Радник глави Офісу Президента України Олександр Лещенко підтвердив, що ключовим елементом «плану перемоги» президента Володимира Зеленського є отримання дозволу на далекобійні удари по території Російської Федерації. Це питання буде обговорюватися на Генеральній асамблеї ООН наступного тижня, де, за його словами, буде вирішуватися, чи надасть США необхідний дозвіл для реалізації цього стратегічного кроку.
«План перемоги, який український президент досить обтічно, мовою натяків озвучив на конференції. Він сказав, що план перемоги залежить від президента Байдена. Тобто, очевидно, план перемоги має на увазі план, де Україна отримає нові можливості, зможе бути по тих аеродромах, військових базах, сховищах»,
– заявив Лещенко в ефірі телемарафону.
Він сказав, що без отримання Україною такого дозволу реалізація «плану перемоги» Зеленського буде неможлива.
Водночас Лещенко не уточнив, як діятиме українське військово-політичне керівництво (писатиме новий «план перемоги», ітиме на переговори з Путіним чи ще щось), якщо Байден дозволу не дасть.
Нагадаємо, що на вихідних Bild опублікував свою версію «плану перемоги» Зеленського, який в ОП назвали фейком. Там ішлося про далекобійні удари і можливість заморозки бойових дій на окремих ділянках фронту.
Президент України Володимир Зеленський провів значні кадрові перестановки в уряді, намагаючись відновити свій рейтинг на фоні зниження популярності. Про це повідомляє британський журнал The Economist, який детально висвітлює причини і наслідки цих змін.
«У міру зниження своєї популярності Володимир Зеленський оновлює свій кабінет», – озаглавлено статтю. Також, як повідомляє видання, падали рейтинги в уряду.
«Він (президент – Ред.) не міг не помітити значне падіння популярності уряду, зафіксоване в опитуваннях громадської думки в останні місяці. З урахуванням того, що вибори були скасовані на час війни, це був один із небагатьох важелів, який він міг використати», – йдеться в статті.
При цьому журнал відзначає «дисфункцію» в управлінні країною, оскільки «навіть члени його власної партії (»Слуги народу« – Ред.) насміхалися над процедурою, а три з семи відставок провалилися».
Особливу увагу видання приділяє запланованій відставці глави МЗС Кулеби. Причиною його звільнення журнал вважає відмову «грубити» західним дипломатам.
Заявляється, що дипломатія Кулеби «не завжди збігалася з грубою та емоційною риторикою боса. В адміністрації президента скаржилися, що Кулеба уникає бруднити руки».
The Economist пише, що долю Кулеби було вирішено ще у квітні, коли його потенційний наступник Андрій Сибіга був переведений з Офісу президента на посаду заступника міністра.
Але зняти Кулебу ще тоді заважав «тиск з боку Держдепартаменту США». А зараз в Америці триває сезон виборів, і увага Штатів зосереджена на іншому, зазначає одне з джерел.
При цьому саме тиск США став причиною відставки заступника голови ОП Ростислава Шурми.
«Олександр Камишин, міністр стратегічних галузей промисловості, що йде, як очікується, візьме на себе частину портфеля Шурми. У звичайні часи перехід із розряду міністрів у розряд радників президента міг би розглядатися як пониження на посаді. Інсайдери кажуть, що за часів збільшеної влади президентської канцелярії все відбувається з точністю до навпаки», – пише видання.
Саме тому «міністерські зміни навряд чи матимуть серйозний вплив – як на уряд, так і на лінію фронту на сході України, яка виглядає дедалі більш нестабільною».
«Однак деякі джерела описують зміни як подальшу консолідацію влади навколо впливового глави адміністрації Володимира Зеленського Андрія Єрмака», – резюмує журнал.
За інформацією наших джерел в ОП, давній друг та бізнес партнер Володимира Зеленського Сергій Шефір, після звільнення з посади першого помічника залишається у постійному контакті з Президентом. Наразі Сергій Шефір займається виводом активів Володимира Зеленського в офшори.
Раніше Володимир Зеленський разом з Сергієм Шефіром та екс-головою СБУ Іваном Бакановим уже опинялись в центрі гучного міжнародного офшорного скандалу Pandora Papers через публікацію доказів переказу 40 мільйонів доларів від структур, пов’язаних із олігархом Ігорем Коломойським.
Нагадаємо, саме на Сергія Шефіра Зеленський переписав свою частку в бізнесі, коли став Президентом, а ЗМІ назвали Шефіра головним комунікатором з олігархами та неформальним куратором головного оператора атомних електростанцій Енергоатому.
Юлія Свириденко – один із основних кандидатів на пост Прем’єра замість Дениса Шмигаля. За Інформацією наших джерел в ОП, її кандидатура одинаково влаштовує і Президента і наших партнерів в США. Але якщо біографія самої Свириденко майже “ідеальна” то розслідуванням корупційних схем за участі родичів Юлії Анатоліївни наразі займаються правоохоронці.
Мова йде про рідного брата першого віце прем’єра – Віталія Свириденко, який наразі перебуває в Лондоні та начальника Управління капітального будівництва Чернігівської ОДА Ярослава Слєсаренко, який залишається в Україні та найближчим часом може отримати підозру в рамках кримінальної справи, в якій проходить якості свідка.
Як вияснили журналісти видання NENKA ІНФО, Віталій Свириденко, перебуваючи в Лондоні адмініструє масштабну схему з розкрадання коштів на відновленні Чернігівської області. До його функціональних обов’язків входить затвердження переліку компаній, які “виграють” тендера, загальний нагляд за фінансовою частиною відкатних схем та забезпечення “конвертації відкатів” на офшорні рахунки сім’ї.
Але якщо Віталій Свириденко не знаходиться далеко від України та поки що поза зоною досягнення українських правоохоронців, то інший родич Юлії Свириденко – Ярослав Слюсаренко знаходиться в Україні та уже відвідує місцеве СБУ, де пробує пояснити яким чином він тільки за 2023 -2024 роки, через зловживання під час будівництва укріплень та відновлення інфраструктури в області, отримав відкатів на суму в 37 млн. грн.
Повідомлення про виклик на допит Ярослава Слєсаренка як свідка у справі про розкрадання державних коштів на будівництві доріг. Джерело NENKA ІНФО
Щоб зрозуміти порядок цифр, які банально крадуться Управління капітального будівництва Чернігівської ОДА під керівництвом Ярослава Слєсаренко, до прикладу візьмемо один тендер на капітальний ремонт будівель Чернігівського ліцею за 28,74 млн грн., ціни на який, за підрахунком колег з НАШИХ ГРОШЕЙ були завищені десь у 2 рази.
Так, при ремонті будівель Чернігівського ліцею у підсумковій відомості ресурсів суху суміш Ceresit CN-69 врахували по 34 грн/кг (тут і далі ціни вказано з ПДВ). Компанія-виробник «Хенкель Баутехнік (Україна)» продає таку суміш по 15 грн/кг, і «Епіцентр» теж пропонує її по 15 грн/кг. Це вдвічі дешевше від кошторисної ціни.
Металопластикові вікна врахували по 8 268 грн/кв. м. Днями на тендері щодо заміни вікон та дверей на енергоефективні Чернігівський обласний центр контролю та профілактики хвороб замовляв вікна по 3 480 грн/кв. м, що вдвічі дешевше. І так далі, по всім позиціям.
Варто відзначити, що Юлію Свириденко більш за все хвилюють проблеми з правоохоронними органами саме Ярослава Слєсаренка, так як він знаходиться безпосередньо в Україні і арешт Слєсаренка за підозрою в корупції може негативно відобразитись “на ідеальній біографії першого віце прем’єра”.
Як повідомляють наші джерела в СБУ, саме занепокоєння про долю Ярослава Слєсаренка та власні кар’єрні перспективи, змусили Юлію Свириденко звертатись за допомогою у “вирішенні питання” до голови Василя Малюка та Олега Татарова. За інформацією наших джерел, “неоднозначні пропозиції” Свириденко не знайшли розуміння у силовиків, тож чекаємо на продовження об’єктивного розслідування стосовно корупційних схем у Чернігівській області.
Наше джерело в ОП розповіло, що Офіс Президента не зміг запустити програму з підготовки країни до опалювального сезону через відсутність у Кабміну механізмів забезпечення теплом і електрикою міст. Наразі у влади немає розуміння, як Україна пройде опалювальний сезон, а відповідальні чиновники відкрито заявляють, що великі міста замерзнуть і перетворяться на крижані могильники.
Енергозабезпечення та додаткова генерація електроенергії стануть головними викликами цієї зими. “Нафтогаз України” готовий допомогти українцям пройти прийдешній опалювальний сезон 2024-2025 року, наголосив голова правління компанії Олексій Чернишов.
“Дуже великий виклик цієї зимою – це енергозабезпечення, генерація додаткових об’ємів електроенергії, і в цьому відношенні ми маємо розраховувати на додатковий обсяг, який має бути згенерований за рахунок природного газу,” – зазначив він.
Керівник “Нафтогазу” повідомив про позитивні результати роботи компанії в першому півріччі та надав гарантії щодо забезпечення всіх додаткових потреб для проходження зимового періоду
“Хочу рапортувати про те, що за результатами першого півріччя ми перевиконали видобуток газу, це дає можливість нам оптимістично дивитися в зиму, на як ми очікуємо. Також я гарантую, що “Нафтогаз” забезпечить всі додаткові потреби, які знадобляться для того, щоб пройти цю зиму, включаючи додаткові генерації і додаткове обладнання, яке буде потребувати ці об’єми газу”, – зазначив Чернишов.
Засновник однойменного благодійного фонду Віктор Лещинський, за часів Януковича-Азарова займався вирішенням різного роду “питань із корупційною складовою”. Після втечі Януковича до РФ, Лещинський лишився “заробітків” та був змушений шукати нову “політичну кришу”, яку знайшов в особі Миколи Тищенко.
Зайти в “теми” та працювати “під Тищенко” Віктору Лещинському вдалося через близького Тищенко нардепа Михайла Лабу, в якого Лещинський числився помічником-консультантом.
Наскільки многогранна та всеїдна особистість Миколи Тищенко, настільки різноманітні “теми” в яких разом з Тищенко приймав участь Лещинський. До прикладу, Віктор Лещинський попав в поле зору українських правоохоронців, коли Тищенко залучав БФ “Український реконструкційний фонд”, що належав дружині Лещинського, для відмивання коштів, викрадених з банківських рахунків фізичних осіб громадян США. Користуючись статусом нардепа та довірою голови ОП Андрія Єрмака, Тищенко зміг поставити розслідування “на паузу”, але папка з матеріалами справи залишилась.
Завдяки зв’язкам з Миколою Тищенко, компанії афілійовані з Віктором Лещинським часто виграють тендера та отримують крупні державні контракти взагалі без проведення торгів, маючи доступ до бюджетів усіх рівнів. При цьому кошториси на виконання робіт завищені в 5 – 7 разів.
Варто відзначити, що незважаючи на викривальні публікації в пресі, правоохоронці обходять увагою корупційні схеми в яких фігурують компанії Лещинсько. У всякому випадку так було до арешту Миколи Тищенко.
Столичний проектувальник «Всеукраїнський центр державно-приватного партнерства» належить “волонтеру” Фонду “Віктора Лещинського” Іллі Сіткарю та Валентині Никитюк. Раніше засновниками були Іван Бочаров та Віктор Лещинський. Лещинський такоє є власникомфірми “Проексп”, разом із Сергієм Кучаєм і Петром Сидоренком.
Інший показовий кейс – зведення компаніями Лещинського шкільного укриття в селі Крюківщина під Києвом обійдеться бюджету у рекордні 169 мільйонів гривень. Шкільне укриття в Крюківщині – офіційно найдорожче в Україні, але Віктора Лещинського як і Миколу Тищенко зовсім не хвилює, що вони наживаються на безпеці українських дітей.
Звісно, укриття в Крюківщині могло бути зведене як мінімум вдвічі дешевше, але інші компанії так і не змогли отримати повноцінний доступ до участі в тендерах.
Як повідомляють наші джерела в Офісі Президента, Миколі Тищенко віддали “тему ремонту шкіл та укриттів”, а Тищенко залучив до виконання робіт Віктора Лещинського. Тендерні умови виписуються під компанії Лещинського, роботи виконуються по завищеному кошторису, Тищенко з Лещинським отримують надприбутки, адже “бюджети на освіту” можуть становити до 80 відсотків від загального бюджету району.
Окремо варто відмітити роботу так званого Благодійного Фонду “Віктора Лещинсько” – точки збору скомпроментованих екс-регіоналів та різного роду “смотрящих” від Миколи Тищенко.
Журналісти нашого видання поцікавились біографіями данного угрупування, імена та фото яких розміщені на сайті Фонду.
“Волонтери” благодійного Фонду Віктора Лещинського“Волонтери” благодійного Фонду Віктора Лещинського“Волонтери” благодійного Фонду Віктора Лещинського
До числа екс-регіоналів, які добре запам’яталися українцям з часів Януковича-Азарова, можемо виділити Анрі Веремійченко та Едуарда Кодзаєва.
Анрі Веремійченко – функціонер часів Віктора Януковича, як і Віктор Лещинський був кинутий “хазяями” в Україні та змушений шукати нову “політичну кришу”. Веремійченко один із співвласників пов’язаного з оточенням Віктора Януковича Радикал Банку. Для розуміння ступені близькості Анрі Веремійченко до “сім’ї”, варто зазначити, що Радикал Банк обслуговував рейдерство цікавих Віктору Януковичу активів.
Показовою також є історія іншого екс-регіонала, “волонтера” благодійного фонду Віктора Лещинського – Едуарда Кодзаєва. Івано-франківець Едуард Кодзаєв був власником та директором СП ТОВ «Авалон», ТОВ «БК ПК-інвест» та ТОВ «Тройка інвест». У 2010 р. балотувався до Франківської міськради від Партії регіонів. Був помічником нардепа-«регіонала» Ельбруса Тадеєва.
Едуард Кодзаєв став відомий широкому загалу після того, як розтратив мільйони такзваних “кіотських грошей” які мали бути направлені на об’єкти соціальної інфраструктури в Запорізькій області. Свою вину в розкраданні коштів Кодзаєв визнав, але фактичного покарання не поніс. Після 6-ти років судових розглядів Кодзаєв отримав один рік умовно та на вкрадені кошти широко відмітив “лояльність суду”, організувавши вечірку в Домінікані.
Кейс Кодзаєва, в контексті участі останнього в БФ “Віктора Лещинського”, цікавий відразу в декількох площинах. По-перше, Кодзаєв не просто “вкрав мільйони”, він фактично вкрав кошти які призначались дітям, адже мова йде про “ремонт та утеплення шкіл”.
По-друге, варто звернути увагу на географію виграних Кодзаєвим тендерів – згідно матеріалів кримінальних справ №12016080360000300, №12015080130002280 – це місто Бердянськ.
Окремо маємо відмітити “смотрящих від Тищенко”, які за збігом обставин є також “волонтерами” благодійного фонду Віктора Лещинського. Мова йде про Володимира Приглядя та Арсена Мелкумяна.
Микола Тищенко демонструє свого “смотрящого” Володимира Приглядя журналістам
Цікава також особистість екс-секретаря Ужгородської міськради Арсена Мелкумяна – “смотрящого від Тищенко” за лісовим господарством. Арсен Мелкунян призначений за вказівкою Миколи Тищенко, пізніше був знятийначальником ОВА Віктором Микитою. До функціоналу Мелкумяна входило “обілечування лісників Закарпаття” по схемі, за якою Микола Тищенко пізніше почав обілечувати колл-центри.
Як бачимо, Благодійний Фонд Віктора Лещинського – це не так про допомогу, як про доступ до бюджетних коштів. І поки Микола Тищенко сидить під домашнім арештом, Віктор Лещинський продовжує генерувати кеш, виграючи тендера по квотам екс-кума голови ОП.
Національне антикорупційне бюро провело обшуки в автомобілі колишнього заступника керівника Офісу президента Кирила Тимошенка. Ці слідчі дії пов’язані зі справою про зливи розслідування “Великого будівництва”.
У нашому розпорядженні з’явилися ексклюзивні фотографії з місця події, зроблені в Києві біля ресторану “Ішак” на Кловському узвозі.
На даний момент офіційних коментарів щодо обшуків немає. У НАБУ також зазначили, що Кирила Тимошенка не затримували, а проводяться слідчі дії.
Пізніше сам екс-чиновник підтвердив факт проведення обшуків і написав у своєму Telegram-каналі, що у правоохоронців до нього немає жодних претензій.
“Сенсація скасовується! Підтверджую проведення обшуку в мене у справі, до якої не маю жодного стосунку. Всі вимоги правоохоронців я виконав, особистих претензій до мене немає”, – написав Тимошенко. Пізніше з’явилося відео, в якому Кирило Тимошенко прокоментував інформацію про обшуки.
“Я спокійно віддав телефон, я ж його не викидав, не бив. Я сказав, що “беріть, будь ласка, питань немає”, – зазначив він.
23 січня 2023 року Кирило Тимошенко подав заяву про звільнення з посади заступника глави ОПУ. Причини він не уточнив, лише подякував президенту за “можливість робити добрі справи”. Наступного дня, 24 січня, Володимир Зеленський підписав указ про звільнення Кирила Тимошенка з посади.
Україна активно підготовляється до майбутнього саміту НАТО, що відбудеться у Вашингтоні, де вона сподівається на ухвалення “сильного” рішення, яке підтримає її стратегічний курс на приєднання до цього впливового військового альянсу.
Про це заявив заступник керівника Офісу президента України з питань зовнішньої політики Ігор Жовква в інтерв’ю Reuters.
Жовква дав інтерв’ю перед поїздкою до Люксембургу на зустріч Європейського Союзу, де офіційно розпочнуться переговори про вступ України, і сказав, що Київ хоче, щоб саміт НАТО завершився конкретними результатами.
“Я думаю, що цей саміт заслуговує на ухвалення сильного рішення, у тому числі щодо України. Тому що, я маю на увазі, якщо у вас не буде сильних рішень щодо України, саміт буде марним”, – заявив він.
Він не уточнив, що, на його думку, спричинить таке рішення.
Зеленський, який безуспішно лобіював політичне запрошення приєднатися до альянсу на саміті у Вільнюсі минулого літа, заявив, що цьогорічний саміт має вирішити питання про запрошення Києва до членства.
Саміт у Вашингтоні
Хоча глава НАТО Єнс Столтенберг і Вашингтон заявили, що не очікують, що 32 члени альянсу на саміті 9-11 липня запросять Київ, Столтенберг заявив, що сподівається показати, що Україна наближається до членства.
Союзники обговорюють можливий текст заяви на саміті, який міг би надіслати такий сигнал, наприклад, заява про те, що шлях України до НАТО “незворотний”.
“Ми заслуговуємо на тверде рішення. Будь-яке рішення НАТО приймається консенсусом. І ми все це знаємо і розуміємо, що, можливо, цього разу консенсус буде сформовано знову в останній день перед самітом”, – сказав Жовква.
Жовква заявив, що початок переговорів про вступ України до ЄС став “величезним стимулом” для українців на вулицях та в окопах, оскільки найбільший конфлікт у Європі з часів Другої світової війни вирує, і кінця йому не видно.
“Люди зараз чекають на позитивні рішення в плані європейської інтеграції”, – сказав він. Від сьогодні Київ вважатиме шлях до членства в ЄС незворотнім. “Зараз марно сперечатися про те, скільки часу займуть переговори чи щось ще. Це дуже важливо. Шлях до повноцінного членства, на яке заслуговує Україна… незворотний”.
Нагадаємо, лідери 32 країн НАТО зберуться на саміт у Вашингтоні 9-11 липня.
Останні новини з України викликають значний інтерес у міжнародній спільноті, особливо у контексті відносин з Міжнародним валютним фондом. Україна, виконавши свої зобов’язання, пов’язані з ухваленням закону про перезавантаження банківського сектору (БЕБ), очікує отримання чергового траншу фінансування від МВФ у розмірі $2,2 мільярдів.
Цей закон був структурним маяком на кінець червня.
А також, має бути оприлюднено новий меморандум із новими структурними маяками. Очікується, що за тим самим сценарієм, який вже обкатаний на БЕБ, буде очищено митницю.
Новий пріоритет Заходу
За останні десять років в Україні закріпився стереотип про те, що західні партнери, вимагаючи від нас реформ, пріоритетну увагу приділяють посиленню антикорупційних структур, таких як НАЗК, НАБУ, САП, ВАКС. Однак це пріоритет учорашнього дня. Зараз Захід має новий пріоритет: перезавантаження фіскальних органів, тобто структур, які “доять” бізнес.
Ця зміна пріоритетів відбулася б незалежно від прізвищ президента, спікера парламенту та прем’єр-міністра. Вона має цілком об’єктивні причини:
За десять років українська влада виконала безліч вимог щодо створення, розвитку та посилення антикорупційних структур. І західним партнерам все складніше вигадувати, чого б вимагати ще в цьому напрямі.
Ефект від роботи НАЗК, НАБУ, САП, ВАКС вийшов, звичайно, не нульовий, але все ж таки на порядок менший, ніж очікувався. Антикорупційні структури виявилися безсилими зламати схеми, побудовані за участю фіскалів.
Західний бізнес, який працює в Україні, скаржиться не так на корупцію чиновників, як на свавілля БЕБ, митниці та податкової. Якщо не вирішити цю проблему, буде неможливим надходження в Україну західних інвестицій для відновлення економіки від наслідків повномасштабної війни.
За останні два з половиною роки Захід влив в Україну більше ресурсів (фінансових та військових), ніж за попередні 30 років, тому зараз він має набагато потужніший набір інструментів для впливу на українську владу.
Але, крім об’єктивних, схоже, є й суб’єктивні причини. Якби Банкова забезпечила правильне функціонування фіскальної сфери, то західні партнери, напевно, не вимагали б її негайного реформування.
Перезапуск фіскальних органів розпочнеться з БЕБ. Його приклад чітко показує, яка технологія використовується задля досягнення бажаного. Вона складається із трьох кроків.
Перший крок: домогтися обіцянки реформи
Нагадаємо, що Бюро економічної безпеки — це дітище нинішньої влади. Воно було створене три роки тому замість податкової міліції Державної фіскальної служби. Законопроект про БЕБ було внесено головою фінансового комітету Верховної Ради “слугою народу” Данилом Гетманцевим у липні 2020 р. та прийнято у січні 2021 р.
Банкова разом із Гетманцевим відмовили G7, Євросоюзу та МВФ, які хотіли бачити конкурс на посаду директора БЕБ із вирішальним голосом міжнародних експертів. Було сформовано конкурсну комісію із трьох членів, призначених РНБО (тобто Володимиром Зеленським), та трьох членів, призначених парламентом (тобто “слугами народу”, читай — Зеленським). Не дивно, що до трійки фіналістів конкурсу увійшов голова Державної фіскальної служби Вадим Мельник. Саме його у серпні 2021 р. Кабмін і призначив директором ВЕБ. Звичайно, було б наївно очікувати, що таке БЕБ буде непідконтрольним Банковій.
Розпорядження Кабміну про початок діяльності БЕБ вийшло 24 листопада 2021 р. Проте за три місяці почалася велика війна. Залежність України від західних партнерів та їхніх грошей різко зросла. І до кінця 2022 р. Банкова стала демонструвати готовність провести перезавантаження БЕБ із урахуванням побажань Заходу.
13 грудня 2022 р. Верховна Рада створила тимчасову слідчу комісію (ТСК) з питань розслідування можливих фактів порушень законодавства України посадовими особами БЕБ. Очолив ТСК перший заступник Гетманцева на посаді голови парламентського комітету Ярослав Железняк (фракція партії “Голос”). 20 лютого 2023 р. комітет Гетманцева визнав роботу керівництва БЕБ незадовільною. А 3 березня Гетманцев та Железняк із співавторами внесли до Ради законопроект №9080 про перезавантаження БЕБ. Він віддавав контроль за конкурсом західним партнерам.
Усе це було зроблено в розрахунку на гроші МВФ. 24 березня 2023 р. президент, прем’єр-міністр, міністр фінансів та голова Нацбанку підписали та направили МВФ меморандум про економічну та фінансову політику. Серед зобов’язань України там було записано внесення змін до закону про БЕБ та реорганізацію БЕБ.
31 березня 2023 р. виконавча рада МВФ затвердила чотирирічну програму розширеного фінансування (EFF) для України у розмірі близько $15,6 млрд. Незабаром Україна отримала перший транш у розмірі $2,7 млрд.
Другий крок: домогтися конкретного дедлайну
11 квітня 2023 р. було звільнено директора БЕБ Мельника, і необхідність у новому конкурсі за новим законом зросла. Проте замість швидкої реформи вийшло змагання між Банковою та західними партнерами.
Спершу українська влада банально затягувала процес. 19 червня 2023 р. вона направила МВФ новий меморандум, у якому повідомила про створення робочої групи для перегляду правової бази діяльності БЕБ. Цього вистачило, щоб виконавча рада МВФ виділила новий транш у розмірі майже $900 млн.
За три місяці з’явилися результати діяльності робочої групи. 21 вересня законопроект №9080 був відкликаний, а замість нього 25 вересня Железняк та Гетманцев із співавторами внесли проект №10080. Потім 10 жовтня Гетманцев вніс доопрацьований проект №10080-1, і він 13 жовтня був рекомендований комітетом для прийняття у першому читанні.
Цей проект влаштовував західних партнерів, і вони пояснили Києву, що настав час приступати до виконання обіцянки. 1 грудня українська влада направила МВФ новий меморандум, в якому ухвалення закону про реформування БЕБ було записано вже як структурний маяк на кінець червня 2024 р. Після цього виконавча рада МВФ виділила черговий транш у розмірі майже $900 млн.
Третій крок: домогтися ухвалення закону
Тепер уже затягувати процес було не можна, і Банкова змінила тактику. 29 грудня Кабмін схвалив новий законопроект про перезавантаження БЕБ, який означав, що офіс Зеленського забажав провести реформу за своїм сценарієм.
29 січня 2024 р. урядовий законопроект був зареєстрований за №10439. Проти нього виступили посли G7 у листі до голови Ради Руслана Стефанчука, прем’єра Дениса Шмигаля та керівника Офісу президента Андрія Єрмака. Проте Банкова домоглася, щоб 23 лютого проект №10439 було винесено на голосування у Раді. Втім, він набрав лише 222 голоси (за мінімально необхідних 226) і був відправлений на повторне перше читання.
11 березня українська влада направила МВФ новий меморандум з тією ж обіцянкою реформування БЕБ. Оскільки дедлайн ще не настав, виконавча рада МВФ знову виділила транш у розмірі майже $900 млн.
Щоб отримати наступний транш, потрібно було виконати обіцянку та ухвалити закон, причому у такому вигляді, який влаштовує західних партнерів. 11 квітня проект №10439 був прийнятий у першому читанні, після чого настав час вирішальних торгів між усіма зацікавленими сторонами.
Торги тривали до 20 червня, коли проект №10439 було винесено на друге читання. Комітет Гетманцева 19 червня проголосував за редакцію, яка не сподобалася західним партнерам, і вони, схоже, поставили офіс Зеленського перед загрозою припинення співпраці з МВФ. Загроза подіяла. Вранці 20 червня, перед самим голосуванням, комітет Гетманцева переглянув своє рішення та ухвалив редакцію, яка відповідає зобов’язанням України.
Після цього Рада прийняла проект №10439 у другому читанні та в цілому. Його остаточна редакція отримала позитивний відгук послів G7. Вони в той же день повідомили, що “вітають ухвалення закону про реформування БЕБ, який дозволить провести повну реструктуризацію та перезавантаження Бюро та його керівництва за участю міжнародних партнерів”.
Наступний транш МВФ очікується у розмірі $2,2 млрд. За словами Железняка, виконавча рада МВФ може ухвалити рішення 28 червня. Тоді ж буде оприлюднено новий меморандум.
Наступні у черзі
Реформування БЕБ — це лише частина фіскальних структурних реформ, які зобов’язалася реалізувати Україна. Березневий меморандум містить великі абзаци про реформування податкової та митної служб, але без дедлайну. Железняк прогнозує, що у червневому меморандумі “буде суттєве оновлення структурних маяків, серед них ви побачите появу реформи митниці”.
І це ще не кінець історії. Західні партнери вже готують наступні реформи, на які на Банковій чекають, скажімо так, без великої радості.
Нещодавно The Washington Post розповіла деякі подробиці візиту до Києва держсекретаря США Ентоні Блінкена 14 травня. “Зустріч Зеленського та Блінкена була напруженою: український лідер висловив свою вдячність за військову допомогу США, але, схоже, був розчарований увагою Блінкена до корупції “, — повідомила газета, цитуючи “людей, знайомих із дискусією, які говорили на умовах анонімності через делікатність теми”.
Минуло трохи більше місяця — і 21 червня до Києва приїхав заступник Блінкена з політичних питань Джон Басс. Він мав багато зустрічей (зокрема з антикорупційними активістами, керівником офісу Зеленського Андрієм Єрмаком, міністром оборони Рустемом Умеровим, міністром закордонних справ Дмитром Кулебою), але нашої теми стосуються дві зустрічі.
У Верховній Раді Басс зустрівся з головою фракції “слуг народу” Давидом Арахамією, головою антикорупційного комітету парламенту “слугою народу” Анастасією Радіною, головою євроінтеграційного комітету парламенту Іванною Клімпуш-Цинцадзе (фракція “Європейської солідарності”) та Ярославом Железняком. За словами Железняка, це була “зустріч про реформи”: Басс привітав із ухваленням закону про перезавантаження БЕБ і “просив трохи допомогти з реформою митниці, Рахункової палати та АРМА”.
А потім, за повідомленням американського посольства, Басс зустрівся з прем’єром Денисом Шмигалем, “щоб обговорити підтримку економіки України з боку США та реформи, які повернуть надходження до бюджету для підтримки захисників на передовій та сприятимуть залученню приватних інвестицій, необхідних для відновлення України”. Можна припустити, що також йшлося насамперед про реформу митниці. Вона — перша у черзі після БЕБ.
Очільник Закарпатської обласної військової адміністрації (ОВА) Віктор Микита потрапив у центр уваги після того, як стало відомо про можливе його призначення на посаду заступника керівника Офісу президента Володимира Зеленського. Політолог Олексій Курпас висловив серйозні застереження щодо цього кадрового рішення, вказуючи на численні корупційні схеми та небезпечні зв’язки Микити з пропутінською Угорщиною.
«Чи нормально, коли на важливій посаді в ОП під час війни працюватиме людина, яка фактично залежна від пропутінської Угорщини? Відповідь очевидна — ні», — наголошує Олексій Курпас.
Він додає, що за інформацією ЗМІ, багато членів родини Микити нібито отримали угорські паспорти. Це, зокрема, нинішня дружина Вікторія, донька Анастасія, брат дружини — Олександр Бенедик та колишня дружина — Людмила. А сам Микита має орден від антиукраїнського міністра закордонних справ Угорщини Петера Сійярто.
«Тоді цей фанат путіна публічно похвалив голову Закарпатської ОВА за роботу з місцевими угорцями. Більше того, в Угорщині активно розвивається бізнес (складські приміщення), яким, за даними ЗМІ, формально володіють підставні особи, але реально — Микита та відомий контрабандист, на якого накладені санкції РНБО, Валерій Пересоляк», — заявляє Курпас.
Експерт також пригадав Микиті скандальну заяву за тиждень до початку повномасштабного вторгнення росії. Тоді на святкування Дня єдності очільник Закарпаття сказав, що «населення росії — це наші брати».
«Виникає питання: чи потрібна на Банковій людина з таким негативним шлейфом? Бо навряд чи громадяни росії, контрабандисти та угорське лобі з близького оточення Микити допоможуть йому приймати правильні проукраїнські рішення на посаді заступника керівника Офісу. Та й хотілося б дізнатися, чи й досі він вважає росіян нашими братами?» — зазначає Курпас.
На його думку, не менш цікавим є також оточення нового потенційного співробітника Офісу президента Зеленського.
«За інформацією журналістів-розслідувачів, радником Микити є такий собі Павло Ігорович Котик, який має російський паспорт та російський індивідуальний податковий номер. Це інформація з російських реєстрів. До повномасштабного вторгнення пан Котик не приховував своїх тісних зв’язків з рф: публікував фото на червоній площі, а з днем народження його у соцмережах вітали співробітники групи компаній «Русская охрана», — написав Курпас.
Він додав, що, за інформацією з різних джерел, Віктор Микита майже 20 років працював на різних посадах в СБУ та відзначився активною «боротьбою» із контрабандними схемами на митниці.
«Через це серед колег отримав прізвисько «Микита — буси». І мова тут не про прикраси, а про мікроавтобуси, з яких щоденно збирали кеш. Окрім того, місцеві ЗМІ писали, що Микита займався також контрабандою цигарок до ЄС та ввозом в Україну сірої техніки «Apple», — зазначає політолог, додаючи, що раніше Микиту називали «смотрящім» за усією Закарпатською митницею, пишуть місцеві журналісти.
