Гірничо-металургійний комплекс України опинився в критичній ситуації через проблеми з логістикою. Блокування доступу до чорноморських портів, обмежені можливості альтернативних маршрутів та різке зростання вартості залізничних перевезень створюють загрозу подальшої зупинки українських гірничо-збагачувальних комбінатів і скорочення експорту металопродукції.
Про це йдеться у колонці президента ОП «Укрметалургпром» Олександра Каленкова для GMK Center.
За його словами, українська металургійна галузь фактично втратила можливість повноцінно використовувати традиційні експортні маршрути через чорноморські порти. Спроби переорієнтувати поставки на західні напрямки наразі не дають можливості компенсувати втрати, оскільки альтернативна логістика виявилася надто дорогою та обмеженою за пропускною спроможністю.
Одним із головних проблемних напрямків залишається доставка залізної руди та окатків до Польщі. Каленков зазначив, що транспортування окатків до Гданська нині коштує близько 50–60 доларів за тонну. За таких витрат експорт за цим маршрутом стає економічно невигідним для українських підприємств.
Ситуацію не можуть повною мірою виправити й дунайські порти. Наразі їхня робота додатково ускладнена низьким рівнем води. Навіть після нормалізації умов вони, за оцінкою представника галузі, зможуть забезпечити лише близько 10% тих обсягів перевезень, які українська промисловість могла здійснювати раніше.
Ще одним потенційним маршрутом є румунський порт Констанца. Однак і він не здатен повністю замінити чорноморські порти України. Порт уже стикається з перевантаженістю, а логістика через нього залишається дорогою, що суттєво обмежує можливості українських експортерів.
«За відсутності доступу до чорноморських портів гірничо-збагачувальні комбінати продовжать зупинятися, оскільки реальної альтернативи немає», — заявив Каленков.
Проблеми з логістикою вже позначаються на роботі підприємств. Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат працює на мінімальних потужностях, Південний ГЗК зупинений, а Інгулецький ГЗК тривалий час перебуває у простої.
За таких умов українська металургія ризикує втратити значну частину своїх експортних можливостей. За оцінкою Каленкова, втрати експорту металопродукції можуть перевищити 50% нинішніх обсягів.
Окремим фактором, який посилює тиск на галузь, стало підвищення вантажних тарифів «Укрзалізниці». Йдеться про збільшення тарифів на 30%, що безпосередньо впливає на собівартість транспортування української продукції до західних кордонів.
Президент «Укрметалургпрому» закликав уряд скасувати це рішення та повернути попередні ставки на західному напрямку. На його думку, в умовах, коли українські виробники вже змушені використовувати дорожчі та складніші альтернативні маршрути, додаткове збільшення залізничних тарифів лише погіршує їхнє становище.
За оцінкою Каленкова, сукупне зростання витрат на транспортування до західних прикордонних переходів уже становить 80–90% у межах України. Для підприємств, які працюють на експорт і залежать від великих обсягів перевезень сировини та готової продукції, таке збільшення витрат може зробити частину поставок економічно невигідними.
У галузі наголошують, що проблема має комплексний характер. На роботу ГМК одночасно впливають обмеження морської логістики, дорожчі залізничні перевезення, висока вартість електроенергії та нові торговельні квоти Європейського Союзу.
Каленков назвав поєднання цих факторів «ідеальним штормом» для української гірничо-металургійної галузі. За його словами, уникнути масштабнішого падіння виробництва та експорту можна лише завдяки оперативним рішенням українського уряду та підтримці міжнародних партнерів.
Особливо критичною ситуація є для гірничо-збагачувальних комбінатів, оскільки їхня робота безпосередньо залежить від можливості регулярно експортувати вироблену продукцію. Якщо підприємства не матимуть доступного маршруту для поставок, скорочення або повна зупинка виробництва можуть стати неминучими.
Представники галузі вже зверталися до уряду із закликом невідкладно переглянути рішення про підвищення вантажних тарифів залізницею. На їхню думку, за нинішніх умов державна політика має бути спрямована не на збільшення логістичного навантаження на експортерів, а на збереження конкурентоспроможності української промисловості.
Для України проблема має значення не лише для окремих металургійних підприємств. ГМК є одним із ключових секторів української економіки та важливим джерелом валютних надходжень від експорту. Тривале скорочення виробництва може вплинути на податкові надходження, зайнятість, роботу суміжних підприємств і загальні обсяги українського експорту.
Таким чином, без відновлення доступних морських маршрутів або створення економічно конкурентної альтернативи українська металургія ризикує й надалі скорочувати виробництво. У галузі очікують від уряду рішень, які дозволять знизити логістичне навантаження та не допустити подальшої зупинки підприємств.
