Українські правоохоронці суттєво розширили розслідування замаху на бізнесмена Вадима Єрмолаєва, який стався наприкінці червня у Монако. Слідчі отримали доступ до даних майже 300 мобільних номерів, інформації про банківські операції десятків осіб, а також перевіряють, хто з представників державних органів цікавився даними про пересування Єрмолаєва та його родини. Паралельно триває окреме розслідування вбивства Анастасії Березовської — жінки, яку влада Монако підозрювала у безпосередньому виконанні замаху.
Столичний суд дозволив слідчим Національної поліції отримати значний масив телекомунікаційної та фінансової інформації в рамках кримінального провадження щодо вибуху у Монако 29 червня 2026 року.
Як повідомляє «Главком» із посиланням на дані судового реєстру, слідство має намір дослідити з’єднання 292 абонентських номерів за тривалий період — з 1 січня 2025 року до 5 серпня 2026 року.
Йдеться не про прослуховування змісту розмов чи SMS, а про так звані метадані зв’язку: інформацію про вхідні та вихідні з’єднання, факти надсилання SMS без розкриття їхнього змісту, GPRS-трафік, підключення до Інтернету та IP-адреси.
Такий обсяг інформації може дозволити слідчим відновити контакти між особами, які перевіряються, визначити приблизну географію використання номерів та простежити комунікації до і після вибуху.
Окремо правоохоронці перевіряють, чи не було витоку конфіденційної інформації про самого Єрмолаєва та членів його родини.
Хто цікавився Єрмолаєвим у державних базах
Суд дозволив слідству отримати відомості про працівників державних органів, які з січня по травень 2026 року переглядали інформацію про Єрмолаєва та членів його сім’ї в Єдиному державному демографічному реєстрі.
Також перевіряються звернення до системи «Аркан», яка містить відомості про перетин державного кордону.
Таким чином, слідство фактично намагається встановити, чи міг хтось із доступом до державних інформаційних систем передавати стороннім особам дані про пересування бізнесмена або його близьких.
Наразі публічно не повідомлялося, що слідство вже встановило факт такого витоку або конкретного чиновника, який міг передати інформацію. Йдеться саме про перевірку версії та збір доказів.
Ще один великий блок розслідування стосується грошей.
За даними судового реєстру, правоохоронцям дозволили отримати копії документів у дев’яти фінансових установах щодо руху коштів 25 осіб, яких перевіряють у справі.
Так слідство намагається простежити фінансові зв’язки між фігурантами та з’ясувати, чи могли через банківські або інші рахунки оплачувати підготовку замаху.
Вибух у Монако: що сталося 29 червня
Замах стався ввечері 29 червня у житловому будинку в центрі Монако.
За даними Reuters, біля входу до будівлі спрацював саморобний вибуховий пристрій. Унаслідок вибуху постраждали три людини. Міжнародні ЗМІ повідомили, що серед них був Вадим Єрмолаєв, його партнерка та син.
Прокуратура Монако від самого початку розслідувала інцидент як замах на вбивство, а не як терористичний акт. Генпрокурор князівства Стефан Тібо повідомляв, що перед вибухом камери спостереження зафіксували людину, яка залишила сумку у вестибюлі будинку.
Після цього підозрюваний залишив місце події та, за даними слідства, перетнув кордон із Францією пішки.
Почалася масштабна операція за участю правоохоронців Монако і Франції.
Reuters повідомляв, що двоє постраждалих дістали небезпечні для життя травми.
Згодом з’ясувалося, що людиною, яку правоохоронці Монако розшукували у зв’язку з вибухом, була 39-річна громадянка України Анастасія Березовська.
За версією слідства Монако, вона могла замаскуватися під чоловіка, принести вибухівку до будинку та залишити її біля входу.
Березовську оголосили у міжнародний розшук Інтерполу за підозрою у замаху на вбивство, використанні вибухового пристрою та участі у злочинній змові.
Остаточно її вину суд не встановлював.
Повернулася в Україну — і була вбита
Події отримали новий драматичний розвиток уже після вибуху.
Березовська залишила Західну Європу та 1 липня легально в’їхала в Україну.
На момент перетину кордону відповідного спрацювання міжнародних баз, яке дозволило б її затримати, не було.
Через кілька днів жінку вбили.
За даними українського слідства, 3 липня Березовську вивезли до лісового масиву поблизу селища Юрів на Київщині, де її застрелили кількома пострілами в голову, після чого тіло закопали.
Його знайшли 6 липня.
Українська правда з посиланням на прокурора повідомляла, що до вбивства, за версією слідства, причетні Владислав Реут і Віталій Жикович.
9 липня Печерський районний суд Києва відправив обох під варту.
Reuters уточнював, що один із затриманих був чинним військовослужбовцем української військової розвідки, інший — колишнім правоохоронцем. При цьому один із підозрюваних пізніше заявив, що відмовляється від попереднього зізнання та стверджує, що воно було отримане під тиском.
Тому твердження про їхню причетність наразі є версією слідства, а не встановленим судом фактом.
Слідчі перевіряють зв’язок між двома злочинами
Саме можливий зв’язок убивства Березовської із замахом у Монако став одним із центральних напрямків розслідування.
За даними українських правоохоронців, підозрювані у вбивстві жінки раніше могли мати з нею фінансові контакти.
У суді прокурор повідомляв, що слідство отримало інформацію про перекази на банківські та криптовалютні рахунки Березовської. Через це правоохоронці не виключають, що затримані можуть мати інформацію не тільки про її смерть, а й про організацію самого замаху на Єрмолаєва.
Проте станом на зараз публічно не представлено судового рішення, яке б доводило участь цих осіб в організації вибуху в Монако.
Україна та Монако домовилися координувати слідчі дії.
Українська сторона пропонувала створити міжнародну слідчу групу, щоб правоохоронці обох країн могли оперативно обмінюватися доказами щодо вибуху та вбивства Березовської.
СБУ відновила відео, яке намагалися знищити
Ще одним важливим епізодом стало відновлення відеозапису з камери спостереження.
За інформацією українських правоохоронців, після злочину запис намагалися знищити, однак спеціалістам СБУ вдалося відновити дані.
Такий матеріал може мати значення для встановлення переміщень фігурантів справи та їхніх контактів.
Сам вибух у Монако також був добре задокументований камерами. Правоохоронці князівства простежили рух людини, яка залишила сумку, аж до сусіднього французького міста Босолей.
Тепер українське слідство фактично намагається поєднати кілька масивів доказів: відеозаписи, дані мобільних операторів, банківські транзакції, криптовалютні перекази, відомості про перетин кордону та звернення до державних баз.
Хто такий Вадим Єрмолаєв
Вадим Єрмолаєв — бізнесмен родом із Дніпра та засновник торгово-виробничої корпорації «Алеф».
До його бізнесових інтересів входили нерухомість, аграрний сектор, виробництво алкоголю та інші напрями.
У рейтингу Forbes Ukraine за 2021 рік Єрмолаєв посідав 45-те місце серед 100 найбагатших українців. Його статки тоді оцінювали приблизно у 220 млн доларів.
З його бізнес-групою пов’язували низку відомих об’єктів у Дніпрі, зокрема торговельно-розважальний комплекс «Мост-Сіті», Cascade Plaza та інші девелоперські проєкти.
Згодом Єрмолаєв відмовився від українського громадянства та став громадянином Кіпру.
У грудні 2023 року Україна запровадила проти нього персональні санкції. Згодом їх було продовжено. В офіційних санкційних документах він зазначений як громадянин Республіки Кіпр, а серед обмежень передбачене, зокрема, блокування активів.
Українські правоохоронні органи пов’язували санкції з діяльністю його алкогольного бізнесу на окупованій території Криму та сплатою податків до російського бюджету.
Мотив замаху досі залишається ключовою загадкою
Попри значний прогрес у встановленні можливого виконавця та пов’язаних із нею людей, головне питання справи досі залишається відкритим: хто замовив напад на Єрмолаєва і навіщо.
Після вибуху у міжнародних медіа та українських виданнях з’явилося кілька версій — від конфліктів навколо бізнесу до можливої діяльності організованих злочинних груп.
Зокрема, Українська правда з посиланням на власні джерела повідомляла про версію конфлікту, пов’язаного з так званими шахрайськими колцентрами. Проте ця версія офіційно не підтверджена і не може вважатися встановленим мотивом.
Прокуратура Монако на початковому етапі прямо заявляла, що мотив залишається невідомим.
Саме тому нинішнє рішення українського суду про перевірку майже 300 мобільних номерів може виявитися одним із найважливіших етапів справи.
Слідству належить встановити не тільки зв’язки й переміщення окремих фігурантів, а й можливий ланцюг між замовником, організаторами та виконавцем вибуху.
Особливу увагу привертає паралельна перевірка банківських рахунків і державних реєстрів. Якщо слідчим вдасться знайти збіг між фінансовими переказами, телефонними контактами та отриманням інформації про переміщення Єрмолаєва, це може суттєво наблизити розслідування до відповіді на питання, хто стояв за нападом у Монако.
Поки ж справа залишається відкритою, а всі особи, яким оголошено підозру, відповідно до закону вважаються невинуватими, доки їхню вину не буде доведено обвинувальним вироком суду.
За інформацією наших джерел, біглий банкір Сергій Дядечко, структури якого фігурують в десятках кримінальних проваджень, продовжує обслуговувати операції з відмивання та легалізації коштів Юрія Іванющенко (Юри Єнакієвського) на території ЄС.
Як ми писали раніше, становлення Сергія Дядечко пов’язане з обслуговуванням інтересів Юрія Іванющенко в Україні. Зокрема, з “слід Юри Єнакієвського” був помічений в розграбуванні та банкрутстві Родовід Банку, де одним з виконавців був Сергій Дядечко.
ас, коли саме відбулося тісне знайомство Сергія Дядечка та Юрія Іванющенка, точно невідомо. За однією інформацією, ще тоді, коли Дядечко працював у податковій службі. За іншою — коли він займався вугіллям і шахтним обладнанням, і бізнес Дядечка та Іванющенка перетнувся. Юрій Іванющенко відомий тим, що помічав «спритних хлопців», роблячи їх своїми молодшими бізнес-партнерами та помічниками.
Так, наприклад, ним був «піднятий» і призначений особистим бухгалтером та «наглядачем» одесит Іван Аврамов. Точно так само одним із менеджерів Іванющенка називали й Сергія Дядечко: мовляв, будучи формальним власником підприємств і банків, він здійснював через них схеми, за якими значна частина прибутку через підставні фірми та осіб йшла до Іванющенка.
Тобто крах «Родовіда», його подальше використання у фінансових аферах, а також діяльність банку «Союз» — усе це працювало, зокрема, на Юру Єнакієвського.
Також існує думка, що Сергія Дядечка та Юрія Іванющенка звела разом згадана вище Лідія Чепурко. Окрім «Корпорації Дон», вона пов’язана з родиною Дядечка через фірми «Іонія» (ЄДРПОУ 41735963) та садівниче товариство «Тропинка» (35040335). А її фірми «Інвестбудсервіс» та «Спецпромсервіс» (ЄДРПОУ 30277707) були частиною схем банку «Родовід».
Крім того, через фірму «Фармадон» і ПАТ «Українські промислові інвестиції» Чепурко була пов’язана з Геннадієм Піскуном — одним із учасників афер і ключовим свідком у справі «Родовіда», який викинувся з вікна одразу після допиту в СБУ у жовтні 2011 року.
Також в березні 2009 року Сергій Дядечко став директором фірми «Adan Trade Limited», зареєстрованої в Лондоні за адресою 122–126 Tooley Street.
За цією ж адресою були зареєстровані фірми «Goodlight Capital», «Gazoil Corporation Limited», «Impool Limited», «Keenor Ltd», «Pallace Limited» та «Rollexa Limited» — що належать людині Іванющенко – Івану Аврамову, Даяні та Ірині Іванющенко (дружині та дочці).
З цього ж моменту українські фірми Іванющенка та Аврамова почали відкривати свої рахунки в банку «Союз», яким володів Дядечко.
Нагадаємо, Президент України Володимир Зеленський підписав укази про запровадження санкцій проти російського воєнного комплексу та осіб, які зберігають зв’язки з Росією, серед них – колишній депутат Верховної Ради від нині забороненої Партії регіонів Юрій Іванющенко.
Водночас, Сергій Дядечко, який після втечі з України зумів увійти до ближнього кола князя Монако Альберта II через покупку єдиний у Князівстві баскетбольний клубу, продовжує обслуговувати оборудки Іванющенко в Європі.
Сергій Дядечко – український банкір-втікач, фігурант кількох десятків гучних кримінальних справ в Україні, який останніми роками разом із родиною оселився в Монако. При цьому Дядечко, який до сьогодні продовжує вести сумнівний бізнес на території України.
Як біглий український банкір із вкраденими мільйонами став вхож в сім’ю князя Монако Альберта II
Сергій Дядечко не просто втік з України з “награбованим”, але й зміг легалізуватись в Європі, де має репутацію “спортивного мецената та олігарха”.
Для легалізації вкрадених в Україні капіталів Сергій Дядечко вибрав просту, але ефективну стратегію, яка його не підводила ще з часів перебування в Україні: викупив єдиний у Князівстві баскетбольний клуб «Монако», що дало йому можливість увійти до кола спілкування принца Монако Альберта II.
За даними наших джерел, зближення афериста українського походження Сергія Дядечко та принца Монако відбулося завдяки пристрасті Альберта II до спорту – він з дитинства захоплювався футболом, плаванням і дзюдо, був 5-разовим учасником зимових Олімпійських ігор, брав участь у ралі «Дакар» і є членом МОК.
Сергій Дядечко в Україні володів баскетбольним клубом «Донецьк», мав потрібні зв’язки та добре розбирався в цьому виді спорту, що допомогло БК «Монако» здобути низку гучних перемог на турнірах у Франції.
ФОТО: Зліва направо: принц Монако Альберт II, звинувачений у шахрайстві втікач-український банкір Сергій Дядечко
Водночас БК «Монако» для Сергія Дядечка – лише «пропуск» у вищі кола Князівства, а основні доходи він продовжує отримувати з України.
Нагадаємо, у 2022 році Сергій Дядечко продав клуб іншому бізнесмену з сумнівною репутацією – Олексію Федоричеву, але зберіг вплив на актив.
Сергій Дядечко – шлях від донецьких териконів до розкрадання Родовід
Сергій Володимирович Дядечко народився 18 листопада 1974 року в Донецьку. Мати Сергія Дядечка — Тамара Іванівна Дядечко — досить відома особистість: з початку 90-х активно займалася бізнесом, але з її легальних фірм того часу відомі лише фармацевтична «Ніко» та ТОВ «Корпорація Дон», що займалося металобрухтом (ЄДРПОУ 30898186), якою вона володіла спільно з Ольгою Кирик та Лідією Чепурко. Остання — також володіє багатьма фірмами, зокрема ТОВ «Інвестбудсервіс» (ЄДРПОУ 32244833), яке безпосередньо брало участь у махінаціях Сергія Дядечка.
У 1996 році Сергій Дядечко закінчив Донецький політехнічний університет і влаштувався на роботу до податкової інспекції Донецька. У 1999 році він здобув ще одну вищу освіту (спеціальність «облік та аудит»), після чого був призначений головним інспектором Управління податкових розслідувань обласної ДПА. Але вже через рік пішов з посади, зайнявшись сімейним бізнесом. За його власними словами, у 2000–2003 рр. він займався металом, вугіллям та продажем шахтного обладнання.
У цей період навколо Сергія Дядечка сформувалася група компаньйонів, яка у 2004 році придбала невеликий донецький банк «Перкомбанк». До групи бізнесменів, які придбали «Перкомбанк», окрім Сергія Дядечко, входили Денис Горбуненко, який став головою правління банку, Дмитро Єгоренко, відомий спортсмен Сергій Бубка та його брат Василь. До речі, саме Сергій Бубка наполіг на перейменуванні «Перкомбанку» на «Родовід».
Варто зазначити, що у 2005–2006 рр. в Україні розпочався справжній банківський бум — банки різко збільшували свої капітали всіма можливими способами. «Родовід» не став винятком. Вже станом на 1 жовтня 2008 року активи «Родовід банку» становили понад два мільярди доларів — це був один із найбільших банків України. Здавалося, що навіть на тлі кризи, яка розпочалася, «Родовід» є непохитним, і його клієнти можуть бути спокійними. Але несподівано керівництво «Родовіда» (Горбуненко, Дядечко) почало фактично знищувати свій банк: відділення закривали, співробітників звільняли, перестали виплачувати дивіденди та видавати вклади. Українці, охоплені панікою, тоді ще не розуміли, що перед ними розгортається перша частина типової банківської афери: крадіжка грошей клієнтів під приводом кризи.
Як Сергій Дядечко обслуговував інтереси Юрія Єнакієвського
Крах банку «Родовід» відомий тим, що за його топ-менеджерами маячила постать Юрія Іванющенка, який зберіг вплив на банк і після його націоналізації. Афера «Родовіда» була організована, якщо не під безпосереднім керівництвом Іванющенка, то точно за його участі — і саме вона міцно пов’язує Юру Єнакіївського з Сергієм Дядечком.
ФОТО: Архітектор афери в Родовід банку – Юрій Іванющенко (Юра Єнакієвський)
Сам Дядечко, зі зрозумілих причин, тепер усіляко це заперечує. Варто зазначити, що разом з Іванющенком у розкраданні «Родовіда» брали участь люди з оточення Юлії Тимошенко – і саме це дозволило банку викачати з держави багатомільярдне фінансування.
Коли саме відбулося тісне знайомство Сергія Дядечка та Юрія Іванющенка, точно невідомо. За однією інформацією, ще тоді, коли Дядечко працював у податковій службі. За іншою — коли він займався вугіллям і шахтним обладнанням, і бізнес Дядечка та Іванющенка перетнувся. Іванющенко відомий тим, що помічав «спритних хлопців», роблячи їх своїми молодшими бізнес-партнерами та помічниками.
Так, наприклад, ним був «піднятий» і призначений особистим бухгалтером та «наглядачем» одесит Іван Аврамов. Точно так само одним із менеджерів Іванющенка називали й Сергія Дядечко: мовляв, будучи формальним власником підприємств і банків, він здійснював через них схеми, за якими значна частина прибутку через підставні фірми та осіб йшла до Іванющенка. Тобто крах «Родовіда», його подальше використання у фінансових аферах, а також діяльність банку «Союз» — усе це працювало, зокрема, на Юру Єнікієвського.
Також існує думка, що Сергія Дядечка та Юрія Іванющенка звела разом згадана вище Лідія Чепурко. Окрім «Корпорації Дон», вона пов’язана з родиною Дядечка через фірми «Іонія» (ЄДРПОУ 41735963) та садівниче товариство «Тропинка» (35040335). А її фірми «Інвестбудсервіс» та «Спецпромсервіс» (ЄДРПОУ 30277707) були частиною схем банку «Родовід». Крім того, через фірму «Фармадон» і ПАТ «Українські промислові інвестиції» Чепурко була пов’язана з Геннадієм Піскуном — одним із учасників афер і ключовим свідком у справі «Родовіда», який викинувся з вікна одразу після допиту в СБУ у жовтні 2011 року.
Особиста “пральня” Сергія Дядечко – банк Союз
Варто зазначити, що реальні махінації в «Родовіді» розпочалися з 2007 року, після того як Сергій Дядечко заснував ще один банк під назвою «Союз», ставши його одноосібним власником і керівником. Пізніше ЗМІ неодноразово писали, що «Союз» використовувався у схемах виведення грошей з «Родовіда». Навіть статутний капітал і головний офіс «Союзу» (Київ, Суворова, 4) було отримано в результаті шахрайської схеми. Також, за свідченнями працівників «Союзу», перші меблі та офісне обладнання до них привезли з «Родовіда»: на столах і комп’ютерах були клейма та інвентарні номери «Родовідбанку».
Отже, афера розпочалася з кредитування проблемних фірм, пов’язаних із топ-менеджерами «Родовіда». На чолі цієї схеми часто ставлять фірму «Ламітек-Укрізоліт» (ЄДРПОУ 33710647), основним власником якої був «Інвестстройсервіс» Лідії Чепурко.
У 2007-му «тітка Ліда» призначила Сергія Володимировича головою наглядової ради «Ламітек-Укрізоліт». У свою чергу, Дядечко влаштував на посаду заступника начальника відділу стратегічного інвестування «Родовід-банку» Євгенія Кубіса — який раніше обіймав посаду директора «Інвестбудсервісу».
Друга частина афери розпочалася вже в перші дні 2009 року, коли «Родовід» домігся від Нацбанку першого рефінансування. До літа НБУ влив у «Родовід» вже понад 2,5 мільярда гривень, і це був лише початок. Загальна сума коштів, влитих державою в цей банк протягом кількох років, оцінюється в 22,6 мільярда гривень.
Протягом 2009 року уряд Юлії Тимошенко «годував Родовід» з ложечки. Причини, через які Юлія Володимирівна раптом проявила щедрість щодо «донецького» банку, досі залишаються невідомими. Але основна робоча версія носить ім’я «Олександр Шепелєв». У 2006 та 2007 роках Олександр Шепелєв обирався народним депутатом за списками БЮТ і був членом комітету з фінансів та банківської діяльності. Наприкінці 2008 року власники «Родовіда» звернулися до Шепелєва як до посередника, щоб через нього попросити у прем’єр-міністра Тимошенко державну підтримку банку, і вони її отримали.
Щоправда, у березні 2009 року Нацбанк ввів у «Родовід» тимчасову адміністрацію, а в липні націоналізував банк, вклавши в нього 2,8 мільярда гривень і отримавши натомість 99,9% акцій. Викуп було замасковано під чергове рефінансування, однак фактично ці гроші пішли на погашення боргів клієнтам банку, що утворилися в результаті розкрадання вкладів керівництвом Дядечко-Горбуненко. У ті дні в «Родовіді» кипіла бурхлива діяльність: Дядечко та Горбуненко, які залишали банк, жваво видавали нові кредити, зокрема й собі, а також переоформлювали деякі договори.
Цікаво, що в березні того ж року Сергій Дядечко став директором фірми «Adan Trade Limited», зареєстрованої в Лондоні за адресою 122–126 Tooley Street. За цією ж адресою були зареєстровані фірми «Goodlight Capital», «Gazoil Corporation Limited», «Impool Limited», «Keenor Ltd», «Pallace Limited» та «Rollexa Limited» — що належать людині Іванющенко – Івану Аврамову, Даяні та Ірині Іванющенко (дружині та дочці). З цього ж моменту українські фірми Іванющенка та Аврамова почали відкривати свої рахунки в банку «Союз», яким володів Дядечко.
А тим часом очолив нову адміністрацію «Родовіда» співробітник Мінфіну Сергій Щербина, який раніше працював разом із Горбуненком у «Кредитпромбанку» і вважався його другом та діловим партнером. Шепелєв же отримав у «Родовиді» неофіційні титули «рішали» та «смотрящого» від Юлії Тимошенко.
Як заявив пізніше начальник Слідчого управління СБУ Іван Дерев’янко, «…народного депутата А. Шепелєва підозрюють у причетності до розкрадання коштів «Родовід Банку» на суму понад 220 мільйонів. Він також є можливим співучасником організації розкрадання коштів рефінансування Нацбанку на суму 315,3 мільйона гривень у березні–травні 2009 року». Сергій Щербина, який у 2009 році почав їздити на «Порш-Кайєні», пізніше був звинувачений у заподіянні збитків на 300 мільйонів гривень та привласненні 45 мільйонів – за що згодом і відсидів за ґратами три роки.
Але що могло спричинити розрив між колишніми спільниками Шепелєвим і Дядечком? Однією з головних причин їхнього конфлікту називають махінації з кредитними заставами. Як приклад можна навести історію, фігурантом якої є відомий київський ресторатор Андрій Задорожний. У 2007 році він взяв у «Родовіді» кредит у розмірі 5,5 мільйона доларів під заставу свого ресторану «Дежа Вю». На початок 2009 року Задорожний був винен банку вже понад 100 мільйонів гривень. А потім відбулася заміна застави: замість ресторану «Дежа Вю» нею став якийсь земельний ділянку під Києвом, яким і розрахувалися за боргами, а ось співвласником «Дежа Вю» став Горбуненко. Схожих історій було чимало і до краху «Родовіда», коли ним керували Горбуненко та Дядечко, і після — коли ним керували Щербина та Шепєлєв. Наприклад, у 2009 році Задорожний точно так само віддячив Шепелєву будинком на Печерських Липках.
У 2010 році владу в Україні захопили «донецькі», і Шепєлєв покинув фракцію БЮТ, щоб вступити до Партії регіонів. Мабуть, він сподівався залишитися куратором «Родовіда» і за нової влади. Але його політична зрада виявилася марною: Юрій Іванющенко посадив у крісло керівника банку свою людину, а держава продовжила вливати в «Родовид» нові кошти. А що ж Сергій Дядечко? А він, керуючи банком «Союз» та фірмами, пов’язаними з Іванющенком, почав реалізовувати схеми з виведення грошей із вже державного банку «Родовід» у свій «Союз» — який, крім того, став великим конвертаційним центром. Уже до середини 2011 року активи «Союзу» становили 3,5 мільярда гривень.
Розслідування у справі «Родовіда» розпочалося вже наприкінці 2010 року, і саме тоді з його основними свідками почали траплятися всілякі неприємності. Спочатку начальник юридичного департаменту банку Олександр Івахненко «послизнувся у ванній» і розбив собі голову, провівши три місяці в реанімації.
Потім Геннадій Піскун, який брав участь у махінаціях із підміною застав, відразу після допиту в СБУ нібито виліз у вікно, щоб полагодити кондиціонер на 7-му поверсі – та й випав з нього, після чого його поспішно поховали наступного ранку. Ну а в березні 2012 року був обстріляний автомобіль Сергія Дядечка.
Замах вийшов дивним: у момент, коли по машині відкрили вогонь, Дядечко чомусь лежав на задньому сидінні (пізніше він стверджував, що в нього заболіла спина), а вбивця й не думав добивати жертву — тож усе це виглядало як інсценування. Проте він негайно виїхав із сім’єю до Ніцци, звідки поспішив звинуватити в організації замаху Олександра Шепелєва.
Олександр Шепелєв після невдалої участі у парламентських виборах 2012 року також втік за кордон — і був затриманий влітку 2013 року в Угорщині, екстрадований до України в травні 2014 року. Пізніше Шепелєву з України вдалося втекти до Росії, де його заарештували в березні 2015 року, однак він погодився співпрацювати з російськими органами, даючи свідчення проти українських політиків. Після цього в Україні з’явилася інформація, що Шепєлєв нібито «вступив на службу до ФСБ» і проти нього порушили кримінальну справу за зраду батьківщини.
Зрештою, Шепєлєв набрид і росіянам: у листопаді 2017 року вони звинуватили його у спробі дати хабар посадовій особі та помістили до СІЗО. А в лютому 2018 року Олександр Шепєлєв опинився під Києвом, побитий, з кишенями, набитими різними документами, зокрема посвідченням «полковника МГБ ДНР» з його фотографією, але на ім’я якогось Миколи Боруха. Це було неймовірно театрально, нагадувало якусь пародію на шпигунський детектив.
ФОТО: Олександр Шепелєв звинуватив екс-партнера по розкраданню Родовід банка Сергія Дядечко у побитті та викраденні
Сам Шепєлєв запевняв, що його викрали кримінальні елементи на замовлення Сергія Дядєчка, які вимагали від нього документи щодо «Родовиду» та компромат на Юлію Тимошенко. Також він заявив, що Сергій Дядечко грабує його сім’ю, відбираючи нерухомість.
Несподівано швидко підтвердилися скарги Шепелєва на те, що Дядечко відбирає нерухомість у його родини. Дійсно, у Києві за адресою вулиця Івана Франка, 15а, розташовувався житловий будинок, який раніше належав ТОВ «Терен», власником якого був син Олександра Шепелєва. Його справді «віджали», та переписали на британську фірму-прокладку «Devolia estate llp», керівниками якої є Юрій Пількевич та Олександр Протасов — люди Дядечка.
При цьому Олександр Протасов також був директором фірми «Інтертресурс» (ЄДРПОУ 36559629), заснованої у 2009 році, яка займалася наданням кредитів, скупкою боргових зобов’язань та акцій і виступала фірмою-прокладкою при банку «Союз», будучи зареєстрованою за тією ж адресою.
«Інтертопресурс» став відомим завдяки одній зі своїх махінацій: ще за часів Януковича фірма скупила борги «Укрзалізниці» на суму близько 115 мільйонів гривень, після чого на них нарахувалися якісь відсотки, і сума зросла до 240 мільйонів. Вимагати їх за часів авторитарного режиму не встигли: вибухнув Майдан, і «Інтертопресурс», щоб уберегтися від неприємностей, переуступила борг ТОВ «Транспортна компанія «Енерготранс», яке перейменувалося на ТЛК «Інтертрансконсалтинг», а сама зазнала ліквідації.
Однак починаючи з 2016 року Сергій Дядечко захопився новою «забавою» — через суди домагається скасування ліквідацій підприємств. Так, зокрема, він оскаржив ліквідацію свого банку «Союз», закритого НБУ у 2016 році після численних порушень. Скасував так швидко, що члени ліквідаційної комісії так і не зайшли в офіс «Союзу», забарикадований його працівниками. Писали, що цим Дядечко врятував схеми Іванющенка, які продовжили працювати.
І ось у 2017 році за відпрацьованою схемою, за позовом ще одного свого підприємства ТОВ «Вейс Індастрі» він реанімував «Інтертресурс», який одразу ж висунув «Укрзалізниці» претензію щодо старого боргу. А та в листопаді 2017 року виплатила фірмі 220 мільйонів гривень.
Тема «Ровіду», «Союзу» та інших банків, яким Сергій Дядечко допоміг збанкрутувати, донині залишається актуальною для тисяч ошуканих українських вкладників, які в лютому 2021 року звернулися до правоохоронців та міжнародних правозахисних організацій із проханням екстрадувати Сергія Дядечка з Монако та притягнути його до відповідальності.
Сергій Дядечко фігурував в аферах довколо дорогої столичної землі
Окрім афер у банківському секторі та відмивання брудних грошей, Сергій Дядечко також фігурував у аферах із дорогою київською землею. Так, компанії, що належать йому, стоять за незаконним відчуженням десятків тисяч квадратних метрів нерухомості в самому центрі Києва, яка колись належала державному оборонному заводу «Арсенал» і яку, за версією прокуратури, у нього вкрали.
Історія відчуження розпочалася у 2007 році, коли між заводом «Арсенал», корпорацією «НВО «Арсенал», ТОВ «Скайнет Ltd» та ТОВ «Нова тор» було підписано договір про спільну діяльність. «Арсенал» вніс нерухомість загальною площею 32,59 тис. кв. м за адресою вул. Московська, 8 у самому центрі Печерська на загальну суму 134,78 млн гривень, а інші учасники — гроші, щоправда, з відстрочкою внесення на весь період дії договору, тобто до кінця 2032 року. А в 2013 р. учасники простого товариства уклали додаткову угоду, за якою ДП «Завод «Арсенал» вийшло зі спільної діяльності, залишившись без грошей і активів. Варто зазначити, що компанія «Нова Тор» була зареєстрована на донецького юриста Руслана Бодунова, який працював разом із Дядечко в «Родовід Банку».
У 2017 році обставини цих схем стали предметом розслідування Генеральної прокуратури (кримінальна справа № 42017000000001215), яка домоглася арешту всього нерухомого майна. Однак уже наприкінці 2017 року Печерський райсуд зняв більшість арештів, зокрема на ті будівлі, які до цього встигли перепродати іншим структурам Дядечка — ТОВ «Мірра-Девелопмент», ТОВ «Бізнес-проперті-груп» (понад 12 тис. кв. м). У 2019 році Дядечко продав половину цих компаній структурам девелоперського холдингу UDP Василя Хмельницького. Ще щонайменше 14 тис. кв. метрів належить ТОВ «ІСВ-Інвест», яке на 100% оформлене на Ольгу Дядечко.
«Нова Тору» тоді пощастило менше, і її будівлі площею 2,24 тис. кв. м. (колишній лабораторний корпус «Арсеналу») були повторно арештовані, проте у 2019 році ліквідаторка Діана Козловська в рамках процедури банкрутства «Нова Тор», яка розпочалася у серпні 2018 року, уклала з «Міжрегіональною Українською біржею» договір про продаж її активів на торгах. Аукціон відбувся 19 листопада 2019 року. Будівлі придбало київське ТОВ «Ост Енерджі Груп» за 19 млн грн. «Нова Тор» наразі оформлена на ТОВ «Рб Капітал-Груп», кінцевими бенефіціарами якого зазначені Сергій Дядечко та Денис Горбуненко, а 5% належить Сергію Бубці.
Компанія «Ост Енерджі Груп», створена всього за кілька місяців до аукціону, зареєстрована на мешканку Донецька Оксану Балтуцьку. І до аукціону, і після нього ліквідаторка «Нова Тор» Козловська засипала виконавчу службу проханнями зняти арешт і, як і слід було очікувати, отримувала відмову, поки не звернулася в потрібне місце — до Господарського суду Києва. Аргументами послужило те, що будівлі продані, у них новий власник, а кредитори не заперечують (до речі, найбільші з них входять до орбіти все того ж Дядечка). Суддя господарського суду Леонід Омельченко задовольнив це прохання та зняв арешт, і вже 5 лютого будівлі були офіційно оформлені на «Ост Енерджі Груп».
В другій частині нашого журналістського розслідування ми розповімо про сумнівні фінансові операції Сергія Дядечка вже на території Великої Британії та Європейського Союзу
Національне антикорупційне бюро України двічі зверталося до Служби безпеки України щодо запровадження санкцій проти колишнього народного депутата від Партії регіонів Юрія Іванющенка, відомого як «Юра Єнакіївський». Однак перше звернення СБУ не підтримала, заявивши про недостатність підстав, а на повторне, за словами директора НАБУ Семена Кривоноса, станом на 10 серпня відповіді так і не надійшло.
За словами Кривоноса, після першого звернення в СБУ відповіли, що не бачать достатніх підстав для застосування санкцій. Ця позиція була оприлюднена ще навесні. У відповіді Служби від 22 квітня зазначалося, що матеріали НАБУ нібито не містять достатньої інформації про завдання Іванющенком шкоди національній безпеці України. Водночас СБУ тоді залишила можливість повторного розгляду питання після доопрацювання матеріалів.
Після цього НАБУ, за словами директора Бюро, доповнило інформацію. Кривонос заявив, що детективи звернули увагу на дані, які раніше, за його словами, сама СБУ наводила щодо Іванющенка, зокрема про його можливий зв’язок із 5-ю службою ФСБ Росії. Водночас це твердження наразі озвучене саме директором НАБУ, а не підтверджене окремою публічною заявою СБУ станом на 10 серпня.
НАБУ також заявляло про інші обставини, які, на думку Бюро, можуть бути підставою для санкцій. Ще в березні детективи повідомляли, що встановили стійкі фінансові зв’язки Іванющенка з Росією. Йшлося, зокрема, про діяльність пов’язаних із ним компаній на території РФ та тимчасово окупованих територіях України, де ці структури, за даними слідства, сплачували податки до російського бюджету.
Крім того, НАБУ повідомляло про встановлені факти використання Іванющенком російського паспорта та його зв’язки з особами, яких детективи пов’язують із фінансуванням збройних формувань та окупаційних адміністрацій держави-агресора. Саме ці матеріали Бюро використовувало, обґрунтовуючи необхідність застосування персональних обмежувальних заходів.
Кривонос заявив, що після уточнення матеріалів повторне звернення до СБУ було подано, однак відповіді НАБУ досі не отримало. Директор Бюро публічно висловив нерозуміння, чому санкції щодо Іванющенка не запроваджують, якщо, за твердженням НАБУ, існують дані про російський паспорт, бізнес на окупованих територіях і зв’язки з російськими структурами.
При цьому остаточне рішення про застосування санкцій ухвалюється не НАБУ і не одноосібно СБУ. Відповідно до українського законодавства, пропозиції щодо санкцій можуть подавати уповноважені державні органи, після чого їх розглядає Рада національної безпеки і оборони, а рішення вводиться в дію указом президента. СБУ регулярно виступає одним з ініціаторів таких рішень — наприклад, у травні 2026 року РНБО підтримала подані Службою пропозиції щодо чергового пакета персональних санкцій.
Ситуація навколо санкцій відбувається паралельно з новим кримінальним провадженням щодо Іванющенка. У вересні 2025 року НАБУ і САП повідомили про підозри кільком особам у справі щодо земель ринку «Столичний». За даними слідства, навесні 2021 року на тлі корпоративного конфлікту за контроль над ринком могла бути реалізована схема виведення активів на підконтрольні структури.
Йдеться про дев’ять земельних ділянок загальною площею близько 18 гектарів. Їхня вартість, за матеріалами справи, оцінювалася приблизно у 160 млн грн. Слідство вважає, що землю могли відчужити за допомогою удаваних правочинів на користь компаній, пов’язаних із учасниками схеми. Серед осіб, яких медіа ідентифікували у справі, — Іванющенко та київська забудовниця Владислава Молчанова.
У жовтні 2025 року Вищий антикорупційний суд заочно обрав Іванющенку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Водночас судові рішення у цій справі надалі переглядалися, а історія із запобіжним заходом продовжилася у 2026 році.
Окремий пласт справ навколо Іванющенка пов’язаний із його активами у Швейцарії. Ще в січні 2015 року український суд наклав арешт на понад 72 млн швейцарських франків, які зберігалися на рахунках, пов’язаних із колишнім депутатом. Тоді Генеральна прокуратура повідомляла, що ці кошти були заблоковані для забезпечення можливої майбутньої конфіскації.
У 2018 році швейцарські суди відмовили структурам, пов’язаним з Іванющенком, у розмороженні цих коштів. Швейцарська сторона тоді зазначала, що можливе повернення грошей Україні залежатиме від результатів кримінальних проваджень та чинних судових рішень.
У березні 2026 року ця історія отримала новий розвиток. За даними ZN.UA, НАБУ та САП проводили обшуки в судах і серед представників Офісу генерального прокурора, перевіряючи обставини рішень, які могли бути пов’язані зі спробами зняття арештів та закриття справ щодо Іванющенка. За інформацією джерел видання, приблизно 72 млн швейцарських франків на той момент усе ще залишалися заблокованими у Швейцарії.
Сам Іванющенко залишив Україну ще наприкінці 2014 року. У 2015-му його оголошували в розшук, однак у наступні роки частину справ було закрито, а Інтерпол знімав його з міжнародного розшуку на підставі рішень українських судів. У 2017 році його також виключили із санкційного списку Європейського Союзу.
У липні 2026 року журналіст «Української правди» Михайло Ткач знову зафіксував Іванющенка в Монако. За даними журналістського розслідування, ексдепутат перебував у Monte-Carlo Bay — одному з престижних комплексів князівства. На відео поруч із ним журналісти також ідентифікували людину, схожу на його давнього бізнес-партнера Івана Аврамова.
Кривонос під час пресконференції використав ситуацію з Іванющенком і для критики взаємодії НАБУ із СБУ загалом. Він згадав кримінальне провадження щодо співробітника Бюро Руслана Магамедрасулова та заявив, що в НАБУ продовжують фіксувати те, що керівництво Бюро розцінює як тиск. Ці твердження є позицією директора НАБУ і потребують окремої оцінки в межах відповідних проваджень.
Станом на 10 серпня 2026 року санкцій проти Юрія Іванющенка за новою ініціативою НАБУ не запроваджено. Перше звернення Бюро СБУ повернула через, на її думку, недостатність даних щодо загрози національній безпеці. Після цього НАБУ доповнило матеріали, посилаючись на російський паспорт, діяльність пов’язаного бізнесу в РФ та на окупованих територіях і на інші відомості, однак, за словами Кривоноса, відповіді на повторне звернення поки немає.
На цьому тлі історія «Юри Єнакіївського» знову виходить далеко за межі земельної справи «Столичного». Йдеться одночасно про можливі російські зв’язки, багаторічні кримінальні провадження, десятки мільйонів швейцарських франків, заблокованих за кордоном, і питання, чому механізм українських санкцій досі не був застосований до одного з найвідоміших представників оточення Віктора Януковича.
За інформацією наших джерел в правоохоронних органах, замах в Монако на українського підсанкційного бізнесмена Вадима Єрмолаєва може бути помстою за вбивство сина кримінального авторитета Ігоря Комарова на Балі.
“Замах на Єрмолаєва – це помста за вбивство Балі. Минулого року між його сином і сином Наріка (Петровського) виник конфлікт щодо кол-центрів, і сина Єрмолаєва притиснули через це, а для вирішення суперечки найняли бійців пов’язаних із чеченцями, які співпрацювали зі старшим Єрмолаєвим.
Нарік “отримав дозвіл” на вирішення питання щодо того, хто викрав його сина та друга сина.
Син Вадима Єрмолаєва – Артур Єрмолаєв, активно працює з кол-центрами по Європі.
Сам Вадим Єрмолаєв в Україні працював із чеченськими бандитами, що про раніше писали в ЗМІ.
Зараз чеченські угруповання здебільшого перебралися до Європи, і їхня основна діяльність — шахрайство з картками, відмивання грошей, вимагання та “кришування” кримінального бізнесу.
Єрмолаєв-молодший зіткнувся з Петровським-молодшим як конкурент саме у сфері кол-центрів, за чутками, щодо роботи з Німеччиною.
Домовитися не вдалося, і Петровський-молодший почав активно наносити удари по бізнесу Єрмолаєва-молодшого. Той звернувся до батька, а батько сказав, що питання треба вирішувати і в цьому допоможуть його давні партнери-чеченці. Саме вони й організували викрадення на Балі.
Відтоді Петровський-молодший не лізе до Європи, але старший не пробачив своєму давньому знайомому навіть самого факту викрадення. З огляду на те, що Єрмолаєв вижив, — це ще не все, і Петровський-старший має зараз у кілька разів посилити охорону собі та синові. Син, найімовірніше, з України взагалі не виїжджатиме.
І є ще один цікавий момент, правоохоронці дуже бояться співпрацювати з Європою у цій справі, але хочуть включити когось до міжнародної слідчої групи, щоб отримувати інформацію. Очевидно, у Монако не обійшлося без наших” – зазначає джерело.
Нагадаємо, 29 червня в Монако пролунав потужний вибух під час якого постраждав український підсанкційний бізнесмен Вадим Єрмолаєв та члени його родини.
Європейські силовики в організації замаху підозрювали 39-річну українку Анастасію Березовську, яку подали в розшук Інтерполу.
Через кілька днів, у понеділок, 6 липня, близько 23:00 тіло Анастасії Березовської було виявлене в Києві. Попередньо жінку застрелили.
За інформацією СБУ, підозрювані у вбивстві Анастасії Березовської – співробітник ГУР і колишній правоохоронець також можуть бути причетні до замаху на Єрмолаєва.
У підозрюваних були проведені невідкладні слідчі (розшукові) дії в ході яких діючий співробітник ГУР МОУ повідомив про вбивство громадянки Березовської А., яке він вчинив спільно з іншим фігурантом.
При цьому останній повідомив, що про контакти з Березовською А., перерахування їй коштів та будь-які інші свої дії він не повідомляв своє керівництво та діяв на власний розсуд.
Також під час обшуку в оселі колишнього співробітника правоохоронних органів виявлено підвальне приміщення схоже на кімнату тортур.
У справі про замах на підсанкційного українського бізнесмена Вадима Єрмолаєва в Монако стався новий гучний поворот. Служба безпеки України підтвердила смерть громадянки України Анастасії Березовської, яку правоохоронні органи Князівства Монако вважали головною підозрюваною в організації вибуху біля житлового будинку бізнесмена. Водночас українські правоохоронці повідомили про затримання двох осіб, яких підозрюють у причетності до її вбивства. Серед них — чинний офіцер Головного управління розвідки Міністерства оборони України та колишній співробітник правоохоронних органів.
Інформація про загибель Березовської вперше з’явилася 7 липня. За даними джерел у правоохоронних органах, її тіло виявили ввечері 6 липня неподалік Києва. За попередніми даними слідства, жінку застрелили, а тіло було закопане. Саме цю жінку кілька днів тому Інтерпол оголосив у міжнародний розшук за запитом влади Монако після вибуху, який стався 29 червня біля житлового комплексу в Монте-Карло.
СБУ підтвердила факт смерті Березовської та повідомила нові подробиці розслідування. За інформацією спецслужби, під час проведення слідчих дій один із затриманих — чинний військовослужбовець ГУР — повідомив про свою причетність до вбивства жінки. За його словами, злочин було скоєно спільно з іншим фігурантом — колишнім правоохоронцем. При цьому затриманий стверджує, що діяв на власний розсуд і не інформував про свої контакти з Березовською або перекази коштів їй своє командування.
Під час обшуків правоохоронці також виявили в будинку колишнього співробітника правоохоронних органів підвальне приміщення, яке, за повідомленням СБУ, має ознаки спеціально облаштованої кімнати для незаконного утримання та катувань людей. Наразі слідчі перевіряють його можливе використання у кримінальних провадженнях та встановлюють усіх осіб, які могли перебувати в цьому приміщенні.
За даними слідства, Березовська перебувала за межами України понад рік — з 22 березня 2025 року до 1 липня 2026 року. Після повернення вона підтримувала контакти саме з двома чоловіками, яких нині підозрюють у її вбивстві. Правоохоронці встановили ці зв’язки завдяки аналізу банківських операцій та переказів на її банківські й криптовалютні рахунки. Ці особи також перевірялися як потенційно причетні до організації замаху на Єрмолаєва у Монако.
Офіс Генерального прокурора України повідомив, що перебуває у постійній взаємодії з правоохоронними органами Князівства Монако. Українська сторона вже передала французьким та монакським слідчим всю інформацію, отриману під час власного розслідування. Наразі триває встановлення не лише виконавців, а й можливих замовників замаху та інших осіб, які могли брати участь у підготовці злочину.
Сам замах стався 29 червня біля житлового будинку в Монте-Карло. За версією слідства, невідома особа залишила біля входу сумку з вибуховим пристроєм, після чого активувала його дистанційно саме тоді, коли до будинку поверталася родина бізнесмена. Внаслідок вибуху тяжких поранень зазнав Вадим Єрмолаєв, його супутниця Анна Насобіна та 13-річний хлопець. Пізніше прокуратура Монако перекваліфікувала справу на замах на вбивство із застосуванням вибухового пристрою.
Розслідування встановило, що перед вибухом підозрювана кілька днів спостерігала за місцем проживання бізнесмена. Камери відеоспостереження зафіксували її поблизу будинку, а також маршрут відходу після закладення вибухівки. За даними слідства, після вибуху вона залишила автомобіль у французькому Босолеї, після чого через територію Італії повернулася до Німеччини, де проживала після виїзду з України. Саме тому прокуратура Монако ініціювала видачу міжнародного ордера на її арешт, а Інтерпол опублікував щодо неї “червоне повідомлення”.
За інформацією європейських медіа, Анастасія Березовська після початку повномасштабного вторгнення Росії отримала тимчасовий захист у Німеччині. Правоохоронці також встановили, що під час перебування у Монако вона навмисно маскувала зовнішність, аби виглядати як чоловік, що спочатку суттєво ускладнило розслідування. Однією з особливих прикмет, зазначених у міжнародному розшуку, було велике татуювання на правій руці.
Тим часом стан самого Вадима Єрмолаєва, за інформацією французького видання Nice-Matin, покращився. Повідомляється, що бізнесмен уже вийшов із коми та проходить подальше лікування у французькій лікарні. Найважчих поранень під час вибуху зазнала його супутниця Анна Насобіна, яка перенесла кілька складних операцій.
Розслідування міжнародної справи триває одразу в кількох юрисдикціях. Українські та монакські правоохоронні органи продовжують встановлювати повний ланцюг організаторів, можливих замовників і співучасників замаху, а також обставини загибелі головної підозрюваної вже після її повернення до України. Остаточні висновки у справі правоохоронці наразі не роблять, наголошуючи, що слідчі дії ще тривають.
Під Києвом виявили тіло жінки, яку правоохоронці пов’язували із замахом на підсанкційного українського бізнесмена Вадима Єрмолаєва в Монако. За інформацією джерел у правоохоронних органах, жінку знайшли ввечері 6 липня, а причиною смерті стало вогнепальне поранення.
За даними співрозмовників Української правди, тіло було виявлено близько 23:00 6 липня. Також джерела повідомили, що жінка перебувала за межами України з 22 березня 2025 року до 1 липня 2026 року, після чого повернулася до країни.
Крім того, за інформацією видання, у межах розслідування вже затримано двох підозрюваних. Один із них є чинним офіцером Головного управління розвідки, інший — колишнім співробітником правоохоронних органів. Офіційних повідомлень від правоохоронних органів щодо обставин їхнього затримання або висунутих підозр наразі не оприлюднено.
Новий розвиток подій стався наступного дня після виходу четвертої частини журналістського розслідування «Батальйон Монако», у якому журналісти зафіксували Вадима Єрмолаєва в Монако за кілька днів до замаху на нього.
Що відомо про замах у Монако
Вибух стався 29 червня біля житлового комплексу в Монако. Постраждали троє членів однієї родини, серед яких, за повідомленнями ЗМІ, був Вадим Єрмолаєв. Спочатку правоохоронці припускали, що нападник був чоловіком, однак після аналізу записів камер відеоспостереження дійшли висновку, що вибухівку заклала жінка, яка маскувалася під чоловіка.
Правоохоронні органи Монако оголосили у міжнародний розшук 39-річну громадянку України Анастасію Березовську. За даними Інтерполу, її підозрювали у замаху на вбивство, встановленні вибухового пристрою в громадському місці та участі у злочинній змові. Слідство також вважає, що вона могла діяти не самостійно.
Після вибуху прокуратура Монако відмовилася від початкової версії теракту та відкрила кримінальне провадження за статтями про замах на вбивство та встановлення вибухового пристрою в громадському місці. Мотиви злочину офіційно досі не встановлені, а міжнародне розслідування триває.
Вадим Єрмолаєв — бізнесмен із Дніпра, засновник корпорації «Алеф» та один із найбільших девелоперів міста. У 2019 році він відмовився від українського громадянства на користь громадянства Кіпру, а у 2023 році потрапив під українські санкції через звинувачення у веденні бізнесу на тимчасово окупованих територіях.
На цей момент офіційні українські правоохоронні органи не коментували зв’язок між смертю жінки під Києвом, затриманнями в Україні та міжнародним розслідуванням замаху в Монако. Обставини її загибелі та можливі мотиви вбивства встановлюються.
Колишній народний депутат від нині забороненої “Партії регіонів” Юрій Іванющенко, якого Національне антикорупційне бюро України у 2025 році оголосило в розшук, продовжує перебувати у Монако. Журналісти “Української правди” зафіксували його на території готельного комплексу Monte-Carlo Bay під час підготовки нового розслідування “Батальйон Монако 4”.
За даними УП, знімальна група побачила Іванющенка у внутрішньому дворі елітного готельного комплексу, де він зустрічався зі своїм бізнес-партнером Іваном Аврамовим. Журналісти зазначають, що Іванющенко є одним із небагатьох близьких соратників експрезидента-втікача Віктора Януковича, якому понад десять років вдається уникати українського правосуддя і водночас вести комфортне життя на Лазуровому березі.
Іванющенко вже не вперше потрапляє в об’єктиви журналістів у Монако. Раніше “Українська правда” фіксувала його там у 2023 році, а тепер він знову з’явився у новому випуску серії розслідувань про українських політиків, бізнесменів і фігурантів кримінальних проваджень, які під час великої війни перебувають у дорогих європейських локаціях.
Юрій Іванющенко був народним депутатом кількох скликань і входив до політичної орбіти Віктора Януковича. У політичних та медійних колах його багато років називали одним із найвпливовіших представників оточення колишнього президента. Після Революції гідності ім’я Іванющенка неодноразово фігурувало в журналістських розслідуваннях, судових спорах і кримінальних провадженнях, однак реальної відповідальності в Україні він досі уникнув.
У вересні 2025 року НАБУ оголосило Іванющенка в розшук у справі про ймовірну легалізацію 18 гектарів державної землі на понад 160 млн грн. За версією слідства, йдеться про земельні ділянки, пов’язані з ринком “Столичний” під Києвом. У справі також фігурували інші особи, серед яких забудовниця Владислава Молчанова, колишній керівник Київського обласного управління Держгеокадастру Микола Терещенко та ще кілька підозрюваних.
Слідство інкримінує фігурантам незаконні оборудки з державною землею та легалізацію майна. За даними медіа з посиланням на НАБУ, йдеться про схему із заволодіння земельним масивом, зміною цільового призначення ділянок і подальшою передачею їх підконтрольним структурам. Розпорядження земельним масивом було зупинене арештом, накладеним за клопотанням прокурорів САП.
У 2026 році справа отримала новий розвиток. У березні НАБУ звернулося до президента України та Служби безпеки України з проханням ініціювати санкції щодо Іванющенка як одного з підозрюваних у справі “Столичного”. Однак СБУ у відповіді від 22 квітня заявила, що запит НАБУ “не містить достатніх відомостей про завдання Іванющенком шкоди національній безпеці”. Водночас у відомстві додали, що готові повторно розглянути пропозиції щодо санкцій у разі їх доопрацювання.
Саме ця деталь викликала особливий резонанс після появи нових кадрів із Монако. На тлі того, що НАБУ оголосило Іванющенка в розшук, а антикорупційні органи наполягають на притягненні його до відповідальності, експолітик фактично продовжує жити у країні, яка давно стала символом “запасного аеродрому” для українських еліт.
За даними проєкту “ВАКС вирішив” від Transparency International Ukraine, справа щодо 18 гектарів землі ринку “Столичний” перебуває у провадженні антикорупційної системи. У червні 2026 року Апеляційна палата ВАКС заочно заарештувала екснардепа Іванющенка в межах цієї справи.
Попри це, його місце перебування, як показує розслідування УП, не виглядає таємницею для журналістів. Знімальна група змогла зафіксувати його у відкритому просторі готельного комплексу Monte-Carlo Bay, що лише посилило питання до ефективності міжнародного розшуку та механізмів притягнення до відповідальності фігурантів гучних українських справ.
Розслідування “Батальйон Монако 4” стало продовженням серії матеріалів “Української правди”, перша частина якої вийшла ще у липні 2022 року. Тоді журналісти показували українських бізнесменів, політиків та їхніх родичів, які під час повномасштабної війни перебували на Лазуровому березі. Нова частина зосереджена, зокрема, на фігурантах операції “Мідас” та інших особах, які опинилися поза Україною після антикорупційних розслідувань.
Поява Іванющенка у Монако вкотре підсвітила проблему, яку українське суспільство обговорює роками: частина колишніх впливових політиків і бізнесменів, пов’язаних із режимом Януковича або великими корупційними справами, досі перебуває за кордоном і фактично недосяжна для українського правосуддя. При цьому їхні справи роками рухаються між слідством, судами, санкційними ініціативами та бюрократичними відповідями різних державних органів.
Наразі офіційної реакції Іванющенка на нове розслідування УП немає. Також невідомо, чи стане поява відео з Монако підставою для нових дій із боку українських правоохоронних органів або дипломатичних процедур щодо його розшуку й можливої екстрадиції.
Розслідування вибуху в Монте-Карло, внаслідок якого постраждав український бізнесмен Вадим Єрмолаєв та його родина, набуває міжнародного резонансу та виходить на рівень складного міждержавного кримінального провадження. Правоохоронні органи Монако, які ведуть справу спільно з французькими слідчими, наразі перевіряють одразу кілька версій інциденту, серед яких, за даними медіа, фігурує і припущення про можливу причетність українських спецслужб. Про це повідомляє французьке видання Le Figaro з посиланням на джерела, обізнані з ходом слідства.
За інформацією видання, слідчі в Монако поки не роблять остаточних висновків і розглядають усі можливі сценарії події, однак саме версія про потенційну причетність Служби безпеки України останніми днями стала однією з центральних у внутрішніх робочих матеріалах слідства. При цьому офіційного підтвердження цій версії не надано, а самі правоохоронці наголошують, що мова йде лише про одну з гіпотез, яка потребує ретельної перевірки в межах міжнародної взаємодії.
Генеральний прокурор Монако Стефан Тібо підтвердив, що справа перебуває у фазі активного розслідування і що місцеві слідчі об’єднали зусилля з французькими колегами для координації пошукових заходів. За його словами, створені спільні оперативні групи, які працюють над встановленням особи підозрюваного та його можливих маршрутів втечі після інциденту. Тібо зазначив, що слідство не виключає, що виконавець міг залишити територію Монако одразу після вибуху, і однією з робочих версій є його ймовірний виїзд до Італії.
Він також повідомив, що затримання підозрюваного може відбутися найближчим часом, оскільки у розслідуванні задіяні значні ресурси кількох країн, включно з аналітичними підрозділами та міжнародними каналами оперативного обміну інформацією. Водночас прокурор підкреслив, що особу нападника наразі остаточно не встановлено, а питання про наявність організаторів або можливих спільників залишається відкритим.
Французьке видання Le Figaro, посилаючись на неназвані джерела у правоохоронних структурах, стверджує, що слідство схиляється до версії, згідно з якою інцидент міг бути пов’язаний із нібито операцією, що приписується українським спецслужбам. За словами співрозмовників журналістів, розглядається сценарій, за якого метою дій не обов’язково було фізичне усунення, а радше демонстраційний або попереджувальний характер впливу на бізнесмена. Водночас джерела підкреслюють, що ця інтерпретація залишається непідтвердженою і перебуває на етапі перевірки поряд з іншими можливими мотивами.
Офіційні українські органи на момент публікації не робили публічних заяв щодо висунутих у медіа припущень, а також не коментували ймовірність причетності будь-яких державних структур до інциденту в Монако.
Сам вибух стався 29 червня у районі житлової забудови в Монте-Карло. За даними слідства, невідомий залишив біля входу до будинку рюкзак і зник з місця події, після чого стався вибух. Внаслідок інциденту постраждали троє осіб, серед яких, за повідомленнями ЗМІ, бізнесмен із Дніпра Вадим Єрмолаєв, його дружина та 13-річний син. Постраждалим було надано медичну допомогу, однак ступінь їхніх травм офіційно не деталізується.
Після вибуху місцева поліція розпочала масштабні слідчі дії, включно з оглядом камер спостереження, аналізом маршрутів пересування підозрюваного та перевіркою можливих каналів його втечі. До розслідування також долучилися французькі правоохоронці, що дозволило розширити географію пошуку та оперативно відпрацьовувати транскордонні версії.
Українські дипломатичні установи, зі свого боку, встановили контакт із поліцією Монако для з’ясування всіх обставин інциденту та перевірки інформації щодо громадян України серед постраждалих. Дипломати також очікують на офіційні результати розслідування та продовжують взаємодію з місцевою владою.
Наразі справа залишається відкритою, а слідство продовжує опрацьовувати кілька паралельних версій, не роблячи остаточних висновків щодо мотивів, виконавців чи можливих замовників вибуху. Очікується, що найближчими днями правоохоронці можуть оприлюднити нові деталі у справі, зокрема щодо особи підозрюваного та його можливого місцезнаходження.
Увечері 29 червня в князівстві Монако стався вибух у житловому багатоквартирному будинку, внаслідок якого постраждали троє людей українського походження, серед них — відомий український підприємець Вадим Єрмолаєв. Про це повідомляє BFMTV із посиланням на джерела у правоохоронних органах та свідчення очевидців.
Інцидент стався приблизно о 21:00 у холі одного з будинків на вулиці Реверен-Пер-Луї-Фолла. За попередньою інформацією слідства, невстановлений чоловік залишив у приміщенні рюкзак із вибуховим пристроєм і після цього швидко залишив місце події. Вже за кілька хвилин після цього відбувся вибух. Камери відеоспостереження зафіксували підозрюваного, однак його особу на момент перших годин після інциденту встановити не вдалося, і він залишався на волі.
За даними слідства, вибух стався у момент, коли до холу почали заходити мешканці будинку. Це могло значно збільшити кількість постраждалих, однак частину людей вдалося евакуювати завдяки швидкій реакції екстрених служб. Повідомлення про інцидент надійшло до Департаменту служби пожежної безпеки та порятунку приблизно о 21:15, після чого на місце події були направлені рятувальні підрозділи, медики та поліція.
Унаслідок вибуху постраждали троє осіб — чоловік і жінка віком орієнтовно від 50 до 60 років, а також 13-річний підліток. У французьких і монегаскських медіа зазначається, що всі троє мають українське походження та можуть бути однією родиною. Пізніше з’явилася інформація, що серед поранених — Вадим Єрмолаєв, відомий український бізнесмен, а також його партнерка. Деякі джерела вказують, що саме ця сім’я мешкала в будинку, де стався вибух.
Стан двох дорослих постраждалих лікарі оцінюють як критичний, вони перебувають під наглядом у реанімації. Стан 13-річного хлопця, за останніми повідомленнями, стабільний, його життю нічого не загрожує. Окрім трьох поранених, ще четверо людей були доставлені до лікарні через сильний шок, хоча фізичних травм вони не отримали. Медики зазначають, що психологічний стан очевидців події потребує додаткової допомоги.
Правоохоронні органи Монако розглядають кілька версій події, однак пріоритетною наразі є версія навмисного підриву. Прокуратура попередньо кваліфікує інцидент як можливий терористичний акт, хоча офіційних остаточних висновків ще не зроблено. Очільник уряду князівства Крістоф Мірман також заявив, що характер вибухового пристрою може свідчити про навмисну атаку, оскільки пристрій, за попередніми даними, міг бути начинений уражаючими елементами, зокрема металевими болтами та дрібними фрагментами, що значно підсилюють його руйнівну дію.
Слідство триває у прискореному режимі, оскільки інцидент викликав серйозний суспільний резонанс у Монако, де подібні випадки вважаються надзвичайно рідкісними. Представники влади підкреслюють, що для князівства це може бути перший подібний випадок в історії, пов’язаний із вибуховим пристроєм у житловій будівлі. Поліція продовжує аналіз відеозаписів, опитує свідків та перевіряє можливі маршрути втечі підозрюваного.
Окремо повідомляється, що правоохоронці не виключають жодної версії мотивів — від особистих конфліктів до організованої атаки. При цьому офіційні особи закликають утримуватися від передчасних висновків до завершення експертиз та ідентифікації підозрюваного.
Відомо, що Вадим Єрмолаєв є одним із найбільш відомих українських бізнесменів. За даними Forbes, він входить до списку найбагатших українців. У 2019 році він відмовився від українського громадянства та отримав паспорт Кіпру. У 2023 році проти нього були запроваджені санкції рішенням Ради національної безпеки і оборони України, яке було введене в дію указом президента Володимир Зеленський.
Інцидент у Монако вже викликав широкий міжнародний резонанс, оскільки поєднує в собі елементи замаху на життя, можливого терористичного акту та участі відомої публічної особи. Очікується, що найближчим часом правоохоронці оприлюднять додаткові деталі розслідування, включно з результатами експертиз вибухового пристрою та можливими версіями мотивів нападу.
