Golosnovinua.com

Позначка: оборонна політика

  • У НАТО відреагували на звільнення Федорова: Рютте назвав головну вимогу до нового очільника Міноборони

    У НАТО відреагували на звільнення Федорова: Рютте назвав головну вимогу до нового очільника Міноборони

    Генеральний секретар НАТО Марк Рютте заявив, що після зміни керівництва Міністерства оборони України очікує збереження нинішнього оборонного курсу та послідовності у діях Києва. Коментуючи звільнення Михайла Федорова, глава Північноатлантичного альянсу наголосив, що мав із ним добрі робочі відносини, однак не вважає, що кадрове рішення має призвести до суттєвого перегляду української стратегії у війні проти Росії.

    Заяву Рютте зробив у коментарі німецькому агентству dpa. За словами генсека НАТО, він очікує, що майбутній очільник українського оборонного відомства продовжить курс, який проводив Федоров. Рютте також побажав колишньому міністру успіхів і підкреслив, що заміна однієї посадової особи не повинна зруйнувати вже створені механізми співпраці між Україною та її союзниками.

    «У мене були добрі робочі стосунки з Михайлом Федоровим. Я бажаю йому всього найкращого, і його наступник, без сумніву, продовжить цей курс», — заявив керівник Альянсу.

    Фактично Рютте дав зрозуміти, що в НАТО розглядають українську оборонну політику як довгостроковий державний курс, а не як набір ініціатив, прив’язаних до конкретного міністра. Для партнерів важливо, щоб після кадрових перестановок не сповільнилися постачання озброєння, розвиток оборонного виробництва, впровадження безпілотних систем, координація допомоги та обмін інформацією.

    Михайло Федоров очолив Міністерство оборони 14 січня 2026 року. Його призначення тоді підтримали 277 народних депутатів. До переходу в оборонне відомство він протягом кількох років відповідав за цифрову трансформацію держави, а після призначення міністром оборони мав перенести технологічний підхід у військове управління.

    У липні Федоров підтвердив, що залишає посаду. Під час формування нового Кабінету Міністрів його кандидатуру повторно не внесли, а посада керівника Міноборони залишилася вакантною. Станом на момент заяви Рютте офіційного рішення Верховної Ради про призначення постійного наступника Федорова ще не було оприлюднено.

    Саме тому слова генсека НАТО про «послідовність» стосуються не лише персоналії майбутнього міністра. Йдеться про збереження темпу реформ і військових операцій у момент, коли Україна одночасно протистоїть російському наступу, нарощує власне виробництво зброї та намагається переконати союзників у необхідності довгострокової підтримки.

    Рютте побачив покращення на фронті

    Коментуючи ситуацію на полі бою, Марк Рютте заявив, що українські військові нині діють значно краще, ніж на початку року. За його оцінкою, російські війська продовжують просування, але роблять це дуже повільно, тоді як українським силам вдалося провести контратаки на окремих напрямках.

    Генсек НАТО не назвав конкретних ділянок фронту та не розкрив деталей операцій. Тому його слова слід сприймати як загальну політичну й військову оцінку, а не як офіційне повідомлення про масштабний контрнаступ.

    Водночас ця заява має важливий сигнал для союзників: попри складну ситуацію, Україна зберігає здатність не лише оборонятися, а й проводити локальні наступальні дії. Рютте наголосив, що російська армія не змогла досягти швидкого прориву, хоча продовжує витрачати величезні людські та матеріальні ресурси.

    Окремо глава НАТО відзначив спроможність України завдавати ударів на значній відстані від лінії фронту. За його словами, українські сили уражають об’єкти російської енергетичної інфраструктури та промислової бази, послаблюючи можливості Москви фінансувати й забезпечувати війну.

    Такі операції останніми місяцями стали одним із ключових елементів української стратегії. Їхня мета полягає у зниженні спроможності Росії виробляти озброєння, ремонтувати військову техніку, постачати пальне армії та отримувати доходи від енергетичного сектору.

    Росія втрачає до 35 тисяч військових щомісяця

    Марк Рютте також навів оцінку російських втрат. За його словами, армія РФ щомісяця втрачає від 25 тисяч до 35 тисяч військовослужбовців. Генсек НАТО назвав такі показники жахливими для самих військових та їхніх родин.

    Він звернувся до росіян, які лише розглядають можливість підписати контракт із військом, попередивши, що вони можуть опинитися серед приблизно 30 тисяч військових, яких Росія втратить цього або наступного місяця.

    При цьому Рютте не представив методологію розрахунку й не уточнив у своїй заяві, чи йдеться виключно про загиблих, чи про сукупні втрати вбитими та тяжкопораненими. В інших повідомленнях із переказом його слів ці цифри трактуються саме як загальні бойові втрати. Тому називати всі 25–35 тисяч загиблими без додаткового підтвердження було б некоректно.

    Український Генеральний штаб публікує власні щоденні оцінки втрат російських сил. Наприклад, лише за 14 липня українська сторона оцінювала втрати особового складу РФ у 1470 осіб. Ці дані є оцінками воєнного часу та не можуть бути незалежно перевірені в режимі реального часу.

    Високі втрати, за логікою Рютте, демонструють ціну надзвичайно повільного просування російської армії. Москва продовжує поповнювати підрозділи контрактниками, пропонуючи значні виплати, однак водночас змушена компенсувати постійне вибуття людей на фронті.

    Чому НАТО важлива наступність у Міноборони

    Для союзників кадрова стабільність в українському оборонному секторі важлива через велику кількість довгострокових програм. Частина з них передбачає не одноразове передавання техніки, а спільне виробництво озброєння, підготовку військових, технічне обслуговування систем та інтеграцію українських структур зі стандартами Альянсу.

    Зміна міністра сама по собі не означає припинення цих програм. Однак кожному новому керівникові необхідно швидко вибудувати робочі відносини з іноземними партнерами, військовим командуванням, українськими виробниками та парламентом.

    Саме тому Рютте не став публічно втручатися у внутрішнє кадрове рішення України, але чітко озвучив очікування НАТО: нинішній напрям має бути збережений.

    Для Альянсу значення має й те, що Україна продовжує розвивати технологічні спроможності. За час роботи Федорова у Міноборони акцент робився на цифровізації управління, застосуванні дронів, розвитку засобів перехоплення безпілотників і масштабуванні технологічних рішень. Партнери очікують, що новий міністр не відмовиться від цих напрямів і не допустить паузи в реалізації вже започаткованих проєктів.

    Відставка викликала суперечки в Україні

    Рішення не залишати Федорова на чолі Міноборони спричинило широку суспільну дискусію. Частина військових, волонтерів і представників технологічного сектору висловила занепокоєння, що кадрова зміна може загальмувати реформи й розвиток безпілотних систем.

    Водночас офіційні причини непризначення Федорова до нового складу уряду вичерпно не пояснювалися. У медіа з’являлися версії про конфлікти навколо закупівель, мобілізаційної політики та взаємин із військовим командуванням, однак значна частина цих тверджень спирається на анонімні джерела і не підтверджена офіційними документами.

    Через це позиція Рютте виглядає максимально обережною. Він не оцінював мотиви звільнення, не підтримував жодну зі сторін внутрішньої дискусії та не називав бажаного кандидата. Генсек лише відзначив роботу Федорова й висловив упевненість, що наступник продовжить обраний курс.

    Головний сигнал НАТО полягає у тому, що кадрові перестановки в Києві не повинні вплинути на здатність України вести війну, розвивати власну оборонну промисловість і координувати допомогу із союзниками. На тлі повільного російського просування, високих втрат армії РФ та українських ударів по об’єктах у російському тилу Рютте очікує не зміни стратегії, а її послідовного продовження.

  • Європа змінює курс: більшість громадян підтримала збільшення витрат на оборону

    Європа змінює курс: більшість громадян підтримала збільшення витрат на оборону

    Більшість громадян європейських країн підтримують збільшення державних витрат на оборону та виступають за закупівлю більшої кількості озброєння у європейських виробників. Про це свідчать результати нового опитування Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR), оприлюднені та наведені виданням Euractiv.

    Дослідження проводилося у травні 2026 року та охопило понад 18 тисяч респондентів із 15 країн Європи. В опитуванні взяли участь жителі Австрії, Болгарії, Данії, Естонії, Франції, Німеччини, Угорщини, Італії, Нідерландів, Польщі, Португалії, Іспанії, Швеції, Швейцарії та Великої Британії. Отримані результати свідчать про помітне зростання суспільної підтримки зміцнення обороноздатності європейських держав на тлі нестабільної міжнародної ситуації.

    Згідно з опитуванням, більшість респондентів у переважній більшості країн висловилися за збільшення оборонних бюджетів. Єдиною країною, де противників нарощування військових витрат виявилося більше, ніж прихильників, стала Італія. В усіх інших державах більшість опитаних підтримала додаткові інвестиції в армію, озброєння та оборонні програми.

    Не менш показовими виявилися результати щодо закупівлі військової техніки. Більшість європейців заявили, що їхні країни повинні купувати більше зброї саме у європейських виробників, а не за межами континенту. Такий підхід, на думку респондентів, дозволить посилити оборонну самостійність Європи та водночас підтримати розвиток власного військово-промислового комплексу. І тут Італія стала винятком серед учасників дослідження.

    Окремий блок питань стосувався ставлення до закупівлі американського озброєння. Респондентів запитали, чи повинні їхні держави купувати більше зброї у США. Серед усіх опитаних країн лише в Польщі більшість громадян підтримала таку ідею. Це особливо примітно з огляду на те, що Польща вже сьогодні є одним із лідерів НАТО та Європейського Союзу за рівнем оборонних витрат відносно валового внутрішнього продукту.

    Дослідження також показало зміну суспільних настроїв щодо ролі Сполучених Штатів у забезпеченні безпеки Європи. У всіх 15 країнах більшість опитаних заявила, що не розраховує на захист США у разі військового нападу на їхню державу. Такі результати можуть свідчити про зростання усвідомлення необхідності самостійно дбати про власну безпеку та посилювати національні оборонні можливості.

    Водночас більшість респондентів у всіх країнах, окрім Болгарії, переконані, що принаймні деякі європейські держави прийдуть їм на допомогу в разі виникнення загрози. Це свідчить про високий рівень довіри до механізмів співпраці між країнами Європи та віру в принцип взаємної підтримки.

    Попри дедалі активніші дискусії щодо посилення оборонної автономії Європейського Союзу, більшість громадян продовжує довіряти НАТО більше, ніж ідеї створення нового оборонного об’єднання виключно в межах ЄС. Лише 29% респондентів загалом назвали таку ініціативу «дуже гарною» або «досить гарною». У жодній із 15 держав ця ідея не отримала підтримки більшості населення.

    Результати опитування були оприлюднені в період активних дискусій щодо майбутнього європейської безпеки та ролі Сполучених Штатів у системі колективної оборони. На початку червня Вашингтон підтвердив намір скоротити свій внесок у модель сил НАТО. Крім того, у США заявили про необхідність формування так званого «НАТО 3.0» — моделі Альянсу, яка менше залежатиме від американської підтримки та передбачатиме більшу відповідальність європейських союзників за власну оборону.

    На цьому тлі в Європейському Союзі продовжуються дискусії про створення нових механізмів співпраці у сфері безпеки. Зокрема, єврокомісар з питань оборони та космосу Андрюс Кубілюс раніше виступив за формування Європейського оборонного союзу, який дозволив би країнам-членам ЄС координувати оборонну політику та взяти на себе більшу відповідальність за захист континенту.

    Таким чином, результати дослідження ECFR свідчать про те, що більшість європейців підтримують зміцнення оборонного потенціалу своїх країн, виступають за розвиток власної оборонної промисловості та готові до збільшення військових витрат. Водночас громадяни континенту не демонструють бажання відмовлятися від НАТО, яке й надалі залишається головним гарантом безпеки для більшості європейських держав.

  • США готують масштабне скорочення участі в НАТО

    США готують масштабне скорочення участі в НАТО

    Сполучені Штати готують масштабний перегляд своєї участі в Північноатлантичному альянсі та можуть суттєво скоротити військовий внесок у НАТО, переклавши значну частину оборонних зобов’язань у Європі на європейських союзників. Про це повідомляє німецьке видання Spiegel, посилаючись на джерела серед дипломатів і представників Альянсу, які були ознайомлені із закритими консультаціями.

    За інформацією видання, наприкінці минулого тижня представник міністра оборони США Піт Гегсет провів закритий брифінг у штаб-квартирі НАТО, під час якого союзникам офіційно представили нову концепцію участі Вашингтона в обороні Європи. Йдеться про перегляд так званої “моделі сил НАТО”, яка була сформована після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році та передбачала значне американське військове присутність у Європі.

    Згідно з озвученими планами, Сполучені Штати можуть скоротити свою участь одразу в кількох ключових компонентах військової присутності Альянсу. Зокрема, йдеться про зменшення кількості винищувачів, стратегічних бомбардувальників, військово-морських кораблів, підводних човнів, безпілотних систем і літаків-заправників, які США надають у межах колективної оборони НАТО. За даними Spiegel, внесок США у винищувальну авіацію Альянсу може бути скорочений приблизно на третину, що створює суттєві прогалини у повітряній обороні Європи.

    Крім того, американська сторона, як стверджується, розглядає можливість повної відмови від надання НАТО підводних човнів у межах цієї моделі, а також істотного скорочення участі в забезпеченні авіаносними групами та ударними безпілотними системами. Особливу стурбованість у європейських столицях викликає можливе зменшення присутності стратегічних бомбардувальників США, які відіграють ключову роль у ядерному стримуванні та демонстрації сили в межах Альянсу.

    У Брюсселі такі сигнали стали несподіваними, оскільки європейські союзники розраховували радше на поступову адаптацію ролі США в НАТО, а не на різке скорочення військової участі. За даними джерел, деякі дипломати сприйняли озвучені плани як серйозний сигнал про зміну стратегічного підходу Вашингтона до безпеки Європи.

    Окремою проблемою для Європи є те, що низка критичних спроможностей США наразі не має швидкої заміни серед європейських країн. Зокрема, більшість держав ЄС не володіють стратегічними бомбардувальниками, здатними нести ядерну зброю, а також не мають повноцінних авіаносних ударних груп, які могли б компенсувати американську присутність у разі кризових сценаріїв. Це створює потенційні “вузькі місця” в системі колективної оборони, які неможливо швидко закрити навіть за умови різкого збільшення оборонних бюджетів.

    Попри скорочення конвенційної участі, Вашингтон, за даними Spiegel, наголошує, що не планує відмовлятися від ролі гаранта ядерного стримування в Європі. Водночас США очікують, що європейські союзники значно активніше братимуть на себе відповідальність за наземну, повітряну та морську оборону континенту.

    У Вашингтоні такі зміни пояснюють трансформацією глобальної безпекової ситуації та необхідністю перерозподілу військових ресурсів у бік інших регіонів світу. Американська сторона також наголошує, що європейські країни за останні роки суттєво збільшили оборонні витрати і тепер повинні перейти від фінансового внеску до реального нарощування власних військових можливостей.

    У межах нової концепції, яку в НАТО вже неофіційно називають “НАТО 3.0”, передбачається, що європейські союзники мають у максимально короткі терміни взяти на себе майже всю конвенційну оборону континенту. У самому Альянсі ці зміни дедалі частіше описують як можливий “поворотний момент”, який може змінити баланс ролей між США та Європою в системі колективної безпеки.

    Очікується, що до початку червня європейські країни мають підготувати узгоджені пропозиції щодо того, як саме вони компенсуватимуть скорочення американської участі. Після цього Вашингтон планує представити оновлену модель розподілу оборонних зобов’язань на саміті НАТО, який має відбутися в липні в Анкарі.

    На тлі цих процесів у Європі вже посилилися дискусії щодо необхідності створення більш автономної оборонної системи та зменшення залежності від США. Європейські політики та військові експерти попереджають, що у разі реалізації американського плану Альянс може увійти в один із найбільш трансформаційних періодів за всю свою історію, оскільки фактична структура безпеки континенту буде змінена вперше з часів холодної війни.

  • США почали виведення військ з Німеччини

    США почали виведення військ з Німеччини

    Адміністрація президента США Дональда Трампа розпочала процес часткового виведення американських військ із Німеччини, що вже викликало активні дискусії серед союзників по НАТО та всередині самої США. За даними німецького видання Bild, йдеться про передислокацію близько 5 тисяч військовослужбовців, зокрема підрозділів бригади Stryker, яка базується у місті Вільзек у Баварії.

    За інформацією представника Пентагону Шона Парнелла, процес переміщення військових разом із членами їхніх родин планується завершити протягом 6–12 місяців. Водночас у відомстві наголошують, що повного закриття бази не передбачається. Після скорочення там залишиться від 5 до 8 тисяч військовослужбовців, які продовжать виконувати завдання в межах американської військової присутності в Європі.

    Загалом у Німеччині наразі дислоковано близько 40 тисяч американських військових. Найбільші контингенти розміщені на ключових військових об’єктах, зокрема на полігоні Графенвер у Баварії, де служать приблизно 16 тисяч військових США, та у Вільзеку, де базується ще близько 10 тисяч. Разом із цивільним персоналом і сім’ями військових у цьому регіоні проживає понад 30 тисяч американців, що робить присутність США важливим фактором не лише безпеки, а й економіки місцевих громад.

    Рішення про скорочення контингенту вже викликало занепокоєння серед місцевої влади. Мер Вільзека Торстен Гредлер заявив, що такий крок стане серйозним ударом для міста з населенням близько 6,5 тисячі осіб, оскільки американська військова база є одним із ключових роботодавців і джерелом доходів для регіону. Вільзек, за його словами, належить до менш економічно розвинених районів Баварії, тому будь-яке скорочення присутності США може мати відчутні соціально-економічні наслідки.

    Водночас американські джерела, на які посилається Bild, вказують, що це рішення має не лише локальний, а й стратегічний вимір. Частина аналітиків вважає, що скорочення військ у Німеччині може вплинути на баланс сил у Європі та послабити окремі елементи східного флангу НАТО. Це пов’язано з тим, що разом із підрозділами можуть бути виведені спеціалісти з бронетехніки, авіації та озброєння, які відігравали важливу роль у бойовій готовності американських сил у регіоні.

    За даними західних медіа, рішення про часткове виведення військ пов’язують із ширшими політичними процесами у відносинах між США та європейськими союзниками. Зокрема, обговорюється можливий перегляд ролі американської армії в Європі та зміщення стратегічного фокусу Вашингтона на інші регіони світу. Окремі джерела також припускають, що це рішення могло бути пов’язане з напруженістю у політичних відносинах між адміністрацією Трампа та керівництвом Німеччини, хоча офіційно це не підтверджується.

    Раніше частина республіканців у США публічно закликала Білий дім не виводити війська з Німеччини, наголошуючи на важливості американської присутності для стримування потенційних загроз у Європі. Натомість пропонувалося перекинути частину сил у інші стратегічні регіони, зокрема на Близький Схід. На думку критиків такого кроку, різке скорочення контингенту в Європі може бути сприйняте як сигнал послаблення гарантій безпеки з боку США.

    За даними Пентагону, в самому оборонному відомстві рішення також викликало неоднозначну реакцію. Частина посадовців не очікувала настільки швидкого старту процесу скорочення і вважає, що це може потребувати додаткового перегляду з огляду на поточну безпекову ситуацію в Європі. Водночас інші представники адміністрації розглядають ці дії як частину довгострокової стратегії оптимізації військової присутності США за кордоном.

    Експерти зазначають, що остаточні наслідки цього рішення залежатимуть від масштабів подальших скорочень і того, чи стане Німеччина лише першим етапом у більш широкому процесі перегляду американської військової присутності в Європі. Поки що союзники США по НАТО уважно стежать за розвитком ситуації, оцінюючи можливі ризики для безпеки регіону та майбутньої оборонної стратегії Альянсу.

  • Європа остерігається, що Росія може скористатися слабкістю НАТО у найближчі роки

    Європа остерігається, що Росія може скористатися слабкістю НАТО у найближчі роки

    У Європейському Союзі посилюються дискусії щодо можливого зростання ризиків з боку Росії у найближчі один-два роки. За оцінками частини європейських політиків і представників оборонних відомств, Кремль може сприймати цей період як потенційне «вікно можливостей» для перевірки міцності НАТО, поки США перебувають під керівництвом президента Дональда Трампа, а оборонні спроможності Європи ще не досягли повної готовності до самостійного стримування загроз. Про це повідомляє Politico із посиланням на європейських чиновників, а також матеріал Європейська правда.

    У центрі обговорень у Брюсселі та столицях країн ЄС перебуває питання, чи може Росія використати період внутрішніх трансформацій у трансатлантичних відносинах для обмеженого тестування єдності Альянсу. Йдеться не лише про класичний військовий сценарій, а й про можливі гібридні дії, які можуть бути розраховані на створення невизначеності в межах НАТО та перевірку готовності союзників застосовувати механізми колективної оборони, передбачені статтею 5 Північноатлантичного договору.

    Фінський депутат Європейського парламенту Міка Аалтола, якого цитують журналісти, заявив, що Європа може зіткнутися з потенційними загрозами значно швидше, ніж очікується офіційно. Він наголосив, що в умовах, коли трансатлантичні відносини перебувають під тиском, а Європейський Союз ще не завершив процес нарощування власної оборонної спроможності, навіть обмежені дії Росії можуть мати серйозний політичний ефект. За його словами, найнебезпечнішим сценарієм є не обов’язково масштабне вторгнення, а навмисні кроки, які створюють «сіру зону» відповідальності і змушують союзників довго погоджувати реакцію.

    У матеріалі підкреслюється, що попри такі оцінки, у більшості оборонних структур Європи зберігається обережний підхід до прогнозів. Представники НАТО та окремих держав-членів наголошують, що прямий військовий напад Росії на країну Альянсу залишається малоймовірним, зокрема через значне виснаження російських ресурсів унаслідок війни проти Україна. Водночас вони визнають, що ризики гібридних операцій, кібератак та локальних провокацій залишаються актуальними.

    Дискусія в Європі загострюється через різницю підходів між державами-членами. Країни Північної Європи та Балтії, включно з Фінляндією та Литвою, закликають до прискореного зміцнення оборонних можливостей, зокрема систем протиповітряної та протиракетної оборони, а також до збільшення запасів озброєнь. Вони вважають, що час є критичним фактором, а будь-яке зволікання може підвищити вразливість регіону.

    Натомість частина інших країн ЄС і НАТО займає більш стриману позицію, наголошуючи, що надмірне нагнітання ситуації може бути контрпродуктивним і навіть зіграти на користь Кремля. На їхню думку, публічні заяви про неминучість конфлікту можуть створювати паніку та дестабілізувати суспільства, що є однією з цілей гібридного впливу.

    Окремим фактором у цих оцінках залишається політична ситуація у Сполучених Штатах. За даними Politico, в Європі уважно стежать за риторикою адміністрації Трампа щодо НАТО, оскільки неодноразові заяви про необхідність більшої самостійності Європи у сфері безпеки змінюють довгострокове планування Альянсу. На цьому тлі у Брюсселі обговорюють сценарії, за яких Європа повинна буде швидше взяти на себе основну відповідальність за власну оборону.

    Європейський Союз уже затвердив довгострокові плани підвищення оборонної готовності, згідно з якими блок має досягти здатності до надійного стримування потенційних супротивників до 2030 року. Проте чиновники визнають, що реальний ефект від зростання оборонних бюджетів, які суттєво збільшилися після початку повномасштабної війни Росії проти України у 2022 році, стане відчутним лише поступово.

    На тлі цих процесів у Європі триває внутрішня дискусія щодо того, як балансувати між стримуванням загроз і уникненням надмірної ескалації. Частина політиків вважає, що недооцінка ризиків є небезпечною, тоді як інші попереджають про необхідність зберігати холодну оцінку ситуації, щоб не сприяти підвищенню напруги.

    Попри різницю в підходах, у ЄС визнають, що безпекове середовище в Європі залишається нестабільним, а події найближчих років можуть стати визначальними для майбутнього всієї архітектури європейської та трансатлантичної безпеки.

  • Трамп знову атакує Байдена через Україну: чому цифра $350 млрд стала новою політичною зброєю у США

    Трамп знову атакує Байдена через Україну: чому цифра $350 млрд стала новою політичною зброєю у США

    Президент США Дональд Трамп вкотре різко розкритикував свого попередника Джо Байдена за політику військової підтримки України, заявивши, що попередня адміністрація нібито передала Києву озброєння на суму близько 350 мільярдів доларів без належної компенсації. Ці слова прозвучали під час спілкування з журналістами біля Білого дому, відео якого поширили американські медіа, зокрема CBS News.

    Виступ Трампа став черговим епізодом у серії політичних заяв, які демонструють принципово інший підхід нинішньої адміністрації США до міжнародної допомоги, зокрема у контексті війни Росії проти України. Президент США наголосив, що більше не підтримує практику безкоштовного надання військової допомоги союзникам і вважає, що така політика шкодить національним інтересам країни.

    За словами Трампа, адміністрація Байдена діяла «нерозумно», передаючи значні обсяги військових ресурсів без отримання фінансової компенсації. Він також підкреслив, що його команда змінила підхід: відтепер союзники повинні оплачувати американську зброю та оборонні послуги.

    Водночас ця риторика викликає дискусії серед експертів, адже офіційні дані щодо обсягів допомоги Україні значно відрізняються від озвучених цифр. Згідно з відкритими звітами уряду США та Конгресу, загальний обсяг підтримки України з 2022 року включає не лише військову, а й фінансову, гуманітарну допомогу та кошти на відновлення, і його оцінки суттєво нижчі за заявлені Трампом 350 мільярдів доларів. Аналітики наголошують, що частина цих коштів фактично витрачається всередині США — на виробництво озброєння, підтримку оборонної промисловості та модернізацію армії.

    Однак політичне значення заяви Трампа виходить далеко за межі точності цифр. Вона відображає глибший конфлікт у американській політиці щодо ролі США у світі та підтримки союзників. Республіканська частина політикуму дедалі частіше виступає за скорочення безоплатної допомоги іншим країнам і переорієнтацію ресурсів на внутрішні потреби.

    Заяви Трампа пролунали на тлі загострення міжнародної ситуації, зокрема через конфлікт на Близькому Сході та зростання напруженості навколо Ірану. У цьому контексті президент США також прокоментував стан американських військових запасів, запевнивши, що країна не відчуває дефіциту озброєння, попри активне використання ресурсів у різних регіонах світу.

    «У нас більше зброї, ніж будь-коли», — заявив він, намагаючись розвіяти побоювання щодо можливого виснаження арсеналів. Ця теза важлива з огляду на дискусії в Конгресі США щодо подальшого фінансування оборонних програм і підтримки союзників.

    Окрему увагу Трамп приділив Європейському Союзу, який він навів як приклад «правильного» підходу. За його словами, європейські країни нині оплачують американські оборонні послуги, тоді як попередня адміністрація не вимагала подібної компенсації від України. Така позиція вписується в загальну стратегію Трампа, спрямовану на перерозподіл фінансового навантаження між США та їхніми партнерами.

    Експерти відзначають, що подібна риторика може вплинути на подальший формат підтримки України. Якщо раніше допомога надавалася переважно у вигляді грантів і безповоротних пакетів, то нині дедалі частіше обговорюються варіанти кредитування, спільних програм або комерційних контрактів.

    Для України це означає потенційну зміну умов співпраці зі США. З одного боку, підтримка може зберегтися, але з іншого — вона може стати більш прагматичною та прив’язаною до економічних інтересів обох сторін.

    Політичний контекст також відіграє ключову роль. Заяви Трампа активно використовуються у внутрішній політичній боротьбі в США, де тема допомоги Україні стала одним із маркерів розбіжностей між партіями. Демократи традиційно виступають за продовження підтримки, тоді як частина республіканців закликає до її перегляду.

    Водночас міжнародні партнери США уважно стежать за цією дискусією. Для європейських країн важливо розуміти, чи збережеться стратегічна роль США як гаранта безпеки, чи ж Вашингтон поступово переходитиме до більш ізоляціоністської політики.

    Загалом заява Трампа є частиною ширшого тренду, який свідчить про трансформацію глобальної політики. Питання фінансування безпеки, розподілу витрат і ролі міжнародних союзів стають дедалі більш актуальними на тлі нових геополітичних викликів.

    Для України ця ситуація створює як ризики, так і можливості. З одного боку, зміна підходів у США може ускладнити отримання допомоги, з іншого — стимулює пошук нових форматів співпраці та зміцнення власної оборонної спроможності.

    У підсумку, критика Байдена з боку Трампа є не лише політичним жестом, а й сигналом про можливі зміни у світовій системі безпеки, де економічна доцільність і прагматизм дедалі більше визначатимуть характер міжнародних відносин.

  • Трамп готує скорочення військ США в Німеччині

    Трамп готує скорочення військ США в Німеччині

    Президент Дональд Трамп заявив, що США найближчим часом можуть ухвалити рішення про скорочення свого військового контингенту в Німеччина. Про це він повідомив у власній соцмережі Truth Social, а також цю інформацію підтвердило агентство Reuters.

    За словами Трампа, адміністрація вже “вивчає і розглядає” такий крок, а остаточне рішення може бути ухвалене найближчим часом. Хоча деталей наразі не оприлюднено, сама заява викликала значний резонанс, оскільки йдеться про один із найбільших американських контингентів за межами країни.

    Німеччина протягом десятиліть залишається ключовим центром військової присутності США в Європі. Саме тут розміщені важливі бази, командні структури та логістичні вузли, які забезпечують операції як у межах НАТО, так і за його межами. Зокрема, американські сили в Німеччині відіграють важливу роль у координації дій на східному фланзі Альянсу, а також у підтримці операцій у інших регіонах.

    За даними Міністерства оборони США, станом на грудень 2025 року на закордонних базах США в Європі перебувало понад 68 тисяч військовослужбовців. Із них приблизно 36 400 дислоковані саме в Німеччині, що становить більше половини всього американського контингенту на континенті.

    Заява Трампа пролунала на тлі загострення відносин із канцлером Німеччини Фрідріх Мерц. Раніше Мерц розкритикував політику Вашингтона щодо Іран, заявивши про відсутність чіткої стратегії та звинувативши іранське керівництво в приниженні США під час переговорів. У відповідь Трамп різко розкритикував німецького лідера, заявивши, що той “не має уявлення, про що говорить”, і натякнув, що позиція Берліна може сприяти отриманню Іраном ядерної зброї.

    Цей обмін заявами став частиною ширшої напруженості між США та окремими європейськими союзниками. Адміністрація Трампа неодноразово дорікала країнам-членам НАТО за недостатню підтримку у протистоянні з Іраном, зокрема за небажання активніше долучатися до військових операцій або надавати військово-морські сили.

    На цьому тлі можливе скорочення військ у Німеччині може мати не лише військовий, а й політичний характер. Експерти припускають, що такий крок може бути сигналом союзникам щодо необхідності більш активної участі у спільній безпековій політиці та збільшення оборонних витрат.

    Ідея скорочення американської присутності в Німеччині вже порушувалася під час попереднього президентства Трампа. Тоді йшлося про передислокацію частини військ до інших країн Європи, зокрема ближче до східного флангу НАТО, однак ці плани не були повністю реалізовані.

    Аналітики вважають, що нинішня ініціатива може мати кілька сценаріїв — від часткового скорочення до перегляду формату присутності США в Європі. У будь-якому випадку рішення, якщо воно буде ухвалене, здатне вплинути на баланс сил у регіоні, трансатлантичні відносини та загальну архітектуру безпеки.

    Очікується, що найближчими тижнями Вашингтон визначиться зі своїми подальшими кроками, які уважно відстежуватимуть як у Європі, так і серед партнерів США по всьому світу.

  • ЄС представив новий «четвертий стовп» гарантій безпеки для України

    ЄС представив новий «четвертий стовп» гарантій безпеки для України

    Під час засідання Ради ЄС у закордонних справах у Люксембурзі 21 квітня верховна представниця Європейського Союзу із закордонних справ Кая Каллас представила новий елемент у структурі майбутніх гарантій безпеки для України — так званий «четвертий стовп». За підсумками зустрічі міністрів закордонних справ країн ЄС, ініціатива отримала широку політичну підтримку та буде розвиватися далі.

    За словами Каллас, новий компонент не дублює вже існуючі напрями допомоги, а доповнює їх, формуючи більш системний підхід до довгострокової безпеки України. Він зосереджений на реформуванні оборонного сектору, протидії гібридним і кіберзагрозам, а також на посиленні соціальної підтримки ветеранів.

    «Сьогодні була широка підтримка для просування “четвертого стовпа” європейських гарантій безпеки», — заявила Каллас, наголосивши, що йдеться про довгострокову трансформацію сектору безпеки, а не лише про військову допомогу.

    Новий «четвертий стовп» доповнює вже наявну архітектуру підтримки України, яка складається з трьох основних напрямів:

    Перший — військова підтримка, що включає постачання озброєння та підготовку українських військових у межах місії EUMAM. Ця програма є ключовим інструментом ЄС у підготовці особового складу Збройних сил України.

    Другий — цивільна безпекова підтримка, яка охоплює навчання поліцейських, прикордонників та інших правоохоронних органів. Цей напрям спрямований на стабілізацію внутрішньої безпеки та зміцнення державних інституцій.

    Третій — оборонно-промислова співпраця, яка передбачає розвиток спільного виробництва озброєнь, інтеграцію українського оборонного сектору до європейських ланцюгів постачання та модернізацію виробничих потужностей.

    Новий компонент фактично розширює фокус ЄС із суто військової допомоги до більш комплексного підходу, який охоплює інституційні, технологічні та соціальні аспекти безпеки.

    Одним із ключових елементів стане посилення захисту від гібридних загроз. Йдеться про кібератаки, інформаційні операції та спроби впливу на критичну інфраструктуру. У Брюсселі визнають, що сучасні конфлікти дедалі більше виходять за межі традиційного поля бою, тому Україні потрібні системні інструменти цифрового та інформаційного захисту.

    Окремо в рамках нового «стовпа» планується розвиток кібербезпекових можливостей України, включно з обміном технологіями, навчанням фахівців і посиленням захисту державних цифрових систем.

    Ще один важливий напрям — підтримка ветеранів. Йдеться про розширення програм реабілітації, соціальної адаптації та інтеграції військових у цивільне життя. У ЄС наголошують, що цей аспект є критично важливим для довгострокової стабільності держави.

    Європейський Союз уже працює над практичною реалізацією безпекових ініціатив. Раніше повідомлялося про плани створення двох військових тренувальних центрів на території України, які мають посилити підготовку військових безпосередньо в країні, без необхідності відправлення за кордон.

    Крім того, ЄС продовжує розширювати оборонно-промислову співпрацю з Україною, зокрема через спільні проєкти у виробництві озброєння та модернізації техніки.

    Ініціатива «четвертого стовпа» є частиною ширшої стратегії ЄС щодо довгострокових гарантій безпеки для України, яка формується паралельно з обговоренням майбутніх форматів європейської оборонної політики.

    Президент України Володимир Зеленський раніше наголошував, що будь-які гарантії безпеки мають бути пов’язані з процесом європейської інтеграції та містити чіткі політичні орієнтири, зокрема щодо членства України в ЄС.

    ЄС поступово переходить від моделі короткострокової військової допомоги до більш структурованої системи довгострокових гарантій безпеки. Запровадження «четвертого стовпа» свідчить про намір Брюсселя не лише підтримувати Україну під час війни, а й формувати основу для її післявоєнної безпеки та стійкості.

    Рішення міністрів закордонних справ ЄС про подальше просування ініціативи відкриває шлях до деталізації нового механізму, який має стати частиною майбутньої архітектури європейської безпеки.

  • США затримують постачання зброї до Європи через дефіцит запасів

    США затримують постачання зброї до Європи через дефіцит запасів

    Сполучені Штати повідомили низці європейських партнерів про можливі затримки у постачанні раніше законтрактованих видів озброєння. Причиною називається зростаюче навантаження на американські військові запаси через триваючі збройні конфлікти, зокрема війну з Іраном. Про це повідомляє Reuters із посиланням на поінформовані джерела.

    За даними агентства, йдеться про поставки в межах програми Foreign Military Sales (FMS) — механізму, через який США продають озброєння та військову техніку союзникам. Частину цих постачань уже було законтрактовано, однак американська сторона попередила, що строки їх виконання можуть бути переглянуті або перенесені на пізніші періоди.

    Затримки потенційно можуть торкнутися кількох європейських країн, зокрема в Балтійському регіоні та Скандинавії. Водночас офіційно назви держав не розкриваються, оскільки, як зазначають джерела, частина з них має спільний кордон із Росією, а графіки постачання озброєнь вважаються чутливою оборонною інформацією.

    Як зазначає Reuters, американські запаси озброєння зазнали значного навантаження на тлі одразу кількох кризових напрямків. Йдеться про військову підтримку України після вторгнення Росії, операції Ізраїлю в секторі Гази, а також нинішню ескалацію з Іраном. Сукупність цих факторів, за оцінками джерел агентства, призвела до дефіциту окремих видів озброєнь та боєприпасів на мільярди доларів.

    Серед найбільш критично навантажених позицій називаються артилерійські системи, боєприпаси та протитанкові ракети. Окрему увагу у звітах приділено ракетам-перехоплювачам PAC-3 Patriot, які активно використовуються для захисту від балістичних загроз. Саме ці системи, як підкреслюється, відіграють ключову роль не лише у регіональних конфліктах, але й у захисті критичної інфраструктури союзників США.

    Європейські чиновники, за інформацією Reuters, висловлюють занепокоєння через можливі затримки поставок, оскільки це може вплинути на оборонні плани та загальний рівень безпеки в регіоні. Частина країн, як зазначається, дедалі активніше розглядає альтернативні варіанти закупівель, зокрема у європейських виробників озброєнь, аби зменшити залежність від американських поставок.

    Окремо у матеріалі згадується позиція американської сторони щодо європейського оборонного ринку. Державний департамент США раніше заявляв, що будь-які рішення, які обмежують участь американських компаній у тендерах на закупівлю озброєнь у Європі, можуть бути сприйняті у Вашингтоні негативно. Це додає додаткової напруги до дискусії про баланс між підтримкою союзників і збереженням власних оборонних резервів США.

    На тлі цих процесів аналітики відзначають, що ситуація демонструє зростаючу конкуренцію за військові ресурси та складність одночасного забезпечення кількох великих театрів безпеки для США та їхніх партнерів.

    Таким чином, затримки постачань озброєння стають черговим сигналом про те, що глобальні конфлікти дедалі більше впливають на логістику та оборонні можливості навіть провідних світових держав.