Як повідомляють столичні пабліки, голова Комітету Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку і містобудування, нардепка Олена Шуляк намагалась приховати дорогий аксесуар – сумку бренду Celine.
“За її задумом, ця сумка не повинна була потрапити в кадр, але у фотографа були свої плани. Сумка Celine за $849 гордо стояла на самоті” – повідомляє “Столиця абсурду”.
Нагадаємо, що нардепка Олена Шуляк відома своєю пристрастю до брендових речей які, незважаючи на п’ятий рік війни, регулярно з’являються у її гардеробі, та ніяк не відображені в офіційній декларації.
Так, через любов до дорогих прикрас та брендових речей, нердепка Олена Шуляк неодноразово потрапляла в поле зору таблоїдів.
За самими скромними підрахунками, під час війни Олена Шуляк витратила на одежу та прикраси більше 100 тисяч доларів США.
Так, на рядове засідання Верховної Ради нардепка Шуляк може собі дозволити прийти в сукні Phillip Lim за 32 000 гривень чи з каблучкою Guzema за 217 900 гривень.
Також в колекції нардепки Олени Шуляк коштовності відомого ювелірного дому Van Cleef & Arpels на десятки тисяч доларів.
Нардепка Олена Шуляк також є поціновувачем французського ювелірного дому Cartier. В її колекції сережки та перстень загальною вартістю більше 10 тисяч доларів.
В гардеробі надрепки Шуляк також присутній комплект прикрас іншого відомого французького бренду Dior, загальною вартістю майже 200 тисяч гривень.
Загалом, для Олени Шуляк з’явитися на засідання Верховної Риди чи на засідання фракції Слуга Народу в сукні за 1200 доларів, чи на публічний захід в жилеті за 1 389 євро уже давно є нормою.
Щодо сумок та взуття в гардеробі “на кожен день” Олени Шуляк, тут здебільшу моделі відомих італійсьських та французьких марок по кілька тисяч доларів.
Варто відзначити, що на фоні скандалу з “валізою прикрас” Ірини Мудрої, про яку стало відомо після публікацій плівок НАБУ, намагання Олени Шуляк приховати частину “лакшері гардеробу”, якими нардепка обзавелась уже під час війни, може бути зрозумілим.
У деклараціях чинних народних депутатів України та членів їхніх родин фігурують преміальні автомобілі Bentley Continental і Bentley Bentayga. Йдеться щонайменше про чотирьох парламентарів — Олега Тарасова, Костянтина Бондарєва, Геннадія Вацака та Анатолія Урбанського.
При цьому не в усіх випадках автомобілі оформлені безпосередньо на самих депутатів. Частина машин належить їхнім дружинам або використовується членами родини на інших правових підставах. Дані про транспорт містяться в електронних деклараціях НАЗК.
Олег Тарасов: Bentley Continental ще з 2013 року
Народний депутат від «Слуги народу» Олег Тарасов задекларувавBentley Continental 2010 року випуску.
ФОТО: Олег Тарасов
За даними його декларації, право власності на автомобіль він набув ще у 2013 році. Вартість машини на момент придбання була зазначена на рівні 1,35 млн грн.
У щорічній декларації Тарасова за 2025 рік також вказано, що він продовжує виконувати функції народного депутата.
Bentley при цьому не є єдиним преміальним автомобілем, який фігурує в майнових документах парламентаря.
У деклараційних даних також згадувався Range Rover, яким депутат користувався на умовах оренди. Його вартість оцінювалася більш ніж у 5,6 млн грн.
У Костянтина Бондарєва Bentley записаний на дружину
Ще один Bentley є у родині народного депутата від «Батьківщини» Костянтина Бондарєва.
ФОТО: Костянтин Бондарєв
Йдеться про Bentley Continental 2007 року випуску, який належить його дружині Тетяні Шейніч.
У декларації зазначено, що право власності на автомобіль вона отримала у серпні 2011 року.
Сам Бондарєв залишається чинним народним депутатом Верховної Ради IX скликання. Він обраний за списком «Батьківщини» та входить до відповідної депутатської фракції.
У його щорічній декларації за 2025 рік також прямо вказано, що він продовжує виконувати функції держави.
Автопарк родини Бондарєва загалом досить великий: у деклараційних документах фігурують не лише легкові автомобілі, а й мотоцикли, вантажний транспорт та водні засоби.
Дружина Геннадія Вацака користується Bentley Bentayga
У цьому випадку йдеться про Bentley Bentayga 2018 року випуску, яким користується дружина парламентаря.
Автомобіль належить іншій фізичній особі, а не самому депутату чи його дружині, тому коректніше говорити саме про право користування машиною.
Вацак подав щорічну декларацію за 2025 рік у березні 2026-го і вказав, що продовжує виконувати функції держави.
У його майнових документах також фігурує інший автомобіль преміумкласу — Rolls-Royce Cullinan, який пов’язаний із ТОВ «Кондитерський Дім “Вацак”».
Таким чином, Bentley є лише частиною дорогого автопарку, зазначеного в деклараційних документах родини парламентаря.
Bentley Bentayga є і в родині Анатолія Урбанського
Ще один Bentley належить дружині народного депутата Анатолія Урбанського.
ФОТО: Анатолій Урбанський
Олена Урбанська є власницею Bentley Bentayga 2016 року випуску.
Автомобіль був придбаний у червні 2018 року, а його задекларована вартість на момент набуття права власності становила 2 641 150 грн.
У родинному автопарку також фігурував Mercedes-Benz G-класу.
Сам Урбанський власного автомобіля, за даними декларацій, може не мати, однак транспортні засоби членів сім’ї також підлягають обов’язковому декларуванню.
Не всі Bentley належать самим нардепам
Фраза «нардеп їздить на Bentley» не завжди означає, що машина оформлена безпосередньо на політика.
У випадку з Олегом Тарасовим Bentley оформлений на нього особисто. У Бондарєва та Урбанського власницями автомобілів є дружини. У родині Вацака йдеться про користування Bentley, який належить третій особі.
Тому найбільш точне формулювання — Bentley фігурують у деклараціях чотирьох чинних народних депутатів або членів їхніх родин.
Скільки коштують такі автомобілі
Bentley належить до преміального сегмента, а нові автомобілі цієї марки можуть коштувати сотні тисяч доларів залежно від моделі та комплектації.
Водночас суми в деклараціях не завжди можна порівнювати безпосередньо з нинішніми ринковими цінами.
Причин кілька: автомобілі купувалися в різні роки, курс гривні суттєво змінювався, частина машин була придбана вживаною, а в деклараціях фіксується вартість саме на момент набуття права власності.
Наприклад, Bentley Continental Тарасова був придбаний ще у 2013 році, а Bentley родини Бондарєва — ще раніше, у 2011-му.
Чому в деклараціях вказують автомобілі родичів
Антикорупційне законодавство вимагає від посадовців зазначати не лише власне майно.
До декларації потрапляють транспортні засоби членів сім’ї, а також автомобілі, якими декларант або його родичі користуються на певних правових підставах.
Саме тому в електронному реєстрі можна побачити статус кожного автомобіля окремо: власність, оренда, користування або інший вид права.
Це дає можливість відрізнити машину, яка безпосередньо належить депутату, від автомобіля дружини або транспортного засобу, яким родина лише користується.
У Раді Bentley — далеко не єдиний люксовий бренд
Преміальні автомобілі в деклараціях парламентарів не обмежуються Bentley.
У документах народних депутатів і членів їхніх родин регулярно фігурують Rolls-Royce, Mercedes-Benz G-Class, Porsche, Range Rover, BMW та інші дорогі марки.
Наприклад, у документах Геннадія Вацака згадується Rolls-Royce Cullinan, а в родині Анатолія Урбанського — Mercedes-Benz G-класу.
У підсумку серед чинних депутатів, згаданих у деклараційному огляді, Bentley фігурують у майнових документах:
Олега Тарасова, Костянтина Бондарєва, Геннадія Вацака та Анатолія Урбанського.
При цьому лише в одному випадку із наведених автомобіль оформлений безпосередньо на самого депутата. В інших Bentley належать або доступні для користування членам родини.
Тож говорити про «чотирьох депутатів на Bentley» можна лише умовно. Точніше — у родинних автопарках та деклараціях чотирьох чинних парламентарів присутні автомобілі цієї преміальної марки.
Історія з будинком Руслана Кравченка у престижному Козині отримала нове продовження. Центр протидії корупції звернув увагу на багатомільйонні підприємницькі доходи жінки, яку організація називає новою дружиною генпрокурора, що подав заяву про відставку. У ЦПК припускають, що саме доходами Олександри Кравченко, раніше Шовкопляс, Кравченко може пояснювати фінансову спроможність родини орендувати великий приватний будинок під Києвом. Водночас жодного офіційного висновку НАЗК чи судового рішення про незаконність цих доходів у відкритих джерелах наразі немає — визначення їх як «сумнівних» є оцінкою ЦПК.
За даними Центру протидії корупції, навесні 2026 року Руслан Кравченко одружився вдруге. Організація ідентифікувала його дружину як Олександру Володимирівну Паровишник, яка у попередньому шлюбі мала прізвище Шовкопляс. ЦПК посилається на дані реєстру юридичних осіб: навесні щодо зареєстрованого ФОП Шовкопляс Олександри Володимирівни було змінено дані на «Кравченко Олександра Володимирівна».
Увагу антикорупціонерів привернула насамперед історія підприємницьких доходів жінки. ФОП було зареєстровано ще 24 липня 2020 року. За інформацією, яка міститься у деклараціях її колишнього чоловіка — прокурора Максима Шовкопляса, — вже наступного року підприємницький дохід Олександри перевищив 5 млн грн. У 2020 році вона задекларувала 713,65 тис. грн доходу від підприємницької діяльності, у 2021-му — 5 млн грн, у 2022-му — близько 4,65 млн, у 2023-му — 4,76 млн, а у 2024 році — 5,8248 млн грн. Ці цифри містяться безпосередньо у державному Реєстрі декларацій.
У 2025 році показник став ще вищим. В останній доступній щорічній декларації Максима Шовкопляса зазначено 6 млн 469 тис. грн доходу його тодішньої дружини від діяльності ФОП. Окремо в документі вказана її зарплата у Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого — 136,23 тис. грн за рік. Сам Шовкопляс задекларував понад 1,147 млн грн зарплати у Харківській обласній прокуратурі.
Саме різкий вихід ФОП на мільйонні обороти невдовзі після реєстрації став підставою для запитань ЦПК. Виконавча директорка організації Дар’я Каленюк назвала таку динаміку доходів сумнівною і провела паралель зі схемами, які, за версією слідства, фігурують у матеріалах операції «Карфаген». Однак це саме припущення антикорупційної організації. Опубліковані декларації підтверджують розміри задекларованого доходу, але самі по собі не встановлюють його незаконне походження.
Інтерес до фінансів родини Кравченка виник після появи інформації про будинок у Козині. Сам Кравченко 6 вересня підтвердив, що його сім’я проживає у будинку площею 280 квадратних метрів на праві оренди. За його словами, нерухомість обрали ще взимку, але там необхідно було завершити певні роботи та налаштувати обладнання. Сім’я переїхала до будинку 1 травня 2026 року. Кравченко також заявив, що місце проживання буде відображене у декларації відповідно до вимог законодавства.
Точна сума, яку сім’я сплачує за будинок, публічно не названа. Це принципова деталь: оцінки у кілька тисяч доларів стосуються ринкової вартості оренди подібної нерухомості, а не підтвердженої ціни договору Кравченка. Bihus.Info оцінював діапазон пропозицій для схожих будинків у Козині приблизно у $3–10 тис. на місяць. «Слідство.Інфо», аналізуючи оголошення, знайшло схожий за площею об’єкт приблизно за $5 тис. на місяць. Орендодавиця журналістам фактичну суму договору не назвала.
Журналісти встановили й більше деталей про сам об’єкт. За інформацією «Слідства.Інфо», юридично власницею будинку є 73-річна Олександра Лукашкова. Її донька Ярослава розповіла журналістам, що фактично саме вона займається нерухомістю та здавала цей будинок. Жінка також заявила, що бачила Кравченка кілька разів. За її словами, питання офіційного оформлення оренди порушувала дружина Кравченка Олександра.
Сам будинок опинився в центрі уваги не стільки через площу чи розташування, скільки через матеріали кримінального провадження, які пролунали у Вищому антикорупційному суді. Прокурор САП заявив, що Сергій Кропива — посадовець Офісу генпрокурора та один із фігурантів справи про ймовірне прикриття шахрайських колцентрів — координував ремонтні роботи у будинку, де проживає Кравченко. За словами прокурора, йшлося про контакти з виконробом та вирішення технічних питань.
Bihus.Info повідомляв, що в записах ішлося, зокрема, про генератор, газовий котел, камін та сигналізацію. Слідство трактує ці контакти як один із доказів близьких неформальних відносин Кропиви з Кравченком. Водночас Руслан Кравченко категорично заперечував причетність до незаконного «кришування» колцентрів. Щодо самого будинку він пояснював, що після вибору житла там справді потрібно було доробити та налаштувати частину обладнання.
Окрема лінія історії пов’язана з колишнім чоловіком Олександри — Максимом Шовкоплясом. За даними ЦПК, він є прокурором і фігурує у провадженні НАБУ та САП щодо спроби заволодіння зерном Державного резерву. Офіційне повідомлення НАБУ підтверджує, що у липні 2025 року прокурору Спеціалізованої екологічної прокуратури Харківської області повідомили про підозру в пособництві заволодінню понад 1,5 тис. тонн зерна на суму майже 12 млн грн. У січні 2026 року НАБУ повідомило, що обвинувальний акт щодо прокурора скеровано до суду. Вину особи може встановити лише обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили.
Суть тієї справи, за версією НАБУ і САП, полягала у створенні видимості, ніби приватна компанія передала державній «Хлібній базі №76» приблизно 1,5 тис. тонн зерна на зберігання. Насправді зерно, як стверджує слідство, туди не надходило, а згодом учасники схеми планували вивезти державне збіжжя під виглядом повернення приватній фірмі. Детективи НАБУ зупинили вивезення у 2021 році.
Ще одна деталь, на яку звертає увагу ЦПК, стосується професійної діяльності Олександри Кравченко. На сайті Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого вона значиться асистенткою кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності. У листопаді 2025 року Руслан Кравченко відвідував цей університет та вручав працівникам почесні грамоти генерального прокурора. За інформацією ЦПК, серед нагороджених була й Олександра, яка згодом стала його дружиною.
Уся ця історія розгортається на тлі операції «Карфаген» та кадрової кризи в Офісі генпрокурора. 6 вересня у ВАКС під час обрання запобіжного заходу Сергію Кропиві прокурори САП оприлюднили частину матеріалів, де згадувалися контакти навколо будинку Кравченка. ВАКС взяв Кропиву під варту з альтернативою застави у 120 млн грн. Кравченко відкинув свою причетність до ймовірного прикриття колцентрів.
Спочатку, 7 вересня, Кравченко публічно говорив журналістам, що не бачить підстав самостійно залишати посаду. Але того ж вечора позиція змінилася: він повідомив, що подав заяву про відставку, назвавши це політичним рішенням, і попросив президента та Верховну Раду прийняти його звільнення. Свою позицію щодо висунутих у публічному просторі звинувачень він при цьому не змінив.
Тож наразі підтвердженими документами є кілька речей: родина Кравченка справді орендує будинок у Козині, сам Кравченко це визнав; задекларований підприємницький дохід Олександри Шовкопляс упродовж кількох років справді становив приблизно 4,6–6,5 млн грн на рік; у суді прокурор САП заявив про участь Кропиви в організації робіт у цьому будинку. Водночас точна вартість оренди, джерела конкретних надходжень ФОП і твердження про можливе незаконне походження коштів наразі публічно не встановлені компетентним органом чи судом. Саме ці питання тепер можуть стати наступною точкою уваги для журналістів та антикорупційних органів.
Кабмін погодив полковника із системи ТЦК на районну владу в обласному центрі. У деклараціях у нього майже немає майна. У дружини — підприємницький дохід. 7 вересня Кабінет Міністрів України погодив призначення Миколи Анатолійовича Грушки головою Хмельницької районної державної адміністрації. Про це повідомив представник уряду у Верховній Раді Тарас Мельничук. Йдеться не про обласну військову адміністрацію — нею й надалі керує Сергій Тюрін, — а про районний рівень у самому обласному центрі.
30 грудня 2024 року місцеві видання повідомили про його призначення т.в.о. начальника Кам’янець-Подільського районного ТЦК та СП. До Кам’янця-Подільського, за повідомленням міського пабліка, він очолював Хмельницький районний ТЦК. У більш ранніх деклараціях він одночасно працював головним спеціалістом відділу охорони культурної спадщини Кам’янець-Подільської міськради та начальником відділення офіцерів запасу місцевого військкомату.
Публічний реєстр НАЗК містить його декларації за роки. Майнова картина скромна: кімната площею 8 квадратних метрів, придбана 2016 року, земельна ділянка. Основний дохід — грошове забезпечення із системи територіальних центрів комплектування. У різних звітних періодах сума зарплати з Хмельницького обласного ТЦК становила сотні тисяч гривень. Великої нерухомості, автомобілів преміумкласу чи значних грошових активів на самого декларанта у відкритих витягах не видно. Саме цей контраст мав на увазі співрозмовник, обізнаний із кадровим рішенням: за паперами чиновник виглядає майже незаможним.
Дружина в актуальних деклараціях — Катя Володимирівна Грушка, раніше Сметанко. В одному з документів за нею зазначено дохід від підприємницької діяльності в розмірі 832 100 гривень, плюс орендні платежі від ТОВ «Енселко АГРО». В іншому фрагменті вона отримувала грошове забезпечення за військову службу. Раніше дружиною була Олена Миколаївна. Зміна статусу дружини з військовослужбовиці на підприємницю у відкритих формах простежується, але детальна історія переходу і структура бізнесу в публічному доступі розкриті не повністю.
Призначення вихідця з ТЦК на цивільну районну адміністрацію в тиловому обласному центрі відбувається на тлі стійкої напруги навколо мобілізації. Хмельницька область не прифронтова, але районний голова в обласному центрі відповідає за взаємодію з громадами, інфраструктуру, соціальні виплати і, в умовах воєнного стану, за координацію з військовими структурами. Людина, яка ще нещодавно керувала призовом у Кам’янці-Подільському, тепер сидітиме на стику цивільної влади і тієї самої системи комплектування.
Офіційних коментарів Грушки, Тюріна чи Офісу президента щодо мотивів вибору на момент публікації немає. Указ президента про саме призначення у відкритому доступі ще не з’являвся — Кабмін лише погодив кандидатуру, що для голів РДА є обов’язковим проміжним кроком. Не оприлюднені й розгорнуті біографічні довідки: освіта, точні дати служби, участь у бойових діях.
Районні адміністрації після реформи 2020 року втратили частину повноважень на користь громад, але у воєнний час залишилися важливим звеном вертикалі. Кадровий захід із ТЦК на цю посаду посилює військовий контур усередині цивільної адміністрації саме там, де зосереджені обласні установи, логістика і населення.
Поки з відкритих даних не видно, що стало підставою для вибору саме Грушки. Факт погодження підтверджено, його попередня робота в системі ТЦК і дані декларацій також доступні публічно. Водночас про те, яке саме завдання новий голова РДА має вирішувати на цій посаді і чи буде його призначення частиною ширшої кадрової перебудови, офіційно не повідомляли.
Перший заступник начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області Олександр Богодистий оприлюднив декларацію за 2025 рік. Документ виявився значно цікавішим, ніж просто згадка про отриману його дружиною державну «Зимову підтримку»: чиновник задекларував доходи одразу з кількох джерел, пенсію, нерухомість і два легковики, тоді як у розділі грошових активів у нього та дружини немає задекларованих коштів.
Щорічну декларацію Богодистий подав 16 березня 2026 року. В офіційному реєстрі НАЗК він вказаний як перший заступник начальника ГУ ПФУ у Київській області. Його посада належить до державної служби категорії «Б».
Якщо скласти всі зазначені в декларації за 2025 рік грошові доходи Олександра Богодистого та його дружини Світлани, без урахування негрошового подарунка, виходить понад 1,262 млн гривень.
Найбільшим джерелом доходу самого посадовця стала зарплата в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області — 597 089 гривень. Ще 277 511 гривень він отримав як заробітну плату в Київському обласному відділенні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю. Крім того, Богодистий задекларував 47 400 гривень пенсії, отриманої через ГУ ПФУ в Полтавській області. Також у декларації є негрошовий подарунок від Київської обласної державної адміністрації вартістю 155 гривень.
Дружина чиновника Світлана Богодиста у 2025 році отримала 339 156 гривень заробітної плати в гімназії №8 імені Панаса Мирного Полтавської міської ради.
Але окрему увагу привертає ще один запис: у декларації дружини посадовця зазначена 1 000 гривень «Зимової підтримки».
Водночас сам факт отримання цієї виплати не свідчить про порушення або неправомірне отримання допомоги. Урядова програма «Зимова підтримка» у 2025 році була масовою, а не адресною лише для малозабезпечених. Кабмін прямо повідомляв, що одноразові 1 000 гривень могли отримати громадяни України, які перебували в країні, незалежно від віку. Для програми передбачили 11 млрд гривень, а уряд очікував охопити понад 11 млн людей. Заявки почали приймати 15 листопада 2025 року.
Масштаб програми зрештою виявився ще більшим: станом на 22 грудня уряд повідомляв уже про 13,7 млн українців, які отримали «зимову тисячу». Тож запис про виплату в декларації Богодистої важливий насамперед як частина структури доходів родини, а не як свідчення порушення правил програми.
Не лише два автомобілі: що є в декларації
У первинній публікації увагу звернули на два автомобілі Олександра Богодистого. Однак перевірка безпосередньо декларації НАЗК показує, що транспортний розділ ширший.
Чиновник задекларував Daewoo FSO Lanos TF69Y 2007 року випуску, право власності на який набув у травні 2013 року, та Skoda Superb 2005 року, придбану в січні 2015-го. Вартість машин у декларації не зазначена.
Крім двох легкових автомобілів, у реєстрі є ще причіп КрАЗ 8138 1995 року випуску, яким Богодистий володіє з 2006 року.
Ще цікавішим є розділ нерухомості. Зокрема, у власності посадовця вказана квартира площею 85 квадратних метрів у Полтаві, право на яку він набув ще 1996 року, а також гараж площею 17,5 квадратного метра.
У декларації також фігурує житловий будинок площею 31 кв. м, що належить Богодистому, та земельна ділянка площею 33 126 кв. м, якою він користується на правах оренди. Це понад 3,3 гектара землі.
Окремо вказаний житловий будинок у Полтаві площею 145,6 кв. м, який належить дружині посадовця, а для самого Богодистого зазначене право користування як місцем реєстрації.
Є в декларації й нерухомість, придбана родиною відносно недавно. Дружина чиновника володіє житловим будинком у Зінькові Полтавської області площею 110 квадратних метрів. Право власності було набуте 15 серпня 2024 року, а вартість на дату набуття в декларації зазначена на рівні 80 тисяч гривень. Також у неї є земельна ділянка площею 1 000 кв. м у Зінькові, набута тієї ж дати, із задекларованою вартістю 20 тисяч гривень.
Є банківські рахунки, але немає задекларованих грошових активів
Ще одна деталь декларації стосується заощаджень.
У розділі «Грошові активи» зазначено, що у суб’єкта декларування та членів його сім’ї відсутні об’єкти для декларування. Водночас це не означає, що в родини взагалі немає банківських рахунків.
Навпаки, декларація містить інформацію про відкриті рахунки: Олександр Богодистий має рахунок у ПриватБанку, а його дружина — рахунки у ПриватБанку та Укргазбанку. Однак суми коштів, які підлягали б декларуванню в розділі грошових активів, у документі не зазначені.
Так само в декларації немає цінних паперів, корпоративних прав та задекларованих фінансових зобов’язань. Не вказані й видатки або правочини чиновника, які підлягали б декларуванню у відповідному розділі.
До ПФУ Богодистий очолював інший державний фонд
Цікавим є й порівняння з попереднім роком.
У декларації за 2024 рік Богодистий вказував інше основне місце роботи — він був керівником Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю. За той рік він отримав там 689 773 гривні зарплати, а його дружина — 360 696 гривень зарплати від Департаменту освіти Полтавської міської ради. Пенсія самого Богодистого становила 34 800 гривень.
У 2025 році посадовець перейшов на керівну посаду в системі Пенсійного фонду. На офіційному сайті ПФУ його сторінка як першого заступника начальника ГУ ПФУ у Київській області була оприлюднена 14 липня 2025 року. Пенсійний фонд також повідомляв про його численні робочі поїздки до сервісних центрів Київщини — зокрема до Вишгорода, Яготина, Броварів, Славутича, Борисполя та Переяслава.
Крім того, офіційний сайт ПФУ містить інформацію про проходження щодо Богодистого перевірки, передбаченої Законом «Про очищення влади»: у відповідному переліку він зазначений саме як перший заступник начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Таким чином, декларація чиновника показує дещо ширшу картину, ніж може здатися з першого погляду. У 2025 році родина задекларувала понад 1,26 млн гривень грошових доходів, кілька об’єктів нерухомості та транспорт, але не вказала грошових активів, що підлягали декларуванню. А резонансна «зимова тисяча» дружини становила лише невелику частину сукупних доходів сім’ї та була отримана в межах загальнодоступної державної програми.
У справі колишнього керівника департаменту логістики Національної гвардії України Сергія Гриценка з’явилися нові деталі. Під час розслідування закупівель для Нацгвардії правоохоронці досліджують не лише можливі збитки за контрактами на бронетехніку, а й статки експосадовця та його цивільної партнерки. Серед матеріалів слідства фігурує договір на придбання квартири в Болгарії вартістю понад 66 тисяч євро.
За даними матеріалів кримінального провадження, під час обшуків у травні 2025 року детективи НАБУ отримали доступ до телефону Світлани Коляди, яку слідство пов’язує із Сергієм Гриценком. Аналіз листування, за версією правоохоронців, дозволив виявити документи щодо нерухомості за кордоном.
Зокрема, у березні 2025 року на телефон Коляди нібито надійшов договір купівлі-продажу болгарської нерухомості. У документі йдеться про квартиру площею понад 80 квадратних метрів у районі курортного Сонячного берега неподалік Несебра. Вартість об’єкта за договором становила понад 66 тисяч євро.
Обставини придбання цієї квартири та джерело коштів, за даними слідства, мають значення для кримінального провадження. Водночас сам факт наявності договору ще не доводить незаконного придбання нерухомості або належність коштів Гриценку.
Що виявило НАЗК
Окремим напрямом стала перевірка декларацій колишнього посадовця. Національне агентство з питань запобігання корупції проводить повні перевірки декларацій саме для виявлення можливого недекларування активів, необґрунтованих доходів та інших невідповідностей.
У справі Гриценка, за наведеними матеріалами, НАЗК виявило невідповідності у відомостях про майно та доходи на суму близько 28 млн грн. Серед об’єктів, які могли залишитися поза деклараціями, згадуються нерухомість в Ірпені, земельні ділянки, транспортні засоби, банківські кошти та нежитлове приміщення.
Однією з ключових обставин стала інформація про спільне проживання Гриценка та Коляди. За матеріалами перевірки, у них є спільна дитина, а фактичні обставини проживання могли свідчити про наявність сімейних відносин, які підлягали врахуванню під час декларування.
Справа з бронетехнікою
Паралельно правоохоронці розслідують закупівлі бронетранспортерів для Нацгвардії. Йдеться про техніку британського виробництва, яку закуповували через посередницькі структури.
За версією слідства, різниця між фактичною ринковою вартістю техніки та ціною окремих закупівель могла становити щонайменше 199 млн грн. В іншому епізоді правоохоронці перевіряють можливе завдання державі збитків більш ніж на 190 млн грн.
Саме ці обставини стали частиною масштабного кримінального розслідування, у межах якого правоохоронці вивчають фінансові операції, майновий стан фігурантів та можливе походження їхніх активів.
Гриценко після розголосу справи втратив посаду. Наразі розслідування триває, а остаточні висновки щодо законності придбання нерухомості, декларування активів та можливих збитків державі має дати суд.
Колишній міністр оборони України Михайло Федоров подав електронну декларацію, пов’язану із завершенням роботи на посаді. Документ охоплює період із 1 січня до 16 липня 2026 року та дозволяє побачити, з якими доходами й активами ексочільник оборонного відомства завершив один із найбільш резонансних етапів своєї політичної кар’єри.
Згідно з оприлюдненими даними, за цей період Федоров отримав 1 158 180 грн заробітної плати. Водночас підприємницькі доходи його дружини Анастасії Федорової були суттєво більшими — 4 250 785 грн.
На банківських рахунках колишній міністр задекларував близько 1,4 млн грн. Його дружина вказала 598,8 тис. грн на банківських рахунках, а також $15 тис. готівкою.
Таким чином, лише задекларовані доходи подружжя за період із початку року до середини липня перевищили 5,4 млн грн.
Квартира, земля та столична нерухомість
Структура нерухомості родини Федорова загалом не зазнала кардинальних змін порівняно з попередніми деклараціями.
Михайло Федоров має квартиру площею 74,8 кв. м. Також у деклараціях політика фігурує нежитлове приміщення площею 2,9 кв. м та два паркомісця площею 15,6 і 15,7 кв. м у Києві.
Дружина колишнього міністра володіє значно більшим за площею земельним активом — ділянкою на 20 тис. кв. м, тобто 2 га, у Запорізькій області. Також вона користується двома нежитловими приміщеннями в Києві площею 17,3 та 47,8 кв. м.
Ці об’єкти фігурували і в попередній декларації Федорова. Зокрема, за підсумками 2025 року він декларував квартиру тієї ж площі, два машиномісця та земельну ділянку дружини.
Дві Audi та торговельні марки
В автопарку родини також фігурують дві машини німецької марки Audi.
Йдеться про Audi Q8 2019 року випуску та Audi A4 2016 року. За даними декларації Федорова за 2025 рік, Q8 належить самому Михайлу Федорову, а його дружина має право безоплатного користування автомобілем. Audi A4, навпаки, належить Анастасії Федоровій, тоді як її чоловік має право користуватися машиною.
Цікавий нюанс — задекларована вартість автомобілів. Audi Q8 оцінена у 2 096 700 грн, тоді як Audi A4 — у 211 652 грн.
Є у деклараціях родини й нематеріальні активи. Федоров володіє торговельною маркою SMMSTUDIO, права на яку отримав у серпні 2021 року. Її вартість за останньою грошовою оцінкою в декларації становить 5 млн грн.
Його дружині належить торговельна марка COVER, право власності на яку вона отримала у грудні 2021 року.
Доходи дружини Федорова вже не перший рік перевищують його зарплату
Порівняння з попередніми деклараціями показує ще одну тенденцію — підприємницький дохід дружини Федорова останнім часом значно перевищує його заробіток на державній службі.
За 2025 рік Федоров задекларував 1 344 688 грн зарплати, тоді як Анастасія Федорова отримала 9 201 174 грн доходу від підприємницької діяльності. На рахунках самого Федорова на той момент було близько 769,8 тис. грн.
Для порівняння, доходи самого політика протягом попередніх років зростали поступово. За даними «Інтерфакс-Україна», Федоров декларував 641 тис. грн доходів за 2021 рік, 885 тис. грн за 2022-й, 986 тис. грн за 2023-й і близько 1,1 млн грн за 2024 рік.
Нинішня декларація привертає додаткову увагу через політичний контекст, у якому Федоров залишив Міністерство оборони.
Гучна відставка і конфлікт навколо Міноборони
Федоров очолив Міністерство оборони на початку 2026 року. Його перебування на посаді завершилося вже в липні під час масштабного переформатування Кабінету Міністрів.
14 липня Верховна Рада підтримала відставку уряду Юлії Свириденко, що означало припинення повноважень усього Кабміну. Федоров до нового складу уряду не потрапив.
Однак його відставка швидко переросла зі звичайного кадрового рішення у значно масштабнішу політичну історію.
Сам Федоров пізніше розповів, що приблизно за пів години або годину до засідання президентської фракції йому повідомили, що на посаду міністра оборони планують запропонувати іншу кандидатуру. Причиною такого рішення, за словами Федорова, називався конфлікт із Генеральним штабом.
Після звільнення Федоров публічно говорив і про розбіжності з тодішнім головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським щодо реформ та принципів управління військом.
Президент Володимир Зеленський водночас пропонував Федорову залишитися у своїй команді в іншому статусі. Зокрема, йшлося про посаду радника. Ексміністр від цієї пропозиції відмовився.
Сам Федоров пояснював, що не зацікавлений у «декоративній посаді» та хоче мати можливість реалізовувати власне бачення змін в оборонній сфері. Частина його команди після відставки залишилася працювати у Міністерстві оборони, інші співробітники поступово залишали відомство.
Федоров не приховує бажання повернутися
При цьому політик фактично залишив двері до Міністерства оборони відкритими.
Наприкінці липня на запитання журналістів, чи погодився б він знову очолити Міноборони, якби отримав відповідну пропозицію президента, Федоров відповів ствердно. Він наголосив, що не шукає посаду заради самої посади, але вважає Міністерство оборони тим органом, через який можна реалізувати його бачення трансформації війська.
Водночас Федоров заявив, що до завершення війни не планує ставати політичним опонентом Володимира Зеленського. Він також не приєднався до протестувальників, які вимагали його повернення до Міноборони, але зазначав, що не збирається переконувати громадян припиняти публічну критику влади.
Відставка Федорова справді спричинила незвичну для кадрових перестановок в уряді суспільну реакцію. Уже 16 липня у Києві неподалік Офісу президента та в інших українських містах відбулися акції на його підтримку.
Перед остаточним завершенням роботи Федоров також оприлюднив підсумки своєї діяльності в оборонному відомстві. Міністерство оборони повідомляло про 22 ключові результати, які ексміністр відніс до здобутків своєї команди. Серед них були проєкти, пов’язані з безпілотними системами та підтримкою сучасних дроново-штурмових підрозділів.
Тож декларація Федорова стала формальною фінансовою крапкою під коротким, але надзвичайно резонансним періодом його роботи на чолі Міністерства оборони. Політичної крапки в цій історії поки немає: сам ексміністр прямо заявляє про готовність повернутися, а дискусія довкола його відставки продовжується.
Усі п’ятеро синів міського голови Львова Андрія Садового у 2023 році мали кошти на рахунках у ПриватБанку. Це випливає зі щорічної декларації посадовця, оприлюдненої в Єдиному державному реєстрі декларацій НАЗК. Водночас сам мер на кінець того року задекларував гроші в іншій державній фінустанові — Укргазбанку.
У публікаціях частини ЗМІ ПриватБанк при цьому називають «колишнім банком Ігоря Коломойського». Формально це історично коректне уточнення, однак потребує важливого контексту: на момент, коли родина Садового зберігала там кошти, ПриватБанк уже багато років був державним банком. Його націоналізували ще у грудні 2016 року, а 100% акцій перейшли державі в особі Міністерства фінансів України. Колишніми акціонерами банку були Ігор Коломойський та Геннадій Боголюбов.
За декларацією Андрія Садового за 2023 рік, найбільшу суму серед його синів на рахунку в ПриватБанку мав Іван-Павло Садовий — 41 759 грн. У Михайла Садового було вказано 11 042 грн, у Тадея-Луки — 1 211 грн, в Антонія — 364 грн, а в Йосифа — лише 39 грн. Таким чином, сукупно на задекларованих рахунках п’ятьох синів мера в цьому банку перебувало понад 54 тис. грн.
Рахунок у ПриватБанку мала й дружина мера Катерина Кіт-Садова. У декларації за відповідний період на ньому зазначено 12 501 грн. Ще 13 516 грн у цій фінустанові належали тещі Садового Марії Кіт.
Сам Андрій Садовий на кінець 2023 року задекларував 31 876 грн на банківському рахунку в Укргазбанку. Його дружина також користувалася цією фінустановою: на рахунку було 1 098 грн, а окремо вона задекларувала депозит у розмірі 890 тис. грн.
Таким чином, твердження про те, що сам Садовий нібито «не довіряв ПриватБанку», робити лише на підставі декларації некоректно. Документ показує, у яких установах перебували задекларовані кошти, але не пояснює мотивів вибору конкретного банку. Сам міський голова публічно не заявляв у цьому контексті, що відмовлявся від ПриватБанку через недовіру до нього.
Що змінилося пізніше
Банківська структура активів родини з часом змінювалася. У деклараційних документах за наступні періоди вже фігурують рахунки самого Андрія Садового в ПриватБанку. У реєстрі НАЗК, зокрема, містяться записи про рахунки мера в цій установі у декларації за 2025 рік. Там само продовжують фігурувати рахунки членів його родини.
Тобто протиставлення, за яким діти мера начебто користувалися ПриватБанком, а сам Садовий принципово його уникав, не відповідає ситуації в довшій перспективі.
До того ж сам факт відкриття рахунку у ПриватБанку не вказує на будь-який зв’язок клієнта з його колишніми власниками. З грудня 2016 року банк належить державі, а НБУ називав його націоналізацію необхідним рішенням для збереження стабільності фінансової системи. У 2025 році Верховний Суд також підтвердив правомірність націоналізації.
Чому ПриватБанк пов’язують із Коломойським
ПриватБанк перейшов у державну власність 18 грудня 2016 року. Тоді Національний банк визнав установу неплатоспроможною та запропонував уряду вивести її з ринку за участю держави. Кабмін погодив входження держави до капіталу банку.
Подальше розслідування компанії Kroll, результати якого оприлюднював НБУ, встановило, що до націоналізації понад 95% корпоративного кредитного портфеля банку було надано сторонам, пов’язаним із колишніми акціонерами та афілійованими з ними структурами. За оцінкою, яку наводив НБУ, це призвело до збитків щонайменше на $5,5 млрд.
У липні 2025 року сам ПриватБанк повідомив про перемогу у багатомільярдному судовому процесі у Великій Британії проти колишніх власників Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова. Банк також нагадував, що після націоналізації його було рекапіталізовано державою.
Тому характеристика ПриватБанку як «банку Коломойського» сьогодні є радше посиланням на історію його власності, а не описом актуального статусу установи.
Що ще відомо про синів Садового
Андрій Садовий та його дружина Катерина Кіт-Садова мають п’ятьох синів. У деклараціях посадовця членами сім’ї вказані Іван-Павло, Тадей-Лука, Михайло, Йосиф та Антоній Садові.
Останніми днями «Українські Новини» опублікували серію матеріалів про родину львівського мера на основі його електронних декларацій. Видання, зокрема, звертало увагу на проживання та навчання старших синів за кордоном і доходи Івана-Павла від роботи у компанії, пов’язаній із його матір’ю.
Водночас із самих декларацій не випливає нічого незаконного у використанні членами родини рахунків у ПриватБанку. Це звичайна банківська установа, яка вже майже десять років перебуває у державній власності. Фактична новина тут полягає саме в структурі задекларованих коштів сім’ї Садового, а не в будь-якому її зв’язку з Коломойським.
Найцікавішою деталлю декларації є інше: у 2023 році банківські активи членів великої родини були розподілені між кількома державними та приватними банками, причому ПриватБанк використовували дружина, теща та всі п’ятеро синів Садового, тоді як основна задекларована сума самого мера перебувала в Укргазбанку. Через два роки ПриватБанк уже з’явився і серед банків, у яких відкриті рахунки самого львівського міського голови.
Колишньому командувачу логістики Повітряних сил ЗСУ Андрію Українцю повідомили про нову підозру — цього разу у незаконному збагаченні. За версією слідства, упродовж 2020–2025 років він набув активів, вартість яких щонайменше на 20 млн грн перевищує підтверджені законні доходи. Частину майна, як стверджують правоохоронці, оформлювали на близьких осіб — батьків, сина, співмешканку та кума, хоча фактично ним нібито користувався і розпоряджався сам військовослужбовець.
За даними Офісу генерального прокурора та Державного бюро розслідувань, серед виявлених активів — шість квартир у Києві, Вінниці та Житомирі, три житлові будинки на Житомирщині, апартаменти у Буковелі, шість земельних ділянок, чотири автомобілі, серед яких Audi Q7 та Audi Q5, а також гаражі та інші нежитлові приміщення.
ДБР уточнило, що три квартири у Києві оцінюються загалом майже у 5,3 млн грн, дві квартири у Вінниці — приблизно у 1,8 млн грн, а квартира у Житомирі — майже у 439 тис. грн. Три будинки неподалік Житомира правоохоронці оцінюють у понад 2,4 млн грн, апартаменти у Буковелі — більш ніж у 1,9 млн грн. Чотири автомобілі разом коштують понад 6,8 млн грн.
Крім цього, слідство заявляє про п’ять нежитлових приміщень, гараж і земельні ділянки. У ДБР вважають, що походження коштів на придбання цих активів неможливо пояснити офіційними доходами Українця та його близьких. Наразі правоохоронці продовжують перевіряти джерела коштів і шукають інші активи, які можуть бути пов’язані з підозрюваним.
Майно, за версією слідства, оформлювали на близьких
Ключовим елементом нової справи є те, що більшість активів формально не були записані безпосередньо на самого Українця.
За даними слідства, власниками на папері виступали його батьки, син, співмешканка та кум. Водночас правоохоронці заявляють, що фактичним бенефіціаром та користувачем цього майна був саме екскомандувач логістики Повітряних сил.
Такий механізм часто стає предметом антикорупційних розслідувань, оскільки оформлення майна на близьких саме по собі не є злочином, але може свідчити про приховування реального власника, якщо слідству вдається довести, що саме посадовець фактично контролював актив.
У випадку Українця ця версія ще має бути доведена в суді. Повідомлення про підозру не означає визнання особи винною.
Йому інкримінують незаконне збагачення
Нову підозру оголосили за статтею 368-5 Кримінального кодексу України — незаконне збагачення.
Ця стаття передбачає відповідальність за набуття посадовцем активів, вартість яких суттєво перевищує його законні доходи, якщо він не може обґрунтувати джерело походження коштів.
Санкція статті передбачає від п’яти до десяти років позбавлення волі з можливим позбавленням права обіймати певні посади або займатися визначеною діяльністю до трьох років.
Підозру, за інформацією ДБР, готували у співпраці з Національним агентством з питань запобігання корупції.
Прокуратура просить заставу понад 21 млн грн
Разом із повідомленням про підозру Українцю вручили клопотання про обрання запобіжного заходу.
Сторона обвинувачення просить взяти його під варту з можливістю внесення застави у розмірі 21 млн 3 тис. грн.
Це вже не перший запобіжний захід у кримінальних провадженнях, де фігурує екскомандувач логістики Повітряних сил.
Ще у лютому 2026 року Вищий антикорупційний суд узяв Українця під варту у справі, пов’язаній із будівництвом укриттів для військових літаків, визначивши заставу у 7 млн грн.
Апеляційна палата ВАКС 9 березня залишила цей запобіжний захід без змін. Оскільки заставу на той момент не внесли, Українець залишався під вартою.
Це вже друга гучна справа проти Українця
Ім’я Андрія Українця вперше опинилося у центрі великого антикорупційного скандалу наприкінці лютого.
25 лютого правоохоронці повідомили про викриття ймовірної корупційної схеми під час будівництва захисних споруд для української авіації.
Фігурантами стали тодішній командувач логістики Повітряних сил Андрій Українець та начальник Управління СБУ в Житомирській області Володимир Компаніченко.
За версією слідства, посадовці були пов’язані зі схемою навколо бюджетних коштів, виділених на будівництво стратегічних укриттів для літаків.
Правоохоронці заявляли, що для приховування можливих зловживань Українець звернувся до керівника обласного управління СБУ з проханням допомогти «вирішити питання» з військовою контррозвідкою.
Правоохоронці говорили про хабар у $320 тисяч
За матеріалами тієї справи, фігуранти нібито планували передати близько 13 млн грн — приблизно 1% від обсягу фінансування відповідних об’єктів — за приховування можливих розтрат та припинення перевірок.
Також, за версією правоохоронців, планувалося залучити «лояльних» аудиторів, які мали підготувати потрібні висновки щодо якості виконаних робіт.
25 лютого учасників схеми затримали під час передачі 320 тис. доларів. Гроші були вилучені правоохоронцями.
Генеральний прокурор Руслан Кравченко згодом розповідав, що документування цієї справи тривало близько двох місяців, а одним із найскладніших завдань було збереження конфіденційності слідчих дій.
Повітряні сили після скандалу почали службове розслідування
Одразу після викриття схеми Командування Повітряних сил призначило власне службове розслідування.
У Повітряних силах заявили про готовність повністю співпрацювати зі слідчими, передати документи та необхідну інформацію для встановлення всіх обставин справи.
Командування також наголосило, що всі посадовці, причетні до можливих корупційних правопорушень, мають понести відповідальність, якщо їхню вину буде доведено.
Сам Українець після скандалу в публічних повідомленнях уже фігурує як колишній командувач логістики Повітряних сил.
Начальника житомирського управління СБУ згодом звільнили
Справа мала кадрові наслідки і для другого високопоставленого фігуранта.
4 березня президент Володимир Зеленський звільнив Володимира Компаніченка з посади начальника Управління СБУ у Житомирській області.
До цього ВАКС також узяв його під варту з можливістю внесення застави понад 6,9 млн грн.
Таким чином, нова серпнева підозра Українцю з’явилася вже на тлі іншого резонансного корупційного провадження.
Що означає нова підозра
Нове провадження не є просто продовженням справи про укриття для літаків.
Тепер слідчі окремо аналізують особисте майно екскомандувача логістики та джерела його фінансування у 2020–2025 роках.
Фактично правоохоронці намагаються з’ясувати, чи могли активи, записані на близьких Українця, бути придбані коштом доходів, походження яких не підтверджується законними джерелами.
За попередньою оцінкою, різниця становить не менш ніж 20 млн грн.
І це ще не остаточна цифра.
ДБР прямо заявляє, що продовжує встановлювати можливі додаткові активи та перевіряти походження коштів на вже виявлене майно.
Тому список із шести квартир, трьох будинків, апартаментів у Буковелі, чотирьох автомобілів, земельних ділянок і нежитлових приміщень може виявитися не остаточним.
Ключове питання тепер полягатиме у тому, чи зможе сторона обвинувачення в суді довести дві речі: що саме Українець фактично контролював активи, формально оформлені на інших людей, і що їхня вартість справді суттєво перевищувала його законні доходи.
Поки ж йдеться саме про версію слідства. Остаточно встановити винуватість може лише суд.
Родина народної депутатки від Волині Ірини Констанкевич у 2025 році задекларувала мільйонні доходи, значні суми готівки, нерухомість, земельні ділянки та одразу чотири автомобілі. На цьому тлі окрему увагу привернула невелика, але символічна виплата: чоловік парламентарки Микола Сорокопуд, який за рік отримав понад 3,7 млн грн підприємницького доходу та задекларував майже 8 млн грн готівкою, також отримав 1000 грн за державною програмою «Зимова підтримка».
Ці дані містяться у щорічній декларації Ірини Констанкевич за 2025 рік, оприлюдненій у реєстрі НАЗК. Їх також проаналізувало «Суспільне Луцьк». Сама депутатка за рік отримала майже 880 тис. грн зарплати у Верховній Раді та понад 147 тис. грн пенсії.
Ірина Констанкевич представляє у Верховній Раді одномандатний округ №23 у Волинській області та входить до депутатської групи «Партія “За майбутнє”». Нині вона є першим заступником голови Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики та очолює підкомітет з питань національної і культурної пам’яті.
Чоловік заробив майже 4 млн грн і отримав «зимову тисячу»
Найбільшу частину доходів родини у 2025 році забезпечив чоловік депутатки — адвокат і підприємець Микола Сорокопуд.
За декларацією, він отримав 3 млн 784 тис. 614 грн доходу від підприємницької діяльності. Крім цього, йому виплатили 125 тис. 241 грн гонорару від ТОВ «Волиньелектрозбут», ще 79 тис. 783 грн становила його пенсія. Також у декларації зазначені 4 тис. 119 грн кешбеку від банків.
Таким чином, державну виплату у тисячу гривень отримав чоловік депутатки, який лише за підприємницькою діяльністю задекларував майже 3,8 млн грн за рік.
Водночас у цьому випадку немає підстав говорити про незаконне отримання допомоги. Програма «Зимова підтримка» передбачала одноразову виплату для громадян, які відповідали встановленим державою умовам, і не передбачала автоматичного відсікання людей через високі доходи чи значні заощадження.
Саме тому суспільний резонанс навколо таких випадків має радше етичний і політичний, а не кримінально-правовий характер.
Майже 8 млн гривень чоловік тримає готівкою
Ще більш показовою є структура заощаджень родини.
Ірина Констанкевич задекларувала 1,2 млн грн готівкою. На банківських рахунках депутатки також перебували 97 тис. 122 грн та 13 тис. 614 євро.
Але основні грошові заощадження зосереджені у її чоловіка.
Микола Сорокопуд вказав 7 млн 950 тис. грн готівкою. На банківських рахунках у нього, за даними декларації, залишалося лише 111 доларів.
У сумі лише готівкові гривневі заощадження подружжя становлять понад 9,1 млн грн.
Саме на цьому тлі виплата 1000 грн «Зимової підтримки» стала найбільш помітним рядком декларації, хоча фінансово вона становить мізерну частину від загального майнового стану родини.
Чотири автомобілі, один купили вже під час великої війни
У декларації за 2025 рік зазначені чотири автомобілі, всі пов’язані з Миколою Сорокопудом.
Найстаріші — два Honda Accord. Один автомобіль 1995 року випуску був придбаний ще у травні 2001 року за 20 тис. грн. Інший Honda Accord 1986 року придбали у 2007 році за 10 тис. грн.
Значно дорожчі два сучасні кросовери.
Audi Q5 2021 року випуску чоловік депутатки придбав у вересні 2021 року. Задекларована вартість автомобіля на момент придбання — 951 тис. 22 грн. Саме цією машиною безоплатно користується Ірина Констанкевич.
Ще один автомобіль родина придбала вже після початку повномасштабного вторгнення.
Йдеться про Skoda Karoq 2022 року випуску, яку Микола Сорокопуд купив 16 грудня 2022 року. Її задекларована вартість становила 1 млн 145 тис. 938 грн.
Таким чином, лише задекларована вартість двох новіших автомобілів на момент їх придбання перевищує 2 млн грн.
Будинок під Луцьком і понад 8 тисяч квадратних метрів землі
Значна частина нерухомості родини також оформлена на чоловіка парламентарки.
Миколі Сорокопуду належить житловий будинок площею 238,5 кв. м у селі Тарасове біля Луцька. Ірина Констанкевич вказала право безоплатного користування ним.
Крім того, чоловік має кімнату площею 13,2 кв. м у Луцьку та нежитлове підвальне приміщення площею 66,1 кв. м.
У декларації також зазначені чотири земельні ділянки в Луцькому районі: у Зміїнці, Тарасовому та дві у Боголюбах. Їхня сумарна площа перевищує 8 тисяч квадратних метрів.
Сама депутатка орендує квартиру у Києві площею 49,9 кв. м. Вартість цього житла в декларації становить 2 млн 520 тис. 61 грн.
У Луцьку вона орендує офіс площею 18,3 кв. м, а у селищі Любешів користується нежитловим приміщенням площею 12 кв. м.
У родини є ще й сонячні панелі
Серед цінного рухомого майна Миколи Сорокопуда зазначене обладнання для відновлюваної енергетики.
Йдеться про фотоелектричні панелі вартістю 435 тис. 552 грн, які він придбав ще у липні 2018 року.
Також чоловік народної депутатки має корпоративні права у двох структурах.
Він володіє 50% частки в адвокатському об’єднанні «Ковальов, Сорокопуд та партнери» та 18,18% частки у ТОВ «Ковельська оптово-торгова база».
Тобто фінансовий стан родини формується не лише за рахунок депутатської зарплати Констанкевич, а й завдяки підприємницькій та професійній діяльності її чоловіка.
Нардепка отримала майже 900 тисяч зарплати та пенсію
Сама Ірина Констанкевич у 2025 році отримала 879 тис. 439 грн зарплати в Управлінні справами Апарату Верховної Ради України.
Додатково вона задекларувала 147 тис. 169 грн пенсії.
Таким чином, сукупні офіційні надходження депутатки лише за цими двома статтями перевищили 1 млн грн.
Констанкевич народилася у 1965 році. До роботи у парламенті вона була пов’язана з освітою: працювала завідувачкою кафедри української літератури у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки. До Верховної Ради вперше потрапила у 2016 році, а у 2019-му знову була обрана депутаткою від Волині.
У Констанкевич уже була справа через декларацію
Декларації Ірини Констанкевич раніше вже ставали предметом кримінального провадження.
У грудні 2022 року НАБУ і САП повідомили депутатці про підозру через недекларування квартири у Києві, якою вона користувалася.
Слідство стосувалося декларації за 2020 рік. За даними антикорупційних органів, депутатка не вказала орендовану квартиру в одному з центральних районів столиці вартістю близько 2,5 млн грн.
У березні 2023 року Вищий антикорупційний суд визнав Констанкевич винною у недостовірному декларуванні та призначив їй штраф у розмірі 44,2 тис. грн із забороною обіймати певні посади протягом року.
Втім, остаточного покарання депутатка не понесла.
У липні 2023 року Апеляційна палата ВАКС скасувала вирок і закрила кримінальне провадження через закінчення строків давності. Це важливе уточнення: справу закрили не через встановлення відсутності факту недекларування, а саме на процесуальній підставі.
Чому саме «зимова тисяча» привернула стільки уваги
У декларації родини значно більшими є зовсім інші цифри: понад 3,7 млн грн підприємницького доходу чоловіка, понад 9 млн грн сукупної готівки, два сучасних автомобілі, будинок, земля та корпоративні права.
На їхньому тлі 1000 грн державної допомоги фінансово нічого не змінює.
Однак саме ця виплата має найбільший суспільний ефект, оскільки «Зимова підтримка» презентувалася як допомога громадянам під час складного опалювального сезону та війни.
Формально Микола Сорокопуд мав право скористатися програмою, якщо відповідав її умовам. Наявність мільйонних доходів та значної готівки не була автоматичною підставою для відмови.
Тому ця декларація радше демонструє іншу проблему — універсальні державні програми, які не залежать від доходу одержувача, можуть виплачувати однакові суми як людям із мінімальними доходами, так і домогосподарствам із мільйонними активами.
У випадку родини Констанкевич контраст особливо помітний: чоловік депутатки задекларував майже 8 млн грн готівки, отримав близько 4 млн грн доходів за рік, володіє нерухомістю та чотирма автомобілями — і водночас у його офіційній декларації з’явилася ще одна виплата від держави на суму 1000 грн.
