Golosnovinua.com

Позначка: ОУН

  • Історичний скандал у Варшаві: глава МЗС Польщі розлютив політикум через порівняння Дмовського з ОУН-УПА

    Історичний скандал у Варшаві: глава МЗС Польщі розлютив політикум через порівняння Дмовського з ОУН-УПА

    Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський опинився в епіцентрі гучного політичного скандалу, спровокованого його суперечливими висловлюваннями щодо польської історії та діяльності українських націоналістичних рухів. Причиною гострої внутрішньополітичної кризи стало недавнє інтерв’ю керівника дипломатичного відомства, під час якого він обговорював складні сторінки спільного минулого з українським журналістом. Ця розмова миттєво викликала шквал обурення серед представників польського істеблішменту, які звинуватили міністра у зраді національних інтересів та недопустимій слабкості на міжнародній арені.

    Фундаментом для дипломатичного конфлікту стала дискусія навколо постаті відомого польського політичного діяча та публіциста Романа Дмовського. Під час розмови журналіст висловив думку про те, що історична фігура Дмовського є такою ж неоднозначною, суперечливою та складною для оцінки, як і діяльність Організації українських націоналістів та Української повстанської армії. Замість того, щоб стати на жорсткий захист польського історичного наративу, Радослав Сікорський фактично не став заперечувати своєму співрозмовнику та погодився з подібним порівнянням, що стало справжнім шоком для консервативних кіл Варшави.

    Реакція польського політикуму на такі дипломатичні кроки не забарилася і була вкрай радикальною. Віцеспікер польського Сейму Кшиштоф Босак виступив із гострою публічною критикою дій очільника МЗС, назвавши його поведінку абсолютно обурливою та неприпустимою для посадовця такого рівня. Парламентар категорично наголосив, що Роман Дмовський увійшов в історію як послідовний критик тоталітарних диктатур, переконаний антифашист та незламний борець за відновлення державної незалежності Польщі, тому будь-які спроби прирівняти його до українських націоналістів є блюзнірством. За словами політика, головне завдання польської дипломатії полягає у беззастережному захисті державних інтересів Польщі. Він підкреслив, що посадовці не мають права надавати приводи для «розмивання відповідальності за злочини проти поляків та створення культу злочинців».

    Хвилю гнівних заяв підтримав і голова Бюро міжнародної політики канцелярії президента Польщі Марчин Пшидач. Високопосадовець не добирав слів, відверто назвавши справжньою ганьбою повну відсутність рішучої та блискавичної реакції Сікорського на провокаційні слова преси, де намагалися провести прямі паралелі між польським діячем та учасниками повстанської армії. На думку Пшидача, така дипломатична млявість завдає непоправної шкоди іміджу країни та руйнує багаторічні зусилля польських істориків.

    Цей резонансний інцидент вкотре підсвітив глибокі та болючі історичні рани, які продовжують серйозно ускладнювати двосторонні відносини між Варшавою та Києвом. Протягом багатьох років головним каменем спотикання у діалозі сусідніх держав залишається кардинально різна трактовка масових трагічних подій на Волині, у Східній Галичині та сусідніх регіонах. Конфлікт історичної пам’яті набув нового рівня ескалації ще цього літа, коли керівництво України взяло участь в урочистих заходах із перепоховання одного з лідерів ОУН, а також ухвалило рішення про присвоєння одному з бойових підрозділів збройних сил почесного найменування на честь героїв УПА. Подібні символічні кроки, помножені на необережні публічні заяви дипломатів, доводять, що тіні минулого й надалі залишаються одним із найсерйозніших викликів для сучасного стратегічного партнерства, вимагаючи від обох сторін максимальної виваженості.

     

  • Повернення через 88 років: у Роттердамі ексгумували останки Євгена Коновальця для перепоховання в Україні

    Повернення через 88 років: у Роттердамі ексгумували останки Євгена Коновальця для перепоховання в Україні

    У нідерландському Роттердамі 11 серпня ексгумували останки полковника Армії Української Народної Республіки, командира Січових стрільців, засновника Української військової організації та першого голови Організації українських націоналістів Євгена Коновальця. Майже через 88 років після його вбивства радянськими спецслужбами прах українського військового і політичного діяча готують до повернення в Україну. Після прибуття відбудеться церемонія прощання у Києві, а останки тимчасово перепоховають на Національному військовому меморіальному кладовищі. Точну дату церемоній повідомлять пізніше.

    Ексгумацію провели на роттердамському кладовищі «Кросвейк», де Коновалець був похований після загибелі 23 травня 1938 року. В Офісі президента назвали подію поверненням полковника додому та повідомили, що організаційними питаннями за дорученням президента Володимира Зеленського займалися Кирило Буданов і команда Офісу президента, міністр закордонних справ Андрій Сибіга та МЗС, а також голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров із командою інституту.

    У церемонії в Нідерландах взяли участь заступниця керівника Офісу президента Ірина Верещук, посол України в Нідерландах Андрій Костін, Олександр Алфьоров, представники української громади в Нідерландах, «Пласту», Української стрілецької громади Канади та Українського національного об’єднання Канади, а також духовенство Української греко-католицької церкви.

    Де перепоховають Євгена Коновальця

    Після повернення праху в Україну церемонія прощання має відбутися у Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ у Києві. Після цього останки тимчасово перепоховають на території Національного військового меморіального кладовища. Саме слово «тимчасово» міститься в офіційному повідомленні Офісу президента від 11 серпня.

    Рішення про повернення Коновальця готувалося протягом кількох місяців. Ще в травні президент Зеленський заявляв, що Україна має «моральний обов’язок» повертати на батьківщину визначних українців, які боролися за державність, але через історичні обставини були поховані за кордоном. Тоді глава держави окремо назвав Коновальця серед постатей, щодо яких готуються відповідні рішення.

    25 травня Ірина Верещук повідомила, що українська сторона вже отримала дозвіл на перепоховання Коновальця. А 15 липня Кабінет Міністрів ухвалив розпорядження №703-р, яким офіційно передбачив перепоховання його останків на Національному військовому меморіальному кладовищі та затвердив відповідний план заходів. Фінансування передбачене коштом державного і місцевих бюджетів, а також інших дозволених законом джерел.

    Чому повернення Коновальця не відбулося раніше

    Ідея перепоховати Коновальця в Україні виникла далеко не у 2026 році. Його могила в Роттердамі протягом десятиліть фактично сприймалася українською еміграцією як тимчасове місце поховання — до моменту, коли стане можливим повернення на незалежну українську землю.

    Однак існували складні юридичні питання. Правом виключної оренди могили на кладовищі «Кросвейк» володіла Українська стрілецька громада Канади. Ще у 2008 році українське посольство опрацьовувало можливість перенесення останків, однак тоді реалізувати задум не вдалося, оскільки громада продовжила оренду місця поховання ще на десять років.

    Саме тому нинішня процедура вимагала не просто політичного рішення Києва, а юридичного врегулювання питання з нідерландською стороною та організаціями української діаспори. У травні 2026-го необхідні дозволи зрештою були отримані, після чого Кабмін зміг затвердити офіційний план повернення.

    Хто такий Євген Коновалець

    Євген Коновалець є однією з ключових постатей українського визвольного руху першої половини XX століття.

    Він народився 1891 року на Львівщині. Під час Першої світової війни потрапив у російський полон після боїв за гору Маківку, а після повернення став одним з організаторів Галицько-буковинського куреня Січових стрільців. У 1918–1919 роках командував формуваннями Січових стрільців у війську Української Народної Республіки та брав участь у бойових діях проти більшовицьких і білогвардійських сил.

    Український інститут національної пам’яті зазначає, що наприкінці 1918 року Коновальцю пропонували стати членом Директорії УНР, однак він відмовився. Після поразки визвольних змагань він продовжив політичну та підпільну боротьбу за українську державність.

    У 1920 році Коновалець став одним із засновників Української військової організації, а з 1922-го перебував в еміграції. У 1929 році на установчому конгресі у Відні його обрали першим головою новоствореної Організації українських націоналістів. Цю посаду він обіймав до своєї смерті в 1938 році.

    Окремим напрямом його діяльності були спроби привернути увагу міжнародної спільноти до українського питання. Зокрема, Коновалець намагався порушувати його у Лізі Націй, у тому числі привертаючи увагу до Голодомору 1932–1933 років. За оцінкою Українського інституту національної пам’яті, його активність стала одним із факторів, що викликали занепокоєння радянського керівництва.

    Сталін наказав ліквідувати лідера ОУН

    Радянські спецслужби роками працювали над ліквідацією Коновальця. За матеріалами Українського інституту національної пам’яті та розсекреченими документами української зовнішньої розвідки, операцію з його вбивства організовували органи ОДПУ-НКВС, а наказ на усунення керівника українського націоналістичного руху походив від найвищого керівництва СРСР.

    Для проникнення в оточення Коновальця використовували агентуру. Одним із агентів став Павло Судоплатов, якого представили як прихильника українського підпілля з Радянської України. Він зумів увійти в довіру до Коновальця та кілька разів зустрічався з ним за кордоном.

    Остання зустріч відбулася 23 травня 1938 року в Роттердамі.

    Судоплатов передав Коновальцю пакунок із вибуховим пристроєм, замаскованим під подарунок. Після зустрічі агент залишив місце події. Через кілька хвилин, коли Коновалець ішов вулицею в центрі міста, бомба вибухнула. Український діяч загинув на місці, також були поранені випадкові перехожі.

    Так завершилася багаторічна операція радянських спецслужб проти одного з найвпливовіших керівників українського визвольного руху.

    Могила в Роттердамі стала символічним місцем

    Після вбивства Коновальця поховали на кладовищі «Кросвейк». За даними Українського інституту національної пам’яті, витрати на поховання тоді взяло на себе литовське консульство у Нідерландах.

    Згодом могила стала одним із символічних місць для української політичної еміграції.

    23 травня 1958 року, у двадцяту річницю загибелі Коновальця, біля його могили виступав Степан Бандера. Історики звертають увагу на символічний і водночас трагічний збіг: саме там Бандеру вперше побачив агент КДБ Богдан Сташинський, який наступного року вбив його в Мюнхені.

    Тепер багаторічна історія роттердамського поховання завершується.

    Коновалець стане не першим діячем ОУН, якого повернули в Україну

    Повернення останків Коновальця є частиною ширшої державної політики щодо перепоховання визначних діячів українського визвольного руху.

    У травні 2026 року з Люксембургу до України повернули останки Андрія Мельника та його дружини Софії Федак-Мельник. 25 травня їх урочисто перепоховали на Національному військовому меморіальному кладовищі. Мельник був близьким соратником Коновальця, одним із організаторів Січових стрільців і після загибелі першого голови ОУН став одним із провідних діячів українського націоналістичного руху.

    Керівництво держави раніше заявляло про намір продовжити повернення інших історичних постатей, похованих за кордоном. При цьому українська сторона наголошує на необхідності повністю дотримуватися законодавства країн, де розташовані могили, та домовленостей із родичами чи українськими організаціями, які опікуються похованнями.

    У випадку Коновальця цей шлях розтягнувся на десятиліття. Ще за радянських часів українська еміграція розглядала його поховання в Роттердамі як вимушене. Після відновлення незалежності були перші спроби домовитися про повернення праху, але юридично реалізувати їх вдалося лише тепер.

    11 серпня 2026 року, через 88 років після вбивства Коновальця агентом радянських спецслужб, його могилу на кладовищі «Кросвейк» відкрили для ексгумації. Наступним етапом стане повернення останків до України, прощання в Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві та перепоховання на Національному військовому меморіальному кладовищі. Дату церемонії влада обіцяє оголосити додатково.

  • «З Бандерою чи з українським народом»: посол України в Польщі закликав чесно переглянути історичну пам’ять

    «З Бандерою чи з українським народом»: посол України в Польщі закликав чесно переглянути історичну пам’ять

    Посол України в Польщі Василь Боднар заявив, що Києву насамперед необхідно самому визначити своє ставлення до Степана Бандери, Української повстанської армії та інших діячів національно-визвольного руху, а вже після цього вести складні історичні дискусії з Польщею. Водночас дипломат наголосив, що Варшава не має права диктувати Україні, кого вважати своїми героями, а оцінка подій минулого повинна ґрунтуватися на роботі істориків і взаємному вшануванні жертв.

    Про це Боднар сказав в інтерв’ю «Європейській правді» на тлі одного з найгостріших за останні роки загострень у польсько-українських відносинах через історичну пам’ять.

    На запитання, чи може постать Бандери стати перешкодою для вступу України до Європейського Союзу, посол відповів, що не сумнівається у самому членстві України в ЄС. Але, за його словами, Київ має визначити власні пріоритети.

    «Україна буде в ЄС. А з Бандерою? Але ми маємо, насамперед для себе, визначити, чи ми йдемо з Бандерою, чи ми йдемо з українським народом і з тим, що ми хочемо досягти в цьому ЄС».

    Боднар водночас не закликав відмовлятися від Бандери чи інших діячів визвольного руху. Навпаки, він підкреслив, що Бандера є одним із лідерів боротьби за українську державність і потребує відповідного місця в історії. Однак дипломат вважає помилковою спробу зводити всю українську історичну пам’ять до однієї постаті.

    «Бандера — один із, але не єдиний»

    Посол поставив питання, чи справді Степан Бандера має бути «найголовнішим героєм України».

    За його словами, Бандера є одним із діячів національно-визвольного руху, про роль якого потрібно говорити, але так само необхідно визнавати складні та суперечливі сторінки діяльності цього руху.

    Боднар прямо заявив, що серед учасників УПА були особи, причетні до злочинів проти польського цивільного населення. Водночас він нагадав, що злочини проти українців здійснювали і польські формування.

    Таким чином дипломат виступив проти односторонньої моделі історичної пам’яті, в якій одна сторона виступає виключно жертвою, а інша — виключно злочинцем.

    Це особливо важливо у контексті Волинської трагедії 1943–1944 років, яка залишається одним із найболючіших питань у відносинах Києва та Варшави. У Польщі дії УПА проти польського населення кваліфікують як геноцид, тоді як в Україні історики наголошують також на ширшому контексті польсько-українського протистояння та взаємних злочинах.

    Посол закликає до ексгумацій і роботи істориків

    За словами Боднара, реальний шлях до подолання історичного конфлікту — не політичні ультиматуми, а конкретна робота.

    Насамперед ідеться про пошук та ексгумацію поховань, ідентифікацію жертв і можливість їх належного перепоховання по обидва боки кордону.

    У липні сам Боднар брав участь у заходах до Дня пам’яті жертв Волинської трагедії у Варшаві та поклав вінок до меморіалу від імені України.

    Український дипломат переконаний, що саме встановлення конкретних фактів — хто загинув, де похований, хто був відповідальний за конкретні злочини — може поступово вивести дискусію з політичної площини.

    При цьому він наголосив: Польща не повинна отримувати право визначати український пантеон національних героїв.

    Суперечка різко загострилася через рішення Зеленського

    Нинішня дискусія спалахнула з новою силою наприкінці травня 2026 року.

    Президент Володимир Зеленський присвоїв одному з підрозділів Сил спеціальних операцій ЗСУ почесне найменування «Героїв Української повстанської армії».

    Рішення викликало різко негативну реакцію у Польщі. Міністр оборони Владислав Косіняк-Камиш публічно закликав українську владу переглянути його, заявивши, що державне вшанування УПА є неприйнятним для багатьох поляків.

    На початку червня Косіняк-Камиш зустрівся у Варшаві з керівником Офісу президента України Кирилом Будановим. Однією з ключових тем переговорів стало саме присвоєння підрозділу імені Героїв УПА.

    Польська сторона наполягала, що питання історичної пам’яті не можна відокремлювати від стратегічного партнерства двох країн.

    Навроцький пішов ще далі

    Найгострішим епізодом став конфлікт навколо найвищої польської державної нагороди — ордена Білого Орла.

    Наприкінці травня президент Польщі Кароль Навроцький запропонував позбавити Зеленського цієї нагороди саме через рішення щодо УПА.

    19 червня Навроцький оголосив, що ухвалив відповідне рішення. Він заявив, що вшанування УПА перейшло для Польщі «поріг болю» і суперечить тому значенню, яке має орден Білого Орла.

    Після цього Зеленський повідомив, що повернув нагороду польській стороні. За даними Reuters, до демаршу приєдналися й деякі інші українські посадовці та колишні президенти, які вирішили повернути польські нагороди на знак солідарності.

    Сам Зеленський звинуватив Навроцького в тому, що той загострює історичний конфлікт через внутрішньополітичну боротьбу у Польщі.

    Польща вже пов’язує історичну суперечку з вступом України до ЄС

    Історичний конфлікт поступово почав переходити у площину євроінтеграції.

    Косіняк-Камиш заявляв, що Україна може зіткнутися із серйозними проблемами на шляху до ЄС, якщо продовжуватиме державне вшанування діячів ОУН та УПА. Польща як держава-член має можливість впливати на процес вступу, де на ключових етапах необхідна згода всіх членів Союзу.

    Водночас у медійному просторі з’явилося важливе уточнення. Широко розповсюджену фразу «з Бандерою Україна не вступить до ЄС» у польському телеінтерв’ю насправді спочатку вимовив ведучий, ставлячи питання міністру, а не сам Косіняк-Камиш. Міністр, однак, підтвердив сутність своєї позиції: Польща самостійно вирішуватиме, чи підтримувати членство України, і історичне питання може на це впливати.

    Європарламент також втрутився у дискусію

    Суперечка перестала бути виключно двосторонньою.

    Улітку 2026 року Європейський парламент у резолюції щодо українського євроінтеграційного процесу висловив жаль через рішення про найменування військового підрозділу на честь Героїв УПА. У формулюванні рішення цей крок називали непотрібною та неспровокованою ескалацією історичної суперечки. Внесення відповідної поправки підтримувала Європейська народна партія, до політичної сім’ї якої належать і польські партії.

    Це створило для Києва додатковий виклик: питання, яке десятиліттями було переважно темою українсько-польських відносин, почало проникати у ширшу європейську політику.

    При цьому Польща залишається одним із ключових партнерів України

    Історична суперечка відбувається на тлі надзвичайно тісної співпраці України та Польщі у сфері безпеки.

    Від початку повномасштабного вторгнення Польща стала одним із головних логістичних вузлів постачання західної зброї Україні, прийняла мільйони українських біженців і передала Києву значні обсяги військової техніки.

    Саме тому різке погіршення політичних відносин викликає особливе занепокоєння.

    Reuters у липні повідомляв, що історичні суперечки вже накладаються на інші проблеми між країнами, зокрема розбіжності навколо передачі військових технологій та подальшої оборонної співпраці.

    І Київ, і Варшава одночасно зацікавлені у стримуванні Росії, однак внутрішня політика дедалі сильніше впливає на двосторонні відносини.

    Боднар пропонує іншу формулу

    Саме на цьому тлі заява українського посла виглядає спробою знайти середню позицію.

    З одного боку, Боднар не приймає польського права встановлювати, кого українці повинні або не повинні вважати героями.

    З іншого — дипломат фактично визнає, що сама Україна ще не завершила осмислення суперечливих сторінок своєї історії.

    Він закликає не будувати дискусію за принципом «наш герой — ваш злочинець», а перейти до конкретних фактів та відмовитися від політизації.

    Для цього, на його думку, необхідно одночасно вшановувати український визвольний рух, визнавати злочини його окремих представників, говорити про злочини польської сторони та дати історикам можливість максимально точно встановити картину подій.

    Питання значно ширше за одну постать

    Степан Бандера ніколи не командував УПА безпосередньо у період Волинської трагедії — у той час він перебував у німецькому ув’язненні. Водночас він очолював одну з фракцій Організації українських націоналістів і залишається символічною постаттю руху, з яким пов’язана УПА.

    Для значної частини українців Бандера символізує боротьбу проти радянського та інших окупаційних режимів.

    Для значної частини польського суспільства його ім’я асоціюється насамперед із насильством українського націоналістичного підпілля проти поляків.

    Саме різниця між цими двома історичними пам’ятями і лежить в основі конфлікту.

    Тому слова Боднара про необхідність визначитися «чи ми йдемо з Бандерою, чи з українським народом» варто розглядати не як просту пропозицію відмовитися від Бандери, а як заклик не дозволяти одній історичній постаті визначати зовнішню політику всієї держави.

    За логікою дипломата, Україна має сама сформувати зрілу модель пам’яті — без зовнішніх диктатів, але й без замовчування незручних сторінок власного минулого.

    І саме від того, наскільки Київ і Варшава зможуть відокремити історичну дискусію від сучасного стратегічного партнерства, значною мірою залежатиме, чи стане минуле постійною перешкодою у відносинах двох країн, які сьогодні мають спільну безпекову загрозу — Росію.

  • «Під знаменом Бандери Україна не вступить до ЄС»: у Польщі знову зробили жорстку заяву

    «Під знаменом Бандери Україна не вступить до ЄС»: у Польщі знову зробили жорстку заяву

    Віцепрем’єр-міністр та міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш знову заявив, що історична політика України може стати серйозною перешкодою на шляху її вступу до Європейського Союзу. Польський політик наголосив, що, на його думку, країна-кандидат не може будувати свою національну пам’ять навколо постатей чи організацій, які викликають негативну реакцію в інших державах ЄС. Його слова прозвучали в інтерв’ю польському порталу Wirtualna Polska та вже викликали широкий резонанс як у Польщі, так і в Україні.

    Косіняк-Камиш заявив, що Україна не зможе стати членом Європейського Союзу, якщо продовжить, як він вважає, героїзацію Степана Бандери та діячів українського визвольного руху. Для аргументації своєї позиції він навів приклади інших європейських країн, зазначивши, що сучасна Німеччина не прославляє діячів Другої світової війни, Франція не встановлює пам’ятників маршалу Філіпу Петену, а Хорватія не будує державну політику пам’яті навколо усташів. За словами польського міністра, європейська спільнота не може будуватися на історичних символах, які спричиняють біль іншим народам.

    Окремо глава польського Міноборони окреслив три умови, які, на його думку, необхідні для нормалізації польсько-українського історичного діалогу. По-перше, українська сторона має визнати Волинські події 1943–1944 років геноцидом польського населення. По-друге, має бути забезпечене належне вшанування пам’яті загиблих. Третім етапом він назвав взаємне прощення, яке, на його переконання, можливе лише після встановлення історичної правди.

    Косіняк-Камиш також висловив думку, що переговори про вступ України до Європейського Союзу будуть тривалими та займуть багато років. Він нагадав, що процес розширення ЄС передбачає виконання численних критеріїв, серед яких не лише питання верховенства права, боротьби з корупцією чи адаптації законодавства, а й добросусідські відносини між державами-членами та кандидатами. Міністр також звернув увагу на необхідність виконання вимог у сфері сільського господарства та антикорупційної політики.

    Польський політик критично оцінив і заяви колишнього президента Польщі Анджея Дуди, який раніше говорив про якнайшвидший вступ України до ЄС. На думку Косіняка-Камиша, сьогодні цей процес виглядає значно складнішим, а його успіх залежить насамперед від готовності України виконувати всі умови, які ставить Європейський Союз. Він також заявив, що остаточне рішення щодо підтримки розширення ЄС Польща ухвалюватиме самостійно.

    Водночас тема історичної пам’яті вже кілька місяців залишається одним із найбільш чутливих питань у польсько-українських відносинах. Наприкінці червня цього року Косіняк-Камиш уже робив схожі заяви після дискусії навколо присвоєння українському військовому підрозділу почесної назви, пов’язаної з Українською повстанською армією. Тоді польська сторона також наголошувала, що героїзація діячів ОУН і УПА негативно впливає на взаємну довіру між країнами.

    Водночас навколо вислову «Україна не вступить до ЄС під знаменом Бандери» вже виникала дискусія. Незалежні фактчекери звертали увагу, що під час одного з попередніх інтерв’ю цю фразу спочатку вимовив ведучий як запитання, після чого вона була широко поширена медіа як пряма цитата самого міністра. При цьому Косіняк-Камиш дійсно неодноразово висловлював думку, що історична політика України може стати серйозною перепоною на шляху її європейської інтеграції, хоча формулювання його заяв у різних інтерв’ю відрізнялися.

    Питання історичної пам’яті, зокрема оцінки діяльності Організації українських націоналістів та Української повстанської армії, залишається однією з головних суперечностей між Києвом і Варшавою. Польща офіційно наполягає на продовженні ексгумацій польських жертв Волинської трагедії, розвитку спільних історичних досліджень та досягненні взаєморозуміння щодо оцінки подій Другої світової війни. Українська влада, зі свого боку, неодноразово заявляла про готовність до діалогу та співпраці в питаннях історичної пам’яті, наголошуючи на важливості збереження стратегічного партнерства між двома країнами в умовах повномасштабної війни.

    Попри гострі дискусії навколо історичних тем, Польща залишається одним із ключових союзників України у військовій, гуманітарній та політичній сферах. Варшава продовжує підтримувати український опір російській агресії, однак дедалі частіше наголошує, що історичні питання мають бути вирішені до завершення переговорного процесу щодо членства України в Європейському Союзі.

  • Польща готує заборону прапора ОУН-УПА: заява Навроцького

    Польща готує заборону прапора ОУН-УПА: заява Навроцького

    Президент Польщі Кароль Навроцький виступив із закликом законодавчо заборонити використання червоно-чорного прапора ОУН-УПА на території країни. Таку заяву він зробив під час меморіальних заходів до 83-х роковин Волинської трагедії, наголосивши, що цей символ, на його думку, не повинен бути присутнім у польському суспільному просторі.

    Про це повідомляє RMF24.

    Заява пролунала 11 липня під час урочистостей у селі Радруж, розташованому неподалік українсько-польського кордону. Саме цього дня у Польщі відзначають Національний день пам’яті поляків – жертв Волинської трагедії. Меморіальні заходи традиційно присвячені вшануванню пам’яті загиблих під час подій Другої світової війни, однак цього року вони також стали майданчиком для нових політичних заяв щодо історичної політики та польсько-українських відносин.

    У своєму виступі президент Кароль Навроцький заявив, що має намір домагатися ухвалення спеціального закону, який заборонить використання червоно-чорного прапора ОУН-УПА на території Польщі. За його словами, такий символ не повинен бути присутнім у країні, оскільки він асоціюється з організаціями, які, на переконання польської сторони, несуть відповідальність за масові вбивства польського цивільного населення під час Волинської трагедії.

    «Ми не хочемо бачити його у Польщі – і я зроблю усе, щоб забезпечити, що його не буде у Польщі. Я вірю, що польський парламент ухвалить відповідний закон», – заявив Навроцький.

    Президент Польщі також порівняв червоно-чорний прапор із нацистською ідеологією Blut und Boden («Кров і земля»), заявивши, що, на його думку, обидва символи пов’язані з ідеологіями, які виправдовували масове насильство.

    «Це те саме, що прапор Blut und Boden. Це те, що він мав на увазі, і за ним була і є уся ідеологія українських націоналістів, які вбивали польських жінок і дітей», – сказав польський лідер.

    При цьому Навроцький наголосив, що його слова не спрямовані проти українського народу загалом. Він окремо підкреслив, що розмежовує сучасну Україну та історичні події середини ХХ століття, а також заявив, що його критика стосується виключно прихильників «бандерівської ідеології».

    «Я звинувачую не увесь український народ, а бандерівську ідеологію, тих, хто вбивали, і тих, хто знову апелює до червоно-чорного стяга у XXI столітті», – зазначив президент.

    Він також заявив, що героїзація або, за його словами, замовчування злочинів минулого може створювати небезпечні прецеденти.

    «Це не можна прийняти, тому що прославляння геноциду чи заплющування очей – це запрошення до нового геноциду», – заявив Навроцький.

    Окрему частину свого виступу польський президент присвятив історії 14-річної польської дівчини Ядвіги, яка загинула під час Волинської трагедії. Він наголосив, що трагедія дітей не має національності та провів паралель із сучасною війною Росії проти України.

    За словами Навроцького, смерть польської школярки понад вісімдесят років тому є такою ж людською трагедією, як і загибель українських дітей, які сьогодні стають жертвами російських ракетних ударів та атак безпілотників.

    Виступ президента Польщі прозвучав на тлі триваючих дискусій щодо історичної пам’яті між Варшавою та Києвом. Попри безпрецедентний рівень співпраці між країнами після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, тема Волинської трагедії залишається однією з найчутливіших у двосторонніх відносинах.

    Останніми місяцями Польща неодноразово порушувала питання активізації пошукових та ексгумаційних робіт на території України. Київ зі свого боку заявляє про готовність продовжувати історичний діалог та співпрацювати у питаннях пошуку й перепоховання загиблих, наголошуючи на необхідності взаємності та поваги до пам’яті жертв з обох сторін.

    Водночас у день пам’яті жертв Волинської трагедії звучали й інші заяви польського керівництва, які мали значно примирливіший характер. Зокрема, прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск у своєму зверненні наголосив, що історична пам’ять повинна будуватися на правді, пам’яті та надії, а не ставати інструментом політичної боротьби чи розпалювання ворожнечі.

    Міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш, який цього дня перебував у Волинській області та взяв участь у меморіальних заходах в українській Олиці, також закликав до примирення між українцями та поляками. Він наголосив, що пам’ять про загиблих не повинна перетворюватися на «спіраль ненависті», а має сприяти взаємному порозумінню.

    Українська сторона також долучилася до заходів із вшанування пам’яті. Посол України в Польщі поклав квіти до меморіалу жертв Волинської трагедії у Варшаві, підкресливши важливість збереження історичної пам’яті та розвитку конструктивного діалогу між двома державами навіть попри складні сторінки спільної історії.

    Заява Кароля Навроцького щодо можливої законодавчої заборони червоно-чорного прапора ОУН-УПА вже привернула значну увагу польського політичного середовища. Якщо відповідний законопроєкт буде підготовлений і внесеся до Сейму, він може стати предметом гострих парламентських дискусій. Водночас така ініціатива потенційно здатна вплинути і на польсько-українські відносини, адже історична політика залишається одним із найбільш чутливих питань у співпраці двох країн, які нині є стратегічними партнерами у протидії російській агресії.

  • Польський міністр оборони відвідає Волинь у річницю Волинської трагедії

    Польський міністр оборони відвідає Волинь у річницю Волинської трагедії

    У суботу, 11 липня, на Волині відбудуться меморіальні заходи з нагоди 83-х роковин Волинської трагедії — однієї з найболючіших сторінок в історії українсько-польських відносин. До церемоній долучиться міністр національної оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш, який прибуде до Волинської області, щоб вшанувати пам’ять загиблих. У Варшаві наголошують, що вшанування жертв має базуватися на історичній правді та пам’яті, а не на прагненні помсти, однак тема Волинської трагедії й надалі залишається предметом активних політичних дискусій між двома країнами.

    Про це повідомив міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш у соціальній мережі X.

    За словами польського урядовця, 11 липня він особисто відвідає Волинську область, де братиме участь у меморіальних заходах, присвячених жертвам трагічних подій часів Другої світової війни. Заплановані церемонії традиційно відбуваються за участю представників духовенства, місцевої влади, громадських організацій, дипломатів та родичів загиблих.

    Косіняк-Камиш зазначив, що вже багато років організацією пам’ятних заходів займається єпископ Луцької дієцезії Віталій Скомаровський. За словами польського міністра, саме завдяки таким церемоніям вдається зберігати історичну пам’ять про людей, які стали жертвами міжетнічного конфлікту в роки Другої світової війни.

    “Протягом багатьох років єпископ Луцького Віталій Скомаровський організовує там меморіальні церемонії. Наші думки та молитви будуть з усіма тими, хто загинув лише тому, що був поляком”, — написав глава Міністерства національної оборони Польщі.

    Водночас Косіняк-Камиш підкреслив, що вшанування пам’яті загиблих не повинно перетворюватися на інструмент політичної боротьби чи розпалювання взаємної ненависті між українцями та поляками.

    За його словами, пам’ять про Волинську трагедію має спиратися передусім на правду, історичну відповідальність і повагу до людських жертв.

    “Жертви закликають не до помсти, а до пам’яті та правди”, — наголосив польський міністр.

    83-тя річниця Волинської трагедії проходить у період, коли історична тематика знову опинилася в центрі політичного порядку денного Польщі. Останніми місяцями у Варшаві дедалі частіше лунають заяви про необхідність законодавчого врегулювання питань, пов’язаних із трактуванням діяльності українських націоналістичних організацій періоду Другої світової війни.

    Зокрема, нещодавно польський Сейм розпочав перше читання президентського законопроєкту щодо внесення змін до закону про Інститут національної пам’яті та Кримінального кодексу.

    Документ передбачає запровадження кримінальної відповідальності за публічне пропагування ідеології Організації українських націоналістів (ОУН) та Української повстанської армії (УПА). Автори законодавчої ініціативи заявляють, що такі зміни покликані захистити історичну пам’ять про польських громадян, які загинули під час подій на Волині.

    Втім ця ініціатива викликала занепокоєння в Україні.

    Міністерство закордонних справ України виступило із закликом до польської сторони утриматися від кроків, які можуть негативно вплинути на українсько-польські відносини та посилити напругу між двома країнами.

    У зовнішньополітичному відомстві наголосили, що складні питання спільної історії повинні вирішуватися виключно шляхом професійного діалогу між істориками, науковцями та експертами, а не ставати предметом політичного протистояння.

    Українська дипломатія також підкреслила, що стратегічне партнерство між Києвом і Варшавою, сформоване після початку повномасштабного вторгнення Росії, є значно важливішим за історичні суперечки та має залишатися пріоритетом для обох держав.

    На тлі цих дискусій тема Волинської трагедії дедалі частіше звучить і в заявах українських високопосадовців.

    Раніше начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирило Буданов в інтерв’ю РБК-Україна зазначав, що польська влада може вдатися до низки, за його словами, “незрілих ескалаційних кроків”, пов’язаних саме з історичними питаннями.

    Водночас експерти звертають увагу, що, попри періодичне загострення дискусій навколо історичної пам’яті, співпраця України та Польщі у сфері безпеки, оборони та політики залишається надзвичайно тісною.

    Саме Польща після початку повномасштабного вторгнення Росії стала одним із найближчих союзників України, прийнявши мільйони українських біженців, передавши значні обсяги військової техніки, боєприпасів, систем озброєння та гуманітарної допомоги.

    Варшава також активно підтримує вступ України до Європейського Союзу та НАТО, бере участь у міжнародних програмах військової допомоги й залишається одним із ключових партнерів Києва на міжнародній арені.

    Разом із тим історичні питання, пов’язані з подіями на Волині, залишаються однією з найскладніших тем двостороннього діалогу. Протягом останніх років сторони неодноразово наголошували на необхідності продовження спільної роботи істориків, проведення ексгумацій, збереження місць пам’яті та пошуку взаємоприйнятного підходу до оцінки трагічних подій минулого.

    Очікується, що цьогорічні меморіальні заходи на Волині стануть не лише даниною пам’яті загиблим, а й черговим нагадуванням про важливість історичного діалогу між Україною та Польщею, який має базуватися на взаємній повазі, відкритості та прагненні до порозуміння навіть попри складні сторінки спільної історії.

  • Туск висунув умову Україні: Київ має зробити перший крок до деескалації

    Туск висунув умову Україні: Київ має зробити перший крок до деескалації

    Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск заявив, що отримав від української сторони низку позитивних сигналів щодо готовності до діалогу навколо складних історичних питань, однак наголосив, що для реальної деескалації напруженості очікує першого офіційного кроку саме від Києва. За його словами, нинішні суперечки не повинні перекреслити стратегічне партнерство між двома країнами, проте їх неможливо ігнорувати, адже вони викликають сильний суспільний резонанс у Польщі.

    Про це повідомляє Polsat News.

    Виступаючи перед журналістами, Дональд Туск зазначив, що останніми днями мав контакти як із чинними представниками української влади, так і з колишніми українськими високопосадовцями. За його словами, ці звернення свідчать про те, що в Україні також усвідомлюють важливість збереження конструктивних відносин із Польщею та необхідність не допустити подальшого загострення ситуації.

    Особливу увагу глава польського уряду приділив листу третього президента України Віктора Ющенка. За словами Туска, звернення українського політика було дуже особистим і щирим. Ющенко закликав польську сторону спільно працювати над болючими сторінками спільної історії, не дозволяючи їм стати головною перепоною для майбутньої співпраці між двома державами.

    Прем’єр Польщі переказав зміст листа, зазначивши, що експрезидент України закликав зробити все можливе, аби історичні конфлікти не визначали майбутнє українсько-польських відносин. На думку Туска, це звернення стало одним із найбільш змістовних сигналів, які він отримав останнім часом із Києва.

    “Колишній президент України звернувся до мене з дуже щирим закликом, щоб ми спробували спільно попрацювати над цим минулим і постаралися зробити так, щоб минуле не визначало майбутнє. Бо якщо минуле буде керувати нами, то майбутнє не буде простим”, – сказав польський прем’єр.

    Разом із тим Туск наголосив, що самих позитивних сигналів недостатньо. Він переконаний, що нинішня ситуація вимагає конкретних політичних рішень та чітких заяв з боку української влади. Насамперед, за його словами, Варшава очікує реакції Києва на резонансне рішення президента України Володимира Зеленського щодо присвоєння одному з українських військових підрозділів назви на честь героїв Української повстанської армії.

    Прем’єр Польщі назвав це рішення невдалим і таким, що викликало серйозне занепокоєння серед польського суспільства. Саме тому, на його думку, зараз важливо отримати від української сторони чітке пояснення або крок, який засвідчить готовність до врегулювання ситуації.

    “Ми очікуємо від України першого кроку після цього невдалого рішення президента Зеленського. Було б добре почути дуже чіткий сигнал із боку Києва. Вони намагаються, але ми все ж хотіли б почути це чітко й упевнено”, – заявив Туск.

    Польський прем’єр підкреслив, що не ставить під сумнів стратегічний характер відносин між Польщею та Україною. За його словами, Варшава й надалі підтримуватиме український народ у боротьбі проти російської агресії, однак це не означає, що складні історичні питання можна відкладати на невизначений час.

    Туск зазначив, що польське суспільство дуже чутливо сприймає тематику Волинської трагедії та діяльності ОУН і УПА. Саме тому будь-які рішення української влади, які можуть бути інтерпретовані як героїзація історичних постатей, пов’язаних із цими подіями, викликають гостру реакцію в Польщі.

    Заява польського прем’єра пролунала на тлі помітного загострення українсько-польських відносин через історичну тематику. Останніми тижнями польські політики дедалі частіше наголошують, що питання історичної пам’яті має стати одним із ключових елементів подальшого політичного діалогу між двома країнами.

    Попри це, офіційний Київ продовжує демонструвати готовність до пошуку компромісів. 3 липня під час візиту до Варшави міністр закордонних справ України Андрій Сибіга провів переговори зі своїм польським колегою Радославом Сікорським. Центральною темою зустрічі стало саме зниження напруги у двосторонніх відносинах.

    Українська сторона запропонувала пакет антикризових заходів, який передбачає регулярні консультації між дипломатичними відомствами, активізацію роботи спільної групи істориків, проведення нових експертних зустрічей та розширення діалогу між представниками релігійних громад обох країн.

    Окремо Київ підтвердив готовність продовжити співпрацю щодо проведення ексгумацій та пошукових робіт на території України. Саме це питання тривалий час залишалося одним із найбільш чутливих у польсько-українському діалозі. Українська влада заявила, що й надалі готова видавати необхідні дозволи для проведення відповідних досліджень.

    Водночас у Польщі продовжують лунати дедалі жорсткіші заяви щодо української євроінтеграції. Напередодні лідер найбільшої опозиційної партії “Право і справедливість” Ярослав Качинський заявив, що його політична сила у разі повернення до влади блокуватиме вступ України до Європейського Союзу, якщо Київ не перегляне своє ставлення до діяльності ОУН та УПА.

    Ще одним резонансним епізодом стало рішення президента Польщі Кароля Навроцького позбавити президента України Володимира Зеленського ордена Білого орла. Польський лідер пояснив цей крок незгодою з рішенням про найменування одного з українських військових підрозділів на честь героїв УПА та заявив, що Польща не може погодитися з будь-якими проявами, які, на її думку, пов’язані з героїзацією осіб або організацій, відповідальних за злочини проти польського населення.

    Попри складний політичний фон, польський уряд наголошує, що підтримка України у війні проти Росії залишається незмінною. Польща від початку повномасштабного вторгнення є одним із ключових союзників Києва, надаючи військову техніку, гуманітарну допомогу, фінансову підтримку та прийнявши мільйони українських біженців.

    Експерти зазначають, що нинішнє загострення відносин значною мірою пов’язане з внутрішньополітичними процесами у Польщі, де тема історичної пам’яті традиційно має вагоме значення. Водночас як у Варшаві, так і в Києві усвідомлюють, що стратегічне партнерство між двома державами залишається критично важливим для безпеки всього східного флангу Європи та подальшої підтримки України у війні проти Росії.

    Саме тому, попри жорсткі заяви та політичні суперечки, обидві сторони продовжують дипломатичні контакти й шукають механізми, які дозволять не допустити переростання історичних дискусій у повномасштабну політичну кризу. У найближчі тижні саме результати цих переговорів можуть визначити, чи вдасться Києву та Варшаві повернути двосторонні відносини до конструктивного русла, зберігши при цьому стратегічне партнерство, яке стало одним із ключових факторів підтримки України після початку повномасштабної війни.

  • Качинський пригрозив заблокувати вступ України до ЄС через Бандеру та УПА

    Качинський пригрозив заблокувати вступ України до ЄС через Бандеру та УПА

    Лідер найбільшої польської опозиційної партії “Право і справедливість” (PiS) Ярослав Качинський закликав не допустити вступу України до Європейського Союзу, доки Київ, на його думку, не перегляне державну політику щодо історичної пам’яті. Політик заявив, що Україна має повністю відмовитися від “культу Степана Бандери”, припинити вшанування діячів Організації українських націоналістів (ОУН) та Української повстанської армії (УПА), а також змінити підхід до оцінки подій Волинської трагедії. Він наголосив, що саме це стане ключовою умовою підтримки європейської інтеграції України з боку його політичної сили.

    Про це повідомляє польський телеканал Polsat News, який отримав текст листа, адресованого членам партії “Право і справедливість”.

    У своєму зверненні Качинський окреслив позицію PiS щодо майбутнього переговорного процесу між Україною та Європейським Союзом і заявив, що у разі повернення його партії до влади Польща використовуватиме всі політичні та дипломатичні інструменти, аби заблокувати членство України в ЄС до виконання висунутих вимог.

    За словами політика, питання історичної пам’яті для Польщі є не менш важливим, ніж питання безпеки чи економічної співпраці.

    “Україна не може бути прийнята до Європейського Союзу, якщо вона повністю не відкине курс, обраний сьогодні. Польща, у власних інтересах, але також в інтересах європейських країн і, більше того, в інтересах усієї християнської цивілізації, не може допустити, щоб у цю спільноту був допущений бандеризм – одна з найзлочинніших і найнелюдяніших ідеологій, яка сьогодні формує свідомість української нації”, – йдеться у зверненні.

    Качинський стверджує, що нинішня політика української влади щодо історичних постатей та визвольного руху суперечить європейським цінностям і не може залишатися поза увагою держав-членів Європейського Союзу.

    Він також звернувся до своїх однопартійців із закликом уже зараз активно протидіяти політиці чинного уряду Дональда Туска, який підтримує європейську інтеграцію України та виступає за продовження переговорів про її вступ до ЄС.

    На думку лідера PiS, польська опозиція повинна використати всі можливі парламентські, політичні та міжнародні механізми, щоб не допустити, як він висловився, “інтеграції України з Європейським Союзом на привілейованих умовах”.

    У листі політик окремо наголосив, що історична пам’ять є питанням національної безпеки Польщі.

    Він заявив, що польська держава не може погодитися із прославленням осіб та організацій, яких у Польщі вважають відповідальними за масові вбивства польського населення під час Другої світової війни.

    “Жодна суверенна держава не може навіть у найменшій мірі миритися з геноцидними діями проти власної нації”, – зазначив Качинський.

    Значну частину свого звернення він присвятив темі фінансової підтримки України.

    Політик заявив, що після початку повномасштабного російського вторгнення Польща понесла значні економічні витрати, підтримуючи Україну як у військовій, так і в гуманітарній сферах.

    За словами Качинського, польські громадяни фактично фінансують значну частину функціонування української держави.

    “Українські платники податків, без широкої зовнішньої підтримки, зокрема з Польщі, не здатні утримувати бойову армію та забезпечити базове функціонування своєї держави”, – заявив він.

    При цьому Качинський висловив обурення через рішення про найменування одного з українських військових підрозділів на честь героїв Української повстанської армії.

    Він назвав такий крок неприпустимим з огляду на польську оцінку історичних подій на Волині та у Східній Галичині.

    За словами політика, Польща не може погодитися з тим, що підрозділ української армії, який отримує підтримку від західних союзників, носить назву, пов’язану з особами, яких польська сторона вважає причетними до злочинів проти польського населення.

    Подібні заяви Качинський робить не вперше.

    Ще раніше він пропонував, щоб Польща почала блокувати відкриття нових переговорних кластерів у процесі вступу України до ЄС саме через суперечки навколо історичної пам’яті та найменування українських військових підрозділів.

    Партія “Право і справедливість” традиційно займає більш жорстку позицію щодо історичних аспектів українсько-польських відносин, ніж нинішній уряд Дональда Туска.

    Водночас після початку повномасштабної війни саме уряд PiS був одним із головних міжнародних союзників України.

    За час перебування цієї політичної сили при владі Польща передала Україні значні обсяги військової техніки, стала одним із ключових логістичних центрів постачання західного озброєння та прийняла мільйони українських громадян, які рятувалися від війни.

    Нинішній уряд Дональда Туска загалом продовжує курс на підтримку України, однак останнім часом між Києвом і Варшавою періодично виникають суперечки навколо історичних тем.

    Однією з найчутливіших залишається питання Волинської трагедії 1943–1944 років.

    У Польщі ці події офіційно трактують як геноцид польського населення, тоді як в Україні наголошують на необхідності спільного історичного діалогу та комплексного вивчення трагічних сторінок минулого.

    Попри ці розбіжності, останніми тижнями сторони активізували дипломатичні контакти з метою зниження напруженості.

    3 липня міністр закордонних справ України Андрій Сибіга під час візиту до Варшави провів переговори з главою польської дипломатії Радославом Сікорським.

    Після зустрічі український міністр повідомив, що Київ запропонував пакет антикризових заходів, покликаних зменшити напругу навколо історичних питань.

    Йдеться про регулярні консультації між дипломатами, проведення зустрічей українських і польських істориків, розширення міжурядового діалогу, а також залучення представників церков до процесу примирення.

    Україна також підтвердила готовність продовжувати видачу дозволів на проведення ексгумацій та пошукових робіт щодо жертв Волинської трагедії, що тривалий час залишалося одним із ключових питань у двосторонніх відносинах.

    На тлі цих дипломатичних зусиль заяви Качинського можуть ускладнити політичну дискусію навколо європейської інтеграції України.

    Попри те, що наразі “Право і справедливість” перебуває в опозиції, ця політична сила залишається однією з найбільших у Польщі й має значний вплив на суспільні настрої.

    Питання історичної пам’яті традиційно посідає важливе місце у політичному порядку денному PiS і регулярно використовується під час виборчих кампаній.

    Водночас офіційна позиція нинішнього польського уряду полягає у підтримці членства України в Європейському Союзі за умови виконання всіх необхідних критеріїв та проведення реформ, передбачених переговорним процесом.

    Останні заяви Ярослава Качинського свідчать, що історичні питання й надалі залишатимуться одним із найскладніших аспектів українсько-польських відносин і можуть стати важливим елементом внутрішньополітичної боротьби у Польщі напередодні майбутніх парламентських виборів.

  • Київ ризикує втратити підтримку Варшави в ЄС

    Київ ризикує втратити підтримку Варшави в ЄС

    Глава Міністерства оборони Польщі Владислав Косиняк-Камиш заявив, що процес вступу України до Європейського Союзу може зіткнутися з серйозними політичними перешкодами з боку Варшави, якщо Київ не перегляне підхід до вшанування окремих історичних постатей і організацій, які викликають суперечливу оцінку в Польщі. Про це він сказав в інтерв’ю польському телеканалу Polsat News.

    За словами польського міністра, питання історичної пам’яті є одним із ключових факторів, які впливають на європейську інтеграцію України, і воно не може бути відокремлене від загального процесу переговорів про вступ до ЄС. Він наголосив, що Україна може “мати серйозні проблеми” на шляху до членства, якщо продовжить офіційно використовувати символіку та історичні наративи, пов’язані з ОУН та УПА як елементами національної політики пам’яті.

    Косиняк-Камиш підкреслив, що Європейський Союз, як політичне та ціннісне об’єднання, базується на принципах взаємної поваги між державами-членами та кандидатами, і тому не може ігнорувати історичні конфлікти, які досі залишаються чутливими для частини європейських країн. Він заявив, що в європейському просторі не повинні героїзуватися постаті або рухи, які, за його словами, “руйнують основу європейської співпраці та взаємної довіри”.

    Окремо міністр прямо згадав Степана Бандеру, заявивши, що подібні символічні постаті є неприйнятними в контексті європейської інтеграції України. “З Бандерою Україна не вступить до Європейського союзу. Ніхто не вказуватиме нам, як голосувати за вступ тієї чи іншої країни до Європейського союзу”, — сказав він, наголосивши також, що кожна країна-член ЄС має право формувати власну позицію щодо розширення блоку.

    Під час інтерв’ю Косиняк-Камиш також погодився з припущенням ведучого, що всередині України нібито існують політичні сили, які не зацікавлені у швидкому вступі держави до Європейського Союзу. Водночас він наголосив, що незалежно від внутрішньополітичних процесів у Києві, шлях до ЄС передбачає виконання чітких критеріїв, включно з реформами, гармонізацією законодавства та дотриманням спільних європейських цінностей.

    За словами польського міністра, особливу увагу слід приділяти питанням історичної пам’яті, оскільки вони безпосередньо впливають на рівень довіри між країнами. Він зазначив, що європейська інтеграція не може будуватися на ігноруванні болючих сторінок історії, а також на вшануванні постатей чи рухів, які викликають неприйняття в сусідніх державах.

    Заява Косиняка-Камиша прозвучала на тлі загострення політичних дискусій між Україною та Польщею навколо історичної політики та взаємного сприйняття окремих подій минулого. Наприкінці травня президент України Володимир Зеленський підписав указ, яким одному з підрозділів було присвоєно почесне найменування “імені Героїв УПА”. Це рішення викликало критику з боку частини польського політичного істеблішменту та стало новим елементом у тривалих дискусіях між двома країнами щодо трактування історії Другої світової війни та післявоєнного періоду.

    У відповідь президент Польщі Кароль Навроцький позбавив Володимира Зеленського Ордену Білого Орла, що стало безпрецедентним кроком у сучасній історії двосторонніх відносин. Після цього сторони розпочали взаємні кроки щодо перегляду раніше присуджених державних нагород, що ще більше ускладнило політичний діалог між Києвом і Варшавою.

    На цьому тлі лідер польської партії “Право і справедливість” Ярослав Качинський публічно закликав уряд Польщі заблокувати нові раунди переговорів щодо вступу України до ЄС до моменту врегулювання історичних суперечок. Його заява отримала широкий резонанс у польському політичному середовищі та стала частиною ширшої дискусії про темпи і умови розширення Європейського Союзу.

    Додатково в польському суспільстві тривають обговорення результатів соціологічних опитувань, які фіксують зростання скептичних настроїв щодо перспектив членства України в ЄС. Аналітики пов’язують це як із внутрішньополітичними дебатами в Польщі, так і з впливом історичних суперечок, які періодично загострюються на рівні офіційних заяв.

    Експерти відзначають, що подібні заяви польських посадовців можуть впливати на загальний темп євроінтеграції України, оскільки процес вступу до ЄС потребує одностайної підтримки всіх держав-членів. Водночас у Брюсселі неодноразово наголошували, що критерії вступу до Євросоюзу базуються насамперед на реформах, верховенстві права та економічній відповідності, хоча політичний контекст також відіграє важливу роль.

    Таким чином, тема європейської інтеграції України дедалі більше виходить за межі суто технічного переговорного процесу та набуває вираженого політичного і історико-символічного виміру, який впливає на двосторонні відносини між Києвом і Варшавою та ширшу європейську дискусію щодо майбутнього розширення ЄС.

  • Андрія Мельника та його дружину перепоховали на НВМК в Києві

    Андрія Мельника та його дружину перепоховали на НВМК в Києві

    Очільника Організації українських націоналістів (ОУН) Андрія Мельника та його дружину Софію Федак-Мельник перепоховали на території Національне військове меморіальне кладовище. Це перше почесне перепоховання борців за незалежність України ХХ століття на території нового військового меморіалу. Про це повідомляє Інтерфакс-Україна.

    Церемонія відбулася 25 травня після перенесення з попередньої дати через масований російський обстріл Києва 24 травня. Подію організували у форматі військового поховального ритуалу за участі почесної варти, державних і військових представників та духовенства.

    У заході взяли участь керівництво держави, зокрема президент Володимир Зеленський та прем’єр-міністерка Юлія Свириденко, а також військові, представники громадськості та релігійних організацій.

    Окремим етапом церемонії стали заупокійні богослужіння, які напередодні провели у Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві. Після цього домовини з прахом доправили до місця перепоховання на НВМК.

    За словами заступниці керівника Офісу президента Ірина Верещук, під час організації церемонії було дотримано волі самого Андрія Мельника, викладеної у його заповіті. Вона також повідомила, що до місця перепоховання символічно внесли землю з його попереднього місця поховання на міському цвинтарі Бонвуа в Люксембурзі.

    Ексгумацію останків Мельника та його дружини було проведено 19 травня. Після цього прах доправили до України, де 22–23 травня у Києві відбулися заупокійні богослужіння.

    Під час церемонії президент України наголосив на символічному значенні повернення діяча визвольного руху в сучасну Україну, яка продовжує боротьбу за незалежність.

    Пряма мова Володимира Зеленського:
    “Полковник Андрій Мельник повернувся в іншу Україну — не ту, яку змушений був залишити, а ту, про яку мріяв…”

    Президент також підкреслив, що сучасна Україна є “сильною, вільною та єдиною державою”, яка здатна протистояти зовнішній агресії та зберігати свою ідентичність.

    У владі зазначають, що перепоховання Мельника є частиною формування Національного військового меморіалу як майбутнього пантеону пам’яті борців за незалежність України. У червні 2025 року Кабінет міністрів затвердив порядок перепоховань визначних діячів українського визвольного руху ХХ століття на території НВМК.

    Окремо повідомляється, що готується наступний етап — можливе перепоховання праху першого провідника ОУН Євгена Коновальця. За словами посадовців, влада Роттердама вже надала дозвіл на ексгумацію, що відкриває шлях до повернення його праху в Україну.

    Ініціатива перепоховань викликає широкий суспільний резонанс і розглядається як частина державної політики історичної пам’яті та формування національного пантеону. Водночас експерти відзначають, що такі церемонії мають не лише меморіальний, а й символічний характер — як відображення тяглості української державності та визвольної боротьби у різні історичні періоди.

    НВМК у перспективі має стати центральним місцем вшанування військових і визначних діячів України, поєднуючи історичну пам’ять із сучасною військовою традицією.