Golosnovinua.com

Позначка: окуповані території

  • Тіла зникають без сліду: окупанти в Олешках забирають загиблих і ховають їх у невідомих могилах

    Тіла зникають без сліду: окупанти в Олешках забирають загиблих і ховають їх у невідомих могилах

    На тимчасово окупованій частині Херсонщини розгортається одна з найстрашніших гуманітарних криз від початку повномасштабної війни. В Олешках, які вже багато місяців перебувають у фактичній блокаді, російська окупаційна влада дозволяє ховати лише тих людей, які померли природною смертю. Тіла загиблих унаслідок обстрілів або підривів на мінах примусово вивозять до Каланчака нібито для проведення експертиз, після чого багато родин роками не можуть дізнатися, де поховані їхні близькі.

    Про це в ексклюзивному коментарі Укрінформу повідомила начальниця Олешківської міської військової адміністрації Тетяна Гасаненко. За її словами, ситуація з похованнями на окупованій території набула критичного характеру і вже викликає шок навіть у місцевих жителів, які пережили роки окупації.

    За словами Гасаненко, окупаційна адміністрація пояснює вилучення тіл необхідністю документувати так звані «злочини ЗСУ». Саме тому загиблих від російсько-української війни людей відправляють до Каланчака для проведення судово-медичних процедур. Однак на практиці родичі часто не отримують ні результатів експертиз, ні самих тіл для поховання. Багато сімей місяцями перебувають у невідомості.

    «Є тіла, які забрали три-чотири місяці тому, і вони так і не повернулися до рідних. Це фактично дорога в один кінець», – розповіла керівниця МВА.

    Вона навела історію жінки, яка кілька місяців чекала на повернення тіла свого загиблого сина. Пізніше їй повідомили, що чоловіка вже поховали в одному з населених пунктів, однак навіть точну назву місця поховання встановити не вдалося. Родина так і не отримала можливості попрощатися з близькою людиною та поховати її відповідно до традицій.

    Проблема поховань в Олешках виникла не сьогодні. Ще взимку Тетяна Гасаненко повідомляла, що людей, які помирають або гинуть у місті, фактично немає кому ховати. Тіла доводилося вивозити до Каланчака або Скадовська на медичну експертизу, а вартість похоронних послуг сягала десятків тисяч рублів, що для більшості мешканців є непідйомною сумою.

    Ситуацію додатково ускладнює майже повна ізоляція міста. За інформацією Олешківської МВА, дороги навколо населеного пункту заміновані, а будь-які спроби завезти продукти чи медикаменти часто завершуються трагедіями. З початку року було зафіксовано випадки загибелі людей, які намагалися доставити до міста хоча б хліб.

    Олешки вже кілька місяців перебувають на межі гуманітарної катастрофи. У місті відсутні стабільні електро-, газо- та водопостачання. Медична допомога фактично недоступна, а доставка продуктів відбувається епізодично. За словами Омбудсмана Дмитра Лубінця, мешканці щодня змушені виживати в умовах дефіциту води, їжі та ліків.

    Станом на весну 2026 року в Олешках залишалося близько двох тисяч людей, хоча до повномасштабного вторгнення там проживали десятки тисяч мешканців. Серед тих, хто залишився, багато людей похилого віку, маломобільних громадян та сімей із дітьми.

    Особливо драматичною є ситуація із тими, хто помирає природною смертю. Як розповідає Гасаненко, рідні отримують довідки в місцевій лікарні, після чого власними силами доставляють тіла на кладовище. Через відсутність транспорту труни або загорнуті тіла перевозять звичайними тачками. Двоє людей вручну везуть покійного через місто до місця поховання. На кладовищах ще з осені були підготовлені ями, які тепер використовуються для поховань.

    Не менш критичною залишається ситуація в місцевій лікарні. За словами керівниці МВА, у медзакладі працює лише кілька літніх лікарів. Ліків катастрофічно не вистачає, а постачання продуктів і медикаментів до заблокованого міста обмежене. Водночас для багатьох мешканців навіть перебування в стаціонарі стає шансом отримати хоча б мінімальне харчування.

    Правозахисники наголошують, що відповідно до міжнародного гуманітарного права держава-окупант зобов’язана забезпечувати цивільне населення продовольством, медичною допомогою та належним поводженням із тілами загиблих. Водночас інформація, яка надходить з окупованих Олешок, свідчить про протилежне. Місто залишається відрізаним від зовнішнього світу, а мешканці змушені боротися не лише за їжу та воду, а й за право гідно поховати своїх рідних.

    Олешки стали одним із найтрагічніших прикладів того, як окупація поступово руйнує не лише інфраструктуру та економіку, а й базові людські цінності. Для багатьох сімей найстрашнішим випробуванням сьогодні є навіть не виживання, а невідомість щодо долі тих, кого вони вже втратили. І поки міжнародні організації закликають забезпечити гуманітарний доступ до міста, десятки родин продовжують чекати відповіді на питання, де поховані їхні близькі.

  • Російське судно зі вкраденим українським зерном попалося в пастку: Швеція арештувала «CAFFA» за запитом України

    Російське судно зі вкраденим українським зерном попалося в пастку: Швеція арештувала «CAFFA» за запитом України

    Суд у Швеції ухвалив безпрецедентне рішення, яке може стати важливим прецедентом у боротьбі України з незаконним вивезенням ресурсів із тимчасово окупованих територій. Шведська Феміда затвердила арешт суховантажного судна «CAFFA», яке, за даними українського слідства, систематично використовувалося для транспортування українського зерна, вивезеного з окупованих територій. Про це повідомив генеральний прокурор України Руслан Кравченко.

    За словами очільника Офісу Генерального прокурора, це перший випадок від початку повномасштабної війни, коли іноземний суд задовольнив клопотання української сторони про арешт судна в межах міжнародної правової допомоги. Подія має не лише юридичне, а й символічне значення, адже Україна вже кілька років намагається зупинити масштабні схеми незаконного експорту зерна, організовані Росією на окупованих територіях.

    Як зазначив Кравченко, слідство встановило, що судно «CAFFA» неодноразово заходило до закритих українських портів на тимчасово окупованих територіях та використовувалося для перевезення аграрної продукції, яка могла бути незаконно привласнена окупаційною владою. Для приховування походження вантажів та справжньої діяльності судна використовувалася схема із фіктивною реєстрацією. У міжнародних морських базах даних судно значилося під так званим статусом «Guinea False», що свідчить про використання підроблених документів та маніпуляції з прапором держави реєстрації.

    Ще 12 березня 2026 року Офіс Генерального прокурора України звернувся до Міністерства юстиції Королівства Швеція із запитом про міжнародну правову допомогу. Українська сторона просила провести обшук судна, допитати капітана та членів екіпажу, вилучити документи й накласти арешт на сам корабель. Шведські правоохоронці оперативно відреагували на звернення та вже через кілька днів після отримання документів здійснили відповідні процесуальні дії. Зокрема, було проведено обшук судна та допитано членів екіпажу.

    Історія із судном «CAFFA» розпочалася ще раніше. На початку березня шведська берегова охорона затримала суховантаж неподалік міста Треллеборг у Балтійському морі. Тоді судно привернуло увагу правоохоронців через невідповідність документів та підозри щодо його прапорної приналежності. Під час перевірки було встановлено, що корабель використовував документи, які викликали сумніви щодо їхньої справжності. Згодом українська сторона надала додаткові матеріали, які пов’язували судно із незаконним вивезенням зерна з окупованого Криму.

    За даними української розвідки, у липні 2025 року «CAFFA» завантажувала зерно в окупованому Севастополі. Після цього вантаж був доставлений до сирійського порту Тартус, який неодноразово фігурував у розслідуваннях щодо нелегальної торгівлі зерном із захоплених українських територій. Саме через такі маршрути Росія роками намагалася легалізувати продукцію, вивезену з окупованих регіонів України.

    В Офісі президента України вже назвали рішення Швеції важливим міжнародним прецедентом. Уповноважений президента з питань санкційної політики Владислав Власюк заявив, що арешт «CAFFA» демонструє зміну підходів міжнародних партнерів до боротьби з російським «тіньовим флотом». Якщо раніше подібні судна зазвичай проходили лише перевірки або тимчасові затримання, то тепер йдеться про реальні механізми вилучення активів і притягнення до відповідальності причетних осіб.

    Українська влада наголошує, що з початку повномасштабного вторгнення Росія незаконно вивезла з тимчасово окупованих територій понад 1,7 мільйона тонн аграрної продукції на суму понад 20 мільярдів гривень. Для реалізації цих схем використовуються десятки суден, які регулярно змінюють прапори, назви та маршрути. Частина таких кораблів уже перебуває під українськими санкціями, однак до цього часу випадків їхнього реального арешту за кордоном було небагато.

    Тепер справа «CAFFA» може стати важливим сигналом для інших держав Європейського Союзу та країн G7. В Україні сподіваються, що міжнародні партнери активніше долучатимуться до боротьби з незаконним експортом українських ресурсів із тимчасово окупованих територій, а арешт судна стане початком ширшої кампанії проти логістичної мережі Росії, яка забезпечує продаж викраденого зерна на світових ринках.

    Наразі розслідування триває. Українські та шведські правоохоронці продовжують збір доказів, а подальша доля судна вирішуватиметься в межах міжнародних юридичних процедур. Водночас сам факт арешту вже став серйозним ударом по схемах нелегального експорту українського зерна та важливим сигналом для всіх учасників подібних операцій.

  • Крим сідає на паливну “дієту”: бензин лише по талонах, каністри заборонені, на АЗС — черги

    Крим сідає на паливну “дієту”: бензин лише по талонах, каністри заборонені, на АЗС — черги

    На тимчасово окупованому Кримському півострові різко загострилася паливна криза. З 31 травня окупаційна адміністрація запровадила нові обмеження на продаж бензину: А-95 відпускатимуть переважно за талонами, а А-92 продаватимуть не більше ніж по 20 літрів на один транспортний засіб. Окремо заборонено заправляти пальне у каністри, що фактично унеможливлює створення приватних запасів бензину.

    Про нові правила повідомив призначений Росією керівник окупаційної адміністрації Криму Сергій Аксьонов. За його словами, бензин марки А-95 відтепер у пріоритетному порядку спрямовуватимуть для комунального та соціального транспорту. На частині заправних станцій, зокрема мереж АТАН і ТЕС, продаж А-95 здійснюватиметься лише за талонами. Формально обмежень за обсягом для талонів не встановлено, однак для звичайних автомобілістів доступ до пального суттєво ускладнюється.

    Для бензину А-92 окупаційна влада ввела ліміт — не більше 20 літрів на один автомобіль. При цьому заправка в каністри повністю заборонена. Такі заходи пояснюють «обмеженим запасом» пального на півострові та необхідністю стабілізувати ситуацію на ринку.

    Аксьонов пообіцяв, що ситуацію з постачанням бензину нібито вдасться нормалізувати протягом 30 днів. Водночас у соціальних мережах жителі окупованого Криму повідомляють про довгі черги на автозаправках, відсутність пального на багатьох АЗС та неможливість придбати бензин навіть із урахуванням запроваджених лімітів.

    Ситуація на АЗС в окупованому Криму (30.05.2026), фото: соцмережі

    За повідомленнями місцевих каналів, на частині заправок табло з цінами не працюють або не відображають наявність пального. На тих АЗС, де бензин ще є, водії шикуються у великі черги. Люди скаржаться, що обмеження запроваджуються вже після того, як паливо фактично зникло з вільного продажу.

    Перші жорсткі ліміти окупаційна адміністрація запровадила ще 30 травня. Тоді йшлося про обмеження продажу бензину А-95 до 20 літрів в одні руки один раз на добу. Уже наступного дня правила змінили: А-95 почали переводити на талонну систему, а 20-літровий ліміт залишили для А-92. Це свідчить, що паливна ситуація на півострові погіршилася швидше, ніж окупаційна влада намагалася показати публічно.

    Українські джерела та частина місцевих жителів пов’язують дефіцит із проблемами російської логістики на південному напрямку. Зокрема, йдеться про те, що сухопутний маршрут постачання через окуповані території — напрямок Таганрог — Джанкой — став значно небезпечнішим для паливних колон через активність українських дронів і вогневий контроль Сил оборони України над окремими ділянками логістичних шляхів.

    Саме цим маршрутом після початку повномасштабної війни Росія активно перекидала до Криму пальне, військові вантажі, техніку та інші ресурси. Якщо рух бензовозів і вантажівок цим шляхом ускладнений або частково паралізований, окупований півострів швидко відчуває дефіцит, адже Крим значною мірою залежить від зовнішніх поставок.

    Раніше автомобільне пальне до Криму могло надходити кількома основними шляхами: сухопутним коридором через окуповані території півдня України, поромними переправами та Кримським мостом. Однак кожен із цих маршрутів має свої ризики. Поромне сполучення неодноразово ставало ціллю українських ударів, а незаконно збудований Кримський міст залишається об’єктом підвищеної уваги через його військово-логістичне значення.

    Окремим фактором є регулярні удари по нафтобазах та паливній інфраструктурі на окупованому півострові. Українські сили вже неодноразово уражали об’єкти, які Росія використовувала для накопичення та розподілу пального. Такі атаки поступово зменшують запаси, які окупанти можуть використовувати як для цивільних потреб, так і для забезпечення військового угруповання.

    Паливна криза в Криму має не лише побутове, а й військово-економічне значення. Дефіцит бензину ускладнює роботу транспорту, комунальних служб, малого бізнесу, логістики та окупаційних адміністрацій. Для російських військових це також створює додаткові проблеми, адже пальне є критично важливим ресурсом для переміщення техніки, підвезення боєприпасів, роботи генераторів і забезпечення тилових підрозділів.

    Попри заклики Аксьонова «зберігати спокій», ситуація виглядає напруженою. Місцеві мешканці дедалі частіше звинувачують окупаційну владу в нездатності гарантувати базове забезпечення півострова. У соцмережах кримчанам радять запасатися не лише пальним, а й продуктами, павербанками, свічками та іншими речами на випадок подальшого погіршення логістики.

    Офіційно окупаційна адміністрація пояснює обмеження тимчасовими труднощами з постачанням. Проте сам факт переходу до талонної системи, заборони каністр і лімітів у 20 літрів свідчить, що проблема є значно глибшою, ніж звичайний збій у постачанні.

    Якщо логістичний тиск на маршрути до Криму триватиме, паливна криза може стати одним із найвідчутніших наслідків ізоляції окупованого півострова. А для Росії це означатиме нові витрати, складніші маршрути постачання та дедалі більшу вразливість кримського напрямку.

  • Українські дрони відрізають Крим: сухопутний коридор РФ опинився під постійними ударами

    Українські дрони відрізають Крим: сухопутний коридор РФ опинився під постійними ударами

    Сухопутний коридор, який Росія вважала одним із головних стратегічних здобутків війни проти України, більше не є безпечним. Українські дрони дедалі активніше атакують логістику окупантів на маршруті до Криму, через що російська влада вже почала обмежувати рух цивільного транспорту на окремих ділянках.

    Про це заявив військовослужбовець і колишній народний депутат України Ігор Луценко, коментуючи ситуацію навколо так званого сухопутного коридору до окупованого Криму.

    За його словами, окупаційна адміністрація Херсонщини фактично визнала проблему. Так званий «губернатор» окупованої частини області Володимир Сальдо обмежив рух на новозбудованій трасі з території РФ до Джанкоя після серії атак українських безпілотників.

    Як зазначає Луценко, російські джерела повідомляють про десятки знищених бензовозів і вантажівок, які були атаковані дронами на цьому маршруті. Обмеження наразі не стосуються військових вантажів та окремих категорій критично важливого постачання, однак для цивільної логістики ситуація вже стала проблемною.

    Сухопутний коридор до Криму Росія почала формувати після окупації частини Запорізької та Херсонської областей у 2022 році. Саме цей маршрут через Маріуполь, Мелітополь і Джанкой став ключовою альтернативою Керченському мосту для перекидання військ, техніки, пального та боєприпасів.

    Протягом останніх років РФ активно модернізувала цю логістичну артерію — ремонтувала дороги, будувала нові ділянки траси, посилювала залізничне сполучення та створювала систему військової охорони маршрутів.

    Однак розвиток українських ударних дронів та безекіпажних систем поступово змінив ситуацію. Українські БПЛА дедалі глибше проникають у тил окупантів, атакуючи склади, паливні бази, транспортні колони та вузли постачання.

    Луценко заявляє, що зараз українські дрони вже працюють над Мелітополем і Маріуполем, а наступною ціллю може стати повне порушення логістики до Криму.

    «Крим для РФ стає заморською територією», — зазначив він.

    Окрему увагу українська сторона продовжує приділяти Керченському мосту. Після попередніх ударів та вибуху вантажівки, організованого СБУ у 2022 році, конструкція мосту зазнала серйозних пошкоджень. Через це росіяни вже давно обмежують рух великовантажного транспорту окремими ділянками переправи та регулярно посилюють систему захисту об’єкта.

    За словами Луценка, нинішні удари дронів по сухопутному коридору фактично створюють умови для подальшого тиску і на Кримський міст. Він припускає, що нейтралізація цієї транспортної артерії може стати одним із наступних етапів українських операцій.

    Водночас експерти наголошують: навіть часткове порушення логістики вже суттєво ускладнює забезпечення російського угруповання в Криму та на півдні України. Особливо це стосується постачання пального, боєприпасів та важкої техніки.

    Сучасна війна дедалі більше перетворюється на боротьбу за логістику. Україна активно використовує дрони як інструмент виснаження тилової інфраструктури РФ, а російські війська змушені витрачати дедалі більше ресурсів на захист маршрутів постачання.

    На тлі постійних атак російська влада вже визнає необхідність додаткових заходів безпеки на окупованих територіях. Для Кремля це особливо чутливе питання, адже саме сухопутний коридор до Криму Москва подавала як один із головних стратегічних результатів війни.

    Тепер же навіть російські джерела дедалі частіше говорять про проблеми з безпекою маршрутів, які ще нещодавно вважалися відносно недосяжними для українських ударів.

  • Генштаб: у Старобільську ЗСУ вдарили по штабу “Рубікону”, а не коледжу

    Генштаб: у Старобільську ЗСУ вдарили по штабу “Рубікону”, а не коледжу

    Генеральний штаб Збройних сил України заявив, що російська сторона поширює маніпулятивну інформацію щодо нібито удару по цивільному об’єкту у тимчасово окупованому Старобільську Луганської області. У ЗСУ наголосили, що в ніч на 22 травня українські сили завдали серії ударів виключно по військових об’єктах, які використовувалися російською армією, а повідомлення про атаку на гуртожиток коледжу є частиною інформаційної кампанії Кремля.

    У Генштабі підкреслили, що російські медіа активно просувають версію про нібито ураження цивільної інфраструктури, однак реальні цілі операції були пов’язані з військовою логістикою, командними пунктами та інфраструктурою російських сил на окупованій території.

    “В російських медіа активно поширюється маніпулятивна інформація щодо нібито ураження Збройними Силами України об’єктів цивільної інфраструктури на тимчасово окупованій території України”, — заявили у Генштабі.

    Українське військове командування окремо наголосило, що всі удари здійснювалися відповідно до норм міжнародного гуманітарного права та були спрямовані виключно проти законних військових цілей.

    За офіційною інформацією ЗСУ, у ніч на 22 травня українські сили уразили низку важливих об’єктів російської військової інфраструктури. Серед них — нафтопереробний завод, склади боєприпасів, засоби протиповітряної оборони, пункти управління та райони зосередження особового складу російської армії.

    Окремо Генштаб повідомив про удар по одному зі штабів російського спецпідрозділу “Рубікон” у районі Старобільська. Йдеться про так званий “Центр перспективних безпілотних технологій”, який спеціалізується на застосуванні дронів, координації атак безпілотників та розробці нових тактик використання БПЛА у війні проти України.

    У ЗСУ наголошують, що представники цього підрозділу регулярно беруть участь в атаках на українські міста та цивільну інфраструктуру. Саме тому штаб “Рубікону” розглядався як законна військова ціль.

    Аналітики зазначають, що останнім часом Україна дедалі активніше завдає ударів по центрах управління російських безпілотних систем, оскільки дрони стали одним із головних інструментів російських атак по тилових регіонах України. Удари по таких штабах мають на меті не лише фізичне знищення інфраструктури, а й дезорганізацію системи управління безпілотними операціями.

    Заява Генштабу пролунала після різкої реакції російського диктатора Володимира Путіна, який звинуватив Україну в “обстрілі гуртожитку коледжу” у Старобільську та заявив про необхідність “удару у відповідь”.

    За словами Путіна, атака нібито була цілеспрямованою і не могла бути випадковим наслідком роботи російської ППО або систем радіоелектронної боротьби. Він стверджував, що українські дрони “тричі били по одному й тому самому місцю”, що, на його думку, нібито свідчить про навмисний характер удару.

    Російські державні медіа та пропагандистські ресурси одразу почали активно поширювати цю версію, намагаючись представити атаку як удар по цивільному об’єкту. Водночас українська сторона фактично вказує, що Росія використовує подібні інформаційні кампанії для відволікання уваги від успішних українських ударів по військовій інфраструктурі.

    Останніми тижнями Україна значно активізувала атаки по об’єктах російського військово-промислового комплексу, нафтопереробних заводах, складах пального та командних центрах як на території РФ, так і на окупованих територіях України.

    За даними Reuters, майже всі великі нафтопереробні заводи у центральній частині Росії або тимчасово зупинили роботу, або суттєво скоротили виробництво через регулярні атаки українських безпілотників. Це створює дедалі більший тиск на російський паливний ринок і військову логістику.

    Паралельно російські регіони дедалі частіше стикаються з атаками дронів, вибухами та перебоями у роботі критичної інфраструктури. Аналітики зазначають, що війна, яка раніше для багатьох росіян залишалася “далекою”, тепер усе більше переноситься безпосередньо на територію самої Росії.

    За оцінками соціологів і російських джерел, населення країни-агресора дедалі сильніше реагує на питання безпеки у власних регіонах, а новини про удари по НПЗ, складах або військових об’єктах викликають значно більше занепокоєння, ніж повідомлення з фронту.

    На цьому тлі Кремль посилює інформаційні кампанії про нібито “удари по цивільних”, намагаючись сформувати образ України як сторони, що атакує мирне населення. Водночас Україна послідовно наголошує, що її операції спрямовані виключно проти військових цілей та інфраструктури, яка забезпечує російську агресію.

    Експерти звертають увагу, що інформаційне супроводження таких подій стає дедалі важливішою частиною війни. Росія намагається використовувати будь-які інциденти для внутрішньої мобілізації населення та виправдання нових ударів по Україні, тоді як Київ акцентує на тому, що ціллю атак є військові об’єкти та логістика противника.

    Таким чином, ситуація навколо Старобільська стала не лише черговим епізодом бойових дій, а й частиною масштабного інформаційного протистояння між Україною та Росією на тлі зростання інтенсивності українських ударів по тиловій інфраструктурі агресора.

  • Судно з викраденим українським зерном після відмови Ізраїлю намагається зайти до порту Туреччини

    Судно з викраденим українським зерном після відмови Ізраїлю намагається зайти до порту Туреччини

    Судно Panormitis, яке Україна підозрює у перевезенні викраденого зерна з тимчасово окупованих територій, після відмови ізраїльської сторони намагається отримати дозвіл на захід до турецького порту.

    Про це повідомив посол України в Ізраїлі Євген Корнійчук у коментарі Times of Ukraine.

    За словами дипломата, зараз судно очікує дозволу на розвантаження в Туреччині. Українські дипломати та правоохоронці намагаються переконати Анкару не приймати вантаж.

    «Міністерство закордонних справ та Генеральна прокуратура України працюють над тим, щоб переконати турецьку сторону відмовити у прийнятті цього судна», — зазначив Корнійчук.

    Українська сторона сподівається, що Туреччина ухвалить аналогічне рішення, як раніше зробив Ізраїль.

    За даними турецьких медіа, Panormitis міг прибути до порту Іскендерун ще 13 травня. Водночас офіційного підтвердження розвантаження судна наразі немає.

    Судно підозрюють у транспортуванні агропродукції, незаконно вивезеної Росією з окупованих українських територій.

    Скандал навколо Panormitis розгорівся після того, як Україна звернулася до Ізраїлю дипломатичними та юридичними каналами із закликом вжити заходів щодо вантажу.

    Крім того, послу Ізраїлю в Україні Міхаелю Бродському вручили ноту протесту через надходження до Ізраїлю сільськогосподарської продукції, яку Росія, за даними Києва, незаконно вивезла з тимчасово окупованих регіонів України.

    30 квітня ізраїльська компанія-імпортер відмовилася розвантажувати Panormitis у порту Хайфи. За інформацією медіа, причиною стали побоювання можливих санкцій та юридичних наслідків через походження вантажу.

    Тема експорту зерна з окупованих територій залишається однією з найбільш чутливих у міжнародних відносинах України. Київ неодноразово заявляв, що Росія системно вивозить українську агропродукцію через порти окупованого Криму та інших захоплених територій, а потім намагається реалізовувати її через треті країни.

    Українська влада регулярно передає партнерам інформацію про судна, які можуть бути причетними до незаконного експорту зерна, та закликає блокувати їхнє обслуговування у міжнародних портах.

  • ЄС посилив санкції через депортацію українських дітей

    ЄС посилив санкції через депортацію українських дітей

    Рада Європейського Союзу 11 травня оголосила про запровадження нового пакета санкцій проти Росії у відповідь на систематичну політику депортації та примусового переміщення українських дітей із тимчасово окупованих територій України. У Брюсселі наголосили, що дії російської сторони мають ознаки цілеспрямованої кампанії, спрямованої не лише на фізичне переміщення неповнолітніх, а й на їхню подальшу ідеологічну обробку та інтеграцію в російську державну систему.

    Під нові обмеження потрапили 16 фізичних осіб та 7 організацій, які, за оцінкою ЄС, безпосередньо або опосередковано причетні до організації, логістики та реалізації програм, пов’язаних із вивезенням українських дітей до Російської Федерації. Йдеться про структури, що забезпечували транспортування, розміщення, освітні програми та подальше “перевиховання” дітей, вивезених із окупованих територій.

    Як зазначається в офіційній заяві Ради Європейського Союзу, новий санкційний пакет спрямований проти тих, хто причетний до реалізації політики, яку в ЄС кваліфікують як незаконне усиновлення, примусову асиміляцію та мілітаризацію українських неповнолітніх. Європейські посадовці підкреслили, що подібні дії порушують норми міжнародного гуманітарного права та є серйозним викликом для системи захисту прав дитини.

    За даними української влади та міжнародних партнерів, від початку повномасштабного вторгнення Росія незаконно вивезла або депортувала майже 20 500 українських дітей. Частину з них, як стверджується, розміщують у російських родинах, змінюють їхні персональні дані, громадянство та документи, а також обмежують доступ до інформації про їхнє походження. Українська сторона наполягає, що такі дії мають системний характер і координуються на державному рівні.

    До санкційного списку, зокрема, включено кілька федеральних російських установ та організацій, пов’язаних із освітньою та молодіжною політикою. Серед них — дитячі центри «Орльонок», «Алые паруса» та «Смена». За даними ЄС, ці структури брали участь у програмах для дітей, вивезених із окупованих територій України, де вони проходили так зване “патріотичне виховання”, участь у військово-спортивних заходах та навчальних курсах, які містять елементи, наближені до базової військової підготовки.

    У Брюсселі заявляють, що ці програми виходять за межі звичайного освітнього процесу і мають ознаки ідеологічного впливу, спрямованого на формування проросійської ідентичності у дітей, які походять з України. Окремо наголошується, що такі заходи супроводжуються спробами стерти зв’язок дітей із їхнім українським походженням та культурною ідентичністю.

    У заяві Європейського Союзу підкреслюється, що частина організацій, які потрапили під санкції, забезпечувала не лише тимчасове перебування дітей, а й їхню подальшу інтеграцію в російську освітню систему. Це включає зміну навчальних програм, виховних підходів та участь у державних ініціативах, спрямованих на формування лояльності до російської держави.

    Санкції передбачають замороження активів на території країн ЄС, заборону на в’їзд до держав-членів Євросоюзу, а також обмеження фінансових операцій із європейськими компаніями та структурами. У ЄС наголошують, що ці заходи мають на меті посилити тиск на осіб та організації, причетні до порушення прав українських дітей, і унеможливити подальше фінансування подібних програм.

    Оголошення нового пакета санкцій відбулося напередодні міжнародної зустрічі високого рівня, яку спільно організовують Європейський Союз, Україна та Канада. Захід присвячений координації міжнародних зусиль щодо повернення незаконно вивезених українських дітей, а також документуванню воєнних злочинів, пов’язаних із їхньою депортацією та примусовою інтеграцією.

    Європейські дипломати наголошують, що питання повернення дітей є одним із ключових гуманітарних пріоритетів у контексті триваючої війни Росії проти України. Окремо підкреслюється необхідність міжнародної координації для фіксації злочинів та притягнення винних до відповідальності.

    Паралельно Литва оголосила про додаткову підтримку України, виділивши понад 10 мільйонів євро на програми, пов’язані з поверненням дітей, їхньою психологічною та медичною реабілітацією, а також на зміцнення системи опіки та документування воєнних злочинів. Ця допомога має сприяти як безпосередньому поверненню дітей, так і довгостроковій підтримці постраждалих.

    Тема депортації українських дітей залишається однією з найбільш чутливих у міжнародних розслідуваннях, пов’язаних із війною. У 2023 році Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордери на арешт президента Росії Володимира Путіна та уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової у зв’язку з підозрами в незаконній депортації українських дітей з окупованих територій.

    У ЄС та серед міжнародних партнерів України наголошують, що подальше документування цих випадків і притягнення винних до відповідальності залишаються критично важливими для забезпечення справедливості та захисту прав постраждалих дітей.

  • Київ заочно засудив Мединського до 10 років ув’язнення

    Київ заочно засудив Мединського до 10 років ув’язнення

    Шевченківський районний суд Києва заочно ухвалив вирок щодо Володимира Мединського — російського державного діяча, який очолює російські делегації на переговорах з Україною. Його визнано винним у посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України та у виправданні збройної агресії РФ. Суд призначив покарання у вигляді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

    Про це повідомляє Офіс генерального прокурора України, який здійснював процесуальне керівництво у справі. У відомстві наголошують, що розслідування стосується не лише окремого навчального видання, а ширшого явища інформаційної агресії Російської Федерації, яку в Україні розглядають як невід’ємну складову повномасштабної війни проти держави. Йдеться про системне використання пропагандистських матеріалів, зокрема освітніх, для формування потрібної Кремлю картини світу серед російського суспільства та населення на тимчасово окупованих територіях.

    У центрі справи опинився російський шкільний підручник з історії для 11 класу під назвою «История. История России. 1945 год — начало XXI века», виданий у 2023 році. За даними слідства, його авторами та редакторами є Володимир Мединський та Анатолій Торкунов. Українська сторона розцінює цей підручник як елемент державної пропагандистської політики Росії, спрямованої на виправдання війни проти України та формування у молодого покоління викривленого бачення сучасної історії.

    Слідство встановило, що зміст підручника містить формулювання, які в Україні трактують як публічні заклики до зміни міжнародно визнаних кордонів, виправдання збройної агресії Росії, а також легітимізацію тимчасової окупації українських територій. Окремо наголошується на наративі про так звані «братні народи», запереченні української державності як самостійного суб’єкта та нав’язуванні термінології на кшталт «визволення» у контексті війни, яку Росія веде проти України.

    Особливу увагу правоохоронці звертають на те, що цей навчальний матеріал був орієнтований насамперед на дітей шкільного віку — одну з найбільш чутливих аудиторій для інформаційного впливу. За даними Офісу генпрокурора, з 1 вересня 2023 року підручник офіційно використовувався в освітньому процесі на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, а також в Автономній Республіці Крим. Крім того, він був частиною навчальної програми і на території самої Російської Федерації.

    У прокуратурі підкреслюють, що справу кваліфіковано за кількома статтями Кримінального кодексу України, зокрема щодо посягання на територіальну цілісність держави та виправдання збройної агресії РФ і глорифікації її учасників. Суд погодився з доводами обвинувачення і призначив Мединському та іншому фігуранту справи — Анатолію Торкунову — однакове покарання.

    Правоохоронці зазначають, що це рішення є частиною ширшої стратегії документування не лише військових злочинів Росії, а й інформаційної складової війни, яка охоплює пропаганду, освітні програми, медіа та інші інструменти впливу на суспільну свідомість. Українська сторона розглядає такі матеріали як елемент довготривалої політики, спрямованої на легітимізацію агресії та формування лояльності до неї всередині російського суспільства та на окупованих територіях.

    Володимир Мединський, який має українське походження і народився у місті Сміла Черкаської області, протягом останніх років є одним із ключових представників Росії на міжнародних переговорах щодо війни проти України. Його діяльність у сфері історичної політики та освіти неодноразово ставала предметом критики з боку українських офіційних осіб та міжнародних експертів, які звинувачують російську владу у використанні історії як інструменту політичного впливу.

  • “Ресурсна колонія”: розвідка перехопила плани РФ щодо окупованих територій — що саме хоче вивезти Кремль

    “Ресурсна колонія”: розвідка перехопила плани РФ щодо окупованих територій — що саме хоче вивезти Кремль

    Росія готує масштабну програму економічного використання тимчасово окупованих територій України, яка передбачає фактичне виснаження ресурсів і повторення сценарію Донбасу. Про це повідомив президент України Володимир Зеленський після доповіді української розвідки.

    За словами глави держави, українські спецслужби отримали документи, які свідчать про системні плани Кремля щодо південних регіонів України. Йдеться не лише про військовий контроль, а й про економічну експлуатацію територій — із акцентом на видобуток корисних копалин та вивезення аграрної продукції.

    Згідно з цими матеріалами, Росія планує значно наростити видобуток на щонайменше 18 родовищах. У переліку стратегічних ресурсів — титан, літій, тантал, ніобій, циркон, молібден і графіт. Це критично важливі матеріали для сучасної промисловості, зокрема оборонної, електронної та енергетичної сфер.

    Експерти зазначають, що багато з цих ресурсів мають глобальне значення. Наприклад, літій використовується у виробництві акумуляторів для електромобілів і електроніки, а титан — у авіаційній та оборонній промисловості. Таким чином, контроль над такими родовищами може мати не лише економічні, а й геополітичні наслідки.

    Окрім видобутку корисних копалин, Росія планує активно вивозити сільськогосподарську продукцію. Зокрема, цьогорічний урожай зерна, за даними розвідки, розглядається як один із ключових ресурсів для подальшого експорту або внутрішнього використання. Подібна практика вже фіксувалася раніше — українська влада неодноразово заявляла про незаконне вивезення зерна з окупованих територій.

    Президент наголосив, що такі дії фактично повторюють сценарій, який Росія реалізувала на Донбасі після 2014 року. Там значна частина промислових підприємств була або знищена, або вивезена, а економіка регіону поступово деградувала. За оцінками українських і міжнародних аналітиків, це призвело до глибокої деіндустріалізації та втрати економічного потенціалу.

    У випадку південних областей, за словами Зеленського, Кремль планує діяти за схожою логікою: максимальне вилучення ресурсів без інвестування у відновлення чи розвиток територій. Це означає, що регіони можуть бути перетворені на сировинну базу без перспективи економічного відновлення.

    «Ми розуміємо ці наміри і готуємося протидіяти цьому мародерству», — заявив президент, підкресливши, що Україна вже працює над відповідними заходами.

    Аналітики звертають увагу, що подібна стратегія має кілька рівнів. По-перше, це короткострокове отримання ресурсів для підтримки російської економіки, яка перебуває під санкційним тиском. По-друге, це спроба послабити Україну, позбавивши її частини економічного потенціалу. І по-третє — створення додаткових важелів впливу на глобальні ринки сировини.

    Важливо й те, що багато з названих ресурсів входять до списку критичних для Європейського Союзу та США. Це означає, що контроль над ними може використовуватися як інструмент геополітичного тиску, особливо в умовах глобальної конкуренції за стратегічні матеріали.

    Українська розвідка продовжує аналіз отриманих документів, а влада — інформувати міжнародних партнерів про ризики, пов’язані з діями Росії на окупованих територіях. Очікується, що ці дані можуть стати підставою для посилення санкцій або нових політичних рішень на міжнародному рівні.

    Йдеться не лише про військову окупацію, а про комплексну стратегію економічного використання територій. І саме це, за словами української влади, становить одну з найбільших загроз у довгостроковій перспективі — адже мова йде про втрату ресурсів, які визначають майбутній розвиток країни.

  • Помолилися — отримали штраф: у Донецьку покарали іноземців за намаз у кафе

    Помолилися — отримали штраф: у Донецьку покарали іноземців за намаз у кафе

    У тимчасово окупованому Донецьку представники так званої судової системи притягнули до відповідальності іноземців за проведення релігійного обряду в громадському місці. Йдеться про громадян Узбекистану та Таджикистану, яких оштрафували за вечірню молитву в одному з місцевих кафе без дозволу окупаційної адміністрації.

    Як повідомляють російські медіа з посиланням на рішення окупаційного «суду», інцидент стався ще 19 березня. Двоє чоловіків — Акрам Алікулов та Різвон Самієв — здійснили намаз у приміщенні кафе, що, за версією «суду», було кваліфіковано як «публічне богослужіння без погодження». Сам релігійний обряд, згідно з матеріалами справи, тривав близько дев’яти хвилин.

    Рішення про притягнення до відповідальності було ухвалене наприкінці квітня — 24 та 27 числа. Обом чоловікам призначили штрафи по 20 тисяч російських рублів. При цьому справу розглядали за нормами законодавства Російської Федерації, яке застосовується окупаційною владою на тимчасово захоплених територіях України.

    Під час розгляду справи обидва іноземці заявили, що не були обізнані з обмеженнями щодо здійснення релігійних обрядів у громадських місцях. За їх словами, вони не знали, що в кафе не можна молитися без окремого дозволу. Однак ці аргументи не вплинули на рішення «суду».

    Відповідно до російського законодавства, проведення релігійних обрядів дозволяється без додаткових погоджень лише у спеціально визначених місцях — культових спорудах, місцях паломництва, на кладовищах або в житлових приміщеннях. Усі інші випадки, зокрема в публічному просторі, прирівнюються до масових заходів і потребують попереднього погодження з владою — за аналогією з мітингами чи демонстраціями.

    Правозахисники неодноразово звертали увагу на те, що подібна практика може використовуватися як інструмент контролю над релігійною діяльністю, особливо на окупованих територіях. Обмеження свободи віросповідання, зокрема для іноземців або представників релігійних меншин, стають частиною ширшої політики регулювання громадського життя.

    Окремо експерти наголошують, що ситуація в тимчасово окупованих регіонах відрізняється від міжнародно визнаних стандартів дотримання прав людини. Зокрема, свобода релігії передбачає можливість здійснювати обряди як індивідуально, так і колективно, без необґрунтованих обмежень з боку держави.

    У цьому випадку мова йде про короткотривалу молитву, яка не супроводжувалася жодними публічними закликами чи масовим зібранням. Проте навіть такий формат був кваліфікований як порушення встановлених правил.

    Контекст цієї справи також пов’язаний із загальною ситуацією в регіоні, де окупаційна влада продовжує впроваджувати власні правові норми та практики. Це стосується не лише релігійної сфери, а й інших аспектів життя — від свободи слова до пересування.

    Водночас випадок у Донецьку піднімає ширше питання про становище іноземців на окупованих територіях. Громадяни інших держав, які перебувають у таких регіонах, часто опиняються в умовах правової невизначеності, де правила можуть суттєво відрізнятися від тих, до яких вони звикли.

    На цьому тлі правозахисні організації закликають міжнародну спільноту уважніше стежити за ситуацією з дотриманням прав людини на окупованих територіях України. Особливу увагу вони звертають на випадки обмеження свободи віросповідання, які можуть мати системний характер.

    Станом на зараз інформації про оскарження рішення або подальшу долю оштрафованих осіб немає. Також відсутні офіційні коментарі від представників міжнародних організацій щодо цього конкретного випадку.

    Ця історія ще раз демонструє, як навіть коротка приватна молитва може стати підставою для покарання в умовах обмеженого правового поля. Вона підкреслює складність ситуації на окупованих територіях, де звичні для демократичних суспільств права можуть суттєво обмежуватися.