Україна створила потужну вітчизняну оборонну промисловість, яка тепер виробляє тисячі артилерійських снарядів, бронетехніки та безпілотників. Водночас міжнародне видання The New York Times з посиланням на внутрішні урядові аудити та експертні оцінки пише про системні проблеми у сфері державних закупівель озброєнь, зокрема — про випадки підписання контрактів не з найнижчими учасниками торгів і про сумніви у прозорості частини платежів.
Загальна сума розбіжностей між найнижчими пропозиціями та фактично укладеними контрактами, згідно з аудиторськими матеріалами, становила щонайменше 5,4 млрд грн (приблизно 129 млн дол.). Аудитори не знайшли прямих звинувачень у розтраті коштів, проте низку справ передано до правоохоронних органів для додаткової перевірки.
Критики наголошують на кількох проблемних трендах: укладення контрактів із компаніями, що пропонували дорожчі умови; передоплати за поставки, які були затримані або виконані не в повному обсязі; а також широкий залучення посередників, які отримували націнки замість прямих закупівель у виробників. Колишній радник агентства Тамерлан Вахабов в інтерв’ю виданню зазначав, що «в умовах воєнного стану відсутня політична воля робити все правильно», і що переплати відбувалися «з невідомих причин».
У відповідь керівництво Агентства з оборонних закупівель наголошує: нижчі пропозиції іноді відхиляли через невідповідність вимогам якості, строкам постачання або іншим критеріям. Директор агентства Арсен Жумаділов повідомив, що частина проблем спонукала відомство експериментувати з новими моделями закупівель, зокрема створенням онлайн-ринку, де командири можуть замовляти безпілотники безпосередньо у постачальників «в один-два кліки». За словами посадовця, це має зменшити бюрократію і підвищити прозорість постачань.
Аудити, які перевіряли період від початку 2024 року до березня 2025 року, не дали підстав для звинувачень у систематичній крадіжці, але виявили численні процедурні ризики: використання посередників у великій частці контрактів, відсутність документально підтверджених виробничих потужностей у деяких підрядників, а також випадки неповних або затриманих поставок. Частина закупівель здійснювалась через посередників із типовою націнкою близько 3%, що також викликало запитання в аудиторів.
На тлі швидкого зростання внутрішнього озброєння важливо не лише масштабувати виробництво, а й посилити контроль за закупівлями — щоб уникнути марних витрат і зберегти довіру донорів та платників податків. Запровадження електронного ринку і інших інноваційних механізмів закупівель розглядають як крок у правильному напрямі, але наголошують, що нові інструменти мають супроводжуватися жорсткою перевіркою постачальників і публічним звітуванням про витрати.
