Golosnovinua.com

Позначка: МЗС України

  • Україна більше не питатиме дозволу: Сибіга зробив гучну заяву про удари по Росії

    Україна більше не питатиме дозволу: Сибіга зробив гучну заяву про удари по Росії

    Україна більше не потребує дозволів третіх країн для завдання далекобійних ударів по законних військових цілях на території Росії. Про це заявив міністр закордонних справ Андрій Сибіга під час панельної дискусії на полях саміту НАТО в Анкарі. За його словами, Київ і надалі проводитиме асиметричні операції власною зброєю, оскільки це є частиною права України на самооборону, гарантованого статтею 51 Статуту ООН.

    Заява глави МЗС пролунала на тлі посилення російських масованих атак по українських містах та активних переговорів України з партнерами щодо збільшення оборонної підтримки, насамперед у сфері протиповітряної оборони та далекобійних можливостей. Сибіга наголосив, що Україна не веде агресивну війну, а захищається від держави, яка щодня атакує цивільну інфраструктуру, житлові райони та енергетичні об’єкти.

    «Україна більше не потребує дозволів третіх сторін для завдання далекобійних ударів по законних військових цілях на території Росії. Ми продовжуватимемо асиметричні операції власною зброєю, адже це наше право на самооборону, гарантоване статтею 51 Статуту ООН», — заявив Сибіга.

    За словами міністра, Росія має усвідомити, що не зможе досягти своїх цілей в Україні на полі бою. Сибіга заявив, що Київ пропонує Москві реалістичний шлях завершення війни: Кремль має визнати безперспективність агресії та припинити спроби знищити українську державність. На думку глави МЗС, це також шанс для режиму Володимира Путіна уникнути ще глибшої політичної та військової кризи.

    Фактично йдеться про зміну акцентів у публічній позиції України. Якщо на початку повномасштабної війни Київ був змушений враховувати численні обмеження партнерів щодо застосування західної зброї по території Росії, то зараз Україна дедалі більше робить ставку на власні далекобійні засоби ураження. Саме тому українська дипломатія наголошує: коли йдеться про зброю українського виробництва та законні військові цілі агресора, Київ діє в межах міжнародного права і не потребує додаткового політичного погодження з третіми державами.

    Цей підхід особливо важливий після серії ударів Росії по Києву, Київщині та інших регіонах України. Напередодні Україна ініціювала термінове засідання Ради Безпеки ООН через чергові масовані атаки РФ. Сибіга тоді наголосив, що слабка або запізніла реакція міжнародної спільноти не здатна зупинити російський терор, а для цього потрібні тверді та своєчасні рішення.

    У своїх заявах МЗС також проводить чітку межу між російськими ударами по цивільних і українськими атаками по військових або промислових об’єктах, які працюють на війну. Україна наполягає, що має право бити по об’єктах, які забезпечують російську армію ракетами, дронами, паливом, боєприпасами та іншими ресурсами для продовження агресії. Така логіка відповідає концепції самооборони, закріпленій у Статуті ООН.

    У Києві неодноразово пояснювали, що російська територія не може залишатися “недоторканним тилом”, якщо саме звідти запускають ракети, дрони й літаки для ударів по українських містах. Українські сили вже демонстрували здатність уражати військові заводи, нафтопереробні підприємства, склади, аеродроми та інші об’єкти, які прямо або опосередковано підтримують воєнну машину РФ. При цьому офіційні особи підкреслюють: Україна не атакує цивільних навмисно, на відміну від Росії, яка системно б’є по житлових кварталах, лікарнях, енергетиці та об’єктах критичної інфраструктури.

    Заява Сибіги також вписується у ширший контекст саміту НАТО в Анкарі, де українська делегація просуває кілька ключових тем: посилення ППО, збільшення виробництва ракет-перехоплювачів, розвиток оборонної промисловості, спільне виробництво дронів і ракет, а також довгострокові гарантії безпеки для України. Під час цього ж саміту президент Володимир Зеленський заявив, що Європі потрібна власна протиракетна оборона вже зараз, а НАТО без України не відповідає масштабам сучасних викликів.

    Окремо Сибіга наголосив, що дипломатичне завершення війни можливе лише тоді, коли Москва припинить імітувати готовність до переговорів і визнає реальність: Україна не капітулює, а російська агресія не дасть Кремлю стратегічної перемоги. Саме тому глава МЗС закликає партнерів не боятися рішучих кроків, адже, за логікою Києва, лише поєднання військового тиску, санкцій та дипломатичної ізоляції може змусити Росію змінити поведінку.

    Позиція України щодо далекобійних ударів має і військове, і політичне значення. Військове — тому що удари по російських військових об’єктах зменшують здатність РФ запускати ракети, дрони та постачати війська на фронт. Політичне — тому що Київ демонструє готовність діяти самостійно в межах міжнародного права, не дозволяючи Кремлю нав’язувати партнерам страх перед так званою ескалацією.

    Водночас українська дипломатія продовжує працювати з союзниками над розширенням допомоги. Йдеться як про постачання систем ППО та ракет до Patriot, так і про розвиток українського виробництва далекобійних засобів. Саме власна зброя, за словами Сибіги, дає Україні більше свободи у виборі цілей і часу ударів.

    У підсумку заява глави МЗС стала сигналом одразу для кількох аудиторій. Для Росії — що її військові об’єкти більше не можуть вважатися безпечними лише через розташування за кордоном. Для партнерів — що Україна діє в межах міжнародного права і потребує не обмежень, а підтримки. Для українського суспільства — що держава переходить до більш самостійної та асиметричної моделі стримування агресора.

  • У Кракові пошкодили поховання видатного українця: що відомо

    У Кракові пошкодили поховання видатного українця: що відомо

    У польському Кракові на Раковицькому кладовищі невідомі пошкодили місце поховання видатного українського письменника, науковця, перекладача і професора Богдана Лепкого. З надгробка зник бронзовий барельєф із зображенням митця, встановлений у 1972 році. Українське Міністерство закордонних справ назвало інцидент свідомою провокацією та закликало польські органи влади провести всебічне розслідування.

    Про пошкодження поховання 5 липня повідомив львівський краєзнавець Ігор Мончук, який опублікував фото місця поховання до та після інциденту. За його словами, на гробниці Богдана Лепкого на Раковицькому цвинтарі раніше був барельєф роботи скульптора Григора Пецуха, однак тепер його на надгробку немає. Українські медіа з посиланням на МЗС повідомляють, що йдеться саме про викрадення барельєфа з надгробка.

    Пошкоджене місце поховання Богдана Лепкого у Кракові. Фото facebook/Ігор Мончук

    Речник Міністерства закордонних справ України Георгій Тихий заявив, що українська сторона розцінює пошкодження місця поховання як акт вандалізму та провокацію, спрямовану на розпалювання напруження між Україною і Польщею. За його словами, Генеральне консульство України в Кракові вже звернулося до польської поліції, адміністрації Раковицького кладовища та міської влади Кракова із вимогою встановити всі обставини інциденту.

    Українська сторона очікує, що польські правоохоронці встановлять осіб, причетних до пошкодження поховання, а також забезпечать повернення або відновлення викраденого барельєфа. Крім того, МЗС просить вжити заходів для належної охорони місця поховання Богдана Лепкого, щоб подібні інциденти не повторювалися в майбутньому.

    Водночас польська поліція наразі не пов’язує інцидент із мотивами національного характеру. У коментарі польському виданню Fakt правоохоронці повідомили, що отримали заяву про пошкодження 5 липня близько 12:00. На місці провели огляд, а слідчі дії тривають. За попередньою оцінкою поліції, пошкодження могили могло статися протягом останніх двох тижнів.

    Богдан Лепкий — одна з помітних постатей української культури першої половини XX століття. Він був письменником, поетом, літературознавцем, перекладачем, педагогом і громадським діячем. Лепкий народився 1872 року на Тернопільщині, навчався у Львові, Відні та Кракові, а згодом працював у Ягеллонському університеті. Саме з Краковом пов’язана значна частина його життя й наукової діяльності.

    Лепкий відомий як автор численних поетичних і прозових творів, літературознавчих праць та перекладів. Одним із найвідоміших текстів, пов’язаних із його іменем, є пісня «Журавлі», відома також за першим рядком «Видиш, брате мій». Вона стала однією з найважливіших українських пісень про еміграцію, втрату дому й тугу за батьківщиною. Для українців у Польщі могила Лепкого є не лише місцем поховання письменника, а й важливим символом культурної пам’яті.

    Раковицьке кладовище у Кракові є одним із найвідоміших некрополів Польщі. Там поховані діячі польської культури, науки, політики, військові, а також представники інших національних спільнот, життя яких було пов’язане з Краковом. Саме тому інцидент із могилою Лепкого викликав широкий резонанс не лише серед українців у Польщі, а й в Україні.

    Ситуація набула особливого політичного звучання на тлі непростого періоду в українсько-польських відносинах. Останніми місяцями між Києвом і Варшавою виникали публічні суперечки навколо історичної пам’яті, зокрема щодо оцінки Української повстанської армії та вшанування українських військових формувань. Саме тому українське МЗС закликає не допустити використання інциденту для розпалювання ворожнечі між двома народами.

    Водночас важливо, що польська поліція поки не підтверджує політичного чи національного мотиву. Це означає, що остаточні висновки про причини пошкодження поховання можна буде робити лише після завершення розслідування. Наразі відомо лише те, що з надгробка зник бронзовий барельєф, а українська сторона офіційно вимагає встановити винних і відновити пошкоджене місце поховання.

    Українські дипломати наголошують, що збереження місць пам’яті є важливою частиною поваги між державами та суспільствами. У випадку з могилою Богдана Лепкого йдеться не просто про надгробок, а про пам’ять про людину, яка поєднувала українську й польську культурні традиції та тривалий час працювала в академічному середовищі Кракова.

    Нині українська сторона очікує від польських правоохоронців оперативного розслідування, встановлення всіх обставин та притягнення винних до відповідальності. Також Київ наполягає на поверненні або відновленні барельєфа, який десятиліттями був частиною поховання Богдана Лепкого на Раковицькому кладовищі.

  • Після масованої атаки РФ Україна терміново скликає Радбез ООН

    Після масованої атаки РФ Україна терміново скликає Радбез ООН

    Україна ініціювала термінове засідання Ради Безпеки ООН після чергової масштабної комбінованої атаки Росії, яка в ніч на 6 липня забрала життя мирних жителів та спричинила масштабні руйнування у Києві й Київській області. Про відповідний крок повідомив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга, наголосивши, що світова спільнота має перейти від заяв до конкретних дій для стримування російської агресії.

    За словами глави МЗС, кожна російська ракета, випущена по українських містах, є викликом не лише Україні, а й усій системі міжнародного права.

    «Кожна російська ракета, випущена по Україні, несе послання, що виходить далеко за межі наших кордонів. Вона має на меті переконати світ, що насильство може замінити закон, страх — сильніший за солідарність, а жорстокість залишається безкарною», — заявив Андрій Сибіга.

    Міністр повідомив, що після другої за кілька днів масштабної ракетно-дронової атаки Україна офіційно звернулася до Ради Безпеки ООН із вимогою провести екстрене засідання. Київ також закликав державу, яка головує в Радбезі ООН у липні — Демократичну Республіку Конго, а також усіх членів Ради підтримати український запит.

    Сибіга наголосив, що слабкі або запізнілі реакції міжнародної спільноти лише заохочують Росію продовжувати ракетний терор.

    «Зволікання або слабка реакція не здатні зупинити терор. Це під силу лише рішучим, принциповим і вчасним діям. Міжнародна спільнота має об’єднатися, щоб стримати агресора та продовжувати просувати всеосяжний, справедливий і тривалий мир відповідно до Статуту ООН», — заявив очільник української дипломатії.

    Поштовхом до звернення стала одна з наймасштабніших атак Росії останніх місяців. За даними Повітряних сил ЗСУ, у ніч проти 6 липня російські війська застосували 419 засобів повітряного нападу, серед яких 68 ракет різних типів та 351 ударний безпілотник. Українська протиповітряна оборона знешкодила 363 повітряні цілі, однак частина балістичних ракет і дронів досягла своїх цілей.

    Основним напрямком удару став Київ. Найбільших руйнувань зазнали Подільський і Дарницький райони столиці, де російські ракети влучили у житлові багатоповерхівки. Рятувальники продовжують розбирати завали, оскільки під ними можуть залишатися люди. Станом на день 6 липня було відомо про щонайменше 12 загиблих у Києві та понад 50 поранених. Ще троє людей загинули на Київщині, де також зафіксовані значні руйнування цивільної інфраструктури.

    Особливо складною залишається ситуація у Вишневому Київської області. Після ракетного удару там виникла масштабна пожежа, а через загрозу повторної детонації небезпечних предметів місцева влада організувала евакуацію мешканців із небезпечної зони. Тимчасово евакуйовано понад 500 людей, а територія навколо місця влучання перебуває під охороною правоохоронців.

    Україна вже не вперше звертається до міжнародних організацій після масштабних російських ударів. Після попередніх масованих атак МЗС також ініціювало проведення екстрених засідань Ради Безпеки ООН, ОБСЄ, Ради Європи та ЮНЕСКО, наголошуючи, що атаки на цивільне населення та критичну інфраструктуру є грубим порушенням міжнародного гуманітарного права.

    Втім, можливості Ради Безпеки ООН щодо ухвалення рішень залишаються обмеженими через право вето Росії як постійного члена цього органу. Саме тому Україна регулярно використовує засідання Радбезу насамперед як міжнародний майданчик для представлення доказів російських атак, привернення уваги світової спільноти та посилення дипломатичного тиску на державу-агресора. Подібні засідання нерідко стають підставою для подальших політичних заяв, санкційних ініціатив та обговорення додаткової військової допомоги Україні.

    На тлі нової хвилі російських ударів українська дипломатія вкотре наголошує, що без посилення міжнародного тиску та збільшення підтримки України, насамперед у сфері протиповітряної оборони, атаки на українські міста продовжуватимуться. Саме тому Київ закликає партнерів не обмежуватися заявами солідарності, а ухвалювати конкретні рішення, здатні посилити захист цивільного населення та наблизити припинення російської агресії.

  • Міноборони не погодило з МЗС назву центру ССО: спливли документи

    Міноборони не погодило з МЗС назву центру ССО: спливли документи

    Нові документи, оприлюднені Офісом президента України у відповідь на інформаційний запит, викликали нову хвилю дискусій навколо рішення про присвоєння Окремому центру спеціальних операцій «Північ» Сил спеціальних операцій ЗСУ почесного найменування «імені Героїв УПА». Із пояснювальної записки до проєкту президентського указу випливає, що під час підготовки документа Міністерство оборони аналізувало економічні, фінансові та екологічні наслідки рішення, однак не зверталося до Міністерства закордонних справ для оцінки можливих дипломатичних ризиків.

    Йдеться про указ президента України №440/2026 від 26 травня 2026 року, яким Окремому центру спеціальних операцій «Північ» присвоєно почесне найменування «імені Героїв УПА». У документі зазначено, що рішення ухвалене «з метою відновлення історичних традицій національного війська» та з огляду на заслуги підрозділу під час захисту незалежності й територіальної цілісності України.

    Згідно з матеріалами, оприлюдненими Офісом президента, пояснювальна записка до проєкту указу була підписана міністром оборони Михайлом Федоровим. У ній зазначається, що реалізація документа не матиме негативного впливу на економіку, бюджет, екологію, природні ресурси чи інші суспільні відносини. Водночас у матеріалах немає згадки про консультації з Міністерством закордонних справ або аналіз можливих наслідків для міжнародних відносин.

    Фото: Українські Новини

    Офіс президента також повідомив, що під час підготовки ініціативи Міністерство оборони зверталося до Українського інституту національної пам’яті. У відповіді Інститут підтримав присвоєння підрозділу почесного найменування «імені Героїв УПА», вважаючи такий крок таким, що відповідає політиці вшанування української визвольної боротьби. Водночас документів, які б свідчили про офіційні консультації з МЗС щодо можливої міжнародної реакції, серед оприлюднених матеріалів немає.

    Саме це питання набуло особливої актуальності після того, як указ президента викликав різку реакцію в Польщі. Уже наступного дня після підписання документа польська сторона висловила офіційний протест, наголосивши, що використання назви «Герої УПА» для військового підрозділу є болючим для значної частини польського суспільства та може негативно вплинути на двосторонні відносини.

    Президент Польщі Кароль Навроцький став одним із найгучніших критиків рішення української влади. Він заявив про намір ініціювати процедуру позбавлення президента України Володимира Зеленського найвищої державної нагороди Польщі — ордена Білого Орла, який був вручений йому у 2023 році тодішнім президентом Анджеєм Дудою як символ стратегічного партнерства між країнами. Навроцький пояснив свою позицію тим, що рішення щодо найменування підрозділу створює додаткові суперечності навколо історичної пам’яті та, на його думку, може бути використане російською пропагандою.

    Критичні заяви пролунали й від інших польських посадовців. Міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш повідомив, що особисто доніс українській стороні позицію Варшави та заявив про намір домагатися перегляду цього рішення. Польська влада наголошувала, що питання історичної пам’яті залишається надзвичайно чутливим у двосторонніх відносинах.

    До дискусії долучився і прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск. Він заявив, що відповідальність за врегулювання ситуації лежить на українській стороні, оскільки саме рішення про присвоєння найменування стало причиною нового витка напруженості у польсько-українських відносинах. За словами польського прем’єра, сторони останніми роками доклали значних зусиль для подолання історичних суперечностей, тому виникнення нового конфлікту він назвав небажаним.

    У відповідь на критику українське Міністерство закордонних справ заявило, що присвоєння почесного найменування українському військовому підрозділу не мало антипольського характеру. У відомстві наголосили, що рішення є внутрішньою справою України та спрямоване на вшанування учасників українського визвольного руху, а не на перегляд відносин із Польщею.

    Водночас тема продовжує активно обговорюватися у Польщі. За даними польських медіа та соціологічних досліджень, питання найменування підрозділу ССО стало предметом широкої політичної дискусії та використовується різними політичними силами напередодні парламентської кампанії. Частина політиків закликає Україну переглянути рішення, тоді як інші виступають за збереження стратегічного партнерства між двома країнами попри історичні суперечки.

    Оприлюднені документи не містять оцінки того, чи відсутність консультацій із МЗС могла вплинути на подальший розвиток подій. Водночас вони свідчать, що під час підготовки указу Міністерство оборони офіційно аналізувало низку внутрішніх ризиків, однак питання можливих дипломатичних наслідків у пояснювальній документації не відображене. Саме ця обставина нині стала предметом нової суспільної дискусії після міжнародного резонансу, який спричинило рішення про присвоєння Окремому центру спеціальних операцій «Північ» почесного найменування «імені Героїв УПА».

  • Провокація проти України та Польщі: у Кракові викрали барельєф із могили Богдана Лепкого

    Провокація проти України та Польщі: у Кракові викрали барельєф із могили Богдана Лепкого

    У Польщі стався резонансний акт вандалізму щодо місця поховання одного з найвидатніших українських письменників, поетів і громадських діячів Богдана Лепкого. У ніч на 5 липня невідомі викрали бронзовий барельєф із його надгробка на Раковицькому кладовищі в Кракові. Міністерство закордонних справ України вже назвало інцидент свідомою провокацією, яка може бути спрямована на розпалювання ворожнечі між українцями та поляками. Українська сторона закликала польську владу оперативно розслідувати злочин, встановити винних, повернути або відновити викрадений барельєф і посилити охорону місця поховання.

    Про це заявив речник Міністерства закордонних справ України Георгій Тихий.

    За його словами, українська влада розглядає те, що сталося, не як звичайний випадок крадіжки чи вандалізму, а як навмисну акцію, покликану завдати шкоди українсько-польським відносинам.

    “Розцінюємо цей акт вандалізму як свідому провокацію, спрямовану на подальше розпалювання ворожнечі між Україною та Республікою Польща”, — наголосив Георгій Тихий.

    У Міністерстві закордонних справ зазначили, що одразу після отримання інформації про інцидент Генеральне консульство України в Кракові розпочало взаємодію з польськими органами влади.

    Українські дипломати вже звернулися до поліції, адміністрації Раковицького кладовища та керівництва міста Кракова із проханням провести повне та неупереджене розслідування обставин злочину. Україна очікує, що польські правоохоронці оперативно встановлять осіб, причетних до викрадення барельєфа, притягнуть їх до відповідальності відповідно до польського законодавства та забезпечать повернення викраденого меморіального елемента або його повне відновлення.

    Окремо українська сторона порушила питання безпеки самого місця поховання. У зверненні до польської влади міститься прохання забезпечити належну охорону могили Богдана Лепкого, щоб унеможливити повторення подібних випадків у майбутньому.

    “Очікуємо на оперативне встановлення всіх обставин цього акту вандалізму, притягнення винних до відповідальності відповідно до законодавства Республіки Польща, а також вжиття дієвих заходів для недопущення подібних інцидентів у майбутньому”, — заявив речник українського зовнішньополітичного відомства.

    У МЗС наголошують, що повага до місць пам’яті та поховань є одним із фундаментальних принципів цивілізованих відносин між державами. Саме тому будь-які акти наруги над історичними пам’ятками чи могилами видатних діячів мають отримувати принципову правову оцінку.

    Особливу увагу в українському дипломатичному відомстві звертають на те, що інцидент стався в період, коли питання історичної пам’яті між Україною та Польщею перебувають у центрі суспільної уваги. Саме тому будь-які провокації можуть використовуватися для штучного загострення емоцій і створення додаткової напруги між двома народами.

    Богдан Лепкий є однією з ключових постатей української культури кінця ХІХ — першої половини ХХ століття. Він був письменником, поетом, прозаїком, літературознавцем, перекладачем, педагогом і професором, який зробив вагомий внесок у розвиток української літератури. Його творчість охоплює поезію, прозу, історичні романи, літературознавчі праці та переклади світової класики українською мовою.

    Широкому загалу Лепкий також відомий як автор слів пісні “Чуєш, брате мій”, яка стала одним із символів української еміграції та національної пам’яті.

    Значну частину свого життя письменник провів саме у Кракові. Він викладав у Ягеллонському університеті, активно займався науковою діяльністю та підтримував українське культурне життя за межами батьківщини.

    Після смерті 21 липня 1941 року Богдана Лепкого поховали на Раковицькому кладовищі в родинній усипальниці Шайдзінських поруч із його близьким другом Ігнатієм Шайдзінським.

    Через три десятиліття, у 1972 році, на його надгробку було встановлено бронзовий барельєф роботи українського скульптора Григора Пецуха. Саме цей мистецький елемент, який понад п’ятдесят років залишався невід’ємною частиною меморіалу, і був викрадений невідомими у ніч проти 5 липня.

    Раковицьке кладовище вважається одним із найвідоміших історичних некрополів Польщі. Воно існує понад два століття і є місцем поховання багатьох визначних діячів польської, української та європейської культури, науки, мистецтва й політики. Могила Богдана Лепкого протягом багатьох років була важливим місцем пам’яті для української громади Польщі, дипломатів, науковців, письменників та численних українців, які відвідують Краків.

    Інцидент із викраденням барельєфа відбувся на тлі попереджень українських спецслужб щодо можливих інформаційних та психологічних операцій Росії, спрямованих на погіршення українсько-польських відносин.

    Раніше Центр протидії дезінформації повідомляв, що російські спецслужби можуть активізувати кампанії навколо історичних тем, насамперед Волинської трагедії. За інформацією ЦПД, однією з цілей таких операцій є поширення сфальсифікованих документів і провокування нових конфліктів між українським та польським суспільствами.

    В українській владі неодноразово наголошували, що Кремль систематично використовує історичні питання як один із інструментів гібридної війни. Подібні інформаційні кампанії, а також акти вандалізму щодо пам’ятників, меморіалів і місць поховань можуть бути частиною ширших спроб посіяти недовіру між союзниками України та послабити підтримку Києва на міжнародній арені.

    За останні роки в Україні та Польщі вже неодноразово фіксувалися випадки осквернення пам’ятників, військових поховань та меморіалів, пов’язаних із двома народами. Значна частина таких інцидентів викликала широкий суспільний резонанс і ставала предметом спільних розслідувань українських та польських правоохоронців.

    У Міністерстві закордонних справ України переконані, що оперативне розслідування цього злочину та покарання винних стане важливим сигналом про неприйнятність будь-яких провокацій, спрямованих на підрив партнерських відносин між Україною та Польщею.

    Наразі українська сторона очікує результатів роботи польських правоохоронних органів і сподівається, що викрадений барельєф буде знайдений або відновлений, а місце поховання Богдана Лепкого й надалі залишатиметься символом спільної історичної пам’яті, а не інструментом для провокування нових конфліктів.

  • Після Брінк — Девіс: ще одна американська дипломатка завершує роботу в Україні

    Після Брінк — Девіс: ще одна американська дипломатка завершує роботу в Україні

    Тимчасова повірена у справах США в Україні Джулі Девіс завершує свою дипломатичну місію в Києві. Про це повідомило Міністерство закордонних справ України після зустрічі дипломатки з міністром закордонних справ Андрієм Сибігою. Її відхід відбувається у чутливий момент для українсько-американських відносин — на тлі тривалої війни, дискусій про мирні ініціативи, роль США у переговорах і публічних повідомлень західних ЗМІ про можливі розбіжності між американськими дипломатами та адміністрацією Дональда Трампа щодо підтримки України.

    У МЗС України зазначили, що Андрій Сибіга прийняв Джулі Девіс саме з нагоди завершення її роботи в Україні. Під час зустрічі сторони обговорили актуальну безпекову ситуацію, мирні зусилля та подальшу роль Сполучених Штатів у просуванні справедливого і тривалого миру. Український міністр наголосив на важливості активного лідерства Вашингтона у мирному процесі та подякував Девіс за особистий внесок у розвиток політичного діалогу між Україною та США.

    За даними українського зовнішньополітичного відомства, Сибіга окремо відзначив ефективну взаємодію з американською дипломаткою у важливий для України період. Йдеться про час, коли Київ продовжує залежати від стабільної військової, фінансової та дипломатичної підтримки партнерів, а Сполучені Штати залишаються одним із ключових союзників України у протистоянні російській агресії.

    Джулі Девіс обіймала посаду тимчасово повіреної у справах США в Україні з 5 травня 2025 року. Вона змінила на цій посаді Бріджит Брінк, яка залишила посаду посла США в Україні у квітні 2025 року. Після цього американське посольство в Києві фактично працювало без повноцінного посла, а Девіс виконувала обов’язки керівниці дипломатичної місії.

    Особливість ситуації полягала ще й у тому, що Джулі Девіс одночасно залишалася послом США на Кіпрі. Вона має понад 30 років дипломатичного досвіду і належить до кар’єрних дипломатів Державного департаменту. За повідомленнями Reuters і Financial Times, ще наприкінці квітня стало відомо, що Девіс має залишити посаду в Києві та завершити дипломатичну кар’єру в червні 2026 року.

    Західні медіа тоді писали, що причиною її рішення могли бути розбіжності з адміністрацією Дональда Трампа щодо політики підтримки України. Financial Times повідомляла, що Девіс нібито була розчарована зменшенням підтримки Києва з боку Вашингтона та підходом Білого дому до війни. Водночас Державний департамент США заперечував таке трактування і заявляв, що некоректно пов’язувати її відхід із конфліктом із Трампом. У Держдепі наголошували, що Девіс продовжувала виконувати політику адміністрації до завершення роботи.

    Відхід Девіс став уже другою гучною зміною на американському дипломатичному напрямку щодо України після повернення Дональда Трампа до Білого дому. Її попередниця Бріджит Брінк також залишила посаду, а згодом публічно пояснювала своє рішення незгодою із зовнішньополітичним курсом адміністрації Трампа щодо України. Українська правда писала, що Брінк також згадувала скандальну суперечку між Зеленським і Трампом в Овальному кабінеті серед чинників, які вплинули на її відставку.

    Сама ж Джулі Девіс публічно не робила різких заяв щодо причин завершення місії. Посольство США в Україні на момент повідомлень українських медіа також окремо не коментувало її відхід. Тому офіційно йдеться саме про завершення дипломатичної місії, а не про політичний демарш чи конфлікт із Вашингтоном.

    Контекст цієї ротації залишається надзвичайно важливим. Україна входить у черговий етап війни, коли питання американської підтримки має критичне значення для оборони, протиповітряної безпеки, фінансової стабільності та дипломатичного тиску на Росію. Паралельно адміністрація Трампа продовжує просувати ідею мирного процесу, але її підходи викликають занепокоєння в Києві та серед частини європейських союзників.

    Reuters раніше зазначало, що після повернення до Білого дому Дональд Трамп неодноразово критикував українське керівництво, демонстрував прагнення швидко завершити війну дипломатичним шляхом і водночас мав складну динаміку відносин із президентом України Володимиром Зеленським. На цьому тлі будь-які кадрові зміни в американській дипломатичній місії в Києві сприймаються не лише як звичайна ротація, а й як сигнал про можливі зміни в підходах Вашингтона.

    Водночас українська сторона у своїх офіційних повідомленнях робить акцент не на політичних суперечностях, а на подяці за співпрацю. Для Києва важливо зберегти стабільний діалог зі США незалежно від кадрових змін і внутрішніх політичних дискусій у Вашингтоні.

    Поки невідомо, хто замінить Джулі Девіс на посаді тимчасово повіреного або коли Сполучені Штати призначать повноцінного посла в Україні. Однак сама ситуація підкреслює: американська дипломатична присутність у Києві залишається одним із ключових елементів української зовнішньої політики, а кожна зміна на цьому напрямку уважно відстежується як у Києві, так і в європейських столицях.

    Завершення місії Джулі Девіс припадає на період, коли Україна очікує від США не лише політичних заяв, а й конкретних рішень щодо безпеки, оборонної допомоги, санкційного тиску на Росію та участі у мирних ініціативах. Саме тому її відхід уже став помітною дипломатичною подією, яка може мати значення далеко за межами протокольного повідомлення МЗС.

  • На кордоні неспокійно: Сибіга заявив про демонстративний військовий тиск з боку Білорусі

    На кордоні неспокійно: Сибіга заявив про демонстративний військовий тиск з боку Білорусі

    Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга попередив міжнародну спільноту про потенційні ризики, пов’язані з активізацією військової діяльності Білорусі поблизу кордонів України та країн НАТО. За словами глави української дипломатії, Мінськ продовжує нарощувати військову активність, що викликає занепокоєння як у Києва, так і у західних партнерів.

    Про це Сибіга повідомив у соціальній мережі Х.

    За його словами, з 20 червня по 2 липня у Гродненській області Білорусі тривають заходи, які офіційно називають перевіркою готовності військовозобов’язаних. Зокрема, військовий комісаріат Ошмянського району проводить масове оповіщення близько двох тисяч резервістів та формує попередні пункти збору.

    Українська сторона звертає увагу, що такі дії відбуваються неподалік кордонів України, Польщі та Литви і мають значно ширший політичний та безпековий контекст.

    “Хоча ці заходи подаються як рутинна перевірка, вони мають очевидні ознаки демонстративного військового тиску на сусідні держави”, – наголосив Сибіга.

    Міністр зазначив, що офіційний Мінськ останнім часом дедалі частіше заявляє про мирні наміри та необхідність стабільності в регіоні. Однак реальні дії білоруської влади, на думку Києва, свідчать про протилежне.

    За словами очільника МЗС, Білорусь не демонструє готовності до деескалації та продовжує збільшувати військову присутність у прикордонних районах.

    Особливе занепокоєння викликає той факт, що така активність відбувається на тлі триваючої війни Росії проти України та поглиблення військової співпраці між Москвою і Мінськом.

    У Києві наголошують, що дії білоруської влади повністю відповідають інтересам Кремля. Від початку повномасштабного вторгнення територія Білорусі неодноразово використовувалася Росією для запуску ракет, перекидання військової техніки та проведення спільних військових операцій.

    Останніми тижнями тема Білорусі знову опинилася у центрі уваги після появи інформації про можливе посилення російського впливу на білоруське керівництво. Раніше західні медіа повідомляли, що Кремль може намагатися втягнути Мінськ у новий етап війни проти України або використати білоруський фактор для додаткового тиску на Київ і країни НАТО.

    На цьому тлі Україна уважно відстежує будь-які зміни військової активності на північному напрямку.

    Сибіга закликав міжнародних партнерів не ігнорувати сигнали, які надходять із Білорусі, та посилити політичний і санкційний тиск на режим Олександра Лукашенка.

    “Міжнародна спільнота має залишатися пильною та адекватно реагувати на дії, які можуть становити загрозу безпеці регіону”, – підкреслив міністр.

    Окремо він наголосив, що Україна продовжує координувати свої дії із союзниками та обмінюватися розвідувальною інформацією щодо ситуації біля північних кордонів.

    Попередження Сибіги пролунало на тлі нових повідомлень про посилення військової співпраці між Росією та Білоруссю. За оцінками експертів, наразі прямої загрози повторного наступу з білоруського напрямку немає, однак будь-які масштабні військові заходи поблизу кордонів України потребують підвищеної уваги та моніторингу.

    Українська влада запевняє, що Сили оборони контролюють ситуацію та готові реагувати на будь-які потенційні виклики. Водночас дипломатичний фронт залишається не менш важливим, адже саме міжнародний тиск, на переконання Києва, може стримати подальшу ескалацію з боку режиму Лукашенка.

    Наразі офіційний Мінськ не коментував заяви українського міністра закордонних справ та не повідомляв про можливі додаткові заходи в рамках військової кампанії у Гродненській області.

  • Тримали кілька місяців: Україна повернула моряків, захоплених Іраном в Ормузькій протоці

    Тримали кілька місяців: Україна повернула моряків, захоплених Іраном в Ормузькій протоці

    Українські дипломати домоглися звільнення чотирьох громадян України, яких навесні цього року затримали представники Корпусу вартових ісламської революції Ірану під час інциденту в Ормузькій протоці. Після кількох місяців переговорів моряки вже повернулися до своїх родин і перебувають у безпеці.

    Про це повідомив речник Міністерства закордонних справ України Георгій Тихий.

    За його словами, українці входили до складу екіпажу контейнеровоза Epimonidas, який був затриманий іранськими силовими структурами у квітні 2026 року під час проходження через Ормузьку протоку — одну з найважливіших морських артерій світу.

    Одразу після отримання інформації про захоплення українських громадян до роботи долучилися українські дипломати. Координацію зусиль здійснювали співробітники Департаменту консульської служби МЗС України та Посольства України в Греції.

    Дипломатам вдалося оперативно встановити особи українських моряків, підтримати зв’язок із їхніми родинами та розпочати переговорний процес із залученням міжнародних партнерів.

    Протягом кількох місяців представники української дипломатичної служби постійно контактували із судновласником, грецькою стороною, міжнародними організаціями та представниками держав-партнерів, які могли сприяти звільненню громадян України.

    У результаті проведеної роботи всіх чотирьох моряків вдалося повернути додому.

    “На сьогодні чоловіки вже залишили межі Ірану, повернулися до своїх сімей та перебувають у безпеці. Їхній стан здоров’я оцінюється як задовільний”, – повідомив Георгій Тихий.

    У Міністерстві закордонних справ наголосили, що захист українців за кордоном залишається одним із ключових пріоритетів дипломатичної служби навіть в умовах повномасштабної війни.

    “Ми вдячні колегам-дипломатам країн-партнерів, представникам компанії-судновласника та всім, хто долучився до повернення наших моряків. Це незмінний принцип української дипломатичної служби: Україна не залишає своїх людей”, – підкреслив речник МЗС.

    Інцидент стався на тлі різкого загострення ситуації в районі Ормузької протоки, яка є стратегічно важливим маршрутом для світової торгівлі нафтою та газом. Через цей вузький морський коридор проходить значна частина глобального експорту енергоресурсів із країн Перської затоки.

    Останніми місяцями регіон опинився в центрі міжнародної уваги через ескалацію напруженості між Іраном, США та низкою країн Заходу. На цьому тлі фіксувалися випадки затримання цивільних суден, перевірок екіпажів та обмеження навігації.

    Саме через загострення безпекової ситуації Міжнародна морська організація (IMO) нещодавно повідомила про підготовку масштабної евакуаційної операції для приблизно 11 тисяч моряків, які опинилися заблокованими на суднах у районі Ормузької протоки.

    Експерти зазначають, що ризики для цивільного судноплавства в регіоні залишаються високими. Будь-яке загострення між Іраном та його опонентами може вплинути не лише на світову торгівлю, а й на безпеку тисяч моряків із різних країн світу.

    Звільнення українських моряків стало одним із найбільш успішних консульських кейсів української дипломатії останніх місяців. Попри складну міжнародну ситуацію та обмежені можливості прямої комунікації з окремими сторонами конфлікту, Києву вдалося домогтися повернення громадян додому без втрат для їхнього здоров’я та життя.

    У МЗС наголошують, що й надалі працюватимуть над захистом українців за кордоном та оперативно реагуватимуть на будь-які випадки порушення прав громадян України в інших державах.

  • Білорусь готується до війни? Опозиція передала Україні 8 тривожних ознак

    Білорусь готується до війни? Опозиція передала Україні 8 тривожних ознак

    Білоруська опозиція передала українській стороні розгорнуту аналітичну доповідь, у якій описано низку процесів, що, на думку авторів документа, можуть свідчити про поступову зміну безпекової ролі Білорусі та потенційне посилення її залученості до війни на боці Росії. Йдеться про 30-сторінковий звіт, який був направлений до Міністерства закордонних справ України через заступника голови Об’єднаного перехідного кабінету Білорусі Павла Латушка.

    У документі зазначається, що аналіз базується на відкритих даних, офіційних рішеннях білоруської влади та спостереженнях за військовою й політичною активністю Мінська. Автори виділяють вісім ключових напрямів, які у сукупності, на їхню думку, формують картину посиленої мілітаризації країни та її більш тісної інтеграції з російською військовою системою.

    Першим із таких чинників названо зміни у військовому законодавстві. Після конституційних поправок Білорусь більше не визначається як нейтральна та без’ядерна держава, а нова військова доктрина, ухвалена у 2024 році, закріплює можливість застосування превентивних ударів у разі загрози та потенційного використання армії за межами національної території. Це, на думку авторів, суттєво змінює доктринальні підходи країни до безпеки.

    Другим важливим елементом є нарощування військового потенціалу. У звіті вказується, що з 2022 року Білорусь суттєво збільшила кількість контрактників, розширила мобілізаційний резерв до сотень тисяч осіб і почала формування нових оперативних структур поблизу українського напрямку. Це, як зазначається, може свідчити про підготовку до ширших сценаріїв застосування збройних сил.

    Третій блок стосується економічної мілітаризації. За даними авторів, оборонні витрати країни за останні роки зросли у кілька разів, а промисловість поступово переорієнтовується на військові потреби. Особливу увагу приділено інтеграції білоруського оборонного сектору з російським, включно з постачанням нових видів озброєння та техніки, які надходять на озброєння армії.

    Окремо у доповіді описується поглиблення військової співпраці з Росією. Серед наведених факторів — розміщення на території Білорусі російських стратегічних систем озброєння, включно з тактичною ядерною зброєю, а також участь російських інструкторів у підготовці білоруських військових. Також згадується роль пов’язаних із РФ приватних військових структур у навчальних програмах.

    П’ятим напрямом визначено мілітаризацію суспільства. У звіті йдеться про посилення військово-патріотичного виховання, запровадження елементів обов’язкової військової підготовки у навчальних закладах, будівництво оборонних інфраструктурних об’єктів уздовж кордонів та залучення молоді до військових програм.

    Шостий аспект стосується підготовки цивільної інфраструктури до умов можливого воєнного часу. Зокрема, йдеться про оновлення медичних протоколів, перевірки систем укриттів, регулярні навчальні тривоги та посилення системи цивільного захисту, а також розширення можливостей територіальної оборони.

    Сьомий фактор пов’язаний із накопиченням стратегічних ресурсів. За даними доповіді, у Білорусі збільшуються запаси пального та інших критичних матеріалів, розширюються мобілізаційні списки техніки, а також створюються механізми швидкого залучення цивільного транспорту для військових потреб у разі необхідності.

    Восьмим елементом є інтенсивні військові навчання, які проводяться на регулярній основі. Автори зазначають, що такі маневри можуть виконувати одразу кілька функцій — від перевірки боєготовності до відпрацювання сценаріїв мобілізації та координації з російськими силами.

    У документі також підкреслюється, що йдеться не про прямі звинувачення, а про аналіз тенденцій, які можуть мати довгострокові наслідки для безпекової ситуації в регіоні. Окремо містяться рекомендації щодо моніторингу цих процесів та запобігання можливому подальшому загостренню.

    На тлі цих оцінок Україна, за даними міжнародних спостерігачів, продовжує посилювати оборонні заходи на північному напрямку, враховуючи зростання військової активності та ризиків у прикордонних районах.

  • «Час непомічання пройшов»: Сибіга жорстко відповів Навроцькому і попередив Польщу

    «Час непомічання пройшов»: Сибіга жорстко відповів Навроцькому і попередив Польщу

    Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга різко відреагував на рішення президента Польщі Кароля Навроцького позбавити Володимира Зеленського ордена Білого Орла. Глава української дипломатії заявив, що Україна більше не дозволить іншим державам диктувати власне бачення історії та відповідатиме на недружні кроки дзеркально.

    Відповідну заяву Сибіга зробив під час коментаря щодо загострення українсько-польських відносин, яке виникло після рішення Варшави відкликати найвищу державну нагороду Польщі у президента України.

    За словами міністра, Україна не була ініціатором нинішньої дипломатичної кризи та завжди цінувала підтримку, яку Польща надавала українському народу після початку повномасштабного вторгнення Росії.

    «Ми не прагнули створювати такі напружені сторінки у наших двосторонніх відносинах. Українці завжди пам’ятатимуть допомогу польського народу, підтримку мільйонів громадян Польщі та солідарність у найважчі моменти нашої історії», – наголосив глава МЗС.

    Водночас Сибіга підкреслив, що питання історичної пам’яті не повинні ставати інструментом політичного тиску між союзними державами.

    На його думку, складні сторінки спільного минулого мають залишатися предметом фахових дискусій між істориками, а не використовуватися як аргумент для політичних рішень.

    «Дуже важливо зараз не політизувати чутливі питання історичного минулого. Так, були складні сторінки, але нехай це обговорюють історики», – заявив міністр.

    Особливу увагу Сибіга приділив самому факту позбавлення Зеленського ордена Білого Орла. За його словами, йдеться не лише про державну нагороду або особисте ставлення до президента України.

    «Зневага до Президента України — це не лише про ордени. Це про зневагу до українського воїна, до українського народу, до нашого права мати власну історію. Ми цього толерувати не будемо», – підкреслив очільник зовнішньополітичного відомства.

    Найбільш резонансною стала його заява про майбутню реакцію Києва на дії Варшави.

    «Жоден президент іншої держави не буде нам більше диктувати нашу історію», – наголосив Сибіга.

    Він додав, що Україна готова відповідати на будь-які недружні або принизливі дії дзеркальними кроками.

    «Ми будемо дзеркалити усі кроки, особливо якщо ці кроки недружні та зневажливі до нашої країни. Час непомічання пройшов», – заявив міністр.

    Окремо глава МЗС різко висловився щодо ролі Кароля Навроцького в нинішній кризі.

    На його думку, польський президент фактично поставив під загрозу позитивні результати багаторічного українсько-польського діалогу та співпраці.

    «Навроцький виступив руйнівником тих позитивних напрацювань, яких ми досягли останнім часом. Недаремно він отримує аплодисменти з Москви», – сказав Сибіга.

    Водночас український міністр наголосив, що Київ не зацікавлений у подальшому загостренні відносин із Варшавою та продовжує підтримувати дипломатичний діалог із польською стороною.

    За його словами, представники двох держав щодня працюють над тим, щоб зберегти політичний і дипломатичний трек співпраці.

    «Ми відкриті до політичного діалогу. Ми щодня розмовляємо з нашими польськими друзями про те, як зберегти дипломатичний трек. Нас об’єднують спільні виклики, спільні інтереси та спільне європейське майбутнє», – зазначив він.

    Сибіга також висловив переконання, що історичні суперечки не повинні визначати майбутнє відносин між двома країнами.

    «Ми повинні позбавитися тяготіння минулого на наших відносинах. Українська суб’єктність зростає. Комусь це може не подобатися, але це реальність», – заявив міністр.

    Крім того, глава української дипломатії повідомив, що позиція України знайшла підтримку серед міжнародних партнерів.

    За його словами, низка держав і дипломатичних представників вже висловили солідарність із Києвом та критично оцінили рішення польського президента.

    Нагадаємо, дипломатичний конфлікт між Україною та Польщею загострився після рішення президента Кароля Навроцького позбавити Володимира Зеленського ордена Білого Орла – найвищої державної нагороди Польщі, яку український лідер отримав від Анджея Дуди у 2023 році.

    Польська сторона пояснила своє рішення реакцією на присвоєння одному з підрозділів Сил спеціальних операцій України почесного найменування Героїв УПА. Навроцький заявив, що таким чином був перевищений «больовий поріг» польського суспільства.

    У відповідь Зеленський повернув орден до Варшави, а низка українських високопосадовців та політиків відмовилися від власних польських нагород. Серед них – Андрій Сибіга, Кирило Буданов, Василь Боднар, Леонід Кучма, Віктор Ющенко, Петро Порошенко та Володимир Гройсман.

    Попри різкі заяви сторін, експерти наголошують, що Україна та Польща залишаються стратегічними союзниками у протидії російській агресії, а нинішня криза стане серйозним випробуванням для двосторонніх відносин.