Позначка: ОГХК

  • Затримання в Дубаї може розкрити схему на 700 млн: що відомо про справу Гмиріна

    Затримання в Дубаї може розкрити схему на 700 млн: що відомо про справу Гмиріна

    Затримання у Дубаї Володимира Колота — зятя та бізнес-партнера ексрадника Фонду держмайна Андрія Гмиріна — може стати ключовим моментом у справі про масштабне виведення коштів із державних підприємств.

    Йдеться про схему, яку розслідує НАБУ і яка, за даними слідства та журналістських матеріалів, могла завдати державі збитків на понад 700 мільйонів гривень. У центрі — операції навколо Одеського припортового заводу та Об’єднаної гірничо-хімічної компанії.

    За версією слідства, продукцію цих підприємств продавали за заниженими цінами підконтрольним компаніям. Далі вона реалізовувалася вже за ринковою вартістю, а різниця осідала за кордоном. Однією з ключових структур у цій схемі називають «Агро Газ Трейдінг», співзасновником якої був саме Колот.

    Його затримання в ОАЕ повернуло цю справу в активну публічну площину. Народний депутат Олексій Гончаренко підтвердив, що Колот є родичем і партнером Гмиріна — фігури, яку в медіа неодноразово називали одним із неформальних кураторів державних активів у попередні роки.

    Попри доволі скромну офіційну біографію, реальний вплив Гмиріна, за даними розслідувачів, був значно ширшим. Йому приписують роль «тіньового координатора» процесів у Фонді держмайна, зокрема розстановку лояльних менеджерів на підприємствах, які могли бути задіяні в схемах.

    Про масштаби можливих зловживань свідчить і спосіб використання коштів. Журналісти встановили, що родина Гмиріна володіє елітною нерухомістю за кордоном — зокрема апартаментами в Дубаї вартістю близько 5,5 мільйона доларів, а також активами у Франції на понад 5 мільйонів євро.

    При цьому офіційні доходи всієї родини за роки становили лише близько 8,2 мільйона гривень, що різко контрастує з вартістю придбаного майна.

    Слідство також встановило, що активи оформлювалися через родичів і мережу іноземних компаній. Частина майна вже арештована в Європі, включно з нерухомістю, автомобілями та навіть яхтою в Італії.

    Окрему увагу правоохоронців привернули обставини виїзду фігурантів з України. За даними НАБУ, Андрій Гмирін залишив країну у перші дні повномасштабного вторгнення, а згодом у державних базах з’явилася інформація про його нібито повернення, що дозволило формально вважати його таким, що перебуває в Україні.

    Водночас фактично він, за даними слідства, продовжував подорожувати між ОАЕ, країнами Європи та іншими державами. Подібна ситуація була і з Володимиром Колотом, який за офіційними даними не виїжджав з України, але водночас реєстрував бізнес за кордоном.

    У квітні 2023 року ключових фігурантів справи, включно з Гмиріним, оголосили в міжнародний розшук.

    Раніше ми вже писали, що поки НАБУ розслідувало розкрадання держмайна, сім’я Гмиріна скупила нерухомість в ОАЕ на $14 млн. За даними журналістів, родичі фігуранта справи інвестували мільйони у дубайські апартаменти саме в період, коли, за версією слідства, діяла схема на держпідприємствах. На цьому тлі затримання Володимира Колота може стати ключовим кроком до встановлення повного ланцюга руху коштів і походження цих активів.

  • Німецький трейдер Олег Цюра: десять років схем з українською сировиною

    Німецький трейдер Олег Цюра: десять років схем з українською сировиною

    Олег Цюра, громадянин Німеччини, який постійно проживає у Швейцарії, понад десять років фігурує у схемах виведення коштів і сировини з українських державних підприємств. За даними джерел, він не був випадковим посередником, а виступав сталим оператором фірм-прокладок, які обслуговували інтереси Миколи Мартиненка, Дмитра Фірташа та пов’язаних із РФ трейдерів.

    Зокрема, через компанію ITS International Trade & Sourcing GmbH & Co. KG (Німеччина / Швейцарія), де Цюра був керівником і підписантом, у 2018 році намагалися нав’язати Східному гірничо-збагачувальному комбінату контракти на постачання цирконієвої продукції. Схема передбачала блокування конкурента через суд та захоплення потоку сировини, проте Верховний Суд України підтвердив провал спроби.

    Схеми Цюри працювали й через офшорні структури, зокрема TF&H Transforwarding Holdings Ltd (Кіпр) та Jeprano Trading Limited (Кіпр), пов’язані з російськими компаніями. Вони фігурують у постачанні сировини для підприємств РФ, включно з «Авангард» і «Міка Холдинг».

    Особливу увагу привертає робота Цюри в «Об’єднаній гірничо-хімічній компанії» у 2014–2017 роках, коли продукцію держкомпанії продавали афілійованим іноземним структурам за заниженими цінами. Збитки оцінюють близько 13 млн доларів США. У 2020 році схема продовжила роботу через ITS International Trade & Sourcing Verwaltung GmbH: купівля ільменіту Іршанського ГОКу за заниженою ціною з ймовірним постачанням до окупованого Криму.

    Паралельно фігурує справа колишнього голови Фонду держмайна Дмитра Сенниченка щодо розкрадання Одеського припортового заводу та ОГХК на суму близько 10 млрд грн. Зв’язки Цюри простежуються через ITS International Trade та довірених осіб Фірташа.

    Після 2022 року Цюра переформатував діяльність: у 2023 році він входить до правління UCG Trade AG (Швейцарія), у 2024 році акції переходять до Linvo AG, де працює разом із родичкою Людмилою Цюрою та іншими колишніми співробітниками Interchrome AG і Phoenix Resources AG, які тісно пов’язані з російською MidUral Industrial Group. Це свідчить про продовження каналів торгівлі з РФ.

    Таким чином, Олег Цюра залишається ключовим гравцем у багаторічних схемах постачання та виведення ресурсів українських державних підприємств через складні міжнародні структури.

  • Громадянин Німеччини Олег Цюра фігурує у схемах виведення коштів з українських держпідприємств

    Громадянин Німеччини Олег Цюра фігурує у схемах виведення коштів з українських держпідприємств

    Громадянин Німеччини Олег Цюра впродовж більш ніж десяти років був задіяний у системі виведення коштів і стратегічної сировини з українських державних підприємств через мережу іноземних трейдерів, офшорів і компаній, пов’язаних з російським ринком.

    Цюра, який постійно проживає у Швейцарії, керував і підписував контракти від імені ITS International Trade & Sourcing GmbH & Co. KG (Німеччина/Швейцарія). Саме ця структура використовувалась для роботи з українськими держкомбінатами, зокрема у сфері титанового та цирконієвого концентрату.

    У 2018 році ITS International Trade намагалася отримати контроль над постачанням цирконієвої продукції Східного гірничо-збагачувального комбінату не через участь у конкурентних торгах, а шляхом судового блокування інших постачальників. Судова справа №904/3168/18 дійшла до Верховного Суду України, який підтвердив відсутність правових підстав для такого тиску, однак механізм захоплення контрактів через судові рішення був зафіксований.

    Паралельно діяв офшорно-трейдерський контур, у який входили TF&H Transforwarding Holdings Ltd і Jeprano Trading Limited (Кіпр), а також російські ТОВ «Авангард» і ТОВ «Міка Холдинг» у Московській області. Через ці компанії формувався стійкий ланцюг Кіпр — Німеччина — Росія. У цьому ж контурі працювали Давид і Арман Гранци — сини Артура Гранца, пов’язаного з політичним оточенням Арсенія Яценюка та Андрія Іванчука.

    У 2014–2017 роках у Об’єднаній гірничо-хімічній компанії (ОГХК) діяла схема продажу титанового концентрату афілійованим іноземним структурам за заниженими цінами з подальшим перепродажем за ринковими. Зафіксовані збитки становили близько 13 млн доларів. У цей період Цюра виконував роль західного трейдера для операцій з цією продукцією. Керівництво ОГХК було пов’язане з Миколою Мартиненком і структурами Дмитра Фірташа.

    У 2020 році схема була відновлена. Компанія ITS International Trade & Sourcing Verwaltung GmbH, підконтрольна Цюрі, придбала 24 тисячі тонн ільменіту Іршанського ГЗК на умовах заниженої ціни та відстроченого платежу. Вантажі вивозились без чіткого зазначення кінцевого пункту призначення. За наявними даними, партія могла бути спрямована до Криму, куди до 2014 року ільменіт постачався для підприємства «Кримський титан», що входить у структуру Дмитра Фірташа.

    Ті самі фінансові канали використовувались у схемах навколо Одеського припортового заводу та ОГХК за участю колишнього голови Фонду держмайна Дмитра Сенниченка. За операції з виведення коштів відповідав Сергій Байрак, який був пов’язаний з ITS International Trade. У цьому ж контурі діяв Денис Горбуненко — представник Фірташа в Лондоні.

    Після 2022 року структура не була ліквідована, а переформатована. У 2023 році Цюра увійшов до правління UCG Trade AG (Швейцарія). У 2024 році контроль над компанією перейшов до Linvo AG, де раніше працювали сам Цюра та його родичка Людмила Цюра. У цих структурах присутня Людмила Мханго — колишня співробітниця Interchrome AG, трейдера, який працює з російською MidUral Industrial Group.

    Цюра також перетинався з Йоханном Еккертом — колишнім керівником RusChrome GmbH, що належала MidUral, у компаніях Linvo AG та Phoenix Resources AG у Цюриху. Phoenix Resources займається імпортом металів і сировини з Росії, що свідчить про збереження активних торговельних каналів з російськими структурами навіть після 2022 року.

    Таким чином, йдеться не про епізодичні контакти, а про довготривалу систему контролю потоків української стратегічної сировини через іноземні та офшорні трейдерські компанії з виходом на російський ринок.

  • Поки НАБУ розслідувало розкрадання держмайна, сім’я Гмиріна купила нерухомості в ОАЕ на $14 млн

    Поки НАБУ розслідувало розкрадання держмайна, сім’я Гмиріна купила нерухомості в ОАЕ на $14 млн

    Родичі колишнього радника голови Фонду держмайна Андрія Гмиріна у 2021–2023 роках придбали елітну нерухомість у Дубаї щонайменше на 14 млн доларів. Ці інвестиції збіглися у часі з розслідуванням НАБУ щодо масштабних розкрадань на державних підприємствах ОПЗ та ОГХК, у яких Гмирін фігурує як один із ключових учасників.

    За даними журналістських розслідувань, найбільш резонансні покупки здійснювалися вже після того, як детективи НАБУ оголосили про ліквідацію злочинної організації, очолюваної Гмиріним та тодішнім керівником ФДМУ Дмитром Сенниченком.

    Хто і що купував у Дубаї

    Одним із найпомітніших епізодів став день, коли Володимир Колот — чоловік сестри Андрія Гмиріна — оформив одразу дев’ять квартир у Дубаї. Загальна сума цих угод перевищила 7,3 млн доларів. У матеріалах справи Колот також фігурує як співвласник компанії, яка отримувала надприбутки завдяки корупційним схемам на ОПЗ.

    Сам Гмирін у березні 2023 року придбав апартаменти у житловому комплексі Grande вартістю 1,3 млн доларів, однак невдовзі перепродав їх.

    Найдорожча покупка була здійснена ще у лютому 2022 року: дружина радника ФДМУ Анастасія Гмиріна інвестувала 5,5 млн доларів у розкішні апартаменти площею майже 500 квадратних метрів у комплексі Il Primo — буквально за кілька хвилин ходу від Burj Khalifa. Формально нерухомість записана на тещу чиновника, Тетяну Орлову.

    Сьогодні родина Гмиріна володіє в ОАЕ майном мінімум на 5,5 млн доларів. Деякі апартаменти передані в довгострокову оренду — до 2025–2026 років. Це може свідчити про намір родини надовго залишитися в ОАЕ або розглядати ці активи як стабільне джерело доходу.

    НАБУ та САП продовжують розслідування підозр щодо Гмиріна та Сенниченка. Їм інкримінують створення злочинної організації та розкрадання державного майна в особливо великих розмірах. Санкції статей передбачають до 12 років позбавлення волі.

    Попри гучні викриття, жодного ключового фігуранта справи досі не притягнуто до відповідальності. А дубайські інвестиції лише посилили суспільний тиск на правоохоронців і стали черговим доказом масштабності схеми, від якої, за версією слідства, постраждали державні підприємства.

  • «Енергоатом» придбав гусеничний кран за 79,65 млн грн

    «Енергоатом» придбав гусеничний кран за 79,65 млн грн

    АТ «НАЕК “Енергоатом”» за підсумками тендера замовило у ТОВ «Юромаш» новий гусеничний кран XCMG XLC350 вартістю 79,65 млн грн. Техніку мають поставити до літа 2026 року на майданчик у Нетішині, Хмельницька область. Ціна включає монтаж, налаштування, сертифікацію та дозволи, первинний техогляд, комплект запчастин, інструмент і приладдя на рік роботи (не менше 3 200 машино-годин), введення в експлуатацію та навчання персоналу. Оплата передбачена через пів року після поставки, гарантія — 2 роки.

    Кран XLC350 розрахований на вантажопідйомність 350 т, має дизель на 247 кВт, основну решітчасту стрілу 60 м, подовжувач зі змінним вильотом до 64 м, комбіновану стрілу з радіусом до 24 м і висоту підйому по гаку до 116 м. Модель застосовується в енергетиці, металургії, хімпромі, мостобудуванні й метро.

    Під час закупівлі анонімні учасники просили продовжити початковий термін поставки з кінця 2025 року на пів року та погодити аванс у 30%. Замовник погодив тільки продовження строку, аванс — відхилив. Конкурентом «Юромашу» було ТОВ «Коммаш Груп» з альтернативним краном SANY SCC3500A-6.

    «Юромаш» належить киянці Ганні Покотило, директор — Ян Герцог. Вони разом з Іриною Дорощук і Дмитром Кукарєкіним є співвласниками ТОВ «Аргепо», яке очолює Сергій Коляденко; останній володіє ТОВ «Голекс» разом із Геворком Бабаяном. У 2018 році «Юромаш» виграв на «Вільногірському ГМК» тендери щодо самоскидів Bell на 353,16 млн грн, де «Голекс» виступав суперником. У 2019-му АМКУ оштрафував «Юромаш» і «Голекс» за змову на 62,5 млн і 4,5 млн грн відповідно, але згодом Госпсуд Києва визнав недійсним рішення АМКУ в частині провини «Юромашу». Від 2016 року компанія набрала держпідрядів на 1,07 млрд грн, найбільше — від філії «Вільногірський ГМК» АТ «ОГХК» у період управління комбінатами Русланом Журилом.

  • Хто і як вивів з-під контролю держави ОГХК

    Хто і як вивів з-під контролю держави ОГХК

    Україна офіційно завершила приватизацію Об’єднаної гірничо-хімічної компанії (ОГХК) — одного з найбільших виробників титанового концентрату в Європі. Інвестором стала компанія «Цемін Україна», частина азербайджанського Neqsol Holding, що належить бізнесмену Насібу Хасанову. Сума угоди — 3,94 млрд грн. Формально — ринок. Фактично — фінальна крапка у багаторічній схемі системного пограбування держави.

    ОГХК — це не просто державне підприємство. Це ресурсна база з експортним потенціалом на сотні мільйонів доларів щороку. Від 2015 року компанія демонструвала шалені прибутки:

    • 2015: 773 млн грн прибутку

    • 2017: 443,7 млн грн при виручці 2,77 млрд
      Але вже після 2017-го прибутковість різко падає, а з 2019-го — офіційний прибуток зникає взагалі.

    У 2023 році компанія задекларувала збиток у 481 млн грн. За документами — банкрут, насправді — підготовлений до розпродажу актив з вичищеною звітністю.

    Якщо взяти середню рентабельність “здорового” періоду (≈41%), то за 2019–2023 роки ОГХК мала б принести понад 5 млрд грн чистого прибутку. Але його немає.

    Реальні втрати держави з урахуванням оптимізації, виведення через прокладки та трейдерів — понад 14,3 млрд грн.

    Схема виглядає так:

    1. Операційні витрати “роздуті”: ремонти, логістика, маркетинг через афілійовані фірми.

    2. Продаж через трейдерів: заниження експортної ціни, прибуток лишається “за лаштунками”.

    3. Аутсорси та фіктивні послуги: викачування грошей у вигляді “витрат”.

    4. Нульова рентабельність: держава не отримує податків — бо “немає прибутку”.

    У 2023 році Фонд держмайна виставляє ОГХК на аукціон. Один переможець — «Цемін Україна».

    – Ціна — 3,94 млрд грн
    – Річна виручка у 2021 році — 4,59 млрд грн
    – Оціночна вартість ресурсної бази — значно вища

    Тобто актив, який у нормальних умовах міг приносити мільярд щороку, продано за менш як річний виторг, ще й з обіцянками “інвестувати” 400 млн грн — дрібниця порівняно з реальним потенціалом.

    Формально — інвестор. Фактично — новий бенефіціар старої схеми.

    NEQSOL Holding вже “врятував” російський бізнес в Україні, викупивши Vodafone Україна у структур, пов’язаних із МТС/Євтушенковим. Цього разу — “рятує” українську титанову індустрію. І знову — без конкуренції, без публічного аналізу контрактів, без гарантій повернення державі хоч копійки реальної вигоди.

    Об’єднана гірничо-хімічна компанія — приклад того, як стратегічний ресурс, що міг би стати джерелом стабільного доходу для армії, освіти, медицини — перетворюється на чергову годівницю для “наближених”.

    Від “державного контролю” — до збитків, від “реформ” — до виводу грошей через офшори, від “приватизації” — до нового кола безконтрольного збагачення.

    Україну знову обікрали — тільки цього разу не “на темі”, а “на титані”. І знову — легально, публічно, під прикриттям реформ.