Позначка: Офіс Президента

  • Кремль пропонує Зеленському зателефонувати Путіну: в ОП розкрили можливу пастку Москви

    Кремль пропонує Зеленському зателефонувати Путіну: в ОП розкрили можливу пастку Москви

    В Офісі президента України відреагували на заяви Кремля щодо можливої телефонної розмови Володимира Зеленського з російським лідером Володимиром Путіним. У Києві вважають, що Москва намагається підмінити повноцінні переговори на найвищому рівні телефонними контактами, які навряд чи дозволять досягти реальних домовленостей про завершення війни.

    Про це 30 жовтня заявив радник президента України з комунікацій Дмитро Литвин.

    За його словами, російська сторона вже не вперше порушує тему телефонної розмови між президентами або пропонує українському лідеру приїхати до Москви.

    В Офісі президента вбачають у таких ініціативах спробу уникнути організації тристоронньої зустрічі на рівні лідерів України, США та Росії.

    Литвин наголосив, що ключові питання завершення війни потребують безпосереднього обговорення між керівниками держав. Ідеться не лише про обмін позиціями, а й про досягнення конкретних домовленостей та визначення механізмів їх виконання.

    На думку представника ОП, телефонна розмова не може повноцінно замінити такий переговорний процес.

    «Логічно, що ключові питання треба вирішувати на рівні лідерів, але це саме зустріч і відповідні розмова, домовленість та гарантії, що очевидно складно реалізувати, коли це просто дзвінок», — пояснив Литвин.

    Приводом для його коментаря стали заяви речника Кремля Дмитра Пєскова щодо готовності Путіна до телефонних контактів із західними політиками.

    30 жовтня Пєсков повідомив, що російський лідер нібито відкритий до діалогу з президентом Франції Еммануелем Макроном та канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцом.

    Водночас, коли журналісти запитали, чи відповість Путін на дзвінок Володимира Зеленського, речник Кремля ухилився від прямої відповіді.

    Замість підтвердження готовності до контакту він зауважив, що український президент поки не телефонував російському лідеру.

    Таким чином, Кремль публічно не відкинув можливості телефонної розмови, але й не запропонував конкретних умов для її проведення.

    Напередодні помічник Путіна Юрій Ушаков також заявляв, що іноземні лідери можуть розраховувати на телефонний контакт із російським президентом за власною ініціативою.

    Ці заяви пролунали після розмови Путіна з президентом Фінляндії Александром Стуббом та прем’єр-міністром Норвегії Йонасом Гаром Стьоре, яка відбулася 27 жовтня.

    Під час контакту європейські політики обговорювали можливості зниження напруженості та кроки до завершення війни Росії проти України.

    Зокрема, увагу приділили безпековій ситуації та необхідності припинення атак на українську енергетичну інфраструктуру.

    Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга згодом підтвердив, що телефонні контакти європейських лідерів із Кремлем були узгоджені з українською стороною.

    Водночас ці переговори викликали різні оцінки серед європейських союзників Києва.

    Частина політиків вважає, що пряме спілкування з Путіним може бути корисним для дипломатичних зусиль, тоді як інші сумніваються в результативності таких контактів без конкретних зобов’язань Росії.

    На цьому тлі питання формату можливих мирних переговорів набуло особливого значення.

    Раніше представники Москви заявляли про готовність обговорювати завершення війни за участю України та Сполучених Штатів.

    Однак в українській владі наголошують, що переговори повинні мати чітку мету, а їхнім результатом мають стати конкретні домовленості та гарантії безпеки.

    Особиста зустріч лідерів, на думку Києва, дозволила б безпосередньо обговорити найскладніші питання, які неможливо вирішити лише дипломатичними заявами чи телефонними консультаціями.

    Зокрема, йдеться про припинення бойових дій, контроль за виконанням потенційних домовленостей, гарантії безпеки для України та механізми запобігання новій російській агресії.

    При цьому в Офісі президента не повідомили про остаточне рішення Володимира Зеленського щодо можливості телефонного контакту з Путіним.

    Коментар Дмитра Литвина стосувався передусім ефективності такого формату та необхідності повноцінних переговорів на найвищому рівні.

    Отже, Київ не розглядає звичайну телефонну розмову як достатній інструмент для досягнення домовленостей про завершення війни. В Офісі президента переконані, що вирішальні питання мають обговорюватися під час особистої зустрічі лідерів за участю України, США та Росії.

    Поки що конкретної дати такої зустрічі не оголошено, а заяви Кремля щодо можливого контакту Зеленського й Путіна залишаються на рівні публічних коментарів.

  • Василь Малюк відмовився від пропозиції Зеленського очолити КМВА

    Василь Малюк відмовився від пропозиції Зеленського очолити КМВА

    Володимир Зеленський запропонував колишньому голові СБУ Василю Малюку очолити Київську міську військову адміністрацію, однак той відмовився. Про це повідомило джерело, знайоме з перебігом зустрічі президента щодо захисту критичної інфраструктури та підготовки столиці до зими.

    Пропозиція пролунала на тлі проблем з енергопостачанням Києва та критики Зеленського на адресу міської влади. 13 жовтня президент заявив, що столиця виконує план стійкості гірше, ніж прифронтові та прикордонні регіони. Після нічного балістичного удару 14 жовтня в п’яти районах Києва запровадили аварійні відключення світла, а графіки стабілізаційних відключень тимчасово не діяли.

    Посада начальника КМВА залишається вакантною з липня, коли Зеленський звільнив Тимура Ткаченка. Наразі обов’язки керівника виконує його перший заступник Андрій Ткачов. Хто може обійняти цю посаду після відмови Малюка, поки невідомо.

    Пошук нового керівника військової адміністрації відбувається на тлі конфлікту між центральною владою та мером Києва Віталієм Кличком. 14 жовтня він виступив у Верховній Раді, відкинув звинувачення у провалі підготовки міста до зими та заявив про спроби знищити місцеве самоврядування. Напередодні, 13 жовтня, мер також опублікував заяву про безпідставні звинувачення у зриві опалювального сезону та наголосив, що не відповідає за інтенсивність російських обстрілів, руйнування системи електропостачання та протиповітряну оборону. Під час виступу в парламенті Кличко також порушив питання захисту енергетичних об’єктів столиці від російських атак.

    Малюк очолював СБУ з липня 2022 року до січня 2026-го. За його керівництва служба провела операції проти Кримського мосту та російської стратегічної авіації, зокрема операцію «Павутина». Після відставки він залишився в системі спецслужби й зосередився на асиметричних операціях проти Росії.

    Відмова Малюка звужує коло швидких силових рішень для Банкової. Залучення людини з репутацією оперативника та досвідом захисту критичних об’єктів виглядало логічним на тлі відставання Києва за планом стійкості та ударів, що продовжуються, по генерації та підстанціям. Проте генерал, зважаючи на все, вважав за краще залишитися в контурі асиметричних операцій, а не брати на себе комунальну і адміністративну вертикаль з повноваженнями, що перетинаються, і публічним конфліктом з мером. Хто саме тепер розглядається на посаду голови КДВА офіційно не оголошено.

    Призначення Малюка могло б привести до керівництва КМВА людину з досвідом у сфері безпеки та захисту критичних об’єктів. Однак після його відмови питання про те, хто очолить військову адміністрацію столиці, залишається відкритим.

  • Розкрадання мільйонів в Укрзалізниці: як ексрадник Офісу Президента уникнув в’язниці

    Розкрадання мільйонів в Укрзалізниці: як ексрадник Офісу Президента уникнув в’язниці

    Колишній радник Офісу президента України та високопосадовець Служби безпеки Артем Шило, якого обвинувачували в організації корупційної схеми на закупівлях «Укрзалізниці», не відбуватиме призначене судом восьмирічне ув’язнення за умови виконання вимог випробувального строку. 13 жовтня Вищий антикорупційний суд затвердив угоду про визнання винуватості. Натомість ексчиновник має сплатити 204 млн грн штрафу, відшкодувати частину збитків державній компанії, перерахувати кошти на підтримку українських військових та погодитися на конфіскацію активів на сотні мільйонів гривень.

    Про це повідомив Вищий антикорупційний суд. Подробиці угоди також оприлюднили Transparency International Ukraine, «Радіо Свобода» та інші українські медіа.

    Суд визнав колишнього посадовця винним в організації заволодіння майном в особливо великих розмірах та легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

    Відповідні дії кваліфікували за частиною 3 статті 27, частиною 5 статті 191 та частиною 3 статті 209 Кримінального кодексу України.

    За сукупністю злочинів Артему Шилу призначили вісім років позбавлення волі.

    Однак на підставі статті 75 Кримінального кодексу суд звільнив його від відбування покарання у вигляді ув’язнення з випробуванням на три роки.

    Вісім років ув’язнення, але без реальної в’язниці

    Затверджена угода передбачає, що Артем Шило не відбуватиме призначений строк позбавлення волі, якщо дотримуватиметься встановлених судом умов випробування.

    Протягом трьох років він повинен періодично з’являтися до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти про зміну місця проживання, роботи або навчання.

    Також йому заборонено виїжджати за межі України без погодження з відповідним органом.

    Окремо суд на три роки позбавив ексчиновника права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими або адміністративно-господарськими функціями у військових формуваннях та правоохоронних органах.

    Водночас рішення не означає повного звільнення від юридичної відповідальності. Суд установив винуватість Шила та визначив додаткові санкції.

    Штраф, компенсація та конфіскація на сотні мільйонів

    Фінансова частина угоди передбачає одразу кілька окремих зобов’язань.

    Артем Шило має сплатити штраф у розмірі 204 млн грн. За повідомленням Transparency International Ukraine, суд дозволив розстрочити його на один рік — чотирма платежами по 51 млн грн.

    Окремо колишній посадовець зобов’язався відшкодувати 60 млн грн збитків та перерахувати ще 80 млн грн благодійному фонду «Повернись живим».

    Крім цього, суд застосував спеціальну конфіскацію.

    У дохід держави мають стягнути три квартири в Києві загальною площею 388,1 квадратного метра та кошти в розмірі 325,78 млн грн.

    За даними медіа, конфіскація стосується нерухомості у столичному житловому комплексі «Новопечерські Липки».

    Таким чином, сукупний обсяг передбачених вироком штрафу, компенсації, благодійного внеску та грошової конфіскації становить близько 670 млн грн без урахування вартості квартир.

    Водночас ці суми не можна автоматично вважати вже перерахованими до бюджету чи отриманими іншими адресатами. Йдеться про зобов’язання та майнові стягнення, передбачені судовим рішенням.

    За що судили колишнього радника Офісу президента

    Кримінальне провадження стосується закупівель обладнання для «Укрзалізниці», під час яких, за матеріалами слідства, державна компанія зазнала значних збитків.

    НАБУ та Спеціалізована антикорупційна прокуратура розслідували діяльність організованої групи, яка, за версією правоохоронців, створила неформальний механізм впливу на тендери залізничної компанії.

    Слідство називало цей механізм так званим бек-офісом.

    Його учасників підозрювали у сприянні перемозі визначених постачальників, які отримували контракти на вигідних для себе умовах.

    Один з епізодів стосувався закупівлі кабельно-провідникової продукції у 2021–2022 роках.

    За матеріалами провадження, продукцію для «Укрзалізниці» закуповували за завищеними цінами, а частину одержаних коштів згодом легалізували.

    Раніше НАБУ повідомляло про збитки державній компанії на суму понад 140 млн грн у межах відповідних епізодів розслідування.

    Інший напрямок справи стосувався закупівель обладнання, під час яких правоохоронці перевіряли можливе використання службового впливу для усунення конкурентних пропозицій.

    Зокрема, за повідомленням «Радіо Свобода», у матеріалах провадження фігурував лист від СБУ щодо загроз державній безпеці, підписаний Артемом Шилом.

    Слідство вивчало роль цього документа у відхиленні більш вигідних пропозицій інших учасників закупівлі.

    Як Шило опинився у центрі розслідування

    Артем Шило раніше працював у Службі безпеки України, а також був радником Офісу президента.

    У квітні 2024 року правоохоронці повідомили про його затримання в межах корупційного провадження щодо закупівель «Укрзалізниці».

    Тоді ВАКС обрав йому запобіжний захід із можливістю внесення застави.

    Під час перших судових засідань Шило заперечував свою причетність до інкримінованих йому дій.

    Зокрема, він не погоджувався з позицією обвинувачення щодо значення підписаного ним документа, який стосувався можливих загроз державній безпеці.

    Однак згодом позиція сторін змінилася, і в межах кримінального провадження було укладено угоду про визнання винуватості.

    13 жовтня 2026 року її затвердив Вищий антикорупційний суд.

    В обмін на угоду Шило має дати показання проти інших осіб

    Окремою умовою домовленості з обвинуваченням стало зобов’язання колишнього посадовця співпрацювати зі слідством.

    Відповідно до інформації ВАКС, він повинен надати викривальні показання щодо інших осіб у цьому та пов’язаних кримінальних провадженнях.

    Це означає, що затвердження угоди з Артемом Шилом не завершує автоматично всі розслідування, пов’язані з можливими корупційними схемами на «Укрзалізниці».

    Правоохоронці продовжують роботу щодо інших фігурантів.

    Раніше в межах цієї справи суд уже затверджував інші угоди про визнання винуватості.

    Зокрема, 1 жовтня ВАКС ухвалив вирок щодо рієлтора, якого визнали винним у пособництві в легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом.

    Йому призначили п’ять років позбавлення волі, але також звільнили від відбування покарання з трирічним іспитовим строком. Крім того, він зобов’язався перерахувати 2 млн грн на допомогу Збройним силам України.

    Чи остаточне рішення ВАКС

    У Вищому антикорупційному суді зазначили, що вирок щодо ексрадника Офісу президента може бути оскаржений протягом 30 днів із дня його проголошення.

    Апеляцію можна подати до Апеляційної палати ВАКС через суд першої інстанції.

    Тому станом на 13 жовтня говорити про остаточне завершення всіх можливих судових процедур передчасно.

    Водночас уже відомо, що суд затвердив угоду, якою передбачено звільнення Артема Шила від реального відбування восьмирічного строку позбавлення волі за умови дотримання випробування.

    Таким чином, резонансна справа про корупцію на закупівлях «Укрзалізниці» завершилася для одного з її ключових фігурантів угодою зі слідством: замість перебування за ґратами — трирічний іспитовий строк, значні фінансові стягнення, конфіскація майна та обов’язок дати показання щодо інших учасників провадження.

  • Харченко не планують призначати очільницею КМВА, чутки можуть бути частиною кампанії проти Кличка

    Харченко не планують призначати очільницею КМВА, чутки можуть бути частиною кампанії проти Кличка

    Регіну Харченко, секретаря Запорізької міської ради та виконувачку обов’язків міського голови Запоріжжя, не призначатимуть начальницею Київської міської військової адміністрації. За інформацією редакції, версія про її можливий перехід до Києва не відповідає поточним планам. Поширення цих чуток може бути інформаційним вкидом, покликаним підготувати ґрунт для усунення Віталія Кличка з посади та відвернути увагу від інших рішень щодо управління столицею.

    Після звільнення Тимура Ткаченка указом президента 16 липня 2026 року Київ залишається без постійного очільника КМВА. Із 17 липня обов’язки начальника адміністрації виконує його перший заступник Андрій Ткачов. У липні публічно повідомляли про консультації в Офісі президента щодо нового призначення, однак конкретного рішення досі не оголосили.

    За час роботи Ткаченка відносини між військовою адміністрацією та мерією неодноразово загострювалися. Сторони сперечалися щодо розподілу повноважень, фінансування захисту міської інфраструктури та відновлення пошкоджених об’єктів. Після його звільнення цей конфлікт нікуди не зник. На тлі російських ударів по енергетичній і транспортній інфраструктурі міська влада готується до зими та можливих тривалих відключень електроенергії.

    На початку жовтня Кличко в інтерв’ю AFP заявив, що Київ фактично перейшов у режим виживання, і порадив жителям, які мають можливість пожити в родичів або друзів за межами столиці, розглянути варіант тимчасового виїзду. Згодом мер уточнив, що не йдеться про повну евакуацію. За його словами, місто формує запаси пального, води та продовольства, а також готує резервні системи опалення.

    Харченко продовжує працювати в Запоріжжі, яке готується до зими в умовах близькості до лінії фронту. Серед основних завдань міської влади — облаштування підземних шкіл, захист критичної інфраструктури та підготовка до можливих тривалих відключень. Публічно про плани перейти на роботу до Києва вона не заявляла. Офіційних підтверджень переговорів щодо її призначення начальницею КМВА також немає.

    Питання постійного керівника КМВА залишається частиною ширшого протистояння між центральною владою та Кличком. Мера обирають жителі міста, тоді як начальника КМВА призначає президент. Водночас військова адміністрація має власні повноваження, які перетинаються з роботою міської влади. Розбіжності щодо того, хто має ухвалювати рішення та відповідати за стан столиці, вже призводили до публічних конфліктів і суперечок навколо окремих рішень Київради.

    Поки постійного начальника КМВА не призначили, оперативною роботою адміністрації керує Ткачов. Чутки про кандидатуру Харченко з’явилися на тлі невизначеності, однак самі по собі вони не свідчать про підготовку кадрового рішення. За оцінкою джерела редакції, їх поширення може бути пов’язане зі спробою послабити позиції Кличка та переключити увагу на можливу зміну керівництва столиці. Офіційних документів, які підтверджували б цю версію, у відкритому доступі немає.

  • «Нас попередили, але не сказали як»: у Сеулі уточнили претензії до Зеленського

    «Нас попередили, але не сказали як»: у Сеулі уточнили претензії до Зеленського

    Суперечка між Києвом і Сеулом навколо передачі Південній Кореї двох полонених військових із КНДР отримала новий поворот. Адміністрація президента Південної Кореї підтвердила, що Україна ще до виступу Володимира Зеленського на Генеральній Асамблеї ООН повідомила Сеулу про можливу публічну згадку цієї історії. Водночас південнокорейська сторона стверджує, що не знала, як саме президент України сформулює заяву.

    Про це Korea JoongAng Daily повідомило з посиланням на високопоставленого представника адміністрації президента Південної Кореї.

    За його словами, українська сторона «заздалегідь повідомила» Сеулу про намір Зеленського порушити тему двох північнокорейських військовополонених і звернулася по розуміння ситуації.

    «Ми через дипломатичні канали знали про можливість того, що інформація щодо репатріації північнокорейських полонених може бути включена до виступу», — пояснив посадовець. Однак, за його словами, Південній Кореї не було зрозуміло, «як саме це питання буде сформульовано».

    Таким чином, нова заява дещо уточнює картину дипломатичної суперечки, яка виникла після виступу Зеленського на Генасамблеї ООН.

    Раніше президент Південної Кореї Лі Чже Мьон публічно заявив, що Київ порушив домовленість про конфіденційність, розповівши про передачу Сеулу двох військовослужбовців КНДР. Він назвав ситуацію «глибоко прикрою» та наголосив, що доля північнокорейських полонених є надзвичайно чутливим питанням для дипломатії, національної безпеки та ситуації на Корейському півострові.

    За версією Сеула, Південна Корея хотіла вирішити питання максимально швидко та без зайвого публічного розголосу.

    Представник адміністрації Лі Чже Мьона пояснив, що позиція уряду полягала в тихому врегулюванні ситуації, оскільки публічність могла створити додаткові політичні та безпекові ризики.

    Сеул стверджує, що сторони мали взаємне розуміння: передача двох військових повинна відбутися без публічного оголошення. Саме тому виступ Зеленського, за версією південнокорейської адміністрації, «дещо відійшов» від попереднього розуміння між сторонами.

    Але в Києві цю версію подій заперечують.

    Радник президента України з комунікацій Дмитро Литвин заявив, що домовленості, яка забороняла б українській стороні розповідати про передачу полонених, не існувало. В Офісі президента також заявили, що Україна не брала на себе зобов’язання приховувати сам факт переміщення військових КНДР до Південної Кореї.

    За інформацією РБК-Україна з посиланням на співрозмовника в Офісі президента, Київ виходить із позиції, що питання військовополонених має суспільне значення, зокрема тому, що українці мають право знати про подальшу долю людей, яких українські військові взяли в полон.

    Саме тут і виникає головна розбіжність між сторонами.

    Південна Корея говорить про домовленість щодо конфіденційності всієї операції. Українська сторона натомість стверджує, що не обіцяла приховувати сам факт передачі військових і не вважає заяву Зеленського порушенням домовленостей.

    При цьому тепер стало відомо, що Сеул усе ж був попереджений про можливу згадку цієї теми ще до виступу українського президента.

    Тобто суперечка фактично стосується не того, чи знала Південна Корея про намір Зеленського говорити про полонених, а того, наскільки детально сторони погодили межі публічного розкриття інформації.

    Сам Зеленський розповів про двох військових КНДР під час виступу на загальних дебатах 81-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку. Президент заявив, що Україна передала Південній Кореї двох північнокорейських військових, яких українські сили захопили в російській Курській області.

    Ці військовослужбовці потрапили в український полон ще у січні 2025 року.

    На той момент Київ повідомляв, що вони входили до підрозділів КНДР, які Росія залучила до бойових дій у Курській області.

    Питання їхньої подальшої долі від початку було непростим. Південна Корея вважає жителів КНДР громадянами Республіки Корея відповідно до власної конституційної системи та заявляє, що готова забезпечувати захист північнокорейцям, які добровільно хочуть переїхати на Південь.

    У липні 2026 року президенти Володимир Зеленський і Лі Чже Мьон уже обговорювали питання північнокорейських військовополонених під час двосторонньої зустрічі на полях саміту НАТО в Анкарі.

    За офіційним повідомленням адміністрації президента Південної Кореї, тоді сторони домовилися вирішувати долю полонених із повагою до їхньої власної волі, а також відповідно до міжнародного права та гуманітарних принципів.

    Саме добровільність була принциповою умовою.

    Раніше обидва полонені через інтерв’ю та передані послання висловлювали бажання переїхати до Південної Кореї. Після цього між Києвом та Сеулом тривали консультації щодо юридичної та практичної сторони їхнього переміщення.

    Ситуація має значно ширший геополітичний контекст.

    Північна Корея стала безпосереднім військовим партнером Росії у війні проти України. Пхеньян не лише передавав Москві боєприпаси та ракети, а й направив військовослужбовців до Росії, де вони брали участь у бойових діях проти українських сил.

    Саме тому історія двох полонених виходить далеко за межі звичайної процедури поводження з військовополоненими.

    Для Південної Кореї вона безпосередньо пов’язана з відносинами з Пхеньяном, безпекою Корейського півострова та внутрішньою політикою.

    «Ненька інфо» раніше детально розбирала дипломатичний конфлікт після заяви Зеленського. У матеріалі йшлося про претензії Сеула щодо конфіденційності та ризики, які південнокорейська сторона бачить у публічному обговоренні долі військових КНДР.

    Дипломатичний конфлікт навколо полонених КНДР — матеріал «Ненька інфо»

    Окремо «Ненька інфо» писала про ширший контекст відносин Києва й Сеула. Попри участь військових КНДР у війні на боці Росії, Південна Корея досі утримується від прямих поставок Україні летального озброєння та систем ППО, наголошуючи на внутрішніх правилах і збереженні переважно гуманітарної та нелетальної підтримки.

    Сеул сказав «ні» зброї для України: що стоїть за позицією Південної Кореї

    При цьому нинішня суперечка, судячи із заяв південнокорейської адміністрації, поки не повинна вплинути на допомогу Україні.

    Представник офісу президента Південної Кореї окремо заявив, що консультації щодо підтримки Києва є іншим питанням і не пов’язані безпосередньо зі скандалом навколо полонених. За його словами, допомога Україні надавалася раніше і продовжуватиметься.

    Це важливий сигнал на тлі різких публічних слів Лі Чже Мьона.

    Фактично станом на 27 вересня позиції сторін виглядають так: Сеул стверджує, що існувало взаємне розуміння про непублічний характер передачі військових, а заява Зеленського вийшла за межі цього розуміння. Київ заперечує наявність зобов’язання приховувати сам факт передачі. Водночас адміністрація президента Південної Кореї тепер підтвердила, що українська сторона попередила її заздалегідь, що тема полонених може прозвучати під час виступу Зеленського.

    Саме ця деталь робить історію значно складнішою, ніж початкові повідомлення про нібито абсолютно несподіване для Сеула розголошення.

    Наразі немає даних про розрив домовленостей щодо підтримки України або про погіршення офіційної співпраці між двома державами. Навпаки, південнокорейська сторона публічно відокремлює суперечку щодо конфіденційності від подальшої допомоги Києву.

    Водночас історія показує, наскільки чутливим для Сеула залишається будь-яке питання, пов’язане з громадянами КНДР, особливо коли воно одночасно зачіпає Пхеньян, Москву, війну проти України та внутрішню безпекову політику Південної Кореї.

  • Після місяців очікування — новий великий обмін

    Після місяців очікування — новий великий обмін

    Україна та Росія можуть уже найближчими днями провести новий масштабний обмін військовополоненими. Керівник Офісу Президента Кирило Буданов заявив, що позитивних новин щодо повернення українців із російської неволі варто очікувати «дуже швидко», а сам обмін, за його оцінкою, може відбутися вже протягом найближчого робочого тижня.

    Про це Буданов розповів у коментарі «Новини.LIVE». На запитання про перспективи наступного обміну він зазначив, що довго чекати, ймовірно, не доведеться.

    «Має бути взагалі дуже швидко, в найближчому. Я думаю, на тижні», — сказав керівник Офісу Президента.

    Таким чином, йдеться про тиждень, який починається 28 вересня. Водночас конкретної дати операції, кількості українців, яких планують повернути, а також категорій військовополонених Буданов не назвав.

    Це важливе уточнення, оскільки переговори щодо обмінів традиційно проходять у закритому режимі, а деталі часто не розголошують до моменту фактичного повернення людей. Причиною є не лише складність домовленостей із російською стороною, а й безпекові ризики для самих полонених.

    Координаційний штаб із питань поводження з військовополоненими підтверджував, що після останніх повернень робота над новими обмінами не зупинялася. Після обміну 19 серпня керівник Коордштабу та начальник ГУР Олег Іващенко заявляв, що переговорний процес продовжується, а державні структури вже працюють над наступними операціями з повернення українців.

    Саме 19 серпня відбувся один із останніх великих обмінів. За даними, наведеними в матеріалі ТСН, тоді додому повернули українських захисників, серед яких був військовослужбовець, що перебував у російській неволі ще з 2017 року.

    Незадовго після цього Буданов уже говорив, що Україна готується до ще одного масштабного повернення.

    «Ненька інфо» повідомляла, що після серпневих обмінів Буданов анонсував ще один великий етап, заявивши, що він має відбутися «дуже скоро». Тоді також ішлося про продовження звірки списків і переговорів із російською стороною.

    Читайте також: «Дуже скоро»: Україна та Росія готують новий масштабний обмін полоненими. Матеріал «Ненька інфо»

    Остання заява Буданова свідчить, що переговори могли перейти до етапу, на якому українська сторона вже очікує практичного результату. Водночас ані Офіс Президента, ані Координаційний штаб станом на ранок 27 вересня не оприлюднили списків людей, яких можуть повернути.

    Особливо чутливим залишається питання військовослужбовців, які тривалий час вважалися зниклими безвісти.

    Нещодавно стало відомо, що російська сторона підтвердила перебування у полоні ще 79 українських військових, які раніше мали статус зниклих безвісти. Ці дані були передані українській стороні у відповідь на запит щодо 1500 зниклих осіб.

    За інформацією уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця, на цьому етапі Росія лише підтвердила факт перебування цих 79 військовослужбовців у полоні. Інформації про включення саме цих людей до наступного обміну немає.

    Питання формування обмінних списків залишається одним із найскладніших. На зустрічах із родинами військовополонених представники Координаційного штабу пояснювали критерії та принципи формування запитів на обмін, а також роботу з військовими, які зникли безвісти.

    Окрема увага приділяється українцям, які перебувають у російській неволі з 2014 року та перших місяців повномасштабного вторгнення у 2022 році. Родини таких військових регулярно порушують питання їхнього пріоритетного повернення під час зустрічей із представниками держави.

    У Координаційному штабі наголошують, що переговори про обміни є постійним і складним процесом. Українська сторона звинувачує Росію у використанні теми військовополонених для інформаційного та психологічного тиску на родини. У серпні Коордштаб заявляв про активізацію російської дезінформації навколо обмінів і закликав орієнтуватися лише на офіційну інформацію.

    Це вже не перший випадок у 2026 році, коли Буданов заздалегідь повідомляє про підготовку великого обміну.

    Навесні він говорив про переговори щодо повернення українців напередодні Великодня. «Ненька інфо» тоді повідомляла, що контакти між Україною та Росією з гуманітарного питання продовжувалися, хоча процес ускладнювали юридичні та технічні процедури.

    Читайте також: Україна продовжує контакти з РФ щодо обміну полоненими, новий етап можуть провести до Великодня — Буданов. Матеріал «Ненька інфо»

    У квітні «Ненька інфо» також писала про один із найбільш резонансних обмінів року, коли в Україну повернули 193 полонених. Особливістю тієї операції було те, що частина звільнених раніше не мала належного підтвердження свого перебування у російській неволі з боку Міжнародного комітету Червоного Хреста.

    Читайте також: Повернули тих, кого «не існувало»: Україна звільнила 193 полонених, яких не визнавав Червоний Хрест. Матеріал «Ненька інфо»

    Тема повернення полонених залишається одним із небагатьох напрямів, де Київ і Москва продовжують прямі або опосередковані контакти навіть на тлі бойових дій.

    При цьому сам переговорний процес значно ширший за обміни. На початку вересня Буданов заявляв, що подальші переговори щодо війни залежатимуть передусім від ситуації на полі бою, а серед питань, які обговорюються сторонами, називав безпеку чорноморського судноплавства та можливе зменшення кількості ударів по цивільних і критичних об’єктах.

    Однак гуманітарний трек — повернення військовополонених, цивільних заручників та пошук зниклих безвісти — продовжується окремо.

    У березні цього року указом президента було створено Координаційну раду з питань захисту прав ветеранів, родин загиблих захисників, полонених і зниклих безвісти. Очолив її Кирило Буданов. Завдання структури включає, зокрема, координацію державної політики щодо полонених та підтримку їхніх родин.

    Саме тому нинішня заява керівника Офісу Президента є одним із найбільш конкретних сигналів за останні тижні щодо можливого нового повернення українців.

    Утім, до офіційного повідомлення про завершення операції говорити про точну кількість звільнених чи конкретний склад групи зарано. Буданов окреслив лише орієнтовний часовий горизонт — найближчий тиждень.

    Якщо домовленості будуть реалізовані, це стане черговим етапом великої роботи з повернення військових і цивільних громадян України, які залишаються у російській неволі. Координаційний штаб наголошує, що переговорний процес триває постійно, а його головною метою залишається повернення кожного українця додому.

  • Після Єрмака Банкова змінила правила: хто тепер входить до ближнього кола Зеленського

    Після Єрмака Банкова змінила правила: хто тепер входить до ближнього кола Зеленського

    Поїздка Володимира Зеленського до Нью-Йорка на 81-шу сесію Генеральної асамблеї ООН знову підсвітила не лише зовнішньополітичні пріоритети України, а й те, як після відходу Андрія Єрмака переформатувалося президентське оточення. У великому матеріалі «Коротко про» склад учасників візиту трактують як ознаку нової моделі: замість одного центру, який акумулював політичні, кадрові та дипломатичні важелі, навколо Зеленського працює кілька окремих фігур із власними напрямами відповідальності.

    Водночас робити остаточний висновок про «нове ближнє коло» лише зі складу однієї поїздки було б перебільшенням. Це прямо визнає і політолог Володимир Фесенко, наведений у матеріалі: делегація до Нью-Йорка була сформована під конкретні переговори на полях Генасамблеї, а не як офіційний список найвпливовіших людей Банкової.

    Проте сама структура роботи команди справді показує цікаву зміну: ключові функції дедалі більше розведені між різними посадовцями.

    Офіційні документи президента підтверджують, що до української делегації на 81-шу сесію Генасамблеї ООН увійшли, зокрема, перший заступник керівника ОП Сергій Кислиця та заступник керівника ОП Ігор Жовква. Президентське розпорядження також дозволяє главі делегації залучати до роботи інших радників та експертів.

    Паралельно в Нью-Йорку Зеленський проводив зустрічі з американськими сенаторами, Дональдом Трампом, Урсулою фон дер Ляєн, Крісталіною Георгієвою та іншими західними партнерами. Офіційно серед головних тем були санкції проти Росії, антибалістичний захист, фінансування України та можливі деескалаційні кроки.

    Саме на цьому тлі особливо помітною стала роль Давида Арахамії.

    У матеріалі «Коротко про» йому відводять функцію головного парламентського переговорника та одного з важливих каналів Банкової у Вашингтоні. Автори стверджують, що після відходу Єрмака вплив Арахамії зріс, оскільки він більше не мусить погоджувати кожен політичний крок через одного потужного керівника Офісу президента.

    Сам Арахамія офіційно залишається головою фракції «Слуга народу», тому його парламентська вага очевидна незалежно від неформальних оцінок. Але твердження про те, що саме він є «головним комунікатором» із республіканським оточенням Дональда Трампа, варто сприймати як оцінку джерел і авторів матеріалу, а не як формалізований статус.

    На «Ненька інфо» ця тема вже отримала окреме продовження. 22 вересня видання писало, що саме Арахамія, за даними джерела, міг організувати закриту зустріч Зеленського з директором ЦРУ Джоном Реткліффом через свої американські контакти. Сам факт зустрічі пізніше підтвердив Зеленський, але інформація про роль Арахамії та зміну маршруту президента походить із джерел «Ненька інфо» і офіційно не підтверджена.

    Зеленський змінив маршрут заради зустрічі з Реткліффом, яку Арахамія організував через американські та російські контакти — Ненька інфо

    Буданов — уже не «другий Єрмак»

    Окремо у матеріалі аналізується роль нинішнього керівника Офісу президента Кирила Буданова.

    Автори стверджують, що Буданов не намагається відтворювати модель тотального ручного управління, яку приписували Єрмаку. Його сфера впливу, за цією версією, значно більше зосереджена на безпеці, розвідці, переговорах та обмінах, тоді як економічні й технократичні рішення лишаються Кабміну та парламенту.

    Ця теза цікава ще й тому, що раніше в політичному середовищі обговорювали, чи не стане Буданов новим надцентром влади після Єрмака.

    «Ненька інфо» ще у червні писала про внутрішній баланс між Будановим, Арахамією та Михайлом Федоровим. Тоді видання зазначало, що замість одного домінуючого центру Банкова дедалі більше розподіляє вплив між кількома фігурами.

    Боротьба за місце біля Зеленського: Буданов, Арахамія чи Федоров? — Ненька інфо

    У нинішньому матеріалі ця модель виглядає вже більш структурованою: безпековий і частина переговорного треку — у Буданова, парламент — у Арахамії, а окремі міжнародні переговори — в інших членів команди.

    Умєров залишається людиною для закритих переговорів

    Ще однією важливою фігурою автори називають Рустема Умєрова.

    У матеріалі стверджується, що він зберігає роль одного з головних переговорників Зеленського на міжнародному напрямку, особливо в закритих контактах із американцями та представниками країн Близького Сходу.

    Це частково відповідає публічній практиці останніх місяців: Умєров регулярно брав участь у переговорах щодо можливого дипломатичного треку разом із Будановим, Арахамією та іншими представниками команди президента.

    Раніше «Ненька інфо» писала, що на одній із нарад із Зеленським щодо переговорів були присутні Умєров, Буданов, Арахамія та Кислиця.

    Тобто в міжнародному блоці Банкова фактично використовує кілька різних каналів одночасно: офіційну дипломатію через МЗС та ОП, парламентські контакти через Арахамію і закриті переговорні формати через Умєрова та Буданова.

    Шмигаль, Кислиця і Жовква — технічний блок

    Дениса Шмигаля, Сергія Кислицю та Ігоря Жовкву автори матеріалу відносять радше до групи технократів, а не до окремих політичних центрів.

    Шмигалю приписують роботу з енергетикою, підготовкою до зими та переговорами щодо фінансування. Кислиця відповідає за дипломатичну та юридичну частину зовнішньополітичної роботи, а Жовква — за протокол і технічне наповнення міжнародних візитів.

    Офіційна програма Зеленського в Нью-Йорку підтверджує, що фінансування, енергетична стійкість і ППО були серед центральних питань поїздки. Під час переговорів із Трампом ішлося про зимовий пакет ППО та спільну роботу над виробництвом перехоплювачів Patriot. З Урсулою фон дер Ляєн Зеленський обговорював фінансову стійкість і позику ЄС на €90 млрд.

    Тобто принаймні функціональний розподіл, описаний у матеріалі, частково збігається з тим, що видно з офіційного порядку денного.

    Що змінилося після Єрмака

    Найцікавіша теза матеріалу полягає в тому, що Зеленський нібито відійшов від моделі, де майже всі ключові потоки проходили через одну людину.

    У фінальній частині статті автори описують нову схему так: військовий блок концентрується навколо відповідального військового командування, безпека — навколо Буданова, парламент — навколо Арахамії, а енергетичні питання — навколо Шмигаля.

    Політолог Тарас Загородній у коментарі виданню пояснює це прагматикою: якщо одна людина більше не бере на себе всі функції попереднього керівника ОП, президент розподіляє їх між кількома менеджерами. Водночас головним центром ухвалення стратегічних рішень усе одно залишається сам Зеленський.

    А Фесенко додає важливе застереження: говорити про радикальну зміну всієї команди поки рано. На його думку, швидше йдеться про розділення функцій Єрмака на кілька напрямів, щоб жоден із нинішніх посадовців не отримав такої самої концентрації впливу.

    Саме ця формула зараз виглядає найобережнішою.

    Не «новий Єрмак» і не один новий «сірий кардинал», а кілька людей, кожна з яких відповідає за власний сегмент: Буданов — за безпековий і частину переговорного треку, Арахамія — за парламент і неформальні політичні контакти, Умєров — за частину закритої дипломатії, Шмигаль — за технократичний та енергетичний блок, Кислиця і Жовква — за дипломатичну машину.

    Наскільки ця конструкція є стійкою і хто з цих людей справді має найбільший особистий вплив на Зеленського, з відкритих джерел встановити неможливо. Але поїздка до Нью-Йорка добре показала інше: після Єрмака президентська команда працює вже не як система з одним очевидним центром посередництва, а як мережа кількох функціональних центрів навколо самого Зеленського.

  • Стало очевидним як Гладишенко потрапив у наглядову раду Sense Bank

    Стало очевидним як Гладишенко потрапив у наглядову раду Sense Bank

    Історія формування наглядової ради державного Sense Bank отримала новий скандальний поворот. Під час засідання Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з питань економічної безпеки директор рекрутингової компанії Executive Search Ukraine Вієстурс Лієгіс заявив, що кандидатуру Миколи Гладишенка спочатку не включили до шортлиста через низькі результати оцінювання, але після дзвінка тодішньої заступниці керівника Офісу президента Ірини Мудрої його профіль переглянули ще раз. Невдовзі Гладишенко отримав співбесіду, став членом наглядової ради банку, а згодом очолив її.

    За словами Лієгіса, конкурс на посади незалежних членів наглядової ради Sense Bank був масштабним: рекрутингова компанія отримала 111 заявок. Усіх кандидатів оцінювали за методологією, погодженою конкурсною комісією.

    Саме за результатами цієї оцінки Гладишенко не потрапив до початкового списку претендентів.

    Директор Executive Search Ukraine на засіданні ТСК прямо заявив, що Гладишенко набрав менше балів, ніж інші кандидати, серед яких були люди з більшим досвідом та компетенціями. За даними «Слідства.Інфо», він отримав фактично найнижчу оцінку серед претендентів, яких розглядали на цьому етапі.

    Після цього зателефонувала Мудра

    Ключовим став епізод 11 квітня 2025 року.

    Лієгіс заявив, що йому особисто зателефонувала Ірина Мудра, яка тоді була членкинею номінаційного комітету та обіймала посаду заступниці керівника Офісу президента.

    За його словами, Мудра попросила додатково розглянути кандидатури Миколи Гладишенка та Олександра Щура. При цьому жодного письмового чи електронного звернення щодо включення цих кандидатів до шортлиста компанія не отримувала.

    Після цього конкурсна комісія попросила рекрутерів переглянути список і розглянути додаткових українських кандидатів.

    Executive Search Ukraine передала комісії профілі та результати оцінювання, зокрема Гладишенка. Невдовзі його запросили на співбесіду.

    Саме тут історія стає особливо цікавою: 16 квітня 2025 року рекрутингова компанія надіслала номінаційному комітету лист, у якому не рекомендувала Гладишенка для призначення в наглядову раду Sense Bank.

    Попри це, його кандидатура залишилася в процесі.

    У підсумку він не просто потрапив у раду — а очолив її

    Гладишенко зрештою став членом наглядової ради державного банку, а згодом — її головою.

    Саме цей ланцюжок і викликав найбільше запитань у членів ТСК: кандидат спочатку не проходить у шортлист через низьку оцінку, після персонального дзвінка його кандидатуру переглядають, рекрутери все одно письмово не радять його призначати, однак він не лише проходить далі, а в підсумку очолює наглядову раду.

    Водночас представники рекрутингової компанії наголосили на важливій деталі: вони не ухвалювали остаточного кадрового рішення.

    Executive Search Ukraine виступала консультантом і оцінювала претендентів, а рішення щодо того, кого саме допустити до подальших етапів і кого призначати, ухвалювала конкурсна комісія.

    Тому сам факт дзвінка Мудрої ще не є автоматичним доказом незаконного втручання. Але він став важливим епізодом для парламентської перевірки того, як саме формувалася наглядова рада державного банку.

    У серпні Гладишенка достроково прибрали з банку

    Історія отримала ще більший резонанс уже у серпні 2026 року.

    21–22 серпня уряд достроково припинив повноваження Миколи Гладишенка у наглядовій раді Sense Bank. Сам банк офіційно повідомив, що 22 серпня він припинив повноваження, а 24 серпня до наглядової ради призначили нового незалежного члена — Петера Новака.

    Ще раніше, 6 травня, Гладишенко вже оголошував про самовідсторонення від виконання обов’язків голови наглядової ради на час з’ясування обставин негативної інформації навколо банку.

    А згодом його ім’я з’явилося у контексті однієї з найгучніших антикорупційних справ року.

    Sense Bank опинився у центрі «Форест Гампа»

    19–20 серпня НАБУ та САП оголосили про операцію «Форест Гамп».

    За версією слідства, злочинна організація за участі чинного і колишнього народних депутатів, високопосадовців Офісу президента та інших осіб займалася рейдерськими захопленнями, махінаціями з майном та легалізацією злочинних активів.

    Один із центральних епізодів — 150 млн грн готівки, які, за даними НАБУ, через рахунки підставних компаній ввели в легальний обіг для внесення застави за одного з фігурантів іншої справи — «Мідас».

    НАБУ повідомило, що серед підозрюваних у цій справі є, зокрема, голова наглядової ради Sense Bank, голова правління банку та керівник підрозділу фінансового моніторингу. В офіційній публікації Бюро не всі ці особи були названі поіменно, тому важливо відділяти підтверджені посади від журналістської ідентифікації конкретних фігурантів.

    Про цю історію детально писала «Ненька інфо»: 150 млн, «пральня» і обхід фінмоніторингу: НАБУ розкрило нові деталі гучної справи «Форест Гамп»

    У матеріалі йшлося про версію НАБУ щодо використання інфраструктури державного Sense Bank у схемі легалізації коштів, а також про слідчі дії щодо тодішньої заступниці керівника Офісу президента Ірини Мудрої.

    Мудра теж опинилася у справі

    Після початку операції «Форест Гамп» Ірина Мудра залишила посаду в Офісі президента.

    «Ненька інфо» повідомляла, що у неї відбулися обшуки, після яких їй повідомили про підозру та вручили клопотання про обрання запобіжного заходу. Сама Мудра наголошувала, що її не затримували і що вона захищатиме свою позицію в суді.

    Пізніше «Ненька інфо» писала і про внесення частини застави за Мудру після рішення ВАКС. За Мудру вже почали вносити 20-мільйонну заставу: адвокат приховав імена заставодавців

    Сам факт підозри не означає доведення вини. НАБУ окремо наголошує, що відповідно до Конституції особа вважається невинуватою, доки її вину не встановлено обвинувальним вироком суду.

    Навколо Sense Bank уже спливали й інші дивні кадрові історії

    Це не перший епізод, який ставить питання про неформальний вплив на державний Sense Bank.

    10 вересня на засіданні ТСК колишній голова наглядової ради банку Шевкі Аджунер заявив, що саме голова НБУ Андрій Пишний нібито познайомив його з бізнесменом Василем Веселим у момент, коли банк шукав людину для поліпшення комунікації з державою та іншими стейкхолдерами.

    Про це також писала «Ненька інфо»: «Після Веселого проблем із НБУ стало менше»: на ТСК пролунала гучна заява про Sense Bank

    При цьому сам факт знайомства або рекомендації людини не доводить втручання в кадрові рішення. Але на тлі «Форест Гампа» депутати на ТСК дедалі детальніше перевіряють, хто саме впливав на призначення у державному банку та якими каналами ці рішення просувалися.

    Чому історія з Гладишенком особливо показова

    У цій історії є дуже чіткий набір фактів, які можна поставити поруч.

    Спочатку рекрутингова компанія оцінила 111 кандидатів. Гладишенко не потрапив до первинного шортлиста через низький результат. Після цього Ірина Мудра, за словами директора рекрутингової компанії, особисто попросила розглянути його кандидатуру ще раз.

    Рекрутери виконали прохання, але через кілька днів письмово повідомили номінаційному комітету, що не рекомендують його до наглядової ради. Попри це, Гладишенко пройшов співбесіду, став членом ради, а потім її головою.

    Саме тому зараз питання вже не лише в тому, наскільки сильним був конкретний кандидат. Головне питання — наскільки прозорим був сам конкурс і чи могли окремі члени номінаційного комітету фактично змінювати його результати через неформальні звернення.

    Поки що це питання перебуває у площині парламентського розслідування та кримінальних проваджень. Але після «Форест Гампа», кадрових змін у Sense Bank та нових свідчень на ТСК історія одного телефонного дзвінка вже виглядає не дрібною кадровою деталлю, а важливим епізодом значно більшої історії навколо державного банку.

  • Підготовка до Генассамблеї ООН: чи відбудеться зустріч Зеленського і Трампа та чому її ще немає в офіційному графіку

    Підготовка до Генассамблеї ООН: чи відбудеться зустріч Зеленського і Трампа та чому її ще немає в офіційному графіку

    У розкладі двосторонніх комунікацій на полях майбутньої сесії Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку поки що немає остаточно затвердженої зустрічі між президентом США Дональдом Трампом та українським лідером Володимиром Зеленським.

    Поточний статус переговорів та графік

    • Робота дипломатичних команд: Як зазначають у Міністерстві закордонних справ України, українські та американські дипломатичні команди наразі активно працюють над організацією такої зустрічі, узгоджуючи її змістовне наповнення та порядок денний. Уточнені графіки двосторонніх переговорів зазвичай оприлюднюються ближче до старту офіційних заходів високого рівня.
    • Графік американського лідера: Президент США прибуде до Нью-Йорка, а наступного дня виступить із промовою на загальних дебатах Генассамблеї, після чого заплановано низку зустрічей із міжнародними партнерами.
    • Контакти української делегації: Окрім можливих переговорів з американським керівництвом, українська делегація готує низку інших важливих зустрічей — зокрема, заплановані контакти з представниками американського Конгресу, бізнес-колами, українською діаспорою, а також обговорюється можливість комунікації з керівництвом розвідувальних відомств США.

    Очікується, що остаточна ясність щодо двосторонніх зустрічей на найвищому рівні з’явиться напередодні активної фази тижня високого рівня ООН. Також велика вірогідність зустрічі представників України з директором ЦРУ.

     

  • «Операція Карамель», в ОП запустили кампанію проти Юлії Мендель

    «Операція Карамель», в ОП запустили кампанію проти Юлії Мендель

    Юлію Мендель не пустили до Європарламенту за кілька годин до запланованого виступу на заході, який AfD анонсувала ще 9 вересня. Мендель пов’язала відмову з указом від 13 вересня. Хронологія збігається надто щільно, щоб вважати її випадковою. За три дні до Страсбурга президент увів у дію рішення РНБО. Мендель виявилася єдиною громадянкою України в пакеті з десяти прізвищ — поряд із російськими пропагандистами і людьми, пов’язаними з «Ростехом». Офіційне формулювання: поширення дезінформації та російської пропаганди, підтримка агресивної політики Росії. Офіс президента окремо повідомив, що матеріали передадуть партнерам «для синхронізації санкцій у міжнародних юрисдикціях». Це вже не внутрішній український жест. Це спроба зробити ім’я токсичним за межами країни.

    Захід у Страсбурзі не був сесією Європарламенту. Його організовував євродепутат AfD Ганс Нойгофф, вітальне слово мав сказати Тіно Хрупалла. На афіші стояв логотип групи «Європа суверенних націй». Мендель заздалегідь дякувала Аліс Вайдель і Хрупаллі й повторювала, що «мир не може бути проросійським». Для Києва це виглядало інакше: колишня прессекретарка президента на майданчику партії, яка системно виступає проти військової допомоги Україні, у будівлі європейського законодавчого органу, у перший пленарний тиждень після канікул.

    За відомостями, отриманими редакцією, на Банковій послідовність проти Юлії Мендель обговорювали як окрему інформаційну кампанію. Робоча назва — «операція Карамель». Ініціативу пов’язують із нинішнім прессекретарем Сергієм Нікіфоровим, який змінив Мендель у 2021 році і відтоді відповідає за публічний контур президента. Особистий конфлікт Зеленського з колишньою прессекретаркою співрозмовники не заперечують. Вирішальним імпульсом, однак, став не він, а скандал навколо генпрокурора: саме тоді Нікіфоров запропонував президенту не паузу і не точкове спростування, а кампанію, мету якої описували прямо — політично знищити Мендель як самостійну спікерку.

    Задум будувався в три етапи. Спочатку рішення РНБО, яке мало офіційно позначити її. Потім розміщення цього маркування в українських і дружніх західних медіа. Потім міжнародна ізоляція. Про плани Мендель виступити на майданчику, пов’язаному з Європейським парламентом у Страсбурзі, на Банковій знали заздалегідь. До третього етапу підключили МЗС. Кампанія не дала очікуваного ефекту. Тему відставки і втечі Руслана Кравченка відтіснити не вдалося, вона й надалі перекриває спробу перемкнути увагу.

    Відкриті сліди цієї логіки видно. Після серпневого інтерв’ю Мендель французькому Le Journal du Dimanche, де вона назвала Зеленського «головним вигодонабувачем» війни, МЗС випустило спеціальне попередження французькою. Георгій Тихий нагадав, що Мендель давно не в команді і «систематично повторює наративи російської пропаганди». Санкції 13 вересня лягли на вже підготовлений дипломатичний ґрунт.

    Мендель працювала поруч із Зеленським із червня 2019-го по липень 2021-го. Після відходу вона спочатку трималася осторонь, потім, уже з-за кордону, перейшла у відкриту критику: інтерв’ю Такеру Карлсону в травні, французька преса в серпні, теза про те, що Україні для виживання потрібен мир, а не «чергова диктатура». Влада відповіла не спростуванням по пунктах, а санкційним списком і спробою позбавити її західної сцени.

    Кампанія зіткнулася з перешкодою, яку в тій самій розмові всередині влади називають прямо: тему Руслана Кравченка перебити не вдалося. Операція НАБУ і САП «Карфаген» розкрила схему «кришування» шахрайських кол-центрів за участі людей з Офісу генпрокурора. Кравченко 7–8 вересня подав у відставку, потім оголосив підозру директору НАБУ Семену Кривоносу, виїхав із країни у відрядження, яке підписав сам собі, і з-за кордону пообіцяв «розплющити очі» міжнародним партнерам. Верховна Рада 15 вересня проголосувала за звільнення 317 голосами.

    Указ президента вийшов того самого дня. 17 вересня обов’язки генпрокурора поклали на Антона Ковальського. Це конкуруюча історія про контроль над силовиками, незалежність антикорупційних органів і те, як виглядає Київ для донорів. Поки Мендель записувала відео біля зачинених дверей у Страсбурзі, українська стрічка все ще крутила втечу генпрокурора, підозру голові НАБУ і голосування Ради. Санкції проти колишньої прессекретарки цей шум не перекрили. Вони лягли поряд із ним і зробили картину ще нервовішою, влада водночас гасить зовнішнього критика і втрачає внутрішнього силовика. Далі або Київ дотисне синхронізацію санкцій і Мендель залишиться спікеркою для маргінальних європейських майданчиків. Або історія Кравченка, що вже вийшла за контур внутрішньої кадрової чистки, далі забиратиме увагу партнерів — і тоді кампанія проти колишнього голосу президента виявиться не головним сюжетом вересня, а спробою перемкнути канал у момент, коли канал уже зайнятий.