Позначка: Микола Бойко

  • Федоров очолив Агентство відновлення і зберіг вплив у Запоріжжі

    Федоров очолив Агентство відновлення і зберіг вплив у Запоріжжі

    Призначення Івана Федорова головою Агентства відновлення змінює його політичну вагу значно сильніше, ніж виглядає формальна зміна посади. З керівника однієї з найбільших прифронтових областей він переходить у структуру, через яку держава керує відновленням об’єктів по всій Україні — від доріг і мостів до лікарень, захисних споруд і критичної інфраструктури.

    При цьому Федоров не відрізаний від Запоріжжя. Його колишнього заступника Михайла Семікіна призначено виконувачем обов’язків голови ОВА, а сам Федоров зберігає участь в обласній Раді оборони. Таким чином, регіональна команда не зникає після його відходу, а залишається вбудованою в систему управління областю.

    Особливо важливий інший момент. Запорізька служба відновлення вже є частиною Агентства, яке тепер очолює Федоров. Виходить єдина вертикаль між територією, де він кілька років розподіляв інфраструктурні пріоритети, і центральним відомством, яке тепер визначає правила й обсяги відновлення для всієї країни.

    Це набуває додаткової ваги на тлі історії запорізьких закупівель. За період керівництва Федорова навколо інфраструктурних контрактів виникали претензії до окремих тендерів, складу учасників і умов договорів. До правоохоронних органів спрямовували заяви про можливі зловживання, а в судах розглядали скарги на бездіяльність слідчих органів. Окремий пласт звинувачень стосується ймовірного тиску на силовиків і контактів представників оточення Федорова з кримінальними фігурами. Ці твердження самі по собі не є доведеними фактами і потребують окремої перевірки за матеріалами проваджень і судовими рішеннями.

    Тепер ця історія отримує принципово інший масштаб. Ті самі питання, які виникали навколо управління інфраструктурними грошима в одній області, стають релевантними вже для національного відомства. Тим більше що Агентство працює не через один центральний офіс, а через систему регіональних служб і державних замовників.

    Є й важлива кадрова деталь. Сергій Сухомлин подав заяву про звільнення 29 липня — задовго до публічного оголошення кандидатури Федорова. 3 вересня Федоров підтвердив, що отримав пропозицію очолити Агентство, а вже 4 вересня Кабмін оформив його призначення. Одночасно зі зміною голови з керівництва пішов перший заступник Микола Бойко.

    Таким чином, за кілька тижнів відбулася повна перебудова верхівки відомства, а призначення Федорова виявилося підготовленим заздалегідь. Наступний шар історії — кадрова і підрядна карта Агентства після цієї зміни. Які люди збережуться на місцях, хто прийде із запорізької команди, які регіональні служби отримають нових керівників і чи зміниться коло компаній, що отримують найбільші інфраструктурні контракти.

    Саме тут міститься потенційно найсильніша частина історії. Федоров отримує не просто кабінет у Києві, а вже існуючу національну систему розподілу інфраструктурних проєктів — після кількох років управління аналогічними потоками в Запорізькій області.

     

  • Дороги до Буковеля без конкуренції: хто і як освоює бюджет

    Дороги до Буковеля без конкуренції: хто і як освоює бюджет

    Буковель сьогодні дедалі більше стає не лише символом внутрішнього туризму, а й точкою концентрації багатомільярдних бюджетних коштів. Під прикриттям розвитку транспортної та дорожньої інфраструктури навколо курорту вибудувалася система, у якій ключові підряди стабільно отримує вузьке коло компаній, а реальна конкуренція фактично відсутня.

    Координація цього процесу має чітку управлінську вертикаль. Політичний вплив на формування державних інфраструктурних пріоритетів пов’язують із віцепрем’єр-міністром Олексієм Кулебою. Реалізацію проєктів забезпечує Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури, керівництво якого представляють Сергій Сухомлин і Микола Бойко. Окремий вплив на розвиток транспортного сполучення з курортом зберігає народний депутат Ігор Палиця. Безпосереднім замовником робіт виступає Служба відновлення та розвитку інфраструктури в Івано-Франківській області.

    Ключовим фаворитом у цій системі є ТОВ «ПБС» (ЄДРПОУ 32872788), яке протягом останніх років системно отримує найбільші дорожні контракти в регіоні. Один із тендерів на капітальний ремонт дороги державного значення до Буковеля має очікувану вартість понад 2,3 мільярда гривень. Формально закупівля оголошена як відкрита, однак тендерна документація виписана таким чином, що будь-яка реальна конкуренція нівелюється ще до початку торгів.

    Замовник встановив вимоги щодо обов’язкового досвіду виконання робіт виключно на дорогах державного значення, наявності власної сертифікованої лабораторії та власного асфальтобетонного заводу. При цьому повністю ігнорується передбачене законом право учасників залучати орендоване обладнання або працювати із субпідрядниками. Окремо встановлені фінансові бар’єри — річний дохід не менше 700 мільйонів гривень і підтверджений аналогічний договір на суму щонайменше 50 відсотків вартості закупівлі.

    Такі критерії не мають об’єктивного економічного обґрунтування і фактично працюють як штучний фільтр під заздалегідь визначеного учасника. Навіть великі іноземні компанії, які намагалися взяти участь у тендерах, були усунуті з процесу. Після часткового визнання їхніх скарг щодо дискримінаційних умов подальша участь блокувалася через формальні технічні зауваження або мовні нюанси в документації.

    Кадрові зміни в регіональній службі відновлення також не призвели до реальних зрушень. Попри публічні заяви про звільнення керівника обласної служби, він фактично продовжує виконувати свої функції, а фінансування ТОВ «ПБС» залишається безперервним. Жодного перегляду тендерної політики чи підходів до формування вимог не відбулося.

    У підсумку дорожні проєкти навколо Буковеля дедалі більше нагадують не інструмент розвитку регіону, а відпрацьований механізм перерозподілу бюджетних мільярдів. Відсутність конкуренції, дискримінаційні вимоги та стабільний набір переможців створюють замкнену систему, у якій держава виступає джерелом фінансування, а контроль за ефективністю витрат зводиться до формальності.