Саміт Європейського Союзу в Брюсселі 15–16 жовтня пройшов у безпрецедентно напруженій атмосфері, зумовленій різким загостренням відносин між Володимиром Зеленським і Дональдом Трампом. Поки Російська Федерація системно нарощує удари по енергетичній системі та цивільних містах України, дії Білого дому дедалі сильніше тривожать європейські столиці. Сепаратні домовленості Вашингтона щодо повернення на світові ринки російського дизельного пального, публічний тиск на керівництво в Києві та ризики скорочення американської оборонної допомоги змушують лідерів ЄС шукати шляхи до стратегічної автономії, адже покладатися на партнерство зі США стає дедалі важче.
Попри те, що президента України в Брюсселі зустріли демонстративними оваціями та публічними запевненнями у непохитній підтримці, за лаштунками саміту залишилася низка критичних питань без вичерпних відповідей. Обговорення українського досьє тривало значно довше за передбачений регламент, проте лідери спільноти так і не ухвалили остаточного механізму щодо використання заморожених російських суверенних активів. Перед Європою постає невідкладний виклик знайти джерела фінансування для потреб України на 2027 рік, кардинально прискорити темпи військових постачань та підготувати компенсаційні механізми на випадок, якщо США припинять надання критично важливих розвідувальних даних та супутникового зв’язку. Додатковим тестом на міцність є санкційний трек: європейці категорично відкидають надання Москві будь-яких економічних поступок без зустрічних мирних кроків.
Коментуючи результати саміту, колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко в ексклюзивному інтерв’ю заявив, що ситуацію, яка склалася, не можна вважати звичайною міжособистісною суперечкою між лідерами двох держав. Дипломат прямо охарактеризував дії очільника Білого дому як зраду України, підкресливши, що Дональд Трамп відверто підігрує Володимиру Путіну у розрахунку на сумнівні економічні дивіденди від контактів із Росією в обхід інтересів України та Європи. Огризко наголосив, що криза спровокована не Києвом чи його керівництвом, а безвідповідальною зовнішньою політикою Вашингтона, тому солідарна відповідь європейських столиць має якомога швидше перерости з політичних декларацій у конкретні оборонні та фінансові ресурси.
