Golosnovinua.com

Позначка: освітні втрати

  • Уроки під час тривоги більше не обов’язково зупинятимуть: МОН пояснило нові правила для шкіл

    Уроки під час тривоги більше не обов’язково зупинятимуть: МОН пояснило нові правила для шкіл

    Повітряна тривога в українських школах більше не повинна автоматично означати повне припинення навчання. Міністерство освіти і науки рекомендує школам переходити до моделі, за якої урок може продовжуватися під час тривоги — але лише за однієї принципової умови: і учні, і вчитель мають перебувати у безпечному місці.

    Про це міністр освіти і науки Андрій Бутенко розповів в інтерв’ю «Телеграфу». Сама ідея вже зафіксована і в оприлюднених МОН методичних рекомендаціях: повітряна тривога не означає автоматичного припинення освітнього процесу, якщо діти та педагог перебувають в укритті, де є належні умови для роботи.

    Фактично МОН відходить від підходу, за якого після сигналу тривоги зупиняється все — навіть дистанційний урок. У міністерстві пояснюють це новою реальністю: у деяких містах сигнали небезпеки можуть тривати годинами, а якщо кожного разу повністю скасовувати заняття, учні систематично втрачатимуть значну частину навчального дня.

    За словами Бутенка, попередня практика часто виглядала саме так: щойно оголошували тривогу, припинялися і очні, і дистанційні заняття. Тепер школи мають вибудувати іншу систему — заздалегідь визначати, де саме можуть безпечно перебувати учні й учителі та чи є можливість продовжити там освітній процес.

    Водночас це не означає, що дітей дозволять залишати в класах під час сирени.

    У МОН наголошують: якщо дитина або вчитель перебуває в небезпечному місці, урок має бути припинений, а люди повинні перейти до укриття. Лише після цього, якщо умови дозволяють, заняття може продовжитися.

    У методичних рекомендаціях міністерства прямо вказано, що укриття може використовуватися не тільки як місце очікування відбою. Якщо там є освітлення, електроживлення, інтернет, робоче місце вчителя та достатня кількість місць для дітей, його можна перетворювати на повноцінний освітній простір. Під час тривоги там можуть продовжувати урок, проводити консультації, читати, виконувати проєкти, повторювати матеріал або організовувати самостійну роботу.

    Саме це і є головною зміною.

    Раніше логіка була простою: сирена — урок зупиняється — всі йдуть до укриття — після відбою повертаються до навчання. Тепер алгоритм може виглядати інакше: сирена — всі переходять у безпечне місце — навчання, якщо це можливо, продовжується там.

    Особливо це актуально для Києва та інших міст, де тривоги останнім часом можуть «з’їдати» по кілька уроків.

    «Ненька інфо» ще наприкінці серпня писала, що столичні школи готують одразу кілька сценаріїв через затяжні сигнали повітряної тривоги. Як приклад у КМДА наводили день, коли тривоги сумарно тривали 158 хвилин — це фактично близько чотирьох стандартних шкільних уроків. Тривоги можуть «з’їдати» по чотири уроки: у Києві готують нові сценарії навчання

    Тоді у столиці вже розглядали варіанти, за яких молодші школярі продовжуватимуть навчатися безпосередньо в обладнаних укриттях, а частина середніх і старших класів за потреби переходила б на онлайн.

    Тепер подібний підхід фактично закріплений у загальнонаціональних рекомендаціях МОН.

    При цьому міністерство відмовляється встановлювати єдиний жорсткий алгоритм для всіх шкіл України.

    Причина проста: умови надто різні. В одній школі укриття може бути великим, мати вентиляцію, воду, санвузли, електроживлення та стабільний інтернет. В іншій захисна споруда розрахована тільки на короткочасне перебування дітей. Десь до укриття потрібно йти одну хвилину, а десь — сім. Десь усі школярі поміщаються одночасно, а десь лише частина.

    Тому остаточна модель має визначатися спільно школою та громадою. МОН задає загальні правила, але конкретний формат залежатиме від реальних можливостей закладу.

    Школа повинна заздалегідь оцінити місткість укриття, кількість дітей та працівників, можливість тривалого перебування під землею, наявність води, тепла, електрики, інтернету, резервного живлення, а також готовність педагогів до дистанційної роботи.

    Після цього заклад має визначити не один, а кілька сценаріїв навчання.

    Перший — звичайне очне навчання з переходом в укриття під час коротких тривог.

    Другий — продовження занять безпосередньо в захисній споруді, якщо сигнали небезпеки стають частими або тривалими.

    Третій — поєднання очного та дистанційного формату, наприклад із ротацією класів.

    Четвертий — повна дистанційка, якщо безпечне перебування дітей у школі неможливо.

    У МОН додали ще одне нове поняття — «освітня мобільність між бомбосховищами».

    Ідея полягає в тому, що педагог або учень не обов’язково мають перебувати саме у шкільному укритті. Якщо є інше безпечне місце біля дому або поруч із роботою, звідти також можна долучатися до дистанційного уроку.

    Особлива відповідальність у цій моделі лягає й на батьків.

    Якщо дитина навчається дистанційно і під час тривоги перебуває вдома, родина має розуміти, чи є там безпечне місце, з якого учень може продовжувати заняття. Якщо такого місця немає — дитина повинна перервати урок і перейти до укриття.

    За словами Бутенка, якщо учень пропустив частину заняття через необхідність перейти в безпечне місце, матеріал можна буде опрацювати пізніше. Для цього МОН пропонує використовувати Всеукраїнську школу онлайн та інші освітні платформи.

    У міністерстві також працюють із платформами над тим, щоб частина освітнього контенту була доступною безкоштовно.

    Важливий момент: нова модель не означає, що школи зможуть самостійно вирішити не реагувати на певні типи тривог.

    Навпаки, позиція МОН залишається жорсткою: незалежно від рівня загрози діти повинні бути у захищеному середовищі.

    Після вересневих змін сигнали повітряної тривоги можуть диференціюватися залежно від характеру загрози: жовтий рівень пов’язаний із дроновою небезпекою, червоний — із ракетною, комбінованою або масованою дроновою атакою. Однак щодо шкільного освітнього процесу міністерство не пропонує схеми, за якої при «легшій» тривозі діти можуть просто залишитися в класі.

    Бутенко окремо наголосив, що реактивні Shahed та інші нові засоби ураження роблять будь-яке скупчення дітей потенційно небезпечним.

    Тобто правило залишається таким: тривога — перейти в укриття або інше безпечне місце. Але вже там урок не обов’язково припиняти.

    Є і ще один критерій, який може змусити школу повністю переглянути свій розклад.

    У рекомендаціях МОН зазначено: якщо тривоги стають систематичними або їхня сумарна тривалість перевищує дві години протягом навчального дня кілька днів поспіль, школі рекомендовано переходити до заздалегідь підготовленої моделі навчання в укритті або дистанційного формату.

    Це означає, що рішення не повинні прийматися хаотично щоранку. Школа має заздалегідь прописати, за яких умов вона змінює формат, хто саме ухвалює це рішення, як змінюється розклад і як про нього повідомляють батьків.

    Паралельно держава продовжує вкладати кошти у фізичну безпеку закладів освіти.

    У бюджеті на 2026 рік передбачено 6 млрд грн на облаштування укриттів. Із них 5 млрд грн спрямовано на заклади загальної середньої освіти та ще 1 млрд грн — на дошкільні заклади.

    Окремо уряд профінансував 18 проєктів укриттів у дитячих садках на суму понад 972 млн грн.

    Крім того, з 2023 по 2026 роки з державного бюджету місцевим бюджетам уже спрямували майже 20 млрд грн на будівництво та модернізацію захисних споруд у закладах освіти.

    «Ненька інфо» раніше писала про те, що укриття фактично стали одним із ключових факторів, які визначають, чи може конкретна школа взагалі повернути дітей до очного навчання. Радикальні зміни в школах: жорсткі вимоги до укриттів, 12-річка та нові правила для учнів

    Ще одна проблема, яку МОН намагається вирішити новими правилами, — освітні втрати.

    Повітряні тривоги, перебої зі світлом, дистанційне навчання, евакуація родин і постійні зміни формату вже кілька років впливають на навчальний процес. Тому держава намагається не просто забезпечити фізичну безпеку дітей, а й не допустити ситуації, коли через багатогодинні сирени школярі регулярно пропускають половину навчального дня.

    «Ненька інфо» також писала, що навчальний рік 2026/2027 формально триватиме до 30 червня, а частину цього періоду школи можуть використовувати для консультацій, індивідуальної роботи та компенсації освітніх втрат.

    Навчальний рік до 30 червня: уряд ухвалив нові правила для шкіл на 2026/2027

    Головна зміна для батьків і школярів тепер виглядає просто: сигнал повітряної тривоги більше не означає автоматичне завершення уроку.

    Якщо дитина і вчитель перебувають у належному укритті або іншому безпечному місці, заняття може продовжуватися — очно, дистанційно або в комбінованій формі.

    Але якщо безпечного місця немає, пріоритет залишається незмінним: спочатку укриття, а вже потім навчання.

    Саме цей баланс — між фізичною безпекою та спробою не втрачати години навчального часу — і стає новою моделлю української школи на п’ятому році повномасштабної війни.

  • Українські школярі не змогли відіграти освітні втрати: що показало PISA-2025

    Українські школярі не змогли відіграти освітні втрати: що показало PISA-2025

    Українські 15-річні учні у 2025 році продемонстрували приблизно ті самі результати з математики, читання та природничих наук, що й три роки тому. Після суттєвого падіння показників між 2018 та 2022 роками нового статистично значущого погіршення не відбулося, однак і помітного відновлення результатів немає. За всіма трьома основними напрямами українські підлітки продовжують відставати від середніх показників країн Організації економічного співробітництва та розвитку. Про це свідчать офіційні результати міжнародного дослідження PISA-2025, оприлюднені ОЕСР 8 вересня.

    Це вже третя участь України у PISA після циклів 2018 та 2022 років і друга — в умовах повномасштабної війни. Водночас важливо враховувати географію дослідження: ОЕСР публікує українські результати як дані 17 із 27 регіонів України, а не всієї території країни. Усі українські дані, включені до звіту, відповідають технічним стандартам PISA і визнані придатними для порівняння.

    В офіційній країновій довідці ОЕСР також є важливе уточнення щодо кількості учасників. Тестування завершили 7105 українських учнів із 294 закладів освіти, а вибірка репрезентує приблизно 256 тисяч 15-річних у охоплених регіонах. Загалом PISA-2025 стала найбільшою за всю історію програми: участь у ній взяли понад 760 тисяч школярів із 91 країни та економіки, які представляють близько 33 мільйонів 15-річних.

    Таким чином, поширене в українських медіа формулювання про «майже 9 тисяч» учасників варто уточнювати: в офіційному підсумковому звіті ОЕСР йдеться саме про 7105 учнів, які завершили оцінювання і результати яких увійшли до міжнародної бази PISA.

    Найкращий результат українські підлітки показали у природничо-наукових дисциплінах — 448 балів. З математики результат становить 431 бал, а найслабшою сферою залишається читання — 418 балів. Водночас ОЕСР наголошує, що порівняно з PISA-2022 середні результати України у всіх трьох сферах статистично значуще не змінилися.

    Однак середній бал — лише частина картини. Значно показовішою є частка дітей, які досягли хоча б другого рівня компетентності, який PISA вважає базовим.

    У математиці такого рівня досягли 54% українських учнів, тоді як середній показник ОЕСР становить 65%. Отже, приблизно 46% учасників з охоплених українських регіонів не досягли базового рівня математичної грамотності. Лише 3% українських підлітків показали найвищі результати — п’ятий або шостий рівень, проти 8% у середньому по ОЕСР.

    Із читання ситуація схожа. Базового рівня досягли 55% українських учнів проти 69% у країнах ОЕСР. Лише 1% українських підлітків продемонстрував найвищий рівень читацької грамотності, тоді як середній показник ОЕСР становить 6%. На цьому рівні учні здатні працювати з довгими та складними текстами, розуміти абстрактні концепції та розрізняти факти й думки за непрямими ознаками.

    У природничих науках базового рівня досягли близько 65% українських учнів, а високого — 2%, тоді як середній показник найсильніших рівнів серед країн ОЕСР становить 7%.

    Окремий блок PISA-2025 показує, наскільки результати навчання залежать від матеріального становища родини. Соціально-економічно забезпечені українські учні набрали з природничих наук у середньому на 66 балів більше, ніж їхні однолітки з найменш забезпечених сімей. Водночас цей розрив навіть менший, ніж у середньому в ОЕСР, де він становить 85 балів.

    При цьому 15% українських школярів із найменш забезпечених родин змогли потрапити до верхньої чверті результатів із природничих наук у своїй країні. В ОЕСР у середньому таких учнів 12%. Це свідчить про те, що частині українських дітей вдається демонструвати високі результати попри несприятливі соціально-економічні умови.

    Дослідження показало й проблеми із забезпеченням шкіл, хоча порівняно з 2022 роком ситуація дещо покращилася. 61% українських учнів навчаються у закладах, керівники яких повідомили, що нестача навчальних матеріалів — зокрема підручників, IT-обладнання, бібліотечних чи лабораторних ресурсів — принаймні певною мірою заважає навчанню. У 2022 році таких було 76%. Ще 45% учнів навчаються у школах, де директори повідомляють про проблеми з фізичною інфраструктурою — будівлями, територією, опаленням, освітленням або акустикою. Три роки тому показник становив 51%.

    Цікавими виявилися й відповіді самих школярів щодо ставлення до освіти. 60% українських підлітків заявили, що цікавляться багатьма різними речами, проти 73% у середньому в ОЕСР. 54% готові докладати додаткових зусиль, коли завдання стає складнішим, тоді як у країнах ОЕСР таких у середньому 60%.

    Водночас частка підлітків, які вважають школу «марною тратою часу», в Україні становить 20% — навіть менше, ніж середній показник ОЕСР у 24%. Причому порівняно з 2022 роком цей показник в Україні зменшився одразу на 9,4 відсоткового пункту. Водночас частка дітей, готових докладати більше зусиль у разі складного завдання, за три роки скоротилася на 5,5 пункту.

    Ще одна особливість PISA-2025 — масштабне проникнення штучного інтелекту в навчання. 54% українських 15-річних заявили, що щонайменше раз на тиждень користуються чатботами зі штучним інтелектом для допомоги в навчанні. Це навіть більше, ніж у середньому в ОЕСР — 46%.

    Причому ШІ використовується не лише для пошуку відповідей. 37% українських учнів застосовують його для попереднього дослідження нової теми, 42% — для створення стислого викладу прочитаного тексту, а 43% — для підготовки текстів письмових завдань. Лише 8% опитаних українських підлітків заявили, що ніколи або майже ніколи не користуються ШІ-чатботами для жодного із досліджених видів шкільної роботи.

    PISA також зафіксувала значно більшу присутність цифрових пристроїв в українській школі. Учні повідомили, що використовують їх для навчання в середньому 2,7 години на день, тоді як середній показник ОЕСР — 1,7 години. Водночас ще близько 1,7 години в навчальний день припадає на використання цифрових пристроїв у школі для дозвілля.

    Є й тривожний показник відвідуваності. Близько 58% українських учасників повідомили, що пропустили принаймні один день навчання протягом двох тижнів перед тестуванням, тоді як середній показник ОЕСР становить лише 22%. Стільки ж — 58% — пропустили хоча б одне заняття. Для порівняння, у 2022 році відповідні українські показники становили 25% та 32%.

    Результати PISA-2025 необхідно оцінювати і в особливому українському контексті. Нинішнім 15-річним учасникам дослідження значну частину шкільного життя довелося навчатися спочатку під час пандемії COVID-19, а згодом — в умовах повномасштабної війни, повітряних тривог, евакуацій, дистанційного навчання та перебоїв з електроенергією. При цьому PISA не вимірює знання за конкретною українською шкільною програмою. Дослідження перевіряє, наскільки 15-річні здатні застосовувати набуті знання, критично мислити, розв’язувати проблеми та використовувати свої компетентності у практичних ситуаціях.

    У глобальному масштабі ситуація також погіршується. За даними ОЕСР, середні результати з читання та математики у PISA-2025 опустилися до найнижчих рівнів за всю історію дослідження. Приблизно кожен п’ятий 15-річний учень у країнах ОЕСР тепер має низькі результати одночасно з природничих наук, математики та читання — у 2022 році таких було 16%. Водночас середній результат із природничих наук у країнах ОЕСР між 2022 і 2025 роками залишився відносно стабільним.

    Таким чином, результати України мають подвійний характер. З одного боку, на тлі війни та попереднього різкого падіння освітніх показників система не продемонструвала нового суттєвого провалу. З іншого — відновити втрачені позиції за три роки також не вдалося. Українські підлітки все ще відстають від середнього рівня ОЕСР у всіх трьох ключових сферах, а приблизно половина не досягає базового рівня з математики або читання.

    При цьому PISA-2025 демонструє й нові виклики для освіти: надзвичайно швидке поширення ШІ серед школярів, значну цифрову присутність у навчальному процесі, проблеми з відвідуванням та все ще відчутний дефіцит матеріальних ресурсів у школах. Саме ці фактори разом із подоланням уже накопичених освітніх втрат стають одним із ключових завдань для української системи освіти.

  • Навчальний рік до 30 червня: уряд ухвалив нові правила для шкіл на 2026/2027

    Навчальний рік до 30 червня: уряд ухвалив нові правила для шкіл на 2026/2027

    Кабінет Міністрів України затвердив тривалість та особливості організації навчального року 2026/2027 у закладах загальної середньої освіти. Він традиційно розпочнеться 1 вересня 2026 року і триватиме до 30 червня 2027 року. Водночас фактичну дату завершення навчальних занять, проведення останнього дзвоника та тривалість літніх канікул кожна школа зможе визначати самостійно — з урахуванням безпекової ситуації, потреб учнів і рішень педагогічної ради. Про це повідомила прем’єр-міністерка України Юлія Свириденко.

    За словами очільниці уряду, рішення ухвалили з урахуванням умов воєнного стану, коли ситуація в регіонах може суттєво відрізнятися. Обласні військові адміністрації та Київська міська військова адміністрація разом із засновниками закладів освіти визначатимуть, у якому форматі стартуватиме навчання в кожній громаді. Тобто в одних школах діти можуть розпочати рік очно, в інших — дистанційно або у змішаному форматі, залежно від наявності укриттів, рівня загроз і рішень місцевої влади.

    Свириденко наголосила, що такий підхід має забезпечити баланс між безпекою та безперервністю навчання. Громади отримують можливість гнучко організовувати освітній процес, не чекаючи єдиного рішення для всієї країни. Це особливо важливо для прифронтових регіонів, де навчання часто залежить від оперативної ситуації, інтенсивності обстрілів та доступу до безпечних приміщень.

    Формально навчальний рік триватиме до 30 червня 2027 року, однак це не означає, що всі українські школярі обов’язково навчатимуться до цієї дати. Педагогічні ради шкіл зможуть самостійно визначати, коли саме завершити заняття, коли провести останній дзвоник і скільки триватимуть літні канікули. Через це дати завершення навчання можуть відрізнятися навіть у межах одного регіону.

    У Міністерстві освіти і науки пояснили, що червень школи можуть використовувати не лише для звичайних уроків. Заклади освіти матимуть право проводити консультації, індивідуальні заняття, підсумкові активності або заходи для подолання освітніх втрат. Водночас такі заняття не є обов’язком для всіх шкіл — рішення ухвалюватиме сам заклад освіти.

    Освітні втрати залишаються однією з головних проблем української школи під час війни. Через повітряні тривоги, обстріли, вимушені переїзди, відключення світла та дистанційне навчання частина учнів має прогалини у знаннях. Саме тому можливість використати червень для консультацій і додаткових занять може стати важливою для тих шкіл, які бачать потребу у надолуженні матеріалу.

    Водночас урядове рішення не скасовує автономію закладів освіти у плануванні канікул. Школи й надалі можуть самостійно формувати структуру навчального року: визначати тривалість семестрів, канікул і додаткових навчальних періодів, якщо це не суперечить законодавству та враховує необхідну кількість навчального часу.

    Минулого року Кабмін також визначав, що навчальний рік 2025/2026 у школах триватиме з 1 вересня до 30 червня. Тож нинішнє рішення фактично продовжує практику воєнного часу, коли уряд задає загальні рамки, а школи та громади адаптують їх до реальних умов на місцях.

    Для батьків це означає, що точні дати останнього дзвоника і літніх канікул варто уточнювати безпосередньо у своїй школі. У різних громадах вони можуть відрізнятися залежно від формату навчання, кількості пропущених занять, безпекової ситуації та рішень педагогічної ради.

    Головна логіка нового рішення Кабміну — не уніфікувати всі школи під один календар, а дати їм інструмент для гнучкої роботи. Уряд визначив загальні часові межі навчального року, але залишив закладам освіти простір для рішень, які найкраще відповідають умовам конкретної громади.