Позначка: планета

  • Вчені попереджають: невидимі космічні тіла можуть наблизитися до Землі

    Вчені попереджають: невидимі космічні тіла можуть наблизитися до Землі

    Астероїди, що перетинають орбіту Землі, давно визнані однією з найнебезпечніших космічних загроз. Більшість з них відстежують за допомогою телескопів, зокрема новітньої обсерваторії Vera Rubin. Проте нове дослідження показало, що існує клас об’єктів, які залишаються фактично “невидимими” для наших приладів.

    Йдеться про астероїди, що рухаються в резонансі з Венерою – вони обертаються навколо Сонця за той самий час, що й ця планета. Ці тіла перебувають набагато ближче до Сонця, ніж головний пояс астероїдів між Марсом і Юпітером, але через особливості освітлення їх майже неможливо побачити з Землі.

    Співатор дослідження, професор Валеріо Карруба з Університету штату Сан-Паулу, пояснив, що орбіти таких об’єктів дуже нестабільні. Хоча вони “ділять” шлях із Венерою, траєкторія часто виносить їх далеко за межі орбіти планети – у зону Меркурія чи навіть Землі. Зараз відомо лише 20 таких астероїдів, найвідоміший з них – Zoozve, діаметром до 500 метрів.

    Дослідження показує, що приблизно раз на 12 тисяч років орбіти цих астероїдів різко змінюють форму, у цей час вони можуть перетинати орбіту Землі або наближатися на відстань у п’ять разів меншу, ніж відстань до Місяця. Хоча більшість із них невеликі, серед “невидимих” об’єктів можуть бути гіганти діаметром 200–500 метрів, удар яких у густонаселеному регіоні міг би спричинити катастрофу глобального масштабу.

    Астероїди не прозорі і не зникають, а просто майже ніколи не потрапляють у зону повного освітлення. Як Венера чи Меркурій, вони постійно спостерігаються лише у фазах – напівосвітлені або тонким серпом, що робить їх практично непомітними навіть для найпотужніших наземних телескопів.

    За оцінками Карруби та колег, навіть Vera Rubin може бачити їх лише в короткі часові вікна кожної орбіти. Для ефективного відстеження таких об’єктів на думку вчених потрібен космічний телескоп ближче до Сонця, наприклад у точці L2 Венери. Лише так можна оцінити реальні масштаби небезпеки.

  • Посудомийна машина — простий спосіб подбати про планету

    Посудомийна машина — простий спосіб подбати про планету

    Мити посуд вручну чи довірити цю справу техніці? Як не дивно, вибір на користь посудомийної машини може бути не лише зручнішим, а й значно кориснішим для довкілля. Про це йдеться у статті Popular Science, яка наводить дані дослідження Мічиганського університету.

    Попри стереотип, що технології шкодять природі, посудомийна машина — виняток. Виявляється, вона використовує менше води та енергії, а також викидає в атмосферу менше парникових газів, ніж миття посуду вручну. Більшість шкоди довкіллю під час миття посуду пов’язана з енергією, необхідною для нагріву води. І саме тут техніка має перевагу — вона оптимізує цей процес.

    Дослідники наголошують, що ефективність машини зумовлена повторним використанням води, точною температурною обробкою та автоматизацією. До того ж, посудомийні машини краще знищують бактерії, що робить миття не лише екологічнішим, а й безпечнішим для здоров’я.

    Однак, щоб посудомийна машина справді була ефективною, слід дотримуватися кількох правил:

    • Не ополіскувати посуд перед миттям, а лише зішкрібати великі залишки їжі.

    • Не використовувати режим гарячого сушіння.

    • Запускати машину лише тоді, коли вона повністю заповнена.

    Утім, якщо з якихось причин ви не користуєтесь посудомийною машиною, існує метод, який може конкурувати з нею у плані збереження ресурсів. Це так званий метод подвійної раковини: посуд миють у гарячій мильній воді, а ополіскують у другій раковині з холодною — без використання проточної води. Головне — не полоскати посуд перед замочуванням.

    У час, коли навіть побутові звички можуть впливати на клімат, варто обирати розумно. Посудомийна машина — приклад того, як комфорт і турбота про планету можуть іти поруч.

  • Учені прогнозують втрату атмосфери, придатної для життя

    Учені прогнозують втрату атмосфери, придатної для життя

    У майбутньому Земля може втратити кисень — і значно раніше, ніж передбачалося. За даними нового дослідження, багата на кисень атмосфера, завдяки якій існує складне життя, зникне вже за мільярд років. Це зробить планету непридатною для більшості відомих форм життя.

    Про це пише BBC Sky at Night Magazine, посилаючись на спільну роботу науковців з Японії та США.

    Команда дослідників, яку очолювали доцент Університету Тохо Казумі Одзакі та Крістофер Рейнхард із Технологічного інституту Джорджії, створила складну комп’ютерну модель для аналізу кліматичних і біохімічних процесів на планеті. Метою було з’ясувати, коли атмосфера Землі перестане підтримувати високий рівень кисню.

    За результатами понад 400 тисяч моделювань вчені дійшли висновку: приблизно через 1 мільярд років відбудеться “швидка дезоксигенація” — різке зниження рівня кисню в атмосфері. Земля повернеться до стану, подібного до того, що існував до “Великої окиснювальної події”, яка сталася 2,5 мільярда років тому. Тоді внаслідок діяльності мікроорганізмів у повітрі з’явився вільний кисень, що зрештою дало змогу еволюціонувати складному життю.

    Після втрати кисню атмосфера стане багатою на метан, рівень вуглекислого газу впаде, а озоновий шар повністю зникне. Планета більше не зможе захищати життя від згубного ультрафіолету, і домінувати будуть анаеробні — тобто ті, що не потребують кисню — форми життя.

    Дослідження має й ширший астрономічний контекст. Сьогодні науковці у пошуках позаземного життя орієнтуються на “біосигнатури” — зокрема, присутність кисню в атмосфері планети. Але автори нової роботи вказують: така стратегія може бути хибною. Киснева атмосфера не є сталою характеристикою навіть для планети з активною біосферою. Земля мала кисень лише протягом приблизно третини свого існування — отже, є ризик, що потенційно населені світи ми просто не впізнаємо.

    “Щоб збільшити шанси виявлення життя за межами Землі, нам потрібно враховувати й ті планети, атмосфера яких містить мало кисню або зовсім його не має”, — наголошують дослідники.

    Утім, для людства важливіше інше: киснева подушка, на яку ми покладаємося, не вічна.