Позначка: полонені

  • Дипломатична криза: Південна Корея відкликає частину дипломатів з України через розголошення даних про полонених з КНДР

    Дипломатична криза: Південна Корея відкликає частину дипломатів з України через розголошення даних про полонених з КНДР

    Південна Корея ухвалила рішення про відкликання вісьмох дипломатів зі свого посольства в Україні на тлі гострого конфлікту щодо оприлюднення інформації про передачу Сеулу двох північнокорейських військовополонених. Міністр закордонних справ Південної Кореї Чо Хьон назвав цей крок «неминучим», зазначивши, що Київ нібито не зміг належним чином врегулювати ситуацію. Загострення розпочалося після того, як наприкінці вересня під час виступу на Генеральній Асамблеї ООН президент Володимир Зеленський публічно повідомив про передачу солдатів КНДР, які воювали на боці РФ проти України. Ще на початку жовтня Сеул також відкликав свого посла Пак Кі Чанга, посилаючись на відсутність кроків до примирення з боку Києва та загрозу російських авіаударів.

    Суть дипломатичної суперечки зводиться до питання конфіденційності. Південнокорейська сторона стверджує, що існувала чітка домовленість тримати факт передачі полонених у таємниці задля безпеки самих солдатів та їхніх родин, які залишилися в Північній Кореї. Водночас радник президента України з комунікацій Дмитро Литвин категорично заперечив наявність такої угоди про нерозголошення. Наразі офіційний Сеул вимагає від української влади пояснень, вибачень та гарантій неповторення подібних інцидентів у майбутньому. Очільник південнокорейської дипломатії навіть попередив, що подальше зростання напруженості може поставити під загрозу двосторонні дипломатичні відносини.

    Попри дипломатичний демарш, Чо Хьон запевнив, що загальний курс на підтримку України залишається незмінним, а необхідний мінімум персоналу дипмісії продовжує роботу в Києві. Міністри закордонних справ обох країн підтримують діалог для вирішення суперечки. Сеул декларує готовність і надалі надавати гуманітарну допомогу та брати участь у проєктах з відновлення України, однак продовжує утримуватися від постачання летального озброєння — навіть на тлі того, що КНДР відкрито допомагає Росії балістичними ракетами та живою силою.

  • Наймані за паспорти та гроші: Координаційний штаб розкрив шокуючу статистику про іноземців у лавах російської армії

    Наймані за паспорти та гроші: Координаційний штаб розкрив шокуючу статистику про іноземців у лавах російської армії

    Майже половина іноземних громадян, які брали участь у бойових діях на боці Російської Федерації та потрапили в український полон, абсолютно свідомо їхали воювати проти України. Відповідні сенсаційні дані оприлюднив секретар Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Дмитро Усов під час виступу на міжнародній конференції «Глобальний Крим. Зрозуміти Україну через Південь». Згідно з результатами масштабного опитування полонених найманців, 49,2% респондентів чітко усвідомлювали свій кінцевий пункт призначення та характер завдань. Водночас 28% опитаних стверджують, що не знали, куди саме їх відправляють, 14,8% мали сумніви щодо цього, а 13,8% командування взагалі не повідомило про місце дислокації та сторону конфлікту.

    Аналіз мотивації іноземного контингенту демонструє, що російський рекрутинг базується не лише на відвертому обмані, але й на потужному фінансовому та юридичному заохоченні. Майже 47% іноземців добровільно підписали контракти з Міністерством оборони РФ виключно заради отримання російського громадянства або під впливом обіцянок його швидкого оформлення. Парадоксально, але понад 79% опитаних полонених виявили бажання бути обміняними саме до Росії, а не депортованими на батьківщину. Головною причиною такого вибору вони називають прагнення отримати грошові виплати за підписання контракту та проходження служби, які російське військове відомство їм досі заборгувало. Що стосується обставин потрапляння до рук українських захисників, то 48,8% іноземних військовослужбовців були взяті в полон із пораненнями різного ступеня тяжкості, а 41% зазначили, що їхнє вербування відбувалося цілком офіційно — через російські військкомати та пункти набору.

    Масштаби залучення іноземців для компенсації колосальних втрат російської армії на фронті вражають. За даними Координаційного штабу, від початку повномасштабного вторгнення до українського полону потрапили громадяни 59 країн світу. Найбільшу частку серед них становлять вихідці з Узбекистану, Таджикистану, Білорусі, Колумбії, Казахстану, Азербайджану та Афганістану. Загалом за час великої війни до окупаційної армії за контрактом долучилися 45 959 іноземців зі 151 країни та невизнаних територій. Географія російського вербування у 2026 році зазнала суттєвих змін, продемонструвавши вибухове зростання на африканському, латиноамериканському та близькосхідному напрямках. Зокрема, кількість найманців з Індонезії зросла з 8 осіб у 2025 році до 283 за дев’ять місяців 2026-го. Аналогічна динаміка спостерігається щодо Перу (з 18 до 503), Сьєрра-Леоне (з 9 до 225) та Бурунді (з 30 до 699). Суттєво збільшилася кількість завербованих громадян Колумбії (з 427 до 1449), Ємену (зі 136 до 772) та Судану (з 74 до 223). Абсолютними лідерами за кількістю підписаних контрактів у 2026 році стали громадяни Білорусі (1862), Колумбії (1449) та Ємену (772).

    Натомість у низці інших держав Москва була змушена практично повністю згорнути вербувальні кампанії. У 2026 році не було зафіксовано жодного нового контракту з громадянами Китаю, Шрі-Ланки, Гани, Уганди, Південно-Африканської Республіки, Ірану та Алжиру. Для порівняння, ще у 2025 році лави російської армії поповнили 320 китайців, 264 ганці та 107 угандійців. Також відбулося радикальне скорочення вербування громадян Непалу (падіння з 859 осіб у 2023 році до всього трьох за дев’ять місяців 2026-го), Куби (з 608 до трьох) та Індії (з 85 у 2024 році до одного). Аналогічне зменшення потоку найманців фіксується з Єгипту, Нігерії, Туреччини та Сербії, що свідчить про зміну пріоритетів російських рекрутерів та вимушену переорієнтацію на нові, менш захищені ринки глобального Півдня.

  • Дипломатична криза: Південна Корея відкликає частину місії з України через зрив конфіденційних домовленостей щодо полонених із КНДР

    Дипломатична криза: Південна Корея відкликає частину місії з України через зрив конфіденційних домовленостей щодо полонених із КНДР

    Уряд Республіки Корея ухвалив безпрецедентне рішення щодо відкликання значної частини дипломатичного персоналу свого посольства в Києві, що стало свідченням серйозного охолодження у двосторонніх відносинах на тлі зростаючої геополітичної напруженості. Згідно з інформацією, оприлюдненою міжнародним агентством Reuters із посиланням на офіційні урядові джерела в Сеулі, причиною такого різкого демаршу стала відсутність, на думку південнокорейської сторони, конструктивної та належної реакції офіційного Києва на глибоку суперечку, яка виникла навколо розголошення чутливої інформації про північнокорейських військовополонених. Скорочення чисельності дипломатичної місії стало вже не першим тривожним сигналом у цій кризі — йому безпосередньо передувало відкликання до Сеула надзвичайного і повноважного посла Південної Кореї в Україні Пак Кі Чанга, якого викликали для проведення термінових урядових консультацій щодо подальшої стратегії взаємодії з українським керівництвом.

    Головним каталізатором цього дипломатичного конфлікту стало публічне розкриття українською стороною деталей таємної операції з передачі представникам Сеула двох полонених військовослужбовців регулярної армії Корейської Народно-Демократичної Республіки, які брали безпосередню участь у бойових діях проти Сил оборони України на боці російських окупаційних контингентів. Уряд Республіки Корея категорично розцінив цей крок як грубе та свідоме порушення попередніх суворих непублічних домовленостей щодо забезпечення повної конфіденційності процесу ідентифікації та передачі полонених. Для Сеула питання будь-яких контактів чи оперативних дій, пов’язаних із північнокорейськими військовими, залишається питанням вищого рівня національної безпеки, оскільки публічність у таких справах здатна спровокувати непередбачувану мілітарну ескалацію на Корейському півострові з боку режиму Пхеньяна. Оприлюднення цих фактів зруйнувало режим інформаційної тиші, якого вимагали південнокорейські спецслужби та дипломати для безпечного проведення подібних операцій.

    Цей дипломатичний розкол відбувається у вкрай несприятливий для України момент, коли офіційний Київ активно намагається переконати Сеул відмовитися від політики ненадання летального озброєння та розблокувати прямі поставки артилерійських боєприпасів і систем протиповітряної оборони для потреб української армії. Офіційний представник Міністерства закордонних справ Південної Кореї наголосив, що в умовах, які склалися, подальший офіційний політичний діалог між державами буде підтримуватися виключно на зниженому рівні тимчасового повіреного у справах. Водночас у дипломатичному відомстві окремо підкреслили, що весь консульський склад південнокорейського представництва залишається працювати на території України в повному штатному обсязі. Таке рішення ухвалене з єдиною прагматичною метою — гарантувати безперебійний та надійний правовий і фізичний захист громадян Південної Кореї, які продовжують перебувати в Україні в умовах повномасштабних бойових дій.

     

  • Сеул пригрозив Києву «додатковими заходами»: суперечка через полонених КНДР загострюється

    Сеул пригрозив Києву «додатковими заходами»: суперечка через полонених КНДР загострюється

    Дипломатична суперечка між Україною та Південною Кореєю через передачу Сеулу двох полонених військовослужбовців КНДР продовжує загострюватися. Президент Південної Кореї Лі Чже Мюн заявив, що його країна може вдатися до «додаткових заходів», якщо Київ не визнає існування домовленості про конфіденційність цієї операції та не принесе публічних вибачень. Про це 2 жовтня повідомив Reuters.

    Сеул наполягає, що передача двох північнокорейських військовополонених мала залишатися непублічною через безпекові, гуманітарні та дипломатичні ризики. Українська сторона, навпаки, заперечує, що існувала формальна угода про нерозголошення. Саме це розходження і стало центром нинішньої дипломатичної суперечки.

    Приводом для конфлікту став виступ президента України Володимира Зеленського на Генеральній асамблеї ООН, де він публічно повідомив, що двох військових КНДР, захоплених українськими силами під час бойових дій на боці Росії, передали Південній Кореї. Після цього Сеул заявив, що така публічність нібито порушила попередні домовленості.

    Південнокорейська адміністрація вимагає від Києва офіційного пояснення та вибачень. Reuters раніше повідомляв, що президентський офіс Південної Кореї прямо звинуватив Україну у розкритті конфіденційної інформації та подальшому запереченні самого факту домовленості про секретність.

    Україна намагається знизити градус конфлікту. Міністр закордонних справ Андрій Сибіга назвав ситуацію «дипломатичним непорозумінням» і наголосив, що Київ зацікавлений у збереженні партнерських відносин із Сеулом. За даними Reuters, між зовнішньополітичними відомствами двох країн уже тривають контакти щодо врегулювання суперечки.

    Водночас Лі Чже Мюн дав зрозуміти, що Сеул очікує від України не лише неформальних пояснень. «Якщо відмова визнавати факти і приносити публічні вибачення продовжиться, ми вживемо додаткових заходів», — заявив він. Якими саме можуть бути ці заходи, президент Південної Кореї не уточнив.

    Окремо південнокорейський лідер висловив невдоволення деякими українськими заявами щодо можливого військового зіткнення між Північною та Південною Кореєю. Лі назвав такі формулювання неприйнятними й заявив, що вони можуть сприйматися як заохочення до конфлікту на Корейському півострові.

    Ситуація особливо чутлива через статус самих полонених. Двоє військовослужбовців КНДР були захоплені українськими силами в Курській області Росії ще у січні 2025 року. Reuters називає їх першими відомими живими північнокорейськими військовими, які потрапили в український полон після того, як Пхеньян почав відправляти війська на підтримку Росії.

    За даними Financial Times, обидва полонені висловили бажання переїхати до Південної Кореї. Саме добровільність їхнього рішення була одним із ключових аспектів переговорів між Києвом і Сеулом.

    «Ненька інфо» раніше детально писала про початок цього дипломатичного конфлікту. У матеріалі від 28 вересня зазначалося, що Київ заперечує існування формальної угоди про нерозголошення, тоді як Сеул наполягає на протилежному. «Такої угоди не було»: у Києві відповіли на звинувачення Сеула через полонених КНДР

    Також на «Ненька інфо» виходив матеріал про те, що Південна Корея поки не готова переходити до прямих постачань Україні летальної зброї, попри участь військових КНДР у війні на боці Росії. Сеул продовжує дотримуватися обережної політики, концентруючись переважно на гуманітарній, економічній та нелетальній підтримці. Сеул сказав «ні» зброї для України: Південна Корея не готова передавати Києву ППО

    Водночас інтереси Києва та Сеула багато в чому збігаються. Україна зацікавлена у південнокорейській фінансовій, гуманітарній та потенційно оборонній допомозі. Південна Корея, своєю чергою, отримує від України важливу інформацію про участь військових КНДР у сучасній війні, їхню підготовку, тактику та використання російської техніки. Reuters зазначає, що тривалий дипломатичний конфлікт був би невигідним обом країнам.

    Напруження посилюється й через ширший військовий союз Росії та КНДР. За словами Зеленського, станом на кінець вересня понад 8 тисяч північнокорейських військових уже перебували в Росії, а ще близько 10 тисяч готувалися до можливого розгортання. Ці цифри є оцінкою української сторони.

    Сама Південна Корея паралельно переживає черговий період напруження у відносинах із Пхеньяном. Наприкінці вересня біля демілітаризованої зони стався вибух міни, внаслідок якого постраждали троє південнокорейських військових. Сеул та командування ООН розпочали розслідування інциденту.

    Тому передача двох полонених військових КНДР для Сеула є не просто гуманітарною історією. Вона напряму зачіпає питання розвідки, внутрішньої безпеки, відносин із Пхеньяном і можливих ризиків для родин самих полонених у Північній Кореї.

    Поки що обидві сторони залишаються на протилежних позиціях щодо ключового питання: чи існувала домовленість про секретність передачі. Сеул стверджує, що так, Київ це заперечує. Незалежного документа, який би публічно підтверджував одну з цих версій, наразі немає.

    При цьому Південна Корея вже перейшла від вимоги пояснень до прямого попередження про можливі «додаткові заходи». Якими саме вони будуть і чи вплинуть на допомогу Україні або двостороннє співробітництво, поки невідомо.

    Саме тому нинішня суперечка залишається не просто інформаційним скандалом, а потенційно серйозним дипломатичним випробуванням для відносин Києва та Сеула.

  • Дипломатичний демарш у Сеулі: МЗС Південної Кореї викликало українського посла через скандал довкола полонених бійців КНДР

    Дипломатичний демарш у Сеулі: МЗС Південної Кореї викликало українського посла через скандал довкола полонених бійців КНДР

    Дипломатичні взаємини між Києвом та Сеулом зазнали нового випробування на міцність, перейшовши у фазу відкритої демаршної кризи. Міністерство закордонних справ Республіки Корея офіційно викликало виконувача обов’язків посла України Андрія Вєшкіна через публічне оприлюднення факту передачі Сеулу двох військовополонених бійців із Корейської Народно-Демократичної Республіки. Перший заступник міністра закордонних справ Південної Кореї Пак Юн Джу провів із українським дипломатом надзвичайно напружену розмову, довівши до його відома категоричну позицію свого уряду. Головною причиною обурення азійської сторони стала не лише сама поява цієї інформації у публічному полі, але й демонстративне заперечення українськими високопосадовцями факту існування попередніх домовленостей про збереження суворої конфіденційності. У південнокорейському відомстві наголосили, що такі односторонні публічні кроки підривають фундамент взаємної довіри між державами та завдають серйозної шкоди дружнім відносинам. Від української сторони зажадали офіційних роз’яснень і вибачень, тоді як дипломатичний представник пообіцяв докладно передати всі претензії до столиці.

    Президент Південної Кореї Лі Чже Мьон та його адміністрація наполягають, що збереження абсолютної таємниці навколо переміщення полонених військових мало захистити самих солдатів від смертельної небезпеки, спираючись на базові норми міжнародного гуманітарного права. Обидва північнокорейські бійці, яких українські захисники захопили в полон на теренах Курщини ще на початку дві тисячі двадцять п’ятого року, заздалегідь висловили бажання виїхати до Республіки Корея у спеціальних листах. За конституційними нормами Південної Кореї всі мешканці півночі автоматично визнаються її повноправними громадянами, через що Сеул зобов’язаний надати їм прихисток. Проте корейська влада свідомо уникала будь-якого підтвердження прибуття цих військових, добре усвідомлюючи, що зайва публічність загрожує неминучими репресіями проти їхніх рідних і близьких, які залишаються заручниками тоталітарного пхеньянського режиму.

    Зі свого боку українське керівництво категорично відкидає наявність будь-яких кулуарних табу, вважаючи відкритість у цьому питанні принциповою моральною та інформаційною зброєю. Радник президента України з комунікацій Дмитро Литвин заявив, що жодних секретних домовленостей про приховування факту передачі не існувало, а намагання замовчувати подальшу долю військовополонених є хибною практикою під час відкритої війни. Оприлюднення інформації про передачу бранців стало потужним публічним аргументом під час виступу на Генасамблеї ООН у Нью-Йорку, де всьому світу продемонстрували прямі докази участі армії Кім Чен Ина в агресії проти України, зокрема й той показовий факт, що один із захоплених корейських вояків під час потрапляння в полон відчайдушно намагався вчинити самогубство.

    Нинішнє загострення дипломатичного діалогу оголює суттєву суперечність у підходах двох країн, кожна з яких захищає власні стратегічні інтереси. Для України надважливо фіксувати глобальний характер ворожої коаліції перед міжнародною спільнотою задля отримання ширшої оборонної підтримки та посилення санкційного тиску на авторитарні режими. Водночас для Сеула на першому місці перебувають внутрішня безпека, стабільність на півострові та гуманітарні наслідки для перебіжчиків. Попри гостроту риторики та вимоги вибачень, обидві держави залишаються зацікавленими у збереженні конструктивного партнерства, тому подальші консультації вимагатимуть пошуку тонкого балансу між дипломатичною тишею та публічною правдою про злочини диктатур.

  • Дипломатичний конфлікт навколо полонених КНДР: чому Сеул звинуватив Київ у зриві таємних домовленостей після виступу в ООН

    Дипломатичний конфлікт навколо полонених КНДР: чому Сеул звинуватив Київ у зриві таємних домовленостей після виступу в ООН

    Дипломатичні відносини між Києвом та Сеулом зазнали несподіваного випробування через різкі публічні заяви вищого керівництва Республіки Корея щодо розголошення конфіденційної інформації про передачу полонених військових із Корейської Народно-Демократичної Республіки. Президент Південної Кореї Лі Чже Мьон відкрито висловив глибоке розчарування та жаль з приводу того, що українська сторона оприлюднила факт передачі двох захоплених на полі бою північнокорейських солдатів південнокорейській стороні. За словами південнокорейського лідера, такий публічний крок є прямим порушенням попередніх двосторонніх домовленостей про нерозголошення, адже обидві держави спочатку узгодили суворо таємний формат цієї надзвичайно чутливої операції, прагнучи запобігти масштабним дипломатичним ускладненням та додатковим ризикам для національної безпеки на Корейському півострові.

    Південнокорейська сторона наголошує, що консультації щодо можливості прийому полонених бійців КНДР велися ще з того моменту, як самі військовослужбовці виявили добровільне бажання опинитися в Південній Кореї. Офіційний Сеул упродовж усього цього часу принципово та послідовно уникав будь-яких офіційних коментарів або публічних підтверджень факту прибуття колишніх військових Пхеньяна, керуючись насамперед міркуваннями базової гуманності та турботою про безпеку самих полонених, а також їхніх близьких родичів, які залишаються беззахисними заручниками тоталітарного північнокорейського режиму. Президент Південної Кореї назвав публічне розкриття подібних делікатних операцій вкрай жорстоким і безвідповідальним рішенням, яке здатне завдати непоправного удару по крихких міжкорейських взаєминах і поставити під пряму загрозу життя невинних людей.

    Безпосереднім приводом для публічного демаршу південнокорейського лідера став нещодавній виступ президента України Володимира Зеленського з високої трибуни Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй у Нью-Йорку, де глава держави прямо сповістив міжнародне співтовариство про передачу Сеулу двох полонених бійців армії Кім Чен Ина. Відповідаючи на закиди закордонних партнерів, українська сторона роз’яснила власну позицію, підкресливши, що для світової громадськості було розкрито лише сам загальний факт передачі без оприлюднення оперативних чи технічних подробиць процесу. На переконання офіційного Києва, повне та тотальне замовчування неспростовних доказів безпосередньої участі північнокорейського контингенту у бойових діях виглядало б украй дивно в умовах, коли Україна мобілізує світ на протидію новим альянсам агресорів.

    Цей інцидент розгортається на тлі стрімкого та небезпечного розширення військового альянсу між Москвою та Пхеньяном, яке дедалі глибше втягує азійські сили у війну в Європі. Північнокорейське керівництво бере пряму участь у підживленні агресії, відправляючи не лише бойові підрозділи й артилерійські боєприпаси, але й величезну кількість інженерного персоналу. Близько двадцяти п’яти тисяч громадян КНДР наразі залучені до виробництва ударних дронів-камікадзе на військових заводах у російській Алабузі, де їх цинічно маскують під іноземних студентів для уникнення санкційного тиску. Попри публічні розбіжності щодо формату нерозголошення, Київ і Сеул залишаються природними союзниками перед лицем агресивної осі диктатур, де відкритість правди про спільних ворогів нерідко стикається зі складною геополітичною обережністю.

  • Військовим можуть пробачити весь кредит: у Раді зробили важливий крок до списання боргів

    Військовим можуть пробачити весь кредит: у Раді зробили важливий крок до списання боргів

    В Україні наблизилися до створення нового механізму списання кредитів військовослужбовців та їхніх сімей. Комітет Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики 10 вересня рекомендував парламенту прийняти за основу законопроєкт №15458, який дозволяє кредиторам добровільно пробачати до 100% заборгованості окремих захищених категорій громадян без податкових наслідків для боржника та додаткових податкових втрат для банку. Однак ключове уточнення: закон ще не ухвалений, а навіть після його прийняття банк не буде зобов’язаний автоматично списати кредит.

    Законопроєкт зареєстрували ще 30 липня, а 1 вересня його включили до порядку денного Верховної Ради. Тепер профільний комітет запропонував депутатам підтримати документ у першому читанні та вдвічі скоротити строк подання поправок до другого читання. Станом на 11 вересня картка законопроєкту на сайті парламенту має статус «очікує розгляду». Тобто жодного права вимагати від банку негайного списання боргу у позичальників наразі не виникло.

    Йдеться не просто про чергові «кредитні канікули». Механізм має дозволити банку ухвалити рішення про повне або часткове прощення основного боргу, а не лише припинити нарахування процентів чи штрафів.

    Законопроєкт передусім стосується військовослужбовців, які загинули, померли, зникли безвісти, перебувають у полоні або отримали інвалідність унаслідок війни, а також їхніх сімей та представників. Окремі норми поширюються на цивільних, позбавлених особистої свободи внаслідок збройної агресії або зниклих безвісти за особливих обставин. Представники чи родичі таких людей зможуть самостійно звернутися до кредитора із проханням врегулювати або списати заборгованість.

    Формулювання «списати до 100%» тут принципове. Це означає, що кредитор зможе пробачити як увесь залишок боргу, так і певну його частину. Автоматичного списання всіх кредитів усім військовим законопроєкт не передбачає. Рішення в кожному випадку залишатиметься за банком або іншим кредитодавцем.

    Саме тому заголовки про те, що «Рада спише кредити військовим», були б некоректними. Держава не бере на себе погашення цих позик із бюджету. Вона фактично прибирає юридичні та податкові перешкоди, через які банку зараз може бути невигідно добровільно пробачити проблемний борг.

    Проблема виявилася масштабною. За даними, використаними під час підготовки законопроєкту, лише на балансах опитаних банків перебуває понад 13,75 млрд грн кредитної заборгованості військовослужбовців, військових-ФОП та членів їхніх сімей. І це не загальна цифра по всій банківській системі, а лише дані установ, які були опитані під час підготовки документа.

    Національна асоціація банків України наводила ще одну цифру: від початку повномасштабного вторгнення банки вже самостійно списали понад 11 млн грн боргів за кредитами військовослужбовців, які загинули, зникли безвісти, перебувають у полоні або втратили працездатність через отриману внаслідок війни інвалідність.

    Однак парадокс нинішньої системи полягає в тому, що добровільне прощення кредиту може створити новий податковий обов’язок.

    У звичайних умовах анульована кредитором основна сума боргу за певних умов розглядається як додаткове благо позичальника. Податкова служба ще на початку 2026 року роз’яснювала, що прощена банком основна сума кредиту може входити до оподатковуваного доходу фізичної особи.

    У випадку родини загиблого військового це створює очевидну проблему: банк може пробачити кредит, але в людини виникає податковий тягар через сам факт цього списання.

    Законопроєкт №15458 пропонує прибрати цей ефект. Якщо кредит захищеної категорії буде списаний у передбаченому законом порядку, до оподатковуваного доходу позичальника не входитимуть ані основна сума боргу, ані проценти, ані комісії.

    Для розуміння масштабу авторка законопроєкту Ольга Василевська-Смаглюк наводила показову статистику. З 24 лютого 2022 року банки власним коштом сплатили понад 4,9 млн грн податків, пов’язаних із добровільним прощенням проблемної заборгованості. Із них понад 2,5 млн грн припали на списання 523 кредитів загиблих, зниклих безвісти, полонених та військових з інвалідністю, а ще близько 2,4 млн грн — на 1704 випадки списання за власними програмами банків.

    Тобто нові правила мають працювати одразу в обидва боки: родина не отримує податковий рахунок після прощення кредиту, а банк не зазнає додаткового фіскального навантаження лише через те, що погодився списати безнадійну заборгованість.

    Окремий блок документа стосується вже відкритих виконавчих проваджень. Якщо кредитор і боржник врегулювали заборгованість або банк її пробачив за запропонованим механізмом, примусове стягнення має припинятися, навіть якщо воно було розпочате на підставі судового рішення. Для відповідних захищених категорій також пропонується вирішити питання виконавчого збору.

    Це важливо для сімей, щодо яких банк уже отримав рішення суду про стягнення. Самого списання боргу недостатньо, якщо паралельно продовжує існувати активне виконавче провадження, арешт рахунків або інші заходи примусового виконання.

    При цьому військовослужбовці вже мають низку кредитних пільг, але вони принципово відрізняються від запропонованого механізму.

    Чинний Закон «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає для визначених категорій військових та їхніх чоловіків або дружин ненарахування штрафів, пені та процентів за кредитами. Водночас закон містить винятки, зокрема щодо кредитів на придбання житла та автомобілів.

    Головна різниця полягає в тому, що ненарахування процентів не прибирає тіло кредиту. Якщо людина заборгувала банку, наприклад, 300 тисяч гривень, пільга може зупинити появу нових процентів і штрафів, але сама сума боргу нікуди не зникає.

    Саме цю проблему і намагається вирішити №15458 для найбільш вразливих випадків.

    Національна асоціація банків України звертала увагу, що в нинішній системі борг загиблого чи зниклого безвісти військовослужбовця може залишатися проблемою для спадкоємців і родини. Особливо гостро це відчувають сім’ї, які втратили годувальника, або родини військових, які внаслідок поранення отримали інвалідність і втратили частину доходу.

    Законопроєкт також містить зміну, яка стосується не лише військових. Для інших позичальників депутати пропонують збільшити неоподатковуваний поріг прощеного основного боргу: із нинішньої прив’язки до 25% мінімальної заробітної плати — до розміру однієї мінімальної зарплати у річному розрахунку.

    Водночас проєкт ще може суттєво змінитися. Головне науково-експертне управління Верховної Ради вже висловило до документа зауваження, а між першим і другим читанням депутати можуть переписати окремі положення. Профільний комітет саме тому рекомендував скоротити строк подання поправок, але не відмовлятися від доопрацювання.

    Тому військовим і членам їхніх сімей зараз не потрібно масово звертатися до банків із вимогою «списати кредит за новим законом» — такого закону поки немає.

    Подальша процедура передбачає голосування Верховної Ради у першому читанні, підготовку тексту до другого читання, ще одне голосування, підпис голови парламенту та президента і офіційне опублікування. Лише після набрання законом чинності можна буде говорити про практичне застосування нового механізму.

    Якщо ж парламент збереже ключову конструкцію законопроєкту, зміна може стати однією з найбільш помітних кредитних пільг для військових за час повномасштабної війни. Банки отримають законний і податково нейтральний шлях списувати безнадійні кредити, а сім’ї загиблих, полонених, зниклих безвісти та військові з інвалідністю — можливість позбутися не лише процентів і штрафів, а в окремих випадках і всього залишку кредиту.

    Головне ж обмеження залишається незмінним: це буде право банку, а не його обов’язок. Тому навіть після ухвалення закону фраза «військовим автоматично спишуть усі кредити» залишатиметься неправильною.

  • Перші слова після полону: 103 українські воїни зателефонували рідним після повернення додому

    Перші слова після полону: 103 українські воїни зателефонували рідним після повернення додому

    У середу, 19 серпня, 103 українські захисники повернулися з російського полону. Одразу після перетину кордону військові телефонували своїм рідним, а дорогою додому їх зустрічали місцеві жителі з українськими прапорами.

    Про перші хвилини звільнених воїнів на рідній землі повідомив уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець.

    За його словами, після повернення захисники насамперед прагнули почути голоси своїх близьких і повідомити їм головне — вони вже в Україні.

    «Я вже в Україні», — саме ці слова звучали під час перших дзвінків додому.

    Лубінець привітав звільнених захисників та їхні родини з довгоочікуваним поверненням.

    «Сьогодні вони там, де на них чекали. Там, де їх люблять — вдома», — зазначив омбудсмен.

    Українців зустрічали з прапорами

    Дорогою після обміну звільнених військових зустрічали місцеві жителі. Люди виходили з українськими прапорами, вітаючи захисників із поверненням.

    Для самих військових головними залишалися зустріч із родинами та можливість нарешті повернутися додому після перебування в російській неволі.

    Перші телефонні розмови з близькими відбувалися практично одразу після перетину кордону.

    Хто повернувся з російського полону

    Під час обміну 19 серпня Україні вдалося повернути 103 військовослужбовців.

    Серед звільнених — представники Збройних сил України, Військово-морських сил, Сил територіальної оборони, Національної гвардії та Державної прикордонної служби.

    Раніше повідомлялося, що серед повернутих є захисники Маріуполя, а також військові, які воювали на Донецькому, Луганському, Харківському, Запорізькому, Херсонському, Дніпровському та Сумському напрямках.

    Після повернення звільнені військовослужбовці мають пройти медичні обстеження та реабілітацію.

  • «Скеля» вперше підтвердила полон своїх бійців після відео з прапорами: що сталося у Костянтинівці

    «Скеля» вперше підтвердила полон своїх бійців після відео з прапорами: що сталося у Костянтинівці

    425-й окремий штурмовий полк «Скеля» підтвердив, що двоє його військовослужбовців потрапили у російський полон під час боїв у Костянтинівці Донецької області. Водночас у підрозділі наголосили, що Росія використовує окремий епізод бойових дій для інформаційної кампанії, намагаючись представити його як доказ захоплення міста або провалу української операції. За словами військових, така інтерпретація не відповідає реальній ситуації на фронті, а бої за Костянтинівку тривають.

    Історія набула широкого розголосу після того, як 18 липня полк «Скеля» опублікував відео із зачистки окремої ділянки Костянтинівки. На кадрах українські військові демонстрували державні прапори, а в повідомленні підрозділу зазначалося, що бійці провели зачистку міста та підняли український стяг. Відео швидко поширилося українським інформаційним простором і стало одним із найобговорюваніших матеріалів про ситуацію на Донеччині.

    Наступного дня в соціальних мережах з’явилося ще одне відео з Костянтинівки. Його поширив, зокрема, волонтер Сергій Стерненко, який повідомив, що військовослужбовці 425-го окремого штурмового полку зняли кадри біля Будинку культури після проведення зачистки району. На прапорах, які тримали бійці, були зображені президент України Володимир Зеленський та головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський.

    Згодом російське Міністерство оборони оприлюднило власне відео, на якому показало двох українських військових із тими самими прапорами та заявило, що вони були взяті в полон. Російська сторона назвала їхні імена та використала ці кадри для тверджень про нібито успіхи російських військ у Костянтинівці. Однак такі заяви є повідомленнями сторони конфлікту і не можуть розглядатися як незалежно підтверджений факт.

    Після появи цих матеріалів OSINT-спільнота «КіберБорошно» провела власний аналіз відеозаписів. За її даними, особи на російському відео дійсно можуть бути військовослужбовцями одного зі штурмових батальйонів 425-го окремого штурмового полку «Скеля», які перебували на бойових позиціях під час виконання завдання. При цьому аналітики не робили висновків щодо всієї операції або контролю над містом, а лише підтвердили ймовірну ідентифікацію військових.

    20 липня командування полку «Скеля» офіційно відреагувало на ситуацію. У заяві підрозділу зазначається, що робота зі встановлення всіх обставин події вже триває, однак через активну фазу бойових дій військові не можуть розкривати деталі операції. Водночас у полку підтвердили, що поширені російськими ресурсами кадри стосуються їхніх військовослужбовців.

    «Скеля» наголосила, що демонстрація українських військовополонених не свідчить про захоплення Костянтинівки чи провал операції Сил оборони. За словами військових, під час тих самих боїв українські штурмовики також захопили у полон двох російських військовослужбовців, що, на їхню думку, підтверджує інтенсивність і змінний характер боїв у місті. У підрозділі підкреслили, що війна складається не лише з перемог, а окремі втрати не можуть характеризувати загальний результат бойової операції.

    Окремо військові звернули увагу на інформаційну складову ситуації. У заяві зазначається, що російська сторона традиційно використовує українських військовополонених як інструмент психологічного та інформаційного впливу. У полку закликали українців не поширювати матеріали, створені російською пропагандою, та не допомагати ворогу досягати інформаційного ефекту. Також наголошується, що найважливішим залишається збереження життя військових і їхнє повернення додому в межах майбутніх обмінів.

    Події відбуваються на тлі складної ситуації навколо Костянтинівки. Цього ж дня головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомив про робочу поїздку на Костянтинівський напрямок. За його словами, російські війська продовжують спроби прориву, концентрують особовий склад та активно застосовують штурмові групи. Українське командування зазначає, що Сили оборони утримують рубежі та проводять контрдиверсійні заходи в межах міста.

    Останніми тижнями Костянтинівка залишається одним із найгарячіших напрямків фронту. Російська сторона неодноразово заявляла про встановлення контролю над містом, однак Генеральний штаб ЗСУ ці повідомлення спростовував, пояснюючи, що окремим російським малим піхотним групам вдається проникати в забудову, після чого українські підрозділи проводять їх пошук і знищення. Саме в умовах таких маневрених міських боїв окремі епізоди можуть швидко ставати предметом інформаційного протистояння.

    Аналітики також зазначають, що бої за Костянтинівку дедалі більше нагадують ситуацію, яка раніше склалася навколо Покровська. Російські підрозділи намагаються проникати невеликими групами в міську забудову, закріплюватися в окремих кварталах і створювати загрозу для української оборони. Саме тому офіційні представники ЗСУ закликають оцінювати ситуацію виключно за сукупністю підтверджених даних, а не за окремими відео чи заявами сторін конфлікту.

  • Полювали на сім’ї полеглих і зниклих безвісти: шахрайки постануть перед судом

    Полювали на сім’ї полеглих і зниклих безвісти: шахрайки постануть перед судом

    У Кіровоградській області завершили досудове розслідування щодо п’ятьох учасниць організованої шахрайської схеми, жертвами якої стали родичі загиблих, полонених і зниклих безвісти українських військовослужбовців. За даними правоохоронців, аферистки представлялися працівницями державних органів та військових підрозділів, обіцяли допомогу з оформленням грошових виплат і компенсацій, а натомість виманювали у людей кошти. Загальна сума збитків становить близько 1,7 мільйона гривень.

    Про це повідомили в Національній поліції України.

    За даними слідства, зловмисниці цілеспрямовано шукали потенційних жертв у відкритому доступі. Вони моніторили соціальні мережі, месенджери та інтернет-платформи, де родичі українських військових публікували оголошення про пошук полонених або зниклих безвісти захисників.

    Після цього учасниці схеми зв’язувалися з рідними військовослужбовців і представлялися співробітницями державних установ, фінансових підрозділів військових частин або інших офіційних органів.

    Використовуючи довіру людей, які перебували у важкому психологічному стані, вони повідомляли, що можуть допомогти з оформленням державних компенсацій, соціальних виплат чи інших грошових коштів, які нібито належать сім’ям військових.

    Для цього, за легендою шахрайок, потрібно було здійснити певні платежі або сплатити окремі послуги.

    Отримані від потерпілих гроші перераховувалися на банківські рахунки, які перебували під контролем учасниць злочинної схеми.

    Під час досудового розслідування кіберполіцейські встановили механізм роботи угруповання та зібрали необхідну доказову базу.

    У процесі слідства правоохоронці також викрили ще одну співучасницю, яка брала участь у функціонуванні злочинної схеми.

    Після збору доказів слідчі повідомили їй про підозру, а обвинувальний акт щодо всіх п’ятьох фігуранток уже передано до суду.

    За інформацією Національної поліції, загалом аферистки незаконно заволоділи коштами потерпілих на суму 1,7 мільйона гривень.

    Жертвами злочину стали сім’ї українських військовослужбовців, які втратили близьких на війні або продовжують чекати на повернення рідних із полону чи після зникнення безвісти.

    Правоохоронці наголошують, що саме емоційний стан родичів захисників став одним із головних факторів, на якому будувалися шахрайські дії.

    Зловмисниці використовували надію людей на отримання інформації про рідних або законної державної допомоги, аби заволодіти їхніми коштами.

    Наразі матеріали кримінального провадження передані до суду для розгляду по суті.

    У разі доведення вини всім п’ятьом обвинуваченим загрожує до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

    Правоохоронці вкотре закликають громадян бути максимально обережними та не довіряти особам, які телефонують із пропозиціями оформити компенсації чи інші державні виплати за попередню оплату.

    Усі питання щодо соціальних гарантій, виплат сім’ям загиблих, полонених або зниклих безвісти військовослужбовців вирішуються виключно через уповноважені державні органи та офіційні канали комунікації.

    Якщо невідомі особи вимагають переказати кошти для отримання компенсації або представляються працівниками державних установ без належного підтвердження своїх повноважень, правоохоронці рекомендують негайно припинити спілкування та звернутися до поліції.

    Розгляд справи щодо п’ятьох учасниць шахрайської схеми найближчим часом розпочне суд.