Голова Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Олександр Клименко заявив, що рішення засекретити деталі угоди колишнього народного депутата від БПП Олександра Грановського зі слідством було ухвалене для захисту викривача та збереження ефективності інших антикорупційних розслідувань. Про це він розповів у матеріалі “Української правди” “Святі угодники. Чому топкорупціонери виходять на волю”.
За словами Клименка, співпраця Грановського з правоохоронними органами тривала довгий час і виявилася “дуже результативною”. Саме це, за його словами, стало однією з причин, чому зміст домовленостей між екснардепом та слідством вирішили не розкривати публічно.
Очільник САП наголосив, що йдеться не лише про захист конкретної особи, а й про збереження механізму співпраці з потенційними викривачами у майбутньому. На його думку, повне розкриття деталей таких угод може відлякувати інших фігурантів резонансних справ від надання свідчень або допомоги слідству.
“Важливо зазначити, що він не обов’язково викривав злочини саме на ОПЗ – у рамках угоди фігурант міг надати цінну інформацію, яка допомогла розкрити корупцію в будь-якому іншому кримінальному провадженні”, – пояснив Клименко.
Він також визнав, що угода зі слідством була вигідною для сторони обвинувачення через ризики, пов’язані зі строками давності. За словами голови САП, без компромісу справа могла роками залишатися в судах і зрештою бути закритою без вироку.
“Альтернативою було б те, що справа не пережила строків давності та просто загинула в судових стінах. Але у підсумку все вийшло добре: Грановський отримав вирок та став засудженим, він відшкодував державі збитки та розкрив інформацію, важливу для нас у інших кримінальних провадженнях”, – заявив керівник САП.
Йдеться про одну з найбільш резонансних антикорупційних справ останніх років — розслідування масштабної схеми на Одеському припортовому заводі. НАБУ та САП завершили слідство у жовтні 2024 року. За версією правоохоронців, у 2015 році на заводі діяла схема продажу мінеральних добрив за заниженими цінами наперед визначеній компанії, що призвело до багатомільйонних збитків для держави.
Слідство вважало, що організатором оборудки був Олександр Грановський разом із довіреною особою. Також у справі фігурували посадовці ОПЗ та представник іноземної компанії.
У квітні 2026 року Вищий антикорупційний суд затвердив угоду у справі ОПЗ. Вона передбачала повне відшкодування державі понад 77,5 мільйона гривень збитків. Крім цього, учасники угоди погодилися перерахувати ще 50 мільйонів гривень на підтримку Збройних сил України через платформу UNITED24.
Водночас покарання, яке отримав Грановський, викликало значний суспільний резонанс. Суд призначив йому штраф у розмірі 5100 гривень — максимальну санкцію за статтею 344 Кримінального кодексу, за якою його обвинувачували. Критики угоди заявляли, що така відповідальність є надто м’якою з огляду на масштаби справи та політичну вагу фігуранта.
Сам Олександр Грановський упродовж багатьох років залишався однією з найбільш впливових та суперечливих постатей української політики та судової системи часів президентства Петро Порошенко. У політичних та медійних колах його неофіційно називали “куратором президента у судах та прокуратурі”. Журналісти-розслідувачі неодноразово публікували матеріали про його контакти із суддями, прокурорами та представниками правоохоронних органів.
Історія навколо Одеського припортового заводу тягнеться ще з 2015 року. Тоді НАБУ проводило обшуки в межах розслідування продажу карбаміду британській компанії Newscope Estates Limited із 5-відсотковою знижкою, через що держава, за даними слідства, зазнала значних фінансових втрат.
У центрі уваги опинилася членкиня правління ОПЗ Ольга Ткаченко, яку пов’язували з Грановським. Під час обшуків у неї вилучили телефон із листуванням у Viber, однак у 2016 році Солом’янський районний суд Києва заборонив НАБУ використовувати це листування як доказ у кримінальному провадженні.
У серпні 2024 року Грановський також виграв справу у Вищому антикорупційному суді, який скасував повідомлення про підозру у справі щодо організації схеми на понад 93 мільйони гривень. Це рішення викликало широкий суспільний резонанс та критику з боку антикорупційних активістів.
Нинішня угода між екснардепом і слідством знову підняла дискусію про баланс між ефективністю антикорупційної системи та справедливістю покарання для фігурантів гучних справ. Частина експертів вважає, що угоди зі слідством дозволяють швидше отримувати вироки, повертати державі кошти та викривати нові злочини. Інші ж переконані, що надто м’які покарання для впливових фігурантів можуть підірвати довіру суспільства до антикорупційних органів та судової системи загалом.
