Golosnovinua.com

Позначка: Молдова

  • Молдова викликала посла РФ

    Молдова викликала посла РФ

    Міністерство закордонних справ Молдови вранці 18 травня викликало призначеного посла Російської Федерації Олега Озерова. Про це повідомляє Deschide.MD. Офіційні формулювання причини виклику наразі не розкриваються, однак дипломатичний крок Кишинева відбувається на тлі помітного загострення відносин із Москвою, яке пов’язане як із політичними рішеннями Росії щодо невизнаного Придністров’я, так і з серією інцидентів у повітряному просторі Молдови.

    Згідно з повідомленнями, особливе занепокоєння молдовської влади викликав указ президента Росії Володимира Путіна, яким запроваджується спрощена процедура надання російського громадянства жителям Придністровського регіону. Документ передбачає, що мешканці невизнаної республіки зможуть отримувати паспорти РФ без обов’язкового проживання на території Росії та без необхідності складати іспит на знання російської мови. У Кишиневі такі кроки традиційно сприймають як інструмент розширення російського впливу в регіоні та потенційне підсилення політичної залежності Придністров’я від Москви, що суперечить курсу Молдови на збереження територіальної цілісності та європейську інтеграцію.

    Придністров’я, яке фактично перебуває поза контролем центральної влади Молдови з початку 1990-х років, залишається однією з найчутливіших точок у регіоні Східної Європи. Будь-які кроки, пов’язані зі зміною статусу населення або розширенням російської присутності, Кишинів розглядає як потенційне втручання у внутрішні справи держави. Саме тому новий указ Москви викликав особливу стурбованість у політичних колах Молдови, де вбачають у ньому спробу юридично закріпити вплив Росії на жителів регіону та створити додаткові механізми політичного тиску.

    Додатковим фактором напруження стали повідомлення про інцидент із російським безпілотником, який, за даними молдовських джерел, пролетів через повітряний простір країни з півночі на південь і згодом зник із радарів. Хоча деталі цього випадку офіційно не були повністю оприлюднені, у Кишиневі його розцінюють як серйозне порушення суверенітету та потенційну загрозу безпеці держави. На тлі війни Росії проти України подібні інциденти викликають у молдовської влади підвищену увагу та посилюють занепокоєння щодо безпекової ситуації в регіоні.

    Сам виклик російського посла до Міністерства закордонних справ Молдови, за оцінками спостерігачів, є дипломатичним сигналом Москві про невдоволення Кишинева останніми діями Росії. Подібні кроки зазвичай передують офіційним демаршам або вимогам роз’яснень щодо конкретних інцидентів, однак наразі молдовська сторона утримується від публічних заяв про зміст розмови з російським дипломатом.

    На тлі цих подій ситуація навколо Придністров’я знову опинилася в центрі міжнародної уваги. Регіон, де розміщений російський військовий контингент та зберігається політична і військова залежність від Москви, залишається потенційною точкою напруги між Росією та Молдовою. Будь-які зміни у правовому статусі його населення або активізація російських політичних кроків у цьому напрямку сприймаються як фактор, що може вплинути на стабільність у всьому регіоні.

    Аналітики зазначають, що одночасний збіг кількох подій — указу про громадянство, інциденту з безпілотником і виклику посла — свідчить про чергове загострення відносин між Кишиневом і Москвою. У контексті триваючої війни в Україні та посилення геополітичного протистояння між Росією та Заходом ситуація в Молдові дедалі більше розглядається як частина ширшої регіональної кризи безпеки, де Придністров’я залишається одним із ключових потенційних осередків напруженості.

  • Санду: РФ може використати Придністров’я для мобілізації

    Санду: РФ може використати Придністров’я для мобілізації

    Президентка Молдови Мая Санду заявила, що указ російського керівництва про спрощене надання громадянства РФ мешканцям невизнаного Придністровського регіону може бути використаний як інструмент для потенційної мобілізації населення на війну проти України. Про це повідомляє видання Politico, посилаючись на коментарі глави молдовської держави та її оцінку безпекових ризиків у регіоні.

    За словами Санду, подібні рішення можуть мати не лише адміністративний, а й військово-політичний вимір, оскільки спрощене надання громадянства РФ створює потенційну базу для розширення мобілізаційного ресурсу Росії. Вона наголосила, що в умовах триваючої війни Росії проти України будь-які механізми масової паспортизації можуть розглядатися як інструмент впливу та тиску, зокрема на населення Придністров’я.

    Мая Санду припустила, що одна з можливих цілей таких дій — посилення можливостей Росії у комплектуванні особового складу для подальшого використання у війні проти України. Вона зазначила, що Кремль може прагнути отримати додаткові людські ресурси через формальне розширення кола своїх громадян у регіонах, які не перебувають під прямим контролем міжнародно визнаних державних інституцій.

    Окремо президентка Молдови звернула увагу на те, що після початку повномасштабної війни значна частина мешканців Придністров’я зробила вибір на користь громадянства Молдови. За її словами, це пояснюється прагненням людей забезпечити більший рівень безпеки та правового захисту в умовах нестабільної ситуації в регіоні. Водночас нові кроки Росії у сфері громадянства можуть змінити цю динаміку та створити додатковий політичний тиск на населення.

    Санду також розглянула ширший геополітичний контекст, у якому може розгортатися ця ситуація. Вона припустила, що Москва може використовувати питання Придністров’я як елемент ширшої стратегії впливу на Молдову, зокрема у контексті її курсу на європейську інтеграцію та поступову реінтеграцію непідконтрольного регіону. На її думку, подібні дії можуть бути спрямовані на створення додаткових важелів тиску як на Кишинів, так і на міжнародних партнерів країни.

    Водночас президентка Молдови наголосила, що питання можливого вступу країни до Європейського Союзу не може бути предметом зовнішнього блокування. Вона підкреслила, що рішення щодо членства ухвалює виключно ЄС, а не інші держави, і Росія не має формального впливу на цей процес.

    Йдеться про нещодавній указ російського керівництва, яким спрощується процедура отримання громадянства РФ для жителів Придністров’я. Після його ухвалення тема знову привернула увагу міжнародних спостерігачів, оскільки регіон уже тривалий час перебуває у стані невизначеного політичного статусу та фактично контролюється проросійськими структурами.

    На тлі цих подій президент України Володимир Зеленський доручив встановити оперативні контакти з молдовською стороною для координації дій та оцінки потенційних ризиків. У Києві розглядають ситуацію як ще один елемент ширшої безпекової динаміки у регіоні, пов’язаної з війною Росії проти України та впливом на сусідні держави.

    Експерти з питань безпеки зазначають, що Придністровський регіон залишається одним із найбільш чутливих вузлів у східноєвропейській геополітиці. Його невизначений статус, присутність російських військових та політична залежність від Москви створюють умови, за яких будь-які зміни у громадянській або правовій політиці можуть мати ширші наслідки, ніж суто адміністративні.

    Офіційний Кишинів, зі свого боку, продовжує курс на політико-дипломатичне врегулювання та поступову реінтеграцію регіону. Водночас влада Молдови підкреслює, що всі процеси мають відбуватися мирним шляхом, без ескалації конфлікту та з урахуванням міжнародного права.

  • Зеленський попередив про новий план Кремля щодо Придністров’я: Росія хоче оголосити регіон «своєю територією»

    Зеленський попередив про новий план Кремля щодо Придністров’я: Росія хоче оголосити регіон «своєю територією»

    Президент України Володимир Зеленський заявив, що Росія намагається фактично позначити невизнане Придністров’я як власну територію. За його словами, спрощення отримання російського громадянства для жителів регіону має одразу дві стратегічні цілі Кремля.

    Про це глава держави повідомив у своєму Telegram-каналі.

    За словами Зеленського, Москва не лише шукає нових військових для армії РФ, а й поступово створює юридичне та політичне підґрунтя для подальших претензій на територію Молдови.

    «Напередодні був новий крок Росії щодо Придністровʼя: росіяни спростили можливість отримати громадянство для вихідців із цього регіону Молдови. Крок специфічний і означає не тільки те, що Росія таким чином шукає собі нових солдатів, бо громадянство означає військовий обов’язок. Це і позначення Росією території Придністровʼя як начебто своєї», — заявив президент.

    Зеленський наголосив, що Кремль намагається створити ілюзію, нібито його інтереси обмежуються лише окупованими українськими територіями, однак насправді російська експансія виходить далеко за межі Донбасу.

    «У Москві часто кажуть різним співрозмовникам, що їх цікавить нібито лише Донбас. Але насправді не тільки Донбас. І на це треба реагувати», — підкреслив глава держави.

    Президент також звернув увагу на присутність російського військового контингенту та спецслужб у невизнаному Придністров’ї. За його словами, це становить додатковий безпековий виклик для України.

    «Російський військовий контингент і розташування спецслужб у Придністровʼї — це для нас також виклик. Ми зацікавлені в стабільній, сильній Молдові», — зазначив Зеленський.

    У зв’язку з новими діями Росії президент доручив Міністерству закордонних справ України активізувати контакти з Кишиневом для координації спільної позиції та підготовки можливих кроків реагування.

    Крім того, Зеленський очікує окремих пропозицій від українських спецслужб та розвідки щодо подальших дій.

    «Росії треба більше думати про свої НПЗ та про свою нафтоперевалку, а не про громадян інших держав і землю інших народів», — додав президент.

    Придністров’я залишається одним із найнестабільніших регіонів Східної Європи ще з початку 1990-х років. Після розпаду СРСР там виник невизнаний сепаратистський режим, який підтримує Росія. На території регіону досі перебувають російські військові та великі склади боєприпасів.

    Останніми роками Україна неодноразово заявляла про ризики дестабілізації ситуації на придністровському напрямку. Особливе занепокоєння викликає можливість використання регіону для диверсій, провокацій або тиску на південні області України.

    Ще у квітні начальник ГУР МО Кирило Буданов заявляв, що Росія намагається посилити свій військовий контингент у Придністров’ї, хоча наразі не має достатніх логістичних можливостей для масштабного перекидання сил.

    Колишній міністр оборони Молдови також попереджав, що присутність російських військ у регіоні становить загрозу не лише для Кишинева, а й для України, тому Київ змушений утримувати сили поблизу кордону з невизнаною республікою.

    На цьому тлі Зеленський також повідомив про активізацію спроб Кремля втягнути у війну Білорусь. За словами президента, Москва вже контактувала із самопроголошеним президентом Олександром Лукашенком щодо можливого розширення участі Мінська у війні проти України.

  • Україна готує енергетичний прорив із ЄС: “Укренерго” хоче з’єднатися з Румунією через Молдову

    Україна готує енергетичний прорив із ЄС: “Укренерго” хоче з’єднатися з Румунією через Молдову

    Україна планує суттєво посилити інтеграцію з європейською енергосистемою та побудувати нові лінії електропередачі через Молдову до Румунії. У “Укренерго” заявляють, що йдеться не лише про технічне розширення міждержавних перетинів, а фактично про створення нової архітектури енергетичної безпеки для всього регіону.

    Про це повідомив голова правління НЕК “Укренерго” Віталій Зайченко під час зустрічі з послом Молдови в Україні Віктором Кіріле.

    За словами Зайченка, Україна вже має конкретні проєкти щодо будівництва нових ліній електропередачі між українською та молдовською енергосистемами. У перспективі ці маршрути мають забезпечити пряміші та потужніші зв’язки з Румунією та загалом із європейською мережею ENTSO-E.

    “Для нас важливо збільшувати технічну спроможність наших міждержавних перетинів, що потребує будівництва нових ліній електропередачі. Ми маємо абсолютно чіткі проєкти, реалізація яких дозволить посилити міждержавні зв’язки між Україною та Молдовою, а в перспективі — і з Румунією”, — заявив очільник “Укренерго”.

    У компанії наголошують, що нові енергетичні маршрути дадуть змогу краще балансувати енергосистеми країн регіону, а також збільшать можливості для імпорту та експорту електроенергії.

    Особливо актуальним це питання стало після масованих російських атак по українській енергетичній інфраструктурі у 2024–2026 роках. Саме імпорт електроенергії з країн ЄС неодноразово допомагав стабілізувати українську енергосистему в пікові періоди дефіциту.

    Під час зустрічі сторони також обговорили технічні питання обслуговування ліній електропередачі, які перетинають українсько-молдовський кордон, а також майбутню координацію енергетичних операторів двох держав.

    Окремий акцент зробили на інтеграції України та Молдови до спільного європейського ринку електроенергії. У “Укренерго” зазначили, що для цього необхідні як законодавчі зміни, так і масштабні технічні рішення.

    Україна та Молдова синхронізували свої енергосистеми з континентальною європейською мережею ENTSO-E ще 16 березня 2022 року — менш ніж через місяць після початку повномасштабного вторгнення Росії. Це стало одним із найважливіших рішень для енергетичної безпеки України за час війни.

    До цього українська енергосистема історично працювала синхронно з енергомережами Росії та Білорусі. Від’єднання від них та екстрене приєднання до ENTSO-E стало безпрецедентною операцією для європейського енергоринку.

    Після синхронізації Україна отримала можливість імпортувати електроенергію з ЄС, а також поступово нарощувати експорт у періоди профіциту.

    Водночас європейські оператори через воєнні ризики тривалий час погоджували лише короткострокові добові аукціони на розподіл міждержавного перетину для торгівлі електроенергією.

    Енергетичні компанії неодноразово заявляли, що відсутність довгострокових місячних та річних аукціонів заважає стабільному плануванню імпорту електроенергії та стримує розвиток ринку.

    Ситуація почала змінюватися наприкінці 2025 року. У грудні Україна вперше з початку повномасштабної війни запровадила довгострокові місячні аукціони з розподілу міждержавного перетину за європейськими правилами з Румунією, Угорщиною та Словаччиною.

    Ще у червні 2022 року оператори систем передачі України, Румунії, Словаччини, Польщі, Угорщини та Молдови домовилися про впровадження спільних аукціонів. Практична реалізація стартувала з Румунією у листопаді 2023 року, а пізніше — і з Польщею на напрямку ХАЕС — Жешув.

    У березні 2026 року Міністерство енергетики України також анонсувало різке збільшення можливостей для імпорту електроенергії з ЄС, зокрема з Румунії, Польщі та Словаччини.

    Крім розвитку міждержавних перетинів, Україна та Молдова обговорюють механізми аварійної допомоги. Йдеться про укладання угод, які дозволять оперативно передавати електроенергію одна одній у разі надлишку або дефіциту в енергосистемах.

    Експерти зазначають, що нові лінії електропередачі через Молдову до Румунії можуть стати стратегічним елементом енергетичної незалежності України від російського впливу та ще сильніше інтегрувати український енергоринок у європейський простір.

  • Євробачення-2026 стартувало у Відні: перші репетиції вже вразили — хто з учасників змусив говорити про себе

    Євробачення-2026 стартувало у Відні: перші репетиції вже вразили — хто з учасників змусив говорити про себе

    2 травня 2026 року у Відні офіційно розпочався один із найочікуваніших музичних сезонів Європи — перші репетиції Євробачення 2026. Саме цей етап традиційно задає тон усьому конкурсу, адже саме тут артисти вперше виходять на головну сцену, тестують постановки, світло, хореографію та взаємодію з камерою.

    Репетиції проходять на арені Wiener Stadthalle — одному з ключових концертних майданчиків Австрії, який цього року приймає конкурс. Попри те, що перші прогони закриті для широкої преси, деталі традиційно з’являються завдяки інсайдам із фан-спільнот та офіційних каналів конкурсу. Саме тому перший день уже встиг стати інформаційною подією, яку активно обговорюють як фанати, так і експерти.

    Формат перших репетицій залишається незмінним: кожен артист отримує приблизно 30 хвилин для тестування свого номера. Після цього делегації переходять до спеціальних кімнат перегляду, де аналізують запис виступу та обговорюють можливі зміни — від ракурсів камер до деталей сценічного образу. Завершальним етапом стають консультації з візажистами та стилістами, які допомагають довести образ до фінального вигляду.

    Першою на сцену вийшла представниця Молдова — Satoshi з треком Viva, Moldova!. Виступ одразу задав високий темп: яскравий, енергійний номер із потужною динамікою руху та візуальних ефектів. Особливу увагу привернув момент із появою національного прапора на фоні сцени, що створило сильний емоційний акцент. Сценічний образ — із масивними аксесуарами та блискучими елементами — підкреслив стиль виступу, який балансує між поп-культурою та сценічною театральністю.

    Далі естафету підхопила Швеція, яку представляє Felicia з піснею My System. Її номер став одним із найбільш технологічно насичених: лазерні ефекти, дим, інтерактив зі світлом і складна робота з камерою створили ефект повного занурення. Одним із ключових елементів стала «боротьба» артистки з лазерними променями — сценічний прийом, який уже називають одним із найяскравіших цього року. Оновлений костюм і зміна масок у фіналі лише посилили враження.

    Не менш атмосферним виявився виступ представників Хорватія — гурту Lelek із піснею Andromeda. Їхній номер зробив ставку на драматургію та візуальну історію. Використання подіуму, що веде від Green Room до сцени, додало виступу масштабності. Візуальні ефекти — від печер до фантазійних лісів — створили відчуття подорожі іншим світом, а фінальний «портал» став кульмінаційним моментом постановки.

    Справжнім сюрпризом став номер представника Греція — Akylas із треком Ferto. Його виступ поєднав естетику відеоігор, яскраві костюми та несподівану емоційну глибину. Спочатку глядачі бачать грайливий і навіть трохи іронічний образ, але ближче до фіналу артист різко змінює тон і звертається до особистої історії, що додає номеру людяності та щирості. Такий контраст може стати ключовим фактором у сприйнятті виступу.

    У другій половині дня свої перші прогони також мали представники Португалія, Грузія та Фінляндія. Хоча деталі їхніх виступів поки що обмежені, вже відомо, що цього року організатори зробили ставку на складні світлові рішення, інтерактивні екрани та максимальну інтеграцію сценічного простору.

    Євробачення традиційно є не лише музичним конкурсом, а й майданчиком для демонстрації технологічних інновацій у шоу-бізнесі. І перші репетиції 2026 року підтверджують цю тенденцію: сцена у Відні дозволяє реалізувати складні візуальні концепції, які раніше були технічно неможливими або надто дорогими.

    Водночас експерти зазначають, що перші репетиції — це лише початок. Більшість номерів зазнає змін перед півфіналами, адже саме зараз артисти тестують, що працює найкраще. Часто саме після цих прогонів відбуваються найважливіші корекції, які можуть кардинально змінити сприйняття виступу.

    Окремо варто зазначити, що цього року конкуренція виглядає особливо високою. Уже перший день показав, що багато учасників роблять ставку не лише на вокал, а й на комплексне шоу — із чіткою концепцією, драматургією та сильним візуальним рядом.

    Таким чином, старт Євробачення-2026 у Відні пройшов яскраво і багатообіцяюче. Перші репетиції продемонстрували високий рівень підготовки учасників і задали інтригу, яка лише зростатиме напередодні півфіналів. Уже зараз можна говорити про кількох потенційних фаворитів, однак остаточні висновки робити ще зарано — попереду нові прогони, зміни та, можливо, несподівані прориви.

  • Перша зустріч після призначення: Бабіш побачиться із Зеленським у Єревані, але від поїздки до Києва відмовився

    Перша зустріч після призначення: Бабіш побачиться із Зеленським у Єревані, але від поїздки до Києва відмовився

    Прем’єр-міністр Чехії Андрей Бабіш заявив, що вперше особисто зустрінеться з президентом України Володимиром Зеленським у межах саміту Європейської політичної спільноти, який відбудеться у Єревані. Водночас чеський політик наголосив, що наразі не планує візит до Києва, що викликало жваве обговорення як у дипломатичних колах, так і серед експертів з міжнародних відносин.

    Про це Бабіш повідомив у коментарі порталу iDnes.cz., уточнивши, що переговори із Зеленським стануть частиною серії двосторонніх зустрічей, які він проведе на полях саміту. За його словами, заплановані також контакти з прем’єр-міністром Великої Британії Кір Стармер, керівництвом Сербії та президентом Молдови. Втім, саме зустріч із українським лідером стане першою від моменту його повернення на посаду глави уряду Чехії.

    «Важливо, щоб ми зустрілися», — коротко прокоментував Бабіш, не розкриваючи деталей майбутніх переговорів. Така стриманість лише підсилила інтерес до змісту зустрічі, адже на тлі війни в Україні позиція Чехії залишається однією з ключових у Центральній Європі.

    Саміт Європейської політичної спільноти, який відбудеться у столиці Вірменії, стане масштабною міжнародною подією. У ньому візьмуть участь лідери близько 50 країн, включаючи держави Європейського Союзу, країни Західних Балкан, Південного Кавказу та партнерів ЄС. Основною метою платформи є координація політики у сфері безпеки, енергетики та стабільності на континенті.

    У цьому контексті зустріч Бабіша та Зеленського може стати важливим сигналом щодо подальшого розвитку двосторонніх відносин. Чехія традиційно підтримує Україну у протистоянні російській агресії, зокрема у військовій, гуманітарній та політичній площинах. Прага також відіграє активну роль у формуванні спільної позиції ЄС щодо санкцій проти Росії.

    Втім, заява Бабіша про небажання їхати до Києва викликала неоднозначну реакцію. На запитання журналістів про можливість візиту до української столиці він відповів лаконічно: «Ні, я не поїду до Києва». Причини такого рішення політик не пояснив, що залишає простір для різних інтерпретацій.

    Експерти припускають, що подібна позиція може бути пов’язана як із питаннями безпеки, так і з внутрішньополітичними факторами. У Чехії тема підтримки України залишається предметом дискусій, особливо в умовах економічних викликів і зростання соціального навантаження. Водночас офіційний курс країни загалом залишається проукраїнським.

    Аналітики також звертають увагу на дипломатичний формат зустрічі у Єревані. Саміт Європейської політичної спільноти часто використовується як майданчик для неформальних переговорів, які можуть закласти основу для подальших рішень. У цьому випадку перша особиста зустріч Бабіша і Зеленського може стати важливим кроком до налагодження більш тісної комунікації.

    Окремо варто згадати, що Бабіш не виключив можливості подальших контактів із Зеленським у майбутньому. Зокрема, він припустив, що ще одна зустріч може відбутися у Польщі під час конференції, присвяченої відновленню України. Це свідчить про те, що чеський уряд залишається залученим до процесів підтримки України, навіть попри відсутність планів щодо негайного візиту до Києва.

    Політичний контекст заяв Бабіша також включає його попередні висловлювання щодо війни. Раніше він критикував окремі аспекти міжнародної політики, зокрема роль західних лідерів у подіях 2022 року. Такі заяви інколи викликали суперечки, однак не призвели до кардинальної зміни позиції Чехії щодо підтримки України.

    На цьому тлі зустріч у Єревані набуває особливого значення. Вона може стати індикатором того, наскільки стабільною залишається підтримка України з боку Праги та чи готовий новий уряд Чехії до подальшого поглиблення співпраці.

    Водночас сама Європейська політична спільнота продовжує зміцнювати свою роль як платформа для діалогу. Створена як відповідь на нові безпекові виклики, вона дозволяє об’єднувати зусилля різних країн у питаннях, що виходять за межі традиційних структур ЄС і НАТО.

    У підсумку, хоча заява Бабіша про відмову від поїздки до Києва виглядає неоднозначною, сама зустріч із Зеленським у Єревані може стати важливим кроком у розвитку двосторонніх відносин. Вона відбувається у критичний для України момент і може визначити подальший формат співпраці між країнами.

    Очікується, що результати переговорів стануть відомі вже після завершення саміту, однак уже зараз очевидно: ця зустріч має потенціал вплинути не лише на українсько-чеські відносини, а й на ширший європейський політичний контекст.

  • Молдова наближається до “Коаліції охочих”: що заявила Санду після переговорів у Києві

    Молдова наближається до “Коаліції охочих”: що заявила Санду після переговорів у Києві

    Президентка Молдови Мая Санду заявила про готовність її країни долучитися до міжнародної ініціативи “Коаліція охочих”, яка об’єднує держави-партнери України для посилення безпеки та підтримки в умовах повномасштабної війни. Про це вона повідомила під час спільної пресконференції з президентом України Володимиром Зеленським у Києві.

    За словами Санду, Молдова розглядає можливість участі в коаліції, враховуючи свій конституційно закріплений нейтральний статус. Вона наголосила, що питання вже обговорювалося з українською стороною, і Кишинів готовий долучатися до практичних ініціатив, які не суперечать нейтралітету, але дозволяють зробити реальний внесок у безпеку регіону.

    Мая Санду підкреслила, що навіть дотримуючись нейтрального статусу, Молдова вже надає Україні конкретну допомогу. Зокрема, йдеться про участь у гуманітарних проєктах та співпрацю у сфері розмінування, яка є однією з найважливіших складових безпеки на постконфліктних територіях.

    За її словами, Молдова готова розширювати участь у спільних ініціативах, якщо вони будуть відповідати її внутрішньому законодавству та міжнародним зобов’язанням. Вона зазначила, що нейтралітет країни не означає ізоляцію, а навпаки — передбачає активну участь у підтримці миру та стабільності в регіоні.

    Під час зустрічі в Києві президенти України та Молдови також обговорили ширше коло питань, зокрема безпекову ситуацію в регіоні, наслідки російської агресії та перспективи європейської інтеграції обох країн.

    Окрему увагу сторони приділили ситуації в Придністров’ї, де зберігається присутність російських військових сил і залишається потенційне джерело нестабільності для Молдови та всього регіону. Лідери наголосили на важливості збереження суверенітету і територіальної цілісності держав та координації з Європейським Союзом у питаннях безпеки.

    Також обговорювалися шляхи синхронного просування України та Молдови на шляху до членства в ЄС. Обидві сторони підкреслили, що євроінтеграція є стратегічним вибором, який визначає майбутнє регіону.

    “Коаліція охочих” — це формат міжнародної взаємодії, що об’єднує держави, готові надавати Україні підтримку в різних сферах: від військової та технічної допомоги до гуманітарних, інженерних і логістичних проєктів. Формат дозволяє кожній країні долучатися відповідно до власних можливостей та політичних обмежень.

    Участь у таких коаліціях не завжди передбачає пряме військове залучення. Деякі держави беруть участь через розмінування, фінансову підтримку, навчальні програми або постачання обладнання. Саме тому Молдова розглядає варіант участі через цивільні та технічні напрями, які не порушують її нейтральний статус.

    Попри невеликі розміри та нейтральний статус, Молдова поступово посилює свою роль у регіональній безпеці. Країна перебуває у складному геополітичному середовищі, зокрема через близькість до зони бойових дій в Україні та наявність неврегульованого конфлікту в Придністров’ї.

    Експерти відзначають, що участь Молдови у міжнародних безпекових ініціативах, навіть у непрямих формах, є важливим сигналом про її євроатлантичний курс і прагнення до тіснішої співпраці з ЄС та Україною.

    Україна та Молдова протягом останніх років значно активізували двосторонні відносини. Співпраця охоплює безпекову сферу, енергетику, транспорт, інфраструктуру та гуманітарні проєкти. Особливого значення набули спільні зусилля щодо протидії наслідкам війни Росії проти України, які впливають на весь регіон.

    Під час переговорів у Києві сторони підтвердили намір поглиблювати співпрацю та координувати свої дії на міжнародному рівні, зокрема в рамках європейських структур.

    Заява Маї Санду про готовність Молдови долучитися до “Коаліції охочих” свідчить про подальше зближення Києва та Кишинева у сфері безпеки та зовнішньої політики. Попри нейтральний статус, Молдова демонструє прагнення брати активну участь у регіональних ініціативах, спрямованих на підтримку України та зміцнення стабільності в Східній Європі.

    Такий крок може стати черговим підтвердженням того, що навіть країни з формально нейтральною позицією дедалі частіше залучаються до спільних зусиль із протидії викликам, які виникли внаслідок війни Росії проти України.

  • Санду: Україна стримує Росію і захищає Молдову

    Санду: Україна стримує Росію і захищає Молдову

    Президентка Молдови Мая Санду заявила, що Україна відіграє ключову роль у забезпеченні безпеки її країни, стримуючи російські війська та не дозволяючи їм наблизитися до молдовських кордонів. Про це вона повідомила під час спільної пресконференції з президентом України Володимир Зеленський у Києві.

    За словами Санду, саме завдяки опору України створюються умови для пошуку політичного вирішення придністровського конфлікту. Вона наголосила, що українська армія фактично утримує російські сили на відстані, що знижує ризики для регіону і відкриває можливість для переговорів щодо реінтеграції невизнаного регіону Придністров’я до складу Молдови.

    Президентка зазначила, що Кишинів уже працює разом із Європейський Союз над баченням майбутнього Придністров’я. Йдеться не лише про політичне врегулювання, а про комплексні зміни в регіоні. Серед них — виведення іноземних військ, обмеження впливу олігархічних структур, впровадження демократичних інституцій і економічна інтеграція.

    Санду підкреслила, що реалізація такого сценарію потребує широкої міжнародної підтримки. За її словами, без гарантій безпеки та політичного супроводу з боку партнерів досягти стійкого результату буде складно.

    Президент України Володимир Зеленський, своєю чергою, підтвердив, що Україна послідовно підтримує територіальну цілісність Молдови та зацікавлена у стабільності в регіоні. Він наголосив, що врегулювання придністровського питання має відбуватися мирним шляхом і відповідно до міжнародного права.

    Окрему увагу сторони приділили енергетичним викликам. Придністровський регіон залишається залежним від російських енергоресурсів, що створює додаткові ризики для Молдови. Україна раніше пропонувала альтернативні рішення у сфері енергопостачання, однак такі ініціативи реалізуються поступово та в координації з молдовською владою.

    Присутність російських військ у Придністров’ї, за оцінками Кишинева, є одним із ключових факторів нестабільності в регіоні. Вона стримує розвиток Молдови та ускладнює її європейську інтеграцію. На цьому тлі війна Росії проти України суттєво змінила безпекову ситуацію у Східній Європі, зробивши Україну важливим фактором стримування.

    Санду також підтвердила готовність Молдови долучатися до міжнародних безпекових ініціатив, зокрема до так званої «коаліції охочих», попри закріплений у конституції нейтральний статус країни. Це свідчить про прагнення Кишинева посилити співпрацю з партнерами у сфері безпеки.

    Зустріч Зеленського і Санду в Києві відбулася на тлі річниці Чорнобильської катастрофи і була присвячена питанням безпеки, європейської інтеграції та регіональної співпраці. Сторони підтвердили намір поглиблювати взаємодію, зокрема у контексті спільних викликів, пов’язаних із російською агресією.

    Таким чином, заява Маї Санду підкреслює стратегічну роль України не лише у власній обороні, а й у забезпеченні безпеки всього регіону, зокрема для Молдови та перспектив врегулювання придністровського конфлікту.

  • Незаконний перетин кордону: прикордонники фіксують зміну тактики та нові схеми втечі

    Незаконний перетин кордону: прикордонники фіксують зміну тактики та нові схеми втечі

    В Україні змінюється характер спроб незаконного перетину державного кордону: попри загальне зниження кількості таких випадків у порівнянні з попередніми роками, прикордонники фіксують адаптацію тактики порушників і появу нових схем. Про це заявляють у Державній прикордонній службі України, коментуючи актуальну ситуацію станом на 2026 рік.

    За словами речника ДПСУ Андрія Демченка, кількість спроб незаконного перетину у березні дещо зросла у порівнянні з зимовими місяцями, однак загалом тенденція залишається спадною, якщо порівнювати з 2024–2025 роками. Це пов’язано, зокрема, з сезонними факторами: із покращенням погодних умов кількість охочих залишити країну нелегально традиційно зростає.

    У січні 2026 року, наприклад, кількість спроб незаконного перетину кордону була приблизно вдвічі меншою, ніж у січні попереднього року, хоча щодня прикордонники все одно затримували десятки порушників. Загалом за цей період було затримано понад 800 осіб безпосередньо на кордоні або в прикордонних районах.

    У березні ситуація частково змінилася: прикордонники затримали близько тисячі осіб, які намагалися незаконно залишити країну. При цьому більшість із них діяли не самостійно, а користувалися послугами організованих груп, які спеціалізуються на незаконному переправленні людей через кордон.

    Саме діяльність таких груп залишається одним із ключових факторів, що впливають на ситуацію. За даними ДПСУ, лише за перші місяці 2026 року правоохоронці викрили десятки каналів незаконного переправлення. Організатори пропонують «послуги» за значні суми — від кількох тисяч до десятків тисяч євро, використовуючи різні маршрути, включно з гірськими та річковими ділянками.

    Найбільш активними напрямками залишаються кордони з Румунією та Молдовою. Саме тут найчастіше фіксують спроби незаконного перетину — як і в попередні роки. Причина — складний рельєф місцевості та велика протяжність ділянок поза пунктами пропуску.

    Окрему небезпеку становлять спроби перетину через річкові ділянки, зокрема річку Тиса. За даними прикордонників, з початку повномасштабної війни зафіксовано понад 70 смертей під час таких спроб. Це підкреслює високі ризики, пов’язані з нелегальними маршрутами, які часто пропонують організатори схем.

    Змінюється і поведінка самих порушників. Якщо раніше основною тактикою були спроби перетину у віддалених місцях, то зараз дедалі частіше використовуються комбіновані підходи: підроблені документи, маскування, використання транспортних засобів або спроби обійти контрольні пункти. Також фіксуються випадки, коли люди неодноразово намагаються перетнути кордон — іноді їх затримують по кілька разів.

    Основну категорію порушників становлять чоловіки призовного віку, яким під час воєнного стану обмежено виїзд за кордон. Саме це обмеження є ключовим фактором, що формує попит на нелегальні схеми.

    Водночас прикордонна служба посилює контроль і вдосконалює методи протидії. Зокрема, активно використовуються технічні засоби спостереження, безпілотники, аналітичні інструменти, а також співпраця з іншими правоохоронними органами. Значна увага приділяється саме викриттю організаторів схем, оскільки вони несуть кримінальну відповідальність, на відміну від самих порушників, які зазвичай притягуються до адміністративної відповідальності.

    За оцінками експертів, ситуація на кордоні залишається контрольованою, однак динамічною. З одного боку, загальна кількість спроб незаконного перетину зменшується, що свідчить про ефективність заходів контролю. З іншого — змінюється характер порушень: вони стають більш організованими, технологічними та інколи більш ризикованими.

    Таким чином, у 2026 році спостерігається новий етап у протидії незаконному перетину кордону: це вже не лише питання кількості спроб, а й складності схем. Прикордонники фіксують, що порушники дедалі частіше діють через організовані канали та використовують нові методи обходу контролю, що вимагає постійної адаптації з боку правоохоронних органів.

  • Від братерства до холодного розрахунку: що сталося з відносинами України і сусідів

    Від братерства до холодного розрахунку: що сталося з відносинами України і сусідів

    Перші місяці великої війни створили ілюзію, що стара карта Східної Європи згоріла разом із російським планом “Київ за три дні”. Але навесні 2026 року видно інше: емоційна єдність 2022-го закінчилася, і на перший план знову вийшли національні інтереси, енергетика, вибори, конкуренція та втома суспільств. Україна більше не живе в реальності “всі сусіди з нами”. Тепер у кожної столиці — своя гра.

    Лютий 2022 року справді став моментом історичного обнулення. Польща відкрила кордон і стала головним тилом для України, Молдова прийняла непропорційно велику кількість біженців, Румунія перетворилася на критичний маршрут для торгівлі й безпеки, а навіть країни з традиційно складною позицією, як-от Угорщина чи Болгарія, не наважувалися публічно стати в один ряд із Росією. Навесні 2026-го картина вже інша: одні сусіди поглиблюють співпрацю з Києвом, інші залишаються корисними, але холодними, а треті відверто використовують війну України як інструмент власного шантажу.

    Якщо спростити до формули, то сьогодні Україна має навколо себе чотири типи сусідів. Є держави, з якими інтереси майже повністю збігаються — передусім Румунія і Молдова. Є країни жорсткого прагматизму — Польща, Туреччина і, меншою мірою, Болгарія. Є відкрито проблемний блок — Угорщина та Словаччина. І є Білорусь, яка залишається не просто поганим сусідом, а ворожим плацдармом. Це вже не романтика 2022 року. Це зріла геополітика воєнного часу.

    Польща залишається найважливішим західним тилом України, але вже точно не в тому сентиментальному сенсі, який був у перші місяці вторгнення. Варшава й далі вкладається в оборону, готує новий пакет допомоги приблизно на 200 млн злотих і паралельно просуває масштабні оборонні програми всередині ЄС. Це означає, що польська держава продовжує бачити в російській загрозі власну проблему, а не лише українську.

    Але водночас Польща вже живе не логікою екстреної солідарності, а логікою внутрішньої політики. У країні зберігаються великі українські громади, що дає економічний ефект, але також породжує втому і соціальне тертя. Reuters ще у 2025 році фіксував, що українські біженці дали помітний внесок у польську економіку, але паралельно антиукраїнські настрої стали одним із факторів посилення праворадикальних сил. А в лютому 2026 року агентство знову звертало увагу на напруження навколо великих українських громад у Варшаві та Кракові. До того ж із березня 2026 року Польща змінила правила тимчасового захисту для українців, зробивши систему менш “надзвичайною” і більш бюрократичною. Це не розворот проти України, але це вже точно не епоха безумовного братерства.

    Угорщина тим часом остаточно вийшла з режиму пасивного скепсису і перейшла в режим відкритого блокування. Прем’єр Віктор Орбан не просто критикує Київ — він тримає в заручниках критично важливий для України пакет допомоги ЄС на 90 млрд євро, прив’язуючи свою позицію до зупинки транзиту нафти через “Дружбу”. Формула Будапешта зараз максимально проста: немає нафти — не буде грошей для України. Європейські лідери вже прямо називають цю поведінку неприйнятною і шукають способи обійти вето Орбана.

    Особливо показово, що сама історія з “Дружбою” виникла не через дії Києва, а через пошкодження інфраструктури внаслідок російського удару. Україна погодилася прийняти технічну і фінансову допомогу ЄС для ремонту трубопроводу, а Зеленський повідомив, що на повне відновлення транзиту потрібно близько півтора місяця. Але Будапешт вирішив використати кризу не для спільного тиску на Москву, а для тиску на Київ і Брюссель. Це і є головна риса українсько-угорських відносин 2026 року: вже не суперечка про меншини чи шкільні програми, а повноцінне політичне протистояння.

    Словаччина у 2026 році майже синхронізувалася з угорською лінією. Роберт Фіцо ще донедавна намагався балансувати — різка риторика, але не повне руйнування контактів. Тепер баланс майже зник. Братислава не лише підтримала тиск на Україну через нафтопровід, а й оголосила про припинення аварійних постачань електроенергії, а згодом через паливну кризу дозволила заправкам продавати дизель дорожче для іноземців і навіть обмежувати відпуск пального. Формально це рішення пояснюють нестачею ресурсу та “паливним туризмом”, але політично воно стало частиною того самого конфлікту навколо “Дружби”.

    Це означає, що Київ тепер має справу не з одним проблемним сусідом, а з цілим мініблоком Угорщина—Словаччина. І цей блок небезпечний не тільки тим, що створює труднощі в ЄС, а й тим, що вбудовує українське питання у передвиборчу політику двох урядів. Для Орбана й Фіцо жорсткість щодо України — це давно не зовнішня політика, а частина внутрішнього електорального менеджменту.

    На протилежному полюсі — Румунія. Якщо у відносинах Києва і Бухареста історично було достатньо взаємної недовіри, то нині Румунія стала одним із найстабільніших партнерів України в регіоні. 12 березня 2026 року під час візиту Зеленського до Румунії було підписано декларацію про стратегічне партнерство. Офіційний Бухарест прямо прив’язує цю домовленість до співпраці в обороні, енергетиці та відбудові.

    Ще важливіше те, що румунсько-українська співпраця вже не обмежується лише політичними жестами. Reuters повідомляв про ранні переговори між “Нафтогазом” і OMV Petrom щодо спільного освоєння великого газового родовища в Чорному морі. Паралельно Румунія ще раніше передала Україні систему Patriot, а нині дедалі чіткіше бачить Чорне море як спільний простір безпеки, де українська стійкість напряму працює на румунські інтереси. Саме тому Бухарест навесні 2026-го — чи не найперспективніший сусід України з погляду довгих стратегічних домовленостей.

    Молдова — окремий випадок, бо це не “велика” регіональна держава, а країна з набагато вужчим ресурсом. Але саме тому її лінія виглядає ще показовішою. Після російського удару по Новодністровській ГЕС у березні 2026 року забруднення води дісталося молдовської Бєльцівщини, тисячі людей залишилися без водопостачання, а Кишинів публічно поклав відповідальність на Росію. Це був ще один наочний епізод того, як безпека України і безпека Молдови вже фактично зрослися.

    Саме тому відносини Києва і Кишинева сьогодні, мабуть, найменш конфліктні в усьому периметрі. Молдова не має ресурсів Польщі чи Румунії, але має політичну ясність: будь-яке послаблення України автоматично збільшує ризики для самої Молдови. І поки Майя Санду утримує цей курс, Кишинів залишається для України не просто добрим сусідом, а дуже близьким політичним союзником.

    Болгарія, на відміну від Румунії, не робить гучних заяв про стратегічне партнерство, але й не скочується у відкритий конфлікт, як Будапешт чи Братислава. Її роль тиха, але корисна. У 2026 році Софія взяла на себе координацію спільного морського порядку денного для Чорного моря після України, а болгарське енергетичне відомство прямо говорить про завершення розширення газових інтерконекторів, які мають зробити країну важливим маршрутом LNG до України та Центральної Європи. Крім того, Болгарія продовжила тимчасовий захист для українців до березня 2027 року. Це не політика “великої дружби”, але це стабільна і доволі дисциплінована підтримка.

    Туреччина ж залишається тим, ким була фактично з першого дня великої війни: не союзником у західному розумінні, а сильним самостійним гравцем, який одночасно співпрацює і конкурує з усіма. У березні 2026 року Анкара знову запропонувала майданчик для наступного раунду переговорів між Росією та Україною. Ще у січні турецький МЗС підкреслював, що безпека Чорного моря для Анкари є стратегічним пріоритетом. Але Туреччина, як і раніше, не приєднується до західних санкцій проти Росії і паралельно дбає про безпеку власних газових маршрутів, зокрема Blue Stream і TurkStream.

    Для України це означає просту річ: Туреччина корисна, але не сентиментальна. Вона може допомагати в оборонній кооперації, підтримувати в Чорному морі, залишатися зручним дипломатичним майданчиком і водночас не робити жодного кроку, який суперечить її власним енергетичним чи торговельним інтересам. Саме тому відносини з Анкарою сьогодні — це не “дружба”, а складна математика взаємної вигоди. І в цій математиці Україна мусить діяти без ілюзій.

    Нарешті, Білорусь. Тут жодних двозначностей уже не залишилося. У лютому 2026 року Україна офіційно запровадила санкції проти Олександра Лукашенка, прямо звинувативши Мінськ у сприянні російській війні, зокрема у допомозі з дроновими атаками і використанні білоруської території як інфраструктурної бази. Навіть попри те, що в березні Мінськ почав торг із США, звільнив 250 політв’язнів і домігся часткового послаблення американських санкцій, це жодним чином не змінює українського погляду: Білорусь залишається несамостійним військово-політичним придатком Росії.

    Так, у довгій перспективі Київ, очевидно, залишатиме собі простір для майбутнього діалогу з постлукашенківською Білоруссю. Але навесні 2026 року це не сусід у політичному сенсі, а північний ризик. Не обов’язково ризик нового наступу завтра, але точно ризик для безпеки, логістики і планування, який не можна ігнорувати.

    Якщо ж спробувати підбити сухий підсумок, то головна зміна порівняно з 2022 роком полягає ось у чому: навколо України більше немає єдиного морального фронту. Є пояс підтримки, але він неоднорідний. Румунія і Молдова зараз ближчі до формули справжнього партнерства. Польща залишається критично важливою, але все сильніше мислить у категоріях власного політичного балансу. Болгарія і Туреччина — це надійний, але стриманий прагматизм. Угорщина і Словаччина — відверта зона конфлікту. Білорусь — ворожий тил Росії. І це, мабуть, і є головний геополітичний підсумок весни 2026 року: Україна більше не може дозволити собі політику на емоціях, бо її сусіди давно повернулися до політики інтересів.