Golosnovinua.com

Позначка: “Партія регіонів”

  • Від Нацбанку України до парламенту РФ: Сергій Арбузов отримав мандат Держдуми

    Від Нацбанку України до парламенту РФ: Сергій Арбузов отримав мандат Держдуми

    Колишній перший віцепрем’єр-міністр України та ексголова Національного банку Сергій Арбузов отримав мандат депутата Державної думи Росії дев’ятого скликання. Він пройшов до російського парламенту за партійним списком «Справедливої Росії» та стане одним із новачків фракції.

    Про склад нової фракції 26 вересня повідомив керівник її апарату Руслан Татаринов, пишуть «Ведомости».

    За даними видання, до складу «Справедливої Росії» у новій Держдумі увійдуть як чинні російські депутати, так і кілька політиків, які отримали мандати вперше. Серед новачків прямо названо Сергія Арбузова, а також російського публіциста Миколу Старикова, керівника башкирського відділення партії Костянтина Шагімуратова та військового Олега Чернишова.

    Особливість висунення Арбузова полягає в тому, що він балотувався від регіональної групи «Справедливої Росії», до якої російська партія віднесла окуповані території України — Крим, Севастополь, а також частини Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей.

    Ще напередодні остаточного розподілу мандатів «Ведомости» називали Арбузова одним із небагатьох гарантованих новачків майбутньої фракції й прямо зазначали, що він проходить «від нових регіонів, Криму та Севастополя» — саме так російська сторона називає окуповані українські території.

    Вибори до Держдуми РФ проходили з 18 до 20 вересня 2026 року. За підсумками голосування «Справедлива Росія» отримала 17 депутатських місць. Це суттєво менше, ніж у попередньому скликанні: після виборів 2021 року фракція мала 27 мандатів, а згодом її чисельність збільшилася до 28 депутатів.

    Загалом найбільшу кількість місць у новій Держдумі отримала «Єдина Росія» — 349. КПРФ дісталося 37 мандатів, ЛДПР — 23, «Новим людям» — 19, а «Справедливій Росії» — 17. Перше засідання Держдуми нового скликання заплановане на 30 вересня.

    Водночас українська сторона не визнає законність організації російського голосування на окупованих територіях України.

    Ще 13 серпня Центральна виборча комісія України ухвалила постанову, в якій назвала проведення російських «виборів» у Криму, Севастополі та на окупованих частинах Донецької, Луганської, Запорізької й Херсонської областей нелегітимним.

    ЦВК наголосила, що результати такого голосування та документи, оформлені в його межах, зокрема депутатські мандати осіб, обраних за рахунок голосування на окупованих територіях, не повинні створювати правових наслідків.

    17 вересня аналогічну позицію закріпила Верховна Рада. Парламент звернувся до іноземних держав і міжнародних організацій із закликом не визнавати результати російських виборів на окупованих територіях України. За відповідне звернення проголосували 264 народні депутати.

    Сам Арбузов був одним із найвпливовіших чиновників часів президентства Віктора Януковича.

    У грудні 2010 року він очолив Національний банк України. У грудні 2012-го залишив НБУ та отримав посаду першого віцепрем’єр-міністра в уряді Миколи Азарова.

    Після відставки Азарова наприкінці січня 2014 року Арбузов певний час виконував обов’язки прем’єр-міністра України. Його перебування на цій посаді завершилося після зміни влади в лютому 2014-го.

    Після Революції гідності Арбузов залишив Україну. 29 березня 2014 року Партія регіонів виключила його зі своїх лав разом із низкою інших представників команди Януковича.

    Згодом він продовжив публічно коментувати українсько-російські відносини вже з-за меж України. У 2014 році Арбузов називав Росію «стратегічним партнером» України та виступав за відновлення переговорів із Москвою.

    В Україні колишній високопосадовець фігурував і в кримінальних провадженнях.

    Ще у травні 2014 року йому повідомили про підозру у справі, пов’язаній із використанням коштів Національного банку під час створення та фінансування ТОВ «Банківське телебачення». Слідство оцінювало суму можливих збитків приблизно у 220 млн грн. Йшлося про кваліфікацію за ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України.

    При цьому згадка про підозру не означає встановлення вини: остаточне рішення щодо кримінальної відповідальності може ухвалювати лише суд.

    Ще один важливий епізод стався у квітні 2025 року.

    Президент України Володимир Зеленський увів у дію рішення РНБО про персональні санкції проти Сергія Арбузова.

    В офіційному санкційному списку зазначено, що Арбузов залишається громадянином України. До нього застосовано, зокрема, блокування активів та інші обмежувальні заходи. Частину санкцій запроваджено безстроково, інші — на десять років.

    Таким чином, майже через 12 років після завершення роботи в українському уряді Арбузов офіційно отримує посаду вже в російській політичній системі — як депутат Держдуми РФ.

    Окремий політичний контекст створює саме спосіб його висунення: колишнього першого віцепрем’єра України поставили першим номером регіональної групи, до якої російська партія включила території України, окуповані РФ.

    «Ненька інфо» раніше писала про самі вибори до російської Держдуми та результати голосування. У матеріалі видання йшлося про значну перевагу «Єдиної Росії» та результати інших парламентських партій, зокрема «Справедливої Росії».

    Читайте також: Ілюзія стабільності та голоси мерців: як кремлівський режим малює конституційну більшість для «Єдиної Росії». У матеріалі «Ненька інфо» розбирали перебіг російської парламентської кампанії та результати партій.

    Також «Ненька інфо» нещодавно згадувала Арбузова в іншому контексті — у матеріалі про банкірів, пов’язаних із фінансовим оточенням часів Януковича. Видання писало про зв’язки колишнього керівника НБУ з банкіром Сергієм Мамедовим та представниками колишньої владної команди.

    Читайте також: Як банкіри з російським бекграундом долучились до державної програми «єОселя» через банк «Глобус».

    Формально роботу депутатом Держдуми IX скликання Арбузов має розпочати вже після першого засідання нового складу парламенту 30 вересня.

    Таким чином, колишній керівник українського Нацбанку, перший віцепрем’єр і тимчасовий очільник уряду часів Януковича стає депутатом російського парламенту — причому за списком, пов’язаним із голосуванням та політичним представництвом окупованих українських територій.

  • СБУ двічі не підтримала санкції проти «Юри Єнакіївського»: Кривонос розкрив деталі конфлікту

    СБУ двічі не підтримала санкції проти «Юри Єнакіївського»: Кривонос розкрив деталі конфлікту

    Національне антикорупційне бюро України двічі зверталося до Служби безпеки України щодо запровадження санкцій проти колишнього народного депутата від Партії регіонів Юрія Іванющенка, відомого як «Юра Єнакіївський». Однак перше звернення СБУ не підтримала, заявивши про недостатність підстав, а на повторне, за словами директора НАБУ Семена Кривоноса, станом на 10 серпня відповіді так і не надійшло.

    Про це Кривонос розповів під час пресконференції 10 серпня. Він уточнив, що йдеться про колишнього депутата-регіонала, якого журналіст «Української правди» Михайло Ткач нещодавно зафіксував у Монако. Іванющенко є фігурантом кримінального провадження НАБУ щодо ймовірного заволодіння земельними ділянками ринку «Столичний» у передмісті Києва.

    За словами Кривоноса, після першого звернення в СБУ відповіли, що не бачать достатніх підстав для застосування санкцій. Ця позиція була оприлюднена ще навесні. У відповіді Служби від 22 квітня зазначалося, що матеріали НАБУ нібито не містять достатньої інформації про завдання Іванющенком шкоди національній безпеці України. Водночас СБУ тоді залишила можливість повторного розгляду питання після доопрацювання матеріалів.

    Після цього НАБУ, за словами директора Бюро, доповнило інформацію. Кривонос заявив, що детективи звернули увагу на дані, які раніше, за його словами, сама СБУ наводила щодо Іванющенка, зокрема про його можливий зв’язок із 5-ю службою ФСБ Росії. Водночас це твердження наразі озвучене саме директором НАБУ, а не підтверджене окремою публічною заявою СБУ станом на 10 серпня.

    НАБУ також заявляло про інші обставини, які, на думку Бюро, можуть бути підставою для санкцій. Ще в березні детективи повідомляли, що встановили стійкі фінансові зв’язки Іванющенка з Росією. Йшлося, зокрема, про діяльність пов’язаних із ним компаній на території РФ та тимчасово окупованих територіях України, де ці структури, за даними слідства, сплачували податки до російського бюджету.

    Крім того, НАБУ повідомляло про встановлені факти використання Іванющенком російського паспорта та його зв’язки з особами, яких детективи пов’язують із фінансуванням збройних формувань та окупаційних адміністрацій держави-агресора. Саме ці матеріали Бюро використовувало, обґрунтовуючи необхідність застосування персональних обмежувальних заходів.

    Кривонос заявив, що після уточнення матеріалів повторне звернення до СБУ було подано, однак відповіді НАБУ досі не отримало. Директор Бюро публічно висловив нерозуміння, чому санкції щодо Іванющенка не запроваджують, якщо, за твердженням НАБУ, існують дані про російський паспорт, бізнес на окупованих територіях і зв’язки з російськими структурами.

    При цьому остаточне рішення про застосування санкцій ухвалюється не НАБУ і не одноосібно СБУ. Відповідно до українського законодавства, пропозиції щодо санкцій можуть подавати уповноважені державні органи, після чого їх розглядає Рада національної безпеки і оборони, а рішення вводиться в дію указом президента. СБУ регулярно виступає одним з ініціаторів таких рішень — наприклад, у травні 2026 року РНБО підтримала подані Службою пропозиції щодо чергового пакета персональних санкцій.

    Ситуація навколо санкцій відбувається паралельно з новим кримінальним провадженням щодо Іванющенка. У вересні 2025 року НАБУ і САП повідомили про підозри кільком особам у справі щодо земель ринку «Столичний». За даними слідства, навесні 2021 року на тлі корпоративного конфлікту за контроль над ринком могла бути реалізована схема виведення активів на підконтрольні структури.

    Йдеться про дев’ять земельних ділянок загальною площею близько 18 гектарів. Їхня вартість, за матеріалами справи, оцінювалася приблизно у 160 млн грн. Слідство вважає, що землю могли відчужити за допомогою удаваних правочинів на користь компаній, пов’язаних із учасниками схеми. Серед осіб, яких медіа ідентифікували у справі, — Іванющенко та київська забудовниця Владислава Молчанова.

    У жовтні 2025 року Вищий антикорупційний суд заочно обрав Іванющенку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Водночас судові рішення у цій справі надалі переглядалися, а історія із запобіжним заходом продовжилася у 2026 році.

    Окремий пласт справ навколо Іванющенка пов’язаний із його активами у Швейцарії. Ще в січні 2015 року український суд наклав арешт на понад 72 млн швейцарських франків, які зберігалися на рахунках, пов’язаних із колишнім депутатом. Тоді Генеральна прокуратура повідомляла, що ці кошти були заблоковані для забезпечення можливої майбутньої конфіскації.

    У 2018 році швейцарські суди відмовили структурам, пов’язаним з Іванющенком, у розмороженні цих коштів. Швейцарська сторона тоді зазначала, що можливе повернення грошей Україні залежатиме від результатів кримінальних проваджень та чинних судових рішень.

    У березні 2026 року ця історія отримала новий розвиток. За даними ZN.UA, НАБУ та САП проводили обшуки в судах і серед представників Офісу генерального прокурора, перевіряючи обставини рішень, які могли бути пов’язані зі спробами зняття арештів та закриття справ щодо Іванющенка. За інформацією джерел видання, приблизно 72 млн швейцарських франків на той момент усе ще залишалися заблокованими у Швейцарії.

    Сам Іванющенко залишив Україну ще наприкінці 2014 року. У 2015-му його оголошували в розшук, однак у наступні роки частину справ було закрито, а Інтерпол знімав його з міжнародного розшуку на підставі рішень українських судів. У 2017 році його також виключили із санкційного списку Європейського Союзу.

    У липні 2026 року журналіст «Української правди» Михайло Ткач знову зафіксував Іванющенка в Монако. За даними журналістського розслідування, ексдепутат перебував у Monte-Carlo Bay — одному з престижних комплексів князівства. На відео поруч із ним журналісти також ідентифікували людину, схожу на його давнього бізнес-партнера Івана Аврамова.

    Кривонос під час пресконференції використав ситуацію з Іванющенком і для критики взаємодії НАБУ із СБУ загалом. Він згадав кримінальне провадження щодо співробітника Бюро Руслана Магамедрасулова та заявив, що в НАБУ продовжують фіксувати те, що керівництво Бюро розцінює як тиск. Ці твердження є позицією директора НАБУ і потребують окремої оцінки в межах відповідних проваджень.

    Станом на 10 серпня 2026 року санкцій проти Юрія Іванющенка за новою ініціативою НАБУ не запроваджено. Перше звернення Бюро СБУ повернула через, на її думку, недостатність даних щодо загрози національній безпеці. Після цього НАБУ доповнило матеріали, посилаючись на російський паспорт, діяльність пов’язаного бізнесу в РФ та на окупованих територіях і на інші відомості, однак, за словами Кривоноса, відповіді на повторне звернення поки немає.

    На цьому тлі історія «Юри Єнакіївського» знову виходить далеко за межі земельної справи «Столичного». Йдеться одночасно про можливі російські зв’язки, багаторічні кримінальні провадження, десятки мільйонів швейцарських франків, заблокованих за кордоном, і питання, чому механізм українських санкцій досі не був застосований до одного з найвідоміших представників оточення Віктора Януковича.

  • НАБУ шукає, Монако приймає: журналісти знайшли Іванющенка на Лазуровому березі

    НАБУ шукає, Монако приймає: журналісти знайшли Іванющенка на Лазуровому березі

    Колишній народний депутат від нині забороненої “Партії регіонів” Юрій Іванющенко, якого Національне антикорупційне бюро України у 2025 році оголосило в розшук, продовжує перебувати у Монако. Журналісти “Української правди” зафіксували його на території готельного комплексу Monte-Carlo Bay під час підготовки нового розслідування “Батальйон Монако 4”.

    За даними УП, знімальна група побачила Іванющенка у внутрішньому дворі елітного готельного комплексу, де він зустрічався зі своїм бізнес-партнером Іваном Аврамовим. Журналісти зазначають, що Іванющенко є одним із небагатьох близьких соратників експрезидента-втікача Віктора Януковича, якому понад десять років вдається уникати українського правосуддя і водночас вести комфортне життя на Лазуровому березі.

    Іванющенко вже не вперше потрапляє в об’єктиви журналістів у Монако. Раніше “Українська правда” фіксувала його там у 2023 році, а тепер він знову з’явився у новому випуску серії розслідувань про українських політиків, бізнесменів і фігурантів кримінальних проваджень, які під час великої війни перебувають у дорогих європейських локаціях.

    Юрій Іванющенко був народним депутатом кількох скликань і входив до політичної орбіти Віктора Януковича. У політичних та медійних колах його багато років називали одним із найвпливовіших представників оточення колишнього президента. Після Революції гідності ім’я Іванющенка неодноразово фігурувало в журналістських розслідуваннях, судових спорах і кримінальних провадженнях, однак реальної відповідальності в Україні він досі уникнув.

    У вересні 2025 року НАБУ оголосило Іванющенка в розшук у справі про ймовірну легалізацію 18 гектарів державної землі на понад 160 млн грн. За версією слідства, йдеться про земельні ділянки, пов’язані з ринком “Столичний” під Києвом. У справі також фігурували інші особи, серед яких забудовниця Владислава Молчанова, колишній керівник Київського обласного управління Держгеокадастру Микола Терещенко та ще кілька підозрюваних.

    Слідство інкримінує фігурантам незаконні оборудки з державною землею та легалізацію майна. За даними медіа з посиланням на НАБУ, йдеться про схему із заволодіння земельним масивом, зміною цільового призначення ділянок і подальшою передачею їх підконтрольним структурам. Розпорядження земельним масивом було зупинене арештом, накладеним за клопотанням прокурорів САП.

    У 2026 році справа отримала новий розвиток. У березні НАБУ звернулося до президента України та Служби безпеки України з проханням ініціювати санкції щодо Іванющенка як одного з підозрюваних у справі “Столичного”. Однак СБУ у відповіді від 22 квітня заявила, що запит НАБУ “не містить достатніх відомостей про завдання Іванющенком шкоди національній безпеці”. Водночас у відомстві додали, що готові повторно розглянути пропозиції щодо санкцій у разі їх доопрацювання.

    Саме ця деталь викликала особливий резонанс після появи нових кадрів із Монако. На тлі того, що НАБУ оголосило Іванющенка в розшук, а антикорупційні органи наполягають на притягненні його до відповідальності, експолітик фактично продовжує жити у країні, яка давно стала символом “запасного аеродрому” для українських еліт.

    За даними проєкту “ВАКС вирішив” від Transparency International Ukraine, справа щодо 18 гектарів землі ринку “Столичний” перебуває у провадженні антикорупційної системи. У червні 2026 року Апеляційна палата ВАКС заочно заарештувала екснардепа Іванющенка в межах цієї справи.

    Попри це, його місце перебування, як показує розслідування УП, не виглядає таємницею для журналістів. Знімальна група змогла зафіксувати його у відкритому просторі готельного комплексу Monte-Carlo Bay, що лише посилило питання до ефективності міжнародного розшуку та механізмів притягнення до відповідальності фігурантів гучних українських справ.

    Розслідування “Батальйон Монако 4” стало продовженням серії матеріалів “Української правди”, перша частина якої вийшла ще у липні 2022 року. Тоді журналісти показували українських бізнесменів, політиків та їхніх родичів, які під час повномасштабної війни перебували на Лазуровому березі. Нова частина зосереджена, зокрема, на фігурантах операції “Мідас” та інших особах, які опинилися поза Україною після антикорупційних розслідувань.

    Поява Іванющенка у Монако вкотре підсвітила проблему, яку українське суспільство обговорює роками: частина колишніх впливових політиків і бізнесменів, пов’язаних із режимом Януковича або великими корупційними справами, досі перебуває за кордоном і фактично недосяжна для українського правосуддя. При цьому їхні справи роками рухаються між слідством, судами, санкційними ініціативами та бюрократичними відповідями різних державних органів.

    Наразі офіційної реакції Іванющенка на нове розслідування УП немає. Також невідомо, чи стане поява відео з Монако підставою для нових дій із боку українських правоохоронних органів або дипломатичних процедур щодо його розшуку й можливої екстрадиції.

  • Суд засудив Таїсію Повалій до 12 років тюрми з конфіскацією майна

    Суд засудив Таїсію Повалій до 12 років тюрми з конфіскацією майна

    Вінницький міський суд заочно визнав винною колишню народну артистку України та екснародну депутатку від забороненої Партії регіонів Таїсію Повалій у колабораційній діяльності та підтримці російської агресії проти України. Суд призначив їй покарання у вигляді 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, а також заборонив обіймати певні посади строком на 15 років. Про це повідомили в Офісі Генерального прокурора.

    У прокуратурі зазначили, що після подій Революція гідності Повалій залишила Україну та переїхала до Росії, де фактично стала частиною російської інформаційно-пропагандистської машини. За даними слідства, співачка не лише продовжила творчу діяльність у РФ, а й регулярно брала участь у заходах, спрямованих на підтримку війни проти України, публічно виправдовувала дії Кремля та поширювала антиукраїнські наративи через російські державні медіа.

    Правоохоронці наголошують, що після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Повалій систематично з’являлася на концертах і пропагандистських акціях, організованих на підтримку російської армії та так званої «спеціальної військової операції». Також вона брала участь у заходах, присвячених незаконній окупації українських територій, та виступала з заявами, які, за оцінкою слідства, виправдовували агресію РФ і дискредитували Україну.

    У матеріалах справи зазначено, що у 2023 році Повалій отримала російське громадянство та остаточно інтегрувалася в російський публічний простір. Вона продовжувала виступати на державних телеканалах РФ, брала участь у концертах для російських військових та неодноразово висловлювала підтримку політиці Кремля.

    Суд ухвалив конфіскувати все майно співачки на користь держави Україна. Йдеться про нерухомість у Київській області, земельні ділянки, автомобілі, зброю та інші активи. Окремим рішенням державі передано майнові права на дев’ять музичних творів артистки.

    Ще у 2024 році Вищий антикорупційний суд ухвалив рішення про стягнення активів Повалій у дохід держави в межах санкційного механізму. У 2025 році майнові права на її пісні були офіційно переоформлені на державу Україна. Це стало одним із перших випадків, коли держава отримала контроль над авторськими правами артиста, засудженого за підтримку агресії РФ.

    У Службі безпеки України повідомили, що ще у лютому 2024 року Повалій оголосили заочну підозру за статтями про колабораційну діяльність, виправдовування та заперечення збройної агресії Росії проти України. За даними СБУ, слідчі зібрали масштабну доказову базу, яка включала відеозаписи виступів, інтерв’ю російським медіа, участь у пропагандистських концертах та інші матеріали.

    Справу Повалій в Україні вважають однією з найрезонансніших серед діячів культури, які після початку російської агресії відкрито підтримали Кремль. До повномасштабної війни артистка тривалий час залишалася відомою фігурою українського шоу-бізнесу, мала звання народної артистки України та політичний досвід у парламенті. Однак після переїзду до Росії та публічної підтримки дій РФ її діяльність стала предметом кримінального переслідування.

    На тлі війни Україна посилила політику щодо публічних осіб, які співпрацюють із державою-агресором або беруть участь у російській пропаганді. Проти низки артистів, політиків та медійників запроваджені санкції, арештовані активи та відкриті кримінальні провадження. У владі наголошують, що такі рішення мають стати сигналом про невідворотність відповідальності за підтримку агресії проти України.

  • СБУ відмовилася підтримати санкції: запит НАБУ щодо Юрія Іванющенка не переконав спецслужбу

    СБУ відмовилася підтримати санкції: запит НАБУ щодо Юрія Іванющенка не переконав спецслужбу

    Служба безпеки України не виявила достатніх підстав для запровадження санкцій проти колишнього народного депутата Юрія Іванющенка. Йдеться про запит, який раніше надійшов від Національного антикорупційного бюро України з пропозицією розглянути можливість обмежувальних заходів.

    Про це свідчать офіційні відповіді Служби безпеки України та Офісу президента України, які опинилися у розпорядженні журналістів. У документах зазначено, що надані матеріали не містять достатніх даних, які б підтверджували необхідність застосування санкційного механізму.

    У СБУ наголосили, що для ініціювання санкцій потрібні чіткі й обґрунтовані докази, зокрема щодо загрози національній безпеці або завдання шкоди державним інтересам. У випадку із запитом НАБУ таких підтверджень, за оцінкою спецслужби, виявлено не було.

    Юрій Іванющенко — колишній народний депутат від забороненої нині політичної сили Партія регіонів, який тривалий час перебуває поза межами України. Його ім’я неодноразово фігурувало у різних розслідуваннях та публічних дискусіях, однак рішення щодо застосування санкцій потребує окремої процедури та погодження на рівні державних органів.

    Механізм запровадження санкцій в Україні передбачає участь кількох інституцій. Як правило, ініціативи розглядаються з урахуванням позицій силових органів, після чого рішення може ухвалювати Рада національної безпеки і оборони України з подальшим введенням у дію указом президента.

    У цьому випадку, як випливає з наданих відповідей, матеріали не дійшли до етапу погодження через відсутність достатньої доказової бази на рівні СБУ.

    Аналітики зазначають, що подібні ситуації демонструють складність санкційної політики, яка потребує не лише політичної волі, а й юридично бездоганної аргументації. Будь-які рішення про обмеження прав або активів мають бути підкріплені доказами, які витримають перевірку в судових інстанціях, у тому числі міжнародних.

    Водночас у суспільстві зберігається високий запит на посилення санкцій щодо осіб, пов’язаних із колишніми політичними елітами та потенційними корупційними схемами. У цьому контексті позиція СБУ може викликати додаткові дискусії щодо критеріїв, за якими приймаються такі рішення.

    Наразі невідомо, чи планує НАБУ повторно звертатися із доопрацьованими матеріалами або ініціювати інші правові кроки у цій справі.

    Історія із запитом щодо санкцій проти Юрія Іванющенка залишається відкритою. Подальший розвиток подій залежатиме від того, чи з’являться нові докази, які можуть змінити позицію державних органів.

  • Чи готовий некорупційний кандидат очолити митницю: приклад Денисовця

    Чи готовий некорупційний кандидат очолити митницю: приклад Денисовця

    Конкурс на посаду голови митниці триває, і сьогодні 38 кандидатів складають тест на загальні здібності. Журналісти «Межі» стежать за всіма етапами та знайомлять громадськість із кандидатами, щодо доброчесності яких виникають запитання.

    Серед них – Віктор Денисовець, головний спеціаліст НКРЕКП у Волинській області. Його кандидатура викликає сумніви через попередню політичну діяльність та особисту історію. У 2010 році Денисовець балотувався до обласної ради від Партії регіонів та був її членом.

    У судовій історії кандидата є кілька випадків керування автомобілем у стані алкогольного сп’яніння. У 2021 році Луцький міськрайонний суд визнав його винним у ДТП, призначивши штраф 10 тис. грн та позбавлення прав на 1 рік. У 2024 році він знову сідав за кермо нетверезим, проте справа була закрита через «відсутність складу правопорушення».

    Бізнес родини Денисовця теж викликає питання. Дружина кандидата орендує 12 земельних ділянок загальною площею 231,9 га, а сам кандидат володіє ще 3 ділянками. Незважаючи на фактичну господарську діяльність – вирощування лохини, крафтового варення та меду, офіційно задекларований дохід дружини за останні три роки становить лише 12 001 грн. Дружина не зареєстрована як ФОП і не є учасницею юридичних осіб, що ставить під сумнів облік доходів та сплату податків.

    Бекграунд Партії регіонів, судові постанови за нетверезе керування та сумнівна бізнес-активність родини Денисовця ставлять під питання його здатність очолити митницю – орган, який потребує перезавантаження та доброчесних фахівців.

  • Раніше судимий за хабар регіонал Ігор Осипенко очолив відділ Обухівського РТЦК

    Раніше судимий за хабар регіонал Ігор Осипенко очолив відділ Обухівського РТЦК

    Раніше судимий за хабар в розмірі 240 тис. доларів  екс-депутат Київської обласної ради від Партії Регіонів Ігор Осипенко очолив 3-й відділ Обухівського РТЦК  на Київщині.

    Так, Осипенко Ігор Іванович, як виявилось раніше був судимий за хабар у розмірі 240 тис. доларів.

    Хабар на майже чверть мільйона доларів Ігор Осипенко доларів отримав за сприяння у оформленні документів з розширення меж села Княжичі у Броварському районі. В результаті спецоперації СБУ, Ігор Осипенко був затриманий та засуджений до 9 років позбавлення волі, з яких відсидів тільки рік.

    ФОТО: СБУ затримують Ігоря Осипенка за хабар у розмірі 240 тис. доларів

    Вийти на волю достроково Ігорю Осипенко, нібито за станом здоров’я  допоміг відомий регіонал, акордеоніст Ян Табачник, який був учителем Осипенко.

    ФОТО: Ігор Осипенко являється учнем та протеже акордеоніста Яна Табачника

    Також, за інформацією ЗМІ, Ігор Осипенко уже встиг попрацювати в Ставищенському ТЦК, де встановив “таксу” за списання з обліку в розмірі 10 тис. доларів США.

  • Як родич волонтера Притули колишній “регіонал” Хомутиннік захопив єдиний в Україні завод дитячого харчування

    Як родич волонтера Притули колишній “регіонал” Хомутиннік захопив єдиний в Україні завод дитячого харчування

    Поки українці масово донатять на армію, а держава намагається повернути стратегічні активи під свій контроль, частину цих підприємств просто переписують на “своїх”. Історія навколо Хорольського заводу дитячих продуктів харчування — яскравий приклад цинічного рейдерства під час війни.

    Цей завод — унікальний в Україні виробник дитячих молочних сумішей. У 2022 році, згідно із законом, він мав би перейти під контроль держави, адже належав громадянину рф. Але цього не сталося. Натомість завод опинився в руках Віталія Хомутинніка — колишнього нардепа від Партії регіонів, відомого своїм впливом, статками та корупційним шлейфом.

    Ба більше, Хомутиннік — родич одного з найвідоміших волонтерів країни Сергія Притули, що автоматично забезпечує йому певний медіа-захист. Але зв’язки — це не єдине, чим скористалася ця група для захоплення заводу.

    Ключову роль у схемі відіграли брати Астіони — тіньові гравці українського ринку, які ще до війни “спеціалізувалися” на рейдерських атаках. Саме юристи, пов’язані з ними, реалізували схему “реорганізації” заводу, що дозволила переписати актив на свої структури.

    А далі — силовий сценарій. Приватна охорона, пов’язана з угрупованням, зайшла на територію підприємства, викинула попереднє керівництво і замінила його “лояльними” кадрами. Судові рішення, фіктивні документи, реєстрації через Кіпр, офшори, пов’язані фірми — все це дозволило провернути класичну рейдерську операцію в обхід держави.

    На тлі цієї історії ще трагічнішим виглядає контраст із реальністю: прості українці збирають останні кошти на дрони, амуніцію, пікапи — а колишні “регіонали” продовжують розпилювати ключові підприємства, зокрема ті, які мали би забезпечити українських дітей якісним харчуванням.

    Попри очевидність схеми та численні факти, жодних гучних слідчих дій чи судових процесів проти Хомутинніка чи братів Астіонів не проводиться. Україна знову ризикує втратити стратегічний об’єкт — не через російську ракету, а через внутрішню кругову поруку.

  • Ексчиновники часів Януковича перетворили партію Шарія на власний політичний актив

    Ексчиновники часів Януковича перетворили партію Шарія на власний політичний актив

    Попри публічне мовчання і гучні скандали у минулому, прізвище Кацуб знову спливає у новинах. Цього разу — через неформальний союз з проросійським блогером Анатолієм Шарієм та його політичною партією. Як з’ясувалось, родина колишніх чиновників часів Януковича не лише фінансово підтримувала «Партію Шарія», а й активно просувала у її списки своїх наближених.

    Родина Кацуб — це політична династія, яка здобула популярність за часів Віктора Януковича. Володимир Кацуба — колишній народний депутат від Партії регіонів, знаний за скандали з кнопкодавством та «гречкосійством». Його син Сергій Кацуба — ексзаступник голови НАК «Нафтогаз України», фігурант справи про закупівлю бурових установок, відомих як «вишки Бойка». Інший син, Олександр Кацуба, також працював заступником голови «Нафтогазу» і був фігурантом так званої «бензинової справи» Курченка. Його було затримано, але згодом звільнено після угоди зі слідством.

    У 2019 році 83% фінансування «Партії Шарія» надходили від осіб, зареєстрованих у Харкові та області. Частина цих «донорів» має зв’язок із бізнес-структурами Кацуб — родини, чиї представники були помічені у справах «вишок Бойка» і «бензинової схеми» Курченка. Серед них — Наталія Гордієнко, ексдружина Володимира Кацуби, яка очолила харківський осередок партії і публічно визнавала дружбу сина Олександра з Анатолієм Шарієм.

    Гордієнко увійшла до парламентського списку «Партії Шарія» під №14, а дружина Олександра Кацуби Тетяна Гузенко — під №11. Обидві позиціонувались як «громадські діячки», але їхній зв’язок із родиною Кацуб не викликає сумнівів. Ще один фігурант — Олександр В’юник, перший заступник голови партії, — у 2012 році працював помічником Сергія Кацуби у Верховній Раді.

    Щоб обійти вимогу про п’ятирічне проживання в Україні для кандидатів, низка осіб зі списку Шарія та ОПЗЖ надала медичні довідки від німецької компанії Med Cologne. Документи підтверджували начебто перебування на лікуванні. Але суд з’ясував: Сергій Кацуба у вказані дати був в Україні, а сама фірма не є клінікою.

    Попри це, ЦВК зареєструвала кандидатів від «Партії Шарія» з такими ж довідками. Виняток — Кацуба, якому було відмовлено. Решта пройшла.

    Розлучена з Володимиром Кацубою Наталія Гордієнко залишається комерційним директором фірм, що входять до бізнес-групи Кацуб. Вона, як і раніше, має тісний зв’язок із родиною. У соцмережах — спільні фото, лайки й коментарі. А сама партія, схоже, стала інструментом не для просування ідей, а для політичного камбеку старої гвардії.

    Аналітики вважають, що родина Кацуб могла використати партію Шарія як трамплін для повернення до публічного впливу. Серед інструментів — фінансування, участь у виборах, формування регіональних осередків і розмиті джерела доходів.

    Для Шарія така співпраця була шансом отримати ресурс. Для Кацуб — можливість тримати ногу в політиці під чужим брендом.

  • Депутат від «Партії регіонів» Владислав Лук’янов після спроби втечі та підозри від СБУ — на волі та в ресторанах

    Депутат від «Партії регіонів» Владислав Лук’янов після спроби втечі та підозри від СБУ — на волі та в ресторанах

    Колишній народний депутат від «Партії регіонів» Владислав Лук’янов, якого Служба безпеки України затримувала за підозрою у проросійській діяльності, був помічений у столичному ресторані. Фото екснардепа оприлюднила журналістка Крістіна Бердинських, яка побачила його 11 квітня 2025 року в одному з ресторанів у центрі Києва.

    Під слідством — але на волі

    Як повідомлялося раніше, у квітні 2024 року СБУ затримала Лук’янова поблизу одного з пунктів пропуску на Одещині під час спроби втечі з України. Тоді силовики заявили, що у нього вилучили докази публічного виправдовування збройної агресії РФ: зокрема, телефон і чорнові записи із закритих проросійських чатів. Лук’янову було повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 436-2 Кримінального кодексу України.

    Втім, як з’ясувалося, вже 27 лютого 2025 року Солом’янський районний суд Києва обрав йому м’який запобіжний захід — нічний домашній арешт без носіння електронного браслета. Відтоді колишній депутат, за словами журналістки, почувається вільно та відвідує заклади громадського харчування.

    «Не знаю, що там з розслідуванням, але не схоже, що Лук’янов у 2025-му відчуває в Києві якийсь дискомфорт після стількох років відверто антиукраїнської діяльності. Ходить у дорогі ресторани, усе у нього ок», — прокоментувала Бердинських.

    Проросійська діяльність Лук’янова

    Владислав Лук’янов був народним депутатом трьох скликань від «Партії регіонів» та публічно підтримував проросійські ідеї ще з 2014 року. У квітні того ж року він брав участь у захопленні міської ради Харцизька, виступав на мітингах сепаратистів та підтримував псевдореферендум щодо відокремлення Донбасу від України.

    У 2022 році, після окупації частини Донецької області, Лук’янов перереєстрував свою компанію-інтернет-провайдера за російським законодавством і передав ФСБ доступ до обладнання, яке дозволяло контролювати інтернет-активність жителів регіону.

    У 2020 році він став депутатом Бахмутської міської ради від забороненої проросійської партії ОПЗЖ. Слідство також зазначає, що він активно співпрацював з окупаційною адміністрацією РФ на тимчасово окупованих територіях.

    Питання до правосуддя

    Попри серйозні обвинувачення, м’який запобіжний захід та фактична свобода пересування Лук’янова викликають запитання до української системи правосуддя. Громадськість і журналісти вже звернули увагу на ситуацію, що виглядає як безкарність для фігурантів справ про держзраду.