Добропільський напрямок на сьогодні залишається одним із найбільш критичних та пріоритетних векторів для наступальних операцій російських окупаційних військ на східному фронті. Ворог зосередив тут колосальні ресурси, намагаючись прорвати українську лінію оборони та вийти на стратегічно важливі логістичні розв’язки. Про надзвичайно складну оперативну обстановку та титанічні зусилля українських захисників в інтерв’ю виданню LIGA.net детально розповів військовослужбовець із позивним «Лакі», який командує 41-м полком безпілотних систем Pilum, що виконує бойові завдання у складі Першого корпусу Національної гвардії України. За його словами, наразі головним завданням Сил оборони на цій ділянці є максимальна стабілізація ситуації та вирівнювання лінії бойового зіткнення, що вимагає надлюдських зусиль в умовах тотальної чисельної переваги противника та безперервних ворожих штурмів.
Ключовою проблемою на Добропільському напрямку залишається безпрецедентна диспропорція в живій силі. Як відверто зазначив командир полку, співвідношення між українськими оборонцями та російськими окупантами тут становить один до шести, а на деяких критичних рубежах сягає навіть одного до семи на користь ворога. Така разюча нерівність означає, що на кожну українську позицію накочуються постійні хвилі ворожої піхоти, підкріплені масованими артилерійськими обстрілами та ударами керованих авіабомб. Російське командування, не рахуючись із власними втратами, застосовує тактику безперервного продавлювання фронту, намагаючись знайти слабкі місця в українській обороні за рахунок виснаження захисників. Утримувати позиції за таких умов — це завдання, що межує з неможливим і вимагає від українських піхотинців найвищого рівня тактичної майстерності, витримки та сталевої дисципліни.
В умовах такого жорсткого дефіциту піхотних резервів вирішальну роль у стримуванні ворожої навали відіграють високотехнологічні підрозділи, зокрема такі, як 41-й полк безпілотних систем Pilum. Безпілотна авіація стала тим самим асиметричним інструментом, який дозволяє Силам оборони ефективно компенсувати чисельну перевагу росіян. Оператори FPV-дронів, розвідувальних крил та важких ударних коптерів-бомбардувальників працюють у цілодобовому режимі, знищуючи ворожу бронетехніку ще на підступах до позицій, зриваючи ротації противника та розбиваючи штурмові групи піхоти до того, як вони встигнуть вступити в ближній стрілецький бій. Завдяки ювелірній роботі підрозділів БПЛА українська піхота отримує життєво необхідну вогневу підтримку, що дозволяє утримувати рубежі навіть під час найінтенсивніших «м’ясних штурмів» окупантів.
Процес стабілізації та вирівнювання ділянок фронту, про який згадав командир «Лакі», є складною і багатогранною військовою операцією. Вона передбачає не лише глуху оборону, але й проведення локальних контратак для зрізання ворожих виступів, ліквідацію загроз флалангового оточення та облаштування нових, більш вигідних вогневих позицій. Кожен метр землі на Добропільському напрямку дається ворогу ціною колосальних втрат, проте натиск агресора не слабшає. Українські військові, спираючись на симбіоз мужності піхоти та інноваційних технологій застосування дронів, продовжують щоденно перемелювати наступальний потенціал російської армії, виграючи дорогоцінний час для розгортання резервів та посилення загальної архітектури оборони на Донеччині.
Залучення іноземних добровольців до лав Сил оборони України, за словами військового та журналіста Юрія Бутусова, фактично тримається на приватній ініціативі, підтримці бізнесу, меценатів та окремих командирів. Він стверджує, що за дев’ять місяців держава так і не виділила окремого фінансування на системне залучення іноземців, хоча проблема нестачі особового складу в піхотних і штурмових підрозділах залишається однією з найбільш гострих.
Під час ефіру Бутусов заявив, що нинішня система працює переважно «на ентузіазмі». За його словами, значну частину організаційних витрат беруть на себе приватні донори, підприємці, окремі українці, а також командири підрозділів, які самостійно шукають можливості залучати людей з-за кордону. Він окремо згадав корпус «Хартія», його командира Ігоря Оболєнського та командира 23-го полку «Р.У.Г.» Гамлета Авагяна, а також підтримку з боку Запорізької військової адміністрації.
ФОТО: військовий та журналіст Юрій Бутусов
Твердження Бутусова про відсутність бюджетного фінансування є його оцінкою ситуації. У відкритих офіційних повідомленнях Міноборони та Офісу президента немає даних про окрему бюджетну програму саме на рекрутинг іноземців. Водночас державні органи протягом 2026 року справді неодноразово заявляли, що систему залучення іноземних військових необхідно реформувати і централізувати.
Ще 5 травня керівник Офісу президента Кирило Буданов провів окрему нараду з представниками Сил оборони та народними депутатами щодо служби іноземців та осіб без громадянства. Тоді він прямо заявив, що Україні потрібен єдиний координаційний центр для їхнього залучення. За офіційною інформацією, на той момент рекрутинг, перевірка придатності, оформлення документів і підготовка іноземців здійснювалися різними структурами, що ускладнювало контроль, координацію потреб і супровід військовослужбовців.
У Міноборони також визнають, що система потребує змін. 11 вересня відбулося перше засідання міжвідомчої робочої групи, яка має покращити умови служби іноземних добровольців. Йдеться про легалізацію, соціальний захист, супровід родин і координацію між Міністерством оборони, Генштабом, Офісом військового омбудсмана та іншими структурами.
Таким чином, проблема, про яку говорить Бутусов, частково підтверджується самою логікою державних рішень: влада вже визнала, що механізм залучення іноземців залишається фрагментарним і потребує єдиного центру управління. Однак офіційні джерела не підтверджують формулювання, що держава «не робить нічого». Навпаки, упродовж року були ухвалені зміни щодо легалізації іноземних військовослужбовців, запущена міжвідомча група та розпочата робота над централізацією процесу.
Зокрема, з 10 травня 2026 року діє оновлений порядок оформлення посвідок на тимчасове проживання для іноземців та осіб без громадянства, які служать у ЗСУ, Нацгвардії або Державній спеціальній службі транспорту. Міноборони пояснювало, що нові правила мають спростити легалізацію для тих, хто вже уклав контракт і служить у Силах оборони.
Право іноземців служити за контрактом у Збройних силах зберігається й надалі. Міністерство оборони прямо вказує, що укласти контракт із ЗСУ можуть не лише громадяни України, а й іноземці та особи без громадянства віком від 18 років.
Однак найбільша проблема, за словами Бутусова, полягає не в юридичній можливості підписати контракт, а в масштабуванні процесу. Ще у червні він публічно заявляв, що Україна залучає значно менше іноземців, ніж могла б. У власному ефірі він наводив цифру близько 2500 іноземців, залучених у 2025 році, і близько 1300 за першу половину 2026-го. Ці цифри походять саме від Бутусова і не були підтверджені окремою державною статистикою.
На його думку, потенціал значно більший: за кордоном є тисячі людей із військовим досвідом або готовністю служити за контрактом, але без системної рекрутингової інфраструктури Україна не може швидко перетворити цей інтерес на реальне поповнення бойових частин.
Особливо гостро питання стоїть для піхоти та штурмових підрозділів. Бутусов неодноразово наголошував, що саме там дефіцит особового складу відчувається найсильніше. На його думку, іноземні добровольці могли б частково зменшити навантаження на систему мобілізації та дати війську додатковий кадровий ресурс.
Водночас у 2026 році Міноборони вже змінило саму контрактну модель для служби у Силах оборони. З 15 червня діють нові контракти зі строками від шести до 24 місяців, зокрема піхотно-штурмові та бойові. Вони мають зробити контрактну службу більш передбачуваною і привабливою для кандидатів.
Паралельно держава розвиває рекрутингову інфраструктуру для українців. Через офіційний портал Сил оборони можна обирати підрозділ, спеціальність і тип контракту, а центри рекрутингу поступово звільняють від функцій військового обліку, щоб вони могли більше зосередитися на безпосередньому наборі людей.
Але іноземний рекрутинг має додаткові складнощі. Кандидатів потрібно перевіряти, забезпечувати документами, організовувати їхній в’їзд, навчання, мовну адаптацію, юридичний супровід і подальшу службу в конкретному підрозділі. Саме через це хаотична модель, де кожна військова частина фактично працює окремо, може бути значно менш ефективною за централізовану.
Бутусов стверджує, що сьогодні ці організаційні витрати часто оплачують саме приватні донори. Він вважає, що бойові командири змушені самостійно шукати ресурси, щоб покривати логістику, рекрутинг і супровід кандидатів.
У червні він навіть пропонував окрему модель, за якої бізнес міг би фінансувати залучення іноземних контрактників, а натомість отримувати певні стимули, зокрема в питаннях бронювання працівників. Це була авторська пропозиція Бутусова, а не урядове рішення.
На рівні держави поки йдеться про інший підхід — створення єдиного механізму координації. Після травневої наради в Офісі президента Буданов наголошував, що різні структури, які займаються іноземними військовими, мають працювати за спільними правилами. Саме відсутність такого єдиного центру визнали однією з ключових проблем.
Міноборони своєю чергою зараз концентрується на умовах служби вже залучених іноземців. Робоча група, створена у вересні, має вирішувати питання соціальних гарантій, статусу родин, міграційних процедур та правового супроводу.
Тобто між критикою Бутусова та офіційною позицією є важлива різниця. Бутусов говорить передусім про відсутність реального масштабного державного фінансування і про те, що нинішній набір тримається на приватних коштах. Держава ж звітує про створення нормативної та організаційної основи, але не повідомляє про окремий централізований бюджет на міжнародний рекрутинг.
Саме ця прогалина і є головною претензією Бутусова.
За його словами, політичної уваги до теми багато, але практичних рішень, які вимагали б фінансової відповідальності уряду і Ставки, недостатньо. Він вважає, що без бюджетного ресурсу будь-яке масштабування залишатиметься залежним від волонтерів, бізнесу та окремих командирів.
На тлі кадрової потреби Сил оборони ця дискусія стає дедалі важливішою. Іноземці не можуть повністю замінити мобілізаційний ресурс України, але вони можуть стати додатковим джерелом контрактного поповнення, особливо для підрозділів із високими втратами та постійною потребою у підготовлених військових.
Станом на середину вересня підтверджено, що держава рухається до більш централізованої моделі: Офіс президента підтримав ідею єдиного координаційного центру, Міноборони створило міжвідомчу групу, а правила легалізації іноземних військовослужбовців були спрощені. Водночас інформації про окрему бюджетну програму, яка б фінансувала масштабний міжнародний рекрутинг, у відкритих офіційних джерелах немає.
Тому твердження Бутусова про те, що фактичне залучення іноземців нині значною мірою тримається на приватних коштах, залишається його оцінкою, але вона накладається на уже визнану владою проблему: систему ще не вдалося перетворити на єдиний, централізований і масштабований механізм.
Міністр оборони України Михайло Федоров оприлюднив нові подробиці масштабної реформи військової служби, яка передбачає запровадження контрактів із чітко визначеними термінами служби, підвищеним грошовим забезпеченням та гарантованою відстрочкою після завершення контракту. Одним із ключових елементів реформи стане нова система нарахування відстрочки, яка враховуватиме не лише тип контракту, а й бойовий досвід та загальний термін перебування у війську.
За словами Федорова, принцип нової моделі полягає у справедливому підході до тих, хто тривалий час захищав державу. Військовослужбовці після завершення контракту отримуватимуть гарантований період відстрочки від повторного призову, а його тривалість визначатиметься за спеціальною формулою.
Реформа стала частиною першого етапу масштабної трансформації Сил оборони, про старт якої Міністерство оборони оголосило 12 червня. Вона охоплює нову систему контрактів, збільшення виплат для військовослужбовців, механізм повернення бійців із СЗЧ та поступову демобілізацію найбільш досвідчених військових.
Відповідно до представленої моделі, кожен контракт передбачає базову гарантовану відстрочку щонайменше шість місяців після завершення служби. Далі її тривалість збільшується залежно від участі у бойових діях та попереднього військового досвіду. Зокрема, за кожен місяць виконання бойових завдань військовослужбовець отримуватиме додатково три місяці відстрочки. Крім того, враховуватиметься весь попередній період служби: за кожен рік служби після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році додаватиметься ще шість місяців відстрочки, а за кожен рік служби до 2022 року — один місяць.
Федоров навів конкретний приклад роботи нової системи. Якщо цивільний громадянин підписує піхотно-штурмовий контракт на 14 місяців і протягом служби чотири місяці виконує бойові завдання, він отримує базові шість місяців відстрочки та ще дванадцять місяців за бойовий досвід. Загалом після завершення контракту така людина матиме право на півтора року відстрочки.
Для чинних військовослужбовців система буде ще вигіднішою. Якщо військовий перебуває на службі з 2021 року, а потім підписує новий піхотно-штурмовий контракт на десять місяців, до вже зароблених півтора року відстрочки додаються бонуси за попередні роки служби. У результаті загальний термін відстрочки може перевищити три роки. Саме такий приклад навів міністр, зазначивши, що військовий зі стажем служби від 2021 року після завершення контракту може отримати понад три з половиною роки гарантованої відстрочки.
Реформа також передбачає поділ контрактів на кілька категорій. Піхотно-штурмові контракти для цивільних становитимуть 14 місяців, для чинних військовослужбовців — 10 місяців, а для тих, хто раніше вже проходив службу, — від шести місяців. Окремо впроваджуються бойові контракти тривалістю 24 місяці для операторів безпілотників, артилеристів, фахівців РЕБ та інших бойових спеціальностей. Для тилових і допоміжних напрямків служби діятимуть базові контракти також на 24 місяці.
Одночасно Міноборони анонсувало суттєве збільшення грошового забезпечення. Найбільші виплати передбачаються для піхотних підрозділів. За словами Федорова, середній дохід піхотинця може становити близько 300 тисяч гривень на місяць, а максимальний — до 460 тисяч гривень залежно від виконання бойових завдань.
Окремим напрямком реформи стане поступове звільнення зі служби військових, які найдовше перебувають у Силах оборони та мають найбільший бойовий досвід. У Міністерстві оборони наголошують, що такі військовослужбовці повинні отримати можливість повноцінного відновлення після років безперервної служби.
У Міноборони вважають, що нова система має зробити військову службу більш прогнозованою. Людина заздалегідь знатиме термін контракту, рівень виплат, умови проходження служби та те, який період відпочинку отримає після її завершення. Саме відсутність зрозумілих правил після завершення служби багато військових раніше називали однією з головних проблем мобілізаційної системи.
Українська влада готує одну з наймасштабніших реформ військової служби від початку повномасштабного вторгнення Росії. Міністерство оборони та Кабінет Міністрів найближчими тижнями планують представити нову модель проходження служби, яка передбачає підвищення грошового забезпечення військових, запровадження контрактів із чіткими термінами служби та нові механізми мотивації для бійців на передовій.
Про це 12 червня під час Години запитань до уряду у Верховній Раді повідомила прем’єр-міністерка Юлія Свириденко. За її словами, уряд разом із Міністерством оборони завершує підготовку комплексної реформи, яка має стати одним із ключових елементів модернізації української армії.
«Це великі кошти. Ми зараз обраховуємо, яким чином збалансувати бюджет для того, щоб забезпечити безперервність цих виплат як у цьому році, так і в наступних періодах», — заявила глава уряду.
За словами Свириденко, деталі нової системи будуть представлені парламентарям уже найближчими тижнями. Саме тоді стане зрозумілим остаточний формат контрактної служби, рівень грошового забезпечення та механізми демобілізації окремих категорій військовослужбовців.
Що відомо про майбутню реформу
Перші деталі реформи вже були презентовані представникам парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Зокрема, концепція передбачає суттєве підвищення базового грошового забезпечення військових, нові контракти та зміни у підходах до комплектування підрозділів.
Серед ключових нововведень:
підвищення мінімального грошового забезпечення військовослужбовців із 20 до 30 тисяч гривень;
диференційовану систему виплат залежно від посади, спеціальності та функцій військового;
підвищені виплати для піхотинців та військових, які безпосередньо виконують бойові завдання;
нову систему контрактів із чітко визначеними термінами служби;
механізми звільнення або демобілізації для окремих категорій військових;
додаткові стимули для командирів усіх рівнів.
Окремий акцент робиться на піхотних підрозділах, які несуть найбільше навантаження на фронті. Саме для них планують запровадити спеціальні контракти із суттєво вищими виплатами. За попередніми напрацюваннями Міноборони, розмір грошового забезпечення для військових на передовій може сягати від 250 до 400 тисяч гривень залежно від характеру виконуваних завдань та рівня ризику.
Чіткі терміни служби — головний запит суспільства
Одним із найочікуваніших елементів реформи є встановлення конкретних термінів військової служби. Саме це питання залишається одним із найбільш дискусійних від початку повномасштабної війни.
У Міністерстві оборони неодноразово наголошували, що нова контрактна система має забезпечити військовослужбовцям зрозумілі правила проходження служби, механізми ротації та перспективу демобілізації.
За попередніми даними, які раніше озвучувалися в медіа, серед варіантів розглядаються контракти на 10, 14 або 24 місяці з гарантованими умовами звільнення після завершення визначеного терміну. Водночас остаточне рішення ще не ухвалене, а самі параметри можуть бути змінені до моменту офіційного представлення реформи.
Ще у квітні Свириденко заявляла, що уряд працює над переходом до більш контрактної моделі комплектування армії, де зарплата буде залежати від конкретної посади та функцій військового.
Чому реформа потребує мільярдів
Запровадження нової системи виплат стане серйозним навантаженням для державного бюджету. Сектор безпеки та оборони вже залишається найбільшою статтею видатків України.
За словами прем’єр-міністерки, уряд зараз проводить розрахунки, щоб знайти фінансовий ресурс для забезпечення нових стандартів грошового забезпечення не лише у 2026 році, а й у наступні роки.
Раніше Кабмін повідомляв, що на сектор безпеки та оборони спрямовуються рекордні обсяги фінансування, а окремо розглядаються механізми індексації виплат військовослужбовцям.
Коли стартують зміни
За інформацією уряду та Міноборони, перший етап реформи може стартувати вже найближчим часом після завершення погоджень із парламентом та Генеральним штабом. Частина рішень може бути впроваджена через постанови Кабінету Міністрів, а для інших знадобляться зміни до законодавства.
Міністр оборони Михайло Федоров раніше заявляв, що реформа включатиме справедливу модель грошового забезпечення, нову контрактну систему з чіткими термінами служби та зрозумілою логікою ротацій. За його словами, трансформація умов служби є одним із головних пріоритетів оборонного відомства у 2026 році.
Найближчі тижні можуть стати визначальними для майбутнього української армії. Якщо анонсовані зміни будуть реалізовані, ЗСУ отримають не лише нову систему оплати праці, а й більш зрозумілі правила проходження служби, яких давно очікують як військові, так і суспільство.
Ініціатива про регулярну ротацію українських військових на передовій кожні два місяці виглядає логічною з точки зору збереження боєздатності армії, однак її практична реалізація стикається з серйозними викликами. Про це відверто заявив капітан ЗСУ Данило Яковлев, коментуючи наказ головнокомандувача Олександра Сирського щодо обов’язкових ротацій.
За словами військового, головна проблема — критична нестача піхоти, яка фактично тримає лінію фронту. Саме ці підрозділи несуть найбільше навантаження, живуть у бліндажах і постійно перебувають під вогнем. Без достатньої кількості особового складу забезпечити регулярну заміну бійців на позиціях практично неможливо.
Капітан підкреслює, що для повноцінної ротації потрібен значно більший людський ресурс. І хоча щомісяця до лав армії вдається залучати приблизно 20 тисяч осіб, цього недостатньо, аби компенсувати втрати, виснаження та потреби фронту. До того ж частина мобілізованих залишає службу самовільно, що ще більше ускладнює ситуацію.
Окремо Данило Яковлев звернув увагу на психологічний фактор: значна частина військових, які тривалий час перебувають на фронті, прагнуть демобілізації. За його словами, навіть суттєві фінансові стимули не завжди працюють — люди просто фізично й морально виснажені війною.
«Не уявляю, як це робитиметься»,— визнав офіцер, коментуючи можливість дотримання двомісячного циклу ротацій.
Ще один ключовий виклик — логістика. Ротація на фронті — це не просто «заміна людей», а складна військова операція. Необхідно забезпечити безпечний вихід одних підрозділів і захід інших, що в умовах постійної роботи ворожих дронів стає надзвичайно ризикованим. Саме момент переміщення військових є одним із найнебезпечніших.
За словами військових, у деяких підрозділах, зокрема в окремих корпусах, вдалося налагодити ефективну систему підтримки — за рахунок дронів, волонтерів, бізнесу та місцевих бюджетів. Це дозволяє доставляти провізію, евакуювати поранених і частково знижувати навантаження. Але така ситуація не є типовою для всієї армії — в інших підрозділах забезпечення значно слабше.
Наказ Олександр Сирський передбачає, що військові повинні перебувати на передовій до двох місяців із подальшою заміною, а також отримувати медогляд і час на відпочинок. Контроль за виконанням — жорсткий, із передбаченою відповідальністю за порушення. Водночас самі військові визнають: без системних змін це може залишитися складною для виконання вимогою.
Серед можливих рішень, які озвучують у військовому середовищі, — зміни до законодавства, залучення іноземних добровольців та розширення ролі цивільних у небойових посадах. Це дозволило б звільнити частину військових для виконання бойових завдань. Також обговорюється необхідність створення додаткових стимулів для жінок, щоб збільшити кадровий резерв.
Важливим аспектом залишається і вік військових. За словами командирів, середній вік українського піхотинця сьогодні становить близько 45 років, що також впливає на фізичну витривалість і потребу в регулярному відпочинку.
Ідея регулярної ротації є критично важливою для збереження боєздатності армії, однак її реалізація впирається у системні проблеми — нестачу людей, складну логістику та загальне виснаження військових. Без комплексних рішень на рівні держави виконати ці вимоги буде надзвичайно складно.
Президент України Володимир Зеленськийоголосив про старт масштабної реформи сектору оборони, ключовим елементом якої стане суттєве підвищення грошового забезпечення військовослужбовців. Особливий акцент робиться на піхотних підрозділах, для яких планують запровадити нові контракти з виплатами до 400 тисяч гривень залежно від виконання бойових завдань. Рішення ухвалене після погодження базових параметрів реформи між військовим командуванням і урядом, а її активна фаза має розпочатися вже в червні 2026 року.
За словами глави держави, нова модель фінансового забезпечення армії базуватиметься на принципі справедливості, який передбачає диференційований підхід до виплат. Йдеться про те, що рівень грошового забезпечення буде безпосередньо залежати від реального внеску військовослужбовця: участі в бойових діях, складності виконуваних завдань, досвіду та ефективності. Таким чином держава прагне відійти від формального підходу до нарахування зарплат і створити систему мотивації, яка враховує реальні ризики та навантаження.
У межах реформи визначено базові орієнтири: мінімальний рівень грошового забезпечення для військових, які перебувають у тилових підрозділах, має становити не менше 30 тисяч гривень. Водночас для тих, хто виконує бойові завдання на передовій, виплати будуть значно вищими — у кілька разів. Найбільші зміни торкнуться саме піхотинців, адже ця категорія військових несе одне з найвищих навантажень на фронті.
Президент наголосив, що для піхоти розробляється окремий формат контрактів, який передбачає виплати в діапазоні від 250 до 400 тисяч гривень. Розмір винагороди залежатиме від інтенсивності бойових дій, складності операцій та досягнутих результатів. Такий підхід має не лише підвищити соціальний захист військових, а й посилити мотивацію до служби в найбільш складних підрозділах.
Крім того, реформа охоплює і командний склад. За словами Зеленського, українські офіцери, бойові сержанти та командири мають отримати «достойний і відчутно підвищений» рівень оплати. Це пояснюється тим, що саме від якості управління на полі бою часто залежить не лише успіх операцій, а й життя військових. Таким чином держава намагається закласти баланс між відповідальністю та винагородою.
Очікується, що вже у травні будуть узгоджені всі деталі реформи, включно з механізмами фінансування, а перші практичні результати мають з’явитися в червні. Зокрема, йдеться про початок виплат за новими принципами та запуск оновленої системи контрактів.
Реформа грошового забезпечення є частиною ширших змін у Збройних силах України. Раніше в Міністерстві оборони заявляли про підготовку нових підходів до мобілізації, а також змін у питаннях проходження служби, зокрема щодо термінів перебування в бойових підрозділах і умов ротації. Особливу увагу приділяють саме штурмовим підрозділам і піхоті, які відіграють ключову роль у сучасній війні.
Експерти зазначають, що підвищення виплат є не лише соціальним, а й стратегічним кроком. В умовах тривалої війни держава змушена конкурувати за людський ресурс, адже мотивація військових стає одним із ключових факторів обороноздатності. Збільшення грошового забезпечення може допомогти залучити нових добровольців, утримати досвідчених бійців і знизити ризики кадрового дефіциту.
Водночас важливим залишається питання фінансової стійкості таких змін. Реалізація реформи вимагатиме значних бюджетних ресурсів, і значною мірою залежатиме від міжнародної фінансової підтримки України. Проте в умовах війни інвестиції в оборону залишаються пріоритетом для держави.
Окремо варто відзначити, що новий підхід до оплати праці військових фактично формує нову модель армії — більш професійну, мотивовану та орієнтовану на результат. Якщо реформа буде реалізована в повному обсязі, вона може стати однією з наймасштабніших трансформацій Збройних сил за останні роки.
Оголошені зміни свідчать про перехід до нової фази розвитку української армії, де ключовими стають не лише технології та озброєння, а й люди — їхня мотивація, підготовка та соціальний захист. І саме від того, наскільки ефективно буде впроваджена ця реформа, значною мірою залежатиме здатність України протистояти викликам війни у довгостроковій перспективі.
В українському війську існує серйозна проблема з тривалістю перебування військових на передових позиціях — у деяких випадках бійці можуть залишатися в бліндажах рік і навіть довше. Про це в інтерв’ю Українській правді заявила військова омбудсманка Ольга Решетилова, наголосивши, що чинні норми щодо ротації фактично не виконуються.
За її словами, наказ про максимальний строк перебування піхоти на позиціях — до 15 днів — не дотримується на практиці. Вона назвала цю норму «мертвою», оскільки вона існує формально, але не працює в реальних умовах війни.
Омбудсманка підкреслила, що в окремих підрозділах командири не забезпечують своєчасну ротацію особового складу, через що військові змушені тривалий час залишатися на передовій. У результаті деякі з них живуть у бліндажах або підвалах у складних умовах, іноді навіть в напівоточенні, без чітких обмежень щодо термінів перебування.
Вона зазначила, що така ситуація не лише створює додаткове навантаження на військових, а й впливає на їхню ефективність та психологічний стан. За попередніми результатами дослідження, яке проводить Офіс військового омбудсмана, після приблизно 40 днів безперервного перебування на передовій у бійців може виникати стан апатії, коли знижується мотивація та з’являється байдужість до власної безпеки.
«Усе, що понад 40 днів, не може бути ефективним», — наголосила вона, підкресливши необхідність перегляду підходів до ротації.
Офіс омбудсмана вже працює над підготовкою пропозицій щодо змін до інструкцій і нормативів, які регулюють перебування військових на позиціях. Очікується, що ці рекомендації будуть передані командуванню для подальшого розгляду.
Проблема тривалого перебування на передовій є частиною ширшого виклику, пов’язаного з ресурсами, ротацією та навантаженням на особовий склад у умовах затяжної війни. Обмежені можливості для заміни підрозділів, інтенсивність бойових дій і нестача людей у деяких напрямках можуть ускладнювати дотримання встановлених норм.
Водночас омбудсманка наголошує, що відповідальність за дотримання умов служби лежить на командирах, і питання ротації має стати одним із пріоритетів для збереження боєздатності підрозділів.
Нагадаємо, Офіс військового омбудсмана розпочав свою роботу на початку 2026 року. Його завданням є розгляд скарг військовослужбовців, моніторинг умов служби та захист їхніх прав.
Заява омбудсманки піднімає важливу тему, яка стосується не лише організації служби, а й людського фактору у війні. Тривале перебування в умовах постійної небезпеки без належної ротації може мати серйозні наслідки як для окремих військових, так і для загальної ефективності армії.
Питання ротації та дотримання встановлених норм виходить на перший план як один із ключових факторів підтримання боєздатності та збереження особового складу в умовах тривалої війни.
Росія продовжує вести так званий “перманентний наступ” уздовж усієї лінії фронту, використовуючи тактику малих піхотних груп і окремих бійців для постійного тиску на різних ділянках одночасно. Про це заявив військовий оглядач і командир взводу безпілотних систем Юрій Бутусов, описуючи поточну динаміку бойових дій.
За його словами, російська армія намагається не концентрувати великі сили в одному напрямку, а розпорошує зусилля по всій лінії фронту, створюючи постійний тиск і шукаючи слабкі місця в обороні. Така тактика передбачає дрібні штурмові дії, постійні спроби просування малими групами та поступове “промацування” українських позицій.
Бутусов наголошує, що цей формат війни став можливим через зміну характеру бойових дій, де ключову роль відіграють безпілотні системи, розвідка в реальному часі та висока щільність контролю поля бою. У таких умовах великі механізовані прориви стають складними, тому сторони частіше використовують малочисельні штурмові групи.
Окремо він звернув увагу на фактор сезонності та умов на полі бою. За його словами, зимові умови суттєво впливають на ефективність піхоти. Відсутність природного маскування, складні погодні умови та активне застосування дронів значно підвищують виявлення та ураження живої сили.
“Піхота в зимових умовах при щільному застосуванні дронів фактично приречена на знищення”, — зазначив він.
Водночас Бутусов підкреслює, що розвиток українських підрозділів безпілотних систем суттєво змінює ситуацію на полі бою. За його словами, збільшення кількості та якості БПЛА, покращення управління ними та загальної організації на фронті призводить до зростання втрат противника та ускладнює його просування.
Він також заявив, що, на його оцінку, боєздатність російської армії поступово знижується через тривале ведення бойових дій у форматі постійного наступу. Така стратегія, за його словами, виснажує особовий склад і ресурси, а також призводить до деморалізації.
“Боєздатність російської армії значно скорочується. Ворог виснажений своїм перманентним наступом і деморалізований збільшенням щільності роботи наших підрозділів БПЛА”, — зазначив він.
Водночас Бутусов визнає, що російські війська все ще можуть досягати локальних успіхів на окремих ділянках фронту. Це, за його словами, відбувається там, де у Сил оборони України виникають проблеми з організацією управління, координацією між підрозділами піхоти та безпілотними системами, а також взаємодією з підрозділами підтримки.
У таких випадках противник отримує можливість поступового просування вперед, використовуючи локальні слабкі місця оборони.
“Зараз є ділянки, де ворог просувається саме через проблеми в управлінні та координації наших сил”, — пояснив він.
Попри це, Бутусов наголошує, що Сили оборони України зберігають потенціал як для стримування противника, так і для його локального розгрому. Ключовим фактором він називає якість командування на рівні бригад і корпусів, здатність швидко приймати рішення та ефективно координувати різні роди військ.
За його словами, там, де є компетентні командири та налагоджена взаємодія між підрозділами, українські сили здатні не лише зупиняти російські атаки, а й завдавати суттєвих втрат противнику.
Військові експерти загалом відзначають, що сучасна фаза війни характеризується високою динамікою, значною роллю дронів та розпорошенням бойових дій на численні ділянки фронту. У таких умовах ефективність управління військами та технологічна перевага стають ключовими факторами на полі бою.
Ситуація на фронті залишається напруженою і змінюється залежно від конкретних напрямків, де інтенсивність боїв може суттєво коливатися.
Музикантів Львівського військового оркестру Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного вирішили відправити на передову як піхоту. Це рішення викликало обурення серед громадськості та жорстку критику з боку деяких політиків.
24 січня 2025 року народна депутатка Софія Федина різко висловила незадоволення діями командування. Вона звернула увагу на те, що замість того, щоб залучати до бойових завдань людей із відповідною військовою або силовою підготовкою, вирішили направити музикантів, які не мають досвіду на фронті. За словами Федини, таке рішення є невиправданим і безвідповідальним.
«Львівський військовий оркестр відправляють піхотою на передову. Музиканти – ну дуже “суперефективні бійці”. На відміну від поліцейських, слідчих, дбрівців чи силовиків-пенсіонерів, які мають підготовку і вміють користуватися зброєю», – зазначила депутатка на своїй сторінці у Facebook.
Критика також стосується того, що на фронті потрібні люди з бойовим досвідом, а не музиканти, які виконують важливу роль у культурному та ритуальному житті армії, супроводжуючи поховання загиблих військових. «Скоро навіть не буде кому зіграти Героям в останню путь на щоденних похоронах», – підсумувала вона.
Федина наголосила на необхідності збереження оркестру, оскільки ці музиканти виконують важливу місію, не тільки як частина культурної спадщини армії, але й як підтримка морального духу під час поховання героїв.
У Повітряних силах України створено спеціальну комісію, яка перевіряє випадки переведення військовослужбовців із дефіцитних спеціальностей в інші роди Збройних сил. Як повідомляється у Telegram-каналі Командування ПС, мета цієї ініціативи — запобігти зменшенню кадрового потенціалу ключових фахівців, необхідних для виконання стратегічних завдань.
Під особливою увагою перебувають військові, які працюють з технологічною авіатехнікою, зенітними ракетними комплексами, радіотехнічними системами, а також спеціалісти радіоелектронної боротьби та мобільних вогневих груп. Також наголошується, що бійці, які навчалися за кордоном для роботи із західними зразками озброєння, не повинні переводитися в піхотні підрозділи.
“Комісія працює над виявленням можливих порушень і прийматиме рішення для їх усунення, якщо такі випадки будуть виявлені”, — йдеться у заяві Командування Повітряних сил.
Ситуація набула розголосу після заяв військових, що їх переводять у піхотні підрозділи, навіть якщо вони є фахівцями інженерно-авіаційної служби чи працюють із сучасною технікою.
Генеральний штаб ЗСУ запевнив, що такі переведення стосуються лише окремих категорій військових і не зачіпають гостродефіцитні спеціальності. Президент України Володимир Зеленський також наголосив на важливості збереження чисельності фахівців у Повітряних силах, доручивши командуванню не допускати подібних випадків.
Ефективність Повітряних сил залежить від комплексного підходу, де ключову роль відіграють не лише бойові підрозділи, але й інженери, техніки та інші фахівці. В умовах війни з Росією такі спеціалісти є надзвичайно важливими для обслуговування сучасної авіаційної техніки, зокрема західного зразка.
Водночас частина військових Повітряних сил активно посилює інші підрозділи ЗСУ на лінії фронту. Однак командування наполягає, що без стратегічного збереження ключових кадрів неможливо забезпечити ефективну роботу авіаційних сил.
