Golosnovinua.com

Позначка: підприємства

  • $45 млн за годину: скільки економіка втрачає через тривоги

    $45 млн за годину: скільки економіка втрачає через тривоги

    Кожна година повітряної тривоги, під час якої бізнес масово припиняє роботу, коштує українській економіці приблизно $45 млн. Таку оцінку озвучив міністр економіки та охорони навколишнього середовища Олександр Кравченко в інтерв’ю The Guardian.

    За його словами, російські атаки дронами та ракетами дедалі сильніше впливають не лише на інфраструктуру, а й на повсякденну економічну активність. У деякі дні повітряні тривоги можуть тривати до десяти годин, і протягом цього часу частина підприємств фактично призупиняє роботу, оскільки працівники мають перебувати в укриттях.

    «Якщо люди перебувають у бункері, бізнес зупиняється», — пояснив Кравченко The Guardian.

    Йдеться не про фіксовану суму збитків від кожного сигналу тривоги, а про оцінку втрат у випадках, коли через загрозу значна частина економічної активності припиняється. Тому реальний вплив конкретної тривоги залежить від її тривалості, регіону та кількості підприємств, які зупинили роботу.

    Реактивні дрони змінили ситуацію

    Кравченко визнав, що одним із найбільших викликів для України стало швидке масштабування Росією реактивних безпілотників.

    За його словами, українська сторона не до кінця очікувала, наскільки швидко РФ зможе розвинути цей тип озброєння і почати використовувати його для регулярних атак по різних об’єктах.

    Реактивні дрони мають вищу швидкість, ніж звичайні «Шахеди», а тому скорочують час реагування ППО та цивільних служб. У результаті повітряні тривоги стають не лише частішими, а й складнішими з точки зору прогнозування маршруту конкретної цілі.

    Через це уряд почав змінювати сам принцип оповіщення.

    «Жовта» і «червона» тривога

    Одним із способів зменшити економічні втрати стала нова дворівнева система повітряних тривог.

    За словами Кравченка, «жовтий» рівень використовується у випадках загрози дронів і дозволяє частині бізнесу продовжувати роботу за умови дотримання правил безпеки. «Червоний» рівень означає більш серйозну загрозу, зокрема ракетну, і передбачає повну евакуацію працівників в укриття.

    За оцінкою міністра, понад половина підприємств продовжують працювати під час “жовтих” тривог. Це має допомогти зменшити економічний ефект від багатогодинних сигналів небезпеки.

    Однак така система не означає, що дронова загроза стала безпечною. Російські БпЛА продовжують уражати житлові, промислові та інфраструктурні об’єкти, тому рішення про продовження роботи залежить від конкретної ситуації та правил безпеки на підприємстві.

    $10 млрд збитків лише за цей рік

    Кравченко також заявив, що лише у 2026 році прямі збитки від російських атак оцінюються приблизно у $10 млрд.

    Серед цілей, які зазнавали ударів, він назвав металургійні підприємства, склади, логістичні об’єкти та дата-центри.

    Останні тижні показали, що Росія дедалі частіше атакує не лише енергетичні підприємства, а й цифрову, транспортну та логістичну інфраструктуру. Це створює для економіки подвійний ефект: держава та бізнес одночасно втрачають активи й змушені переривати роботу через постійну загрозу нових ударів.

    Особливо чутливими залишаються галузі, де виробництво не можна швидко зупинити й запустити знову — металургія, хімічна промисловість, транспорт і великі складські комплекси.

    Порти та експорт теж під тиском

    Окремою проблемою для економіки залишається робота чорноморських портів.

    До повномасштабної війни через них проходила значна частина українського експорту. Російські атаки по портовій та логістичній інфраструктурі створюють додаткові витрати для експортерів і змушують бізнес шукати дорожчі альтернативні маршрути.

    У результаті Україна втрачає не лише через пряме руйнування підприємств, а й через логістичні затримки, дорожче страхування, перенаправлення вантажів та перебої з роботою транспорту.

    Дефіцит бюджету залишається великим

    Економічні втрати від атак відбуваються на тлі складної ситуації з державними фінансами.

    За словами Кравченка, дефіцит фінансування, який раніше оцінювався приблизно у $27 млрд, вдалося скоротити до близько $20 млрд за рахунок скорочення витрат і пошуку додаткових внутрішніх ресурсів.

    Прем’єр-міністр Сергій Корецький раніше уточнював, що $27 млрд — це саме додаткова потреба оборонного бюджету. Частину цієї суми, приблизно $7 млрд, уряд хоче знайти всередині країни через жорсткішу економію та перерозподіл коштів.

    Через нестачу ресурсів Кабмін уже перейшов у режим максимальної економії.

    28 вересня уряд офіційно відклав непершочергові видатки — нове будівництво, реконструкції, капітальні ремонти, благоустрій парків, скверів, фонтанів та перекладання бруківки. Першочерговими залишили оборону, пенсії, соціальні виплати й зарплати бюджетникам.

    Без міжнародних грошей економії недостатньо

    Уряд прямо визнає, що лише внутрішнього скорочення видатків недостатньо.

    Частина міжнародного фінансування затримується через те, що Україна не встигла виконати частину взятих на себе зобов’язань перед партнерами.

    30 вересня Кабінет Міністрів України повідомив, що перейшов у режим максимальної економії, але для стабільного фінансування оборони й державних функцій Україні критично необхідні зовнішні кошти. Із 42 запланованих урядових рішень, від яких залежить частина міжнародного фінансування, станом на кінець вересня виконано 17. Решту уряд планує завершити до 15 жовтня.

    Це означає, що повітряні атаки створюють для економіки одразу кілька рівнів тиску: прямі руйнування, зупинку бізнесу, падіння податкових надходжень і необхідність збільшувати оборонні витрати.

    Чому $45 млн за годину — критична цифра

    Якщо умовно застосувати оцінку Кравченка до десяти годин повної зупинки бізнесу, потенційні втрати могли б сягати близько $450 млн за день. Проте це лише арифметичний сценарій: сам міністр не стверджував, що кожна десятигодинна тривога автоматично призводить саме до такої суми збитків.

    Головне в його оцінці інше: навіть без прямого влучання ракети чи дрона сама повітряна загроза має вимірювану економічну ціну.

    Підприємства втрачають робочі години, логістика зупиняється, магазини та офіси закриваються, виробничі лінії переходять у режим простою, а працівники змушені перебувати в укриттях.

    Саме тому нова система диференційованого оповіщення стала для уряду не лише питанням цивільної безпеки, а й способом зберегти хоча б частину економічної активності під час затяжних атак.

    На тлі зростання використання Росією реактивних безпілотників та атак по промисловій і цифровій інфраструктурі проблема лише загострюється. За нинішніх умов кожна довга повітряна тривога для України — це не лише загроза життю людей, а й мільйонні втрати для економіки ще до моменту можливого влучання.

  • «Броньований мільйон»: де сховалися від мобілізації 1,4 мільйона українців

    «Броньований мільйон»: де сховалися від мобілізації 1,4 мільйона українців

    Міністерство економіки України оприлюднило офіційні масштаби та галузеву структуру бронювання військовозобов’язаних громадян в умовах триваючого воєнного стану. За заявою очільника відомства Олександра Кравченка, наразі близько одного мільйона чотирьохсот тисяч українців мають законне право на відстрочку від призову до лав армії. Ця масштабна категорія працівників забезпечує функціонування стратегічних секторів, утримує економічну стабільність держави та гарантує безперебійну роботу критично важливих об’єктів під час війни.

    П’ять стовпів критичної економіки

    Основна маса захищених від мобілізаційних процесів фахівців зосереджена всього в п’яти ключових напрямках національного господарства. Беззаперечним лідером за часткою наданих відстрочок залишається переробна промисловість, на підприємства якої припадає приблизно двадцять відсотків від загальної кількості заброньованого персоналу в країні. Другу позицію займає сектор транспорту та логістики з показником у дванадцять відсотків, що дає змогу зберігати внутрішнє сполучення та міжнародні ланцюги постачання вантажів. До списку провідних галузей також увійшли сфера торгівлі, яка охоплює десять відсотків, енергетичний сектор із дев’ятьма відсотками для захисту станцій та мереж, а також сільське господарство, де сконцентровано близько восьми відсотків військовозобов’язаних із бронею.

    Розподіл квот між галузями формується на основі чітких критеріїв, а не випадкових рішень. Міністр підкреслив, що при визначенні обсягів бронювання враховується фактична кількість економічно активних підприємств у кожному регіоні, їхня віддаленість від лінії активних бойових дій, а також гендерна структура колективів. Організації з переважанням жіночої праці об’єктивно потребують меншої кількості броней для збереження операційних процесів.

    Зростання зарплат і мільярди для бюджету

    Запровадження жорстких вимог щодо мінімального рівня оплати праці для надання підприємству права резервувати співробітників дало відчутний побічний ефект для всієї фінансової системи. За останні два роки середній розмір офіційної заробітної плати на критично важливих виробництвах зріс із чотирнадцяти тисяч двохсот до двадцяти шести тисяч гривень. Таке вимушене підвищення окладів забезпечило колосальний фіскальний ресурс: державний бюджет додатково отримав понад сто п’ятдесят сім мільярдів гривень, переважно у формі обов’язкових відрахувань до Пенсійного фонду України.

    Нюанси мобілізації та проходження комісій

    У профільному відомстві також констатують, що періодичні перевірки та масові кампанії зі зняття броні з підприємств не призводять до значного поповнення армійських лав. Кількість фахівців, які були реально мобілізовані після втрати відстрочки, залишається незначною. Окрім цього, в правовому регулюванні діє специфічне розмежування процедур: якщо військовозобов’язані мають проходити військово-лікарську комісію щороку, то безпосередній процес подання документів та оформлення броні проходження медичного огляду, як правило, взагалі не вимагає.

     

  • Захоплення українських підприємств, землі та бізнесу на окупованих територіях

    Захоплення українських підприємств, землі та бізнесу на окупованих територіях

    Російська система власності на окупованих територіях стосується не лише підприємств. Під неї потрапляють і квартири звичайних людей. В одному з будинків, які досліджувала BBC Verify, до відповідного списку потрапила 61 квартира. Їхні власники не зникли, багато хто виїхав із міста під час боїв, а їхні адреси та право власності були відомі. Але для нової адміністрації цього виявилося недостатньо. Щоб зберегти право на житло, власник мав підтвердити його вже всередині російської системи, а відсутність російської реєстрації стала однією з підстав для визнання майна «безхазяйним».

    Далі запускається адміністративна процедура. Адресу публікують, власнику дають строк для звернення, збирають відомості з реєстрів і комунальних служб, після чого майно можуть зареєструвати як безхазяйне та передати до суду. У разі позитивного рішення квартира стає муніципальною власністю. Human Rights Watch, дослідивши понад 300 рішень російських судів на окупованих територіях Донецької та Луганської областей, встановила, що в розглянутих справах суди часто ігнорували докази того, що власник відомий і доступний, і визнавали відсутність російської реєстрації достатньою підставою для передачі майна муніципалітету. Загалом правозахисники виявили 8 116 доступних судових справ щодо таких вилучень із березня 2024 року до січня 2026-го.

    На рівні окремої квартири це виглядає як суперечка про власність, але на рівні всієї території йдеться про створення нового реєстру майна. За даними, які HRW зафіксувала зі заяв російської влади у серпні 2025 року, у чотирьох окупованих областях було зареєстровано 4,6 млн об’єктів нерухомості, і ще 550 тис. об’єктів виявили без документів. Це не означає, що 550 тис. об’єктів уже конфісковані, ідеться про нерухомість, яку не вдалося підтвердити документами. Водночас саме такі записи стають матеріалом для подальшої роботи системи.

    З підприємствами відбувається схожий процес, тільки замість адреси квартири з’являється юридична особа. Спочатку український бізнес опиняється під контролем окупаційної адміністрації, потім для нього створюється російська реєстрація, призначається керівництво, відкривається податковий контур, з’являються договори та розрахунки. Після цього вже не обов’язково фізично вилучати кожну гривню чи кожен верстат, підприємство починає працювати за новими правилами. Разом із належністю окремих активів змінюється і сама економічна інфраструктура території — від права власності та кадастрового обліку до податків, логістики, торгівлі та вивезення продукції.

    Перереєстрація як перший крок до захоплення власності

    Перш ніж нова влада починає розпоряджатися активами, їй необхідно визначити, які саме об’єкти існують і кому вони належать у межах її законодавства. Тому одним із перших інструментів стає облік. Із нерухомістю механізм найбільш очевидний. Російська влада вимагає від власників української нерухомості перереєструвати права в російському реєстрі. Для тих, хто перебуває за межами окупованої території, це створює окрему проблему: Human Rights Watch встановила, що на практиці посадовці регулярно відмовлялися приймати українські паспорти, а жоден з опитаних власників українських паспортів не зміг зареєструвати майно за російськими правилами — ні особисто, ні через законного представника. Після визнання об’єкта «безхазяйним» оскаржити цей статус могли лише власники російських паспортів. Спочатку федеральне законодавство вимагало перереєстрації до січня 2028 року, наприкінці 2025 року цей строк перенесли на 1 липня 2026 року. The New York Times окремо зафіксувала, що без російського свідоцтва власник ризикує втратити житло.

    Саме на прикладі маріупольських квартир видно, як відсутність російської реєстрації перетворюється з адміністративної проблеми на підставу для вилучення майна. HRW описала 16 випадків, коли влада визнавала майно українців «безхазяйним», хоча особа власника була відома. У промисловості замість квартири з’являється підприємство. Після захоплення Мелітополя така процедура торкнулася групи «Гідросила». Український суд у справі №333/8297/23 встановив обставини, пов’язані з приходом представників окупаційної адміністрації на підприємства групи в червні 2022 року та подальшим переходом їхньої діяльності в російський правовий контур. Novaya Gazeta Europe зафіксувала, що 3 червня 2022 року військові зайшли на майданчики групи в Мелітополі, усунули охорону й оголосили зміну керівництва, наступного дня український власник повідомив про втрату контролю над активами в Запорізькій області. Українська юридична особа при цьому продовжувала існувати в українському реєстрі.

    Російська реєстрація не робить зміну власника законною. Вона створює нову юридичну оболонку навколо вже наявного майна, через яку на окупованій території можна продовжувати господарську діяльність. У такої компанії є директор, податковий номер, звітність, контрагенти та право укладати договори за російськими правилами. У результаті українське підприємство і нова російська компанія можуть бути пов’язані з одним і тим самим майном, але юридично існують у двох різних системах.

    Саме такі паралельні контури виявила Novaya Gazeta Europe, дослідивши у 2023 році 1 150 компаній у Мелітополі, Бердянську, Маріуполі, Лисичанську та Сєвєродонецьку. 80% компаній уже існували в українському реєстрі до приходу російських військ. Серед них були промислові та аграрні підприємства, елеватори, харчові виробництва, ринки, аптеки, торговельні центри. Із 262 компаній, щодо яких російський реєстр розкривав дані про засновників, журналісти змогли встановити зміну власника у 20. Серед ідентифікованих нових власників більшість становили громадяни Росії, помітну роль відігравали підприємці з Москви, Ростовської області та Криму.

    Водночас цей реєстр не дає змоги точно визначити, скільки активів справді змінили власника. У більшості записів власник взагалі не вказаний. Тому 1 150 компаній не можна автоматично вважати активами, що перейшли до російських власників. Десь змінився власник, десь лише директор, а в окремих випадках замість української компанії зареєстрували нову або передали майно державному чи муніципальному оператору. Механізм залежить від конкретного активу. Але результат у багатьох випадках однаковий, майно отримує нового контролера і продовжує використовуватися вже за російськими правилами.

    Хто отримує контроль над активами

    На окупованих територіях поступово сформувалося кілька груп, які отримують доступ до українських активів. Це російські та регіональні державні структури, муніципалітети, компанії з Росії та Криму, нові місцеві юридичні особи та керівники, які погодилися працювати у створеній окупаційною владою системі. Їхні ролі відрізняються. Держава може оголосити підприємство «націоналізованим», але передати його конкретній компанії. Муніципалітет може отримати квартиру, а потім заселити туди іншу людину. Нове ТОВ може працювати на старому виробничому майданчику, не будучи доведеним кінцевим власником самого майна. Директор підприємства може зберегти посаду, але вже в російській юридичній особі.

    Це особливо добре видно на прикладі Токмацького гранітного кар’єру. За розслідуванням Novaya Gazeta Europe, у червні 2022 року на територію кар’єру зайшли озброєні люди разом із представниками військової адміністрації, власник і директор відмовилися співпрацювати, після чого актив захопила окупаційна адміністрація. У листопаді кар’єр з’явився в російському реєстрі з новим засновником — кримською компанією. Виписка з реєстру не відповідає на головне питання — хто зрештою контролює економічний потік від видобутку. Для цього потрібно відстежувати зміни засновників, директорів і пов’язаних компаній протягом кількох років.

    Схожа конструкція виникла навколо Мелітопольського молокозаводу. За тим самим розслідуванням, навесні 2022 року окупаційна адміністрація захопила підприємство, наприкінці листопада завод відновив роботу вже під «тимчасовою адміністрацією» і був орієнтований на поставки до окупованого Донбасу, Криму та Краснодарського краю. Саме виробництво не зникло, але його корпоративний контур виявився пов’язаним із російським ринком.

    Сільське господарство демонструє цю модель у ще більшому масштабі. Незалежне видання «Важные истории», яке розслідує дії російської влади і через це визнане нею «іноагентом», підрахувало, що з лютого 2022 року на окупованих територіях зареєстрували 892 сільськогосподарські компанії, більше ніж половину з них відкрили підприємці з російських регіонів. Окремо те саме видання нарахувало 63 підприємства, основний вид діяльності яких пов’язаний із переробкою та торгівлею металобрухтом, зокрема на території Маріуполя, Донецька, Мелітополя та Луганська. Це не дозволяє стверджувати, що кожен гектар або кожен кілограм металу опинився у конкретного російського бізнесмена. Але дає змогу побачити, як навколо українських активів формується нова мережа юридичних осіб.

    Окремим механізмом стало зовнішнє управління, за якого власність і контроль можуть розходитися. Такий підхід з’явився на окупованій частині Донбасу ще у 2017 році, коли підприємства з українськими власниками передавалися під «зовнішнє управління». Після 2022 року схожі рішення застосовувалися в Запорізькій області. У Бердянську під контроль окупаційної системи потрапляли підприємства, пов’язані з групою Олександра Пономарьова, зокрема «Азмол» і «Бердянські жниварки». За даними слідства та розслідування «Схем», ці компанії перереєстрували за російським законодавством, згодом управління окремими активами переходило між структурами окупаційної адміністрації.

    Якщо просто скласти список «націоналізованих підприємств», можна втратити сам механізм. Зовнішнє управління дає змогу державі контролювати виробництво, призначати адміністрацію та розпоряджатися продукцією ще до того, як питання кінцевого власника буде остаточно оформлене. Тому в одного активу може бути одразу кілька сторін, які виконують різні функції: адміністрація, яка його вилучила, державне підприємство, яке ним управляє, комерційна компанія, яка продає продукцію і людина, яка фактично отримує дохід.

    Доля українських активів після захоплення

    Не кожне захоплене українське підприємство продовжує існувати у тому самому вигляді, лише з російським власником. На місці «Гідросили» з’явився російський юридичний контур, через який вели господарську діяльність. На ММК імені Ілліча частина обладнання й продукції стала об’єктом вивозу та продажу, паралельно з демонтажем. «Азовсталь» як повноцінний металургійний комплекс після руйнування не відновлена. Токмацький кар’єр після захоплення з’явився в російському реєстрі як діюче підприємство. Сільськогосподарські землі використовуються для вирощування продукції. Бердянський порт працює передусім як інфраструктура для вивезення вантажів.

    Де виробництво ще працює, його зазвичай не чіпають фізично. Змінюють реєстрацію, керівництво і коло покупців. Цех лишається на місці, але вже як частина російського обороту. У машинобудуванні цей розрив особливо різкий, українські постачальники й замовники зникають, на їхнє місце заходять російські. Там, де завод зруйнований або невигідний як ціле, його розбирають. У Маріуполі металургійні комбінати після облоги вже не відновлювали як єдиний виробничий комплекс. Обладнання знімали, метал і брухт вивозили, майданчики залишали під інші проєкти. В інших випадках забирають не саме підприємство, а ресурс, який воно тримало. Через це окупована економіка не виглядає як низка «перезапущених» українських заводів.

    На маріупольських металургійних підприємствах це видно особливо добре. Незалежні розслідування фіксували демонтаж обладнання і вивезення металу. WSJ писала про розбирання обладнання на заводах, а Metinvest оцінював вартість демонтованої лінії у $220 млн. Ці процеси можуть відбуватися паралельно: частина активу використовується, інша вивозиться. У сільському господарстві виникає інша проблема — фізичне походження продукції. Якщо зерно вирощене на території, яка до окупації належала українському підприємству, а потім вивезене через Бердянськ, його подальший маршрут уже може виглядати як звичайна російська експортна операція.

    Розслідування NGL.media та KibOrg на основі документів Бердянського порту дало змогу ідентифікувати 20 суден, які здійснили 85 рейсів у 2024–2025 роках. У документах фігурувало понад 420,6 тис. тонн аграрної продукції. Серед напрямків були Туреччина, Єгипет, Лівія, Ліван, Сирія, Саудівська Аравія та Бангладеш. Три російські компанії — липецький «Барс», кримське «Селектагро» та московська «Первая Торговая Компания» — найчастіше користувалися портом.

    У такому випадку можна відновити цілий економічний ланцюг: земля, врожай, елеватор, порт, судно, російський порт, іноземний покупець. Перереєстрація потрібна тут не лише для того, щоб внести нову назву до реєстру, а й для того, щоб включити фізичний ресурс у нову систему договорів, податків, перевезень і розрахунків.

    Вбудовування в російську систему, податки, контракти та логістика

    На цьому етапі підприємство вже не виглядає просто як «український завод, який Росія захопила». Воно стає учасником російської економіки, має російську юридичну особу, працівників із російськими трудовими відносинами, податкову звітність, нові документи на товар, договори з постачальниками та покупцями, а також податкові зобов’язання перед російським бюджетом.

    Окремої незалежної звірки всіх податкових надходжень чотирьох окупованих областей за 2024 рік у неросійських реєстрах немає. Натомість видно інший бік тієї самої бюджетної конструкції. Reuters підрахував, що на розвиток чотирьох окупованих областей Росія виділила близько $11,8 млрд федеральних коштів на 2024–2026 роки. Foreign Affairs наводить оцінку, що у 2023 році федеральні трансферти становили близько 90% бюджетів цих областей. Нова економіка одночасно збирає податки всередині регіону і отримує фінансування з російського бюджету. Тому податкові надходження не можна розглядати окремо від трансфертів.

    У 2023 році Novaya Gazeta Europe підрахувала, що від початку повномасштабної війни окуповані регіони вже розмістили державних замовлень щонайменше на 43 млрд рублів. Кошти спрямовувалися на будівництво, інфраструктуру, ремонт, комунальні послуги та інші роботи. Так виникає ще один ринок, якого до окупації в такому вигляді не існувало: російська держава стає головним замовником, а доступ до державних контрактів отримують нові юридичні особи.

    У результаті формується замкнена схема: Росія фінансує інфраструктуру території з федерального бюджету, місцеві підприємства сплачують податки до російської системи, державні та комерційні структури отримують контракти, виробники постачають товари вже російським замовникам, а частина продукції експортується через російську логістику.

    Для окремих галузей при цьому існують власні ланцюги. Вугілля з окупованого Донбасу проходить через компанії Ростовської області й далі може потрапляти на експорт. Зерно із Запорізької області рухається через елеватори та Бердянський порт. Метал із Маріуполя може перероблятися або вивозитися у вигляді продукції та брухту. Машинобудівне підприємство в Мелітополі отримує можливість працювати з російськими заводами та постачальниками.

    Економіка після окупації, що залишиться після російської системи

    Крим показав, що після окупації проблеми з майном і бізнесом не закінчуються разом із поверненням території. Після 2014 року Україні довелося окремо розбиратися з підприємствами, які перереєструвалися за російськими правилами, бізнесом, що виїхав на материк, майном, яке залишилося в Криму, та операціями, проведеними за роки окупації. Після 2022 року таких історій буде набагато більше. Російська система за ці роки охопила промислові підприємства, землю, житло, порти, торгівлю та місцевий бізнес. Одні активи продовжують працювати, інші зруйновані або розібрані, частина майна змінила користувачів чи взагалі залишила територію.

    Тому одного рішення про повернення власності буде недостатньо. Для підприємства доведеться встановити, що сталося з його обладнанням, продукцією та виробництвом. Для землі — хто нею користувався і що з неї вивезли. Для порту — які вантажі через нього проходили і куди вони прямували. Для житла — хто володів ним до окупації, які документи з’явилися після неї та хто користувався квартирою.

    В одному активі можуть одночасно перетинатися кілька таких історій. Український власник може залишатися в реєстрах, російська компанія — працювати на його підприємстві, обладнання — бути вивезеним, а продукція — проданою через інших контрагентів. Повернення одного елемента не вирішить автоматично питання з рештою. Крим уже показав, наскільки довгим може бути цей процес. Після 2014 року йшлося не лише про повернення майна, а й про бізнес, який залишився на окупованій території або переніс діяльність в Україну. Після 2022 року до цього додалися великі промислові підприємства, аграрні активи, порти та цілі виробничі ланцюги.

    Тому оцінювати наслідки окупації лише за кількістю захоплених підприємств чи квартир буде недостатньо. За кожним активом стоятиме окрема історія: що з ним зробили, хто ним користувався, що з нього отримали і що залишилося після цього. Росія за роки окупації змінила не тільки записи про власність. Вона включила українські активи в іншу систему виробництва, торгівлі та розрахунків. Після деокупації доведеться повертати їх не просто з одного реєстру в інший, а розбирати весь цей ланцюг назад.

     

  • У Росії різко зросла кількість закриттів бізнесу: аналітики фіксують зміну тривожної тенденції

    У Росії різко зросла кількість закриттів бізнесу: аналітики фіксують зміну тривожної тенденції

    У Росії стрімко зростає кількість компаній, які припиняють діяльність з економічних причин. Якщо раніше більшість ліквідацій була пов’язана з очищенням державного реєстру від неактивних юридичних осіб, то цього року дедалі більше підприємств закриваються за рішенням власників через погіршення економічної ситуації та зростання фінансового навантаження.

    Про це повідомляє The Moscow Times із посиланням на дослідження Центру макроекономічних досліджень Сбербанку РФ.

    За даними аналітиків, у попередні роки кількість ліквідованих компаній також перевищувала кількість новостворених, однак понад 80% таких випадків були пов’язані з виключенням із державного реєстру підприємств, які фактично не працювали або подавали недостовірні відомості. Найактивніше Федеральна податкова служба Росії проводила таке “очищення” у 2018–2020 та 2023–2024 роках завдяки впровадженню нових цифрових інструментів контролю.

    Цього року ситуація суттєво змінилася. Дослідники зафіксували помітне зростання кількості ліквідацій, пов’язаних саме з економічними труднощами. Якщо раніше таких випадків було близько 5 тисяч на місяць, то тепер цей показник зріс до 12–15 тисяч організацій щомісяця.

    Основну частку закриттів становлять добровільна ліквідація компаній малого та середнього бізнесу за рішенням власників, а також реорганізація підприємств і припинення діяльності поза процедурами банкрутства.

    Водночас у країні скорочується й кількість нових компаній. За підсумками січня–травня в Росії було зареєстровано близько 62 тисяч підприємств, тоді як за аналогічний період минулого року цей показник становив 80 тисяч.

    У травні на кожну тисячу діючих компаній припадало лише 4,3 нові реєстрації, тоді як кількість закриттів з економічних причин досягла 5,5 на тисячу підприємств.

    Найбільше скорочення бізнес-активності спостерігається у сферах торгівлі, будівництва та обробної промисловості. Саме ці галузі традиційно є основою малого та середнього підприємництва в Росії.

    Експерти пов’язують погіршення ситуації із загальним уповільненням економіки. Якщо у 2023–2024 роках російський ВВП зростав більш ніж на 4%, то торік темпи знизилися приблизно до 1%, а цього року економічне зростання, за оцінками аналітиків, майже зупинилося. У більшості цивільних галузей промисловості вже тривалий час спостерігається стагнація або спад виробництва.

    Додатковим фактором тиску на бізнес стало скорочення можливостей державної підтримки. Якщо на початку повномасштабної війни влада активно виділяла кошти на підтримку економіки, то нині, за оцінками експертів, фінансові резерви значною мірою вичерпані. Натомість уряд Росії змушений скорочувати витрати та шукати нові джерела наповнення бюджету.

    За підсумками першого півріччя дефіцит федерального бюджету Росії сягнув 5,7 трильйона рублів. На цьому тлі влада вже два роки поспіль посилює податкове навантаження. З 2025 року було підвищено податок на прибуток підприємств і ставки податку на доходи фізичних осіб, а цього року збільшено податковий тиск через зміни у сплаті ПДВ.

    Крім того, суттєво зменшено поріг річної виручки, до якого компанії можуть працювати без сплати ПДВ. Якщо раніше він становив 450 мільйонів рублів, то торік його скоротили до 60 мільйонів, а цього року — до 20 мільйонів рублів. За оцінками аналітиків, саме через погіршення умов ведення бізнесу майже третина представників малого підприємництва вже розглядає можливість закриття або продажу своїх компаній.

    Економічні труднощі посилюються й проблемами в інших секторах. Зокрема, останнім часом у Росії загострюється ситуація з постачанням пального після серії ударів по нафтопереробній інфраструктурі. У Волгоградській області нещодавно знову запровадили обмеження на продаж пального після атаки безпілотників на один із найбільших нафтопереробних заводів регіону.

  • Уряд спростив компенсації за воєнні збитки для бізнесу: що змінилося

    Уряд спростив компенсації за воєнні збитки для бізнесу: що змінилося

    Кабінет Міністрів України ухвалив зміни до державної програми страхування воєнних ризиків, які значно спрощують механізм отримання компенсацій для підприємств, що постраждали внаслідок російської агресії. Нові правила стосуються як відшкодування збитків за пошкоджене або знищене майно, так і компенсації страхових премій. Серед головних нововведень — можливість підтверджувати розмір збитків висновком судового експерта, скасування низки бюрократичних процедур та розширення строків подання заяв.

    Про це повідомило Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України.

    У відомстві зазначили, що ухвалені урядом зміни спрямовані на те, щоб зробити державну програму максимально доступною для підприємств, які продовжують працювати в умовах повномасштабної війни. Очікується, що оновлені правила дозволять бізнесу швидше отримувати фінансову підтримку, відновлювати виробництво після російських атак, зберігати робочі місця та підтримувати економічну активність навіть у найбільш постраждалих регіонах.

    Міністр економіки, довкілля та сільського господарства України Олексій Соболев наголосив, що головною метою змін є скорочення часу між моментом завдання збитків та отриманням державної допомоги.

    «Ці зміни допоможуть підприємцям швидше залучати кошти для відновлення виробництва та збереження робочих місць», – зазначив він.

    Одним із найважливіших нововведень стало розширення переліку документів, які можуть використовуватися для підтвердження розміру збитків.

    Раніше підприємства були змушені замовляти окремий звіт незалежного оцінювача майна навіть у випадках, коли вже мали результати судової експертизи. Це призводило до додаткових витрат і затягувало процедуру отримання компенсації.

    Тепер уряд дозволив визначати суму відшкодування не лише за результатами оцінки майна, а й на підставі висновку судового експерта.

    У Міністерстві економіки пояснюють, що це дозволить багатьом підприємствам уникнути дублювання процедур та суттєво прискорить розгляд заяв.

    Особливо актуальним це рішення стане для компаній, які вже проходили експертні дослідження у межах кримінальних проваджень або судових процесів після російських обстрілів.

    Ще одна важлива зміна стосується підприємств, що працюють у прифронтових регіонах України.

    Досі підприємці були змушені подавати окрему заяву щодо кожної пошкодженої будівлі, виробничої лінії, споруди або іншого об’єкта майна.

    Якщо підприємство зазнавало масштабних руйнувань, це означало необхідність оформлення десятків окремих пакетів документів.

    Тепер Кабінет Міністрів скасував цю вимогу.

    Відтепер підприємство може подати одну узагальнену заяву, яка охоплюватиме все пошкоджене чи знищене майно.

    У Мінекономіки переконані, що це значно скоротить адміністративне навантаження на бізнес і пришвидшить виплату компенсацій.

    Крім цього, уряд змінив процедуру подання документів щодо виробничого обладнання та інженерних мереж.

    Раніше компанії були змушені чекати, поки інформація про пошкоджене майно з’явиться у державному Реєстрі пошкодженого та знищеного майна.

    На практиці це нерідко затягувало процес отримання компенсації на кілька тижнів або навіть місяців.

    Тепер підприємства можуть звернутися по відшкодування одразу після того, як зберуть необхідний пакет документів.

    До нього входять акти Державної служби з надзвичайних ситуацій, Національної поліції або витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань, документи, що підтверджують право власності, а також документи, які визначають розмір завданих збитків.

    У міністерстві зазначають, що це дозволить підприємствам значно швидше розпочати процедуру відновлення виробничих потужностей.

    Водночас уряд уточнив перелік майна, яке підпадає під дію програми.

    Так, транспортні засоби, причепи, трактори, комбайни, самохідні машини та інша техніка, що підлягає державній або відомчій реєстрації, офіційно не належать до категорії виробничого обладнання.

    Відповідно, державна програма страхування воєнних ризиків не передбачає компенсацію збитків за такі транспортні засоби.

    У Міністерстві економіки пояснюють, що це дозволяє чітко розмежувати категорії майна та уникнути неоднозначного трактування правил програми.

    Окремі зміни стосуються механізму взаємодії державної компенсації зі страховими виплатами.

    Якщо підприємство вже отримало відшкодування від страхової компанії або інших третіх осіб до моменту отримання державної допомоги, сума державної компенсації буде автоматично зменшена на відповідний розмір.

    Якщо ж страхова виплата надійде вже після того, як компанія отримала державні кошти, і загальна сума компенсацій перевищить фактичний розмір збитків, підприємство повинне буде повернути державі різницю.

    Уряд наголошує, що такий механізм дозволить уникнути подвійної компенсації та забезпечить справедливий розподіл бюджетних коштів.

    Суттєві зміни внесено й до порядку компенсації страхових премій.

    Раніше компанії повинні були звернутися за державною компенсацією не пізніше ніж через 60 днів після укладення договору страхування.

    Якщо цей строк пропускався, підприємство втрачало можливість отримати державну підтримку.

    Тепер ця вимога скасована.

    Відтепер подати заявку можна починаючи з 31-го дня після укладення договору страхування і протягом ще 30 днів після завершення його дії.

    У Мінекономіки зазначають, що таке рішення дасть підприємствам значно більше часу для оформлення документів.

    Крім того, уряд продовжив перехідний період для компаній, які уклали договори страхування після 1 січня 2026 року, але не встигли своєчасно приєднатися до програми.

    Тепер вони можуть звернутися до страховиків із відповідною заявою до 1 серпня 2026 року.

    Попередній термін завершувався 1 травня.

    Ще одним важливим нововведенням стало спрощення вимог до самого майна.

    Якщо раніше підприємство повинно було доводити, що застраховане майно використовується саме в його основній господарській діяльності, то тепер ця вимога скасована.

    Для отримання компенсації достатньо підтвердити право власності на відповідне майно.

    Змінено також порядок розрахунку граничної суми державної допомоги.

    Відтепер максимальний річний ліміт компенсації — до 3 мільйонів гривень — визначатиметься за датою укладення договору страхування, а не за датою його завершення, як це було передбачено попередньою редакцією правил.

    У Міністерстві економіки нагадують, що державна програма страхування воєнних ризиків для бізнесу офіційно стартувала 1 січня 2026 року.

    Її головною метою стало стимулювання підприємців страхувати власне майно від наслідків бойових дій, що має сприяти стабільнішій роботі українського бізнесу навіть в умовах постійних російських атак.

    За даними міністерства, програма вже демонструє значний попит.

    Станом на сьогодні за напрямом компенсації за пошкоджене або повністю знищене майно погоджено 139 заяв.

    Загальний обсяг потенційних компенсацій за ними оцінюється у 2,67 мільярда гривень.

    Щодо компенсації страхових премій підприємства вже подали 63 заявки.

    Загальна вартість страхового покриття за цими договорами становить 7,9 мільярда гривень, а потенційний обсяг державних компенсацій — 94,22 мільйона гривень.

    У міністерстві також нагадали, що ще у травні 2026 року перші чотири українські компанії вже отримали часткову компенсацію страхових премій.

    Тоді держава виплатила підприємствам 6,8 мільйона гривень, що стало першими фактичними виплатами у межах нової програми.

    Раніше прем’єр-міністерка Юлія Свириденко повідомляла, що уряд продовжує вдосконалювати механізми підтримки українського бізнесу в умовах війни. За її словами, особлива увага приділяється підприємствам, які працюють у прифронтових регіонах, регулярно зазнають руйнувань через російські обстріли, але попри це продовжують виробництво, сплачують податки та забезпечують українців робочими місцями.

    Очікується, що ухвалені зміни зроблять державну програму страхування воєнних ризиків більш ефективною, дозволять скоротити бюрократичні процедури, прискорити виплати та забезпечити українському бізнесу додаткові фінансові інструменти для відновлення після наслідків війни.

  • Бізнес після російських атак отримав “зелене світло”: Кабмін прибрав важливі перевірки

    Бізнес після російських атак отримав “зелене світло”: Кабмін прибрав важливі перевірки

    Кабінет Міністрів України ухвалив рішення, яке має суттєво прискорити відновлення підприємств, пошкоджених або знищених унаслідок російської агресії. Відтепер значна частина нерухомого майна бізнесу, яке постраждало через бойові дії, буде звільнена від державних перевірок. Уряд пояснює, що таким чином підприємці зможуть спрямувати ресурси не на проходження контрольних процедур, а безпосередньо на відбудову виробництва, складів, офісів та інших об’єктів.

    Про нове рішення повідомила прем’єр-міністерка України Юлія Свириденко. За її словами, зміни є частиною комплексної державної політики підтримки українського бізнесу в умовах повномасштабної війни та мають зменшити адміністративне навантаження на підприємців, які зазнали збитків через російські обстріли.

    Нові правила передбачають, що державний контроль більше не здійснюватиметься щодо кількох категорій нерухомості. Насамперед це об’єкти, які були повністю знищені або пошкоджені внаслідок бойових дій. Крім того, перевірки не проводитимуться щодо майна, розташованого на територіях активних або можливих бойових дій, а також на тимчасово окупованих територіях. До переліку також увійшли об’єкти, що знаходяться на землях ризикованого землеробства або на територіях, забруднених чи потенційно забруднених вибухонебезпечними предметами.

    За оцінками уряду, нововведення охопить десятки тисяч об’єктів по всій країні. Це як виробничі підприємства, так і складські комплекси, офіси, логістичні центри та інші комерційні будівлі, які постраждали від російських атак або перебувають у небезпечних регіонах. Саме необхідність проходження численних перевірок нерідко ставала одним із факторів, що затримував відновлення бізнесу після руйнувань. Тепер підприємства отримають можливість швидше розпочинати ремонтні роботи та повертатися до повноцінної діяльності.

    Водночас уряд наголошує, що скасування перевірок не означає повної відмови від державного контролю. Він і надалі залишатиметься обов’язковим у сферах, які стосуються захисту життя та здоров’я людей, екологічної безпеки, національної безпеки, а також виконання міжнародних зобов’язань України. Таким чином Кабмін намагається знайти баланс між дерегуляцією та необхідністю забезпечення суспільної безпеки.

    Рішення про скасування частини перевірок стало одним із кількох нових інструментів підтримки підприємств, які постраждали через російські обстріли. Паралельно уряд продовжує реалізацію програм фінансової допомоги, що були оновлені цього літа.

    Одним із ключових механізмів стала нова програма кредитування в межах державної ініціативи «Доступні кредити 5–7–9%». З 1 липня підприємства можуть отримати пільгові кредити на відновлення пошкодженого майна у розмірі до 150 млн гривень. Особливістю програми стала рекордно низька ставка — лише 0,1% річних протягом перших двох років користування кредитом. Після завершення цього періоду застосовуватимуться стандартні умови програми.

    Окрім кредитування, держава розширює можливості страхового захисту бізнесу. Для підприємств у всіх регіонах України передбачено компенсацію страхової премії до 3 млн гривень. Для компаній, що працюють у прифронтових областях, максимальна компенсація збитків може сягати 30 млн гривень. Подати заявки можна через мережу центрів «Дія.Бізнес» або за допомогою механізмів, які реалізує Експортно-кредитне агентство України.

    Також уряд залишив чинною програму грантової підтримки виробничих підприємств. Українські компанії можуть отримати до 16 млн гривень на відновлення виробничих потужностей, закупівлю обладнання або модернізацію підприємств після руйнувань. Гранти є безповоротною державною допомогою за умови виконання визначених програмою критеріїв.

    Окремий напрямок підтримки стосується збереження робочих місць. У межах програми «Точка опори» підприємства можуть отримувати компенсацію частини заробітної плати працівників та єдиного соціального внеску. Таким чином уряд прагне допомогти компаніям утримати персонал навіть у випадках, коли виробництво тимчасово призупинене через наслідки російських атак.

    Необхідність ухвалення такого рішення стала особливо очевидною після чергової хвилі масованих російських обстрілів українських міст. Лише останніми днями суттєвих пошкоджень зазнали десятки підприємств, серед яких великі логістичні комплекси, торговельні мережі, виробничі підприємства та офіси. Зокрема, було знищено складські приміщення одного з найбільших українських ритейлерів електроніки MOYO, пошкоджень зазнали об’єкти групи ERC, дилерський центр Porsche Center Kyiv Airport, магазин «Агромат», готель CityHotel Residence та низка інших підприємств.

    В уряді підкреслюють, що нові правила є частиною ширшої економічної політики «Зроблено в Україні», яка передбачає дерегуляцію, розширення доступу до фінансування, грантову підтримку, страхування воєнних ризиків та стимулювання інвестицій навіть в умовах війни. Очікується, що поєднання цих механізмів дозволить скоротити час відновлення пошкоджених підприємств, зберегти тисячі робочих місць і підтримати економічну активність у регіонах, які найбільше потерпають від російської агресії.

    Попри війну, уряд робить ставку на максимально швидке повернення бізнесу до роботи. Саме тому дерегуляція, фінансова підтримка та мінімізація бюрократичних процедур розглядаються як один із ключових інструментів економічної стійкості України в умовах затяжної війни.

  • На Волині створять індустріальний парк «Горохів»: у проєкт планують залучити майже 1,6 млрд грн

    На Волині створять індустріальний парк «Горохів»: у проєкт планують залучити майже 1,6 млрд грн

    Кабінет міністрів України офіційно зареєстрував новий індустріальний парк «Горохів» у Волинській області. Проєкт передбачає масштабне залучення інвестицій, створення сотень робочих місць та розвиток глибокої переробки сировини в регіоні.

    Про це повідомило Міністерство економіки України.

    Індустріальний парк буде розташований у місті Горохів на території площею майже 13,8 гектара. Ініціатором створення виступила Горохівська міська рада. Термін функціонування парку становитиме 30 років.

    Згідно з концепцією проєкту, у розвиток та облаштування індустріального парку планують залучити близько 1,587 мільярда гривень із різних джерел. Йдеться про кошти місцевої влади, державну підтримку, а також інвестиції майбутніх резидентів та партнерів парку.

    Очікується, що реалізація проєкту дозволить створити близько 690 нових робочих місць.

    У Міністерстві економіки зазначають, що «Горохів» стане багатопрофільним виробничим майданчиком. На його території планують розмістити підприємства з перероблення сільськогосподарської продукції, виробництва харчових продуктів, деревооброблення та виготовлення виробів із деревини й корка.

    Крім того, у парку мають з’явитися складські комплекси, виробництва паливної щепи з відходів агропереробки, текстильні підприємства та виробництва з пошиття одягу.

    Окремим напрямом стане науково-технічна діяльність. Концепція передбачає створення лабораторій для перевірки якості сировини та готової продукції.

    Заступник міністра економіки Віталій Кіндратів наголосив, що Волинська область має значний потенціал у сфері деревооброблення, однак нині регіон переважно експортує сировину з низьким рівнем обробки.

    «Індустріальний парк “Горохів” може стати платформою для розвитку глибшого перероблення та створення продукції з вищою доданою вартістю», — зазначив він.

    За словами представників уряду, створення нових індустріальних парків є частиною державної політики економічного відновлення та регіонального розвитку під час війни.

    Влада розраховує, що такі майданчики допоможуть залучати інвестиції, розвивати локальне виробництво та створювати робочі місця навіть у складних економічних умовах.

    На кінець 2025 року в державному реєстрі налічувалося 118 індустріальних парків. За даними групи компаній «Індустріальні парки України», лише за минулий рік до переліку додали 27 нових об’єктів.

    Більшість нових парків — приватні. Із 27 нових майданчиків 19 створені приватними ініціаторами, ще вісім — комунальними структурами.

    Найбільше індустріальних парків нині зосереджено у Львівській області — там зареєстровано 20 таких об’єктів. Далі йдуть Київська область із 15 парками та Закарпаття, де функціонують 12 індустріальних майданчиків.

    Уряд останнім часом активно оновлює механізми підтримки індустріальних парків. Зокрема, у березні Кабмін змінив правила державного стимулювання для таких проєктів.

    Нові правила передбачають розширення механізмів підтримки для прифронтових територій, а також можливість фінансування відновлення інженерно-транспортної інфраструктури, пошкодженої внаслідок російських обстрілів.

    Держава також пропонує фінансову підтримку для розвитку індустріальних парків. У березні Міністерство економіки оголосило про старт прийому заявок на фінансування індустріальних проєктів, де один парк може отримати до 200 мільйонів гривень підтримки.

    Крім Волині, останніми місяцями про запуск нових індустріальних парків повідомляли й інші регіони. Зокрема, у травні стало відомо про створення індустріального парку в Хусті на Закарпатті з інвестиціями понад 1,2 мільярда гривень.

    Також у Вінниці запустили новий завод із виробництва фарбувальних камер.

    Економісти зазначають, що розвиток індустріальних парків є одним із ключових інструментів післявоєнного відновлення економіки України. Вони дозволяють концентрувати виробництва, зменшувати логістичні витрати та створювати нові точки економічного зростання.

    Особливе значення має розвиток переробної промисловості. Україна традиційно залишається експортером сировини, тоді як уряд намагається стимулювати виробництво готової продукції з більшою доданою вартістю.

    У Міністерстві економіки сподіваються, що індустріальний парк «Горохів» стане одним із прикладів такої трансформації для Волинської області та всього заходу України.

  • Уряд розширив перелік критично важливих підприємств для бронювання працівників

    Уряд розширив перелік критично важливих підприємств для бронювання працівників

    Кабінет Міністрів України ухвалив нові правила бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації. Головна зміна стосується підприємств у прифронтових регіонах та компаній, що працюють на оборонну сферу.

    Раніше можливість бронювання 100% працівників стосувалася всіх критично важливих підприємств, розташованих біля лінії фронту. Тепер таке право зберігається лише там, де тривають активні бойові дії і водночас працюють державні електронні інформаційні ресурси.

    Уряд також розширив перелік критично важливих підприємств. До нього включили виробників безпілотних систем та іншої військової техніки. Йдеться про компанії, які виконують державні контракти з виробництва безпілотних авіаційних комплексів, дронів різних типів, наземних роботизованих комплексів, водних безпілотних систем, озброєння, боєприпасів, їхніх складових частин та інших товарів оборонного призначення.

    Нові правила поширюються також на підприємства, що працюють за державними замовленнями від Адміністрації Держспецзв’язку та інших органів, які формують оборонні контракти.

    Таким чином, уряд робить акцент на підтримці підприємств, що забезпечують армію технологіями та обладнанням, особливо в умовах активних бойових дій.

  • Критичні підприємства та бронь: хто може зберегти співробітників

    Критичні підприємства та бронь: хто може зберегти співробітників

    Уряд не планує змінювати чинні правила бронювання працівників на час воєнного стану. Про це повідомив заступник міністра економіки Віталій Кіндратів, коментуючи перебіг процедури перебронювання кадрів у критично важливих компаніях.

    «Ми задоволені тим, як пройшов процес перебронювання, нові правила запрацювали. Є можливість для тих, хто реально є критичними, збільшити відсоток заброньованих. Комісія при Міноборони розглядає, наскільки це важливо для оборони, для економіки, і приймає відповідні рішення», – зазначив Кіндратів.

    За його словами, майже всі підприємства, які відповідали новим критеріям, змогли підтвердити свій статус критично важливих та отримали право бронювати співробітників.

    Критерії залишаються незмінними

    Нові умови, які діють від початку 2024 року, залишаються актуальними й надалі. Статус критично важливого можуть отримати лише ті компанії, що відповідають трьом критеріям — два з них обов’язкові:

    • середня зарплата працівників має бути не менше ніж 20 тисяч гривень;

    • відсутність заборгованості зі сплати податків та єдиного соціального внеску.

    Третій критерій підприємство може обрати з наведеного переліку:

    • сплата понад 1,5 млн євро податків за рік;

    • валютні надходження понад 32 млн євро (не рахуючи кредитів);

    • стратегічне значення для держави або регіону;

    • важливість для галузі чи громади;

    • середня зарплата не нижча за регіональний рівень (для комунальних підприємств);

    • статус резидента Дія.City;

    • надання електронних комунікаційних послуг (з певними фінансовими порогами).

    Як отримати статус критично важливого

    Для отримання статусу підприємство має пройти кілька етапів:

    1. Визначити профільне міністерство чи інший орган (наприклад, Мінцифри для резидентів Дія.City).

    2. Підготувати пакет документів (фінзвітність, довідки про зарплату, податкову історію).

    3. Подати заяву.

    4. Дочекатися розгляду.

    5. Отримати офіційне підтвердження статусу.

    За даними Міністерства цифрової трансформації, до кінця березня понад 23 тисячі компаній підтвердили свій критичний статус відповідно до нових вимог.

  • Стократне зростання мінімальних цін на електроенергію: які ризики для економіки?

    Стократне зростання мінімальних цін на електроенергію: які ризики для економіки?

    Національна комісія, яка продовжує державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), розглядає можливість значного підвищення мінімальних граничних цін на ринку електроенергії. За повідомленням, вони можуть збільшити майже 100 разів, і це рішення може набути чинності вже влітку 2025 року.

    Про це йдеться у листі Федерації роботодавців України до НКРЕКП, який є у розпорядженні UAprom.

    Федерація роботодавців України закликала НКРЕКП надати пояснення щодо запланованого підвищення прайскепів на ринку “на добу наперед” та внутрішньодобовому ринку з 10 грн/МВт·год до більш ніж 1000 грн/МВт·год. За оцінками Федерації, таке підвищення призведе до щорічних фінансових втрат для українських підприємств на суму понад 6,2 млрд грн.

    У Федерації зауважили, що встановлення мінімальних цін на електроенергію є неконкурентним і європейські країни не застосовують аналогічні практики. Це ставить під питання відповідність ініціативи європейським стандартам регулювання енергетичних ринків.

    Окрім цього, Федерація роботодавців України вимагала скасування рішення НКРЕКП від 19 грудня 2024 року № 2200, яке встановлює новий тариф на послуги з передачі електричної енергії НЕК “Укренерго” на 2025 рік. Згідно з цим рішенням, тариф буде збільшений майже на 30%. Федерація стверджує, що таке рішення є необґрунтованим і непрозорим, що ще більше ускладнює фінансову ситуацію підприємств.

    Закриття торгів електроенергією та зниження прозорості ринку

    У другій половині 2024 року в Україні були введені обмеження на публікацію даних про торги електроенергією. З 30 грудня 2024 року, посилаючись на воєнний стан, АТ “Оператор ринку” припинило публікацію інформації про торги на ринку “на добу наперед” і внутрішньодобовому ринку. “Українська енергетична біржа” також закрила вільний доступ до аукціонних бюлетенів та бюлетенів середньозважених цін.

    Нагадаємо, напередодні звільнення з “Укренерго” ексголови компанії Володимира Кудрицького, одразу кільком приватним компаніям були надані держгарантії фінансування. Серед цих фірм виявилися підприємства родини керівниці Хмельницького МСЕК Тетяни Крупи та колишнього високопосадовця ФДМУ Олександра Візіра. В той час, як Крупа вже має підозру та перебуває в СІЗО, Візір й досі – поза увагою НАБУ.