Позначка: морпіхи

Україна 15 травня провела один із найемоційніших обмінів полоненими за весь час повномасштабної війни. Додому повернулися 205 українських військових та четверо цивільних. Більшість із них провели у російському полоні понад чотири роки — від початку оборони Маріуполя та “Азовсталі”.

Перші кадри із Чернігівщини, де зустрічали звільнених, уже називають історичними. Військові виходили з автобусів із прапорами на плечах, зі сльозами на очах та телефонами в руках, аби вперше за роки неволі почути голос рідних.

“Матусю, я вдома. Я дуже сильно тебе люблю”, — ці слова одного зі звільнених воїнів стали символом усього дня.

Серед тих, хто повернувся, — морпіхи, десантники, прикордонники, нацгвардійці, офіцери та оборонці Маріуполя. За даними Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, цього разу вдалося повернути одразу 54 офіцерів — це один із найбільших показників за час обмінів.

Представник Координаційного штабу Богдан Охріменко повідомив, що загальна кількість українців, яких вдалося повернути з російського полону від початку повномасштабного вторгнення, вже перевищила 9 тисяч осіб.

Автобуси із захисниками заїжджали на територію зустрічі без сирен і сигналів — лише під вигуки “Слава Україні!” та оплески. Водночас емоції були настільки сильними, що багато присутніх не стримували сліз.

Кореспондентка ТСН Наталя Нагорна, яка перебувала на місці події, розповіла, що перші хвилини після повернення були особливо щемливими: військові одразу телефонували батькам, дружинам та дітям.

“Мама, чекай, скоро буду вдома”.

“Сонечко, не переживай, я вдома”.

“Передзвони мамі, скажи, що все гаразд”.

Ці короткі фрази стали головними словами дня для тисяч українських родин.

Серед звільнених — і захисники “Азовсталі”, які перебували в російських колоніях ще з 2022 року. Частина з них пройшла через Оленівку, етапування по російських тюрмах та багаторічну ізоляцію.

Журналісти впізнали серед звільнених Олександра Єгорова — колишнього пресофіцера, якого знали ще до повномасштабної війни під Маріуполем. Він провів у полоні чотири роки, один місяць і один день.

“Замість тисячі слів — все буде Україна”, — сказав військовий, тримаючи в руках яблуко.

Саме яблука стали одним із неочікуваних символів цього обміну. Багато захисників не випускали їх із рук. Для людей, які роками жили в колоніях із мізерним харчуванням, звичайне яблуко стало символом свободи й нормального життя.

Окремо зворушила історія військового Сергія, який повернувся додому саме у свій 36-й день народження. Побратими прямо в автобусі влаштували йому імпровізоване привітання, а десятки голосів співали “З днем народження”.

Після років полону звільнені військові не приховували, що найважчим було не фізичне виснаження, а невідомість і відірваність від рідних.

Частина бійців обіймала журналістів, волонтерів та медиків просто тому, що вони — українці. Після років ізоляції сам факт повернення на Батьківщину для багатьох здавався майже нереальним.

В автобусах дорогою після обміну традиційно лунав Гімн України. Потім військові співали пісні, які роками не могли співати вголос у неволі.

Один із захисників, Євген Жук, який у полоні писав вірші про Україну, прочитав свою поезію вже на рідній землі:

“Що не губить нас — робить лиш сильніше.
Твої герої встануть — набагато більше.
Усі ми хочемо, щоб закінчилася війна.
Це наша ціль, мета одна”.

Найстаршою звільненою під час цього обміну стала жінка 1940 року народження. Наймолодшому захиснику — лише 21 рік.

Після повернення військових чекає тривала реабілітація, медичне обстеження та психологічна допомога. У Координаційному штабі наголошують: більшість звільнених мають серйозні проблеми зі здоров’ям через умови утримання в російських колоніях.

Президент Володимир Зеленський подякував усім, хто працює над поверненням українців із полону, і наголосив, що Україна продовжує боротьбу за кожного свого громадянина.

Водночас родини тих, хто досі залишається в полоні, сподіваються, що нинішній обмін стане лише початком нової хвилі повернень.