Golosnovinua.com

Позначка: Олег Дерипаска

  • «Загадкова смерть викривачки»: у США знайшли мертвою дослідницю Еллісон Герріеро, яка розкрила зв’язки експосадовця ФБР із Дерипаскою

    «Загадкова смерть викривачки»: у США знайшли мертвою дослідницю Еллісон Герріеро, яка розкрила зв’язки експосадовця ФБР із Дерипаскою

    Правоохоронні органи США розслідують обставини раптової смерті 52-річної дослідниці у сфері безпеки та викривачки Еллісон Герріеро. Її тіло виявили у власному будинку в місті Бойнтон-Біч (штат Флорида). Офіційну причину смерті наразі не оголошено — поліція чекає на висновки судово-медичної експертизи.

    Ключові деталі та резонансний контекст

    • Роль у гучному скандалі: Свідчення та матеріали Герріеро стали вирішальними у розкритті протиправної діяльності колишнього очільника контррозвідки ФБР у Нью-Йорку Чарльза Макгонігала. Пізніше Макгонігал визнав провину у змові та таємній роботі на підсанкційного російського олігарха Олега Дерипаску.
    • Серія дописів за кілька годин до смерті: Напередодні загибелі Герріеро опублікувала в соцмережі X близько 75 дописів та відео. У них вона жорстко критикувала ФБР, конгресмена Джима Джордана, Макгонігала та звинувачувала посадовців у приховуванні масштабної корупції.
    • Версії та первинні дані: Поліція Бойнтон-Біч зазначає, що під час первинного огляду місця події явних ознак насильницької смерті виявлено не було, проте справа залишається відкритою до завершення експертиз. Батько дослідниці заперечує версію суїциду, припускаючи раптове погіршення стану здоров’я чи нещасний випадок.
    • Професійний статус: Попри проблеми зі здоров’ям у минулі роки, останнім часом Герріеро активно працювала аналітиком і розслідувачем у сфері безпеки та співпрацювала з Guidepost Solutions і політичними консультантами.

    З останніх публікацій Еллісон Герріеро у соцмережі X перед загибеллю:

    «Я завжди казала, що моя мета в житті — стати ще більшим клопотом для ФБР. Якщо я помру, залишившись для них більшим головним болем, ніж будь-хто інший, то нарешті зможу спочивати з миром. Серйозно».

  • ФДМУ розповів, що буде з понад 1500 конфіскованими активами росіян: які об’єкти принесуть мільярди бюджету

    ФДМУ розповів, що буде з понад 1500 конфіскованими активами росіян: які об’єкти принесуть мільярди бюджету

    Фонд державного майна України (ФДМУ) продовжує реалізацію санкційних активів, конфіскованих у громадян Росії та осіб, пов’язаних із державою-агресором. Станом на сьогодні в управлінні фонду перебуває вже понад 1,5 тисячі таких об’єктів, однак далеко не всі вони можуть швидко поповнити державний бюджет. Найбільший фінансовий потенціал мають корпоративні права підприємств, тоді як значна частина конфіскованого майна складається з автомобілів, квартир, антикваріату, колекційної зброї та предметів мистецтва.

    Про це в інтерв’ю РБК-Україна повідомив голова ФДМУ Дмитро Наталуха.

    Реєстр санкційних активів продовжує зростати

    За словами Наталухи, ще у лютому реєстр санкційного майна налічував 1537 позицій, а за останні два місяці він збільшився ще приблизно на десяток нових активів.

    Найбільшу частку реєстру становить індивідуально визначене майно. Близько 41% усіх конфіскованих активів — це автомобілі, квартири, житлові будинки та інші об’єкти нерухомості.

    Ще приблизно 500 позицій припадають на колекційні предмети: антикварну зброю, картини, ікони, ювелірні вироби та інші культурні цінності.

    Водночас саме корпоративні права підприємств, яких у реєстрі лише 123, можуть забезпечити найбільші надходження до державного бюджету.

    Чому антикваріат не приносить прибутку

    Як пояснив очільник ФДМУ, продаж конфіскованого антикваріату залишається складним завданням.

    За його словами, в Україні фактично відсутній ринок такого масштабу, який міг би забезпечити реалізацію сотень предметів мистецтва та історичних цінностей. Водночас міжнародні торговельні майданчики для Фонду державного майна наразі недоступні.

    Через це фонд проводить оцінку та облік таких предметів, після чого значну їх частину передає до українських музеїв для збереження.

    Уже продали квартиру Лебедєва та автомобілі Дерипаски

    Попри труднощі з реалізацією окремих категорій майна, Фонд уже має успішні приклади продажу санкційних активів.

    Зокрема, кілька тижнів тому було реалізовано квартиру російського пропагандиста Артемія Лебедєва.

    Також ФДМУ виставив на аукціон чотири автомобілі, які належали російському олігарху Олегу Дерипасці. Усі транспортні засоби знайшли нових власників, а отримані кошти поповнили державний бюджет.

    Лише третина бізнес-активів є ліквідною

    Найціннішими активами залишаються корпоративні права підприємств. Саме вони здатні забезпечити багатомільярдні надходження для держави.

    Однак, як зазначив Дмитро Наталуха, із 123 корпоративних активів лише приблизно 35% є ліквідними та готовими до продажу.

    Ще близько 20% підприємств розташовані на тимчасово окупованих територіях, що унеможливлює їх реалізацію найближчим часом.

    Крім того, приблизно 17% активів досі проходять процедуру ідентифікації, оскільки юридично ще не оформлені належним чином.

    Саме тому вже цього року на продаж планують виставити лише близько чверті всіх ліквідних підприємств.

    Які об’єкти продаватимуть до кінця року

    Фонд державного майна вже сформував орієнтовний графік приватизації найбільших санкційних активів.

    У жовтні планується продаж:

    • Демурінського гірничо-збагачувального комбінату;
    • підприємства «Мотордеталь-Конотоп».

    У листопаді на аукціони мають виставити:

    • Глухівський кар’єр кварцитів;
    • Миколаївський глиноземний завод;
    • ще сім підприємств, які продаватимуть єдиним пакетом.

    У грудні ФДМУ планує провести один із найбільш очікуваних аукціонів — продаж торговельно-розважального центру Ocean Plaza.

    У першому кварталі 2027 року фонд розраховує реалізувати ще одну велику групу підприємств, до якої увійдуть СМНПО ім. Фрунзе та сумський завод «Енергомаш».

    Куди підуть гроші від продажу

    Усі кошти, отримані від реалізації конфіскованого майна громадян РФ, російських компаній та колаборантів, не залишаються у розпорядженні Фонду держмайна.

    Відповідно до чинного законодавства вони спрямовуються до Фонду ліквідації наслідків збройної агресії, з якого фінансуються відновлення зруйнованої інфраструктури, житла, соціальних об’єктів та інші проєкти після російських атак.

    У ФДМУ наголошують, що продаж санкційних активів є одним із важливих механізмів компенсації збитків, завданих Україні російською агресією, а найближчими місяцями держава планує реалізувати низку найбільших конфіскованих підприємств, які можуть принести бюджету значні надходження.

  • ЄС перевіряє поставки до Росії: ірландський завод опинився в центрі гучного скандалу

    ЄС перевіряє поставки до Росії: ірландський завод опинився в центрі гучного скандалу

    В Ірландії стрімко набирає обертів політичний та економічний скандал, який може мати далекосяжні наслідки не лише для самої країни, а й для всієї санкційної політики Європейського Союзу щодо Росії. У центрі уваги опинився найбільший у Європі виробник глинозему – завод Aughinish Alumina, який належить російській алюмінієвій корпорації «Русал». За даними Financial Times, продукція підприємства продовжує постачатися до Росії, де може використовуватися для виробництва алюмінію, необхідного для військової техніки, ракет, безпілотників та інших елементів російського військово-промислового комплексу.

    Публікація британського видання викликала широкий резонанс серед політиків, експертів із санкційної політики та українських дипломатів. На тлі війни Росії проти України дедалі більше європейських політиків ставлять питання про те, як стратегічна сировина з території Європейського Союзу продовжує потрапляти до країни-агресора, незважаючи на численні пакети санкцій та заяви про необхідність максимального обмеження можливостей Кремля фінансувати війну.

    Завод Aughinish, розташований у графстві Лімерик на південному заході Ірландії, є найбільшим виробником глинозему в Європі та одним із найбільших подібних підприємств у світі. Глинозем є ключовою сировиною для виробництва алюмінію, який використовується практично в усіх галузях сучасної промисловості – від будівництва й автомобілебудування до авіації та військового виробництва.

    Сам завод формально не перебуває під санкціями Європейського Союзу. Водночас його власником є російська компанія «Русал», яку заснував олігарх Олег Дерипаска. Сам Дерипаска перебуває під санкціями ЄС, Великої Британії та США через зв’язки з Кремлем і підтримку російських економічних інтересів. Хоча у 2019 році США вивели «Русал» з-під санкцій після зміни структури власності та зменшення формального впливу Дерипаски, компанія продовжує залишатися одним із найбільших промислових активів Росії та важливим елементом її економіки.

    Особливе занепокоєння викликали митні документи Російської Федерації за 2025 рік, які проаналізували журналісти Financial Times. З них випливає, що найбільшим отримувачем глинозему, виробленого в Ірландії, є алюмінієвий комбінат «Русала» у Красноярську. Саме цей регіон українські аналітики відносять до переліку стратегічно важливих центрів російського військово-промислового комплексу.

    Експерти Київської школи економіки наголошують, що Красноярськ відіграє важливу роль у забезпеченні російської оборонної промисловості. Підприємства регіону залучені до виробництва продукції для військових програм, а алюміній є одним із найважливіших матеріалів для сучасної зброї.

    За даними журналістських розслідувань, вироблений у Красноярську алюміній надалі постачається через торговельні компанії до підприємств, які працюють на потреби російської армії. Зокрема, згадується торговий дім ASK, який, за інформацією Irish Times, співпрацює з російським військово-промисловим комплексом.

    Фахівці пояснюють, що значення алюмінію для сучасної війни важко переоцінити. Цей метал використовується у виробництві танків, бронетехніки, літаків, вертольотів, крилатих ракет, артилерійських систем та різноманітних безпілотних літальних апаратів. Особливо важливими є високочисті алюмінієві сплави, які використовуються у високотехнологічному озброєнні.

    Експерт із санкційної політики Київської школи економіки Павло Шкуренко зазначив, що алюміній став одним із критично важливих компонентів для російської військової промисловості. За його словами, новітні модифікації безпілотників, включаючи реактивні версії ударних дронів типу «Герань», потребують саме високоякісних алюмінієвих сплавів, без яких виробництво таких систем значно ускладнюється.

    На цьому тлі особливу увагу привертають масштаби експорту з Ірландії до Росії. Згідно з даними Посольства України в Дубліні, обсяг експорту глинозему зріс із 196 мільйонів євро у 2021 році до 315 мільйонів євро у 2025 році. Таким чином, попри повномасштабну війну, санкційний режим та міжнародну ізоляцію Росії, торгівля стратегічною сировиною фактично не припинилася, а вартість поставок навіть зросла.

    Після появи цієї інформації в Ірландії розпочалася гостра політична дискусія. Представники правлячих партій і депутати Європарламенту почали вимагати від уряду негайного розслідування ситуації та оцінки можливих ризиків для національної репутації країни.

    Євродепутатка Реджина Догерті заявила, що навіть найменша ймовірність того, що вироблена в Ірландії продукція може бути використана для виготовлення зброї, яка застосовується проти України, вимагає негайних дій з боку влади. На її думку, уряд не може дозволити, щоб країна опосередковано ставала частиною ланцюга постачання для російської військової машини.

    До критики приєдналися й представники інших політичних сил. Співголова Європейської партії зелених Кіаран Каффе заявив, що стає дедалі очевиднішим зв’язок між поставками матеріалів із Європи та виробництвом російського озброєння. Він закликав Європейську комісію розглянути можливість запровадження нових санкцій проти всіх товарів подвійного призначення та стратегічної сировини, яка може використовуватися у військовій сфері.

    На тлі суспільного резонансу уряд Ірландії був змушений відреагувати. Міністр оборони країни Міхеал Мартін визнав важливість заводу Aughinish для місцевої економіки та зайнятості населення, однак наголосив, що Ірландія не зацікавлена в тому, щоб будь-яка продукція, вироблена на її території, використовувалася для створення зброї або боєприпасів, які потім застосовуються у війні проти України.

    Українська дипломатія також активно відреагувала на ситуацію. Посольство України в Дубліні виступило із заявою про серйозне занепокоєння через продовження експорту глинозему до Росії. Українські дипломати наголосили, що кожен подібний канал поставок потенційно допомагає російському військово-промисловому комплексу підтримувати виробництво зброї, яка використовується для атак на українські міста.

    У посольстві нагадали, що лише за останній тиждень Росія застосувала проти України понад 2900 ударних безпілотників, майже 1560 керованих авіаційних бомб та понад 150 ракет різних типів. На думку дипломатів, будь-які поставки стратегічних матеріалів до РФ мають оцінюватися з урахуванням того, що вони можуть бути використані для продовження війни.

    Скандал набуває особливої ваги ще й тому, що вже з 1 липня Ірландія головуватиме в Раді Європейського Союзу. Критики уряду зазначають, що країні буде складно одночасно виступати за підтримку України та збереження санкційного тиску на Росію, якщо на її території продовжує працювати підприємство, продукція якого може опинятися у виробничих ланцюгах російського ВПК.

    Наразі уряд Ірландії проводить перевірку обставин експорту, однак конкретних термінів завершення розслідування не називає. Тим часом дискусія навколо Aughinish та «Русала» може стати одним із найгучніших санкційних скандалів у Європі за останні місяці та вкотре поставити питання про ефективність контролю за експортом стратегічної сировини до Росії в умовах триваючої війни проти України.

  • Олексій Чернишов: Від бізнесмена до недоторканого за 5 років. Частина 1

    Олексій Чернишов: Від бізнесмена до недоторканого за 5 років. Частина 1

    Олексій Чернишов нинішній голова НАК Нафтогаз дивним чином уникнув обшуку НАБУ цього літа попри пряму вказівку на це директора Національного антикорупційного агентства. Нам стало цікаво, як людина, що прийшла у політику відносно недавно – у кінці 2019 року стала настільки недоторканою. Інформації про сумнівну діяльність Чернишова та його зв’язки знайшлося настільки багато, що це розслідування буде розділено на 3 частини.

    Герой розслідування народився в Харкові 4 вересня 1977 року. У рідному місті він провів своє дитинство, закінчив школу та отримав дві вищі освіти.

    З 1994 по 1999 рік навчався в Харківському гуманітарному університеті “Народна українська академія” за спеціальністю “економіка підприємства”. Паралельно з цим, з 1996 по 2002 рік, здобував освіту у Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого за спеціальністю “правознавство”.

    У 1999 році Чернишов пройшов професійний курс з управління проектами відповідно до стандартів міжнародного Інституту управління проектами (Project Management Institute) за програмою “Управління проектами”, організованою компанією “Westinghouse” у штаті Пенсильванія, США.

    На початку 2000-х років він почав займатися комерційною нерухомістю та девелопментом у Харкові, розпочав співпрацю з концерном АВЭК, а в листопаді 2005 року обійняв посаду президента концерну. З 2008 по 2013 рік був головою наглядової ради концерну та групи “АВЭК”.

    У 2012 році Чернишов заснував інвестиційно-девелоперську компанію Eastgate Development та розпочав реалізацію великих проектів у сфері комерційної нерухомості.

    У 2013 році одним із значущих інфраструктурних проектів Чернишова став проект “Київська бізнес-гавань”.

    У 2014 році він заснував інвестиційну компанію “VI2 Partners” з офісами в Києві та Відні. Основними напрямками діяльності компанії є прямі інвестиції, формування та управління портфелями активів, а також інвестиційний банкінг – злиття та поглинання, залучення капіталу та реструктуризація заборгованості.

    У листопаді 2017 року Чернишов став головою наглядової ради Українського клубу нерухомості URE Club – професійної спільноти, яка об’єднує українських та міжнародних експертів у сфері нерухомості та сприяє залученню інвестицій.

    Якщо ознайомитись з його офіційною біографією, то читач може отримати враження, що Чернишов Олексій – бізнесмен котрий завдяки своєму потяг до знань та працелюбності досяг спочатку крісла губернатора Київщини, потім посаду міністра з розвитку громад та територій України та станом на сьогодні – став головою правління «НАК Нафтогаз України».

    Проте звичайний пошук інформації про Чернишова в Інтернеті одразу розвією красиву легенду.

    Після того, як Олексій Чернишов у 1999 році закінчив «Народну академію», його батько Михайло Чернишов одразу влаштував його до себе в компанію «Вестрон» на посаду керівника фінансово-економічної групи. Однак, через скептичне ставлення американців до дипломів українських ВНЗ, Михайло Чернишов відправив сина в США для проходження курсів з управління проєктами – і все це за кошти «Вестрону» та «Westinghouse».

    Так Олексій Чернишов почав працювати одночасно в двох фірмах («Вестрон» і «Телесенс»), а в 2004 році знайшов собі третю роботу: в концерні «АВЭК і Ко» харківського олігарха Олександра Фельдмана. Його одразу взяли на посаду віце-президента з розвитку, а вже 30 жовтня 2004 року загальні збори акціонерів обрали Чернишова президентом концерну. Він обіймав цю посаду до 2007 року, після чого став головою наглядової ради до 2012 року. Крім того, з 2006 по 2014 рік Чернишов працював помічником народного депутата Фельдмана.

    Олексій Чернишов, ставши президентом «АВЭК», опинився в структурі, де Фельдман постійно змінював керівників і президентів після свого обрання до Верховної Ради у 2002 році. Серед численних змін у керівництві тільки компаньйони Фельдмана могли займати ключові посади в концерні, адже «АВЭК» брав участь не тільки в дружніх злиттях, але й в агресивних захопленнях бізнесів. Батько та син Чернишови, ймовірно, стали частиною цього процесу, однак скільки коштів або яку власність вони вклали в концерн, так і залишилося невідомим, оскільки цю інформацію ніколи не розголошували.

    Першим місцем для тренувань Чернишова у “оборудках” був Ринок «Барабашово», яким володів «АВЭК». За даними МВС, до стадії кримінальних справ доходила лише незначна частка випадків шахрайства, вимагань та грубих порушень прав на цьому ринку. Багато з цих порушень відбувалися за участі або під керівництвом самого концерну «АВЭК» та Чернишова в період з 2004 по 2013 роки.

    Щодо звинувачень у захопленні приватних будинків навколо ринку та пов’язаних із цим випадків залякування і навіть убивств, немає підтвердженої інформації. Так само наразі неможливо перевірити участь Чернишова в торгівлі наркотиками або використанні праці нелегальних мігрантів на ринку, а також його зв’язки з етнічними організованими злочинними групами. Проте точно відомо, що Чернишов був безпосередньо залучений до організації незаконних поборів з торговців ринку. Власників торгових павільйонів, які встановлювали їх за власний кошт, змушували передавати управління цими об’єктами структурам «АВЭК», а потім орендувати їх назад за завищеними цінами. Ці кошти переказувалися на рахунки сумнівних фірм і зникали в офшорах.

    У 2019 році прокуратура Харківської області відкрила дві кримінальні справи (№12019220470002790 і №12019220490003989) за фактами порушень, що мали місце на «Барабашово» у період з 2007 по 2013 роки. Обидві справи безпосередньо стосувалися Чернишова.

    У 2014, після Революції Гідності Олексій Чернишов вирішив збільшити розмах своєї діяльності і зробити акцент на «європейському виборі», адже він мав виходи на Австрію. По-перше, він організував у Відні виставку «Through Maidan and Beyond», на якій були представлені портрети учасників Майдану та силует України, складений з цегли. Хоча австрійці не зовсім розуміли ідею виставки, у Києві Чернишова почали сприймати як «свого». По-друге, він заснував у Києві організацію «Kyiv Vision Foundation», яка займалася залученням іноземних інвесторів в Україну. Це допомогло йому ввійти в коло тих, хто після Майдану підтримував «європейський шлях» країни. А по-третє, Чернишов заснував інвестиційну компанію «VI2 Partners», дочірнє підприємство, зареєстроване у Відні як «VI2 Partners GmbH».

    Компанія «VI2 Partners» декларувала наміри залучати іноземні інвестиції в Україну, але насправді займалася іншим — вкладала виведені з України кошти в європейську нерухомість. Співзасновниками компанії були офшорна фірма «Standing Assets S.A.» (одна з фірм, через яку Чернишов виводив гроші з ринку «Барабашово») та австрійський бізнесмен Марк-Міло Любе, якого ЗМІ називали підставною особою Чернишова та Фельдмана. Завдання Любе полягало у тому, щоб купувати комерційну нерухомість у Німеччині та Австрії для своїх власників.

    Компанія «VI2 Partners» також інвестувала в українську нерухомість. Згідно з даними SKELET-info, у 2017 році вона придбала частку в мережі супермаркетів «Фуршет» у компанії «Auchan Holding». Однак будівництво обіцяних мега-проєктів так і не розпочалося, хоча про них регулярно нагадували.

    Щоб підсилити свій вплив, у 2017 році Чернишов став головою наглядової ради «Українського клубу нерухомості», що виглядало досить іронічно, враховуючи його репутацію «недобудовника». У 2018 році він заснував «Школу управління комерційною нерухомістю», що викликало питання про те, чи намагався він поділитися досвідом управління ринком «Барабашово».

    Поступово Чернишов знаходив нових партнерів, а у 2017 році офіційно викупив свою частку в «АВЭК». Його новими партнерами стали також скандальні фігури, зокрема Олена Чарченко, власниця компанії «Гідрострой України», яку зацікавила СБУ через численні тендерні афери на сотні мільйонів гривень.

    Хоча Чернишов так і не досяг тих цілей, заради яких переїхав до Києва, він особисто добре облаштувався. Він придбав квартиру в столиці (207 кв.м.) та будинок під Києвом (312 кв.м.), новий автомобіль Range Rover, а також влаштував свою дружину Світлану доцентом у Київський національний університет. Тільки за 2018 рік Чернишов задекларував понад 2 мільйони гривень доходів від іноземних компаній, а також 25 мільйонів гривень від продажу цінних паперів після продажу своїх часток у відомих компаніях.

    За ним залишалося безліч фірм, зареєстрованих за кордоном, зокрема офшорні компанії «Галинеро Холдингс Лімітед» (Кіпр), «Корникулариус Лімітед» (Кіпр) та «Фешн Рітейл Лтд» (Віргінські острови). Через ці компанії виводилися гроші з «АВЭК» та інших проєктів, можливо, за участю інших олігархів, таких як Олександр Ярославський.

    Але дійсно кар’єра Чернишова почалась у 2019 році після перемог Слуг на виборах.

    20 жовтня 2019 року, після відставки голови Київської обласної державної адміністрації Михайла Бно-Айріяна, Кабінет Міністрів України погодив призначення Олексія Чернишова новим головою Київської ОДА.

    Уряд затвердив призначення Олексія Чернишова на посаду голови Київської ОДА. Раніше в цей день стало відомо, що чинний голова Київської ОДА Михайло Бно-Айріян подав заяву на ім’я президента Володимира Зеленського з проханням підтримати його відставку. Чиновник йде з посади після лише 100 днів на посаді, на тлі критики з боку частини правлячої партії.

    Також саме призначення Чернишова 11 листопада 2019 мало тривожні дзвіночки, що герой статті – дуже Токсичний персонаж. Геннадій Кернес звернувся до Президента Володимира Зеленського з повідомленням про зловживання на харківському ринку «Барабашово».

    Кернес зазначив, що під час візиту Зеленського на завод імені Малишева його зустрічали не працівники підприємства чи звичайні мешканці, а «активісти» та псевдо-підприємці з ринку «Барабашово». За його словами, ці люди були відомі тим, що за гроші їх можна було найняти для участі у будь-якому протесті «проти всього хорошого».

    Кернес також наголошував, що керівництво ринку постійно займалося пограбуванням його підприємців. Він вказував на те, що організація проплаченого пікету свідчила про страх керівництва перед будівництвом нової дороги. Ця дорога, яка мала з’єднати Салтівський житловий масив із центром Харкова, мала пройти через територію ринку «Барабашово». Власники ринку виступали проти цього, однак Кернес стверджував, що інтереси підприємців будуть захищені – їм планували надати нові сучасні торгові павільйони з орендною платою, значно нижчою за ту, яку вони платили на той момент. Міський голова також наголошував, що кошти від оренди нових павільйонів підуть до бюджету міста, а не до кишень «крадливих менеджерів приватного ринку».

    Крім того, Чернишова підозрювали в організації схем ухилення від сплати податків під час реалізації інвестиційного проєкту «Київська Бізнес-Гавань» у Деснянському районі Києва. Проєкт передбачав створення на території Троєщини індустріально-виробничого кластеру площею 330 га під державні гарантії.

    На той момент призначення Чернишова було малозрозумілим і в ЗМІ існували 2 версії з чиєї подачі відбулося призначення. Перша версія – рішення про призначення Чернишова було прийнято олігархом Ігорем Коломойським. Також одна з причин призначення Чернишова Коломойським полягала в тому, щоб Олексій Чернишов співпрацював з Геннадієм Боголюбовим бізнес-партнером російського олігарха Віктора Вексельберга.

    У 2013 році Чернишов переїхав до Києва, оселившись у Романкові на Новообухівській трасі. Тоді ж він узгодив з тодішнім мером Києва Олександром Поповим створення бізнес-інкубатора на Троєщині та великого логістичного комплексу Asia Trade & Technology Park у Київській області, який мав обслуговувати китайські та азійські товари. Однак, через понад 5 років ці проєкти залишилися лише на папері, під які продовжували збирати кошти.

    Інтереси Геннадія Боголюбова були пов’язані із житловою та складською забудовою. Боголюбов, який переїхав з Дніпра до Козина в Конча-Заспі, разом із Віктором Вексельбергом володів часткою у найбільшому складському терміналі «МПЛ-Чайка» в районі Петропавлівської Борщагівки. Він мав намір увійти в логістичний комплекс Чернишова разом із китайськими інвесторами.

    8 листопада до Києва прибули відомі китайські бізнесмени, включаючи засновника Alibaba. Їм планували запропонувати придбати «Укрпошту» та зацікавити участю в проєкті в Київській області. Організацією цього займався радник прем’єр-міністра Олексія Гончарука В’ячеслав Лисенко, який був великим посередником в інвестиційних угодах з Китаєм.

    За даними телеграм-каналу *realpolitik*, команда Ігоря Кононенка вважала, що одним із завдань Ігоря Коломойського після відставки Михайла Бно-Айріяна з посади голови Київської ОДА було захоплення Обухівського картонно-паперового комбінату, одного з найбільших у Європі.

    Комбінат знаходився на території мажоритарного округу колишнього журналіста «1+1» Олександра Дубінського, який був близький до Коломойського. Підприємство належало колишньому депутату Держдуми Росії Володимиру Крупчаку, який у 2007 році втік з Росії до України. У 2017 році його намагалися викрасти й вивезти до РФ, але ця спроба зазнала невдачі.

    Одним із організаторів викрадення був тодішній начальник Обухівської районної поліції Денис Ярославський. У той час ходили чутки про корпоративну війну між Крупчаком і Олегом Дерипаскою. Наразі Крупчак перебував у Лондоні, а Ярославський виступав на ефірах телеканалів ZIK і NewsOne як експерт з правових питань, і часто публікував спільні фотографії з Олександром Дубінським.

    Проте сильно “розгорнутися” на посту губернатора за 4 місяці Чернишов не зміг.

    4 березня 2020 року Олексія Чернишова призначили міністром розвитку громад і територій України. Більшість депутатів Верховної Ради проголосували за призначення нового уряду. До цього Чернишов обіймав посаду голови Київської обласної державної адміністрації.

    За його призначення проголосували 277 депутатів, проти – 57, утрималися – 30, а 17 депутатів не брали участі в голосуванні.

    Саме після цього почалася активна корупційна діяльність Чернишова.

    Так само як під час призначення на місце Губернатора Київщини Чернишов потрапив у скандал. 15 березня 2020 Міністр нового Кабінету Міністрів Олексій Чернишов опинився в центрі уваги через фото зі скандально відомим бізнесменом Левом Парцхаладзе.

    Спільним фото поділився в соціальних мережах президент «Київміськбуду» Ігор Кушнір. Він розповів, що був присутній на засіданні Кабміну, де обговорювалися питання забудови. На знімку Чернишов стояв поруч із Парцхаладзе.

    За часів Януковича Парцхаладзе мав тісні зв’язки з регіоналами, проте після Революції Гідності швидко перейшов до табору Порошенка. Проте це ніяк не вплинуло на Чернишова, але дало натяк на його подальші схеми.

    8 квітня 2020 року, стало відомо, що міністр розвитку громад і територій Олексій Чернишов став затягувати з реформою містобудівної галузі, ймовірно, на користь групи лояльних Медведчуку київських забудовників Андрія Вавриша та Дмитра Ісаєнка (ОПЗЖ), а також свого бізнес-партнера Олександра Фельдмана (ОПЗЖ). З моменту його призначення не пройшло і місяця.

    Обидва забудовники мали партнерські зв’язки ще з часів президентства Віктора Януковича. Вавриш працював заступником начальника Голови архітектури КМДА у 2010-2015 роках, а Ісаєнко – заступником у Мінрегіоні. Їхні компанії спільно реалізовували низку проєктів, а в кінці 2019 року вступили в боротьбу за «Укрбуд», користуючись тим, що Андрій Богдан, друг Вавриша, очолював Офіс президента.

    Забудовники Вавриш та Ісаєнко також мали ще одного менш відомого партнера – харківсько-київського забудовника Олексія Чернишова.

    Чернишов затягував реформу містобудування, що сприяло збереженню старих схем. Це дало можливість забудовникам продовжувати свої сумнівні проєкти, зокрема забудову 13 га берегової лінії Дніпра на Подолі. Вавриш та Ісаєнко отримали рекордну кількість дозволів на забудову у 2019 році, багато з яких могли бути оскаржені.

    Крім того, міністерство Чернишова дозволяло впливати на архітектурний контроль через органи місцевого самоврядування, що мали повноваження щодо об’єктів класів СС1 і СС2. Це також було джерелом значних фінансових вигод для забудовників.

    Через такий різкий “заход” на посаду та манію величі під час губернаторства міністр розвитку громад і територій Олексій Чернишов міг втратити свою посаду через скандал, пов’язаний з наявністю австрійського паспорта. Про це повідомляли “Українські новини” з посиланням на власні джерела.

    Також згідно з інформацією видання, причиною можливої відставки стало те, що Чернишов на посаді міністра поєднував роботу на Ігоря Коломойського з участю у сумнівних бізнесових схемах і проявляв зверхність до оточуючих, що викликало невдоволення президента Володимира Зеленського. До того ж, за моральним аспектом його поведінка також не відповідала високим стандартам.

    Коли Чернишов обійняв посаду в ОДА, він привів із собою приватну охорону та повністю ізолював себе від зовнішнього світу. Він зайняв половину сьомого поверху будівлі ОДА на Печерську, встановивши двері з пропуском за карткою. Доступ до нього був суворо обмежений, навіть депутати обласної ради не могли вільно потрапити до губернатора.

    За даними “Українських новин”, Чернишов, завдяки своїм бізнес-партнерам в Австрії, отримав австрійське громадянство для себе та своєї родини. Його компанія VI2 Partners, яка офіційно мала залучати інвестиції в Україну, насправді вкладала кошти, виведені з України, у європейську нерухомість.

    Крім того, повідомлялося, що Чернишов саботував доручення президента. Наприклад, на посаді губернатора він публічно виступав проти перенесення центру Київської області в Білу Церкву, фактично поховавши цю ідею.

    На посаді міністра Чернишов затягував реалізацію містобудівної реформи президента, що викликало обурення навіть у народних депутатів від “Слуги народу”. Окрім того, міністр зазнавав критики через те, що закликав українців своєчасно сплачувати комунальні послуги, попри кризу, спричинену пандемією COVID-19 та безробіттям.

    Проте тоді, попри кричущу токсичність Чернишова, на початку його політичної кар’єри, ну дуже “пощастило” і він зберіг посаду міністра, що тільки збільшило його апетити. У другій частині ви дізнаєтесь про створення корупції у Державній архітектурно-будівельній інспекції України (ДАБІ) попри поставлену Чернишову задачу – ліквідувати ДАБІ та більшу кількість корупційних схем на посту міністра.