Golosnovinua.com

Позначка: опитування

  • Різниця лише 0,1%: Зеленський і Залужний фактично зрівнялися у президентському рейтингу

    Різниця лише 0,1%: Зеленський і Залужний фактично зрівнялися у президентському рейтингу

    Президент України Володимир Зеленський та колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний мають практично однаковий рівень потенційної електоральної підтримки. За результатами нового опитування дослідницької компанії «Соціополіс», проведеного у другій половині вересня 2026 року, серед виборців, які готові взяти участь у голосуванні та вже визначилися зі своїм вибором, Зеленського підтримали б 23,0%, а Залужного — 22,9%. Різниця становить лише 0,1 відсоткового пункту.

    Серед усіх опитаних показники також майже ідентичні: 19,1% назвали Володимира Зеленського, а 19,0% — Валерія Залужного. З огляду на заявлену методологією похибку для показників близько 20% — до 2,5 відсоткового пункту — статистично визначити, хто з цих двох має більшу підтримку, за результатами цього опитування неможливо.

    Дослідження проводили з 16 по 21 вересня 2026 року методом телефонних інтерв’ю CATI на основі випадково згенерованих мобільних номерів. Соціологи опитали 1002 повнолітніх жителів України. До вибірки не включали громадян, які перебували за кордоном, а також мешканців тимчасово окупованих територій, де не працює український мобільний зв’язок. Для показників, близьких до 50%, максимальна теоретична похибка становить 3,1%, для показників близько 25% — 2,7%, а близько 20% — 2,5%.

    За двома першими позиціями розташувалися Петро Порошенко — 10,7% серед визначених виборців, Кирило Буданов — 9,5%, Андрій Білецький — 8,7%, Михайло Федоров — 7,6% та Дмитро Разумков — 6,9%. Олександра Усика в потенційному президентському голосуванні підтримали б 3,2% визначених виборців, Юлію Тимошенко — 3,0%. Ще 8,5% усіх опитаних не визначилися з кандидатом, 7,2% заявили, що не брали б участі у голосуванні, а 1,2% зіпсували б бюлетень.

    Що показало моделювання другого туру

    Соціологи також запропонували респондентам кілька гіпотетичних пар другого туру. У парі Залужний — Зеленський 46,1% від усіх опитаних обрали Залужного, 28,0% — Зеленського. Серед респондентів, які заявили про намір голосувати та визначилися між двома запропонованими кандидатами, показники становили 62,2% і 37,8% відповідно. При цьому 16,4% усіх респондентів заявили, що в такому другому турі взагалі не голосували б, 4,8% зіпсували б бюлетень, а 4,7% не визначилися.

    Водночас це саме моделювання гіпотетичного голосування, а не прогноз результату майбутніх виборів. Склад кандидатів, політична ситуація, перебіг війни та навіть умови проведення голосування до початку реальної виборчої кампанії можуть суттєво змінитися.

    Інші змодельовані пари також продемонстрували різні розподіли підтримки. У парі Кирило Буданов — Володимир Зеленський серед визначених респондентів показники становили 57,0% і 43,0%, у парі Буданов — Залужний — 40,3% і 59,7%, а у парі Зеленський — Михайло Федоров — 48,5% і 51,5%.

    Що змінилося за кілька місяців

    Особливо показовою виглядає динаміка порівняно з червневим дослідженням тієї ж компанії.

    На початку червня «Соціополіс» фіксував серед визначених виборців 31,2% підтримки Зеленського та 22,3% Залужного. Тоді різниця між ними становила майже дев’ять відсоткових пунктів. У вересневому вимірюванні показники становлять уже 23,0% і 22,9%.

    У червні третім був Кирило Буданов із 14,1% серед визначених виборців, а Петро Порошенко мав 8,6%. У вересні порядок змінився: Порошенко отримав 10,7%, а Буданов — 9,5%. Водночас пряме порівняння окремих цифр варто робити обережно, оскільки громадська думка під час війни може швидко реагувати на події, а кожне опитування має власну статистичну похибку.

    Про популярність Залужного серед українців раніше писала й «Ненька інфо». У матеріалі про суспільну реакцію на його публічний виступ видання наводило результати серпневого опитування Rating Group: тоді Залужному довіряли 68% респондентів, Володимиру Зеленському — 59%, а Кирилу Буданову — 62%. Водночас показник довіри не є тотожним електоральному рейтингу і не показує автоматично, як люди проголосували б на виборах. «Залужний пожартував про англійську — і почалася атака: Тука пояснив, чого насправді бояться на Банковій» — Ненька інфо

    Які партії називали респонденти

    Опитування містило й моделювання можливих парламентських виборів. Тут соціологи отримали щільну групу з чотирьох політичних сил.

    Потенційну партію Валерія Залужного підтримали б 16,0% виборців, які готові голосувати та вже визначилися. Потенційну партію Володимира Зеленського — 13,9%, «Європейську Солідарність» Петра Порошенка — 13,5%, потенційну «Третю Штурмову» Андрія Білецького — 13,1%.

    Далі йдуть потенційна політична сила Кирила Буданова з 9,1%, «Розумна політика» Дмитра Разумкова — 7,9%, потенційні партії Ігоря Терехова та Михайла Федорова — по 6,0%.

    Водночас тут є принциповий нюанс: частина названих соціологами «партій» є гіпотетичними конструкціями для опитування, а не обов’язково реально зареєстрованими політичними силами, які вже оголосили участь у виборах. Сам Залужний також не оголошував у межах цього дослідження про висунення кандидатом у президенти.

    Коли українці хочуть вибори

    Понад половина опитаних — 53,6% — заявили, що після реального припинення бойових дій президентські та парламентські вибори варто проводити одночасно. 22,2% вважають, що першими мають відбутися президентські вибори, а 19,0% — парламентські.

    При цьому за чинним українським законодавством під час воєнного стану президентські, парламентські та місцеві вибори не проводяться. Частина перша статті 19 Закону «Про правовий режим воєнного стану» прямо встановлює таку заборону. Центральна виборча комісія у своїх рішеннях 2026 року також наголошувала, що питання проведення виборів вирішуватиметься після усунення обставин, які зараз роблять їх неможливими.

    У ЦВК паралельно готуються до майбутнього голосування, зокрема опрацьовують питання безпеки, виборчої інфраструктури та адаптації законодавства до умов після завершення воєнного стану. Представники Комісії наголошували, що для проведення виборів необхідні щонайменше безпекові передумови та нормативна база, пристосована до наслідків війни.

    Про дискусію щодо можливих виборів нещодавно писала й «Ненька інфо». У матеріалі про заяви Михайла Федорова видання звертало увагу на аргументи депутатів щодо безпеки та необхідності адаптувати виборче законодавство до нових умов. «Міша, ти сам у це віриш?»: заява Федорова про вибори спричинила бурхливу реакцію українців — Ненька інфо

    Що українці говорять про війну

    Окрема частина дослідження стосувалася бачення завершення війни. 46,4% опитаних назвали найважливішою метою України збереження незалежності та суверенітету навіть за умови територіальних втрат. Для 25,8% головним залишається повернення контролю над окупованими територіями, а 14,7% назвали пріоритетом воєнну поразку або послаблення Росії.

    59,5% респондентів вважають, що досягнення українських цілей можливе шляхом поєднання військових дій і дипломатії. Виключно військовий шлях назвали 15,2%, виключно дипломатичний — 14,9%.

    75% говорять про зростання корупції

    Ще один великий блок дослідження стосувався корупції. 75,2% опитаних вважають, що її рівень за час повномасштабного вторгнення зріс. 16,1% сказали, що ситуація не змінилася, 3,5% — що корупції стало менше. Це оцінки самих респондентів, а не вимірювання фактичного рівня корупції.

    На запитання, з ким респонденти пов’язують високий рівень корупції, 59,0% назвали президента та його оточення/Офіс президента, 54,7% — Верховну Раду та народних депутатів, 48,2% — правоохоронну і судову систему. У дослідженні можна було називати кілька відповідей, тому ці показники не складаються до 100%.

    Сам «Соціополіс» окремо застерігає, що соціологію воєнного часу потрібно трактувати з урахуванням міграції, недоступності частини територій, можливої меншої готовності окремих груп відповідати на політичні питання та інших чинників. Тому нинішні цифри показують настрої опитаного населення в конкретний період 16–21 вересня, а не встановлюють результат майбутніх виборів.

  • Соціальні мережі стали головним джерелом новин на Кіпрі на тлі масової недовіри до медіа

    Соціальні мережі стали головним джерелом новин на Кіпрі на тлі масової недовіри до медіа

    Більшість жителів Кіпру дізнаються новини із соціальних мереж, споживання яких у країні продовжує неухильно зростати. Про це свідчать результати комплексного дослідження Спілки журналістів Кіпру, опубліковані 8 вересня.

    Зміна медіаспоживання та парадокс довіри

    Дослідження, яке охопило 1000 споживачів інформації та включало профільне анкетування журналістів, зафіксувало стійке зростання популярності соцмереж на тлі відносного зниження інтересу до традиційного телебачення. За даними експертів, найчастіше кіпріоти отримують інформацію саме через соціальні платформи, які є беззаперечними лідерами, а також через телебачення та новинні вебпортали.

    Утім, у країні сформувався своєрідний парадокс: хоча соцмережі домінують за охопленням, респонденти найвище оцінили телебачення та радіо за сукупними показниками об’єктивності, надійності та якості контенту. Загалом 49% кіпріотів не довіряють засобам масової інформації, тоді як про довіру заявили лише 40% опитаних.

    Дезінформація, маніпуляції та криза професії

    Рівень поширення фейкових новин як «дуже високий» оцінив 61% респондентів. Головними джерелами дезінформації громадяни вважають соціальні мережі (73%) та онлайн-портали (42%). Переважна більшість опитаних (86%) переконана, що під час висвітлення гучних скандалів громадською думкою маніпулюють. Відповідальність за це суспільство покладає переважно на державні органи (75%), власників медіа (67%) та самих журналістів (39%).

    Майже половина жителів острова (49%) не вірить у наявність реальної свободи слова для місцевих репортерів. Самі ж працівники медіасфери також демонструють тривожні настрої: згідно з результатами опитування, лише чверть кіпрських журналістів планують залишитися у професії на все життя, а частка тих, хто розчарувався в реальних умовах праці, продовжує зростати з кожним роком.

  • 97% проти Путіна, 77% — проти Трампа: кого зі світових лідерів найбільше підтримують українці

    97% проти Путіна, 77% — проти Трампа: кого зі світових лідерів найбільше підтримують українці

    Президент США Дональд Трамп потрапив до трійки світових лідерів, до яких українці ставляться найбільш негативно. Гірші показники серед політиків, включених до нового дослідження Rating Group, мають лише російський лідер Володимир Путін та Олександр Лукашенко.

    Натомість найбільші симпатії українців отримали президент Франції Еммануель Макрон, канцлер Німеччини Фрідріх Мерц і президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган. Про це свідчать результати загальнонаціонального опитування Rating Group, проведеного 4–9 серпня 2026 року.

    Путін очолив антирейтинг

    Найвищий рівень негативного ставлення зафіксували щодо Володимира Путіна — 97% опитаних українців ставляться до нього негативно.

    На другому місці антирейтингу — Олександр Лукашенко із 90% негативних оцінок.

    Третім став президент США Дональд Трамп. До нього негативно ставляться 77% респондентів, тоді як позитивно — лише 16%.

    Таким чином, Трамп суттєво поступається за рівнем позитивного сприйняття більшості західних лідерів, яких соціологи включили до дослідження.

    Водночас важливо правильно трактувати результати: Rating Group не ставила Путіна, Лукашенка і Трампа в одну політичну категорію. Йдеться виключно про рівень позитивного або негативного ставлення опитаних до конкретних політиків.

    Макрон став лідером симпатій українців

    На протилежному полюсі рейтингу опинився президент Франції Еммануель Макрон.

    Позитивно до французького президента ставляться 79% українців — це найвищий показник серед світових лідерів, представлених у дослідженні.

    Друге місце посідає канцлер Німеччини Фрідріх Мерц із 64% позитивних оцінок.

    Трійку лідерів замикає президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган — його позитивно сприймає 61% опитаних.

    Соціологи також зафіксували позитивну динаміку для Макрона та Ердогана: порівняно з 2024 роком ставлення українців до обох політиків покращилося.

    Мерц випередив свого попередника

    Окремо Rating Group звернула увагу на зміну сприйняття керівництва Німеччини.

    Фрідріх Мерц із показником у 64% позитивного ставлення випереджає свого попередника Олафа Шольца. У лютому 2025 року позитивно до Шольца ставилися 57% українських респондентів.

    Таким чином, зміна канцлера Німеччини принаймні на рівні громадського сприйняття в Україні супроводжувалася покращенням оцінок німецького керівництва.

    Загалом і Німеччину українці переважно сприймають як дружню державу. Такою її назвали 77% опитаних. Францію дружньою вважає 81%.

    У Польщі ситуація протилежна

    Значно помітніше змінилося ставлення українців до президента Польщі.

    Колишнього польського президента Анджея Дуду в лютому 2025 року позитивно оцінювали 72% українців.

    У його наступника Кароля Навроцького показники суттєво гірші: позитивно до нього ставляться лише 20%, тоді як негативно — 62% респондентів.

    Водночас польський прем’єр Дональд Туск має значно кращий баланс оцінок: позитивно його сприймають 45% українців, негативно — 35%.

    Тобто результати дослідження показують, що ставлення до конкретного політика не завжди збігається зі ставленням до держави загалом.

    Польщу дружньою щодо України назвали 50% опитаних, тоді як 21% оцінюють її позицію як ворожу.

    Що українці думають про Угорщину

    Цікавими виявилися й результати щодо угорського керівництва.

    Прем’єр-міністра Угорщини Петера Мадяра позитивно оцінюють 33%, негативно — 34%. Ще приблизно кожен п’ятий опитаний повідомив, що не знає цього політика.

    На цьому тлі його показники значно кращі, ніж були у попередника Віктора Орбана: соціологи нагадують, що негативно Орбана оцінювали 74% українців.

    Водночас ставлення до самої Угорщини залишається неоднозначним: 23% респондентів вважають її ставлення до України дружнім, 36% — нейтральним, а 35% — ворожим.

    Трамп непопулярний, але США все ще вважають дружньою країною

    Один із найцікавіших результатів опитування стосується Сполучених Штатів.

    Попри те, що 77% негативно ставляться особисто до Дональда Трампа, більшість респондентів не переносять це ставлення на США загалом.

    54% опитаних вважають Сполучені Штати дружньою щодо України країною.

    Це демонструє суттєву різницю між оцінкою українцями конкретного американського президента та сприйняттям держави.

    Схожа ситуація простежується і з деякими іншими країнами: громадська думка щодо конкретного лідера може помітно відрізнятися від оцінки відносин із країною, яку він представляє.

    Кого українці вважають найбільшими друзями

    Окремий блок дослідження Rating Group був присвячений тому, наскільки дружньою або ворожою українці вважають позицію інших держав.

    Серед найкраще оцінених — Франція, Велика Британія, Литва та Німеччина.

    Францію дружньою назвали 81%, Велику Британію — 80%, Німеччину і Литву — по 77%. Молдову дружньою вважають 68% респондентів.

    Щодо Туреччини оцінки стриманіші, ніж у випадку особисто з Ердоганом. 48% назвали її ставлення дружнім, а 41% — нейтральним.

    Китай українці переважно сприймають негативно: 53% вважають його ставлення до України ворожим.

    Абсолютними аутсайдерами очікувано стали Росія та Білорусь. Ставлення Росії до України ворожим назвали 97% опитаних, Білорусі — 83%.

    До росіян ставлення також різко погіршилося

    Соціологи окремо запитували не про держави чи їхніх керівників, а про мешканців сусідніх країн.

    І тут Росія знову різко відрізняється від інших сусідів України.

    Холодне ставлення до жителів РФ висловив 91% респондентів, причому 81% характеризують його як «дуже холодне». До білорусів холодно ставляться 70% опитаних.

    Rating Group зазначає, що з 2022 року ці показники лише погіршувалися. Для порівняння: чотири роки тому дуже холодне ставлення до росіян мали 56% українців, ще 25% характеризували його просто як холодне.

    До мешканців інших сусідніх держав українці переважно ставляться тепло або нейтрально. Найкраще — до молдован: 55% висловили тепле ставлення, 39% — нейтральне.

    Як проводили опитування

    Дослідження Rating Group проводилося з 4 до 9 серпня 2026 року методом телефонних інтерв’ю CATI.

    Соціологи опитали 2000 громадян України віком від 18 років. Вибірка формувалася на основі випадкових мобільних телефонних номерів і охоплювала всі області України, крім тимчасово окупованих територій та місцевостей, де на момент дослідження не було українського мобільного зв’язку.

    Результати зважувалися з використанням актуальних даних Держстату. Вибірка репрезентативна за віком, статтю і типом поселення, а заявлена похибка становить не більше 2,2% із довірчою ймовірністю 0,95.

    Отже, опитування демонструє досить контрастну картину. Найвищий рівень симпатій серед запропонованих соціологами світових лідерів має Еммануель Макрон — 79%. На іншому полюсі перебувають Путін із 97% негативних оцінок, Лукашенко з 90% та Трамп із 77%.

    При цьому випадок президента США особливо показовий: ставлення до самого Трампа серед українців переважно негативне, але США більшість опитаних усе ще сприймає як дружню Україні державу.

  • Довіра до Федорова злетіла до 65%: нове опитування показало різку зміну настроїв українців

    Довіра до Федорова злетіла до 65%: нове опитування показало різку зміну настроїв українців

    Рівень довіри українців до колишнього міністра оборони Михайла Федорова за останній тиждень зріс майже вдвічі та сягнув 65%. Про це свідчать результати соціологічного опитування групи «Рейтинг» (Rating Group), проведеного 20–21 липня 2026 року.

    Згідно з дослідженням, Федоров посів друге місце серед українських політичних і військових діячів за рівнем суспільної довіри. Найвищий показник має колишній Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний — 70%. На третій позиції опинився начальник Головного управління розвідки Кирило Буданов із 62%, тоді як Президент України Володимир Зеленський отримав 59% довіри.

    Соціологи також з’ясували ставлення українців до відставки Федорова з посади міністра оборони. Переважна більшість респондентів — 72% — заявили, що не підтримують це рішення. Лише 5% висловилися на його підтримку, ще 17% відповіли, що їм байдуже, а 6% не змогли визначитися зі своєю позицією.

    Опитування торкнулося й можливих президентських виборів. Якби перший тур відбувся найближчим часом, за Володимира Зеленського проголосували б 22,3% опитаних. Другий результат отримав Валерій Залужний — 14,9%, а третім став Михайло Федоров із 13,4% підтримки.

    Окремий блок дослідження був присвячений колишньому Головнокомандувачу ЗСУ Олександру Сирському. За даними Rating Group, рівень довіри до нього знизився з 39% до 23% лише за один тиждень. Водночас 55% опитаних підтримали його звільнення з посади. Соціологи звернули увагу, що польовий етап опитування завершився ще до появи в медіа офіційної інформації про кадрові зміни у військовому керівництві.

    Дослідження проводилося методом телефонних інтерв’ю (CATI) 20–21 липня 2026 року. У ньому взяли участь 1000 респондентів віком від 18 років з усіх регіонів України, окрім тимчасово окупованих територій. Заявлена статистична похибка не перевищує 3,1%.

    Стрімке зростання рейтингу Федорова відбулося після його відставки з посади міністра оборони та серії публічних заяв. Після формування нового уряду 16 липня він повідомив, що Президент Володимир Зеленський пропонував йому залишитися в команді, зокрема розглядав варіант роботи радником.

    Крім того, Федоров публічно підтвердив, що між ним і тодішнім Головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським існували розбіжності щодо підходів до управління армією та ведення війни. За його словами, він пропонував президентові змінити військове керівництво, однак тоді ця ініціатива не була підтримана.

    Уже 21 липня Президент провів окрему зустріч із Михайлом Федоровим. За словами глави держави, ексміністру запропонували нову посаду, яка має об’єднати технологічний напрям державного управління та забезпечити його подальший розвиток. Радник Президента з комунікацій Дмитро Литвин повідомив, що консультації щодо майбутньої роботи Федорова тривають.

    Опубліковане дослідження демонструє помітну зміну суспільних настроїв після кадрових рішень у владі. Водночас варто враховувати, що йдеться про результати одного соціологічного опитування, а оцінити стійкість цієї тенденції можна буде лише після появи наступних досліджень інших соціологічних служб.

  • Навроцький встановив рекорд довіри в Польщі

    Навроцький встановив рекорд довіри в Польщі

    Президент Польщі Кароль Навроцький очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордним показником 54,8%, що стало найвищим результатом за весь час проведення подібних соціологічних вимірювань. За даними опитування IBRiS, проведеного на замовлення видання Onet, рівень довіри до нього зріс одразу на 8,4 відсоткового пункта за один місяць, що аналітики називають одним із найрізкіших стрибків у політичних рейтингах останніх років у Польщі.

    Соціологічні дані свідчать, що 23,8% респондентів висловили до президента “однозначну довіру”, тоді як ще 31% заявили, що “скоріше довіряють” йому. Водночас 39,3% опитаних висловили недовіру, а 8,8% не змогли визначитися зі своєю позицією. Попри значну частку критично налаштованих громадян, загальний баланс підтримки виявився позитивним і забезпечив Навроцькому перше місце серед усіх політиків, включених до дослідження.

    Поточний результат польського президента перевищив попередній рекорд, який належав лідеру партії “Польща-2050” Шимон Головня, котрий на піку своєї популярності мав 54,4% довіри. Таким чином, Навроцький встановив нову планку суспільної підтримки в межах польських політичних рейтингів, фактично оновивши історичний максимум цього показника.

    Соціологи та політичні оглядачі звертають увагу, що настільки різке зростання рейтингу може бути пов’язане з низкою політичних рішень і публічних заяв президента у попередні тижні. Зокрема, у польському інформаційному просторі активно обговорюється його рішення щодо відкликання державної відзнаки — ордену Білого орла — врученого президенту України Володимир Зеленський. Хоча офіційно причинно-наслідковий зв’язок між цими подіями та рейтингами не підтверджений, збіг у часі між ухваленням рішення та проведенням опитування (19–21 червня) дозволяє припускати вплив політичного контексту на зміну суспільних настроїв.

    Друге місце в рейтингу довіри посів міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський із результатом 42,6%. Його позиція залишилася відносно стабільною, оскільки зміни у порівнянні з попереднім місяцем становлять лише мінус 0,1 відсоткового пункта. Третю сходинку рейтингу зайняв прем’єр-міністр Дональд Туск, якому довіряють 38,1% опитаних громадян. Попри помірне зростання довіри на 1,5 пункта, рівень недовіри до нього залишається високим і становить 57,6%.

    Далі у списку розташувався спікер Сейму Влодзімеж Чажастий із 36% довіри, за ним — експрем’єр від опозиційної партії “Право і справедливість” Матеуш Моравецький із 35,3%. Обидва політики утримують середні позиції рейтингу, демонструючи відносну стабільність підтримки без різких коливань.

    Водночас помітні зміни зафіксовані у показниках окремих політиків. Мер Варшави Рафал Тшасковський втратив 5,6 відсоткового пункта довіри, опустившись до 32,5%. Такий спад аналітики пов’язують із внутрішніми політичними суперечками та резонансними подіями у міському управлінні, які активно обговорювалися у польських медіа.

    Подібну негативну динаміку показав і один із лідерів ультраправої “Конфедерації” Кшиштоф Босак, рейтинг якого знизився на 5,1 пункта до 29,9%. Натомість інший представник цього політичного спектра Гжегож Браун навпаки продемонстрував суттєве зростання довіри — плюс 7,3 пункта, до рівня 23,7%, що стало одним із найбільш помітних позитивних змін у нижній частині рейтингу.

    У цілому опитування IBRiS фіксує доволі високу динаміку суспільних настроїв у Польщі, де рейтинги провідних політиків змінюються під впливом як внутрішньополітичних подій, так і міжнародного контексту. Результати дослідження також демонструють збереження високого рівня поляризації суспільства, оскільки практично кожен із лідерів рейтингу має значну частку як прихильників, так і критиків.

  • Після демаршу Зеленського та Буданова: українці висловилися про суперечку з Польщею

    Після демаршу Зеленського та Буданова: українці висловилися про суперечку з Польщею

    Попри останнє загострення у відносинах між Києвом і Варшавою, переважна більшість українців не підтримує конфронтацію з Польщею через історичні суперечки. Нове соціологічне дослідження Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) показало, що 90% громадян України виступають за конструктивний підхід до вирішення складних історичних питань між двома країнами.

    Результати опитування були оприлюднені на тлі дипломатичного скандалу, який виник після рішення президента Польщі Кароля Навроцького позбавити президента України Володимира Зеленського найвищої польської державної нагороди — Ордена Білого Орла. Це рішення викликало широкий резонанс як в Україні, так і в Польщі та стало приводом для нової хвилі дискусій навколо складних сторінок спільної історії двох народів.

    Соціологи КМІС поставили респондентам запитання про те, який підхід до врегулювання історичних суперечок із Польщею вони підтримують найбільше. Українцям запропонували чотири варіанти відповіді, два з яких передбачали конфронтаційну модель відносин, а ще два — пошук компромісів та взаєморозуміння.

    Згідно з результатами дослідження, лише 5% українців підтримують радикальні підходи. Зокрема, лише 1% респондентів вважає, що Україна має повністю погодитися з польським баченням спільної історії та виконати всі вимоги Варшави. Водночас лише 4% опитаних переконані, що саме Польща повинна відмовитися від власної позиції та прийняти українське трактування історичних подій.

    Натомість абсолютна більшість громадян обрала більш прагматичний та конструктивний підхід. Найпопулярнішою виявилася позиція, згідно з якою кожна держава має право на власне бачення історії та власних національних героїв, а інші країни не повинні втручатися в ці питання. Такий варіант підтримали 57% опитаних.

    Ще 33% українців виступили за пошук спільного погляду на складні історичні події шляхом роботи істориків та експертів, а не політиків. На їхню думку, створення спільних історичних комісій та професійний діалог можуть допомогти виробити компромісні підходи до оцінки суперечливих сторінок минулого.

    У КМІС зазначають, що результати дослідження демонструють високий рівень суспільної зрілості українців. Попри емоційність історичних тем та активне політичне використання історичних питань у двосторонніх відносинах, більшість громадян віддають перевагу співпраці, а не загостренню конфлікту.

    Опитування проводилося з 17 по 23 червня 2026 року методом телефонних інтерв’ю. У ньому взяли участь 1005 респондентів із різних регіонів України. За даними соціологів, статистична похибка вибірки не перевищує 4,1%.

    Особливої актуальності результати набувають на тлі останніх подій у польсько-українських відносинах. Нагадаємо, нещодавно президент Польщі Кароль Навроцький ухвалив рішення про позбавлення президента України Володимира Зеленського найвищої державної нагороди Польщі — Ордена Білого Орла. Причиною став конфлікт навколо присвоєння одному з підрозділів Сил спеціальних операцій України почесного найменування Героїв УПА.

    Рішення Варшави викликало хвилю відповідних кроків з українського боку. Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга оголосив про повернення польської нагороди — Командорського хреста із зіркою ордена «За заслуги перед Польщею». Аналогічне рішення ухвалив керівник Головного управління розвідки Кирило Буданов, який також відмовився від польського ордена.

    Згодом до них приєднався посол України у Польщі Василь Боднар. А 20 червня президент Володимир Зеленський повернув Орден Білого Орла польській стороні.

    Символічний протест підтримали й українські президенти попередніх років. Про повернення своїх польських нагород заявили другий президент України Леонід Кучма, третій президент Віктор Ющенко та п’ятий президент Петро Порошенко.

    Попри політичне загострення, керівництво обох держав останніми днями неодноразово наголошувало на важливості збереження стратегічного партнерства. Польща залишається одним із ключових союзників України у війні проти Росії та одним із головних лобістів українських інтересів у Європейському Союзі та НАТО.

    Раніше прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск також закликав політиків уникати ескалації історичних конфліктів. За його словами, зростання антиукраїнських настроїв у польському суспільстві є тривожним сигналом, який не повинен використовуватися для політичних маніпуляцій.

    Експерти відзначають, що питання Волинської трагедії, діяльності УПА та історичної пам’яті залишаються одними з найскладніших у двосторонніх відносинах. Однак результати нового дослідження свідчать: українське суспільство не підтримує радикалізацію цих дискусій і виступає за збереження партнерських відносин із Польщею навіть попри наявні суперечки.

    На тлі війни з Росією та спільних безпекових викликів українці демонструють прагнення до діалогу та взаємної поваги. І саме це, на думку соціологів, може стати основою для подальшого розвитку українсько-польських відносин, незважаючи на політичні конфлікти та складну історичну спадщину.

  • Опитування показало несподіване ставлення поляків до позиції Зеленського

    Опитування показало несподіване ставлення поляків до позиції Зеленського

    Відносини між Україною та Польщею переживають один із найскладніших періодів за останні роки. На тлі гучних політичних суперечок, історичних дискусій та скандалу навколо позбавлення президента України Володимира Зеленського польського ордена Білого Орла нове соціологічне дослідження продемонструвало суттєве погіршення сприйняття українського лідера серед польського суспільства.

    Згідно з результатами опитування, проведеного соціологічною компанією Uniter Surveys на замовлення польського видання Wirtualna Polska, більшість громадян Польщі переконані, що Володимир Зеленський негативно ставиться до Польщі та її громадян.

    Дослідження, результати якого оприлюднили польські медіа, засвідчило доволі показову тенденцію. Загалом 58,3% опитаних поляків вважають, що президент України демонструє негативне ставлення до Польщі. Водночас лише 30,1% респондентів переконані у протилежному та оцінюють його ставлення як позитивне. Ще 11,6% учасників опитування не змогли визначитися зі своєю позицією.

    Серед тих, хто висловив негативну оцінку, 33,7% респондентів обрали варіант «скоріше негативне ставлення», тоді як 24,6% заявили про «однозначно негативне» ставлення президента України до Польщі.

    У групі прихильників позитивної оцінки ситуація виглядає менш переконливо. Лише 2,7% опитаних заявили, що Зеленський має «безумовно позитивне» ставлення до Польщі, тоді як ще 27,4% обрали варіант «скоріше позитивне».

    Соціологи також зафіксували суттєві відмінності залежно від політичних симпатій польських громадян. Серед прихильників правлячої коаліції оцінки виявилися значно більш збалансованими. У цій групі 41% респондентів вважають ставлення Зеленського позитивним, тоді як 39% дотримуються протилежної думки.

    Натомість серед виборців опозиційних партій, зокрема представників консервативного табору та правих політичних сил, переважає різко критичне ставлення. За результатами опитування, 83% прихильників опозиції переконані, що український президент ставиться до Польщі негативно.

    Опитування було оприлюднене на тлі чергового загострення українсько-польських відносин, яке розгорнулося після рішення президента Польщі Кароля Навроцького позбавити Володимира Зеленського найвищої державної нагороди Польщі — ордена Білого Орла.

    Своє рішення Навроцький пояснив тим, що, на його думку, «поріг болю польського суспільства був перевищений». Польський президент пов’язав цей крок із рішенням української сторони присвоїти одному з підрозділів Сил спеціальних операцій ЗСУ почесне найменування на честь Героїв УПА.

    Саме питання історичної пам’яті останніми тижнями стало одним із головних подразників у двосторонніх відносинах. Частина польських політиків та громадських діячів розкритикували Київ за кроки, які, на їхню думку, недостатньо враховують чутливість польського суспільства щодо подій Волинської трагедії та діяльності Української повстанської армії.

    У відповідь в Україні наголошують, що питання історичної пам’яті не повинно ставати інструментом політичного тиску або руйнувати стратегічне партнерство між двома державами, які залишаються ключовими союзниками у протистоянні російській агресії.

    Скандал навколо ордена Білого Орла набув додаткового резонансу після того, як від своїх польських нагород почали відмовлятися відомі українські політики та посадовці. Зокрема, про таке рішення заявили другий президент України Леонід Кучма, третій президент Віктор Ющенко, п’ятий президент Петро Порошенко, а також міністр закордонних справ Андрій Сибіга, начальник Головного управління розвідки Кирило Буданов та посол України у Польщі Василь Боднар.

    Попри політичні суперечки, експерти наголошують, що польсько-українські відносини залишаються стратегічно важливими для обох країн. Від початку повномасштабного вторгнення Росії Польща стала одним із головних союзників України, прийнявши мільйони українських біженців та забезпечивши масштабну військову, гуманітарну й політичну підтримку.

    Однак останні соціологічні дослідження свідчать про поступове зростання втоми частини польського суспільства від української тематики та активізацію політичних сил, які використовують історичні суперечки для мобілізації власного електорату.

    Аналітики звертають увагу, що результати опитування не обов’язково відображають реальне ставлення поляків до України загалом, а радше демонструють вплив гострої політичної дискусії, яка останнім часом домінує в польському інформаційному просторі.

    Водночас соціологи наголошують, що громадська думка залишається динамічною та може змінюватися залежно від розвитку подій як усередині Польщі, так і на міжнародній арені. Особливо важливими можуть стати подальші кроки політичного керівництва обох держав щодо врегулювання історичних суперечностей та збереження партнерських відносин.

    На тлі війни Росії проти України польсько-українське партнерство залишається одним із ключових факторів безпеки у Центрально-Східній Європі. Саме тому результати нового опитування можуть стати сигналом для політиків обох країн про необхідність активнішого діалогу та пошуку компромісів у питаннях, які дедалі частіше стають предметом гострих суспільних дискусій.

  • Більшість поляків заявили про погіршення ставлення до українців через рішення про “героїв УПА”

    Більшість поляків заявили про погіршення ставлення до українців через рішення про “героїв УПА”

    Більше половини поляків заявили про погіршення ставлення до українців після рішення, пов’язаного з присвоєнням одній із українських військових структур найменування, що відсилає до “героїв УПА”. Про це свідчать результати соціологічного опитування SW Research, проведеного на замовлення видання rp.pl, яке в Польщі викликало активне суспільне обговорення та нову хвилю дискусій навколо історичної пам’яті й сучасних польсько-українських відносин.

    Йдеться про рішення, пов’язане з присвоєнням президентом України Володимиром Зеленським почесного найменування, що відсилає до “героїв УПА”, одному з підрозділів Сил спеціальних операцій Збройних сил України. Сам факт використання таких історичних референсів у назвах українських військових формувань був сприйнятий у Польщі неоднозначно, оскільки тема Української повстанської армії (УПА) залишається однією з найбільш чутливих у польському суспільному дискурсі через трагічні події Другої світової війни та післявоєнного періоду.

    Згідно з результатами опитування, 51,9% респондентів заявили, що після цього рішення їхнє ставлення до України та українців погіршилося. Це найбільша частка відповідей серед усіх варіантів і вона свідчить про помітний емоційний резонанс, який тема викликала в польському суспільстві. Водночас 31,9% опитаних зазначили, що дана подія не вплинула на їхнє ставлення до українців, що може свідчити про стійкість частини польського суспільства до політичних та історичних контроверсій у двосторонніх відносинах.

    Ще 11,7% респондентів не змогли визначитися з відповіддю або не мають сформованої думки щодо цього питання. І лише 4,5% опитаних заявили, що їхнє ставлення до України та українців після цього рішення навіть покращилося. Таким чином, баланс громадської думки у межах цього опитування демонструє суттєве переважання негативної або нейтральної реакції, тоді як позитивний вплив є мінімальним.

    Соціологи також зафіксували відмінності у сприйнятті залежно від статі та віку респондентів. Зокрема, серед чоловіків частка тих, хто заявив про погіршення ставлення до України, вища і становить близько 59%, тоді як серед жінок цей показник нижчий — приблизно 46%. Це може вказувати на різницю у сприйнятті історичних та політичних тем залежно від соціальних і культурних факторів.

    За віковими групами найбільш критично налаштованими виявилися молоді респонденти віком до 24 років. У цій категорії 56% опитаних повідомили про погіршення ставлення до України та українців. Такий результат є показовим, оскільки молодша аудиторія зазвичай вважається менш залученою до історичних суперечок, однак у цьому випадку реакція виявилася доволі емоційною.

    Опитування проводилося дослідницькою агенцією SW Research у період 9–10 червня 2026 року серед користувачів онлайн-панелі SW Panel. У дослідженні взяли участь 800 інтернет-користувачів віком від 18 років. Соціологи зазначають, що вибірка дозволяє відобразити загальні тенденції у сприйнятті питання, однак не виключає впливу інформаційного фону та медійних дискусій у момент проведення опитування.

    Тема викликала також політичну реакцію на найвищому рівні. Прем’єр-міністр Польщі Donald Tusk прокоментував ситуацію, зазначивши, що президент України Володимир Зеленський не мав наміру образити Польщу цим рішенням. Водночас він визнав, що українській стороні, на його думку, бракує чутливості у питаннях історичної пам’яті, які залишаються особливо делікатними у польсько-українському діалозі.

    Експерти відзначають, що подібні епізоди демонструють, наскільки складним залишається баланс між сучасною військово-політичною співпрацею України та Польщі та історичними наративами, які по-різному трактуються в обох країнах. Попри стратегічне партнерство, такі питання періодично стають джерелом напруги в інформаційному просторі та впливають на суспільні настрої.

    Таким чином, результати опитування SW Research фіксують помітне погіршення ставлення до українців у польському суспільстві на тлі історично чутливої теми, що вкотре підкреслює важливість делікатного підходу до символічних рішень у міждержавних відносинах.

  • Європа визначила роль України: результати опитування здивували навіть експертів

    Європа визначила роль України: результати опитування здивували навіть експертів

    Більшість громадян європейських країн сприймають Україну як необхідного партнера, з яким слід розвивати стратегічну співпрацю, а в окремих державах рівень підтримки України як союзника, що поділяє спільні цінності та інтереси, є ще вищим. Такі дані містяться в останньому загальноєвропейському дослідженні Європейської ради з міжнародних відносин (European Council on Foreign Relations), яке фіксує не лише поточний рівень сприйняття України в ЄС та інших європейських країнах, а й загальні тенденції трансформації політичних і безпекових уявлень європейців на тлі війни Росії проти України та змін у глобальній системі безпеки.

    Згідно з результатами опитування, у більшості країн, охоплених дослідженням, домінує уявлення про Україну як про «необхідного партнера», співпраця з яким має стратегічне значення. Такий варіант відповіді став найпоширенішим і в середньому перевищує позначку у 30% респондентів у більшості держав. Це свідчить про те, що для значної частини європейського суспільства Україна вже не сприймається як периферійний гравець або виключно об’єкт зовнішньої політики, а радше як важливий елемент європейської безпекової та політичної архітектури, з яким необхідно будувати довгострокові відносини.

    Водночас у низці країн простежується ще глибше позитивне сприйняття України. У цих державах значна частка опитаних характеризує Україну як союзника — країну, яка поділяє спільні цінності, інтереси та стратегічні орієнтири. Найвищі показники такого сприйняття зафіксовані у Швеції, де 52% респондентів назвали Україну союзником, у Великій Британії — 46%, а також у Данії — 45%. У цих країнах частка тих, хто сприймає Україну саме як союзника, перевищує або зрівнюється з часткою тих, хто бачить її лише як партнера, що свідчить про більш глибоку політичну та суспільну інтеграцію України в уявлення про європейську безпеку.

    Подібні тенденції також спостерігаються в Нідерландах, Португалії та Естонії, де Україна дедалі частіше розглядається не лише як партнер у сфері безпеки, а як держава, з якою поділяють спільні інтереси у протистоянні загрозам європейській стабільності. Це відображає зміну сприйняття України в частині європейського суспільства — від країни, що потребує підтримки, до рівноправного учасника спільного безпекового простору.

    Водночас дослідження фіксує і більш суперечливі або неоднозначні настрої в окремих державах Центральної та Південно-Східної Європи. Польща, Угорщина та Болгарія виділяються як країни, де порівняно вища частка респондентів сприймає Україну не лише як партнера, а й як конкурента або навіть супротивника. Важливо, що навіть у цих випадках такі оцінки залишаються меншістю, однак вони є помітними у порівнянні з іншими країнами регіону та відображають складніші суспільні дискусії щодо війни, безпеки, міграції та економічних відносин.

    Так, у Польщі 14% опитаних назвали Україну конкурентом, а 9% — супротивником. В Угорщині ці показники становлять 5% і 25% відповідно, тоді як у Болгарії — 7% і 19%. Окрім того, саме в цих країнах, а також в Італії та Швейцарії, досить значною є частка тих, хто не має чітко сформованої думки щодо ролі України. Це може свідчити як про інформаційну неоднорідність, так і про політичну поляризацію суспільних оцінок зовнішньої політики.

    Окремим важливим елементом дослідження є оцінка ставлення європейців до Сполучених Штатів. Опитування демонструє помітне зниження рівня сприйняття США як союзника: лише 11% респондентів у Європі нині визначають США як союзника, що майже вдвічі менше порівняно з 2024 роком. Така динаміка відображає певне охолодження трансатлантичних настроїв у частині європейського суспільства та посилення дискусій про автономність європейської політики безпеки.

    Попри це, результати опитування показують, що ідея радикальної трансформації системи безпеки в Європі шляхом створення альтернативи НАТО не отримує масової підтримки. Більшість респондентів у різних країнах не підтримують ідею заміни Північноатлантичного альянсу виключно європейською оборонною структурою, що свідчить про збереження ключової ролі НАТО у безпековій архітектурі континенту.

    Водночас дослідження фіксує ще одну важливу тенденцію — зростання підтримки збільшення оборонних витрат у європейських країнах. На тлі триваючих безпекових викликів і війни Росії проти України дедалі більше громадян Європи виступають за посилення обороноздатності своїх держав. Це свідчить про поступове формування нового консенсусу щодо необхідності інвестицій у безпеку як ключового елементу стабільності.

    У підсумку результати опитування демонструють складну, але загалом позитивну динаміку сприйняття України в Європі. Попри наявність регіональних відмінностей і політичних нюансів, загальна тенденція свідчить про закріплення України як важливого партнера європейських держав у сфері безпеки, політики та стратегічної стабільності.

  • Залужний випереджає Зеленського в рейтингу довіри українців — нові дані КМІС

    Залужний випереджає Зеленського в рейтингу довіри українців — нові дані КМІС

    Згідно з новим соціологічним дослідженням Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), рівень довіри до президента України Володимира Зеленського на початок літа 2026 року становить 61%, тоді як колишній головнокомандувач ЗСУ, а нині посол України у Великій Британії Валерій Залужний має вищий показник довіри — 73%. Результати опитування фіксують стабільність президентських рейтингів із незначними коливаннями, але водночас підкреслюють збереження лідерства Залужного серед ключових публічних фігур країни.

    Опитування проводилося КМІС у період із 7 травня до 3 червня 2026 року методом телефонних інтерв’ю на основі випадкової вибірки мобільних номерів. У дослідженні взяли участь 1015 респондентів віком від 18 років, які проживають на території України, підконтрольній уряду. Соціологи зазначають, що за звичайних умов статистична похибка такої вибірки не перевищує 4,1% для показників, близьких до 50%, і є меншою для крайніх значень.

    Згідно з результатами, 61% опитаних заявили, що довіряють президенту Зеленському. З них 33% висловили повну довіру, ще 28% — «скоріше довіряють». Водночас 34% респондентів зазначили, що не довіряють главі держави: 20% відповіли «зовсім не довіряю», а 13% — «скоріше не довіряю». Баланс довіри-недовіри становить +27%, що, за оцінками КМІС, свідчить про відносну стабільність суспільного сприйняття президента.

    Соціологи наголошують, що порівняно з квітнем 2026 року суттєвих змін у рівні довіри до Зеленського не зафіксовано. Коливання перебувають у межах статистичної похибки, однак баланс довіри-недовіри дещо покращився — з +22% до +27%. Це, за поясненням дослідників, означає не стільки зростання підтримки, скільки певне зміщення загального настрою респондентів у бік більш позитивного сприйняття, без різких змін у структурі відповідей.

    Окрему увагу в дослідженні приділено аналізу довіри до інших публічних діячів, зокрема представників сектору безпеки та оборони. Саме ця група традиційно демонструє найвищі показники підтримки серед населення.

    Лідером загального рейтингу став Валерій Залужний, якому довіряють 73% опитаних, тоді як 21% висловили недовіру. Баланс довіри-недовіри становить +52%, що робить його одним із найбільш позитивно оцінених публічних діячів у країні. Соціологи відзначають, що такі показники свідчать про збереження високого рівня суспільної довіри до військових лідерів навіть після їх переходу до дипломатичної діяльності.

    Високі результати також продемонстрували інші представники сектору оборони. Зокрема, керівник Головного управління розвідки Міністерства оборони Кирило Буданов отримав 70% довіри та 22% недовіри, що забезпечило йому баланс +48%. Майже аналогічний рівень підтримки має Роберт Бровді, якому довіряють 70% респондентів, а не довіряють лише 7%, що формує один із найвищих показників у всьому дослідженні — +63%.

    Серед політичних та громадських діячів також виділяються окремі фігури. Мер Харкова Ігор Терехов отримав 52% довіри та 19% недовіри, що дає баланс +32%. Міністр оборони Михайло Федоров має 50% довіри і 21% недовіри (баланс +29%). Голова Миколаївської обласної військової адміністрації Віталій Кім отримав 47% довіри та 27% недовіри, що відповідає балансу +20%.

    Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський має 52% довіри та 36% недовіри, що формує баланс +16%. Соціологи зазначають, що навіть за наявності суттєвого рівня критики серед частини респондентів, усі представники оборонного сектору залишаються в зоні позитивного балансу довіри.

    КМІС також звертає увагу на методологічний аспект дослідження. Соціологи зафіксували невелику кореляцію між порядком, у якому респондентам зачитували прізвища публічних діячів, і рівнем довіри до окремих фігур. Зокрема, йдеться про те, що чим пізніше у списку називався президент, тим дещо вищим був рівень довіри до нього. Дослідники пояснюють це ефектом порівняння: коли респонденти вже оцінили інших діячів, їх сприйняття президента могло ставати більш позитивним на контрасті.

    Попри це, у КМІС наголошують, що загальний висновок залишається незмінним: рівень довіри до президента України є стабільним, без суттєвих змін у динаміці. Водночас розрив між Зеленським і Залужним у показниках довіри зберігається на користь колишнього головнокомандувача, який продовжує утримувати лідерські позиції серед усіх досліджених публічних фігур.

    Соціологи підкреслюють, що загалом українське суспільство демонструє складну, але відносно стабільну структуру довіри до політичних і військових лідерів. На тлі війни та тривалих кризових умов ключову роль у формуванні суспільних оцінок відіграють фактори безпеки, ефективності державних інституцій та персональної репутації публічних діячів.

    Таким чином, результати опитування КМІС фіксують одразу дві паралельні тенденції: стабільний рівень довіри до президента Володимира Зеленського та одночасне лідерство Валерія Залужного у рейтингах суспільної підтримки серед українців, що зберігається вже тривалий час і формує один із ключових трендів політичного сприйняття в країні.