Golosnovinua.com

Позначка: Олег Бахматюк

  • Чому держава не націоналізує активи Бахматюка попри борги у 2 мільярди доларів

    Чому держава не націоналізує активи Бахматюка попри борги у 2 мільярди доларів

    Колишній народний депутат і агробізнесмен Олег Бахматюк, відомий як один із найбільших аграрних магнатів країни, роками фігурує у гучних кримінальних провадженнях, але залишається фактично поза відповідальністю. Попри підозри у багатомільярдних розкраданнях, хабарництві та борги перед державою на мільярди гривень, його бізнес-активи не конфіскуються, а справи тягнуться в судах без кінцевих рішень.

    Свою кар’єру Бахматюк починав у газовій сфері, але з початку 2000-х зосередився на агробізнесі. Його холдинг Ukrlandfarming у період розквіту контролював 670 тис. га земель, 23 птахофабрики, 24 елеватори, комбікормові та тваринницькі заводи. Паралельно бізнесмен володів банками «VAB Банк» та «Фінансова ініціатива», які згодом стали джерелом найбільших проблем.

    Кримінальні справи

    • У 2019 році НАБУ відкрило провадження щодо розкрадання 1,2 млрд грн стабілізаційного кредиту НБУ, наданого «VAB Банку». Бахматюку заочно повідомили про підозру та оголосили у розшук.

    • За версією слідства, у 2015–2016 роках тодішній глава ДФС Роман Насіров допоміг агробарону отримати 3,2 млрд грн компенсації ПДВ за хабар у 5,6 млн дол. та 21 млн євро — це вважають найбільшим хабарем в історії України.

    У лютому та березні 2024 року обидва обвинувальні акти потрапили до Вищого антикорупційного суду. Однак далі справи фактично “зависли”: десятки ухвал, сотні документів, але жодного вироку.

    У судових матеріалах Бахматюк проходить під позначкою «Особа №11» — хабародавець, без участі якого не обійшовся жоден епізод. Але через перебування за кордоном він фізично відсутній у процесах.

    Окрім кримінальних справ, Бахматюк залишається одним із найбільших боржників України.

    • Сам бізнесмен визнає заборгованість на рівні 2 млрд доларів.

    • Лише перед НБУ його банки винні близько 7,9 млрд грн.

    • «Ощадбанк» намагається повернути 5 млрд грн боргів Ukrlandfarming, тричі виставляючи їх на торги у 2025 році, але покупців так і не знайшлося.

    Фактично держава не отримала жодної копійки, а агрохолдинг перебуває на межі банкрутства.

    Експерти пояснюють відсутність прогресу у справах кількома чинниками:

    • корупція і «куплений час», коли слідство формально працює, але затягує процес до закінчення строків давності;

    • низька компетентність слідчих, яка веде до провалів у доказовій базі;

    • ризики для держави: агробізнес складно націоналізувати й передати в управління — птахівництво та великотоварні ферми потребують професійного менеджменту, а у випадку зупинки підприємств можливі соціальні бунти;

    • політична складова: доля справи може змінитися лише у разі «перерозподілу впливу» всередині влади або під тиском західних партнерів.

    Олег Бахматюк — це показовий приклад українського недоторканного олігарха, який завдяки політичним зв’язкам та хаосу у правоохоронній системі уникає відповідальності. Його мільярдні борги фактично перекладені на державу і вкладників банків, а справи про рекордні хабарі й розкрадання зависли у ВАКС.

    Поки влада не ухвалює рішення щодо конфіскації чи націоналізації його активів, бізнес-імперія Бахматюка залишається джерелом фінансових проблем для держави та символом безкарності великого бізнесу в Україні.

  • Лагун, Фірташ: кого ще можуть екстрадувати з Австрії

    Лагун, Фірташ: кого ще можуть екстрадувати з Австрії

    Під час візиту до Відня 16 червня 2025 року президент України Володимир Зеленський публічно порушив «чутливе питання»: він закликав владу Австрії співпрацювати у справі повернення українських екс-високопосадовців та олігархів, які втекли від українського правосуддя і «використовують Європу, і, безумовно, Австрію, як схованку для зберігання їх вкрадених активів». Це звернення припало на період активізації міжнародно-правової співпраці: за 2023-2025 роки із європейських країн екстрадовано десятки злочинців – як бізнесменів, так і пропагандистів-колаборантів. Найбільше суди і правоохоронні органи чекають на повернення із Австрії екс-банкіра Миколи Лагуна, аграрного олігарха Олега Бахматюка, власника хімічних заводів Дмитра Фірташа, екс-власника Приватбанку Геннадія Боголюбова.

    Про це пише видання 360ua.news.

    Австрія давно стала прихистком для олігархів і колишніх чиновників, що мали статки сумнівного походження і хотіли при цьому приховати їх в легальних фінустановах пристойної європейської держави. Численні журналістські розслідування неодноразово фіксували на вулицях Відня екс-голову Конституційного суду Олександра Тупицького, екс-голову Нацбанку Кирила Шевченка та його соратника, заступника голови правління Укргазбанку Дениса Чернишова, екс-нардепа Андрія Холодова, екс-лідера партії “Наші”, проросійського політика Євгена Мураєва. Всі вони ходять під низкою кримінальних статей – від корупційних до державної зради. Нещодавно до цієї компанії приєднався Денис Комарницький, екс- “смотрящий” за київськими схемами незаконної забудови, якому закидали створення злочинної організації в столичній мерії. І кожен з них – потенційний претендент на екстрадицію до України.

    Утім, набагато більш “крупною рибою” є великі олігархи, які вивели з України мільярдні кошти і тепер намагаються у Відні уникнути українського правосуддя. Йдеться передусім про екс-банкіра Миколу Лагуна. Оціночний обсяг збитків, нанесених державі через банкрутство Дельта банку та схеми виводу коштів, що його супроводжували – понад 50 млрд грн. Крім того, в “короткий перелік” очевидно потрапляють Дмитро Фірташ (перебуває в Австрії уже 10 років через небажання місцевої влади надати дозвіл на екстрадицію його до США, де його звинувачують у корупційних угодах, в Україні під санкціями), а також Олег Бахматюк (звинувачення у незаконному виведенні коштів рефінансування і банкрутстві банків) та Геннадій Боголюбов (звинувачення у співучасті у виведенні коштів з Приватбанку).

    Австрійські суди за останні роки неодноразово відмовляли в екстрадиції обвинувачених в Україні злочинців. Проте зараз, ймовірно, ситуація змінилась до рівня, коли досягнуті на нижчому рівні домовленості можна озвучувати під час зустрічі лідерів держав. Цей факт підтверджують і численні успішні кейси екстрадицій з інших країн – Німеччини, Польщі, Болгарії, Чехії, Іспанії, Литви.

    Серед таких гучних кейсів – повернення екс-голови Державної продовольчої зернової корпорації Петра Вовчука, екс-пропагандиста з пулу Медведчука Кирила Молчанова, скандального екс-забудовника Анатолія Войцеховського. Крім того, ймовірно зрушила з мертвої точки справа про екстрадицію в Україну пропагандиста Анатолія Шарія. Це дає набагато більше шансів на те, що – навіть прикрившись російським паспортом – українські олігархи великого калібру ексрадиції з Австрії не уникнуть.

    Микола Лагун: банкрутство Дельта банку, російські зв’язки і 50 мільярдів боргів

    Після краху «Дельти» у 2015 році Микола Лагун опинився під слідством за низкою обвинувачень, пов’язаних із розкраданням коштів банку та ухиленням від сплати податків. Ще у 2012–2013 роках організував незаконне кредитування підконтрольних йому фірм на сотні мільйонів гривень, що призвело до втрат понад 1 млрд грн – ці кошти фактично зникли з банку. У 2015-му, вже на межі банкрутства, банкір нібито не задекларував отримані від іноземної компанії 153,5 млн грн доходу та не сплатив податків на 33 млн грн.

    За оцінками українських правоохоронних органів, загальні збитки від діяльності Лагуна сягають еквіваленту понад 1,2 млрд євро (понад 50 млрд грн). Слідство та аудитори компанії Kroll виявили, що понад $1 млрд було виведено через мережу з більш ніж 50 офшорних компаній – на Кіпрі, у Гонконзі, Панамі, на Сейшелах, в Британії та інших країнах. Багато з цих фірм мали бенефіціарів чи керівників, пов’язаних із самим Лагуном.

    Аби уникнути відповідальності, Лагун ініціював процедуру власного банкрутства як фізичної особи. Він подав до Господарського суду Києва заяву, де визнав борги приблизно на 7 млрд грн, з яких 6 млрд грн запропонував списати, а решту виплачувати протягом декількох сотень років зі своєї символічної зарплати у Відні (близько 14 тис. грн на місяць, тобто 300 євро).

    Однак сам він ще з 2022 року фактично проживає у Австрії, куди втік, уникаючи арешту. У жовтні 2024 року Миколу Лагуна офіційно оголосили у міжнародний розшук за неявку на судові засідання (він зʼявляється із Відня онлайн). Попри це, українській владі досі не вдалося домогтися його екстрадиції або принаймні замороження активів екс-банкіра. Ба більше, складається враження, що Лагун доволі комфортно почувався на австрійській території: до 2022 року він безперешкодно подорожував між Україною та Австрією, а його численні активи (земельні ділянки, фінансові та страхові компанії тощо) залишалися під його контролем і генерували прибутки.

    Ще один резонансний аспект – зв’язки Лагуна з російським бізнесом. У 2000-х роках одним із інвесторів «Дельта Банку» став Кирило Дмитрієв – глава Російського фонду прямих інвестицій (РФПІ), один із нинішніх тіньових «переговірників» щодо “мирних домовленостей” з Росією. За даними журналістів, Дмитрієв і Лагун разом стояли біля витоків зростання «Дельти», при цьому Дмитрієв залучав кошти, в тому числі державні російські, а Лагун розгортав агресивну експансію бізнесу – не лише в Україні, але й в Росії та Білорусі.

    Навіть після втечі до Австрії Лагун продовжує вести бізнес в окупованому Криму – зокрема, володіє через підставних осіб нерухомістю і аграрними активами в Ялті, оформленими за російським законодавством. Пряма співпраця з країною-агресором – не завадила йому уникнути українських санкцій. На відміну від багатьох інших олігархів, які потрапили під санкції РНБО за відмивання коштів та зв’язки з РФ, прізвище Лагуна тривалий час було відсутнє у санкційних списках. Лише у лютому 2025 року після чергової хвилі публікацій з вимогою дати раду Лагуну це питання зрушило з місця – в Україні заговорили про можливість накладення на нього санкцій та активізацію співпраці з Австрією щодо його справи.

    Дмитро Фірташ: титанова справа і нескінченна екстрадиційна сага

    Власник Group DF – безперечно, найбільш відомий український вигнанець в Австрії. Колишній газовий магнат і промисловець, Фірташ з 2014 року мешкає у Відні, очікуючи розв’язки своїх численних юридичних проблем. У червні 2021 року Рада нацбезпеки та оборони України запровадила проти Фірташа санкції, звинувативши його в участі у титановому бізнесі, пов’язаному з постачанням сировини до російських військових підприємств.

    Втім, основні проблеми Фірташа – не в Україні, а у США. Ще у 2014 році він був арештований у Відні за запитом ФБР за обвинуваченням у міжнародному хабарництві. Американські слідчі стверджують, що бізнесмен дав багатомільйонний хабар індійським посадовцям, аби отримати дозволи на розробку родовищ ільменіту (сировини для титану) в Індії – з прицілом на подальший експорт титану до США. Фірташ відкидає ці звинувачення, заявляючи про політичний підтекст (він натякав, що справжня причина – його знання про українсько-російські газові схеми та можливий інтерес до нього як потенційного свідка у справах оточення Путіна).

    Процес екстрадиції Фірташа до Сполучених Штатів перетворився на затяжну юридичну війну. Спочатку австрійський суд погодив видачу олігарха (у 2017 році Верховний суд Австрії ухвалив рішення на користь екстрадиції), проте захист подав скарги до інших інстанцій, і екстрадицію заблокували. Сам Фірташ тим часом вийшов на свободу під безпрецедентну заставу 125 млн євро – це рекордна сума для Австрії.

    Водночас в Україні щодо Фірташа теж назрівають нові претензії. Служба безпеки України у 2023 році повідомила бізнесмену про підозру в масштабних розкраданнях газу з української газотранспортної системи на суму до $485 млн у 2016–2022 роках.

    Олег Бахматюк: «яєчний король» і недосяжний фігурант НАБУ

    Колись власник агрохолдингу UkrLandFarming та групи «Авангард» (що зробила його найбільшим виробником яєць в Україні, за що Бахматюка прозвали «яєчним магнатом»), він також контролював два банки – VAB Банк і «Фінансова ініціатива». Обидва ці банки збанкрутували у 2014–2015 роках, залишивши після себе багатомільярдні борги перед вкладниками та державою.

    Бахматюк відразу ж став об’єктом уваги антикорупційних органів: Національне антикорупційне бюро (НАБУ) підозрює його у виведенні 1,2 млрд грн стабілізаційного кредиту НБУ, виданого VAB Банку в 2014 році – ці гроші зникли перед банкрутством, а борги залишилися. У 2019 році Бахматюку заочно оголосили про підозру у розтраті коштів банку, а Вищий антикорупційний суд у 2020-му заочно арештував бізнесмена. Однак сам олігарх на той час уже покинув Україну. Згідно з відкритими даними, від кінця 2019 року він мешкає переважно у Відні, де має бізнес-інтереси і де зареєстрована низка його компаній.

    Київ неодноразово намагався добитися його екстрадиції, але наразі безрезультатно. У березні 2023 року австрійський суд відмовив у задоволенні запиту України про екстрадицію Олега Бахматюка, назвавши його «неприйнятним». Сам бізнесмен у коментарі для преси привітав це рішення і заявив, що кримінальне переслідування з боку НАБУ нібито було ініційоване попереднім керівництвом Бюро з особистих мотивів.

    Паралельно розслідується епізод із хабарем: за версією слідства, Бахматюк у 2015 році дав хабаря розміром $5,5 млн голові Державної фіскальної служби Роману Насірову за відшкодування ПДВ підприємствам свого холдингу. Сам Насіров, як відомо, нині також на лаві підсудних.

    Міжнародний правовий контекст

    Формально екстрадиція регулюється двосторонніми договорами та міжнародними конвенціями. Україна має договір про правову допомогу з Австрією, але вона не член ЄС, тож європейський ордер на арешт (яким користуються країни всередині Євросоюзу) на українських втікачів не поширюється. Кожен запит розглядається австрійським судом індивідуально, і адвокати підсудних активно використовують можливості оскарження. Поширена тактика – доводити, що справа має політичний характер, а отже видача неприпустима (європейські держави за законом не можуть екстрадувати особу, якщо переслідування мотивоване політично або загрожує порушенням її прав). Наприклад, по такому шляху, ймовірно, піде Денис Комарницький, на це натякали і Фірташ, і Бахматюк.

    У Лагуна ситуація інша: він не може посилатися на політичні аспекти, оскільки амбіцій в політиці у нього ніколи не було. Ба більше, в Австрії він взагалі може перебувати “по російській лінії”: Адже  у його фактичної коханки, екс-голови правління Дельта банку Олени Попової  гарантовано є російський паспорт, і однією з причин його набуття, ймовірно, було саме бажання уникнути екстрадиції в Україну).

    Однією з причин, чому питання повернення олігархів було піднято саме зараз – могло стати – зрушення у справах самих втікачів в Україні. Не виключено, що Зеленський володіє інформацією про активізацію переговорів з Австрією щодо окремих персон – можливо, на рівні генпрокуратур чи спецслужб. Його заява могла мати на меті надати цим кулуарним процесам публічного імпульсу. Кейс Миколи Лагуна в цьому випадку виглядає “найпростішим”: цілком конкретні фінансові збитки, більшість з яких вимушена була покрити держава, низка доведених епізодів на десятки мільйонів доларів, зрозумілі активи, які легко можна арештувати і віддати на погашення боргів. І при цьому жодних політичних підтекстів. Лагун менш інтегрований у західний істеблішмент, не має покровителів, а обсяг звинувачень – величезний і добре документований. Екстрадиція екс-власника Дельта банку могла б стати хорошим “швидким кейсом” для запуску процесу і демонстрації ефективності спільних зусиль.

    Незалежно від конкретних результатів, сам факт публічного звернення президента України створює додатковий тиск на олігархів-втікачів та демонструює рішучість держави не залишати безкарними фінансові злочини, скоєні проти українського народу. В умовах війни питання справедливості набувають особливої ваги, і Україна, ймовірно, готова використовувати всі доступні інструменти для її досягнення.

  • Суди США та Кіпру відхилили позови до Олега Бахматюка

    Суди США та Кіпру відхилили позови до Олега Бахматюка

    Американський і кіпрський суди ухвалили рішення на користь українського бізнесмена Олега Бахматюка, відхиливши позови американського фонду Gramercy Funds Management. Ці позови стосувалися агрокомпанії «Укрлендфармінг», одного з найбільших агрокомпаній в Україні.

    Gramercy Funds Management 7 грудня 2022 року подала позов до федерального суду США проти Олега Бахматюка та низки інших осіб, заявляючи про порушення своїх прав як інвесторів. Було розпочато й окремий судовий розгляд на Кіпрі.

    Як повідомляє у своєму прес-релізі Укрлендфармінг, позов у США було відхилено. Також припинено і розгляд на Кіпрі.

    «Наразі всі позови Gramercy Funds Management проти власника «Укрлендфармінгу» офіційно повністю відхилені, судові справи як у США, так і на Кіпрі повністю припинені, а сторони уклали мирову угоду. Кредитори, які ініціювали судовий процес, відмовляються від претензій без права на повторне подання після досягнення угоди про врегулювання претензій», – заявляють у прес-релізі Укрлендфармінгу.

    Олег Бахматюк вважає цю угоду перемогою. Зокрема й тому, що «це допоможе нашій компанії, яка втратила приблизно половину своїх активів через вторгнення Росії в Україну. Угода може стати віхою, яка допоможе врятувати компанії, задавши тон майбутнім переговорам з кредиторами. Це дуже вигідно для всіх сторін».

    «Укрлендфармінг» є одним з найбільших агрохолдингів в Україні. Холдинг продовжує працювати, незважаючи на втрати, спричинені вторгненням РФ, які в компанії оцінюють у сумі близько 1,2 млрд доларів. Зокрема, фактично було знищено найбільшу в Європі птахофабрику «Чорнобаївська» (Херсонська область), де загинуло 4,5 млн. голів птиці, а обладнання було вивезено до РФ.

  • Сергій Стефурак: радник Дениса Шмигаля та лобіст ЄДАПС

    Сергій Стефурак: радник Дениса Шмигаля та лобіст ЄДАПС

    Сергій Стефурак – радник прем’єр-міністра Дениса Шмигаля на громадських засадах з березня 2020 року. В медіа його персону пов’язують з поверненням скандального ЄДАПСу (Єдина державна автоматизована паспортна система) та звинувачують в організації корупційних схем, які обходяться бюджету воюючою країни в мільярди гривень.

    Стефурак родом із Рогатині Івано-Франківської області. Потрапив до команди голови уряду завдяки родинним зв’язкам: його мати – Марія Савка працювала першим заступником голови Івано-Франківської ОДА в той час, коли її очолював Денис Шмигаль.

    До того, як потрапити до команди Шмигаля, Стефурак працював у агрохолдингу “Укрлендфармінг” Олега Бахматюка, зокрема в торговій мережі “Фаворит” та наглядових радах інших пов’язаних з ним компаній. Під управлінням Стефурака компанії агромагната намагалися обійти тендерні правила на постачання продуктів харчування, за що були оштрафовані Антимонопольним комітетом.

    Також Сергій Стефурак, будучи директором однієї з фірм Бахматюка, засудив збанкрутілий банк самого ж Бахматюка, з метою отримати відшкодування збитків від Фонду гарантування вкладів, що однозначно є шахрайством. Тож не дивно, що наші співрозмовники в Кабміні називають Стефурака “лобістом Олега Бахматюка” в уряді Дениса Шмигаля.

    В контексті функціоналу Сергія Стефурака в команді Дениса Шмигаля, варто також згадати зв’язки Стефурака з нині покійним Андрієм Іванчуком. Іванчук відомий тим, що представляв інтереси російського “Лукойлу” після формального продажу його активу в Івано-Франківській області – заводу “Карпатнафтохім.

    Андрій Іванчук також мав відношення до мереж магазинів Duty Free, якими володів разом із партнером Артуром Гранцем, власником видання Forbes. Гранцу часто приписують зв’язки з росіянами через ігорний бізнес та спробу продати Forbes Україна російському православному олігарху Костянтину Малофєєву. Нагадаємо, що Сергій Стефурак, як радник Дениса Шмигаля з економічних питань, має вплив тому числі на фіскальну і митну політику, що пов’язана з діяльністю Duty Free.

    Також цікаво, що весною минулого року прем’єр-міністр Денис Шмигаль та його найближчий радник Сергій Стефурак заблокували роботу Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей (КРАІЛ), шляхом навмисного не призначення четвертого члена комісії, що автоматично призвело до відсутності кворуму та неможливості прийняття рішень. Як наслідок, КРАІЛ не міг позбавляти ліцензій компанії, які були повязані з РФ та потрапили до санкційного списку. Як зазначають учасники ринку, така ситуація була вигідна одному з бенефіціарів «Vbet» Артуру Гранцу.

    У серпні 2023 року в медіа розгорівся скандал, через ймовірне лобіювання Сергієм Стефураком повернення корупційних схем середини 2000-х років, пов’язаних із концерном ЄДАПС.

    ЄДАПС – це консорціум-монополіст часів Януковича, через який здійснювався друк усіх можливих документів країни, починаючи з паспортів громадян закінчуючи акцизними марками. Він мав природно величезну корупційну складову, активно працюючи на поповнення чорної каси “сім’ї” екс-президента.

    Сьогодні ЄДАПС має назву “Industrial Innovation Group”, а його філіал в Україні – “Поллі-Сервіс”. “Industrial Innovation Group” презентує себе як нового гравця на ринку. Але чи так це насправді?

    Скандально відомий співвласник ЄДАПС Юрій Сидоренко, який неодноразово переховувався від правоохоронців різних країн і мав бізнес у Москві, офіційно вийшов зі структури компаній в 2017 році. Замість нього власниками стали двоє давніх менеджерів ЄДАПСу, низка офшорок і громадянин Арабських Еміратів, де “ожив” консорціум.

    Але вже у 2018-му одна з компаній цієї імперії, патентуючи в ЄС свій черговий винахід, вказала особисто Сидоренка серед винахідників. Варто відзначити, що наразі дана інформація видалена.

    Крім того, у 2021-му в одній з митних декларацій “Industrial Innovation Group” на товар, відправлений до Женеви, отримувачем була вказана людина на ім’я “M Sidorenko”. Це може бути дочка бізнесмена Марія.

    Компанію “Поллі-Сервіс”, яка постачає матеріали для всіх монополізованих сфер, суспільству представляють українським виробником.

    Та бізнес-імперія, до якої входить цей нібито вітчизняний виробник критично важливих для України документів, уже після вторгнення в Крим і на Донбас, незадовго до повномасштабної війни, не цуралась вести бізнес з Росією. Останні угоди з компаніями з РФ, які збереглись у міжнародній базі імпорту-експорту ImportGenius, датовані груднем 2021-го року.

    Серед непублічних власників ЄДАПСу, як встановили журналісти, міг бути проросійський політик Віктор Медведчук. А за часів Януковича консорціум зводив храм Російської православної церкви в Еміратах.

    Починаючи з 2021 по 2023 рік за участі Сергія Стефурака уряд Шмигаля ухвалив низку рішень, що дозволили ЄДАПС повернутися на ринок. Зокрема, змінились вимоги до паспортів, водійських посвідчень, техпаспортів українців, було введено монополію на виробництво нотаріальних бланків та повернено голограму на акцизну марку.

    Матеріали для всіх цих виробництв наразі постачає лише вищезгадана компанія “Поллі-Сервіс”, пов’язана з росіянами та колишнім ЄДАПС. Нагадаємо, що тільки за 2021-2023 роки ЄДАПС отримав державних контрактів на суму щонайменше 2,3 млрд гривень.

    Але повернення Сергієм Стефураком та Денисом Шмигалем корупційних схем часів Януковича по друку державних документів, в умовах повномасштабного вторгнення, крім значних корупційних ризиків, несе також і ризики для української державності.

    Правоохоронці почали масово виявляти підроблені документи, які практично не відрізняються від оригінальних. Не важко здогадатись, що такого роду документи крім криміналітету цікаві також російським спецслужбам. Тож питання повернення ЄДАПС, це не тільки про корупцію, але і про державну безпеку.

  • НАБУ і САП оголосили про підозру тестю Насірова у найбільшому хабарі в історії України

    НАБУ і САП оголосили про підозру тестю Насірова у найбільшому хабарі в історії України

    Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура повідомили про підозру наближеній особі колишнього голови Державної фіскальної служби Романа Насірова та його раднику.

    Прес-служби органів повідомили, що ідеться про тестя ексголови ДФС Романа Насірова, забудовника Олександра Глімбовського.

    «За процесуального керівництва прокурорів САП детективи НАБУ викрили схему легалізації частини неправомірної вигоди, яку одержав голова ДФС на свою користь та на користь третіх осіб протягом 2015-2016 років. Йдеться про рекордний хабар у розмірі понад 722 млн грн, який надавався за дії, пов’язані із забезпеченням відшкодування ПДВ підконтрольним агрохолдингу юридичним особам у розмірі понад 3,2 млрд грн. Наразі про підозру повідомлено двом особам: наближеній до ексголови ДФС особі (дії кваліфіковані за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 209 КК України) та його раднику (ч. 3 ст. 209 КК України)», – інформує САП.

    Слідство вважає, що Глімбовський допоміг легалізувати 13 млн євро неправомірної вигоди, яку, на думку сторони обвинувачення, отримав Насіров від олігарха Олега Бахматюка за позачергове відшкодування ПДВ його компаніям. Глімбовський нібито легалізував всю суму хабаря та витратив її на придбання недобудованого житлово-офісного комплексу з паркінгом у центрі Києва «Метрополь». Комплекс продовжили будувати та отримувати додаткові доходи, зокрема у 2022-2023 рр.

    Наприкінці 2023 року НАБУ і САП домоглися накладення арешту на 81 об’єкт нерухомості та понад 30 млн грн, які забудовник набув завдяки легалізованим коштам.

    Іншу частину неправомірної вигоди у сумі 7,9 млн євро, яка знаходилась на рахунках ще однієї підконтрольної офшорної компанії, легалізував радник Насірова. 5,5 млн доларів він відмив шляхом укладення агентського договору у січні 2017 року, а у квітні – серпні 2018 року – ще 2,8 млн євро як оплату за договорами купівлі-продажу.

    Вживаються заходи щодо встановлення обставин легалізації останньої частини неправомірної вигоди у розмірі 5,5 млн дол. та причетних до цього осіб.

    Раніше повідомлялося, що НАБУ і САП розслідують легалізацію ймовірного хабаря, одержаного Насіровим. У справі фігурував тесть ексголови ДФС Глімбовський.

    Нагадаємо, НАБУ і САП повідомили про підозру ексголові ДФС Роману Насірову в одержанні понад 722 млн грн неправомірної вигоди. Також про підозру в наданні цієї вигоди повідомили олігарху Олегу Бахматюку, але заочно.

    Слідство встановило одержання головою ДФС (2015-2016 рр.) неправомірної вигоди у $5,5 млн за забезпечення відшкодування понад 540 млн грн компаніям агрохолдингу у серпні 2015 року та понад 21 млн євро за відшкодування майже 2,7 млрд ПДВ упродовж лютого 2015 – серпня 2016 рр. «Плату за послуги», яка, в середньому, становила близько 20% від суми відшкодованого ПДВ, Насіров одержував на рахунок підконтрольної йому іноземної компанії, а також компанії, підконтрольної тестю та раднику, через іншу іноземну компанію-прокладку, залучену радником експосадовця. Відправником коштів, як встановили НАБУ і САП, була компанія-нерезидент, підконтрольна власнику агрохолдингу Бахматюку.

    При цьому частину неправомірної вигоди сформували безпосередньо з коштів бюджетного відшкодування ПДВ і конвертували в іноземну валюту. НАБУ та САП мають докази, що голова ДФС пріоритезував виплати з відшкодування ПДВ компаніям агрохолдингу, не включаючи відомості про суми, заявлені до бюджетного відшкодування іншими суб’єктами господарювання (в тому числі комунальними підприємствами), які мали на те право. Це призвело до судових позовів з боку таких товариств та стягнення ними з держбюджету, окрім заявлених сум бюджетного відшкодування, ще щонайменше 2 млн грн пені.

  • ВАКС об’єднав справи Бахматюка та Насірова щодо неправомірної вигоди

    ВАКС об’єднав справи Бахматюка та Насірова щодо неправомірної вигоди

    Вищий антикорупційний суд підтримав об’єднання справ олігарха Олега Бахматюка, звинуваченого в наданні неправомірної вигоди колишньому голові Державної фіскальної служби Роману Насірову, зі справою проти самого Насірова та його помічника.

    Таке рішення суд ухвалив 11 червня.

    Антикорупційний суд призначив до розгляду справу Бахматюка окремо від справи Насірова. Прокурор САП та захисник олігарха подали клопотання про передачу справи іншій колегії суддів, яка слухає справу ексголови ДФС, для розгляду питання об’єднання.

    «Задовольнити клопотання захисника і прокурора. Передати матеріали судової справи у кримінальному провадженні щодо обвинувачення (Бахматюка) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 369 КК, колегії суддів ВАКС для вирішення питання про об’єднання з судовим провадженням у кримінальному провадженні (стосовно Насірова)», – йдеться в рішенні.

    Нагадаємо, НАБУ і САП висунули підозру ексголові ДФС Роману Насірову в одержанні понад 722 млн грн неправомірної вигоди. Також про підозру в наданні цієї вигоди заочно повідомили олігарху Олегу Бахматюку.

    Слідство встановило, що голова ДФС (2015-2016 рр.) отримав неправомірну вигоду у $5,5 млн за забезпечення відшкодування понад 540 млн грн компаніям агрохолдингу у серпні 2015 року та понад 21 млн євро за відшкодування майже 2,7 млрд грн ПДВ упродовж лютого 2015 – серпня 2016 рр. “Плату за послуги”, яка становила близько 20% від суми відшкодованого ПДВ, Насіров отримував на рахунок підконтрольної йому іноземної компанії, а також компанії, підконтрольної його тестю та раднику, через іншу іноземну компанію. Відправником коштів була компанія-нерезидент, підконтрольна власнику агрохолдингу Бахматюку.

    Частину неправомірної вигоди сформували безпосередньо з коштів бюджетного відшкодування ПДВ і конвертували в іноземну валюту. НАБУ та САП мають докази, що голова ДФС пріоритезував виплати з відшкодування ПДВ компаніям агрохолдингу, натомість не включав відомості про суми, заявлені до бюджетного відшкодування іншими суб’єктами господарювання, що призвело до судових позовів з боку цих товариств та стягнення ними з держбюджету щонайменше 2 млн грн пені.

  • Найбільший хабар в історії України: справу прикарпатського олігарха Бахматюка спрямували до суду

    Найбільший хабар в історії України: справу прикарпатського олігарха Бахматюка спрямували до суду

    Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) внесли до суду справу щодо власника агрохолдингу “Укрлендфармінг” Олега Бахматюка у зв’язку із найбільшим задокументованим хабарем в історії України.

    Згідно інформації, Бахматюка звинувачують у наданні хабаря у розмірі 722 млн грн ексглаві Державної фіскальної служби Роману Насірову та його раднику. Обвинувальний акт, в якому його дії кваліфікували за статтею 369 Кримінального кодексу України (пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі), було направлено до суду.

    За результатами досудового розслідування, яке завершилося у травні 2023 року, встановлено, що протягом 2015-2016 років Насіров отримав $5,5 млн та 21 млн євро в еквіваленті 722 млн грн від Бахматюка. Це стало частиною схеми, де бізнесмен надавав хабар у обмін на компенсацію податку на додану вартість у розмірі понад 3,2 млрд грн для своїх компаній.

    Розслідування щодо Насірова завершилося у лютому 2023 року, і він перебуває під арештом. Справа щодо Бахматюка була завершена у квітні, але він залишається на волі за кордоном, і матеріали стосовно нього відокремлено в окреме кримінальне провадження.

    Насірову загрожує від 8 до 12 років за отримання хабаря, а Бахматюку може бути призначено від 5 до 10 років у в’язниці за надання хабаря. Розслідування було оголошено в п’ятницю, 2 лютого, НАБУ і САП повідомили про направлення справи до суду.