Позначка: полковник

  • Загадкова смерть комбрига «Без ознак насильства»: ОК «Південь» повідомило про розслідування

    Загадкова смерть комбрига «Без ознак насильства»: ОК «Південь» повідомило про розслідування

    Командира 154-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України полковника Володимира Кононнікова 28 червня знайшли мертвим. Про це повідомило Оперативне командування «Південь», наголосивши, що обставини смерті офіцера наразі встановлюються, а остаточні висновки будуть зроблені лише після завершення роботи правоохоронців і службового розслідування.

    За офіційною інформацією командування, полковника виявили без ознак життя у неділю, 28 червня. Попередньо, на тілі офіцера не виявлено ознак насильницької смерті. Водночас військові підкреслюють, що це лише попередні дані, а детальні обставини мають встановити компетентні органи.

    «В неділю, 28 червня, було виявлено без ознак життя командира 154-ї окремої механізованої бригади полковника Володимира Олександровича Кононнікова. Обставини смерті офіцера з’ясовуються», — йдеться у повідомленні ОК «Південь».

    На місці події працюють правоохоронні органи. Також призначено службове розслідування за фактом смерті військового. Командування ОК «Південь» заявило, що всебічно сприяє роботі слідчих та надає необхідну допомогу для встановлення всіх обставин трагедії.

    Військові окремо звернулися до журналістів, блогерів та користувачів соцмереж із проханням не поширювати неперевірену інформацію, не будувати припущень щодо причин смерті та поставитися з повагою до приватності родини загиблого офіцера.

    Це особливо важливо з огляду на те, що в інформаційному просторі подібні трагічні події дуже швидко обростають чутками, а будь-які необережні формулювання можуть завдати додаткового болю близьким військового та бути використані російською пропагандою для дискредитації Збройних сил України.

    Володимир Кононніков був командиром 154-ї окремої механізованої бригади. За відкритими даними, 154-та ОМБр була сформована у 2023 році як одна з механізованих бригад Сухопутних військ ЗСУ. Підрозділ входить до структури українських Сил оборони та бере участь у виконанні завдань в умовах повномасштабної війни Росії проти України.

    У відкритих військових довідниках Кононнікова також згадували як командира бригади. Military Land вказує 154-ту механізовану бригаду серед підрозділів Збройних сил України та називає Володимира Кононнікова її командиром.

    У квітні 2026 року офіційна сторінка 154-ї бригади в соцмережах публічно вітала Володимира Кононнікова з днем народження, називаючи його командиром підрозділу. У повідомленні військові писали про честь служити під його командуванням.

    154-та окрема механізована бригада останнім часом активно висвітлювала роботу своїх підрозділів, зокрема операторів безпілотних систем. На сторінках бригади публікувалися матеріали про бойову роботу батальйону безпілотних систем «Гремлін», який завдавав ударів по російських окупантах.

    Смерть командира бригади стала важкою новиною для військового середовища, адже в умовах повномасштабної війни командири рівня бригади відіграють ключову роль у плануванні, управлінні підрозділами, організації бойової роботи та взаємодії з іншими частинами Сил оборони.

    Водночас офіційні структури наразі не називають причину смерті Володимира Кононнікова. Відомо лише, що попередньо ознак насильства не виявлено. Саме тому будь-які твердження про причини трагедії до завершення розслідування є передчасними.

    Правоохоронці мають встановити всі обставини події, зокрема час, місце та можливі причини смерті офіцера. Паралельно службове розслідування має дати відповіді на питання, пов’язані з обставинами виявлення тіла та діями посадових осіб.

    ОК «Південь» підкреслює, що остаточні висновки будуть зроблені тільки після завершення всіх необхідних процесуальних дій. До того моменту офіційна позиція залишається обережною: смерть офіцера підтверджена, ознак насильницької смерті попередньо не встановлено, обставини з’ясовуються.

    На тлі великої уваги суспільства до подій у війську, мобілізації, стану підрозділів і втрат серед особового складу ця новина вже викликала широкий резонанс. Проте військове командування закликає не перетворювати трагедію на поле для спекуляцій.

    Збройні сили України нагадують, що в умовах війни інформаційна дисципліна є частиною безпеки. Публікація неперевірених версій, емоційних припущень або непідтверджених деталей може зашкодити як розслідуванню, так і репутації підрозділів, які продовжують виконувати бойові завдання.

    Наразі головне — дочекатися офіційних висновків правоохоронців та службового розслідування. До цього моменту підтвердженими залишаються лише кілька фактів: командир 154-ї ОМБр полковник Володимир Кононніков помер, його виявили без ознак життя 28 червня, попередньо ознак насильства не встановлено, а обставини смерті з’ясовуються.

  • Львівський полковник відбувся штрафом за отримання неправомірної вигоди

    Львівський полковник відбувся штрафом за отримання неправомірної вигоди

    Шевченківський районний суд Львова визнав винним заступника керівника Інституту цивільного захисту Львівського державного університету безпеки життєдіяльності, полковника Олега Стокалюка, у отриманні неправомірної вигоди.

    За даними суду, у 2023 році Стокалюк отримав 15 тисяч гривень від представника ТОВ «Тандем Ріел» за вплив на посадових осіб Головного управління ДСНС у Львівській області для реєстрації декларації пожежної безпеки нежитлового приміщення в Городку. Решту суми — ще 15 тисяч гривень — передали через курсанта.

    Суд визнав, що Стокалюк «не вимагав», але прийняв хабар. Полковник частково визнав провину, стверджуючи, що гроші були передані добровільно та без тиску. Проте суд ухвалив, що дії підпадають під частину 2 статті 369-2 Кримінального кодексу України — отримання неправомірної вигоди за вплив.

    Покарання виявилося формальним — штраф у 93,5 тисячі гривень, що лише трохи перевищує суму хабара. Жодного позбавлення волі, заборони обіймати посади чи конфіскації майна не застосовано. Вирок підлягає оскарженню.

    Ситуація демонструє, як в українській судовій системі часто виглядає покарання для офіцерів та керівників у сфері цивільного захисту: можливість сплатити штраф і формально закрити справу, залишаючи питання про реальний вплив на процеси прийняття рішень.

  • Солдати замість служби клали плитку тещі свого командира

    Солдати замість служби клали плитку тещі свого командира

    Державне бюро розслідувань завершило досудове розслідування щодо командира однієї з військових частин Одеської області, якого звинувачують у зловживанні службовим становищем. Обвинувальний акт уже направлено до суду.

    За даними слідства, на початку 2025 року полковник наказав чотирьом підлеглим військовослужбовцям поїхати до міста Подільськ, щоб провести ремонт у квартирі, оформленій на його тещу. Протягом трьох місяців — із січня по березень — солдати замість виконання службових обов’язків займалися будівельними роботами: клали плитку, шпаклювали стіни, встановлювали сантехніку.

    Попри це, військові продовжували отримувати бойові виплати, що призвело до збитків державі майже на мільйон гривень. Крім того, як зазначають у ДБР, дії командира створювали ризики для обороноздатності, адже підлеглі фактично були відсторонені від служби.

    У квітні співробітники ДБР затримали полковника безпосередньо в квартирі під час перевірки виконаних робіт. Сам командир своєї провини не визнає. Він заявив, що бійці нібито «добровільно допомагали» з ремонтом під час повітряних тривог.

    Слідчі готують цивільний позов для відшкодування збитків, завданих державі. Якщо вину полковника буде доведено, йому загрожує до шести років позбавлення волі.

  • Фіктивні бойові виплати: полковник ЗСУ влаштував дружину на “службу” вдома

    Фіктивні бойові виплати: полковник ЗСУ влаштував дружину на “службу” вдома

    Державне бюро розслідувань повідомило про підозру полковнику медичної служби та військовослужбовцю, які організували схему фіктивних бойових виплат для жінки, яка фактично перебувала вдома. Про це йдеться в офіційному повідомленні пресслужби ДБР.

    Слідство встановило, що в червні 2022 року полковник медичної служби однієї з військових частин ЗСУ вирушив на схід України для виконання бойових завдань. Водночас його дружина, яка не була військовослужбовцем, залишалась вдома з дитиною. В липні 2023 року полковник, домовившись із командиром медичної роти, офіційно “працевлаштував” дружину в підрозділ.

    Жінка жодного разу не з’явилася на місці дислокації підрозділу, проте на підставі фіктивних документів щомісяця отримувала бойові виплати. За вісім місяців так званої “служби” вона отримала майже 1 мільйон гривень.

    Військовому, його дружині та командиру медичної роти інкримінують розтрату державних коштів у великих розмірах в умовах воєнного стану (ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України). Командир медичної роти додатково підозрюється у складанні неправдивих офіційних документів (ч. 1 ст. 366 КК України).

    Санкція за ці правопорушення передбачає покарання до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

  • Донька відомого “мародера в погонах” колишнього полковника ЗСУ Володимира Гаманенка за один день отримала звання полковника

    Донька відомого “мародера в погонах” колишнього полковника ЗСУ Володимира Гаманенка за один день отримала звання полковника

    Юлія Гаманенко здійснила феноменальний стрибок у своїй військовій кар’єрі, що вразило багатьох військовослужбовців і спостерігачів. За короткий час вона пройшла шлях від початківця до високопосадовця, що рідко коли буває з військовослужбовцями.

    Про це повідомив народний депутат VIII скликання Ігор Мосійчук.

    Після викриття полковника Володимира Гаманенка на хабарі за продаж ротацій в тилу, його дочка, Юлія Гаманенко, вирішила стати на захист батька, заявляючи про його “важке життя в гуртожитку”. Хоча її допис було видалено, скріни залишилися, і реакція Юлії викликала значний інтерес.

    Юлія Гаманенко про батька

    Юлія Гаманенко про батька

    Гаманенко живе в просторих апартаментах на території Національного університету оборони України, що розташований у центрі Києва, що важко назвати життям у гуртожитку.

    “І почнемо з «важкого життя в гуртожитку»… Не знаємо, як для кого, але просторі апартаменти на території Національного університету оборони України, що знаходиться в центрі Києва – важко назвати життям в гуртожитку… Саме там постійно «базується» полковник Володимир Гаманенко”, – зазначив Мосійчук.

    Юлія Гаманенко, яка також є військовою, за короткий термін піднялася до звання полковника. У лютому 2024 року, будучи підполковником і заступником начальника факультету з морально-психологічного забезпечення Військової академії в Одесі, вона була призначена на вищу посаду в головне управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України.

    “Ця молода пані також являється військовою. Більше того, «за дивним збігом обставин», в неї як і в батька – звання полковника. А що найцікавіше, то отримала вона це звання мало не за один день служби…”, – написав політик.

    Приїхавши на один день до Києва, Юлія отримала звання полковника і нову посаду завдяки начальнику головного управління персоналу Генерального штабу Роману Горбачу. Виникає питання, які заслуги Юлії Володимирівни сприяли її швидкому підвищенню і яка вигода була у полковника Горбача від такого призначення?

  • Солдатські роздуми про службу в тиловому підрозділі ЗСУ

    Солдатські роздуми про службу в тиловому підрозділі ЗСУ

    Служба у зоні тилу, як виявляється, не завжди відповідає очікуванням бійців, які готові віддати своє життя за свою країну. Розмови військових про те, що пріоритетними стають аспекти, що мають мало спільного з військовою підготовкою та обороноздатністю, свідчать про наявність серйозних проблем у внутрішній системі армії.

    Також він зачіпає тему організації служби і навчання строковиків, які стикаються з тими самими проблемами, що й тилові підрозділи. Його розповідь, дає розуміння, що українську армію вкрай потрібно реформувати, щоб зробити її сучасною та ефективною і позбутися совкових традицій та ритуалів.

    Ім’я та прізвище автора відомі редакції, ця людина справді служить в одному з тилових підрозділів після того, як дістала поранення на фронті, але ми не оприлюднюємо їх із міркувань безпеки. Далі пряма мова.

    Все ідеально на папері

    Не претендую на знання загальної ситуації, але знаю, що такий стан речей, як у моєму підрозділі, який я тут опишу, існує і в інших, як у НГУ, так і в ЗСУ. Дуже сподіваюся, що є підрозділи, де все не так.

    Є об’єкти, які треба охороняти, цим зазвичай займаються роти охорони. Є облаштовані пости охорони, розписана служба, регулярно приїжджають офіцери з перевірками. Пишеться купа паперів. Усе чітко, логічно, правильно і потрібно. Папери все підтвердять. На жаль, лише папери.

    Футболка і шкарпетки

    Наприклад, у таких підрозділах перевіряють, щоб форма була одноманітна (а не, приміром, штани піксель, а верх мультикам) й обов’язково заправлена в штани. Щоб якщо кітель, то під ним була футболка, а не поло. І саме військова футболка, а не будь-яка. Але ж кітель носиться застебнутим завжди, подумаєте ви? Правильно. Але перевіряльник відгорне його край, щоб подивитися, що там під ним. І шкарпетки не можуть бути світлого кольору. Я дуже дивуюся, що не перевіряють труси.

    Ще перевіряють, щоб на постах було чисто і порядок — саме такий порядок, який уявляє конкретно цей перевіряльник. Ще перевіряють, щоб солдати знали напам’ять кілька визначених статей зі статуту.

    Що не перевіряють

    Як бачите, перевіряють реально “потрібні” речі, без яких оборона об’єкта була б неможлива. Такі “дрібниці”, як наявність на постах боєкомплекту (патронів, гранат і гранатометів на деяких, де це було б доречно), хороша видимість сектору обстрілу з позицій, перевіряльників абсолютно не цікавлять. А того самого БК на постах якраз і немає — лише по чотири магазини в кожного. Навіщо БК, коли в солдата є стандартна охайно заправлена форма і він, як віршик, може продекламувати статті зі статуту? Саме це ж критично для охорони та оборони.

    “Відкриті уроки”

    Коли я навчався в школі, іноді в нас були так звані відкриті уроки, коли на урок приходив хтось із начальства з районо. І деякі вчителі проводили репетиції цього уроку. Також учням казали певним чином одягнутися, не як завжди. Не думав, що в дорослому житті мені доведеться знову бачити цей маразм, але перед деякими перевірками тут у підрозділах відбувається те саме.

    “Завтра перевірка з ТЦК, буде полковник такий-то, щоб форма одягу обов’язково була саме така. Ввечері сьогодні щоб усе було прибрано, ніде нічого зайвого, щоб усе аж блищало”.

    Як завжди, полковник перевіряє чистоту, робить комусь зауваження, що штани неакуратно заправлені в берці, а хтось погано поголений. Перевіряє знання статей зі статуту.

    А ще іноді вони зазирають всередину буржуйок, навіть улітку, щоб там було також чисто. Не дай Боже, якщо туди хтось викине кілька серветок і перевіряльник їх там побачить! Це ж головний обов’язок наших українських офіцерів, вони на це в академіях вчилися.

    Навіть тепер, під час повномасштабного вторгнення, вони не дають якимось там бойовим діям відволікти їх від цих неймовірно важливих дрібниць під час перевірки тилових підрозділів.

    Наявність чи відсутність БК на позиціях охорони, графік чергувань, алгоритм дій на випадок нападу чи заходу ДРГ — це не те, що цікавить полковників, які роз’їжджають із перевірками. Підрозділи на передовій їх також не цікавлять, а от написати великий звіт про те, скільки недоліків знайдено в тилу, — інша річ.

    “Пиши більше”

    У тилових підрозділах служать і мобілізовані, і контрактники. Раніше служили ще й строковики. Туди іноді переводять військових після поранень, але більша частина особового складу, за моїми спостереженнями, з 2022 року особливо не мінялася.

    Солдати заповнюють журнали й звіти про дії, які існують лише на папері та які, відверто кажучи, нікому нафіг не потрібні, але згідно з якимись нормативами ще із совкових часів вони мали б бути проведені.

    “Пиши більше, а то п***дять, що мало написано”, — кажуть командири.

    Строковики

    До квітня-травня 2024-го у тилових підрозділах були строковики, мобілізовані ще у 2022-му. Хтось із них демобілізувався, хтось залишився служити, підписавши контракт чи після мобілізації.

    Я перетнувся з ними у підрозділі охорони й переконався, що строкова служба — це марнування свого життєвого часу (завжди так вважав). Ставши строковиком, ти буквально на скількись місяців свого життя стаєш безплатною робочою силою. Ну є зарплата 400 із чимось гривень, тебе годують і є де спати. Хоча їжа, якою тебе годують, за відгуками багатьох строковиків із різних частин, не завжди їстівна. Вони копають, будують, розвантажують і завантажують машини й фури, переставляють і пересортовують речі на складах.

    До повномасштабного вторгнення в деяких підрозділах доволі регулярно відбувалися стрільби, приблизно раз на місяць-півтора. Перед тим був короткий інструктаж. У деяких крім стрільби раз на місяць були ще теоретичні навчання про те, які бувають види гранат, мін, танків тощо. У деяких підрозділах навіть регулярні фізичні вправи. Оце, власне, і все військове, що в них було.

    Після вторгнення в переважній частині підрозділів стали проводити більше теоретичних навчань, але стрільби стали відбуватися ще рідше. Знову ж таки це не ситуація у всіх частинах по всій країні, це ситуація в тих підрозділах, у яких проходили строкову службу люди, з якими персонально перетинався я. Жодної статистичної достовірності.

    Можливо, це мені так “пощастило”, і я зіткнувся з людьми з найгірших частин нашої країни, а в більшості інших строкова служба справді передбачала змістовне навчання та військову підготовку. Хотілося б у це вірити, але щось не віриться.

    Совкові ритуали

    У якийсь момент мені спало на думку, що такі підрозділи не лише не допомагають перемагати, а по факту заважають нам на шляху до перемоги, адже на їх утримання виділяються чималі кошти: зарплати й витрати солдатам та офіцерам, гроші на лікування, пізніше ще й на пенсії. Охорона об’єктів за статутом “Варти”, совкові ритуали з розводящими і доведення “політінформації” до особового складу — це все нікому не потрібні радянські рудименти, які виконують лише під час перевірок, але щодня заповнюють десятки папірців, що знову ж таки просто з’їдає робочі людино-години.

    Усе це частина більшої проблеми — УПА (української паперової армії). Але якщо у випадку бойових підрозділів папірці відволікають і заважають власне воювати, то у випадку підрозділів охорони папірці — це суть їх існування.

  • Полковник Вадим Височин володіє розкішним майном, джерелом якого зацікавились правоохоронці

    Полковник Вадим Височин володіє розкішним майном, джерелом якого зацікавились правоохоронці

    Справа, пов’язана з полковником Вадимом Височиним, керівником Центрального спортивного клубу Збройних Сил України, викликає зацікавленість правоохоронних органів. Височин, який має військове звання та відповідальність перед військовими, вразив  своїм розкішним майном, що не відповідає  його військовій посаді.

    Полковник Височин має цивільну дружину і дорослого сина, а в них – два маєтки під Києвом і кілька дорогих автомобілів.

    Цивільна дружина керівника Центрального спортивного клубу ЗСУ Леся Леськів задекларувала квартиру у Львові площею 93 квадратні метри, яку 2002 року купила нібито за 1500 гривень. Саме ця ціна вказана в офіційному документі жінки. Крім того, в її декларації є будинок на 262 квадратні метри та земельна ділянка в селі Петрушки під Києвом. За декларацією, маєток придбали 2012 року за 930 тисяч гривень – на той момент це трохи більше 100 000 доларів.

    Зараз їздить жінка на Mercedes-Benz GLE 250 2017 року випуску. Автомобіль придбаний начебто за 500 000 гривень – на той час це трохи менше 18 тисяч доларів. Однак навіть зараз найдешевший автомобіль цієї моделі у 2017 році коштує від 30 тисяч доларів.

    Ще один будинок поруч, у тих же Петрушках, – на 340 квадратів. Згідно з реєстром прав на нерухоме майно, він належить дорослому синові Вадима Височина – Павлу.

    Цей маєток разом із земельною ділянкою купили 2021 року. Судячи із соцмереж Павла, він у цьому будинку не живе, а мешкає в іншому родинному маєтку, записаному на його маму.

    Будинок, записаний на самого Павла, наразі ремонтується, тож, найімовірніше, Павло мешкає з батьками в маєтку, який перебуває у власності його матері.

    Саме біля цього будинку ми зафіксували автомобіль Tesla Model S 2016 року випуску. Автомобіль записаний на Павла.

    Крім цієї машини, за даними з системи YouControl, у сина полковника є BMW I3 2017 і Volkswagen Polo 2019.

    У самого керівника ЦСК ЗСУ Вадима Височина є ще два авто – Tesla Model Y 2021 року і Audi A3 2015-го. Останніми машинами іноді користується і син полковника.

    Це тільки ті автомобілі, які наразі належать родині. До цього у Височини були ще два Mercedes-Benz, BMW, Volkswagen Multivan і Tesla MODEL 3.

    За декларацією від 2019 року, Височин-старший отримував майже 40 000 гривень на місяць і мав 320 000 гривень заощаджень. Отже, загалом річного доходу Вадима Височина за 2019 рік не вистачило б навіть на одну його «теслярку». Навіть якщо не витрачати гроші на їжу, комуналку та бензин.

    Леся Леськів у 2016 році отримувала 23 000 гривень на місяць, а у 2019 році – 34,5 тисячі. Інших декларацій жінка не подавала. Заощаджень у неї не було.