детально обговорювалося під час контактів між міністрами закордонних справ, однак на рівні президентів домовленості про збереження факту передачі в таємниці досягнуто не було.

    При цьому ситуація виявилася ще складнішою після додаткових пояснень самого Сеула. Раніше адміністрація президента Південної Кореї підтвердила, що українська сторона до виступу Зеленського в ООН попереджала про можливу публічну згадку полонених. Водночас південнокорейська сторона стверджувала, що не знала, в якій саме формі прозвучить заява та наскільки конкретною вона буде. Про цей нюанс «Ненька інфо» писала окремо.

    «Нас попередили, але не сказали як»: у Сеулі уточнили претензії до Зеленського

    Таким чином, суперечка зараз фактично стосується не самого факту контактів щодо полонених, а того, чи існувала чітка домовленість про повну секретність і що саме Україна мала право оприлюднювати. Сеул наполягає, що така домовленість була, тоді як Київ заперечує її існування в тому вигляді, про який говорить південнокорейська сторона.

    Двоє військових КНДР були захоплені українськими силами в Курській області у січні 2025 року. Вони отримали поранення, але вижили. Пізніше обоє в інтерв’ю південнокорейським медіа висловлювали бажання переїхати до Південної Кореї. Україна та Сеул після цього почали консультації щодо їхньої подальшої долі.

    Південнокорейська сторона заявляла, що питання має вирішуватися відповідно до міжнародного права, гуманітарних принципів і насамперед із урахуванням волі самих полонених. У липні Сеул офіційно говорив саме про такий підхід.

    Після передачі солдатів до Південної Кореї вони мають пройти перевірку служб безпеки та опитування. Після цього влада вирішуватиме питання їхнього юридичного статусу та можливого включення до програми захисту і ресоціалізації північнокорейських перебіжчиків.

    Ця історія має особливу чутливість для Сеула ще й через можливі наслідки для родичів військових у Північній Кореї. Експерти, яких цитують міжнародні медіа, наголошують, що родини людей, яких режим КНДР вважає перебіжчиками або зрадниками, можуть опинятися під тиском чи репресіями. Саме тому Південна Корея традиційно дуже обережно ставиться до оприлюднення інформації про переміщення громадян КНДР.

    Є і ширший військово-політичний контекст. Північна Корея стала одним із ключових партнерів Росії у війні проти України. Пхеньян постачає Москві боєприпаси та ракети, а північнокорейські військові брали участь у бойових діях на боці РФ. Через це питання полонених виходить далеко за межі звичайної гуманітарної процедури й безпосередньо зачіпає безпеку Корейського півострова та відносини Сеула з Москвою і Пхеньяном.

    Для України Південна Корея також залишається важливим партнером. Київ неодноразово закликав Сеул розширити військову допомогу, зокрема у сфері протиповітряної оборони. Водночас Південна Корея досі дотримується обережної політики щодо прямого постачання летальної зброї в зони бойових дій. «Ненька інфо» раніше детально писала про причини цієї позиції.

    Сеул сказав «ні» зброї для України: що стоїть за позицією Південної Кореї

    Поки що немає ознак того, що нинішня суперечка призведе до розриву співпраці між Києвом і Сеулом. Обидві сторони продовжують консультації, однак тон заяв свідчить, що питання конфіденційності стало серйозним подразником у двосторонніх відносинах.

    Раніше «Ненька інфо» вже розбирала перший етап цього дипломатичного конфлікту — після заяви Зеленського в ООН та реакції південнокорейської влади.

    Дипломатичний конфлікт навколо полонених КНДР: чому Сеул звинуватив Київ у зриві таємних домовленостей

    Отже, головна розбіжність залишається невирішеною: Сеул наполягає, що існувала домовленість про секретність, Київ стверджує, що такої угоди не було. Водночас обидві сторони визнають, що передача військових КНДР була предметом тривалих консультацій і що їхня подальша доля мала визначатися з урахуванням міжнародного права та їхнього власного бажання.

  • Понад 1200 «дільниць» на окупованому Донбасі: Лубінець розкрив підготовку РФ до псевдовиборів

    Понад 1200 «дільниць» на окупованому Донбасі: Лубінець розкрив підготовку РФ до псевдовиборів

    Росія готується провести 18–20 вересня 2026 року вибори до Державної думи на тимчасово окупованих територіях України, включно із захопленими районами Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, Кримом і Севастополем. Українська влада вважає організацію такого голосування незаконною і закликає міжнародну спільноту не визнавати його результатів.

    Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець 17 вересня повідомив нові деталі підготовки Росії до голосування. За його даними, лише на окупованій частині Луганської області планують відкрити 581 «дільницю», а на захопленій частині Донеччини — ще 633. Загалом це 1214 пунктів голосування.

    Лубінець також заявив, що участь у виборах мають брати десять російських партій, однак формування списків кандидатів контролює окупаційна адміністрація. За його словами, серед кандидатів є представники підконтрольних Росії структур, російські чиновники, бойовики та учасники війни проти України. Ці твердження наводяться саме як дані українського омбудсмена.

    Адреси частини дільниць приховують

    Окрему увагу Лубінець звернув на спосіб організації голосування.

    За його інформацією, окупаційна влада не оприлюднює точні адреси частини виборчих дільниць, приховує персональні дані членів комісій і відмовилася від відеоспостереження під час голосування та підрахунку голосів.

    Російська сторона пояснює такі заходи питаннями безпеки.

    Український омбудсмен натомість наголошує, що за умов окупації, переслідувань за проукраїнську позицію, примусової паспортизації та контролю з боку окупаційних адміністрацій немає умов для вільного волевиявлення.

    Це узгоджується й із ширшим контекстом, який раніше фіксували міжнародні структури. У березні 2026 року Управління Верховного комісара ООН з прав людини описало системні обмеження та тиск на населення окупованих територій, включно з погрозами, затриманнями, катуваннями та переслідуванням людей, яких російська влада вважала нелояльними.

    ЦВК: голосування триватиме три дні

    Українська Центральна виборча комісія ще 13 серпня офіційно заявила про нелегітимність майбутнього голосування.

    За даними ЦВК, Росія планує проводити його з 18 до 20 вересня, а основний день голосування припадає на 20 вересня. У червні російська Центральна виборча комісія ухвалила рішення щодо організації виборчого процесу на окупованих територіях і незаконно сформувала там 11 одномандатних округів.

    Це стосується не лише Донбасу.

    Росія включила до свого виборчого процесу окуповані частини Донецької, Луганської, Запорізької й Херсонської областей, Автономну Республіку Крим і Севастополь.

    Для окупованих після 2022 року територій Запорізької та Херсонської областей, а також нових захоплених районів Донеччини й Луганщини це має стати першими виборами до Держдуми, які Москва намагається провести після оголошеної нею анексії.

    Nenka.info вже писала про підготовку голосування

    Раніше Nenka.info повідомляла, що ЦВК закликала українців на окупованих територіях бойкотувати російські псевдовибори.

    У тому матеріалі йшлося, що Україна не визнає будь-яких документів та рішень, ухвалених за результатами такого голосування, і закликає іноземні держави та міжнародні організації також не визнавати його результатів.

    ЦВК окремо закликала міжнародні структури не направляти спостерігачів на окуповані території, оскільки їхня присутність може бути використана Москвою для створення видимості легітимності процесу.

    Окупанти проводили поквартирні обходи

    Підготовка до голосування розпочалася задовго до вересня.

    Nenka.info вже писала про масові поквартирні та подомові обходи під прикриттям підготовки до виборів.

    За інформацією Центру протидії дезінформації, підконтрольні Росії агітатори та члени так званих виборчих комісій обходили помешкання жителів окупованих територій, збирали інформацію про населення та активно пропонували оформляти заявки на голосування вдома.

    Українська сторона розглядає такі дії не лише як агітацію, а й як інструмент додаткового контролю над населенням.

    Саме формат «голосування вдома» також створює можливості для адміністративного тиску й маніпуляцій із явкою, оскільки процедура проходить поза звичайною дільницею.

    Розвідка попереджала і про можливі провокації

    Ще один ризик пов’язаний із безпекою.

    10 вересня Nenka.info писала, що Служба зовнішньої розвідки України попередила про можливі провокації та теракти на окупованих територіях у дні голосування.

    За оцінкою української розвідки, найбільший ризик існує саме 18–20 вересня, коли біля виборчих дільниць можуть збиратися люди. СЗРУ припускала, що російські спецслужби можуть використати резонансні інциденти для подальших інформаційних кампаній проти України.

    Це є оцінкою української спецслужби, а не підтвердженим фактом про вже підготовлені атаки.

    Верховна Рада звернулася до міжнародної спільноти

    17 вересня Верховна Рада підтримала спеціальне звернення до парламентів та урядів інших держав, міжнародних організацій і парламентських асамблей.

    Український парламент заявив протест проти планів РФ організувати вибори до Держдуми на окупованій території України та наголосив, що результати такого голосування не можуть мати юридичних наслідків.

    Проєкт постанови був зареєстрований під номером 16077. Він охоплює окуповані частини Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, Крим і Севастополь.

    Фактично Україна намагається ще до завершення голосування домогтися міжнародної реакції, щоб Росія не могла використати сам факт проведення виборчої процедури як аргумент для легітимізації окупації.

    ООН уже давала оцінку подібним голосуванням

    Міжнародно-правова позиція щодо виборів, які Росія проводить на окупованих українських територіях, уже неодноразово звучала в Організації Об’єднаних Націй.

    У 2023 році представник ООН заявив у Раді Безпеки, що російські вибори на окупованій території України не мають правових підстав. ООН нагадувала, що Генеральна асамблея ще у 2022 році визнала спробу анексії Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей незаконною і такою, що не може змінити міжнародно визнані кордони України.

    Аналогічну позицію ООН повторила у 2024 році, коли Росія проводила президентські вибори на захоплених українських територіях.

    Тобто проведення нових парламентських виборів саме по собі не змінює міжнародно-правового статусу цих територій.

    Лубінець закликав українців не брати участі

    Омбудсмен звернувся до громадян України, які залишаються в окупації, і закликав їх за можливості не брати участі в голосуванні, а також не входити до складу виборчих комісій і не займатися агітацією.

    Водночас важливо враховувати ситуацію людей, які живуть під окупацією і можуть діяти під тиском.

    Українські органи раніше наголошували, що правова оцінка дій конкретної людини має враховувати обставини, зокрема наявність примусу.

    Лубінець повідомив, що Офіс омбудсмена документуватиме випадки примусу до участі у виборах і передаватиме зібрану інформацію міжнародним організаціям.

    Росія використовує виборчі процедури не вперше

    Москва вже проводила на окупованих українських територіях так звані референдуми та вибори.

    У 2022 році Росія організувала псевдореферендуми в окупованих частинах Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, після чого заявила про їх «приєднання».

    Генеральна асамблея ООН засудила ці дії. За відповідну резолюцію тоді проголосували 143 держави, п’ять були проти, ще 35 утрималися.

    У 2023 році Москва організувала там місцеві вибори, а у 2024-му включила окуповані території до російських президентських виборів.

    Нинішня кампанія до Держдуми продовжує цей процес інтеграції захоплених українських територій у російську політичну систему.

    Що відбудеться 18–20 вересня

    Формально Росія планує провести голосування протягом трьох днів.

    Українська влада очікує, що на окупованих територіях використовуватимуть дострокове голосування, голосування вдома та інші процедури, які дозволяють окупаційним адміністраціям контролювати процес.

    При цьому самі результати не матимуть впливу на міжнародно визнаний статус територій.

    Як сформулював Лубінець, бюлетень не створює суверенітету, а проведення виборчої процедури не робить окупаційну адміністрацію законною.

    Саме тому найближчі дні матимуть значення не стільки з точки зору офіційних цифр, які оголосить Росія, скільки через те, як Москва використовуватиме результат голосування для подальшої політичної інтеграції захоплених українських територій і як на це відреагує міжнародна спільнота.

  • Іран вимагає компенсації від України: чому знову згадали трагедію рейсу МАУ PS752

    Іран вимагає компенсації від України: чому знову згадали трагедію рейсу МАУ PS752

    Після інциденту з іранським судном у Каспійському морі офіційний Тегеран зажадав від України відшкодування збитків. На цьому тлі в українському інформаційному просторі знову порушили питання відповідальності Ірану за збиття літака авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України» рейсу PS752 у 2020 році.

    Таку позицію у своїй авторській колонці для «Апострофа» висловив військовий експерт та співголова громадської ініціативи «Права справа» Дмитро Снєгирьов.

    За останніми повідомленнями, Іран після телефонної розмови міністра закордонних справ Аббаса Арагчі з главою МЗС України Андрієм Сибігою заявив про необхідність компенсації за пошкодження свого торговельного судна у Каспійському морі. Українська сторона наголосила, що її дії були спрямовані виключно на самооборону від російської агресії та закликала Тегеран припинити будь-яку військову підтримку Росії.

    Снєгирьов вважає, що такі вимоги виглядають суперечливо, оскільки Іран досі не забезпечив повного виконання міжнародних вимог щодо відповідальності за катастрофу рейсу PS752.

    Нагадаємо, 8 січня 2020 року поблизу Тегерана був збитий літак Boeing 737-800 авіакомпанії МАУ, який виконував рейс PS752 до Києва. Загинули всі 176 людей, які перебували на борту. Через кілька днів іранська влада визнала, що літак був уражений двома ракетами сил протиповітряної оборони, пояснивши це людською помилкою під час періоду підвищеної бойової готовності.

    У своїй колонці експерт ставить під сумнів офіційну версію Ірану про випадковість інциденту. Він звертає увагу на технічні характеристики зенітного комплексу «Тор-М1», відмінності між цивільним літаком і крилатою ракетою, а також на роботу систем розпізнавання повітряних цілей. На його думку, ці фактори викликають додаткові запитання щодо обставин трагедії.

    Снєгирьов також нагадує, що після катастрофи Україна, Канада, Велика Британія та Швеція створили Міжнародну координаційну групу для домагання відповідальності Ірану. За його словами, переговорний процес був фактично припинений після того, як Тегеран відмовився визнавати міжнародно-правову відповідальність у повному обсязі.

    Окремо автор згадує рішення канадського суду, який за позовами родичів загиблих присудив стягнення компенсації з Ірану. Водночас виконання цього рішення залишається складним через необхідність пошуку та арешту іранських активів за кордоном.

    На думку Снєгирьова, нинішні вимоги Ірану щодо компенсації за інцидент у Каспійському морі не можуть розглядатися окремо від питання відповідальності за збиття рейсу PS752. Він вважає, що справедливе розслідування трагедії та притягнення винних до відповідальності залишаються необхідною умовою для відновлення довіри та дотримання норм міжнародного права.

    Українська влада офіційно не пов’язувала вимоги Ірану щодо компенсації із справою рейсу PS752. Водночас Київ продовжує наполягати на тому, що Тегеран має припинити підтримку Росії та виконати свої міжнародно-правові зобов’язання щодо катастрофи українського пасажирського літака.

  • RDNA, заморожені активи Росії і нова архітектура репарацій без очікування капітуляції агресора

    RDNA, заморожені активи Росії і нова архітектура репарацій без очікування капітуляції агресора

    Вперше після Другої світової війни світ намагається знайти спосіб змусити державу-агресора платити за руйнування ще до завершення війни. Україна першою змусила міжнародні інституції рахувати майбутні репарації, поки війна ще триває. Зазвичай такі підрахунки починалися після підписання перемир’я чи мирного договору. Кожна нова ракета чи артилерійський обстріл змінює суму, яку зрештою доведеться оплачувати.

    Спільна оцінка Світового банку, Європейської комісії, ООН та українського уряду (RDNA) уже перевищує 524 млрд доларів на найближче десятиліття. Якщо перевести цю суму в час, то за нинішнього рівня ВВП України країні знадобилося б кілька років роботи всієї економіки без жодних інших витрат, щоб профінансувати таку суму самостійно. Це більше, ніж сукупний довоєнний ВВП України за два роки, і одна з найбільших програм післявоєнного відновлення з часів Плану Маршалла.

    Такий підхід змінює саму логіку післявоєнної відбудови. Мова йде не про повернення до стану «як було». Йдеться про спробу побудувати економіку та інститути, здатні витримати наступні потрясіння. Водночас між детальною фіксацією втрат і реальним механізмом їх відшкодування залишається фундаментальна прогалина. Міжнародне право вміє документувати збитки з високою точністю. Воно значно гірше справляється з примусом до виплат, коли агресор не капітулював і зберігає контроль над своєю економікою.

    Надприбутки від активів РФ, компромісний механізм репарацій під час війни

    Замороження близько 300 млрд доларів суверенних резервів Центрального банку Росії стало найбільшим блокуванням державних активів у сучасній історії. Близько двох третин цієї суми перебуває в європейських юрисдикціях, насамперед у бельгійському депозитарії Euroclear. Щодня заморожені російські резерви продовжують приносити інвестиційний дохід. Саме ці надприбутки, а не сам капітал, сьогодні вже працюють на підтримку України.

    Жодна країна у XXI столітті ще не намагалася стягнути репарації з ядерної держави, яка не програла війну і не капітулювала. Тому навколо російських активів зараз стільки юридичних спорів.

    Європейський Союз обрав компромісний підхід. Замість прямого зазіхання на основний капітал, Брюссель використовує надприбутки від цих активів. Як зазначила президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн:

    «Сьогодні ми передаємо 1,5 млрд євро доходів від іммобілізованих російських активів на оборону та відновлення України. Немає кращого символу чи використання грошей Кремля, ніж зробити Україну та всю Європу безпечнішим місцем для життя».

    Ці кошти стали фінансовою основою програми Extraordinary Revenue Acceleration (ERA) обсягом 50 млрд доларів, узгодженої країнами G7.

    У межах цієї ініціативи Європейський Союз надає Україні макрофінансову допомогу, яка погашатиметься за рахунок надприбутків від іммобілізованих російських державних активів.

    Лоренс Трайб і колишній президент Світового банку Роберт Зеллік вважають, що грубе порушення Росією норм міжнародного права виправдовує контрзаходи, включаючи використання самих активів. Вони аргументують, що це не просто санкції, а інструмент відновлення справедливості.

    Таким чином, заморожені активи стали не лише фінансовим важелем, але й тестом для міжнародної правової системи: чи здатна вона змусити ядерну державу-агресора платити за агресію ще до її завершення, чи залишиться це питанням політичної волі та прецедентів.

    Чому самих грошей недостатньо, історичні приклади

    Після Першої світової війни репарації з Німеччини (132 млрд золотих марок) не тільки не відновили стабільність у Європі, а й стали одним із факторів економічної кризи та реваншистських настроїв, що призвели до нової війни. Після 1945 року підхід змінився: союзники поєднали часткові репарації з демонтажем промисловості, окупаційним контролем та масовою програмою відновлення (План Маршалла — 13,3 млрд доларів). У подальші роки основний обсяг інвестицій у відновлення Західної Європи забезпечив саме приватний капітал, який повернувся завдяки зниженню безпекових ризиків і відновленню довіри до економіки.

    Яскравим прикладом є Ізраїль. У 1952 році за Люксембурзькою угодою Німеччина виплатила значні кошти молодій державі на абсорбцію сотень тисяч вцілілих після Голокосту та відновлення економіки (державна частина — близько 3 млрд марок, а загальні виплати жертвам Голокосту через різні механізми перевищили 90 млрд доларів). Ці ресурси допомогли побудувати інфраструктуру, житло та промисловість.

    Проте навіть після отримання цих компенсацій країна продовжувала існувати в умовах постійних воєнних загроз протягом десятиліть. Це чітко показало: фінансові репарації здатні відновити економіку, але вони не заміняють надійних механізмів безпеки, військової стійкості та стратегічних союзів.

    Аналогічно, через UNCC (Compensation Commission) після вторгнення Іраку в Кувейт у 1990 році було розглянуто 2,7 млн заяв і виплачено 52,4 млрд доларів. Процес тривав понад 30 років. Коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, Ірак саме завершував останні платежі за ту війну.

    Міжнародне право на історичному роздоріжжі

    Після 24 лютого 2022 року світ вперше за багато десятиліть почав серйозно переглядати фундаментальні принципи міжнародного права, які раніше вважалися майже недоторканними.

    Традиційно суверенні резерви центральних банків користувалися одним із найсильніших рівнів міжнародно-правового захисту. Саме тому дискусія про можливість використання заморожених резервів Центрального банку Росії стала безпрецедентною для сучасної міжнародної фінансової системи.

    Після 2022 року ситуація змінилася з кількох причин одночасно. Росія порушила основоположні норми Статуту ООН (заборона застосування сили проти територіальної цілісності держави). Це не просто «звичайна війна», а спроба ліквідувати суверенну державу. Такий рівень порушення створив політичну волю у значної частини міжнародної спільноти шукати нові інструменти тиску.

    Звичайні санкції, хоча й жорсткі, не зупинили війну. Військова допомога Україні дорога і політично складна. Заморожені активи Росії стали одним з небагатьох ресурсів для західних платників податків, які можна було б використати.

    Більшість російських резервів була номінована в доларах, євро та інших західних валютах і зберігалася в західних депозитаріях (Euroclear, Clearstream). Це створило унікальну ситуацію, активи фактично опинилися під контролем Заходу.

    Головні ризики, які бачать на Заході — це довіра до долара та євро як резервних валют. Якщо центральні банки інших країн (Китай, Індія, країни Глобального Півдня, Саудівська Аравія) вирішать, що їхні резерви в західних валютах можуть бути заморожені або конфісковані з політичних мотивів, вони почнуть активно диверсифікувати активи. Це може прискорити процес «дедоларизації», який і так триває повільно.

    Саме тому G7 та ЄС досі не пішли на повну конфіскацію, а обрали більш обережний шлях — використання надприбутків від заморожених активів. Компроміс між бажанням допомогти Україні та страхом зруйнувати основи системи, на якій тримається їхня власна фінансова міць.

    Відновлення після війни та механізм відповідальності агресора

    Репарації завжди здавалися питанням грошей. Але досвід попередніх воєн показує, навіть мільярдні виплати не гарантують ані стабільності, ані справедливості, якщо за ними не стоїть дієва система контролю, безпеки та розвитку.

    Заморожені активи та міжнародна допомога не можуть стати кінцевою відповіддю. Вони лише створюють ресурс. Те, чи перетвориться цей ресурс на реальне відновлення, залежатиме від того, які правила будуть закладені з першого дня: хто ухвалюватиме рішення, як контролюватимуться витрати і чи стане відбудова частиною економічної трансформації, а не просто відновленням зруйнованого.

    Масштаб майбутнього відновлення робить Україну не просто отримувачем міжнародної допомоги, а учасником одного з найбільших економічних експериментів XXI століття. Від того, чи вдасться побудувати прозору систему управління сотнями мільярдів доларів, залежатиме не лише швидкість відбудови, а й довіра світу до самої ідеї репарацій.

    Якщо заморожені російські активи стануть основою нового механізму відповідальності держав агресорів, це створить прецедент, якого раніше не існувало.

    Український досвід матиме значення далеко за межами цієї війни. Якщо світ зможе створити робочий механізм компенсації збитків, це змінить підхід до майбутніх конфліктів. Якщо ні, то міжнародне право знову залишиться системою, яка здатна назвати агресію злочином, але не завжди здатна змусити агресора заплатити за її наслідки.

  • Прокурора, який домігся ордера на арешт Путіна, звільнили

    Прокурора, який домігся ордера на арешт Путіна, звільнили

    Держави-учасниці Міжнародного кримінального суду (МКС) проголосували за звільнення головного прокурора Каріма Хана після завершення розслідування щодо звинувачень у сексуальних домаганнях. Попри те, що сам Хан категорично заперечує всі обвинувачення та має намір оскаржити рішення, більшість країн-членів Суду підтримали його усунення з посади. Про це повідомляє Reuters.

    За даними агентства, під час голосування 82 із 125 держав-учасниць МКС висловилися за звільнення Каріма Хана. Його визнали винним у “серйозному порушенні службових обов’язків”, пов’язаному зі звинуваченнями в неналежній сексуальній поведінці. Це стало підставою для остаточного припинення його повноважень на посаді головного прокурора Суду.

    Розслідування було розпочате після заяви молодшої співробітниці прокуратури МКС, яка звинуватила Хана у сексуальних домаганнях. Сам прокурор послідовно відкидав усі звинувачення, наголошуючи на своїй невинуватості. Його адвокати вже заявили, що рішення про звільнення буде оскаржене у встановленому порядку.

    На час проведення розслідування Карім Хан був відсторонений від виконання службових обов’язків, а керівництво прокуратурою тимчасово здійснювали його заступники. Остаточне голосування держав-членів поставило крапку в цьому етапі справи, хоча юридична боротьба самого Хана, ймовірно, триватиме.

    Аналітики зазначають, що рішення має значення не лише для особистої кар’єри Каріма Хана, а й для самого Міжнародного кримінального суду. На думку експертів, ситуація може вплинути на репутацію та подальшу діяльність єдиного у світі постійного міжнародного трибуналу, який займається розслідуванням воєнних злочинів, злочинів проти людяності, геноциду та злочину агресії.

    Карім Хан очолював прокуратуру МКС із 2021 року та став одним із найвідоміших прокурорів в історії Суду. Саме під його керівництвом було видано ордер на арешт російського диктатора Володимира Путіна у зв’язку з незаконною депортацією українських дітей із тимчасово окупованих територій України. Крім того, прокуратура МКС ініціювала видачу ордерів на арешт прем’єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу та інших ізраїльських посадовців у межах розслідування подій, пов’язаних із війною в секторі Гази.

    У МКС наголосили, що звільнення Каріма Хана жодним чином не впливає на чинність уже виданих ордерів на арешт або на перебіг поточних міжнародних розслідувань. Усі процеси, відкриті прокуратурою Суду, продовжуватимуться відповідно до встановлених процедур.

    Водночас Міжнародний кримінальний суд останнім часом перебуває під значним політичним тиском. Зокрема, нещодавно державний секретар США Марко Рубіо заявив, що Вашингтон має намір ліквідувати МКС, що стало черговим свідченням загострення дискусії навколо ролі та повноважень міжнародного судового органу. На цьому тлі відставка Каріма Хана може стати ще одним фактором, який вплине на подальшу діяльність та міжнародний авторитет Суду.

  • США оголосили курс на демонтаж МКС: Рубіо пригрозив санкціями навіть союзникам

    США оголосили курс на демонтаж МКС: Рубіо пригрозив санкціями навіть союзникам

    Державний секретар США Марко Рубіо заявив про намір адміністрації президента Дональда Трампа домогтися фактичного демонтажу Міжнародного кримінального суду (МКС). За його словами, Вашингтон використовуватиме весь спектр дипломатичних, економічних та політичних інструментів для боротьби з діяльністю суду, який у Білому домі вважають загрозою національній безпеці США. Одночасно американська влада попередила партнерів і союзників, що підтримка МКС може вплинути на подальше отримання американської допомоги.

    Про це повідомляє CNN.

    Марко Рубіо звинуватив Міжнародний кримінальний суд у використанні міжнародного права як інструменту політичного тиску на Сполучені Штати. За його словами, суд веде боротьбу проти Америки не військовими засобами, а шляхом юридичного переслідування американських громадян.

    «Міжнародний кримінальний суд веде війну проти США не кулями чи ракетами, а силою так званого міжнародного права», – заявив держсекретар.

    У Вашингтоні переконані, що діяльність МКС виходить за межі його міжнародного мандата та становить пряму загрозу американському суверенітету. Саме тому адміністрація Дональда Трампа має намір посилити тиск на міжнародну судову інституцію та обмежити її можливості працювати.

    Конфлікт між США та Міжнародним кримінальним судом триває вже кілька років. Його витоки сягають ще першого президентського терміну Дональда Трампа, коли МКС розпочав розслідування можливих воєнних злочинів американських військових в Афганістані. Відтоді відносини між Вашингтоном і судом залишаються вкрай напруженими.

    Новий етап протистояння передбачає не лише тиск на сам МКС, а й вимоги до інших держав визначитися зі своєю позицією. Представник Державного департаменту США заявив, що країни, які продовжать визнавати юрисдикцію суду щодо американських громадян або співпрацюватимуть із ним у відповідних розслідуваннях, можуть опинитися під особливою увагою Вашингтона.

    За словами американських посадовців, насамперед це стосується держав, які отримують фінансову чи військову допомогу від США, розміщують на своїй території американські військові бази або користуються американськими безпековими гарантіями. Саме такі країни, як заявляє Вашингтон, мають офіційно відмовитися визнавати повноваження Міжнародного кримінального суду щодо переслідування громадян США.

    Фактично адміністрація Дональда Трампа дає зрозуміти, що подальший рівень співпраці зі Сполученими Штатами може залежати від ставлення окремих держав до МКС. Це може зачепити і низку європейських країн, які є учасниками Римського статуту та визнають юрисдикцію суду.

    У своїй статті Марко Рубіо заявив, що Вашингтон готовий послідовно послаблювати діяльність суду доти, доки він не втратить можливість діяти у нинішньому форматі.

    «Використовуючи всі інструменти, що є в розпорядженні нашого уряду, працюючи пліч-о-пліч з кожним союзником, з яким ми можемо мати спільну справу, ми демонтуємо Міжнародний кримінальний суд — цеглинка за цеглиною, якщо це буде необхідно», — написав держсекретар США.

    За інформацією CNN, адміністрація Трампа вже готує комплекс заходів, спрямованих на максимальну ізоляцію МКС. Серед можливих кроків розглядаються запровадження нових економічних санкцій, анулювання американських віз для співробітників суду, заборона на в’їзд до США, фінансові обмеження, а також дипломатичний тиск на країни, які співпрацюють із судом.

    Марко Рубіо також стверджує, що Міжнародний кримінальний суд перетворився на інструмент політичної боротьби проти США. За його словами, діяльність установи підтримують сили, які негативно ставляться до американської зовнішньої політики.

    На думку держсекретаря, на роботу суду значний вплив мають міжнародні неурядові організації, прихильники глобалістських підходів та уряди окремих держав, які критично налаштовані щодо Сполучених Штатів.

    Загострення відносин між Вашингтоном і МКС відбувається на тлі низки резонансних рішень суду останніх років. Окрім розслідування щодо можливих злочинів американських військових в Афганістані, адміністрація Трампа різко критикувала розгляд справ, пов’язаних з ізраїльським прем’єр-міністром Беньяміном Нетаньягу. Саме після цього риторика Білого дому щодо суду стала ще жорсткішою.

    Паралельно Міжнародний кримінальний суд залишається одним із головних міжнародних органів, які розслідують воєнні злочини, скоєні під час російської агресії проти України. Суд видав ордер на арешт президента Росії Володимира Путіна та низки інших російських посадовців, яких підозрюють у незаконній депортації українських дітей та інших воєнних злочинах. У відповідь російська влада відкрила кримінальні справи проти суддів і прокурора МКС та оголосила їх у розшук.

    Україна, своєю чергою, у серпні 2024 року ратифікувала Римський статут, що стало важливим кроком до повноцінної співпраці з Міжнародним кримінальним судом. Наразі юрисдикцію МКС визнають 125 держав світу, які є учасницями Римського статуту.

    Попри різку позицію Вашингтона, більшість держав-учасниць МКС продовжують підтримувати діяльність суду, наголошуючи на його ролі у притягненні до відповідальності осіб, яких підозрюють у геноциді, злочинах проти людяності, воєнних злочинах та злочині агресії.

  • ЄС вдарив санкціями по причетних до катувань українців

    ЄС вдарив санкціями по причетних до катувань українців

    Рада Європейського Союзу запровадила новий пакет санкцій проти 15 фізичних осіб та однієї установи, яких вважають причетними до катувань, жорстокого поводження та порушення прав українських військовополонених і цивільних, незаконно утримуваних на тимчасово окупованих територіях України та в Росії. Нові обмеження стали черговим кроком ЄС у відповідь на численні задокументовані випадки порушення міжнародного гуманітарного права під час російської агресії проти України.

    Про це повідомила Рада ЄС.

    До санкційного списку увійшов перший заступник начальника виправної колонії в окупованій Оленівці Донецької області Дмитро Нєєлов. За даними Євросоюзу, він безпосередньо причетний до катувань, побиття, принижень і жорстокого поводження з українськими військовополоненими та цивільними особами. Крім того, саме його ЄС вважає відповідальним за дії після масової загибелі українських полонених у ніч із 28 на 29 липня 2022 року, коли внаслідок вибуху в колонії загинули десятки українських захисників. Згідно з рішенням Ради ЄС, Нєєлов свідомо затримав евакуацію поранених, що призвело до ще більшої кількості жертв.

    Окрім нього, під санкції потрапили ще кілька керівників та співробітників колонії в Оленівці, яких підозрюють у систематичному принизливому поводженні, фізичному насильстві та жорстокому ставленні до українських полонених.

    Європейський Союз також запровадив обмеження проти начальника охорони виправної колонії №7 у селищі Пакіно Володимирської області Росії Олексія Хавецького. За даними ЄС, саме під його керівництвом у колонії діяла система регулярних знущань над українськими військовополоненими. Колишні бранці повідомляли про застосування електричного струму, систематичні побиття, навмисне голодування, сексуальне насильство, психологічний тиск та інші форми нелюдського поводження. У документі зазначається, що частина таких дій здійснювалася персоналом колонії навмисно з метою приниження людської гідності полонених.

    Під санкції також потрапив співробітник Федеральної служби безпеки Росії Ян Заневський. За інформацією Ради ЄС, він причетний до незаконних затримань цивільного населення на окупованих територіях Херсонської, Запорізької та Миколаївської областей. Його звинувачують у застосуванні фізичного насильства, удушення, жорстоких побиттів та сексуального насильства під час допитів українських цивільних.

    Окремо Євросоюз включив до санкційного списку слідчий ізолятор №2 у російському Таганрозі. За даними ЄС, саме цей заклад став одним із місць систематичного утримання українських військовополонених і цивільних, серед яких були журналісти та жінки. У рішенні наголошується, що застосування катувань у СІЗО мало системний характер і в окремих випадках призводило до смерті ув’язнених.

    Саме в цьому ізоляторі, як зазначає Європейський Союз, після майже року незаконного ув’язнення померла українська журналістка Вікторія Рощина. За наявною інформацією, на її тілі були виявлені численні сліди катувань, що викликало широкий міжнародний резонанс і стало одним із символів жорстокого поводження Росії з незаконно утримуваними українцями.

    Крім цього, за окремим санкційним режимом Рада ЄС внесла до списку ще сімох осіб, які пов’язані з діяльністю виправної колонії №10 у селі Ударний. Під обмеження потрапили начальник установи Олександр Гнутов, п’ятеро його заступників, а також керівниця медичної частини Галина Мокшанова.

    За інформацією Європейського Союзу, саме у цій колонії утримували сотні українських військовополонених і цивільних осіб, вивезених із тимчасово окупованих територій України. Колишні в’язні розповідали про систематичне застосування електроструму, жорстокі побиття, тривале утримання у так званих стресових позах, які призводили до тяжких фізичних ушкоджень, сексуальне насильство, імітацію розстрілів, психологічний тиск та повну відмову у наданні медичної допомоги. За свідченнями постраждалих, цивільних осіб утримували в однакових умовах із військовополоненими без будь-яких судових рішень чи офіційного правового статусу.

    Усі фізичні особи та установа, включені до санкційних списків, підпадають під повне заморожування активів на території Європейського Союзу. Громадянам і компаніям країн ЄС заборонено надавати їм будь-які фінансові ресурси чи економічну підтримку. Крім цього, щодо всіх фігурантів запроваджено заборону на в’їзд до держав-членів Європейського Союзу та транзит через їхню територію.

    У Раді ЄС наголосили, що рішуче засуджують катування, жорстоке поводження та позасудові страти українських військовополонених і цивільних. Брюссель закликав Росію забезпечити безперешкодний доступ міжнародних гуманітарних організацій, зокрема Міжнародного комітету Червоного Хреста, до всіх місць утримання українців. Також Європейський Союз підкреслив необхідність притягнення до відповідальності всіх осіб, винних у серйозних порушеннях міжнародного гуманітарного права та воєнних злочинах.

    Нові санкції стали частиною ширшого пакета обмежувальних заходів проти Росії. Крім осіб, причетних до катувань українців, під санкції також потрапили низка російських технологічних компаній, серед яких соціальна мережа VK та месенджер Max. Водночас глава Російської православної церкви патріарх Кирило, який уже кілька років уникає європейських санкцій через позицію окремих держав-членів, цього разу також не був включений до нового санкційного списку. За інформацією ЗМІ, цьому сприяла позиція Болгарії.

  • Україна закликала Радбез ООН негайно ухвалити резолюцію про припинення вогню

    Україна закликала Радбез ООН негайно ухвалити резолюцію про припинення вогню

    Україна закликала членів Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй невідкладно винести на розгляд проєкт резолюції щодо негайного та безумовного припинення вогню. У Києві наголошують, що міжнародна спільнота більше не може миритися з бездіяльністю Ради Безпеки у питанні російської агресії, а світові держави повинні продемонструвати готовність захищати міжнародне право та заснований на правилах світовий порядок.

    Відповідну заяву зробив заступник постійного представника України при Організації Об’єднаних Націй Олександр Павліченко під час засідання Ради Безпеки ООН, скликаного на вимогу української сторони після чергового масованого російського обстрілу території України.

    У своєму виступі український дипломат наголосив, що Рада Безпеки, яка відповідно до Статуту ООН відповідає за підтримання міжнародного миру та безпеки, вже тривалий час не здатна ефективно реагувати на повномасштабну агресію Росії через право вето, яким користується Москва. За словами Павліченка, така ситуація фактично паралізує роботу одного з ключових міжнародних органів та підриває довіру до всієї системи колективної безпеки.

    «Параліч Ради Безпеки ООН у питанні злочинів Росії повинен бути припинений міжнародною спільнотою, яка досі поважає заснований на правилах міжнародний порядок. Тому ми знову закликаємо членів Радбезу негайно внести проєкт резолюції щодо негайного та безумовного припинення вогню», – заявив Павліченко.

    Він підкреслив, що внесення та розгляд такої резолюції матиме не лише практичне, а й важливе політичне значення. За словами дипломата, це стане чітким свідченням того, що міжнародна спільнота не готова миритися з продовженням війни та підтримує відновлення всеосяжного, справедливого і тривалого миру відповідно до принципів Статуту ООН та міжнародного права.

    Український представник наголосив, що припинення вогню має бути безумовним, а не використовуватися Росією як можливість для перегрупування військ або накопичення нових сил. Він зазначив, що лише виконання міжнародного права, повага до територіальної цілісності та суверенітету України можуть стати основою для досягнення справедливого миру.

    Окрему увагу Павліченко приділив необхідності подальшої військової підтримки України з боку міжнародних партнерів. Він наголосив, що допомога українським Силам оборони не є чинником ескалації війни, а навпаки – залишається єдиним ефективним інструментом стримування російської агресії та захисту цивільного населення.

    «Це – не ескалація, а єдина дієва стратегія відновлення миру та порятунку життів», – наголосив український дипломат.

    За його словами, саме завдяки міжнародній військовій допомозі Україна продовжує стримувати російські війська, захищати свої міста від ракетних та дронових атак і створювати передумови для майбутнього справедливого миру. Павліченко підкреслив, що скорочення або затримка військової підтримки лише заохочуватиме Росію до продовження агресії та нових ударів по українських містах.

    Україна також наголосила, що Росія систематично порушує основоположні принципи міжнародного права, здійснюючи масовані атаки по цивільній інфраструктурі, житлових кварталах, лікарнях, навчальних закладах та енергетичних об’єктах. Саме тому, за словами української сторони, міжнародна спільнота має реагувати не лише політичними заявами, а й конкретними рішеннями, які здатні посилити дипломатичний і санкційний тиск на державу-агресора.

    Українська делегація також звернула увагу членів Ради Безпеки на те, що війна Росії проти України вже давно вийшла за межі двостороннього конфлікту та створює серйозні ризики для глобальної безпеки. Зокрема, тривають атаки на цивільне населення, руйнується критична інфраструктура, погіршується гуманітарна ситуація, а також зберігаються загрози для світової продовольчої та енергетичної безпеки.

    Павліченко наголосив, що відповідальність міжнародних інституцій полягає не лише у засудженні агресії, а й у пошуку дієвих механізмів її припинення. Саме тому Україна вкотре закликала держави-члени ООН не допустити подальшого блокування рішень через політичні інтереси окремих країн та проявити єдність у питаннях захисту міжнародного права.

    Передумовою для проведення засідання Ради Безпеки став черговий масований російський обстріл України, здійснений у ніч на 6 липня. Після цієї атаки українська сторона ініціювала термінове засідання Радбезу ООН, щоб привернути увагу міжнародної спільноти до нових воєнних злочинів Росії та необхідності посилення міжнародної реакції.

    Під час засідання Україна вкотре наголосила, що кожна нова масована атака Росії свідчить про небажання Кремля припиняти війну дипломатичним шляхом. Саме тому, на переконання української влади, світ повинен поєднувати дипломатичні зусилля із посиленням санкційного тиску, міжнародної ізоляції Росії та безперервною військовою підтримкою України.

    У Києві переконані, що лише рішучі дії міжнародної спільноти, посилення підтримки українських Сил оборони та збереження єдиного фронту демократичних держав здатні наблизити завершення війни, відновлення територіальної цілісності України та встановлення справедливого й тривалого миру в Європі.

  • ЄС готує зміни для українців: Рада Європи попереджає про ризики

    ЄС готує зміни для українців: Рада Європи попереджає про ризики

    Комісар Ради Європи з прав людини Майкл О’Флаєрті закликав європейські держави не поспішати зі згортанням механізмів тимчасового захисту та програм соціальної підтримки для громадян України, які були змушені виїхати за кордон через повномасштабну війну. Відповідну заяву оприлюднила пресслужба Ради Європи, наголосивши, що нинішній етап розвитку ситуації в Україні не дозволяє говорити про безпечне та стабільне повернення мільйонів людей у короткостроковій перспективі.

    У своєму розгорнутому спостережному коментарі О’Флаєрті зазначив, що станом на березень 2026 року в країнах Європейського Союзу перебуває близько 4,3 мільйона українців, які отримали статус тимчасового захисту після початку російського вторгнення у 2022 році. Цей механізм був запроваджений як надзвичайний інструмент швидкого реагування на безпрецедентний міграційний потік, однак із часом він став основою для довгострокового перебування мільйонів людей у європейських державах, забезпечуючи їм доступ до житла, медицини, освіти та ринку праці.

    Комісар звернув увагу на те, що у низці країн ЄС дедалі активніше ведуться політичні дискусії щодо перегляду або поступового згортання цієї системи підтримки. Серед пропозицій, які обговорюються на рівні окремих урядів, фігурують ідеї обмеження продовження захисту для окремих категорій українців, зокрема чоловіків призовного віку або осіб, які походять із регіонів, що вважаються відносно менш небезпечними. О’Флаєрті застеріг, що такі підходи можуть призвести до фрагментації правового статусу українців у Європі та створити нерівність у доступі до базових гарантій захисту.

    Окремо він звернув увагу на поступове скорочення соціальних програм у частині країн ЄС, які стосуються виплат, житлових субсидій та інтеграційної підтримки для українців, а також на зростання політичного тиску, спрямованого на стимулювання повернення біженців до України. У цьому контексті комісар також згадав про суспільні настрої в деяких державах, які дедалі частіше описуються як «втома від українських біженців», що, на його думку, може впливати на формування державної політики.

    «Зараз час для більшої солідарності, а не меншої… Поточна реальність на місці в Україні не відповідає умовам для безпечного та гідного повернення», — наголосив Майкл О’Флаєрті, підкреслюючи, що будь-які рішення щодо згортання захисту мають ґрунтуватися не на політичній кон’юнктурі, а на реальній безпековій ситуації.

    Він підкреслив, що передчасне припинення або істотне обмеження тимчасового захисту може мати серйозні соціально-правові наслідки для мільйонів українців. Серед потенційних ризиків він назвав втрату стабільного статусу проживання, ускладнення доступу до ринку праці, проблеми з медичним обслуговуванням, а також можливе вимушене повернення людей в Україну не через добровільне рішення, а через відсутність альтернативних правових механізмів перебування в ЄС.

    О’Флаєрті також наголосив, що застосування узагальнених критеріїв для обмеження захисту, таких як регіон походження чи військовозобов’язаний статус, може суперечити базовим стандартам міжнародного права у сфері прав людини. Він підкреслив, що навіть західні області України періодично зазнають ракетних і дронових атак, а рівень загроз для цивільного населення залишається непередбачуваним по всій території країни.

    Окрему увагу комісар приділив ризикам, пов’язаним із прив’язкою продовження захисту до таких факторів, як працевлаштування, тривалість перебування або рівень інтеграції. На його думку, подібні підходи можуть створити додатковий тиск на найбільш уразливі групи українців, включно з одинокими матерями, людьми похилого віку, особами з інвалідністю та тими, хто не має стабільного доступу до роботи.

    У підсумковій частині своєї заяви комісар Ради Європи закликав держави-члени організації забезпечити збереження тимчасового захисту або впровадження альтернативних довгострокових механізмів легального перебування доти, доки повернення в Україну не стане безпечним, добровільним і гідним. Він також рекомендував утримуватися від політик, які прямо або опосередковано стимулюють примусове повернення, та забезпечити індивідуальний підхід до кожного випадку без застосування автоматичних або групових обмежень.

    Як відомо, дискусії щодо майбутнього статусу українців у Європейському Союзі активізувалися на тлі тривалості війни та навантаження на соціальні системи окремих країн. Зокрема, раніше Данія заявила про намір припинити надання тимчасового захисту чоловікам призовного віку, що викликало широку дискусію серед правозахисних організацій та політиків.

    Директива про тимчасовий захист, ухвалена ЄС у березні 2022 року, стала безпрецедентним інструментом колективної відповіді на міграційну кризу, спричинену війною, і дозволила мільйонам українців швидко отримати легальний статус без проходження індивідуальних процедур надання притулку. Наразі її дію продовжено до березня 2027 року, а остаточні рішення щодо подальшої моделі перебування українців у ЄС очікуються у 2026 році.