Позначка: огризко

  • Випробування європейської автономії: підсумки саміту ЄС та аналіз Володимира Огризка щодо тиску Трампа на Україну

    Випробування європейської автономії: підсумки саміту ЄС та аналіз Володимира Огризка щодо тиску Трампа на Україну

    Саміт Європейського Союзу в Брюсселі 15–16 жовтня пройшов у безпрецедентно напруженій атмосфері, зумовленій різким загостренням відносин між Володимиром Зеленським і Дональдом Трампом. Поки Російська Федерація системно нарощує удари по енергетичній системі та цивільних містах України, дії Білого дому дедалі сильніше тривожать європейські столиці. Сепаратні домовленості Вашингтона щодо повернення на світові ринки російського дизельного пального, публічний тиск на керівництво в Києві та ризики скорочення американської оборонної допомоги змушують лідерів ЄС шукати шляхи до стратегічної автономії, адже покладатися на партнерство зі США стає дедалі важче.

    Попри те, що президента України в Брюсселі зустріли демонстративними оваціями та публічними запевненнями у непохитній підтримці, за лаштунками саміту залишилася низка критичних питань без вичерпних відповідей. Обговорення українського досьє тривало значно довше за передбачений регламент, проте лідери спільноти так і не ухвалили остаточного механізму щодо використання заморожених російських суверенних активів. Перед Європою постає невідкладний виклик знайти джерела фінансування для потреб України на 2027 рік, кардинально прискорити темпи військових постачань та підготувати компенсаційні механізми на випадок, якщо США припинять надання критично важливих розвідувальних даних та супутникового зв’язку. Додатковим тестом на міцність є санкційний трек: європейці категорично відкидають надання Москві будь-яких економічних поступок без зустрічних мирних кроків.

    Коментуючи результати саміту, колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко в ексклюзивному інтерв’ю заявив, що ситуацію, яка склалася, не можна вважати звичайною міжособистісною суперечкою між лідерами двох держав. Дипломат прямо охарактеризував дії очільника Білого дому як зраду України, підкресливши, що Дональд Трамп відверто підігрує Володимиру Путіну у розрахунку на сумнівні економічні дивіденди від контактів із Росією в обхід інтересів України та Європи. Огризко наголосив, що криза спровокована не Києвом чи його керівництвом, а безвідповідальною зовнішньою політикою Вашингтона, тому солідарна відповідь європейських столиць має якомога швидше перерости з політичних декларацій у конкретні оборонні та фінансові ресурси.

  • «Прогин заради перемир’я»: чому Трамп зустрів Сі біля трапа, але не дотиснув щодо Путіна

    «Прогин заради перемир’я»: чому Трамп зустрів Сі біля трапа, але не дотиснув щодо Путіна

    Пишний протокольний антураж навколо зустрічі Дональда Трампа та Сі Цзіньпіна у Вашингтоні виявився разючим контрастом до фактичних підсумків переговорів лідерів двох наддержав. Американський президент особисто вирушив зустрічати очільника Китаю на авіабазу Ендрюс, провівши кілька хвилин в очікуванні біля літака, що дипломати оцінюють як показову демонстрацію миролюбності та небажання загострювати конфронтацію. В умовах наближення проміжних виборів до Конгресу та численних внутрішніх викликів Білий дім категорично прагне уникнути одночасної війни на кілька фронтів. Проте за фасадом урочистостей та продовження торгівельного перемир’я криється суто тактична пауза: жоден із базових вузлів протистояння — від доступу до напівпровідників і систем штучного інтелекту до контролю за рідкісноземельними металами та долі Тайваню — так і не зрушив з мертвої точки.

    Ілюзія швидкої перемоги одного гіганта над іншим розбивається об їхню критичну взаємозалежність, що перетворює будь-який саміт на спробу торгу, а не капітуляції. Як зазначає колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко, Вашингтон і Пекін не здатні розірвати зв’язки без катастрофічних наслідків для власних економік, тому змушені шукати приховані важелі впливу. Зокрема, ухвалений американським законодавчим органом механізм сенаторів Грема та Блюменталя, що дозволяє запроваджувати мита до ста відсотків проти покупців російської сирої нафти, дає Трампу потужний інструмент тиску на Китай та Індію. Проте господар Білого дому воліє використовувати цей санкційний важіль не для нищівного удару, а для кулуарного обміну поступками, виторговуючи лояльність Пекіна в обмін на незастосування драконівських обмежень.

    Найбільш показовим і тривожним сигналом для Києва стала повна безрезультатність обговорення російсько-української війни. Попри те, що українська тематика лунала за зачиненими дверима, Сі Цзіньпін не надав жодних натяків на готовність використати потужні економічні важелі впливу Пекіна для реального примусу Володимира Путіна до миру. Китайське керівництво обмежилося черговими ритуальними заявами про необхідність перемовин, зберігши зручний для себе нейтралітет і фактичну підтримку російської економіки. Аналогічна ситуація склалася і довкола кризи з Іраном, де Сполучені Штати марно сподівалися на посередництво Пекіна. Зустріч наддержав зафіксувала статус-кво: сторони домовилися не переходити до відкритої війни між собою, залишивши долю глобальної безпеки заручником тактичного торгу.