Позначка: незалежність

  • Ні кроку назад: Зеленський відкинув вимоги про відставку та пояснив, чому тиск Трампа не змусить Україну капітулювати

    Ні кроку назад: Зеленський відкинув вимоги про відставку та пояснив, чому тиск Трампа не змусить Україну капітулювати

    Президент України Володимир Зеленський категорично відкинув можливість своєї відставки та наголосив, що проведення виборів у країні є абсолютно неможливим в умовах безперервних російських ракетних і дронових ударів. Про це глава держави заявив у розмові з журналістом Пірсом Морганом, коментуючи зовнішній політичний тиск і заклики міжнародних гравців до зміни керівництва в Києві. Президент підкреслив, що збереження керованості країною під час повномасштабної війни є його прямою конституційною відповідальністю, а будь-які територіальні поступки на користь Кремля виключені.

    «Тому що я ніколи не визнаю українську землю російською. Так, я реаліст і розумію, що люди важливіші за один чи два кілометри. Справа не в кілометрах», – заявив президент.

    Відповідаючи на пряме запитання щодо можливого складання повноважень, Зеленський підтвердив непохитність своєї позиції, зазначивши: «Ні, звичайно. Це моя відповідальність». Глава держави переконаний, що спроби посадити в президентське крісло поступливішу фігуру приречені на провал, адже будь-який новий лідер – чоловік чи жінка – усе одно безкомпромісно оборонятиме країну від загарбників. Зеленський нагадав американському керівництву, що опір агресії тривав і за його попередника, коли Росія вже окупувала Крим та окремі райони Донбасу, стримуючи ворога роками в межах антитерористичної операції аж до відкритого вторгнення.

    Водночас український лідер відверто висловився про охолодження відносин із Вашингтоном, зізнавшись, що почувається зрадженим через спроби тиску з боку Дональда Трампа, який прагне примусити Київ до поступок. Попри ризики зменшення зовнішньої підтримки, Зеленський наголосив на стійкості українського суспільства, висловивши повну впевненість у тому, що народ захистить свою державність і відстоїть незалежність за будь-якого розвитку подій, навіть якщо Сполучені Штати повністю припинять надання допомоги.

  • Бунт кельтського поясу: Шотландія, Вельс і Північна Ірландія об’єднали сили проти Лондона заради права на розпад Британії

    Бунт кельтського поясу: Шотландія, Вельс і Північна Ірландія об’єднали сили проти Лондона заради права на розпад Британії

    Сполучене Королівство вкотре зіткнулося з екзистенційним викликом, який британська влада десятиліттями намагалася тримати під жорстким контролем, намагаючись зберегти цілісність держави в умовах невпинного зростання регіональних амбіцій. Чотирнадцятого вересня у Кардиффі лідери Шотландської національної партії, Партії Вельсу та північноірландської сили «Шинн Фейн» уклали безпрецедентний спільний меморандум. Фундаментальна суть підписаного документа полягає в безапеляційній вимозі: Шотландія, Вельс та Північна Ірландія повинні отримати виключне право самостійно визначати власне політичне майбутнє, а уряду в Лондоні слід терміново готуватися до неминучих конституційних трансформацій.

    Цей альянс ще не означає негайного узгодженого виходу трьох частин із британської корони, проте вперше в новітній історії регіональні сили об’єднали свої претензії на єдиному майданчику. Для центрального кабінету на Даунінг-стріт це створює колосальну кризу, адже відбивати поодинокі заклики Единбурга завжди було легше, ніж тримати кругову оборону проти скоординованого політичного фронту. Регіональні лідери перетворюють цю декларацію на постійний інструмент тиску, змушуючи Вестмінстер відповідати на питання, яку частку повноважень центр взагалі готовий віддати заради приборкання прагнень до незалежності.

    Хоча спільна декларація задекларувала єдність у принципах, кожен із трьох регіонів переслідує власну стратегічну мету. Перший міністр Шотландії Джон Свінні та перша міністерка Північної Ірландії Мішель О’Ніл рішуче налаштовані на проведення реальних плебісцитів щодо розриву зв’язків із британською монархією. Натомість перший міністр Вельсу Рін ап Іорверт займає стриманішу позицію, наголошуючи, що для його країни питання референдуму навряд чи постане на практичному рівні раніше виборів дві тисячі тридцятого року.

    Коріння нинішнього спалаху сягає десятиліть напруженого протистояння за лінією центр – регіони. Найбільш драматично події розгортаються у Шотландії, яка має власну правову й освітню системи та автономний парламент. На референдумі 2014 року 55% громадян обрали союз із Лондоном, проте вихід Великої Британії з Європейського Союзу, проти якого виступили 62% шотландців, повністю зламав старі домовленості та дав Единбургу залізобетонні аргументи вимагати нового голосування. Попри те, що Верховний суд країни у 2022 році заборонив парламенту Шотландії оголошувати референдум без санкції Вестмінстера, націоналісти продовжують шукати обхідні шляхи.

    У Вельсі національний рух тривалий час зосереджувався на розширенні законодавчої автономії, проте спеціальна комісія нещодавно офіційно внесла сценарій повної незалежності до переліку базових моделей майбутнього устрою. Найвибухонебезпечнішою залишається ситуація в Північній Ірландії, де статус регіону регламентований історичною Белфастською угодою. Британське законодавство вже містить чіткий механізм проведення так званого прикордонного голосування, і якщо Лондон зафіксує підтримку возз’єднання з Республікою Ірландія більшістю населення, референдум буде призначено автоматично. Вихід із єдиного європейського ринку суттєво оголив торговельні та митні протиріччя в регіоні, перетворивши британську конституційну кризу на незворотний процес.

     

  • Пастка Заходу та страх ядерної війни: історик розкрив незручну правду про Незалежність України

    Пастка Заходу та страх ядерної війни: історик розкрив незручну правду про Незалежність України

    Напередодні 35-ї річниці Незалежності України відомий історик та співавтор проєкту «Історія без міфів» Владлен Мараєв пояснив, чому крах Радянського Союзу був невідворотним та як державі вдалося уникнути кривавої війни з Росією ще у 1991 році. Експерт розвіяв популярні наративи про випадковість українського суверенітету та розкрив справжні мотиви тодішніх світових лідерів, які намагалися врятувати імперію.

    Шлях до державності розпочався задовго до серпневих подій дев’яностих. Протягом усього двадцятого століття нація мала кілька історичних роздоріж. Спроби побудувати власну країну відбувалися під час визвольних змагань 1917–1921 років, під час проголошення Карпатської України, а також під час спроби відновлення держави у 1941 році. Однак тоді потужні тоталітарні режими не залишили шансів на успіх, а за спиною Києва не було впливових міжнародних союзників. Лише наприкінці століття виникло унікальне вікно можливостей.

    Радянська система розпалася не через збіг обставин, а внаслідок глибокої системної деградації. СРСР тотально відставав від західних технологій, а наслідки сталінських репресій, штучних голодоморів та Другої світової війни призвели до критичної демографічної кризи.

    «Якщо Україна випадково здобула незалежність, то це означає, що й СРСР розпався випадково. А це не так», – підкреслив Владлен Мараєв.

    Американська паніка та загроза тотального хаосу
    Цивілізований світ відверто боявся розпаду Радянського Союзу через ризик втрати контролю над гігантським ядерним арсеналом. Закордонні політики уявляли глобальний катаклізм, де зброя масового ураження опиниться в руках кількох нових республік, які можуть розпочати міжусобні збройні конфлікти.

    Саме через цей страх лише за кілька тижнів до проголошення суверенітету американське керівництво закликало українців не поспішати. Вашингтон робив ставку на знайомого і зрозумілого партнера в особі очільника Кремля, ігноруючи прагнення поневолених націй. Водночас у самому Києві чимало представників комуністичної номенклатури також відкрито виступали проти виходу зі складу імперії, намагаючись зберегти статус-кво.

    Чому Москва не пішла в наступ тридцять п’ять років тому
    Відсутність повномасштабного збройного вторгнення Росії одразу після розвалу спільної держави пояснюється тісними персональними зв’язками тодішніх керівників.

    «Еліти і в Москві, і в Києві були приблизно однаковими – здебільшого комуністичними, вони між собою непогано спілкувалися», – зазначив історик.

    Однак загроза силового сценарію залишалася абсолютно реальною. Якби під час серпневого путчу 1991 року владу в Москві утримав так званий Державний комітет з надзвичайного стану, агресія б неминуче розпочалася. Вже 19 серпня заколотники віддали наказ стягувати війська до Києва, аби залякати суспільство, жорстко придушити визвольні рухи та знову затиснути республіку в кулак диктатури.

     

  • Сполучені Штати наполягають на переговорах: Держсекретар Рубіо зробив гучну заяву про суверенітет України

    Сполучені Штати наполягають на переговорах: Держсекретар Рубіо зробив гучну заяву про суверенітет України

    У понеділок, 24 серпня, Державний секретар США Марко Рубіо офіційно звернувся до українського народу з нагоди тридцять п’ятої річниці проголошення Незалежності. Очільник американського дипломатичного відомства наголосив на непохитній позиції Вашингтона щодо збереження територіальної цілісності Української держави та визначив ключовий пріоритет у завершенні поточного збройного протистояння.

    Згідно з офіційним повідомленням Державного департаменту США, Білий дім не відступає від своїх зобов’язань перед стратегічним партнером. Водночас американське керівництво чітко артикулює необхідність пошуку дипломатичних шляхів для зупинення бойових дій. Основний акцент робиться на створенні умов, які гарантуватимуть довгострокову безпеку.

    «Сполучені Штати віддані суверенітету України і продовжують докладати зусиль для підтримки переговорного врегулювання війни між Росією та Україною, яке забезпечить тривалий і міцний мир», – зазначив Марко Рубіо.

    Ставка на оборонний союз та економічне процвітання

    Звертаючись до громадян, політик відзначив виняткову мужність, незламну стійкість та інноваційність української нації. Святкова дата, на переконання американської сторони, є не лише приводом для вшанування складної історичної спадщини, а й відправною точкою для поглиблення двосторонньої інтеграції між державами.

    Вашингтон планує суттєво розширити взаємодію у ключових секторах, зокрема у сфері національної безпеки та економічної розбудови. Стратегічне партнерство має стати міцним фундаментом для стабільного розвитку після завершення бойових дій.

    Американський уряд вкотре підтверджує свою «тверду відданість зміцненню наших економічних і оборонних зв’язків та прокладанню шляху до миру і процвітання для обох наших народів», – йдеться у заяві державного секретаря.

    Таким чином, Сполучені Штати Америки продовжують балансувати між активною військовою та політичною підтримкою Києва та просуванням ідеї дипломатичного фіналу війни, який би повністю враховував українські національні інтереси та гарантував непорушність державних кордонів.

  • «Свобода, за яку платять кров’ю»: як український шоу-бізнес відреагував на 35-ту річницю Незалежності

    «Свобода, за яку платять кров’ю»: як український шоу-бізнес відреагував на 35-ту річницю Незалежності

    У понеділок, 24 серпня, Україна відзначає 35-ту річницю проголошення Незалежності в умовах безжальної повномасштабної війни. Поки українські військові зі зброєю в руках відстоюють державний суверенітет на фронті, представники вітчизняного шоу-бізнесу публічно звернулися до громадян. У своїх соціальних мережах знаменитості поділилися роздумами про справжню ціну волі та висловили сподівання на швидке завершення бойових дій.

    «Майдан більше не для танців»: Цибульська про гірку ціну свободи

    Співачка Оля Цибульська у своєму зверненні провела паралель між минулим та сьогоденням, згадавши, як кардинально змінилося головне місце столиці. За її словами, якщо раніше серце Києва асоціювалося зі святом та розвагами, то тепер воно стало виключно символом втрати та шани загиблих воїнів.

    «З Днем Незалежності! 2012-го я вела на Майдані 21-шу річницю Незалежності. Тоді ми там співали, сміялись і випускали в небо синьо-жовті кульки. Сьогодні Майдан – уже не місце для концертів. Це місце пам’яті героїв і героїнь. Найдивніше у свободі те, що поки вона є, ми майже її не помічаємо. А коли хтось приходить її забрати, раптом розумієш: це і є найцінніше», – говорить співачка.

    Музика як зброя: Джамала збирає мільйони на фронт

    Своєю чергою виконавиця Джамала акцентувала увагу на тому, що незалежність вимагає від кожного громадянина конкретних дій та самовіддачі. Сама артистка продовжує використовувати свій талант для підтримки армії, організовуючи благодійні виступи за кордоном.

    «Днем Незалежності, Україно. Незалежність = відповідальність. За все, що ти робиш, вкладаєш та інвестуєш у свою країну. Я створюю музику. Їду в тур, щоб надихати й підтримувати людей та збирати кошти для наших військових. Слава Україні! Слава нашим захисникам і захисницям!» – ділиться артистка.

    «Справедливість знищить ворога»: емоційний заклик до єдності

    До привітань долучилися й інші діячі культури. Одна з відомих українських танцівниць закликала суспільство не втрачати віри у неминуче покарання для окупантів та зберігати людяність попри всі випробування війни.

    «Вітаю нашу Україну з 35-річчям незалежності! Як і кожен українець, зараз одне бажання – мирне небо, щасливі діти, чоловіки поруч з сім’ями, герої на рідній землі! Бажаю нам терпіння, сил і віри в те, що війна не вічна, і дуже хочеться вірити, що наші серця і душі, попри складні часи, все одно будуть сповненні любові і добра одне до одного. Зі святом Незалежності України! Вірю, що справедливість переможе і всі винні відповідатимуть за скоєне. Ми всі знаємо, як було раніше, вже ніколи не буде, але яким буде майбутнє, залежить від нас – людей, що живуть на цій землі. Тож зробімо все можливе, щоб пам’ять про наших героїв жила вічно, а ми з гордістю і гідністю несли крізь час своє звання – українці», – зазначила танцівниця.

    Музикант MELOVIN також приєднався до святкувань, проаналізувавши у своєму дописі рядки державного гімну. Співак побажав, аби головна пісня країни якомога швидше перетворилася із символу виснажливої боротьби на гімн остаточної перемоги та безпечного життя.

     

  • Серпневий крах імперії: як провал московського путчу запустив незалежність України та Латвії

    Серпневий крах імперії: як провал московського путчу запустив незалежність України та Латвії

    У серпні 1991 року відчайдушна спроба державного перевороту в Москві спровокувала остаточний розпад Радянського Союзу і змінила хід світової історії. Провал так званого Державного комітету з надзвичайного стану став тим самим каталізатором, який дозволив Україні та Латвії блискавично вийти зі складу тоталітарної імперії та остаточно затвердити свою державність.

    Дипломатичний фундамент та балтійський прорив

    Шлях Латвії до свободи базувався на потужній міжнародній підтримці. Демократичний світ на чолі зі Сполученими Штатами Америки ніколи не визнавав законності окупації регіону, яка відбулася у 1940 році. Завдяки своєчасним дипломатичним крокам місцевого уряду напередодні Другої світової війни повноваження були передані послам у країнах Заходу. Це дозволило зберегти юридичну тяглість держави на міжнародній арені всупереч діям Кремля.

    Справжнє «вікно можливостей» з’явилося лише з початком радянської перебудови. Навесні 1990 року латвійські депутати конституційною більшістю ухвалили історичну декларацію про відновлення державності. Проте через відсутність реального контролю над власною армією, фінансовою системою та кордонами був запроваджений перехідний період. Москва всіляко намагалася гальмувати цей процес, створюючи штучні кризи, аж поки не спалахнув серпневий заколот.

    Танки в місті та кінець перехідного етапу

    Коли консервативна партійна верхівка ізолювала Михайла Горбачова та спробувала захопити владу, реакція в балтійській республіці була миттєвою. Місцевий парламент одразу відмовився визнавати самопроголошений комітет. У відповідь заколотники кинули на вулиці Риги військову техніку, захопили урядові будівлі та заблокували телерадіомовлення.

    Кульмінація настала 21 серпня. Поки бронетранспортери радянського спецпризначення вже зайняли центральну площу латвійської столиці, депутати зібралися в парламенті і пішли ва-банк. Вони ухвалили закон про повний державний статус республіки, тим самим офіційно завершивши багатомісячний перехідний період. Оскільки заколот у Москві на той момент уже зазнавав краху через масовий опір росіян, це сміливе рішення одразу отримало міжнародне визнання від сусідніх держав.

    Український сценарій політичного виживання

    В Україні політична ситуація розгорталася за іншим, більш складним сценарієм. У тодішній Верховній Раді точилося жорстке протистояння між консервативною комуністичною більшістю під назвою «Група 239» та активною демократичною меншістю, об’єднаною в «Народну раду». Саме зусиллями останніх ще влітку 1990 року вдалося ухвалити базовий документ про державний суверенітет.

    Під час самого серпневого перевороту вище керівництво республіки на чолі з Леонідом Кравчуком обрало обережну тактику вичікування. Вони уникали відкритих заяв на підтримку чи засудження путчистів. Водночас опозиційні сили вивели людей на масові вуличні протести в Києві, західних регіонах, а також у Харкові та Донецьку.

    Переломний момент настав 22 серпня, коли стало зрозуміло, що московський путч повністю провалився. Початок арештів партійних лідерів у сусідніх республіках та заборона комуністичних структур змусили українську номенклатуру діяти радикально заради власного політичного виживання. Вже 24 серпня вчорашні ідеологічні опоненти об’єднали зусилля в залі парламенту і спільно проголосили створення повністю незалежної держави, назавжди розірвавши зв’язки з радянським минулим.

  • «Ми платимо кров’ю за право бути українцями»: Головком Драпатий зробив потужну заяву до 35-річчя Незалежності

    «Ми платимо кров’ю за право бути українцями»: Головком Драпатий зробив потужну заяву до 35-річчя Незалежності

    У понеділок, 24 серпня, Головнокомандувач Збройних сил України генерал-майор Михайло Драпатий офіційно звернувся до громадян та військовослужбовців з нагоди 35-ї річниці Незалежності. У своєму привітанні очільник армії наголосив на тому, що історична битва за існування держави триває, а нація щодня змушена платити за свободу надзвичайно високу ціну.

    Військовий керівник нагадав, що нинішнє збройне протистояння з агресором є лише продовженням багатовікового спротиву. Задовго до офіційного відновлення суверенітету у 1991 році попередні покоління патріотів так само боролися за державу, формували підпільні рухи та відбували покарання у в’язницях. Вони ризикували свободою і життям заради збереження рідної мови, культури та самої можливості називати себе українцями у часи, коли каральна система намагалася це знищити.

    «Сьогодні ця боротьба випала нам. Ми добре знаємо ціну Незалежності», – наголосив Михайло Драпатий.

    Генерал-майор зазначив, що бачить справжній прояв цієї незалежності кожного дня. Вона відображається в обличчях бійців, які роками не залишають передових позицій, у пілотах та моряках, у підрозділах протиповітряної оборони, що збивають ворожі ракети, та в людях, які під обстрілами евакуюють поранених. Окремо він відзначив тих воїнів, які знаходять сили повертатися у стрій після важких випробувань, та родини, що віддано чекають своїх близьких з фронту.

    Значну увагу у своєму зверненні Головнокомандувач приділив українцям, які опинилися в російському полоні або змушені виживати на тимчасово окупованих територіях, не втрачаючи надії на звільнення. Він також нагадав про Кримський півострів, який перебуває під контролем російських загарбників уже дванадцять років.

    «Це дуже висока ціна. І ми маємо чітко розуміти, за що її платимо. За право самим вирішувати, як нам жити. За право бути українцями на своїй землі. За те, щоб наші люди поверталися з полону додому. Щоб ті, хто сьогодні живе в окупації, знову жили у своїй країні. Щоб жодна інша держава не могла вирішувати за Україну, де проходять її кордони, якою мовою нам говорити, кого обирати і яке майбутнє будувати», – підкреслив керівник ЗСУ.

    Коментуючи поточну ситуацію, командування не приховує масштабів викликів. За словами офіцера, попереду на державу чекає надзвичайно складна битва, адже армія виснажена безперервними боями та зазнає втрат. Проте українські захисники демонструють феноменальну стійкість і продовжують виконувати завдання попри втому та ціну рішень, які доводиться ухвалювати.

    «Я не скажу вам, що попереду буде легко. Я командую армією, яка щодня веде важкий бій. Я знаю нашу втому. Знаю наші втрати. Знаю ціну рішень, які доводиться приймати. Але я знаю й силу людей, які після всього пережитого продовжують робити свою справу. Попереду ще важка боротьба. Але ми знаємо, за що боремося. За незалежну Україну», – резюмував Головком.

    Наприкінці промови він висловив глибоку вдячність кожному громадянину, який зі зброєю в руках або в тилу допомагає захищати та утримувати державу від ворожої навали.

  • Командир 57-ї мотострілецької бригади ЗСУ порівнює Україну з Фінляндією після війни з СРСР

    Командир 57-ї мотострілецької бригади ЗСУ порівнює Україну з Фінляндією після війни з СРСР

    Командир 57-ї мотострілецької бригади Збройних Сил України, полковник Олександр Бакулін, порівняв нинішнє становище України з історичним досвідом Фінляндії, яка, хоча і втратила частину своїх територій після війни з СРСР, зберегла свою незалежність та територіальну цілісність. Свої думки він висловив в інтерв’ю для ABC News.

    «Маленька Фінляндія колись воювала проти великого СРСР. Так, вона втратила деякі території. Але вона все ще існує як країна, і Росія навіть не дивиться в цьому напрямку. Ми перебуваємо в аналогічному становищі, але я сподіваюся, що ми не втратимо свою землю”, – заявив він ABC News.

    Видання наводить слова полковника про те, що «в кінцевому підсумку ця війна закінчиться угодою». «І він, схоже, навіть погодився з тим, що для цього, можливо, доведеться відмовитися від території, посилаючись на досвід сусідньої Фінляндії», – робить висновок американський телеканал.

    При цьому Бакулін заявив, «що ми вже виграли цю війну. Питання в тому, в який момент це закінчиться і на якому етапі».

  • Рекордно низька народжуваність в Україні: Що чекає нас у майбутньому?

    Рекордно низька народжуваність в Україні: Що чекає нас у майбутньому?

    У 2023 році в Україні народилося понад 187 тисяч новонароджених, що стало найменшим показником за період незалежності країни, повідомило Міністерство юстиції України.

    Лідерами за кількістю народжень стали такі області, як Київ (близько 20 тисяч), Львівська (майже 17 тисяч), Дніпропетровська (понад 14 тисяч), Одеська (близько 14 тисяч), Київська (майже 11 тисяч), Рівненська (майже 10 тисяч) та Закарпатська (понад 9 тисяч) області.

    У порівнянні з попереднім роком, у 2022 році в Україні було зафіксовано майже 207 тисяч народжень. Це значний спад у порівнянні з попередніми роками, зокрема, у 2012 році, до подій анексії Криму та війни на Донбасі, кількість новонароджених становила 520 тисяч. У 2019 році, перед початком пандемії коронавірусу, цей показник склав 309 тисяч, а у 2021 році – 278 тисяч.

    Також варто відзначити, що у 2023 році в Україні зареєстрували 186 тисяч шлюбів, найбільше з яких відбулося в Києві, Дніпропетровській та Одеській областях. У той же період було зафіксовано лише 24 тисячі розлучень, що становить вісім разів менше за кількість укладених шлюбів.

    За словами старшої наукової співробітниці Інституту демографії та проблем якості життя НАН України, Світлани Аксьонової, кількість новонароджених, яка склала 187 тисяч у 2023 році, представляє собою досить позитивний показник для другого року повномасштабної війни.

    “Я очікувала, що цей показник буде меншим. Тим не менше, він все ще істотно нижчий, ніж необхідно для забезпечення приросту населення”, – наголошує вона.

    За словами демографині, в умовах війни Україна не може розраховувати на ті самі показники, які характерні для періоду миру, оскільки жоден регіон не може бути вважаним повністю безпечним.

    “Найбільш поширеною практикою серед сімей зараз є відкладання народження дітей у очікуванні сприятливого періоду для цього. Такий підхід до рішення про народження дитини дійсно визначається логікою відповідального ставлення до своєї ролі матері чи батька”, – роз’яснює вона.

    Аксьонова відзначає, що значна кількість сімей почала відкладати народження дітей ще в період пандемії коронавірусу. Крім того, родинам стає все складніше приймати рішення про народження ще одного малюка після народження першоплідного через вплив війни, соціальних і економічних труднощів.

    Ще одним фактором, що призводить до зменшення народжуваності, є розділення сімей через війну, коли жінка перебуває за кордоном, а чоловік в Україні, або навпаки, коли жінка залишається в Україні, а її чоловік перебуває на фронті.

    “Що триває війна довше, то більше втрат, які неможливо відновити. Ті втрати народжуваності, що вже відбулися, ймовірно, залишаться без компенсації в майбутньому”, – вважає Аксьонова.

    За її думкою, в Україні надто багато сподівань пов’язано з так званим компенсаційним ефектом – ідеєю, що відстрочені плани щодо народження дітей призведуть до різкого зростання народжуваності в подальшому.

    “Тривале відкладання може призвести до того, що родини відмовляться від ідеї про народження дітей. Наші сусіди не зникнуть, і в будь-який момент може статися щось несподіване, таке як ракетний удар чи інша небезпека”, – підкреслює демографиня.

    У той самий час, кількість в 187 тисяч новонароджених на рік може видатися не дуже вражаючою, проте це може служити промінчиком надії на відновлення.

    Світлана Аксьонова також рекомендує не звертати занадто багато уваги на кількість укладених шлюбів.

    “Для багатьох людей цей документ не завжди вважається важливим для того, щоб бути разом, іноді приймаються спонтанні рішення. Статистика в цьому плані дещо непостійна і не завжди потребує пояснень, на відміну від статистики народжуваності”, – пояснює вона.

    Крім того, слід враховувати, що як статистика народжуваності, так і статистика укладених шлюбів не враховує ситуації на окупованих територіях.