Golosnovinua.com

Позначка: плагіат

  • «8000 грн — задорого»: Наталка Денисенко потрапила у скандал через копію авторської тіари

    «8000 грн — задорого»: Наталка Денисенко потрапила у скандал через копію авторської тіари

    Українська акторка Наталка Денисенко опинилася в центрі нового скандалу після появи на відкритті Одеського міжнародного кінофестивалю. Цього разу причиною став не фільм і навіть не сама сукня знаменитості, а незвичайна прикраса на її голові.

    Засновниця українського бренду Nadiia World Надія Шаповал заявила, що для образу Денисенко фактично відтворили дизайн її авторської воскової тіари. За словами дизайнерки, команда акторки спочатку зверталася саме до неї щодо оригінальної прикраси, однак у підсумку на червоній доріжці Денисенко з’явилася у дуже схожому виробі іншої майстрині.

    Сама акторка претензії відкидає. Денисенко підтвердила, що фотографії оригінальної роботи використовувалися як референс, але наполягає: наміру привласнювати чуже авторство вона не мала.

     

    Переглянути в Threads

     

    У дискусії з’явилася й конкретна цифра — 8000 гривень.

    Саме стільки, за словами Денисенко, їй запропонували заплатити за оренду оригінальної прикраси. Для одного виходу ця сума здалася акторці надто великою.

    Але пояснення знаменитості лише посилило суперечку.

    Що сталося з тіарою

    Історія почалася напередодні відкриття Одеського міжнародного кінофестивалю.

    За версією Надії Шаповал, до Nadiia World звернулися з проханням надати авторську воскову прикрасу для образу Наталки Денисенко.

    Йдеться про незвичайний виріб ручної роботи. Через матеріал така прикраса дуже крихка і практично не розрахована на багаторазове використання.

    Як розповіла засновниця бренду, надати саме цей виріб команда не погодилася через його тендітність.

    А далі й почалося те, що Шаповал вважає проблемою.

    Пізніше на публічному заході Денисенко з’явилася в іншій прикрасі, дизайн якої, на думку засновниці Nadiia World, повторював її авторську роботу. Майстриня стверджує, що після відмови надати оригінал було придбано інший виріб із відтвореним дизайном.

    Шаповал наголосила: для неї конфлікт стосується не конкуренції між майстрами, а авторства та професійної етики.

    У соцмережах оприлюднили й порівняння двох прикрас. Саме після цього історія почала швидко набирати розголосу.

    Денисенко: 8000 гривень за один вихід було дорого

    Наталка Денисенко вирішила не ігнорувати публічні претензії й виклала власну версію подій.

    За словами акторки, вона справді зверталася до авторки прикраси перед заходом. Однак запропонована вартість оренди — 8000 гривень — здалася їй зависокою, враховуючи, що тіара була потрібна фактично для одного виходу.

    Згодом, стверджує Денисенко, Шаповал навіть запропонувала подарувати їй прикрасу. Однак на той момент акторка вже домовилася про створення іншого виробу.

    І тут Денисенко визнала важливу деталь: під час замовлення використовувалися фотографії роботи Nadiia World.

    Проте акторка називає їх референсом схожої форми, а не зразком для прямого копіювання.

    За версією Денисенко, вона навіть повідомляла Шаповал, що інша майстриня вже створює для неї схожий вінок.

    Акторка також заявила, що має скриншот їхнього листування, який може це підтвердити.

    Денисенко наголосила, що прикрасу виготовляли лише для однієї події, вона не збиралася привласнювати авторство дизайну чи використовувати його в комерційних цілях.

    Але саме це пояснення і розлютило частину користувачів

    Замість того щоб погасити скандал, відповідь акторки дала йому новий поштовх.

    У коментарях користувачі почали сперечатися: де закінчується натхнення чужою роботою і починається копіювання авторського дизайну?

    Критики Денисенко звернули увагу на суперечність у її поясненні. З одного боку, вона заперечує намір копіювати прикрасу. З іншого — сама визнає, що фотографія оригінального виробу використовувалася як референс для створення схожого вінка.

    Частина коментаторів вважає, що висока ціна оригіналу не є проблемою сама по собі: якщо виріб коштує більше, ніж людина готова витратити, можна вибрати іншу прикрасу, але не замовляти максимально схожу.

    Інші користувачі стали на бік акторки й зазначили, що 8000 гривень за одноразовий вихід справді можуть здатися значною сумою, а самі вінки й тіари не є новим винаходом і використовуються у моді багато років.

    Проте найбільше запитань викликала саме ступінь схожості двох конкретних виробів.

    А де обіцяний скриншот?

    Ще одна деталь, яку активно обговорюють користувачі, — листування між акторкою та дизайнеркою.

    Денисенко прямо заявила, що має скриншот переписки, який підтверджує: Шаповал нібито знала про виготовлення іншою майстринею схожого вінка.

    Проте, як звернули увагу коментатори, сам скриншот у своєму поясненні акторка не продемонструвала.

    Це породило ще більше суперечок.

    Адже позиції сторін суттєво відрізняються.

    Для Nadiia World головне питання звучить так: після звернення щодо конкретної авторської роботи та неможливості отримати її оригінал з’явився інший виріб, який, за твердженням бренду, відтворює їхній дизайн.

    Для Денисенко ситуація виглядає інакше: вона побачила прикрасу, використала її як візуальний референс, замовила схожий вінок в іншої майстрині й не приховувала цього від авторки оригіналу.

    Тобто сторони сперечаються навіть не стільки щодо самого факту створення другого виробу — він не заперечується, — скільки щодо того, чи є він самостійною роботою, натхненою референсом, чи фактично копією конкретного авторського дизайну.

    «Краще видалю»: Денисенко відреагувала на хвилю критики

    Але на цьому історія не закінчилася.

    Після великої кількості негативних коментарів акторка знову вийшла на зв’язок.

    За даними «Главреда», Денисенко заявила, що не любить атмосферу у Threads через агресивні обговорення і збирається видалити застосунок зі свого телефону.

    Таким чином суперечка навколо прикраси буквально за кілька годин перетворилася на один із найпомітніших українських шоу-бізнесових скандалів дня.

    Причому сама Денисенко вважає публічний формат конфлікту неправильним. За її словами, Шаповал могла написати їй особисто, після чого вони могли б обговорити ситуацію без публічного протистояння.

    Акторка також побажала бренду розвитку та популярності й дала зрозуміти, що високо оцінює його роботи.

    8000 гривень — ціна виробу чи авторської роботи?

    Саме ця цифра стала однією з найобговорюваніших деталей скандалу.

    На перший погляд дискусію легко звести до питання: чи багато 8000 гривень за прикрасу на один вечір?

    Однак претензія Nadiia World стосується іншого.

    Авторські речі ручної роботи оцінюються не лише через вартість матеріалів. У ціну можуть входити розробка дизайну, час майстра, технологія виготовлення, унікальність конкретного виробу та ім’я бренду.

    Тому аргумент «це дорого» сам по собі не вирішує суперечки про авторство.

    З іншого боку, сам факт схожості двох аксесуарів ще не є автоматичним доказом юридичного порушення авторських прав. Для такого висновку потрібно значно більше, ніж порівняння фотографій у соцмережах. Наразі йдеться насамперед про публічний конфлікт щодо авторства та етики, а не про встановлений факт правопорушення.

    Це важливе уточнення, адже в соцмережах уже використовують значно жорсткіші слова — «крадіжка», «підробка» та «плагіат». У матеріалах про конфлікт коректніше подавати їх саме як оцінки користувачів або звинувачення однієї зі сторін, а не як доведений факт.

    Скандал виявився більшим за одну тіару

    Історія Денисенко та Nadiia World зачепила значно ширшу проблему української креативної індустрії.

    Соцмережі давно зробили фотографії дизайнерських речей доступними будь-кому. Одне зображення можна за секунди зберегти та передати іншому майстру зі словами: «Хочу приблизно так».

    Але саме слово «приблизно» і створює величезну сіру зону.

    Натхнення чужою роботою є звичайною частиною моди та дизайну. Проблеми починаються тоді, коли новий виріб відтворює впізнавані індивідуальні елементи конкретної роботи настільки близько, що постає питання про копіювання.

    Саме про це зараз і сперечаються українці на прикладі тіари Наталки Денисенко.

    І парадоксально, але спроба акторки пояснити ситуацію поки не зупинила конфлікт, а лише дала йому новий матеріал для дискусії: 8000 гривень, фото як референс, схожий вінок від іншої майстрині, згаданий, але не показаний скриншот листування — і зрештою рішення Денисенко видалити Threads.

    Тепер історія залежить від того, чи оприлюднять сторони повне листування і чи вирішить Nadiia World продовжувати публічну суперечку.

  • Депутат Київради Вітренко опублікував пост про смерть жирафа у стані алкогольного сп’яніння – ЗМІ

    Депутат Київради Вітренко опублікував пост про смерть жирафа у стані алкогольного сп’яніння – ЗМІ

    За інформацією наших джерел, депутат Київради Андрій Вітренко опублікував пост про смерть жирафи у Київському зоопарку у стані алкогольного сп’яніння.

    Про це повідомляє видання 360ua.news

    “Деякі депутати Київради самостійно ведуть свої сторінки у Facebook, і через це трапляються конфузи.

    Так, голова бюджетної комісії Київради Андрій Вітренко перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, опублікував на своїй сторінці новину трирічної давнини про “смерть жирафа в Київському зоопарку”.

    Після того, як йому вказали на те, що “новина” застаріла, він її видалив, але вже став джерелом для ЗМІ” – зазначає джерело.

    Водночас, за інформацією джерела, до Андрія Вітренко багато претензій у Офісу і “прокол із жирафою” може йому вартувати мандату чи посади в уряді.

    Нагадаємо, за даними руху ЧЕСНО, Андрій Вітренко у 2025 році проголосував “за” 73% так званих “туалетних схем” – корупційних виділень землі.

    У тому ж році Вітренко був одним із фігурантів “плівок Комарницького”, на яких так званий “смотрящий за Києвом” Денис Комарницький реалізовував земельні схеми та оборудки з посадовцями та депутатами.

    У квітні 2025 року за даними ЗМІ у шести наукових роботах Вітренка виявили ознаки плагіату. Зокрема Вітренко у своїх наукових статтях в тому числі використовував роботи російських авторів, які він публікував українською.

  • Руслан Гурак і скандал із плагіатом: що відомо про очільника служби якості освіти

    Руслан Гурак і скандал із плагіатом: що відомо про очільника служби якості освіти

    Освіта в Україні під час великої війни тримається буквально на межі можливого. Повітряні тривоги розривають навчальний процес, школи переходять із формату у формат, вищі навчальні заклади стикаються з браком фінансування, а система загалом переживає кадровий голод. У таких умовах питання якості освіти мало б бути не просто важливим, а визначальним. І тут виникає базове питання: хто саме в Україні відповідає за те, щоб ця якість не зникла остаточно.

    Одним із ключових чиновників у цій системі є Руслан Васильович Гурак. Саме він уже понад десять років очолює державний орган, який має контролювати якість освіти. До 2017 року це була Державна інспекція навчальних закладів, а після реорганізації — Державна служба якості освіти. Тобто йдеться не просто про чиновника МОН чи формального адміністратора, а про людину, яка роками сидить у кріслі наглядача за академічною доброчесністю, стандартами навчання і дотриманням правил у системі освіти.

    Проблема в тому, що сам Гурак давно фігурує у публічних матеріалах зовсім не як взірець цієї доброчесності.

    Один із найгучніших сюжетів, який тягнеться за ним роками, — це історія з плагіатом у кандидатській дисертації. Профільні медіа, що спеціалізуються на викритті академічного плагіату, стверджували, що його дисертація 2006 року містить масштабні неатрибутовані запозичення з російських джерел. За оприлюдненими даними, йшлося про 54 сторінки тексту, які нібито були скопійовані з роботи російської дослідниці Тетяни Сухової і перекладені фактично через Google Translate. Саме мовні покручі і стилістично неприродні формулювання, як писали журналісти, і стали першою зачіпкою, яка вивела на російський першоджерельний текст.

    Історія не обмежилася публікаціями в медіа. Була проведена судова експертиза, яка, за даними журналістів, встановила наявність у дисертації плагіату. Більше того, ще 24 січня 2017 року Окружний адміністративний суд Києва мав розглядати справу про позбавлення Гурака наукового ступеня кандидата наук. Але справа так і не була розглянута по суті. Сам Руслан Гурак тоді не визнав претензій і у відповідь заявляв про шантаж та вимагання з боку так званих антиплагіатних груп. На цьому фоні постає очевидне питання: як так сталося, що людина, чия власна академічна доброчесність роками ставиться під сумнів, продовжує керувати органом, який має стежити за якістю освіти в країні.

    Не менш показовим є і політичний та кар’єрний бекграунд Гурака. У 2002–2006 роках він працював помічником Михайла Поплавського у Верховній Раді. Тоді в медіа його навіть називали “зірковим” помічником. Але цей епізод цікавий не сам по собі, а через те, що зв’язок із Поплавським, за публічними звинуваченнями, нібито міг мати продовження вже тоді, коли Гурак очолив державний освітній нагляд. Зокрема, видання Антикор писало, що в 2015 році в університеті Поплавського проводилися лише часткові перевірки, а не повноцінний аудит, що породило сумніви у неупередженості керівника інспекції. Якщо це так, то йдеться не лише про давні знайомства, а про можливе використання посадового ресурсу на користь “своїх”.

    Ще один пласт — його зв’язки з політичним табором Януковича. У біографії Руслана Гурака фігурує членство у Партії регіонів. У медіа також згадувався його зв’язок із Дмитром Табачником — колишнім міністром освіти часів Януковича, який після 2014 року втік до Росії. У тому ж контексті в публікаціях з’являлися прізвища Лілії Гриневич та В’ячеслава Кириленка. Окремо журналісти пов’язували Гурака з історією навколо Катерини Кириленко, дружини тодішнього віцепрем’єра, яку звинувачували у масштабному плагіаті в наукових роботах. За цією версією, Гурак міг бути одним із тих, хто допоміг уникнути для неї серйозних наслідків. Це вже не просто питання особистої репутації. Це питання про те, чи не перетворювалася державна інституція контролю якості освіти на інструмент прикриття “правильних” людей.

    Окрема зона ризику — його майновий стан і джерела коштів. У травні 2020 року Гурак вніс зміни до декларації, вказавши дохід у 620 тисяч гривень від “відчуження рухомого майна”. Але, як звертали увагу журналісти з посиланням на дані Interfax, при цьому всі автомобілі залишилися у власності. Тобто з’являється цілком логічне питання: що саме було відчужено, якщо автопарк нікуди не зник.

    При офіційній річній зарплаті близько 959 тисяч гривень Гурак, згідно з публікаціями, зміг не лише сформувати значний набір активів, а й позичити Ользі Василівні Гурак 125 тисяч доларів. Крім того, він тримає на рахунках і у готівці валюту та кошти на загальну суму понад 100 тисяч у перерахунку. Сам факт наявності заощаджень не є злочином, але у випадку чиновника, до якого вже є питання щодо доброчесності, кожен такий епізод автоматично викликає інтерес.

    Ще цікавішою є історія з нерухомістю у селі Гореничі Бучанського району Київської області. У державних реєстрах журналісти виявили аномальну концентрацію майна на ім’я Ольги Гурак, яку називають ймовірною сестрою посадовця. Саме на неї записані кілька ділянок у престижній локації. Перші дві вона набула у травні 2019 року, тобто вже тоді, коли Руслан Гурак очолював Державну службу якості освіти. Одна з ділянок — на березі озера — має площу близько пів гектара. Інша — 0,1251 га.

    Але справа не лише в землі. На одній із ділянок, яку Ольга Гурак придбала у 2021 році, ведеться будівництво. Саме цей об’єкт незавершеного будівництва площею майже 300 квадратних метрів — 293,2 кв. м — вказаний у декларації самого Руслана Гурака. Тобто чиновник не відмежовується від цього активу, а фактично підтверджує зв’язок із ним. Особливу увагу привертає той факт, що ділянка включає приватизовану частину водойми. А це вже може вказувати на потенційні порушення не лише етичного характеру, а й земельного та водного законодавства.

    Згідно з декларацією за 2024 рік, Руслан Гурак має у власності квартиру в Києві площею 180,5 кв. м, яка записана на нього ще з 2004 року. Також він володіє будинком у селі Вербівці Івано-Франківської області площею 58,1 кв. м, придбаним у січні 2014 року. Там же у нього дві земельні ділянки, одна з яких під самим будинком. Окрім цього, він задекларував землю у Городенці на Івано-Франківщині площею 1600 кв. м, а також ділянку в Гореничах площею 1219 кв. м, яка перебуває у власності з 2003 року.

    Що стосується автомобілів, то у власності Гурака є преміальний Land Rover Range Rover Autobiography 2015 року, придбаний і задекларований у квітні 2023 року за 1 104 000 грн. Але навіть тут виникає питання до адекватності оцінки. За даними ринку, аналогічні машини такого року випуску сьогодні коштують у середньому близько 40 тисяч доларів, тобто приблизно 1,7–1,8 млн грн. Інакше кажучи, задекларована вартість може бути помітно занижена. Крім того, посадовець зазначив право безоплатного користування автомобілем Skoda Octavia A7 2016 року випуску, який записаний на вже згадану Ольгу Гурак. На вторинному ринку така машина коштує приблизно 12–13 тисяч доларів.

    Показово, що у деклараціях Руслана Гурака не фігурують інші близькі особи — дружина, діти чи батьки. На тлі концентрації активів на ймовірній сестрі це тільки підсилює інтерес до того, як саме оформлюються активи і чи не використовується для цього стандартна схема винесення майна за межі прямої декларативної відповідальності.

    У фіналі вся ця історія виглядає не як набір випадкових епізодів, а як цілісний портрет системного чиновника, який роками тримається на чолі важливої державної інституції, попри довгий шлейф запитань. Плагіат у дисертації. Політичне минуле з регіоналами. Зв’язки з одіозними персонажами старої освітньої системи. Підозрілий баланс між офіційними доходами і способом життя. Майно, записане на ймовірних родичів. І при цьому — жодної повноцінної публічної оцінки з боку держави.

    Редакція направила журналістські запити до НАЗК, МОН, Державної служби якості освіти та самому Руслану Гураку. У НАЗК відповіли, що не досліджували діяльність цього посадовця у контексті озвучених фактів. У МОН повідомили, що до міністерства не надходило листів від Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти про встановлені порушення щодо текстових запозичень без посилання на джерело у дисертації Гурака. Відповіді від самої Державної служби якості освіти та від самого Руслана Гурака на момент публікації редакція не отримала.

    І в цьому, можливо, головний висновок цієї історії. Українська освіта сьогодні живе в умовах постійного стресу, скорочення ресурсів і війни. Але навіть у такій ситуації на вершині системи продовжують залишатися люди, до яких є давні і публічні питання — і з академічної, і з політичної, і з майнової точки зору. Поки на ці питання не буде чесної і предметної відповіді, розмови про “якість освіти” ризикують залишатися лише красивою вивіскою.

  • Новопризначеного заступника міністра освіти Миколу Трофименка звинуватили в плагіаті кандидатської та докторської дисертацій

    Новопризначеного заступника міністра освіти Миколу Трофименка звинуватили в плагіаті кандидатської та докторської дисертацій

    Ректора Маріупольського державного університету і новопризначеного заступника міністра освіти Миколу Трофименка звинуватили в академічному плагіаті. Аналіз обох дисертацій оприлюднено на сайті «Плагіат і фальсифікації в наукових працях», повідомив антиплагіатор Олег Смирнов. За його словами, до НАЗЯВО вже подано дві скарги.

    Йдеться про кандидатську роботу «Антиглобалістський рух і Україна: політичний аналіз», захищену у 2011 році в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. Аналітики заявляють про наявність запозичень на 27 сторінках (близько 19% основного тексту), значна частина яких походить із російських видань. За висновками рецензентів, автор нібито переписував готові аналітичні матеріали російських авторів, які, у свою чергу, переказували праці західних дослідників.

    Схожі претензії висунуто й до докторської дисертації «Публічна дипломатія в умовах глобалізації», захищеної 8 травня 2024 року в КНУ ім. Тараса Шевченка. У ній, за повідомленням аналітиків, ідентифіковано 33 сторінки можливого плагіату (близько 9% основного тексту), а також звернуто увагу на «підробки» та подвійні посилання.

    Станом на цей момент офіційної реакції від НАЗЯВО або самого Миколи Трофименка не оприлюднено. Рішення щодо наявності порушень академічної доброчесності ухвалюватиме НАЗЯВО за результатами розгляду скарг.

  • В’єтнамська артистка видала «Дикі танці» Руслани за свої – реакція співачки

    В’єтнамська артистка видала «Дикі танці» Руслани за свої – реакція співачки

    Українська співачка та переможниця «Євробачення-2004» Руслана Лижичко опинилася в центрі міжнародного скандалу, пов’язаного з порушенням авторських прав. У в’єтнамському музичному просторі виявили композиції Руслани, опубліковані під іменем місцевої артистки Хо Куінь Хуонг, яка видала їх за власні роботи.

    Йдеться не лише про легендарну пісню «Дикі танці», з якою Руслана здобула світову славу, а й про інші її треки – «Аркан», «Dance with the Wolves» і «Скажи мені». У своєму дописі у Facebook співачка наголосила: усі виняткові права на ці композиції належать лише їй як авторці та виконавиці.

    Руслана пояснила, що у 2005 році вона дійсно підписувала договір, який дозволяв створення кавер-версії «Диких танців» для випуску на CD у межах В’єтнаму. Проте цей дозвіл не надавав жодних прав на зміну авторства, адаптацію під чужим іменем або розповсюдження на цифрових платформах, що тоді навіть не існували.

    За словами співачки, Хуонг фактично присвоїла собі право виступати як авторка пісень, що є грубим спотворенням самої концепції творчості. «Музика може мандрувати світом, але повага до автора – це те, що відрізняє натхнення від крадіжки», – зазначила Руслана.

    Артистка підкреслила, що підміна авторства – це не інтерпретація, а порушення невідчужуваних прав, які не можна просто “оформити” чи “передати”. Вона додала, що завжди підтримує свободу творчості, але категорично проти безчесних маніпуляцій, де губляться принципи поваги та чесності.

    Правове врегулювання інциденту передано компанії Comp Music Publishing, яка представляє інтереси Руслани як правовласника. Лейбл уже готується до відповідних юридичних кроків.

  • Плагіат і хабарі: як прокурор Таркан «купив» дисертацію за 15 тисяч доларів

    Плагіат і хабарі: як прокурор Таркан «купив» дисертацію за 15 тисяч доларів

    Начальник управління нагляду за додержанням законів органами БЕБ в Офісі генпрокурора Олександр Таркан опинився у центрі гучного скандалу через дисертацію, що містить масштабний плагіат. Попри отримання ним наукового ступеня доктора філософії у галузі права, виявилось, що значна частина наукової роботи була запозичена з праць інших юристів без посилань на авторство.

    За інформацією міжнародного детективного бюро Absolution, ще 14 березня 2024 року правоохоронці внесли до ЄРДР відомості за фактом фальсифікованої дисертації (ч.1 ст. 358 ККУ). Розслідування веде Харківське районне управління поліції №3.

    Назва дисертації Таркана — «Методика розслідування прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою органу поліції». У роботі автор самовпевнено заявив про «наукову новизну» та «вкорінений аналіз», однак численні фрагменти повністю збігаються з працями відомих учених та практиків у галузі криміналістики.

    Зокрема, Таркан використав без дозволу та посилань частини досліджень:

    • Андрейка Ю.О. (дисертація 2020 року, НАВС);

    • проф. Чернявського С.С. (стаття 2015 року у «Віснику кримінального судочинства»);

    • колективу Дніпропетровського держуніверситету внутрішніх справ (методичні рекомендації 2020 року);

    • Пунди О.О. (дисертація 2014 року);

    • судді О.В. Бобровника (публікація у 2017 році).

    По суті, дисертація складалася зі зібраних фрагментів цих робіт із незначною зміною формулювань — додаванням слів «органу поліції», що подано як «оригінальний внесок».

    Водночас НАБУ уже тривалий час розслідує самого Таркана за факти корупційних дій — отримання неправомірної вигоди за закриття кримінальних проваджень та маніпуляції з арештами майна. Його «теоретичні знання» активно застосовувались на практиці.

    Відомо, що за «захист» та супровід дисертації Таркан сплатив близько 15 тисяч доларів. Його науковим керівником був Максим Даньшин, якого нині розшукують за держзраду. Даньшин, у минулому харківський викладач, зрадив Україну, перейшовши до російського університету та, за даними розслідувань, передавав координати для ракетних ударів по університету Каразіна. Попри підготовлену підозру за ст.111 ККУ, справу було «вирішено» завдяки звʼязкам у прокуратурі.

    Скандал із дисертацією Таркана — яскравий приклад системної корупції у кадровій політиці правоохоронних органів та девальвації наукових ступенів, які перетворюються на інструмент легітимізації високих посад.

  • Квіти плагіату: як засновниця бренду J’amemme Юлія Ярмолюк потрапила у скандал

    Квіти плагіату: як засновниця бренду J’amemme Юлія Ярмолюк потрапила у скандал

    Засновниця бренду J’amemme Юлія Ярмолюк продає під час війни  українцям за 1 300 євро те, що на будь-якому українському чи китайському торговельному порталі можна купити за 20. Про це пише видання 360ua.news.

    Останні роки модна індустрія України переживає справжній підйом, в першу чергу завдяки топовим політикам, серед яких є негласне правило підтримки саме національних дизайнерів.

    Українські нардепки та топ-чиновники для закордонних робочих поїздок все частіше обирають одежу українських брендів, як нагадування про необхідність підтримки України в складний період боротьби за незалежність.

    В даному контексті особливо чутливою стала тема “плагіату окремими українськими дизайнерами моделей одягу крупних європейських брендів”.

    В один з таких скандалів потрапила українська дизайнекрка, засновниця бренду  J’amemme Юлія Ярмолюк, плагіат якої почав широко обговорюватись в соцмережах.

    Зокрема, Катерина Остапчук провела власне розслідування та звернула увагу своїх підписників, що плаття з квітами, яке стало візитівкою бренду, ідея не зовсім Ярмолюк, а скоріш відомої польської дизайнерки Magda Butrym.

    ФОТО: Скріншот розслідування з ТГ каналу Катерини Остапчук – Юлія Ярмолюк скопіювала дизайн плаття у Magda Butrym

    Так, у 2021 році польська дизайнерка Magda Butrym створила модель плаття з акцентною квіткою, яка підкорила серця не тільки поляків, а й цінителів високої моди у всьому світі.

    Оцінила роботу Magda Butrym і українська дизайнерка Юлія Ярмолюк, яка рік по тому фактично скопіювала плаття бренду та представила у своїй колекції 2022 року аналогічне.

    Також варто відзначити, що крім Юлії Ярмолюк дизайном “плаття з квіткою” від Magda Butrym також зацікавилась китайська фейк-індустрія, що наповнило ринки тисячами копій.

    Ось тільки ціна китайських копій від 20 доларів, в той час як дизайнерка Юлія Ярмолюк продає фактично те саме за 1 300 євро.

    ФОТО: Порівняння цін на “плаття з квіткою” від популярних торгових платформ та бренду J’amemme

    Також важко уявити як саме формується цінник на речі бренду J’amemme, адже їх вироби можна сказати “низької якості”.

    Зарема,  в своєму телеграм каналі Катерина Остапчук публікує фото дизайнерської сукні бренду, на якій з’явилися зачіпки вже після першого “виходу в світ”.

    ФОТО: Сріншот ТГ каналу Катерини Остапчук

    За інформацією наших джерел, так зухвало продавати українській еліті копії відомих дизайнерів, видаючи за власне, Юлії Ярмолюк дозволяють певні зв’язки у владних колах.

    Про бэкграунд Ярмолюк та “ті самі зв’язки” у наступній частині нашого журналістського розслідування.

  • НУ “Чернігівська політехніка”: фабрика “фіктивних студентів”, наукового плагіату та кримінальних справ

    НУ “Чернігівська політехніка”: фабрика “фіктивних студентів”, наукового плагіату та кримінальних справ

    За інформацією джерел, на базі Національного університету “Чернігівська політехніка” розгорнута широка схема фіктивного навчання з метою уникнення мобілізації чоловіками призовного віку за участі ректора Олега Новомлинця та першого проректора Сергія Шкарлета.

    Як повідомляє джерело, починаючи з 2022 року в НУ “Чернігівська політехніка” почала діяти неофіційна схема зарахування чоловіків віком від 25 років на контрактну форму навчання. Ціна питання зарахування до вузу, в тому числі через інструменти дистанційної освіти, становить в районі $10 000.

    При цьому чоловіки призовного віку, зараховані до вузу за такою схемою, не з’являлися на заняттях і не взаємодіяли з викладачами.

    Варто відзначити, що у квітні-травні 2025 року, коли правоохоронні органи почали цікавитися ситуацією в університеті, адміністрація раптово відрахувала близько 500 студентів. За даними джерел, це саме ті особи, які фігурували у фіктивних схемах.

    Ситуацію з раптовим масовим відрахуванням “студентів” на умовах анонімності прокоментував один з викладачів університету: “у нас у системі були “мертві душі” – вони ніколи не з’являлися, не проходили іспити, не мали жодної академічної історії. І раптом відрахування пакетом у травні. Це виглядає як зачистка”.

    Що цікаво, історія із разовим відрахування біля півтисячі студентів, не єдиний скандал навколо Чернігівської політехніки. Раніше університет був помічений у покриванні системного плагіату у дисертаціях керівництва.

    У 2020–2023 роках незалежна спільнота “Дисергейт” виявила численні фрагменти академічного плагіату в наукових роботах тодішнього ректора Чернігівської політехніки Сергія Шкарлета. Ці дані підтвердило й Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО).

    Цитата з висновку НАЗЯВО: “У роботах пана Шкарлета виявлено шість фрагментів із недоброчесним запозиченням тексту, формул і таблиць без належного посилання на джерела”.

    Водночас, координаторка “Дисергейту” Світлана Благодєтєлєва-Вовк після викриттів плагіату Шкарлета зазнала погроз і домагань. Поліція спочатку не побачила ознак злочину, назвавши погрози “романтичними записками”, однак після суспільного тиску відкрила справу.

    Попри скандал, Сергій Шкарлет отримав міністерське крісло, а комісія з академічної доброчесності Чернігівської політехніки не визнала в його роботах порушень. Згодом стало відомо: щонайменше двоє членів цієї комісії – Вікторія Маргасова та Аліна Пінчук – самі мали ознаки плагіату в дисертаціях. У їхніх роботах було виявлено копіювання чужих текстів, у тому числі. з російських джерел, зі зміною порядку слів та перекладом без посилань.

    Крім вищезгаданих фактів, керівництво Чернігівської Політехніки погрязло в кримінальних справах по розкраданню бюджетних коштів. Редакція нашого видання проаналізувала інформацію з ЄРДР, де ми знайшли відразу чотири відкритих кримінальних провадження.

    Зокрема, за фактом заволодіння бюджетними коштами за попередньою змовою службовими особами закладу освіти НУ “Чернігівська політехніка” та суб’єкту господарювання Фізичною особою підприємцем, розпочаті кримінальні провадження:

    №42024272010000240 від 15.10.2024 за ч.1 ст.351-1 ККУ;
    № 42024272010000243 від 23.10.2024 за ч.4 ст.191 ККУ;
    №42025272010000056 від 07.04.2025 за ч.1 ст.351-1 ККУ.
    № 42025272010000081 від 21.05.2025 за ч.4 ст.191 ККУ.

  • Нову керівницю Уманського університету звинувачують у зловживаннях і плагіаті

    Нову керівницю Уманського університету звинувачують у зловживаннях і плагіаті

    Призначення Владилени Сокирської тимчасовою виконувачкою обов’язків ректора Уманського національного університету викликало хвилю обурення серед науковців, освітян та навіть військових. Попри тривожну історію скандалів, неперевірену наукову діяльність і сумнівні методи управління, саме вона отримала наказ МОН очолити університет на період до проведення конкурсу.

    Призначення Сокирської відбулося на тлі чуток про можливе об’єднання двох уманських вишів — УНУ та Уманського державного педагогічного університету ім. Павла Тичини. У Педуніверситеті вважають, що об’єднання може призвести до знищення закладу, а Сокирська, на їхню думку, є “інструментом” у цій грі.

    За даними з місцевої освітянської спільноти, кар’єра Сокирської почалась у загальноосвітній школі №14 м. Умань, звідки її нібито звільнили за неналежне поводження з учнями — аж до ймовірних побиттів. Після цього вона перейшла до Уманського педуніверситету, де швидко зробила кар’єру, зокрема — захистила дисертацію достроково вже за два роки після вступу в аспірантуру.

    У 2015 році Сокирська стала проректоркою за ректорства Олександра Безлюдного. Як стверджують її колишні колеги, вона здійснювала систематичний тиск на співробітників, створювала токсичну атмосферу, змушуючи фахівців звільнятися.

    Особливий резонанс викликали платні «стажування» за кордоном, організовані Сокирською нібито за 700 євро з особи — при суттєво нижчій собівартості, що викликало підозри в махінаціях.

    Під час своєї діяльності Сокирська збудувала маєток у селі Полянецьке, що підтверджується її декларацією. У 2018 році вона була звільнена, після чого подала до суду на університет, назвавши своє звільнення «1937 роком» і «репресіями», але програла (справа 705/4145/15-ц).

    У 2020 році вона намагалася повернутися у крісло ректора, отримавши лише 6,2% підтримки. Після цього судилася з МОН, намагаючись оскаржити результати виборів, однак знову безуспішно (справа 580/4554/20).

    Як повідомляють джерела, щонайменше дві її наукові статті мають значні текстові збіги з роботами інших осіб. Зокрема, одна з них на 15% збігається з дисертацією 2021 року, а ще одна — на 9% зі студентською роботою. При цьому Сокирська є головною редакторкою журналу «Консенсус», де публікувалися ці матеріали.

    На момент призначення Сокирська була викладачкою в Сумському педагогічному університеті, хоча, за словами джерел, не з’являлася там жодного дня.

    Крім того, на адресу міністра освіти Оксена Лісового надійшло звернення від військовослужбовця, в якому йдеться про погрози з боку Сокирської, зокрема — щодо учасників бойових дій.

    Педуніверситет і його співробітники виступають проти об’єднання і проти призначення Сокирської. Відповідну петицію подано на сайт Кабміну. У ній згадується не лише конфліктна історія Сокирської, а й побоювання, що це призначення є підготовкою до ліквідації одного з провідних освітніх закладів регіону.

    Чи дослухається влада до освітян, студентів і військових — покаже час. Але конфлікт, який зароджується в Умані, може стати знаковим для всієї освітньої реформи в Україні.

  • Співачка Тіна Кароль закликала до чесної боротьби на Нацвідборі Євробачення-2025 після скандалу з FIЇNKA

    Співачка Тіна Кароль закликала до чесної боротьби на Нацвідборі Євробачення-2025 після скандалу з FIЇNKA

    Відома українська співачка та продюсерка Національного відбору на “Євробачення-2025” Тіна Кароль висловила свою думку щодо скандалу, що спалахнув навколо учасниці конкурсу FIЇNKA, яку запідозрили у плагіаті. Співачка звернулася до своїх підписників у Telegram-каналі та закликала усіх учасників конкурсу вести чесну боротьбу за місце у фіналі.

    Нагадаємо, що FIЇNKA була запідозрена у плагіаті іспанської пісні “Con Altura” від Rosalía, через схожість її конкурсу треку з композицією іспанської співачки. Однак сама учасниця наразі не коментувала інцидент і схожість пісень. Зате Тіна Кароль не залишилася осторонь і заявила, що не бачить ніякої схожості між піснями української та іспанської артисток.

    “Жодної схожості пісень немає ані темпом, ані гармонією, ані ритмікою, ані змістом! У FIЇNKA слово хук звучить як “культура”, а в Rosalía — con altura (що означає “поводитися гідно”). Цей закид на схожість пісень у коментарях (їх небагато, дякую свідомим) не є компетентним”, – підкреслила Кароль.

    Співачка також звернула увагу на негативні прояви серед учасників Нацвідбору, зокрема, коли конкуренти намагаються “потопити” один одного, публікуючи образливі коментарі або роблячи злісні заяви. Вона закликала учасників Нацвідбору боротися з честю та гідністю, наголошуючи, що тільки таким чином доля усміхнеться тим, хто дійсно заслуговує на успіх.

    “Всім, хто у списку лонгліста чи не пройшов до нього: ведіть з честю боротьбу, і доля усміхнеться вам. Я знаю хто, але поки спостерігаю”, – додала Тіна Кароль.

    Зі слів співачки, важливо зберігати чесність і повагу до інших учасників, адже будь-яке плагіатство або “підводні” маніпуляції не повинні ставати частиною конкурсу.