Golosnovinua.com

Позначка: оборонна промисловість України

  • Україна вперше представила «Лютий» із ракетами «повітря-поверхня»: дрон перетворюють на багаторазову ударну платформу

    Україна вперше представила «Лютий» із ракетами «повітря-поверхня»: дрон перетворюють на багаторазову ударну платформу

    Український далекобійний безпілотник An-196 «Лютий», який уже став одним із символів глибоких ударів по військових об’єктах Росії, отримав нову модифікацію. На міжнародному авіасалоні Farnborough International Airshow 2026 у Великій Британії вперше продемонстрували варіант дрона, оснащений чотирма ракетами класу «повітря-поверхня». Якщо заявлені характеристики підтвердяться, модернізація означатиме принципово новий етап розвитку українських ударних безпілотників – від одноразових дронів-камікадзе до багаторазових носіїв високоточної зброї.

    Про нову конфігурацію повідомило спеціалізоване українське видання «Оборонка», журналісти якого працюють безпосередньо на авіасалоні у Фарнборо. Саме там на стенді української оборонної промисловості було представлено модернізований «Лютий» із чотирма компактними ракетами, закріпленими під крилами безпілотника.

    За попередніми характеристиками, представлені ракети здатні уражати цілі на відстані до 200 кілометрів, а їхня максимальна швидкість становить близько 500 км/год. Такі показники дозволяють безпілотнику запускати озброєння, не входячи безпосередньо в зону найщільнішої протиповітряної оборони противника.

    Від дрона-камікадзе до носія ракет

    До цього часу «Лютий» був відомий насамперед як далекобійний ударний безпілотник одноразового застосування. Його використовували для атак по військових аеродромах, складах боєприпасів, паливній інфраструктурі, об’єктах оборонної промисловості та інших стратегічних цілях далеко в тилу Росії.

    Нова конфігурація свідчить про зміну концепції застосування. Замість того щоб знищувати ціль разом із самим безпілотником, модернізований «Лютий» може запускати ракети по визначених об’єктах і, за наявності відповідних умов, повертатися на базу для повторного використання. Саме тому експерти вже називають його багаторазовою ударною платформою.

    Такий підхід значно підвищує економічну ефективність застосування безпілотника. Якщо раніше кожен удар вимагав втрати самого дрона, то тепер основним витратним елементом можуть стати лише ракети.

    Які можливості має «Лютий»

    За відкритими даними, дальність польоту An-196 «Лютий» становить приблизно 1400 кілометрів, а максимальна маса бойової частини сягає 75 кілограмів. Саме завдяки такій дальності дрон неодноразово використовувався для ударів по військових об’єктах далеко за лінією фронту.

    У поєднанні з новими ракетами потенційний радіус ураження цілей може істотно збільшитися. Теоретично це дозволяє безпілотнику виконувати запуск озброєння ще до входження в райони, прикриті сучасними системами ППО.

    Водночас варто зазначити, що інформація про технічні характеристики ракет поки базується лише на матеріалах, представлених на виставці. Українська сторона не оприлюднювала офіційних технічних паспортів чи результатів випробувань нової системи.

    Чому презентація відбулася саме у Фарнборо

    Farnborough International Airshow є одним із найавторитетніших світових майданчиків для демонстрації авіаційних і оборонних технологій. Саме тут провідні виробники представляють нові літаки, безпілотники, ракети та інші сучасні системи озброєння.

    Цьогоріч значна частина програми авіасалону присвячена саме безпілотним системам і засобам боротьби з ними. Досвід війни в Україні став одним із ключових факторів, який визначає тенденції розвитку світової оборонної промисловості. На виставці обговорюються нові концепції застосування дронів, високоточних боєприпасів та систем протидії масованим атакам безпілотників.

    Українські дрони задають новий тренд

    Війна в Україні суттєво змінила підхід до розвитку безпілотної авіації. Якщо ще кілька років тому основний акцент робився на розвідувальних системах, то нині дедалі більше уваги приділяється ударним платформам великої дальності та багаторазовим безпілотникам.

    Саме українські розробки стали одним із каталізаторів цих змін. На тлі зростання ролі дронів навіть найбільші світові оборонні компанії представляють нові системи боротьби з безпілотниками, а виробники активно працюють над створенням швидкісних перехоплювачів і дешевших засобів протидії масованим атакам.

    Досвід бойового застосування

    Назва «Лютий» уже неодноразово фігурувала у повідомленнях про удари по російській військовій інфраструктурі. Українські офіційні особи традиційно не розкривають деталей операцій, однак саме цей тип безпілотників неодноразово пов’язували з атаками на авіабази, нафтобази, склади боєприпасів і підприємства оборонно-промислового комплексу Росії.

    Наприкінці 2025 року Сили оборони повідомляли про масштабні удари по десятках військових об’єктів на тимчасово окупованих територіях і в глибині території РФ. Тоді серед українських ударних систем називали безпілотники «Фламінго», «Барс» та «Лютий».

    Яке значення має нова модифікація

    Поява ракетного варіанта «Лютого» може означати появу в українському арсеналі нового класу озброєння — безпілотних носіїв високоточної керованої зброї. Такий підхід дозволяє поєднати велику дальність польоту, відносно низьку вартість експлуатації та можливість багаторазового використання платформи.

    Водночас поки невідомо, чи йдеться про серійний зразок, який уже перебуває на озброєнні Сил оборони України, чи лише про перспективну розробку, представлену для демонстрації потенційним партнерам. Українська влада традиційно не розкриває деталей щодо новітніх ударних систем до їх активного бойового застосування.

    Однак сам факт публічної демонстрації такого безпілотника на одному з найпрестижніших оборонних форумів світу свідчить про стрімкий розвиток української військової промисловості. Якщо заявлені характеристики підтвердяться під час експлуатації, модернізований «Лютий» може стати одним із найнебезпечніших далекобійних безпілотних комплексів українського виробництва та ще одним прикладом того, як війна стимулює створення принципово нових рішень у сфері сучасного озброєння.

  • Камери для дронів під обстрілами: як Україна намагається відмовитись від китайських компонентів

    Камери для дронів під обстрілами: як Україна намагається відмовитись від китайських компонентів

    Українські дрони дедалі частіше отримують власні “очі” — спеціалізовані камери, без яких сучасна війна з використанням безпілотників фактично неможлива. Саме камери є одним із найкритичніших компонентів FPV-дронів, розвідувальних БПЛА, наземних роботизованих комплексів і дронів-перехоплювачів, адже саме вони забезпечують навігацію, прицілювання та ураження цілей.

    Сьогодні потреби Сил оборони України в такій техніці зросли до сотень тисяч одиниць щомісяця, а в окремих сегментах — зокрема тепловізійних систем — попит стабільно перевищує пропозицію. За оцінками учасників ринку, держава планує закуповувати мільйони FPV-дронів щороку, і кожен із них потребує щонайменше однієї камери, а іноді й кількох — залежно від задачі.

    До початку масштабного розвитку власного виробництва більшість українських компаній закуповували камери за кордоном, насамперед у Китаї. Причина проста — нижча ціна та масове виробництво. За словами представників індустрії, китайські модулі можуть бути у 4–5 разів дешевшими за західні аналоги, що критично важливо для масового виробництва FPV-систем.

    Втім така залежність від імпорту створює стратегічні ризики. Китай уже неодноразово обмежував експорт дронів та комплектуючих, а ринок при цьому залишається нестабільним через високий попит і дефіцит, особливо у сегменті тепловізійних камер. Додатковою проблемою є логістика, експортні обмеження та тривалі терміни постачання.

    Ще один фактор — якість і адаптація до бойових умов. Цивільні імпортні камери не завжди витримують екстремальні навантаження, вплив вибухових хвиль, різкі перепади температур і потреби сучасного поля бою. Саме це стало одним із головних стимулів для розвитку власних розробок в Україні.

    На цьому тлі в країні сформувався новий технологічний сегмент оборонної промисловості — виробництво спеціалізованих камер для дронів. Серед ключових гравців — Brave1, а також компанії Odd Systems, Seek UAV та “ОКО Камера”, які розробляють як оптичні, так і тепловізійні рішення для фронту.

    Камера для дрона — це складна система, що включає оптичний об’єктив, матрицю (сенсор), відеопроцесор, плату керування та програмне забезпечення. Саме софт відіграє критичну роль, адже відповідає за калібрування, обробку зображення, налаштування фокусу, режимів роботи та інтеграцію з різними платформами — від FPV-дронів до наземних роботизованих систем.

    Українські виробники наголошують, що ключовим викликом є не лише складання камер, а повноцінна розробка — від схемотехніки до алгоритмів обробки зображення. Саме це відрізняє “збірку з готових модулів” від справжнього технологічного виробництва з високою доданою вартістю.

    Водночас український IT-сектор дозволив швидко розвинути програмну частину продукту — алгоритми обробки сигналу, стабілізації, постобробки зображення та інтеграції з різними системами управління дронами. Найбільший дефіцит при цьому залишається у сфері hardware-інженерії — фахівців з оптики, мікроелектроніки та FPGA-розробки.

    Попри це, українські компанії вже створили лінійку камер, які здатні працювати в умовах бойових дій, перемикатися між денним і тепловізійним режимами, витримувати складні погодні умови та інтегруватися з різними типами дронів. Частина моделей уже використовується на FPV-дронах, розвідниках і перехоплювачах.

    Водночас повної технологічної незалежності поки немає. Значна частина критичних компонентів — сенсори, лінзи та мікрочипи — досі імпортуються з-за кордону, переважно з Китаю. Українські виробники вже локалізували окремі елементи, зокрема корпуси та частину електроніки, а також частково переходять на європейських постачальників, хоча ті часто програють у ціні та масштабах виробництва.

    За оцінками індустрії, понад половина доданої вартості сучасної камери вже формується в Україні — за рахунок інженерної роботи, програмного забезпечення та інтеграції. Водночас фізичні компоненти залишаються вузьким місцем через обмежену глобальну пропозицію та високу вартість виробництва.

    Деякі компанії вже оголосили про плани масштабнішої локалізації. Зокрема, розглядається запуск виробництва тепловізійних сенсорів та оптичних лінз, що могло б суттєво зменшити залежність від імпорту. Однак такі проєкти потребують мільярдних інвестицій і тривалого циклу реалізації.

    Головними бар’єрами розвитку залишаються фінансування, відсутність довгострокових державних контрактів та складність регуляторних процедур. Крім того, чинна система оподаткування часто створює нерівні умови між українськими та імпортними компонентами, що впливає на конкурентоспроможність вітчизняних рішень.

    Попри це, ринок продовжує активно розвиватися. Виробники впевнені, що саме бойовий досвід України створює унікальну можливість для формування нової технологічної галузі, яка в перспективі може вийти на глобальний ринок військових сенсорних систем.

    У підсумку, українські “очі для дронів” уже перестали бути лише імпортною технологією — вони поступово перетворюються на самостійний сегмент оборонної індустрії, який поєднує бойовий досвід, інженерію та високі технології, але все ще залежить від глобальних ланцюгів постачання.

  • Українські дрони проти іранських БПЛА: компанія «Дикі Шершні» відреагувала на чутки про експорт

    Українські дрони проти іранських БПЛА: компанія «Дикі Шершні» відреагувала на чутки про експорт

    Українська miltech-компанія «Дикі Шершні», яка розробляє дрони-перехоплювачі для боротьби з російськими безпілотниками, заявила, що не веде переговорів про експорт своїх розробок до країн Перської затоки.

    Заява пролунала після того, як у західних медіа з’явилася інформація про можливу зацікавленість найбільшої нафтової компанії світу Saudi Aramco в українських технологіях перехоплення дронів. За даними журналістів, мова могла йти про використання українських безпілотників для захисту нафтової інфраструктури Саудівської Аравії від атак іранських БПЛА.

    У «Диких Шершнях» заявили, що подібні повідомлення не відповідають дійсності. Компанія підкреслює, що наразі не веде жодних комерційних переговорів із державами або компаніями регіону Перської затоки.

    Водночас виробник визнає: інтерес до українських дронів на міжнародному ринку дійсно існує. До компанії регулярно звертаються представники різних держав — як із Близького Сходу, так і з країн Європейського Союзу. Йдеться передусім про технології перехоплення безпілотників, які Україна активно розвиває під час війни.

    Попри це, пріоритетом для компанії залишається забезпечення українських сил оборони. У «Диких Шершнях» наголошують, що основні ресурси спрямовані на співпрацю із Збройними силами України, Національною гвардією, Службою безпеки України та Головним управлінням розвідки.

    Представники компанії також звертають увагу на те, що питання експорту подібних технологій регулюється державою. Наразі Україна лише формує правила міжнародного постачання військових технологій, тому будь-які контракти на зовнішні ринки можливі лише після відповідних дозволів.

    Водночас у компанії не приховують, що в майбутньому планують працювати на глобальному ринку оборонних технологій. Але це, за їхніми словами, стане можливим лише після того, як будуть повністю закриті потреби української армії.

    «Дикі Шершні» — одна з найвідоміших українських команд розробників бойових FPV-дронів. Серед їхніх розробок — дрон-перехоплювач STING, створений спеціально для знищення ворожих безпілотників, зокрема іранських дронів Shahed, які Росія регулярно застосовує під час масованих атак на українські міста та енергетичну інфраструктуру.

    Завдяки таким системам Україна поступово формує новий сегмент оборонної індустрії — технології боротьби з дронами, попит на які зростає у світі разом із поширенням безпілотної війни.